Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.) [Архів] - Сторінка 3 - Форум

karpinets2710

04.12.2011, 18:44

Ловля форелі
6686
Навіть знаючи все про риболовлю, часом необхідно знати особливості лову тієї чи іншої риби, щоб улов був воістину гідним. Ловля форелі – дуже складне заняття, що вимагає певних знань.

Струмкова форель дуже поширена в усьому світі. Більш того, це одна з найпоширеніших риб. Її м’ясо поживне і смачне. Однак її чисельність значно скорочуються з розвитком промисловості. Та й рибалки часто правил не знають і не дотримуються.

Всі питання, які виникають при лові форелі, зазвичай об’єднують в три основні групи: вибір техніки лову, вибір тактики лову і вибір місця вудіння.

Найбільш важливим етапом традиційно вважається вибір місця лову – воно і визначає стратегію риболовлі. Не так складно вибрати водойму, де водиться форель, але цього мало. Необхідно ще й ознайомитися з правилами лову форелі. Приміром, у Ленінградській області ловити форель заборонено взагалі, в Мурманській вона взагалі не обмежена; в Литві можна виловлювати тільки п’ять форелей, чий розмір перевищує 25 см, в Естонії – тільки три. Загалом, правила всюди різні і необхідно ознайомитися з ними у місцевих суспільствах риболовлі та полювання.

Струмкова форель водиться в річках з досить швидким плином в тих районах, де вода має високий вміст кисню і постійну температуру не вище 20 ° С. Як правило, такі річки знаходяться поблизу озер, а також у районах, де багато джерел і є височини. У великих рівнинних річках форель не водиться, але її можна зустріти у верхів’ях цих рік. Майже не зустрінеш форелі в тих річках середньої смуги, які випливають з озер або течуть через озера. Виняток становлять хіба що ті річки, які течуть з озер, що харчуються переважно джерелами. Типовими водоймами, що містять форель, є більшість річок басейнів Чудського, Ладозького, Ильменского і Онезького озер, балтійського моря, а також річки Кавказу, Карпат та Карелії.

Сезон лову форелі починається, як правило, з розкриттям річок. У тих місцях, де в теплі зими водойми не замерзають, ловом форелі можна займатися практично цілий рік, якщо це, звичайно, не заборонено місцевими правилами. Взимку струмкова форель вельми пасивна. При низькій температурі її обмін речовин знижується і форель живиться набагато рідше. Сплеск активності – нехай і досить невеликий – спостерігається тоді, коли в річку починають надходити перші талі води і річки починають розкриватися. Земля в цей час, як правило, ще не відтанула, тому й вода в річці ще залишається досить прозорою. Ця пора зазвичай триває протягом однієї – двох тижнів і рибалкам деколи складно встояти від спокуси порибалити на річці, яка тільки що розкрилася. Але подібні надії на більш- менш значні успіхи зазвичай рідко справджуються.

Ранньою весною форель можна зустріти в так званих зимових місцях-ямах – завихреннях, які знаходяться нижче перекатів, на помірному перебігу. Тобто в місцях, де достатньо корму. У цей час основний раціон форелі складають личинки жаб, ручейника, дрібної риби. Перед настанням паводку місця його стоянки взято з udilka.com визначити зовсім нескладно, а от при піднятті рівня води та її помутніння – майже неможливо без попереднього ретельного вивчення водойми.
Для лову форелі застосовуються невеликі коливні або обертові блешні вагою не більше 10 г. Іноді застосовують і воблери до 10 см завдовжки. Практика показує, що найбільшу форель зазвичай вдається виловити навесні. Сезон полювання в цей час тільки починається, тому форель не дуже обережна і її можна зустріти часом навіть в доступних місцях. За оконочаніі паводку риба йде в літні місця і стає все важче виявити великі особини.

Якщо Ви хочете зловити форель на початку сезону, то максимальні шанси бувають при глибокій і повільній проводці блешні недалеко від дна. Подібний прийом потребує порівняно важкої пріманкі, тому нахлистом навесні зловити форель дуже складно. За допомогою потопаючих шнурів це іноді зробити можна. В якості приманки слід використовувати в такому разі імітації личинок, штучних мушок, німф і т.д. В цей час варто віддавати перевагу дрібним водойм.

У теплі післяобідні години іноді можна побачити форель, яка полює за комахами, плаваючими біля самої поверхні води або на її поверхні. У такий час варто ловити навіть на «суху» мушку.

Слід пам’ятати, що форель – риба дуже обережна і влітку воліє годуватися рано вранці, пізно ввечері або зовсім вночі, особливо у джерельній річці з прозорою водою. Днем зазвичай форель коштує в тих місцях, які надають їй хороше укриття. Особливо вона любить такі місця, де поблизу є підходящі для полювання угіддя: перекати, завихрення, стремнини. Особи вагою більше 1 кг в літній час активну полювання ведуть переважно вночі.

karpinets2710

05.12.2011, 21:43

Лов сома з берега на спінінг
6691
Сом – приваблива здобич для вудильника. Багато рибалок готові пожертвувати не однією вдалою риболовлею заради зустрічі з вусатим. Процес лову сома взагалі стоїть осібно. Скільки оповідань існує про рибалку на сома, а вже які смаки має це річкове чудовисько …

Потрухи свійської птиці, дохлі чайки, смажені горобці, живі жаби і ще дуже багато всякої всячини йому намагалися піднести. Ловля сома на квок безумовно, дуже цікава і захоплююча. Але вона має один недолік – її обраність. Далеко не всім рибалкам доступний човен. А тому ми поговоримо про лов сома з берега на спінінг.

Сома можна починати ловити з травня і продовжувати до кінця літа. Перерви все ж будуть, які важко вгадати, але в цілому при правильному підході за цей період він буде ловиться досить регулярно. Раніше травня клювання сома поодинокі, швидше за все на у вас клюне окунь. Після серпня також краще не витрачати час, це вже важко назвати клюванням. На сома зазвичай йдуть вночі. Протягом ночі клювання сома теж не постійне. Є певні години, в які ви повинні бути особливо на чеку. Це з 19-00 до 20-30, з 22-00 до 23-00 та з півночі до трьох. Може, звичайно, клюнути протягом всієї ночі, але це скоріше виняток.

Тепер про місця. Сом весь світлий час доби проводить в ямі, лише вночі залишаючи її в пошуках їжі. Найбільш сом активний якраз біля своїх ям і знайшовши таку, ви без покльовок не залишитеся. Знання рельєфу дна дуже не завадить, але сомові ями можна і вирахувати. Вони часто перебувають під високими обривистими берегами. Якщо під таким берегом ви виявили вир, то напевно сом тут є.

В якості приманки перше місце займають дощові черв’яки, насаджені «пучком» на гачок. Гачки використовуємо від № 12 і вище (по вітчизняній класифікації). Сміливо можна використовувати і гігантський базарний гачок. Навряд чи якась риба захоче наближатися до такого гачка, а ось сом – дуже навіть. У пащі сома такий гачок виглядає цілком прийнятно. На другому місці йдуть великі чорні п’явки, здобуті в заболочених місцях. На жабу теж може клюнути. А от експериментувати з птахами краще не треба. Пару раз доводилося куштувати – ефекту ніякого. Не дають відчутного ефекту і палені пір’я або шерсть. Всілякі блешні, воблери і твістери дуже важко при перебігу доставити точно в яму, а живці при такому перебігу навряд чи зможуть вижити. Тому доведеться від усього цього відмовитися.

Про час клювання сома вже знаєте, тепер про сам лов.Клювання сома сильні, тріск котушки вам забезпечений. Тому якість вудилища має значення. Беремо волосінь міцніше, як можна якіснішу (0.5 і вище). Далі чіпляємо вантаж, ваги не шкодуйте, інакше наживку знесе течією. Гачки потрібні від № 12 і вище, кожушки або п’явки, стільчик та інші зручності, і вирушаємо на риболовлю. Знаходимо яму, в якій повинен бути сом і доставляємо туди насаджених пучком дощових черв’яків. Як вже говорилося, бажано на місце прибути ввечері, і до 19-00 повністю зосередиться на риболовлі.

Придивлятися до дзвоника не доведеться, сом клює впевнено, так що може і вирвати вудилище у вас з рук. Виведення дрібних сомиків не представляє великої праці, а от з великими екземплярами доведеться повозиться. Першого свого сома всі мої знайомі упускали. З самого початку не ви, а він диктує умови, стрімко спускаючи волосінь з котушки і якщо дати йому свободу, він обов’язково її або обірве, або заплутає в корчах. Тому з самого початку клювання не втрачайте самовладання, насамперед постарайтеся відірвати рибу від дна. Потім намагайтеся тримати лісочку в напрузі і водити сома туди-сюди, вимотуючи його. Розслабитися буде можна тільки тоді, коли сом буде на березі, а у воді йому вистачить і секунди перепочинку.

karpinets2710

06.12.2011, 21:25

Ловля судака

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Судак по своїй хижості йде слідом за щукою. Він також відноситься до прісноводним хижаків. Вже на першому році свого життя цей хижак починає харчуватися рибою. У нього добре розвинені щелепи. Вони мають видовжену форму з великими рідкими іклами. Між ними розташовані дрібні гострі зуби. За своєю будовою паща судака сильно схожа зі щучою. Тільки спінінги shimano можуть впоратися з такими щелепами.

Судак ставитися до нічних хижаків, він переслідує свою здобич, а не нападає із засідки як щука. А протягом дня цей хижак просто спить. На постійному місці проживання судак жити незможе

Харчується цей хижак два рази на день. Перший раз – ще затемна, а другий – після заходу сонця. Судак набагато прожорлівіший найнебезпечнішого хижака – щуки. У погоні він сильно впертий, не вважаються такі великі річки як Волга, Урал, Ока, Дон і багато інших. Але іноді можна зустріти його і в маленьких річках, і навіть в озерах, таких як Селігер, водяться вони й у водосховищах відомого каналу ім. Москви. Найбільші рибини досягають у вазі до 12 кілограм, а пересічний важить приблизно 3-4 кілограми.

Для цього представника класу риб головна умова для існування – наявність чистої проточної води. При інших припиняє гнатися за своєю здобиччю, поки не наздожене її. Клювати він починає з середини серпня, але найінтенсивніший клювання у вересні. А після жовтня він зовсім закінчується.

Ловля судака не так цікава як щуки. Але й тут є свої особливості. Спорядження для лову цього хижака повинно бути якісним. Котушки shimano відрізняються саме такими своїми показниками. Для чого це треба легко пояснити: Вечірній кльов відбувається ввечері, коли вже зайшло сонце, а ранковий – рано вранці, коли сонце ще не зійшло. Тому від якості вашого спорядження і буде залежати ваш улов. При цьому необхідно пам’ятати, що судак є стайной рибою, тому, якщо ви виловили одну, стоїть “залишати” ваші снасті в тому ж місці ще кілька разів. А ловлять його з дна.

Ловити судака можна і доріжкою. При цьому досвідчені рибалки використовують блешні, які застосовують при лові судака спінінгом, а розмір її 5-7 сантиметрів. Можливе застосування і більшої блешні, які з успіхом застосовуються при лові щук, але на них може попастися тільки великий судак. А для приманки використовується ялець або піскар, які насаджують на оснащення з кількома трійниками.

D-Misha

06.12.2011, 21:43

Ловля карася в зимовий період...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Усталену думку про те, що ловля карася в зимовий період не приносить ніяких успіхів, в корені невірно. Знаючи особливості поведінки цієї риби, її можна з успіхом ловити навіть в глибоку зиму.

Попри те, що карась по суті не є хижою рибою, взимку він постійно мігрує. Тому карасева ловля чимось схожа на ловлю окуня.

Якщо в одній лунці Ви зловили пару-трійку карасів – можете свердлити нову лунку, тому що в цій Ви, швидше за все, сьогодні вже нічого не зловите. Однак не варто забувати про ту лунку, в якій Ви щось спіймали. Дуже велика ймовірність того, що, прийшовши на риболовлю через тиждень Ви знову зловите що-небудь в цій лунці. Тому перед тим, як переходити на нове місце, слід якось відзначити цю лунку.

Тепер про те, на якій відстані потрібно свердлити лунки. Справа в тому, що карась – це така риба, яка може в одній лунці не ловиться, а в іншій, яка знаходиться в метрі від неї, вона буде ловитися прекрасно. Тому не слід занадто сильно відходити від просвердленої лунки, щоб зробити іншу.

Оснащення, на яке ловиться карась взимку, не повинно бути занадто грубим. Товщина волосіни повинна бути не більше 0,12 мм. Проте не потрібно ставити волосінь менше 0,08 мм, оскільки напору великих екземплярів така жилка не витримає. Як блешні краще всього використовувати насадку типу «чортик», якщо використовується гра. При нерухомій ловлі слід використовувати стандартні недорогі блешні. Гачок не повинен бути дуже товстим, тому як він буде псувати насадку і відлякувати тим самим рибу. Однак використовуючи надто тонкий гачок, будьте готові, що в один прекрасний момент він відламається. Як насадки найкращою вважається або мотиль, або дрібні нарізані шматочками черви.

Карась взимку добре ловиться як вдень, так і вночі. Примітно те, що використання прикормки днем рибу відлякує, а в нічний час приваблює. Краще використовувати суміш з панірувальних сухарів і макухи. Також в неї можна додати трохи рубаних черв’яків.

Глибина, на якій слід ловити, не повинна бути менше одного метра. А от рельєф дна залежить від конкретної водойми. В одних водоймах карась заходить в траву і ловиться в десятці сантиметрів від дна. В інших же водоймах він ловиться на чистому піщаному дні. Найбільш оптимальною вважається глибина не менше двох метрів. Проте в глибоких ямах ловити також не слід, оскільки вода в них набагато холодніша, ніж в інших місцях, а карась не любить це.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

06.12.2011, 21:59

Окунь. Ловля окуня взимку, навесні, влітку і осінню.

Окунь, а також плотва належать до числа найпоширеніших прісноводних риб у наших краях. Окунь водиться скрізь: у річках, озерах, ставках. Є деякі водойми, де окунь – єдиний вид риби на весь ставок. Зовнішній вигляд окуня залежить як від якості і кольору води, так і від грунту дна.

Стандартний окунь має ось такий вигляд: широке тулуб, невеликий горб на спині, зеленувате забарвлення біля хребта, сторони жовто-зелені, живіт жовтий, впоперек тіла тягнутися темні смужки (іноді плями), плавники на череві мають червону розмальовку, на грудях – жовту, спинний плавець сірий, очі помаранчеві. У залежності від середовища проживання вони можуть бути як світліше, так і темніше, а дрібний окунь до досягнення статевої зрілості взагалі забарвлений однотонним жовто-зеленим кольором. Має дуже великий ненажерливий рот, зуби дрібні, але гострі.

Звичайний окунь в середньому важить до 850-1250 г, але у великих і старих озерах рибалкам траплялися 2-2,5 кг, 3,2, 4 кг і навіть 4,8 кг. Окунь не росте в довжину, як багато інших риб, максимальна довжина гіганта в 4,8 кг була 54 см; окунь розростається в сторони і у висоту, ширина – 19 см, а висота – 28 см.

Великий окунь сміливо бродить по глибинах озера, а середній і дрібний віддає перевагу більш зарослі лопухами і очеретами води, де їм легше сховатися від великих хижаків і самим поохотится на іншу рибу. Але ближче до осені, і дрібний окунь підходить на глибинні місця озер. Великий окунь постійний в своєму місці проживання і майже весь день сидить на глибині і лише ввечері та вранці виходить на полювання. Ця риба зазвичай ходить зграями в 10, рідше 100 окунів, але в останніх числах осінніх місяців і на початку весни вони збираються у величезні зграї приблизно одного віку і чим дрібніше окунь, тим многочисленней зграя, іноді вони досягають чисельності в 1000, а то і 10000 рибин. Взимку вони також ходять зграями, але вже трохи менше і добре беруть на зимову вудку.

Взагалі окуня можна назвати осілого рибою, оскільки він весь рік залишається на одному і тому ж місці і навіть під час нересту залишається верним своєму притулку. Великий, як в іншому і дрібний окунь відрізняються спритністю і надзвичайною ненажерливістю, ця риба пожирає все що рухається, включаючи в раціон своїх побратимів. Я не раз бачив випливли мертвих окунів, що давилися від прожорства і риба застрявали в зябрах окуня. Він дуже швидко плаває періодичними ривками (поштовхами) і через деякий час зупиняється, і знову пливе. Окунь не дає спуску ні яку рибу, ні маленької, ні великий, немає такої живності у водоймі, чого б він не їв. Самого ж окуня хижаки не дуже люблять через його колючок, крім самого окуня, але побільше. Улюбленою їжею для цієї риби все-таки становить дрібна рибка й раки. У період, коли раки починають линяти окунь ходить поблизу в каменів корчів і інших місць, де водиться рак. У деяких краях, де мул кишить мормишем окунь росте з шаленою швидкістю і харчується їм всю зиму і майже всю весну.
Ловля окуня взимку

Мабуть, кожен рибалка погодиться з тим, що зимова риболовля неповноцінна без лову окуня. У зимовий період часу окуня можна ловити, починаючи від самого першого льоду і закінчуючи самим останнім. Ці місяці дарують безліч прекрасних можливостей для того, щоб сповна насолодитися рибалкою.
Весь зимовий період з точки зору рибного лову можна розділити на три етапи: перволедье, глухозимье, а також останній лід.

Найбільш вдала лов окуня взимку на початковій стадії цієї пори року, тобто з утворенням першого льоду. Саме в цю пору окунь є дуже активним і, як правило, концентрується на мілководді, що створює найбільш відповідними для рибного лову біля узбережжя. Причому для лову окуня в цей час використовуються такі приманки, як блешні і балансири. Однак даний період триває близько двох тижнів, і після утворення на водоймі суцільного крижаного покриву окунь переміщається в глибоководді: чим ближче початок другого етапу зими, тим далі він іде.

У період глухозимье окунь практично не зустрічається в береговій зоні, тому ловлять його з криги на глибоководді. У качестве приманки використовують невеликі, але важкі блешні, а також різноманітні блешні (проте вони повинні бути мініатюрними). У цю пору рибалкам, як ніколи, потрібно запастися терпінням і енергією, а також добре знати рельєф водоймища, щоб просто не витрачати свої сили і час на буріння численних лунок у пошуках злачних місць.

На завершальному етапі зими окунь, як правило, збирається на мілині глибиною від 2 до 4 метрів, а невеликого окуня можна навіть знайти поблизу очеретів, де глибина становить від 30 сантиметрів до 4 метрів. У цю пору риба знову дуже активна, оскільки надолужує сили після суворої зими.

Щоб лов окуня взимку увінчалася успіхом, необхідно враховувати і погодні умови: ідеальний варіант для лову окуня – тиха і безвітряна погода, причому мороз повинен бути невеликим. Серед найчастіше використовуваного прикорму можна виділити наступний: тоненькі жовті плівки окуневих очей, риб’ячі тельбухи, мотиль, гнойові черв’яки та інші. І ще важливо пам’ятати, що окунь, спійманий взимку, відрізняється особливими смаковими якостями!
Ловля окуня навесні

З настанням весни лід сходить з водойм і починається весняна ловля окуня. Дрібний окунь, найчастіше, зосереджується у берегової лінії або на кордоні водяній рослинності. Біля кам’янистих гряд і в неглибоких закоряженних місцях тримається більш великий окунь. Якщо ви бажаєте досягти максимального результату при лові окуня навесні, то закиди належить вчиняти у вікно між рослинністю або в місця, де закінчується межа водної рослинності. Вибір такого способу лову може супроводжуватися частими зачепами, тому можна розглянути варіант лову «матросик» на мормишку.

При лові окуня навесні на мормишку необхідно використовувати вудилище, довжина якого становить 1,8-2 м, а довжина леси близько 1 -1,5 м. За допомогою такої вудки дуже зручно здійснювати ловлю на мілководдя і в невеликих вікнах трави. Коли риба малоактивна, а клювання досить млявий, при лові на мормишку можна досягти кращих результатів, ніж прилові на вудку поплавця.

Якщо водоймище дозволяє ловити окуня на великій глибині, то навесні з використанням блешні найдоцільніше застосовувати короткий вудилище (50-70 см), кінець якого оснащений сторожці. Найпростіше виготовити сторожок з ніпельної гумки. По довжині сторожок регулюється залежно від ваги обраної блешні: чим легше блешня, тим довше сторожок. Наявність гнучкого кінчика у вудилища звільняє рибалки від необхідності монтажу сторожка. Застосовуючи зимову техніку лову у весняний період можна отримати хороший улов.
Якщо ви здійснюєте ловлю окуня на мормишку у вікні водної рослинності, то мормишку необхідно утримувати в сантиметрах 40-60 над дном, тому що з полводи бере окунь у траві. При лові на місці вільному від рослинності найчастіше окунь клює з дна. Коли ловля на мормишку супроводжується довгим вудилищем і короткою лесой, підсікаючи окуня, не варто його піднімати в повітря. Набагато ефективніше виконувати проводку по воді до берега або борту човна без ослаблення леси. Щоб великий екземпляр виявився у вашому садку, використовуйте підсак.
Необхідно відзначити ще одну особливість лову окуня на мормишку. Коли в якості наживки використовується мальок, то насаджувати його необхідно за губу, а техніка проводки носить плавний, без різких рухів, характер. У такому разі хватка окуня буде спровокована грою малька, а не блешні. Використання мотиля або хробака у вигляді насадки припускає, що рухи блешнею будуть аналогічні зимовий лові.

Ловля окуня навесні буде більш успішною, якщо ви будете використовувати ці прості поради.
Ловля окуня влітку

Літо дає широкі можливості будь-якій рибалці проявити свої вміння в лові окуня. У ці місяці його можна впіймати на вудку поплавця, спінінг, гурток, мормишку або донку. З усіх способів, ужение є найпоширенішим. Воно практикується на ділянках річок із слабкою течією, в затоках і вирах. У водосховищах і озерах ця риба найкраще ловиться на неглибоких ділянках у берегової растітельності.

Ловля окуня влітку має свої особливості. Великі особини зустрічаються в місцях, де дно відрізняється нерівностями і численними корчами. Їх можна знайти за допомогою глибиноміра. При тривалій тихій і жаркої погоди потрібно враховувати температурне розшарування води. Шукати окуня потрібно на невеликих глибинах, у місцях підводних височин і трав’яної рослинності. Дрібні і середні особини водяться близько водяних заростей, їх присутність можна визначити за плескання малька на поверхні. Це означає, що риба полює. Ловля окуня влітку при великій хвилі зазвичай відбувається там, де він ловився раніше. У великих водоймах окуня видає поведінка чайок. Де вони кружляють, плавають Малькова косячки, а значить і смугастий хижак.

Кращою насадкою при ловлі окуня на вудку є мальок. На гачок його садять за верхню губу або за спину. При слабкому клюванні хижак краще заковтує малька, насадженого за спину, але краще підсікається, коли мальок нажівлен за губу. Щоб він був живучим, прокол спинки потрібно робити неглибоко, майже у плавця. Дрібний рак або його шийка теж можуть послужити хорошою насадкою для смугастого хижака. Ловля окуня влітку може бути на п’явку або личинку бабки. Але все-таки підбір наживки залежить від типу водойми. Якщо він незнайомий, то краще порадитися з місцевими рибалками.

Ловля окуня влітку часто відбувається з використанням блешні або блешні. На блешню його можна впіймати на глибині не менше трьох метрів. При безвітряної погоди і відсутності течії, блешня можна з човна, без постановки її на якір. Удильник потрібно рухати енергійно. На спінінг ловлять великих і середніх окунів. Добре для цих цілей підходить одноручний спінінг. Далекі кидки не потрібні, тому що окунь не відноситься до полохливим рибам і частенько вистачає блешню близько самого човна. Можна використовувати спінінг для лову окуня способом потяжки. До кінця волосіні прив’язують грузило, а вище нього два повідці з гачками № 5-7.
У літні місяці краще клювання окуня буває в похмурі, теплі, злегка вітряні днірано вранці і ближче до 9 год При сонячній погоді риба відмінно клює, бере насадку в пів води, а не у самого дна. Іноді в спекотні дні середній і великий окунь ловиться на глибині 3-4 м.

В кінці літа хижака ловлять ближче до берега, де є водяна рослинність, у залитих чагарників, підводних височин і корчів. У цей час окунь ходить біля дна. З похолоданням води риба йде слідом за мальком на глибину і клює погано.

Ловля окуня восени
Окунь по праву вважається серед рибалок одним з найпоширеніших видів риб. Місце його існування охоплює майже всі озера, ставки та річки, а також солоні затоки російських морів.

Запорукою гарного улову є вдало вибране для лову місце. Знаючи звички окуня, з цим легко впоратися. Ви напевно знайдете його поруч з річковими вирами, на піщаних річкових схилах, ділянках зі слабкою течією, а також, в гілках затоплених дерев, де окунь знаходить захист і прожиток.

Не дивлячись на те, що окуня можна ловити протягом усього року, найбільш вдалий і гарне клювання починається ранньою весною, після нересту, десь з кінця квітня, і закінчується глибокою восени. Однак, лов окуня восени, істотно відрізняється від весняної або зимової риболовлі.

Як правило, восени окунь тримається біля берегів, де зустрічаються зграйки дрібної рибки. Будучи хижаком, за вдачею, він тут знаходить легку здобич. Протягом усього дня окунь постійно рухається, тому, якщо не клює в обраному вами місці, краще підшукати інше. Таким же чином варто вчинити і в тому випадку, коли риба перестає брати насадку.

До речі, про насадки для лову окуня. Самим безпрограшним варіантом є мальки. Ловити на малька можна як на звичну поплавкову вудочку, так і на спінінг. Традиційні черв’яки використовуються теж. Однак, щоб лов окуня восени була вдалою, хробаків варто накопати за пару днів до риболовлі, промити і загорнути в траву. Зацікавиться окунь і м’ясом раку або пуголовка.

Варто пам’ятати, що в часто відвідуваних рибалками водоймах окунь становітся обережним, і тоді, риболовля перетворюється на азартну полювання. Певний вплив на клювання надають і різкий перепад атмосферного тиску і сонячна активність. У такі дні окунь затаюється, відмовляється тимчасово від пошуків їжі або йде на інші, більш сприятливі місця. При лові окуня варто дотримувати правило: чим менше насадка, тим більшу відстань має бути від неї до грузила. А саме головне: ніколи не можна зволікати з підсічкою. При зволіканні – або без риби можна залишитися, або довго потім возитися, щоб звільнити гачок, оскільки окунь-риба жадібна і часто глибоко заковтує насадку.

2vanya2

07.12.2011, 16:32

Тактика ловлі підлящика та плотви на озерах взимку

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

У лові озерної плітки і підлящика взимку є дві суперечливі особливості. Перша - це відносна складність пошуку, а друга - досить проста технологія самої ловлі після виявлення риби. Можливо, саме тому велика частина рибалок на багатьох водоймах ловлять саме цю рибу. Одного разу, зрозумівши звички плотви та ляща окремо взятого озера, вони спокійнісінько рибалять навіть з примітивними знаряддями і технікою лову, з якими в іншому місці можуть навіть не відійти від нуля. Багато хто в своїй риболовній практиці зустрічав таких корифеїв, обловити яких вважається майже подвигом. Подібне виникає через нерозуміння причин чужого успіху.

2vanya2

07.12.2011, 18:03

Зимовий спінінг на річці

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Якщо зима видалася тепла, багато річок взагалі не замерзають, або замерзають частково. Це дозволяє ловити щуку, окуня і деяких інших хижаків спінінгом з берега.

Ловля риби спінінгом зимою важча, ніж в інші пори року. Проте як і в інших випадках успіх приходить до тих, хто правильно вибирає місце ловлі, приманку, вміє пристосуватись і вчасно перейти з однієї техніки ловлі на іншу ...

Для бажаючих освоїти зимовий спінінг потрібно засвоїти, що в холодній зимовій воді у будь-якого живого організму йде підвищена витрата енергії. Взимку навіть молодь риби, яка служить їжею різним хижакам, починає харчуватися виключно висококалорійною їжею, не роблячи великих переміщень по водоймі. Кормова риба (з точки зору хижака) збирається в зграї, іноді досить великі. Що стосується щуки, то вона також стає менш рухливою. Якщо влітку вона може переслідувати приманку майже до самого берега, то взимку цього не відбувається. Хижачка дуже чуйно реагує на правильність подачі приманки, адже і для зимового переміщення живця, її кормового об'єкту, характерна деяка загальмованість рухів. Тому рухи приманки, що імітує потенційну здобич хижачки, взимку повинні бути також уповільнені, не такі активні.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Пошук хижака...

Враховуючи те, що зимову щуку, судака, окуня потрібно шукати, спінінгіст повинен бути мобільним. Важливо не впиратися на одній точці, а регулярно переміщатися від одного підходящого місця до іншого, експериментуючи не тільки з штучними приманками, але і з снасточками. При слабкій активності зубастої снасточка може дати несподіваний результат, особливо якщо вона зроблена правильно і правильно підібраний живець, а проводка уповільнена або короткими ривками з паузами.

Зазвичай щука займає свою мисливську зону і суперниць близько не підпускає, але на початку зими в місцях скупчень малька можна виявити і скупчення щук. Були випадки, коли з однієї точки рибалка виловлював до 5-10 щук. Можливо, в такому місці зубасті обклали зграю дрібної білої риби, яка зайняла комфортну зону для проживання, і стабільно годувалися нею. Перспективними для лову точками можуть виявитися нижні звали брівок, особливо якщо рельєф дна ще чим-небудь відрізняється.

Вибір оснастки...

Тепер зупинимося на виборі жилки, повідців, штучних приманок і на техніці лову. Краще, звичайно, ловити у відлигу. Це дозволяє, як і влітку, використовувати тонкі і надійні плетені жилки. Але навіть при невеликому морозі плетенка обмерзає. Тоді знову виручає перевірена монофільна жилка, призначена спеціально для зимової ловлі. На річках взимку хижак завжди стоїть осторонь від сильної течії, але приманку часто доводиться закидати і на більш сильну течію (особливо при ловлі на знос). Тому навіть моножилка повинна бути досить тонкою. Якщо передбачається ловля тільки окуня і клювання щуки малоймовірні, спеціальний повідець не ставлять; якщо ловлять щуку, то ставлять укорочений вольфрамовий повідець.

Приманки можуть застосовуватися ті ж, що і влітку, звичайно, в основному ті, які розраховані на глибинну ловлю, так як взимку хижак найчастіше стоїть на ямах, виходах з ям, на глибоких брівках, на зниженнях нижче перекату. Багато в чому вибір місця стоянки хижака визначається умовами річки або залежить від того, маленька ця річка чи велика. Рівномірна проводка взимку працює погано, тому потрібно брати приманки, які розраховані під джигову або твічінгову ловлю.

При зимовій ловлі на джигові приманки я застосовую в основному рівномірну ступінчасту проводку, з просуванням приманки на два-три оберти ручки котушки і тривалими, до 5 сек, паузами. Закидування можна робити під різними кутами до напрямку течії. Наприклад, якщо є смуга затишшя біля стрімкого берега, то закиди можна розподілити на три етапи: закидування вгору за течією по краю бровки, закидування перпендикулярно берегу на сильну течію, щоб при проводці приманка працювала на знос, виходячи в зону затишшя і закидання вниз по течії.

З м'яких джигових приманок взимку для ловлі окуня, головня я в основному використовую твістери і віброхвости довжиною 35-45 мм, для ловлі щуки - 60-80 мм. Для зимової ловлі підходить "гума" забарвленням під натуральну рибку. Бувають гарні моделі воблерів і віброхвостів з помаранчевим черевцем світлими боками і темною спинкою. Нерідко виручають моделі приманок з червоною головою і біли тілом.

На глибоких руслових брівках буває успішною ловля щуки на поролонову рибку. Техніка ловлі - та ж ступінчаста проводка з тривалими і короткими затримками приманки на грунті, зі сходинками різної довжини. Колір приманок - червоно-білий, червоно-зелений, білий, жовтий, жовто-червоний.

Ривкова техніка...

Ривкова техніка добре працює при ловлі різних хижаків на воблери, як взимку, так і влітку.

Зазвичай відповідну для проживання хижака ділянку я обловлюю, використовуючи різні поєднання швидкості і довжини потяжок. Наприклад, на початку можна зробити два-три закидання на "точку" так, щоб провести воблер з середньою швидкістю і середньою довжиною потяжки. Потім можна зробити потяжки більш плавні і довжину ривка збільшити. У третьому варіанті можливе поєднання коротких різких потяжок з довгими і плавними. У залежності від активності, хижак може реагувати на ту чи іншу манеру гри і її потрібно запам'ятати, щоб збільшити число клювань.

Для зимового ловлі твічінгом підходять плаваючі, тонучі воблери і суспендери. Якщо ви ловите на плаваючий воблер, то при рівномірній підмотці він почне заглублятися до тієї глибини, яка вказана в його характеристиках, при різкому ривку вудилищем вгору частота виляння носової частини воблера вправо-вліво збільшиться, а при зупинці проводки приманка почне повільно спливати. Зазвичай такі поєднання різних рухів приманки і провокують хижака на атаку. Можна зупиняти воблер після того, як спрямованим ривком вправо або вліво він відхилився від лінії руху.

Ловля на тонучі воблери взимку добре підходить у тих місцях, де під берегом йде різкий звал на велику глибину. Тоді Ви закидаєте воблер на потрібну Вам ділянку з урахуванням зносу і, дочекавшись, коли він ляже на дно, робите потяжку - воблер піде вгору. Вудилищем при ривках вправо-вліво приманці задають привабливу гру. Таким чином, як би крокуючи воблером по сходах, ми підводимо його з глибини на більш мілку ділянку.

Про воблери нейтральної плавучості (суспендери) слід сказати, що їх проводка біля дна максимально наближена до горизонталі. Проводити їх треба на відстані 40-100 см від грунту. Потрібно враховувати, що воблер суворо нейтральної плавучості виготовити непросто, тому в продажі їх не так багато, а застосування металевого повідця може зробити воблер повільно тонучим.

Дроп-шот...

Для ловлі окуня, дрібного судака на відкритих ділянках швидкоплинних річок іноді з успіхом застосовується оснащення з повідцем, що завершуються маленькою м'якою приманкою. Взимку активність багатьох риб сильно залежить від течії. Рибалка розташовується на березі так, щоб, враховуючи силу течії, ловити за принципом ступінчастої проводки. Для цього необхідно, щоб глибина поблизу берега була середня або велика, а вершинка спінінга дуже чутлива. Крім того, для ловлі потрібно вибрати відповідний мис або міст.

На течії хижак, як правило, тримається біля дна, віддаючи перевагу бровкам. У залежності від сили течії, доводиться по-іншому балансувати снасть, щоб завжди тримати контакт з дном. Для цього використовують на кінці жилки змінні грузила різної ваги. Зазвичай це "чебурашка" з одним вушком. Вона приєднується до основної жилки через карабін і вертлюжок. Повідець з дрібним твістером або віброхвостом кріпиться до основної жилки через потрійний вертлюжок і приєднаний до нього карабін. Довжина повідця між грузилом і потрійним вертлюжком 30-50 см. Довжина повідця з приманкою - 30-80 см. Все залежить від ваги і технічних характеристик приманки, а також від сили та особливостей потоку.

Дуже важливий момент - товщина жилки. Часом доводиться йти на ризик обриву снасті при виважуванні крупної риби, лише б зберегти чітку збалансованість оснащення. Адже коли жилка на течії парусить, огрузку зносить. Як правило, збільшення ваги огрузки тягне за собою збільшення товщини жилки. При проводці необхідно, щоб крок переміщення грузила становив 30-50 см.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

07.12.2011, 21:34

Мормишка проти поплавка

Серед численних способів зимової ловлі риби, найбільш популярними у рибалок є ловля на мормишку і на зимову поплавкову вудку. Варто відзначити, що ці два способи ловлі мають ряд істотних відмінностей, як зі сторони побудови снасті, так і зі сторони тактики ловлі.

Мормишка чи поплавок? Спроба ідеалізувати один із цих способів безперспективна, оскільки кожна снасть гарна по-своєму і може бути ефективною в певних умовах. "Мормишка" і "поплавок", як самостійні снасті, непогано доповнюють один одного, створюючи широкі можливості для рибалки, як під час пошуку риби, так і в процесі ловлі. Снасть з мормишкою дозволяє досить швидко визначити місця зосередження риби, її вид, розмір і активність. За допомогою мормишки можна ефективно ловити активну рибу, яка зібралася на прикормку, а різноманітною грою провокувати на клювання і обережну рибу. Незамінна снасть з мормишкою і під час ловлі на значній відстані від дна. Зимова поплавкова вудка призначена переважно для ловлі з дна на нерухомо лежачу насадку. Існують різні конструкції вудок для блесніння і для поплавка. Останнім часом найбільше поширення для ловлі на мормишку отримали вудки під назвою "балалайка", а для поплавкової ловлі - "кобилка".

"Балалайка" має низку незаперечних переваг перед іншими конструкціями: вона легка, міцна, забезпечує рибалці високу мобільність, має закриту котушку, що охороняє жилку від механічних пошкоджень. Пінопластовий корпус "балалайки" не холодить руку і витримує багаторазові удари при відкиданні її на лід у процесі виважування.

Побудова снасті для ловлі мормишкою полягає в правильному балансі складових елементів оснащення у відповідності з майбутніми умовами лову. Товщина жилки, розмір (вага) блешні, конструкція сигналізатора повинні забезпечувати привабливу подачу наживки, чітку і своєчасну передачу сигналу "клювання", вірну підсічку і ефективне виважування риби, відповідно до глибини лову, наявності і сили течії, розміром, виглядом і активністю риби, а також погодними умовами. Велику роль у підвищенні ефективності ловлі на мормишку грає налаштування сигналізатора клювання (сторожка, кивка) у відповідності з вагою блешні, способом ловлі й індивідуальними вподобаннями рибалки.

Хочу звернути увагу на те, як по різному рибалки називають сигналізатор клювання в мормишечній снасті: в одному випадку це "сторожок", в іншому - "кивок". Спробуємо розібратися в походженні цих назв. При ловлі риби в режимі "на стоячки" блешня з насадкою лежить на дні в нерухомому стані, а сигналізатор клювання під її вагою знаходиться в зігнутому положенні, як би на сторожі. У момент клювання риба, взявши мормишку з дна, знімає навантаження з сигналізатора, який тут же випрямляється і повідомляє рибалці про клювання. У даній ситуації сигналізатор клювання виконує тільки функцію сторожа, тому його і називають "сторожок". При активній ловлі риби, в режимі "на гру", сигналізатор клювання крім основної функції зобов'язаний забезпечувати якісну і різноманітну гру блешні. Під час гри риба бере блешню в русі, при цьому клювання, як правило, позначається нахилом сигналізатора вниз, він як би киває. Тому сигналізатор клювання в даному випадку і називають "кивок".

Іноді, під час швидкого опускання мормишки у лунку, сигналізатор своєчасно не фіксує клювання, це пов'язано з тим, що риба бере блешню на деякому віддаленні від дна, в той момент, коли сигналізатор клювання ще не прийняв робоче положення. Неодноразове повторення такої поведінки риби дає привід рибалці змінити тактику лову. Одним з ефективних прийомів лову в півводи вважається плавне опускання блешні з різноманітною грою, при якому сигналізатор клювання постійно знаходиться в робочому положенні. Сигналізатори клювання, у відповідності з їх основним призначенням, мають різні технічні характеристики. Так, наприклад, сторожок, як правило, довший кивка, він більш жорсткий і пружний. Кивок виготовляють з матеріалів, що забезпечують в першу чергу якісну гру блешні, і чітку передачу клювання типу "кивок вниз".

Спортсмени та багато рибалок аматорів в основному ловлять рибу на гру, але в той же час можуть використовувати прийоми лову "на стоячки", кивок при цьому виконує функцію сторожка. Можливо, тому багато рибалок називають один і той же сигналізатор по-різному. Справедливості заради можна сказати, що справа не в назві, а в якісному виконанні сигналізатором клювання свого прямого призначення відповідно до умов та способу ловлі.

Бажання деяких рибалок отримати універсальну снасть для ловлі плотви та ляща призвело до створення снасті-гібрида, що включає в себе сторожок, поплавок і мормишку. Давайте спробуємо розібратися: «А чи варто видумувати велосипед?»

Якщо на мормишечну снасть додати поплавок, то ця снасть втрачає основну свою перевагу - різноманітність гри блешнею, що у свою чергу знижує її мобільність і ефективність. Даний гібрид з розряду мобільної снасті переходить в розряд стаціонарної, більше того, сигналізатор клювання (кивок, сторожок) у поєднанні з поплавком стає непотрібним. По-перше, він перестає виконувати роль кивка, що забезпечує гру блешні, оскільки поплавок, розташований між блешнею і кивком, повністю "забирає" на себе коливальні імпульси, призначені для блешні, і вона перестає працювати. По-друге, сторожок не виконує основне завдання сигналізатора клювання, оскільки сигнал клювання в першу чергу приходить до поплавка і поглинається ним. У силу особливості побудови поплавкової снасті, поплавок при клюванні спливає на лічені сантиметри і, досягаючи поверхні води, зупиняється, не дозволяючи сигналам клювання "дійти" до сторожка. Звичайно, можна налаштувати снасть таким чином, щоб у робочому стані одночасно знаходилися і поплавок, і сторожок, але при цьому зусилля від клювання буде розподілятися між двома "приймаючими пристроями" (поплавок і сторожок), що негативно позначиться на їх чуйності до сигналу клювання. То чи варто ставити два сигналізатора що заважають один одному замість одного, правильно налаштованого?

У випадку з "гібридом" виникає ще питання: "А чи так ефективна зв'язка поплавок-блешня по відношенню до поплавкової снасті?" Призначення поплавкової снасті полягає в ловлі донної риби, яка збирається на прикормку, при цьому налаштовується вона таким чином, що під значною сумарною вагою гачок з насадкою швидко доставляється на значну глибину. Хтось скаже, що і важка блешня так само швидко досягає дна. Це так, але не це головне в даному способі лову. Розподіл тягарців на жилці, а їх повинно бути не менше двох (основний і підпасок), проводиться таким чином, щоб навіть сама примхлива риба, взявши насадку з гачком, не відчувала їх ваги. Піднімаючись від дна, риба, як правило, без побоювання піднімає легкий підпасок з дна, порушуючи суворий баланс між вантажопідйомністю поплавка і загальною вагою тягарці, поплавок спливає, сигналізуючи про клювання. У випадку з блешнею, риба, взявши її, тут же відчуває тяжкість і може просто виплюнути мормишку, що дуже часто і відбувається при капризному клюванні. Допитливий рибалка скаже, що можна прив'язати до поплавкової снасті маленьку блешню, яка буде не важча підпаска, і збалансувати снасть основним вантажем. Так, але по-перше, будь-який гачок легший навіть від найменшої мормишки й примхлива риба це відчує відразу, а по-друге, сама маленька блешня, що лежить на дні з пучком насаджених на неї мотилів, не буде привабливішою від гачка з тією ж самою насадкою.

І ще один момент на користь гачка - він значно дешевше блешні. Всі наші доводи були б безперечні, якби не спростовувалися численними прикладами успішної ловлі на різні "гібриди", в тому числі і тандем "мормишка + поплавок". Я ж на практиці багато разів переконувався у високій ефективності класичної зимової поплавкової снасті, особливо при капризному клюванні плотви, коли не допомагає навіть сама тонка жилка і найменша блешня, "поплавок" справно робить свою справу. У той же час класична мормишечна снасть завжди дозволяє значно збільшити ефективність ловлі активної риби, особливо при ловлі її в півводи.

D-Misha

08.12.2011, 17:11

Зимова риболовля - з чого почати?

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Зима і холод вже давно не є перешкодою для рибалок. На сьогоднішній день кращий з нетерпінням чекати міцного льоду і морозів, а не пакувати снасті до теплої пори. Початок зимової риболовлі знаменується тоді, коли річка або озеро цілком і повністю покривається льодом, товщина якого не повинна перебувати менше чотирьох сантиметрів, і триває поки не утворюються великі закраїни.
Деякі з видів риби взимку впадають в сплячку, інші - не відчуваючи жодного дискомфорту спокійно плавають взимку. Наприклад, минь - це риба, яка влітку впадає в сплячку, а взимку, в січні-лютому нереститься, і до речі, це єдина риба з тріскових, яка водиться в озерах і річках. Форель - нереститься в листопаді. Але по правді взимку вся риба менш активно рухається, стає млявою, і тому ловити її важче.
Так що висновок тут напрошується сам - осінь-зима - риба клює гірше. У цей період вона шукає собі місця зимівлі і тому на особливий успіх улову розраховувати не доводиться. Але коли з'являється льодової покрив, клювання знову нормалізується. Отже, в холодну пору ловиться: щука, судак, окунь, плотва, йорж, лящ, часто короп і карась.
Існує багато видів зимової риболовлі, які вимагають певних, саме для цього виду, снастей. До лову можна переходити тільки тоді, коли будуть готові кілька лунок. І це відіграє велике значення, тому що не завжди виходить вибрати вдале місце, при якому було б лов. Буває доводитися переробляти лунки і по десять разів! Так що не так просто їх зробити і, як раз вони, складають головна незручність такої рибалки. Лунки рубати потрібно так, щоб вони в діаметрі були від 18 до 27 см, а також були у вигляді усіченого конуса, основа якого повинна бути широкою і знаходиться на поверхні, а ось вузька - внизу.
Вудки тут підходять двох видів - ті, які тримаються під водою, і ті, які встановлюються на поверхні льоду.
Якраз на цьому етапі варто нагадати про техніку безпеки, так як цей пункт, в основному, і ігнорують рибалки. Вирушаючи на зимову риболовлю, будь ласка, пам'ятайте про елементарну безпеку - адже ніякої улов не окупить купання в льодову воді, з якої не факт, що ви виберетеся. Не можна забувати і про такий важливий спорядженні, як теплий одяг, яка надасть вам комфортне рибалку. В обов'язковому порядку одягніть теплі рукавиці, чоботи й шапку, щоб не обморозитися на холоді.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]—_s_chego_nachat.html

2vanya2

08.12.2011, 19:02

Напій для зимової рибалки

Уявіть собі, наприклад, багатокілометрові переходи по пересіченій місцевості, коли спочатку доводиться відмахати кілометрів кілька по сніжній цілині, так, що сім потів зійде, а потім повільно остигати, сидячи біля лунки. А тут і вітер посилиться, а слідом за ним ще й мороз почне додавати ... Багатьом напевно знайомі описані ситуації. У пішому «рибальському туризмі» кожен грам ваги на рахунку - тягнути-то все доводиться на власному горбі. Тому багато хто відмовляється від їжі, в кращому випадку прихоплять з собою бутерброд або пару "Снікерсів", а от без пиття обійтися неможливо. Очевидно, що вибір "правильного рибальського напою" стає досить важливим завданням.

Що особливого на рибалці в зимовий період?

У холодну пору року рідинний обмін організму з навколишнім середовищем будується трохи інакше, ніж влітку. По-перше, значно зменшується сама потреба в рідині. Якщо літня норма для одноденної риболовлі при жаркій погоді може легко перевалити за літр-півтора, то зимова приблизно вдвічі менше - максимум 0,5-0,7 л. По-друге, в холодну пору року організм намагається позбаватись від надлишків рідини не стільки через шкіру (піт), скільки через сечовий міхур. Мало того, пітніти в холодну пору року взагалі вкрай небажано, тому що мокрий від поту одяг - прямий шлях до подальшого переохолодження. Описана проблема вирішується, з одного боку, правильним зимовим одягом із сучасних дихаючих матеріалів, з іншого боку, вибором "правильного" напою.

Екскурсія до Тибету..

Яким же повинен бути ідеальний напій для риболовлі в холодну пору року? Зрозуміло, ніщо не нове під Місяцем, і такий "ідеальний напій для холодів" був винайдений кілька сотень або навіть тисяч років тому назва цього напою - тибетський чай. Тибет - це високогір'я з вкрай суворими кліматичними умовами: зимова температура до -30 в поєднанні з ураганними вітрами. Тибетський чай і був "винайдений" жителями високогір'я та протягом століть довів свою корисність і незамінність саме в холодному кліматі.

У загальних рисах рецепт тибетського чаю виглядає наступним чином: заварюється міцний чай (до 100 грамів сухої заварки на 1 літр окропу!), До нього додається топлене масло яка (чверть від обсягу окропу), чай і масло ретельно перемішуються (збиваються) у спеціальній довгастій посудині до однорідної консистенції, що нагадує рідку сметану, і в отриманий чай по смаку додають сіль і спеції. Така "екзотика" може відлякати, і бажання пити зовсім не то чай, не те суп навряд чи виникне. Однак давайте розбиратися по порядку.

По-перше, якщо влітку краще пити слабо заварений чай, щоб наявні в ньому зігріваючі і тонізуючі речовини не перевантажували і без того замучений спекою організм, то в холод краще пити саме міцно заварений чай, отримуючи всі корисні речовини чаю, так би мовити, в концентрованому вигляді. Зрозуміло, не варто робити з чаю чифір, але ось спробувати наблизитися до "тибетської норми" (50-70 г заварки на 1 літр) можна.

По-друге, поєднання "гаряча рідина + жир" в холоди більш ніж виправдано. Багато зимових рибалок давно вже прийшли до відкриття, що кращий бутерброд у поєднанні з термосом гарячого чаю - це бутерброд з салом. Сало не тільки не замерзає на морозі, але і є прекрасною висококалорійною і зігріваючою їжею. Як відомо, енергетична цінність жирів для організму дуже висока. Саме тому додавання в тибетський чай такого "важкого" (тугоплавкого) жиру, як масло яка, не випадкове. Вживання таких жирів захищає організм від переохолодження, допомагає легше переносити холод, компенсує підвищені енерговитрати. По-третє, додавання спецій в чай також виправдано, оскільки значно посилює його зігріваючий ефект. Більше того правильно підібрані прянощі зігрівають, але при цьому не є потогінними засобами. Така пряність як кардамон, наприклад, володіє унікальною властивістю пригнічувати потовиділення, що взимку вкрай важливо.

Тибетський чай з підручних матеріалів..

Але як адаптувати традиційний тибетський рецепт до сучасних умов? Справа в тому, що на Тибеті для заварювання "ідеального зимового чаю" використовується особливий різновид чаю - плитковий після-ферментований чай. Прийнята в усьому світі його китайська назва - ПУ-ЕР. Пу-ер виробляють у Китаї, але основний обсяг цього чаю споживається саме в Тибеті. Купити чай пу-ер проблематично. Продається він лише у великих містах у чайних клубах, і коштує, м'яко кажучи, зовсім недешево. Так що при всьому бажанні точно скопіювати рецепт "ідеального зимового чаю" з Тибету у нас не вийде: масло Яка недоступне, чай пу-ер важкодоступний. Як вийти з цієї ситуації?

Якщо немає можливості дістати чай пу-ер (або вам не сподобався його специфічний смак), то в якості заварки можна використовувати звичайний чорний чай. У традиційних східних культурах чорний чай на відміну від зеленого (та інших різновидів чаю) вважається саме зимовим чаєм, тому що гірше освіжає (у порівнянні з зеленим), але має більш виражений зігріваючий ефект і менше перевантажує видільну систему. Краще використовувати міцні листові цейлонські або індійські чаї з вираженим смаком. Класичним "зимовим" чаєм в Англії вважається "Ерл Грей" - чай, ароматизований Бергамотовим маслом. Бергамотове масло надає додаткової зігріваючої дії на носоглотку і тому вважається класичним антипростудним засобом. Аналогічну дію надає чай, ароматизований натуральним цитрусовим або рожевим маслом. Втім, якщо вам не подобаються ароматизовані чаї, то можна обмежитися яким-небудь звичайним чорним чаєм. Масло Яка нам не бачити, але можна зварити чай на молоці з високим відсотком жирності, а ще краще - на вершках. Чай, зварений на молоці - дуже смачний і поживний напій! До того ж у термосі такий чай остигає значно повільніше, ніж звичайний, на воді. Можна до чаю, звареного на вершках чи молоці, додати 1-2 чайні ложки звичайного або топленого вершкового масла. Якщо масло свіже та досить гарної якості, то ви навіть не помітите зміни смаку напою від такої досить корисною і калорійної добавки.

Для посилення зігріваючої дії чаю добре на літр чаю додати кілька горошин чорного (гіркого або запашного) перцю, або кілька зерен кардамону, або 1 гвоздику, або 2-3 зернятка бадьяна. Існує також спеціальна суміш прянощів, призначених саме для "зимового" чаю - МАСАЛА. Базовими компонентами масалу є коріандр, кардамон, гвоздика, кориця і перець. Інші компоненти (ще 4-6 пряноcтей) можна варіювати. І останнє. На відміну від літнього правила - пити якомога частіше, але потроху, - взимку слід протягом риболовлі влаштувати одне, максимум два, але грунтовних чаювання. Логіка проста: чим частіше ви будете відкривати термос на морозі, тим швидше буде остигати чай. На сильному морозі 1-2 чаювання дозволять напитися досить гарячого чаю, а ось до третього у вас в термосі, швидше за все, залишиться тільки теплувата юшка, користі від якої буде набагато менше.

Зимовий чай на молоці..

У порожній металевий чайник засипається приблизно 50 г сухої заварки (чорного чаю або чаю пу-ер), ця заварка заливається окропом таким чином, щоб він змочив її і приховав не більше ніж на 2-3 мм. Заварка витримується буквально 1-2 хвилини, після чого в неї доливається 1 літр молока і чайник ставиться на вогонь. Після доведення суміші до кипіння, її необхідно ще трішки варити на маленькому вогні, буквально 3-5 хвилин. Як тільки суміш закипить, в неї необхідно додати прянощі. Якщо це готова суміш масала, то я додаю 1-1,5 чайні ложки суміші; якщо масалу під рукою немає, то прянощі додаються окремо за смаком. Якщо намічається ходова рибалка, то на етапі варіння я додаю в суміш щіпочку солі (за смаком). Якщо планується сидяча рибалка, то для підвищення калорійності і посилення зігріваючого ефекту я в подібний чай з молоком додаю 1-2 ст.л. цукру і 1-2 ч.л. меду. Зазвичай така невелика кількість меду і цукру "губиться" в молоці, не провокуючи спрагу і потогінний ефект, але при цьому чудово зігріває. Після закінчення варіння я додаю в чай 1-3 чайні ложки пряженого або звичайного вершкового масла, ретельно його перемішавши. Після цього (бажано через сито), готова суміш переливається в термос.

karpinets2710

08.12.2011, 22:09

Риболовля на блешню в зимовий час
6711
Узимку досить часто рибалки воліють ловити рибу на блешні. Це штучні приманки, що є невеликі свинцеві важки з упаяними гачками. Риба дуже охоче ловиться на блешні, можливо, завдяки тому, що приманки нагадують своїми рухами у воді поведінка риби.

Відповідно, чим майстерніше рухається блешня в руках рибалки, тим краще ловиться риба. Найчастіше на блешні ловлять окуня, також йоржа, язя, плітку. З собою краще мати декілька їх видів, так як смакові переваги риби неможливо передбачити. Купити їх можна як у звичайному магазині, так і замовити в Інтернеті. Адже сьогодні в мережі представлена безліч різних магазинів: інтернет магазин годинників, електроніки, парфумерії, рибальських снастей і ін.

Перед покупкою порадьтеся з досвідченими рибалками або з продавцем у магазині.

Мормишки класифікуються за вагою, способом застосування і за формою. За вагою приманки діляться на дрібні, середні і великі. Величина вибирається виходячи з виду риби, яку ви будете ловити. Також вага залежить від глибини.

Для лову на блешні знадобиться і наживка. У риб користується попитом мотиль, опариш, також можна використовувати і штучну наживку. Коли прийде досвід, можна відмовитися від наживки.

Бажано на «полювання» брати з собою якомога більше мормишек різних кольорів і форм. Напередодні риболовлі будинку можна спробувати пограти у воді приманкою, щоб мати уявлення про те, як буде вести себе момришка тієї чи іншої форми у водоймі.

Досвідчені рибалки пропонують новачкам використовувати такі тактики лову на блешні:

Приманку кладуть на дно, потім піднімають на висоту в 20 см, з частим посмикуванням, знову кладуть, і так до моменту кльову.

З дрібним посмикуванням мормишку піднімають на 1,5 метра, час від часу завмираючи на декілька секунд.

Мормишку різким рухом опускають на дно, «барабанячи» по ньому, потім піднімають на півметра і знову опускають.

Якщо лов відбувається на невеликій глибині, то волосінь з приманкою досить переміщати з одного краю лунки в іншій.

Мормишку з дна починають повільно піднімати на всю довжину піднятої руки рибалки, потім швидко опускають і знову піднімають.

Це далеко не всі прийоми лову риби на блешні. Досвідчені рибалки комбінують кілька способів або придумують нові. Якщо у вас з першого разу не виходить, не впадайте у відчай. З часом прийде безцінний досвід, і риба піде одна за одною навіть без принади!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

08.12.2011, 22:26

Новачків які тільки-но освоюють ази зимової рибалки часто цікавить питання "якою проводкою користуватися при лові на козу" . Однозначної відповіді на це питання ніхто і ніколи не дасть. Як говоритися краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати. Але все ж досвідчені рибалки дають наступні поради.

- Першим ділом навчитися досягати рівномірної амплітуди коливання. Для цього зазвичай в районі кінчика кивка ставлять два пальці, які й служать обмежувачем амплітуди коливання.

- Далі плавно переходять до освоєння зміни висоти проводки. Починайте коливальну проводку з підняттям кози з дна в товщу води.

- Міняйте проводку якщо клювання немає збільшуючи або зменшуючи амплітуду коливання, піднімайте або опускайте козу або поєднайте це разом.

- Оснастіть жилку кількома приманками, так простіше визначити на якій глибині стоїть риба. І обов'язково на всяк випадок повісьте звичайну мормишку з мотилем. За статистикою більше шансів впіймати саме на мормишку з мотилем.

Ну і на завершення ще одна маленька порада. Досвід приходить з часом і так само йде. Тому навіть професіонали з першим льодом більше займаються тим, що заново набивають руку. Ну а для того щоб не витрачати марно час, це можна зробити вдома у ванній і запам'ятати, як грає та чи інша приманка.

2vanya2

09.12.2011, 15:21

Зимові блешні: форма і гра

За винятком щасливих миттєвостей першого і останнього льоду, зимове блесніння часто проходить безрадісно навіть на добре знайомих водоймах. Багатогодинні пошуки при відсутності клювання здатні вимотати і бувалих рибалок, не кажучи про початківців. Головні причини невдач - низька якість блешень і незграбна гра. Спробуємо розібратися в перевагах і недоліках зимових блешень і в деяких тонкощах прямовисного блесніння.

Зараз є чимало хороших зимових блешень, причому в кожному регіоні відома своя "незамінна" блешня оригінальної форми, пристосована до місцевих умов лову. Незважаючи на все розмаїття, уловисті блешні схожі в одному: їх відрізняє поєднання правильно підібраною загальної форми і ретельно вивіреної геометрії профілю, тобто розподілу товщини по довжині приманки (мал. 1).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

При цьому матеріал і технологія виготовлення приманки мають другорядне значення. Вловиста блешня повинна володіти стабільною грою, що привертає хижака при різних швидкостях підйому, скидання й у вільному падінні. Рибалка з такою приманкою здатний спокусити "незговірливого" хижака практично на будь-якому водоймищі і в будь-який час року.

У більшості зимових блешень гра набагато бідніша: вони розраховані на виконання тільки 1-2 прийомів лову, що викликають хватку. Блешнити ними, звичайно, можна в будь-якому темпі і з різною амплітудою, але користі від цього буде мало. Більш того, незграбні дії рибалки здатні не тільки відлякати самотню щуку, але і розігнати зграю судака або окуня, що опинилася поруч.

Блешні для щуки..
Найбільші труднощі виникають при підборі і виготовленні блешень для лову щуки. Судакові приманки, як правило, значно важчі, і їх велика вага дещо згладжує похибки форми і розмірів. Щука, на відміну від інших риб, з підозрою ставиться до металевих приманок, позбавлених здатності лавірувати. Домогтися плавного ковзання в товщі води можна за рахунок збільшення ширини, зменшення ваги і ускладнення профілю блешні.
У окремих щучих блешень геометрія профілю і зміщений центр ваги здатні створювати додаткову рухливість або зворотний хід, які є чудовими подразниками для хижої риби (мал. 2).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Відмінна риса багатьох уловистих принад - незначна асиметричність бічних сторін по відношенню до поздовжньої осі (рис. 1, 3).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Такі блешні не завмирають відразу після досягнення нижньої точки скидання, а продовжують деякий час рухатися поштовхами, подібно пораненій рибці, що вибивається з сил. Асиметричні блешні незамінні протягом усього періоду ловлі хижої риби з льоду як у замкнених водоймах, так і на річках зі слабкою течією. Активний хижак атакує приманку під час лавірування, пасивний - при переміщенні в нижній точці. Завдяки особливостям гри, щуча блешня найбільше підходить на роль "універсальної" приманки. На правильно виготовлену щучу блешню можна зловити будь-яку хижу рибу в будь-якому водоймищі. Єдине обмеження: глибина лову - не більше 3-5 м. Ловити легкою лавіруючою блешнею на великих глибинах навряд чи виправдано - занадто багато часу йде на занурення принади до лінії передбачуваного знаходження хижака. Звичайно, і у ряді таких блешень є різні по вазі приманки: більш легкі - для малих глибин і лову в стоячій воді, більш важкі - для глибших місць і лову на течії. Але зайво обважнювати блешні не має сенсу, тому що вони втрачають рухливість і стають менш уловистими. Більшість наявних зараз у продажу зимових блешень є спрощеними (і здешевленими) варіантами початкових моделей (мал. 4)[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]). Купуючи приманки, треба пам'ятати, що їх якості найбільше залежать від форми: співвідношення ширини і товщини профілю, правильності загину, положення центру ваги, дотримання вагових пропорцій. Правильно оцінити всі ці деталі здатний тільки досить досвідчений рибалка, та й то лише використовуючи вимірювальні інструменти. Легко помітити що часто зустрічаються вади в якості виготовлення - шорсткість поверхні, неправильне заливання металу по контуру блешні, не оброблений отвір для жилки. Більшість недоліків можна усунути в ході додаткової слюсарної обробки або за допомогою доливання необхідної кількості розплавленого металу. У всіх випадках - і при купівлі, і при доведенні блешень - риболов повинен спиратися на порівняння з правильно виготовленими моделями, уловистість яких перевірена часом. Наприклад, блешня на мал. 5[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) відноситься до числа класичних. Порівняйте з центральною на мал. 4, і все стане зрозуміло: навіть додатковий вигин по довжині здатний справити враження тільки на недосвідченого рибалку. Якщо блешня подовженої форми зі слабким загином по довжині і незначним радіусом по ширині, незалежно від радіусу кривизни, має однакову товщину, вона здатна спокусити хижака тільки в період жору. Як показує досвід, під час "домашніх" випробувань можна переконатися лише в тому, що у приманки немає явних збоїв в грі, що вона не "провалюється" при скиданні і не завалюється на бік при ковзанні в товщі та при зворотньому ході, а також не має крену в мертвій точці. Виявлені дефекти усуваються за допомогою кусачок, надфіля, шліфувальної дошки і пасатижів. Про нюанси гри, що забезпечують приманці вловистість, можна судити тільки на практиці.
Блешні для судака
На відміну від щуки, судак майже завжди реагує на приманку що опинилася поруч. В залежності від сезону він клює по-різному. На початку зими - це сильний удар, здатний вирвати з рук вудилище, після чого хижак може каменем зависнути на блешні. В середині зими клювання судака відчутні, але зазвичай безрезультатні. Судак б'є по приманці головою, частіше - зябровою кришкою, не розкриваючи рота. Створюється враження, що хижак просто відштовхує блешню, або, як кажуть рибалки, "буцає", не прагнучи проковтнути. Успіх лову судака залежить від швидкості виявлення його стоянок, і це диктує жорсткі вимоги до конструкції і форми приманок. Рибалка свердлить сотні лунок, проходить кілометри в пошуках хижака, і не може втрачати дорогий час на повільне занурення приманки. Тому протягом всього зимового сезону судака найчастіше ловлять так званими падаючими вертикальними блешнями (мал. 6).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Ці вузькотілі, обтічні, важкі приманки зі зміщеним до низу центром ваги не відхиляються в сторони при скиданні і швидко йдуть на глибину. Досягнувши нижньої точки, вони здатні тривалий час крутитися і коливатися відносно поздовжньої осі. По першому і останньому льоді використовуються приманки з пропелером і щетинками (мал. 7),[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) які під час гри створюють сильні додаткові завихрення води. Можливо, судак приймає їх за зграйку рибок і вловлює на великій відстані - до 50 м. В окремі періоди глухої зими в замкнутих водоймах хижак ловиться на легкі широкі блешні зі зміщеним центром ваги, подібні на блешні для лову щуки.

Окуневі блешні...
Окунь - самий агресивний, безстрашний і цікавий хижак. З судаком його ріднить не тільки приналежність до сімейства окуневих, але і схожа манера поведінки-жадібність і прямолінійність. Підхід до лову також схожий: знайти зграю і швидко обловити. Коли пошук окуня йде на великих водоймах, зберегти час дозволяють блешні, що за мінімальної гри здатні швидко дійти до лінії лову. Більшість окуневих блешень привертає хижака при різних темпах гри. Навіть з одною уловистою приманкою зловити рибу вдається незалежно від часу та сезону лову. При цьому добре відомо, що на різних водоймах окунь віддає перевагу блешні певної форми з різними особливостями гри. Наприклад, на одних водоймах окунь добре ловиться на вузькі витягнуті блешні (мал. 8 а, б), а в інших озерах - краще йде на відносно широкі лавіруючі приманки (мал. 8 в).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Давно минули часи, коли на гачках окуневих блешень спилювали борідку, або замість гачка ставилася заломлена голка, що дозволяло при гарному клюванні встигнути витягнути з однієї лунки максимальну кількість риби. Часто окунь реагує не на саму блешню, а на трійник, що плавно розгойдується , обрамлений пучком синтетичних або вовняних, що гірше, ниток фасного або оранжевого кольору (рис. 9).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Якщо клювання слабке, то за відсутності трійника рибалка може відчувати численні торкання риби, але підсікти її, як правило, не вдається. Ловля окуня рідко відбувається на глибинах що перевищують 3-5 м, тому розміри і вага багатьох блешень відповідають саме цим умовам (рис. 10).[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Якщо відкинути деталі, то гра більшості окуневих блешень однотипна. Навіть у великого окуня основним кормом є мальок, або дрібна рибка, розмір якої залишається незмінним протягом всього риболовного сезону (середня уклійка,верхоплавка). Це не означає, що окунь не проявляє інтерес до більш великих приманок. Іноді він люто атакує зимові судакові і щучі блешні, але це трапляється порівняно рідко.

2vanya2

09.12.2011, 19:46

Заходи безпеки на льоду

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Запам'ятайте! Лід може підвести нас восени, взимку і навесні. Ці заходи дозволять вам знизити ризик від небезпеки на льоду!

Заходи безпеки на льоду:

* Знайдіть для початку стежку або сліди на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут свого руху.

* Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць:
лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);
тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід;
обминайте ділянки, покриті товстим прошарком снігу - під снігом лід завжди тонший;
тонкий лід і там, де б'ють ключі, де швидкий плин або струмок впадає в річку;
особливо обережно спускайтеся з берега: лід може нещільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.

* Візьміть з собою палицю для того, щоб перевіряти міцність льоду. Якщо після першого удару палицею на ньому з'являється вода, лід пробивається, негайно повертайтеся на те місце, звідки ви прийшли. Причому перші кроки треба робити, не відриваючи підошви від льоду.

* Ні в якому разі не перевіряйте міцність льоду ударом ноги. Інакше вам доведеться з'ясовувати, наскільки добре ви запам'ятали і засвоїли цю пораду.

* Пошукайте, чи немає вже прокладеної лижні, якщо ви на лижах. Якщо немає і вам треба її прокладати, кріплення лиж відстебніть (щоб, у крайньому випадку, швидко від них позбутися), палиці тримайте в руках, але петлі лижних палиць не накидайте на кисті рук. Рюкзак повісьте лише на одне плече, а краще волочіть на мотузці на 2-3 метра позаду. Якщо ви йдете групою, відстань між лижниками (та й пішоходами) не скорочуйте менше, ніж на 5 метрів.

* Пробийте лунки по різні боки переправи, щоб виміряти товщину льоду, (рекомендується відстань між ними п'ять метрів) і проміряйте їх. Майте на увазі, що лід складається з двох прошарків - верхнього (каламутного) і нижнього (прозорого і міцного). Виміряти точну товщину, можна лише знявши спочатку верхній (каламутний) прошарок від снігового, зовсім уже неміцного льоду.

* Безпечним вважається лід: для одного пішоходу - лід зеленуватого відтінку, товщиною не менше 7 сантиметрів; для обладнання ковзанки - не менше 10-12 сантиметрів (масове катання - 25 сантиметрів); масова переправа пішки може бути організована при товщині льоду не менше, ніж 15 сантиметрів.

* Катайтеся на ковзанах лише у перевірених та обладнаних місцях.

* Якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини - негайно повертайтеся. Не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

* Твердо засвойте, що зимова підлідна ловля риби потребує особливо суворого дотримання правил поводження, це диктує багаторічний досвід не самих щасливих рибалок:
не пробивайте поруч багато лунок;
не збирайтеся великими групами на одному місці;
не пробивайте лунки на переправах;
не ловіть рибу поблизу вимоїн та занадто далеко від берега, яке б клювання там не було;
завжди майте під рукою міцну мотузку 12-15 метрів;
тримайте поруч з лункою дошку або велику гілку.

Якщо ви провалилися на льоду річки або озера...?

* Широко розкиньте руки по крайкам льодового пролому та утримуйтеся від занурення з головою. Дійте рішуче і не лякайтеся, тисячі людей провалювалися до вас і врятувалися.

* Намагайтеся не обламувати крайку льоду, без різких рухів вибирайтеся на лід, наповзаючи грудьми і по черзі витягаючи на поверхню ноги. Головне - пристосовувати своє тіло для того, щоб воно займало найбільшу площу опори.

* Вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть в той бік, звідки ви прийшли і де міцність льоду, таким чином, перевірена. Незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі.

* Якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, негайно сповістіть, що йдете на допомогу. Підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (це збільшить площу опори) і повзіть на них. Наближайтесь до ополонки тільки повзком, широко розкидаючи при цьому руки. До самого краю ополонки не підповзайте, інакше у воді опиняться вже двоє. Ремені, шарфи, дошка, жердина, санки або лижі допоможуть врятувати людину. Кидати пов'язані ремені, шарфи або дошки треба за 3-4 метра.

* Якщо ви не один, тоді узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому. Дійте рішуче і швидко - постраждалий швидко мерзне в крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу.

* Подавши постраждалому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і повзіть з небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть в сухий одяг і напоїть чаєм.

Пам'ятайте: відправлятися на водойми поодинці небезпечно!

D-Misha

09.12.2011, 20:06

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Перша допомога при гіпотермії (переохолодженні)....

Ознаки гіпотермії:
- тремтіння і озноб, які можуть бути відсутніми на пізніших стадіях;
- оніміння;
- втрата координації рухів;
- зніяковіння, незвична манера поведінки;
- температура тіла нижче 35 град. С.
Якщо в потерпілого одночасно спостерігаються ознаки відмороження і гіпотермії, в першу чергу надавайте допомогу як при гіпотермії. Цей стан може призвести до смерті, якщо людину терміново не зігріти. Але навіть у цьому випадку не варто залишати без уваги відмороження, яке при тяжкому ступені може призвести до ампутації пошкодженої частини тіла.
Гіпотермія належить до невідкладних медичних станів. Дотримуйтесь принципів надання першої допомоги і виконайте додатково спеціальні заходи при гіпотермії:
- викличте "швидку медичну допомогу";
- поступово відігрійте постраждалого, загорнувши його в ковдри або сухий теплий одяг;
- не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його в теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;
- будьте надзвичайно уважними при поводженні з потерпілим;
- по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки з теплою водою);
- дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.
Найкраще, якщо відігрівання буде відбуватись з середини тіла (тепле пиття) одночасно з відігріванням з зовні.

Серцево-легенева реанімація...

Утоплення – одна з форм механічної асфіксії, що розвивається в результаті попадання рідини в дихальні шляхи або внаслідок ларингоспазму і припинення дихання чи з зупинкою серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар об воду, холодовий шок) дії.
Невідкладна допомога повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу. Витягши потерпілого з води, необхідно:
- швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей, для чого, ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям його черевом на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водоростей;
- одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;
- покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад для розправлення дихальних шляхів, для цього можна використати валик з одежі, дитячий рятувальний круг тощо;
- визначити наявність дихання протягом 5 секунд;
- якщо воно відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом "з рота в рот";
- визначити наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;
- за його відсутності водночас із штучним диханням виконувати непрямий масаж серця (на одне вдування робиться від п'яти до п'ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітину /на грудину між ребрами в районі серця/), і цей цикл повторювати до появи ознак дихання і серцебиття;
- разом із штучним диханням здійснювати нагрівання тіла розтиранням.
Добре тренований рятувальник починає робити штучну вентиляцію легенів методом "з рота в рот" або "з рота в ніс" під час доставки потерпілого до катера або на берег.
Одночасно з наданням допомоги необхідно викликати "швидку медичну допомогу" або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до лікарні.

2vanya2

09.12.2011, 22:14

Ловля окуня зимою

Напевно мало знайдеться риболовів, які б сумнівалися в твердженні що найцікавішим для любителя зимової рибалки є ловля окуня з льоду. Різноманітність в поведінці окуня, що мешкає в тому чи іншому водоймищі, забезпечує рибалці можливості для постійних експериментів. Іноді настає черга великого окуня - того самого, який викликає у риболова посилене серцебиття і тремтіння в колінах, і попавши на такий кльоов можна буде розповідати протягом багатьох років.

Найкращий час для лову окуня в зимовий період - це перші три-чотири тижні після установки льоду, а також під час преднерестового жору, тобто фактично навесні, коли окуні особливо активно намагаються набратися сил після довгої зими.

Якщо при лові ляща і плітки поплавочна вудка виправдовує себе, то при лові
окуня пріоритет однозначно належить мормишечній снасті з кивком. І справа не тільки в тому, що окунь віддає перевагу активній грі блешні. Як би там не було, але мобільність лову вудкою з кивком набагато вище поплавцевою. А так як тактика лову цієї риби полягає в її пошуку, то саме можливість швидко змінити місце лову є вирішальним при виборі снасті.

Пошук окуня на водоймі повинен бути продуманий і спланований в залежності від
сезону. За першого льоду окуня найчастіше можна виявити на неглибоких місцях. В
основному це прибережні ділянки біля очеретів глибиною близько 1,5 м, а також мілини і підводні горби. Нерідко його можна зустріти біля містків, та дерев, що впали у воду. Часом окремі рибалки спеціально затоплюють чагарник і гілки дерев,
біля яких з часом накопичується риба. Це пояснюється тим, що на гілках листяних
рослин з часом з'являються різні організми, що служать кормом для риби, а
серед кущів і корчів мальку риби легше сховатися від хижака. Тому досвідчені риболови намагаються будь-що обловити, затоплені кущі дерева та інші відомі їм наявні у водоймі підводні об'єкти.
З початком гниття підводної рослинності основна маса окуня відходить від берегів і розташовується на чистих і ще не дуже глибоких ділянках. Це піщані коси, мілини
біля ям і брівок старих затоплених русел, іноді просто незначні перепади глибин. Натомість дрібний окунь залишається в заростях очерету біля берега. Звичайно через 3-4 тижні (термін залежить від ступеня насичення води киснем) від початку льодоставу окунь переміщується на зимову стоянку. Це ями з різким перепадом глибин, ті ж скати і бровки на дні, підводні височини. Часом його можна зустріти біля місць впадання джерел, хоча це більш характерно для невеликих водойм.

Як-правило в січні-лютому окунь, як, утім, і будь-яка інша риба, стає досить вибагливим. Його лов в цей час вимагає від рибалки доброго знання водойми, звичок хижака, вмілого поводження з снастю, та й певної фізичної підготовки, тому що доводиться за день риболовлі просвердлювати близько сотні лунок при півметровій товщині льоду.

При лові на блешню починають з того, що свердлять відразу 5-10 лунок з інтервалом 20-30 м, але не вздовж берега, а перпендикулярно йому. Спочатку опускають блешню в лунку, яка ближче до берега. Попрацювавши тут блешнею хвилин п'ять і не виявивши окуня, переходять до наступної лунки, і так до тих пір, поки не будуть випробувані всі. Якщо ні в одній з них клювання не було - треба міняти місце. Відійшовши в сторону на 100-200 метрів, починають все знову.

Протягом доби клювання може коливатися. На більшості річок окунь все-таки краще клює з ранку, при незначному морозі, не нижче -15-20 ° С і стійкому атмосферному тиску. Взимку окунь полюбляє тиху погоду, безвітряну, з невеликим стійким морозцем.

У зимовий час окунь значно рідше змінює місця свого перебування. Мігрувати його змушують лише поганий кисневий режим води або великі водоскиди (на водосховищах).

Одним із способів лову окуня взимку, під час його малої активності, є ловля на дві вудки в одній ополонці. Одну вудку кладуть на лід, опустивши блешню з мотилем на саме дно. Іншою вудкою, оснащеною точно так само, починають активну гру біля першої блешні. Таким чином, найчастіше вдається спровокувати сонних окунів на клювання насадки, що лежить нерухомо на дні.

Взимку для лову окуня на гачок блешні зазвичай насаджують мотиля, опариша, свіжі шматочки свинини, очі окуня, дрібні шматочки риб'ячого філе, риб'ячі потрохи і гнойових черв'яків.

Весною, з потеплінням і початком танення снігів окунь починає збиватися в косяки в гирлах струмків та річок, в місцях промоїн, інакше кажучи, в ділянках доступу свіжої, збагаченої киснем води. Поступово його клювання стає більш інтенсивним. Після того як лід на водоймах відходить від берегів і стає сухим, окунь починає активно харчуватися переважно на глибині 2-4 м.

2vanya2

10.12.2011, 15:46

Зимова вудочка

Більша частина зимових вудилищ, навіть можна сказати практично всі конструкції, в якійсь мірі мають недоробки, які негативно впливають на ефективність лову.

Недовговічні шестикі, які виготовляються з крихких пластмас. Так само котушки не завжди гарантують надійне намотування і утримування жилки, у наслідку чого утворюються петлі, а це означає, що котушку буде заклинювати при обертанні.Котушки виготовляють з пластмас, а вони теплопровідні. Якщо тримати котушку голою рукою, то з'являється певний дискомфорт.

Також незручні секторні котушки, тому що сектори забиваються снігом, сніг збільшує вагу вудки, створюється незручність в триманні вудочки при перемотуванні жилки. Ручки у таких котушок відсутні.

Розміри випускаємих вудилищ і їх маса часом занадто значні. При ловлі на мормишку вони знижують ефективність гри.

Гарантія зручності намотування жилки, також захист її від зовнішніх впливів як механічних, так і метеорологічних - ось головне призначення котушки. Також при відкритому мотовильці можна легко і швидко робити перемотування жилки. Можна подумати, що при цьому відсутній захист її від зовнішніх впливів, але і при закритій котушці захист не дуже то надійний. Приміром, мокра жилка під час намотування змерзається як на мотовильці, так і на котушкі. Більш надійний захист (механічний) може забезпечити - заглиблення паза. Сніг, який набивається в цей самий паз мотовильця, легко струшується. Тому у закритих котушок особливо переваг то й немає.

Щоб виготовити мотовильце, потрібен шматок твердого пінопласту 20-30 мм. З нього акуратно вирізати овальної або іншої форми заготовку. За допомогою круглого напилка вздовж торцевої частини робиться паз, який потрібний для намотування жилки. Паз необхідно трохи змістити, щодо середини торця. Це потрібно для того, щоб залишилося місце для встановлення шестика. У ролі шестика можна використовувати шматочок пласкої сталевої пружини. Один кінець шестика на кінчику обпікається на відкритому вогні, після обточується під розмір тримача кивка. Другий кінець також нагрівається і з зусиллям вставляється під потрібним кутом в мотовильце. Встановлювати шестик можна декількома варіантами. Сам паз для намотування волосіні може розташовуватися як нижче, так і вище за нього. Після завершення установки шестика, напилком або шкіркою обробляємо мотовильце.

Такі саморобні вудочки дуже зручні, невбиваємі і компактні. Нетеплопровідні. Грати блешнею - одне задоволення. Зручно волочити по снігу до іншої лунки, відкинувши в напрямку руху, при цьому затиснувши між пальцями витягнуту мормишку. Оскільки матеріал у нас пінопласт, то можна не боятися, що вудилище при випадковому падінні, або самоподсічці потоне в лунці .

Мормишки, блешні і гачки при транспортуванні можна закріплювати за пінопластове мотовильце, але деякі гачки, які не дуже міцні, можуть ламатися через твердість пінопласту. Вирішити цю проблему можна за допомогою смужки мікропористої гуми, яку потрібно закріпити (клеєм) на одній з площин мотовильця.

Якщо ловля буде відбувтися на глибинах понад 5 метрів, то шестик поплавцевої вудки можна зробити так, щоб він без зусиль звільняв жилку, а це прискорить і підготовку вудилища, і складання. Для цього потрібно використовувати шестик із сталевого дроту діаметром 1-1,5 мм при довжині 200 мм. Як і в першому випадку нагріваємо один кінець, але робимо спіралевидний загин, який дозволяє без зусиль звільняти і закріплювати жилку. Сам поплавок в цьому випадку встановлюється за допомогою надітого на жилку відрізка кембріка.

D-Misha

11.12.2011, 16:22

Світло, лід і поведінка риби...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Значення світла в житті тварин важко переоцінити. Світло "панує" над усіма іншими екологічними факторами. Ні один фактор середовища не зазнає таких змін, як освітленість: протягом доби інтенсивність світла змінюється в десятки мільйонів разів (від сотень люксів до десятих частин люкса).

По своїй інтенсивності та тривалості освітленість грає для водних живих організмів роль сигналу початку якихось змін у навколишньому середовищі (наступ ранку, ночі, початок прогріву води і т. д.), що призводить до зміни поведінки риби.

Протягом осені та початку зими відбувається поступове зменшення світлого періоду доби: у листопаді світловий день в середньому не перевищує 9 годин 10 хвилин. Встановлення льодового покриву, випадання снігу, перевага похмурих днів ще більше знижує освітленість водойм. Довгі чотири місяці в підводному царстві панує півтемрява ...

Цікава поведінка риби в початковий період зими. Багато видів теплолюбивих риб (сазан, короп, карась, лин, білий амур) ще в жовтні-листопаді збираються у величезні зграї і відправляються на так звані зимувальні ями. Практично не рухаючись, вони проведуть тут близько трьох місяців (до кінця лютого). Сазани стоять на глибині дуже щільно, деколи до 15-20 особин на 1 м3, поряд знаходяться жерех, язь, лини. При великих морозах їхніми сусідами є і лящі, але зі зміною атмосферного тиску і при ослабленні морозів зграї лящів залишають зимувальні ями і розходяться по водоймі в пошуках корму.

Спростовуючи загальноприйняту точку зору про місцезнаходження зимової "лежанки" сомів, річкові велетні займають місця близько зимувальних ям - на виходах з глибин, на краях ям та підвищень дна. Таке розміщення вусатих хижаків пояснюється тим, що в самій ямі вже через місяць після утворення льодового покриву різко змінюється кисневий режим, що ця риба на відміну від "товстошкірого" сазана (коропа) важко переносить.

Окуні, щуки, судаки після осіннього переходу на більш глибокі місця (відхід від високої прозорості води і значної освітленості) з встановленням льодового покриву повертаються на місця вересневих полювань. Тим більше, що плотва, карась срібний, верхівка за рідкісними винятками, практично не йдуть з уподобаних ще влітку місць проживання.

У дрібних і малокормних водоймах карась срібний заривається під листя або "поринає" в мул. Правда, він затримується там на тривалий термін тільки в холодних районах , в більш теплих місцевостях рухова активність карася відновлюється вже при збільшенні температури води на 3,5 º С (лютий). Тому під час не дуже холодних зим в Україні підлідний лов сріблястого карася - звичайна справа.

Поява льодового покриву вносить свої корективи у поведінку хижих риб. Розрізняють такий поділ хижаків по відношенню до світла: окунь вважається сутінково-денним хижаком, щука - сутінковим, судак - глибокосутінковим.

Восени окуні та щуки харчуються цілодобово: вдень полюють за здобиччю із засідки, в сутінках і на світанку виходять на відкриту воду і переслідують жертв.

Судак може користуватися зором у тих умовах, коли інші риби бачити не можуть. Сітківка ока хижака містить сильно відбиваючий світло пігмент - гуанін, який збільшує її чутливість. Полювання судака за дрібними рибами найбільш успішне при освітленості - 0,001 і 0,0001 лк (практично повна темрява).

У сутінках і в передранкові години у окуня і щуки функціонує денний зір з максимальною гостротою і дальністю бачення, а щільні оборонні зграї риб-жертв починають розпадатися, забезпечуючи вдале полювання для хижаків. З настанням темряви окремі рибки розосереджується по акваторії, верхівка і уклейка при падінні освітленості нижче 0,01 лк опускаються на дно і завмирають. Полювання хижих риб на цей час припиняється.

На початку зими ситуація піді льодом змінюється . Півтемрява "на руку" саме сутінковим хижакам, які в перші дні встановлення льодового покриву влаштовують деморалізованим жертвам "Варфоломіївську ніч". Хижим рибам вже не треба ділити час свого полювання на ранній ранок і вечір. Так починається і продовжується (зазвичай не дуже довго) знаменитий жор хижака "перший лід".

До речі, взимку різко знижується реакція риб-жертв на загрозу, верхівка і уклейка набагато слабкіше реагують на "запах страху", що виділяється жертвами при їх схоплюванні хижаком.

При пошуку хижака на великих водоймах зовсім необов'язково шукати його на ямах і в коряжниках. Набагато частіше його можна виявити поблизу ділянок льоду, вільних від снігу: слабке, розсіяне світло, що проникає на глибину, протягом усієї зими привертає таку любиму судаком уклейку і верхівка.

Очищені від снігу ділянки льоду залучають також і молодь окунів, які збираються біля тьмяно-освітленого місця "твердої поверхні" водойми через 15-20 хвилин. Підводні дослідження показали, що потяг до слабкого світла відчувають і дорослі окуні, які підходять трохи пізніше молоді. Причому, на відміну від "молодих", "старші" уникають освітленої ділянки і курсують навколо неї в темряві.

З матеріалів: [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

11.12.2011, 22:05

Плотва взимку
З першим льодом плітку можна виявити в самих різних місцях водойми: у зарослях очерету, на обмілинах, гірках, звалах в глибину. З початком розкладу підводної
флори вона прагне по можливості (залежить від характеру водойми) покинути зону літоралі і її частіше можна виявити на більш глибоких місцях. Але якщо зима не холодна і заморозки змінюються тривалими відлигами, то при лові поблизу очерету можна несподівано для себе впіймати досить велику рибу. При ловлі на водоймах з стоячою водою це особливо часто трапляється на ділянках впадання струмків. У теплі дні при ловлі на річках плотва зазвичай починає непогано брати в затоках, але й там вона намагається розташуватися недалеко від основної течії. У принципі така «весняна» локалізація характетерна не тільки для плотви, але і для більшості мешканців наших водойм. Слід тільки пам'ятати про те, що крига на ділянках з течією у відлигу дуже ненадійна, і краще в такі дні виїжджати на риболовлю з пешнею.

Навесні, коли крига відривається від берега, плітку можна очікувати в будь-якому місці, де
може бути доступна збагачена киснем вода. Це і промоїни на льоду, і ті ж впадаючі струмки, і не замерзаючі лунки, та й просто ділянки, де рельєф дна може забезпечити перемішування шарів води.

Ловля плотви може здійснюватися як на поплавкову зимову вудку, оснащенну тоненькою жилкою 0,08 мм в діаметрі з відповідним поплавцю грузилом і гачком, так і на вудку з кивком і блешнею. Як насадки зазвичай використовується мотиль, опариш, личинка реп'яхової молі. Також можлива і ловля без наживки, коли клювання провокується грою блешні, на гачок якої насаджуються різнокольорові шматочки кембріка або маленькі намистинки. Вибір форми блешні ( "чортик", "коза", "крапелька" або "мурашка") цілком визначається індивідуальною схильністю рибалки. Колір тіла мормишок багато в чому залежить від ступеня прозорості води в водоймі, але в будь-якому випадку плотва віддає перевагу тьмяним сірим, коричневим і зеленим відтінкам. У той же час забарвлення кембрика повинно бути яскравим, контрастним.

Проводку при ловлі плотви починають від дна. Коливання блешні повинні бути плавними, з невеликою амплітудою. В кінці проводки доцільно затримати мормишку, тому що нерідко плотва, залучена грою приманки, вирішується на клювання тільки тоді, коли та на кілька секунд як би завмирає. Висота підйому приманки від дна може бути різною, тому що нерідко плотва локалізується в півводи.

Важливе значення при лові плотви грає підгодівля, яку при невеликій глибині на ділянці лову періодично невеликими порціями підсипають прямо в лунку. До складу підгодівлі для плотви поряд з кормовим мотилем входять панірувальні сухарі, смажені і подрібнене насіння соняшника, висівки, манка. Дрібні інгредієнти, повільно опускаючись на дно, утворюють спокусливий для плотви стовп (шлейф) і привертають рибу з досить великої відстані.

Клювання плотви малопомітне і при млявому клюванні частіше виражається в збої гри кивка, хоча навесні, потрапивши на зграю великих екземплярів цього виду, або при лові на течії нерідко доводиться використовувати більш потужну снасть.

2vanya2

12.12.2011, 15:12

На ляща взимку!

Зазвичай ляща ловлять на глибоких ділянках, причому взимку тактика лову цього виду риб більш різноманітна, ніж влітку. Ймовірно, це пояснюється тим, що вкрита кригою водойма, забезпечує можливість активного пошуку риби з найменшими фізичними витратами, тому що переміщатися по такій водоймі набагато простіше, ніж влітку на човні з веслами.

Та й зимову снасть налаштувати на невірні покльовки з великої глибини набагато простіше, ніж літню. При ловлі ляща зимою, існують два принципово важливих тактичних питання: шукати ляща чи підгодовувати? Вибір залежить від активності риби. По першому і останньому льоді, а також під час виражених відлиг, коли під лід потрапляє тала вода, насичена киснем, кращим варіантом, мабуть, буде пошук активної риби.

Для такої ловлі треба використовувати вудку з кивком і блешнею, гра якої може
бути досить різноманітною. Це легкі постукування по дні, що переходять у ледь помітні ворушіння, або плавний підйом на 3-5 см і такий же повільний спуск.
Періодично можна піднімати мормишку вгору до 30-40 см і опускати, виробляючи коливання настільки часті, наскільки буде можливо при ловлі на глибині. При лові ляща, на відміну від інших риб, гра блешні повинна забезпечити лише рухливість мотиля, який пучком звисає з гачка, і ні в якому разі не повинна викликати у риби відчуття неправдоподібності або небезпеки. Крупний лящ - риба дуже обережна, і будь-який перебір з грою тут не доречний. Втім, надмірно високу частоту коливань вам не дозволить зробити ні сама конструкція снасті (довгий кивок), ні порівняно велика маса насадки (пучок мотиля), ні, тим більше, глибина лову.
У період "глухої зими" при сильних морозах слід віддати перевагу стаціонарній
ловлі з підгодовуванням, але така ловля може бути результативною лише на добре вивченій водоймі. Снасть може бути як поплавцевою, так і з кивком. Після того як ви вибрали місце і просвердлили лунки (лов зазвичай проводиться на 2-3 вудки), слід підгодувати рибу. Як підгодовування в основному використовується дрібний мотиль, якого опускають купкою на дно водойми, використовуючи при цьому велику конусну годівницю
Маса личинок, зарившись в донний мул в одному місці, викликає коливання, які вловлюються середньою лінією риби і залучають її до підгодованої точцки. Однак при повторних підгодовуваннях, які бажано проводити після кожної спійманої риби, використовують більш дрібну годівницю, яку відкривають не біля самого дна, а на 1-1,5 м вище, щоб не налякати рибу.

Існує і проміжний варіант, коли рибалка прикормлює ряд віддалених одна від одної лунок і по черзі обловлює їх, намагаючись відшукати зграю лящів або знайти ділянки міграції риб. Лунки при такому лові зазвичай готують завчасно, просвердлюючи їх по напряму з мілини на глибину. Ловлять також, починаючи з дрібних ділянок і поступово переходячи на більш глибокі. Ознакою того, що ви натрапили на зграю, буде вилов великої рибини. У цій ситуації слід обов'язково провести повторне підгодовування, з метою якщо не зупинити, то хоча б затримати всю зграю на деякий час біля вловистої лунки.

В даний час не мала кількість рибалок надає перевагу не пасивній ловлі біля підгодованих лунок, а активному пошуку риби з безнасадочною снастю навіть в пору глухої зими. Природно, що, натрапивши на зграю лящів, вони не залишаються без вилову. Але, як правило, справжні «лящатники» все ж таки надають перевагу традиційній ловлі з підгодівлею і їх результати в ловлі цього виду риби значно кращі.

Вудки для лову
Оснащення поплавцевою вудки традиційне. Основний тягар зосереджений на відстані приблизно одного метра від підпаска. Сумарна вага основного вантажу і підпаска повинна бути підібрана таким чином, щоб вся оснастка разом з поплавцем поволі тонула. Повідець на зимовій рибалці можна не викоритовувати. Розмір гачка залежить від активності та розміру риби. Чим риба активніше і більше, тим більший гачок можна поставити. Те ж саме стосується і діаметра жилки. Застосування тонких жилок повинно бути виправдано або примхливим клюванням або невеликим розміром риби.
Вантажопідйомність поплавка в основному залежить від глибини в місці лову. Від 0,5 гр. для лову на дрібних місцях, до 4 гр. для п'ятнадцятиметрової глибин. Вага підпаска становить приблизно 10% від вантажопідйомності оснащення. Щоб скоротити кількість вудок, я використовую кобилки з двома мотовильцями.

Вудка з кивком теж влаштована не дуже складно. Вудильник, кивок, жилка та блешня. Кивок для лову ляща повинен бути довгим, 10-15 см. По-перше, лящ любить плавну гру, а по-друге, з таким кивком набагато зручніше ловити з дна без гри. Мормишки я використовую тільки вольфрамові. Дуже добре себе зарекомендували «кульки» з великим гачком. Щоб не втрачати блешні в процесі лову, особливо коли риба активна і досягає пристойних розмірів, час від часу варто їх перев'язувати, так як жилка дуже швидко пошкоджується краями лунки.

Рекомендації
У різний час лящові зграї тримаються на різних глибинах і на різних ділянках водосховища. Тому риболов повинен добре уявляти рельєф і особливості дна в місці лову. Не секрет, що часто лящ віддає перевагу верхнім або нижнім бровкам, а також рівним ділянкам поряд з руслом. Лунки в таких місцях треба розташовувати уздовж лінії різкого перепаду глибин, з того боку, де дно вирівнюється. Ну і на рівних ділянках, звичайно, теж, якщо їх вдалося виявити.

Щоб знайти ці місця, особливо на незнайомому водоймищі, часом доводиться неабияк потрудитися. Дуже добре, якщо компанія велика. Тоді час "пробивання" значно скорочується. Самотужки впоратися з цим завданням складніше. Але не треба лякатися. Якщо на обраному місці вже є рибалки, підійдіть, привітайтеся, перекиньтесь парою слів. І обов'язково запитайте про глибини. Часом з нетривалої розмови можна отримати більше користі, ніж з декількох поїздок. Головне, не свердлити потім дуже близько до рибалок. По-перше, це неввічливо. А по-друге, ви можете сполохати рибу що почала підходити на прикормку і зіпсувати людині риболовлю. Деякі висновки можна зробити з берегового рельєфу. Якщо ж не пощастило і з цим, то залишається тільки один шлях - свердлити, свердлити, свердлити.

На ділянках з плавним зниженням дна дуже часто спостерігається прихильність риби до певного спектру глибин. Зокрема, це дуже характерно для водосховищ. На одному і тому ж місці можна успішно відловити на десяти метрах, а на наступних вихідних побачити там тільки рідкісні клювання, у той час як сусіди на восьми метрах будуть ловити, і ловити непогано. Тому в подібних місцях краще всього розташовувати лунки на різних глибинах.

На озерах з переважаючим коритоподібним рельєфом, найкращі результати, як правило, дає лов в найглибших місцях плес, але поряд з виходами на мілини. Досвід показує, що частіше всього в подібних місцях риба тримається хоч якихось перепадів глибини, а не рівнин. І на подив погано працюють яскраво виражені локальні ями.

При догодовуванні старих лунок варто дотримуватися обережності. Відкривати годівницю краще не біля дна, а приблизно за метр від нього і робити це треба якомога акуратніше, уникаючи зайвого шуму. Та й взагалі при риболовлі на ляща про тишу треба пам'ятати завжди. Лящ і великий підлящик до сторонніх звуків ставляться вкрай насторожено. Необережно стукнувши скринькою по кризі і можна на тривалий час позбутися покльовок.

2vanya2

13.12.2011, 15:31

Готуємось до першого льоду

Вудка
Вудка для лову на мормишку повинна добре вкладатися в долоню і бути досить легкою, з нетеплопровідного матеріалу, оскільки рибалити часто доводиться, тримаючи її голою рукою. Можна, звичайно, ловити в рукавицях, але приблизно з таким же успіхом, як грати на роялі в рукавичках. Гарна зимова вудка стає як би продовженням руки рибалки, тонким інструментом. Після багатьох років практичного лову на водоймах, виготовивши і перепробувавши кілька десятків моделей, я прийшов, як і багато моїх друзів по аматорській та спортивній риболовлі, до одного типу вудки, просто званої "балалайкою". Це не мій винахід, а плід геніальної фантазії одного з відомих московських рибалок. "Балалайка", на мою думку, найбільш універсальна і годиться для лову як на мілководді, так і на глибині.

У її рукояті захована котушка, яка значно розширює можливості рибалки, дозволяючи йому швидко і точно міняти спуск, мати достатній запас жилки. Корпус вудки добре ковзає по льоду та снігу, коли рибалка тягне її за жилку, переходячи від лунки до лунки, або відкидає її при виважуванні риби. Крім того, вона добре лягає в руку, тобто ергономічна. Це особливо важлива якість, оскільки вона дозволяє різноманітно грати блешнею (що є запорукою вдалої рибалки). Корпус-рукоятку такої вудки краще робити з пінопласту. Підкреслю: я аніскільки не нав'язую своєї думки, форма вудки - справа смаку кожного рибалки, вона може бути і з довгою рукояткою, і з мотовильцями, - я говорю тільки про свій особистий досвід.

Хлистик
Довжина хлистика варіюється в межах 130-170 мм, хоча ці розміри досить умовні і підбираються для конкретних умов лову. Хлистик грає роль амортизатора при підсіканні і виважуванні риби. Між довжиною хлистика і амплітудою коливань кивка пряма залежність: коротше хлистик - можна збільшити частоту коливань і зробити їх більш дрібними і короткими, довше - коливання можна зробити більш плавними та рідкісними (хоча й те й інше досить відносне).

Кивок
Кивок, або сторожок, - це чутлива ланка зимової снасті. Він і сигналізатор клювання, і інструмент для управління грою блешні. Вимоги до кивка досить жорсткі. Він повинен бути еластичним, не ламатися від ударів і впливу низької температури, не парусити під вітром. Запас кивків в серйозного рибалки повинен бути великим, оскільки в ідеалі кивок потрібно підбирати для кожної мормишки, умов лову, виду риби, на яку націлений рибалка. Але це прийде пізніше, з досвідом.
Кивок можна виготовити з кабанячої щетини, лавсанової або металевої пластини, часової пружини і т.д. - Головне, щоб матеріал відповідав вищевказаним вимогам і був здатний добре передавати коливання. Найбільш універсальні і поширені кивки з лавсану та інших полімерів. Ці матеріали хороші тим, що пластинки для кивків з них легко зробити різними по ширині і товщині за допомогою звичайного леза від бритви, підрізавши їх збоку або поскоблівши по площині. Причому ви можете змінити товщину не всього кивка, а, наприклад, його третини у кінці. У результаті отримаєте кивок, який дасть абсолютно нову амплітуду коливань і манеру гри блешні. Словом, тут широке поле для творчості. При використанні зовсім невеликих мормишок, при лові в прибережній смузі, при дуже слабкому клюванні і у вітряну погоду я часто використовую плетені кивки з тонкої кабанячої щетини. Такий кивок не боїться вітру і дуже чутливо реагує навіть на слабкі клювання. Гра мормишки з ним може відрізнятися більшою інтенсивністю, я б навіть сказав, агресивністю, що часто буває необхідно для ловлі окунів. Багато рибалок використовують кивки пружинні, з металевих пластин або з того й іншого одночасно. На мій погляд, такі кивки більше підходять для лову ляща і плітки, ніж окуня, оскільки вони дещо грубші лавсанових або зі щетини і більше годяться для нешвидкої проводки з середньою або великою амплітудою коливань. Основний висновок: кивок не може бути універсальним для всіх умов лову та видів риб. Після того, як вам вдасться точно підібрати кивок до мормишки, ви одразу відчуєте, наскільки добре збалансована ваша снасть.
Жилка
Жилка підбирається для кожного виду лову. Катушка вудки, яку я вам рекомендую, вміщає цілком достатній її запас для лову й на руслі, і на мілинах. Зазвичай вистачає 12-15 метрів. Зимова ловля вимагає більш тонких жилок, ніж літня. Не треба забувати, що ми говоримо про лов на мормишку, а тут від товщини жилки багато в чому залежить керованість приманкою. Тонка жилка дозволить вам з великим успіхом імітувати рухи живих підводних мешканців, що збуджують апетит у риби. У спортивній рибалці часто використовують надтонкі жилки (до 0,04 мм) і надмалі мормишки, майже з макове зерно. Це пов'язано з тим, що спортсмени часто потрапляють у такі умови на змаганнях, коли для перемоги досить зловити декілька пятиграмових окунців. А зловити таку дрібноту при поганому клюванні можна тільки на надтонку і надчутливу снасть. При аматорській прибережній ловлі достатньо, щоб самою тонкою вашою жилкою була 0,08 мм, і щоб ви мали ще декілька, про запас трохи більших діаметрів (0,09-0,1), а 0,12 - 0,14 мм . Звичайно, можна ставити і більш товсту жилку, але це тільки в тих місцях, де ви розраховуєте спіймати велику здобич (вагою понад 3 кг) і де риба не реагує на грубу оснастку. Звичайно, товста жилка зробить снасть більш міцною, але й менш чутливою. У будь-якому разі не можна допускати, щоб на жилці були вузли, потертості та задирки, і після кожної рибалки рекомендую мормишки перев'язувати.

boris

13.12.2011, 15:36

Як таке щастя витягли???[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

2vanya2

14.12.2011, 19:09

Осінні турботи любителя зимової рибалки

Під кінець осені рибалці, мабуть, саме час подумати про те, щоб запастися наживкою для майбутньої ловлі риби з льоду. У тих районах, де трапляються ще теплі деньки, можна заготовити про запас і хробака, і опариша, і мотиля, та іншу популярну літню насадку.

Черв'яків, наприклад, зберігають у просторому дерев'яному ящику, діжці або іншій відповідній ємності, заповненій жирною дерновою землею в суміші з мохом, капустяними листями, трісками деревини, корінням лугової трави, бадиллям городніх рослин. На грунт викладають черв'яків. Здорові поспішать заритися, серед тих що залишилися, явно травмованих, викидають. Ємність з хробаками ставлять в утеплений сарай, гараж, сіни, підвал і будь-яке інше місце, де температура не опускається нижче 0 °. Слід подбати про те, щоб субстрат не був дуже вологим, проте і надмірна сухість черв'якам протипоказана. Зрідка їх підживлюють несолоним бульйоном (тільки несолоним!), Збризкують молоком, а то й просто водою.

А якщо хочуть, щоб черв'яки не лише зберігалися, а й розмножувалися, то ємність переносять у тепле приміщення з температурою (20-25 °). Бажано брати дорослих хробаків, здатних відтворювати собі подібних. Субстрат щотижнево злегка змочують, додають картопляний відвар, зпитий чай, нерозкладені органічні частки. Не завадить і посадка кількох цибулин, в корінні яких черв'яки дуже добре ростуть. У цьому разі ємність з ними повинна регулярно освітлюватися.

Без особливих труднощів можна забезпечити себе на всю зиму й мотилем. Його зберігають у мулі, з якого він добутий, як і у випадку з хробаками, - на холоді, стежачи лише за тим, щоб температура не опускалася нижче 0 °. Непротікаючу ємність наполовину заповнюють мулом, на який і викладають відсортований, тобто пропущений через спеціальну касету (продається в зоомагазинах) або друшляк, мотиль, покриваючи його потім ще одним шаром мулу. Для користі справи можна покласти зверху шматочки льоду з холодильника, а пізніше - засипати снігом. Оптимальні пропорції - приблизно чотири-п'ять сірникових коробок мотиля на літр мулу. Раз на місяць воду в ємності слід замінювати на свіжу відстояну, а краще - ставкову. Таким чином мотиля можна зберігати в 2-5-літрових банках навіть на нижній полиці холодильника.

Деякі рибалки заготовляють на зиму мотиля, заморожуючи його. Роблять це так: личинок сортують, пересипають крохмалем і розкладають в невеликі поліетиленові пакетики, сірникові коробки, потім заморожують. На рибалці варто лише трішки потримати замороженого мотиля в пальцях, як він відтає і стає придатним для наживлення на гачок блешні або поплавцевою вудки.

Простіше за все обзавестися репійником - крихітними білими або жовтуватими личинками, які зимують у насіневих шишечках і стеблах реп'яха (лопуха), татарнику, полину, чорнобиля і деяких інших трав'янистих рослин. Головку лопуха обмацують, знаходять злиплі разом насіння і збирають їх, насінні шишечки татарнику зривають відразу без перевірки, тому що для виявлення в них личинок буде потрібно ніж. Поки личинки знаходяться всередині рослин, їм не страшні ніякі морози. Тому зібрані насінні шишечки і стебла складають на балконі і використовують у міру потреби.

Заманливо запастися на зиму опаришем, благо восени його ще не пізно розвести в достатній кількості. Однак лише деякі рибалки знають, як це зробити, щоб уникнути неприємного запаху розкладеного м'яса або риби. Все просто. Початковою сировиною повинна служити не свіжа дрібна риба, а солона. Дрібну рибу засолюють п'ять днів, потім просолених рибок промивають, приблизно добу вимочують, дають стекти воді і через годину-другу вивішують в тіні з таким розрахунком, щоб був вільний доступ для мух.

Рибок з відкладеними яєчками мух складають у широку і високу консервну банку (старий бідон), заповнену на чверть обсягу сирим дрібним піском. Коли опариш досягне довжини 1-1,5 сантиметри, його поміщають в іншу посудину, де вологого піску повинно бути вже більше половини ємності, і прибирають в гараж, сарай або ставлять на тіньовій стороні балкону. Сирий пісок знижує температуру опаришів, не дозволяючи їм окуклюватись.

З приходом морозів в ємність з опариша додають сухий пісок. У такому стані опариш проводить всю зиму. Збираючись на рибалку, трохи личинок насипають в коробочку, в теплі вони скидають заціпеніння і стають придатними для насадки на гачок.

Деякі рибалки тривалий час зберігають опаришів так. Насипають личинок в баночку з-під гірчиці і засипають вологим піском, закручують кришкою, а різьбу заливають канцелярським клеєм - і ставлять на холод. Без доступу повітря опариш незабаром засинає. Коли буде потрібно насадка, верх баночки опускають в гарячу воду, клей розходиться, баночку відкривають, беруть опаришів стільки, скільки потрібно, баночку знову закупорюють. Висипані на газету, опариші через 10-15 хвилин оживають.

Можна зберігати опариша в замороженому стані, але періодично його слід розморожувати і підгодовувати.

Приблизно раз на місяць, а можна й частіше з морозильної камери холодильника витягують скляну банку, закриту поліетиленовою кришкою з дрібними отворами, де в тирсі з домішкою сиру знаходяться личинки. Частину тирси відсипають і додають свіжого сиру. Оживший при кімнатній температурі опариш протягом доби насичується кормом.

Коли личинки починають активно повзати по стінках банки, весь вміст банки висипається на дно перевернутої фотокювети, яка, в свою чергу, поставлена у велику фотокювету. Живий опариш, розповзаючись по сторонах, падає на дно більшої ємності. Брудна тирса і окуклі личинки залишаються на місці. Живих знову збирають в банку з чистю тирсою, яку ставлять в холодильник до нового перебирання.

Існують і інші способи збереження дефіцитної в зимовий період насадки. Але, напевно, досить і сказаного. Краще звернути увагу на інші принади. А їх чимало. Ось, наприклад, личинка жука, що мешкає в жолудях (каштанах, букових горіхах). Уражені жолуді раніше здорових падають на землю, їх збирають, дістають личинок, зберігають у річковому піску, змішаному з подрібненими жолудями.

Або невеликі білі черв'яки, що зимують в старих ялинових шишках. Можна і їх заготовити, часто використовуються для насадки на гачок блешні і викликають азартне клювання мешканців глибин.

Варто тільки пошукати, подбати про їх збереження - і взимку не доведеться страждати від відсутності насадки.

2vanya2

15.12.2011, 19:29

Ловимо на балансир - горизонтальну приманку...

Балансир - це об'ємна приманка схожа на справжню маленьку рибку, має незвичайні горизонтальні об'єми і є приманкою для зимового блесніння, з впаяними з переду та заду одинарними крючками, з висячим трійником під черевом, і петлею на шиї для кріплення волосіні. На відміну від звичайної блешні, яка працює тільки на підйом і падіння, балансир здійснює горизонтальні рухи. Для хижої риби горизонтальні рухи, як і для усього підводного світу, більш звичні, ніж стрибки вгору і вниз, це менше насторожує рибу і спричиняє у хижака бажання атаки.

Взагалі таку приманку називають по різному: коромислом, зимовим воблером, поперечною блешнею, балансиром і блешнею-балансиром. Остання назва найбільш точно відображає суть конструкції.

Існує багато різних конструкцій балансирів, але в основному вони діляться на дві групи: з хвостовим оперенням (м'яким або жорстким) або без нього. Краще всього, коли у балансирів все-таки є таке оперення — з органічного скла (ці найвловистівіші), щетини або металу. До «безхвостих» риба найчастіше буває байдужа — вони майже не працюють в горизонтальній площині.

В процесі ловлі на справжні балансири фірм RAPALA або KUUSAMO в Вас проблем не повинно виникати. Саморобну ж приманку слід перевірити не тільки в ванні, але й у повітрі: підвішена на на волосіні, вона повинна прийняти не зовсім горизонтальне, але близьке до нього положення, піднявши головку не більше як на 10-15 градусів. Коли головка піднята сильніше, або ж навпаки, опущена, слід прибрати напильником лишній метал з відповідної частини корпуса.

Отже як проходить рух балансиру в воді? В точці 1 він висить на волосіні над дном. Волосінь при цьому витягнута вертикально. Необхідно плавно, з прискоренням підняти вершину вудлища. За рахунок своєї форми тіла і хвостового оперення приманка спрямовується в бік і в гору (точка 2). Потім достатньо швидко, але не різко, зберігаючи контакт з волосінню, опускають вершину вудки в початкове, горизонтальне положення, після чого роблять паузу — балансир по інерції продовжує рухатись, вибираючи при цьому частину вільної волосіні (точки 2-3). Коли енергія вичерпається, балансир провалиться в точку 4 і розвернеться.

Від точки 5 до 6 він переміщується за рахунок інерції, як маятник. В момент проходження приманки від точки 3 до точки 6 важливо витримати паузу, а поблизу точки 6 повторно підняти верхівку вудочки. В цьому випадку балансир рухається з новою енергією, проходить далі в сторону, розвертається, і все повторюється знову.

При проведенні випробувань потрібно звернути увагу на наступні моменти:
- по-перше на площу зони, в якій коливається балансир — чим вона ширше, тим краще (частіше всього у великого балансира зона роботи збільшується за рахунок великої інерції);
- по-друге слід звернути увагу на розворот балансиру (точки 3-4-5). Він повинен розвернутися, як флюгер, і рухатись виключно головою вперед, на зустріч своєму початковому положенню. Тільки при виконання цієї умови, гра приманки вважається вірною.

При ловлі крупних щук і судаків, підвісний трійник — необхідний, а при активному клюванні окуня його слід спробувати забрати, щоб не втрачати час на зняття риби з крючків.

Для ловлі балансиром підійдуть любі зимові вудочки, ідеальний варіант — оснатити їх катушками діаметргом біля 50 мм. Розмір і міцність снасті будуть залежати від того, що Ви, власне, збираєтесь ловити.

Сторожки краще робити із стальних часових пружин. На мал. Видно як правильно оснастити відочкі таким сигналізатором для ловлі окуня на балансири. Після випробувань навантаження сторожок повинен розігнутися і піднятися вверх. Відстань L визначається його вільний хід при такій покльовці.
Тут можна запропонувати 3 варіанти: перший і другий достатньо прості і універсальні; в третьому — хлистик загнуто вгору (досягається його нагріванням). Головна перевага останнього, те що окунь при покльовках часто засікається сам; а головний недолік — сторожок, постукує по хлистику. Цього можна уникнути, якщо надіти додатковий кембрік 8, який буде цей стук пом'якшувати. На кінчик сторожка потрібно припаяти кілечко з нержавіючої проволки 0,5мм, а на протилежний кінець посадити невелику капельку припою, яка буде слугувати стопором-обмежувачем при регулюванні довжини сторожка.

Ловлячи окунів, переважно використовують волосінь максимум 0,18, а при ловлі щуки або судака — те товстіше 0,3.

Оптимальний варіант кріплення балансиру до волосіні показано на мал. На одному кінці повідця робиться звичайний вузол, потім прив'язується волосінь 1 таким же способом, як до крючка з лопаткою. До друого кінця поводка таким самим вузлом при'язується застіжка Б, виготовлена із проволки 0,3-0,6мм. Довжина застіжки повинна бути пропорційна велечині балансиру і не повинна перевищувати 12мм.

Для ловлі окуня повідок не потрібний. Волосінь кріплять безпосередньо до застіжки розміром максимом 8мм. Щоб волосінь трималася надійно, на кінці застіжки роблять невеликий прогин і паяльником напаюють маленьку капельку припою 5 максимум 1 мм.

Приклад тактики лову

Балансир покласти на дно а потім припідняти над ним на декілька сантиметрів. Плавно махнувши вудочкою з амплітудою біля 20 см, повернути її в початкове положення. Балансир при цьому відпливає в сторону, і розвернувшись, повертається в першочергове положення. Наступний помах повторить рух балансиру в протилежну сторону. Таким чином при двох почергових помахах балансир описує вісімку. Погравши балансиром декілька (наприклад 10) раз біля дна і не отримавши покльовки, можна скоротити волосінь на 30-50 см., розрахувавши при цьому, скільком обертам на котушці це відповідає. Так поступово обловлюють все більш високі шари води. Інколи риба тримається дуже високо, навіть під сами льодом.

Поступово подовжуючи волосінь, балансир повернути знову до дна. Звичайно, після покльовки ловлю продовжують на тій же глубині, стараючись, по можливості «підняти» рибу вище. Це дозволяє підвищити швидкість ловлі. Дуже важливим буває відчути правильний темп ловлі. Помилково як довго засиджуватись на одній лунці без покльовок, так і дуже часто змінювати місце лову, не спробувавши ловити в різних шарах води на різну приманку. Впевнений, що багато раз відходили від риби, вже підготовленої до кльову, коли не хватало всього одного - двох помахів. А риба часто хоче, щоб її «розкачали», і тільки потім вона буде готова відгукнутись на привабливу гру.

Спостереження за поведінкою окунів в прозорій воді може дати корисну інформацію. Ось в поле зору впливають декілька рибин, і проявляють інтерес до балансиру, зграйка зупиняється і починає повільно роззосереджуватись навколо приманки. Черговий кидок балансиру в сторону зачіпає одного з них, він трішки шарахається в сторону, але не відпливає. Окуні стоять нерухомо навколо балансиру радіально як сонячні промені. І раптом, один з них робить миттєвий, ледве замітний рух до зупинившогося в паузі балансиру, розсуває жабри і засмоктує з потоком води здобич в широко відкриту пащеку. Перший на цей потік реагує підвісний трійник, саме тому 80 відсотків риби ловиться саме на нього. Другий побратим зпійманого окуня, як і декілька наступних, уже не потребують особливих «вмовлянь». Вони накидаються на балансир без замешкання, як би бажаючи відомстити за товариша. У зграї проходить «колективне запаморочення розуму», яке триває не довго і потребує швидкого повернення приманки. Якщо в такій ситуації, налаштувавшись на поетичний лад, почати любуватися полосатим красенем, пройде витверезіння в примітивних мізках риби і повернути їх в попередній стан буде вже не можливо. Як говориться, куй заліззо поки гаряче!

karpinets2710

16.12.2011, 21:47

Консерви з карася
6777
Те, що риба – цінний харчовий продукт, по корисності для людського організму, що змагається з м’ясом, відомо багатьом рибалкам. Проте, більшість із них воліють весь улов закоптити або засолити, слідуючи найпростішим способам збереження риби.

Але для таких видів обробки підходять великий вивуджений екземплярр, з більш дрібної риби: йоржа, окуня, карася, краснопірки, – найкраще приготувати консерви.

Це найбільш раціональний рецепт, який може використовувати у своєму меню така організація як: санаторій, пансіонат чи дитячий гірськолижний курорт. Адже смачні рибні консерви можуть виручити в будь-якій непередбаченій ситуації.

Готуються консерви з карася або іншої дрібної риби дуже простим способом. Вся вивуджений риба, як правило, чиститься і потрошити. Підготовлені тушки дрібних карасів без голови два рази пропускаються через м’ясорубку з дрібними гратами. Великі екземпляри найкраще обсмажити з овочами в сметані.

У перекручений рибний фарш додається рослинне масло, з розрахунку на два кілограми підготовленого фаршу – один стакан рослинного рафінованого масла. Сіль, перець і інші приправи додаються на смак. Вся маса гаситься протягом 3-4 годин на повільному вогні при постійному помішуванні, а далі, в майбутні консерви з карася додаються томатна паста і цукор. Можна додати селера і часник, вони підкреслюють смак риби.

Для консервування риби краще всього використовувати пів-літрові банки. Це дуже зручно, так як при більшій ємності дуже часто приготовлені консерви відразу не використовуються і псуються. Використовувати консерви з карася можна на розсуд господині: і в салатах, і як начинку до бутербродів і яйцям, як доповнення до складних гарячим рибним стравам.

Для більшого своєрідності багато вважають за краще готувати консерви з карася в поєднанні з рисом, квасолею або іншими бобовими та крупами. Для цього, бажано, заздалегідь довести крупу до готовності, зваривши її окремо, і, змішавши з рибною масою, закручувати в стерилізованібанки. Виходить більш насичена маса, яка цілком придатна в якості гарячого блюда, як на дачі, так і в туристичному поході.

2vanya2

16.12.2011, 21:48

Зимова рибалка

Зима, сніг і морози не стають перешкодою для рибалок. Деякі з них спаковують свої снасті до теплішої пори, але чимало з нетерпінням чекають морозів та міцної криги. Як і для нас, для риби зима пов’язана зі зниженням температури звичного для неї середовища – води. Деякі з видів теплолюбні і на зиму впадають у сплячку, інші – не відчувають дискомфорту і взимку. Наприклад, форель нереститься в листопаді, а минь (він єдиний з тріскових водиться в річках і озерах) взагалі добре почувається лише в холодній воді, нереститься в січні-лютому, а на літо впадає в сплячку. Однак взимку вся риба стає млявою, менш активно рухається, і тому ловити її важче.

У перехідний період – осінь-зима – риба клює гірше. Тоді вона шукає собі місця зимівлі, і на особливий успіх рибалкам розраховувати не варто. Зі встановленням льодового покриву клювання знову активізується. Холодної пори ловляться судак, щука, окунь, йорж, плітка, лящ, часто карась та короп.
Існує чимало видів зимового лову риби, які потребують спеціальних снастей. Головна незручність справжньої зимової риболовлі – лід, який треба свердлити. Коли ж вдасться зробити кілька лунок, можна переходити до лову, способи якого, залежно від здобичі, можуть бути такими.

«Мормишка»

Найвідомішою і найпоширенішою снастю є «мормишка». Це шматочок свинцю із впаяним у нього гачком і отвором для жилки, який отримав свою назву від мормиша – рачка-бокоплава. Рухається рачок ривками, так само, наслідуючи його, ривками ведуть у воді «мормишку», піднімаючи та опускаючи її. Очевидно, рибу приваблює рухомий предмет, що нагадує своєю поведінкою дрібних водяних тварин. Гра «мормишкою» – дуже важлива справа, яка залежить від багатьох умов, і кожен рибалка має свою техніку. Ні поплавка, ні грузила така вудочка не має. Роль грузила виконує сама «мормишка», а поплавка – кивок (чутливий кінчик вудочки).

Вся вудочка має довжину 30-40 сантиметрів. Існує кілька її видів, найпоширеніший з яких називається «балалайка» (має круглий корпус з невеликим хлястиком).
На «мормишку» ловлять з насадкою чи без. На неї бере і хижак – окунь, щука, судак, і «мирна» риба – плітка, лящ, густера та інша.
Блешня

Позаяк більшість хижаків залишаються активними взимку, результативною снастю є блешня. Для зимового лову використовується лише спеціальні її види, як і відповідний спосіб лову – прямовисне блешніння зимовою вудочкою. «Грати» такою блешнею важче: особливості зимового лову вимагають більшої майстерності для приваблювання риби.

Балансир

Зимовий варіант воблера. Приманка, яка своїм виглядом та грою (завдяки особливостям форми) нагадує поведінку маленької рибки. Зрозуміло, використовується для лову хижака.

Поплавкова вудочка

Взимку можна ловити і на поплавкову снасть. На відміну від попередніх, цей спосіб пасивний. Тобто, закинувши (точніше, опустивши у воду) вудочку, закріплюють на підставці на льоду і чекають клювання. Останнє, на відміну від літнього, менш виразне. Для снасті використовується спеціальний поплавок. Залежно від сили течії, по-різному закріплюють грузило і гачок (один чи кілька). На «поплавчанку» ловлять переважно «мирну» рибу, хоча частенько бере основна зимова здобич рибалок – окунь.
Жерлиця

Снасть на хижака, яка ловить сама, без рук рибалки. Це закріплена на краю лунки стійка з котушкою. Котушка закріплюється пружинкою або металічною смужкою, яка випрямляється, коли хижак вхопить живця і потягне за собою ліску.

Слід також пам’ятати, що взимку дозволяється ловити не всюди. Враховуючи, що холодної пори року риба збирається в зимувальних ямах, у цих місцях рибінспекція забороняє вилов, щоби запобігти значному зменшенню рибного стада.

Головне, шановні любителі зимнього лову не забувайте що:
Лід може бути небезпечним

Трапляється, любителі зимового лову виходять на занадто тонкий лід або під час відлиги. Чи не щороку хтось провалюється під лід, або у морі чи на великих водоймах рибалок на величезних шматках криги відносить від берега.
Не варто поспішати розпочинати сезон підлідного лову, особливо враховуючи теплі зими. Краще зачекати на сильніші морози та більш надійну кригу.

Ось деякі з основних правил техніки безпеки:
- не пробивайте поруч багато лунок;
- не збирайтеся великими групами на одному місці;
- не пробивайте лунки на переправах;
- не ловіть рибу поблизу відталин та занадто далеко від берега;
- завжди під рукою майте мотузку довжиною 12-15 метрів;
- тримайте поруч з лункою дошку або велику гілку.

karpinets2710

16.12.2011, 21:52

Як правильно почистити щуку?

Якщо ваш воблер дав відмінний результат, і ви повертаєтеся додому з багатим уловом щуки, то вам необхідно дізнатися про те, як правильно і з легкістю можна почистити і обробити цю смугасту хижачку.

Перш за все, рибу необхідно добре промити в холодній воді. Таким чином, ви приберете з неї все сміття і слиз. Далі візьміть щуку в ліву руку, а інший починайте відскрібати лусочки.

Робити це необхідно добре наточеним і гострим ножем, в іншому випадку вам не допоможуть ніякі поради про те, як чистити щуку. Для того, щоб лусочки не розліталися у вас на всі боки, ніж тримаєте під невеликим кутом.

Після того, як риба буде позбавлена від луски, вам потрібно буде відрізати у неї хвостовий плавець. Наступний пункт – це позбавити щуку від спинного і анального плавців. Ріжте проти напрямку лусочок, міцно притиснувши кінець плавця великим пальцем.

Для того, щоб розпороти черево щуки, вам потрібно буде проткнути шкірку біля її голови ножем, і розрізати її до анального отвору ножем.

Як правильно чистити щуку далі? Необхідно дістати весь вміст з її черевця і відірвати плівку, що тягнеться вздовж хребта хвостового хижачки. Під цією плівкою ви побачите криваву масу, яку також необхідно дістати повністю.

Далі вам потрібно буде прибрати голову щуку, і відрізати їй її черевні плавники. Для того, щоб очистити хижачку від слизу, крові і залишилися лусочок потрібно ще раз промити її холодною водою. Останній крок – це нарізати рибу на шматочки потрібного розміру.

Для того, щоб правильно очистити щуку, є декілька універсальних порад. І головний з них – використовувати лише добре наточені ножі. Легше всього чистити хижачку відразу після того, як вона буде виловлена. Саме після риболовлі вона буде м’якшою і ще не обвітреної.

Сказати варто і про те, що щука, яка пролежить в холодильнику навіть пару годин без кришки, чищення піддається дуже складно. Для того, щоб позбутися від неприємного запаху цієї смугастої хижачки вам варто взяти пару крапель лимонного соку.

argonavt79

17.12.2011, 18:54

Приготування риби.( назва страви:Принцеса)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
склад:
500 г філе будь-якої білої риби
2 цибулини
2 моркви
сіль за смаком
1 / 4 склянки рослинного масла
1 чайна ложка яблучного / або виноградного / оцту
1 чайна ложка цукру
пряні трави (у мене майоран, петрушка, чабер, кріп і коріандр)
перець горошком п чорний і запашний

опис:
Філе риби посолити, поперчити. Моркву потерти на тертці, цибулю порізати тонкими півкільцями. Все змішати, пересипати прянощами. У теплу літрову банку укласти шарами цибулю, моркву і шматки філе. Укласти до «плічок» банки, тому що може перелитися виділився сік. У склянці перемішати і збити рослинна олія, оцет і цукор і вилити цю суміш в банку. Накрити банку капроновою кришкою і поставити в глибоку каструлю з теплою водою, як для стерилізації (бажано, що б рівень риби і води був однаковий). Після того, як вода закипить, «варити» банку протягом 50 хвилин (риба не розповзеться через присутність оцту). Риба виходить незвичайно ніжною і смачною, відразу з гарніром з моркви і цибулі.

2vanya2

17.12.2011, 20:34

Котлети з ікри мойви

200 грам ікри мойви
1 яйце
3 столові ложки муки
1 столова ложка молока
сіль
перець

Ікру мойви розморозити. Додати муку і вимішати. Яйце збити, додати молоко і трошки ще позбивати. Посолити і поперчити. Вилити яєшну суміш до ікри з мукою, перемішати. Викладати ложкою на розігріту сковорідку з олією. Смажити з двох боків.
Котлетки дуже ніжні на смак.[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

24.12.2011, 23:17

Приготування сьомги в духовці
6827
Найсмачніші рибні страви виходять, звичайно, зі свіжої, нещодавно спійманої риби. Захотілося побалувати себе рибкою – спінінг в руки і на річку чи озеро. Щука, окунь, судак … Будь ласка, якщо, звичайно, вмієте ловити.

А, якщо, захочеться чого – небудь делікатесного, сьомги в духовці, наприклад? Дістали спінінг, чохол для котушки, вийняли з нього спінінгаову котушку, подивилися на все і … Поклали на місце і відправилися в найближчий спеціалізований магазин чи на ринок. Тільки там можна «зловити» сьомгу жителям середньої смуги.

Надходить вона в продаж у свіжозамороженому або охолодженому вигляді. Звичайно, така не зрівняється зі свіжою, але, «що маємо, те й маємо». До вибору цієї риби треба підходити з особливою увагою.

М’ясо сьомги повинно бути без потемнілих місць, із запахом свіжого огірка, пружним і еластичним. І ще, треба пам’ятати, що сьомгу не бажано смажити, тому що вона втрачає при цьому багато свої корисні властивості. Тому, приготувавши сьомгу в духовці, можна бути впевненим, що всі корисні мікроелементи і жирні кислоти, що містяться в цій рибі, залишаться в ній.

Для приготування сьомги в духовці беремо цілу рибину (можна купити і окремі стейки – набагато зручніше) чистимо її і розрізаємо на шматки по три сантиметри завтовшки кожен. Моєму у проточній воді, даємо трохи часу обсохнути і натираємо їх сіллю з перцем. Змащуємо рослинним маслом і кладемо на розігріту сковороду, буквально, на одну хвилину, щоб утворилася рум’яна золотава скоринка. Потім, починаємо готувати сир, натираємо його на тертці, змішати з дрібно нарізаним часником і майонезом. Розкладаємо обсмажені стейки на шматочки фольги, розкладені на деку, натертий сир з майонезом кладемо в серединку стейка, накриваємо кожен шматок риби шматочком сиру.

Щільно загортаємо фольгу, щоб не було жодної дірочки, щоб не витікав сік при приготуванні. Ставимо весь деко готуватися в духовку на двадцять – двадцять п’ять хвилин. На стіл рибу можна подавати прямо у фользі, розкладаючи по окремих тарілках.

karpinets2710

25.12.2011, 13:33

Махова вудка
6839
Незважаючи на зростаючу популярність штекерній снасті, махова вудка дуже популярна і улюблена більшістю рибалок. Одне з її незаперечних переваг-мобільність, яка може повною мірою бути використана при ловлі на річках, де пошук риби нерідко призводить до набагато кращого результату, ніж спроба привернути її підгодовуванням.

Місце лову

Махова вудка дозволяє швидко і оперативно перевірити глибину, рельєф дна і силу течії в обраній точці лову; і такою перевагою необхідно користуватися. Розкласти махове вудлище з глухих секунд. Для швидкого проміру глибини я застосовую найпростішу оснащення з непотрібного поплавця і спінінгового вантажу масою близько 20 р. точно визначити глибину цією снастю неможливо, але уявити картину дна і намітити місце лову – дуже просто. Багато любителів штекерній лову, перш ніж розкладати своє обладнання, швидко перевіряють глибину саме маховою вудкою. Завжди краще витратити трохи часу на дослідження дна на ділянці річки в пошуках цікавого місця, ніж намагатися підгодовуванням залучити рибу.

Оскільки махова вудка, на відміну від штекера, нездатна жорстко фіксувати оснащення в потоці води, запобігаючи її знесення до берега, то для лову необхідно шукати місця з більш-менш рівномірним рельєфом дна. Це означає, що на шляху проведення не повинно бути серйозних перешкод для вільного проплива оснащення, а дно не повинно мати сильного підвищення або зниження як у глибині водойми, так і вздовж берега.

Дуже добре, якщо є невелике підвищення дна наприкінці проводки: по-перше, воно затримує підгодовування, а по-друге, пригальмовує снасть, що майже завжди провокує рибу на клювання. Якщо при цьому є невелике підвищення дна і поблизу берега, то таку точку можна назвати ідеальною, оскільки на ній можна виконувати проводку оснащення по всіх лініях: на дальній – при вільному пропливемо і на ближній – з максимальним пригальмовуванням снасті.

Природно, припустимі і проміжні варіанти, коли частина проводки виконується з вільним пропливом, а в кінці робиться жорстка прідержке, аж до повної зупинки.

Висота підйому снасті при цьому компенсується підвищенням дна і регулюється розташуванням основних вантажів. Іноді необхідна коротка проводка, коли відстань вільного проплива оснащення складає всього 2-3 м. Хоча така ловля складна і вимагає великої кількості перезабросов, але вона цілком можлива. У неї є дві переваги: по-перше, можна локалізувати точку пригодовування. а по-друге, сама проводка виконується максимально ефективно.

Локальна канава шириною приблизно 2 м і глибиною 20-30 см йде до основного русла і доступна для махової вудки тільки під час зміни напрямку течії, коли воно повністю зупиняється: при цьому майже гарантовано слід поклевка хорошого подлещика.

Спроба ловити в даному місці з проводкою або приводила до зачепам, або. щоб їх уникнути, вимагала зменшення спуску на 30-40 см, а значить, про клювання підлящика не доводилося і мріяти. Виручив прийом з жорсткою зупинкою снасті в точці лову. Треба було по орієнтирах на протилежному березі закинути снасть, а після того як вона займала

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

25.12.2011, 13:52

На Сумщині потонув рибалка ...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

У Недригайлівському районі потонув перший цього року «зимовий» рибалка.

За повідомленням Сумської міської водолазної станції, троє рибалок пішли на перший лід, один з них провалився. Приятелі нічим допомогти не змогли, крім як викликати рятувальників. Самі ж від гріха подалі виїхали, кинувши на льоду рибальське спорядження.

2vanya2

26.12.2011, 23:01

Склад:
будь-яка рибна консерва (шпроти, сардина)
морква 1 шт
цибуля 1 шт
яйце 1 шт
рис 1 склянка
спеції за смаком

Опис:
Рис промити і відварити до готовності, охолодити.

Шпроти вийняти з банки, пом'яти вилкою в пюре. Цибулю порізати кубиками і потушкувати на олії. Моркву почистити і потерти на терці.

З'єднати все, додати яйце і спеції.

Добре вимішати руками і формувати котлетки.

Смажити на олії з двох сторін. Смакує в гарячому і холодному виді.

2vanya2

28.12.2011, 12:53

Безумовно кожен завз'ятий зимовий рибалка чув про таку приманку як "чортик". Але попри те, що "чортик" має суттєві переваги навіть перед будь-якою найкращою мормишкою, використовують його не так часто. А все тому, що багато рибалок не знають як правильно ним користуватися. Спробуємо розкрити секрети цієї приманки і правила її використання під час зимової риболовлі.

Спочатку "чортик" замислювався як горизонтальна підвіска на жилці, потім його облагородили трійником, щоб велика риба конкретніше засікалася, тепер же домовилися, що чим вертикальніше розташований "чортик" - тим правильніше він зроблений.

Для початку немає ніякої необхідності купувати "чортик" - його не дуже складно зробити самому. Досить спаяти разом три гачки й оснастити їх тілом. Гачки краще всього брати імпортні, досить міцні і не особливо тонкі. Тіло "чортика" може мати різноманітні форми: від каплевидної до сигароподібної. Колір значення не має, кожен вибирає те, що йому більше подобається.

Дуже поширена ловля на двох "чортиків" одночасно, розташованих приблизно через 20 см один від одного по висоті. Можна додатково зацікавити рибу кількома бісеринками яскравого кольору з широкими отворами, щоб вони могли рухатися вгору-вниз по жилці, або використовувати тонкі кембрики.

Снасть

Котушка повинна мати не менше 5 см в діаметрі шпулі, інакше жилка при розмотуванні буде утворювати спіраль. Вудочка повинна бути легкою, а ручка середньої довжини. Для виготовлення ручки ідеально підійде коркове дерево, діаметром приблизно 25мм.

Основною частиною снасті є кивок. Саме він передає сигнал про клювання. Краще буде, якщо його довжина складе не менше 20 см. Надалі довжину потрібно буде регулювати залежно від вітру, глибини і течії. Матеріалом для кивка може служити капролон, лавсанова або пропіленова полоса, також можна використовувати годинникову пружину з антикорозійним покриттям, так як звичайна не така міцна і, звичайно, іржавіє. Кивкам з такої пружини не страшні ніякі пориви вітру, що сприятливо впливає на гру.

Вибираючи жилку, відштовхуйтеся від того, на якій глибині ви будете ловити, при якій течії і, звичайно, яку рибу. Краще використовувати жорстку і не надто плавучу, так як найчастіше рибалять з "чортиком" все-таки на глибині. Жорсткість жилки дозволяє краще передати клювання, та й при виважуванні буде менше плутатися. Плетену жилку краще не використовувати: одні з них обмерзають і примерзають до котушки, інші в робочих місцях сильно ворсяться.

Тактика ловлі на чортик

Грати приманкою можна по-різному. Від того як ви будете проводити "чортика" залежить успіх риболовлі. Ніхто не гарантує Вам швидкого результату. Кожен повинен сам знайти ту проводку, та тактику риболовлі яка підходить в даній ситуації. Головне, коли ви знайдете потрібний варіант, не міняти. Навіть найменша зміна в ваших діях призведе до зміни гри "чортика".

Спочатку потрібно визначитися яку тактику Ви будете використовувати. Постійний пошук риби чи підгодівля та очікування? Деякі рибалки поєднують ці тактики наступним чином: до обіду пошук, після - осідають на підгодованих лунках, які покинули рибалки-невдахи.

Перша проводка є найвідповідальнішою. Рекомендується для початку покласти "чортик" на дно і акуратно постукати їм, а потім повільно починати гру, поставивши їй потрібну частоту коливань. Висота проводки досягає часом близько півтора метрів. Наприкінці "чортика" затримують на кілька секунд, щоб він ніби завмер на місці, потім так само повільно опускають, не припиняючи гри. Якщо навколо є риба, то зазвичай вистачає 8-14 проводок, щоб вона себе виявила, якщо ж цього не сталося, то радимо перейти до іншої лунки. Прикормку в таких випадках використовують зазвичай тільки для того, щоб риба не пішла з місця ловлі. Найголовніше не пропустити перше клювання, він впливає більше психологічно на рибалку, а, отже, на всю риболовлю надалі. Коли перша риба спіймана, рибалка заспокоюється і менше нервує, що дозволяє рівномірно проводити приманку і не здійснювати в ній збоїв.

Зазвичай риба швидко виявляє, що "чортик" річ неїстівна, відповідно і заковтує його повністю рідко, тому як тільки ви помітили зупинку в грі, або тиск на кивок, робіть підсічку. Причому підсікання повинне бути різким, а виважування швидким, щоб жилка не встигала послаблюватися.

Взагалі на "чортик" ловлять практично будь-яку рибу, немає якихось обмежень: підлящик, плотва, краснопірка, харіус, будь-які коропові і хижі риби, які ведуть активну життєдіяльність під льодом.

Сам процес ловлі на "чортик" орієнтований на пошук риби, тому приманка практично постійно знаходиться в русі. Максимальний результат "чортик" показує з першим льодом і останнім, це оптимальний час його використання, але й у морозний зимовий період від нього не відмовляються. Якщо добре освоїти цю приманку, то будь-яка рибалка стане більш захоплюючою і цікавішою. Тактика рибної ловлі "чортиком" настільки різноманітна, що будь-хто може підібрати собі щось за своїм характером, або настроєм. Це робить "чортик" не просто видом блешні, а окремою самостійною снастю, унікальною в своєму розмаїтті.

D-Misha

01.01.2012, 10:07

Прозорі риби....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Під моїм ліжком
плавають риби
щоночі.
Вони прозорі наче сни.
А в мене синя постіль,
в якій можна потонути
і знайти скарби.
Довгими вудочками
важко ловити
чиїсь думки,
без наживи не смачно
спати і бачити свої сни.
Нехай пливуть собі
прозорі риби
у кращі світи
тут забагато шуму
і пересоленої від сліз води!

2vanya2

01.01.2012, 12:02

Вибираємо гачки на карася

6903

Вирушаючи рибалити на кілька днів на водойми, не зарибнені штучним шляхом, велика ймовірність повернутися додому з багатим уловом.

Однак успіх рибалки багато в чому визначається не тільки погодними умовами та наявністю у водоймі риби, але і ретельно підготовленим спорядженням і умінням їм користуватися. Хороший рибак має мати у своєму розпорядженні кілька вудлищ, щоб бути готовим до різних несподіваним обставинам. Крім того, варто продумати і екіпіровку.

Найкраще підійде легка, зручна, дихаюча та водонепроникна одяг. При виборі взуття повинні враховуватися погодні умови, температура повітря і стан води. Для більш комфортної риболовлі знадобляться легкі складні стільці або ящики, оснащені додатковим піддоном для зберігання необхідної риболовної «дріб’язку»: гачків, грузил, поплавців, волосіні.

В даний час у рибалок є можливість вибору гачків різних модифікацій і призначення. Існують гачки на карася з жалом, механічно заточені, зламаним загнуті. Який вид вибрати залежить від стилю рибалки і цілей рибалки. Якщо він не хоче втратити велику рибу, то найкраще йому скористатися клювообразним гачком.
Якщо ж рибалка планується на плотву, окуня, підлящика або Єльцов, то підійдуть і гачки на карася з круглим поддева, вони ефективні при підсіканні риби. Варто запастися такими гачками декількох розмірів. Думок про найкращі гачках стільки ж скільки і рибалок, тому до їх вибору краще підходити, випробувавши різні варіанти.

Хоча багато одностайні, що гачки на карася краще брати світлі.
Не завадило б взяти на риболовлю підсак з довгою ручкою. Він зручний як при лові з човна, так і при лові з берега. Іноді рибалкам доводиться подовгу чекати клювання, щоб очікування не здавалося втомливим варто заздалегідь придбати підставки під вудлища.
Незважаючи на значну кількість всіх необхідних на риболовлі речей, вантажні роботи з укладання рибальського спорядження можна доручити друзям-однодумцям. І залишитьсяся лише «ловити удачу».

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

01.01.2012, 21:06

Як правильно ловити раків?
6905
Виїжджаючи на риболовлю, справжній рибалка бере з собою снасті на всі можливі випадки, які можуть статися. Особливо якщо рибалка може затягнутися на кілька днів. Однак навіть ті, хто вважає, що знає все про рибалку, може не знати деяких нюансів у такій справі як ловля рака.

Почнемо з того, що раки живуть в екологічно чистих водоймах. Поширена думка, що раки можуть водитися тільки в проточній воді, але це не зовсім так. Цей делікатес може жити і в старицях річок, які лише в повінь з’єднуються з основним руслом річки. Такого оновлення води у водоймі цілком достатньо, звичайно за умови, що в нього не зливаються стічні води підприємств і не впадають річки з нечистотами з найближчих сіл.

Харчуються раки дрібною рибою, не гребують падлом і пуголовками. Залежно від дна водойми – мулисте воно чи кам’янисте, вони риють собі нори в мулі або живуть під камінням. Від того, яке дно в місцях проживання рака залежить і методика його лову. Як зрозуміти де мешкає рак? Та на дотик – якщо, походивши під крутим обривом річки або озера, ви намацаєте западинки в області переходу дна в схил обриву, можете бути впевнені, що це ракові нори. Якщо дно мулисте просто, то лов раків може бути вдалим чи взагалі порожнім заняттям з вірогідністю 50 на 50.

Тепер трохи про снасті для лову рака. Перший мій досвід лову раків був практично випадковим. Ми приїхали на Дністер ловити лина. Як відомо, він водиться в мулистих водоймах і часто просто в цьому мулі і живе. Тому для його лову ми використовували волок – сітку, натягнуту між двома жердинами. При такому лові двоє людей тримають в розтяжку сітку і скребуть нею по дну. Після виходу на берег виявилося, що серед вийнятого мулу риби практично не було, зате в сітці копошилися раки! Їх було так багато, що ми забули про лина і почали ходити взад вперед по водоймі, збираючи раків в усі наявні у нас ємкості. Надалі ми неодноразово ловили раків.

Другий спосіб ловити раків – просто руками. Це хороший спосіб, працює в річках-переплюйках з кам’янистим дном, де води не більше ніж по коліно. Для цього ви просто заходите в воду і суєте під камінь руку. Якщо там вам пощастить натрапити на рака, ви це відчуєте. Для такого лову потрібно дві умови: перше, не боятися, що рак схопить вас за палець (це, до речі, дуже ймовірно, але на відміну від краба, рак притискає не так сильно) і друге – мати досить хорошу реакцією, щоб схопити здобич. Адже рак у воді досить таки моторний і завдяки своєму хвосту, може пересуватися цілком жваво.

Для лову раків також можуть бути використані спеціальні снасті. До них відносяться раколовки, які представляють собою щось на зразок верші, в дальньому кінці якої розташовується наживка: м’ясо чи риба, бажано трохи з душком. Ще одна стандартна снасть це натягнута на прямокутний каркас сітка з малим очком. У центр такого пристосування також кладеться наживка.

Тепер поговоримо про те, як правильно готувати раків. Треба відразу попередити, що раки повинні бути живими. Якщо рак здох, то велика ймовірність, що він уже почав гаснути і на його м’ясі можуть вже знаходитися шкідливі бактерії.

Для приготування раків поставте на вогонь велику каструлю з водою, посоліть її, трохи солоніше, ніж для варіння макаронів. Киньте у відвар, гвоздики, перцю, лавровий лист. Можете додати яких-небудь ще прянощів, які вам до смаку. Коли вода закипить, кидайте туди раків, попередньо помивши у холодній чистій воді.

Всі знають вираження *червоний як рак*. Саме такий колір сигналізує про те, що рак зварився. Однак не поспішайте витягати його з бульйону, дайте їм поваритися ще кілька хвилин. У цьому випадку раки просочаться ароматом прянощів присутніх в розсолі.

Після того як ви дістанете раків з каструлі не поспішайте відкривати пиво. Спочатку приправте зеленню страву з раками, наріжте свіжих помідорів, поставте різні м’ясні соуси на стіл – все це не тільки дасть вам можливість відчути себе гурманом, але й насолодитисяиться найніжнішим м’ясом цієї делікатесної страви.

До речі, для тих, хто жодного разу не їв раків, розповім, що у рака їстівне практично все: клешні і лапки, спинка і хвіст. Невелика порада, коли відламаєте хвіст, то розділіть його на дві частини по довжині. Це дозволить витягти з м’яса, що проходить через хвіст пряму кишку – ви ж здогадуєтеся, що в ній і напевно не бажаєте це їсти.

Не захоплюйтеся сильно пивом, воно може просто служити напоєм, для змочування горла, так як раки все ж потребують будь-якого запивання. Велика кількість даного напою лише заб’є ваш шлунок і відіб’є чудовий смак. В результаті, коли вас будуть питати про смак раків, ви зможете лише згадати, що вони були схожі на креветок.

2vanya2

02.01.2012, 11:16

Девон

6906

Девон – клас приманок спінінгів. Виготовляється з металу, дерева, пластика. Нагадує зовні торпеду. В основному використовується для лову жереха.

Всім спінінгістам добре відомо, що девон – одна з кращих штучних приманок для лову жереха. Його можна самостійно виготовити за півгодини. Для цього ножицями по металу з листового металу товщиною 0,30-0,40 мм (згодиться і жерсть від консервної банки) виріжте заготовку по формі пелюстка.Обробіть її краї напильником, пробийте шилом або тупою голкою два отвори по кінцях і загніть, відступаючи по 2,5-3 мм від краю. З сталевого нержавіючого дроту, довжиною трохи більше заготовки, зробіть вісь. Мідний дріт діаметром 1,5-2мм накрутіть виток до витка на вісь по довжині заготовки – це буде підвантаження приманки.

Зберіть всю конструкцію, встановивши між пелюсткою і підвантаженням по 1-2 намистини з пластмаси або металу. Загніть за допомогою пласкогупців кінці осі в глухі петлі. Залишилося тільки приєднати трійник відповідного розміру через заводне кільце – і девон готовий. Відгинаючи плавник пелюстки, досягнуть максимально швидкого обертання приманки при проводці.

Коли і де з’явилися девони?

Вважається, що девони з’явилися на стику XVIII і XIX століть на Британських островах і були одними з перших, поряд з хитаючими блешнями, приманками для лову спінінга. Власне, і назвою своїм вони зобов’язані графству Девоншир, скорочено – Девон.

Згідно з історичними джерелами, перші девони були дерев’яними, і тому плаваючими. Вже як англійці своїми тодішніми в буквальному сенсі «палицями» з кори бамбука і шовковими шнурами примудрялися закидати настільки легковажну приманку, невідомо, проте факт явний. Потім девони стали робити з перламутру, а пізніше – з металу.

2vanya2

04.01.2012, 15:48

Якщо вудилище зламалося

Якщо вудилище зламалося між батогом і першим напрямним кільцем, необхідно гострим канцелярським ножем або скальпелем зрізати вудилище в місці зламу і зачистити це тісто надфілем. Після цього треба купити новий тюльпан або замінити його саморобним. Достатньо взяти шматок не товстого дроту, десь 12-15 см, скласти його навпіл, посередині згину зробити закруглення – це і буде ваш майбутній тюльпан.

Природно, слід пам’ятати, що після укорочення вудилища зміняться і його властивості. У першу чергу це стосується його жорсткості. Необхідно буде заново відрегулювати снасть під вкорочене вудилище.

При поломці вудилища між першим і другим кільцями, як і в попередньому випадку, слід зрізати вудилище в місці перелому і зачистити місце зрізу. А далі точно таким же чином закріпити новий тюльпан і відрегулювати після цього вудлище.

При поломці між другим і третім кільцями і далі ремонтувати вудилище таким чином не рекомендується.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

04.01.2012, 15:54

Риболовля під час дощу
6938

Кожен рибалка бажає гарно відпочити від дому і роботи на природі. А ще краще можна відпочити на любимій і довгоочікуваній риболовлі. При поїздці на рибалку, не варто лякатися дрібного дощу, вода з-за нього не стане каламутною, а клювання буде відмінним.

Так само якщо за прогнозом погоди обіцяють короткочасні сильні дощі, то бажано щоб у вас було де сховатися на цей період часу, це може бути машина, а ще краще мисливська хата, де можна затопити піч і попаритись.

Самі кращі і вдалі місця для риболовлі в дощовий день знаходяться по близу впадання струмків або річок в основну ріку, і де немає сильного вітру. За допомогою вудки потрібно знайти перепади глибин, тому що чим глибше, тим вода чистіша і риба на цих перепадах знаходить собі різну їжу і тим самим збирається в цих місцях. Вона не буде бачити що відбувається зверху через помутнілу воду.

Якщо вирушити на ставок, під час дощу, то треба насадити приманку побільше, тому що в ставку риба кидається на неї миттєво. На зарослому травою ставку слід часто міняти наживку, наприклад хліб на опариша або навпаки.

При уповільненому клюванні, потрібно збільшити габарити наживки, що б риба краще її могла розгледіти. Доведено досвідченими рибалками, що риболовля при дощі може обіцяти хороший улов. При дощі можна зловити не тільки маленьку рибу, але і в дощ бере риба великих розмірів, такі як сом або клень, линь і карась. Так що при дощі, можна сміливо збирати снасті й вирушати на риболовлю.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

04.01.2012, 22:37

Ловля товстолобика
6941
Перед тим як розповісти вам про снасті, насадки і різні методи лову, потрібно відзначити деякі відмітні особливості товстолобика. При зовнішньому порівнянні товстолобика з іншими видами риб, то першим, що кидається в очі – це особливе розташування його рота. Ця особливість визначає спосіб живлення даної риби.

Його нижня щелепа помітно більша верхньої і задерта вгору. При такій фізіологічній особливості, для того щоб взяти насадку з дна, товстолобику потрібно стати перпендикулярно до дна, чого зробити він не може. Таким чином харчуватися може тільки лящ. Тому зловити товстолобика з дна навряд чи вдасться. На мій погляд, оптимальний спосіб лову товстолоба - це в пів води на поплавцеву вудку. При спостереженні за харчуванням цієї риби біля поверхні води, стає зрозумілим, чому у товстолобика саме така будова. Він, найчастіше, збирає планктон і різний поверхневий корм, фільтруючи воду підпливши знизу до поверхні водойми.

Снасті для лову зверху.

Для лову товстолоба поверху, наживку йому необхідно подавати так, що б вона знаходилася безпосередньо на поверхні водойми. Для цього потрібно використовувати водоналивну кульку або поплавці сбіруліно. Повідець повинен бути з непомітною волосиною діаметром 0,25-0,3 мм і довжиною близько 1-1,5 м. При виборі наживки для лову на поплавець і поверху потрібно виходити з того, чим годують в тому водоймищі, де ви зібралися ловити, рибу. Якщо у нього є господар. В основному найчастіше використовують простий хлібний мякіш, хлібну скоринку, рідше застосовую в якості насадки кукурудзу консервовану. Коли одягаєте мякішь на гачок, не варто скачувати його в кульку. Потрібно просто надіти його на гачок і міцно притиснути мякішь пальцями до цівки. Це досить відповідальний момент! На гачку хліб повинен зберігати свій обсяг і бути м’яким і пухнастим. Немов він плаває вже давно у воді, і розмокнув.

При застосуванні як наживки хлібної скоринки, намагайтеся дотримуватися таких рекомендацій. По-перше, добре підходить для цього магкі французькі булки і хліб. Коли насаджуєте його на гачок потрібно кірку проткнути двічі. Спочатку з боку, де знаходиться м’якоть, потім піднімаємо гачок вгору, розгортаємо його таким чином, щоб жало було направлено вниз на корочку і знову проколюємо. Таким способом кірка буде міцніше триматися на гачку під час закидання. Скоринка не повинна бути занадто мала. Інакше ще до того, як підійде товстолобик, її може об’їсти така дрібниця як: плотва, верховодка або червонопірка.

Хочу зауважити, що ловля товстолобика на поплавочні снасті поверху досить проблематичні. Спійманий толстолоб в такий спосіб рідко коли перевищує 2 кг. Якщо ви хочете зловити більший екземпляр, тоді слід ловити з дна. Використовуючи при цьому плаваючі насадки з підгодівлею.

2vanya2

05.01.2012, 11:39

Ловля судака взимку
6948

Зима – не привід складати снасті в комору. З приходом холодів багато любителів рибної ловлі вирішують відкласти своє хобі до настання весни, особливо якщо за краще полювати на хижаків, наприклад судака. І велика їх частина правильно роблять, тому як ловля судака взимку істотно відрізняється від лову в літній період і вимагає хорошої фізичної і моральної підготовки.

Зимова риболовля буде супроводжуватися не тільки проходженням десятка кілометрів і бурінням сотні-другої лунок, а й досить небезпечним і не завжди зручним пересуванням по льоду при морозі.

З іншого боку, взимку ви зможете дістатися до таких неприступних ділянок, про які раніше могли лише мріяти. А на льоді товщиною 5-7 см у вас з’явиться можливість вибрати для лову абсолютно будь-яку ділянку водойми. При всьому цьому, за відсутності клювання, ви з легкістю зможете перейти на інше місце.

В цілому судак мешкає в річках від басейнів Балтійського і Білого морів до басейнів Каспійського, Азовського і Чорного. Його пошук досить складний і вимагає широкого охоплення, тому шукати судака поодинці досить таки клопітка справа. Краще йти за судаком підібравши відповідну компанію. Прості хаотичні метання по льоду не принесуть бажаного результату – перевіряти можливі місця її проживання слід осмислено, бажано за допомогою спеціальної техніки. У нас, як правило, використовують ехолот. Хоча на Заході вже давно активно застосовують в цих цілях підводні відеокамери.

Від того, що вода замерзла, місце проживання судак не змінив – він і далі віддає перевагу брівкам, коряжника, крутим зламів дна, височин і ям, які розташовані у районі русла. Однак слід враховувати товщину утворився льоду – з її збільшенням зграї судаків починають уникати великих глибин.
Щоб зимовий лов судака виявилася вдалою, потрібно заздалегідь вибрати й детально розробити основний маршрут з поправкою на непередбачені ситуації та погодні умови. Йти бажано групою від 3 до 5 чоловік, на відстані мінімум десяти метрів друг від одного. Так ви охопіть велику територію водойми і шанс знайти судака значно зросте. Як тільки ви знайдете для судака зграю, то після клювання одного хижака підуть ще покльовки в радіусі від 20 до 200 м. І тут головне не позіхати. Якщо ж хватки припинилися, то скоріше всього зграя пішла в інше місце, і слід продовжити її пошук за розробленим планом.

Хотілося б сказати пару слів про одяг рибалки. Для таких «гонок» за судаком в сильні морози мало бути просто тепло одягненим, потрібно ще підібрати легку і зручну екіпіровку. Інакше через 500-700 метрів ви вже виб’єтеся з сил і, а бігати в пошуках невловимої зграї має бути ще цілий день. В ідеалі відмінно підійде спортивний одяг для гірськолижників і альпіністів. Взуття має бути легкою, непромокаючої і теплою. Бажано, щоб у ній були передбачені металеві шипи або знімні льодоступи, тому якщо раптом на льоду не буде снігу, а напередодні вашої риболовлі пройшов дощик, то у взутті зі слизькою підошвою ви будете здатні рухатися тільки в ту сторону, куди дме вітер. Та й пробурівают лунки, не маючи точки опори, буде дуже незручно, хоча і потішити оточуючих Вас людей.

Слід мати на увазі, що судак дуже чутливий до кисневого режиму і якості води, тому при наявності невеликого струму або насиченою киснем води риба прагне триматися на струмені. Крім того, судак не любить каламуті і воліє воду прозору – затони, затоки, вири і старі. Місця стоянки судак змінює не тільки протягом сезону, але і протягом дня. Запам’ятовуйте, де після початку повені вода довше залишається чистою. Кращий час для вудіння риби – це перші морози і перший лід, а час доби – зорі. Увечері судак клює практично до ночі.

По першому льоду він добре ловиться на великі насадки (йорж, піскар, в’юн), в глухозимье краще віддавати перевагу дрібним (верхівка, уклейка, ян), а ближче до весни вже приходить час вудіння на живця і великі насадки.
Зимовий судак на річного дуже не схожий – живець на жівцовкахйого не зацікавить, скоріше він клюне на дергающего «голого» мурашки, ніж на жирного бичка на «щуковке». Поклевка судака на блешню в зимовий час має досить мінливий характер – то він її штовхає, то вистачає відразу ж. За хваткою піде підсікання, після якої відразу судака потрібно виводити, не даючи йому піти на глибину або в сторону. Риба з лунки витягується за допомогою багорика. Часом судак добре реагує на ті ж насадки, що й окунь, серед них – різання свіжої риби. Невеликий шматочок плотви чи бичка, підвішений до блешні, приваблює навіть малоактивних і сите рибу. У разі лову поплавцевою снасті судака можна зацікавити опаришем або мотилем.

Одна з прикмет хорошою лову судака в зимову пору року – тепла осінь. Якщо водоймище довго не покривається льодом, то слід по поршоліддю очікувати справжнього жора.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

05.01.2012, 15:59

Котушка для лову форелі
6954
Котушка для лову форелі повинна відповідати наступним вимогам. По-перше, вона повинна мати досить високе передаточне число – не менше ніж 1:5. Навіщо?

Дуже часто ловля форелі ведеться в таких умовах, коли приманка йде вниз за течією. Якщо використовувати тихохідну котушку, то доведеться дуже швидко крутити ручку котушки, щоб досягти рівномірності ходу.

Це дуже незручно, тому краще використовувати котушки з високим передавальним числом – 1:5.2, а краще 1:6, 1:6.2.

Котушка повинна бездоганно укладати волосінь, мати надійний стопор зворотного ходу, бажано миттєвий, а також добре фіксувати дужку лесоукладивателя. Тобто дужка лесоукладивателя не повинна захлопується під час закидання, в іншому випадку Вас чекає багато зачепів і навіть обрив приманки.

Чутливість ходу котушки повинна бути дуже висока, тобто коли ми обертаємо котушку, ми повинні відчувати, як на тому кінці волосіні, грає свої (обертові блешня, воблер і т.д.). Якщо котушка володіє необхідною чутливістю, дуже зручно контролювати хід приманки. Доброю котушкою, при проводці приманки, ми можемо сповільнити швидкість підмотки до такої міри, що пелюстка блешні, що обертається буде працювати на грані збою, ось ще трохи сповільни, і він перестане обертатися. Саме ця проводка блешні, що обертається найбільш оптимальна, тому якщо котушка груба і нечутлива, Ви цих нюансів не відчуєте і значно обмежите себе в улов.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

05.01.2012, 20:57

Ловля білого амура

6964

Великий представник сімейства коропових, що досягає 120 см довжини і володіє вагою 20-30 кг, білий амур в якості харчування віддає перевагу виключно водній рослинності, при цьому за добу здатний з’їсти до 2 кг рослин на 1 кг своєї ваги.

Витривалості цієї риби можна позаздрити: вона не тільки відмінно пристосувалася до виживання в зимовий час, але здатна вижити в солоній воді, що містить на літр 10 г солі. Ідеальним місцем для проживання амура є водойми-охолоджувачі електростанцій – ця риба виведена штучно саме для боротьби з водною рослинністю, що заповнює такі водойми. Нереститися амур здатний лише у проточній воді, температура якої не нижче +26 ° С.

Сезон лову білого амура починається в травні-червні і може тривати до жовтня. Причому в літній час рибалка стає тим ефективніше, ніж нестерпна спека. Зарослий очеретом берег і велика кількість донної рослинності залучають амура, в таких місцях його і слід шукати. Місцезнаходження риби визначити нескладно – у пошуках корму він піднімається до самої поверхні води, тому чітко стають видні верхній плавник і підстава хвоста. Виявляють присутність амура також численні сплески і буруни на поверхні води. Іноді для підстраховки варто зайти у воду і переконатися в наявності великої кількості донної рослинності.
Ловля білого амура на 50% залежить від рясної підгодовування, вдало підібраною і грамотно піднесений – виманити і утримати в певному місці ненажерливу рибу можна тільки величезною кількістю корму. Правильна прикормка повинна складатися з 4 компонентів. Дрібні фракції приманки «Поплавок» зі спеціально підібраними активаторами клювання і стимулюючими апетит ароматними добавками створюють у воді стовп каламуті. Що лежить на дні білою плямою «Геркулес» для амура не менш привабливий.

Утримувати в зоні лову велику рибу допомагають гранульований комбікорм і великі фракції цільних зерен кукурудзи.
В якості приманки для вудіння доцільно використовувати трохи зав’язалисяогірочки, листя алое з обрізаними колючками, ароматизовані рослинними або ефірними маслами пучки нитчастих водоростей.
Найкращі умови для лову білого амура – навесні прогріта до +12-16 ° С вода і не почала інтенсивний ріст водна рослинність, восени ж – вода, що має температуру не нижче +12-10 ° С, і майже відмерла рослинність. Не варто кидати у водойму всю підгодовування відразу – краще залишити третину про запас, для утримання в потрібному місці зібралася на підгодовування риби.

Навесні, коли донна трава ще не піднялася, амур добре ловиться фідерної снастю. Влітку – поплавковою оснащенням, опускаючи в точку лову чверть кола макухи з буйком з пінопласту – щоб відзначити місце зосередження закидів. При цьому більше двох вудок на людину використовувати небажано, тому що більша риба може переплутати оснащення вудилищ.
Спосіб подачі насадки амуру повинен бути мудрованим. Як варіант – проколоти наскрізь гачком від трьох до восьми зерен кукурудзи і натягнути їх на поводок, потім на гачок надіти пінопластовий кульку і кукурудзу. Не втримавшись від спокуси заковтнути кукурудзу, риба сміливо ковтає і приманку. Поспішати при такому способі насадки не варто, а фрикційне гальмо потрібно завжди відпускати, щоб амур при поклевке спокійно травив волосінь з котушки.

Найбільш прийнятний для лову білого амура метод – ловля на зиг клунь. На цю снасть можна ловити у воді будь-якої товщини, а для амура це якраз те, що потрібно, так як він любить гуляти з мілини в глиб і навпаки. Зиг клунь – довгий поводок, зроблений з волосіні або флюрокарбона, налаштований він на певну глибину. Це простий спосіб подавати на будь-якій глибині нерухомо плаваючу насадку. При цьому використовується або довгий повідець, що відходить безпосередньо від грузила, або зиг клунь з мінливою довжиною. Можна застосовувати зиг клунь фіксований, що має біжучу оснастку – полуфіксірованную або з біжучою кліпсою, що дозволяє вантажу відстрелити при лові в траві або корчах.
Основна і необхідна умова лову білого амура - повна тиша. Якщо на березі шумно або є яскраве освітлення – амур не підійде ніколи.

Якщо ви хочете знати все про риболовлю, варто зауважити, що набагато більше здобиччю і емоційно насиченою є рибалка нічна. Тому є кілька причин. По-перше, вночі водойма більш тиха і спокійна, ніж вдень. А по-друге, саме в нічний час білий амур найменш обережний і полохливий, на прикормку підходить сміливо і легко бере наживку. Рибалки, які віддають перевагу денній ловлі, залишки наживки й підгодовування після закінчення лову викидають у воду, і білому амуру здається, що все, що лежить на дні після заходу сонця, не небезпечно. А тому завести в підсак величезного амура вночі набагато легше, ніж вдень.

D-Misha

06.01.2012, 11:43

Рибалчина русалонька...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Наближався вже й святвечір.
Й почали хуторяни умовляти рибалку, щоб наловив він риби на багату кутю. Не можна ж було в такий вечір людей без риби лишити, от і взяв козак волока та сокиру й подався річкою до своїх ополонок. А була надворі велика завірюха. Лапатий сніг так крутив, неначе хтось пух з перин випускав…

Дійшов рибалка до старої верби, що над водою стояла проти того місця, де він прорубав найбільшу ополонку, скинув свого кожуха, взяв у руки сокиру й почав шукати тую ополонку. Та тільки ж як затягло її тонкою кригою, а зверху товстим шаром снігу притрусило, то й помилився він: шугнув ногою на тонкий лід. Лід проломився, булькнув козаченько Іваненко у воду та й пішов під кригу…

Однак він не втопився. Врятувала йому життя його Русалонька, що з своїми сестрами винесла його з води на лід. Та того ж було мало, бо рибалка був непритомний. От, щоб його оживити, вилізла Русалка й собі нагору та й почала козака снігом розтирати, до життя доводити. Довго-довго вона його розтирала та гріла, аж поки не розплющив козак Іваненко свої очі й зітхнув на повні груди. А як угледів біля себе свою милу Русалоньку, то й про сніг та про холод забув. Накинув мерщій на неї кожуха, й почали вони радісно розмовляти. Та й говорили так довго, що тая ополонка знову замерзла. Коли ж прийшов вже час розлучатись, почав рибалка сокири шукати, аж її ніде нема. Видимо, впустив її, поринаючи, під лід. Що ж його робити? Вже й півні в хуторі співають, а не може він пустити Русалоньку у воду. Тоді загорнув він її у свій теплий кожух та й поніс до своєї землянки. Там поклав її на білу постіль, добре землянку витопив, дав своїй гості й пити, а сам, тільки стало на світ благословитися, подався знову мерщій по рибу. Не хотів-бо він допустити, щоб до нього в землянку люди приходили та його любу Русалоньку побачили.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

06.01.2012, 12:34

Як ловити сазана?

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Сазан - це прісноводна риба, яка відноситься до сімейства коропових загону коропоподібних. Переважне місце існування – басейни Чорного, Азовського, Аральського й Каспійського морів, а також річка Амур і озеро Капчагай.

Сазан прекрасно акліматизований у багатьох водоймах Західної та Центрального Сибіру, Середньої Азії, на Камчатці. Представлений сазан в двох формах – житлової та напівпрохідний. Особливість першої – постійне проживання в одній водоймі. Друга зустрічається в опріснених ділянках моря, а також в озерах, мігрує на нерест у ріки.

Часом можна зустріти екземпляри, які по вазі перевищують 20 кг, а по довжині – більше метра. Таке трапляється рідко, але все-таки трапляється.

Тривалість життя сазана дуже довга – 30 – 35 років. Рости він припиняє до 7 – 8 років, тобто найбільший приріст сазана припадає на першу чверть його життя.

Харчування сазана навесні складають переважно рогозу, пагони очерету, рдеста, кубушки, а також інші водні рослини. Охоче він може поїдати також і ікру риб і жаб.

Раціон сазана влітку дещо змінюється. У ньому з’являються водні комахи, дрібні равлики, хробаки, дрібні п’явки, раки і т.д. Хоча листя водних рослин нікуди не пропадають – вони також входять до раціону харчування сазана. З охотою поїдає сазан дрібних перловиц, безхребетних молюсків, прудовиків і котушок.

Уже восени сазан повністю відмовляється від рослин, переходячи на безхребетних і дрібних водних комах. Нерест відбувається при температурі 18-20 ° C. Статева зрілість настає сазана на 2 – 5-му роках життя. Плодючість складається близько 1,5 млн. ікринок. Ікрометання відбувається порціями з квітня по липень. Відбувається нерест в солонуватій або прісній воді серед рослинності, в прибережній зоні. Карп як культурна форма сазана отриманий шляхом селекції.

Кращим підгодовуванням для сазана традиційно вважається пшениця з пшоняною кашею. Часом використовують також жито, пшеницю парену, сир, гречану кашу, чорний і білий хліб, пшонову кашу, зварену на молоці, варені боби, перлову крупу і варений рис. Непогано клює сазан також на кулі, які мнуть з глини з розпареними зернами (ячменю, пшениці і жита) і товченим конопляним сім’ям.

Як правило, кидають підгодовування просто рукою в воду на те місце, де закидають вудки. Також необхідно трохи розкидати в глибину і з боків. Якщо передбачувана риболовля намічається на ранок, то місце треба підгодовувати ще звечора – наприклад, при заході сонця або після нього. При лові ввечері найкраще підгодовувати місце з ранку або в середині дня.

Повторювати засипку підгодовування потрібно тільки напередодні вже самої риболовлі, а ще краще – за день до неї. Не потрібно вживати для підгодовування кислі зерна.

Найбільш доцільним вважається застосування бігучої снасті для лову сазана. Його ривки, особливо перші після підсічки, досить різкі і стрімкі. Тобто для того, щоб глуха снасть вціліла, довелося б ставити дуже міцну і досить товсту, як наслідок волосінь. Однак сазан – риба дуже обережна, одна з найбільш обережних. Тому чим волосінь тонше, тим більша ймовірність покльову і тим частіше він буде.

Вудлище потрібно використовувати досить потужне і жорстке – це дасть можливість стримувати ривки сазана, не відпускаючи при цьому великої кількості волосіні. Котушку зручніше брати з великим діаметром барабана, спінінгового типу. Волосінь краще всього використовувати капронову. Її діаметр повинен становити: для лову сазанів вагою до 7 кг – близько 0,4 – 0,45 мм, а для більш великих особин – 0,5 – 0,6 мм. Номер гачка вже підбирається по насадці. Найчастіше це № 10 – 14.

Якщо на місці лову глибина не більше, ніж довжина вудилища, то краще всього ловити поплавковою вудкою. Коли використовується поплавок, то волосінь між ним і вершинкою вудилища може послабитися, а риба, що бере насадку, опору не відчує.

Положення поплавця регулюється таким чином, щоб, починаючи від гачка, 1,5 – 2 м волосінь лежала на дні. Відстань від поплавка до вершини вудилища має складати близько 2 м.

На тій глибині, яка перевищує довжину вудилища, набагато зручніше буде ловити без поплавця. Однак при такому оснащенні слід уважно стежити за тим, щоб як мінімум 1,5 – 2 м волосіні знаходилися на дні. Якщо лов здійснюється з берега або човна, який стоїть на дрібному місці, це зробити не так і важко: достатньо лише видаливши або наблизивши по відношенню до берега або човна вершину вудлища. Однак якщо човен стоїть на глибокому місці, то доведеться використовувати два грузила.

Варто запам’ятати найголовнішу особливість: сазан дуже обережна і розумна риба. Тактику риболовлі необхідно будувати на хитрощі. Обдурити сазана – це нелегко. Однак дуже захоплююче і цікаво. Так що звичайна риболовля перетворюється на справжнє полювання.

2vanya2

06.01.2012, 19:08

Прикормка і приманки. Як правильно поєднати.

Хороші рибалки не тільки знають, яку приманку потрібно вибирати для тієї чи іншої риби, а й вміють грамотно підбирати прикорм до кожної риби.

Проблема тільки в тому, що поєднання прикормки і приманки не завжди гарантує хороше клювання, тобто не факт, що підгодована на кашу риба буде ловитися на хробака, навіть якщо окремо все це працює.

Отже, правило перше: на що прикормлюємо, на те і ловимо. Так, при лові на хробака можна підгодовувати на шматочки нарізаних хробаків або розсипчасту гречану кашу. Справа в тому, що риба, спробувавши приманку, буде легше йти на неї в подальшому.

Якщо ви ловите на горох, то для прикорму потрібно взяти теж горох, але гірше, можна навіть підгодовувати лушпинням та іншими гороховими відходами. При лові на опаришів та інших личинок білого кольору найкраще підгодовувати на щось схоже: розпареними зернами вівса, ячменю, або рису. Таке поєднання вважається воістину класичним для широкого переліку риб. Багато ловлять на мотиля, в такому випадку, як і з горохом, підгодовувати треба на те ж саме, але гірше: візьміть мотиля дрібнішого. Якщо ви ловите на розпарені зерна рису або іншої крупи, то підгодовуєйте пшоняною кашею – це працює безвідмовно.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

07.01.2012, 13:07

Виготовлення повідків

6997

Для виготовлення повідця нам знадобиться сталевий дріт, кілька вертлюжков і застібок. Як дроти ідеально підходить гітарна струна № 2. Вона володіє міцністю на розрив порядку 20кг, що досить у 99% випадків.

Можна використовувати і струну № 1. Вона тонше, але її розривна наргузка близько 5-7 кг. Дані ці умовні, і можуть сильно колебатся в залежності від заводу виробника, і навіть поміра партії. Отже, все що нам знадобиться представлено на малюнку:

Відкушуємо від проволки шматочок потрібної довжини. Обячно це близько 15-25 см, і з допомогою круглогубцев загинаємо на кінці петельку. Замість круглогубцев можна використовувати будь-який круглий стрижень невеликого діаметру.

Далі в петельку одягаємо вертлюжок, закручуємо кінець дроту 3-5 разів, щільно притискаючи виток до витка.

Точно також на другому кінці повідця одягаємо застібку.

Все, повідець готовий! На фото нижче верхній повідець фірмовий, а два нижніх виготовлені таким способом. Зовні різниці майже непомітно, тільки фірмовий повідець трохи м’якше, і розрахований всього на 5 кг навантаження!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

07.01.2012, 21:19

Приколи на рибалці...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

2vanya2

08.01.2012, 17:23

Рецепти приготування юшки з окуня

Якщо ви любите ласувати спійманою своїми силами рибою, то зверніть увагу на окуня. Адже юшка, приготовленана з цієї породи, просто чудова на смак.

Розглянемо кілька найбільш цікавих рецептів.

І перший з них – це юшка з окуня, яку варять із дрібних рибок. Випатрайте і промийте рибу (близько кілограма), луску при цьому можна не знімати. Опустіть її в холодну воду (приблизно три літри), і варіть два-три години до тих пір, поки рідина не увариться трохи менше, ніж на половину. Процідіть вуха і відокремте окунів. Окремо, в бульйоні відваріть півкіло картоплі, але стежте за тим, щоб він не розварився. За кілька хвилин до закінчення варіння, додайте рибу і кілька порізаних цибулин, прянощі і зелень, посоліть і закип’ятіть.

Дайте вусі з окуня настоятися п’ятнадцять-двадцять хвилин, за цей час ви можете, наприклад, почитати в інтернеті про правильне осіннє зберігання мотоциклів, і приступайте до трапези. Відзначимо, що якщо рибу для приготування ви берете живу, то класти спеції не варто, в іншому випадку ви заглушите її натуральний смак і аромат.

Не менш популярна і смачна юшка з цієї риби, приготовлена з додаванням селери. Також як і минулого рецепті, окуня необхідно буде випатрати і промити, луску краще за все прибрати. Покладіть рибу в каструлю, залийте холодною водою і прокип’ятіть.

Зніміть ложкою пінку, додайте попередньо порізану петрушку та цибулю, а також подрібнений корінь селери. Не забувайте про лавровий лист і перець. Посоліть і варіть протягом півгодини.

Для того, щоб надати приготовленої таким способом вусі з окуня особливий смак і кращий аромат, ми рекомендуємо вам заправити її вершковим маслом, а перед подачею на стіл ще раз додати трохи селери і кропу.
У цілому можна сказати, що будь-який рецепт цієї страви простий в приготуванні, але кожен кухар тут має свої секрети і додає щось своє.

Навчитися смачно готувати юшку з окунів може навіть той, Хто ніколи раніше кулінарією не займався.

2vanya2

10.01.2012, 11:06

Як приготувати окуня в сметані

Окунь в сметані є чудовою поживною стравою, приготувати яку не є складо. Воно не тільки смачно, але й корисно. Відзначимо, що лов цієї породи риб приваблює чимало любителів. Тому якщо ви вмієте відрізняти штукатурну сітку від риболовної мережі, то ми радимо і вам відправлятися на «полювання».

Перший рецепт, на який нам хочеться звернути вашу увагу – «Окуні у сметані з помідорами». Вам знадобиться півкіло рибного філе, одна цибулина, триста грам помідорів, двісті грам сметани і трохи жиру. Підготуйте і наріжте рибу на порційні шматки, посоліть, поперчіть, обваляйте в борошні. Викладіть шматки на розігріту глибоку сковорідку, змащену жиром, і трохи підрум’яньте їх з обох сторін.

Після цього сильно зменшіть нагрів і закрийте сковороду кришкою. Обсмажте нарізану ріпчасту цибулю, викладіть його зверху на рибу, туди ж додайте помідори, також нарізані кружальцями. Почекайте десять хвилин і покладіть сметану, прокип’ятіть і подавайте до столу. Не забудьте посипати кропом чи петрушкою. Як гарнір до окуню в сметані, приготовленого таким чином, ми рекомендуємо вам відварну картоплю.

Також окуня в сметані можна приготувати таким чином. Вам буде потрібно кілограм риби, дві-три цибулини, трохи борошна й дві склянки сметани. Добре очистіть рибу, посоліть і запаніруйте в борошні, покладіть разом з кільцями цибулі на розігріту сковороду, змащену маслом. Кожен шматок трохи обсмажте з двох боків до золотистої скоринки, і перекладіть в емальовану сковорідку. Обмажте сметаною, поставте в духовку і, після того, як окунь у сметані підрум’яниться, облийте ще раз сметаною. Знову поставте в духовку, нещільно прикрийте кришкою на п’ять хвилин. Подається страва, приготована таким чином, прямо в сковороді, гарячим.

Як відмінний доповнення до риби можуть виступати різні овочі і приправи. Не бійтеся експериментувати на кухні, і тоді окунь у сметані, приготовлений на вашу індивідуальним рецептом, неодмінно стане улюбленою стравою всієї родини.

2vanya2

10.01.2012, 19:36

Страви з судака

Якщо ви не любите страви з судака, то це означає тільки те, що ви ніколи їх не пробували. Цю смачну рибу люблять абсолютно всі. У списках вишуканих страв вона завжди займала саме почесне місце. І це не дивно, адже її смак не сплутаєш ні з чим. У кулінарному сенсі вона є універсальною породою. Способи приготування різноманітних страв із судака просто нескінченні.

Меню найвишуканіших і шикарних ресторанів завжди пропонує безліч страв з цього прекрасного продукту. М’ясо судака практично позбавлене кісточок, вони ідеально підходить і для смаження, і для запікання, і для варіння. Юшка, приготовлена з використанням цієї породи, володіє не з чим ні порівнянним витонченим смаком і ароматом.

Якщо ви хочете покуштувати блюдо, яке захопить вас своєю ніжністю, то приготуйте судака гарячого копчення. Тим, хто стежить за своєю вагою, і дбає про красу своєї фігури можна порадити рибу, приготовану на пару. Також відомо й любимо серед справжніх гурманів, які цінують тонкий смак, і холодець із судака.
Якщо ви хочете здивувати і порадувати власний шлунок і своїх гостей, то приготуйте їм шматочки філе судака, смажені в клярі.

Рецепт цієї страви досить простий і легкий. Вам знадобитися саме філе риби, трохи зелені, не обійтися без борошна, яєць, молока, лимона, цукру, солі і перцю. Рибне м’ясо необхідно нарізувати на дрібні шматки, посолити, поперчити і збризнути лимонним соком, додати дрібно нарізаної петрушки і кропу. Все це повинно настоюватися протягом 10-15 хвилин, в цей час ви можете вивчити список гірськолижних курортів Росії, де також віддають перевагу всіляким страв із судака.

Далі за звичайним рецептом необхідно приготувати кляр. Умочіть в нього кожен замаринований шматок філе і гарненько прожарте до золотистого кольору. Один важливий момент – при діставання масло неодмінно має стекти з шматочків. Не забудьте подати до страви смачний соус. Який? Це залежить тільки від ваших уподобань! Приємного вам апетиту і гарного настрою!

2vanya2

10.01.2012, 19:49

Приготування смаженого окуня

Для того, щоб приготувати смаженого окуня існує безліч самих різних рецептів. Розглянемо кілька найбільш цікавих з них, наприклад, з додаванням грибів. Візьміть рибне філе, посипте його сіллю і поперчіть.

Дві цибулини дрібно наріжте і посмажте, додайте до них вимиті і порізані гриби, обсмажуйте ще вісім-десять хвилин. Після цього зверху викладіть підготовлене філе, попередньо посмажені на окремій сковороді, тонкі скибочки картоплі і знову посоліть. Дві столові ложки борошна розведіть з бульйоном або водою, і залийте отриманою сумішшю сковороду з рибою і картоплею. Ви можете не сумніватися, що таким окунем смаженим з грибами буде з радістю насолоджуватися вся ваша сім’я.

Приготувати окуня смаженого можна і за іншим рецептом. Для цього вам знадобиться вісім шматків рибного філе, сто грам сиру, панірувальні сухарі, сто грам сметани, лимонний сік і одне яйце. М’ясо окуня збризніть соком лимона, посоліть, поперчіть і обваляйте в борошні. Натріть сир, і змішайте його з панірувальними сухарями.

Рибне філе повапните сметаною і яйцем, укладіть на змащену маслом сковороду. Зверху вилийте сирну суміш, і смажте до готовності. Завдяки тому, що виробництво кухонь сьогодні вийшло на новий рівень, цей процес не займе у вас багато часу. Окуня смаженого за таким рецептом варто подавати на стіл гарячим.
Якщо вас цікавлять більш прості, але не менш смачні страви, то спробуйте приготувати окуня смаженого зі спеціями. Візьміть заморожене рибне філе, покладіть на змащену олією сковороду. Смажте на слабкому вогні п’ятнадцять хвилин, поки м’ясо не стане плавати у власному соку. Після цього, додайте до риби спеції і нарізані шматочки цибулі.

Доведіть страву до готовності, і відразу ж насолоджуйтеся окунем смаженим – поки він не охолов. Спеції в цьому рецепті потрібні для того, щоб облагородити смак риби і відбити її запах. Незважаючи на легкість у приготуванні, окунь смажений таким чином має прекрасний зовнішній вигляд і чудові смакові якості.

2vanya2

10.01.2012, 19:53

Приготування окуня річкового

Якщо вас цікавить приготування окуня річкового, то рецептів вашій увазі завжди буде запропоновано безліч. Розглянемо найбільш цікаві з них.

Для початку, окунь річковий, запечений в духовці. Цей рецепт вигідно відрізняється простотою у виготовленні і прекрасним смаком готової страви. Все, що потрібно, це очистити і промити рибу, прибрати голову. Далі вам потрібно буде щедро натерти шматки з усіх сторін сіллю, змішаної з приправою і поставити їх в розпечену духовку. Краще всього, якщо готувати, таким чином, окунів річкових ви будете на решітці, однак і рецепт, де використовується деко, також непоганий.

Якщо ви любите більш складні в приготуванні і цікаві страви, то наступний, напевно, повинен вас зацікавити – риба під гірчичним соусом. Відзначимо, що якщо вам не подобається готувати окунів річкових через їх сильного запаху, то цей рецепт саме для вас.

Вам знадобиться чотири невеликих окуня (приблизно по півкіло кожен), мелений перець, вершкове масло, і сушена приправа до риби. Для соусу необхідні такі інгредієнти – сік лимона, дрібно нарізана петрушка, два зварених яйця, двісті міліграм вершків, чотири столові ложки гірчиці і сто грам вершкового масла.

Почистіть і промийте рибу, відріжте голову і плавники. Добре посоліть і поперчіть. У каструлі доведіть до кипіння воду з приправою, після додайте ложку вершкового масла, посоліть. В отриманий відвар покладіть окунів і тушкуйте приблизно двадцять хвилин. У цей час ви можете знайти 74 ru роботу в Челябінську або ж зайнятися приготуванням соусу.

В останньому випадку, розтопіть залишився вершкове масло в каструльці, додайте туди гірчицю і вершки. Пропустіть через сито або ложкою роздушіть яйця, покладіть в гірчичну суміш і ще раз все добре перемішайте. Сік лимона приєднаєте за своїм смаком.

Окунів річкових, приготованих за цим рецептом, краще всього подавати в гарячому вигляді, полийте їх гірчичним соусом і прикрасьте зеленню. Не забудьте про гарнір, ми рекомендуємо вам вибрати картопляне пюре або варенії картоплю з вершковим маслом.

karpinets2710

10.01.2012, 19:55

Маринована скумбрія

2 кг мороженої скумбрії
1 літр води
100 грам солі
50 грам цукру
50 грам оцту
пару зерен чорного і душистого перцю
2 шт. лаврового листа

З води, цукру, солі і спецій зварити сироп. Коли він закипить, влити оцет і зняти з вогню.
Рибу відділити від хребта і кісток і залити охолодженим сиропом. Залишити маринуватись на 24 год. Запевняю, що риба дуже гарно промариновується!
Після доби злити маринад і доправити рибу до смаку...Я замаринувала ще соком лимона і майонезом. Можна доправити олійкою і оцтом, а також додати цибулину ( це вже по власному бажанню ).

2vanya2

10.01.2012, 20:15

Як зробити юшку з карася?

Приготувати рибу в будинку, де під рукою всі спеції, чиста вода, посуд і холодильник зовсім не складно. Її можна відварити, приготувати на пару, посмажити на грилі, зав’ялили, засолити, нафарширувати. Можливостей приготування безліч.

Однак, що робити з рибою в похідних умовах, коли до повернення додому ще пару днів, вивуджений риби багато, та й мелочевки серед неї чимало? Адже найбільший гріх для рибалки – занепастити улов.

Можна, звичайно, скористатися просторим садком і опустити рибу на глибину. Можна оглушити, підсушити на сонці (у результаті цього на тілі риби утворюється захисна плівка, що перешкоджає проникненню мікроорганізмів) і потім, переклавши кропивою та листям вільхи, покласти в тінь. Непоганим консервантом є і підсолоджений оцет. Їм можна просочити ганчірку і загорнути в неї попередньо підсолену рибу.

І все ж навряд чи щось може зрівнятися по пишноті смаку з приготованою рибою, яка ще пару годин тому відчайдушно опиралася, потрапивши на гачок. Смажена з овочами щука, юшка з карася або судака, короп, запечений у золі, сазан, начинений лісовими ягодами … Прості в приготуванні страви, але без них важко уявити собі успішну поїздку за місто на кілька днів. І справа не тільки в тому, що на природі прокидається апетит і загострюються смакові рецептори, але і в тому, що смак у свіжоспійману і приготованої риби зовсім особливий: ніжний і пряний.

Для того щоб юшка з карася вийшла наваристою і запашної варити її краще всього з голів або цілих тушок, додавши лавр, чорний перець і свіжу зелень. Поки вариться бульйон, можна спокійно насолоджуватися тихим вечором і неодмінними рибальськими байками. Якщо під рукою є ноутбук, то згаяти час допоможуть ігри, музична соціальна мережа або спілкування з друзями по «агентові».

Щоб юшка з карася була більш ароматною можна наприкінці варіння додати дрібно порубаний часник і, якщо є, селера. А, знявши казанок з багаття, за старою рибальського традиції влити в приготовлену вуха стопкугорілки.

2vanya2

10.01.2012, 20:23

Консерви з карася

Те, що риба – цінний харчовий продукт, по корисності для людського організму, що змагається з м’ясом, відомо багатьом рибалкам. Проте, більшість із них воліють весь улов закоптити або засолити, слідуючи найпростішим способам збереження риби.

Але для таких видів обробки підходять великий вивуджений екземплярр, з більш дрібної риби: йоржа, окуня, карася, краснопірки, – найкраще приготувати консерви.

Це найбільш раціональний рецепт, який може використовувати у своєму меню така організація як: санаторій, пансіонат чи дитячий гірськолижний курорт. Адже смачні рибні консерви можуть виручити в будь-якій непередбаченій ситуації.

Готуються консерви з карася або іншої дрібної риби дуже простим способом. Вся вивуджений риба, як правило, чиститься і потрошити. Підготовлені тушки дрібних карасів без голови два рази пропускаються через м’ясорубку з дрібними гратами. Великі екземпляри найкраще обсмажити з овочами в сметані.

У перекручений рибний фарш додається рослинне масло, з розрахунку на два кілограми підготовленого фаршу – один стакан рослинного рафінованого масла. Сіль, перець і інші приправи додаються на смак. Вся маса гаситься протягом 3-4 годин на повільному вогні при постійному помішуванні, а далі, в майбутні консерви з карася додаються томатна паста і цукор. Можна додати селера і часник, вони підкреслюють смак риби.

Для консервування риби краще всього використовувати пів-літрові банки. Це дуже зручно, так як при більшій ємності дуже часто приготовлені консерви відразу не використовуються і псуються. Використовувати консерви з карася можна на розсуд господині: і в салатах, і як начинку до бутербродів і яйцям, як доповнення до складних гарячим рибним стравам.

Для більшого своєрідності багато вважають за краще готувати консерви з карася в поєднанні з рисом, квасолею або іншими бобовими та крупами. Для цього, бажано, заздалегідь довести крупу до готовності, зваривши її окремо, і, змішавши з рибною масою, закручувати в стерилізованібанки. Виходить більш насичена маса, яка цілком придатна в якості гарячого блюда, як на дачі, так і в туристичному поході.

2vanya2

10.01.2012, 22:01

Рецепти смаженого морського окуня

Морський окунь, об’єднується загальною назвою риб роду Sebastes і досить близьких до цього роду пологів скорпенових, які мають отруйні залози розташовуються на гострих променях плавців, їх укол може викликати досить болісне запалення.

Перед приготуванням необхідно очистити тушку від луски. В основному це роблять двома способами: зрізати луску разом з шкурою. Але от тільки морський окунь без шкури, як телевізор без пульта можна використовувати, але все ж чогось дуже головного не вистачає. Другий спосіб: нагострити ніж і зібратися з духом і терпінням.

Багато хто рекомендує потрошити окуня через спину. Але такий спосіб більше підходить якщо ви збираєтеся фарширувати морського окуня. Так, що нам підійде стандартна оброблення через черево.

Досить складним і вимагає терпіння терпіння та вправності є наступний етап.

Виконайте надріз риби ліворуч і праворуч від спинних плавників і з силою тягніть плавець на себе. Те ж саме виконайте з анальним плавцем окуня. Ну ось і все на цьому оброблення окуня завершена можна приступати безпосередньо до приготування. А готувати ми будемо окунь морський смажений з грибами. На сайті однокласники км ви зможете знайти багато цікавого і корисного в тому числі, і безліч рецептів окуня.

Для цього нам знадобиться:
філе морського окуня 500 гр.;
цибуля ріпчаста 2-3 шт.;
печериці 250-400 гр.;
лімон1 шт.;
10-20 гр. коньяку;
спеції та зелень.

Філе миємо й сушимо злегка натираємо сіллю й перцем, обсмажуємо з двох боків на олії протягом 10-17 хвилин. Режим цибулю півкільцями й обсмажуємо після чого додаємо порізані гриби солимо і протушіваем 10 хвилин. До риби додаємо гриби з цибулею, коньяк, сік лимона і зелень дрібно порізану. Тушкуємо 2-4 хвилин під кришкою після чого вимикаємо вогонь і залишаємо ще на кілька хвилин. Після чого наш окунь морський смажений готовий.

Другий рецепт окуня морського смаженого в томатному соусі. Вам буде потрібно:

2-3 філе морського окуня;
1 морква середнього розміру;
1 цибулина середнйого розміру;
2-3 тушки кальмарів;
100 гр. грибів;
100 гр. томатного соку;
зелень і спеції.

Режим шматками рибу запаніровуем в борошні й обсмажуємо з двох боків до золотистої скоринки. В окремій сковороді обсмажуємо дрібно нарізану моркву з цибулею після чого додаємо гриби і кальмари, дрібно нарізані і тушкуємо 10 хвилин. Після додаємо до риби і заливаємо томатним соком і тушкуємо ще 10-15 хвилин і наша страва окунь морський смажений готове, посипаємо дрібно нарізаною зеленню.

2vanya2

11.01.2012, 11:16

Як приготувати окуня гарячого копчення?

Приготувати окуня гарячого копчення можна різними способами і за допомогою різних пристроїв – на аерогрилі, в коптильні або ж на решітці на відкритому вогні.

Але в будь-якому випадку смак цієї страви буде просто чудовим. Якщо вас цікавлять подібні рецепти, то ознайомтеся з нашою статтею. Вам буде потрібно свіжа риба – у будь-якій кількості в залежності від того, скільки порцій ви хочете отримати. А також гілки яблуні або черемхи, і сіль. Вимийте, почистіть і знову промийте рибу. При цьому нутрощі краще за все прибирати, а луску можна залишити. Випатраний окуня покладіть у великий пакет і засипте сіллю. Перетрушувати пакет так, щоб риба, яка там знаходиться, просолилася повністю. Після цього залиште пакет на п’ятнадцять – двадцять хвилин.

Протягом цього часу ви, наприклад, можете дізнатися в Інтернеті про партнерські програми заробітку без сайту. Викладіть рибу у велику тарілку або підвісьте на півгодини. Таким чином, окунь зможе злегка подвяліться. Тим часом ви можете підготувати коптильню, зробити це дуже легко.

Все, що необхідно – це покласти на дно гілки яблуні або черемхи. Зверху на грати укладіть рибу нещільним шаром. Закрийте коптильню і залиште на відкритому вогні на п’ятнадцять хвилин (або більше, якщо риба велика). Не забудьте прибрати її після того, як окуні гарячого копчення приготуються. Відзначимо, що цю страву можна зберігати в холодильнику цілий тиждень. Однак найкраще вживати її відразу, поки воно не втратило ні краплі смаку та аромату.

Приготувати окуня гарячого копчення можна також за допомогою соєвого соусу і рідкого диму. Останніх інгредієнтів вам знадобитися по одній столовій ложці. Тонким шаром повапните рибу димком і додайте до неї соєвого соусу. Залиште маринуватися на кілька годин. По закінченню цього часу запікайте рибу в аерогрилі приблизно півгодини при ста двадцяти градусах. Окунь гарячого копчення виходить дивно ніжним і соковитим. А димок і соус додають йому тонкий вишуканий аромат, який припаде до смаку всім.

2vanya2

11.01.2012, 14:09

Як пожарити ляща

Для приготування смаженого ляща вам знадобиться близько кілограма риби, кілька столових ложок борошна, сто грам олії, чотири цибулини, півкіло картоплі. Очистіть і випатрайте рибу, добре натріть її сіллю з кожного боку і всередині, обваляйте до борошна і укладають на деко.

Очищений і порізану картоплю змішують з цибулею, і обкладають близько риби. Готовий смажений лящ буде тоді, коли апетитно підрум’янитися до золотистої скоринки.

Якщо ви не знаєте, як посмажити ляща, то вас зацікавить і наступний рецепт. Кілограм риби очистіть, випатрайте і промийте в холодній воді.

Дві склянки квашеної капусти змішайте з двома нашаткованими цибулинами, посоліть і поперчіть. Смажте з вершковим маслом в каструльці. Отриманою сумішшю набийте черево риби і зашейте його. Укладіть ляща на сковорідку і полийте соусом із сметани і зелені, посипте натертим сиром і смажте до готовності близько півгодини. За цей час ви можете купити ноутбук Березине або ж дізнатися про інші рецепти приготування смаженого ляща.

В якості святкової страви засмажити ляща ви можете і за таким рецептом. Вам знадобитися дві рибини, дві столові ложки легкого соєвого соусу, одна ложка кунжутного масла, сто грам локшини соба, зелена цибуля, дві чайні ложки часниковою пасти, півсклянки бобів, і кілька столових ложок олії. Очищені тушки полийте соєвим соусом і маслом кунжуту.

Закрийте миску кришкою і залиште в холодильнику на кілька годин. Локшину зварити в окропі до готовності, і змішайте з часником, цибулею і бобами. Посоліть і додайте трохи цукру. Укладіть ляща і смажте до готовності, після цього додайте локшину з бобами, і добре прогрійте всі компоненти.

Якщо у вас немає часу на приготування, то засмажити ляща ви можете просто в борошні, з додаванням зелені. Не меншим успіхом користується риба, приготовлена з грибним соусом. Візьміть склянку сметани і додайте туди зелень і гриби. Полийте цим соусом готову рибу і подавайте до столу в гарячому вигляді. Як гарнір, як правило, виступає картоплю.

BMW

11.01.2012, 17:19

хробак або тісто

2vanya2

11.01.2012, 18:30

Де ж ловити карася?

Де ж ловити карася? Та де завгодно, оскільки карась не дуже перебірливий до місць проживання і піймавши в одному місці рибу, можна спіймати ще кілька. На самоті карася також досить рідко зустрінеш, вони люблять «ходити» зграями.

Непоганими місцями для лову карася будуть ділянки, де присутня лілія, кубушки, латаття, вони ростуть на глибині 2-4 м, а також де поширена уруті і рдеста.

Не любить ж карась (як і інші види риб) зарості кушир, оскільки його листя має речовина під назвою танін, що далеко не приваблює личинки і інших комах. А коли роголистник розквітає, то карась взагалі далеко відходить від його заростей, оскільки пилок цієї рослини забиває зябра карася. Чого не скажеш про рослинах уруті, що манить до себе личинок, равликів і інших комах, тому тут карась охоче обживається. Рдесник само хороший для нересту, там можна і гарненько поїсти і сховатися від хижаків.

Карась – риба, яка знайшла поширення в країнах центральної, північної та східної Європи і в деяких країнах колишнього СНД. Штучно карась розлучений тільки в Іспанії, дуже рідко зустрічається в Лотарингії, Франції і Ельзасі. Більше він мешкає у Фінляндії, в Росії включно до Архангельська, дуже поширений в Білорусі, Молдови, Польщі, України, окрім Криму. Поки що він не виявлений на Закавказзі, Камчатці. Великого поширення карась знайшов в краях Сибіру.

У Туркестані карась виявлений лише в Амудар’ї. Карась – цей той вигляд, який любить ниці озера, болота, стави, річки зі слабкою течією, в горах і гірських озерах зустрічається досить рідко. Ще він ставиться до «необережним» рибам, які водяться в траві, мулі, а великі екземпляри з приходом сутінків можуть близько підходити до берега.

karpinets2710

11.01.2012, 18:54

Одяг для рибалки

Досвідчені рибалки та мисливці говорять про те, що займаються полюванням і риболовлею за покликом душі, а також для того, щоб провести час на лоні природи. І це складає їх сенс життя і спосіб мислення. Але такі захоплення можуть завдати серйозної шкоди здоров’ю, якщо неуважно ставиться до вибору теплого одягу.

Під час зимової риболовлі та полювання інтенсивні фізичні навантаження поєднуються з періодом тривалої нерухомості, коли не можна зробити жодного руху, щоб не злякати рибу або звіра. Мисливцю або рибалці доводиться терпіти холод, сніг, дощ, і, напевно, кожен з них хоче під час улюбленого заняття перебувати в комфортних умовах. Ці ж проблеми виникають і у туристів.

Наприклад, коли на ночівлю гасне вогнище і треба залишати теплий спальний мішок і йти за дровами для вогнища. Тривалі переходи в поганих погодних умовах теж змушують боротися з холодом. До того ж велика частина росіян живе в умовах північних регіонів і весь час сидіти в комфортних домашніх умовах у них теж не виходить.

Багато рибалки, мисливці, туристи йдуть на багато хитрощів, щоб створити собі комфортні умови і не піддадуться простудних захворювань. Але сьогодні не варто ламати собі голову в пошуках нових народних хитрощів, а треба просто відвідати один з магазинів і придбати мембранні куртки та термобілизна, що створять комфортні умови перебування на холоді. Слово термобілизна саме по собі говорить, що цей вид білизни призначений, для того щоб зігрівати людини в екстремальних умовах. Варто докладніше розглянути достоїнства цього виду одягу.

Термобілизна вже давно зайняло своє місце в гардеробі людей, завдяки своїй практичності і зручності використання. Склад тканини та його плетіння забезпечує створення повітряного шару, який забезпечує збереження тепла. Є термобілизна, яке забезпечує виведення вологи зі шкіри людини, яка залишається сухою, зберігаючи при цьому тепло.

Термобілизна не дозволяє людині замерзнути, навіть якщо він тривалий час буде знаходитися в нерухомому зостояніі. У теж час термобілизна підходить і тим людям, які відчувають значні фізичні навантаження в несприятливих погодних умовах. Термобілизна здатне щільно прилягати до тіла, що дозволяє вільно рухатися, на відміну від того, коли на тіло надіта багатошарова верхній одяг.
Термобілизна в магазинах пропонується найрізноманітніших фасонів. Це можуть бути футболки з довгими рукавами і кальсони, які зручно буде носити в будь-яких умовах. Термобілизна має велику кількість переваг, серед яких основними залишаються ось ці: термобілизна створює приємні відчуття від дотику його до тіла, воно не вимагає спеціального догляду і носиться тривалий термін.

Термобілизна дає можливість проводити тривалий час на холоді мисливцям, туристам, рибалкам. І все, що їм потрібно зробити для цього, так це придбати сучасне термобілизна.

Але термобілизна – це тільки частина комплекту одягу для мисливців, туристів і рибалок. При підготовці до вилазку на природу в зимових умовах повинна також ретельно вибиратися і верхній одяг. Про таких виробах як мембранні куртки знає тільки дуже просунута частина людей, які обирають активний відпочинок. Мембранні курки виготовляються з тканини зі спеціальним напиленням по виворітній стороні. Це і є мембрана. Мембранні куртки непромокальні зверху і паропроникні (дихаючі) зсередини.

Незалежно від того, в яких умовах знаходиться людина, її шкіра виділяє піт для терморегуляції. Та одяг, через яку волога не може знайти собі вихід, виявляється некомфортною. По суті справи людина виявляється, покритий шаром власного поту. Мембранні куртки здатні усунути цей недолік. Паропроникні мембрани не дають волозі зовні потрапити всередину, і в той же час пари поту вільно виходять назовні.

Для полювання, риболовлі або подорожі в зимовий час ідеальним поєднанням в комплекті одягу буде термобілизна і мембранні куртки. Саме така комбінація дозволяє підтримувати найсприятливіший для конкретної людини мікроклімат, забезпечуючи тим самим комфортзнаходження в холодний період року на відкритому повітрі.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

11.01.2012, 18:55

Переважно ловлю на хробак

2vanya2

11.01.2012, 20:29

коник,опариш,тісто,але найкраще хробак

2vanya2

11.01.2012, 20:42

Ловля налима взимку

Настала зима, вже випав сніг, і хоча легкий денний морозець ледь прихоплює калюжі, вночі вже відверто холодно. Рибалки готують снасті для лову миня взимку, з нетерпінням чекаючи льоду, морозне небо одним своїм виглядом лякає навіть самих стійких і нетерплячих.

У цей час у миня настає преднерестовий жор, і хоча ось-ось крижаним панциром покриються річки, його клево дедалі посилюється і посилюється.

До лову миня взимку потрібно готуватися грунтовно, за правильної підготовки груднева ніч, проведена на березі річки надовго залишиться в пам’яті як щось незвичайне і прекрасне. При неправильної, може запросто обернуться проблемами зі здоров’ям, і назавжди відіб’є охоту рибалити в цей час.

Коли хороший нічліг забезпечений, можна приступати до риболовлі. Я вже говорив, у попередніх статтях, що лов миня взимку ведеться в заздалегідь вибраних місцях і детально розібралися, як їх вибирати, де і чому, в цей час тримається минь.

Минь часто клює на дуже незначній глибині, іноді на глибині 1 метр можна мати дуже пристойний улов. Якщо Ви, при лові миня взимку, знайдете його стоянку, то клювання не змусять Вас нудьгувати, і тут треба задуматися про те чи дійсно Вам потрібно стільки риби, скільки Ви можете зловити.

Улов в такому місці може бути дуже значний, єдине, що потрібно знати, потрапивши на стоянку, це те, що в одному випадку минь може рухатися і годується, а в іншому нерухомо стояти на дні. Якщо він стоїть, то кожен раз треба закидати снасть в інше місце, іноді буває досить змістити снасть всього на пів метра, як відразу слід клювання.

Якщо Ви ловите миня взимку і потрапили на минь стежку, то клювання почнуться з якогось часу, і в якийсь час закінчаться. Наприклад Ви закинули снасті в середині грудня о 16 годині, перша покльовка сталася о 17 годині, а остання в 20. Це вірна ознака того, що Ви стали на стежці, чим коротше час клювання, тим далі від стоянки миня Ви знаходитесь. Поклевка дрібного миня схожа швидше на подергівання йоржа.

Для того, щоб зловити миня найкраще використовувати природну для нього принаду. Наприклад можна використовувати дрібних бичків, бичок може бути живим або замороженим, заготовленим заздалегідь. Ще один важливий момент – якщо Ви ловите на філе коропа, не дивлячись на те, що шматочки чудово триматися на гачку і не пошкоджуються навіть після упіймання риби, їх періодично потрібно міняти. Бажано щоб шматочок трохи крові, в будь-якому випадку потрібно пам’ятати, що на свіже шматочок коропа минь клює помітно частіше, ніж на виполоскане водою.

Іноді потрібно змінити місце риболовлі. Досить часто таке нескладне дію дозволяє активізувати клювання, тому ще до початку риболовлі Ви повинні доглянути для себе кілька зручних місць.

2vanya2

13.01.2012, 09:51

Ловля ляща взимку

Ловля ляща взимку починається з вибору місця і свердління лунок. Перші лунки свердляться на деякій відстані, щоб визначити можливий перепад глибин. Відомо, що подлещик у пошуках корму вважає за краще вибирати місця з невеликими сходами, схилами, нерівними ділянками дна.

Взимку він веде досить осілий спосіб життя, переміщаючись по певних маршрутах і не відходить далеко від місця стоянки.

За спостереженнями багатьох рибалок, при локальних міграціях зграї подлещиков дотримуються певних підводних орієнтирів, окремих коряжен, каменів або характерних ділянок рельєфу дна.

Ловля ляща взимку в похмуру погоду, при лові на глибині, світло, що проникає з очищеної від крижаної крихти лунки, практично не насторожує рибу. А от якість гри блешні при цьому поліпшується, але сонячна погода, на наш погляд, від повного очищення лунки при лові на гру краще відмовитися. Підготувавши снасть і робоче місце, можна починати робити перші проводки.

Ловля ляща взимку, особливо до середини, великі лящі майже перестають годуватися, вони можуть собі це дозволити, тому що за літо накопичили достатньо запасів поживних речовин. У підлящика вся їжа влітку витрачається на ріст, тому вони змушені продовжувати харчуватися взимку. І дорослі лящі, і підлящики здебільшого тримаються в придонних шарах води і харчується у дна, при цьому, щоб взяти корм з дна їм доводиться, через характерної форми, кожен раз повертатися вниз головою. Можливо, тому найбільш успішної буває лов підлящика і ляща на брівці.

Там, де починається свал глибини, дно утворює сходинку, тут цим рибам не доводиться нагинатися за кормом і умови харчування їх, мабуть, найбільш зручні.

Ловля ляща до середини зими, а в деяких непротічних водоймах і раніше, починає проводиться не з дна, а в полводи на глибині в 1,5-2 м (рис. 18 Брак кисню у лящів) – це пов’язано з тим, що через через гниття водоростей у дна падає вміст у воді кисню і риба змушена підніматися в область більш свіжої води.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

13.01.2012, 13:10

Рибалки тонуть, але не здаються...
Лід на водоймах тоншає, однак для любителів риби це не перешкода..

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Здавалося, що після того, як на Черкащині на початку цього року втопилися водночас шість чоловік, це стане уроком для багатьох відчайдухів, котрі не злазять з льоду майже цілодобово. Та виявляється, не до всіх доходить, що кістлява дніпровська риба — це дуже дорога ціна за власне життя.

Днями в Черкасах з-під льоду на Дніпрі витягли двох Сергіїв. Обом чоловікам по 42 роки, а вони й досі наче малі діти, адже пішли рибалити на крихкий лід, незважаючи на небезпеку.

Перший провалився у воду на очах у таких же ненормальних, які крячкою нині сидять на річці, що розвесняється. Рибалки побоялися рятувати товариша, побігли до човнової станції кликати на допомогу. Це щастя, що там був тренер з веслування Олексій Іванов. Чоловік узяв човен і майже кілометр діставався до місця пригоди. Вже витягуючи горе-рибалку, він сам втратив рівновагу й шубовснув у воду. Врятував човен, бо тренер вхопився за нього руками, а тоді затягнув у нього претендента на той світ і вибрався сам.

За словами пана Олексія, за своє життя він отак випадково врятував чоловік п'ять-шість. Знаючи, як наші люди нехтують своєю безпекою, чоловік завжди тримає у своєму човні мотузку й багор.

Другого Сергія витягували на сушу рятувальники черкаської аварійно-рятувальної служби. Як повідомила «УМ» Віта Кириченко, співробітниця прес-служби обласного відділу пожежної безпеки, чоловік провалився під лід неподалік дамби, але самотужки зміг-таки дістатися до острівка. А там бідолаха аж охрипнув, майже 30 хвилин волаючи про допомогу. Сутеніло, й на Дніпрі уже нікого не було. Нарешті голос волаючого на Дніпрі почули робітники на дамбі, вони й зателефонували рятувальникам. Стан обох врятованих нині задовільний.

2vanya2

13.01.2012, 14:53

Активність риб взимку

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Риби взимку живуть. Риби жують кисень. Риби взимку пливуть, Зачіпаючи очима лід. Туди. Де глибше. Де море. Риби пливуть зимою. Риби хочуть виплисти. Риби пливуть без світла. Під сонцем зимовим і хитким. Риби пливуть від смерті Вічним шляхом риб’ячим …

Дa ні який чудовий поет не міг залишитися осторонь від настільки актуальної теми, як зміна поведінки риб у зимовий період!

Недарма йому дали Нобелівську премію. Це було таке ось ліричний відступ, або «літературна пауза», але треба зауважити, що Йосип Бродський дуже вірно помітив вплив абіотичних (тобто не живого походження) чинників, які кардинально впливають на водні організми в зимові місяці. А тепер розглянемо ці чинники з наукової точки зору.

Один з найважливіших факторів, який впливає на життєвий ритм риб, це температура води. Риби, будучи холоднокровними організмами, повністю залежать від температури водного середовища.

Тіло риби в спокійному стані має температуру, рівну температурі навколишнього води. Риби дуже чутливі до її зміни, розрізняючи різницю в 0,1 °. Кожному виду риб для нормальної життєдіяльності потрібно певний інтервал температур, який іхтіологи називають тепловим оптимумом. Наприклад, для холоднолюбівой струмкової форелі цей оптимум знаходиться в інтервалі 13-20 ° С, для теплолюбних коропових – в інтервалі 20-28 ° С. Охолодження води нижче нижньої межі оптимуму веде до падіння харчової активності як у холоднолюбівих, так і теплолюбних риб. (Так само, як і підйом температури вище верхньої межі оптимуму призводить до тих же результатів.)

А довго тривають низькі температури води впливають на життєвий ритм риби так само негативно, як і високі. Риби стають апатичними і часто активні тільки пізно ввечері, рано вранці або вночі. У таких випадках для полювання треба вибирати ті дні, коли температура відповідає звичайній для цієї пори року і має постійний характер. Фізіологічно падіння харчової активності риб у зимовий період можна пояснити наступним чином: чим вище температураводи (до певних меж), тим перетравлення їжі у риби протікає швидше, і, отже, риба повинна приймати корм частіше, а в зимовий період все відбувається з точністю до навпаки.

Говорячи про вплив температури води на риб, не можна забувати, що від температури залежить і такий важливий для риб фактор, як вміст кисню у воді. Взимку в холодній воді водойм вміст кисню падає, максимальна кількість кисню припадає на придонні шари. І такий розподіл кисню є одним з факторів, що змушують рибу в зимовий період велику частину часу проводити у дна, у малорухомому стані (щоб економити споживання і без того мізерного кисню!).

Логічно, що риба буде триматися тих місць, де кисню більше. От чому взимку риби так люблять стояти в гирлах річок і річечок. Не тільки тому, що приноситься вимиваються з грунту корм, а в основному через те, що в таких місцях постійно змішуються шари води і відбувається насичення її киснем.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

14.01.2012, 14:59

Ловля ляща на донку

При лові ляща на донку ви повинні пам’ятати про те, що насадка на волосіні, яка буде знаходитися в декількох сантиметрах від дна або в товщі води, буде насторожувати його.

Тому бере він її з небажанням. Тоді як на глибині, риба відчуває себе в абсолютній безпеці, і приманка, яка спочивати на дні, не викликає у неї побоювання. Іншими словами, в такому випадку ви можете використовувати практично будь-який гачок і волосінь, риба сміливо захопить її, прийнявши за сміття. Як відомо, в нашій країні є кілька кращих місць для лову цієї породи, тому, наприклад, в місті Астрахань готелі ніколи не бувають порожніми.

Якщо ви не знаєте, як ловити ляща на донку, то пам’ятайте і про те, що крім підгодовувань, інтерес у нього також викликають великі насадки. Тому повісивши на донні снасті на ляща побільше тесту або манки, вівсяні пластівці по всьому периметру гачка, пензлики мотилів або пучки хробаків, без улову ви не залишитеся ніколи. Природно, якщо ви правильно виберете місце для риболовлі.

Якщо ви хочете піти з донкою на ляща, то вам потрібно виконати два пункти. По-перше, вам неодмінно необхідна підгодовування. По-друге, повідець повинен бути довгим. Наскільки? Таким, щоб його вільний хід не перешкоджав клювання. На замкнутих водоймах вільний хід повідця повинен становити не менше трьохсот п’ятдесяти-чотирьохсот міліметрів, а на воді з плином не менше чотирьохсот-п’ятисот міліметрів. Сита риба, захопивши приманку, завжди відмінно відчуває опір коротких снастей, і кидає їх. Тому в донних снасті на ляща дуже поширені ковзаючі грузила, які не перешкоджають клювання. У будь-якому випадку, без підгодовування ця порода до гачка з насадкою підпливає дуже і дуже рідко.

При лові ляща на донку дуже важливий правильний вибір місця. Кращого клювання можна домогтися, при ловлі з плотів і барок. На вже пріваженних територіях, по околицях очеретів і в ярах вас також чекає багатий улов. Ходити на тихе полювання за лящем з донкою варто чи з ранку, або з вечора. У денний час попадається вінне часто. Ловля коропа на донку.

2vanya2

15.01.2012, 12:31

Вибираємо гачки на карася

7060
Вирушаючи рибалити на кілька днів на водойми, не зарибнені штучним шляхом, велика ймовірність повернутися додому з багатим уловом.

Однак успіх рибалки багато в чому визначається не тільки погодними умовами та наявністю у водоймі риби, але і ретельно підготовленим спорядженням і умінням їм користуватися. Хороший рибак має мати у своєму розпорядженні кілька вудлищ, щоб бути готовим до різних несподіваним обставинам. Крім того, варто продумати і екіпіровку.

Найкраще підійде легка, зручна, дихаюча та водонепроникна одяг. При виборі взуття повинні враховуватися погодні умови, температура повітря і стан води. Для більш комфортної риболовлі знадобляться легкі складні стільці або ящики, оснащені додатковим піддоном для зберігання необхідної риболовної «дріб’язку»: гачків, грузил, поплавців, волосіні.

В даний час у рибалок є можливість вибору гачків різних модифікацій і призначення. Існують гачки на карася з жалом, механічно заточені, зламаним загнуті. Який вид вибрати залежить від стилю рибалки і цілей рибалки. Якщо він не хоче втратити велику рибу, то найкраще йому скористатися клювообразним гачком.
Якщо ж рибалка планується на плотву, окуня, підлящика або Єльцов, то підійдуть і гачки на карася з круглим поддева, вони ефективні при підсіканні риби. Варто запастися такими гачками декількох розмірів. Думок про найкращі гачках стільки ж скільки і рибалок, тому до їх вибору краще підходити, випробувавши різні варіанти.

Хоча багато одностайні, що гачки на карася краще брати світлі.
Не завадило б взяти на риболовлю підсак з довгою ручкою. Він зручний як при лові з човна, так і при лові з берега. Іноді рибалкам доводиться подовгу чекати клювання, щоб очікування не здавалося втомливим варто заздалегідь придбати підставки під вудлища.
Незважаючи на значну кількість всіх необхідних на риболовлі речей, вантажні роботи з укладання рибальського спорядження можна доручити друзям-однодумцям. І залишитьсяся лише «ловити удачу».

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

16.01.2012, 11:54

Робимо закидушки на карася
7067

Для успішної та приємної риболовлі важливо не тільки якісне туристичне спорядження, а й досвід рибалки. Його знання різноманітних звичок риб і вміння до них пристосовуватися, добре володіння технікою лову. Тому що риболовля не просто захоплення, а й серйозний вид спорту, і до неї не варто ставитися як до короткочасної забаві.

Тонкощів і хитрощів при лові риби існує безліч, і кожен рибалка обов’язково має свої секрети. На риболовлі враховуються всі моменти: від інтенсивності живлення риби до незначних змін температури води або барометричного тиску. Особливо, якщо рибалку передбачається вести на карася – дуже обережну і чуйну рибу.
Карася можна ловити як на звичайну вудку поплавця, так і на спеціальну донну. Закидушки на карася ні чим не відрізняється від снастей, призначених для лову інших видів риб, що віддають перевагу триматися на дні, і дуже поширена серед рибалок. Багато з них успішно поєднують донне ужение зі звичним поплавочнимі.

Переваги, якими володіє закидушки на карася в тому, що нею можна ловити як з пологого, так і з крутого берега, з човна, на великій відстані від берега, де охочіше клює менш обережна риба. Крім того, уженье з дна завжди може бути успішним, якщо його правильно організувати: добре підгодувати рибу, підібрати наживку. Важливе значення має вдалий вибір місця і облік сили течії. Чим тонша ліска, тим складніше течією її зносити. А значить, риболовля буде більш успішною.
Найпростіша закидушки на карася – це загострений деревне хлист довжиною близько 1 метра з глухою петлею з волосіні, яка потрібна для її закріплення. Примотується волосінь до вудлища шовковими нитками. До хлисту також примотується металеві гачки і грузило. Дуже важливо, щоб при закиданні грузило не перебивало волосінь. Якщо грузило ковзне, то його фіксують невеликий дробиною, а гачки прив’язують до основної волосіні.

В якості сигналізаторів клювання зазвичай застосовують дзвіночки. Крім того, часто для поліпшення долева застосовуються невеликі годівниці, заповнені прикормом.
Ручна перевірка унікальності.
Для успішної та приємної риболовлі важливо не тільки якісне туристичне спорядження але й досвід рибалки Його знання різноманітних звичок риб і вміння до них пристосовуватися добре володіння технікою лову Тому що риболовля не просто захоплення але й серйозний вид спорту і до неї не варто ставитися як до короткочасної забаві тонкощів і хитрощів при лові риби існує безліч і кожен рибалка обов’язково має свої секрети На риболовлі враховуються всі моменти від інтенсивності живлення риби до незначних змін температури води або барометричного тиску Особливо якщо рибалку передбачається вести на карася – дуже обережну і чуйну рибу Карася можна ловити як на звичайну.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

16.01.2012, 17:14

І стала рибка не простою, а рекордно «золотою»

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Нещодавно японський рибалка Акіра Сандзюро з острова Хоккайдо підчепив на гачок і витягнув на борт свого катера синього тунця - завдовжки 4,5 метра і вагою 387 кілограмів.
Однак це – не рекорд, бо у Книзі Гіннесса зафіксовано спійману рибу цієї породи 5 м завдовжки і вагою 900 кг. Акіра продав свою здобич перекупникам із Токіо за 90 тисяч доларів. Але і це ще не рекорд, оскільки риба із Книги Гіннесса була свого часу продана на рибному аукціоні центрального ринку столиці за 78 мільйонів єн (що дорівнює приблизно ста тисячам північноамериканських доларів).

Своєю чергою, власник мережі суші-барів, який купив тунця, виловленого Сандзюро, розпорядився приготувати з нього 2 500 порцій фірмової страви під назвою «Гранд-суші з Великого Тунця» і продавати їх по 85 доларів.
Жителі Токіо і туристи з’їли “Великого Тунця” упродовж дня. Таким чином одна ця “рибка” принесла двом японцям 212 500 доларів чистого прибутку. Ось це уже рекорд!

2vanya2

17.01.2012, 10:27

Краснопірка

Червонопірку дуже часто, помилково, путають з іншим видом риби, тобто пліткою, але досвідчені рибалки знають, що першу легко відрізнити від другої за численними знаками і не обов’язково заглядати всередину або під зябра.

Луска у червонопірки більш дрібна і має золотистий відтінок, на нижній губі вимальовується маленька жовта пружками, гостра, трошки видавлюють ребро на череві, спинний плавець починається позаду черевного, а не навпаки нього, як у плітки, глоткові зуби іншого типу (детальніше про них нижче ), рот більш косою з напрямком вгору., слизу на лусці майже немає. В роті у червоноперки знаходиться за 8 зубів на кожен ряд (всього 2 ряди), як у плітки 5-6. Крім того ця риба товще і відгодував, швидше подібно лящеві ніж плотва.

Яскраві, світло-жовті відтінки луски, плавників, очей, коричнева, трохи зеленувата спина, чорний спинний плавець із червоним закінченням, наполовину червона (зверху) луска, сірі грудні плавці і насичено-червоні інші плавці відрізняють її ще більше від свого “своєї зведеної сестри “.

Взагалі червонопірка на багато красивіша плітки і плутати її з другої велика дурість. Більші червонопірки (800 г і вище) мають більш червоне забарвлення, іноді, луска повністю заповнена кров’яним кольором, яких ще називають князьком, корольком, виродком, як де. Краснопірка, як і плотва, відносяться до дрібних і малоцінних видів риб, середніми її параметрами вважається – довжина в 25 см і вагу в 400 г, великі екземпляри (1,2 кг) досить рідкісними. Зустрічається червонопірка майже на всій території Європи і деяких країнах Азії.

karpinets2710

17.01.2012, 11:30

Харіус
7082
Ви можете чудово полювати на окуня, ляща або щуку, але бути безпорадним невдахою при лові харіуса. Харіус - це риба благородних кровей, обережна і акуратна, тому лов харіуса вимагає великої уважності і точності. Харіус мешкає тільки в Північній півкулі. Він віддає перевагу чистим річках і озерам, вибираючи кам’янисте або галькове дно.

Близький родич лососевих, харіус переливається всіма барвами веселки і велику частину часу тримається в спокійній воді.

Повільно плаваючи в пошуках корму, він майже завжди знаходиться біля дна водойми, а в струмках – в межах усієї ширини русла. Цей факт потрібно враховувати при лові харіуса. При вигляді видобутку, його великий спинний плавець, обов’язково блисне на поверхні, тим самим він видає своє місце стоянки. Однак, його «королівська величність» дуже вибаглива в їжі. Якщо обстежуваний об’єкт виявився йому не до смаку, харіус просто розвернеться і зі сплеском попливе назад, показуючи своє незадоволення.

Ловля харіуса – це політ творчої фантазії рибалки. Виготовляючи штучний мушок, схожий на улюблену їжу харіуса (метелик, коник, гедзі), у рибалок настає пора захоплюючого лову.

Розумний харіус сам підскаже, який тип годівлі йому в даний момент до душі: верхової, коли він на поверхні води показує нам дивовижну виставу, у вигляді беззвучних міні-вирів; затоплений, коли харіус бере мушку прямо з поверхні, з гучними сплесками і хвилями на воді.

Ловля харіуса на затоплену мушку буде вдалою до кінця літа і восени, коли вітряна погода стає помічником для рибалки. Влітку харіус не обділений у кормі. Риби ловлять комах навіть на льоту. Вистрибуючи з води зграями, Ви стаєте учасником дивного концерту – Вам танцюють благородні харіуси. Різноманітність мушок настільки велика, що штучні мушки його навіть не приваблюють. Однак, підібравши мушок за величиною і малюнком, так, так – Забарвлення, у Вас є шанс. Харіус здатний не тільки розрізняти кольори, але і відтінки. Не байдужий він до рудого кольору. Тому починати ловлю харіуса на незнайомому водоймищі краще з рудого кольору і при хмарній погоді, так, крім того, що харіус розбирається у квітах, він ще не любить і яскраве світло. Так що догодити цієї рибі – це значить отримати хороший улов!

Розібравшись з їжею, яку вважає за краще харіус, пора переходити і до способів лову цієї непередбачуваної і кмітливої риби. Існує три способи: нахлистом, в проводку і з дна. Навесні і восени, якщо місце лову харіуса має рівну глибину і дно чисте, то найбільш ефективним буде лов в проводку з дальньою відпусткою поплавця. Влітку, кращий результат дає лов нахлистом. Але успіх від цього способу буде залежати від мистецтва в’язання мушок і способу їх подачі харіус. Спінінга приманку, харіус із задоволенням прийме на дні. Чим тонше і легше снасть, тим впевненіше бере риба приманку. Гарна риба вимагає ідеальної снасті. А як, відомо, харіус, виключно, гарна риба. Тому, окатий харіус відразу побачить товстий повідець, і до такої приманки вже не підпливе.

Це перше правило лову харіуса. Друга причина відмови від запропонованого ласощі – це стан і зовнішній вигляд мушки, прив’язаною до повідця. Вона повинна бути «живою», хоч штучної або природної. Ви повинні переконати вибагливого харіуса, що те, що прив’язане до повідця найсвіжіше, найсмачніші ласощі. З харіусом краще звертатися на «Ви». Міцні, тонкі і в той же час акуратні снасті – це запорука Вашого успіху.

На відміну від риб, що живуть по сусідству, харіус бере наживку без проби на смак. З цього, Ви повинні перебувати в повній готовності – за будь-якої поклевке, навіть найменшою і майже непомітною, потрібно негайно підсікати. Але ця риба настільки спритна і вивертка, що викрутитися й виштовхнути гачок їй, не складе великих труднощів. Навіть досить досвідчений рибалка не зможе утримати харіуса в одній руці. Тому, бажано ловлю харіуса здійснювати з пологого берега, де він вже не зможе вискользнуть і піти назад у воду. Ловля харіуса вночі доставить масу задоволень і вражень. Застосовуючи білу мушку – обманку, пускаючи її нахлистом за течією, Ви все-таки зможете обдурити благородного харіуса і насолодитися дивним смаком цієї риби.

Рибу ловлять по-різному. Одні постійно освоюють нові місця, інші – закинуть черв’ячка у воду і сидять цілий день, треті – бігають з місця на місце і мріють, коли ж нарешті зварять вуха. Справжній рибалка повинен вміти все бачити і зробити правильні висновки. Але, як відомо, ніколи не пізно вчитися. Гарного Вам клювання і вдалою лову харіуса!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

17.01.2012, 13:46

Річний рак

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

У кожної нації є свої традиції, звичаї та культура. Останнім часом, деяким «індивідумам», заманулося говорити про якусь – то новій культурі споживання пива у нашій країні. Ці нещасні ставлять пиво поруч із солоними горішками! Хіба це мислимо?! Культура може бути тільки одна! Наприклад, у китайців – це чайна церемонія, а у нас – пивний ритуал і лише з раками. Пиво і раки – це не тільки божественно, це ж просто дуже смачно.

Так давайте, ж подамося на ловлю цього вишуканого делікатесу. Адже лов раків – це більш захоплююче заняття, ніж лов риби. Ніщо не зрівнятися з пікнічку, який буде організований після вдалої «полювання» на раків тут же, на березі тихого озера або ставка: димок багаття, пиво (обов’язково) і свіжоприготовані варені раки.

Отже, рак мешкає і розмножується тільки в чистій воді.

А так як в даний час проблема забруднення водойм в нашій країні одна з основних, то раків, на жаль, більше не стало і належить попрацювати, щоб знайти місце проживання раків. Примхливі раки віддають перевагу прісній воді. Не знайдете Ви раків на мулистому дні, на мілководді з чистим дном. Для рака – відлюдника дуже важливо знайти і викопати собі притулок, а це легко зробити на твердому, кам’янистому дні, щоб захищати себе від нападу більших побратимів.

Лов раків краще здійснювати в такий час, коли раки найбільш голодні. І коли ж, запитаєте ви? На пошуки корму рак виходить з настанням темряви, або рано – рано вранці. Тому, Вам треба виспатися і набратися терпіння, щоб полювання за річковими відлюдниками була дуже вдалою і, обов’язково, прихопити з собою електричний ліхтар. Раки просто обожнюють ілюмінацію. Тому лов раків варто перетворити на нічний подання. Який же їжі віддають переваги раки? Харчування раків не різноманітно, воно складається з продуктів рослинного походження. Але, як і у всіх живих істот, у них є улюблені страви, заради яких вони можуть і попастися до Вас у мережі. Рак не пройде повз свіжогом’яса і нутрощів різних риб. Він, як кролик, утримуючи своїми клешнями, буде гризти ласий шматочок, і отримувати задоволення. Єдина умова – це ДУЖЕ свіже м’ясо!

Отже, перейдемо до способів лову раків, за допомогою яких, Ваш вечір на березі прекрасного озера буде просто чудовим. Найдавніший і простий – це лов раків руками. Серед завзятих мисливців за раками, існує думка, що лов раків – це небезпечне заняття. Тому, одягнувши спеціальні рукавички, Ви можете сміливо вирушати у воду на пошуки делікатесів. Прогулянка по нічному, холодного ставку або озера буде полягати в оглядати корчів, каміння, очеретів, стрімчастих берегів, тобто ті місця, які до душі раку. Ось він, ось він! Ви знайшли його! Ловлять раку завжди з боку хвоста, потрібно просто перехитрити його. А якщо Ви любитель попірнати, Ваші шанси збільшуються, але ненадовго, тому що Вам може загрожувати переохолодження, вода вночі, дійсно, дуже холодна!

Залишимо старовину нашим дідусям, а самі спробуємо впіймати раку іншим способом. Ловля раків на пастку. Рачевни, раколовня, як би її не називали, принцип один і дуже ефективний, тільки спочатку, доведеться попрацювати і виготовити самостійно цю річ! Це сітка циліндричної форми, натягнута на металевий обруч. Поклавши в центр приманку, Ви кладете пастку до місця годівлі, чекаєте і тягніть. Ніяких хитрощів і труднощів! Встановивши кілька раколовней, Ваші шанси збільшуються в рази. Головне, не забудьте зазначити їх поплавками.

Ну, і як би це не смішно звучало, можна здійснювати лов раків на вудку, але спеціальну. Називають цей метод ужением раків. Дерев’яна палиця з загостреним кінцем і «вудлище», яке оснащується волосінню – ось весь інструмент для лову раків цим способом. Відчувши приманку, яка прикріплена до гострого кінця або до волосіні, рак вистачає її своїми клешнями, в надії спокійно поласувати, Ваше завдання в цей час – витягнути його на поверхню. Є диваки, які можуть ловити раку навіть на гачок! Але рак, существо розумне, він може перекусити волосінь клешнею, і Ви зазнаєте фіаско, причому не один раз.

Ну, і найголовніше, щоб лов раків була завершен – це приготувати ось тих раків, яких Вам вдалося перехитрити і зловити і насолодитися королівської їжею!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

17.01.2012, 19:06

Заливне з щуки
7086
Мінливе рибальське щастя … То на гачок попадається велика риба, то клює, не перестаючи, різна дрібниця. Однак у справжнього рибалки весь улов знаходить собі застосування: можна й вуха царську зварити, і знатне холодець із щуки приготувати, і навіть дуже смачні домашні консерви. Головне при цьому – бажання і знання деяких особливостей приготування тих або інших блюд.

Перше правило смачної рибної страви – свіжа риба. Вона обов’язково повинна бути свіжоспійманою.

На сьогоднішній день кожен облаштований кемпінг або готель в Астрахані пропонують свої послуги щодо забезпечення чудових рибалок з гарантованим уловом.

Для гарного і смачного заливного зазвичай беруть кілька сортів риби. Зазвичай використовується судак, йоржі, щука і окунь. Як правило, рибна дрібниця надає страві особливого смаку. Вся риба очищається від луски, потрошити, щедро посипається сіллю і залишається на деякий час просочитися, поки готується бульйон.

Бульйон для холодцю готується з коріння, оцту і прянощів. Коли він закипить, туди необхідно опустити підготовлену рибу і дати їй зваритися до повної готовності.

Потім бульйон необхідно вимкнути і процідити. Зварену рибу охолодити і очистити від кісток.

У цей час желатин залити холодною кип’яченою водою, розчинити і додати рибний бульйон.

Філе відвареної щуки викладається на блюдо і заливається частиною приготованого желе, після цього прикрашається скибочкам болгарського перцю, маслинами без кісточок і редькою. Частина, що залишилася приготованого желе виливається зверху.

Важливою частиною в успішності приготування цієї страви вважається наступне правильне охолодження. Рибний бульйон поступово охолоджується і застигає. Не рекомендується його повторне заморожування.

Іноді, вже готову страву прикрашають додатково декоративними сіточками з вершкового масла за допомогою пергаментного мішка або кондитерського шприца.
Кращою заправкою до цього делікатесного страві вважається сметана, змішана з хріном. А в якості самого відповідного напою підійдебіле сухе вино, підкреслює вишуканий смак.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

17.01.2012, 21:18

Насадки для лову плотви

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Насадки для лову плотви є як тваринного походження, що використовуються у швидкій воді, так і рослинного – в стоячій. В якості тварин насадок для плотви використовують яйця, рідше мух, ракові шийки і клішні, коники, личинку мошкари (шиворотка).

Таку насадку як хліб краще використовувати на ставках, рідше озерах і зовсім не бажано на річках, так як плотва тут дуже слабо бере на хліб, а іноді зовсім не бере. Чорний хліб кращий, ніж білий, так як він більш в’язок і пахучі. Але як перший, так і другий (для підстраховки) краще м’яти з медом, соняшниковою олією, різними пахучими маслами (анісовим, м’ятним). Плотва – дуже вибаглива та перебірлива риба по відношенню до насадки і, спробувавши її, вона, іноді випльовує наживку до підсічки, якщо та їй не сподобалася.

З видів білого хліба краще використовувати домашній або здобний, навіть трохи вогкуватих або взагалі замінювати тестом; досвідчені рибалки радять тісто трохи солити, а потім трохи підсмажити з салом. Якщо під рукою не виявилося пахучих речовин, тоді їх можна замінити нутрощами плітки або її слизом, а також можна додавати порошкові фарби червоного кольору, харчового походження (сурик).

Хлібні кульки робляться досить невеликих розмірів: від самих маленьких до розмірів горошини, для цього підійдуть гачки 1-3, рідше 4 номерів.
Хлібні зерна менш ефективні, ніж м’якуш, але також мають право на використання і, в залежності від місцевості, можуть навіть перевершувати другого. Перерахуємо ці насадки на плотву по спадання їх використання та ефективності: перловка (ячная), що досить непогано тримається на гачку, якщо приготована правильно, далі йде парена пшениця, жито, овес і горох. Останній краще використовувати зелений, молодий цукровий горошок або чечевиця. Краще всіх тримається на гачку хлопець зерна перлової крупи (навіть на слабкій течії).

Нитчасті водорості, в особливості “зелень“, займає перше місце за ефективністю серед літніх наживок. Але також потрібно пам’ятати, що використовують її тільки там, де вона растет, інакше ніякого результату не буде. Плотва добре бере на “зелень” на слабкій течії, серед каменів або на палях, коли вона легша і шовковиста, так як в стоячій воді вона темна, жорстка і не дуже уживана пліткою. Де завжди можна знайти плотву, так під мостами на палях, на яких вона, за умови, що не було паводків, яскрава, тонка і дуже швидко зростає (вище 70 см). Ця водорість має огірковий запах і дуже приємна на смак, що власне і приваблює плотву. Щоб переконається в тому, що влітку плотва харчується саме “зеленню” (якщо її немає, то інший ніжною водорістю), можете перевірити нутрощі спійманої риби, і будьте впевнені, що в 90 випадків з 100, там Ви знайдете тільки водорості. Саме тому м’ясо плотви влітку віддає якоюсь гіркотою. “Зелень” дуже важко зберегти і вона втрачає свою в’язкість і смакові якості вже через 12 годин після вилову; під час лову її зберігають у мокрій ганчірці.

Є також особлива технологія насадження “зелені” на гачок: беруть водорість 10 см в довжину, кладуть серединою на гачок, роблять подвійну петлю, що нагадує букву b, далі в ці кільця протикають гачок і затягують вузли так, щоб кінці “зелені” звисали з гачка не менше, ніж на 4 см. Жало гачка при цьому не захищене, але це не має істотного значення, оскільки легка насадка пливе попереду гачка, і плотва заковтує насадку перш, ніж відчуває жало гачка.

Літня риболовля на плотву (а також гольця, язя і яльця) має найбільш великий успіх, ніж на інші насадки, потрібно тільки грамотно вибрати час і місце лову і навіть немає потреби в підгодовування. Є також теорія, що “зелень” має якісь лікувальні властивості, що й залучають плотву, що часто страждає від впливу паразитів в літній період. Ловля плотви на “зелень” бере свій початок десь в останніх числах травня, коли вода потеплішає і водорості досягнуть 5 см в довжину і триває до початку вересня.

Як і більшість інших прісноводних риб, плотва спочатку бере погано і неохоче до першого паводка, коли “зелень”змивається і, при цьому в’їдається в харчовий раціон плотви. У перший час краще ловити плотву на “зелень” неподалік від таких місць у бік течії, де “зелені” майже немає, і плотва кидається на повз пливуть водорості, що приносяться сюди течією. У таких місцях треба тільки дізнатися глибину розташування плотви, починаючи з дна і поступово піднімаючись до поверхні. Досить вдало можна ловити плотву на ямах з виром, біля гребель і під ними, на перекатах, де швидкість течії різко спадає. Плотва дуже любить місця, де протягом або різко посилюється, або спадає (наприклад, шлюзи).

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

18.01.2012, 11:23

karpinets2710

18.01.2012, 14:24

Як пожарити ляща
7095
Для приготування смаженого ляща вам знадобиться близько кілограма риби, кілька столових ложок борошна, сто грам олії, чотири цибулини, півкіло картоплі. Очистіть і випатрайте рибу, добре натріть її сіллю з кожного боку і всередині, обваляйте до борошна і укладають на деко.

Очищений і порізану картоплю змішують з цибулею, і обкладають близько риби. Готовий смажений лящ буде тоді, коли апетитно підрум’янитися до золотистої скоринки.

Якщо ви не знаєте, як посмажити ляща, то вас зацікавить і наступний рецепт. Кілограм риби очистіть, випатрайте і промийте в холодній воді.

Дві склянки квашеної капусти змішайте з двома нашаткованими цибулинами, посоліть і поперчіть. Смажте з вершковим маслом в каструльці. Отриманою сумішшю набийте черево риби і зашейте його. Укладіть ляща на сковорідку і полийте соусом із сметани і зелені, посипте натертим сиром і смажте до готовності близько півгодини. За цей час ви можете купити ноутбук Березине або ж дізнатися про інші рецепти приготування смаженого ляща.

В якості святкової страви засмажити ляща ви можете і за таким рецептом. Вам знадобитися дві рибини, дві столові ложки легкого соєвого соусу, одна ложка кунжутного масла, сто грам локшини соба, зелена цибуля, дві чайні ложки часниковою пасти, півсклянки бобів, і кілька столових ложок олії. Очищені тушки полийте соєвим соусом і маслом кунжуту.

Закрийте миску кришкою і залиште в холодильнику на кілька годин. Локшину зварити в окропі до готовності, і змішайте з часником, цибулею і бобами. Посоліть і додайте трохи цукру. Укладіть ляща і смажте до готовності, після цього додайте локшину з бобами, і добре прогрійте всі компоненти.

Якщо у вас немає часу на приготування, то засмажити ляща ви можете просто в борошні, з додаванням зелені. Не меншим успіхом користується риба, приготовлена з грибним соусом. Візьміть склянку сметани і додайте туди зелень і гриби. Полийте цим соусом готову рибу і подавайте до столу в гарячому вигляді. Як гарнір, як правило, виступає картоплю.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

18.01.2012, 18:20

Рибалка на коропа

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Отже, ви все обдумали, вирішили і поставили до відома дружину: з наступного уїк-енду моє хобі – рибалка! Залишилось придбати вудки, екіпіровку і … і вирішити – а кого ж ми, все-таки, збираємося ловити? Всяку дрібноту в будинок тягати не хочеться, та й соромно якось … Що ж, тоді вирішено: ми йдемо здобувати найбільш універсальну рибу нашої неосяжної країни – коропа!

З власного досвіду можу сказати, що риболовля на коропа – заняття вкрай захоплююча і затягує. Короп – риба примхлива і обережна, хоча за зовнішнім виглядом це дуже важко припустити, адже великі екземпляри коропа більше нагадують відгодоване порося. Тому досвідчені рибалки, збираючись на риболовлю, ніколи не економлять на підгодовування. І, якщо ви налаштувалися на велику особина, то менше, ніж десятьма кілограмами прикорму тут не обійтися. Карпи виростають часом до дуже великих розмірів, тому що воліють жити в місцях зі слабкою течією, а краще – у водоймах зі стоячою водою. Сазан, річковий брат коропа, виглядає більш сухорлявим у порівнянні зі своїм озерним родичем, так як кожен день з-за боротьби з річковим плином йому мимоволі доводиться займатися «фітнесом».

Риболовля на коропа отримала настільки широке поширення через свою доступності. Адже короп може жити і розмножуватися практично скрізь – від великих озер і до крихітних, часто штучних водойм. Недарма в усьому світі прикрасою багатих будинків є декоративний ставок з коропами, розташований прямо в саду. Так що майже напевно в відносній близькості від вашого місця проживання знаходиться водойма з коропами. Зазвичай діє правило: якщо у водоймі водиться карась, значить, там напевно водиться і короп. Питання лише в його розмірі. Але, якщо ви новачок, то розмір якраз має значення. Поки що в такому співвідношенні: чим менше – тим краще.

Справа в тому, що рибалка на коропа – справа аж ніяк непростий, і «взяти» велику особина не завжди в змозі навіть дуже досвідчений рибалка. Тому починати потрібно з малого. Почнемо зі снастей. Ловля карпа найчастіше осуществляется на звичайну вудку поплавця, з однією обов’язковою умовою: вудилище має бути досить міцним, адже короп – дуже сильна риба. Лісочка теж повинна бути міцністю не менше 10-12 кілограм. Ну і, звичайно ж, гачок – одна з найважливіших частин вашої рибальської снасті. Гачок повинен бути в першу чергу якісним, щоб риба не могла розігнути або зламати його. Для коропа підійдуть гачки між другим і шостим номерами, краще, якщо вони будуть ковані.

Фахівці-карпятники можуть до хрипоти сперечатися, яка приманка краще. Приманок для лову коропа існує неймовірне безліч – їх десятки, якщо не сотні. В основному – рослинного походження. Тому, щоб не плутатися з самого початку, спробуйте саму універсальну з них – зерна солодкої консервованої кукурудзи. Карпо її обожнює.

Ну що ж, нам залишилося визначитися лише з місцем нашого нового захоплення і – вперед! Карпа можна ловити як з берега, так і з човна. Якщо ж ви щасливий мешканець котеджного селища, які, як правило, розташовуються в безпосередній близькості від природного або штучного водоймища, то вам і зовсім пощастило. Ваші сусіди-рибалки напевно вже обладнали собі там затишне містечко для лову у вигляді невеликого пірсу. Це дуже зручно, адже за наявності близького джерела електроенергії в холодну пору року (наприклад, пізньої осені) настил пірсу можна утеплити. Для цього можна використовувати систему кабельного обігріву, яка абсолютно не боїться вогкості. Взагалі-то звичайно вона використовується, як обігрів покрівлі, для запобігання утворення бурульок, але і в нашому випадку підійде якнайкраще.

Отже, ми готові. Тепер рибалка на коропа повинна пройти, як належить. Сподіваюся, нове хобі змусить рідних і знайомих поглянути на вас іншими очима. Удачи!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

18.01.2012, 22:27

Зимова ловля підлящика на чортик

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Зимова ловля підлящика більш логічний, ніж ляща, так як лящ в цей час майже не активний і майже весь час проводить у своїх ямах-клубах. Для затримання різних видів риб в даний час рибалками широко застосовується блешня чортик.

Іноді, повністю оснащений різними різнобарвними насадками, чортик нагадує новорічну ялинку і, як би це не здавалося дивним, така принада дуже ефективна.

Для лову підлящика взимку на гру з успіхом застосовуються також блешні: коза, уральська і Лещової.

Основні кольори насадок – білий та жовтий, але зауважимо, що частіше за все, при полюванні за подлещиков, попутно рибалкам попадаються на гачок плотва і судак – це цілком зрозуміло і пов’язано з особливостями їх харчової поведінки.

Лящ або підлящик взимку, колупаючись в мулі, піднімає з дна разом з каламуттю представників зообентосу, полегшуючи завдання добування їжі плотві, ну а судакові, прикритого широкими тілами зграї подлещиков, набагато простіше схопити зазевавшуюся плітки своїми могутніми щелепами, однак і він при відсутності плотви буває не проти проковтнути і яку-небудь дрібну живність.

Іноді, спокусившись дрібної приманкою, судак виявляється видобутком риболова.В принципі, зимовий лов підлящика багато в чому схожа на зимову риболовлю на окуня, йоржа і судака, за винятком приготування прикормки, тому не будемо довго затримуватися на цьому питанні і перейдемо до інших не менш цікавим статтями.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

19.01.2012, 11:35

Розведення судака

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Оскільки риба судак дуже цінна, а саме цінне її м’ясо, то, ясна річ, має сенс у розведення судака. Це не так просто, як з багатьма іншими прісноводними рибами. Він дуже перебірливий до місця проживання і дуже складно створити необхідні йому умови життя для розведення судака.

Основний факт, який потрібно врахувати перед тим, як розводити судака у водойму – це мулисте дна, що повинен бути мінімальний. Піщане, мергельно, в крайньому випадку глинисту дно буде відповідати критеріям ідеального місця розведення судака. Вода в ставку повинна бути завжди чиста і свіжа, глибина не менше 3 м. Якщо водоймище дотримується всіх, вище згадані, вимога до того ж має корчі, хмиз, очерет, камені, затонулі пні, то є велика ймовірність, що судак тут не тільки уживеться , але й буде розмножаться. Якщо ж водойму новий або не має корчів (або інших предметів) на дні для скідиванія ікри, тоді потрібно штучно создат, але в потрібних місцях, щоб вони не заважали при лові судака неводами. Найкраще судак краще відкладати ікру на хмизу, тому логічно було б зробити кілька плетінок з верболозу і розмістити їх на дні, прикріплюючи до каменів.

При розведення судака, його пересадка найбільш успішна в осінній період (вересень і жовтень), взимку пересадка можлива тільки в відлиги, навесні і влітку ловити судака важко, тому пересадка недоцільна.

Після вилову судака потрібно, не зволікаючи, обережно, перекласти судака з невода в бочку, яка, зазвичай, наповнюється під верх для того, щоб судаки не травмували один одного своїми колючими плавцями. Кожна бочка заповнюється в одну міру дрібних і? -1 / 2 заходи великих риб. Воду потрібно міняти кожні 2-3 години, залишаючи при цьому в бочці? від усього рівня води і додавати чисту до верху; бажано, щоб вода була річковий.

Якщо ви ретельно дотримувалися всіх правил розведення судака, а саме пересадки, тоді риба повинна мати темний відтінок, якщо ж навпаки (світлий) – тоді є велика ймовірність, що судак не уживеться і вимре.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

20.01.2012, 14:50

Ловля окуня в Чорному морі

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Якщо вас цікавить лов окуня в Чорному морі, то уважно ознайомтеся з нашою статтею, в якій ми спробуємо описати деякі особливості цього цікавого процесу. Для початку варто сказати про те, що краще клювання вас чекає в перші весняні місяці і до самої пізньої осені. Величезне значення має час доби, коли ви збираєтеся відправитися на риболовлю. Ця порода активно полює з ранку і до тих пір, поки не зайде сонце і не стемніє.

Тому вночі за окунем в Чорному морі краще не полювати.
Так як ця риба є хижаком, то найкращою приманкою для неї служить живець. Якщо ви полюєте за великими представниками породи, то запасіться малька. Як снастей тут можна використовувати як вудку поплавця, так і спінінг. Рибалкам, які вважають за краще ловити окуня в Чорному морі на хробаків, можна порекомендувати саме останню снасть. Не менш популярна лов цього хижака в морських водах на личинок комах, таких, як мотиль. По дорозі на рибалку не забудьте укрити приманку, для того, щоб вона не перегрілася.

Якщо ви хочете, щоб лов окунів приносила вам такий же гарний улов, як заробіток в інтернеті професіоналам, то підсадити до мотилеві опаришів. Інші комахи, які розвиваються у водному середовищі, в якості приманки на дану рибу не дуже ефективні, а тому й не поширені. Виняток становить тільки волохокрилець, він є чудовою приманкою для великих окунів. Крім того, рідкісний хижак відмовиться від шматочка білої риби, молюска або раку.

Ще один важливий момент – це вибір снастей. А він також має свої особливості. Приміром, у теплу пору року кращим рішенням стане Поплавочна вудка. Крім неї, вам будуть потрібні поплавці, волосінь, грузила і повідці з гачками. Останні вибирайте з прямим загином і подовженим цівкою. Як би там не було, полювання за окунем в Чорному морі - це завжди цікаве і захоплююче заняття, навіть якщо клювання не дуже хороший. Головне – це запастися наживкою і бажанням добре провести час на риболовлі.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

20.01.2012, 15:18

В Азії виявили рибу-огірок і рослини, які їдять щурів.....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

За повідомленнями Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), у минулому році в районі річки Меконг зоологи виявили більше 200 нових видів рослин і тварин. Серед них ящірки, які бувають тільки жіночої статі, риби-огірки, рослини, які харчуються птахами та щурами, пише The Telegraph.

Довжина азіатської річки Меконг становить 4500 кілометрів, вона протікає на території Камбоджі, Лаосу, В'єтнаму, Таїланду, М'янми і південно-китайської провінції Юньнань. Представники Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) днями оприлюднили доповідь, в якій йде мова, що в цьому великому регіоні у минулому році зоологи кожні два дні натикалися на невідомі науці види тварин і рослин. Усього незнайомих людині представників флори і фауни знайшлося більше 200 видів.

До числа унікальних «живих» знахідок входить новий вид кирпатої мавпи з чубком як у Елвіса Преслі, яка під час дощу ховає голову між колінами, щоб волога не потрапила в її високо задертий ніс. Ці чудернацькі примати живуть у гірській області М'янми під назвою Качин. Окрім того, вчених вразив унікальний вид ящірок, які бувають тільки жіночої статі. Для продовження роду їм не потрібен самець, ці плазуни розмножуються поділом.

Також до списку WWF увійшли «психоделічний» гекон з яскраво-помаранчевими лапами, жовтою шиєю і синьо-сірим тілом, риби, що за формою і кольором нагадують огірки, і п'ять різновидів хижих рослин, які харчуються птахами і навіть щурами. Втім, як зазначив представник Фонду Стюарт Чепмен, багато із щойно відкритих видів тварин можуть зникнути ще до того, як будуть вивчені — частина з них перебуває на межі вимирання. Причин цього є декілька. Одних тварин можуть буквально з'їсти більш великі хижаки, інших відловлюють і перепродують за кордон, на третіх полюють. Так, наприклад, місцевих носорогів відстрілюють заради їхніх рогів, які є важливим інгредієнтом у традиційній азіатській медицині.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

20.01.2012, 15:33

Як засолити ікру щуки?

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Риба і її ікра – чудові й повноцінні продукти харчування. Невипадково їх слід включати в раціон незалежно від того, куплені вони на ринку чи здобуті власними силами. У м’ясі риби та ікрі міститься оптимальна кількість мінеральних речовин, мікроелементів і вітамінів, і при цьому, майже повністю відсутні вуглеводи.

Пісна риба, така як щука, взагалі рекомендована в раціоні дієтичного харчування, а її ікра справедливо віднесена до категорії делікатесів.

На питання як засолити ікру щуки і гурмани, і рибалки мають свої відповіді і рецепти. В основному, рецепт засолу залежить від особистих смаків. Для того щоб приготувати ікру щуки власними силами необхідно мати друшляк або м’ясорубку, щільну марлю і звичайну кухонну сіль.

Для початку потрібно закип’ятити достатню кількість води (у півтора рази більше, ніж ікри). Потім випатрати рибу, акуратно витягти ікру, укласти її в друшляк і протерти. Якщо ікра дозріла, то вона досить легко от’едіняет від плівок. Цей процес можна спростити, пропустивши ікряние мішки через м’ясорубку.

Потім приготувати розчин безпосередньо для засолювання. Для цього сіль розчинити в гарячій воді. Для того щоб визначити оптимальну кількість солі у воду опускають шматочок сирої картоплі, коли він спливе на поверхню – розсіл готовий. Їм потрібно залити перетерту ікру і добре перемішати. Багато хто вважає, що сама смачна і корисна ікра з щуки виходить через 5 – 10 хвилин перемішування. Якщо процес продовжити до 20 хвилин, то ікру можна буде зберігати в холодильнику протягом місяця. Однак пересіл захоплюватися не варто.

Як солити ікру щуки, якщо її дуже багато, або є бажання зробити заготівлю про запас? Проціджену через кілька шарів марлі ікру необхідно залити зверху олією і залишити на добу там, де розташовані камінні топки або піч, тобто в теплому місці.

На наступний день – прибрати в холодильник. Можна спробувати й інший варіант зберігання – у морозильній камері при температурі -20 градусів. Однак при такому способі частковопро втрачаються смакові достоїнства, хоча мінерали і мікроелементи зберігаються за умови правильного розморожування: повільно, в холодильнику.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

BMW

21.01.2012, 11:00

Ловля форелі на ставку
7139

Останнім часом у Україні з’явилося багато господарств з розведення райдужної форелі. Такі платні форелеві ставки заслужили особливу популярність серед запеклих рибалок. Тут можна зловити великий екземпляр рідкісної риби, не виїжджаючи далеко від дому, не витрачаючи багато грошей на поїздку.

Зазвичай, якщо ви приїжджаєте на платний водойму, клювання вам майже гарантований. Як правило, на таких водоймах форель бере добре, навіть велика.
Форель, як відомо, дуже чутлива до якості води, тому вона водиться тільки в екологічно чистих водоймах. Платні форелеві ставки – ідеальне місце для проживання і розмноження форелі, а для рибалок це ідеальне місце для відмінного відпочинку. Тут відсутня течія, не потрібно перезакидають вудку, міняти потрпався наживку, як на річковий риболовлі.

На ставку можна заздалегідь підгодувати рибу – це справа кількох годин, і улов буде більш вдалим. На платних форелевих ставках зазвичай є місця, з яких можна ловити недалеко від берега, наприклад, з містків. Риба ловиться не така велика, але задоволення отримуєш не менше, і для такої рибалки підійде класична двометрова вудка. Більшість рибалок воліє ловити або на потужну поплавкову вудочку, або на спінінг, але з поплавком. Донні снасті менше популярні на ставках, а справжні рибалки стверджують, що ловити на поплавкову снасть набагато приємніше.

Райдужна ставкова форель сильно відрізняється поведінкою від своїх побратимів, які водяться в струмках і річках. На річках відбувається постійне переміщення форелі в пошуках їжі, а в ставках форель найчастіше стоїть на самому дні або ховається у берегів у водоростях.

Форель примхлива, і щоб риболовля була успішною, треба серйозно підійти до вибору принад і наживок. Бувають дні, коли вона бере на звичайного хробака, метелика, а іншим разом її залучить тільки спеціальна блешня – воблер. Одними з найбільш уловистих приманок для райдужної форелі вважаються воблери yo zuri minnow. Цей універсальний воблер характеризується хорошою дальністю при занедбаності, стабільноїгрою при русі. Всередині є кульки з металу для створення звукового ефекту. Воблер Yo-Zuri Minnow під час швидкого проходу в товщі води починає відчувати опір при підмотці або при проводці вудилищем, і приймається «грати», здійснюючи хвильові руху, що робить його схожим на маленьку пливе рибку, яка привертає велику форель.

У вечірніх сутінках, вночі, у ранковому тумані форель стає більш впевненою, втрачає гостре відчуття небезпеки. Цей час найбільш сприятливий для лову, і вона буде успішною, якщо рибалка готовий пристосовуватися до постійно мінливих умов цієї особливої риболовлі-рибалки на форель.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

21.01.2012, 12:12

Готуємо котлети з щуки
7143
Для того, щоб приготувати котлети з щуки з салом візьміть півкіло рибного філе, двісті грам білого хліба, сто міліграмів молока, середню цибулину, одне сире яйце, сто грам свинячого сала і сухарі для панірування. Перемуліть м’ясо щуки і сало через м’ясорубку.

Хліб розмочіть в молоці, відіжміть і також перемеліть. Після цього змішайте всі інгредієнти, додайте дрібно нарізану цибулю, сире яйце. Не забудьте посолити і поперчити.

З отриманого фаршу потрібно сформувати котлети з щуки, обваляти їх у панірувальних сухарях і засмажити на змащеній маслом сковороді.

Якщо ви не знаєте, як приготувати котлети з щуки, то зверніть увагу на наступний рецепт. Вам знадобиться близько кілограма рибного філе, одна велика цибулина, м’якоть батона, чотириста міліграм вершків, білі гриби, яйце, панірувальні сухарі і вершкове масло. У половині вершків розмочіть хліб. Нарізану цибулину підсмажте на розігрітій сковороді, змащеній вершковим маслом.

Прокручене через м’ясорубку філе риби змішайте з м’якоттю хліба, додайте підсмажену цибулю. Сформуйте котлетки і умочіть кожну в сире яйце, а потім у сухарі для панірування. Обсмажте на вершковому маслі. Рецепт цих котлет з щуки цікавий своїм соусом. Обсмажте на сковороді дрібно порізані білі гриби, залийте їх залишилися вершками і додайте трохи борошна. Посоліть і поперчіть, томіть на слабкому вогні до готовності грибів. У цей час ви можете дізнатися, скільки коштує гнучка підводка для води оптом або ознайомитися з іншими рецептами котлет із щуки.

Наприклад, з наступним. Візьміть рівну кількість свинини і філе риби, а також цибулю. Перейдіть все це через м’ясорубку, посоліть і поперчіть. Для смаку можна додати одне сире яйце. Сформуйте котлетки і обваляйте їх у борошні. Смажте на розпеченій сковорідці з олією.

Якщо ви не любите котлети, приготовлені з щуки, з-за специфічного запаху цієї риби, то при приготуванні фаршу додайте трохи лимонного соку. Крім основних інгредієнтів – риби, м’якоті хліба та цибулі, дуже часто в фарш додобавляють сир.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

21.01.2012, 18:25

Мексиканські рибалки виловили дивну водну істоту....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Незвичайну морську істоту було виловлено рибалками містечка Ель-Десембок , що знаходиться в мексиканському штаті Сонора.

Судячи з усього, знайдене створіння є рибою, щоправда, вкрай дивною - ні зловивші її жителі, ні місцеві фахівці так і не змогли визначити, до якого виду вона належить.

Надзвичайно неприємна, але, разом з тим, неповторна форма будови тіла тварини змушує думати, що це дуже старий вид, можливо, що з'явився ще в доісторичні часи і якимось незбагненним чином протянувший до наших днів. Оскільки подібне сталося з целакантами, такий сценарій здається не таким вже неймовірним.

Коли про знахідку повідомили у новинах, рибу описали як триметрового гіганта, але, судячи з фото, цей показник сильно перебільшений. Втім, в кадр не потрапив хвіст, а значить, версія, запропонована ЗМІ, цілком могла виявитися правдивою. Що ж стосується ваги істоти, то він ніби досягає кілограмів 70.

Фотографії з невідомим створенням були опубліковані в надії на те, що який-небудь фахівець зможе ідентифікувати рибу, побачивши знімки.

BMW

21.01.2012, 18:55

Ніж для підводного мисливця

7150
Ніж для підводного мисливця не просто елемент спорядження. Призначення підводного ножа – перерізати предмети, які заважають спливти на поверхню, наприклад, браконьєрські сітки або лин. Яким повинен бути ідеальний підводний ніж?

Ніж має бути середнього розміру. Великим ножем легко зачепитися за предмети під водою, занадто маленьким ножем може бути незручно і непросто впоратися з проблемою в екстремальній ситуації. При придбанні ножа слід пам’ятати, що користуватися ним ви будете в неопренових рукавичках, тому комфортно лежичи в голій долоні ніж в рукавичках може виявитися зовсім незручним.

Ніж повинен обов’язково мати піхви, які можна закріпити на руці або нозі за допомогою наявних на них ремінців. Ніж у піхвах повинен бути міцно зафіксований, щоб не втратити його, випадково зачепивши, але легко з них вийматися як правою, так і лівою рукою.

Добре, якщо ніж має стропоріз (загострену виїмку для обрізання мотузок) або серейтор (зубчасту крайку леза, яка використовується як пила) – таким ножем ви легко і швидко переріжете мотузки і канати, не кажучи вже про сіти.

Лезо ножа повинне бути виконане з стійкого до корозії металу, довго зберігати гостроту заточки.

Якщо придбаний ніж підпадає під категорію холодної зброї, у продавця необхідно вимагати копії сертифікаційних документів та мати їх з собою під час підводного полювання (наприклад, зберігати в машині), інакше можливі неприємності з правоохоронними органами і як мінімум вилучення у вас ножа. За незаконне придбання та носіння холодної зброї вас можуть притягнути до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Не забувайте сказану Жаком-Івом Кусто влучну фразу про необхідність наявності ножа: «Ніж не потрібно вам тисячу разів, а на тисячу перший врятує вам життя». Безпечного вам полювання!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

21.01.2012, 19:47

Надувний човен
7153
Для риболовлі дуже важливо правильно вибрати надувний човен. До цього питання необхідно поставитися дуже серйозно. Від цього буде залежатиме результат вашої риболовлі, чи зможете ви наловити бажану кількість риби і отримати задоволення.

Надувні човни найпрактичніші і бюджетні. Вони багато місця не займають ні в квартирі, ні в гаражі. А коштують вони набагато дешевше, ніж алюмінієві човни, та й, до того ж, не потребують додаткового обслуговування. Такі човни легко транспортувати. Їх можна покласти в багажник або в салон машини на заднє сидіння. На цих човнах можна навіть відправлятися на полювання на качок, тільки потрібно взяти з собою пневматичні гвинтівки. Дуже зручно, що для перевезення такого човна не буде потрібно причіп.

Кожному рибалці перед такою покупкою варто визначитися, для чого потрібен човен. Можливо, вона потрібна лише для того, щоб перебратися через річку, а потім ловити рибу з берега, або ж на човні ви хочете рибалити цілий день. Визначтеся, за яких умов буде ваш човен експлуатуватися і скільки на ній вантажу ви маєте намір возити. А найголовніше, вирішите, ви будете купувати човен з веслами або з двигуном.

У кожному човні, в паспорті, вказана її вантажопідйомність, то є, то кількість осіб, яка вона зможе перевезти. Але це зовсім не говорить про те, що всім на ній буде комфортно рибалити. Просто це кількість людей човен перевезе з берега на берег.

Якщо ви на човні збираєтеся рибалити цілий день з вудкою, то вам потрібна не дуже велика човен. До того ж вона повинна бути комфортною, адже ви в ній будете сидіти цілий день. Якщо ви збираєтеся рибалити удвох, то, відповідно, і розмір повинен бути більше. На такий човні можна і на качок полює. У цьому випадку, щоб у них стріляти, вам потрібна буде пневматична гвинтівка diana 54. Для цієї справи вона підійде найкраще.

Якщо ви будете рибалити далеко від того місця, де залишите машину, то вам обов’язково потрібно буде взяти з собою певну кількість речей. Це є важливим чинником, доя ий потрібно обов’язково брати до уваги при покупці човна. Адже важкі потрібні речі можуть просто втопити човен. Так само грає роль, де ви будете рибалити: на тихому озері, або на просторому водосховище. Несумірними в цих двох місцях є хвилі і вітер. І тут вам потрібно вирішувати, купувати човен з веслами або з мотором.

Дешевше вам обійдеться, безумовно, човен з веслами. Це і корисніше для здоров’я. Але що буде, якщо погода буде вітряна? Тоді ви швидко втомитеся.
Обов’язково перед покупкою надувного човна зважте всі плюси і мінуси. Не поспішайте з рішенням. Правильно зроблена покупка буде радувати вас ще довгі роки.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

21.01.2012, 21:34

Коли потрібно ловити сома?

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Найкращим часом для лову сома, звичайно, вважається літній період, після нересту і виведення сомят у воді. Весняний період не дуже хороший для вудіння сома, так як це час славиться різними несподіванками в поведінці цієї риби. Цей етап закінчується в кінці травні або на початку червня, в залежності від клімату місцевості.

У середині червня починається «кльовий», тобто річний, період і триває він до початку або середині вересня. Ловити сома слід виключно в теплу погоду, холод і дощ погано впливають на цю рибу і він залягає на дно і не виходить на жирування навіть пізно вночі.

Місяць не має ніякого впливу на інтенсивність клювання сома, що б не говорили рибалки, він бере як в повний місяць, так і на збиток при однаковій погоді. У весняний період сом бере вдень навіть краще, ніж вночі, в літній же кращим часом вважається ранній ранок, трохи раніше сходу сонця, коли сом повертається з жирування і не відмовляється від хорошого, ласою наживки.

Також цілком успішно можна ловити сома на наживку по верху водойми під час нічної грози, тоді він з великою жадністю кидається на живця. Нічний дрібний дощ, коли вода тепла і добре прогріватися, вважається кращим часом для ловіння славнозвісного сома.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

22.01.2012, 16:31

Клювання судака

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Клювання судака майже ідентичне із клюванням щуки. Тримаючи вудку в руці, коли риба судак схопила живця, можна почути стукіт – це сигнал, що судак схопив нашого живця, але це не означає, що він його заковтнув. Спочатку потрібно злегка підтягти волосінь до верху, тоді судак прийме це як спробу живця вирватися з пащі, тому він глибше захопить другого в пащу і потягне на дно. Після цього, у разі вудилища без котушки, потрібно опускати удильник якомога глибше у воду (найчастіше у воду опускати припадає майже всю руку), якщо ж наша снасть озброєна котушкою, то все набагато простіше – відпускаємо волосінь з котушки на 2-4 м , а потім вже підсікає.

У разі клювання судака весляр зобов’язаний різко зупинити човен і, якщо це необхідно, розгорнути її в зручну позицію. Маленькі судачки при підтягуванні волосіні вгору піднімаються разом з живцем. У деяких випадках судачки хапають живця і швидко рухають в бік, а якщо живець великий, то, іноді випускають його з пащі, і знову кидаються на живця.

Якщо риба велика, то клювання судака буде вірним і різким. Часто при підсіканні судак заплутує лісочку в корчах, у цьому випадку потрібно скористатися фортецею нашої волосіні і всіма можливими способами намагатися відтягнути його від дна, далі піднімаємо судака до верху, але не забуваємо по черзі підтягувати і відпускати волосінь, щоб вимотати рибу, інакше навіть дуже міцна волосінь може не витримати. Підтягнувши судака до човна, забираємо його за допомогою сачка або міні-багорка.

Взагалі без зачепів не обійтися, тому в своєму арсеналі потрібно мати чималий запас гачків і також важке свинцеве кільце, через яку пропускають всю вудку і пускають вниз по волосіні для звільнення від зачепа.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

22.01.2012, 16:34

Рибалка виловив у морі частину балістичної ракети

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Рибалка з провінції Шаньдун на сході Китаю виловив у морі частину міжконтинентальної балістичної ракети (МБР).

Об'єкт, що потрапив у сіті, є циліндром завдовжки чотири і діаметром два метри. На його верхній поверхні були дроти, а на бічній - напис "допоміжна частина-2", повідомляють місцеві ЗМІ.

Поліція швидко розігнала роззяв, які зібралися на пристані навколо виловленого об'єкта, а сам циліндр скерували у прилеглу військову частину.

Експерти пізніше підтвердили, що рибалці вдалося спіймати відпрацьований ракетний прискорювач.

За повідомленням місцевих ЗМІ, прискорювач належав китайській МБР моделі JL-2, що запускається з підводних човнів.

2vanya2

23.01.2012, 17:24

У внутрішніх черевиках

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Стара ідея полягала в тому, щоб не тягати з собою крім пластикових черевиків ще одну пару взуття, а як-то використовувати внутрішні черевики від пластиків.

Для цього доводиться, якщо це ще не зроблено, у ці внутрішні черевики замість шару паролону ставити два шари пінки: м’яка 4 мм до ноги і щільна 5-8 мм, приклеєна до м’якої там, де поролон товщі (поролон у черевиках намокає вже просто після дня роботи, і сушити їх треба день на яскравому сонці.

Hа льодовику з цим ще якось можна боротися, але на підходах, при наявності річок, струмків і мокрих кущів паролон абсолютно неприйнятний, по крайній мірі вмокрих районах) . Спочатку треба відпороти язичок і віддерти тканинну-підкладку біля підошви.

Потім ретельно видалити поролон, викроїти за його формою пінку і вставити її на місце. Підрізавши де необхідно, пінка потім приклеюється по краях до підкладці і зовнішньому шару черевика. І, нарешті, весь пакет прошивається вздовж підошви. Аналогічно переробляється язичок. Щоб черевик не тиснув на голеностоп, в язичок треба ставити не менш 1.5-2 см пінки.

Поверх внутрішніх черевик Koflach одягаються бахіли. Бахіли складаються з обрізаних на 2-3 см калош і щільного непромокального авізентового верху. Калоші беруться максимально відповідної черевику форми, вони повинні досить щільно вдягатися на черевик, але не жати. Підошва зсередини посилюється приклеюванням авізентовой устілки з заходами на носок, п’яту і боки (у 4 місцях шириною і висотою по 3-4 см). Для більш щільної посадки на черевик залишаються порожнечі (зазвичай це носок, зона перед каблуком і п’ята) можна залити силіконовим герметиком, одягнути черевик з калошами на ногу і кілька годин почекати.

Верх затягується як звичайно зверху мотузочком і стягується на підйомі шнурівкою або однієї двома стяжками з пряжками. Найбільш критичним місцем виявилося з’єднання авізентового верху і калоша. Тому має сенс по нижньому краю верху пришити стропу порихлее так, щоб можна було авізент пришивати всередині калоша, а стропу – зовні.

Щоб нитки не стирається і не рвалися, стропа після прошивки проклеюється епоксидкой. Такі бахіли тримають на морені і качалка краще (калош, як-ніяк!) Хороших трекінг, але не люблять бруду (замало рифлення підметки). Їх вистачає на 3-4 тижні складного походу.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

23.01.2012, 17:59

Як ловити жереха
7177
Риболовля – що може бути краще для людини, яка хоче відпочити подалі від повсякденної суєти десь на річці або озері? Ловля риби доставляє не тільки задоволення, але і допомагає в розвитку уваги, тактики, стратегії і вправності. Особливо цікавою та захоплюючою є ловля хижої риби, що відрізняється своєю силою.

Одним з найбажаніших трофеїв спінінгіста є жерех. Втім, цю рибу можна ловити не тільки на спінінг, але і на поплавкову снасть, донку, нахлист і т.д. Загалом, жереха можна зловити практично на будь-яку снасть, знаючи особливості його звички використовуючи відповідні приманки.
Жереха прийнято вважати хижою рибою. Основний його раціон становить дрібна риба і комахи, а також раки після линьки. Мешкати жерех любить в основному на широких просторих місцях, а також на перекатах, греблях, піщаних мілинах. Тримається жерех в основному у верхніх шарах води. місця стоянки жереха можна розпізнати по хвилях, що йде на гладкій воді. чим більше екземпляр, тим сильніше і масивніше буде ця хвиля. Також нерідко можна спостерігати стирчать з води плавники. Часто, особливо в літній та осінній періоди рано вранці можна почути сильні сплески або побачити, як риба вистрибує з води і рехко йде назад. Це і є жерех. У ранкові години він полює на дрібних пескаріков і подібну їм рибу. Вистрибуючи з води, він приголомшує свою жертву і потім ковтає її.

Ловити жереха найкраще днем, оскільки він не є нічним хижаком. Поплавкову снасть краще буде використовувати у весняний період, відразу після нересту, який у жереха проходить при температурі води не нижче 8 градусів. Основною насадкою у цьому випадку є великий черв’як або виповзок. Волосінь краще брати плетену діаметром близько 0.15 – 0.18 мм. Справа в тому, що відмінною особливістю жереха є його різка поклевка, а потім утасківанія насадки в глибину. Тому тонка монофільная волосінь може просто не витримати такого навантаження.
При лові нахлистом можна використовувати як искусственні мушки (бажано світлого забарвлення), так і природні тварини приманки типу тарганів, хрущів або коників.

Влітку і восени жереха можна ловити на живця, використовуючи донну снасть. Котушку краще всього використовувати велику (типу «Невській»). Лісочка, якщо вона монофільная, не повинна бути тонше 0,3 мм, інакше можна залишитися не тільки без риби, але й без снасті. При лові на спінінг використовується швидка проводка. Як тільки жерех схоплює приманку, волосінь необхідно трохи відпустити. Робиться це для того, щоб дещо послабити хватку хижака. Не слід тягнути слікшом різко, навіть якщо риба піддається, оскільки в будь-який момент може піти сильний ривок.

При лові жереха дуже велике значення має екіпірування самого рибалки. Справа в тому, що жерех є занадто чутливий рибою. більше того, у нього дуже сильно розвинене бічний зір. Тому при найменшій підозрі на небезпеку він просто покине місце свого мешкав

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

23.01.2012, 20:52

Ловля карася на гумку

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Самим древнім і масовим захопленням людей по праву вважається риболовля. Якщо вона захоплює людину, то залишається головною пристрастю всього його життя.

Сьогодні любительське рибальство не тільки один з популярних видів активного відпочинку, але й чудовий спосіб відмовитися на час від побутових турбот, складних ситуацій на роботі, взяти заслужену перепочинок. Звичайно, хтось отримує розслаблення в домашній майстерні за виготовленням черговий корисної речі, хтось, займаючись будівництвом дачі або заміського будиночка. Але навіщо витрачати час, якщо достатньо зайти на [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] і проблеми з будівництвом будуть вирішені.

Інша справа – риболовля. Вирушаючи на берег озера чи річки в будь-яку негоду, мороз чи спеку жоден рибалка не знає, чекає його сьогодні удача чи так і доведеться провести весь день в хвилюючим очікуванні. Звичайно, важливе значення для успішної рибалки мають надійні снасті, спорядження й уміння користуватися ними.

Найчастішим мешканцем водойм вважається карась, який невибагливий до умов проживання та вмісту кисню у воді. Ловлять його як на звичайну вудку, так і на донну. Ловля карася на гумку не що інше, як використання особливого типу донної вудки. Така снасть від звичайної відрізняється наявністю гумової вставки між основною волосінню і грузилом. Як правило, грузило закидається лише один раз і весь час залишається на дні водойми. Амортизаційні властивості гуми дозволяють закинути гачок з приманкою без шуму і сплесків. Це дуже важливо, тому що карась, особливо великий, дуже обережна риба.

Ловля карася на гумку дозволяє використовувати більшу кількість гачків, а також застосовувати насадки, які на звичайній донці можуть зірватися з гачка. Мається на увазі: розпарений горох, шматочки тіста, недоварена картоплю. Донка з гумовим амортизатором зручна і тим, що дозволяє підгодовувати рибу на будь-якому віддаленні від берега. Крім цього зручність її ще й в тому, що завдяки амортизаційним властивостями гуми пом’якшується опір клюнули риби.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

D-Misha

24.01.2012, 19:28

Юшка прозора із риби...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

- 1 кг риби (краще різних видів),
- 2 шт. – цибулини,
- 1/2 кореня петрушки,
- 1,5 - 2 л води,
- Лавровий лист,
- Перець чорний горошок,
- Перець духмяний горошок,
- Приправа до юшки ,
- Сіль.

Юшку рекомендується варити із мілкої риби. Найсмачніша юшка буде із риб різних порід зварених разом.

Почищену рибу покласти в каструлю, залити водою і довести до кипіння. Обов’язково зняти накип і піну. Додати порізану цибулю і петрушку, перець, лавровий лист, приправу до юшки , сіль за смаком і варити 20-25хв.

Перед подаванням на стіл посипати юшку нарізаною зеленню кропу, петрушки та селери.
Смачного!

2vanya2

24.01.2012, 20:20

Ловля сома на квок

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Прийшло літо, і заспівав-задзвенів квок над річкою. Пливуть рибачки заповітними місцями, сподіваючись, що саме сьогодні мусить клюнути і не раз. Кожен ловить по-своєму, має свої прийоми, свої міркування. І в мене з’явилися деякі ідеї, як результат зіставлення особистої практики з досвідом інших рибалок.

Спробую дохідливо викласти ці міркування шановним колегам – любителям лову сома.

Деякі рибалки пов’язують виникнення цього характерного звучання з кавітацією – таке гідродинамічний явище спостерігається на гребних гвинтах судів. При досягненні критичної швидкості обертання гвинта відбувається розрив потоку води, що омиває лопаті. Тиск води на ділянці розриву падає до нуля. Утворюються бульбашки газу і пари, які потім потрапляють в область нормального тиску і закриваються. При цьому відбуваються гідравлічні удари, що руйнують лопаті.

За п’ятачком квока теж виникає міхур, але природа його інша. Гребний гвинт судна весь час у воді, а п’ятачок квока заходить у неї з повітря. При достатній швидкості заходу п’ятачка у воду, вона розсувається, і в утворену ямку миттєво потрапляє атмосферне повітря. Вода не може заповнити ямку з такою ж швидкістю, адже вона набагато щільніше повітря і тому більш інертна. Паць продовжує рух і створює за собою розріджений простір. За ним у цей порожній простір спрямовується легкий повітря, що заповнив ямку у воді, а більш інертна вода всього лише встигає зачинитися ззаду. Це захлопування дає перший звук.

Повітря за п’ятачком утворює міхур, в якому тиск мабуть близько до атмосферного. Це тиск повітря не дозволяє воді розчавити міхур, як відбувається у випадку з бульбашками низького тиску в явищі класичної кавітації. Доказом того, що повітряні «булька» за п’ятачком не є наслідок кавітації, може служити простий експеримент. Якщо плавно опустити п’ятачок квока у воду і вже у воді надати йому рукою найбільшу швидкість, то ніякого газового міхурая не утворюється. Вода встигає заповнити простір за п’ятачком, прямуючи в утворюється порожнечу, і критична кавітаційну швидкість не досягається.

Що ж відбувається далі з тієї повітряної «булька», яка утворилася за п’ятачком після першого бавовни? Вона рухається у воді разом з п’ятачком при збереженні певної швидкості його руху. Прихильність повітряного пухирця до п’ятачку обумовлена зазначеним вище розрідженням. Якщо швидкість руху сповільниться, «булька» відірветься і спливе за законом Архімеда, а якщо швидкість виявиться вище оптимальної, витягнеться і почне розриватися. Коли ж п’ятачок разом з «булька» виходить з води, відбувається друге, але вже повне захлопування. Це дає другий звук. Якщо рух квока у воді досить довгий, розмашисто, виразно чути обидва звуку.

Для формування правильного чистого звучання повинен мати правильну форму і повітряний міхур. Наприклад, мати гладкі, не рвані краї, бути досить округлим, несильно розтягнутим і т. п. Якщо бити п’ятачком по воді з фонтаном бризок або вести квок під водою занадто повільно або занадто швидко, умови правильності «бульки» порушуються. Зрозуміло, чому сам п’ятачок повинен бути гладким і мати гостру кромку: гладкість п’ятачка надає гладкість міхура повітря, а гостра кромка забезпечує легкий відрив води без затримок і затікань. Ще зіпсувати «бульку» може погана обтічність ножа квока. Адже ніж знаходиться всередині міхура, тому і товщина його повинна бути можливо меншою.

Про тонах і обертонів

Деяких квочатніков розчулює так звана дзвінкість. Це коли квок чутно за кілька кілометрів. Для отримання такого звуку, крім майстерності, необхідний п’ятачок малого діаметру. Його менша площа дасть менший обсяг повітряного резонатора, а отже – вище основну частоту. Але чим менше п’ятачок, тим важче отримати чистий мелодійний звук великої сили, навіть якщо енергія не «розпорошується» на плямкання і хлюпання. Великий п’ятак діаметром 40-50 мм змусити співати набагато легше, але звук будет вже глухуватий. Ще легше освоїти п’ятак, якщо він має опуклість назовні, у бік руху квока.
Мабуть за рахунок хорошого обтікання фронтальної його частини, правильна «булька» легко формується навіть у несприятливих умовах, наприклад, при великій хвилі. У великої п’ятака є ще одна перевага. Він «пробиває» велику глибину. Адже маса води, що коливається більше, звідси і більше сила звуку. Не виключена й інша причина дальнодії – поява нових обертонів (складових звуку), які краще чути сому. На Волзі, де ями в 25 м і більше не рідкість, у рибалок завжди є такі квок з глухим глибинним звуком. Але як тільки глибина стає менше, квочатнік відразу змінює інструмент. І летить дзвінка пісня квока над великої російської рікою.
Виникає питання: «А чому б не користуватися квоком з великим п’ятаком завжди?»

Мені здається, що дзвінка пісня квока з маленьким п’ятачком приємна самому рибалці. Вилучаючи чистий мелодійний звук високого тону, такий мисливець на сома мимоволі зараховує себе до рибальської еліті. Йому здається, що цей прекрасний звук і сом не може не полюбити.
Іншою причиною використання дрібних п’ятачків може бути той факт, що на дзвінкий голос виходять соми дрібніші. Для рибалок-«дзвонарів» риба на 20 кг – вже трофей. А квочатнік-«глухар» порахує такого сомика дрібницею. На низький потужний звук соми до 20 кг виходять рідко. Тут очікуваний видобуток – 50 кг і більше.

Рибалка, що працює у ваговому секторі від 2 до 20 кг, намагається «співати» голосистим тенорком. Наприклад, на Кубані нерідко використовують п’ятачки діаметром 12 мм. Такий квочатнік частіше буде з рибою, хоча і з дрібної. Якщо ж покладатися тільки на глухий низький голос квока, то можна взагалі жодного сома за літо не зловити … Ось чому досвідчений квочатнік має інструментарій різного калібру для різних умов лову.
ПРО РУХ РУКИ
Класикою є невключення кисті на першій фазі руху і прискорення виходу п’ятачка з води за допомогою пензля на фінішному етапі. Відхилення від класики квоченням могут бути значними. Від роботи однієї пензлем і без замаху до руху всієї рукою з замахом вище голови. Кожен варіант дає свій звук. У питанні, який з цих звуків краще, доводиться довіряти вікового досвіду наших предків.

Класика - чистий звук без булькає і чавкающім «домішок». Ми вже не можемо довіряти нашій власної статистикою через малий кількості сомів.

Про ФОРМІ І ПРОСТИЙ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ Квок

Автори різних конструкцій приділяють багато уваги формі ножа. На мій погляд, при хорошому обтіканні вигин ножика ніякої ролі не грає. Його можна зігнути і вперед, і назад, надати форму змійки і т. п. Все це не дасть різниці в звуці, якщо ніж буде товщиною 1-1,5 мм. Найкраща форма ножа – проста атановская, коли ручка з п’ятачком з’єднані по прямій. Це і технологічно, і дає квок найменшу вагу. Мала вага потрібен для непотоплюваності.

Але з іншого боку, занадто легкий варіант – теж недобре. Деяка важкою надає руху квока «курсову стійкість». Ще для такої стійкості непогано мати жорсткість ножа в бічному напрямку. При дуже тонкому дюралевому варіанті квок стає «кволим» і норовить вильнути убік. Враховуючи всі плюси і мінуси різних матеріалів для квока, я зупинився на сталі. Тільки цей матеріал дозволяє зробити ніж дуже тонким при збереженні достатньої жорсткості. Ще це легкодоступний і технологічний матері У будь-якому дворі може валятися старий пружинний матрац. За його периметру проходить сталевий прут діаметром 5 мм. Це і є «саме ТЕ».

Взявши за зразок класичний квок Геннадія Олексійовича Атанова, намальований в натуральну величину, відміряють на ньому довжину ножа разом з ручкою і відрізаю шматок прута такої ж довжини. Тобто у мене ручка і ніж становлять одне ціле, вони зроблені з одного сталевого прутка. Тепер потрібно зігнути цю заготовку, прикладаючи до намальованому зразком. Точність тут не потрібно. Невеликі відхилення від еталону приведуть тільки до невеликих змін кута між п’ятачком і ножем, що абсолютно не впливаєт на роботу квока. Далі методом гарячої ковки слід довести частину ножа, ближню до п’ятачку, до товщини 1 -1,2 мм.

Довжина цієї тонкої частини близько 10 см, що відповідає глибині проходу п’ятачка у воді. Кування додає матеріалу жорсткості, навіть якщо сталь була сильно відпущена нагріванням. Гріти матеріал можна на газовій плиті до вишневого кольору. Іншу частину вигнутого прутка розклепуємо до товщини приблизно 3,5 мм. Це для додаткової жорсткості в напрямку руху квока. Тонше клепати не варто – зникне жорсткість у бічному напрямку. П’ятачок в мене круглої форми діаметром близько 35 мм або більше. Овальна форма краще для дерев’яних квоком, де ніж широкий і товстий, Овал дозволяє збільшити відстань від краю ножа до краю п’ятачка.

Сталевий ніж настільки тонкий і вузький, так що овал не потрібен. Круглий ж п’ятак легше виготовити, особливо якщо є токарний верстат. У мене верстата немає. Тому доводиться вибирати матеріал для п’ятачка тонший, щоб була можливість різати ножицями по металу. Це сталевий лист товщиною близько 0,7 мм. Така сталь теж часто валяється на дворових смітниках у вигляді корпусів старих комп’ютерів. Якщо використовувати сталевий лист товстіший, можна замість ножиць по металу застосувати зубило або лобзик з пилкою по металу.

Остаточно п’ятачок формується напилком і кріпиться до ножа за допомогою однієї заклепки. Тому крайню частину ножа слід зігнути під прямим кутом по відношенню до ручки. Для цього затискаємо ніж в лещата так, щоб зверху визирало приблизно 11 мм кінчика розклепаною частини. Якщо губки лещат горизонтальні, майбутню ручку маємо вертикально вниз.

Тепер молотком згинає кінчик ножа до площини губок. Отогнется приблизно 10 мм. Після цього потрібно поставити заготівлю зігнутої частиною ножа на будь-яку площину і перевірити перпендикулярність ручки до цієї площини. При відхиленнях в бічну сторону підправити відігнути кінчика ножа, використовуючи лещата або плоскогубці. Якщо ручка неперпендикулярно в напрямку руху квока, її можна підогнуть в місці вигину прутка (сталь хороша тим, що гнути її можна і на готовому виробі). Бажано, щоб відігнута частина ножа була плоскою, інакше п’ятачок буде повністю прилягати до неї. Але якщо площину не вийшла, не біда. Всі зазори і нерівності в місці з’єднання п’ятачка з ножем бажано заповнити і вирівняти компаундом. Епоксидку не люблю. Тому використовую клей БФ-2. Він дуже міцно тримається і не боїться води. Можна додати наповнювач, наприклад, крейду і згладити таку нерівність, як заклепка, шляхом багаторазового нанесення і багаторазового висихання.

Щоб приклепати п’ятачок, свердлимо отвір під заклепку в відігнутою частини ножа. Тепер ставимо цю відігнуту частину на п’ятачок так, щоб ніж «потрапляв» в центр п’ятачка. «Ловити мікрони» не потрібно – все на око. Відзначаємо місце отвори. Воно виявиться зміщеним від центру п’ятачка міліметрів на 5. Заклепка у мене теж сталева діаметром 4 мм. Якщо використовувати для ножа, п’ятачка і заклепки різні метали, то з’явиться гальванопар, і місце з’єднання буде витравлювати при попаданні туди води. Це місце в будь-якому випадку бажано ізолювати від вологи хоча б лаком для нігтів, щоб уберегти від іржавіння.

Голівка в заклепки може бути і напівкруглою, і потаємно. У другому випадку отвір у п’ятачку развальцовивается так, щоб голівка заклепки лягла врівень з його площиною. Вийде красиво і обтічно, що, втім, необов’язково. Наприклад, знаменитий деснянський сомятники з Остра Юрій Максимов використовує змінні п’ятачки – яке вже тут обтікання? Щоб приклепав красиво, бажано застосовувати спеціальний набойнік з напівкруглою ямкою. Але можна і молоточком набити, користуючись його більш гострою частиною. Перед набиванням заклепка коротшає так, щоб її край виступав приблизно на 2 мм.

Ще можна прикріпити п’ятачок до ножа за допомогою клею і ниток. Для цього свердлимо дві пари отворів діаметром не більше 1,5 мм в відігнутою частини ножа (через ці отвори ніж буде стягнутий з п’ятачком нитками). Тепер виставляємо ніж по центру п’ятачкуа й відзначаємо на п’ятачку положення просвердлених отворів. Тим же свердлом «Дрилі» п’ятачок у зазначених місцях. Потім клеєм БФ-2 змащуємо відігнуту частина ножа і ту частину п’ятачка, на якій буде стояти ніж. З’єднуємо деталі так, щоб отвори збіглися.

Підсушуємо клей протягом години (щоб при подальшій примотки нитками деталі не зрушили), після чого з допомогою голки примотували п’ятачок до відігнутої частини ножа в двох місцях, використовуючи дві пари отворів. Нитки просочити клеєм БФ-2 і добре просушити. Утворені невеликі нерівності згладити компаундом на основі БФ-2, багаторазово покриваючи їх клеєм і просушуючи.

Далі приступаємо до ручки. У мене вона має вигляд прямокутника з розмірами близько 26x32x200 мм. Гострі ребра заокруглені. Кращий матеріал для ручки – пробка, яку слід шукати в магазинах обробних матеріалів. Пробка добре ріжеться ножівкою по металу і обробляється дрібним наждаковим полотном. Поглиблення легко зробити надфілем. Щоб м’яка пробка не проверталася на сталевому стрижні ручки, на ньому зміцнюється тонка пластинка алюмінію, яка щільно примотується до стрижня ниткою через кілька пар отворів, просвердлених в ній. Місця примотки потрібно промазати клеєм БФ-2 і просушити.

Пробкова частина ручки має дві половинки, в яких робляться поглиблення під складання алюмінієвої пластини зі сталевим прутком. Поглиблення не потрібно робити дуже точно по збірці. При склеюванні половинки пробки здавлюються, і збірка втискається в пробку. Клеїти пробку добре тим же БФ-2. Після нанесення клею на складання і на внутрішню частину пробки половинки ручки складаються разом із збіркою і міцно обмотуються тасьмою. Сохне клей не менше доби. Якщо десь пробка тріснула або залишилися несклеенние ділянки – не біда. Чимось гострим потрібно запустити клей в потрібні місця і знову, здавлюючи, обмотати тасьмою. Після остаточної просушування надати ручці форму – виріб готовий!

ЯК КРАЩЕ ТРИМАТИ Квок?

Я тримаю ручку квока так, що зверху знаходиться вказівний палець. Великий палець- Трохи нижче, на бічній частині ручки, а інші три – на передній частині.
При такому хваті кисть може повертатися від одного крайнього положення до іншого, на кут близько 180 градусів. Якщо великий палець розташувати на задній частині ручки (або на скошеній тому верхній частині), а інші чотири – на передній, кисть ледве повертається на 90 градусів. Який хват вибрати – залежить мабуть від конкретної руки, від її маси, сили і від рухливості суглобів в різних напрямках.

ЩЕ РАЗ ПРО ГЕОМЕТРІЇ Квок

Але якщо вже зайшла мова про руку, що управляє квоком, доповім свою думку про таку конструктивну особливість квока, як положення ручки щодо п’ятачка. Припустимо, ми розташували п’ятачок горизонтально і провели від нього вгору перпендикуляр. Ручка повинна бути зрушена убік від цього перпендикуляра (в тій площині, по якій буде рухатися квок), а також вгору від п’ятачка. Це потрібно для того, щоб рука слідом за п’ятачком не била по воді. Адже п’ятачок проходить на глибині 5-10 см від її поверхні. Квок Атанова, що став канонічним, має відстань від площини п’ятачка до верху ручки близько 31 см. А зсув ручки в бік становить близько 14 см.

Ручка при цьому перпендикулярна до площини п’ятачка. Деякі сомятники вважають неприпустимим відхилення від такого перпендикулярного положення більш ніж на 3 градуси. Але в мене ручка квока має нахил до площини п’ятачка близько 45-ти градусів. Виходить, що ручка переходить в ніж майже без вигину – квок прямій. Експериментуючи з кутами, я переконався, що можна непогано квокать з ручкою, що знаходиться майже в площині п’ятачка, тобто має відхилення від вертикалі майже на 90 градусів. Правда, потрібно сильно згинати кисть, що незручно. Від канонів можна відхилятися не тільки по куту нахилу, але і по змінам ручки щодо п’ятачка як у бік, так і вгору.

Коли говорять, що з десяти квоком співає тільки одна – не вірю. Просто, звикаючи до одного квок, рибалка дуже тонко налаштовує під нього свою руку. Тепер найменше відхилення від звичної форми квока «збиває приціл». Рибак мимоволі починає прикладати силу, але виходить ще гірше. Тут з наскоку не візьмеш. Новий норовистий квок краще «об’їжджати» не на риболовлі, інакше соми розбіжаться.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

24.01.2012, 21:31

Як правильно зафарширувати щуку

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Кожна господиня, бажаючи приємно здивувати своїх дорогих гостей, прагне приготувати їм щось надзвичайно смачне, наприклад, фаршировану щуку. Рецептів приготування цього вишуканого блюда дуже багато. Щука фарширована, рецепт який я хочу повідати, неодмінно припаде до смаку багатьом!

Для початку рибу слід ретельно очистити від її луски і гарненько промити. Після потрібно обрізати всі плавці: для цього, як правило, використовуються кухонні ножиці.

Потім добре наточеним ножем робляться надрізи в області зябер. Після цього акуратно слід зняти шкіру так, щоб вона залишилася цілісною: це, власне кажучи, як і отопластика, справжня ювелірна робота.

Знявши шкіру, видаляють всі нутрощі, риб’ячі реберні кістки, а також хребет. Мясо що залишилось після видалення кісточок і хребта ріжуть маленькими шматочками. Зняту шкуру перевертають навиворіт і з її внутрішньої поверхні акуратно знімається мясо.

На цьому процес приготування фаршированої щуки не закінчується, адже для фарширування риби потрібна ще і начинка.

Щоб приготувати начинку знадобляться такі продукти: цибуля (пару штук), свіжі гриби, горіхи, олія рослинна, половинка батона, трохи молока, бекон (близько 400г), яйця (два штуки), апельсин, лимон, а також зелень. Але про все по порядку.

Обрізається кірка батона, а м’якуш замочується в молоці. Потім дрібно подрібнюєте цибулю, яку пасеруєте в маслі до золотистого відтінку. До подрібленого риб’ячого м’яса додають горіхи, бекон, а також свіжовичавлений сік від половинки апельсина і половинки лимона. В цей фарш,що утворився фарш додається розмоклий батон і яйця.

Після того як цибуля обсмаженп її виймають з пательні і перекладають в окрему ємність. Потім ріжуться гриби, які після обсмажуються. У цей час утворився рибний фарш кілька разів слід пропустити через м’ясорубку, після чого до нього додають золотисту цибулю і обсмажені гриби.

Внутрішню сторону щучої шкіри присолюють і приперчують, а також поливають апельсиновим і лімонним соком. Потім шкурка вивертається й набивається фаршем. На кухонному столі слід в декілька шарів розкласти харчову плівку, посипати її подрібненою зеленню і зверху укласти фаршировану рибу. Іноді, крім зелені, на плівку кладуть також такі рубані овочі, як буряк, моркву і цибулю, але ці інгредієнти необов’язкові, вони додаються за бажанням. Рибу із зеленню щільно обертають плівкою і фіксують краї за допомогою щільної нитки.

Потім приготована фарширована риба кладеться на деко і поміщається в духовку на одну годину за умови, що температура в ній буде підтримуватися близько двохсот градусів.

Щиро сподіваюся, що тепер, знаючи, як приготувати фаршировану щуку, Ви підкорите гостей своєю кулінарною майстерністю!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

25.01.2012, 15:51

Рибалка виловив рекордного 400-кілограмового тунця

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

У рибалки з Нью-Бедфорда, штат Массачусетс (США), конфіскували тунця вагою 400 кілограмів, якого він виловив у середині листопада.

Рішення про вилучення улову у власника риболовецького судна Карлоса Рафаеля взяли представники федерального управління рибальства.

D-Misha

27.01.2012, 22:39

Зимова рибалка....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

2vanya2

29.01.2012, 19:29

Ловля судака взимку

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Ловля судака взимку починається після становлення міцного льоду, звичайно, лов судака спінінгом вже закінчується. У принципі ловити судака взимку можна, але тільки на “опалювальних” річках, тобто річках, які протікають через усе місто.

Природно, протікаючи через місто, річки приймають всілякі стоки і температура води в річці трішки підвищується і в результаті нижче міста річка не замерзає і можна ловити судака взимку, але, як правило, ловиться він далеко не скрізь, а там, де є відкрита вода т . е. можна ловити спінінгом взаброс.

При нормальній зимової ловлі судака, клювання починається десь із середини лютого, коли річки потихеньку починають розкриватися, перш за все в гирлах проток, струмків, що потрапляють у річку і з околиці можна досить успішно ловити судака.

Ловля судака взимку проводиться, найчастіше, на живця, рідше на блешню, на ямах – ще рідше. У деяких місцевостях (наприклад, на Волзі) блесненье обходить по кількості видобутку навіть ловлю на живця. Блесненье судака нічим не відрізняється від блесненья окуня. Також можна ловити судака взимку самоловами (на живця), що буває дуже навіть добутливим. Взагалі прямим призначенням самолова є лов білорибиці. Про конструкції цієї снасті ви можете дізнатися з розділу «Білорибиця».

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

30.01.2012, 15:07

Про підгодовування

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Як не згадати дитячі роки, коли багато хто з нас проводили літні канікули в селі у бабусі. І головними нашими розвагами було гра в футбол, дитячі гойдалки і, звичайно ж, риболовля.

Багато рибалки тоді, рибалячи багато років, ніколи не використовували звичайну підгодовку. І так завжди риби вистачало з надлишком, а виїхати з риболовлі без багатого улову міг лише закінчений ледар, або феноменально невдачливий чоловік. У такому випадку і, правда, зовсім нема чого було зайвий раз створювати собі проблеми і витрачати час на складання підгодовування. Але це було раніше. А в наш час навіть малі діти, хитні на дитячих гойдалках amalfy, вже знають, що риболовля без підгодовування практично неможлива. А зараз якщо й припустимо рибалити без підгодовування, то тільки на водоймах, абсолютно не зачеплених рибалками або ж у тих, в яких риба буквально кишить. На жаль, нерозумне виловлювання риби, протягом багатьох років включаючи самих дрібних мальків, виснажило рибне багатство багатьох водойм, розташованих поблизу від не тільки великих міст, а й навіть невеликих сіл.

Тому сьогодні любителі рибної ловлі чіпляються буквально за будь-яку можливість хоча б трохи підвищити свій шанс повернутися додому з гідними рибними трофеями. І багато рибалок по праву вважають підгодовування ідеальним варіантом. Що ж являє собою підгодовування? Це маса їстівної суміші, що складається з декількох компонентів. Компоненти та їх кількість може дуже сильно відрізнятися – від 2-3 до 30-40, в залежності від професіоналізму рибалки і місця рибної ловлі.

Прикормка представляє собою спеціальну суміш, яку розкидають у місці рибалки, щоб привернути увагу риби до цього місця, а значить і відчутно підвищити свої шанси на щедрий улов.

Складається підгодовування з самих різних компонентів, які можна розбити по групах і класифікувати їх приблизно так:
1) Ароматизатор – інгредієнт, що привертає рибу до даного місця апетитним запахом (анісові краплі, валеріанові, згіркле рослинне масло, кров);
2) Кормова частина- Саме те, що затримує підійшла на запах рибу саме на цьому місці, підгодовуючи її (хліб, тісто, зерна, черв’яки, шматочки м’яса, риби, мальки);
3) Сполучне – утримує підгодовування в одному місці, не дозволяючи їй відразу розмитися водяним течією (борошно, мелений геркулес, вівсяне толокно, глина);
4) Барвники – завдяки ним підгодовування набуває більш помітний і привабливий для риб колір (кров, розім’ята варена кукурудза);
5) Обтяжувачі – тягнуть підгодовування на дно, дозволяючи їй лягти ближче до місця лову, і не дає течією відносити її у сторону (глина, пісок);
6) Смакові добавки – додають підгодовуванні більш привабливий смак (сушений і мелений бісквіт, какао, цукор, кокосова стружка),
7) Каламутячи речовини – створюють навколо підгодовування каламуть, яка приваблює більшість видів риб – дрібних і травоїдних в пошуках живності, яка живе в донному грунті, великих і хижі – у пошуках травоїдних і дрібних (какао, глина, сухе молоко, яєчний порошок).

Саме з цих основних компонентів можна створити різні підгодовування. Змішувати їх можна в різних пропорціях, залежно від місця рибної ловлі, інтенсивності, ландшафту дна, кількості риби, часу сезону, виду риби, часу дня і року і безлічі інших чинників. Але про все це краще прочитати в спеціалізованих довідниках. Тут наводимо тільки самі загальні поняття про створення прикормки і її використання.

Отже, як же відбувається процес створення підгодовування?
Приміром, ви вже зібралися на риболовлю. Точно знаєте, що рибалити доведеться в річці зі слабким перебігом, з частими вирами і вашою основною здобиччю повинна стати плотва, краснопірка і лящ. Виходячи з цього, і складаємо підгодовування з відповідних компонентів.

Якщо рибалити будете на травоїдних риб, значить берете відповідні ароматизатори і кормову частину. Найкраще підійдуть анісові краплі і хліб, можливо з додаванням розпареній пшениці та консервованої кукурудзи. Цілком можна додати і сильно розварену дрібну картоплю.

У якостістве сполучного матеріалу чудово підійде і звичайна глина. Адже крім сполучного елемента, вона буде виконувати і функції обважнювача. Це досить важливо, якщо ви рибалите в місцях з досить сильною течією. Можна сюди ж додати трохи какао. Завдяки цьому, ваша суміш не тільки придбає солодкуватий присмак, який любить більшість травоїдних риб, але й буде піднімати навколо себе каламуть, яка, напевно, приверне рибу.

Отже, скориставшись цими порадами і багатьма іншими, які можна знайти в книгах по рибалці або ж пошукавши хороші теми в Інтернеті, ви напевно зможете скласти гарну прикормку і завжди приїжджати з риболовлі з прекрасними рибними трофеями.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

karpinets2710

31.01.2012, 10:31

Вибір блешні на ляща
7266
Вибір блешні на ляща залежить від того, на якій воді ви збираєтеся рибалити. Для ділянок водойм з глибиною в три-чотири метри і не сильним плином краще всього вибирати мормишку «краплю», «мурашок», «сочевицю», «грушовидну» невеликих розмірів.

Якщо глибина води велика, то віддавайте перевагу більш важким приманкам, також витягнутої форми. Краще всього, якщо отвір, в який ви будете просовувати волосину, буде знаходитися під кутом у сто двадцять градусів, або ж воно повинно бути перпендикулярним. Для глибини в чотири-вісім метрів вельми популярною стала комбінація мормишок з дрібними нахлистовими мушками, коли на гачки основних принад наживлюються насадки. У таких випадках підгодовування практично позбавлене сенсу.

Також вибирати мормишку на лящів потрібно з урахуванням погодних умов. Фахівці рибного лову вважають, що універсальні приманки мають чорні і сірі кольори. Однак найчастіше при похмурій погоді і на глибинах краще спрацьовують блешні світлих кольорів. Нерідко використовується комбінація кольорів і матеріалів. Наприклад, мідь і свинець, свинець і латунь. Крім того, ви можете спробувати блешні комбінованого забарвлення з вольфраму.

Вироби кольору червоної міді або золотаві більш уловисті восени і навесні. У зимові дні на спокійних водоймах вам варто вибрати блешні на ляща середніх розмірів.

В останні роки все більше рибалок віддають перевагу ловлі на мормишку без насадок. І тут головне – характер коливань і їх частота. Як безнасадкі дуже добре показав себе «чортик» і «коза» темних кольорів.

В якості ж насадки на мормишку для ляща сьогодні вибираються самі різні приманки – гнойові хробаки, мотиль, опариш і підлистник. Це може бути навіть шматочок ПСБ-С-35, хоча улов він вам навряд чи принесе. Якщо ви вибираєте хробака, то насаджуєте його так, щоб не було довгого кінця. У будь-якому випадку, при лові ляща на мормишку вам також варто скористатися різноманітними підгодували. Вибирайте ті, чию основу становить ваша насадка. Не забувайте і про те, що не менш важлива сама гра мормишкою.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

31.01.2012, 13:49

Страви із сьомги

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Сьомга – це одна з найсмачніших і ніжних риб, страви з неї завжди відрізняються тонким смаком і вишуканим ароматом. Якщо ви хочете побалувати себе або пригостити своїх друзів і знайомих прекрасної їжею, то кращої їжі, ніж стейк із сьомги, вам просто не придумати. Ще одна перевага цієї страви полягає в тому, що приготувати його дуже легко, з цим завданням може впоратися і той, хто ніколи нічого складнішого яєчні власними силами не виготовляв.

Страви із сьомги з гарніром, наприклад, картопляним пюре або запіканкою, припадуть до смаку найвимогливішому гурману. Але розглянемо докладніше перший варіант.

Вам знадобляться коренеплоди, які необхідно буде порізати на дрібні частини. Далі в маленькій каструлі розтопіть картоплю, додайте туди мед або цукровий пісок, і гарненько перемішайте. Покрийте овочі водою або краще всього м’ясним бульйоном, накрийте кришкою і проваріть до напівготовності, протягом цього часу ви цілком можете переглянути тури в Домбай вихідного дня. Після цього приготуйте саме пюре.

Наступний етап – приступити до виготовлення найбільшого блюда з сьомги. Візьміть філе і доведіть його в духовці до готовності. Не забудьте скропити шматки лимонним соком, додати солі і перцю. Якщо ні гриля, ні духової шафи у вас немає, то шматки сьомги можна просто обсмажити на сковороді в невеликій кількості оливкової олії.

До приготовленого рибного блюда чудово підходить соус з йогурту, кропу, естрагону, лимонного соку, оливкової олії, солі і перцю. Чудовим доповненням до такого блюда з сьомги стане хороше біле вино.

У цілому ж можна сказати, що ця порода чудово підходить і для запікання, і для смаження. Юшка з неї здатна порадувати буквально будь-якого цінителя кулінарії.
Дуже улюблені в нашій країні і шашлички, приготовлені з даної риби. Вони виходять на подив ніжними і соковитими, не поступаючись в цьому сенсі ні свинині, ні курки.

Сьомга – це продукт, який передбачає величезну різноманітність страв, страви з неї чудово підходять для урочистих подійий, і свят.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

argonavt79

01.02.2012, 10:52

Дивна риба дракон.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Виявляється, у світовому океані мешкає чимало видів живих істот, про які, ми навіть не здогадуємося. Недавно біологам вдалося виявити раніше незнаний для науки вид риб, повідомляє журнал PLoS ONE.

Риба-дракон – саме так фахівці назвали унікальну рибу у якої зуби ростуть прямо на язиці. Вона має невеликий розмір, приблизно 20-25 см, тому не є небезпечною.

Від початку масштабного проекту «Опис морського життя» (оригінальна назва «Census of Marine Life»), що стартував ще 10 років тому, вченим вдалося виявити сотні нових унікальних видів морських жителів.

2vanya2

01.02.2012, 12:57

Види карася

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Відмінності круглого від довгастого: круглий карась він ширший, має горб трохи вище лоба і має розмальовку темно-або червоно-золотистого кольору, довгастий же відрізняється більш довгим тулубом, не має «горба», розфарбовування його луски коливається від сріблястого до сріблястого з темним відтінком , хвіст сильно обрізаний з середини.

Але що цікаво і той і інший вид може жити в одній і тій же місцевості, тобто вони люблять тихі води стоячі заплави, «повільні» ріки. Але довгасті все-таки частіше зустрічається в річках і великих озерах, через що дістав «кличку» річкового або озерного карася. Срібний ж карась відноситься до іншого виду через його відмінності в питаннях форми тулуба, деяких змін форми голови.

Підвидом довгастого карася є степовий карась, який має менші габарити і однією з головною причиною цього є їх середовище проживання, а саме маленьких озерця, але у величезних кількостях, через що риба постійно голодна.

Степовий карась також має деякі зовнішні відмінності від звичайного золотистого і має загострену голову, спинний плавець майже у хвоста, зустрічаються темні плями на тілі риби.

На даний момент проживання та довгастого та круглого карася однакове, тобто вони водяться майже на всій території Росії і в однакових пропорціях.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

04.02.2012, 17:08

Удосконалення коробки для спінінгових приманок

Під час однієї риболовлі я виявив дуже цікавий спосіб для зберігання приманок в коробці. Мова йде про штучні приманки для спінінгу, спосіб зберігання яких, впливає на їх ефективність. Те, що я побачив, змусило мене написати цю статтю ...

Кожен, хто захоплюється спінінгом знає, що приманки можуть добряче "попити крові". На ринку та в магазинах є дуже багато різноманітних коробок, які полегшують їх зберігання і транспортування. Особисто я, однак, не зустрівся з рішенням, яке б в повній мірі задовільняло мене. Завжди мої приманки, під час подорожі охоче грасували по коробці, утворюючи міцну непрацездатну мішанину. Під час однієї риболовлі був дуже здивований, коли побачив рішення, яке використовував мій хороший друг. Я був здивований, що раніше не додумавя до цього сам...

Мова йде про виконання простих надрізів в нашій коробці, які дозволяють прикріпити приманки таким чином, що вони тримаються дуже стабільно і не літають по всій коробці. Нижче наочне зображення - це вид зверху:

Червоні лінії то власне надрізи, які можна зробити звичайним ножем, або за допомогою натфіля, чи ще краще полотна ві ножовки по металу. У ці розрізи, які повинні бути глибиною кілька міліметрів (близько половини сантиметра), закріплюємо приманку - краще за гачок, або за елементи, що поряд з гачком, щоб приманка була стабільною.

Розмір, частота і місце розміщення надрізів то відносна річ, Ви повинні обрати їх самостійно в залежності від коробки що у вас є. Але як би Ви не зробили - переконаний, що і так ефект буде відмінним!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

05.02.2012, 13:15

Рибальський жилет як шлях до зручної та практичної риболовлі

Риболовля приносить нам не тільки задоволення та відпочинок. Крім цього, це фінансові витрати, пізнання, необхідність комбінування рішень. Багато рішень народжуються в процесі проб і помилок. Дуже важливим питанням на рибалці є зручність і практичність. Тому я вирішив розглянути риболовний жилет, як один з необхідних засобів на шляху до зручної та практичної риболовлі.

Перш за все слід сказати , що рибальське спорядження повинно тісно відповідати методу ловлі риби. Так спорядження спіпнігіста буде відрізнятись від того, що потрібно поплавочнику. Однак, у кожному з цих методів, знаходить своє місце риболовний жилет, який, мені особисто видається дуже гнучким рішенням.

Переваги які Ви отримуєте при використанні рибальського жилета:

- Перш за все ви повинні знати, що риболовні жилети забезпечені численними кишенями, відділеннями, в яких ми можемо розмістити кілька «компонентів» приготованих для нашого методу ловлі риби. Часто буває, особливо, при спінінгуванні, що ми проходимо великі відстані. Але при цьому, далеко не завжди мусимо переносити с собою все наше спорядження. В такому випадку, щоб взяти з собою тільки необхідні компоненти, які можуть знадобитися, наприклад набір приманок, достатньо просто покласти їх у кишеню риболовного жилету.

- Добре підібраний і споряджений жилет економить нам багато часу. Нам не потрібно кожного разу при зміні приманки досягати до ящика, чи рюкзака пильно видивляючись і перебираючи купу окремих елементів. Досить досягнути кишені, щоб знайти свою річ.

- Крім того, хороший рибальський жилет, також підвищує вашу безпеку. У разі використання непромокаючих жилетів при випадковому падінні в воду це значно менш небезпечно. Також, в жилеті можна приховати документи, гаманець, телефон - не турбуючись, що ми втратимо їх, або вони потраплять у воду.

Недоліки:

- Перш за все, щоб насолоджуватись додатковою функціональністю мусимо потратитись, в принципі ситуація така ж, як і з будь-яким рибальським спорядженням.

- Влітку жилет може виступати додатковим одягом, тому буває просто жарко.

- Неправильно підібраний жилет може бути громіздким і тоді його корисні якості губляться.

Купівлю жилета можна порівняти з купівлею авто. Пішовши на авторынок Ви ж не купуєте перше зустрічне авто, а обираєте під Ваші цілі, вподобання, таке яке Вам підійте. Так і тут, перш ніж купити жилет варто добре замислитись для чого, оглянути кілька моделей, спробувати порухатись в ньому і, що важливіше - побачити розподіл кишень. Це основне питання, тому що Ви купуєте жилет для того, щоб зручно рибалити, і не думати постійно про те, де заховані ваші улюблені приманки, чи ніж чи екстрактор і т.п.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

05.02.2012, 18:33

Вплив погоди на клювання риби
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Риба добре клювала вчора і буде клювати завтра... Жарт, але як відомо в кожному жарті є лише доля жарту. Немає такого рибалки, який би не замислювався чому в одних випадках риба клює добре, а в інших погано. Спробуйте спитати будь-якого рибака якому сьогодні не пощастило з уловом, і він може назвати десятки причин - не та фаза місяця, не той вітер, хмарно, чи навпаки ясно, тиск малий і т.д. При чому, версії рибалок можуть кардильно відрізнятись, але в основному всі невдачі так чи інакше пов'язують з погодою. Так що це? Просто виправдовування чи все таки є залежність активного клювання риби від погодних умов.

Я доволі давно веду рибальський щоденник, і щоразу після риболовлі, окрім іншого, заношу також дані і про погоду. Якось спробував узагальнити кількарічні записи щоб зробити певні висновки. І що ж? Залежність активності рибного клювання від погоди є, але по-перше вона різна для різних місцевостей, по-друге ця залежність різна для різних видів риб, і по-третє взагалі говорити про це однозначно неможливо, оскільки характер клювання залежить від безлічі різних факторів і умов і виділити залежність тільки від погоди можна лише приблизно.

Однозначно можна сказати наступне, що в більшості випадків погано позначаються на клюванні різкі зміни погоди. Якщо вчора світило сонце, а сьогодні дощ "як з відра" і температура впала на кілька градусів, то клювання швидше за все буде слабким. У такий переломний для погоди момент риба малоактивна. Вона найчастіше стоїть на місці, або мало пересувається. Таким чином, краще клювання спостерігається в стійку тривалу погоду.

Далі дослідження моїх записів, та в принципі як і попередній висновок, збігаються з встановленими уявленнями про вплив погоди на клювання риби. Оскільки це може бути корисним для новачків рибної ловлі то наведу їх тут.

Найбільш вдала рибалка, трапляється, як правило в період довготривалої нежаркої безвітряної погоди, яка зрідка переривається короткочасними дощами, а також під час стійкої помірно-похмурої, але не дощової погоди.

У спекотну безхмарну й безвітряну погоду клювання більшості риб вдень абсолютно відсутнє й з'являється лише вдосвіта та в сутінки; перед грозою є досить великі шанси на появу короткочасного клювання, яке, як правило під час грози переривається і знову поновлюється після неї, якщо зливові потоки не сильно скаламутити воду в прибережній зоні водоймища.

У період затяжних дощів слабке клювання риб можливе, зазвичай під час перерв у випаданні опадів, якщо одночасно припиняється або слабшає вітер.

У періоди нестійкої, часто мінливої погоди клювання риби не постійне і, як правило, короткочасне. У зимовий час, успішній рибній ловлі сприяє стійка морозна або з відлигою погода без снігопадів і хуртовин, а також супутніх їм сильних вітрів і різких перепадів атмосферного тиску.

В період відкритої води риба не клює під час штормових вітрів будь-якого напрямку й різких змін атмосферного тиску.

Найбільш тривалі перерви в клюванні риб спостерігаються при холодних вітрах північних і північно-східних напрямків, що викликають значне похолодання й перемішування води за рахунок посилення вітрових течій. Хоча, знову ж таки, є місцевості чи окремі водойми де краще клює саме під час цих холодних вітрів, це також може залежати і від пори року.

Добре клювання риби спостерігається в основному при нормальному атмосферному тиску. Клювання погіршується при пониженні тиску й, навпаки, поліпшується при його підвищенні. Нерідко буває й так, що при тривалому (протягом багатьох днів) збереженні зниженого атмосферного тиску риби пристосовуються до нього й починають клювати, але, як правило, значно слабше звичайного.

Знаючи прогноз погоди на найближчі дні, можна приймати рішення про поїздку на рибну ловлю. Однак необхідно пам'ятати, що метеорологічні зведення, передані по радіо і телебаченню, і прогнози погоди, що повідомляються в пресі, даються для відносно великих районів країни. Тому слід використовувати місцеві метеорологічні ознаки погоди. Як знайти такий прогноз в інтернеті? Та надзвичайно просто, зробіть відповідний запит в пошуковій системі, для прикладу - "погода в омске".

І ще раз повторюсь. Все це умовно, і на клювання риби крім погоди впливає ще безліч різних факторів, Крім цього, погода не однаково впливає на різні види риб, та в різних місцевостях. Хоча, звичайно, якщо Ви належите до тих щасливчиків, що можуть обирати день риболовлі в залежнгсті від погодних умов, то варто її врахувати. Я ж, як правило, рибалю що називається "коли виходить", а тому на погоду не зважаю, адже так і взагалі можна не попасти на рибалку, а я так не можу...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

06.02.2012, 09:07

Ціленаправлена ловля верхівки по останньому льоді

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

Зазвичай верхівка не належить до тих риб зя якими ми полюємо взимку, адже в цей час вона менш активна як окунь чи скажімо плотва. Але, ближче до весни, коли починається танення снігу, відбувається різке підняття її активності, при правильному підході, улови можуть бути дуже непоганими.

Верхівка зимує в глибоких місцях, особливо полюбляючи місця з невеликою, ледве відчутною течією. Вона збирається в великі зграї, та розташовується впівводи над ямами і вирами. Протягом всієї зими, клювання цієї риби носять випадковий характер, і ловити її ціленаправлено не має змісту. Але, як тільки перші талі води почнуть освіжати застояні зимові водойми, верхівка підходить до місць впадання річок і струмків. Вода, стікаючи під ще досить міцний лід, несе в собі не тільки кисень, а й всіляке сміття, серед якого риба знаходить їжу. Цей час і є тим моментом коли варто націлитись на ловлю верхівки.

Тут потрібно сказати, що часом з якихось причин верхівка залишається на своїх зимувальних стоянках до повного сходу льоду, але при цьому так само починає клювати. Тому, коли водойма добре знайома, для початку потрібно спробувати ловити на ямах, пропонуючи приманку у верхніх і середніх шарах води. У разі незадовільного результату, слід переміститися ближче до берега і спробувати пошукати її в гирлах струмків, що впадають у водойму, або під високим берегом.

При пошуку місця стоянки верхівки, врахуйте, що навесні вона занадто близько до берегів та до впадаючих струмків чи річок не наближається, очевидно у зв'язку з зимовим занепадом сил. Тому потрібно обирати місця де основний потік течії вже значно ослаб, а глибина в цьому місці була б не менше трьох метрів. На мілководді в такий час верхівка практично також не з'являється. Якщо вже Вам пощастило знайти таке місце де тримається багато цієї жвавої рибки, то можете розраховувати, що вона буде там до повного сходження льоду.

Снасті повинні відповідати розмірам цієї невеликої рибки. Втім, застосування дрібних мормишок вже саме по собі диктує застосування найтонших жилок і відповідних оснасток. Ловля проводиться як на поплавок так і на мормишку. Більшість, однак, все-таки надають перевагу ловлі на мормишку, оскільки переважно це досить динамічна ловля, по-друге клювання верхівки дуже стрімкі і вчасно зреагувати на них з поплавком важче, по-третє щоб утримати рибу біля лунки потрібно весь час підсипати прикормку, а вона на морозі налипає на поплавки і дуже заважає слідкувати за клюваннями.

Для успішної ловлі верхівки, як вже було сказано, необхідна прикормка. Справа в тому, що ця моторна рибка, перебуваючи в товщі води, постійно рухається по колу, діаметром 10-15 метрів. Можна, звичайно, насвердливши десяток лунок, постійно переміщатися від однієї до іншої, але це досить втомливо. Простіше утримувати зграйку поруч з робочою лункою, постійно підсипаючи в неї дрібний корм. Найкращим і доступним видом прикормки в цьому випадку будуть панірувальні сухарі або будь-яка інша суха суміш без стійкого запаху. Панірувальні сухарі вже самі по собі мають потрібний запах (більше того, інші запахи скоріше відлякають ніж приманять верхівку), при намоканні поступово тонуть, створюючи під льодом, приблизно в метрі від поверхні, привабливу хмарку і тому відмінно виконують свою роботу. При внесенні прикормки необхідно враховувати течію, яка в будь-якому випадку буде зносити легкі частинки. Але, оскільки сама оснастка для ловлі верхівки має також малу вагу і горизонт лову невеликий, це взаємно компенсується.

Для лову верхівки застосовують дрібні вольфрамові мормишки з підсаджуванням мотиля або личинки реп'яха. Проводка має слабовираженний характер, опускання і підйом з невеликими поштовхами. Іноді гра і зовсім не потрібна, і верхівка відмінно реагує на мормишку, що висить у товщі води і злегка погойдується на слабкій течії. Головне, визначити ефективний горизонт ловлі, який становить приблизно півметра, і може знаходитися під самим льодом, в метрі від поверхні або впівводи. Це визначається дослідним шляхом і в процесі ловлі змінюється дуже рідко.

2vanya2

06.02.2012, 14:43

Особливості зимової ловлі ляща на легкі приманки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При зимовій ловлі ляща дуже важливо правильно налаштувати снасть. Основне це домогтися того, щоб приманка плавно опускалася вниз. Деякі рибалки надають перевагу плоским, легеньким варіантам мормишок з підсаджуванням декількох мотилів, мотивуючи це тим, що при пошуку корму лящ втягує в себе все, що більш-менш схоже на живий організм, тому втягнути легку мормишку йому набагато простіше, ніж важку вольфрамову. Бувають, правда, варіанти, коли лящ тільки злегка втягує приманку губами, при цьому кивок або поплавок трохи сіпаються - і все. В даному випадку закритий наживкою гачок краще: якщо наживка не викликала у ляща підозри, він може після кількох пробних хваток врешті решт грунтовно схопити її.

А якщо лящ зауважив підступ?

Професіонали лящатники, знають, що після декількох хитань або смикань поплавок чи кивок потім надовго може завмерти. Знаючи цей прийом ляща, рибалки зі стажом роблять підсічку під час посмикування, що називається наобум. Хоча це не завжди дає результати, тут все залежить від якогось внутрішнього чуття, пояснити це не можлив,о оскільки це набувається тільки з досвідом.

Зимова наживка для ляща - це, як правило, мотиль, точніше пучок мотилів, оскільки підлящик і лящ краще бере об'ємну наживку. Якщо у вас є заготовлений з осені гнойовий черв'як, то обов'язково прихопіть його з собою на риболовлю в затяжну відлигу. Саме в такий період середній, надітий гармошкою черв'як, а краще гроно дрібних черв'яків, будуть для ляща більш привабливою наживкою. Там, де ляща небагато, корисно ловити на бутерброд мотиля і дрібного опариша або бутерброд мотиля та реп'яхів. Світлі личинки виділяються на дні і краще приманюють до себе рибу.

Де тільки, і в яких тільки умовах не приходиться бувати рибалкам в пошуках рибальського щастя. Це і гори, і хащі, і болото, і сніг, і дощ, і сонце. Нажаль, при цьому частенько потерпає наша техніка, в даному випадку мова йде про телефони. В кого, наприклад, телефон не купався? А залишатись на зв'язку - дуже важливо. Щоб позбутись таких пробем купуйте спеціальні защищенные телефоны, вони не бояться ударів, води, снігу, не царапаються, ще й батарея довго тримає.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

06.02.2012, 18:17

Зимова ловля ляща на мормишку в півводи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Взимку лящ проявляє найбільшу активність під час відлиги і по першому льоді. Проте, активність ця умовна і в цілому можна сказати, що великий лящ по першому льоді клює непередбачувано. А ось підлящик постійно пересувається в пошуках корму. Часто його зграї тримаються в півводи над ямами і вирами. Це залежить від водойми, вірніше від умов які в ній склалися, пори року, погоди і ще ряду інших не менш важливих чинників. Підлящик завжди шукає корм на своїх улюблених місцях, але якщо не знаходить його, починає пошук інших місць, вибираючи ті шари води, які в даний час можуть підходити йому по температурі, насиченості киснем, атмосферного тиску, швидкості течії, замутненістю води і наявності корму.

Для того щоб зимова риболовля була комфорною, і Ви не думали як зігрітись, і як не простудитись радимо Вам використовувати термобілизну, адже вона призначена для того щоб гнучко реагувати на температуру тіла. Тобто сидячи на місці, термобілизна буде зберігати тепло Вашого тіла, а при активному пошуку риби - буде відводити лишнє тепло та не допустить до спітніння. Термобілизну від ведучих світових брендів можна знайти тут -> термобелье киев купить.

Для того щоб ловля ляща була вдалою, потрібна вудочка з легким регулюванням оснащення, призначена для ловлі на різних рівнях. У цьому випадку часто виручає тандем мормишок: нижня ставиться важка, типу "уралки" або "краплі", але найчастіше "чортик" чорного, темного або матового кольору. Для другого ярусу можна вибрати мормишку з більш широкого ряду моделей. Це може бути і полегшений "чортик", і "мураха", і "дробинка". Важливо, щоб гачок був довшим. Верхня мормишка закріплюється на основній жилці двома способами: ковзним або жорстко фіксується на другому повідку. Вважається, що ковзна оснастка краща, оскільки в цьому випадку буває менше зачепів. Гачки також підбираються специфічні. Часто використовують гачки з підігнутою цівкою або загнутим всередину кілечком № 3-4. Вони з успіхом замінюють верхню мормишку, якщо на них надіти кольорову намистинку, а також шматочок (коричневого, червоного, оранжевого, чорного) кембрика або поролону.

Останнім часом з'явився тандем блешні з дрібною нахлистовою мушкою, на гачок основної приманки наживляють наживку. Ловлять таким оснащенням в півводи, на глибині 4 - 8 м. Прикормка в даному випадку малоефективна, хоча при ловлі поперемінно в декількох лунках їх не зайве заздалегідь підгодувати невеликою кількістю мотиля. Гра мормишкою залежить від досвіду, навичок і пристрастей самого рибалки.

2vanya2

07.02.2012, 13:27

Нескладні правила поведінки на льоді які убережуть Вас від неприємностей

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

На календарі кінець січня, нарешті зима на законних підставах вступила у свої права і на більшості водойм України радісна подія для любителів зимової рибалки - першоліддя. Це пора доброго клювання і привід нарешті «розчохлити» зимові снасті, що припадали порохом упродовж літнього сезону і здавалось, що вже не пригодяться в цьому році. Але саме цей період найнебезпечніший, адже крига може виявитися затонкою, щоб витримати вагу людини, про що і попереджають працівники МНС, а служби новин раз по раз розказують про трагічні наслідки такої риболовлі. Ми ж не будемо Вас лякати, чи відговорювати від такої бажаної пори, але вважаємо своїм обов’язком розповісти декілька нескладних правил, засвоївши які Ви уникнете прикрих несподіванок.

- Якщо товщина льоду менша за 5- 7 сантиметрів - виходити на водойму небезпечно. Надійний лід зазвичай має блакитний, зеленуватий відтінок.

- Заходити на кригу і виходити на берег безпечніше у місцях, розташованих над мілиною, і таких, що не вкриті снігом. Пересуватись тонкою кригою краще по протоптаних доріжках.

- Поодинці у цей період рибалити ризиковано. Якщо рибалите компанією, то не скупчуйтесь щільно в одному місці. Якщо йдете по кризі групою - пересувайтесь поодинці ланцюгом, дотримуючись інтервалу не менше як п’ять метрів. Перед виходом на тонкий лід обов’язково запасіться шматком мотузки довжиною 10-15 метрів.

- Дуже небезпечно випробувати на міць кригу на річці. Оминайте місця зі швидкою течією, місця де впадають струмки і ті, де скидають відпрацьовану теплу воду. Не наближайтесь до тріщин, підталин, в мерзлих у кригу гілок, водоростей, очерету.

- Для рибалки з льоду використовуйте спеціальні палатки для зимової риболовлі, а звичайні туристические палатки не підходять для цього оскільки вихід і огляд у них затруднений.

- Верхній одяг щільно не застібайте, а лямки рюкзака надіньте на одне плече: у разі чого має бути можливість швидко від них звільнитися.

- У підозрілих місцях перевіряйте товщину криги за допомогою пешні. Але бийте не прямо перед собою і під ногами, а дещо у бік. Якщо лід пробивається з одного удару, негайно повертайтеся назад.

- Крига проламується миттєво зазвичай на «останньому» льоді, натомість на першолідді пролому передує її просідання й характерне потріскування. Якщо ви помітили такі ознаки, негайно повертайтесь і йдіть до безпечної ділянки своїми власними слідами.

2vanya2

07.02.2012, 17:29

Під Москвою знайдено рибальські знаряддя часів мезоліту які являються найстарішими у Європі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Міжнародна група археологів під керівництвом Іспанської національної дослідницької ради виявили в Підмосков'ї неводи та рибні пастки віком понад 7 500 років.

Знахідка важлива не тільки тим, що це одні з найстаріших рибальських пристосувань у Європі. Виявляється, жителі цього регіону не практикували сільське господарство майже до самого залізного віку. Тим цікавіше буде зрозуміти, яку роль відігравала риболовля у їхньому житті.

Як зазначає керівник проекту Ігнасіо Клементе, до цих пір вважалося, що мезолітичні групи мали тільки сезонні стоянки, але, судячи з нових знахідок, мешканці басейну річки Дубни рибалили на одному місці постійно і в мезоліті, і в неоліті.

За словами дослідників, жителі поселення Замостя-2 воліли полювати влітку і взимку, рибалили протягом весни і початку літа і збирали урожай лісових ягід у кінці літа і восени. «Ми вважаємо, що риба грала важливу роль в економіці тих суспільств, тому що це був універсальний продукт: його легко зберігати у висушеному або копченому вигляді», - підкреслює пан Клементе.

У ході трирічних розкопок, що щойно завершились виявлено кілька типів об'єктів: побутові предмети (ложки, тарілки і т. п.), знаряддя праці, а також зброя для полювання й рибальські снасті. Всі вони виготовлені з кременю і інших каменів, кістки та дерева. Дослідники відзначають складність рибальських інструментів: вони створювалися спеціально для різних методів риболовлі. Особливо добре збереглися дві великі пастки, що є чимось на зразок плетених кошиків. Плюс до того знайдені гачки, гарпуни, грузила, поплавці, голки для плетіння та ремонту сіток, а також ножі з лосиних ребер для чищення риби.

Одна з чудових особливостей Замостя-2 - прекрасне збереження (завдяки торфовищам) органічного матеріалу: дерева, кістки, листя, екскрементів і особливо риб'ячих останків. Можна робити висновки про відсоток риб'ячого білка в раціоні стародавніх людей. Крім того, ймовірно, вдасться встановити, які види ловилися, в якій кількості, в який час, а звідси - яку роль в економіці відігравало рибальство.

Поселення було відкрито в 1980-х при будівництві каналу, частиною якого стало русло річки Дубни (Оксько-Волзький басейн). Замостя-2 має чотири археологічних шари: два мезолітичних (5900-5100 роки до н. Е..) І два неолітичних (4800-3500 роки до н. Е..).

Що не говори, а зараз набагато простіше подорожувати, досліджувати, чи вести археологічні розкопки як в даній статті. Раніше потрібно було все детально планувати, адже вийшовши за межі бюджету отримував багато проблем. А тепер на допомогу приходять банки такі як eximb.com: замовив послугу "перевод денег" та й все, досліджуй чи подорожуй далі.

2vanya2

07.02.2012, 19:41

Ловля щуки навесні

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зима цього року в наших широтах видалась якоюсь вже зовсім не впевненною, невеличкі морози чергуються потепліннями та рясними дощами, більшість річок ще так і не вкрились кригою достатньо міцною щоб потішити себе зимовою риболовлею. І хоча метереологи передають похолодання, про те воно має бути не довготривалим, та й вірити метеорологам те саме, що й політикам. Так чи інакше зима впевнено йде до заваршення. А прихід весни, це радість для кожного рибалки, але особливо радіють відкритій воді справжні спінінгісти.
Першу рибу яку найчастіше ловлять навесні на спінінг, це щука. В даній публікації розглянемо стратегію і тактику пошуку зубастої красуні щуки на природних водоймах, а також розберемось які приманки підібрати для ловлі щуки навесні, щоб завчасно і в повній мірі підготувати свої снасті до цього сезону, і при першій же можливості не втрачаючи часу - на водойму полювати на зубасту з спінінгом ( а це вже ось ось, поскоріше б...).

Нерест щуки на території України відбувається в березні, рідше на початку або в середині квітня, це залежить від темпаратури води яка повинна досягти 3-6°С; в озерах нерест відбувається дещо пізніше. Хижачка, готуючись до нересту підходить на мілководдя ще під льодом. Найбільш-інтенсивно нерест відбувається при температурі води 7-13°С. Нереститься щука невеликими зграями,зазвичай по три-чотири особини, з яких одна самка. Раніше всього метають ікру молоді (трирічні), пізніше всього найбільші представники.

Після нересту щуку в першу чергу необхідно шукати на малих річках та затоках.

У річці або водосховищі будь-яка доросла хижачка володіє своєю ділянкою для полювання, площа якої залежить від розміру щуки, від 20-30 кв.м. для невеликої щуки-трав'янки і до 50-70 кв.м. для великої форватерной щуки. Зайнята ділянка звільняється лише при витісненні хижачки більш великою рибою, вилов господині ділянки рибалкою, або, також, територія може тимчасово здаватися в оренду ситою щукою, яка перетравлює свою здобич в підводних заростях по сусідству. Своєрідна форма тіла щуки дозволяє їй розвивати високу "кидкову" швидкість в момент атаки своєї здобичі. При кидку на жертву за одну секунду, щука досягає швидкості 97 км / год, такий результат не під силу навіть найкращим спортивним гоночним автомобілям.

Не дивлячись на свою обережність, щука дуже любопитна, особливо по відношенню до того, що може здатися їй харчовим об'єктом. В літературі описані випадки коли щука примудрялась нападати на механічні капкани на ондатру, які поблискували в підводних заростях, нападала і вних же залишалась.
Які ж приманки використовувати при ловлі щуки весною?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У першу чергу, це, звичайно ж коливалки. Саме на весні, після нересту старі добрі коливалки по щуці працють найкраще. Але необхідно враховувати невеликий нюанс, весняна щука найчастіше тримається на прогрітих ділянках водойми, на мілководді, тобто блешні потрібно вибирати легкі, які можна досить повільно провести на мілкому місці. Справа в тому, що після нересту щука починає трохи вередувати, вона хворіє і встигнути за жвавою приманкою їй складно, тому найчастіше ловлять щуку на середні розміри блешень.

Друга приманка, яку використовують спінінгісти при веснянній ловлі щуки, це воблери, проводити яких інколи слід твічінгом або ривками. Прикладом таких уловистих воблерів, які чудово працюють навесні, можуть бути воблер Хаскі Джерк (Husky Jerk), або Damiki Lexury (Дамікі Лексурі). Це добре відомі рибалкам-спінінгістам воблери-суспендери, які затихають, завмирають в товщі води. В принципі, навесні підійде практично будь-який суспендер, який дуже повільно спливає або навпаки потихеньку тоне, цього цілком достатньо для того щоб щука підійшла і атакувала приманку.

Часто після нересту, щука забивається в коряжники, зарості водної рослинності і ловити на звичайні приманки в таких місцях складно, тобто звичайна коливалка в більшості випадків збере на себе масу старої трави або зачепиться за корч. У такій ситуації має сенс спробувати ловити на спіннербейт. Це вже добре відома приманка, яка себе добре зарекомендувала саме при ловлі в «міцних» місцях. Спіннербейт має імунітет до зачепів, ну якщо не в повній мірі, то, щонайменше на 99% і в деяких міцних місцях він добре ловить саме мляву щуку.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Також в таких місцях при ловлі щуки навесні, має сенс використовувати техаську оснастку,- це металевий повідець, грузик у вигляді кулі і офсетний гачок, наприклад з твістером. Подібна снасть фактично абсолютно не зачіпається, вона долає абсолютно всі корчі і відмінно ловить щуку.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Як ми вже говорили, навесні щука намагається триматись прогрітих ділянок водойми, а це як правило там де мілко. Провести приманку в таких місцях буває дуже важко, на неї може чіплятись всіляке сміття, вітки, минулорічна трава та листя. В таких випадках може допомогти коливалка з одним припаяним намертво гачком та захистом від зацепів у вигляді вусиків, так звана коливалка незачіпляйка. Така блешня дуже добре працює по щуці навесні, а якщо вчепити ще й твістер на гачок, то взагалі отримаєте майже неперевершену приманку, яка добре ловить щуку саме весною, хоча і восени не слід про неї забувати.

Весна, коли починається повінь, а риба починає вести себе більш-менш активно, - це надзвичайний час. Не прогавте його. В цей час рибалка спінінгіст може розраховувати на досить пристойні трофейні екземпляри хижака, не тільки щуки але й окуня, який досить таки часто кидається на здавалось би щучі приманки.

І ще одне, не потрібно забувати, що щука залишається щукою, хоч у весняну пору, хоч в осінній час і рибалці слід завжди оберігати свої приманки від щучих зубів, тобто необхідно використовувати повідок.
Шановні рибалки, як правило в пошуках рибальського щастя ми багато їздимо на автомобілях, і хоча ми бажаємо Вам ніколи не мати неприємностей на дорогах, все ж рекомедуємо ознайомитися як вести себе при ДТП. Юридична інформація, що є на порталі prostopravo.com.ua допоможе Вам уникнути зайвих проблем. Будьте обережні!

D-Misha

08.02.2012, 10:27

Рибна юшка....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

2vanya2

08.02.2012, 12:19

Ловля окуня взимку на балду

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При ловлі окуня взимку добре зарекомендувала себе приманка, що отримала назву "балда". Відразу хочу сказати, що "балда" успішно використовується також і влітку, але про це іншим разом. Зараз же поговоримо про особливості ловлі окуня на балду саме взимку.

"Балда" як і решта приманок може приймати кілька форм чи модифікацій, але основний її вигляд наступний: це досить важке, грушоподібне свинцеве тіло, в вужчій (це буде верх приманки) частині якого зроблено отвір, крізь який пропускають жилку, по обидва боки якої чіпляють гачки, і зав'язують петлю.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Розмір гачків підбирають залежно від розміру тягарця не більше його самого по довжині. Дрібні гачки будуть погано засікати рибу, а великі гачки не будуть так виразно грати. Також ця приманка може виготовлятись з вольфраму, який позволяє зробити приманку меншою за розміром, але з більшою вагою. На гачки, як правило, насаджують різнокольорові бісеринки, або кембрики. Колір самого тягарця також може бути різним, як і його вага - все це залежить від умов ловлі. Так як на балду може клюнути і щука, то іноді ставлять сталевий повідок. Але найбільш ефективна "балда" при лові окуня.

Цю приманку в основному застосовують по першому льоді. Однак, ловля на неї може вестися і глухою зимою, тому що взимку часто бувають такі моменти, коли окунь активний і немає часу на насадження мотиля і опускання мормишки на велику глибину. У цьому випадку в своєму арсеналі потрібно завжди мати цю приманку, так як через свою, порівняно велику масу, її застосування в цьому випадку буде більш ефективним.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При риболовлі на цю приманку можна використовувати звичайну вудочку для зимової рибалки, але бажано, щоб у неї була велика котушка. Так як балда вважається пошуковою снастю, то вам доведеться дуже часто пересуватися по водоймі і шукати перспективні місця для ловлі активного окуня.

Кивок так само, як і на всіх інших зимових снастях, має відповідати вазі приманки.

Проводку використовують наступну. Опускають на дно. Після цього піднімають і роблять невеликий удар по дну, чекаємо 2-3 секунди, і знову такий же повтор. При такому постукуванні по дну, піднімається хмара каламуті, яка добре і здалеку приманює рибу. У цій хмарі каламуті риба знаходить балду, яка своїми гачками з насадженим на них кембриком чи бісером нагадує їй дрібних водних рачків або личинок. Зазвичай якщо окунь стоїть під лункою, то він бере на 2-3 секундній паузі. Якщо ж окунь перебуває в середніх шарах води, то слід невеликими помахами вудочки з зупинками, потихеньку підніматися по різних шарах. У цьому випадку клювання відбуваються і на зупинках, і на самих проводках.

Зимова ловля окуня на балду може застосовуватися також і з підсаджуванням мотиля або опариша, але головна особливість в тому, що потрібно буде постійно стежити за рівновагою приманки, тому, що, якщо Ви, переважите один кінець, то гра приманки зміниться, і вона втратить свою привабливість.

Клювання при проведеннях відбуваються різних видів. Від провисання приманки до різкої зупинки. Якщо Ви помітили найменші ознаки клювання, то потрібно без зволікання підсікати. Якщо ж клювання було холостим, то не потрібно приманку кидати на дно і починати проводку заново. Опускайте її повільно з невеликим погойдуванням. І так само при першому опусканні в лунку, не робіть це швидко, а опустіть її хвилями.

Балда має явні переваги перед іншими безнасадочними мормишками:
- це досить важка приманка, тому швидко досягає дна навіть на великій глибині і на течії, легко проходить крізь шугу в лунці. (Ті, хто ловить на дрібні мормишки, знає, що час на опускання приманки в точку ловлі часом дуже дорого коштує.);
- зазвичай, насаджувати на гачки «балди» нічого не потрібно, а це знову виграш часу, та й руки морозити зайвий раз немає необхідності;
- також важливою перевагою балди є її дешевість, собівартість її виготовлення - копійки, погодьтесь порівняно з іншими приманками, коли ціни разом з снастями і необхідними аксесуарами досягають таких висот, що хоч кредит бери, це істотно економить сімейний бюджет, та й обірвати не так шкода, а тому можна сміло експерементувати.

І ще одне: дуже корисно при ловлі на «Балду» час від часу опускати в лунку і прикормку у вигляді мотиля або, ще краще, мормиша. Тоді зграйка окуня буде постійно крутитися біля лунки і активно брати на приманку.

Ловля окуня на Балду дуже цікава і має великий спектр своїх секретів, який кожен рибалка виробляє сезонами на своїх улюблених водоймах. Так що ця інформація мала частина того, що можна дізнатися про цю надзвичайно вловисту і ефективну приманку.

2vanya2

08.02.2012, 14:05

Рибалок в Україні закликають не виходити на лід
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Український гідрометерологічний центр рекомендує рибалкам і любителям зимового відпочинку не виходити на лід, так як він ще не сформувався повністю.

"На водних об'єктах лише візуальний лід який не дає можливості виходити на нього, тому що товщина льоду ще не наросла до того рівня, щоб могла безпечно витримати людину", - повідомила начальник відділу гідрологічних прогнозів Укргідрометцентру Вікторія Бойко на прес-конференції.

Також Вікторія Бойко зазначила, що українські річки увійшли в зиму з досить стабільним рівнем води, який є навіть трохи нижче, ніж середньостатистичний за останні роки, що не дає підстав очікувати якихось надзвичайних ситуацій.

Бойко підкреслила, що немає підстав для того, щоб навесні в Україні відбувалися якісь небезпечні гідрологічні процеси, пов'язані з підняттям рівня води. У той же час, вона звернула увагу на те, що це стосується переважно рівнинних територій, а в Карпатському регіоні, особливо Закарпатському, завжди існує небезпека виникнення паводків.

Також метеоролог зазначила, що в даний час в Карпатському регіоні існує небезпек

2vanya2

08.02.2012, 19:44

Аромати бойлів для ловлі великого коропа в холодну пору року

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

Поговоримо про аромати бойлів для ловлі великого коропа в холодну пору року. Хоча коропи теплолюбиві риби, але перед настанняи зими та й взимку вони все таки мусять кормитись і ви можете зловити їх на волосяний монтаж з бойлами, поки вода вільна від льоду.

Тепла зима для любителів зимової риболовлі це ціла драма, а для карп'ятника - зірка з неба, так що Ви не повинні відмовлятися від зустрічей зі своїми улюбленцями ))). Однак для успішної ловлі коропа в холодну пору року потрібні спеціальні приготування, і, перш за все, добре знання їх зимового меню. Хоча в різних водоймах в коропів можуть бути різні смаки, але наші вказівки та поради засновані на багаторічному спостереженні, і можуть для кожного стати відправною точкою для самостійних експериментів.

Восени коропи годуються за допомогою раків, молюсків та інших підводних мешканців, тому варто вибирати бойли м'ясної структури. Цього має бути достатньо, але підвищити їх ефективність можуть атрактанти. Добре поєднується м'ясо з бананом (м'ясний бойл діпуємо банановим "соусом"). Таке поєднання просто несамовито приваблює коропа.

Взимку короп годується слабо, але все ж достатньо, щоб спробувати його половити, якщо водойма вільна від льоду. Карпова їжа в цей період повинна легко засвоюватись і подаватись невеликими порціями. Перевірено добре працюють в цей час бойли зі смаком ківі (буває що дуже добре працюють, якщо добавити трішки молюсків).

2vanya2

08.02.2012, 23:19

Приготування макаронів для ловлі ляща і інших мирних риб

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

У багатьох водоймах макаронні вироби є улюбленою їжею ляща (і не тільки ляща, частенько попадаються карасі, коропи та й інші мирні риби). Розглянемо один із способів приготування цієї ефективної наживки.

Щоб макарони добре приманювали рибу, і не розпадались в процесі закидання, потрібно їх правильно приготувати. Даємо Вам перевірений часом перепис приготування макаронів типу "зірочка" які власне і відзначаються при ловлі лящів.

Кип'ятимо воду з дрібкою солі. Кидаємо макарони в окроп. Потім додаємо трішки цукру (кількість потрібно визначити експериментально, але лящ полюбляє солодощі). З моменту коли ми всипали макарони весь час помішуємо їх, щоб ті не пристали до каструлі. Варимо на повільному вогні, протягом, приблизно, п'яти хвилин, весь час перевіряючи зірочки на твердість. Вони повинні бути злегка недоварені. Для тих, хто полюбляє готувати макарони для споживання в їжу не повинно виникнути жодних проблем, щоб впіймати цей момент. Ну а для тих, хто не дуже смислить в приготуванні, то хіба експериментально, або можете звернутися за допомогою до своєї кращої половини ))).

Після того, як знімете каструлю з вогню, слід залишити макарони в воді на кілька хвилин аби вони набрякли. Далі зливаємо воду через сито і загартовуємо їх холодною водою (просто, енергійно промийте макарони під краном з холодною водою). І все, макарони готові. Ви можете пропустити етап загартовування, деякі рибалки вважають що це вимиває аромат, але врахуйте, що при цьому зірочки неодмінно склеяться, а поки приїдете на водойму, то швидше за все будуть виглядати як однорідна маса.

2vanya2

09.02.2012, 12:34

Поради лікарів для любителів зимової рибалки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Любителям зимової риболовлі, лікарі не рекомендують сидіти «навприсядки», оскільки таке положення тіла призводить до обмороження.

Про це розповів керівник служби медико-санітарного забезпечення КП «Плесо» Микола Бєляєв.

Він звертає увагу рибалок на те, що тривале перебування на морозі призводить до загострення хронічних захворювань, а також може призвести до обмороження і переохолодження організму в цілому. «Обмороженню та переохолодженню сприяє вимушена поза рибалки, в якій він сидить під час ловлі риби. У такій позиції утруднюється кровообіг кінцівок, що нерідко призводить до обмороження», - зазначив Беляєв Микола.

Біляєв порадив аматорам зимової рибалки перед виходом з дому нанести на обличчя шар жирного крему або іншої мазі, яка утримує вологу, оскільки при тривалому перебуванні на морозі обличчя може обвітритися і обморозитися. Найкраще при цьому користуватись звичайними дитячими кремами, бо зазвичай, той що розлекламований фірмами в яких грамотно організований менеджмент, не те щоб був поганим, а просто не відповідає потрібним нам вимогам, а люди купують його на автоматі через засилля рекламних матеріалів. «Крім того, під час риболовлі не слід вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь сприяє тепловіддачі, а якщо людина перебуває на морозі протягом тривалого періоду часу, вживання алкоголю призводить до занепаду рівня цукру в крові, і людина може впасти в кому».

Беляєв також зазначив, що при обмороженні перша допомога людині повинна надаватися в приміщенні. «Не можна людині надавати першу допомогу алкоголем, його потрібно в першу чергу напоїти горячим чаєм. Спочатку людина повинна зігрітися зсередини, а потім уже, якщо все добре і немає ускладнень, його можна відправити додому»

2vanya2

09.02.2012, 23:33

Мій метод ловлі коропа взимку

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибалки досить часто вважають, що короп не годується взимку. Доля правди в цьому є, але попри все його можна успішно ловити взимку на мормишку. Сьогодні хочу розповісти як це зробити. Не буду переконувати, що це єдиний спосіб, і лише так Ви зможете зловити зимою коропа, а просто поділюсь своїм досвідом, та спостереженнями за останні кілька років такої ловлі.

Отже, обловлюємо всілякі звали, столи, пагорби, нерівності дна і т.д., це зрозуміло. Ефективний спосіб полягає в тому, щоб просвердлити кілька лунок в ряд, намагаючись забезпечити щоб перша лунка була на столі перед звалом, наступна на початку звалу, інша ще трішки глибше і так далі в глибину. Далі, в цих лунках, обережно приманюємо сумішшю, що складається з панірувальних сухарів, перемеленого сухого собачого корму, піску і кількох опаришів.

Після того як добавили прикорму у всі лунки (повторюю, що це потрібно робити обережно, і як можна тихіше, тут не варто поспішати), починаємо їх обловлювати по порядку, починаючи від мілкішої і поступово переходячи на глибші.

Мормишка для зимової ловлі коропа може бути дещо більшою ніж ті що Ви зазвичай використовуєте. На гачок наживляємо три опариші (опариші зазвичай заготовляю раніше, часом їх підкрашую і зберігаю в холодильнику), і таку приготовлену приманку кладемо на дно, але так щоб вона була весь час під контролем, тобто на натягнутому кивку. Кожних двадцять-тридцять секунд (перерви можна робити і більші), піднімаємо приманку на 2-3 сантиментри над дном. Для того щоб було легше на руку варто прийняти таку позицію, при якій руці з вудочкою є куди впертись.

І останнє, після кожного виловленого коропа відрізаємо останні кілька метрів жилки (адже всім зрозуміло, що жилку потрібно використовувати дуже і дуже тонку), і перев’язуємо приманку, або можна заздалегідь приготувати кілька вудочок.

D-Misha

10.02.2012, 08:55

Прийшла зима й рибалки потягнулися на лід в надії половити рибку з льоду. Якщо рибалка має бути на одному місці, багато рибалок використовують палатки, адже це: прекрасне місце від вітру, в ній набагато тепліше, можна сховатися від цікавих поглядів сусіда і багато інш....:o

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

2vanya2

10.02.2012, 11:12

Ловля щуки з льоду на зимові жерлиці
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля щуки взимку на жерлицю дуже захоплююча і може бути досить здобутливою, за умови, якщо добре знати її місця проживання, звички та тонкощі такої риболовлі. Велика кількість ріноманітних конструкцій жерлиць дозволяє полювати за цією хижачкою, використовуючи різні тактики ловлі.

Щука - дуже привабливий трофей практично для всіх рибалок, не стільки тому, що вона може досягати великих розмірів і важити до 15 і більше кг, а більше тому що її хижацькі інстинкти часом задають чимало головоломок рибалці, навіть якщо він використовує такі прості снасті, як жерлиці.

2vanya2

10.02.2012, 12:32

Кілька способів гри мормишкою при ловлі окуня
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Мормишки, що використовуються при ловлі окуня доволі різноманітні: це і всім відомі краплі, і клопи, і дробинки, і ромбики, і виготовлені рибалками самостійно суміші всіх цих форм. При чому найчастіше, ці саморобні мормишки приносять більш вагомий результат, ніж магазинні . Колір підбирається в залежності від погодних умов, освітленості, глибини ловлі. Зазвичай, традиційні окуневі мормишки мідного кольору не залишать вас без улову, але не варто також нехтувати сріблястими і жовтими мормишками.

Декілька способів гри мормишкою. По першому льоді, як правило, потрібна енергійна гра, так як риба активна, але це не аксіома і необхідно задавати мормишці різну гру. Ось деякі прийоми, які слід розглядати як підставові правила.

- Мормишку, наживлену мотилем, кладуть на дно, потім починають підйом з частими коливаннями до висоти 15-20 см, потім повільно опускають на дно з дрібними посмикуваннями. Повторюємо кілька разів, змінюючи частоту і амплітуду коливань.

- Мормишку на кілька сантиметрів піднімають від дна, далі «стукають» нею по дну і починають піднімати з частими коливаннями і амплітудою 1-2 см, а потім так само опускають на дно.

- Мормишку піднімають з дна з дрібними коливаннями на 5-10 см, потім слідує пауза і знову підйом. Таким же чином проводиться спуск.

- Дрібними частими посмикуваннями змушують мормишку повільно тремтіти біля самого дна, потім плавний підйом, знову «тремтіння» і т.д.

- Мормишка плавно піднімається з дна з одночасними частими ударами руки по удильнику. Процедуру повторюють при спуску.

- Блешня торкається дна, далі її повільно піднімають і через кожні 3-5 секунд посмикують різче ніж зазвичай.

- Постійно посмикуючи, мормишку переміщують до різних кутів лунки. При такій операції можна використовувати всі перераховані вище прийоми.

- Мормишку кладуть на дно, вичікують 3-5 секунд, потім піднімають, плавно збільшуючи швидкість і частоту коливань.

Деколи дуже ефективним буває поєднання різних прийомів гри, тому раджу рибалкам частіше експериментувати.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Про наживку. Кращою наживкою, на моє глибоке переконання, є банальний мотиль, причому це стосується не тільки першого льоду. Однак, рибалка від рибалки відрізняється, і тому стверджувати, що сьогодні риба зі стовідсотковою гарантією віддасть перевагу мотилю ніхто, думаю, не візьметься. При ловлі окуня активно практикується і штучний мотиль, але найчастіше улови на нього значно нижче. В будь-якому випадку мормишка повинна бути з підсадками. Не залишиться непоміченим чорнобиль, опариш, хоча їх все ж можна поставити на другий план.

2vanya2

10.02.2012, 22:46

Кілька слів про зберігання літніх снастей взимку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Схоже на те, що сезон відкритої води закінчується і потрібно відправляти свої літні снасті на зимівлю до наступного року. Аби усі ці речі добре збереглися, і служили нам вірою і правдою на риболовлі й в наступному сезоні потрібно їх правильно зберігати.
Вудочки

Зберігайте їх у чохлах, знявши котушки. Розташуйте у горизонтальному положенні на рівній площині - тоді на корпуси вудочок припадатимуть мінімальні навантаження на вигин. Один із варіантів - зберігати їх підвісивши за захисні пластикові чохли для кілець із застібкою, які зазвичай продаються у комплекті з вудочкою.
Човен і гумовий рибальський костюм

Гумові вироби зберігаємо при плюсовій температурі і не надто близько до опалювальних приладів. Найкращий варіант зберігання човна, якщо позволяє площа - злегка накачати його повітрям. Перевірте наявність тальку у камерах бортів, і за необхідності додайте. Якщо зберігатимете човен у штатному мішку, то згори на мішок не ставте жодних речей, щоб уникнути навантажень. Через них можуть з'явитися заломи і тріщини на гумі. Гумовий рибальський костюм краще зберігати у розправленому вигляді: куртку - на вішаку-плечиках, а штани-заброди можна підвісити за шлейки.

Котушки

Упакуйте окремо кожну з них у коробочки або, якщо маєте час і натхнення, можна виготовити спеціальний ящик з секціями на кілька котушок і вкласти котушки аби вони не ушкодились одна об іншу. Щоб запобігти надмірній вологості під час зберігання, до коробок чи ящика можна помістити пакетики з силікогелем (зазвичай їх вкладають виробники у коробки з новим взуттям). Перед тим, як укласти котушки на зберігання, ретельно почистіть їх від бруду і піску, протріть м'якою тканиною. Усі механізми котушок мають бути добре змащеними.

Гачки

Аби вони не поіржавили і залишалися гострими, не допускайте їх намокання та надмірної вологості під час зберігання. У своїх фірмових пакетиках вони перезимують без проблем. Але якщо Ви маєте "розсипну колекцію", у якій чимало гачків і усі "на купу", для них можна виготовити спеціальну коробочку, або скористатися підходящою. На дно такої коробки наклейте тонкий шар поролону і рівномірно злегка змастіть його веретенною олією - кілька крапель по усій площі. "Розсипні" гачки варто встромити у цей поролон, а гачки, що у заводських пакетиках - складіть до цієї ж коробочки згори. Такий варіант годиться як для зимового зберігання, так і для їх транспортування під час майбутніх виїздів на рибалку.

Жилки

Під час зберігання на них не надто добре впливають різкі коливання температури і прямі сонячні промені. Тому їх краще тримати у житловому приміщені, але подалі від опалювальних приладів. Щоб зняти внутрішнє напруження, жилку можна намотати на м'яку основу (поролон, папір, тощо).

В период между сезонами как раз время подумать о предстоящих рыбалках, а также этот период нужно использовать для выбора, анализа и закупки рыболовных товаров на следуйщий сезон. Относитесь к этому внимательно ведь такой товар как эхолот не каждый день покупаете, а их разнообразие очень велико. К слову эхолоты по приемлимым ценам и с бесплатной доставкой по Украине предлагает интернет-магазин shop.eholot.net.

2vanya2

11.02.2012, 11:37

Нетрадиційне використання безнасадочних мормишок на зимовій рибалці, або примушуємо "нечисть" ловити рибу
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Якось при підготовці до чергового зимового сезону я вирішив перебрати свої рибальські снасті і несподівано знайшов коробочку з безнасадочними мормишками. Я якраз планував закуплятись до майбутнього сезону, а тут виявилося, що у мене і старих запасів повно. Власне, так і прийшла ідея спробувати нетраційно застосувати безнасадочні мормишки, тобто ловити на них з наживкою. Виявилося, що з кожною безнасадочною мормишкою, якщо ловити на них з мотилем, є своя специфіка ловлі, і в цій публікації я б хотів поділитися своїми спостереженнями.

Чортик
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Сама, мабуть, популярна безнасадочна мормишка для зимової рибалки. І дуже специфічна з точки зору застосування її при ловлі з наживкою.

Коли я вперше спробував наживити на кожен гачок чортика по мотилю, на це добре відреагувала плотва. У той день ловилася вона посередньо, було багато порожніх клювань і сходів. І чортик з мотилем якось одразу мені сподобався - завдяки його трьом гачкам відсоток реалізованих клювань зріс, та й сходити риба стала рідше. Тому спочатку я дуже захопився чортиком, застосовуючи його не за спеціалізацією, але, тим не менш, з великим успіхом.

Пізніше навіть став помічати певні закономірності в різних деталях. Одного разу до мене потрапив чортик зі зміщеним центром ваги. Чи це був брак, чи то виробник дійсно його так задумав, але від чортика в класичному уявленні він відрізнявся. Такий чортик з дещо подовженим тільцем був дуже схожий на невелику блешню.

Перевірка в акваріумі на гру виявила багато переваг цієї блешні. На підйомі вона «загравала» в різні боки, а при опусканні дуже нагадувала рухи мормиша. Для активної риби застосовується різка, розмашиста гра, для пасивної - спокійна, з частими зупинками і паузами.

Новинка була охоче сприйнята рибою, часом здавалося, що вона стає в чергу, щоб схопити мого чортика. Слід зазначити, що, коли я насаджував мотиля за голівку, клювань було значно більше, а ось засікалась вона рідше, ніж при наживлюванні мотиля через головку з виводом жала десь ближче до середини.

Кілька слів про техніку проводки. При ловлі взимку на течії я часто ловлю на мормишку трохи меншої, ніж прийнято, ваги - тоді вдається провести її донною ступінчастою проводкою: після того як блешня опустилася на дно, підкидаю її на кілька десятків сантиметрів і здаю жилку, плавно опускаючи мормишку. Коли вона досягне дна трохи далі лунки, жилку слід злегка стравити. Так можна загнати мормишку на досить велику відстань від лунки.

Лящ, плотва і окунь воліють брати приманку, коли вона волочиться по дну. Густера, і судак хапають блешню під час повільного опускання.

Є ще одна особливість ловлі риби на чортик з наживкою. Якщо ловити з дна "на стоячку", виходить надзвичайно великий відсоток пустих клювань. Також багато випадків коли зачіпляння риби зовні. Якщо ставити мормишку хоча б на 5-7 см вище дна, цієї проблеми практично немає, але часто буває так, що риба ловиться тільки з дна, тоді краще застосовувати інші блешні.

КОЗИ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ці мормишки з подвійним гачком я в основному застосовую при ловлі на стоячку з дна. Жала у кози орієнтовані саме таким чином, щоб було зручніше підсікати рибу. А два гачки без проблем доставляють рибу на лід.

Гра у кози з наживкою одного мотиля на кожен гачок вельми своєрідна: при підйомі розгойдується, а на опусканні мляво відходить у сторони. Додатково привертають рибу насаджені за головку мотилі, які роблять дуже цікаві хвилясті рухи на плавній розміреній проводці.

Як я вже сказав, основна спеціалізація кози у мене - ловля на стоячку. Тут у кози є один плюс, що виділяє її на тлі інших мормишок. При ловлі не дуже активної плітки або густери часто трапляються такі періоди, коли риба злегка піднімає блешню з дна і тут же кидає, відчувши її вагу. І тільки самий чуйний кивок передасть таке клювання.

З мормишкою, що має одинарний гачок, підсікання майже завжди проходить впусту.

Є у мене ще один прийом, в якому коза показує себе з кращого боку. Це стукіт по дну. Довгий, наполегливий стукіт по дну.

Риба на нього реагує по-різному. Іноді тут же схопить, загнув догори кивок, іноді довго чекає і хапає, коли робиш зупинку в постукуванні. З цим прийомом найкраще у мене працює саме коза. Мотиля в цьому випадку краще насаджувати за голівку.

БАЛДА
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ще одна по-визначенню безнасадочна блешня, яка, крім того що непогано працює і з наживкою, подібно козі, добре ловить на стук.

Балда через свою донну спеціалізацію добре працює на піщаному, мулистому дні і малоефективна на каменях. Стукає-то дзвінко, а от каламуті не створює.

Як показує практика, високо відривати балду від дна не варто, це тільки насторожує рибу. Приманка типово донна, призначена для точкової ловлі. Найголовніший рух приманки - помахи «лапками», тобто гачками. Саме на цих рухах риба зазвичай нападає на балду. Тому дуже вітається плавна, розмашиста, вільна кругова гра.

При підйомі гачки притискаються до тільця, а при опусканні вони йдуть вгору, цим і досягається ефект гри.

Найкраще балда з наживкою ловить, звичайно, окуня. Ловити на цю обманку можна як прибережного, так і глибинного окуня. Потрібно мати тільки різні за вагою приманки. Хижаки взагалі добре беруть на балду.

Любить Балду, на жаль, і щука. Варто потрапити на ділянку водосховища, де багато щуки-трав'янки, і можна залишитися без єдиної приманки за годину.

Добре до балди ставиться і велика плотва з язем. А от біла риба часом дуже насторожено ставиться до цієї ексцентричної приманки - тоді рятує тільки наживка.

Відверто кажучи, балда - все-таки приманка для хижаків. Для мирної риби є інші блешні. Впевнено ж ловити на Балду можна тільки окуня. Хоча спеціально для прибережної плотви в мене є саморобна міні-балда. Мотиль на гачках обов'язковий!

Робиться балда дуже просто. Береться мідний дріт, скручується, кріпляться гачки (або два одинарних, або, як у моєму випадку, - два двійних), а скручування пропаюється оловом. Приманка готова. На гачки, для створення більшої плавучості, можна насадити кульки пінопласту.

ДОДАТКОВІ ПІДВІСКИ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Експерименти з різними підвісками вище основної приманки я проводжу постійно: і при ловлі на блешню, і на мормишку. На блешні в ролі підвіски зазвичай виступає якась мушка, виконана з ниток, або кембрик.

Більшу підвіску застосовую для ловлі активного окуня і судака. Вище головної приманки прив'язую мушку з кульок від дитячих пістолетів, попередньо зробивши в них дірочки для пропуску жилки.

На таку приманку реагують здебільшого хижаки, але цікавить вона й велику мирну рибу. Позаминулої зими я ловив судака на велику мормишку з підсадки тюльки. Вище блешні заради забави поставив ці кульки і в черговий лунці під час гри відчув нехарактерне для судака клювання. Підсічена риба теж не вела себе як хижак. Лише підтягнувши її впритул до лунки, зауважив, що попався підлящик, і попався на кульки! До кінця тієї пам'ятної риболовлі кілька підлящиків поповнили основний улов із судаків.

Але при ловлі на мормишку все має бути витонченішим, ставити приманку із серії «кульок» зайве. Тому іноді я експериментую, розміщуючи вище основної блешні повідок, до якого прив'язую якусь підвіску.

Наприклад, підвіску можна зробити з тієї ж кульки і гачка. При активній грі поводиться така приманка дуже цікаво. На гачок я завжди насаджую мотиля - багато покльовок є і під час стаціонарної ловлі. Особливо добре така кулька грає на течії і деколи приносить більше риби, ніж основна блешня.

Замість кульки пробував насаджувати на гачок велику кулька пінопласту - теж непогано ловить. Загалом, тут вже справа фантазії рибалки.

2vanya2

11.02.2012, 18:33

Види зимових жерлиць, їх переваги та недоліки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Будь-яка жерлиця складається з трьох основних елементів: основи, котушки і прапорця. Котушки і прапорці, в принципі, практично однакові, а основні відмінності в будові зимової жерлиці пов'язані якраз з основами.

Звідси і з'являється кілька конструктивних варіантів жерлиць: жерлиці-«стійки», жерлиці-«триніжки» і жерлиці з несучою основою.

Жерлиця "стійка" складається зі стійки виготовленої з дерева, металу або пластику, яка загострена з одного боку (з того, який втикається у сніг або лід), а з іншого до неї кріпиться прапорець.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Котушка зазвичай кріпиться по-середині стійки. Користуватися такими жерлицями найзручніше, коли на льоду є сніг - в іншому випадки для їх встановлення доведеться бурити ще один отвір і вморожувати їх в лід. Крім того, доведеться ще вирішувати питання із закриттям лунки. Якщо цього не зробити, то за якийсь час лунка покриється таким шаром льоду, що видовбати з нього жилку стане неможливо.

Жерлиці-«триноги» стоять на трьох ніжках, між ними по центру закріплена котушка з жилкою, а зверху - прапорець. У них той же недолік - прикриття лунки. У зв'язку з цим ними зазвичай користуються по останньому льоді - коли вода в лунці не мерзне.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Жерлиці з несучою основою складаються з пластикової або дерев'янної (в саморобних моделях) тарілки, на якій на різних варіантах стійок кріпиться котушка і в яку встромляється прапорець.

Тарілка ця ставиться прямо на лунку, закриваючи її і, тим самим, оберігаючи від замерзання, жилка ж проходить під лід з котушки, через отвір в основі. Такі жерлиці зручні в будь-який час зими, але варто пам'ятати, що їх потрібно дуже акуратно видовбувати з льоду, якщо вони примерзли - пластик на морозі стає вкрай тендітним.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найважливіше в підборі комплекту жерлиць - це зручність для конкретного риболова, тому кожен вибирає собі жерлиці самостійно - хтось виходячи з фінансових можливостей, хтось із-за компактності, хтось виходячи з ваги і габаритів.

2vanya2

11.02.2012, 21:46

Іхтіологи держрибоохорони Закарпаття разом з науковцями виявили новий вид риби
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Під час проведення контрольного лову сектором іхтіології Головного управління Закарпатдержрибоохорони спільно з науковцями інституту рибного господарства УААН на ділянці річки Боржава між селами Бене та Квасово Берегівського району виявили новий вид риби.

Після проведення морфометричних промірів встановили, що цим видом виявилась - плитка паннонська (дунайська, Rutilus virgo). Сама ідентифікація виду була несподіванкою для місцевих рибалок, які як зазвичай ціле літо ловлять в'язя, а виявилось що це не він.

Основною диференціальною ознакою від звичайної плотви є нижній рот у формі півмісяця, кількість луски бічної лінії і найголовніше – чорна очеревина. Цього виду немає у переліку іхтіофауни не лише Закарпаття, а й України.

Метою робіт було підтвердити місце локалізації риби в зимовий період, визначити видовий та структурний віковий склад іхтіофауни на зимувальних ямах району.

2vanya2

12.02.2012, 12:17

Особливості зимової ловлі великого ляща на медузу-грибок
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Більшість любителів зимової риболовлі вважають, що однією з найбільш захоплюючих рибалок взимку є ловля ляща. Адже взимку ця риба набагато краще ловиться ніж влітку. А найбільш вловистою приманкою для ловлі ляща взимку вважають так званий "грибок". Часто цю приманку ще називають медуза-грибок.

Медуза-грибок це різновид чортика, але на відміну від стандартного «чорта», грибок має більш коротке і округле тіло, з боків якого на рівній відстані один від одного розміщені 3 гачка, завдяки цьому приманка дійсно нагадує грибок, за що й отримала таку назву. Цю приманку надзвичайно розхвалюють зимові рибалки, і насамперед вона вважається грозою підлящиків, оскільки практично всі рибалки, що її використовують, можуть похвалитися гарним уловом ляща.

Взагалі ця приманка універсальна, залежно від розмірів і від умов ловлі вона показує хороші результати при ловлі будь-якої риби (це і плотва, і окунь, і навіть язь). Але, як вже говорилося, особливо люблять і шанують її лящатники.

За допомогою медузи-грибка запросто можна наловити лящів вагою від 300 гр до 1,5 кг. Правда, тут все залежить від самих рибалок їх навичок, вмінь, наполегливості, досвіду. Спробуємо дати поради як ловити великого ляща за допомогою медузи-грибка.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Вибір перспективного місця ловлі

Всім відомо, що лящ риба малорухлива, і особливих переміщень по водоймі не робить. Зграйки ляща воліють день і ніч тинятися на улюблених ділянках, вважаючи за краще чекати корм, а не активно його розшукувати. У цьому особливість його зимовї поведінки - риба частково знаходиться в заціпенінні, і без корму може існувати дуже тривалий час. Великого ляща знайти складніше, ніж дрібного. Лящі обирають для зимівлі різні ями, звали та насипи з грунту. Також часто зграйки ляща можна зустріти і на рівних ділянках дна, таких собі великих плато, особливо якщо поруч знаходиться велика впадина, або навпаки, насип. Дивно, але зграйки саме великого ляща воліють триматися ближче до берегів. Вищеописані місця потрібно шукати на відстані 10-30м від берега, далі напевно будуть потрапляти тільки підлящики.

Потрібно пам'ятати, що чим менша риба, тим більша зграя. Якщо при ловлі дрібного підлящика можна годинами не відриватися від вудочки, то при ловлі великого ляща потрібно запастися терпінням, частих клювань не буде. Точне місце стоянки великого ляща визначити можна тільки з досвідом. А поки водойма не знайома, потрібно шукати ті самі ями, насипи, рівномірні плато, бажано ближче до берега. І бути готовим до того, що частенько доведеться знімати з гачка дрібну рибу. Також нерідко великі лящі і підлящики перемішуються, і саме останні першими підходять до підгодівлі.

Підгодівля

Підгодівля для зимової риболовлі обов'язкова. Кожну рибалку потрібно розпочинати з підгодовування. Як тільки рибалка прибув на перспективне місце, в лунку засипається підгодівля. Звичайно найпоширеніша зимова підгодівля - мотиль. Мотиля можна використовувати як «чистого», так і з грунтом. У спеціалізованих магазинах для рибалок можна знайти масу різноманітних прикормок для ляща, від різних виробників, з різними ароматами та забарвленнями, слід сказати, що більшість з них дуже хороші. Починати підгодовувати бажано з 1кг, а далі - за обставинами. Як тільки клювання припиниться, можна додати прикормки, але переважно цілком достатньо, того 1кг.

Снасті
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Медуза-грибок прив'язується до жилки з таким розрахунком, щоб чортик звисав не рівно, а під невеличким кутом до жилки. Помічено, що саме криві медузи приманюють ляща краще. Жилка береться діаметром до 0.1мм, бажано якнайтонша. Також важливою частиною оснащення є чутливий кивок невеликої довжини. Клювання ляща дуже ніжні, акуратні, мляві, і виражаються в плавних рухах навіть самих чутливих кивків. Залежно від сили течії можна прив'язати і кілька медуз, при хорошому клюванні частенько трапляються дуплети.

Тактика риболовлі

Як тільки ви прибули на місце, засипаємо прикормку і очікуємо. Очікування клювання може бути різним, від кількох хвилин до години і більше. Але, як правило, клювання з'являється обов'язково (за умови правильно обраного місця). Налаштовуватися потрібно на те, щоб пробути на водоймі хоча б пів дня. За цей час будуть активні сплески клювання, будуть періоди затишшя, тривалість яких залежить від погоди, настрою риби, а іноді і від конкретної водойми. При клювання ляща кивок може як плавно опускатися, так і плавно підніматися. В обох випадках потрібна швидка (але не різка!) підсічка. Якщо вам вдалося відшукати стоянку великого ляща, то, як правило, після спійманих десяти, п'ятнадцяти рибин варто змінити місце.

D-Misha

12.02.2012, 13:10

Дідівські поради рибалкам...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Поради рибалці, які я називаю дідівськими, були використані на практиці нашими батьками, дідусями, предками в загальному.
Ці поради стануть в нагоді як початківцю рибалці, так і досвідченому. Адже кожна порада універсальна. Якщо ви знаєте про щось з поради, то ви підтверджуєте свою майстерність, а якщо чуєте про це вперше, то я буду радий, що мій сайт приносить користь.

Риболовля є улюбленим видом літнього відпочинку багатьох людей. Вудити рибу люблять і дорослі, і діти, і чоловіки, і жінки. Хтось знаходить час порибалити лише в дні відпустки, а хтось ходить на риболовлю цілий рік і має повний комплект зимового спорядження. Рибна ловля привертає до себе тим, що при виборі хорошого місця і в урочний час практично неможливо залишитися без улову, зокрема тому риболовлю так люблять діти. З іншого боку, як і в будь-якій іншій справі, тут потрібні вміння та навички, і чим більше в рибалки вправності, тим більше задоволення він отримає від лову, не кажучи вже про «видобуток»...

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

12.02.2012, 16:29

Археологи знайшли рибальський гачок віком у 23.000 років
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У водах Тихого океану, у Східному Тиморі, знайдено найдавніший, з виявлених до сьогодні, гачок для ловлі риби. Вік цього рибальського знаряддя - біля 23.000 років! Ця знахідка стала ясним доказом того, що вже з тих часів доісторичні люди займалися рибалкою за допомогою волосіні та гачка - причому, у відкритих водах.

В одній дрібній вапняковій печері археологи знайшли два зламаних рибальських гачка, виточених з раковин. Про свою знахідку вони повідомляють у журналі «Science».

Вік одного гачка обчислюється в 11.000 років, вік іншого знаходиться в межах від 16.000 до 23.000 років. До сьогоднішнього дня найдавнішими рибальськими гачками вважалися ті, що були виготовлені людиною 5.500 років тому - їх знайшли у Північно-Східній Азії.

Паралельно, на тому ж місці вчені знайшли більше 38.000 рибних кісток, найдавніші з яких мають вік 42.000 років. Мова йде про залишки від найдавніших рибальських уловів в світі, які коли-небудь були знайдені. Причому половина цих кісток належить сортам пелагічних риб. Правда, у Південній Африці були виявлені давніші останки риб (від 50.000 до 14.000 років), проте всі вони належали до тих видів, які мешкають в прибережних водах. Деякі дослідники наполягають на, що перші плавання у відкриті води не були навмисними, а відбулися випадково - коли перших древніх рибалок віднесло вглиб течією.

Невідомо, яким саме чином рибалили наші предки, але вчені припускають, що вони використовували човни або плоти, з яких скидали сітки, або плетені канати з гачками на кінцях. Рибальство допомогло людям перетнути океан і досягти Австралії приблизно 50.000 років тому. Найдавнішим човнам, які знайшли у Франції та Голландії, не більше 10.000 років. Проте вчені вірять, що морські подорожі відбувалися нашими предками набагато раніше - просто їх дерев'яні човни не збереглися. Найдавніші докази того, що люди харчувалися морськими продуктами (наприклад, мідіями), які вони знаходили недалеко від берега, обчислюються віком 165.000 років.

2vanya2

12.02.2012, 16:30

Найкращий період для ловлі трофейних лящів - пізня осінь

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

Пізня осінь - один з найкращих і найвідповідніших моментів щоб вибратись на риболовлю з метою вполювати великого ляща, оскільки саме в кінці жовтня і на початку листопада ця риба жирує готуючись до зими. Хоча дехто з рибалок вважає, що лящ - риба не дуже хитра чи підступна і відповідно ловити її не так цікаво, як скажімо коропа. Проте можна сказати, що це стосується лише малих та середніх екземплярів. Великі ж представники можуть довести найспокійнішого рибалку до безумства часто стягуючи наживку з гачка так тихо та обережно, що рибалка навіть досвідчений, нерідко не помічає цього. Власне кажучи досвідчені рибалки цьому і не дивуються.

Лящатники, які вже мають досвід ловлі великих лящів впевнені, що простого гачка, а на ньому кукурудзи чи червоного черв'яка в якості наживки далеко не достатньо. Добрим способом ловлі великих екземплярів цієї риби є метод яким користуються карп'ятники, тобто ловля на так званий "волос".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Метод ловлі на волос характеризується тонкістю снасті, при якій риба не відчуває гачка, хоча той знаходиться поряд з наживкою. Лящ належить до сімейства коропових, і тому всмоктує в себе наживку ротом наче пилесмок, а з наживкою звісно, всмоктує і гачок.

Ще однією дилемою для рибалки є питання що наживити на оснащення типу волос? Отож є багато різних думок, можна сказати навіть рибальських шкіл, які рекомендують нам змішувати або об'єднувати різноманітні наживки, або навпаки ловити тільки на один вид. Ми однак, більш схильні підтримувати тих перших і вважаємо, що протеїнова кулька та кукурудза - це рецепт тієї наживки від якої великий лящ не зможе відмовитись ні за яких обставин.

Слід також зазначити, що при цьому методі ловлі, націлюючись на великого ляща на гачку може опинитись і короп, і білий амур - однак не думаю, що хтось з рибалок може засмутитись з цього приводу. Переконаний, що прямо таки навпаки, кожна велика, достойна риба вводить рибалку в якийсь блаженний стан, з якого рибак і сам не хоче виходити, і за яким проїзджає сотні кілометрів, долає безліч перешкод, не спить ночами, тратить величезну частину свого сімейного бюджету...

2vanya2

12.02.2012, 18:27

Що обрати для спінінга шнур чи монофільну жилку?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Дати однозначну відповідь на питання: "Що краще використовувати при ловлі спінінгом шнур чи монофільну жилку?" не можливо! Спробуємо більш професійно підійти до цього питання і розгянути ситуації коли потрібно викоритовувати шнур, а коли монофіл.

Для початку потрібно визначитися, кого ловити, де ловити і на які приманки.

Якщо це судак - то відомо, що це риба яка мешкає на глибині, і до вечора коли температура спадає, він підтягується до берега! Тому якщо спеціалізуватися на ловлі судака і щуки в донних шарах води, то, природньо, - краще використовувати шнур! Найчастіше, це ловля на джиг, крупнопелюсткові обертальні блешні (звичайно, не на течії) глибинні воблери!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Якщо ж ви вирішили ловити крупного і не дуже окуня, травянку, і всіх риб до 0.5-1кг, на малих глибинах, з прозорою чистою водою, або на чистих струмках вирішили ловити дрібного харіуса чи форель, пам'ятайте - ці риби дуже обережні! Результат буде кращий при ловлі на жилку (флюрокарбон). Цю монофільну жилку зовсім не видно у воді. Якісна жилка діаметром 0.01 - 0.15 в тандемі з гарною котушкою і з Cіковськімі кільцями, неодмінно принесуть вам успіх! Ловлять, як правило, на дрібні воблери, оберталки, коливалки, до 10-15 гр. Взагалі, якщо ловити обережну рибу, то ставте шок-лідер з монофіла (до речі, монофіл і щука гірше перегризає). На ультралайті - тільки монофіл, так як найтонший шнур гірше працює з найлегшими приманками.

Якщо ж ви затятий "джигіт" (як важкий так і ультралайтовий) - то тільки шнур відповідного діаметру, тобто в залежності від ваги приманок і від умов риболовлі!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При ловлі риби на доріжку. Якщо воблери - краще шнур! Воблери створюють дуже великий опір - тому, жилці важко постійно справлятися з навантаженням, і вона швидко виходить з ладу!

Поверхневі ривкові приманки (попери, джерки, і т.д.) - тільки шнур! Потрібен хороший контакт з приманкою, жорсткість шнура це забезпечує на 100%, як і при ловлі джигом!

Підсумуємо. Шнур однозначно виграє при ловлі на джиг! Чутливість відмінна! Але що стосується "гасіння" ривків риби, то тут жилка попереду. Деякі кажуть, що при ловлі окуня з його ніжними губами краще жилка, тому що вона добре розтягується. Але при гарному налаштованому фрикціоні це не так критично.

Те, що шнур зменшує кількість втрат приманок теж факт (а то ніяких грошей на приманки не напасешся) ... Але пам'ятайте, шнур дорого обходиться, його постійно треба сушити, їм треба вміти користуватися, інакше будуть одні бороди, а рибалка стане страшним сном.

2vanya2

12.02.2012, 22:27

Вибір ящика для зимової рибалки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ящик для зимової рибалки виконує безліч функцій, це безсумнівно один з основних елементів екіпіровки любителя зимовової риболовлі. Часом непросто розібратися у великій кількості пропонованих варіантів особливо це стосується новачків, які тільки намагаються освоїти премудрості зимової риболовлі. Спробуємо вказати на основні моменти і дати кілька порад по вибору такого ящика.

Для початку необхідно розібратися з розмірами. Для цього потрібно розкласти на столі все спорядження, яке зазвичай ви берете з собою. Термос, бутерброди, снасті, прикормка, запасний комплект ножів для льодобура - все це має поміститися в ящик для зимової рибалки і ще повинне залишитися місце для передбачуваного улову.

Потім необхідно подумати, для якого виду зимової ловлі повинен призначатися ящик. Є безліч універсальних типів, але універсальність не завжди добре. Якщо ви здебільшого рибалите на одному місці, застосовуючи поплавочні зимові вудки, то ящик повинен бути невисоким, зі зручним широким сидінням і досить містким. Вставати з нього рибалці потрібно рідше, ніж при ходовій риболовлі, а спостерігати за поплавками зручніше з низької позиції.

Зовсім інша справа, коли рибальський зимовий ящик використовується під час багатокілометрових переходів у пошуках судака чи окуня при ловлі на блешню. Тут велике значення має його легкість і висота, оскільки з високого ящика зручніше вставати, а робити це доведеться протягом дня не один десяток разів. Та й спорядження при такій риболовлі значно менше, ніж у «поплавочників» - відсутня прикормка, палатка і багато іншого.

Виходячи з цього, для того щоб комфортно почувати себе на риболовлі, для кожного виду ловлі потрібно мати свій ящик для зимової рибалки. Якщо ж ви комбінуєте ловлю на поплавок і блесніння, то вибирайте ящик середньої висоти і розміру - він буде зручний як при стаціонарній, так і при ходовій риболовлі.

Кілька слів про матеріали, з яких виготовляються ящики для зимової рибалки. Широко поширені металеві. Вони довговічні, не бояться ударів на морозі і мають естетичний зовнішній вигляд. Тим не менш, переважно, вони важчі пластмасових і дорожчі. До того ж, дотик на морозі до такого ящика голою рукою ніколи не відбувається без негативних наслідків.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Пластмасові ящики для зимової риболовлі легші, дешевші, різноманітніші за забарвленням, але мають ряд обмежень при використанні на морозі. При особливо низьких температурах тйого можна легко розбити при найменшому ударі.

При виборі ящика також зверніть увагу на сидіння. При низьких температурах, щоб не замерзнути, воно повинно бути утеплене. Сучасні матеріали дозволяють легко вирішувати це. Поролон і інші матеріали мають гарну теплоізоляцію, а також володіють необхідною м'якістю для більшого комфорту. В основному, виробники передбачають це, але якщо сидіння жорстке, потрібно обробити його самостійно, наприклад, будівельною «пінкою», яка застосовується при укладанні ламінату.

Внутрішній устрій ящика для зимової риболовлі не менш важливий, ніж його зовнішні властивості. Якщо в ньому передбачені окремі відсіки для снастей, термоса та зберігання риби - це великий плюс. Все в такому ящику знаходиться на своєму місці, і на морозі вам не доведеться при найменшій необхідності розвантажувати все спорядження на лід або довго копирсатися в ньому в пошуках якихось дрібниць. Добре, коли відділення для риби має окреме віконце, щоб можна було, не відкриваючи його зайвий раз, складати улов. Також це відділення повинне мати хороший доступ для миття після використання.

До всього вищепереліченого залишається додати, що сучасні ящики для зимової рибалки можуть комплектуватися додатковим спорядженням, яке в деяких умовах просто незамінне. Так, для здійснення тривалого переходу по льоді до місця ловлі, ящики крім шлейок для перенесення, можуть комплектуватися ще й полозами. З ними набагато легше пересуватися, особливо, якщо назад рибалка рухається з хорошим уловом. Іноді дуже зручною буде сумка для риби, яка виготовлена зі спеціального матеріалу і кріпиться окремо. Її зручно використовувати в процесі ловлі, а після риболовлі можна випрати і висушити.

Не забувайте, що виробники з року в рік вдосконалюють свої вироби. Не соромтесь запитати про новинки в цій області у продавця і, можливо, щось, не згадане в цій статті, прийдеться вам до смаку.

2vanya2

13.02.2012, 11:56

Ловля щуки в передзимовий період
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Не маючи найменшого уявлення про біологічні цикли в житті щуки, найпростіше стверджувати, що в такі-то і такі-то періоди вона не бере.

Відсутність знань, як правило, компенсується безліччю небилиць, свого роду рибальським фольклором, який цікавий сам по собі, але до практичної риболовлі не має ніякого відношення. Спробуємо розібратися з поведінкою хижачки в осінній період.

Якось ми з приятелем-спінінгістом осіннім днем опинилися на річці. Поїхали не за рибою, а так - відпочити від повсякденних справ. На березі цієї річки нам зустрівся місцевий рибалка, який ловив щурят на малька, уважно стежачи за поплавками вудок. На запитання «Як успіхи?» Він відповів, що вчора зловив пару невеликих щупаків і сподівається приблизно на той же улов сьогодні. «На спінінг щука не бере», - категорично заявив він.

У цій ситуації треба було погодитися з рибалкою, що живе на березі річки, або спростувати його думку. Ми вибрали друге. Результат: я зловив на оберталки три невеликі щуки, приятель теж не залишився без улову. Через пару тижнів, після холодних дощів, я знову приїхав у ці місця (середня течія річки). Тиша. Щуки як вимерли. А от у пониззі річки, як з'ясувалося потім, щука, хоча і невелика, брала непогано. Все це говорить про те, що чим глибше в осінь, тим менше щук залишається в малих річках. І значить, пора перебиратися на великі водойми. Щука ловиться, як відомо, коли годується. Інша справа, що її трапези не завжди збігаються з нашими виїздами на риболовлю.

Чи справді щука така ненажерлива як говорять?

Дрібну білу рибу щука ковтає відразу, не застосовуючи особливих зусиль. Нападає і на своїх побратимів, поїдаючи щурят. Особливо це явно в тих водоймах, де щуки багато, а кормової риби мало. Однак колючих риб - йоржа, окуня, судака - вона заковтує з обережністю. Спочатку намагається придушити їх, міцно тримаючи в зімкнутих щелепах до тих пір, поки жертва не перестане битися. І все-таки треба визнати, що чутки про ненажерливість щук не відповідають дійсності. Буває, сита щука, набивши шлунок дрібнотою, протягом декількох днів преварює їжу, ігноруючи самі спокусливі приманки.

Осінню, особливо пізньою, щука може годуватися майже весь світловий день, клювання її посилюється в теплі дні з вітром західного або південно-західного напрямку. До цього часу м'які водні рослини осідають на дно, і рибній дрібноті стає все важче рятуватися від гострих щучих зубів. Після того як більшість риб іде з прибережної зони на більш глибокі місця, де вода поки тепліша, живця роздобути буває не так-то просто. Це добре знають любителі ловлі щуки на кружки. Але, звичайно, набагато спортивніша ловля на спінінг. Пізньої осені мені найчастіше доводилося ловити щуку з човна на великих водосховищах.

Чому «силікон»?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Початківці та й більш досвідчені рибалки сьогодні мимоволі задають собі питання, чому в колишні часи хижу рибу результативно ловили на металеві приманки, а ще зовсім недавно на поролонові рибки. Тепер же подавай їй силіконові приманки.

Справді, чому? Однозначно відповісти на це питання досить складно, але головна причина, як мені здається, полягає в тому, що риба звикає до однотипних приманок і активно реагує на нові для неї. Щука в цьому плані не виняток.

Всі наявні на сьогоднішній день спінінгові приманки з силікону можна розділити передусім на дві великі групи: активні і пасивні. Перші - це приманки, які під час проводки звиваються або спокусливо виляють хвостиком. Другі вимагають від рибалки певних навичок та вміння, щоб додати їм потрібну гру. Такі приманки найчастіше використовуються при ступінчастій проводці. Спектр моделей дуже великий. Ще більше дається порад, як їх застосовувати.

Найбільш динамічні й активні м'які приманки - це твістери і віброхвости. Їх можна використовувати з джиг-головками, зі звичайними одинарними і офсетними гачками, з двійниками і трійниками, а також у різних комбінаціях з блешнями, воблерами, поролоновими рибками та іншими приманками.

Головне, від чого залежить гра приманки під час проводки, це конфігурація її хвостової частини. Твістери, наприклад, бувають однохвості і двохвості і, звичайно, гра їх під час проводки буде різна. Вибираючи твістер або віброхвости, я піднімаю приманку вгору хвостиком. Якщо він не стирчить сторчма, а безвільно звисає, значить, є всі підстави вважати, що ця приманка буде ефективною. Роботу кожної приманки перевіряю на водоймі, проводячи її у верхніх шарах води.

Твістери імітують хробаків, п'явок, а також риб'ячий дріб'язок. На джиг-голівці твістер кріпиться таким чином, щоб жало гачка було розташоване приблизно посередині. Я віддаю перевагу «вухатим» вантаж-голівкам, до яких твістер на одинарному або подвійному гачку кріпиться за допомогою завідного кілечка. У цьому випадку приманка грає вільніше і, природніше, стає привабливішою для риби.

Основний тип пізньоосінньої проводки - ступінчаста, біля дна. Взагалі треба сказати, що однією з головних переваг приманок з м'якого силікону є те, що щука після хватки тримає їх у пащі довше або ж повертається для повторного удару.

Віброхвіст відмінно працює при будь-якій швидкості проводки, привабливо виляючи хвостиком навіть від найменшого руху самої води або під час вільного падіння на дно. Колір приманки підбирається на водоймі, залежно від прозорості води, її освітленості та інших умов ловлі.

Досить цікава і поки маловідома серед рибалок приманка - пластиковий черв'як. Ці імітації у нас відомі мало з тієї простої причини, що створювалися вони для ловлі американських окунів. Але це не означає, що дану приманку ігнорує наша щука, особливо травянка. Перевага пластикового черв'яка в тому, що він, маючи довжину до 15 см і досить вузьке тіло, найбільше підходить для пристосування незачіпляйок.

Найбільш просто черв'як кріпиться до гачка так званим техаським способом. Жало вводиться в головку приманки, а потім гачок просувається і кріпиться ближче до середини тіла хробака. Можна насаджувати силіконового черв'яка і на два, і на три гачки. Такою приманкою ви можете ловити в самих важкодоступних місцях. Головка хробака підвантажується свинцевим ковзаючим тягарцем.

В останні роки все частіше починають з'являтися нові види м'яких приманок, що імітують живі кормові об'єкти. Такі, наприклад, як штучні жаби, октопус, річкові раки, різні комахи ... Деякі з них застосовуються в поєднанні з традиційними блешнями. Зокрема, великою популярністю у західних рибалок користуються приманки у вигляді самоогружених рибок, передня частина яких відрізняється великою міцністю, а м'який хвостик провокує хижака на хватку.

Буває й так: ви на сто відсотків упевнені, що на обловлюємій ділянці є щуки, але навіть на самі спокусливі, на ваш погляд, штучні приманки вони не беруть. Якщо місце добре знайоме, не поспішайте його міняти. Треба спробувати інші приманки, урізноманітнити горизонти проводки. А коли й це не допомагає - ловити на живця або мертву рибку.

Повідець при ловлі щуки - необхідність!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Якщо великого окуня, судака або берша можна ловити без металевого повідця, то з щукою цей номер не проходить. Зараз у будь-якому рибальському магазині можна придбати повідці які виробляють закордонні та вітчизняні фірми. Довжина їх, як правило, 15-20-30 см. Зазвичай такі повідці багатожильні.

Думаю, не помилюся, якщо скажу, що при найменшій товщині найбільшою міцністю володіють повідці, виготовлені з однієї сталевої нитки. Найчастіше з цією метою рибалки використовують гітарну струну № 1. Разом з тим такі повідці мають і істотні недоліки. В силу своєї жорсткості вони мають дуже велику «пам'ять», тобто будучи випадково перегнутими, вже не відновлюються до колишньої своєї прямої форми. Потрібна заміна. Правда, ця їх властивість дозволяє за допомогою пари плоскогубців досить легко робити петлі для приєднання вертлюжков і карабінчиків. Усього кілька хвилин, і поводок готовий.

Мені здається, повідці з одинарного сталевого дроту розумніше всього використовувати при джиговой лові, коли приманку - поролонову рибку, віброхвіст або твістер - доводиться проводити на ділянках з захламленим дном. Дешевий поводок не шкода і обірвати.

Проте в переважній більшості випадків при ловлі щуки спінінгом, доцільніше включати в оснащення м'який поводок типу сталевий шовк. Такі повідці виготовляються зазвичай з 7 ниток, кожна з яких у свою чергу сплетена з 7 сталевих проволочок. Разом, в перетині повідця отримуємо 49 проволочок. М'які повідці доцільно застосовувати при ловлі на воблери і силіконові приманки, тому що в цьому випадку проводка виходить найбільш якісна. Незамінні вони і при ловлі на жерлиці, кружки і підставушки.

М'які сталеві повідці бувають як без покриття, так і з пластиковим або нейлоновим покриттям. Покриття охороняє поводок від скручування. У продажі бувають також повідкові матеріали різного діаметру та розмотки, як правило, 5, 10 і 100 м. Часто в комплекті поставляються і зажимні трубочки. Це зручно в тому плані, що ви самі можете виготовляти багатожильні повідці потрібної довжини. Якщо при ловлі щуки спінінгом достатньо довжини в 15-20 см, то при ловлі на живця довжину повідка слід збільшувати до 30 см. Інакше ви ризикуєте втратити заповітний трофей.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Я помітив, що великі хижаки все-таки більш охоче переслідують приманку на багатожильному сталевому поводку, що має пластикове або нейлонове покриття. Очевидно, оголений метал вони якось відчувають ...

BMW

13.02.2012, 13:41

Риба в пиві

1 кілограм свіжої риби, 2 склянки пива , 1 чайна ложка меду, 1 столова ложка води, 50 грам вершкового масла, 2-3 морквини, 1-2 цибулини, 1 лимон, сіль, перець, свіжа зелень. Гарнір: картопля. Рибу очистити, видалити кістки, нарізати шматками шириною 6-7 см. Моркву, лимон, цибулю і зелень нарізати й викласти у змащену маслом каструлю. Зверху покласти шматки риби, залити злегка розведеним у воді медом. Додати спеції за смаком. Акуратно залити все пивом і поставити каструлю на вогонь. Довести до кипіння, зняти піну і варити на слабкому вогні до готовності риби. На блюдо викласти варену картоплю, у центр покласти шматки риби. Процідити отриманий бульйон, прикрасити рибу гущавиною, а бульйон використовувати як соус.

2vanya2

13.02.2012, 17:27

Як поводитись з живцями, щоб вони не втратили своєї привабливості при ловлі хижої риби
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Кожному рибалці, любителю ловлі хижої риби хотілося б мати повну банку жвавих і дуже живучих рибок. Але що відбувається в більшості випадків? Купивши ввечері перед риболовлею в рибальському магазині живців (або наловивши їх заздалегідь), вранці ми хапаємося за голову. «Живці» ледве живі: рибки мляво товчуться біля поверхні води, з жадібністю хапаючи повітря, і, подібно, що з хвилини на хвилину спливуть до верху животом. Яка ж тепер рибалка? Вже краще випустити таких «живців» у воду, щоб не відчувати себе браконьєром і мучителем. Щоб таких ситуацій не відбувалося, потрібно просто дотримуватись нескладних правил у поводженні з живцями. Про них ми зараз і поговоримо.

Вирішіть заздалегідь, ловити вам живців чи купувати? Як відомо, живців можна купити в спеціалізованих точках продажу. Але можна і наловити самостійно, виділивши для цього годинку-другу вільного часу. Обидва варіанти пов'язані з певними труднощами.

Купуючи живців, зверніть увагу: живці плавають в акваріумах, з постійною подачею повітря, постійною підтримкою потрібної температури. Що буде, якщо ви їх помістите в банку з водою де:

а) інша температура води;
б) другий кисневий режим;
в) абсолютно інший хімічний склад води.

Все одно, що вас з лікувального санаторію помістити в тюремний карцер. Рибка зазнає шок. І не факт, що доживе до ранку. Банка з водою годиться тільки для того, щоб перенсти живців з магазину додому, і то швидко перенести. А ось вже вдома у вас обов'язково повинні бути створені умови для їх утримання. Хоча б на одну добу. Інакше вранці ви їх і живцями не зможете назвати.

Ловити живців безпосередньо перед риболовлею - заняття також малоприємне, але, помістивши їх в ємність з набраною з цієї ж водойми водою, ви зможете зберегти їх практично до кінця риболовного дня. Як правило, спіймані вранці живці (особливо карасики) і пізно увечері цілком придатні для ловлі.

Подбайте про умови для зберігання! Припускаємо, що вам вдається зберігати живців в їх бойовому стані в трилітровій банці при кімнатній температурі води протягом однієї доби. Але як бути, якщо зберігати їх потрібно 2-3 доби, тиждень? Або вранці, після добового зберігання, живцям ще належить витримати тривалий длоїзд до місця риболовлі?

Для цього нам знадобиться переносний акваріум. Акваріуми недешеві, а тим більше обігрівачі та компресори до них. Але, витратившись один раз, ми надовго позбавимо себе від безлічі проблем. Рибки в таких акваріумах можуть жити тижнями, місяцями, і навіть роками без найменшої шкоди організму. При належному догляді за акваріумом, що до речі являється нескладним, в ньому завжди буде м'яка, холодна, багата киснем вода. Живці відмінно приживуться, і збережуть бойовий стан аж до майбутньої риболовлі.

Завжди вибирайте відповідних живців! Тут важливо не те, на яку рибку краще ловиться щука, на яку судак, а на яку окунь. Тут важливо те, що багато рибок просто не годяться для цієї мети. А продавці все ж таки примудряються їх втюхати. Йдеться, в першу чергу, про плітку. Багато магазинів пропонують саме їх у вигляді живців! Запам'ятайте, плітка - дуже ніжна і примхлива рибка. Найчастіше вона не витримує навіть перенесення в банці до дому. Чи довго живе спіймана плотва в садку? Ото ж бо. Не доживає і до кінця риболовлі.

Інша справа верхівка чи карасики. Ці рибки залишаються живими навіть по приїзді додому. Їх купувати можете сміливо. Ще кращий варіант - піскарь, це феномен у своєму роді. Він просто створений для приманювання риб: жвавий, грайливий, неймовірно живучий, витримує практично будь-яке відношення до себе.

Узагальнивши ситуацію, можна умовно розділити рибок по принципу придатності для ловлі хижої риби в якості живця на хороших, поганих, і посередніх. До гарних відносяться: піскар, верхівка. До середньої якості: сріблястий карасик, окунець, червонопірка. До поганих: плотвичка, а також всі перераховані вище рибки більших розмірів (більше 6-10см): всі вони якщо і не гинуть на гачку, то вже точно не проявляють активність.

Ловіть рибок тільки сачком: беручи живця руками, ви обпікає його, прискорюючи момент смерті. Сунувши руки в акваріум, або банку, ви не тільки викликаєте паніку, але й порушуєте крихкий баланс у складі води, що риби важко переносять. На гачок насаджують акуратно: за спинку або за губи, щоб не пошкодити життєво важливих органів. Інакше живець довго не проживе, і ваша омріяна хижа риба стане для вас недосяжною. Щоправда завжди є вихід, і в такому випадку можна переключитись на інший не менш захоплюючий вид риболовлі, скажімо на такий як ловля форелі, про яку можете прочитати перейшовши по посиланню.

2vanya2

13.02.2012, 18:45

Як зробити снасть для ловлі хижої риби безпосередньо на водоймі?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Про те, що таке кружки і як ними ловити хижу рибу, що мешкає в більшості наших водойм, знає чи не кожен рибалка. Часом ефективність кружків перевищує навіть саму «просунуту» снасть спінінгіста, оскільки правильно зроблена снасть і добре поданий живець буде приманювати хижака в будь-якому випадку не залежно від того яка погода, тиск, вітер, та час доби.

З тих чи інших причин кружки не завжди присутні в арсеналі рибалки. Хтось ніколи не займався такою ловлею, хтось віддає перевагу спінінгу, а часом буває що рибалка просто забув їх взяти з собою.

Проте, виникають ситуації, коли хочеться спробувати половити на кружки особливо знаючи про їх ефективність і здатність істотно знижувати обережність хижої риби, успішно провокуючи її на клювання.

Іншою ситуацією, що вимагає прийняття рибалкою адекватних заходів є випадки відверто «нахабної» поведінки хижої риби, коли та, без страху ганяє дрібноту по водоймі, видаючи свою присутність характерними сплесками, про те відмовляється від штучних приманок і навіть ігнорує малька, насадженого на закидну вудку.

Чому ж кружки можуть принести успіх. Така снасть легка, не має зв'язку з берегом і рибалкою, здатна самостійно переміщатися по водоймі не викликаючи у хижака занепокоєння і створюючи ілюзію вільного плавання живця.

Тому, ігнорування рибалкою снасті типу «кружки» буде не зовсім розумним. Виготовити ж своєрідну снасть на водоймі за допомогою підручних матеріалів не так складно, як здається на перший погляд. Головне, це наявність човна і бажання зловити рибу.

По-перше, можна скористатися пластиковими пляшками, якими, на жаль, іноді рясніють берега наших водойм у місцях розташування відпочивальників, та "недорозвинутих" рибалок, котрі вважають себе такими, а поводяться як homo svinus. Так чи інакше ви зможете знайти те що потрібно неподалік місця розташування палатки. Кілька кружків можна зробити, маючи такі пляшки в своєму розпорядженні.

Закріпивши основну оснастку на шийці пляшки, в неї наливають трохи води, закручують корок і відправляють полювати за хижаком. Вода необхідна для додання пляшці ваги, а активне переміщення пляшки по водоймі говорить про те, що клювання відбулося.

Якщо подібного матеріалу немає у вашому розпорядженні, кружки своїми руками можна легко виготовити з підходящої для цього гілки або бруска. Благо знайти їх серед дров, приготовлених для рибальського багаття простіше простого. Відповідний брусок має близько 6 см в діаметрі.

Розпилявши його на відрізки по 15-20 см довжиною, ми отримаємо основу для простої снасті типу «кружок». Єдине, чого потребує така гілка чи брусок, так це в невеликому доопрацюванні та оснащенні жилкою.

У центрі кожного відрізка бруска гострим ножем робимо відповідний виріз по колу, одержуючи канавку для укладання жилки, а збоку невеликий незакінчений скол для закріплення жилки. На одній частині поверхні можна ножем зробити зріз кори або інші помітні оку насічки, які на відстані підкажуть рибалці, що снасть перевернулася.

Оснастивши імпровізовані кружки жилкою і гачком, насаджуєте живця традиційним способом і відправляєте їх подорожувати по водоймі. Те, що щука або великий окунь зацікавляться вільно плаваючим живцем сумніву не викликає, необхідно тільки дочекатися цього моменту. Про клювання рибалці повідомить перевертання бруска, або його активне переміщення по водоймі.

Таким чином, без істотних витрат часу і сил, рибалка може самостійно з підручних матеріалів виготовити досить уловисту снасть і отримати значний шанс на піймання трофею замість того, щоб продовжувати безрезультатно «шмагати» водойму спінінгом.

karpinets2710

13.02.2012, 19:10

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

13.02.2012, 20:57

Джером Уейд зловив Голіафа - рибу, яку бояться навіть крокодили
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибак на ім'я Джером Уейд зловив серйозну рибку - голіафа з сімейства окунеподібних. Вона вважається небезпечнішою ніж піранья завдяки своїм розмірам і гострим зубам. Ця риба настільки велика, що навіть нападає на крокодилів.

Особина, яка попалася Уейду важить 45 кг, а довжина її становить близько 2 метрів.

Тигрова риба Голіаф, відноситься до хижих видів риб вагою до 154 фунтів і довжиною до 5 футів, була показана у новій програмі Animal Planet - "Річкові чудовиська". Широко відома як істота зухвалого вигляду з гострими зубами, риба Голіаф є тільки одним прикладом з великого різноманіття видів риб, які водяться в річці Конго, і 80% з яких більше не зустрічаються ніде в світі.

"Риба-монстр" здатна плавати у бурхливих водах і легко може схопити менших за розміром риб, які не можуть плисти проти течії. Вона також здатна вловлювати низькочастотні вібрації, які випромінює її здобич.

Річка Конго є домом для 686 видів риб. Міжнародний фонд дикої природи документально підтвердив існування екзотичних риб, що мешкають в її водах. Тим не менш, деякі рибалки зловживають ловлею риби, або використовують способи, що приносять шкоду популяціям риб, такі як знищення рослинності по берегах річки за допомогою гербіцидів, застосування вибухових речовин і отрут. Це призвело до зменшення деяких видів риб, що, згідно з дослідженнями, проведеними Проектом з охорони та розвитку річки Конго (CREDP), загрожує різноманіттю підводного світу річки.

D-Misha

13.02.2012, 22:13

Гранітні риби.....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Панує тиша над морським простором -
вітри тамують подих...
Великі риби,
виплеснуті морем,
закам'яніли на гранітних сходах.

Знесилені подачками прибою,
закам'яніли у страшній судомі.
Луска зробилась тьмяною, твердою.
Плавці лежать важкі і нерухомі.
Біліє сіль на зябрах вуглуватих,
в гарячих шпарах сірого граніту...

Горілий дух асфальтів перем'ятих,
Духмяний сон магнолій перегрітих.
Зміїний шурхіт на вологих схилах.
Малої хвилі відчайдушний схлип...
Отут колись громадилися брили,
їх обриси нагадували риб.

Було у цьому
щось таке тривожне!
Було у цьому стільки гіркоти!..
Проходив мимо велетень-художник.
Проходив мимо, і не зміг пройти.
Узяв різець - і лінії поглибив.
Тесав граніт розпечений, твердий,
щоб знали люди,
як нестерпно рибам
над морем залишатись без води.

Костенко Ліна

2vanya2

14.02.2012, 10:49

За щукою на малі річки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Багатьом рибалкам трофейна щука асоціюється з великими водоймами, як то озера, великі річки, водосховища, проте щуці достаньо будь-якої водойми, навіть невеликої річечки чи ставочка. Ця риба з легкістю адаптується до всіх умов. Щука є найбільш поширеним хижаком в наших водоймах, можливо, за виключенням окуня. Вона частенько потрапляє на снасті спінінгістів, як в якості основного улову так і в якості прилову (скажімо коли метою було спіймати окуня).

Полюючи на щуку, зараз я найчастіше вибираюсь на малі річки, що шириною не перевищують 15-20 метрів. Як правило, рибалки, що рибалять в таких водах це поплавочники. Тут рідко можна побачити спінінгістів, а дарма. Така риболовля дає багато позитивних емоцій та забезпечує можливість тісного контакту з дикою природою. Щоправда, щуки в таких водоймах найчастіше невеликі, і ловляться як правило без особливих проблем. Але, вже щоб зловити щуку більшу, потрібно докласти неабияких зусиль, і це ціле мистецтво.

Візьміть до уваги, що при ловлі в таких умовах необхідний маскуючий одяг, оскільки як правило спінігіст добре проглядається з усіх сторін. Також дуже важливим є безшумність руху.

Часто зустрічаюсь з думкою спінінгістів, що щука не дуже розумна. Згоден, але тільки по відношенню до невеликих екземплярів. Більші щуки полохливіші, що відповідно робить їх більш спортивними рибами.

Снасті для ловлі щуки на малих річках

Водойми про які йдеться не дуже глибокі, тому я пропоную вудилище довжиною 210-240 см з тестом до 25 гр. Щодо котушки, то головне в ній - ідеальна намотка і гладкий хід. Моножилку чи шнур рекомендую вибирати з розрахунку, щоб розривне навантаження в них було в межах 7-10 кг. При чому, якщо Ви надаєте перевагу шнурові, то беріть призначений саме для спінінгу. Такий шнур характеризується меншим розтягуванням і більшою гнучкістю, що позитивно впливає на комфортність риболовлі. Така велика міцність (а значить і товщина) жилки, зумовлена тим, що в малих річках не бракує зацепів, і ми не можемо дати рибі забагато свободи, бо вона відразу заховається за підводними перешкодами. Приманка номер один - гума. Для мене найкращими є досить широкі, 8-сантиметрові, білі ріпери з чорною спинкою. Ефективними також є середні та великі твістери жовтого, білого, темночервоного і чорного кольорів. Інші приманки використовую вкрай рідко.

Чому гума?

Дуже часто трапляється так, що величина річки, велика кількість повалених дерев або недостатня глибина змушують нас до коротких але дуже точних закидувань. Гумові (силіконові) приманки дають нам можливість подавати їх на відповідній глибині, при одночасному збереженні їх роботи практично в будь-яких умовах.

Ріпери проводжу в повільному темпі, раз по раз пошарпуючи. Це приводить до того, що приманка завалюється на бік імітуючи поведінку хворої рибки. Тому важливо щоб в приманки були широкі, ясні боки які добре відбивають світло. Щука не витримує цього і мусить вдарити. Твістерами ловлю з обривів. Вони найкращі коли кидаємо недалеко і обловлюємо малу поверхню.

Тактика ловлі щуки на малих річках
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Досвід показую, що річкова щука ловиться на течії. Порівняно рідко ловив цю хижачку в заливах з майже стоячою водою, а найчастіше ловив її в місцях зіткнення основної течії з стоячою водою. Прекрасне місце для ловлі щуки де є рослинність на досить швидкій течії. Зазвичай там не глибоко. Щука яка стоїть в такій траві незвично агресивна. Можна сказати що це її їдальня, оскільки нерідко бувало, що щука в таких місцях, при промахах атакувала приманку по кілька раз протягом однієї проводки. Схованкою для щуки є також різного роду затоплені патики та гілки. Може бути навіть мілко, а риба залишається невидомою. До таких місць не потрібно підходити надто близько, а просто здалеку зробити кілька закидувань. Особливо добрі мілкі ділянки при вечірніх сутінках. Щука в сутінках відчуває себе безпечніше, вона виходить на мілководдя і чатує на дрібноту. Особливо часто це трапляється влітку, коли риба протягом жаркого дня менш активна. Саме в такий період на мілководді я і зловив свою найбільшу щуку на річці.

Чому варто ловити щуку на малих річках?

Проводячи час над невеликими, чистими річками маємо можливість пережити пригоди, що добре пам'ятатимуться. Емоції котрі з'являються під час споглядання атакуючої півметрової щуки є більшими ніж під час клювання метрової на водосховищі. Приблизно половина зловлених мною в малих річках щук брала на моїх очах, часто під самими ногами. Були також випадки, коли хижачка атакувала приманку вже після того як я її витягнув з води, вискакуючи при цьому на берег, ніби атакувала з півсекундним запізненням - зовсім незрозуміле та дивовижне явище, а скільки емоцій при цьому.

Невеликі річки криють в собі безліч інших дрібних сюрпризів. У будь-якому випадку варто спробувати, принаймі на початку сезону, адже вода в малих річках нагрівається швидше, і відповідно риба швидше стає активнішою.

2vanya2

14.02.2012, 14:27

Волиняни зловили коропа якого занесли у книгу рекордів України
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибалки з Волині Дмитро Кучма та Анатолій Савич щорічно оновлюють національний рекорд з вилову коропа.

У ці дні Книга рекордів України зареєструвала новий рибний рекорд волинян.

"Виважували гіганта близько півгодини. Здавалося, що тягнеш колоду, що вудка не витримає і ось-ось зламається. Метрів за двадцять від берега рибу вдалося підняти на поверхню", - розповіли рибалки історію рекордної риболовлі на озері Домашньому в селі Кримне.

За розмірами коропа рибалки зрозуміли, що це була найбільша риба, яку вони впіймали в житті. Гігантська риба важила, як 10-річна дитина, близько 30-ти кг.

"Справжній рибалка не стане їсти такий вилов", - кажуть волиняни. Щоб зберегти життя найбільшого коропа в Україні, його перевезли у водоймище для спортивної риболовлі піді Львовом.

Гіганта помістили в спеціальну поліетиленову "цукерку", в якій налаштували подачу кисню.

2vanya2

14.02.2012, 19:02

Роздуми про ловлю окуня на спінінг і його поведінку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Свого часу я "перелопатив" безліч матеріалів з біології окуня - найбільш всюдисущого у нас хижака, у тому числі кандидатських дисертацій, які так і залишилися доступними лише вузькому колу вчених-іхтіологів. Рибалки ж, позбавлені наукової інформації, багато втрачають у змісті набуття майстерності, і особливо при ловлі спінінгом.

Якось на березі я розговорився з молодим спінінгістом. Виявилося, що ловлею окуня він займається п'ять років. Прекрасно екіпірований, користується досить значним набором сучасних приманок від фірмових блешень до пластикових рибок і воблерів, проте, мій співрозмовник, мав дуже туманне уявлення про ті нюанси та особливості поведінки окуня, без знання яких неможливо домогтися гарних результатів.

Коли важливий колір приманки?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Хоча окунь може бачити, чути, розрізняти запахи і, можливо, відчувати смак, перші два чуття, на мій погляд, є для нього найбільш важливими.

У риболовецькій літературі нерідко можна зустріти рекомендації з приводу того, яким кольорам приманок віддає перевагу та чи інша риба. Щодо окуня я не раз переконувався в тому, що він далеко не байдуже ставиться до кольору. Спробуйте поекспериментувати з однотипними приманками різного кольору. Хижак вибере якийсь колір. І цей вибір буде залежати як від забарвлення кормового об'єкта, якому він в даний час віддає перевагу, так і від ступеня освітленості води і від глибини в місці ловлі.

Слуховий орган і бічна лінія виручають окуня в тих випадках, коли він не може користуватися зором, наприклад в каламутній воді або в сутінковий час.

Звукові сигнали риби сприймають слуховим лабіринтом. Висока чутливість слухового апарата дозволяє їм чути навіть слабкі звуки, що розповсюджуються у воді. Цю обставину, безумовно, теж потрібно враховувати спінінгістові. У товщі води звук не лише посилюється, а й швидкість його в 4,5 рази більше, ніж у повітрі.

У свою чергу, риби самі здатні видавати звуки в діапазоні частот від 20-50 Гц до 10-12 кГц. Ці звуки можуть виникати в процесі руху, харчування, а також в результаті роботи спеціальних звукових органів (наприклад, плавального міхура). За характером це можуть бути удари, скрегіт, хрускіт, тріск, шурхіт, шелест і т.п. За допомогою слухового органу окунь отримує "інформацію" про те, що знайдена їжа.

Бічна лінія проходить у риб вздовж тіла. Цей орган - своєрідний локатор - включає в себе ряд отворів, які пронизують луску і котрі ведуть в розташований глибше поздовжній канал, який за допомогою нервових клітин пов'язаний з головним мозком. Нервові закінчення чуйно реагують на найменші сигнали у водному середовищі, посилаючи імпульси в мозок. У хижих риб, у тому числі і у окуня, бічна лінія поряд із зором і слухом грає найважливішу роль при полюванні.

Тепер перейдемо до головного: як реагує окунь в тій чи іншій ситуації на пропоновану спінінгістом приманку? Якщо видимість у верхніх шарах води, де полюють смугасті хижаки і куди найбільш інтенсивно проникає сонячне світло, складає по вертикалі близько метра, тут у них проблем з колірним зором не виникає. На глибині понад три метри розрізнити колір на значній відстані окунь вже не може. У цьому випадку він розпізнає його, лише наблизившись на 20-40 сантиметрів. При сильному "цвітінні" або помутнінні води можлива і взагалі нульова видимість.

Все це наводить на думку, що за винятком кристально-чистої води або самих верхніх шарів окунь в більшості випадків використовує орган слуху і бічну лінію, сприймаючи шуми і коливання від рухів приманки в товщі води, скажімо від блешні, що обертається. Зір же підключається тільки після того, як приманка виявляється від нього в безпосередній близькості. Але навіть якщо хижак не бачить об'єкт (наприклад, у сутінках), бічна лінія, чуйно реагує на короткі хвилі, дозволяє йому не тільки визначити, з якою швидкістю рухається потенційна "жертва", але й точно вибрати кут для атаки.

З урахуванням сказаного, при мутнуватій воді я намагаюся ловити на приманки з різким вібруючим ходом або з шумовим ефектом. Однак, як і в будь-якому правилі, тут є свої винятки. І перш за все вони стосуються ловлі на пластикові рибки і твістери, що мають гладку поверхню. Вони працюють при будь-якій освітленості води і нерідко є найбільш результативними з усіх інших. Але ж той же віброхвіст при проводці "не шумить". Справа тут, мабуть, в тому, що коливаннями свого хвостика він посилає на бокову лінію окуня короткі хвилі. Коли пластикова рибка завмирає на місці, хижак на неї не реагує.

З вищесказаного я б зробив наступний висновок: приманки, що імітують натуральну зовнішність кормового об'єкта, ефективні у чистій, прозорій воді, оскільки окунь при виявленні їх користується зором. У воді ж з поганою видимістю доречніше застосовувати приманки, різко вібруючі в процесі проводки, і забарвлення їх рівним рахунком нічого не означає. Що стосується гладкої пластикової рибки, то окунь виявляє її в подібних умовах тим швидше, чим повільніше здійснюється проводка.

Інстинкт хижака
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Мені доводилося неодноразово ловити окуня на суто щучі блешні, і щоразу я відчував подив, яким чином, скажімо, 150-грамовий окунець може попастися на трійник, розмір якого перевищує розміри широко відкритої пащі настільки дрібного хижака. У подібних випадках, очевидно, смугастим мисливцем рухає більшою мірою інстинкт хижої і агресивної істоти.

Взагалі, знати причини, з яких окунь атакує примнаку - вже половина справи. Перш за все це голод, захист території від зазіхань суперників (у великих особин проявляється особливо чітко), батьківський захисний інстинкт (з охорони ікри і молоді), а також чисто рефлекторні дії. Навіть ситий окунь, що наївся до відвалу, часто нападає на жертву лише з тим, щоб її вбити. Мені, наприклад, не раз доводилося спостерігати, як під час окуневого бою придушені рибки спливали догори черевцем, але окуні так і не поверталися, щоб їх з'їсти.

Тактика ловлі окуня

Основна помилка початківця спінінгіста, як правило, полягає в тому, що він зациклюється на одній-двох окуневих приманках, свято вірячи в їх можливості. Тим самим ігнорується головне тактичне правило. У чому його суть? Поясню на конкретному прикладі. Одного разу на виході з досить глибокої затоки на блешню "Black Fury" я підчепив пристойного окуня. Проте подальші закиди приблизно протягом 20 хвилин були безрезультатними. Між тим, окунь ганяв дрібноту біля самої поверхні води.

Ставлю жовтий твістер - через пару закидів клювання. За ним друге, третє. Міняю (для експерименту) жовтий твістер на чорний - знову хватка. Але час (ті ж 20 хвилин) ранкового жору було упущено, і незабаром хижак зник. Я раджу робити з кожною приманкою не більше десяти закидувань, а потім міняти їх. Тоді окунь дасть вам зрозуміти, яка з приманок йому більше до смаку.

При ловлі в холодній воді ефективніше "працюють" повільні приманки, а на глибинах 4-5 метрів розумніше відмовитися від легких, оскільки вони занадто повільно опускаються на дно.

Є водойми, де крім окуня немає інших хижаків. Тут доречна чисто окунева снасть. Але частіше буває так, що доводиться ловити в місцях, де водиться і щука. Тонка снасть, відсутність металевого повідця в таких випадках приводять, як правило, до обриву жилки, втрати трофея і, можливо, до загибелі риби. Тому доводиться йти на компроміс. У подібних ситуаціях я ставлю жилку 0,22-0,24 плюс м'який металевий повідець. На кількості покльовок окуня це практично не відбивається, а якщо візьме солідна щука, є хороші шанси благополучно витягти її на берег або в човен.

Часто буває, що на ділянці скупчення дрібноти окуневий жор триває всього кілька хвилин. Потім зграя хижака відбуває в невідомому напрямку. Однак не завжди варто поспішати зі зміною місця. Може статися, що на зміну зниклим підійдуть свіжі "бійці".

Де шукати "смугастого"?

Як показує практика, великий окунь, вагою до кілограма і вище, досить рідко виходить у прибережну зону. У великих озерах і водосховищах типові місця його проживання - підводні горби; порізані звали в глибину уздовж затонулих русел річок, кам'янисті гряди, що перемежовуються коряжником; глибоководні ділянки, що примикають до островів. Більш дрібний окунь зазвичай виявляється поблизу зарослих берегів, що межують з глибокою водою. Крім рибної молоді (основної їжі окуня) тут є безліч інших кормових об'єктів: різні рачки, личинки комах, молюски і т.д.

У річках найдоречніше шукати смугастого хижака в спокійних вирах і на плесах, особливо там, де є коряжники і затонулі повалені дерева, а також навколо мисів і в зарослих затоках.

Помітив я і таку особливість: у невеликих ставках і озерах, часто відвідуваних рибалками, окунь веде себе досить приховано, практично не виходячи на поверхню, а полюючи на риб'ячу дрібноту в придонних і середніх шарах води. Там же, де його мало турбують, він видає себе характерним боєм під час полювання.

2vanya2

14.02.2012, 22:57

Особливості риболовлі з човна
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Безсумнівним є те, що рибалка на човні часто має явну перевагу перед рибалкою, що знаходяться на березі. Адже з човна є можливість обловлювати віддалені уловисті ділянки не доступні з берега.
Однак при ловлі з човна деколи виникають несподівані проблеми, особливо у недосвідчених рибалок, які ще не мають практики такої ловлі. Розглянемо найбільш типові з них і підкажемо як їх уникнути.

Як правильно і надійно заякорити човен?

Пригадується така історія, приїхали ми зі знайомим порибалити на одному озері. Виписали на риболовній базі човни і вийшли на водойму. Вирішили заякоритись поблизу привабливої затоки. Поки я возився зі своїми вантажами та мотузками, дивлюся, мій напарник вже закінчив з цією справою і взявся розмотувати вудочки. «Молодець!» - подумки похвалив я його за таку розторопність.

Закинули вудки, приступили до риболовлі. Незабаром подув свіжий вітерець. І тут я відразу звернув увагу на те, як човен мого знайомого під подихом вітру постійно розгортає то вправо, то вліво. При цьому його вудочки стали нагадувати довгі маятники, які розгойдувалися в такт обертам човна . Зрозуміло, що поплавки теж смикалися слідом за кінчиками вудилищ. Горе-рибалці нічого не залишалося, як хапатися за свої вудочки, піднімати їх і утримувати в напрямку поплавків. Він незадоволено бурчав, лаявся і проклинав вітер.

А між тим лаятись та злитись він мав хіба що на себе. Оскільки заякорив він човен абсолютно неправильно. Ось чому він виявився спритнішим за мене. При такому положенні навіть найменший вітерець буде не тільки розгортати човен вправо-вліво, але і розгойдувати взад-вперед.

Цей мій знайомий зазвичай ловить з берега, а тут раптом зважився порибалити з човна, з яким він явно не вмів поводитись, звідси і результат. Довелося докладно пояснювати йому, як правильно і надійно заякорити човен, щоб ніякий вітер не завадив його стійкому положенню на воді.

Головне тут, домогтися, щоб мотузки спереду і ззаду човна були туго розтягнуті в протилежних напрямках. Лише надійно натягнуті мотузки будуть стійко утримувати човен в зафіксованому положенні. При цьому треба мати на увазі, що основне навантаження з утримання човна лягає на задній вантаж. Чому? Та тому, що надувний човен ставлять на якір зазвичай так, щоб вітер дув у спину, а тому, задній вантаж, крім іншого, зобов'язаний ще й утримувати вплив силу вітру на човен. Тому задній вантаж повинен бути значно важчим переднього.

Подібна ситуація і при ловлі на течії. Тут також човен якорять так, щоб рибалка сидів спиною до течії, а вудки лежали на кормі човна. В даному випадку основне навантаження з утримання човна лягає на носовий вантаж.
Зі сказаного напрошується висновок: мотузки повинні йти у воду не вертикально, як у мого приятеля, а під значним кутом в протилежні сторони. Зрозуміло також, що довжина мотузок повинна бути значно більшою глибини водойми, де вирішено рибалити. Особливо в основної мотузки, довжина якої повинна перевищувати глибину водойми в місці ловлі не менш як у два рази.
Але як домогтися, щоб якірні вантажі лежали не під човном, а на необхідній відстані від нього спереду і ззаду? Зазвичай роблять наступним чином. Опускають спочатку задній вантаж. Як тільки він досяг дна, беруться за весла і повільно пливуть вперед. При цьому мотузка поступово розпускається. Після того, як відплив від вантажу на достатню відстань, рівну приблизно двом глибинам водойми,далі опускають передній вантаж. Мотузку переднього вантажу без натягу, а з невеликим запасом довжини, приблизно метр-півтора, прив'язують до човна. Такий «запас» мотузки необхідний для того, щоб вона при остаточному врегулюванні залишалася у воді не у вертикальному положенні, а з деяким ухилом від човна.

Потім беруться за задню мотузку і починають натягувати її. У результаті цього човен починає рухатися назад, до першого опущеного вантажу. Відчувши, що мотузка натягнулася і рух човна припинився, відразу ж прив'язують задню мотузку до човна. Тепер обидві мотузки натягнуті і можна бути спокійним: ніяка бовтанка і розгойдування човну не загрожують.

За вітром чи за течією?

Добре і приємно сидіти в човні, коли стоїть тиха погода. Тепло, сонячно, безвітряно, а на воді помітна лише невеликі брижі. У такій обстановці зовсім неважливо, в яку сторону направлений ніс човна і в яку сторону рибалка закидає свої вудочки.

Але така обстановка на великих водоймах - озерах, водосховищах - буває вкрай рідко. Щойно трішки подує вітер - і вже по воді загуляли значні хвилі. Зрозуміло без зайвих слів: човен потрібно якорити так, щоб носом він був проти вітру, назустріч хвилі. По-перше, це безпечніше, так як загострений, обтічний і піднятий ніс човна буде як би розсікати хвилю.

По-друге, рибалка буде сидіти спиною до вітру, адже вудки завжди поміщають на корму човна. Та й закидати снасть за вітром значно легше і зручніше. Те ж саме при риболовлі на течії: човен якорять так, щоб носом він був спрямований проти течії. Рибалка закидає свої вудки, течією відносить поплавці на відстань витягнутої жилки. Залишається тільки чекати клювання. Легко і зручно.

Однак нерідко трапляється так, що течія направлена в одну сторону, а вітер дме поперек або проти течії. Як вчинити в такому випадку? Що важливіше враховувати - напрямок вітру чи течії?

Звичайно, тут багато чого залежить від сили вітру. Якщо вітер і викликані ним хвилі не становлять особливої небезпеки, то човен слід якорити все ж з урахуванням течії. Інакше ваші поплавці течією буде постійно відносити вправо або вліво, а то й «притискати» до човна. Жилка в таких випадках натягується, поплавці починають «танцювати» на хвилі і постійно притоплюватись від натягу жилки. Клювання при цьому помітити важко, а часом взагалі неможливо.

Тому залишається одне: якщо вітер несильний, потрібно якорити човна вздовж течії. Оскільки течія незважаючи на вітер все ж понесе поплавки вперед від човна. Спостерігати за ним в такому разі набагато простіше і зручніше.

Ризик на човні - справа неблагородна

Всупереч відомому висловлюванню «Ризик - справа благородна», на риболовлі з човна ризикувати категорично не слід. Навпаки, рибалка на човні за правилами просто зобов'язаний дотримуватися необхідних вимог безпеки.

Ось, здавалося б, невинна дія - підняття якірних вантажів. Буває, важкий вантаж настільки сильно засмоктується в донний мул, що відразу підняти його не вдається. Тоді недосвідчений рибалка починає із зусиллям тягнути за мотузку. І якщо раптом ця мотузка розв'яжеться або обірветься, то рибалка втрачає рівновагу і падає через протилежний борт у воду.

Щоб уникнути подібної неприємності, не слід прикладати надмірних зусиль, прагнучи відразу підняти вантаж. Треба просто взятися за мотузку і потримати її деякий час в натягнутому стані. Вантаж поступово звільниться від «обіймів» мулу, після чого його легко можна буде підняти.

Не потрібно вставати в човні без особливої потреби. При різкому посиленні вітру у жодному разі не можна підставляти борт човна набігаючій хвилі. Це небезпечно. І якщо ви відчуваєте, що хвиля починає неабияк розгойдувати човен, то краще припинити риболовлю і причалити до берега. При цьому важливо дотримуватися правила: спочатку підняти вантаж з корми човна, а вже потім - з носової частини. Це необхідно тому, що човен до підйому другого вантажу буде залишатися в потрібному положенні - носом до хвилі. А якщо через недосвідченість підняли спочатку вантаж з носової частини, то човен відразу ж розверне вітром і він може навіть перекинутися.
І ще: слід взяти собі за правило постійно підтримувати в своєму човні певний порядок. Це означає, що рюкзак, снасті, приналежності повинні розміщуватись в човні не абияк, а в строгому порядку, щоб вони не заважали і не обмежували ваші дії.
Особливі заходи безпеки слід дотримуватися на рибалці з надувного човна. Ця річ, прямо скажемо, дуже ніжна і легкоранима. Навіть найменший «наїзд» на невидимий зверху гострий край підводного корча може призвести до сумних наслідків. Тому бажано уникати закоряженних місць, а також прибережних ділянок, де з води виступають зарості чагарників.

Дуже акуратно потрібно користуватися у надувному човні якірними вантажами, у якості яких іноді використовуються випадково знайдені поблизу водойми камені, частини цегли, різні залізяки. Їх краї бувають досить гострими і при необережному поводженні з ними можна розпороти човен, тому такі вантажі слід опускати і піднімати обережно, щоб вони не торкались бортів човна.

А ще краще - використовувати спеціально пошиті мішечки, заповнені вологим піском. Так роблять багато рибалок. Перед початком риболовлі мішечки заповнюються прибережним піском, а після риболовлі - звільняються від такого вантажу. Просто і зручно. Такі м'які «якоря» ніколи не зашкодять надувному човну.

Кожен рибалка, який користується надувним човном, напевно звертав увагу на те, що накачаний з ранку човен ближче до півдня, коли починає припікати сонечко, стає особливо твердим. Пояснюється це просто: повітря всередині човна при нагріванні розширюється. І нерідкі випадки, коли човен через надмірність внутрішнього тиску просто лопає. Це одна з підступностей таких човнів.

Щоб запобігти подібному небажаному «вибухові», рекомендується періодично перевіряти тиск в камерах човна. Для цього потрібно всього лише натискати рукою на кожну камеру. Адже надувний човен, як відомо, складається з двох ізольованих камер. І якщо відчуєте, що якась із камер занадто затверділа, потрібно випустити частину повітря через клапан.

2vanya2

15.02.2012, 17:18

Варіанти монтажів дроп-шот та їх застосування
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В минулій публікації ми розглянули що ж таке дроп-шот, спробували пояснити в чому полягає його ефективність, а також познайомились з класичним варіантом монтажу дроп-шот який виглядає наступним чином: оснащення, гачок з приманкою фіксують на основній жилці без відводу, як правило використовуючи вузол "паламар", на кінці жилки ставлять грузило для дроп-шоту.

Таку оснастку найчастіше застосовують для ловлі в схил з берега або човна (тобто в умовах коли жилка від спініга входить в воду майже вертикально, що відповідає найприроднішому положенню приманки), а також при млявих клюваннях, так як зрозуміло, що такий монтаж забезпечує найкращу чутливість і швидке підсікання. Не менш важливою перевагою такого монтажу, є те що він найменше плутається при закиданні.

Схему монтажу класичного варіанту дроп-шоту може бути такою:
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Аналізуючи зарубіжну та вітчизняну рибальську літературу (до речі великий вибір якої є тут - книги интернет магазин) можна познайомитись з багатьма іншими різноманітними оснащеннями, які краще відповідають тим чи іншим умовам ловлі.

Розглянемо найпопулярніші з них. Спільним в цих монтажах є те, що вони виконуються на основі флюрокарбонової жилки з використанням відвідного повідця, а різняться вони довжиною цього відвідного повідця, що і робить їх ефективними в тих чи інших умовах. Взагалі використання відвідного повідця дозволяє значно урізноманітнити гру приманки, але при цьому дещо втрачається чутливість.

Отже другим варіантом осннащення є монтаж приманки на 5-ти сантиметровому бічному відводі. Монтаж ідеальний для ловлі з берега на невеликій течії або в тихій воді, при полюванні на активного судака та окуня.

І ще один, коли приманка кріпиться на 15-ти сантиметровому бічному відводі. Цей варіант найбільше підходить для ловлі на середній течії, та дозволяє максимально урізноманітнити гру приманки.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Щодо виконання відвідного повідка, то тут існує кілька варіантів, наприклад використання трійного вертлюжка, або звичайного вертлюжка який просувається через основну жилку, та фіксується з двох сторін стопорками, або стопорними вузлами. Можна також вмкористовувати скрутку, яка значно зменшує кількість запутувань, або жорсткі відвідні повідці, кожен обирає що йому більшедо душі. Я більше схиляюсь до простого зав'язування бокового повідка, а вже донього гачок з приманкою.

В наступній публікації розглянемо найбільш популярні види проводок, адже зрозуміло, що для дроп-шоту класична сходинка не дуже підходить, хоча і про неї забувати не варто, але про це пізніше...

D-Misha

15.02.2012, 23:43

У Білоруській річці виловили ... РИБУ-Алігатор!

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Північноамериканську панцирну щуку, або рибу-алігатора виявили вчені в річці Березина в Білорусі.

"В одній з приток річки Березини поблизу центральної садиби Березинського заповідника зоологи виявили північноамериканську панцирну щуку.

Щонайменше, дві особини цієї щуки мешкають в даний час в притоці Березини ", - повідомив науковий співробітник Державної природоохоронної установи Березинського біосферного заповідника. Ігор Медведєв. Він також розповів, що" одну з щук зоологи заспиртували ".

"Швидше за все, цих риб, які для білоруської іхтіофауни є інвазивним видом, в річку випустили з акваріума, коли вони досягли великих розмірів", - припускає учений.

За його інформацією, "у себе на батьківщині - в Північній Америці панцирна щука може досягати 2 - 3 метрів в довжину". "Панцирна щука являє серйозну небезпеку для місцевих мешканців водоймищ: її нутрощі й ікра є отруйними, і у місцевих видів риб немає захисних механізмів від її отрути", - зазначив учений.

2vanya2

16.02.2012, 14:19

Дроп-шот - метод ловлі при якому приманка якнайдовше знаходиться в придонному шарі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Напевно, кожен з вас звертав увагу на те, що при ловлі спінінгом більша частина клювань відбувається в придонному шарі води, точніше сантиметрах за десять від дна. Очевидно, що змусивши приманку якнайдовше знаходись в придонному шарі ми отримаєм більшу кількість клювань. Познайомимось з оснасткою яка дозволяє приманці знаходитися в цьому шарі найбільшу кількість часу.

Поговоримо про так званий дроп-шот (drop shot). Цей метод риболовлі має першорядне значення при ловлі судака і окуня, але і щуку ловить відмінно. Перш за все, дроп-шот призначений для ловлі хижої риби у водоймах з великим рибальським пресингом, де риба знайома з численними варіантами приманок і їх проводок.

Я познайомився з цим методом ловлячи на старому-руслі однієї річки, де на дні було надзвичайно багато різноманітного листя, віток та іншого сміття і класичний джиг, дуже успішно все це збирав на себе, тобто був безсилим і неефективним, а от дроп-шот проявив себе чудово.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Класична версія дроп-шопу, являє собою наступне. На монофільній жилці, на відстані від 20 до 60 см від її кінця, жорстко зафіксований одинарний гачок, а на самому кінці - грузило. Гачок - не аби який, а спеціальний - з помітно відігнутим в напрямку від жала кілечком. Прив'язується він таким чином, щоб жало дивилося чітко вгору. Грузило ж, кріпиться на самому кінці жилки - це або закріплена на жилці дробинка, або спеціальне - частіше конічної форми з дротовим зажимом. На гачок як правило насаджується силіконова приманка.

Класичний дроп-шот швидше за все був видуманий американцями і призначений насамперед для ловлі басса, здебільшого з човна і з коротким закидом. У нашій країні і набір хижаків інший, і умови ловлі часто сильно відрізняються. Головна проблема полягає в тому, що в наших водоймах практично повсюдно водиться зубаста щука, проти якої класичний дроп-шот абсолютно беззахисний.

Тому, в більшості випадків нам доводиться включати в оснастку повідець. Виняток становлять ті випадки, коли ми ловимо окуня або судака в акваторії, де щуки з тих чи інших причин практично немає.В наших реаліях класичний дроп-шот модифікувався і часто приймав наступний вигляд: спереду (чи то зверху) - сталевий повідець довжиною сантиметрів п'ятнадцять, на його нижньому кінці змонтована приманка, далі, від нього відходить інший сталевий повідець, який коротший - 8-10 см, а потім йде повідець з жилки - приблизно довжиною від 15 до 40 см, а вже на його кінці - грузило, краще конічної форми. Доцільність заднього (нижнього) короткого сталевого повідця може викликати сумніви, але при його відсутності щука здатна легко відкусити частину оснащення, що слідує за приманкою. Відстань між грузилом і приманкою найчастіше 25-30 см, рідше - 50-60 см. Грузило обирають вагою - 10-15 г. але в умовах ловлі на великій річці, на знесення, можливе застосування грузил 25-30 г і навіть більших.

Останнім часом, з появою флюрокарбонових жилок, які абсолютно не видні у воді, досвідчені рибалки спінінгісти намагаються робити оснастку дроп-шот саме з цього матеріалу. Справа в тому, що крім своєї невидимості, флюрокарбонова жилка має також підвищену стійкість до щучих зубів, і якщо робити оснатку з неї, але використати достатньо грубий діаметр (0,3-0,4), то процент зрізів щукою практично нульовий. Правда, щокілька виловлених екземплярів цієї хижачки і оснастку потрібно міняти, але і кількість клювань значно зростає.

Як вже говорилося класичний дроп-шот підходить далеко для всіх умов ловлі, але рибалки - народ кмітливий і вигадливий, тому дроп-шот еволюціонував і на даний момент є кілька варіантів мотажу, кожен з яких відповідає певним умовам ловлі, поговоримо про них в наступних публікаціях.

D-Misha

16.02.2012, 23:11

Бички-галюциногени....

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Різновид бичка, при поїданні якого можуть виникати галюцинації, виявлена біля берегів Британії в протоці Ла-Манш. Рибу можна розпізнати за характерними золотистими смугами, що прикрашають її тіло.

Раніше подібні види вважалися характерними для Тенеріфе, Мальти і Кіпру, однак, через глобальне потепління вони з'являються зараз у більш холодних районах.

Енді Гайлес, рибалка, в сіті якого попалася незвичайна риба, кілька днів провів за комп'ютером, намагаючись з'ясувати в інтернеті, що ж він піймав. Тепер він говорить: "Якби я тільки знав заздалегідь про її чудесні властивості, я продав би рибу на ринку клабберам і рейверам".

Поїдання галюциногенного бичка може викликати галюцинації, що тривають 2 дні і більше. Останній подібний випадок стався в південній Франції, де 90-річного дідуся, який покуштував цю рибу, довелося госпіталізувати.

2vanya2

17.02.2012, 13:34

Особливості ловлі вугра
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Міцний, сильний і гнучкий, готовий здивувати всіх хитрістю і завзятістю. Стійкий до втоми і може добре попсувати нерви недосвідченим рибалкам, а його наполегливість у спробах звільнитися просто неймовірна.

У той же час велика споживча цінність цієї риби, ринкова ціна якої досягає зеніту, а ловля стала символом добробуту, вишуканого смаку і майстерності рибалки. Цінують вугрів за їх мужність, стійкіть і красиві фінти які вони виконують під час виважування. Додатковим позитивним моментом є те, що під час ловлі вугрів частенько трапляються такі хижаки як судак, окунь, сом і щука.

На успіх риболовлі впливає, як завжди, багато таких чинників, як місце розташування, погода, тиск і фаза місяця. На щастя в риболовлі, ви ніколи не знаєте все до кінця, не можливо все врахувати і передбачити, і тому це велике хобі, і воно варте того щоб трати на нього час, гроші, часом нерви та нашу наполегливість. Тим не менш, ми можемо впливати на наше рибальське щастя, відповідно обираючи місце, час і спосіб ловлі риби.

Коли мова йде про снасті для ловолі вугра, то це, безумовно, повинен бути міцний комплект. Але, міцний не означає, важкий і грубий. Є мало рибалок, які купують окреме спорядження, спеціально для ловлі вугрів. Тут у нас є певний простір для маневру. Звичайно, хороша якісна палиця дасть нам краще відчування риби, і, отже, задоволення від виважування, але, вважаю, що не варто перебільшувати. На мій погляд, тут ідеально підходять вудилища для ловлі коропа, з кастінгом 40-60 г і довжиною не менше 3,30 м.

Вугря ловлять на дощових хробаків, живця, рачків, печінку, або п'явок. В якості живця можна використовувати будь-яку рибку, бажано до 15 см. Головне, вибрати відповідний до наживки гачок, ну, і замислитись про те, як її найкраще подати. Інколи найкрищим вибором буде поплавчанка, іноді донка, це залежить від умов які виникають над водоймою, і від індивідуальних уподобань рибалки.

Я коли знайомлюся з водоймою, ловлю різними методами і по результатах роблю остаточний вибір. Для початку можна ловити двома способами, наприклад: поплавчанкою і донкою, але це вимагає набагато більше пильності й турботи над вудилищами.

Як основну жилку можна використати монофіл або плетений шнур з розривним навантаженням близько 8 кг. Це дасть нам впевненість при зустрічі з "крутеликом", і дозволить активніше виважувати. А вугра потрібно виважувати впевнено і безкомпромісно, адже під час цього він може обкрутитись навколо будь-чого, що зустріне на свому шляху - будь то мостик, підводні завади, чи рослинність. А закрученого за такі перешкоди вугра здобути вже практично не реально.

Обтяження для нашого комплекту обираємо в залежності від глибини і відстані, на якій збираємось ловити. Іноді вистарчить тільки 20 г, а в інших випадках ідеальним грузилом буде 60 г. Важливо, щоб тягарець не блокувався, і не запутувався, тому завжди вибирайте моделі з вертлюжком. Відзначимо також, що, при ловлі на мулистому дні потрібно обирати плоскі моделі тягарців, що знижує ймовірність наживки бути втягнутою в мул чи рослиність.

Повідець, в моєму комплекті виготовляю самостійно з вольфраму, який доступний в деяких магазинах. Тут, хочу звернути Вашу увагу на те, що варто прив'язувати гачок до такого повідця, самим звичайним і відомим нам способом, так званим поворотним вузлом, дякуючи чому отримаємо набагато кращу міцність монтажу. Після затягування вузла, кусачками відкушуємо хвостик і отримуємо досконалий повідець, для ловлі будь-якого хижака, стійкий і до різких зубів щуки, і одночасно такий, що відповідає вимогам при ловлі судака. Звичайно для ловлі вугра ми можемо використати і звичайну жилку чи шнур, однак мені більше подобається дещо жорсткіший і безпечніший варіант (не варто забувати, що практично всюди є щука).

Обов'язковим елементом оснастки є наявність вертлюжка, який унеможливить закручування монтажу, та запутування жилки.

Найважливішим елементом оснащення є гачок. Не варто перебільшувати з розміром, адже рот в вугра невеликий, і завжди краще обрати менший ніж більший. Гачок мусить бути, гострий, міцний і обов'язково з кілечком (лопатка перерізає жилку). Якщо наживка живець, чіпляємо його на гачок за хребет під плавником, або в середину рота за один з носових отворів. В такому випадку забезпечуємо йому більшу свободу, і тим самим привабливість. Звичайно, при ловлі на великих відстанях, є ризик зірвання живця з гачка хижаком, на першому етапі клювання, і тому в таких випадках я завжди намагаюся ловити на печінку, чи мертву рибу пронизану гачком кілька раз.

Клювання вугра дуже агресивне, тому про успіх вирішують секунди. Не забувайте, що при ловлі на живця, або мертву рибку, ми повинні дати рибі кілька метрів свободи, щоб вона добре проковтнула приманку. З цієї причини, ловимо при відкритій скобі котушки, або максимально ослаблюєм стрикціон. Під час клювання, найкраще з вудкою в руках контролювати вільний спуск жилки з котушки, так щоб риба не відчула опору. Зазвичай я чекаю близько 20-30 секунд, в залежності від розміру приманки, потім витягую метр жилки і опускаю скобу. Тримаючи вудилище під кутом близько 60 градусів, чекаю поки риба натягне жилку, і впевнено підсікаю. Іноді варто по кількох секундах, чи метрах виважування ще раз підсікти, щоб переконатися що одинарний гачок надійно засік рибу. Не забувайте, що стрикціон має бути добре налаштованим у відповідності до міцності Вашого комплекту - це підстава вдалого і безпечного виважування. Підбирати вугра завжди потрібно зі сторони хвоста. Якщо риба проковтнула гачок дуже глибоко, потрібно перерізати жилку і зав'язати нову оснастку.

В кінці підказую, ловити вугра можна не тільки вночі, як вважає більшість. В літню спеку найкраще клювання мав в самий жаркий період дня, коли на водоймі вже нікого не було ...

2vanya2

17.02.2012, 15:06

Варіанти практичного оснащення донки для більш зручної ловлі риби

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Для того щоб на рибалці донка була зручною, її потрібно зробити якомога більш практичною. Як правило, донка складається з жилки, тягарця і повідків з гачками. Повідці зазвичай прив'язуються до основної жилки вузлом.

При закиданні такої донки повідці часто закручуються за основну жилку - в такому випадку відсоток успішної риболовлі зводиться до нуля. Буває, гачок ламається або обривається. Тоді новий повідець незручно прив'язувати, іноді доводиться перев'язувати всю снасть заново.

Варіант оснащення донки № 1

Головна проблема в такій снасті для ловлі риби як донка - з'єднання повідків з основною жилкою. Для того щоб повідець можна було надійно і швидко поміняти, я пропоную взяти дротяні петельки для білизни.

Кілечка петельок потрібно зрушити так, щоб вони поєдналися між собою, а сама петелька придбала форму вісімки. Ця петелька-вісімка гратиме в донці основну роль. Якщо в кілечках виявляться зазори, їх слід прибрати піджиманням. У ці здвоєні кілечка протягується основна жилка. Кількість петельок на основній жилці відповідає кількості повідків.

Щоб зафіксувати петельки і, відповідно, повідці в потрібному місті на основній жилці, на ній робляться вузлики з боків від петельки. А щоб вузлик не проскочив крізь кілечко петельки, між ними на жилку в якості обмежувачів поміщають намистинки бісеру.

Донка збирається так. Спочатку на основну жилку надівається відрізок кембрика 100-120 мм, за діаметром - трохи більше жилки. Потім на жилку нанизується необхідна кількість петельок, з двома бісеринками з боків від кожної, і на кінці прив'язується петля для грузила. Наступний етап - петельки розподіляються по жилці з таким розрахунком, щоб відстань між ними не дозволяла повідкам діставати один до одного. У цих місцях петельки з двох сторін фіксуються вузликами.

Один вузол кожної петельки, нижній (він розташований ближче до вантажу), несе основне навантаження: опір риби, зацепи за грунт і водорості і т.п. Щоб зробити такий вузол, потрібно скласти жилку петлею, взяти її в тому місці, де жилка виявилася здвоєною, великим і вказівним пальцями і зробити скручуючий рух. Необхідно, щоб на жилці утворилася скрутка в шість обертів. Потім в середині цієї скрутки між витками робиться щілина, і в неї пропускається верхня частина петлі. Коли кінчик петлі вийде з іншого боку скрутки, в нього потрібно вкласти шило або цвяшок і потягнути за кінці жилки, затягуючи вузол. Коли той дійде до шила впритул, його прибирають, а вузол затягують до кінця. Такий вузол виходить дуже міцним, компактним, і його можна зробити в будь-якому місці снасті, навіть не знімаючи повідків.

Другий вузол, що з іншого боку петельки (верхній), не несе великого навантаження, і його можна зробити, зав'язавши в потрібному місці капронову нитку і проклеївши клеєм типу "Момент". Відмірявши на жилці від вантажу зручну для закидання відстань, надітий на неї кембрик пов'язують в петлю.

Завдяки цій петлі, пальці не поріжуться об жилку при закиданні.

Залишилося поставити повідці способом «петля в петлю», і донка готова. У такій конструкції повідці вільно обертаються на основній жилці і не закручуються за неї, а рибалка не перетворюється на кошмар а приносить лише задоволення.

Варіант оснащення донки № 2

Класична донка для ловлі риби складається з жилки, грузила і повідків з гачками.

Проблеми починаються, коли починаєш прив'язувати повідці до основної жилки.

Найпростіше зв'язати їх між собою яким-небудь нековзаючим вузлом. Але при закиданні такої донки повідці часто закручуються за основну жилку, що різко знижує вловістість снасті.

Така ж проблема буває і у донки з гумовим амортизатором. До того ж, коли обривається гачок, новий повідець прив'язати на те ж місце непросто, часом доводиться перев'язувати всю снасть. Удосконалюючи донку, деякі рибалки роблять на основній жилці петлі. Прив'язувати повідці до таких петельок зручніше, але проблема закручування залишається. Відома конструкція, в якій замість петель для швидкої зміни повідців використовуються карабінчики-застібки. Але й це удосконалення не вирішує проблему закручування.

Щоб повідець не перекручувався у воді навколо основної жилки, потрібно, щоб він міг вільно обертатися навколо неї на якомусь підшипнику, наприклад, втулці. Такі втулки не повинні істотно впливати на вагу снасті, тобто - бути легкими, і повинні бути стійкими до корозії. Найкраще їх робити пластмасовими.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найпростіше з листа пластмаси вирізати заготовки у формі маленьких вісімок, отвори просвердлити або пропалити гарячим цвяшком. Через один отвір протягнути основну жилку, інший використовувати для прив'язування повідків.

Така пластмасова втулка з прив'язаним до неї повідцем може вільно обертатися навколо основної жилки, не закручуючись навколо неї. Щоб втулка не з'їжджала по жилці, на ній робляться фіксуючі вузлики. Але ця конструкція має серйозний недолік. При великому навантаженні, наприклад, при виважуванні крупної риби, ділянка пластмасової втулки в місці прив'язування повідця може просто прорізатися, а риба - піти разом з цим повідцем.

Оптимальною, на мій погляд, є конструкція пластмасової втулки циліндричної форми з жолобком по периметру кола. Такі втулки легко можна нарізати з поліетиленової ізоляції радіочастотного кабелю для телевізійних антен. Тільки потрібно, щоб ізоляція була з щільного поліетилену.

З відрізка кабелю зі знятим зовнішнім провідником виймають центральну жилу і через невеликі відстані ножем або надфілем роблять жолобки. Потім ізоляцію нарізають на циліндрики потрібної товщини так, щоб жолобок в кожному з них виявився посередині.

Основну жилку протягують крізь центральний отвір, розташовують втулку на снасті в необхідному місці і з двох сторін фіксують вузлами. Як правило, центральні отвори виходять такого маленького діаметру, що навіть самого простого вузла достатньо, щоб він не пройшов в отвір, і втулка не з'їхала по жилці в сторону. Повідець прив'язують в жолобки самозатягуючим вузлом.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У такій конструкції, навіть якщо від великого навантаження втулка деформується або проріжеться, повідець все одно залишиться на жилці.

Втулки, якщо вони мають занадто яскравий колір, для маскування можна потримати в міцно завареному чаї.

2vanya2

17.02.2012, 20:16

Про рибалку в Фінляндії

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Сукупна довжина морської берегової лінії Фінляндії становить приблизно 1100 кілометрів. Крім того, на південному заході країни лежить найбільший в світі за кількістю островів Аландський архіпелаг.

Основна частина Фінляндії зайнята горбисто-мореними рівнинами з розгалуженою озерно-річковою сіткою. Всього в цій країні налічується 187,888 природніх внутрішніх водойм, які чудово вписуються в монотонні пейзажі цього північного краю.

Озер тут так багато, що місцеві жителі стверджують, що якщо знати дорогу, то можна, не вилазячи з човна, дістатися аж до Санкт-Петербурга.

Чи варто дивуватися, що саме риболовля залишається одним з улюблених занять як фінів, так і численних гостей країни.

Рибним промислом в Суомі - саме так називають свою батьківщину місцеві жителі - займаються практично всі, від малого до великого. І хоча представники сильної статі вважають рибалку чоловічим заняттям, багато жінок захоплені нею не в меншій мірі.

Ловити рибу безкоштовно можна у Фінляндії тільки на просту вудочку, хоча використання блешні в цьому випадку не заборонено. Це право, яке називається Jokamiehenoikeus, навіть закріплено конституцією, і поширюється воно в тому числі і на іноземців.

Крім того, можна обійтися без всякого внеску, якщо господар приватної водойми сам дозволив порибалити в його володіннях. Не обкладаються митом на відновлення рибних ресурсів і люди молодше 18 і старше 65 років. В інших випадках фінське законодавство передбачає стягнення певної суми з рибалок.

Втім, плата ця зовсім не катастрофічна, вона становить 7 євро на тиждень або 22 євро за весь рік. До того ж гроші йдуть на дуже добру справу - відновлення рибних ресурсів країни. Ліцензію слід купувати з зазначенням того місця, де передбачається риболовля. Ліцензія є персональним документом, тому її не можна передавати іншій особі. Перевірка цієї квитанції найчастіше здійснюється інспекторами безпосередньо на водоймі.

Право ловлі на приманку, яке передбачає використання одного вудилища з котушкою на території однієї конкретної губернії, оплачується окремим порядком. Відразу обмовимося, що на Аландських островах, які входять до складу Фінляндії на правах автономії, діють свої квоти і правила рибної ловлі.

Навіть дотримуючись вищевказаних пунктів закону про рибну ловлю, варто триматися подалі від гідроспоруд, помічених мереж та житлових будинків, а також табличок «Kalastus kieletty!» («Рибалка заборонена!").

У водоймах країни постійно зустрічаються 67 видів риби, але якщо взяти до уваги випадкові або рідкісні види мешканців морів, річок та озер, то це число може вирости до 100. Хоча й ця цифра не остаточна!

З усього цього різноманіття особливою популярністю у рибалок користуються приблизно 12 видів. Серед них: окунь, який зустрічається практично по всій країні; харіус, що живе як у морі, так і в озерах; щука, яку виловлюють як у внутрішніх водоймах, так і в прибережних морських водах; лосось - риба, що віддає перевагу чистій і холодній воді. Сюди ж можна віднести судака, сига, форель або кумжу, гольця, миня і деяких інших.

Видобувають рибу у Фінляндії як традиційними способами - за допомогою вудочок, сіток, спінінгів, острог і пасток, так і екзотичними. Один з них полягає в тому, щоб бити по воді батогом, а потім підхопити рибу, що вискакує при цьому.

Крім ліцензійних пристрастей, у Фінляндії існують і деякі обмеження в риболовлі. Так, спіймана риба не повинна бути меншою 40-50 сантиметрів у разі кумжі або лосося і 30-40 сантиметрів для харіуса, гольця і судака. Місцеві рибалки свято шанують ці правила і дрібноту обов'язково відпускають на свободу.

Ще в країні існують деякі тимчасові обмеження на вилов риби. Наприклад, кумжу та сьомгу заборонено добувати під час нересту, який припадає на період з 11 вересня по 15 листопада, а лосося та харіуса - з 16 листопада по 30 квітня (хоча і не скрізь).

Незважаючи на те що фіни залишаються фанатами рибалки і навіть влаштовують цілі чемпіонати по цьому виду спорту, вони дуже трепетно ставляться до власної природи і ні за що не стануть видобувати більше риби, ніж їм необхідно.

Ось такі особливості риболовлі в Фінляндії, як бачите справжній рай для рибалок. Так, що довго не вагайтесь, відвідайте свої банки, знімайте гроші та й мерщій у Фінляндію на риболовлю. Щодо банків, то можете звичайно не брати всі гроші одразу, адже в Фінляндії, як і в будь-якій європейскій країні, банкова система дуже розвинена і у Вас не виникне з цим проблем !

2vanya2

19.02.2012, 15:18

Дев'ятилітній хлопчина спіймав гігантську щуку розміром як його зріст

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибалки останнім часом все частіше скаржаться: перевелася риба в річках. Цей стогін спростував третьокласник Ілля Савін з Афанасієвського району Кіровської області, що в Росії. Він зловив величезну щуку, яка розміром майже як ріст хлопчика. Довжина щуки - 125 сантиметрів.

Спіймати - спіймав. А ось витягувати довелося батькові. Та й не дивно. Вага вже випатраної риби 12 кілограмів!

- Цілих 20 хвилин Ілля, вчепившись в рукоятку спінінга обома руками і вперши його комель в живіт, боровся з рибиною, намагаючись підвести її до човна! - Повідомляє місцевий сайт «Планета Афанасьєва». - Побачивши невдалі спроби синочка це зробити, за справу взявся Микола Михайлович, якому, врешті-решт, вдалося взяти трофейну щуку-гіганта в величезний підсак. Зубаста мала довжину 125 см (загальна), її вага в випатраному вигляді дорівнює 12 кг.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
З голови щуки вирішили зробити трофей на стіну в нагадування про цю знатну риболовлю, а м'ясо пішло на котлети - щуче м'ясо риб таких розмірів по-іншому не приготувати через його жорсткість.

2vanya2

19.02.2012, 18:57

Основні види проводок при ловлі хижої риби на дроп-шот
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В минулих публікаціях ми познайомилися з дроп-шотом та його перевагами, а також розглянули основні варіанти монтажів, характерних для цього виду спінінгової ловлі, та сферу їх застосування. Але кожен спінінгіст з досвідом розуміє, що для успішної ловлі риби ефективного монтажу і приманки замало, адже все залежить від подання приманки, від того, наскільки привабливо вона поводить себе в воді. Так, як і в інших видах спінігової ловлі, для дроп-шоту головним моментом є проводка, іншими словами анімація приманки. Звичайно тут є свої особливості і типи подання.

Якщо ловити на оснастку дроп-шот строго ступінчастою донною проводкою, то результат, безумовно, буде, але навряд чи він буде істотно відрізнятися у кращий бік від ловлі на звичайний джиг. У більшості випадків швидше навпаки: як правило звичайний твістер на джиг-голівці принесе більше риби. І у випадках, коли ступінчастою проводкою ловлять на комбінацію з двох приманок, на нижню, тобто ту, що з головкою, як правило, клювань буває більше. Це в середньому. Але нерідко буває й інакше. Тобто не слід забувати класичну сходинку і у випадку використання дроп-шоту. Але це так, на всякий випадок для експерементів.

Основними ж видами проводки для дроп-шоту є наступні.

Проводка типу "потяжка"

Один з найбільш важливих варіантів застосування дроп-шоту. Після закидання даєте оснащенню досягнути дна, а потім не відриваєте його різко, а плавним рухом вудилища протягуєте по дну. Точніше, безпосередньо по дну йде грузило, а приманка - трохи вище.

Цей метод хороший відразу з кількох причин. Перш за все, він дає можливість використовувати відносно важкі грузила на неглибокому місці, де при ловлі на звичайний джиг доводиться сильно обмежувати масу головки, від чого страждає дальність закидання. Що не менш важливо, протяжка грузила по дну дає максимум інформації про характер цього дна. Рукою і по вершинці вудилища відчуваються найменші нерівності. Так найлегше знайти черепашники, на яких так люблять триматися зграї окунів і інших хижаків. Крім того, "протяжку" можна поєднувати з короткою "сходинкою": невелике (до півметра) плавне прискорення руху вершинки в сторону і вгору, при якому оснастка спочатку йде по дну, потім трохи від нього відривається, зупинка - до торкання дна, продовження руху вудилищем ... Всього дві або три таких стадії, потім - вимотування слабини жилки, повернення вудилища у вихідну позицію і новий цикл. Окунь дуже добре відгукується на таку проводку дроп-шота.

Проводка типу "посмикування"

Цей метод найкраще працює на повільній течії і в стоячій воді. На проводці періодично робляться зупинки, при яких грузило залишається нерухомим або майже нерухомим, а приманці легкими посмикуваннями вудилища надається якась гра.

Тут слід мати на увазі кілька важливих моментів. Перше - відстань між приманкою і грузилом повинна бути порівняно великою, не менше півметра. Друге - бажано, щоб приманка з гачком і повідцем зберігала плавучість. Третє - грузило краще не круглої, а продовгастої форми. Останнє пов'язано з тим, що метод посмикування часто використовується там, де дно вкрите травою, опалим листям або ще якимось сміттям. За обтічне грузило все це менше чіпляється. Ловляться частіше щука і окунь.

Проводка "на знесення"

Закидаємо оснастку поперек течії, даємо їй опуститися до дна, далі, поєднуючи повільну, з зупинками, підмотку і плавні рухи вершинкою вудилища вгору і вниз, даємо приманці можливість зноситися вниз течією. Контакти з нерівним дном добре передаються. Коли жилку виносить вниз за течією, просто вимотуєте її або здійснюєте проводку "сходинкою" або "протяжкою". Основна риба, яка ловиться - судак.

"Поперемінна" проводка

Якщо Ви знайдете скупчення окуня, який стоїть впівводи (наприклад термоклин), дроп-шот буває дуже ефективний. Тут краще поставити легше грузило, і вести оснастку слід так званою "нерегулярною сходинкою", відомою з ловлі "підвішеного" окуня на надлегкий класичний джиг. Це коли безсистемно чергуєш підмотку, зупинки, похитування вершинкою і т. д.

2vanya2

20.02.2012, 10:08

Осінній матч
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Осінь. Водичка в озерах і водосховищах поступово остигає. Риба відчула наближення холодів і перейшла на посилений режим харчування, щоб нагуляти жирок перед зимівлею. Але, на відміну від весняного жору, зараз вона тримається на відносно більш глибоких місцях і більш розбірлива до корму. Відносно - це тому, що в кожної риби залежно від водойми є свої переваги по глибині. Наприклад, навесні плотва в якомусь озері годувалася на метровій глибині, а тепер на 2-х і більше. А ось ляща тепер навряд чи зустрінеш мілкіше, ніж на 4 м. Напевно, вода на такій глибині ще не зовсім охолола, та й їжі там має бути більше. Короп з карасем теж реагують на зміну сезону. Саме зараз їм потрібно як слід відгодуватися - адже ці риби впадуть в заціпеніння вже через якийсь місяць.

Оскільки я не любитель поплавкової ловлі з човна то часто снастю номер один для мене стає матчева вудка або, як її ще називають, дальньобійка.
Цей спосіб рибної ловлі цікавий для освоєння своєю складністю і витонченістю. Дистанція ловлі може досягати 50 м, що відповідає фідеру середньо-легкого класу. А при тому, що матчеве оснащення чутливіше фідерного, така ловля може принести достатньо солідний улов в умовах обережного кльову.

Спробуємо спочатку розібрати кожен елемент вудки для дальнього закиду, а потім скажемо кілька слів про техніку ловлі. Про все коротенько.

Почнемо з вудочки. Матчовка за визначенням - це вудочка штекерного з'єднання колін, яких всього три. Зрідка трапляються й телескопічні матчеві вудочки, але вони скоріше для туристів, ніж для серйозних рибалок - технічні характеристики таких вудок залишають бажати кращого. Матчовкі зазвичай обладнані великою кількістю пропускних кілець на високій ніжці, що дозволяє жилці не прилипати до бланку під час закидання. Для риболовлі в осінніх умовах це особливо актуально. Довжина матчевої вудочки, як правило - від 3,9 до 4,8 м. Більш коротка палиця (3,9-4,2 м) підійде для ближньої дистанції, а також при використанні ковзаючого поплавця де найчастіше, довжина вудилища великої ролі не грає. Довгі ж матчеві вудочки (4,5-4,8 м) оптимальні для тих ситуацій, коли глибина на межі використання ковзаючого поплавка, тобто від 3,5 до 4,5 м . Справа в тому, що при будь-якій можливості завжди краще використовувати фіксоване (глухе) кріплення поплавка до жилки. Чому так - стане зрозуміло пізніше. За тестом матчовкі наступні: верхня їх межа звичайно не більше 20 г, але краще перевіряти «на потряс», т. к. заявлені цифри можуть не відповідати дійсності. Я довгий час відловив «Дальником» Salmo Elite Match 4,20 м. Його реальний тест оцінюю як 6-16 гр. Ціна нормальної вудки - приблизно від 50 у. о., а дорожчі 100-150 у. о. - це скоріше для любителів естетики, на улов це ніяк не вплине.

Котушка. [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найкраще користуватися спеціальною матчевою. У Salmo, наприклад, це відносно не дорога Diamond Match, у Shimano - Exage, або Stradic для «цінителів прекрасного». Особливість цих котушок - неглибока шпуля досить великого діаметру (3000-4000 по класифікації Shimano), і велике передавальне співвідношення. Це дозволяє працювати з тонкими жилками і швидко вимотувати снасть з води. Зрозуміло, що чим більше діаметр шпулі, тим швидша підмотка. Правда, якщо котушка «з дешевих», то будьте готові до більш тугого ходу при передавальному числі понад 6:1. Теоретично (якщо вам не критична швидкість) можна використовувати і звичайну спінінгову котушку, попередньо підмотавши на шпулю шар більш товстої жилки, або ізострічку.

Крім того котушка повинна мати ідеально налагоджену систему укладання жилки. В іншому випадку вона (жилка) вам довго не прослужить.

Тепер про жилку. Існуючий термін «матчева жилка» не слід розглядати як визначення. Насправді, жилка для «англійського способу ловлі риби» в першу чергу повинна бути м'якою і без залишкової деформації. «Тонучу» її робить сам рибалка, і не потрібно дивитися на напис «sinking». Будь-яка жилка, якщо просто покласти її на поверхню води залишиться там лежати за рахунок поверхневого напруження. Якщо вам здається, що жилка тоне погано - видаліть жирову плівку. Для цього змішуєте засіб для миття посуду, «Fary», наприклад, з водою 1 / 1 і обробляєте жилку на шпулі цим складом. І ще один момент: жилка, яка проходить як «матчева», зазвичай буває темного кольору. Це тому, що європейці вже давно придумали фіксувати дистанцію ловлі за допомогою позначки на жилці спеціальним білим маркером (його випускає фірма Sensas). А видно таку мітку найкраще на тлі темної жилки.

По діаметру жилки - найчастіше це 0,14 мм. Якщо ловимо коропа - ставимо товстішу. З важкими поплавками (більше 14 г) є сенс використовувати шок-лідер - відрізок більш товстої жилки, який пом'якшує удар під час кидка і запобігає відстрілу поплавка.

Поводочна жилка повинна бути дуже м'якою і максимально міцною. Чудес, однак, не буває, і якщо, наприклад, на жилці 0,1 написали 1,5 кг - не вірте цьому. Я віддаю перевагу високоякісним японським жилкам Salmo Elite Mono і Shimano Ultegra. Усі їхні параметри вказані досить коректно. Повідець має довжину в середньому 30-40 см, що необхідно для компенсації зниження чутливості снасті з-за великої ваги поплавка. Чим довший повідець - тим сміливіше клювання. Але і надмірною довжиною захоплюватися не варто. З'єднання з основною жилкою відбувається за допомогою вертлюжка, а потрібний діаметр вибирається, перш за все, в залежності від розміру гачка. На останньому зупинятися не буду, скажу лише, що в основному використовую Kamasan В512 № 18-14.

Матчеві поплавки[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
- так звані ваглери. Як правило, вони мають одну точку кріплення знизу, об'ємне тіло і довгу антену. Є поплавки з суцільної антени, (стики), але в нас вони потрібні дуже рідко. Головне правило при огрузці поплавків для матчевої ловлі - над водою повинно стирчати не більше 3 см поплавка, а краще - менше. Для «осінньої» риби все це особливо критично.

Не треба боятися важких поплавків - середня вага ваглера, наприклад, для дистанції 25-30 м складає 10-14 г, в залежності від вітру. Тільки так можна досягти необхідного контролю над оснащенням.

Оптимальний набір матчевих поплавків для початківця: 6-10-14 г, потім можна розширювати ці рамки.

Як уже говорилося, найкраще ловити з фіксованим кріпленням поплавка. У цьому випадку основна частина ваги знаходиться в самому поплавці у вигляді знімних шайб, а на жилку кріпиться лише стільки вантажу, скільки потрібно для опускання наживки на дно. Таким чином підвищується загальна чутливість снасті. Та й при закидуванні оснащення веде себе більш стабільно і не плутається - попереду летить поплавок, а за ним огрузка на жилці.

Якщо ж глибина в місці ловлі більша довжини вудилища, то робимо ковзаючу оснастку. Тоді вже на жилку кріпимо не менше 3-4 г, знявши з поплавка кілька шайб.

Ще одна біда ковзаючого оснащення - часті «запути», особливо у новачків. Тут треба собі уявляти, як веде себе оснащення в польоті. По-перше, потрібно його завжди злегка пригальмовувати під час приводнення, щоб жилка від поплавка до грузила витягнулася в пряму лінію. По-друге, з'являється вірогідність того, що грузило розіб'є тіло поплавка під час польоту, і він почне "пити" воду. Щоб цього не відбувалося, поплавок повинен мати протиударне покриття. Інший спосіб «зберегти поплавцю життя» - відокремити його від огрузки ще одним вертлюжком, щоб у польоті вони летіли окремо. Але тоді потрібно уникати вагової рівності поплавка і грузила, тобто вибирати поєднання, скажімо, 4 + 8, або 8 + 4 при загальній вазі 12 г. Інакше ця конструкція буде вести себе в польоті вкрай нестабільно, гарантуючи перехльости.

Певні труднощі для новачка представляє техніка закидання. Скажу більше: десь із сотні рибалок, які використовують матч за призначенням, не більше десяти осіб закидають як слід. Але хай Вас це не лякає. Виконується закид «з води»: тримаємо вудилище перед собою, перевіряємо, щоб жилка вільно ковзала через кільця, потім швидким, але не різким рухом відводимо вудилище назад, і коли відчуємо, що вершинка починає пружинити - робимо рух вперед. Все це займає не більше 3 секунд. Під час закидання важливо не оглядатися назад і забути про те, що у вас на жилці є грузило - уявіть, що кидаєте просто поплавок. Відразу після закидання опустіть вершинку у воду на 20-40 см і зробіть кілька енергійних обертів котушки, потім різко висмикніть вудилище з води на ту ж відстань. Після цього жилка, що знаходиться на поверхні, повинна потонути. Навіщо топити жилку, сподіваюсь зрозуміло - для того, щоб оснащення не зносило вітровою течією.

Як весь час ловити в одній і тій же точці, не маючи в наявності маркера? Промірявши дно і визначившись з рельєфом, перекидаємо цю точку на кілька метрів (пам'ятаєте, нам треба втопити жилку?). Перед тим як закрити дужку, затискаються жилку в кліпсу на шпулі. Робимо потрібне число обертів і рахуємо їх, наприклад, до п'яти. Наступний закид виконуємо по тій же системі ...

Прикормка робиться настільки розсипчастою, щоб її можна було закинути єдиною кулькою, яка б відразу починала розвалюватися. Чим сильніше буде «вибухати» прикормка, тим більше шансів «розворушити» рибу.

Ні в якому разі не додавайте в прикормку каші. Вони можуть перенаситити рибу. Часто обов'язковим компонентом є мотиль, або інша тваринна наживка, якій зараз надає перевагу риба. Слід додати в прикормку деяку кількість грунту, щоб знизити її харчову цінність і пофарбувати в темний колір.

Зволожену суміш пропустіть через сито. Це дозволить уникнути грудок, які знижують ефективність прикормки. Для доставки прикормки на відстань понад 20 м використовуються спеціальні рогатки, які є в асортименті більшості поплавочних фірм (Milo, Trabucco, Sensas, Maver та ін.) Кожна рогатка призначена для своєї дистанції. З тією, у якої гума відносно туга, ніколи не буде точності на ближній дистанції, і навпаки.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Інші ж елементи оснащення ті ж, що і в інших способах ловлі: сидіння (краще - ящик), садок, підсак, ємності для підгодівлі й наживки, екстрактор, рушник.

2vanya2

20.02.2012, 22:27

Універсальна блешня "цикада" своїми руками
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ця блешня має багато назв: цикада, сонар, бледбейт, приманка-лезо ... Але суть від цього не змінюється. Блешня цикада - це приманка, яка зовні дуже нагадує комаху, від цього і пішла оригінальна назва. Незважаючи на величезну кількість переваг, приманка, ще не завоювала такої великої кількості шанувальників серед «наших» рибалок, а даремно... У цій статті я розповім як самому «виростити» в своїй домашній майстерні рибака цю справді чудо-приманку.
Цикада має активну і цікаву гру, найменші її варіанти здатні зацікавити і без особливих зусиль схилити до клювання навіть наймиролюбнішу рибку. А більшим її побратимам не потрібно просити двічі дебелих судаків і щук, жерехів і сомів поласувати собою.

Крім чудових вловистих властивостей, цикада володіє відмінними польотними якостями, завдяки своїй аеродинамічності (порівняти можна хіба що з кастмастером і подібними приманками) і надточним закиданням. Гра цикади нагадує гру ратліна. Ловлять нею як кастингом (закидування спінінгом), так і троллінгом; як влітку, так і взимку. Це просто ідеальна і універсальна приманка, яка увібрала в себе все тільки найкраще: високочастотні вібрації і уловисту рівномірну проводку оберталки, низькочастотні вібрації від коливалок (при зміні отвору кріплення блешні з повідцем) і дальній кидок, джигову донну проводку «силіконових» і заданий горизонт ловлі від воблерів. Загалом переваг у цієї приманки предостатньо, хто не пробував, може сам в цьому переконатися. А я детально опишу як можна самостійно зробити цю нехитру приманку. Розмір цикади, яку я пропоную зробити - невеликий, але саме така величина принесла мені найбільшу кількість хвостів і хвостиків.

Крок 1
Для початку нам знадобиться листовий метал і бажано жорсткий. Я використав, як завжди, латунь товщиною 0,8 мм. Більш тонкий лист даного металу буде деформуватися при покльовках великої риби. Оптимальною товщиною вважаю 0,7-0,8 мм. А взагалі жорстка листова сталь (найчастіше вона більш пружна, ніж латунь і допускає використання більш тонкого листа) краща, адже вона ще й важча, і закидується відповідно далі.

Потрібно визначитися з формою цикади. Вона може бути як пелюстка типу «лонг», від «Мепс» і подібні їй (див. фото 1).

До речі, це дуже поширена форма тіла цикади, і вона також, як і в оберталки, має опуклість (див. фото 2 і 3 - фірма «Triton» зверху і «Jaxon» внизу).

Значення цієї нерівності, як мені здається, - додатково привертає хижака грою при вертикальних помахах, коли ловля ведеться в зимовий період в лунці, або по відкритій воді в схил. При різких підйомах і опусканнях, сонар робить цікаві перекиди і трохи йде убік. Ця геометрія приманки допускає також і ловлю в закид. Просто блешня при проводці йде трохи в сторону (в ту, де опуклість). Саме ця форма більше підходить для вертикальної ловлі.

Є й інша модель цикади, що пропонує нам тайванська фірма «Strike Pro» (фото 4). Прекрасні блешні, що нагадують малька, але принцип роботи все той же. Хто захоче почати з промислової приманки такого типу, настійно рекомендую саме цей бренд. Незважаючи на досить убогу рекламу, фірма випускає дуже якісний і реально недорогий «народний продукт»! А велика кількість кольорів і розмірів вас порадує. Ця модель, на відміну від попередньої, має рівне тіло і набагато краще ловить рибу спінінгом.

Існує ще чимала кількість форм, як наприклад, на фото 5 від «Cotton Gorden». Теж дуже гідна цикада. Але моя мета ознайомити вас з найпоширенішими моделями і запропонувати вибрати свою.

Я ж свій вибір зробив - це форма «лонга», тільки трохи вище і без опуклості (для ловлі спінінгом вона явно не потрібна). Після кількох пробних варіантів цикад я прийшов до того, що занадто цікаві та загагулисті геометрії невиправдано не дають такого довгоочікуваного результату, а проста і банальна форма уловистої пелюстки від оберталки виявляється самою ефективною, на ній і зупинились мої експерименти з моделями цих блешень.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ
Якщо з'єднати повідець жилки з отвором в спинці цикади, що ближче до голови, то гра блешні буде більш активною по частоті, але малоамплітудною. А кріплення до заднього отвору призведе до низькочастотних вібрацій і більш широкій амплітуді.
На аркуші з латуні я олівцем намалював майбутню форму приманки. Її довжина склала 3,7 см, а висота 1,7 см, що досить небагато, але саме на такий невеликий розмір саморобної цикади, я піймав не тільки найбільше риби, а й найбільше різної риби! У тому числі й «мирної».

Можна також взяти невелику пелюстку від оберталки типу «лонг» (приблизно № 1+ за класифікацією «Мепс») і обвести його по контуру.

За допомогою великих канцелярських ножиць я вирізав заготовку (краще використовувати ножиці по металу).

Напилком обробив краї - зробив їх більш гладкими.

Знаю умільців, які виготовляють тіло сонара з комп'ютерних дисків. В даному випадку пластик не краща альтернатива металу, так як він схильний до деформацій і має невелику вагу.

Крок 2
Робимо отвір для кріплення жилки через застібку і для трійничка. Дірочку пробиваємо невеликим цвяшком або ж міцним шилом. Отвір для кріплення застібки я зробив відступивши від краю приманки 2 мм, "на око" поділивши блешню упоперек на дві рівні частини. Дірочка для завідного кілечка трійника робиться такого розміру, щоб кільце могло легко і вільно бовтатися. Шорсткості сточую напилком, а саму приманку до блиску начищаю спершу наждаковим папером («нульовкою»), а потім пастою Гої. На таку блискучу цикаду риба клює краще.

Більшість промислових цикад мають 2, 3, 4 дірочки для кріплення жилки. Таку кількість зроблено для того, щоб змінюючи черговий отвір, можна було отримати різну за частотою гру блешні. Від високочастотної до низькочастотної.

Для даної саморобної цикади я обійшовся одним отвором, тому що «правильно» розмістив грузило щодо приманки, підібравши тим самим цікаву для риб гру. Хто хоче, може зробити ще 1-2 дірочки.

Крок 3

Огрузка і налаштування. Як грузила я використовую свинець для поплавкової ловлі (див. фото 6). Це можуть бути дробинки з розрізом для кріплення, або береться невеликий «покаток» (бажано з формою ромба), масою 5-7 г і робиться поздовжній розріз ножівкою або гострим ножем. Застосовувати перший варіант набагато зручніше.

Налаштування цикади можна виконувати на найближчому водоймищі, або просто у ванній, підтискаючи свинець з боків на приманки. Грузило розташовується в передній частині цикади, хоча промислові варіанти випускаються і з грузилом у верхній частині блешні (див. фото 5). Вважаю налаштування приманки закінченим, коли при середньому темпі проводки, сонар робить часті і дуже активні коливальні рухи (змінюючи розташування грузила, ви обов'язково помітите різницю в частоті вібрацій приманки).

Вибравши потрібне розташування грузила, обвожу його маркером, щоб можна було легко одягти знову. Знімаю його, змазую водостійким супер-клеєм і швидко монтую на вже зазначене місце, додатково затискаючи дробинки плоскогубцями.

Крок 4
Гачок. Практично всі магазинні цикади мають два двійника і розміщені вони жалами назад. Так приманка практично не чіпляє корчі та інше, а потреба в заводних кільцях зводиться до нуля. Але є і зворотна сторона медалі - задній двійник дуже часто захльостується за жилку і блешню доводиться швидко вимотувати, щоб поправити. Оскільки часто ловлю цикадами біля поверхні (до 0,5 м), то зачепів практично немає. Я просто поставив невеликий, але якісний (дуже гострий) трійник через заводне кільце. Трійник краще зачіпляє рибу, в комбінації з кілечком його не «заклинює», і коли він невеликого розміру, то набагато рідше перехльостується за жилку.
ПОРАДА
Щоб бледбейт (цикада) краще грала, необхідно поєднувати його з повідцем або жилкою через невелику застібку, або кільце!
Приманка готова (див. фото 7). Додатковий трійник для цикади такого розміру не потрібен. Твістер, вабики і всілякі синтетичні нитки підсаджувати до гачка не раджу - приманка перестане грати. А ось поставити невеликий яскравий кембрик рекомендую. Зільшиться кількість клювань окуня і не тільки його!

Захоплюватися великими розмірами трійника теж не варто (погіршиться гра), все має бути в міру. Загальна вага даної рукотворної цикади - 7,5 гр. Горизонт ловлі - 0,2-0,5 м. Вібрація від такої саморобної цикади дуже серйозна, яка відчутна навіть при використанні досить товстої монофільної жилки товщиною 0,3 мм. Чим швидша проводка сонара, тим виходить більш галаслива, високочастотна гра приманки що добре привертає рибу.

Рекомендована мною жилка для використання даної ваги та розміру цикади - 0,11-0,14 мм «плетінка» і 0,18-0,25 мм «монофіл» або «флюрокарбон».

Найефективніша проводка, з мого досвіду - рівномірна. Також знаю чимало спінінгістів, які успішно застосовують ступінчасту проводку, зі збоєм ігри (переривчаста), і змінне збільшення і зниження швидкості обертання котушки. Темп проводки - швидкий (але пробуйте всякий).

Кольори: «срібло», «золото», «кислотникі» і зі світловідбиваючими наклейками.

Риба, яку я ловив на сонар: щука, окунь, жерех, судак, головень, язь, червонопірка, верхівка, плітка! Друзі також ловили сомиків, форель, лящів. Але це далеко ще не весь перелік риб, які клюють на цикаду. Ця приманка чудово ловить будь-яку рибу і в той же час при ловлі окуня і жереха вона показує виняткові результати. Спробуйте!

Ще одна дуже цікава особливість цикади - ви можете самі задавати бажану глибину ловлі. Для цього зробивши кидок, в розумі рахуєте секунди (1 сек. приблизно дорівнює 1 м занурення), і, наприклад, на «три» починаєте проводку. Ваша приманка буде йти на заданій глибині, це дійсно так (можливі невеликі відхилення, але не суттєві). Маючи високу уловистість порівняно з оберталкою, цикада при рівній вазі летить набагато далі і «прицільніше», що також є перевагою.

Кращого результату домагаюся саме з невеликими версіями цикад - до 15 г включно.

D-Misha

20.02.2012, 23:05

Місячний календар рыболова на 2012 рік.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Дивіться також... Прогноз ловлі риби по погоді и по фазам місячного цикла.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

2vanya2

21.02.2012, 14:59

Ловля риби на "метод"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коли риба знаходяться на великій відстані від берега, спробуйте подати їй в спеціальній годівниці кілька ласих шматків наживки, відправивши її точно в ціль. В цій статті Чемпіон світу Алан Скоттхорн пояснює, як він «вмовляє» рибу за допомогою годівниці "метод" (method-feeder) спокуситися на наживку.

Як правило ловля з годівницею "метод" (method-feeder) практикується на водоймах, в яких можна розраховувати на впіймання коропів і лящів з дальньої дистанції.

Вибір вудилища та котушки для ловлі риби на "метод" (method-feeder)

Вибір правильної снасті для ловлі риби з годівницею "метод" (method-feeder) важливий передусім на великих озерах. Я ловлю середньотяжким фідерним вудилищем Aerocast від Shimano довжиною 3,6 м, з яким вдається посилати заповнену годівницю на відстань до 70 м. При виважуванні вудилище належним чином парирує всі кидки навіть великих риб. При ловлі на коротких дистанціях варто вибрати легшу версію, а для далеких відстаней довшу модель вудилища Aerocast.

Котушку використовую безінерційну в розмірі 4000 за класифікацією Shimano з вільним ходом шпулі. При цьому сходів коропа майже не буває. При ловлі з годівницею "метод" (method-feeder) вільний хід шпулі дає певну перевагу. Включаючи вільний хід, можна компенсувати згинання вершинки вудилища в тому випадку, коли у водоймі є сильна підводна течія. Крім того, якщо вудилище знаходиться в тримачі, вільний хід включений, а в даний момент ви не дивитесь на вершинку вудилища, риба при клюванні не зможе обірвати жилку.

Вибір годівниці "метод" (method-feeder) та підготовка оснащення

Існують дві моделі годівниць Method-Feeder. У першій моделі посередині годівниці проходить гумка, друга модель - inline-feeder надягається безпосередньо на основну жилку. До речі, моделі з гумкою в Англії на багатьох водоймах заборонені, тому що приобриві такої годівниці риба не має можливості від неї звільнитися. Саме тому я вважаю за краще використовувати методну годівницю inline-feeder.

Для оснащення пропускаю в годівницю основну жилку, потім надягаю швидкознімну стопорну бусинку фірми Korum.

Стикувальну частину намистинки (бусинки) прив'язую останньою так, щоб годівниця "метод" (method-feeder) прилягала до бусинки. Далі прив'язую повідок довжиною 10 см до стикувальної частини намистинки. Все оснащення готове.

Правильна суміш - головне для успішної ловлі риби "методом"

Алан Скоттхорн вважає, що пелетс прикормка номер один при використанні годівниці "метод" (method-feeder), насамперед у зимові місяці. Навесні і восени прикормлюють переважно розсипною сумішшю. Але можна підмісити і кілька маленьких гранул (пелетса). Для цього їх слід правильно приготувати.

Кілограмовий пакет пелетса я розміщую в ємності для приманки, додаю воду і атрактанти, наприклад Scopex від Van den Eynde. Через пару хвилин пелетс вбирає потрібну кількість води. Воду, що залишилась зливаю й даю приманці 15 хвилин постояти. Потім розміщую пелетс в мисці і добавляю 150 мл Special G Gold та 100 мл Hori.cs Pulver, солодового екстракту. Ретельно перемішую і отримую клейкий пелетс. Для підгодовування беру 1 кг просіяного Brown Crumbs від Van den Eynde, додаю до неї залишок Special G і трохи солодового екстракту, для одержання кращої в'язкості, оскільки пелетс і розсипний корм повинні міцно триматися в годівниці, навіть коли та вдариться об дно. Як годівниця з допомогою форми заповнюється підгодівлею, видно на фото, що нижче.

1. Форму заповнюють пелетсом

2. Приманка з гачком розташовується між гранулами

3. Годівницю щільно вдавлюють у форму

4. Годівницю виймають з форми. Клейкий пелетс добре тримається на годівниці

Закидування годівниці точно в ціль

На деяких водоймах я закидаю годівницю на відстань до 70 м. Для цього помічаю точку на протилежному березі. Щоб точно закидати на необхідну дистанцію, закріпляю жилку в кліпсі на котушці. Під час закидання відстежую рух годівниці по вершинці вудилища, поки вона майже не торкнеться води. Це покращує точність прицілювання. Перед тим як годівниця вдариться об воду, відводжу вудилище назад, за голову. Так вибирається трохи жилки, після того як годівниця опуститься на дно. Годівниця після удару об дно не повинна рухатися, інакше її доведеться відразу ж знову витягати для подальшого закидання. Після закидання опускаю вершинку вудилища у воду і повністю притоплюю жилку. Але раніше її слід трохи змочити мильною водою, щоб знежирити. Притопивши жилку, кладу вудилище на підставку перед собою.

Годівниця "метод" (method-feeder) сприяє самопідсіканню. Я ніколи не тримаю вудилище в руці, бо надто великою є спокуса підсікти завчасно, а просто спостерігаю за вершинкою вудилища. Більшість клювань добре помітні. Риба самопідсікається завдяки масі годівниці. Вершинка фідерного вудилища не повинна занадто сильно прогинатися, інакше риби, що зачіпають за жилку, можуть зрушити годівницю на дні, Якщо це станеться, оснащення слід відразу ж витягти з води і знову закинути.

Свою годівницю я заповнюю мікрогранулами, а до гачка прикріплюю гранулу діаметром 6 мм за допомогою гумки Bait-Band, яка відстає на 2 мм від загину гачка. Так у мене майже не буває порожніх підсічок.

Коли в місці ловлі знаходяться більш дрібні коропи, монтую маленький жовтий бойл на власному оснащенні. Він добре помітний, і риби беруть його без побоювання. Повідок використовую Antares Silkshock (Shimano) діаметром 0,14 мм.

2vanya2

22.02.2012, 18:09

Розведення та зберігання опариша
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Опариш - личинка великої синьої мухи (м'ясної). Це одна з найпопулярніших і найуніверсальніших наживок тваринного походження призначена переважно для ловлі білої риби. Гарного добре поданого опариша практично ніколи не омине ні плотва, ні карась, ні лящ, ні червонопірка, ні верхівка. Полюбляє опариша також і короп, і частенько попадаються окунь та навіть щука. Ось чому важливо знати як розводити опариша та вміти його зберігати.

Опариші мешкають в помийних ямах, в нечистотах і на гниючих м'ясних і рибних відходах. За санітарних міркувань збирати і використовувати опаришів з цих місць не можна, але їх легко може розвести кожен рибалка.

Розведення опариша

Для розведення опариша беруть шматки непридатного м'яса, риби або яловичої печінки і роблять на них глибокі надрізи в кількох місцях. Шматок підвішують де-небудь біля паркану, або кладуть в банку, не закриваючи її, і ставлять там, де є скупчення м'ясних мух. Мухи по запаху виявляють те, що їм потрібно для відкладання яєць, і через 3-4 дні з яєць вже виводяться личинки. Тоді шматок перекладають в закритий горщик, де через 5 днів личинки підростуть і стануть цілком придатними для наживлення на гачок.

Найбільш гігієнічний спосіб розведення опариша - на солоній рибі. Випатрану свіжу рибу опускають на 8-10 годин в насичений розчин кухонної солі, після чого рибу витирають, обполіскують чистою водою і витирають насухо ганчіркою. Для отримання великих опаришів підготовлену рибу підвішують в місцях, де водиться синя муха, обов'язково в тіні. Через кілька годин, коли мухи відкладуть достатню кількість яєчок, що добре видно неозброєним оком, рибу знімають, кладуть в який-небудь посуд з кришкою, що має отвори. Закритий посуд залишають стояти при кімнатній температурі. Опариші виводяться через 2-3 дні. Їх вибирають з посуду, а рибу викидають. Опаришів підгодовують фаршем з свіжесоленої риби.

Через 1-2 дня підросших опаришів знову вибирають, пересипають манною крупою або висівками, змішаними з сирою тирсою, і ставлять в прохолодне місце. При температурі нижче 8-10 ° опариш зберігається протягом двох тижнів; в теплі вони можуть окуклитись за 1-2 дні.

Опариша можна підфарбувати. Харчовий барвник перемішують з сиром і підгодовують їм опаришів.

Зберігання опариша

Зберігання опариша і простіше, і одночасно в чомусь складніше зберігання мотиля. Личинка мухи має більшу життєстійкість - це плюс, але і розвиток її в дорослу комаху відбувається в десятки разів швидше - це мінус. Не раз в жаркий день доводилося спостерігати, як опариш ціпеніє, твердіє, і ще недавно спритні, рухомі личинки перетворюються на коричневі нерухомі лялечки. Риба на них майже не клює. А якщо банка з наживкою постоїть ще добу-іншу в теплі, то незабаром вона буде сповнена новонароджених мух... В крайньому випадку можна ловити і на комах, але спокушається мухою хіба що верхова риба, та й то коли голодна.

Виручає рибалку - холодильник. Опариша можна зберігати тут живим у борошні, висівках, паніровочних сухарях, або навіть у сухому піску від тижня до півтора місяця. При температурі, близькій до нуля, личинки впадають у стан анабіозу, всі життєві процеси у них призупиняються. Найдовше зберігається опариш, виведений пізньою осінню. У цю пору личинки, мабуть, вже "запрограмовані" на майбутню зимівлю і "знають", що перетворитися на муху зможуть ніяк не раніше майбутньої весни. Взимку зберігати опариша можна і на вулиці в своєрідному "бункері". Запаяну з одного кінця трубу невеликого діаметру забивають в землю нижче лінії промерзання (на метр-півтора). Роблять циліндр з жерсті або картону трохи меншого діаметру, закупорюють його своєрідними корками з пінопласту, поміщають в цей контейнер личинок і опускають на шнурку в сховище для опаришів. Витягнуті з нього личинки в теплі швидко повертаються до життя, всім своїм виглядом демонструючи готовність відправитися на рибалку.

D-Misha

22.02.2012, 22:15

Біля узбережжя Тайваню виявлена рідкісна синя риба "морська куля", яка, як правило, живе в тропіках. Вчені говорять, що цей факт підтверджує зміну клімату.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Виявлення надзвичайної риби Glaucus atlanticus у острова Siaoliouciou (графство Пінгтанг, Тайвань) досить здивувало іхтіологів. Стаю "Морських куль" побачив біля узбережжя під час екскурсії гід по дайвінгу Ван Тянь-Чен, він же опублікував фотографії в Facebook.

Доцент кафедри географії Національного педагогічного університету Гаосюн Ло Лю-чжі підтвердив, що це дійсно вперше був виявлений рідкісний вид "морської кулі" біля узбережжя Тайваню.

Вчені рекомендують уникати фізичного контакту з "морською кулею", тому що вона дуже отруйна, до того ж і неїстівна.

argonavt79

22.02.2012, 22:42

Новий вид риб.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В південно-східній частині Тихого океану недалеко від берегів Перу та Чилі біологам з Абердинського Університету вдалося знайти абсолютно новий вид риб.

Виявлені риби-равлики мешкають на глибині більше 7 000 метрів. Для пошуку їжі вони використовують незвичайні сенсори, які знаходяться на поверхні їх голови. А харчуються переважно ракоподібними та падаллю.

Крім незвичайних риб-равликів, в ході своєї експедиції біологи виявили ще декілька груп вугрів.

2vanya2

23.02.2012, 18:11

Риба вловлює звуки в широкому діапазоні частот - від 5 Гц до 13 кГц
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Якщо ви знаходитесь в човні, а навколо плавають зграйки малька, то при видаванні різкого гучного звуку голосом дрібнота враз порозбігається в різні сторони від човна, що буде помітно навіть по мерехтінню на воді.

Незважаючи на те що акустичні хвилі сильно слабшають, переходячи з повітряного середовища у водне, риби чують звук і побоюються його. Тим більше лякають їх звуки і удари у воді. Наші діди користувалися цим, заганяючи рибу в сітки: стукали об борт дерев'яного човна і били по воді жердиною з розширенням на кінці.

Використовують звуки і для приманення риби. Сома ловлять на квок, човгаючи дерев'яним кружком по поверхні води. Припускають, що сом приймає цей звук за квакання жаби і наближається, щоб схопити її.

Встановлено, що риба здатна вловлювати звуки в широкому діапазоні частот - від 5 Гц до 13 кГц.

Все це треба пам'ятати, перебуваючи на рибалці. Необережним шумом легко відлякати від місця ловлі рибу, особливо велику. Але неголосна, тиха розмова навряд чи послужить причиною відсутності кльову.

2vanya2

24.02.2012, 16:14

Що використовувати при ловлі риби на фідер - моножилку чи шнур ?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Основна перевага плетеного шнура перед моножилкою це чутливість, але, виграючи в чутливості, ми дуже сильно програємо в амортизуючих властивостях, а це тягне за собою ряд проблем і в першу чергу це зменшення шансів при виважуванні риби трофейного розміру. Якщо сказати простіше, то моножилка прощає набагато більше помилок при виважуванні.

Якщо розглядати ловлю на річці, то знайти виправдання застосуванню моножилки практично нереально. Саме при риболовлі на течії шнур максимально ефективний, тому що при меншому діаметрі він набагато міцніший. На основну жилку меншого діаметра течія чинить менший опір і з'являється можливість застосовувати більш легкі годівниці, тим самим вдається уникнути невиправданої грубості снасті в цілому і необгрунтованого перевантаження вудилища. До того ж на течії зі шнуром набагато простіше розпізнавати клювання дрібної риби.

З іншого боку в річках можна зустріти таких суперників як головень і сазан, а ці риби, якщо ловити на шнур можуть просто не дати шансу помірятися з ними силами і відірвати поводок прямо при клюванні, та й виважувати на течії на шнурі цих риб малоперспективне заняття. Можна звичайно збільшити діаметр повідка, але тоді клювання можна і не дочекатися. Нерідкі випадки, коли велика риба зі збільшенням діаметра повідка зовсім перестає клювати. Тому якщо націлюватися на риболовлю на течії тільки трофейної риби все-таки можна розглянути використання моножилки, але при цьому треба розуміти що доведеться збільшити вагу використовуваної годівниці.

Є ще один випадок, коли доведеться використовувати шнур на течії в поєднанні з шок-лідером з моножилки великого діаметра (0.25-0.35 мм) або ще більш ефективно буде використання шок-лідера з флюрокарбону. У місцях, де брівка рясно всіяна черепашками, без шок-лідера обійтися навряд чи вийде, інакше доведеться змиритися з втратою великої кількості годівниць, та й трофейну рибу провести через таку брівку на шнурі навряд чи вийде, тому що шнур дуже добре ріжеться об гострі краї черепашок. Виходячи з усього вищеперерахованого, можу порадити для ловлі на річках шнури від 12 до 15lb. Такі шнури дозволять цілком комфортно працювати годівницями до 150 грам. Якщо все-таки з'явиться необхідність ловлі на течії годівницями до 150 грам з використанням жилки, то діаметр повинен бути ніяк не менше 0.25 мм, а в деяких випадках 0.3 мм.

При донній ловлі риби на водосховищах шнур теж явно лідирує по доцільності, тому що найчастіше доводиться ловити на дальніх дистанціях і досить серйозних глибинах, а основна риба на таких водоймищах це підлящик, плотва і карась. Причому якщо дистанція ловлі перевищує п'ятдесят метрів, ловити на моножилку стає практично неможливо, тому що особливо при сильному вітрі і великій хвилі побачити клювання риби просто нереально. З іншого боку на багатьох водосховищах є перспективні місця практично під берегом, де вже недоцільно використовувати шнур, тим більше що в таких місцях комфортніше ловити пікером, а саме пікер в поєднанні з моножилкою може доставити масу задоволення. Якщо націлюватися на ловлю тільки трофейної риби на водосховищах, а це найчастіше короп і лящ, то краще використовувати жилку. Клювання коропа і ляща навряд чи вдасться прогавити навіть при сильному вітрі і великій хвилі, але зате моножилка значно збільшить шанси в боротьбі з серйозним суперником навіть на тонких повідках.

Так як на більшості водосховищ відсутня явно виражена течія і вага використовуваних годівниць практично ніколи не перевищує 50-60 грам, цілком вистачить шнура 8-10lb. Моножилки діаметром 0.18-0.22 мм теж буде цілком достатньо.

А от при ловлі риби на ставках, особливо якщо там розводять коропа і амура, альтернативи моножилці просто немає. На таких водоймах зустріти гідного суперника набагато простіше, ніж на річках і водоймищах. Щільність риби часто дуже велика і клювання трофейної риби зовсім нерідкі. До того ж необхідність робити дальнє закидування практично ніколи не виникає, та й клювання коропа чи амура складно не побачити на будь-якій дистанції. Правда зустрічаються ставки де крім карасика на долоню і різної дрібної риби просто немає. Ось на таких водоймах використання шнура цілком виправдано для більш комфортної реєстрації клювань.

Якщо націлюватися на ловлю трофейного коропа і амура зовсім не завадить запас міцності, тому цілком виправдане використання моножилок діаметром 0.25-0.3 мм, тим більше що дуже часто застосовуються годівниці типу Method, які в «зарядженому» стані важать дуже багато.

Виходячи з усього перерахованого вище, напрошується висновок, що нерозумно віддавати перевагу жилці чи шнуру в фідерній ловлі. Для різних умов ловлі може виявитися оптимальним як шнур, так і моножилка і не варто впиратися в щось одне. Обдумане використання різних варіантів допоможе досягти максимального комфорту і максимального результату.

Хотілося б звернути увагу, що новачкам краще починати з моножилки. Найчастіше рибалки, які тільки починають ловити на фідер і не знають, чи сподобається їм цей вид ловлі чи ні, не сильно то і витрачаються на якісні снасті. Якщо використовувати шнур, то котушка повинна бути відповідна. У будь-якому випадку шпуля повинна бути металева. Хороше укладання теж буде зовсім не зайвим. Дешева котушка запросто може зіпсувати шнур, який іноді коштує значно більше самої котушки. До того ж поки у новачка не «поставлений» закид, можливі часті перехльости шнура за вершинку і як наслідок прикрі поломки. Моножилка менш схильна до перехлестів за вершинку, та й по міцності вона поступається шнуру і набагато більше шансів, що станеться відстріл годівниці, а не поломка вершинки.

2vanya2

24.02.2012, 19:52

Оснащення для ловлі коропа «in-line»: застосування, переваги, недоліки, виготовлення
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
«In-line» (в лінію) вважається найпростішим у виготовленні оснащенням, але це той випадок, коли простіше - не означає гірше. Саме при ловлі коропа, та напевно, і в риболовлі взагалі, чим простіша снасть або монтаж, тим краще. Звичайно, на цей рахунок існує безліч інших, думок, і вони безсумнівно заслуговують на увагу.

«In-line» - це популярний монтаж оснащення для ловлі коропа, зібраний таким чином, коли протизакручувач, в нашому випадку лідкор, проходить безпосередньо через центр грузила.

Монтаж "in-line" дуже часто використовується на ставках і невеликих озерах, де не потрібно далеких закидів. Грушовидна форма грузила в монтажі «In-line» гарна ще й тому, що, натягнувши повідець, короп стикається відразу з усією масою вантажу, і тому підсікання виходить максимально ефективним.

Монтаж "in-line" чудово підходить і для ловлі коропа на течії, якщо замість грушоподібного використати тяжке плоске грузило, або грузило з шипами «шишку», яке краще тримає дно. При наявності грузил різної форми система «In-line» стає в якомусь сенсі універсальною. При цьому часто використовується особливий спосіб фіксації вертлюжка, коли він з незначним зусиллям вставлений в гумову або пластмасову трубку, що проходить уздовж осі грузила.Тому для такого монтажу потрібні вертлюжки циліндричної форми, що відповідають внутрішньому діаметру вставки. Монтаж «In-line» досить безпечний і не представляє небезпеки для коропа.

Для виготовлення оснащення «In-line» нам потрібно лідкор або трубочка протизакручувач, циліндричний вертлюжок або варіант вертлюжка з швидкознімною застібкою, і безпосередньо саме грузило, яке від умов ловлі може бути самої різної форми і області застосування.

Існує величезна кількість видів «In-line» грузил, від банальної грушоподібної форми до тягарців спеціального призначення, таких як, наприклад «Ahracta lead» компанії «Richworth», для желатинових капсул або грузила годівниці «Paste Bomb lead», щo можна використовувати як з спеціальним кормом (ароматичні пасти), так і без них. На течії використовуються грузила з шипами, як правило плоскої форми. А так само існує безліч методних годівниць, що використовуються в оснащеннях типу «In-line».
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Потрібно звернути особливу увагу на те, як жорстко закріплено грузило на лідкорі. Жорстке кріплення не завжди приносить позитивний ефект - часто трапляються сходи риби. Існує думка, що грузило не повинно дуже щільно «сидіти» на лідкорі, іншими словами, після клювання і засікання вертлюжок повинен вільно «вийти з гумки-ущільнювача грузила, і грузило повинно вільно переміщатися по лідкору. Але в підсумку вибір, як жорстко кріпити грузило на лідкорі, останеться за вами, залежно від умов ловлі, активності риби, і т.д.

Основною перевагою такого типу оснащення є дуже хороша засікаємість риби. Справа в тому, що місце кріплення повідця знаходиться близько від центра ваги грузила. А якщо при цьому грузило буде у формі кулі, або близько до такої форми, то самопідсікання риби при клюванні, буде практично ідеальним, природно, за умови, що ви правильно зібрали монтаж.

Оснащення «in-line» застосовується, як правило, на твердому, вільному від мулу дні, при досить великих глибинах. Такий монтаж, за рахунок жорсткого кріплення повідця, практично, не заплутується при закидуванні і зануренні оснащення, навіть при дуже довгих повідках. Оснащення «in-line» зручно використовувати з PVA - пакетом, коли вантаж занурений разом з повідцем всередину пакета з підгодівлею.

Одним з основних недоліків такого типу оснащення - це не дуже хороша аеродинаміка при закидуванні і, як наслідок, дальність закидання обмежена 100 метрами. Так само не рекомендується ловити «In-line» оснащенням на пухкому, мулистому дні - грузило тягне за собою повідець і наживка «заривається» в мул.

Так само потрібно відзначити і тривалий процес зміни вантажу, у порівнянні з іншими оснащеннями.

Отже, умови застосування оснащення «In-line» - місця з твердим дном, будь-яка глибина, дистанція до 100 м, краще, для ловлі в прибережній зоні.

А тепер спробуємо зібрати оснащення «In-line».

Витягніть трохи свинцевого сердечника за допомогою голки і зробіть петлю
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Встановіть вертлюжок, з'єднавши його петля впетлю
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Повинно вийти ось так
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Протягніть лідкор в гумову втулку. Надіньте грузило.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коментар експерта Михайла Лапушинського:

У 99% випадків ловлю на «in-line». По-перше, я не вважаю, що «in-line» істотно зменшує дальність закидання. На дальність набагато сильніше впливає розмір і новизна жилки, пва, техніка закидання і т.д. «In-line» впливає на рівні 1%. При цьому, по-моєму, всім відомий «helicopter» якщо й виграє в дальності на цьому ж рівні 1%, то в рази програє в частині засікаємості. Я краще метр не докину, ніж втрачу рибу. Це друга причина використання ін-лайну. 130 метрів - часта віддаль на якій я ловлю з допомогою «In-line».

Крім того, мені дуже подобається шипований «In-line». Було відмічено, що на «In-line» "шишка" клювань було більше, ніж на плоский «In-line». Я це пояснюю більшим моментом опору такого вантажу, ніж у звичайного. В даному випадку «In-line» сам хороший, але при контакті шипами з дном, він гарний подвійно. При ловлі до 90 метрів і не при сильному мулі завжди використовую шипований «In-line».

Якщо ж мул, то я частіше роблю більш довгий повідець, ніж міняю монтаж. При цьому більш легкий ін-лайн працюватиме в частині засікання краще того ж бічного монтажу.

Не розумію як можна ловити з пва-пакетом з використанням кліпси. ПВА-пакет просто відстрелить вантаж при приземленні у воду. Прив'язувати кліпсу? Не бачу в цьому сенсу.

В одних випадках я не використовую інлайн - це коли необхідний відстріл грузила. Це або при лові на черепашці, або поруч з корчами або яким-небудь іншою підводною перешкодою. У цьому випадку чим швидше вантаж відстрілиться, тим легше коропу вийти на поверхню і більше шанців його вивести.

«In-line» досить універсальна оснащення і може воно і не покриває 99% наших рибалок, але до 80% випадків це точно. Використовуйте «In-line» і клювань буде значно більше.

2vanya2

24.02.2012, 20:21

Секретний елемент в прикормці для ловлі карася
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Одного разу, кілька років тому, вдалось мені якось отримати горящу путівку в санаторій на Щацьких озерах. Звісно, що захопив з собою і рибальські снасті. Познайомився там з однодумцями, і вже на другий день ми з новими друзями поїхали половити карася на один місцевий ставок. Місця тут багато: водойма досить велика, берега вкриті камишами, з такими собі вікнами - місцями для риболовлі. Однак і рибалок завжди чимало, особливо на вихідні. Ну що ж, вибираємо місце, замішуємо прикормку і розмотуємо вудочки.

Рельєф дна досить рівний, глибина приблизно 1,5-2 метри є глибини до 3 м. Дно мулисте, та часто вкрите рослинністю. В той день, всі рибалки жалілись, що клювання дуже слабке: карась мовчить. Ну що ж, початок не такий вже і багатообіцяючий. Роблю кілька закидів наповненої годівниці фідера в одну і ту ж точку. Далі чіпляю повідки, знову заряджаю годівницю фідера прикормкою, насаджую на один гачок хробака, а на інший опариша і роблю перший закид вже з очікуванням клювання.

Протягом двадцяти хвилин пильно дивлюся на кінчик - жодних ознак життя. Дістаю, змінюю наживку на одному з гачків на перловку, знову закидую, знову чекаю біля двадцяти хвилин. Далі тишина. Радує хіба краса ранкового сходу сонця та мелодійні пісні різноманітних пташок. Ще раз повторюю процедуру, з презакидуванням, змінивши при цьому наживку на "бутерброд" з хробака та опариша,... І знову нічого. Інші рибалки вже починають вовтузитись, ходити навколо озера шукаючи інше місце, або і взагалі роз'їзджатися. Ні, так не піде! Треба щось змінювати. Пригадую, що в машині залишив пакет з обсмаженими коноплями. Те що треба! Додаю в прикормку відразу всі зерна - запах відмінний, мусить спрацювати.

Новій прикормці не даю настоятися, а відразу пускаю в роботу. І не дарма: буквально з перших секунд після закидання впевнене клювання. Дістаю невеликого карасика. Ого, що потім почалося! Карасики клювали один за іншим, іноді навіть на два гачки відразу. І практично з однаковим успіхом к на хробака так і на опариша

З тих пір додавати конопляне насіння я став в різні прикормки, і в більшості випадків отримував відмінний результат, особливо під час поганого клювання!

2vanya2

25.02.2012, 14:36

Особливості ловлі риби на молюск unio pictorum
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Unio pictorum (в народі ракушка, або "перловица" по російськи) - в наших широтах найпоширеніший прісноводний молюск. Являє собою овальну черепашку, розміром 5-10 сантиметрів. Виявити її нескладно по доріжках, які вона залишає, пересуваючись по дну. Наприкінці такої доріжки зазвичай горбок, - там і знаходиться зарившийся в грунт молюск.

Назбирати їх не складає особливих труднощів, досить просто промацати босою ногою дно, дотримуючи при цьому обережність - стулки черепашок дуже гострі і легко можуть поранити.

Молюск unio pictorum може входити в раціон харчування практично всіх риб, будучи джерелом чистого білка. Однак не всі вони мають можливість розкрити молюск і дістатися до ніжного м'яса. Виходить, що більшість мешканців водойми можуть поласувати цим молюском лише в тому випадку, якщо молюска розчавить човном або рухом каменів, колод і так далі. Звідси висновок, що ловити на молюск unio pictorum найкраще в районі пристаней, мостів, гребель та інших споруд, де може статися подібне.

Багато рибалок, почувши про відмінні результати, показані при ловлі на молюск unio pictorum, дивуються, чому ж у них це не працює. Замість великої риби, попадається лише дрібнота. А наживка нічим не відрізняється від хробака або опариша за кількістю клювань, лише з тією різницею, що метушні з насаджуванням м'яса черепашки значно більше.

Щоб така наживка як молюск unio pictorum розкрила свій чималий потенціал, необхідно, щоб місце для ловлі риби було вибрано грамотно. У місцях, де регулярно давляться черепашки, велика риба вже налаштована на те, щоб якомога швидше скористатися нагодою і без зусиль вхопити ласий шматочок, поки дрібнота не розтягнула його. Це стосується, перш за все судноплавних річок і озер.

Якщо ж ми спробуємо ловити на м'ясо молюска unio pictorum в невеликому, тихому озері, то до наживки в першу чергу підійде дрібнота, а велика риба, якщо вона і буде десь поблизу, не кинеться відразу ж відбивати свій шматок, адже м'ясо молюска, не кожен день валяється на дні. Це незвично і підозріло. Швидше за все, вона (велика риба) буде стояти поблизу, і спостерігати, як дрібнота планомірно очищає ваш гачок. А щоб навчити рибу брати цей корм з дна, необхідно тривалий час підгодовувати певне місце подрібненими черепашками. У цьому випадку, після деякого часу, можна розраховувати на систематичну ловлю, використовуючи молюск unio pictorum. Ця наживка стане вашою секретною зброєю на цій водоймі, оскільки привабливість молюска unio pictorum для риби безсумнівна.

Молюск unio pictorum чудово підійде для ловлі лина, ляща, сазана, сома, великого карася і багатьох інших риб. Для того, щоб насадити молюск на гачок, потрібно розкрити мушлю ножем і відокремити м'ясо від стулок.

Для наживки годиться так звана «нога», або мускул, який служить засобом пересування для молюска. Найбільшою незручністю при цьому є те, що молюск дуже погано тримається на гачку, але є ряд прийомів, які допомагають частково зняти цю проблему. Можна, розкривши черепашку, трохи підсушити її на сонці або на вітрі. Головне, щоб молюск саме підсушився, а не протух. Підсушене м'ясо стає щільнішим. Є варіант домогтися того ж, потримавши очищене м'ясо в окропі, але подібне бланшування погано позначається на пахучості приманки.

Одним з кращих способів використання молюска як наживки - це виготовлення різних «бутербродів», комбінуючи м'ясо молюска з різними більш щільними наживками. Так, непогано закріпити молюск з двох сторін личинками хруща. Виходить забійна наживка для великого ляща, сазана і сома. Для лина непогано поєднувати молюска з опаришем або з хробаком. Потрібно тільки враховувати об'ємність одержуваної приманки і використовувати відповідні гачки.

Непоганий результат дає підмішування в тісто подрібненого м'яса молюска unio pictorum, але це вже швидше спосіб підвищити властивості тіста, а не ловля на черепашку, тому результатом в основному буде піймання плітки і підлящика, але ніяк не великої риби.

Ловля на молюск unio pictorum - дуже ефективний і практично здійсненний спосіб ловлі на поплавчанку і донні снасті за умови продуманості дій, аналізу всіх обставин і, звичайно, творчого експерименту. Не сумнівайтеся в цій наживці, пробуйте, і у вас все вийде.

2vanya2

26.02.2012, 11:14

Народні способи боротьби з комарами на риболовлі

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Виїжджаючи на риболовлю дуже хочеться отримувати задоволення тільки від риболовлі, не відволікаючись на махання руками, чесання важкодоступних ділянок тіла і виколупування мошки з очей. Наведемо вам декілька способів захисту від комарів народними способами.

Для початку невеличкий відступ. Якщо риболовля для Вас не єдиний вид відпочинку і Ви полюбляєте поніжитись на сонячному пляжі десь поблизу моря, то зверніть увагу на відпочинок в Затоці. Мало того, що там комарів не має, так ще й стоимость отдыха в затоке цілком по кишені кожному.

Якщо поруч з вами горить багаття, то потрібно просто кинути в багаття кілька гілок сосни або ялинки. Дим відлякає комарів.

Наступний спосіб захисту від комарів на рибалці - потрібно взяти будь-яку чисту консервну банку, наповнити її зітлілою корою від будь-якого дерева і додати трохи сухого листя. Все це підпалити, але не допускати горіння, нехай тліє.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Комарі боятися карболову кислоту і достатньо буде помазати невеликою кількістю частину намету або ноги, шию, руки і комарі ніколи не завадять вашому відпочинку.

Відмінно на риболовлі допомагає позбутися назойливих комарів тліюча камишина.

Також можна приготувати, протягом однієї години на слабкому вогні, відвар із плодів молодого волоського горіха і наносити на відкриті ділянки тіла.

Але звичайно кращий засіб захисту від комарів на рибалці - це мати у своєму арсеналі костюм з капюшоном, на якому є противомоскітна сітка.

2vanya2

26.02.2012, 21:31

Півники та джиги - ефективні приманки для ловлі форелі, судака та окуня

Приманки виконані за подобою тих, що знаходяться в коробці мушкаря являються досконалим рішенням для ловлі малоактивної, лінивої чи обережної риби. Досвідчені спінінгісти ніколи не розтаються з імітаціями дрібних рибок, пиявок, рачків чи жабок виконаних з волосу і інших натуральних матеріалів. Мова йде про приманки які виникли внаслідок поєднання джигголівок і нахлистових мушок, часто їх називають джигами або півнями (іноді когутами) і які є ефективними при ловлі, в першу чергу форелі, судака та окуня, хоча інші риби на них також трапляються.

Найкращі півні та джиги виконані мушкарями. Відповідно підібрані матеріали їх витворів істотно впливають на їх гру, що в свою чергу впливає на їх ефективність. Найчастіше півники та джиги це імітації дрібних рибок. Майстри в'язання досконало відтворють найдрібніші деталі і їх витвори дуже нагадуть дрібноту гольянів, окунців, піскарів, бичків і інших дрібних організмів.

Як ловити на півнів

Проведення таких приманок як півні та джиги відносно просте, однак вимагає від рибалки уваги та концетрації. Проводка когута (півня) це насамперед посмикування приманки над дном. Відмінним способом є так звана робота приманкою в точці, тобто проводка, в даному випадку посмикування, в передбачуваному місці стоянки риби. Зимою і весною півні - то досконалі приманки для ловлі на затоплених ділянках з зеленою травою та в місцях з підмитими берегами.

Розробка і засвоєння відповідного методу ловлі на таку приманку як півень дасть нам багато позитивних емоцій. Кожний з фанатів ловлі на півнів чи джиги опановує щонайменше кілька різних способів звабленя ними форелі, судака чи окуня. Одні спінінгісти ловлять класичною сходинкою, інші просто помалу підмотують жилку роблячи паузи, ще інші безперервно посмикують приманкою.

Де використовувати півнів та джиги

- місця з підмітими берегами;
- місця з поваленими деревами;
- кам'яні напливи;
- затоплені ділянки з зеленою травою і заростями;
- глибокі ділянки з підводними перешкодами.

Джиги та півні це надзвичайно ефективні приманки в місцях, де значно затруднений доступ для ловлі іншими традиційними приманками. Звичайно як і у всіх інших сферах нашої діяльності є різноманітні моделі півнів призначені для ловлі тої чи іншої риби. Наприклад, кожен з автомобілів що представляє центр митсубиси в Одессе, по своєму чудовий, але найкраще підходить для одних завдань, а для інших кращим буде зовсім інша модель. Так і для ловлі окуня, форелі чи судака існують свої окремі види півнів, які відрізняються конструктивними особливостями, забарвленням, вагою, розмірами і т.д.

Представимо кілька моделей півнів (фото в кінці публікації). Слід сказати, що розібратись в такомі різноманітті приманок, які здаються дуже подібними, не так вже і просто, і тут головне розуміння і знання водойми, та основ життєдіяльності і харчування риби яку Ви збираєтесь ловити, а також, безперечно, власний досвід. Але ж, рибалка на то вона і рибалка, щоб пізнавати та освоювати щось нове. А ловля судака, форелі чи окуня на півнів та джиги вже точно відкриє перед вами нові горизонти, доставить масу задоволення та нових вражень.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

27.02.2012, 20:02

Ловля хижої риби спінінгом на зарослих водоймах влітку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зазвичай до кінця літа багато водойм сильно заростають травою. І чи то маленьке озерце глибиною в метр-півтора чи величезне водосховище, в будь-якому випадку можна знайти ділянки, де, як здається, цієї самої трави більше, ніж води. У таких заростях знаходить їжу та укриття мальок, саме сюди постійно навідується окунь, щоб поповнити свій раціон. І щука полюбляє ховатися в цих місцях, раптово атакуючи необачну рибку. Часто бувають випадки, коли головне, щоб ваша приманка не зацеплялась за траву, а всі інші параметри вже не мають особливого значення. Але найчастіше навіть у таких "важких" для хижака умовах, я стикався з вибірковими перевагами у риби. Начебто все нормально, і трава не висне на гачку, і проводка виходить непогана, але хижак не вирішує атакувати. Але як тільки в роботу вступають мікроджигові приманки - все як у казковому сні, і клювання з'являються, і хижак починає ловитися ...

Звичайно, не варто розцінювати мікроджиг як чудодійний засіб, але в деяких випадках він просто незамінний і здатний перевершити інші приманки по уловистості на кілька порядків. Не варто забувати одне дуже просте, але важливе правило - ловити рибу слід тільки там, де вона є. Тільки в цьому випадку можна що-небудь придумати, підібрати вловисту приманку, і, нарешті, змусити рибу клювати. Але як же зловити хижака там, де будь-який збій в подачі приманки неминуче веде до зацепу? Постійні зачепи і обриви приманок можуть вивести з рівноваги навіть дуже спокійного спінінгіста. Тому більш важливим питанням є не як ловити, а на що ловити, чим спокусити хижака в таких, прямо скажемо, непростих умовах?

Одна з найпоширеніших приманок взагалі і при ловлі серед трави зокрема - це обертальна блешня або просто оберталка. Невеликі доопрацювання в конструкції блешні, і вона вже здатна працювати в рідкій траві або на кордоні трави і відкритої води. Але, як я вже і говорив, найменша помилка при подачі - зачіп, розлякування риби, нерви ... Інші класи приманок (крім спеціалізованих "незачіпляйок") тільки ще більше збирають траву і підходять лише для ловлі хижака спінінгом в чистій воді, або над килимом водоростей. Більшість же приманок, виконаних у вигляді "незачіпляйок" розраховані на ловлю щуки.

А як бути з ловлею окуня, який перевершує щуку за кількістю і є найпоширенішим об'єктом полювання спінінгістів? Як ви вже зуміли здогадатися, в цій статті піде мова про застосування різних видів мікроджигових приманок при ловлі в траві. Під визначенням "трава" ми маємо на увазі складне поняття, яке включає в себе різні види рослин, як прихованих від нас під водою, так і тих, що тягнуться по її поверхні. Я вважаю, що немає необхідності загострювати увагу на конкретних назвах і видах - це нам не потрібно. Набагато простіше класифікувати зарості по густоті і розташуванню щодо шарів води.

Ловля хижої риби в "абсолютній" траві

Проаналізуємо ті випадки, коли здається, що водоростей більше, ніж води. І не важливо, яка трава. Наприклад, це може бути один з видів рдеста. Більш важливо що серед заростей хоч і є ділянки чистої води, але вони настільки малі, що якщо потрапити в них ще можливо, то виконати хоч один оберт ручки котушки - вже неможливо. Саме в таких умовах в більшості водосховищ любить полювати зграйний окунь. Тут завжди дуже багато малька, і ненажерливому хижакові є чим поласувати. В таких умовах в поведінці окуня простежується декілька варіантів. Серед них є два найпоширеніших.

Перший - це коли зграя проходить по траві, місцями виганяючи малька на поверхню. Якщо трава розташована більш-менш рівномірною смугою вздовж берега, то зграя хижаків проходить по цій "доріжці" справа наліво або зліва направо. Все залежить від певних чинників, але визначити напрямок не становить великої проблеми. Таким чином, можна переміщатися слідом за зграєю й істотно її "прорідити". Другий варіант - це коли зграя після кожного виходу до поверхні за мальком опускається в нижні шари і вичікує момент нової атаки. Як правило, така картина спостерігається в затоках, у досить обмежених умовах, коли окуневі немає необхідності пересуватися, на глибині не менше 1,5 - 2 метрів. Це найбільш вдалий (з точки зору спінінгіста) тип полювання окуневої зграї.

Виходить, що окунь виходить у верхні шари води, де його вдається ловити прямо з поверхні практично відразу після приводнення приманки. У цьому випадку я використовую найлегший вантаж, який застосовується у даних умовах (виходячи з дальності закидання, сили вітру), щоб приманка практично не занурювалася. Після чергової атаки, коли окунь йде ближче до дна, я ставлю вантаж важче, тому що риба вже не стане підніматися за приманкою до поверхні, і по можливості намагаюся опустити її якомога ближче до окуня, що затаївся. Залежно від щільності трави іноді вдається ловити рибу без перерви. Звичайно, не про які джиг-голівки та інші монтажі з відкритим гачком тут не може бути й мови.

При ловлі в густій траві я оснащую мікроджигові приманки тільки офсетними гачками. Виключно завдяки ним вдається виконати нормальну проводку і практично ніколи не чіпляти траву. Коли я ловлю стайного окуня - практично ніколи не ховаю жало гачка в тіло приманки. Це марно, окунь сильно б'є по приманці, і вже після декількох спійманих хвостів жало просто нікуди сховати. Мої найулюбленіші гачки - жало яких направлено трохи всередину загину. Виходить, що воно практично завжди прилягає до мікротвістера і не чіпляється за водорості. У той же час при покльовках жало легко входить в пащу риби (тому що воно не заховано в тілі приманки). А от коли окунь одиничний - можна його сховати, повністю убезпечивши себе від зацепів. Головне - не перестаратися, інакше численних сходів і нереалізованих клювань не уникнути.

Що стосується кількості підсіченої риби при використанні офсетніка - якщо розмір і вид гачка підібраний грамотно, то при ловлі окуня кількість сходів не збільшується, порівняно, наприклад, з джиг-голівкою.

Ловля спінінгом в "вікнах" серед трави

Трава може бути будь-яка, головне, щоб вона не обволікала приманку під час проводки. Припустимо, що це знову один з різновидів рдеста, тільки на відміну від попереднього випадку тут є невеликі прогалини з чистою водою, так звані вікна. У цьому випадку позиція спінінгіста не так вже й важлива. Якщо "дірка" розташована неподалік від нас і вона абсолютно "чиста", в принципі можна застосовувати будь-який спосіб оснащення мікроджигу. Точний кидок під протилежний край "дірки", проводка, своєчасне витягування мікроджига, без зацепа за траву - ось класичний варіант роботи в таких умовах. Тому більш виправдано використання відкритих гачків - імовірність зачепа мінімальна.

Мій найулюбленіший тип - це джиг-голівка; одинарного гачка більш ніж достатньо, та й в таких умовах мені з джиг-голівкою працювати зручніше. Але не завжди вікно знаходиться близько до рибалки, я пам'ятаю чимало випадків, коли доводилося ловити практично на граничній дистанції. Тут вже доведеться знову забути про відкриті гачки і повернутися до офсетніка. Тільки з його допомогою можна без побоювання ловити у віддалених точках. По-перше, при не зовсім точному закиді не варто побоюватися зацепа, потрібно всього лише "дотягнути" мікроджиг до відкритого місця. По-друге, якщо вікно розташоване далеко від нас, ми не можемо витягти приманку з води, не зачепивши за ближню кромку трави.

Я вважаю, що неактивний хижак сильно лякається, коли поруч з ним починають видирати траву, піднімаючи тим самим каламуть. Тому, убезпечивши себе від зацепа, ми з більшою ймовірністю зможемо спровокувати його на клювання. Якось, на одній з рибалок, я ловив окуня серед прогалин трави. Трава була не дуже густою, і я використав монтаж на джиг-голівці. Окунь ловився далеко не з кожного закидання. І все б нічого, якби я не зачепив за гілочку рдеста, - піднялася каламуть, і клювання тут же припинилося. Довелося шукати інше місце для риболовлі. Це сталося досить давно і офсетніків в мене тоді ще не було, про що я дуже сильно шкодував. Начебто знаходиш хорошу точку, починаєш "умовляти" окуня на клювання - чіпляєш за траву, і все, пиши пропало, знову зміна місця, знову втрата дорогоцінного часу ...

При ловлі на мікроджиг з офсетніком дуже зручно обловлювати не одне віконце, а всі прогалини, які зустрічаються на шляху приманки. Таким чином, виходить досить оперативний пошук.

Ловля серед пучків трави

Немає принципової різниці, з якої трави утворений цей "острівець". Острівець може бути двох видів.

Перший - це коли пучки трави цілком знаходяться під водою. Це найвдаліший варіант, а якщо острівець не один, а навколо чистий простір - кращого і бажати не треба. Такі місця як магнітом притягують до себе малька, слідом за яким підходить досвідчений хижак. І щука дуже любить у таких затишних місцях влаштовувати засідку... У подібних випадках вибір оснащення для мікроджига практично не обмежений - кому що більше подобається. Не зачіпати за травичку, а проводити впритул - ось основне правило. Якщо острівець трави великий, то найрезультативніша проводка - над ним, якомога ближче до трави. Саме так вдається виманити окуня або щучку з підводних заростей.

Другий тип - коли пучок трави, дістає до поверхні. Його теж дуже люблять різні види хижаків. Найпростіша проводка, хоч не особливо результативна - це, обводячи острівець мікроджигом з усіх сторін, наближуючись до трави. Мій найулюбленіший монтаж - з використанням джиг-голівки або з одинарним гачком і маленькою чебурашкою, так як, вона менше за інших збирає траву. Якщо трава не зовсім густа, то найкращий результат дає проводка прямо через неї. Тут вже без офсетного гачка ніяк не обійтися. Окремий пункт - острівець латаття. Розташування хижака в траві інше, ніж в заростях рдеста.

Ловля хижака спінінгом серед латаття, кубушки, кувшинки

Якщо передбачуваний об'єкт полювання окунь, не настільки важливо, зграйний він чи одиночний, ловити його краще в чистій воді. І залежно від ступеня активності окуня, застосовувати різні види мікроджига. Чим хижак обережніший, тим більше зацепистиму варіанту я віддаю перевагу. І навпаки.

А от якщо полюю на щуку, то використовую іншу манеру подачі і проводки приманки. Початок цьому методу було покладено досить давно, тепер він міцно вкоренився в моєму стилі ловлі спінінгом. Зазвичай спінінгісти обводять п'ятаки латаття своїми приманками, коли ж приманка йде в лоб на листя - прискорюють проводку і намагаються перекинути через перешкоду свою приманку, після чого проводка триває в нормальному темпі. Я і сам колись поступав таким чином. Але одного разу всього один єдиний випадок в корені змінив моє уявлення про ловлю серед латаття. Ловив я тоді з джиг-головкою 1,1 г і невеликим твістерком. Ловилася невелика щучка, причому приманку брала мляво. Я працював за стандартною схемою: нерівномірно вів приманку по чистій воді, обводячи все латаття. Якщо приманка заходила "в глухий кут", намагався не чіпляти за рослину, а прискорювати проводку і перекидати через листя твістер. Так і ловив, поки в один прекрасний момент не зловив гав і підмотав приманку з нормальною швидкістю до п'ятака з латаття. І як тільки джиг-голівка пішла вже вгору до листя, послідувало потужне клювання ... виводити щуку довелося вже з неабиякою кількістю рослин.

У той день ось таким способом я добув практично половину з усіх спійманих щук. Що цікаво - щука не реагує на приманку, що проходить далеко від поверхні, адже вона і сама нерухомо стоїть під листям. Але варто лише провести в 20 - 30 см від кромки води - тут же слідує клювання. Якщо ж мікроджиг ведеться "в лоб" на листя латаття, клювання слідує в той момент, коли приманка вже ось-ось має вилетіти з води.

Зараз при ловлі щуки я застосовую офсетні гачки, що практично повністю виключають зачепи.

Щука і офсетнік - не "кращі друзі", тому результативних виважувань стає менше, але не настільки, щоб повністю виключити нормальну ловлю. При лові щуки до 1 кг я застосовую твістер 5,5 см від Relax (довжина з розправленими хвостиком).

Ловля в одиночній траві

Вона може бути представлена у вигляді того ж рдеста або очерету, осоки ... Мілководні ділянки з такою травою привертають хижака. Залежно від конкретного місця, тут можна зустріти як прохідного хижака, так і хижака, що викоритовує зарості для засідки. На мій погляд, найкращі місця - це коли основна трава - рдест, і він трохи не доходить до поверхні води. У таких місцях краще всього працює звичайна джиг-голівка, але все ж якщо пагони рослин стоять дуже щільно один до одного, краще використовувати монтаж мікроджига на офсетніку. У таких випадках я волію ловити стайного, неактивного окуня. Проводка завжди нерівномірна, чим менш активний хижак, тим легший вантаж, повільніші і плавніші рухи.

Ловля біля стінки очерету, камиша...

У деяких місцях можна зустріти щільні скупчення цієї трави. Росте вона на різних грунтах, і її можна зустріти практично у всіх водоймах. Найчастіше на кордоні очерету і відкритої води переважають значні глибини, тому тут можна виконувати повноцінну ступінчасту проводку мікроджига. Якщо хижак, що знаходиться в укритті активний, то проводка вздовж очерету є найбільш результативною, а от якщо він не хоче ганятися за приманкою, тоді найкраще ловити, виводячи мікроджиг з очерету. Пагони цієї рослини дуже міцні, так що не варто ризикувати, від обриву може не вберегти навіть досить товста плетінка.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що й тут застосування офсетного гачка більш ніж виправдане. Масу вантажу вибираємо, відштовхуючись від необхідного рівня проводки.

Звичайно, не від усіх "бід" рятує офсетнік. Поширене жабуриння або нитчасті водорості, тинка безжальні до всіх видів приманок. Вона накопичується навіть у місці прив'язування жилки до приманки, що вже говорити ще про щось ... Але це випадок приватний, в інших же мікроджигова приманка на офсетніку або джиг-голівці може позбавити рибалку від безлічі неприємностей при ловлі в "болоті", а так само значно збільшити улов.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ну і наостанок слід торкнутися теми підбору спінінга. Насправді тема ця досить складна, але я спробую бути коротким: при ловлі в траві надзвичайно важлива чітка подача і проводка приманки, один промах - і всі старання даремно, тому я пропоную використовувати спінінг із завищеним тестом. Мій улюблений довжиною 2,28 м, і тестом 3,5 - 14 г. З ним відчуваєш себе впевненіше, адже запас потужності в таких умовах дуже актуальний. До того ж не варто забувати, що риба попадається не тільки дрібна ... Отже, вибір за вами ...

BMW

28.02.2012, 12:21

Метод ловлі коропа взимку

Рибалки досить часто вважають, що короп не годується взимку. Доля правди в цьому є, але попри все його можна успішно ловити взимку на мормишку. Сьогодні хочу розповісти як це зробити. Не буду переконувати, що це єдиний спосіб, і лише так Ви зможете зловити зимою коропа, а просто поділюсь своїм досвідом, та спостереженнями за останні кілька років такої ловлі.

Отже, обловлюємо всілякі звали, столи, пагорби, нерівності дна і т.д., це зрозуміло. Ефективний спосіб полягає в тому, щоб просвердлити кілька лунок в ряд, намагаючись забезпечити щоб перша лунка була на столі перед звалом, наступна на початку звалу, інша ще трішки глибше і так далі в глибину. Далі, в цих лунках, обережно приманюємо сумішшю, що складається з панірувальних сухарів, перемеленого сухого собачого корму, піску і кількох опаришів.

Після того як добавили прикорму у всі лунки (повторюю, що це потрібно робити обережно, і як можна тихіше, тут не варто поспішати), починаємо їх обловлювати по порядку, починаючи від мілкішої і поступово переходячи на глибші.

Мормишка для зимової ловлі коропа може бути дещо більшою ніж ті що Ви зазвичай використовуєте. На гачок наживляємо три опариші (опариші зазвичай заготовляю раніше, часом їх підкрашую і зберігаю в холодильнику), і таку приготовлену приманку кладемо на дно, але так щоб вона була весь час під контролем, тобто на натягнутому кивку. Кожних двадцять-тридцять секунд (перерви можна робити і більші), піднімаємо приманку на 2-3 сантиментри над дном. Для того щоб було легше на руку варто прийняти таку позицію, при якій руці з вудочкою є куди впертись.

І останнє, після кожного виловленого коропа відрізаємо останні кілька метрів жилки (адже всім зрозуміло, що жилку потрібно використовувати дуже і дуже тонку), і перев’язуємо приманку, або можна заздалегідь приготувати кілька вудочок.

2vanya2

28.02.2012, 17:32

Комбіновані наживки, або ловля риби на бутерброд
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Комбіновані наживки - давно і міцно закріпилися в арсеналі любителів порибалити. Найбільше рибалки їх люблять і використовують коли риба привередлива тобто в так звані не "кльові" дні.

Бутерброд з "мотиля і личинки реп'яхової молі"

Ця комбінована наживка використовується виключно в зимовий час при ловлі окуня, підлящика і плотви на поплавочну вудочку. Як правило, на невеликий гачок з довжиною цівки в 1-1,2 см першою наживляють личинку реп'яхової молі (зазвичай 2 шт.), А потім і сам мотиль (1-2 шт.). Даний «бутерброд» я застосовував лише два рази - коли закінчувався опариш або тісто.

Комбінована наживка "мотиль і опариш"

Даний вид «бутерброда» вважається одним з найбільш уловистих і поширених. Як правило, ловлять на нього навесні і влітку. Насаджують спочатку опариша, а потім мотиля. Кількість личинок залежить в першу чергу від розміру гачка (на гачок № 10 звичайно чіпляють одного опариша і 2-3 личинки комара). Риба на такий «бутерброд» бере різна: плотва, лящ, карась, густера та ін. Найчастіше рибу на опариша з мотилем я ловлю поплавковою вудочкою, рідше - донкою.

Мотиль і тісто

Це дуже хороша наживка для ловлі карася. Ловив на неї, в основному, навесні. Піднести рибі комбіновану наживку можна двома способами. Перший, коли окремо насаджується тісто і окремо на жало чіпляється мотиль. І другий, коли суміш з тіста і личинок обліплює всю цівку гачка. Особисто для мене найкращий другий варіант, оскільки він був найбільш вловистим. Однак при ловлі на нього потрібно пам'ятати, що не можна переборщувати з мотилем, так як личинки здатні дуже швидко «скопати» тісто.

Опариш і перловка

Даний «бутерброд» дуже хороший в умовах, коли дме вітер або на поверхні стоїть досить сильна хвиля. Найчастіше, при ловлі на поплавкову вудочку, попадається підлящик, густера, карась і короп. При ловлі на донку - великий карась і короп. Кращий час ловлі - з восьмої ранку і до обіду. На гачок з номером 8 зазвичай поміщається один опариш і два невеликих зернятка перлової крупи. Спочатку за передню частину насаджують опариша, а потім чіпляють поруч з ним зерна перловки.

Хробак і кулька пінопласту

Цей «нестандартний» «бутерброд» я використовую при ловлі на донку або фідер, коли потрібно підняти приманку від дна (через траву та мул). Замість хробака можна використовувати й інші наживки. Спершу на гачок насаджується наживка, а потім кулька пінопласту (для гачка 10-го номера найбільш підходить кулька діаметром 6-7 мм). Пінопласт можна прикріпити за допомогою волоса (як бойл). На даний «бутерброд» може клюнути карась, короп, сазан, вусань і лящ. Найкращі результати ця комбінована наживка показує восени, коли коропові спрямовуються в глибину і починають посилено харчуватися.

Геркулес і тісто

Хороша наживка для донної ловлі сазана і карася. Завдяки клейкості пластівців і м'якості тіста цей «бутерброд» при закиданні не злітає з гачка, але і в той же час скорочується число порожніх клювань. Цю наживку я дуже добре використовував у червні - липні при ловлі карася. Для виготовлення цього «бутерброда» необхідно насадити на гачка (краще не по центру) кілька розпарених пластівців «Геркулеса» (для гачка № 7-8 достатньо чотирьох-п'яти пластівців). Потім з тіста робиться дуже тонка ковбаска, яка згодом намотується навколо гачка між пластівцями. В самому кінці на жало чіпляється невелика кулька тіста, з'єднана з ковбаскою.

argonavt79

28.02.2012, 23:50

Рекорсмен по занурюванню у океанські глибини.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Чемпіоном по пірнанню є кашалот. У гонитві за своєю улюбленою їжею – глибоководними (дуже великими) кальмарами — кашалот здатний зануритися в океанські глибини на 2,5 кілометра. При цьому кашалотові доводиться затримувати дихання на 1,5 години і витримувати тиск 250 атмосфер.

Не раз у водах Атлантики на глибині більше 2 кілометрів кашалоти обривали телефонні і телеграфні кабелі (ймовірно, «вважаючи», що це щупальця головоногих молюсків), і заплутавшись в них, гинули. Ловці такої риби розповідають, що в шлунках спійманих кашалотів виявляли щупальця глибоководних кальмарів завдовжки до 12 метрів. Проте охота на них не завжди виявляється безпечною. На тілі кашалотів часто зустрічаються глибокі шрами від дзьобів кальмарів і їх щупалець.

D-Misha

29.02.2012, 10:53

Ні риба, ні м'ясо: як впізнати на прилавку «мутанта»

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])

Жива, охолоджена, філе. Всі знають, що риба - це незамінне джерело фосфору і життєво необхідних амінокислот.

Як вибрати цей корисний для дітей і дорослих продукт, щоб не постраждати?

Прилавки супермаркетів ломляться від тушок красивих угодованих риб. Проте такий здоровий вигляд, як правило, - перша ознака обману! У природі риба рідко буває такого насиченого рожевого кольору, як магазинна сьомга або форель. «М`ясо цієї риби, вирощеної природним чином, - блідо-рожеве, непоказне, - розповідає Анатолій Рябков, технолог рибного виробництва. - Досить пригадати, якою була сьомга 20 років тому. Яскравий і насичений колір, що часто зустрічається сьогодні на прилавках, - результат хімічного підфарбовування». Наприклад, у складі дозволеного законом фарбника «Лосось» - суміш жовтого і яскраво-червоного фарбників. З`ясували: пізнати, чи була пофарбована риба, яку ви збираєтеся придбати, допоможе ретельний огляд. Звичайне «м`ясо» - неоднорідне, в нім зустрічаються білі прожилки, жили, тоді як у «хімічного» воно рівномірне рожеве.

Інша «напасть» - риба, вирощена «на гормонах». У сучасному виробництві її напихають штучними спецкормами так, що тушки розносить, як на дріжджах. Підозру у покупця повинна викликати занадто м`ясисте тіло і дуже короткі плавники - це свідчить про те, що риба в розпліднику навіть не плавала, а лише нарощувала масу, «стоячи» на одному місці.

А ось недорогі, але смачні рибки - пангасиус і тиляпія – шкідливі навіть в тому випадку, якщо їх не стосувалася хімія. Річ у тому, що вони їдять сміття з каналізацій. Їх краща вечеря - це найбрудніші відходи. Щоб очистити тушки, лікарі і технологи радять вимочувати їх у воді з додаванням ложки оцту. Після півгодинної «ванни» рибу можна сполоснути під краном і готувати.

Філе без біографії.....

Здавалося б, куди простіше купити філе - воно дешевше, його не потрібно обробляти, в ньому вже немає кісток. Проте риба у такому вигляді таїть ще більше небезпек. «Філе - м`ясо без шкіри, плавників, жил і кісток, - пояснює Анатолій Рябков. - Від цих частин м`ясо позбавляють не уручну, а промисловим способом, розчиняючи їх кислотою або вимочуючи в інтенсифікаторі дозрівання, що розм`якшує тканини. Втім, так чинять не завжди: є виробництва, де від тушок на конвейєрі відсікають середню частину, що містить хребет, після чого перемелюють і пускають у виробництво рибного фаршу, начинок для пиріжків з рибою і т. д.». На виробництво 1 кг рибного філе йде від 1,9 до 3,2 кг риби.

Крім того, складно розпізнати, ким була рибка, перетворена на філе, за життя - дорогим палтусом або дешевим минтаєм? Такі підміни зустрічаються повсюдно: минулого року Російський інститут споживчих випробувань проводив експертизу філе морського окуня: вміст чотири з п`яти упаковок виявився псевдоокунем! І лише один виробник не обдурив споживача.

Ще один прийом нечесних виробників: часто філе морозять з... простроченої риби. Тому перед покупкою принюхайтеся: чи не віддає рибка нашатирем або аміаком? Цими речовинами часто «реанімують» продукт другої свіжості. Крім того, розрізняються і способи заморожування: багато компаній використовують рідкі холодагенти, наприклад, із вмістом хлору. Чого більше в такому філе - риби або хімії?

Розморозивши рибне філе, натисніть на нього рукою: якщо витікає багато води, а м`ясо схоже на мокру вату, значить, у виробництві використовувалися вологоутримуючі добавки, як правило, це поліфосфати (Е452). На практиці виробники витримують рибу у воді, а потім швидко переносять в поліфосфати - у результаті «внутрішньої» води в такому філе - до 25-30%.

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]

2vanya2

29.02.2012, 14:06

Британець зловив найбільшого сома Європи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Нечувана удача посміхнулася простому 35-річному британському рибалці з Шеффілда на ім'я Кріс Гриммер. Завзятий рибалка зумів виловити величезного сома завдовжки майже 244 сантиметри і вагою близько 88 кілограм.

Вирішивши відпочити, Кріс разом з трьома приятелями купивши авіаквитки на північ Іспанії, відправився в «рибальський тур» до річки Ебро. І ось, в один із днів відпустки Гриммер розмістився на березі поплювавши на руки, начепив на гачок наживку, і закинувши вудочку приготувався чекати.

Раптово вудка сильно засіпалась, і рибалка зрозумів: ось зараз-то він поживиться хорошим уловом. Але Кріс не знав, що йому попався гігантський монстр.

«Цей сом клюнув на приманку і миттю зжер її. Тоді я зрозумів, що мені доведеться попотіти, перш ніж витягнути цю рибку », - згадує рибак. На жаль, саме в цей момент гід відправився за їжею в найближче селище, тому швидкої допомоги рибалкам чекати було нічого.

Коли Кріс майже вибився з сил, до нього приєдналися друзі, а один навіть зайшов у воду, щоб виштовхнути величезну рибу з води. Однак сом не збиралася здаватися без бою і люто чинив опір (цілком природно, що їй не хотілося потрапити в суп).

Нарешті наспів гід, і спільними зусиллями п'ять здорових мужиків все ж витягнули сома на мілководдя.

«Я так втомився, що ледве тримався на ногах! Відчуття були такі, ніби я тягнув цілий автобус », - розповів Гриммер.

Тут же на березі щасливі рибалки обмили здобич холодним шампанським (мабуть, припасли шипучку заздалегідь). До честі британців, варто сказати, що шкуродерами вони не виявилися: сфотографувавшись з сомом на пам'ять, вони великодушно відпустили рибу на волю.

До речі, риба, спіймана Крісом і його друзями, виявилася майже на кілограм важче сома, якого минулого року зловила сліпа британка Шейла Пенфольд.

А найбільший сом у світі був спійманий в 2005 році в Таїланді - його вага склала більше 293 кілограм.

2vanya2

29.02.2012, 21:33

Ловля білого амура на тростинку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Білий амур вважається одним з найбільш обережних і полохливих мешканців прісноводних водоймищ, боягузливішим від нього можуть бути хіба що короп і лящ, та й то лише в деяких випадках. Крім того, ловля білого амура ускладнюється його вередливістю у виборі їжі: клювати він буде тільки на те, чим харчується постійно, і ніякі делікатеси його не цікавлять. Будучи травоїдним, цей важкий красень поїдає поширену в даній водоймі рослинність, і тому найбільш ефективними наживками для ловлі білого амура можуть стати свіжі паростки камишу або молодий очерет. Однак не варто думати, що піднесена страва буде відразу схвалена білим амуром - його потрібно і зацікавити приманкою, і зробити так, щоб він не відчув небезпеку.

Рибалки що спеціалізуються на ловлі білого амура, прекрасно знають, як ця риба любить очерет, і завжди його заготовляють. Зазвичай це стебло 0,5-1м довжиною, листя на якому залишають тільки у верхній частині.

Найпростіша снасть для ловлі боягуза-вегетаріанця це будь-який міцний спінінг, оснащений добротною котушкою. Жилку вибирають залежно від розмірів потенційної здобичі, від 0,3 до 0,6 мм, номери гачків - 10-12. Ні поплавка, ні тягарців снасть не вимагає - вони в цьому випадку будуть тільки перешкодою. Сигналізатором клювання може виступити дзвіночок, а якщо ви не хочете зайвий раз лякати рибу, достатньо буде і налаштованої котушки.

Якщо стебло просто насадити на гачок і закинути у воду, клювання можна чекати довго - риба просто проігнорує таку приманку. Поплавки і донки неефективні з тієї ж причини: чим менш природнє положення тростини і чим більше навколо неї сторонніх предметів, тим вища ймовірність, що амур відійде від цього місця.

Коли білий амур годується, він ходить біля самої поверхні води і сильними ривками захоплює стебла очерету (як правило ті, що пустилися) - саме така його особливість і допомагає спостережливим рибалкам.

Щоб зловити білого амура, головне - правильно наживити і подати свіжу тростинку. Потрібно замаскувати гачок у листках, що залишились зверху, потім зробити кілька витків жилки навколо стебла і закинути цю конструкцію у водойму. Оптимальне місце для закидання - не далі півтора-двох метрів від очеретяної стіни, щоб створювалося враження, що стебло просто впало на водну гладь. Ідеально, якщо тростинка залишиться наплаву, припустимо також, щоб очищений її кінець трохи опустився в воду.

Стояти на березі і дивитися, коли риба зацікавиться саме вашою тростинкою - рішення не найрозумніше. Згадаймо, що білий амур - рідкісний боягуз, і тому рибалці краще сховатися за береговою рослинністю, міцно встановивши спінінг.

Якщо амур в даній водоймі водиться, клювання Вам практично гарантоване. Головне - не наробити помилок при підсіканні і виважуванні, і солідний трофей обов'язково потрапить у ваш садок.

2vanya2

01.03.2012, 13:50

Ловля карася літом: наживки для ловлі карася, їх добування, приготування та зберігання
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Карась - риба капризна, дуже вередлива в їжі. З усіх наживок тваринного походження він віддає перевагу мотилю і опаришу. На них карась, особливо срібний, ловиться фактично все літо.

Опариша найкраще проколювати упоперек, тоді він своїми природними рухами активніше приманює рибу. Жало гачка можна залишити відкритим.

В літню спеку опариш на рибалці досить швидко окуклюється, якщо риболовля розрахована на один день, то можливо Ви встигнете порибалити, а от якщо рибалка запланована на кілька днів (або якщо Ви не бажаєте випробовувати долю) то тримати опариша краще всього в посуді з хорошим теплообміном, наприклад, у банці обмотаній мокрою ганчіркою. У цьому випадку вода, випаровуючись, охолоджує банку, і, таким чином, окуклення опариша сповільнюється.

Можна помістити банку в свіжовикопану ямку для захисту від прямих сонячних променів. Щоб опариш підріс, його підгодовують яєчним білком або висівками.

При ловлі карася на опариша важливо стежити за тим, щоб гачок завжди залишався дуже гострим. При частих підсічках опариш підіймається на жилку, і його постійно доводиться ставити на місце, тобто під борідку гачка. Щоб цього уникнути, на гачках з лопаткою ставлять обмежувач з шматочка білого або червоного кембрика. Перешкоджають непотрібному пересуванню опариша також гачки з кілечком. На гачки № 18-15 найчастіше одягають одного опариша, на гачки більших розмірів - двох і більше. Довжина цівки у всіх випадках середня.

Мотиль - улюблена наживка для карася (особливо для золотого карася). Насаджувати мотиля краще всього на гачок № 18-15, використовуючи для цього одну велику або пару-трійку дрібних личинок, так, щоб жало проходило через головку і мотиль «не витікав», а висів на гачку міцно і довго залишався живим.

Іноді карась віддає перевагу «бутерброду» з личинки опариша і двох-трьох личинок мотиля.

Помічено: при ловлі карася на «бутерброд» клювання стають більш впевненими.

З комбінованих наживок можна використовувати також хробака і опариша. Для цього двох або більше черв'яків насаджують упоперек тіла і закривають одним-двома опаришами. При закиданні вудочки опариш не дає черв'якові злетіти з гачка, і таку наживку, як правило, дрібнота не чіпає, а велика риба бере охоче.

Слід також зазначити, що на клювання сильно впливає "якість" опариша - його запах, спосіб розведення і чистота. Опариш, розведений на рибі, вважається найгіршим, особливо якщо розведення відбувалося на березі тієї ж водойми, де планується ловля.

Іноді на водоймах, багатих кормом, карась віддає перевагу личинці реп'яхової молі або «бутерброду» її з мотилем. Щоб личинка мала привабливий вигляд і добре трималася на гачку, її вибілюють. Для цього невелику купку личинок кладуть в марлю і занурюють на кілька секунд в окріп. Тих що залишилися після риболовлі термічно оброблених личинок можна зберігати в холодильнику протягом двох тижнів.

Крім того, на деяких водоймах у жарку літню погоду карася з успіхом ловлять на кімнатну муху і навіть на дрібних коників. Ці наживки добре працюють при ловлі дрібного карася на мілководних ставках, яких так багато в Україні. Найчастіше ці водойми, куди ганяють на водопій худобу, заселені дрібним і середнім карасем. Риба звикла до плаваючих на воді мух і гедзів, яких збивають своїми хвостами корови, і у водоймах подібного типу ці комахи стали звичним для неї кормом. Карась може клювати з поверхні води, подібно верхівці, а іноді віддає перевагу тонучій наживці. У цьому випадку доводилося обривати мусі крила або обтяжувати гачок найтоншою смужкою свинцю.

У деяких районах карася з успіхом ловлять на мучного хробака, ручейника, личинку короїда і навіть на личинку оси.

Поряд з тваринними наживками риболови часто використовують і рослинні: тісто, хліб (в одних водоймах карась воліє м'якуш житнього хліба, в інших - пшеничного), різні каші, парені зерна злаків, кубик млинця, макарони, макуха.

Оскільки карась вередливий, то в хід йдуть комбінації різних кормів - свого роду «асорті», до складу яких можуть входити і хліб, і картопля, і різні каші.

Найпростіша і найдоступніша рослинна наживка - це хліб. Будь-який рибалка, навіть хлопчаки знають, що найпростіше розім'яти в руці шматочок житнього або білого хліба, змочити його водою або слиною - і наживка готова. Рибалки досвідченіші воліють присмачити хлібний м'якуш соняшниковим, лляним, бавовняним або конопляним маслом, додати в нього одну-дві краплі анісової олії і трохи ванілі. Іноді в чистий (без домішок) пшеничний м'якуш хліба додають трохи вареної, гарячої, очищеної від картоплі і розтирають суміш до однорідної маси, яка набуває білувато-жовтуватий колір.

Хлібний м'якуш зручно готувати в марлі. Для цього необхідно очищений від кірки хліб змочити, покласти в марлю і віджати шляхом закручування вільних кінців тканини. Дуже приваблює карася запах і смак медових пряників. Їх розтирають до дрібних частинок і ретельно замішують разом з м'якушем хліба.

Відщіпнута і скручена хлібна кулька повинна бути розміром з ніготь мізинця або трохи менше, жало гачка потрібно замаскувати.

З каш найбільше підходять «Геркулес», перловка і манка. З манки краще зробити манну бовтанку, насипаючи манну крупу тонкою цівкою в ємність з невеликою кількістю води і одночасно помішуючи клейку масу. При тривалому збовтуванні вона стає густою і в'язкою, і потім, доведена до необхідної консистенції, накручується на гачок за допомогою тонкої палички. Попередньо її можна змішати з «Геркулесом». Такі кругляки досить довго тримаються на гачку і витримують кілька закидів навіть донкою.

При ловлі карася на «Геркулес» його готують так: обшпарюють невеликою кількістю води, дають набрякнути, потім насаджують по одному або декілька пластівців на гачок; іноді віджимають пластівці в марлі і розминають до однорідної маси - в цьому випадку насаджують кульками. До «Геркулесу» корисно додати розмелену макуху.

Перловку парять в печі або духовці. У деяких водоймах карась краще бере на парену пшеницю і навіть на набряклі, але пружні зерна гречаної крупи.

Шматочки млинця для наживки виготовляють за допомогою невеликої, з тонкими краями трубочки. Нею досить видавити кругляшок діаметром 7-10мм - і наживка для ловлі карася готова.

Макуху вибирають соняшникову або конопляну. Від великого шматка відпилюють кубики з довжиною сторони 0,5-1см. Ця наживка підходить для ловлі крупного карася, але на цю наживку добре ловиться і короп і сазан.

Тісто для ловлі карася найчастіше використовують пшеничне. У нього можна додати яєчний жовток, трохи меду або патоки. Скатані кульки (горошини) змочують маслом або проварюють у киплячій воді до тих пір, поки кулька не спливе, потім змочують маслом.

Тісто із запахом кукурудзи. Ретельно перемішують манну крупу і панірувальні сухарі приблизно в однакових пропорціях. Потім з банок з консервованою кукурудзою зливають сік в кількості, необхідній для отримання крутого пружного тіста. Можна додати в цю суміш трохи роздавленої консервованої кукурудзи. Ця приманка може стати в нагоді і при ловлі інших коропових.

Наживка «Смачний лівер». Для цього делікатесу знадобляться манна або кукурудзяна крупа і розмелений «геркулес». Якщо тісто буде не занадто крутим, то в нього можна додати води чи яйце, для того щоб наживка краще трималася, а потім додати в нього невелику кількість розрідженої ліверної ковбаси.

Наживка «екзотика». Рибну ікру і черв'яків гарненько змішують в міксері. Потім у цю суміш засипають панірувальне борошно в тій кількості, щоб отримати пружне тісто, придатне для катання кульок.

Відомо, що на деяких водоймах великий карась добре бере на парений горох і кукурудзу, а також зерна вівса, пшениці і перловки. Процес приготування такої наживки досить простий, хоча займає значний час (1-2 дні). Я зазвичай парю зерна в термосі, попередньо заливши їх окропом.

При ловлі крупного карася на тісто можна скористатися снастю, що діє за принципом бойлів. На цівці гачка силіконовим кембриком фіксують волос. На вільному кінці волоса прив'язують частину пружинки від кулькової ручки. Пружинку обжимають дуже крутим тістом, щоб не об'їдала дрібнота.

Для надійного кріплення тіста на гачку також застосовують пружинку, надіту на цівку або припаяну до гачка. На гачку можна закріпити кульку з пінопласту, щоб наживка не тонула в мулі.

І дещо незвичайне. Такі наживки для ловлі карася як родзинки або свіжа ягода вишні, смородини здаються абсолютно неймовірними, однак відомі факти непоганого клювання на них.

2vanya2

01.03.2012, 20:37

Добування мотиля для риболовлі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Мотиль - універсальна наживка і чудово працює не тільки взимку, але й для риболовлі і навесні, і восени, і в літній період. Його обожнюють багато видів риб.

І хоч мотиля можна придбати в багатьох спеціалізованих магазинах, його не так вже і важко намити самостійно. Особливо це актуально для рибалок початківців, які проживають в містах чи селах де не має розгалуженої мережі рибальських магазинів.

Зрозуміло, що для того щоб добути мотиля потрібно трішки попрацювати, лежачи на ліжку перед телевізором нічого не отримаєш, навіть коли там найкращщий беспружинный матрас :-).

Мотиль мешкає в донному мулі ставків, річок та озер. Для того щоб його добути, або як часто називають цей процес, намити, знадобиться спеціальний черпак, який виготовляється з металевого кільця до якого кріпиться довга ручка, а на обруч кріпиться металева, або капронова сітка, яка має дуже дрібні вічка. Цим черпаком набирається мул а потім його злегка опускають у воду і акуратно трясуть. Таким чином мул вимивається, а в ситі залишається мотиль.

Існує ще один спосіб добування мотиля. Беруть шматочок м'яса, загортають його в марлю і прив'язують до каменя. Такий "мішечок" опускається в мул, приблизно на добу. Потім потрібно дістати марлю і зібрати з неї мотиля, що зібрався на запах м'яса.

Також, на мілині мул можна зачерпнути і відром. Потім, разом з водою відро слід поставити біля багаття. Після того, як мотиль відчує тепло, він сам почне спливати, і його можна зібрати за допомогою маленького сачка виготовленого з марлі, або купленого (наприклад в магазинах для акваріумістів).

Для наживки ідеально підходять великі личинки, але дрібні не варто викидати, адже їх можна використовувати як підгодівлю.

2vanya2

02.03.2012, 14:35

Кілька порад для вибору перспективного місця для успішної рибалки

Навіть якщо Ви маєте в своєму арсеналі самі останні, самі дорогі, самі просунуті снасті для ловлі риби, та надзвичайні приманки і наживки Ви всеодно не застраховані від невдалої рибалки. Потрібно завжди пам'ятати, що рибу ловить рибалка, і хоча успіх в риболовлі залежить від безлічі різноманітних, часом навіть суперечливих, факторів ймовірніть успішної рибалки можна значно підвищити правильними, обдуманими і ціленапрямленими діями риболова.

До основних таких дій належить усвідомлений вибір місця для рибалки. Для такого вибору, рибалка повинен знати звички риби, яку він збираєтеся ловити, а також знати особливості водоймища: нерівності дна, рослинність, течії, або вміти читати водойму по зовнішнім признакам.

Риба зазвичай полюбляє триматися в просвітах між заростями підводної рослинності (для одних риб це сховок від хижака, для іших навпаки - місце для засідки), в глибоких западинах, біля зворотних течій, брівок, різноманітних перепадів глибин.

Варто бездоганно вміти вимірювати глибину водойми. Міряти можна глибиноміром, маркером (спеціальна снасть для дослідження і вивчення водойми), або джигом (по принципу того, як досліджують водойму спінгісти). Досить легко можна визначити перепади глибин на око - чим темніша вода тим більша глибина тієї ділянки водойми, допомагає в цьому і рослинність.

Течія в малих річках помітно слабшає нижче підводних корчів, дерев, затонулих колод, насипів каменю, гравію, щебеню - саме в таких місцях постійно водиться риба. Риба використовує їх як укриття вночі, у спеку і дощ.

Переважно багато риби тримається на перекатах (мілководних ділянках річок з швидкою течією), як правило на таких ділянках полюбляє грітись різна риб'яча дрібнота, а окуні, щуки, та інші хижаки влаштовують там засідки.

Якщо на обраному Вами місці риболовлі Ви помітили що недавно тут хтось ловив, слід спробувати визначити приманку і наживку попередника, інакше риба не буде клювати на вашу наживку поки не відвикне від попередньої.

Обирайте місця захищені від вітру, з підвітряного боку тримаються комахи і дрібна рибка, а значить неподалік і велика , яка ними харчується.

На річках серед рівнин зі слабкою течією риба мешкає в ямах після перекатів, і в заплавах із затоками які мають достатню глибину.

Гарна риболовля буває в тихих і чистих заплавах озер, в каналах з чистою водою, які з'єднані з руслом річки протоками, в прогалинах підводної рослинності, в затоках, на глибоких і широких плесах, які близькі до основної течії річки, в закрутах річок.

Якщо у водоймі є водна рослинність, то слід знати, що риба часто уникає заростей урути і куширу, але тримається в заростях рдестів і латаття, там вона ховається від хижаків і харчується.

Риба завжди стоїть у вирах, їх можна помітити по крутим поперечним хвилям з гребенями.

Все таки рибалка - це стиль життя. Ось дивіться. Для того щоб вигідно купити надійну побутову техніку, потрібно також знати де це можна зробити. Правда, тут трішки легше, можна скористатись інтернетом, пошукати і - для одеситів це буде магазин бытовой техники Одесса, для Києва чи Львова якісь інші магазини, але суть та ж сама, що і при виборі місця для риболовлі - потрібно вміти визначати такі місця для рибалки і магазини для купівлі техніки, чи чогось іншого.

2vanya2

02.03.2012, 19:31

Кілька слів про вибір тактики при зимовій ловлі судака
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля судака взимку надзвичайно захоплююча, здобутлива і азартна, багато рибалок вважають що зимове полювання на кликастого набагато цікавіше ніж літнє, та й навіть в порівняння їх не ставлять, оскільки літня ловля судака обмежена певним часом - це як правило ніч, та й то протягом липня-серпня і при стійкій погоді. Взимку ж, судака можна ловити практично на протязі всього періоду льодоставу.

Основна відмінність між літньою і зимовою ловлею судака полягає в самому підході до рибалки, а точніше до вибору тактики ловлі. Влітку ми шукаємо перспективні місця - різні нерівності на дні, коси, перекати, підводні бровки. А взимку - основний акцент ставим на пошуку риби.

Взимку судак протягом дня мігрує по водоймі, переміщаючись по певному маршруту, як правило, досить великими зграями. Такі зграї судака називають активними, знайшовши таку зграю успіх риболовлі - забезпечений.

Слід сказати, що поряд з активним судаком є і пасивні зграї, які можна знайти на звичних для судака місцях - біля підводних бровок, на звалах, або на тих же косах. Але тому судак і пасивний, що не хоче зовсім нічого брати, а просто тиняється біля дна в напівсонному стані. Звабити його чимось дуже важко, і видатним успіхом можна вважати улов в 2-3 рибини за день.

При ловлі судака взимку, слід пам'ятати, що активний судак не завжди тримається дна, і досить часто його можна зустріти і в пів води, і на глибині 3-4 метрів, і біля самого верху під льодом. Активний судак приманки бере жадібно, часто навіть не розбираючи що йому пропонується. В такі моменти з однаковим успіхом його можна ловити і на дрібні, і на великі зимові блешні. Особливої різниці можна не помітити й у залежності ефективності блешень від їх кольору - судаком в однаковій мірі сприймаються як сріблясті, так і жовті приманки, при чому вони однаково гарно працюють незалежно від прозорості води і погоди.

Підсумовуючи, ще раз наголосимо, важливо зрозуміти, що приманки, погода і інші чинники не стільки важливі при ловлі судака з льоду, скільки грамотний підхід до пошуку риби. Знайшли активну рибу - успіх рибалки забезпечено!

2vanya2

03.03.2012, 11:31

Кана - зручна приналежність для зберігання риби та живця
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зберегти рибу навесні чи восени труднощів не викликає оскільки погода зазвичай прохолодна і риба довго зберігає свої властивості, потрібно лишень пам'ятати, що не рекомендується рибу класти в поліетиленовий пакет. В такому пакеті риба швидко втрачає свої якості і досить швидко псується.

А от що робити літом, коли температура вище тридцяти і це в тіні?

Звичайно, найкраще взяти рибу і швидко їхати додому, а там покласти вже в холодильник або відразу ж на пательню. Але як поступити коли Ви рибалите на великій відстані, і добиратись до дому досить довго? Або коли рибалите кілька днів? Для таких випадків потрібна кана - спеціальна приналежність яка призначена саме для зберігання риби.

Промисловість випускає зручні і зовсім легкі канни об'ємом 10-12 літрів для зберігання риби і менші, спеціальні кани для зберігання живця. Користуються каною так. Заповнюють на 1/3 звичайною водою. Після цього потрібно додати у воду 300-500 г солі і ретельно розмішати вміст. Спійману рибу негайно поміщають в кану з отриманим розсолом і закривають кришкою. Наковтавшись розсолу риба відразу ж засинає і залишається свіжою до вживання. Потрібно тільки врахувати, що при приготуванні риби слід вживати поменше солі.

Щоб кана менше нагрівалася, потрібно захистити її від сонячних променів. Додатково можна обшити кану тканиною і в процесі ловлі її зволожувати, це ще більше відведе тепло.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Кана для зберігання живця має вигляд невеликого пластмасового відерця в якому знаходиться ще одне таке ж відерце, тільки меншого розміру. Така кана дає можливість швидко змінити воду, що важливо для маленьких рибок.

Якщо шлях до водойми довгий, то для збагачення води киснем використовують гумову грушу з шлангом та розпилювачем на кінці.

2vanya2

03.03.2012, 21:22

Рибальські забобони, прикмети та повір'я з глибини віків
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибаки - як відомо, народ забобонний. Так повелося з давніх пір. Вони, наприклад, не люблять, щоб по дорозі на рибалку зустрічний побажав гарної рибалки, остерігаються давати в чужі руки свої рибальські снасті, утримуються від підрахунку улову до закінчення риболовлі.
З іншого боку, завжди раді зустрічі з калікою напередодні риболовлі, наївно цілують першу рибку, акуратно знявши з гачка, а потім відпускають назад «за татом - за мамою - за дідом - за бабою». Багато рибальських забобонів збереглися з незапам'ятних часів.
Наприклад, перед початком рибалки наливають на дно склянки трохи міцного напою, а потім вихлюпують його у воду. Нехитрий обряд називається "налити Дідові", тобто задобрити дух води, щоб домогтися його прихильності.

А яких ще «правил» дотримувалися рибалки в далекому минулому?

Забобони щодо рибальських снастей

Вважалося, що більш вдалим буде той невід, нитки для якого спряла вагітна жінка, і не в будь-який час, а в період повного місяця. Кілька ниток плели заздалегідь, 30 березня, в день шанування Олексія - Божої людини, який, за переказами, переплив море в решеті і з тих пір став покровителем всіх рибалок.

Підбираючи матеріал для вудочки, зазвичай віддавали перевагу ліщині, та ще й не будь-якій, а тій, що зростає безпосередньо в мурашнику, або хоча б поблизу від нього. Виготовлені снасті належало обкурювати свічкою, з якою відстояли ранкову службу перед Великоднем. Обкурювання супроводжувалося словами побажання: «Скільки було в церкві народу, стільки б в мому садку риби. Всі мої слова міцні та липкі. Мої слова - рот, зуби - замок, язик - ключ, що в море (ріку) кинуто».

Забобони при підготовці до рибалки

Збираючись на риболовлю, потрібно грунтовно підкріпитися - за повір'ям, у ситого рибалки клювання краще. Бажано було завжди одіватися в один і той же одяг. А ще вважалося, що всі приготування необхідно робити виключно правою рукою. Передбачалося, що це забезпечує підтримку ангела-охоронця.

Хорошою ознакою вважалося виконання перед риболовлею будь-якої рутинної роботи по господарству (нічого дивного, це налаштовувало на терпіння в очікуванні улову). Крім того, напередодні потрібно було неодмінно проявити доблесть у виконанні подружнього обов'язку.

І це теж зрозуміло в символічному плані, адже в минулому чоловічий статевий орган називався «уд», тобто сьогоднішні слова «вудка», «вудлище», «вудити» є однокорінними з ним (до речі, і «удача» теж). Так що вислів «вдалий добрий молодець» мав колись, крім іншого, і еротичний зміст.

Перед відправленням на рибалку належало сказати: «Піду я на річку швидко, на воду спритно. На ній є рибки-тріпотушки, швиденькі і жвавенькі. А спущу я невід, як шовкову хустку, і в цей невід та в кожен повідець та й потрапить по рибкці».

Повір'я та забобони на риболовлі

Розташувавшись на місці риболовлі, слід набрати кропиви, вичавити з неї сік і натерти їм долоні. За повір'ям, після цього рибу можна ловити голими руками.

Наступним кроком було частування водяного шматочком наявної при собі їжі і невеликою кількістю питва. Пригощання супроводжувалося словами: «Дідусь Водяний, ось тобі гостинець, прийми та поможи». А в деяких місцях кидали у воду лапоть з онучею: «На тобі, чорте, лапті, заганяй рибу». У старообрядців взагалі було прийнято кидати тютюн з лайливими словами.

Наживляючи гачок, потрібно було примовляти: «Риба свіжа, наживка сальна, клюнь та дьорни, до дна потягни».

Заповітних слів на удачу в рибній ловлі було багато. Одні - коротші: «Господом тебе заклинаю, удачі в ловлі прибавляю. Маленька рибка, пропливай, велика рибка, частування хапай! Хай буде так!»

Інші - дещо довші: «Окуні, щуки, всякі риби, йдіть до мене, раба Божого (ім'я), проти швидкої води, весняної ріки. Назад не озирайтеся і в сторону не відвертайтеся. Ідіть до мене, раба Божого (ім'я), на світанку і на вечірній, в день, під сонцем і в ніч під зірками, і під всією округою Божою. Тим словам ключ і замок, ім'ям Господнім Духом Святим. Хай буде так. Амінь».

Закидаючи вудочку, веліли: «Іди в воду, черв'ячок, приманюй собою велику рибу на гачок». Першу рибку, як і сьогодні, відправляли назад у водойму, примовляючи: «Поклич батька, поклич мати, поклич тітку, поклич дядька, поклич старших своїх».

Всі заповітні слова, зрозуміло, вимовлялися пошепки, розмовляти під час рибалки категорично заборонялося.

Забобони та повір'я після рибалки

Наші предки були впевнені, що справжній рибалка повинен вести себе гідно: у жодному разі не хвалитися уловом, ні за що і нікому не розповідати, на що ловив і як ловив. В іншому випадку успіх може відвернутися назавжди і перейти до слухачів промов хвалька. Та до того ж хвальків засуджували в громадській думці.

В дома першу з спійманих рибин мав з'їсти той, хто її спіймав, і в жодному разі не можна було віддавати її котові. А в деяких куточках, взагалі першу рибину закопували в землю - для майбутньої удачі.

2vanya2

04.03.2012, 10:24

Ловля риби на хліб та тісто поверхневим способом
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Поданий на поверхні хліб - чудова приманка для ловлі риби. Щоб можна було закидати легкі шматочки хліба, їх змочують водою і подають на вільній жилці. Щоб робити дальні закиди потрібно монтувати гачок з кубиком хліба нижче водяного поплавка або плаваючого поплавка сбіруліно.

Особливо уловиста створена англійськими рибалками оснастка "парашут" . Суть її зводиться до того, що спочатку більший шматок хліба надягають на жилку і утримують його стопором з гуми або стопорним грузилом від зісковзування. Приблизно 15 см нижче хліба, роблять повідець з гачком і наживляють тісто. Виходить, що маленька кулька з тіста парить ніби на парашуті. Якщо червонопірки, плотва, карасі, коропи чи інша риба атакують великий шматок, від нього відриваються маленькі частинки, які повільно тонуть. Кулька з тіста стає ідеальною приманкою для риб, які піднімаються з глибини.

Звичайно у кожній із цих оснасток є недоліки. У вітряну погоду шматочок хліба швидко виноситься з поля зору риби. Щоб цього уникнути, його слід зробити важчим. В такому випадку, шматок хліба подають на оснащенні з ковзаючим важким грузилом і дозволяють спливати.

Великий шматок хліба діє як приманка, тому що він має високу плавучість і його можна змусити спливти до потрібної глибини. Іноді варто подавати хліб безпосередньо під водною поверхнею, на висоті очей коропів або амурів.

Сигналізатором клювання служить пластикове кілечко на жилці, яке підвішене між двома нижніми кільцями вудилища.

Як підвищити привабливість наживки?

Підвищить привабливість приманки з хліба обробка її різними атрактантами.

Для цього кілька разів впорскують атрактанти в пластиковий пакет, наповнюють його скибочками хліба, надувають і перемішують в ньому хліб. Все це залишають на ніч у холодильнику.

Пропонуючи рибі тісто, його теж варто попередньо трохи присмачити.

Перемішуючи блакитний сир з пліснявою і з тістом, отримують відмінну наживку для ловлі вусачів (марени).

А можна обробити його такими прянощами, як фенхель або кориця. Для цього кладуть чайну ложку пряностей розтертих в порошок в тісто і ретельно замішують.

Тісто, в яке додані такі прянощі, як коріандр, кориця або фенхель, має більш прибвабливу дію.

Листковий хліб або булочка, поміщені на ніч в герметично закритий пластиковий пакет, стають «гумовими» і краще тримаються на гачку.

2vanya2

04.03.2012, 14:15

Навіщо хижим рибам великий шлунок
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Розміри травної системи хижих риб значно перевершують ту кількість їжі, яку їм зазвичай вдається знайти. Але зате в особливо вдалі періоди хижа риба може наїдатися до відвалу, запасаючи таким чином калорії на чорний день.

Давно відомо, що в неволі хижі риби виростають набагато більшими, ніж їх "дикі" родичі. Шлунок хижої риби уподібнюється гумовому мішку, будучи здатним вмістити, здавалося б, більше їжі, ніж потрібно. На волі тварина витрачає багато енергії на пошук їжі, вистежування і переслідування здобичі; крім того, утримання великого травного тракту виявляється теж пов'язане з енергетичними затратами.

На перший погляд, хижі риби поступають "нерозумно", тримаючи у себе надлишкові травні потужності. Дослідники з Вашингтонського університету в Сіетлі (США) з'ясували, що змусило еволюцію забезпечити хижих риб таким великим "животом".

Джонатан Армстронг і Деніел Шиндлер, оцінивши ємність травної системи у 639 особин риб з 38 видів, прийшли до висновку, що хижі види риб в стані з'їдати в день в 2-3 рази більше їжі, ніж їм у середньому трапляється. Але, як пишуть вчені в своїй статті в журналі Nature, витрати на утримання великого шлунка окупаються в період харчового достатку, коли риба може наїдатися досхочу. Така незвичайна ємність травної системи виникла через нерегулярну харчову динаміку, яку доводиться терпіти хижакам. Періоди харчового достатку, вірогідність знайти здобич для хижих риб непередбачувана, і коли таке трапляється, хижак прагне запасти якомога більше калорій, щоб потім витрачати їх у голодний час.

За словами авторів дослідження, вони першими зіставили у такому ключі фізіологію хижаків з їх екологією. Велика травна система дозволяє хижим рибам легко адаптуватися до нерегулярних "зустрічей" зі здобиччю і при нагоді набити їжею свої резервні ємності.

У дитячих казках хижі тварини і чудовиська завжди відрізняються великою ненажерливістю, але зі звичною еволюційною точкою зору - коли організм точно підганяється під умови проживання - така робота на випередження навколишнього середовища виглядає не зовсім звичайно. На перший погляд.

2vanya2

04.03.2012, 16:32

Ароматизатори, атрактанти та добавки у складі прикормки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
З незапам'ятних часів риболови, для того щоб приманити рибу до місця ловлі або вигнати її з міцних місць до сіток, використовували різні пахучі речовини: атрактанти (приманюють рибу), репеленти (відлякують). У даний час застосування на водоймах відлякуючих, а також отруйних речовин повсюдно заборонено і переслідується по закону. Для рибалок буде цікаво познайомитися з тим, які ароматизатори застосовувалися на рибалці раніше, які відомі тепер, яка технологія їх застосування, як за допомогою тільки незначних добавок цих речовин можна істотно активізувати клювання риби.

Вперше досить докладно описав застосування відомих у той час ароматизаторів (атрактантів) класик риболовецької літератури Л. П. Сабанєєв в своїх працях. Так, даючи рекомендації з ловлі більшості риб сімейства коропових (короп, карась, лящ, плотва, язь, підуст, лин та ін), він радив додавати до рослинних насадок (тісто, каші, зерна злаків) і в приманку різні олії: лляну, кукурудзяну, конопляну, соняшникову. Л. П. Сабанєєв писав: "... воно (масло) дає дуже сильний запах, що чутний рибою здалеку, воно робить насадку більш легкою і, нарешті, має, безсумнівно, досить сильну проносну дію, тому риба, що наїлася, незабаром знову приходить годуватися".

Але окрім важких рослинних олій, рибалкам того часу досить широко були відомі і застосовувалися летючі ефірні олії: анісова, кропова, лавандова, м'ятна, лаврова, камфорна.

Вказувалося на вдале застосування в прикормці товченого шоколаду з ваніллю при ловлі ляща. При ловлі коропа як і при ловлі ляща широке застосування мав екстракт богородицької трави (чебрець). Є згадка про застосування гасу і дьогтю для ароматизації наживки. Але при цьому було сказано, що питання застосування нафтопродуктів для приманення риби недостатньо досліджене.

В даний час як у нас, так і за кордоном, всі перераховані речовини міцно увійшли в арсенал рибалок. Фірмами-виробниками рибальських товарів створена ціла індустрія по виробництву як індивідуальних, так і композицій таких речовин. При цьому застосовуються вони рибалками не тільки в чистому вигляді, але також як компоненти прикормок та приманок. В їх склад вводять продукти, що містять як важкі, так і летючі олії: макуха (конопляна, соняшникова, лляна, ріпакова), прожарене і подрібнене насіння конопель, соняшнику, льону, ріпаку.

Автор при ловлі ляща з успіхом використовував в прикормці подрібнені пагони кропу і листя чорної смородини. Особливо ефективно це було в спеку. Також якщо в коробку з черв'яком покласти частинки часнику, то на хробака з запахом часнику короп і карась починали брати набагато активніше, впливало це і на окуня.

Арсенал ароматизованих добавок у сучасних рибалок істотно розширився за рахунок застосування нової групи речовин. Це так звані фруктові есенції: яблучна, грушева, барбарис, бананова, ананасова, малинова, полунична, смородинова та інші, а також есенції, що мають аромат какао і ванілі. Звичайно, з успіхом використовуються як какао-порошок, так і кристалічний ванілін.

В даний час рибалки, особливо спортсмени, активно працюють над застосуванням різних прожарених і подрібнених горіхів (арахіс, фенхель, мигдаль) як активних добавок до підгодівлі і наживки.

Деякі прянощі (кориця, коріандр та ін) в невеликих кількостях також з успіхом використовуються як атрактанти в різних прикормках та підгодівлях.

Вже багато років автор небезуспішно застосовує в прикормці кристалічні амінокислоти (вони добре розчиняються у воді), відомі їх участю в смакових відчуттях риби (хемірецепція). Із застосуванням цих амінокислот за авторською рецептурою в даний час проводиться дуже ефективна рибальська прикормка, витрати якої при її тривалій дії дуже незначні.

Механізм дії ароматизаторів на рибу недостатньо вивчений. Швидше за все, більшість з ароматизаторів, які мають різкий запах, створюють у воді імітацію збільшення розчиненого в ній кисню, як би "освіжаючи" її. Помічено, що риба при своєму русі переміщається в напрямку від зон з мінімальним вмістом приваблюючих речовин до зон з максимальним їх вмістом, швидко знаходячи місце на дні, де лежить прикормка. Таким чином, можна сказати, що пахучі добавки "задають" рибі напрям руху.

Інший момент, на якому слід було б зупинитися, це необхідність внести деяку ясність у те, чому рибалки застосовують таку велику кількість різних за своєю природою ароматизаторів і продовжують пошуки нових речовин, придатних для цієї мети.

Це пов'язано з поведінковою стороною в житті риб, зокрема з жорсткою вибірковістю при русі у пошуках корму. Що це таке, можна зрозуміти на наступних прикладах: у широких повільно поточних річках риба концентрується у вузьких місцях, на бистрині; в глибоких водоймах годується на мілководдях; в зарослих водоймах шукає чисті місця, і навпаки. Те ж саме виходить, коли рибалки, що розташовані на березі недалеко один від одного за допомогою прикормки створюють досить протяжну штучну кормову площу. Припустимо, що всі прикормлені місця, крім одного, як ароматизатор прикормки використовують анісове масло, а один рибалка - кропове масло. Зрозуміло, що в цьому випадку виникне однорідне "поле запаху", до якого буде підтягуватися риба і розподілятися рівномірно по всій площі годування. Але поступово, у міру накопичення риби в зоні ловлі, прикормка, що використовує ароматизатор з запахом кропу, зіграє роль особливої, що задає рибі напрям переміщення над однорідною кормовою площею. Риболовля у рибалки, що застосував кропове масло, буде набагато успішніша, ніж у конкурентів, що сидять поруч, і не тому, що цей ароматизатор краще анісу. Як це виглядає, можна зрозуміти з наведеної схеми.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Дивлячись на малюнок, слід розуміти, що це ідеальна схема, що передбачає рівність всіх інших умов. Реальна картина набагато складніше. Наприклад, в умовах змагань, коли велика конкуренція між рибалками й сильний пресинг на рибу, спортсмени застосовують найскладніші композиції приваблюючих речовин, керуючись власним досвідом і знанням конкретної водойми. У рибалок, крім цього, склад, консистенція і якість прикормки значно різняться. Тому на реальній схемі може виникнути декілька локальних областей підвищеної концентрації риби.

До використання великого числа ароматизаторів слід ставитися обережно. Не всі вони сумісні один з одним при одночасному застосуванні. Може трапитися так, що два або кілька атрактантів, окремо добре привертають рибу, разом можуть спрацювати як репелент. Це одна сторона. З іншого боку, деякі рибалки застосування приваблюючих речовин доводять до абсурду, вводячи їх в прикормку або наживку в такій кількості, що викликають втечу риби. Необхідно пам'ятати, що, наприклад, ефірні масла і фруктові есенції є концентрованими хімічно активними речовинами. Непомірне їх використання може викликати у риб хімічний опік жабер, очей або слизової порожнини рота, і тоді вони, покидаючи небезпечну ділянку, будуть видавати сигнали тривоги, відлякуючи об'єкти ловлі не тільки у даного рибалки, а й у поруч розташованих сусідів.

Оптимальна кількість ароматизаторів в прикормці або наживці залежить від великої кількості факторів: пора року, вид, щільність і активність риби, тип водойми, наявність конкурентів, якість води та сила течії. Для кожної водойми і певних умов ловлі на ній кількість і композицію з атрактантів рибалка повинен визначити самостійно в результаті особистих дослідів і опитування своїх товаришів. Такі дослідження необхідно систематично записувати, а потім аналізувати.

Для переважної більшості водойм норма застосування широко відомих ароматизаторів склалася приблизно наступна - у розрахунку на 1 кг наживки або прикормки: важкі рослинні масла - 1-3 столових ложки; летючі ефірні масла - 3-4 краплі; фруктові есенції - 5-10 крапель; кристалічний ванілін - до чайної ложки; какао-порошок - 1-2 столові ложки, горіхи - до 100 грамів. За сумісності ароматизаторів між собою є такі спостереження: ефірні олії погано сумісні з фруктовими есенціями; важкі масла, ванілін і какао добре сумісні як між собою, так практично з усіма іншими добавками, причому як разом, так і окремо.

У висновку хотілося б сказати, що правильне, осмислене застосування ароматизаторів та інших добавок та приваблюючих речовин для ловлі риби вже саме по собі є цікавою у пізнавальному плані справою, крім того відкриває широкі можливості для подальшого вдосконалення майстерності будь-якого рибалки. Тому передові рибалки продовжують йти все далі в пошуках нових груп речовин, що благотворно впливають на кормову активність об'єктів риболовлі. В даний час відомо і успішно випробувано велику кількість екстрактів як рослинного, так і тваринного походження. Застосування їх широким колом рибалок стримується відсутністю необхідних обсягів промислового виробництва таких речовин та їх високою ціною. Простий екстракт може зробити сам рибалка прямо на водоймі, наприклад, роздавивши деяку кількість мотиля в банку з водою, а потім цей рожевий за кольором розчин використовувати при розробці прикормки.

Нарешті, якщо рибалкам не байдуже екологічний стан водойм, вони повинні розуміти, що застосування у незначних кількостях активних добавок веде до значного зменшення обсягів прикормок і привад, що кидаються у воду , які часто не поїдаються рибою в повній мірі, а лежать на дні, закисають і псують водойми.

ivantsiura

04.03.2012, 16:32

Весняна рибалка

7650

Настала весна і досвідчені рибалки знають, що настав час готуватися. Щоб риболовля була вдалою потрібно насамперед визначитися яку рибу ловити, на мене азартніше буде - короп і карась.
Готуємо снасті: спінінг повинен бути 5.5 - 6.0 метрів, жилка - на карася не дуже товста, котушка з фіксатором, не великі карасьові гачки для збільшення шансів краще прив'язувати до кінця жилки на два повідця, свинцеві грузила, ковзаючий поплавець. Прикормка - це перемелені смажені насіннячка соняшнику з вареною перловкою або макуха. До наживки відносяться: дощові черв'яки, перлова крупа, хліб, селезінка.
Екіпірування може бути декількох варіантів, починаючи болотними чобітьми і до комбінезонів. У сумці, рюкзаку завжди має залишатися місце для риби. Місця лову будуть: лимани і не великі озера - краще платні.
Рано вранці, зручно влаштувавшись на березі розмотуємо спінінг і міряємо глибину - змінно підлаштовуючи поплавок більше менше, гачки під водою виставляємо 10 - 15 см від дна. Два основних способи підгодовування: під очерет або дальній кидок. Набираємося терпіння і чекаємо поки підпливе косяк, карась є стайной рибою і підгодоване місце приваблює до себе не одну, а багато особин. Клювання починається по різному: поплавок легко сіпається - (ні чого не означає) чекаємо, коли ж він впав на воду або його потягнуло на дно - пора тягнути.
Після підсікання витягувати потрібно не смикаючи, плавно змотуючи котушку, рибу значних розмірів виймаємо підсаком у самого берега. Якщо ознак риби довго немає, то краще місце поміняти і почати все заново. Активний клювання відбувається з ранку до обіду, після перерву, але можна затриматися на весь день. Так само варто спробувати нічний варіант, для якого потрібен поплавок з світлодіодом (маяком) і потужний ліхтар. Похід на кілька
днів в повній мірі змусить себе відчути справжнім рибалкою.

2vanya2

05.03.2012, 14:38

Ловля карася поверхневим способом за допомогою сбіруліно (бомбарди)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ще до початку нересту зграї карасів розбиваються на групи. Одні з них переміщаються по водоймі в пошуках корму, підбираючи з поверхні дрібних комах, які впали у воду. Можна сказати, здобич по роті. Клювання цих карасів на звичайні карасині наживки, як правило, погане. Інші зграї карасів не проти покуштувати мотилем, опаришем, хробаком, хлібом та іншими наживками, що їм пропонують рибалки.

Третій рік поспіль у весняно-осінній період я успішно ловлю карасів поверхневим способом за допомогою сбіруліно (бомбарди). Цей спосіб показав високу ефективність. Перевагу віддаю водоймам з високими берегами і зручними підходами до води. Місце вибираю так, щоб під час ловлі риби не доводилося переміщатися по берегу і щоб після закидання поплавок сбіруліно можна було добре бачити.

Снасть для ловлі карася за допомогою сбіруліно
Для ловлі карася в денний час і в сутінках - поплавок сбіруліно, горизонтально-плаваючий, вага 6 гр.
Для ловлі карася в сутінках - поплавок сбіруліно вертикально-плаваючий, вага 4-6 гр.

Спінінгове вудилище - довжина 2,7 м, тест 1,2-9,5 гр. Безінерційна котушка, жилка 0,16, повідок 0,148, потрійний вертлюжок і силіконові стопори, гачок № 14 чи № 16.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Снасть для ловлі карася монтую наступним чином: на жилку, пропущену крізь кільця спінінга, приблизно в сорока сантиметрах від кінця встановлюю силіконовий стопор. Стопор використовується для обмеження вільного пересування поплавка. Потім пропускаю її через сбіруліно (бомбарду) і встановлюю на жилку другий стопор-обмежувач, який одночасно є амортизатором. Далі, як і зазвичай, прив'язую потрійний вертлюжок і до нього повідець з гачком. Перший стопорок пересуваю так, щоб вільний хід поплавка сбіруліно становив близько 20-30 см. Повідки, підв'язані до вертлюжка, використовую довжиною або 30 см, або 80 см. При коротких повідках більш помітне клювання карася і надійніше підсікання. При довгих - менше лякається риба і можлива повільна проводка з легким підсмикуванням снасті і зупинками.

Техніка ловлі карася за допомогою сбіруліно

На міських ставках, де качок підгодовують хлібом, як наживку зазвичай використовую його. Силовим закидом посилаю снасть в те місце, де по воді розходяться кола, видно сплески риби, або як переміщається зграя. Час від часу вибираю слабину жилки, щоб можна було вчасно зробити підсічку. При покльовці карась, не відчуваючи опору, витягує через напівпрозорий поплавок сбіруліно (бомбарду), що лежить на воді 20-30 см жилки, поки фіксатор не впреться в хвіст поплавка. Захоплює наживку карась надійно і клювання при яскравому освітленні і тихій воді добре помітне. Поплавок на воді тремтить, потім його або веде, або топить.

Якщо клювання мляве, ставлю довгий поводок і виконую наступну проводку: закинувши наживку, починаю вибирати жилку, одночасно похитуючи спінінгом у вертикальній площині до тих пір, поки поплавок не почне створювати легкі кола на воді. Роблю паузу секунд п'ятнадцять, і якщо клювання не має, знову здійснюю підмотку. Але цей спосіб ловлі карася пасивний. Більш вловистий і видовищний активний спосіб, коли використовується поверхнева прикормка. У цьому випадку ставлю короткий повідець, близько 30 см і наживляю гачок хробаком або 1-2 опаришами. Анімувати проводкою мляву наживку при короткому повідку не варто - можна відлякати рибу, тому черв'як або опариш на гачку повинні бути дуже бадьорими.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля карася за допомогою сбіруліно з застосуванням прикормки

Нарізаний кубиками білий хліб сильно стискаю пальцями, щоб на деякий час ущільнити його, і відстрілюю з рогатки по перспективних ділянках ставка, де очікується клювання. Плаваючи на поверхні, розбухаючи і втрачаючи крихти, хліб приваблює рибу. І коли карась, спливши, починає рвати його, роблю закид за найбільш потужні сплески з перельотом в 3-5 метрів. Потім підтягую сбіруліно (бомбарду) до хліба і навіть наповзаю поплавком на нього. Це важливо, бо вже за півметра від плаваючого шматочка клювання можна і не побачити. Риба хватає прикормку з льоту, створюючи у воді навколо неї буруни, і наживку крутить і кидає з боку в бік. За цим обов'язково слідує хватка. Хвилин за п'ять шматочок підгодівлі з'їдається рибами.

Наживка при ловлі карася за допомогою сбіруліно може бути різноманітною. Риба хватає навіть порожній гачок. Як наживці віддаю перевагу опаришу.

Оскільки в різних місцях ставка прикормка знаходить своїх їдців - закидування виконую туди, де сплески могутніші. Перед настанням сутінок закидаю у воду в три-чотири місця ставка великі шматки білого хліба і ловлю карася до настання темряви.

2vanya2

06.03.2012, 14:43

Мрієте про трофейну рибу - тоді Вам в Сан-Франциско
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Таємнича навала великого білого осетра в затоці Сан-Пабло (Сан-Франциско, США) привела в неабиякий подив учених, але явно дуже потішила любителів рибалки. Адже всі риболови мріють спіймати трофейну рибу.

Білі осетри, які досягають у довжину до 6 метрів і ваги більше 675 кг (1500 фунтів), як правило, невловимі. Однак традиційно недосяжний об'єкт ловлі раптово став легкою здобиччю для американських рибалок. Більше тисячі особин окупували затоку Сан-Пабло (Сан-Франциско, США).

Вчені пояснюють це понаднорновим випаданням опадів. Біологи повідомляють, що в роки засухи осетрові зазвичай йшли далі в глиб штату на нерест (у період між груднем та червнем) - в дельту річки Сакраменто. Там за традицією вчені й очікували побачити найбільших представників осетрів. Майкл Томас, біолог університету Каліфорнії в Девісі, припустив, що дивне явище - наслідок раннього нересту, який був викликаний рясними дощами.

Яка б не була причина, рибалки в Сан-Пабло з задоволенням користуються кращим сезоном для ловлі осетра в історії.

Як розповів рибак Ріко Петрі: "Я зловив і відпустив 10 осетрів! Серед них були рибини як довжиною 1,65 м і 2,25 м. Рибалки вже не вважають великим осетром рибу менше 3,6 м".

2vanya2

07.03.2012, 14:46

Ловля карася: коротко про особливості розповсюдження, наживки, снасті, спосіб ловлі та вибір місця

[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Напевно буде недалеким від істини твердження, де є вода там є карась... Дійсно карась в Україні надзвичайно популярна риба і присутня майже у всіх водоймах, винятком можуть бути нові приватні ставки чи рибні господарства де водойму не заселяли карасем спеціально, швидкоплинні участки гірських річок, та водойми з соленою водою. Розрізняють два види карасів: золотий (червоний) карась , якого стає все менше; і срібний (білий) найбільш розповсюджений та живучий. Далі поговоримо про ловлю карася, але оскільки в одній статті неможливо розглянути всі способи ловлі карася та їх особливості, то це скоріше буде такий собі путівник чи порадник карасятника новачка з відповідними посиланнями на джерела, крім того планується що дана стаття буде постійно оновлюватись та доповнюватись.

Через свою популярність та розповсюдженість по всіх водоймах карась частий гість в садках рибалок, особливо в рибалок любителів, саме по цій причині, а також через міф, що нібито ловля карася проста і не вимагає великих зусиль - карась являється основним об'єктом любительської риболовлі у багатьох районах нашої країни. Рибалки спортсмени, як правило підтримують міф, про те що карась легка здобич і вважають недопустими для себе ловити цю рибу. Не будемо нікого не в чому переконувати просто нагадаємо, що з іншої сторони ходять мало не легенди про примхливість карася, і не одному рибалці карасі добре попсували нерви... Окремим словом потрібно наголосити про гастрономічні властивості карася - це і справді дуже смачна риба, що підходить практично до будь-яких рибних страв. А які гарні карасі, просто засмажені на сковорідці! Ну, а якщо це карасі в сметані, то це просто божественне блюдо! Дійсно пальчики оближеш! Хто пробував, знає про що я ...

Особливості розповсюдження карася

Може здаватися дивним те, що в одних водоймах спостерігається просто таки тьма дрібного карася, це, напевно, пояснюється відсутністю в них чоловічої половини карасевого роду, малою глибиною, і невеликою площею водойми, тобто обмеженим життєвим простором. У таких водоймах карась схрещується з будь-якою дрібною рибою в результаті виходить карась, але дрібний і зростає він дуже повільно. До речі з цієї самої причини часто карася називають "гібридом" або "японцем". Трапляються, звичайно, і великі екземпляри, але дуже рідко.

В інших водоймах карась - красень! Просто вражає велика кількість великого карася, немов дрібного взагалі немає. У таких місцях не рідко можна зловити представника чоловічої половини, хоча все одно основну масу складають карасихи. Такі водойми можуть бути малими за площею, але обов'язково присутні глибини не менше 2-3 метрів і нерідко водиться окунь чи щука. В уловах тут нормальними вважаються 1-2 десятки екземплярів від 200 до 800 гр. Проте все одно, карась вагою від 1 до 2 кг скрізь вважається завидним трофеєм.

Способи ловлі карася

Карась - мирна риба. Через свою популярність і поширеність ловлять карася практично всіма відомими способами що використовуються для ловлі мирної риби: це і поплавочні вудочки - як махові, так і матчеві, штекерні та болонки; донні снасті - фідер, пікер, резинки (донні снасті з резиновим амортизатором), лошарик і інші. Ловлять карася також поверхневим способам за допомогою сбіруліно, хоча в Україні рибалки познайомились з цим методом ловлі досить недавно. Часто карась попадається на коропові снасті такі як макушатник, іноді він не проти скуштувати бойли на волосяному монтажі також приготовані для коропа, чим часто дратує карп'ятників. Вибір же конкретної снасті для ловлі карася залежить від власних уподобань рибалки, особливостей водойми та погодних умов. Найпоширенішими снастями для ловлі карася до недавнього часу були все-таки махові поплавкові вудочки, в останні роки, напевно завдяки риболовній літературі та поширенню спортивного рибальства, а також зростанню риболовного пресингу на водойми коли карася слід ловити подалі від берега, популярними стали донні снасті.

Наживки для ловлі карася

В якості наживки в основному використовують гнойового хробака, дощового черв'яка, опариша, мотиля, перловку, хліб, парений горох, комбікорм, тісто, манку. Вибір наживки залежить як правило від пори року, погоди та від особливостей водойми. Так, в весняні та осінні місяці як правило, використовують тваринні наживки, а в літні - рослинні. Проте, наголошую, що це як правило, і не слід розуміти все буквально, тобто, скажімо, літом ловити карася тільки на перловку, а весною чи осінню вчепити хробака та чекати годинами поки підійде велетенський карась. Я особисто скоріше схиляюся до думки, що вибір наживки залежить від водойми, так в той же час на одній водоймі карась може добре ловитися на манну бовтанку, в іншій на опариша, ще в іншій на пінопласт... Бувалі рибалки розповідають про водойми, де добре ловиться великий карась на дрібну "тюльку", що живе в цих водоймах (вона чимось схожа на хамсу і росте не більше 5-8 см) або на її шматочки, часто таку "тюльку" запускають в озера разом з коропом.

Час для ловлі карася

Знову ж таки, як правило, кращий час для ловлі карася ранкові та вечірні зорі. Влітку великий карась частіше бере після заходу сонця до темряви. Вже тут потрапляють серйозні екземпляри! Іноді за 15-20 хвилин можна зловити більше, ніж за цілий день! Але я знаю кілька ставків, де карась вранці починає ловитися тільки після того, як на воду впадуть сонячні промені (може поспати любить), а потім бере весь день до темряви без перерв. Щоправда основна маса карася на таких водоймах - розміром з долоню, можливо трохи більше долоні і якщо попадеться 1-2 екземпляри по 500-600 гр., То це удача!

Вибір місця для успішної ловлі карася

Місце ловлі слід вибирати за своїм розумінням і, виходячи з погодних умов і пори року. Як напівуніверсальне, для ловлі на поплавочні вудочки, можна порадити місце поблизу водної рослинності, скажімо біля очерету, з перепадом глибини від 1 до 2 метрів і поруч із підводними заростями "водяної кропивки" чи "водяного моху". Якщо підгодувати таке місце макухою, комбікормом чи вареним горохом, то карась підійде обов'язково.

Ловля карася

Ловити бажано з дна, гачок № 10 - 14, жилка 0,12 - 0,16, повідець 0,10-0,12. Поплавок легкий, чутливий, з підпаском 8-12 см від гачка і основним грузилом 20-30 см від гачка. Клювання карася більш-менш нормальних розмірів найчастіше впевнене. Після того як карась 1-2 рази скуштує наживку він бере її в рот, трішки піднімає і тягне в бік. При ловлі з дна, якщо черв'як не дуже довгий, можна підсікати відразу після підйому поплавка, інакше потрібно трішки зачекати перш ніж підсікати.

Кілька слів про примхливість карася

Можна сказати, що карась риба примхлива! Навіть в озерах, де його розвелася величезна кількість, можна залишитися без хвоста при різких змінах погоди, а іноді за кілька днів до цих змін. Здавалося б, вчора при такій же погоді до обіду набив садок, а сьогодні риба наче вимерла, змінився лише вітер, але карась заліг ... На наступний день сонце і вітер змінилися мерзенною мрякою, яка пробирає тебе наскрізь, а карась ожив і бере як ненормальний, причому чим більше ти промокаєш, тим крупніше бере карась!

Або навпаки сонечко, тепло, повний штиль, вихідний, сидиш на човнику, місце закормлено, черв'яки верткі - благодать, а він супостат брати не бажає! Але варто після обіду піднятися штормовому вітру, при якому і поплавків не видно, і з якорів зриває, і вода стала чорною - то лише до трьох порахував, в сліпу підсікаєш - є карась! Але, що завжди радує в на риболовлі на карася, клює, чи не клює, а на сковорідку завжди впіймаєш, ну в крайньому разі хоч кішка та залишиться задоволеною...

2vanya2

10.03.2012, 16:43

Найкраща оснастка для ловлі коропа - та що найпростіша
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коли при ловлі коропа клювання немає, рибалки починають замислюватися про причини невдачі. Багато рибалок в цій ситуації схильні сумніватися у своїх коропових оснастках. Можливо короп бачить гачок або повідець, а можливо, при ковтанні приманки відчуває опір? До того ж рибалка буває невпевнений у придатності оснасток і монтажів, які, як правило, були створені в Англії і для англійських водойм. Нерідко в коропову оснастку вбудовані такі дрібні деталі, як кільця, вертлюжки або гумки, а самі оснастки сконструйовані настільки складно, що мимоволі думаєш: а чи будуть вони взагалі працювати на водоймі? Пригадую, що років 20 тому я з простими оснастками домагався відмінних уловів коропів. З урахуванням цього виникають питання: що є головним в короповій оснастці, чи справді на складний монтаж короп (чи інша риба) ловиться краще, ніж на більш простий?

Хороша коропова оснастка повинна бути по можливості простою, мати оптимальні польотні якості і не бути схильною до перехлестів. На противагу англійським озерам наші місцеві водойми все таки не підлягають максимально високому риболовному пресингу. Тут вибір і підготовка місця ловлі для успішної рибалки виявляються важливішими ніж витончена оснастка. За допомогою простої оснастки Safety Bolt-Rig або грузила Inline і оснастки Line-Aligner або Blow Out-Rig рибалка екіпірований найкращим чином. Оскільки з цими простими оснастками буває мало помилкових клювань або сходів риби, не слід вдаватися в складні експерименти. Адже немає сенсу ловити риб, видобутих відносно просто, зі складними оснастками, які, до того ж ще й переплітаються при закидуванні.

Оснастки для виликих досвідчених коропів

Інакше стоїть питання на водоймах, де коропів ловлять часто. Особливо це стосується екземплярів, які вже багато разів виловлювали і відпускали назад у водойму. Вони недовірливо ставляться до приманок і оснасток. У цих умовах доцільніше трохи змінити оснастку. Іноді буває достатньо просто поміняти довжину повідка. Зробивши його на кілька сантиметрів коротшим, часом вдається завести в підсак кілька коропів одного за іншим. Досвідчені "бородаті" коропи іноді пускаються в панічну втечу, ледь зіткнувшись з повідцем. Такій реакції коропа можна запобігти, розмістивши на ньому кілька шматочків пластичного (м'якого) свинцю. Завдяки цьому повідець опиняється на дні водойми поза небезпечною зоною.

Дуже бажано маскувати складові частини оснастки, хоча в зарослій водоймі з каламутною водою це не має сенсу, Але в озері з прозорою водою, де риби вже не раз потрапляли на гачок, маскування може бути цілком доречним, Якщо забарвлення повідця збігається з кольором дна, у коропів не виникає підозри.

Деякі експерти з ловлі коропа маскують повідці імітаціями водних рослин. Блискучий гачок, підозріло блискучий в променях сонця, іноді теж відлякує досвідчених коропів і змушує їх рятуватися втечею. Щоб вирішити цю проблему, можна або замаскувати цівку гачка імітацією личинки комахи (Carp 'R' Us Mouth Snagger), або використовувати гачки що мають спеціальне покриття яке відбиває світло. У важких ситуаціях доцільно використовувати грузила, які за формою нагадують камінь.

2vanya2

11.03.2012, 11:15

Ловля риби в місцях затонулих кораблів
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Пропонуємо Вам прочитати матеріал про особливості ловлі риби на місцях затонулих кораблів. Такі місця є середовищем для проживання багатьох видів риб, і вони варті того, щоб дізнатись про них дещо більше.

Рибалка такого типу є досить "екзотичною" і, можливо, Вам ніколи не вдасться прибалити в такому місці - проте це не змінює того, що варто пізнати деякі цікаві факти!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Затонулі кораблі досить часто стають середовищем існування для багатьох видів риб. Тому вони і становлять великий інтерес для рибалок. Затоплені кораблі з задоволенням населяються рибою, тому що вони забезпечують їм безпеку - ізолюють від оточення повного різноманітних загроз. Саме з цієї причини, риболовля в таких місцях дуже популярна серед рибалок.

Затонулі судна, як правило, позначені на навігаційних картах, що дозволяє легко знаходити їх більш досвідченим рибалкам. Однак слід врахувати, що для локалізації таких корабельних аварій та уламків потрібно мати та бездоганно володіти сучасним обладнанням, тому на таку риболовлю варто вибиратись з більш досвідченими рибалками, що мають належним чином обладнаного човна. Обов'язковим є наявність таких приладів як ехолоти та магнітометри. Цікаво, що високоточні ехолоти здатні не тільки визначити місце аварії судна, вони також можуть допомогти локалізувати і саму рибу!

Те, яка риба мешкає на місці аварії судна залежить від декількох факторів. Деякі види воліють мешкати біля уламків, які розташовані близько до берега, інші серед уламків які знаходяться якнайглибше під водою. Тому, вибираючи затонуле судно, біля якого ми хочемо порибалити, слід керуватися тим, яку рибу ми маємо намір ловити.

Є кілька методів ловлі риб, що мешкають в місцях корабельних аварій. Основними є риболовля з човна на якорі, та з човна дрейфуючого. Кажуть, що останній метод дає кращі результати, але мені здається, що ми повинні ознайомитися з усіма з них. Наприклад, корисним буде вміти закріпити човен в штормовому морі, але ніхто не заперечує, що в цьому випадку правильно заякорити човен зовсім нелегко.

Спорядження, що використовується для риболовлі, по-перше, не повинне бути складним, а по-друге, повинне бути дуже міцним, оскільки часто трапляється, що потрібно виважувати рибу що втікає в укриття. При ловлі з дрейфуючого човна рекомендуємо використовувати плікери, які занурюються, а потім злегка піднімаються, таким чином досягається цікава гра приманки і риба охоче слідує за нею.

2vanya2

11.03.2012, 20:19

Наявність постійного шуму може викликати стрес у риби
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Морські гідролокатори, акустичні гармати та інші подібні пристрої, що використовуються при сейсмічній розвідці (а також банальне забивання паль), як відомо, здатні дуже серйозно псувати життя морським мешканцям. Вся ця, без сумніву, корисна техніка видає у воді звуки гучністю до 180 дБ, через що кити і дельфіни біжать зі звичних кормових територій, а то і викидаються на берег. На щастя, цей шум не вічний, тому приголомшена риба, або інші водні мешканці можуть відплисти подалі і почекати, поки все не стихне.

А ось постійний низький гул, вироблений судами і офшорними вітроелектростанціями, збільшує гучність фонового шуму до 10 дБ на дуже великій території. І нехай це "тарахтіння" не таке інтенсивно, як у тих же гідролокаторів, але його довгостроковий вплив викликає в риби стрес.

Експерименти показали, що при відтворенні шуму від робочого судна у риб підскакує концентрація стрес-гормону кортизолу. А інші досліди продемонстрували, що через подібні шуми лузітанська жабовидна риба не чує того, що їй повідомляють родичі. Крім того, судноплавство банально заглушає природні звуки, що сигналізують рибі про близькість хижаків або іншу небезпеку.

Ефект постійних низьких шумів вивчений не до кінця, але він може бути дуже серйозним, вважає Артур Поппер з Університету Меріленд (США). Ну а проблема в тому, що, за словами вченого, проводити експерименти в лабораторії дуже складно, так як самі лабораторні умови вже викликають стрес у риби, який можна порівняти з переживаннями, що виникають під впливом звуку гучністю в декілька децибел.

Результати своєї роботи пан Поппер представить пізніше в цьому місяці на зборах Американської акустичної спільноти.

2vanya2

12.03.2012, 14:36

Ловля окуня спінінгом на обертальні блешні

Окунь - хижа зграєва риба поширена майже всюди. Найчастіше зустрічаються особини до 300 грам вагою, більші ж екземпляри попадаються рідко. В зв’язку з цим для деяких спінінгістів ловля окуня не представляє ніякого інтересу, для інших же навпаки - це прояв майстерності, знань і терпіння. Одними з найпопулярніших приманок для ловлі окуня є обертальні блешні, і в свою чергу одними з найкращих, найдоступніших і найбільш поширених вважаються обертальні блешні “Mepps”, тому в даній статті мова буде йти про особливості ловлі окуня на ці блешні.
Снасті що використовуються для ловлі окуня на обертальні блешні “Mepps”

Ловля окуня на обертальні блешні вимагає мати легкий спінінг довжиною 1,80-2,50 м. з м'яким чутливим кінчиком, який дозволяє краще контролювати поведінку приманки у воді і проводити м'яку підсічку. Щодо котушки то особливих вимог тут не має, головне щоб це була безінерційна котушка з рівномірною намоткою жилки, і щоб вона добре підходила до загального балансу снасті.

Оскільки при ловлі окуня спінінгом використовуються в основному легкі приманки і знаючи що застосування більш товстої жилки негативно позначиться на дальності закидання, то вважається що оптимальний діаметр жилки 0,12-0,17 мм. На котушку таку жилку слід намотувати так, щоб вона на 3-4 мм не доходила до краю шпулі. Тут існує два суперечливих моменти з однієї сторони чим глибше втоплена жилка на шпулі, тим менша дальність закидання; з іншої чим тонша жилка і чим менше вона доходить до краю шпулі - тим більше буде появлятися перекручувань, і запутувань, щоправда це значною мірою залежить також і від якості самої котушки.

Металевий повідець необов'язковий, якщо Ви любите екстримальну рибалку, адже ловля окуня, як правило, проходить в водоймах де також є і щука, і тоді є великий ризик втратити і приманку, і трофей. Взагалі про доцільність використання повідка можна сперечатись безкінечно, я після кількох зрізів зробив для себе однозначний висновок і ставлю повідець завжди. Бажано, щоб на одному кінці повідця був вертлюжок, на іншому - застібка для блешні.

При ловлі окуня з човна, особливо в закоряжених місцях, бажано мати відцеп.
Обертальні блешні "MEPPS"

Блешні типу "Mepps" правомірно рахуються одними з найбільш вловистих приманок що здатні спокусити окуня практично за будь-яких умов. Коротко розглянемо найпопулярніші серії.

Серія "Aglia"

Блешні цієї серії характеризуютья відхиленням пелюстки від осі на 60 градусів, що створює значний лобовий опір у воді. Їх досить легко утримати в заданому горизонті води навіть при не дуже швидкій проводці. Блешні № 0-3 найбільш придатні для обловлювання дрібних ділянок водойми глибиною до 1,5 метра, та зарослих водною рослинністю. Блешнями № 4-5 користуються частіше в місцях з глибиною від 2 до 5 метрів. На блешні серії "Aglia" зазвичай ловлять в місцях, що не мають помітної течії.

Серія "Aglia long"

Ці блешні мають мале відхилення пелюстки від осі (30 градусів) і відповідно невеликий лобовий опір у воді , тому їх краще використовувати для обловлювання ділянок водойми глибиною від 1 до 8 метрів з більш-менш чистим дном. Блешні "Aglia long" незамінні при ловлі хижої риби на течії.

Серія "Comet decoree"

Це ніби проміжний варіант між серіями "Aglia" і "Aglia long", вони мають відхилення пелюстки 45 градусів і середній лобовий опір. Блешнями № 0-3 частіше ловлять в водоймах з глибиною до 1,5 метра, № 4-5 найбільш придатні для обловлювання глибин до 5 метрів. Блешні цієї серії краще використовувати у водоймах із слабкою течією або без неї.

Серія "Lusox"

Застосовується зазвичай для придонної ловлі в різних водоймах з глибиною від 1,5 метра і більше. Блешні цієї серії оснащені знімними свинцевими головками різної ваги, які підбираються залежно від глибини передбачуваної ділянки ловлі. На відміну від інших блешень типу "Mepps" вони не мають сердечника на осі блешні. Кут відхилення пелюстки від осі - 25 градусів.
Вибір кольору блешні для ловлі окуня

Загальноприйнятий підбір кольору пелюсток, що враховує стан погоди, прозорість води і т.п., підходить і до ловлі окуня на обертальні блешні "Mepps". Коротко нагадаємо основні постулати: в сонячну погоду обираємо темніші приманки, в похмуру - світліші; так само при мутній воді - яскраві приманки, при прозорій - тускліші чи темніші.

Але можуть бути і винятки. Так, на одних водоймищах за любої погоди більший успіх приносять блешні з білою пелюсткою, на інших - риба краще ловиться на "Aglia long" незалежно від кольору пелюстки. Тому для конкретного водоймища слід експериментальним шляхом підбирати оптимальний за розміром, типом і кольором варіант блешні типу "Mepps".
Вплив погоди на ловлю окуня

Успіх будь-якої рибалки багато в чому залежить від погоди. Непоганих результатів при ловлі окуня можна чекати в теплі похмурі, з невеликим дощиком дні. Слід розраховувати на хороший улов при тривалому збереженні теплої, але не жаркої погоди. Благотворно на життєву активність смугастого хижака впливають і короткочасні грозові дощі, і легкі нетривалі тумани навесні і влітку. Кращий напрям вітру - південний або західний. Але найбільшу роль грає стійкий атмосферний тиск.

Негативними погодними факторами, що впливають на клювання окуня, є раптове похолодання з похмурою погодою і дощами, яке супроводжується падінням атмосферного тиску. При різкому підвищенні атмосферного тиску також можна повернутися додому з пустими руками.

Негативно позначається на стані цієї риби сильна зміна рівня води у водоймищі, пов'язана з проливними дощами і помутнінням води, особливо в невеликих річках. Найбільш несприятливі вітри - північний і східний.

Але деколи смугасті хижаки поводяться непередбачувано. Буває, що при стійкому нормальному атмосферному тиску і сприятливій погоді вони на 1-2 дні раптом припиняють всяке клювання, а потім за тих же погодних умов несподівано відновлюють його. У теплу погоду при стійкому атмосферному тиску вони жадібно хапають блешню, не дивлячись на північно-східний вітер.
Ловля окуня в нерестовий період

До нересту ловля окуня на блешні типу "Mepps" має хіба, що випадковий характер. У березні - квітні окунь може взяти приманку, що йде біля дна ступінчасто, або повільно-монотонно. У цей час краще шукати окуня на глибині більше 1,5 метра. Попадається він найчастіше на блешні з жовтою або білою пелюсткою ("Aglia long" № 3-4, "Comet decoree" № 4 і різної ваги "Lusox"). Можуть принести успіх невеликі мепси, оснащені свинцевим грузилом вагою 10-15 грамів для ловлі на глибині. Грузило встановлюють в 40 сантиметрах від блешні і оснащують невеликим трійником з пензликом з червоної або білої шерсті. У цю пору року найбільш вдалими для рибалки вважаються теплі сонячні дні.

Нерест окуня зазвичай проходить в другій половині квітня, коли вода прогрівається до +7-8 ° С. Післянерестовий жор цієї риби починається в першій половині травня. Відразу після нересту зграї дрібних і середніх окунів осідають на глибині 1-2,5 метра. У закритих водоймищах це різкі перепади глибин, коряжники, ями, підводні мілини, затоки, мілководдя біля берега. У річках зграї окунів вибирають для свого проживання затоки, стариці, ями, закоряжені ділянки дна, місця із сповільненою круговою течією, береги з навислими над водою кущами. Великі особини підходять до мілких берегових ділянок рідко. Більше шансів їх знайти біля підводних мілин, розташованих на деякій відстані від берега, а також в затоплених коряжниках і ямах, але, як правило, на глибині не менше 2 метрів. Місця свого проживання зграї цієї риби не міняють до настання осінніх холодів.

Під час післянерестового жору окуні починають атакувати блешню з світанку і до 8-9 годин ранку. Зазвичай вдень блешні їх мало приваблюють. За 1,5-2 години до заходу вони знову активізуються. Клювання припиняється з настанням нічних сутінків. Вранці, як правило, активність окуня вища, ніж увечері.
Вибір місця, тактика і методи ловлі окуня на обертальні блешні

Якщо у водоймищі багато окуня, це зовсім не гарантує, що в будь-якому місці буде хороший улов. Щоб не повернутися додому з порожніми руками, потрібно знати ділянки водоймища, куди риба виходить на годування в ранкові та вечірні години. Бій окуневих зграй можна досить швидко виявити, по сплесках, що виникають в результаті галасливої гонитви цього хижака за мальком. Якщо сплесків від окунів, що полюють біля поверхні води, не видно, слід послідовно обловлювати всі горизонти води, міняючи при необхідності приманки і швидкість проводки блешні.

Виявивши місце окуневого бою, рибалка повинен посилати блешню на 2-3 метри далі за сплеск. Як тільки блешня торкнеться води, слід відразу починати досить швидку підмотку жилки, щоб приманка продовжила свій шлях біля поверхні води. При клюванні окуня потрібно різко (але не сильно, щоб не пошкодити губу) кистьовим рухом руки підсікти його.

Іноді дрібний окунь слідує за блешнею на деякій відстані, як би спостерігаючи за нею. Зазвичай спінінгіст помічає його в 4-5 метрах від себе. У цьому випадку бажано змінити напрям руху блешні, відвести спінінг убік, не припиняючи підмотувати жилку. В цей час зазвичай слідує атака хижака.

Для ловлі під час бою найбільш відповідними є блешні "Aglia" № 1-3, "Comet decoree" (краще з червоними крапками) № 2-3. "Aglia long", "Aglia rainbo", "Aglia goldbo", "Aglia redbo" № 1-3 з пелюстками білого або жовтого кольору. На деяких водоймах окунь із задоволенням хапає "Aglia" № 2-3 з чорною пелюсткою.

Непогані результати можна отримати при ловлі окуня на так звані "тандем" і "вставку".

У "тандемі" дві блешні, що обертаються, кріпляться на відстані 20-30 сантиметрів одна від одної. Спочатку встановлюють легшу блешню, позаду неї - важчу. Наприклад, "Aglia" № 2 - перша, за нею - "Aglia" № 3. Металевий повідець, що сполучає блешні, прив'язують у першої блешні за петлю, де знаходиться трійник, а у другої, як завжди.

"Вставка" - це відрізок жилки завдовжки 30-40 сантиметрів з 2-3 короткими, по 2-3 сантиметри, повідцями, до яких прикріплені гачки з довгою цівкою № 8-10. Гачки оснащені білими або червоними шерстинками. Цівка гачків поверх шерстинок може бути обмотана тонкою білою або жовтою фольгою. Позаду "вставки" встановлюється одна з блешень типу "Mepps". Жилка на "вставці", повинна бути трохи тонше основної.

"Тандем" і "вставка" розраховані на мисливський інстинкт окуня - бажання випередити побратима в гонитві за їжею. Проводку цих снастей здійснюють частіше в швидкому або середньому темпі. У залежності від глибини, на якій передбачається ловля, підбирають вагу і тип блешні.

По мірі припинення бою окуня або при його відсутності на мілководді, можна спробувати пошукати цю рибу на глибших ділянках водоймища, обловлюючи різні горизонти води.

Для ловлі впівводи підходять ті ж блешні, що і під час бою.

На глибині більше 2 метрів самі відповідні блешні "Aglia" № 4, "Aglia rainbo", "Aglia goldbo", Aglia redbo "№ 3," Aglia long "№ 3-4," Comet decoree "№ 4, різні по вазі "Lusox", а також дрібні "Mepps" зі встановленим попереду свинцевим грузилом. Пелюстки - білого або жовтого кольору.

У придонному шарі води проводку блешні краще здійснювати в середньому або повільно - монотонному темпі на відстані не вище півметра від дна. Після виконання закидання блешню можна покласти на дно, якщо воно чисте. Але треба враховувати, що в момент вільного падіння блешні може послідувати несподівана атака окуня. Тому після попадання приманки у воду необхідно відразу вибрати слабке місце жилки.

Після того, як блешня лягла на дно, потрібно декількома швидкими обертами ручки котушки підвести її, а потім продовжити проводку в потрібному темпі. У закоряженних водоймищах слід при першому закиданні порахувати, скільки секунд приманка опускалася на дно, і при подальших закиданнях починати підмотку жилки на 2-3 секунди раніше.

Якщо в процесі ловлі втрачено "відчуття дна" і рибалка не знає, на якій відстані від дна він веде блешню, корисно дещо уповільнити обертання ручки котушки до тих пір, поки пелюстка приманки не почне чіплятися за донний грунт і давати збої в обертанні. Після цього рекомендується зробити декілька швидких обортів ручкою котушки, а потім продовжити проводку в раніше вибраному темпі. До речі, коли пелюстка блешні зрідка зачіпає дно, він піднімає фонтанчики муті, це часто призводить до атаки смугастого хижака. Якщо ж блешня постійно "шкребе" дно, слід замінити її на меншу.

Іноді при проводці блешні типу "Mepps" біля дна створюється відчуття того, що по ній неначе хтось несильно стукає. У цей момент з підсічкою поспішати не варто, треба лише небагато збільшити швидкість підмотки. Слідом за цим може послідувати хватка хижака.

При ловлі окуня з човна здійснювати проводку блешні слід до самого кінця - окунь може схопити блешню в самий останній момент.

З другої половини червня і на початку липня, коли зазвичай починається "цвітіння" води, час ранкової і вечірньої активності окуня дещо скорочується. В уловах переважають дрібні особини. У жаркі сонячні дні він ловиться на блешню з світанку і до сходу сонця, а потім перед самим заходом. Дещо довше можна ловити окуня в похмурі теплі дні із слабкими дощами, стійким атмосферним тиском і при невеликому вітрі, що викликає слабкі брижі води. Підвищуються улови після короткочасних грозових дощів.

У закритих водоймищах, при стійкому вітрі краще ловити окуня біля підвітряного берега, де немає дрібних плаваючих водоростей.

Влітку в сильно зарослих водною рослинністю водоймищах окуні часто вважають за краще полювати із засідки. Для ловлі спінінгом на мілководді в цих умовах найбільш підходять блешні "Aglia" № 1-3, але можна використовувати й інші дрібні мепси. У літні сонячні дні часто добрі результати дає проводка блешні з мідною пелюсткою.

У серпні, коли вода у водоймищах очищається від "зелені", ловля окуня пожвавлюється. Пік активності припадає на кінець серпня - початок вересня. У найбільш сприятливі за погодними умовами дні його можна ловити протягом 3-4 годин після сходу сонця і 2-3 годин перед заходом.

У невеликих водоймах дрібного і середнього окуня слід шукати на глибинах до 2-2,5 метра в тих же місцях, що і навесні. Номери, тип і колір пелюсток блешень такі ж, як і навесні.

У другій-третій декаді жовтня, коли стає досить прохолодно, а ночами бувають заморозки, найбільшого успіху можна чекати в ясні сонячні дні з легким вітерцем південного або західного напряму. У цей час великі окуні можуть попастися навіть в середині дня на досить дрібних місцях.

У кінці жовтня - початку листопада, коли і вдень нерідко зберігається від’ємна температура повітря, зграї окунів вслід за дрібною рибою йдуть на глибину і ловля окуня на блешні типу "Mepps" приймає випадковий характер.

2vanya2

13.03.2012, 14:51

Дев'ятилітній рибалка зловив рибу важчу від себе
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Дев'ятирічний Райлі Валланс з австралійського штату Квінсленд виловив рибу вагою 27 кілограмів і довжиною від кінчика носа до хвоста 132 сантиметри. Юний австралієць піймав великого баррамунді під час рибальського конкурсу, який пройшов на озері Тінару на плато Атертон кілька днів тому.

За словами Райлі, на те, щоб витягнути свій улов з води, йому було потрібно близько 20 хвилин. "Це було досить важко", - зізнався хлопчик. Після того, як рибку зважили, виявилося, що вона важча самого рибалки - Райлі важить 25 кілограмів.

В даний час організатори рибальського конкурсу збираються подати заявку на реєстрацію досягнення Райлі Валланса. У тому випадку, якщо воно буде зафіксовано, дев'ятирічний хлопчик стане самим юним рибалкою, що зловив таку важку рибину.

2vanya2

14.03.2012, 18:40

Особливості ловлі коропа на фідер
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Говорячи "коропова рибалка", я маю на увазі ловлю у водоймі, де більша частина коропів досягла ваги хоча б 5 кілограмів. Крім того, досить велика вірогідність упіймання екземпляра вагою понад 10 кг. На мою думку, тільки тоді класична коропова рибалка і максимально цікава, і цілком виправдана.

На більшості ж українських коропових водойм, мені здається, набагато більш доречний фідер. Говорячи "фідер", я маю на увазі ловлю не тільки з годівницею, а й з використанням справжнього фідерного вудилища з гнучким кінчиком. Такого роду вудилище (за винятком, хіба що, легкого класу) дозволяє боротися з коропом вагою до 5 кг. Якщо ж ви добре засвоїли, як поводитися з фрикційним гальмом своєї котушки, то це далеко не межа. У той же час виважування навіть кілограмового коропа доставить вам справжнє задоволення.

Головна перевага фідера - чутливість

Класичні коропові вудилища і монтаж з глухою оснасткою ефективні при ловлі трофейного коропа, коли ж у водоймі таких екземплярів не має, або на прикормку підійшов менший короп, а змінити місце ловлі можливості не має, або скажімо короп дуже обережний привередливий і не бажає самозасікатися... В такому разі фідерне вудилище з гнучким кінчиком в порівнянні до класичної коропової снасті з електронним сигналізатором - поза конкуренцією. Головна причина успіху - краща чутливість, гнучка вершинка фідера дозволяє точно відслідковувати все що відбувається з вашою наживкою, і своєчасно зреагувати на клювання.

Друга перевага фідера - подача насадки точно в підгодоване місце

Спостереження за рибалками показують, що вони далеко не завжди використовують цю важливу перевагу фідера. Нерідко можна бачити, як кожне наступне закидування виконується в нове місце. Найчастіше рибалки закидають кілька фідерів одночасно і після цього півгодини або годину чекають клювання. Зазвичай одинична порція підгодовування що міститься в годівниці з'їдається всюдисущою дрібнотою протягом декількох хвилин, і коропу дуже нелегко знайти одиночну наживку. Та й навряд чи він буде особливо старатися. Найчастіше коропу подобається рясно і, зауважте, смачно накритий стіл. А дрібнота починаючи метушитися на підгодовуванні, є для нього свого роду покажчиком.

Подбайте, щоб коли короп розжене безпардонну дрібноту і збереться обідати, "поляна" була все ще гідно накритою. Це дозволить вам довше насолоджуватися клюваннями. Крім того, не забувайте наповнювати годівницю і посилати нові порції підгодівлі.

До початку риболовлі потрібно вибрати точку на водоймі, де ви будете ловити. Поставтеся до цього з усією ретельністю, тому що змінювати її в процесі риболовлі вкрай небажано. Інакше вам доведеться піти з підгодованого місця.

Багато вже сказано про те, де варто шукати коропа. Це може бути місце неподалік від природних укриттів, перепадів донного рельєфу і т. п. Не забудьте про вплив пори року на місця проживання коропа. Навесні, як правило, клювання починається на мілководді оскільки воно швидше прогрівається. Восени, з настанням холодів риба переміщається на більш глибоководні ділянки. Дуже велике значення для успішного ловлі коропа мають добові міграції коропа. Існують і інші фактори, що впливають на його пересування. Таким чином, визначення розташування коропа у водоймі в конкретний момент - завдання складне. Але правильне застосування фідера допоможе вам спростити це рішення. Адже хороша підгодівля здатна приманити коропа і здалеку. Вам досить вибрати таке місце, яке б ваша передбачувана здобич не намагалася уникати. Смачне частування і всюдисуща дрібна риба зроблять все інше.

Під "правильним застосуванням фідера" в даному випадку мається на увазі, перш за все, стартове створення кормової ділянки і точна подача на нього наживки разом з додатковими порціями підгодівлі.

Коли ви визначилися з точкою лову, продовжіть уявну лінію через неї до протилежного берега. Запам'ятайте це місце і намагайтеся всі закидування робити якомога точніше на цей орієнтир.

Дещо складніше витримати одну і ту ж дальність закидання. Найчастіше для цього рекомендують затискати жилку в кліпсі шпулі котушки. Напевно, єдиним істотним недоліком цього методу є те, що зростає ризик обриву снасті при закиданні і підсіканні, особливо при використанні практично нерозтяжного шнура. А тут, слід сказати, що застосування шнура при фідерній ловлі в більшості випадків все-таки виправдане. Виграш в чутливості, особливо при ловлі на дальній дистанції, досить суттєвий.

Уникнути обриву при закидування нескладно, якщо в момент перед приводненням годівниці тримати вудилище вертикально, а кисть руки, що утримує його, розслабити. Тоді вудилище і рука пом'якшать ривок навіть при дуже сильному закиді.

Складніше позбутися від ризику обриву при підсіканні досить великого коропа. Всім відомо, що перший ривок у цієї риби наймогутніший. У описуваній ситуації фрикційне гальмо котушки не зможе вам допомогти, тому що жилка затиснута в кліпсі. При використанні моножилки ризик не такий великий, так як її розтягнення допоможе пом'якшити ривки потужні ривки. Якщо ж ви використовуєте шнур, що я роблю в більшості випадків, можу дати дві рекомендації. Першу можна застосовувати, якщо ВИ закидаєте снасть стоячи і маєте можливість зробити кілька кроків назад від того місця, де буде встановлено вудилище. Тоді всі закиди, включаючи стартові прикормочі, виконуються саме із цієї позиції. З одного боку, підгодівля і наживка будуть лягати завжди в одне місце. З іншого - на котушці з'явиться кілька витків для вільного розмотування шнура. При точній настройці фрикційного гальма ці кілька метрів позбавлять вас проблем.

Друга рекомендація стосується використання між повідцем і шнуром відрізка жилки завдовжки в півтора-два рази більше довжини вудилища. Розтяжна жилка буде пом'якшувати ривки, і при закидуванні в тому числі. Значного ж впливу на чутливість такий короткий відрізок жилкиі не надасть.

2vanya2

15.03.2012, 14:12

Швидкість проводки джигової приманки
Ефективність ловлі риби спінінгом на джиг-приманки (джиг, джигінг, джигування) дуже багато в чому залежить від уміння рибалки, адже керуючи приманкою за допомогою спінінга, він як би вдихає в неї життя. Підбираючи вагу джиг-голівки, досягаються більш швидкі або більш повільні рухи джига. Для успішної риболовлі на джиг рибалка мусить домогтися максимальної правдоподібності при подачі приманки рибі.

Взагалі-то, джиги - це досить велика група приманок, що мають одну мету - стрибати по дну. До цієї групи відносять компактні блешні - пількери, до неї можна зарахувати і обертальні блешні з грузилом-голівкою. Класичними джигами є «бактейли» - стримери на джиг-голівці, зв'язані з вовни і пір'я з додаванням різноманітних блискучих пластикових волокон що призначені для ловлі спінінгом. І блешні і бактейли з'явилися в арсеналі рибалок ще до винаходу приманок з м'якого пластику. Проте сьогодні, коли ми говоримо «джигова приманка», то, як правило, маємо на увазі саме імітацію рибки, хробака або ще якоїсь живності з м'якого пластику, оснащену джиг-голівкою.

Джиг (проводка джигових приманок) істотно відрізняється від інших способів ловлі спінінгом тим, що сама швидкість проводки задається не темпом обертання ручки котушки, а часом занурення приманки на дно в кінцевій фазі її чергового стрибка. Пояснюється це тим, що в більшості випадків риба бере джигову приманку саме під час її планування над дном. Тому, якщо ми хочемо домогтися найкращого результату при ловлі на джиг, цій фазі при проводці треба приділити особливу увагу.

Про швидкість проводки джигових приманок

Оскільки ми знаємо, що приманка стає найбільш привабливою для риби саме в той момент, коли вона опускається на дно під час вільного падіння, то найважливішим параметром стає швидкість її занурення. Швидкість падіння джигової приманки в першу чергу залежить від ваги джиг-голівки, якою вона оснащена, а вже в другу - від опору тіла приманки потоку води, діаметра застосовуваної жилки та напрямку проводки приманки стосовно течії. Тому спочатку ми зупинимося на тому, як вага джиг-голівки впливає на поведінку приманки у воді, а вже потім поговоримо про другорядні фактори.

Якщо дві однакові приманки оснастити джиг-голівками різної ваги, то їхня поведінка у воді буде істотно відрізнятися. Приманка з важчою голівкою після чергового стрибка буде швидше опускатися на дно, тоді як більш легка в тих же умовах буде вести себе інакше - повільніше опускатися на дно, а всі її руху будуть більш плавними. Тому, чим більш важку джиг-голівку ми застосовуємо, тим швидше наша приманка буде досягати дна, тим коротше фаза її планування після чергового стрибка, і, отже, тим швидшою виходить проводка. І навпаки, оснастивши більш легкою джиг-голівкою свою приманку, ми отримуємо можливість проводити її дуже повільно. Тому можна сказати, що при ловлі на джиг успіх всього заходу багато в чому залежить від того, наскільки правильно ми підберемо вагу джиг-голівки. Якщо робота приманки буде відповідати очікуванням і настроям риби, то наші шанси на вдалу риболовлю значно підвищуються.

Яку ж швидкість проводки вибрати? Які ж критерії вибору ваги приманки? У яких випадках ефективніше застосовувати більш важку джигову приманку, а в яких більш легку?

Вибір на користь більш важкої, або більш легкої приманки залежить від умов ловлі й активності риби. Чим агресивніше налаштований хижак, тим швидшою може бути проводка. І навпаки, якщо ранкове клювання вже пройшло, а до вечірньої активності ще далеко, а ми з якихось причин ще не хочемо йти з річки, то є сенс спробувати спокусити рибу більш повільною, тобто більш легкою приманкою.

Свята в житті рибалки трапляються не так часто, як хотілося б, і частіше доводиться добряче попотіти щоб змусити рибу клюнути. Приведу приклад коли краще використовувати повільну проводку, а саме розповім про один прийом, який виручав мене в певні моменти, можливо це комусь стане в пригоді

Якось я намагався зловити судака з човна, який поставив на якір в п'ятнадцяти метрах вище за течією від поперечної бровки, що представляла собою невеликий, приблизно в півметра, але досить різкий перепад глибин. Я закидав нижче за течією і вів свій джиг у напрямку до бровки. Як тільки приманка наближалася до перепаду глибин, слідувало клювання (правда, судак часто промахувався і сходив), але варто було мені перетягнути приманку через цей заповітний підйом, як вже до самого човна нею ніхто не цікавився. Простежувалася чітка залежність - клювання відбувалися постійно в одному і тому ж місці, причому, якщо приманка підходила до бровки вдало, тобто під час стрибка, то слідував удар судака, але варто було приманці впертися в брівку, як хижак втрачав до неї всякий інтерес. Тоді я вдався до хитрості, яка повинна була продовжити час перебування приманки в товщі води над заповітним місцем, - замінив її такою ж, але оснащеною більш легкою джиг-голівкою. Вага голівки був такою, що при наближенні до бровки джиг вже починало відривати від дна течією. Я підводив приманку до перепаду глибин, і вона починала зависати в потоці прямо над бровкою, після чого мені залишалось зробити декілька плавних рухів спінінгом вгору-вниз, як тут же слідувало впевнене клювання. Таким ось досить незвичайним прийомом мені вдалося буквально виманити кілька цілком пристойних судаків. Надалі я часто використовував цей прийом, і він ні разу не підводив. Але цей спосіб працює тільки в тому випадку, якщо ви досить добре вивчили якусь ділянку річки і знаєте, де знаходяться ці перепади глибин, на яких з великою вірогідністю можна виявити стоянку судака.

Якщо ж водойма нам незнайома або ми просто любимо більш динамічну риболовлю, то можна застосувати тактику «швидкого обловлювання», яка полягає в частих переміщеннях на човні від місця до місця. У кожному місці ми робимо кілька коротких серій швидких проводок в різних напрямках і таким чином шукаємо активну рибу.

Неоцінену допомогу в цьому заході нам надасть ехолот, за допомогою якого набагато швидше можна виявити перепади глибин - поперечні або поздовжні бровки, тобто ті ділянки, в яких тримається хижак. Правда, при цьому потрібно пам'ятати про періоди активності риби, оскільки хижаки рідко виявляють однаковий апетит протягом всього дня. Сплески активності найбільш виражені вранці і ввечері, тоді як вдень клювання припиняються. Це не означає, що риба кудись втікає, в більшості випадків вона тримається тих же ділянок, де годується, просто на якийсь час хижак стає більш апатичним і може не реагувати на подразники - тобто наші приманки. У цьому зв'язку я хотів би зазначити, що якщо робити спроби пошуку «активної» риби в ті періоди, коли вона не годується, то можна прийти до невтішного висновку: «Тут риби немає!». Або до іншого варіанту: «Клює тільки дрібниця». Більша ж активність дрібноти пояснюється дуже просто - їй потрібно рости, тому й годується вона частіше, ніж велика. Тому, якщо ранкове клювання вже пройло, але ми ще не хочемо заспокоюватися і вирішуємо пошукати щастя, то, на мій погляд, краще шукати не рибу, а ділянки річки з незвичайним рельєфом дна, на які ввечері потенційно може вийти хижа риба на полювання.

Але якщо в результаті швидких переміщень нам все ж пощастило знайти зграю активного хижака, швидкість проводки можна збільшити, застосувавши приманку важчу, ніж того вимагають умови. Техніка проводки приманки в цьому випадку може бути більш агресивною - з короткими паузами в кінцевій фазі стрибка приманки. У зграї існує харчова конкуренція між особинами, тому зграєва риба завжди активніша, отже, і проводка може бути більш швидкою.

Непоганий спосіб з'ясувати тенденцію в настроях риби - це попередній збір інформації. Якщо ви захопилися ловлею спінінгом не вчора, то у вас, звичайно, є знайомі або друзі, що ловили рибу напередодні в тому ж місці, куди Ви збираєтеся відправитися. Інформація про інтенсивність клювання, звичайно, не гарантує стовідсоткового успіху, оскільки все тече і все змінюється, але все ж дозволяє заздалегідь визначитися з очікуваннями.

Але в більшості випадків, потрапляючи на водойму, ми мало знаємо про сьогоднішню активність риби, і найчастіше просто сподіваємося на кращий результат. Тому, щоб визначитися зі швидкістю проводки можна використовувати наступний нескладний принцип. Якщо скаженого кльову не сталося, то є риба розосереджена по акваторії і трапляються тільки поодинокі особини, то, напевно, є сенс більш ретельно поставитися до пошуку місця, в якому може триматися риба. А також підібрати джиг-головку з таким розрахунком, щоб рух нашої приманки були плавними, а час її планування над дном був трохи більше звичайного. І навпаки, якщо нам пощастило виявити активну зграєву рибу, можна сміливо використовувати більш важкі приманки і агресивну техніку проводки. Однак швидке обловлювання виправдано тільки в тому випадку якщо дно в місці ловлі відносно чисте і позбавлене коряжників та інших перешкод, в яких так любить влаштовувати свої засідки хижак. Тому що спроби швидко обловити закоряжені ділянки річки, як правило, супроводжуються ненормативною лексикою і в більшості випадків закінчуються дуже швидко. Тут вже нічого не поробиш - доводиться втихомирювати свою пристрасть до «швидкої їзди» і пробувати інший, більш повільний, підхід.

Умови ловлі

Умови ловлі - поняття досить містке і може включати в себе багато всіляких обставин, але в основному це глибина і швидкість течії в тому місці, де ми вирішили закинути свою приманку. Ті з вас, хто вже має досвід ловлі на джиг, знають, що в більш глибоких місцях застосовують більш важкі приманки, і, навпаки, на більш дрібних ділянках приманка повинна бути легшою. Те ж можна сказати і про силу течії - чим вона більша, тим важча знадобиться приманка. Основним критерієм підбору ваги джиг-голівки є час планування приманки на дном в кінцевій фазі стрибка. У середньому це 3-5 секунд. Про ці горезвісні секунди було багато написано в риболовецькій періодиці, погляди рибалок в цьому питанні розходяться: одні дотримуються думки, що час планування приманки на дном має тривати не більше двох-трьох секунд, інші ж, навпаки, вважають, що чим довше триває спуск приманки до дна, тим більше шансів у риби схопити її. На мій погляд, і ті і інші праві, просто як ми вже з'ясували, за різних обставин можуть бути різні підходи.

Чесно кажучи, я ніколи цих секунд не відраховую, а веду приманку скоріше інтуїтивно - є періодичні торкання дна, і добре. Однак люди всі різні - хтось може дозволити собі такі вольності, а комусь потрібне чітке відстеження часу. Тому, рахувати чи не рахувати ці секунди, ви повинні вирішити для себе самі, але я думаю, вам швидко набридне це «захоплююче» заняття, і ви теж звернетеся до інтуїції.

Як було сказано вище, швидкість падіння джигової приманки залежить не тільки від ваги джиг-голівки, але і від опору тіла приманки потоку води, діаметра застосовуваної жилки та напрямки проводки щодо течії.

Конструктивні особливості приманки

Залежно від конструктивних особливостей тіла приманки вона може падати на дно швидше або повільніше.

Існує думка, що імітації рибок з вузьким тілом і невеликою пяточкою на хвості, а також твістери краще застосовувати для ловлі в місцях з сильною течією або коли є необхідність у більш швидкій проводці, бо вони легше проходять крізь воду. А приманки з великим хвостовим п'ятачком і розмашистою грою призначені для ловлі в більш спокійній воді і для повільної проводки. Частково це дійсно так, але, на мій погляд, такий поділ приманок досить умовний, оскільки більший опір потоку води будь-якої приманки легко компенсується незначним збільшенням ваги джиг-голівки. І разом з тим легко приманки що легко проходять крізь воду (приманки з вузьким тілом) чудово зарекомендували себе не тільки при ловлі на течії, але і в більш спокійній воді.

Діаметр жилки

А от діаметр жилки надає більш суттєвий вплив на темп проводки, ніж конструктивні особливості тіла приманки - чим тоншу жилку ми застосовуємо, тим легше вона проходить крізь воду і тим динамічнішим виходить весь процес. Так що, застосовуючи більш тонку жилку, ми можемо використовувати і більш легкі джиг-голівки, що в свою чергу дозволяє ловити більш легким спінінгом. Все це у комплексі зробить нашу снасть більш витонченою і чутливою. Взагалі-то, давати поради щодо діаметра жилки і потужності спінінга досить складно, оскільки одні рибалки воліють витончену снасть, інші ж відносяться до цього питання простіше, вважаючи за краще відчувати в руках вагу добротно зробленої речі. Я ж вважаю, що у всьому потрібно дотримуватися здорового глузду: там, де дозволяють умови, тобто на дні відсутній коряжник і інші небезпеки для життя приманок, більш приємним буде використання тонкої плетеної жилки діаметром 0,1-0,15 мм і спінінга середньо-легкої (Medium Light) або середньої (Medium) потужності. Але у важких для ловлі місцях застосування занадто витонченої снасті може перетворити ловлю в суцільне нервування, тому, щоб гармонізувати процес, краще вибрати більш потужну плетену жилку діаметром 0,16-0,19 мм і відповідний спінінг середньо-важкої потужності (Medium Heavy). Однак питання вибору снасті гідне окремої статті, тому повернемося до основної теми - швидкості проводки.

Напрямок проводки щодо течії

Ніщо не може так прискорити темп ловлі, як проводка за течією. Так уже склалося, що більша частина рибалок воліє вести приманку проти течії. Справедливості заради треба відзначити, що такий спосіб подачі приманки має незаперечні переваги, оскільки мінімізує кількість зачепів. Однак при ловлі на значній глибині і сильній течії проводка проти течії дуже уповільнює темп ловлі. Мало того, для подолання сили течії іноді доводиться використовувати джиг-голівки такої ваги, що вони вже починають нагадувати невеликі гирі. Особисто мені ловля проти сильної течії подобається мало, оскільки це монотонне і досить нудне заняття. Особливо, якщо доводиться застосовувати дуже важкі джиг-голівки. Тому я часто прискорюю процес і веду приманку за течією або поперек неї, адже одну і ту ж перспективну ділянку річки можна обловлювати з декількох позицій. Можна, наприклад, поставити човен на якір вище за течією, і так чинить абсолютна більшість рибалок. Альтернативою може бути вибір позиції трохи нижче і збоку від потрібного місця і проводка приманки за течією. Ловля в цьому випадку стає набагато динамічнішою, а час, витрачений на пошук активної риби, значно скорочується. Крім цього проводка за течією дозволяє застосовувати більш легкі приманки і відповідно більш легкий спінінг, тому що в цьому випадку нам вже не потрібно боротися з потоком води, і він з противника стає нашим союзником. Так, для того щоб при ловлі проти течії обловити ділянку дна на глибині близько десяти метрів, нам знадобиться приманка з джиг-голівкою вагою 35-40 г, тоді як при обловлювання тієї ж ділянки за течією цілком можна обійтися приманкою з джиг-голівкою вагою всього 18 або 21 гр. Мені, наприклад, ловля з більш легкими приманками подобається більше, ніж з важкими.

Слід ще зазначити, що подача приманки за течією більше всього відповідає природному способу харчування хижих риб, які завжди тримаються головою проти течії і чекають, коли потік води принесе їм їжу. Так що у випадку ловлі проти течії приманка з'являється у хижака з-за спини, і, щоб наздогнати її, рибі доводиться стартувати проти потоку. Тоді як при проводці за течією приманка рухається назустріч і з'являється прямо перед рибою, і в цьому випадку хижакові, щоб схопити її, потрібно всього лише розкрити пащу або трохи сплавитися за течією - у разі, якщо приманка проходить трохи в стороні, що, погодьтеся, потребує значно менших витрат енергії.

Треба відзначити, що при всіх перевагах ловлі за течією, у цього способу є недолік - збільшується ймовірність зачепів. Але ці неприємності легко долаються, адже у разі ловлі за течією у нас вже немає необхідності боротися з силою течії, тому навіть при використанні порівняно легкого спінінга можна сміливо застосовувати більш потужну жилку. Крім цього, в нашому арсеналі є такі чудовий винахід, як офсетний гачок, який може зробити приманку менш вразливою. Ну і, врешті-решт, якщо вже в якомусь місці занадто часто відбуваються зачепи, ми завжди можемо повернутися до ловлі проти течії і більш повільної подачі приманки.

Отже, як бачите, для того щоб в різних ситуаціях досягати кращого результату, нам потрібно бути достатньо гнучкими в підходах. Іноді успіх приносять терпіння і посидючість, іноді, навпаки, більш ефективними будуть швидкі переміщення та швидке обловлювання. У будь-якому випадку, коли рибалка застосовує у своїй практиці кілька альтернативних підходів, він завжди має перевагу перед тими своїми колегами, які віддають перевагу тільки якомусь одному, на їхню думку «правильному» методу ловлі. Я взагалі вважаю, що надмірне зосередження на «правильному» позбавляє людину свободи вибору і робить його важким і нудним. Тому якщо ми будемо гнучкими у своїх підходах, то нам обов'язково буде везти. Пристосовуючись до умов ловлі й настрою риби, ми, поза всяким сумнівом, підвищуємо свої шанси опинитися з уловом.

2vanya2

16.03.2012, 19:47

Набір приманок за 22 тисячі евро
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Набір блешень для риболовлі вартістю 22 тисячі фунтів стерлінгів став центральним лотом аукціону антикварних рибальських приналежностей, який пройшов в Лондоні.

Колекціонери з усієї Європи з'їхалися в англійську столицю, щоб взяти участь в розпродажі колекції Грема Тернера, що складався з 500 предметів. Ця колекція увібрала в себе найкращі екземпляри вудок, риболовних котушок та інших риболовецьких снастей.

Організатори аукціону з компанії Angling Auctions заявили, що за підсумками торгів їм вдалося зібрати 226 500 фунтів стерлінгів. Найдорожчим лотом торгів стала колекція блешень виробництва компанії British Wyers bros. Також за досить пристойну суму були продані оригінальні котушки фірми Hardy, включаючи повністю мідну котушку Perfect (8,8 тисяч фунтів), і книга «Повний посібник з риболовлі», яка була продана колекціонерові з Росії за ціною 11 тисяч фунтів.

2vanya2

17.03.2012, 12:18

На якій глибині ловити коропа ?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Навряд чи хоч хтось "з корифеїв" ловлі коропа зможе відповісти на це питання однозначно. Всі коропи різні, і всі водойми різні, можна сказати, що риби будуть віддавати перевагу тій глибині, яка для них зручна і яка буде відповідати всім їхнім вимогам. Тому глибина на якій короп буде харчуватися, залежить від пори року і від погодних умов що склалися у цей час.

Короп завжди буде шукати місця, які будуть надавати йому достатньо їжі та тепла, забезпечать безпеку і достатню кількість кисню. Якщо одна з цих вимог не буде дотримана в залежності від пори року або погодних умов, короп обов'язково буде шукати місце, де цього буде вдосталь. Так можна пояснити пересування коропа за вітром протягом літа. Концентрація кисню у воді в цей час у багатьох озерах буде мала, головним чином через збільшення росту рослин і чисельності різних донних організмів, які будуть посилено споживати кисень. Вода біля берега, в який дме вітер, буде містити більше кисню, ніж інші області водоймища. Тому коропи і будуть, швидше за все, перебувати біля навітряного берега. Це також означає, що коропи будуть частіше перебувати у верхніх шарах води або на невеликій глибині, де кисню буде більше. Як правило у даний час у таких місцях досить багато їжі, що також дуже важливо.

Взимку, і в досить холодні місяці коропу немає ніякого сенсу слідувати за вітрами. У цей час кількість кисню в більшості водоймах достатньо велика, і якщо в озері достатньо їжі, то коропу немає ніякої необхідності слідувати до навітряного берега. Фактично, взимку короп потребує тепло, і тому його слід ловити на більших глибинах подалі від холодних вітрів.

Я схильний вважати, що глибина перебування коропа залежить від кількості тепла, що йому потрібна. Якщо погода міняється і стає прохолодніше, то риба відповідно буде шукати теплу воду в більш глибоких шарах. Хоча, не обов'язково чим глибше, тим вода буде теплішою. У деяких озерах більш тепла вода знаходиться в середніх шарах, і вони будуть ідеальними глибинами для коропа протягом певного часу року.

Найбільша глибина не завжди є найтеплішою в холодні місяці, тому що дуже холодна вода завжди опускається до дна водойми. Тому, більш глибокі ділянки водойми можуть стати самими холодними в певні пори року. Це може мати місце в більш теплі місяці, коли різко холоднішає або йде холодна злива. Холодна дощова вода почне опускатися до дна водойми, і коропи віддадуть перевагу середній глибині, де вода буде трохи теплішою.

Поки вода не охолоне до чотирьох градусів, вона буде підніматися у верхні шари водойми. Коли настане зима і стане дійсно холодно, озера сховаються під крайкою льоду, тоді все зміниться і самими теплими місцями у водоймі стануть найглибші. У такі часи коропи, швидше за все, «ляжуть» на дно і, ймовірно, будуть харчуватися тільки на цій глибині більшу частину часу.

Як правило короп харчується на брівці, де скупчується досить багато їжі. Однак, відомо, що зміна тиску може змінити природні звички коропа. Тому, якщо тиск різко почне падати, короп найімовірніше піде у більш глибокі ділянки водойми, харчуючись іншою природною їжею, доступною на великих глибинах.

Ловити коропа в таких областях, де є різкі зміни глибин - це як правило дуже хороша ідея, особливо взимку. Будь-які зміни температури води можуть змусити коропа триматися на глибині, або піднятися вище на більш дрібні ділянки водойми. У такому разі слід закинути свої оснащення і на мілину і на глибину, щоб зуміти перехопити рибу, яка буде рухатися з мілини на глибину або навпаки, навіть із-за незначних змін погоди протягом дня.

Незалежно від того, на якій глибині ви збираєтеся ловити коропа, я думаю, що важливо пам'ятати, що короп буде харчуватися абсолютно на будь-якій глибині, якщо він достатньо голодний. Примусьте коропа хотіти їсти і конкурувати за кожен шматочок корму, і він буде харчуватися вашим кормом на будь-якій глибині і в будь-якому місці!

2vanya2

18.03.2012, 13:03

Монтаж додаткового трійника на силіконову приманку

Якщо у Вас є багато нереалізованих ударів, тичків, клювань при ловлі спінігом хижої риби на силіконові приманки, то можна спробувати використати додатковий трійник, однак при цьому потрібно розуміти, що кількість зацепів також збільшиться.

Для оснащення силіконової приманки з додатковим трійником нам будуть потрібні: 1. сама приманка; 2. джиг голівка потрібного розміру; 3. повідковий матеріал; 4. зажими; 5. трійник; 6.кусачки; 7. плоскогубці.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Спочатку монтуємо джиг-голівку. Щоб визначити, де гачок джиг-голівки повинен виходити з тіла приманки, його прикладають до віброхвоста.

Місце, де пізніше повинен вийти загин гачка, відзначають проколом.

Віброхвіст акуратно насаджують на джиг-голівку.

Приманка вважається оптимально змонтованою, якщо жало гачка виходить з її тіла точно в зазначеному місці.

Кліщами відкушують відрізок сталевого повідця потрібної довжини.

На сталевий повідець надягають зажимну трубочку.

Потім кінець повідця знову вставляють в трубочку. Так утворюється петля.

Трубочку здавлюють плоскогубцями і фіксують петлю.

Трійник повинен сидіти в нижній частині віброхвоста. Для цього петлю накладають поверх вушка джиг-голівки, прикладають сталевий повідець до приманки і відміряють потрібну довжину.

На вільний кінець сталевого повідця надягають наступну зажимну трубочку і трійник.

Роблять петлю і обжимають трубочку. Тепер трійник не зможе зісковзнути з повідка.

Накладають петлю повідка на вушко джиг-голівки. Потім кріплять сталевий повідок. Перед самою хвостовою лопаттю трійник встромляють в тіло віброхвоста.

2vanya2

18.03.2012, 20:34

Вплив вітру та деяких інших явищ на клювання риби

Відомо, що кожен вид риб найбільш інтенсивно харчується при певному інтервалі температур. Скажімо, температура води у водоймі була + 15 ° С. Подув північний вітер, похолодало, і температура води знизилася до 10 °. Тоді клювання форелі покращиться, а окуня, щуки - погіршиться. Особливо несприятливо позначиться похолодання на теплолюбних риб: карася, коропа, лина, сазана. Навпаки, холодолюбиві види риб такі як минь, що абсолютно не годувалися до похолодання, можуть вийти з глибин на більш мілкі місця і брати наживку.

При південних вітрах зазвичай встановлюється тепла погода і потепління швидше за все, призведе до послаблення клювання холодолюбивих риб і пожвавлення клювання теплолюбних.

Вітри західного і східного напрямів у різних географічних точках можуть викликати різні зміни температури і з цієї причини це по-різному позначитися на поведінці риб.

Вітри не лише змінюють температуру повітря, а й впливають на випадання опадів. Ранньою весною і пізньою осінню найкращі улови спостерігаються зазвичай в сонячні дні. У розпал літа при сталій ясній погоді, навпаки, пожвавлення в клюванні скоріше можна чекати в дощові, похмурі дні. Отже, рибалка повинен враховувати, яку зазвичай погоду в даній місцевості обіцяють вітри, що дмуть з заходу чи сходу, з півночі чи з півдня.

Іноді зміни в клюванні наступають раніше, ніж відбуваються якісь зміни в навколишньому середовищі, ніби риби передчувають їх. Це можна пояснити. У риб міг виробитися рефлекс на зміну напряму руху хвиль, поверхневих течій, напрямку вітру, що тягнуть за собою зміни й у розміщенні харчових об'єктів. Однак тут може мати місце і простий збіг з ритмами живлення риб. Часто вітер може вплинути на поведінку і клювання риби незалежно від того, чи дме він з півночі, чи з півдня і т. д.

Влітку в деяких водоймах не вистачає кисню у воді. При появі вітру перемішуються різні шари води, і вміст кисню у воді збільшується. Очевидно, що в жарку пору року у водоймах, які страждають нестачею кисню, після появи вітрів будь-якого напрямку клювання поліпшується.

Однак на окремих ділянках водойми вітер може створити і несприятливий кисневий режим. Припустимо, що під час «цвітіння» води вітер нажене в яку-небудь заплаву багато водоростей. Спочатку це не позначиться на вмісті кисню, але як тільки водорості стануть відмирати і споживати кисень на гниття, його кількість в заплаві різко зменшиться. Риби покинуть заплаву, і там, де недавно була чудова риболовля, можна не дочекатися жодної покльовки.

Якщо в прибійнго берега дно мулисте, то хвиля вимиває з мулу личинок різних комах. А вони приваблюють сюди ляща, сазана та багатьох інших риб. Якщо ж дно біля берега кам'янисте або піщане, та до того ж позбавлене водної рослинності, то дрібній рибі триматися тут важко, вона йде у затишні місця, і тому хижаки не будуть скупчуватися біля прибійного берега.

В озерах вітер створює різні течії. Вони змінюються із зміною його сили та напрямку. Вивчити напрямок виникаючих при цьому течій особливо важливо при ловлі на віддалених від берега кам'янистих або піщаних мілинах. Риба тут збирається на межі мілини і глибини, стоячи проти течії, головою до мілини. При пошуках таких місць треба мати на увазі, що течія в придонному шарі може бути спрямована під будь-яким кутом до верхового. Це залежить від рельєфу дна, розташування берегів, островів.

Придонні течії зберігаються і при повному штилі за рахунок повернення у вихідне положення водних мас, що нагналися вітром раніше. Особливо сильні течії виникають в протоках між озерами і між островами; тут краще клювання спостерігається в моменти найбільш сильного руху води.

Переміщення риб в озерах з глибини до берегів і назад часто пов'язано з напрямком течії. Як відомо, риби охочіше рухаються проти течії, і підхід до берега придонних риб скоріше можна очікувати при вітрі, що дме з озера, а підхід риби що мешкає у верхніх шарах води - при береговому.

Цікаві міграції судака і сома спостерігаються в гирлах Азовського моря. При вітрі, що дме з моря, в гирла надходить солона вода, і разом з нею піднімається судак і починає добре ловитися на вудки. Сом уникає морської води і, коли вода в протоках стає солонуватою, йде в лиман. Якщо ж вітер дме з лиману, то вода в протоці стає прісною, судак повертається у море, а сом входить в протоку.

Течії що виникають внаслідок вітрів можуть змінити температуру води на окремих ділянках водойми і викликати концентрацію риби там, де її, здавалося б, чекати безглуздо.

У літературі часто зустрічаються вказівки, що на річках вітер, що дме за течією, не сприяє ловлі риби, і навпаки вітер, що дме проти течії, забезпечує гарне клювання. Така вказівка навряд чи правильна: ріки зазвичай мають багато вигинів і на різних ділянках вітер буде дути то з берега, то вниз за течією, то вгору.

На яких ділянках краще ловити - залежить від виду риби, характеру її харчування і способу життя в даній водоймі. Наприклад, головня, форель, харіуса в літній час доцільніше шукати біля підвітряного берега: вітер здуває з зростаючих на березі дерев і кущів безліч комах, і риби охоче збираються в таких місцях.

Біля затишних берегів знаходить собі притулок риб'яча молодь, а де багато дрібноти, можна очікувати і присутність хижака.

У гирлах великих річок, вітер, що дме проти течії, викликає підйом води і ослаблення течії. Це сприяє заходу в річку окуня, судака, ляща.

Про те, як впливає вітер на клювання риби взимку, існують дві протилежні точки зору. Одні вважають, що, коли водойми покриті льодом, вітер будь-якого напряму не може змінити умови існування риб, а отже, і позначитися на інтенсивності кльову. Інші вважають, що рефлекси, отримані рибами при відкритій воді, продовжують діяти і взимку, коли риби реагують на зміну напряму вітру так само, як реагували в даній водоймі влітку.

Яка думка вірна - сказати важко, поки для виводів немає достатньо даних.

Вітри і дощі можуть викликати значні коливання рівня води. Це може по-різному позначитися на клюванні і поведінці риб. Якщо прибуття води викликає значне помутніння, то клювання зазвичай погіршується, так як частинки засмічують зябра і ускладнюють дихання риби. Крім того, в каламутній воді рибі важче виявити наживку. Навпаки, підйом і помутніння води в річці, що впадає в велику річку з чистою водою, приваблює рибу: язя, ляща і інших - до гирла цієї річки, від чого клювання посилюється.

Якщо підняття води не зв'язується з її помутнінням, то результати рибалки залежать від характеру берегів і величини розливу. Великий розлив не сприяє ловлі: риба широко розбрідається по знову залитим ділянкам і виявити її скупчення значно важче. Та й кількість їжі під час розливу збільшується, і риба менше цікавиться наживкою.

Підйом води у річці, що тече в крутих берегах, мало змінює умови харчування і клювання риб. Спад води негативно позначається на ловлі лише в перший період, але як тільки її рівень встановиться, риба збирається на нових місцях і клювання поновлюється. Зменшення корму та місць, зручних для проживання, веде до концентрації риби, а це підвищує результати ловлі.

Деякі рибаки вважають, що на поведінку риб великий вплив має зміна місячних фаз. Причому в одній місцевості вважають, що риби краще всього ловляться в молодий місяць, в іншій - у повний місяць, а в третій - в ті фази, в які відбувалося ікрометання риби.

За кордоном вважають, що взаємне положення місяця і сонця має великий вплив на клювання риби. На кожен рік складають таблиці, за якими нібито можна визначити, в який день риба буде ловитися добре, а в який погано.

Відомо, що тяжіння місяця викликає у морях і океанах припливи і відливи, там фази місяця, безперечно, можуть мати більший вплив на поведінку риб. У внутрішніх водоймищах це менш імовірно. Однак це питання не можна вважати вирішеним остаточно.

На закінчення слід сказати, що в питанні про вплив змін в атмосфері на поведінку і клювання риби залишається ще багато спірного і нез'ясованого, тут головне власні спостереження рибалок.

2vanya2

20.03.2012, 14:08

Поводочниця
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зрозуміло, що така річ як поводочниця – необхідна і практична річ на рибалці. Можна вдома нав’язати безліч поводків, а потім просто використовувати їх під час риболовлі без зайвих затрат часу.

Навіть якщо пошукати в «інтернетрях», то можна побачити, що поводочниці бувають різноманітних форм і розмірів. Але як на мене, то оптимальною буде така, яка зроблена для себе і своїми руками…

Ось так, побачивши статтю «Делаем поводочницу с Аланом Скоттхорном» ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) вирішив зробити щось подібне. Для цього було прийнято рішення використати стару коробку з-під шахмат.

Далі все відбувалося приблизно так:

З допомогою електролобзика придано коробці необхідної товщини, після чого кожну з двох частин коробки було ретельно відшліфовано. Далі я прилаштував і закріпив завіси. З куска букової дощечки нарізав декілька планок, які (знову ж таки після шліфовки) приклеїв до внутрішньої частини коробки так як це показано на фото (нумерацію фотографій не проводжу, тому що мені здається, що і так все зрозуміло). Ці планки використано як основу для фіксації стержнів на яких будуть триматися поводки. В якості стержнів використано оцинковані цвяхи жовтого кольору (латунних я не знайшов) – маю надію, що швидко не ржавітимуть. Фіксація стержнів – з допомогою клею. До-речі, ледь не забув, щоб не розколоти планки попередньо в них просвердлив отвори.

Ну і останній штрих – фіксація защіпки (я розглянув декілька варіантів закривання коробки і в решті-решт вирішив залишити одну єдину «рідну» защіпку, яка витримала випробування часом і уціліла разом з коробкою). Все! Готово! Залишилось наповнити поводками…

2vanya2

21.03.2012, 13:57

Вгадати колір приманки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Навколо кольору штучних приманок постійно виникають палкі дискусії. Колір - одна з характеристик приманки, на яку рибалка в першу чергу звертає увагу при аналізі своїх успіхів або невдач.

Проте недостатньо просто уважно подивитися на блешню , щоб однозначно стверджувати що даний кольор чи поєднання кольорів є найефективнішим. Необхідно знати і розуміти, в яких умовах і якими живими організмами буде сприйматися приманка і як вона виглядає "очима риби".

Те, що риба бачить і розрізняє кольори, - науково доведений факт. До того ж відомо, що риба бачить більше кольорів, ніж людина. Правильніше буде сказати, що колірний спектр, що розрізняється рибами, більш широкий, ніж у людини. Риби на відміну від людини здатні бачити кольори в темряві, у людини ж у темряві колір сприймається як градації сірого. Створивши хижих риб, природа подбала і про їх жертв, створивши незліченну кількість комбінацій забарвлення риб і інших водних мешканців.

Про важливість вибору кольору приманки говорять і такі ситуації, коли просидівши день на водоймі, в якій гарантовано є хижак, можна не побачити жодної покльовки, навіть ловлячи на випробувані приманки, якщо не експериментувати з кольором.

Хтось знайшов свій успішний особистий варіант приманки. Але навряд чи хоч хтось однаково добре ловить цілий день, не кажучи вже про цілий сезон, тільки на одну приманку. Я абсолютно переконаний в тому, що вибір кольору приманки має вирішальний вплив на улов, і вірю, що для успішної ловлі необхідно мати велику кількість приманок різних забарвлень.

Кольорові уподобання риби змінюються в значній мірі залежно від освітленості. Необхідно завжди намагатися аналізувати освітленість у воді і систематично змінювати колір приманок, поки частка клювань не зросте. Уловистий колірний спектр для різних водойм слід визначати щоразу по-новому. Але загальних принципів можна дотримуватися на будь-якій водоймі. Помітність і привабливість кольору приманок змінюється майже весь час. І тільки той, хто уважно спостерігає за змінами умов освітленості, буде ловити регулярно і успішно. При цьому мова йде не про два чи три основні варіанти, а про широку палітру кольорів приманок.

Ось основні чотири фактори, що на мою думку впливають на вибір кольору приманки: час дня (або обумовлена цим освітленість), замутненість води, погода (і її вплив на освітленість), глибина.

Час дня
Хижі риби не люблять яскраве світло, тому їх часто можна зустріти в тих зонах водойми, в яких порівняно темно. Тільки такі фактори, як температура, вміст кисню, наявність кормових риб, можуть змусити їх знаходитися в яскраво освітленій частині воді.

Чим прозоріше вода, тим на більшу глибину опускаються хижі риби. При ловлі в цьому випадку дуже важливий вибір кольору приманки. Значення освітленості швидко падає від ста відсотків (сонячне світло опівдні) до десяти відсотків, а в сутінки і вночі майже до нуля. Повний місяць при прозорій воді може виявитися вночі джерелом світла необхідної інтенсивності і забезпечити активне клювання при правильному виборі забарвлення приманки. Освітленість збільшується від сходу сонця до півдня, а потім до заходу сонця - знову зменшується. Тому ранком і ввечері бувають періоди з однаковою освітленністю. У ці однакові світлі фази дня можливо використовувати й однакові кольори приманок. Щодо освітленості протягом дня діє загальне правило: чим світліше стає день, тим темнішою повинна бути приманка.

Прозорість води
В окремих водоймах, наприклад в каналах, через мінливість течій замутненість води протягом дня може сильно змінюватися. Помутніння води зменшує видимий рибою спектр кольору до кількох яскравих варіантів. У прозорій воді при гарній видимості на глибині можна експериментувати з якомога більш темним забарвленням, особливо коли ловлять щуку при яскравому освітленні. Колірні пристрасті хижаків при ясній погоді в прозорій воді змінюються в період з раннього ранку до полудня і знову до вечора не так різко. Рано вранці світло падає у воду під гострим кутом. Хоча вже буває досить видно, в цей час успішними можуть бути приманки кольору шартрез і перламутрово-білого. При ловлі в каламутній воді можна протягом всього дня не змінювати приманки світлих тонів, на які ловили вранці. Сніжно-білі і флюоресцентні кольори в таких умовах будуть успішними вдень, тому що вони відображають залишкове світло і тим самим залишаються більш помітними.

Погода
Часто буває так, що в якийсь момент починається скажене клювання і точно так само швидко обривається. Мені пригадується день, коли два рибалки ловили з човна на сніжно-білі приманки, а два інших - на приманки перламутрового забарвлення. Рано вранці риба ловилася на сніжно-білі набагато краще, але коли сонце піднялося над горизонтом і стало інтенсивно освітлювати воду, риба клювати на них майже перестала. Тепер виявилися успішними приманки перламутрового забарвлення, а також зеленого кольору з забарвленням під окуня. Ми подумали, що вся справа в денному освітленні, але несподівано на сніжно-білі приманки риба знову почала ловитися. Правда, в цей час на сонце набігли хмари і викликали зміну освітленості, стало темніше, і приманки сніжно-білого забарвлення стали знову результативними.

Коли клювання стихає, настає час експериментів. Більша кількість світла вимагає більш темних приманок. Коли стає темніше, настає час приманок більш світлих тонів. Часто навіть невелика зміна забарвлення приманки приводить до успіху, інколи достатньо лишень взяти віброхвіст чи воблер з іншим забарвленням спинки.

Глибина
Як правило, коли стає занадто темно, риба рухається назустріч світлу. Якщо ж занадто багато світла падає у воду, риба опускається в більш глибокі шари води. Вибір кольору в залежності від глибини буває таким же, як і при наступаючих сутінках. Чим глибше проникає світло у воду, тим сильніше він поглинається і тим ефективніше виявляються приманки кричущих кольорів і світлих тонів.

2vanya2

21.03.2012, 17:37

Ритм твічінгу
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Англомовне слівце "твічінг" увійшло в наш рибальський лексикон зовсім недавно. Років шість-сім тому я став виділяти його серед всіх інших термінів, якими американці характеризують особливості техніки ловлі на спінінг. Ще через рік-другий зрозумів, що не дарма твічінгу в протилежній півкулі приділяють таку велику увагу, і що і в наших умовах цей метод чудово працює. А потім і зовсім пішов лавиноподібний процес: чим більше я ловив на воблери класу "мінноу", використовуючи ривкову техніку анімації, тим більшим фанатом цих приманок і відповідного їм методу ловлі (тобто саме твічінгу) я ставав.

Зараз в колах "просунутих" спінінгістів слово "твічінг" стало цілком буденним. Більшості воно, правда, знайоме в основному в теорії, а не на ділі. Але число активно практикуючих спінінгістів, для яких твічінг стає реальним засобом досягнення результату, росте в геометричній прогресії. Це факт. Якщо і можна порівняти з чимось стрімке зростання популярності твічінгу, так це тільки з "джиговою революцією".

Якщо коротко, то під твічінгом розуміється метод проводки деяких спінінгових приманок (в основному - воблерів мінноу), при якому кінчиком вудилища робляться не сильні, але ритмічні посмикування. У перший погляд все гранично просто. Насправді ж і в техніці, і в усьому, що з нею так чи інакше пов'язано, є маса неочевидних тонкощей. І чим більше я ловлю цим способом, тим більше в тому переконуюся.

Це вам не джиг!

У роки "джигової революції" дуже багато спінінгістів освоїли новий для себе метод ловлі виключно з того, як він описаний у друкованих виданнях. З одного боку, і книги відповідні, і журнальні публікації - все це було. З іншого - сам по собі джиг-спінінг - технічно не особливо складний метод ловлі. Точніше, так: базову техніку джигування легко описати, і по цьому самому опису - освоїти. Звідси - і феєрично переможний хід джигової ловлі.

З мінноу і твічінгом все виявилося складніше. І публікацій - мінімум, і з технікою все не так тривіально, як може здатися спочатку. Та й одвічне питання вибору, адже він, як ви добре знаєте, і в джиговій ловлі багатьох ставить у глухий кут ("поролон" чи "гума"?), А вже з воблерами мінноу - тим більше. Адже вони, хоч і схожі, але все ж такі різні ...

Тому я б хотів дати кілька порад початківцям "твічінгістам". Якщо ви не пробували поки ловити на воблери класу "мінноу", будьте готові до того, що миттєвого позитивного результату, швидше за все, не буде. Якщо раз-другий пробували, але нічого путнього з того не вийшло, і тому ви закинули ці воблери на полицю, варто їх звідти дістати - і на одній з найближчих рибалок з більш-менш придатними умовами знову пустити їх у справу. Умови ці - мілководдя з травичкою, з квітня по жовтень. Якщо у вас всього один-два мінноу, можливо, це ті, які "не ловлять". Є думка, і про це ми поговоримо далі, що воблери-мінноу досить відмінні один від одного і за своєю "грою", і, що набагато важливіше, за привабливістю для хижака. Нарешті, спробуйте попрацювати над технікою - динаміка послідовності "твічінгу" (потяжок) дуже навіть впливає на результат.

Про користь класичної музики

Я ніколи не помічав у собі особливого інтересу до музики взагалі і до класики особливо. Але ось минулого літа відбулося щось таке, що змусило мене пошкодувати про те, що в далекі шкільні роки я прогулював уроки співу.

... Дев'ять годин перельоту на "Боїнгу". На салонному екрані йде спочатку один снодійний фільм, потім починається інший такий самий. Скукота - просто жах! Намагаюся знайти щось милозвучне, клацаючи перемикачем каналів радіонавушників. У підсумку, сам не розумію чому, зупиняюся на тому каналі, де крутять класику. Верді, Бетховен, Бізе, Пуччині ... - Все по колу. Прослухав разів п'ять чи шість, а там і про посадку оголосили.

На наступний ранок сталося те, що зазвичай і трапляється в подібних випадках: мені так і кортіло розпочати насвистувати - то арію з "Кармен", то з "Севільського цирульника", то ще з якоїсь опери, назви якої я навіть не знаю. .. Але найцікавіше виявилося ще через добу, коли я приїхав за щукою на "жабовник". Закидаю воблер, починаю твічінгувати і усвідомлюю, що роблю це не так, як раніше, а підлаштовуюсь під ритміку однією з мелодій що засіла в голові!

Ну, власне, і що? - Подумав я. А те, що в підсумку воблер йде не так, як це буває, якщо вести його стандартно-типовим методом, тобто з однаковими короткими "твічами" через рівні проміжки часу. Одна мелодія дає щось типу "точка-точка-тире", інша - "тире-пауза-точка-точка", третя ... Коротше, "включаєш" всередині себе арію тореадора - отримуєш один характер руху воблера, "Місячну сонату" - зовсім інше.

Все б це не заслуговувало особливого інтересу, якщо б не впливало на кількість клювань. Але ж впливає, і впливає дуже помітно! Якщо раніше я в даному напрямку глибоко не копав, вважаючи, що достатньо двох варіантів у техніці твічінгу - той, що повільніше, і підкреслено агресивний, то тепер набрав такий обсяг статистики, який дозволяє стверджувати, що нюанси техніки проводки - її загальна ритміка, послідовність коротких і довгих "твічів" - все це значною мірою зумовлює кінцевий результат - зловимо ми чи ні, і якщо зловимо, то скільки. А музична прив'язка корисна тим, що дозволяє досить чітко витримувати ту схему, яка дає більше число клювань. Якщо, наприклад, в даний час в даному місці і з даними воблером у вас було два-три щучих контакти на "Кармен", а інші варіанти по "музичному супроводу" не дали яких-небудь значимих результатів, то і далі стоїть анімувати воблер в тому ж ритмі з опери Бізе.

Зрозуміло, що класика в такому контексті не особливо відрізняється від "попси". Але тут вже кожен має право вибирати те, що йому ближче.

Вот где Вам и пригодится ваш mp3 плеер, если еще не имеете, то посетите portamix.com.ua там неотменно что-то подберете.

У полоні напівсліпої віри

У приманку треба вірити. Це твердження не потребує доказів. До тих пір, поки вам самому не вдасться "розловити" ту чи іншу блешню або воблер, у вас будуть сумніви в ефективності цієї приманки, навіть якщо хтось із знайомих її просто-таки обожнює.

Воблери мінноу начебто не особливо відрізняються один від одного, різниця - більше в розмірі і кольорі. Тим не менш, набираючись досвіду ловлі на мінноу, робиш для себе висновок, що одні з них - ловлять, інші - ні. Розумом розумієш, що в цьому дуже велика частка віри. Віра часто пригнічує практичний досвід, перешкоджаючи проведенню неупереджених експериментів. Якщо у вашому розпорядженні є два воблера, на один з яких ви вже успішно ловили - він весь у подряпинах від риб'ячих зубів, а на іншому, що називається, "муха ще не сиділа", то почнете ви завжди з першого. Буде клювати - про другий і не згадаєте. Не буде - поставите через якийсь час другий, результат буде прогнозований, і ярлик безперспективного приклеїться до воблера ще міцніше ...

Приблизно за такою схемою формується найчастіше розмежування воблерів на ті, які "ловлять", і ті, які "не ловлять". Навіть коли ти розумієш, що схема ця порочна, все одно продовжуєш їй слідувати.

Цікаво буває зіставити думки різних реально практикуючих спінінгістів по одних і тих же моделям воблерів. В одних випадках вони строго збігаються, в інших - виявляються діаметрально протилежними.

У формуванні нашого судження про спінінгові приманки дуже велике значення належить впевненість в її робочих достоїнствах. Проте тут навряд чи можна говорити про сліпу і необгрунтовану віру за типом релігійної. Швидше, має місце такий ланцюжок: початкова скептично стримана оцінка, більш-менш об'ємний і насичений досвід використання, і висновки про достоїнства приманки. Висновки, як можна помітити, далеко не завжди вірні, але так все ж таки кращі, ніж намагатися оцінити приманку тільки "по одягу", тобто без кваліфікованої практики її використання.

Пошуки різноманіття в дуже вузьких рамках

Отже, маючи два відправних моменти - що воблери мінноу дуже один на одного схожі, і що головна роль в оцінці їх реальних якостей відводиться практиці використання, спробуємо, тим не менш, дати деякі поради з вибору цих воблерів. У зв'язку з цим з самого початку виникає кілька принципових питань, на які я спробую у стислій формі дати відповіді.

Питання перше: яка оптимальна ступінь плавучості для мінноу? Якщо коротко, то універсальний варіант - це суспендер. Точніше, немає суворої необхідності домагатися від воблера чітко нульової плавучості; невеликий плюс-мінус - це прийнятно. "Сильно плаваючі" мінноу, з мого досвіду, можуть бути корисні тільки там, де протягом проводки дуже часто виникає необхідність виводити воблер на саму поверхню - наприклад, де відносно глибокі місця чергуються з плямами водоростей або з майже коряжниками, що майже стирчать з води.

"Підкреслено потопаючі" мінноу можуть дати непоганий результат, коли риба схильна краще реагувати на проводку не в метровому приповерхневому шарі (як це зазвичай буває при ловлі на ці моделі), а суттєво нижче. Крім того, вони за інших рівних умов летять далі.

Варто, мабуть, звернути увагу і ось ще на якийсь момент. Досить часто буває так, що ви купуєте воблер, на якому бачите позначення "SP", тобто "Суспендер", а на ділі виявляється, що він спливає як пробка. Така невідповідність характерна в основному для дешевих воблерів, проте зустрічається і для деяких дорогих . Так що не варто настільки вже й легко вірити написаному.

Відразу виникає друге питання: а наскільки виправдана різниця в ціні - адже мінноу, як і воблери взагалі, бувають і підозріло дешевими, і неймовірно дорогими? Справді, я зустрічав у продажу мінноу ціною від п'ятнадцяти до триста гривень. Скажу по секрету: той, що за п'ятнадцять, я не пробував, але ось, наприклад, DaMiKi Pirami, які коштували близько 25, "косять" хижака просто на раз-два. Тоді як тристагривневі - працювали, м'яко кажучи, посередньо ...

Але я б не став на основі цього порівняння робити далекосяжні висновки. Все ж таки, в цілому, дорогий воблер краще дешевого. Навіть якщо робити поправку на суб'єктивність оцінок, то з дешевих мінноу по-справжньому робочим виявляється приблизно кожен третій, з дорогих - більше половини.

Наступне питання: які оптимальні розміри мінноу? Коли мова йде про воблери інших типів, то довжина 12 см - вже вважається великою. Для мінноу ж, розрахованого на щуку порядку кілограма-двох, 12 см - це середній розмір. Точніше, так: від 9 до 14 см - найбільш ходовий "щучий" розмір мінноу. Вузькі мінноу довжиною 55-65 мм - це вже скоріше окуневі воблери, причому характерна величина окуня, на якого вони розраховані - у районі 100 - 250гр. Для більш дрібного окуня доречніше мінноу довжиною 38-50 мм.

Найскладніше питання: яка оптимальна "гра" для воблера мінноу? І тут я маю на увазі вже не анімацію, тобто ту складову "гри", що визначається рибалкою, а вродженою властивістю тієї або іншої моделі. Якщо у вас вже є хоча б невеликий досвід ловлі на мінноу, то ви повинні були помітити, що при одній і тій же схемі анімації різні воблери цього типу ведуть себе не однаково. Одні - після кожного "твічу" розвертаються майже на 180 °, інші - можуть як розвернутися, так і смикнути в ту ж сторону, куди вони відхилилися на попередній потяжці, одні - відхиляються від загального напрямку проводки мінімально, інші - розкидаються широко і т. д. Варіантів тут - маса, але, найголовніше, - універсальної відповіді на поставлене запитання немає. Все залежить від набору вихідних параметрів, і одним з основних є ступінь активності хижака, тому в попередньо розклад такий: чим агресивніше сьогодні налаштований об'єкт лову, тим "жвавіше" повинен вести себе воблер. Це відноситься в рівній мірі і до його анімації, і до вродженої "гри".

У виборі мінно під щуку і окуня теж можна виділити деякі переваги по "грі". Щука краще реагує на "регулярний" хід воблера, коли той стабільно йде зигзагом: вправо-вліво, вправо-вліво ... Окунь, особливо зграєвий, найчастіше бажає мінноу з хаотичним характером руху.

А як з довжиною вудилища - чи можна для твічінгу використовувати триметровий спінінг? Якби в Америці, де твічінг зародився і став дуже популярним, дізналися, що в нас цим методом ловлять десятифутовими вудлищами, нас би прийняли за збоченців. Але ми то - нічого, ловимо. Правда, робиться це більше від безвиході - коли немає іншого способу забезпечити необхідну дальність закидання воблера. Однак, скажу я вам, якщо далекобійність не надто актуальна, краще все ж обмежити довжину спінінга хоча б дев'ятьма футами (2,74 м), Тому що з дуже довгими вудлищами виходить не твічінг, а його віддалена подоба. В ідеалі ж довжина спінінга для лову на воблери мінноу повинна лежати в межах 7-8 футів (2,13-2,44 м). З довгим вудилищем - два послідовних коротких "твічі" зливаються в один.

Ще неодмінно потрібно відзначити, що жилка для твічінгу годиться тільки багатоволоконна. На цьому, до речі, сходяться і багато американських профі, навіть з тих що неабияк "підсіли" в останні роки на "флюорокарбон". Будь-який різновид нинішньої монофільної жилки - гірше. "Монофіл", по-перше, гасить дрібні "твічі", по-друге, не дозволяє так само ефективно, як "плетенка", продирати траву, що в більшості випадків ловлі на мінноу вельми критично.

Не знаю, наскільки наша сьогоднішня розмова сприяла тому, що б ви чи зацікавилися воблерами класу "мінно", або, якщо вже пробували їх раніше, але так і не розловили їх, тепер відчули до мінноу свіжий інтерес, але загальна кількість спінінгістів, які довіряють цим непоказним на вигляд воблерам, в наступному сезоні буде істотно більшою, ніж у сезоні минулому. Іншими словами, зараз є чітко виражена позитивна динаміка зростання популярності воблерів мінноу. Її можна простежити і за рівнем продаваємості мінноу на тлі інших позицій.

Можу навести ось який приклад. Років п'ять тому в нашу країну завезли дуже великий обсяг воблерів однієї азіатської фірми - майже весь її асортимент: мінноу, раттліни, різноманітні кренкі, уокер, поппери ... Потім, років через два-три, була наступна поставка, причому сформована вона була пропорційно тому, як продавалася та чи інша модель з першої поставки. У результаті першими, причому дуже швидко, виявилися розкуплені саме мінноу. Чи це не відображення динаміки популярності?

2vanya2

22.03.2012, 19:33

Особливості зимової ловлі плотви і підлящика на озерах

У лові озерної плітки і підлящика взимку є дві суперечливі особливості. Перша - це відносна складність пошуку, а друга - досить проста технологія самої ловлі після виявлення риби. Можливо, саме тому велика частина рибалок на багатьох водоймах ловлять саме цю рибу. Одного разу, зрозумівши звички плотви та ляща окремо взятого озера, вони спокійнісінько рибалять навіть з примітивними знаряддями і технікою лову, з якими в іншому місці можуть навіть не відійти від нуля. Багато хто в своїй риболовній практиці зустрічав таких корифеїв, обловити яких вважається майже подвигом. Подібне виникає через нерозуміння причин чужого успіху.

Виявивши рибу і правильно діючи, ви можете ловити її кілька рибалок (а то й майже весь сезон) практично з одних і тих же лунок.

Тепер про те, як же знайти такі лунки самому, не користуючись чужими надбаннями. Для вдумливої ловлі плотви і підлящика на озерах необхідно мати мінімум півтора-два дні. Вирушаючи на один день (мається на увазі, що рибу треба ще знайти), ви ризикуєте витратити весь час лише на пошук. Мій власний досвід ловлі на стоячих озерах дещо суперечить поширеній думці, ніби підлящик взимку тримається щільними зграями і, мовляв, варто їх знайти, не розлякати - і улов у кишені. Можливо, я роблю щось не так, але я таких природних місць не виявляв, а початкова порція риби зі свіжої лунки рідко перевищувала 1-2 штуки. Винятком були випадки, коли я рибалив в регулярно підгодовуємих місцях. Тому при відсутності попередньої інформації будьте готові до тривалого пошуку, який може зайняти майже весь день.

Я зупинився на приблизно такій технології пошуку. Після виходу на водойму в місця передбачуваного знаходження риби я починаю проміряти глибину в лунках через кожні кілька десятків метрів один від одного (в залежності від передбачуваного рельєфу), у пошуках відповідних глибин і привабливого рельєфу дна. Зазвичай це плавний схил в глибинній частині озера або перепади глибин на рівних ділянках. Ті, хто просто шукає максимальну глибину, думаючи, що тут риба обов'язково зібралася, дуже часто помиляються. Приміром, на озері, де я найчастіше ловлю підлящика біля ями 8,5 м, він жодного разу не попадався глибше 6,8-метрової глибини.

Найчастіше біла риба стоїть на схилі, дуже чітко дотримуючись певного діапазону глибин, який вам і необхідно зачепити хоча б однієї лункою. Іноді верхня і нижня межа цього горизонту знаходяться в межах 40-60 см. У абсолютній більшості випадків навіть невеликий перепад краще рівного столу. Мені здається, що схили, віддалені від берега, вигідніші прибережних при однакових характеристиках. Неодноразово помічав, що на перших відсоток плітки і підлящиків хворих різними паразитами набагато більший.

Для збільшення ймовірності виявлення риби на обраній ділянці озера я завжди використовую підгодівлю, так як це дозволяє істотно зменшити час пошуку. А, на мій погляд, саме це є лімітуючим фактором, особливо, на початку зими. Тому я вважаю за краще витратити іноді істотну частину підгодівлі "вхолосту", але знайти рибу раніше. Якщо ви надумаєте прислухатися до цих порад, то запасіться деяким резервом кормової суміші.

Пам'ятайте, що чим більше ви свердлите і шукайте рибу, навіть коли вона вважається активною, тим раніше вона появиться в улові. Активна риба, не обов'язково швидко рухається і взагалі рухається по всій водоймі. Та й не факт, що цей рух буде у вашу сторону, на озері може бути багато рибалок.

Для наочності опишу послідовність своїх дій при пошуку підлящика. Озеро довжиною б-7 і шириною до 2 км, зі смугою кам'янисто-піщаних банок приблизно по центральній лінії. По обидві сторони від цієї смуги мулисте дно, глибини доходять до 5,5-6,5 м, місцями ями до 8,5 м, а на банках - від 1 до 3 м. Дуже рідко зустрічаються ділянки з слабенькою непостійною течією. Зараз я, звичайно, дуже добре уявляю рельєф у місцях лову і знаходжу шукане дещо раніше - просто по берегових орієнтирах, але коли берег не видно, доводиться діяти "по-старому".

Перший день рибалки

Починаю свердлити від берега приблизно через 4-4,5 метри. Тут починається другий, глибинний схил і вже може бути присутній підлящик. Він краще плотви через розміри і більш масовим підходом на підгодівлю у другий день, коли улов може зрости в десятки разів. Лунки роблю з таким розрахунком, щоб перепад між ними був у межах 20-40 см, а відстань - не менше 7-10 м. Після виходу на "стіл" відстань між сусідніми лунками максимально збільшую (іноді до 30-40 м), так як це найгірша ділянка, але інколи і вона дає рибу. Такий "широкий крок" зберігаю до початку зміни рельєфу, зазвичай це підйом на банку, але в деяких місцях йому передує спуск і підйом по схилу ями. Зачепивши яму, я намагаюся пройти її межі, тоді можна розташувати більше лунок з більш вигідним "кроком". Поясню, що найчастіше відстань між двома годувальними точками не повинна бути менше 10 м, при цьому вони в сумі зберуть більше риби. Дно ями мене, практично, не цікавить через те, що за всі спроби щось зловити з дна не клюнуло жодної рибки! Зазвичай найглибша лунка це 6,5-7 м, причому не особливо розраховую на неї.

Після свердління кожних 3-4 лунок з цікавим рельєфом прикормлюю їх невеликою кількістю мотиля (1 маленька годівниця) і рослинною сумішшю (близько 3-4 грудок). Не варто скупитися годувати 15-20 лунок, вважаючи, що обловлювати їх всіх по черзі два дні довго і невигідно. Ловити ви будете, навіть при поганому клюванні, максимум з 7-8 найперспективніших лунок, це так, але вся справа в тому, що далеко не на кожній кормленій лунці буде достатня кількість риби і варто створити собі можливість вибрати найкращі. Годую я лунки по мірі свердління через повільність риби, даючи їй можливість зібратися на підгодівлю, поки шукаю і прикормлюю нові точки.

При такій тактиці після закінчення процесу перфорації льоду можна відразу приступати до облову першої серії на предмет виявлення горизонту лову. Перший і другий обходи є найважливішими, тому що, виявивши рибу, ви можете заздалегідь розташувати додаткові лунки по знайденій "рибній" глибині. Ну, а якщо ви прогавили рибу спочатку, то тим самим втратили час, який могли витратити на коригування своїх дій. У силу цього слід дуже ретельно обловлювати лунки на початку пошуку, при цьому важливі не тільки прямі, але і непрямі ознаки присутності або відсутності риби.

Що я маю на увазі? Це можуть бути й об'єктивні і суб'єктивні чинники, які ви можете тлумачити тим чи іншим чином. Можливо, це буде маленький перепад на тлі рівного столу, або дуже характерне клювання (і, тим більше, упіймання риби). Наприклад, якщо попадається окунь, то шанс зустріти підлящика не великий. В якості непрямих ознак присутності може бути відсутність клювань дрібноти на перспективній точці при наявності цієї ж дрібноти на сусідніх лунках з подібним рельєфом. Іноді в мене без якихось усвідомлених натяків просто виникає відчуття, ніби "на цій лунці риба буде клювати", і воно виявляється вірним. Можливо, це просто пов'язано з певними, нехай і неусвідомленими знаннями.

Коли ви починаєте свої дії та клювань різної риби цілком достатньо, то варто звертати увагу тільки на ті лунки, де виявили шукане. Якщо ж клювання єдине, потрібно використовувати будь-які навіть примарні натяки. Особисто я взяв за правило спочатку пошуку звертати увагу на всі лунки, де були покльовки підлящика і плітки, а також на ті, де були нерозпізнані клювання на тій же глибині. Оскільки перший день майже повністю присвячується пошуку найбільш перспективного місця, то всі крапки над "i" треба розставити до вечора, щоб наступний день цілком присвятити ловлі на самих рибних лунках. Цікаві для мене лунки догодовую після кожного відвідування порцією мотиля і грудкою підгодівлі, а на лунки, де після двох-трьох заходів не було нічого цікавого, як правило, не повертаюся. Це дозволяє максимально швидко зосередитися на самому рибному горизонті, де посилюється інтенсивність підгодівлі.

Отже, наближається вечір, а значить час остаточного вибору кращих лунок на завтра. Коли є з десяток або більше уловистих, все чудово. У цьому випадку вибираю б-7 найкращих. А коли таких дірок всього 2-3? У цьому випадку зосереджуюсь на них, а попутно свердлю додаткові, з'ясованої глибини з більш масованим початковим закормом. Якщо їх правильно розмістити, то мінімум частина з них спрацює на наступний день. Одним з показників правильно обраного місця є помітне почастішання клювань до вечора, а також збільшення в улові відсотку потрібної риби.

Після закінчення ловлі необхідно підгодувати майбутню здобич на ніч. Краще всього це зробити за допомогою великої годівниці, акуратно розкритої біля дна (якщо сильний мороз, то грудки кидаю з руки). Нічна доза підгодівлі повинна значно перевищувати ту, що робилася після кожного відвідування лунки в день, адже часу до ранку багато.

Другий день рибалки

Починається він тим же, чим закінчився попередній, - годуванням. Але є й відмінності, зараз потрібно доставити значну кількість корму, не лякаючи рибу, яка там точно є. Для цього мотилем годують з використанням дрібної годівниці, відкриваючи її трохи вище. Рослинну суміш кидаю грудками прямо в лунку. У моїй практиці найперший прохід завжди був мало результативним. Але з кожним наступним, при регулярному догодовуванні, інтенсивність клювання зростає. Якщо риби дуже багато, то з усіх лунок я вибираю 3-4 самих кращих чи просто близько розташованих (щоб менше ходити) і годую тепер тільки їх. Коли блешні, в буквальному сенсі, не дають торкнутися дна, можна використовувати снасть для швидкого опускання приманки. У її конструкцію входить тягарець, який дозволяє опустити легку мормишку. Від звичайних "донок" оснащення відрізняється тільки відсутністю повідця з приманкою. Приманка кріпиться до основної жилки, а вже до блешні кріпиться повідець з більш тонкої (0,06-0,08 мм) жилки з тягарцем.

Якщо коротко написати алгоритм моїх дій при ловлі білої риби, то вийде приблизно так:

1. Пошук підходящого рельєфу і глибини.
2. Свердління і підгодовування лунок на ділянках передбачуваної стоянки риби.
3. Вибір лунок, які знаходяться "на рибі". Збільшення їх кількості до оптимального.
4. Активна підгодівля цих лунок вдень і на ніч.
5. Ранкова підгодівля і ловля риби.

В описаній послідовності дій наголос був зроблений на ловлю підлящика, так як він у тих водоймах є більш бажаною здобиччю. Якщо б вигіднішою виявилася ловля плотви, то я б вніс такі поправки.

1. Змістив основний акцент при свердлінні лунок на дещо мілкіші.
2. Постарався б годувати їх "стовпом" і як можна частіше.
3. При цьому став би дуже часто перевіряти горизонт лову до 2-3 м над дном, де вона може перебувати.
4. Збільшив би кількість робочих лунок до 10-12, так як пізній підхід цієї риби на підгодівлю не такий лавиноподібний як у підлящика, і лунки, швидше вибиваються.
5. Можливо, періодично намагався б на глибоких озерах обловлювати берегові мілководні схили, особливо їх нижні межі. Тут плітка буває не завжди, найчастіше вона тут трохи дрібніша, але зате у великих кількостях і ловиться набагато швидше через менші глибини.

2vanya2

23.03.2012, 15:26

Де шукати великого коропа весною ?

Я вважаю, що весняна пора - це одна з найкращих пір року, щоб відправитися на рибалку за найбільшими коропами. Оскільки температура води починає підвищуватися, вони знаходяться в процесі "пробудження" після холодної зими і готуються до нересту.

У цей час короп стає більш жвавим, і ми можемо з легкістю визначати його місце розташування по рухах у воді. Після зими на тілі у коропа може бути багато п'явок, і він часто вистрибує з води, треться об очерет, корчі та інші водні перешкоди, щоб позбутися від них. Спостерігаючи за поверхнею водойми, можна розпізнати всі ці маніпуляції.

Весна - пора року, коли в озері бурхливо починає розвиватися водна рослинність. Все, що Вам потрібно зробити, це знайти острівець водоростей, і короп не змусить себе довго чекати. Біля водоростей завжди перебуває велика кількість природної їжі, такої як равлики, мотиль, креветки, жуки і т.д., і короп завжди буде шукати водорості, щоб поласувати ними.

Тактика, яку можна застосовувати на весняних коропових сесіях

Якщо ви будете ловити коропа в другій половині весни, ви обов'язково повинні шукати густі зарості водоростей. Найголовніше, що ви повинні знати - це як представити його величності коропу Вашу приманку в таких місцях.

Чисті ділянки між водоростями - гарні місця, щоб закинути туди свої оснащення. Чисті доріжки і плями серед густих заростей водоростей зазвичай створювалися коропом, який харчувався мотилем, який перебуває тут у глибокому мулі. Це буде означати, що короп із задоволенням візьме приманку на цій стежці, без всякої підозри. Добре також закинути оснащення і по краях заростей водоростей, тоді до приманки можуть підійти не тільки коропи, що харчуються в траві, але й риби з інших областей водойми. Ще одна вигода від розташування ваших оснащень по краях заростей полягає в тому, що подання приманки на дні може бути кращим, і ви не будете постійно турбуватися про те, як розташувалася ваша принада в густій траві.

Шукайте ту сторону берега, на яку світить ранкове сонце. Короп завжди буде шукати ті області водойми, які прогріваються швидше. Якщо прибережна ділянка, на яку світить ранкове сонце, буде також і мілка, то це буде ідеальне місце для ловлі біля берега.

Звертайте увагу, де колись інші рибалки ловили великих коропів, і в який час. Великі коропи будуть знаходитися в тих же областях озера приблизно в той же самий час, як і в попередні роки. Великий короп може також вибрати собі укриття в якій-небудь певній частині озера і перебувати там постійно, тому дуже важливо знати про попередні успіхи у ловлі великих коропів.

Все ж таки я думаю, що найкращим місцем, для ловлі великих коропів навесні, будуть зарості водоростей. Знайдіть поля густих водоростей і ви знайдете коропа!

2vanya2

23.03.2012, 21:16

Ловля щуки на живця: снасті та спорядження
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Популярним і ефективним методом ловлі щуки - є ловля на живця. Представляємо Вам першу з двох публікацій, в яких докладно розглянемо цей метод рибної ловлі. Сьогодні Ви дізнаєтеся більше про спорядження, яке призначене для ловлі щуки на живця. А в наступній публікації розглянемо методи та способи ловлі цієї хижачки.

Отже кілька слів про спорядження, без якого краще не починати ловлю на живця. Починаємо з вудилища - його довжина повинна коливатися в межах 3,5-4 метри. Бланк не повинен бути дуже жорстким, я рекомендую обирати з відхиленням кривої в межах 2,5 lbs. Перш за все, справа в тому, щоб не втратити комплект після закидання живця, або після ривка (мова йде про притоплення жилки при далеких закидах, як під час матчевої ловлі), коли оснащення вже буде в воді. Що стосується котушки, то в першу чергу увагу слід звернути на шпулю, яка повинна містити мінімум 150-200 м жилки діаметром 0,3 мм. Це мінімум, який необхідний для відносно безпечної ловлі цим методом, а саме для виважування. Важливим є (а на мій погляд, навіть необхідним) наявність ефективного і справного гальма, яке має захистити нас від можливих далеких відпливань щуки.

Говорячи про жилку, потрібно кілька слів сказати про повідець, який на мою думку відіграє дуже важливу роль, і доцільність його використання - однозначна. Ловля хижака, тим і цікава що боротьба з ним часто дуже непроста, тому наш комплект може наражатись на різноманітні пошкодження та заплутування. При ловлі на живця я використовую повідці з мінімальною довжиною в кільканадцять сантиметрів, і вони, як правило, зроблені з твердих матеріалів (наприклад, сталеві). Є також рибалки, які стверджують, що повідець повинен бути ще більшим, і досягати кількох десятків сантиметрів - я пробував, однак в такому випадку, мені весь час запутується оснащення, тому залишаюсь на своєму.

Гачок - дуже важливий елемент, який іноді недооцінюють, а він відіграє далеко не останню роль, якщо мова йде про ефективність ловлі риби. Найголовніше це гострота гачка. Слід пам'ятати, що щука має дуже жорсткий рот, і тому, підсікання з гачком поганої якості може бути неефективним, і найголовніше, це значно збільшує больові відчуття щуки! В більшості випадків я ловлю на дрібного живця, тому, як правило, використовую одинарний гачок або невеликий подвійний.

Що стосується поплавців, то тут, в принципі, велика свобода вибору - я використовую звичайні, з ковзаючим монтажем, і без всіляких надмірностей. Важливим, є те, щоб легко виставлялась глибина. А в цьому випадку це робиться за допомогою стопорка, таким чином, це дозволяє, порівняно легко пристосуватися до водойми. Звичайно, як і гачок, поплавець повинен бути тісно узгоджений з розміром живця.

Це основне спорядження, без якого, не можливо ефективно й усвідомлено ловити щуку на живця. На додаток до цих компонентів, потрібні також додаткові аксесуари, які напевно кожен рибалка вже має, наприклад кусачки, сачок, вага, зевнік, екстрактор і т.д.

У наступній статті ми опишемо кілька методів ловлі щуки на живця, після чого цю інформацію можна буде застосувати на практиці!

2vanya2

24.03.2012, 10:01

Підгодівля для зимової ловлі ляща
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При ловлі ляща взимку як кивковою так і поплавковою вудочкою позитивні результати приносить правильна підгодівля. Взимку ляща досить ефективно приманюють до місця ловлі дрібно змолоті рослинні суміші. Звичайно на сьогоднійшній день в продажі є готові зимові прикормки. Але, багато рибалок самі полюбляють готувати прикормку на основі панірувальних сухарів, макухи, дрібномеленого підсмаженого насіння. Там, де немає засилля йоржа та іншої дрібної риби, використовують корм на основі мотиля, трубочника, рубаних хробаків без додавання рослинних домішок.

Прикормка з мотиля робиться так. Тонкодисперсну суху глину (попередньо просіяну через сито) висипають на мотиля, якого потім обережно перемішують, щоб отримати дрібні грудочки. Ці грудочки кладуть у велику конусну годівницю, яка відкривається висмикуванням пружинки, і опускають на дно. Для прикормки на мулистому грунті кулі не годяться, оскільки можуть глибоко зануритися в шар мулу.

Мотиля слід зберігати в сухому газетному папері, в холодильнику з температурою 2 +1 градусза Цельсієм. При дотриманні цієї умови мотиль може зберігатися 5-7 днів. Слід зберігати мотиля так, щоб уникати різкого і сильного перепаду температур.

Загиблі личинки також можна використовувати. Якщо посипати їх крохмалем, то вони легко відділяються одна від одної. Для того щоб зробити підгодівлю важчою (це важливо, якщо ловлять на сильній течії) використовують дрібний гравій, який додають безпосередньо в суміш глини та мотиля. Аналогічно поступають, коли включають рубаних черв'яків.

2vanya2

25.03.2012, 12:56

Інший погляд на вплив атмосферного тиску на поведінку риби

Науковці від давна намагаються з'ясувати, як впливає атмосферний тиск на життєдіяльність риби. Зі зрозумілих причин це питання є також цікавим і для рибалок. Основний висновок, до якого приходили ті і інші в результаті своїх спостережень та дослідів, такий: будь-яка зміна атмосферного тиску відразу відбивається на фізіологічному стані риби, знижуючи її активність, або, навпаки, примушуючи інтенсивніше переміщатися в пошуках корму.

Рибалки з досвідом можуть запросто підтвердити цей факт. Всі, навіть люди які далекі від риболовлі, чули і знають що риба не ловиться, або погано ловиться при зміні атмосферного тиску. Також практично всі, як один, пояснюють це наявністю у риби органу "відповідального" за подібну реакцію. Це плавальний міхур, який, нібито стискаючись або роздуваючись, реагує на зміни зовнішнього атмосферного тиску, вносячи в життя риб певний дискомфорт.

Проте, якщо замислитись, і поглянути на це дещо з іншого боку, це не зовсім вірно.

Спробуємо пояснити і розглянути це питання детальніше і з прикладами. Плавальний міхур звичайно є, індикатором тих складних фізико-біологічних процесів, які постійно йдуть в природі і серед яких можна назвати коливання атмосферного тиску. Але, швидше за все, цей орган служить рибі для вертикальної орієнтації в товщі води, допомагаючи рефлекторно триматися на певній глибині і зрівнювати питому вагу риби з щільністю води. Це дозволяє рибі переміщатися у водному середовищі з найменшими енергетичними затратами.

Тепер на основі простих міркувань спробуємо показати, що атмосферний тиск, точніше, його коливання, не безпосередньо, а лише побічно, опосередковано впливають на поведінку риби.

З фізичної точки зору зовнішній тиск, що діє на рибу у воді, складається з атмосферного тиску над поверхнею води і з тиску водяного стовпа, відповідного тій глибині, на якій знаходиться риба.

Подивимося, як співвідносяться зміни тиску в повітрі, вимірювані висотою ртутного стовпа, і у воді. При цьому, звичайно, слід враховувати, що щільність води майже в 13 разів менше щільності ртуті і в 800 разів більше щільності повітря. Найпростіші розрахунки покажуть, що, наприклад, для людини зміна атмосферного тиску на 10 міліметрів ртутного стовпа буде еквівалентною переміщенню по вертикалі на 100 метрів. У воді аналогічне пересування для риби складе трохи більше 10 сантиметрів, що практично відповідає висоті її тіла. Та й взагалі, часто доводиться спостерігати, як при незмінному атмосферному тиску риба без жодного збитку для свого здоров'я здійснює в товщі води гігантські - в нашому розумінні - вертикальні переміщення і навіть вистрибує у повітря. Так, лящ, що вранці "грається" на поверхні водойми, піднімається для цього з глибини до 10 метрів, що на повітрі відповідає швидкому сходженню на висоту майже 12 кілометрів.

Підсумовуючи має бути зрозуміло, що природа влаштувала рибу так, що навіть різкі скачки тиску помітного фізіологічного впливу на її організм надати не можуть.

І таким чином, для рибалки питання про вплив атмосферного тиску на поведінку риби все таки залишається відкритим і неоднозначним, оскільки з одного боку ми маємо багаторічні спостереження рибалок, а з іншого чисту науку, і ті ж спостереження тільки з іншим підходом.

Скоріш за все на зміну поведінки риби впливає не лише атмосферний тиск, а зміна стану атмосфери взагалі, адже зміна тиску веде і до зміни погоди, що також, за спостереженнями рибалок впливає на поведінку риби, при цьому змінюється і вітер, а його вплив на клювання риби більш очевидний...

2vanya2

26.03.2012, 19:38

Причини окуневих капризів

"Спіймати окуння простіше простого, його ловля найпростіша і не потребує особливих зусиль, вмінь, та снастей" - такі слова можна почути від багатьох рибалок. Можливо, в порівнянні з ловлею на спінінг інших хижих риб з цим твердженням можна погодитись, однак простота ловлі окуня на спінг - удавана. На наш погляд, така ілюзія виникає тому, що окунь своєю чисельністю набагато перевершує всіх інших прісноводних хижаків. Їх багаточисельність, і всюдисучість приводить до того, що майже завжди знайдуться представники, які не звертають увагу на недосконалість снасті, огріхи при проводці або погодні катаклізми і порадують вас клюванням. В результаті рибалки повертаються з риболовлі задоволені своїми результатоми, навіть не підозрюючи, наскільки він міг бути кращим.

Напевно вам знайомі ситуації, коли ви разом з іншими спінігістами ловили окуня в одному місці - стояли поруч на березі або перебували в одному човні, і активність риби була досить високою, і снасті у вас подібні, і приманки однакові а результати риболовлі суттєво відрізняються а то й взагалі протилежні . Ради справедливості слід сказати, що при ловлі інших хижаків, та й не тільки хижаків, подібне теж трапляється, але окунь в цьому відношенні - поза конкуренцією. Причина подібної, часом незрозумілої, поведінки і якогось виборочного по незрозумілим критеріям клювання, полягає в тому, що окунь - не стовідсотковий хижак.

Справжні хижі риби, такі, як щука, судак, жерех, в більшості випадків харчуються лише рибою. У окуня ж, раціон більш широкий: це і земляні черв'яки, і якісь водяні таргани, і інша легка здобич. Трапляється, що з водойми, що буквально кишить мальком, витягаєш окунів, в шлунках яких переважають водні комахи.

В силу своєї всеїдності окунь здатний візуально ідентифікувати безліч підводних предметів, а при зустрічі з незнайомим йому раніше кормовим об'єктом, яким є ваша блешня, інстинктивно проявляє і здорову цікавість, і обережність. При цьому він добре розрізняє окремі елементи тієї конструкції, яку ви пропонуєте йому. Справжні хижаки при полюванні заряджені тільки на один об'єкт - кормову рибу, і якщо ваша приманка опинилася поруч, то вони сприймають і атакують її як єдине ціле. Іншими словами, щука ніколи не захоче відкусити свинцеву головку вашого улюбленого твістера, тоді як окунь зробив би це з великим задоволенням.

У цьому, на мій погляд, прихована основна причина окуневих капризів. Життя в зграї і недостатній для справжнього господаря водойми розмір теж нерідко визначають поведінку окуня щодо спінінгових приманок, тому не дивно, що існує велика різноманітність приманок і прийомів ловлі, якими можна успішно ловити окуня.

2vanya2

27.03.2012, 14:04

Кетчер - ефективна приманка для ловлі окуня
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В результаті "м'якої революції" силікон - віброхвости і твістери - значно потіснили обертальні блешні. Маючи явну перевагу при ловлі ступінчастою проводкою на глибині, ці приманки гідно конкурують з "оберталками" і на мілководді. Іноді вони виявляються незамінні при рішенні дуже незвичайних завдань. Проте, сьогодні не про це, а поговоримо як можна ефективно об'єднати ці дві приманки і отримати дуже вловисту снасть для ловлі окуня.

Дуже часто я використовую джиг-голівку в комбінації з невеликою обертальною пелюсткою на спеціальному дроті-застібці. В іноземних каталогах це пристосування називається спіннер (spinner), а в комбінації з джиг-головкою - спіннер-бейт (spinner-bait), тобто приманка з "оберталкою". У нас для неї не існує загальноприйнятої назви. Часом цю приманку називають "кетчер", в перекладі - "ловить", для цієї приманки, по-моєму, цілком підходить. Взагалі, кетчер заслуговує набагато більшої уваги, ніж йому приділяють і в магазинах, і в риболовній літературі.

Обертальна пелюстка дає їй багато нових корисних якостей, хоча головним діючим елементом залишається твістер. Чому окунь нападає на пластикову насадку, а не на "оберталку", точно сказати не беруся. Але я не пам'ятаю жодного випадку, коли б окунь стукав по пелюстці і засікався зовні. Чи говорить це про те, що твістер в усіх випадках привабливіший для окуня, ніж обертальна блешня? Не думаю.

Швидше, коли окунь вже налаштувався на атаку, спрацьовує інстинкт "великому шматку рот радіє", або ж цей хижак намагається усунути конкурента. В усякому разі, обертальна пелюстка робить приманку помітнішою, приваблюючи рибу здалеку.

Твістер або віброхвіст отримує від обертання пелюстки додаткову гру. Сама приманка виглядає крупнішою, що приваблює і більш велику рибу. Окуні беруть її охочіше, ніж джиг без пелюстки, крім того, змінюється гра. Падіння приманки стає уповільненим - пелюстка виконує роль парашута, і збільшується кількість клювань при зануренні. При рівномірній проводці посилюється натягнення жилки, а значить, поліпшується контакт з приманкою. При тій же швидкості проводки можна застосовувати головки істотно більшої ваги, тобто збільшити дальність закидання (аеродинаміка при монтажі пелюстки погіршується незначно).

Існує два рівноцінних варіанти монтажу пелюстки: через вертлюжок і за допомогою дужки. Вертлюжок дає пелюстці максимум свободи для обертання і можливість її змінювати. Дужка дозволяє зробити кріплення компактним. Пелюстки застосовуються краплеподібні, №0 і №1 для окуня, №2 для щуки. Дротяна арматура повинна відповідати величині пелюстки, яка при обертанні не повинна зачіпати за гачок. Важливо, щоб арматура була зроблена із застібкою - це дає можливість швидко поміняти голівку, створюючи самі різні за вагою, формою і кольором комбінації. Головки можна використовувати круглі, але в зарослих місцях на кілечку гачка можуть чіплятись водорості, що негативно вплине на результат. У таких випадках хороша голівка обтічної форми з винесеною вперед петлею.

Кетчером або просто легкою голівкою з твістером ми зазвичай ловимо окуня на порівняно мілких місцях, рівномірною або комбінованою проводкою. Враховуючи, що мова зараз йде про ловлю окуня, гра, розмір і колір пластикової приманки повинні не тільки привертати увагу хижака, а й провокувати його на клювання. З розміром визначитися легко-довжина приманки повинна бути в межах 4-6 см. Досить часто окунь явно віддає перевагу приманкам мінімального розміру.

Більш цікаве питання: які форми і кольори найбільш уловисті? Ті, яким ви довіряєте, оскільки з успіхом використовували їх. Деякі вважають за краще червоно-білу комбінацію "твістер - головка". Мої улюблені кольори-жовтий і чорний. Для окуня я вибираю твістери з вузьким і тонким хвостом, що дають швидку гру при повільній проводці.

Коли ми ловимо окуня на глибині ступінчастою проводкою, то гра і колір приманки йдуть на другий план. Головну роль відіграють проводка і розмір джиг-головки. Окунь небайдужий до ступінчастої проводки протягом всього спінінгового сезону, це ж саме можна сказати і про кетчер.

І мало не забув, експерементуючи з кетчером, можна добитись цікавих і неочікуваних результатів. Як от виявилося, що такою приманкою можна досить успішно ловити окуня в зарослих водоймах, адже при проводці, пелюстка, що обертається добре розганяє всі водорості і твістер з гачком легко і безеперешкодно проходить скрізь них, а так як окунь полюбляє ховатись в таких місцях, влаштовуючи там засідку, то після виходу приманки на чисту ділянку дуже часто атакує її. Ну а далі справа за Вами...

lenya111

27.03.2012, 16:15

Дужа класна штука!

2vanya2

28.03.2012, 14:53

Перше місце серед літніх окуневих приманок

Багато рибалок вже давно забули про обертальні блешні і ловлять як правило на воблери або різноманітні джигові приманки. А дарма. Обертальні блешні стоять на першому місці серед літніх окуневих приманок. Окуні відносяться до них з великим зацікавленням, вони приваблюють його візуально при проводці і створюваними у воді механічними коливаннями. Щоправда, далеко не завжди це виражається клюванням. Дуже часто окунь просто супроводжує блешню або б'є по ній таким чином, що засікти його неможливо. Причина може полягати як в неправильному виборі швидкості і горизонту проводки, так і в самій приманці.

Яким чином розмір, колір та інші параметри блешні можуть впливати на результат? "На міліметр менше, на окуня більше" - говорять рибалки. Здавалося б, що може бути простіше: прив'яжи блешню №0, а ще краще №00 - і лови. Використання таких дрібних блешень дійсно збільшує кількість клювань, але головним чином дрібного окуня. Це пов'язано не стільки з тим, що велика риба віддає перевагу великим приманкам, скільки з тим, що більші окуні тримаються на глибинах більше 2 метрів. "Нульовками" обловлювати такі глибини незручно: летять близько, повільно занурюються, при проводці швидко піднімаються у верхні шари води - все це сильно знижує темп ловлі.

Застосування грузила-головки вирішує проблему, але таку блешню вже не можна назвати "нульовкою". Якщо вас більше цікавить не кількість, а розмір спійманої риби, то основу вашого набору повинні складати "оберталки" №2 і №3 по класифікації Mepps для блешень типу "Aglia" і №1, №1+ , №2 для блешень "Aglia Long". Тут ми говорили про класичні Мепси, слід зауважити, що існують і інші фірми які виготовляють дуже подібні, нічим не гірші, а в деяких випадках і кращі блешні, в першу чергу це "BlueFox","Vibrax", "Elix" нумерація блешень в усіх цих фірмах співпадає.

Стайний спосіб життя - ще одна особливість, яку необхідно враховувати при ловлі окуня. Якщо вам вдалося спровокувати одного на клювання, то чим швидше і точніше ви повторите ваші дії, тим вище ймовірність зловити наступного.

І все ж дрібні "оберталки" необхідні в арсеналі спінінгіста націленого на ловлю окуня. Часто трапляється, що ця риба не реагує на більші приманки, і тоді "Aglia" №1, "Comet" №1, "Aglia Long" №0 можуть вас виручити. До повільної проводки дрібної блешні уздовж дна не залишаються байдужими і досить великі горбані. Якщо ви озброєні снастю відповідного тесту (Ultra Light), то боротьба з таким півкілограмовим красенем на тонкій жилці доставить вам справжню насолоду.

З приводу того, який колір пелюстки найбільш привабливий і на якому зупинити свій вибір залежно від умов ловлі і конкретного виду хижаків (і окуня в тому числі), можна прочитати самі різні, причому часто суперечливі рекомендації. Наприклад, наші знавці радять використовувати при поганій освітленості яскраві, світлі блешні (нікель і срібло), а при хорошій - темніші (мідь і латунь). Деякі американські експерти радять прямо протилежне.

Висновок, який я для себе зробив, - і мідний, і золотий, і срібний кольори приблизно рівноцінні. Не пригадаю жодного випадку, коли б від кольору пелюстки залежав результат ловлі. Кажу впевнено, оскільки серйозно займався цим питанням.

Насправді спектри відбитого від різних металів світла, з урахуванням поглинання водою і розсіювання відрізняються незначно. Якщо і варто експериментувати з кольором блешні, то більш радикально, тобто ставити чорні або яскраво забарвлені пелюстки. Якщо ви впевнені в тому, що колір має значення, можу порадити використовувати блешні з двоколірною пелюсткою: раніше я сам часто робив латунні пелюстки і сріблив їх тільки із зовнішнього боку. Але, вважаю, що краще витратити дорогоцінні години риболовлі на експерименти з розміром блешні, з її грою і проводкою, а не з кольором.

Оскільки окунь здатний детально розглядати блешню, корисно мати в конструкції блешні елемент, який би акцентував його увагу. Природно, цей елемент повинен розташовуватися або на гачку, або в безпосередній близькості від нього.

У найпоширеніших "дразнилках" збуджуючого ефекту домагаються при використанні різних відтінків червоно-оранжевого кольору. Це може бути забарвлений сердечник, пластикова кулька, оперення або просто яскравий кембрик на трійнику, твістер. Яскраво-червоний колір добре розрізняється окунями - очевидно, він відіграє важливу роль в розпізнаванні собі подібних - досить поглянути на їх черевні плавники.

В конструкції окуневого оснащення слід уникати елементів, які можуть насторожити хижака, - великих карабінів і товстих повідків. Ідеальний варіант - прив'язувати жилку безпосередньо до приманки. Це, звичайно, не дуже зручно і вимагає застосування якісних, блешень, що мало перекручують жилку, але іноді цей прийом себе виправдовує.

2vanya2

29.03.2012, 12:58

Барометр для рибалки своїми руками

Поки науковці досліджують вплив атмосферного тиску на рибу і її активність, багато рибалок переконані що клювання напряму залежить від його зміни. Буває підеш на рибалку ніби і погода хороша, а клювання немає. Причиною цьому може бути атмосферний тиск. Барометр купити не завжди вдається, тому хочу запропонувати конструкцію домашнього барометра, легкого у виготовленні, який дозволяє відслідковувати зміну атмосферного тиску.

Барометр складається з пляшки з прозорим склом, скляної трубки і пробки.

Пляшка на одну третину заповнюється водою, краще брати дисцильовану, оскільки звичайна через деякий час зацвітає. Воду можна злегка підфарбувати. У пробці робиться отвір, в який вставляється скляна трубка. Місце з'єднання замазується пластиліном. Тепер залишається заткнути пляшку пробкою. Барометр готовий.

Коли атмосферний тиск почне змінюватися, то зміниться рівень води в трубці.

Якщо з трубки почнуть виходити бульбашки повітря, значить тиск дуже високий, а це до ясної стійкої погоди, в такий час буває хороший кльов. Якщо вода почне виливатися через верх трубки, тиск низький, можна чекати бурю, а на риболовлю йти не варто.

2vanya2

30.03.2012, 10:47

Необхідні компоненти майстерності рибалки

Часто серед рибалок чути що найголовніше знати де ловити рибу. Проте знайти місця стоянок і жирування риби - ще не все. Треба вміти ловити рибу, знати техніку ловлі, а також якою снастю краще користуватися. Дана стаття більшою мірою призначена для початківців, а саме для того, щоб ті, хто тільки починає свій рибальський шлях змогли зорієнтуватись в багатогранному рибальському світі.

Ловля поплавковою вудочкою і впроводку на глибині більше 4 м скрутна, часто - неможлива, так само, як і ловля на дуже швидкій течії. Донна проводка, донна вудочка і снасті зимових типів хороші майже при будь-якій течії і на будь-якій глибині. На поверхні, невеликих глибинах і серед водоростей потрібні нахлист і частково поплавкова вудочка без грузила. Мормишечна снасть дозволяє ловити серед корчів і у вікнах водоростей. Ловля хижаків спінінгом навесні і восени здобутлива. Причому снасть придатна для ловлі і з човна, і з берега. Влітку ж, з розростанням водоростей, кількість доступних спінінгу місць значно скорочується, особливо при ловлі з берега.

Якою б снастю не ловив рибалка, йому необхідно досконало володіти нею. Треба вміти зробити точний і безшумний закид, підсікти рибу і вести з нею успішну боротьбу. Вміти правильно вибрати і застосувати блешню, воблер, джиг, гачок, поплавок або сигналізатор і грузило для донної вудочки - все це необхідні компоненти майстерності рибалки, придбані лише практикою. Дуже важливо оволодіти прийомами правильного користування катушечною снастю і всіма удосконаленнями в техніці рибальства. Це і найтонші жилки, і найбільш чутливі сигналізатори, і поплавці зі зворотним зв'язком, і грузила-годівниці.

Рибалки, що освоїли тільки один спосіб ловлі, часто зазнають невдачі. Це обмежує види риб, що трапляються в уловах, робить успіх залежним від їх клювання. Часто буває, що коли немає клювання мирних риб, клюють хижаки; коли припиняється клювання теплолюбних, починається клювання холодолюбивих і т. д. Нарешті, будь-яка риба краще клює в певний час доби. У темряві, наприклад, успішно можна ловити лише донною вудкою.

Рибалка, який володіє багатьма способами ловлі і різними снастями, завжди виявиться у виграші, незалежно від сезону і місця ловлі. Ловля різними снастями розширює рибальські межі, збагачує практику, підвищує майстерність. Якщо вважати, що вудочка - засіб зв'язку з підводним світом і його мешканцями, то саме вона і дозволяє нам дізнатися про поведінку мешканців водного царства. Ми дізнаємося, чим, коли і де харчуються риби, як розшукують їжу в темряві або в каламутній воді, знайомимося з їх звичками.

Різноманітні снасті і способи ловлі розширюють кругозір рибалки. Однак потрібно мати на увазі: застосовувати декілька способів і різні снасті одночасно не рекомендується. Як говорить прислів'я: "За двома зайцями поженешся, жодного не зловиш!"

2vanya2

30.03.2012, 17:41

Навики і прийоми спінінгової ловлі

Часом на водоймах я зустрічаю спінінгістів, які машинально, навіть не замислюючись над тим, що вони зараз роблять, закидають раз за разом одну й ту ж приманку в одну і ту ж точку. А в їх розмовах - лише спогади про минулі "вловисті" часи, та про те, що нині риби ну просто не стало. Але що ж заважає їм не тільки спробувати іншу приманку, але і змінити місце, пошукати цю саму рибу? Адже в спінінговій риболовлі головне - знайти хижака, зрозуміти де і як він стоїть, інше вже менш складно. . .

Але це, звичайно, крайність. В основному - у більшості рибалок є власна методика, особистий підхід до риболовлі. І я хочу поділитися з основами своєї тактики полювання на хижу рибу, виділивши послідовний ланцюжок дій, починаючи з оцінки умов що склалися на водоймі - і до максимального розуміння клювання, а також і про ті чи інші вподобання хижака.

Попередній аналіз

Це - оцінка метеоумов. Робиться ще вдома, до виїзду на водойму. Основні параметри - атмосферний тиск, сила і напрям вітру, температура повітря.

Я не вважаю, що зміна тиску прямо впливає на клювання хижака, але з його значенням найбільш легко зв'язати активність риби. Атмосферний тиск лише відображає зміну інших, більш важливих показників. Але він здатний підказати про розташування риби: при високій його величині риба виходить на мілководні ділянки водойми, з його падінням - скочується в глибину. У більшості водойм ця тенденція дотримується.

Тиск і активність хижака - на цю тему було достатньо публікацій, тому наведу лише факти, виходячи із записів в моїх щоденниках.

Хороше клювання:

- При зростанні атмосферного тиску; краще всього - в день його найвищого значення перед прийдешнім "обвалом". І чим різкіше і більш значущим буде цей "обвал" в наступні дні, тим краще тримається клювання напередодні;

- При постійно високому рівні тиску.

Нормальне клювання:

- При стабільному тиску, але не нижче 740 мм рт.ст.;

- При плавному збільшенні - наприклад, на день по 1-2 мм рт.ст.

Погане клювання:

- В день, з якого починається падіння, і чим воно різкіше, тим гірше;

- При стабільному, але дуже низькому тиску;

- При різких коливаннях (не важливо - при підйомі чи падінні).

Одного разу я потрапив на рибалку, коли наді мною проходили один за одним грозові фронти. Очікуваний час до появи нового - 1,5-2 години. Так ось клювання ставало прямо якимось шаленим, коли фронт знаходився зовсім близько. Як тільки ж він "накривав" мене - клювань не було взагалі - і так при проході кожного, всього ж я їх нарахував чотири ...

Сила вітру, його напрямок (і, особливо, напрямок за останній час) - теж важливі параметри. Потужний вітер може взагалі виключити можливість лову як з берега, так і з човна. Про це треба завжди пам'ятати. Але не можна забувати й про інше: такий вітер добре перемішує воду, збагачуючи її киснем. Це досить актуально, наприклад - для водосховищ.

Якщо дню рибалки передувала значна спека, і лише пару днів дме сильний вітер, то хижака краще шукати на ділянках що добре продуваються . Тут і температура води трохи менше, і вона більш насичена киснем. З заток і закритих ділянок практично весь хижак йде. І навпаки, навесні вода ще холодна, найбільше вона прогрівається в тихих місцях, в самих кінцях мілководних заток - там і варто шукати хижака, саме там і скупчується весь мальок, основний об'єкт його полювання. Якщо водоймище представляє з себе одноманітне озерце з пониженням глибини до центральної частини, то, скажімо, в жаркі дні більш тепла вода буде в тихій його частині, а прохолодніша і з кращим кисневим режимом - біля прибійного берега.

Температура повітря говорить нам про те, де краще шукати хижака, яка орієнтовна температура води. Холодна весна - значить, і вода холодна, отже - хижака станемо знаходити в тихих від вітру місцях, де температура води буде вища.

Оцінка водойми

У цей розділ входять такі показники, як прозорість води, її рівень і температура.

Від прозорості води залежить те, наскільки хижак орієнтується за допомогою саме зору, тобто з якої відстані він здатний візуально виявити вашу приманку. Відповідно, і приманку якого кольору він зможе розрізнити краще, яку гірше.

У мене самі ходові кольори для прозорої води - коричневий, чорний, фіолетовий, червоний, білий, лимонний, жовтий. Коли рівень прозорості середній (видно на глибині близько 50 см), використовую жовтий, білий, лимонний. Вода сильно каламутна (менше 25-30 см) - на 98% застосовую тільки лимонний колір, іноді - жовтий.

Чим каламутніша вода, тим з більш потужними коливаннями я вибираю приманки. Наприклад, твістери з товстенькими хвостиками (наприклад, фірми Mister Twister). А от якщо говорити про "оберталки", то № 1 - найприйнятніший варіант: у непрозорій воді з меншими блешнями Ви ризикуєте залишитися непоміченим.

Від рівня води безпосередньо залежить місце розташування хижака. Як правило, при високому - риба виходить на мілину, відповідно розосереджуючись. При низькому - відходить від берегів, займаючи позиції на брівках і в коряжник (їй ніде сховатися біля берега - трави там практично вже не залишилося). При нормальному рівні - в залежності від інших факторів (оптимальна температура води, насиченість киснем, присутність корму) може добре клювати як на мілині, так і на глибоких ділянках.

Риба дуже добре відчуває зміни рівня води. Зовсім недавно, на змаганнях РСЛ, що проходили на р. Которосль, був яскравий тому приклад. Біля річки існує безліч стариць (колишнє її русло), які зараз представляють собою відверте болото - "озера" з глибинами до 1,5-2 м, повністю зарослі травою. Деякі з них з'єднуються невеликими протоками з річкою. Сама ж вона цього року сильно розлилася, затопило всю прилеглу територію, і в ці "озера" зайшла величезна кількість щуки. Так от, під час передстартового тренування рівень води був ще високий, і "зубаста" дуже добре ловилася в усіх старицях, але коли в перший день змагань у річку пішла значна маса води з стариць (з тих, що були з нею з'єднані), негайно пішла за нею і практично вся щука. В інших же старицях, з яких їй нікуди було діватися, вона продовжувала справно клювати.

Що стосується температури води, то я б сказав, що від неї більшою мірою залежить місце проживання малька, а поряд завжди буде знаходитись і хижак. А від його активності залежить працездатність тієї чи іншої приманки. Якось, обстеживши половину водосховища, я тільки до 7 години вечора знайшов хижака. Ловив я тоді в прибережній зоні. Після попередньої тривалої спеки температура повітря різко впала, і вода в затоках охолола - до 17,2 ° С. На відкритій воді (через постійне перемішування вітром) вона була вищою - 18,7 ° С. Але на сильній хвилі мальок не любить триматися, тому я шукав неглибокі тихі затоки. І тільки один з усіх досліджених мною мав потрібну температуру - 19,4 ° С. Теплу водичку туди постійно наганяв вітер, але по відношенню до затоки його напрямок був під 90 градусів, тому хвилі там не було, більш тепла вода підходила до поверхні - і цей шар як раз і був з подібною температурою. У тій затоці накопичилося дуже багато дрібної щучкі (до 300-400 г), і вона брала практично на кожній проводці! Такого скупчення щуки в я ще не зустрічав ... Я не буду говорити, скільки було в той вечір її спіймано і відпущено, скажу лише те, що перед цим за цілий день я добув лише пару окунів ...

А тепер - знову трохи статистики: цікаві факти про ефективність приманок різних класів.

Температура води до 14 ° С - працюють, як правило, тільки джигові приманки (наприклад, твістери, віброхвости, поролонові "рибки"). "Оберталки", воблери - або не працюють взагалі, або значно гірше.

Від 14 до 21 ° С - працюють всі приманки, важко виділити певного фаворита (хіба, що тільки мікроджиг) - все залежить від конкретних умов лову.

Вище 21 ° С - джиг практично взагалі не працює, краще "оберталка" або високочастотний воблер.

Межі температур не настільки чіткі, як може здатися - цифри середні, але загальна закономірність така. І не варто забувати про те, що я кажу про температуру верхнього шару, на глибині 1,5 м - вона вже буде інша. Цим і пояснюється успішна робота мікроджига та інших джигових приманок на глибинах більше 1,5-2 м, навіть коли поверхневий шар має температуру 23-24 градуси. А от якщо ловити в водоймі, максимальна глибина якої доходить лише до 50-60 см, то тут (наприклад, при температурі вище 21 ° С) точно буде краще працювати "оберталка" або воблер. Цим же пояснюється і феноменальна вловистість мікроджига у саму найбільшу спеку, але в глибоких водоймах, де під прибережною рослинністю вже 1-1,5 м води.

Вибір приманки

Починати ловлю в незнайомих місцях краще більш енергійно. Якщо використовуються джигові приманки, то голівки треба ставити важчі - динаміка проводки збільшиться, і за однаковий час можна "пробити" більше точок. Наприклад, оптимальна маса для конкретного місця - 5 г, а ловити будемо на 7-8 гр.

Якщо ви використовуєте "оберталку" - розміром на номер побільше. Адже коли йде пошук зграї окуня, то завжди в цій зграї знайдуться кілька "агресорів", які й атакують велику блешню. Зате значно збільшується ймовірність упіймання щуки.

Після того, як хижак знайдений, я підбираю оптимальну для нього приманку: якщо він жваво клює - можна нічого в оснащенні не міняти, але найчастіше доводиться йти по шляху зменшення приманки (її маси). Таким-то чином ми ловимо і менш активного хижака теж. Одна з моїх улюблених тактик - пошук "оберталкою", потім - "збирання і добивання" хижака з допомогою мікроджига.

Загальні принципи вибору приманки

Корчі, трава, різне сміття - оптимальні "гума" на офсетному гачку, "коливалка" в незачіпляючому варіанті, поролонова "рибка" з притиснутими гачками, "оберталка" із захищеним трійником. Остання - краще за принципом Kuusamo: з дротиком в ролі відбійника трави на трійнику, або ж шляхом монтажу, наприклад, "октопуса" на гачку - зі "щупальцями", надітими на жало.

Рідка трава, окремо розташовані корчі, "вікна" в траві - відмінно працюють різні силіконові приманки на джиг-голівках, на окуня - дуже гарний мікроджиг на голівках з масою від 0,4 до 1,5 гр. "Оберталки" типу Aglia - з великим кутом відхилення пелюстки - відмінно проходять рідку траву, відбиваючи її пелюсткою. Якщо блешня все ж чіпляється, то я змінюю трійник на більш дрібний, і така проблема зникає. У деяких місцях дуже стабільно можуть показати себе поролонові приманки (ловля серед корчів).

Відкриті місця без зачепів - тут вже застосовуються усі класи приманок, а конкретно на якій зупинитися - залежить вже від багатьох показників. Глибини до 2 м - все, що душі завгодно, від 2 до 5 м - мікроджиг, джиг, що "коливалки", воблери, тобто теж практично всі, ну а нижче 5 м - найбільш, на мій погляд, результативна - це джигова ловля.

Маленькі нюанси з "серйозними наслідками"

Розтин окремих хижаків - остаточне коригування розміру і колірної гами приманки. Сам розмір малька, виявленого в шлунку у риби, говорить нам про оптимальний розмір приманки. Якщо хижак харчується мальком верхівки або підлящика, то я використовую білу "гуму" (в прозорій воді). А ось якщо присутній мальок окуня - лимонного кольору (в прозорій воді) або жовтого (в каламутній). Та ж тенденція простежується і при підборі інших приманок, наприклад - "оберталок", тільки тут уже частіше за все вибір між жовтою і сріблястою пелюсткою.

Залежно від характеру клювання можна судити про активність хижака, і найчастіше залежність - пряма: сильніше удар - вище активність. Якщо щука глибоко заковтує приманку, то це говорить про високу активність, і навпаки - чим більше холостих клювань і слабких стусанів, тим менш активний хижак.

Пасивний хижак часто довго супроводжує приманку і атакує чітко ззаду; виходи риби та "проводи" приманки аж до спінінгіста - теж говорять про нерішучість і ситість риби. Активний хижак атакує приманку відразу, як тільки та з'являється в його полі зору, атакує з різних сторін, що помітно по приманці, що стирчить з краю пащі . А ось один цікавий факт, який я вже спостерігав далеко не раз. При надлишковій масі джигової приманки судак б`є її різко в вантаж, залишаючи сліди від іклів, але варто лише зменшити масу голівки і знизити темп проводки - атака відбувається ззаду, чітко в саму приманку. Масу приманки потрібно зменшувати мало не в два рази, це обумовлено дуже повільною проводкою.

Звичайно, по кожному пункту можна написати цілу статтю, але, щоб повністю відобразити ланцюжок думок, мені довелося піднести деякі факти практично "голими", без пояснень. І хоч я, звичайно, не вважаю цей алгоритм абсолютно правильним і для всіх, але принаймні, виїжджаючи все більше і більше на нові водойми, я переконуюся в його вірності і точності для себе ... Саме так я мислю при підготовці практично до всіх змагань.

2vanya2

31.03.2012, 12:55

Поведінка на замерзлій водоймі

З настанням перших морозів починають замерзати річки, озера і ставки. Покриття ще дуже тонке, а тому високий ризик провалитися під лід. Нехтуючи заходами безпеки, в біду потрапляють діти, молодь, рибалки.

Перший крижаний покрив не призначений для пересування по ньому, особливо в місцях замерзання кущів, гілок та інших предметів.

Щоб не сталося трагедії, рятувальники дають практичні поради з поведінки на замерзлій водойми:
Візуально розвідайте маршрут. Небезпеку становлять ополонки, які зазвичай помітні - темні плями зі слабким сніжним покривом. Найбільш міцним є лід з синюватим або зеленуватим відтінком, на чистому полі або глибокому місці. Вкрай неміцний білий (матовий) або жовтуватий лід. Безпечним для однієї людини вважається лід товщиною не менше 7 см, для групи людей - товщиною не менше 12 см.
Йти по льоду краще всього з жердиною (лижною палицею), безперервно постукуючи по обидві сторони якомога далі попереду себе (двома - трьома ударами в одне і те ж місце). Рухатися не кваплячись, ковзним кроком, намагаючись не відривати ніг від льоду.
Якщо ви провалилися - не панікуйте! Людина, як правило, не поринає з головою, тому що сухий одяг якийсь час надає плавучість. Якщо упиратися ліктями і передпліччям в крайку льоду, можна протриматися 30-40 хвилин. За цей час потрібно постаратися вибратися.
Щоб вибратися, займіть горизонтальне положення і знайдіть на льоду опору, за яку можна зачепитися і підтягнутися (гострий кінець лижної палиці, ніж, примерзлий шматок льоду, тріщина в льоду т тд.). Спираючись на крайку льоду і тримаючись за опору, обережно намагайтеся виповзти на міцний лід.
Якщо перша спроба не вдалася - лід обламався, а намоклий одяг починає тягнути вниз, постарайтеся зняти взуття і, працюючи ногами, зайняти горизонтальне положення і знову витягнути себе на лід.
Якщо ви не один, то ваш попутник повинен лягти на лід з розкинутими руками і ногами і повзком просуватися до вас на відстань, що дозволяє подати палицю, шест, лижу або кінець шарфа, ременя, мотузки і т. п. Потім йому слід відповзти назад і поступово витягувати вас на міцний лід.

Врятованого потерпілого необхідно доставити у тепле місце і надати йому допомогу: зняти мокрий одяг, енергійно розтерти тіло (до почервоніння шкіри) змоченими в спирті або горілці ганчіркою або руками, напоїти гарячим чаєм. Ні в якому разі не алкоголем - це може призвести до летального результату!

2vanya2

01.04.2012, 16:41

Тандем мормишок

При такому оснащенні мормишки розташовують послідовно одну за одною. Часто одну - більш легку - розміщують вище важчої на 20-30 см. При іншому варіанті їх міняють місцями. Крім того, верхня блешня зазвичай світліша нижньої, але коли вода надто прозора, верхня повинна бути темніше нижньої. Іноді доцільно ставити дві світлі або дві темні блешні, дві найменші або дві середні - все залежить від умов лову. У деяких випадках зовсім маленьку блешню розташовують вище нижньої на окремому короткому повідку.

Використання двох приманок має певні переваги:
за рахунок додаткової мормишки снасть стає важчою, дозволяє використовувати дрібні і середні приманки на глибинах понад 3-4 м, а також більш товсту жилку, якщо клює крупна риба;
на невеликій глибині при хорошому клюванні блешні швидше досягають дна;
дві різні за кольором, вагою і формою блешні дають можливість швидше визначити смаки риби;
більш важкою снастю можна ловити на течії, де легку мормишку опустити на дно важко або неможливо.

Техніка гри двома блешня відрізняється від звичайної тим, що в процесі підйому одна мормишка першою відривається від дна, а друга в цей час робить деякі рухи на дні. Покльовка найчастіше буває в момент відриву однієї з них від дна, або на самому початку підйому, причому на різній глибині і при різній швидкості течії потрібна і різна амплітуда коливань. У залежності від того, пасивна чи активна риба, частота коливань може доходити до 350 на хвилину. При лові на тандем з насадкою білої риби звичайно достатньо повільної проводки з частотою до 100-150 коливань у хвилину. На течії, або на глибині амплітуда коливань може бути вищою. У глуху зиму переважно використовують блешні природних кольорів, тобто нефарбовані - латунь, свинець, мідь.

Для правильної гри двох мормишок важливо підібрати хороший кивок: досить пружний і еластичний, щоб не надто сильно вигинався під вагою приманок. Тандем приманок краще складати з мормишок округлих форм типу "крапельки", "дробинки". Можливе застосування тандему двох "кіз". Насадку зазвичай вибирають дрібну (необхідні гачки № 18). Її одягають на обидві приманки. У ряді випадків насадка може бути тільки на верхній або нижній блешні. Тоді на гачки іншої слід надіти кембрик або намистину. Ще один спосіб комбінованої снасті: вище двох мормишок, розташованих на відстані 20-35 см один від одного, ставлять гачок № 17-22. Це дає можливість незалежної гри насадкою, одягненою на гачок.

Негативні моменти ловлі на тандем мормишок:
1. погано ловити в коряжнику, оскільки ймовірність зачепів збільшується, а в разі обриву губляться, як правило, обидві блешні;
2. під час підведення риби до лунки одна з мормишок чіпляється за кромку льоду і при послабленні жилки нерідко відбувається схід риби (особливо коли риба попалася на верхню мормишку).

Взимку найбільш привабливі насадки для тандему - мотиль, опариш і личинка реп'яхової молі. По останньому льоді на річках та притоках водосховищ вловистим, для великої риби, може виявитися невеликий червоний черв'як. Протягом зими велика риба частіше віддає перевагу пучку дрібного мотиля або 2-3 личинки реп'яхової молі, проте насадка не повинна здаватися дуже об'ємною. У період глухої зими ловлять на найменшу насадку, наприклад, на одного мотиля або личинку реп'яхової молі. Але нерідко клювання поліпшується, якщо на гачку блешні "бутерброд" з мотиля і личинки реп'яхової молі. Можливі поєднання і інших насадок. На великих блешнях як насадку іноді використовують очі окуня або садять малька. Деякі риби можуть спокуситися крихітним шматочком сала, а в окремих випадках (плотва і інша біла риба) хлібним м'якушем, насадженим на кінчик гачка.

На тандем мормишок добре ловиться різна риба: плотва, лящ, густера, синець, окунь, головень, йорж, верхівка і деякі інші риби. Прикормка при цьому способі зимової рибалки тільки допомагає. Для неї підходить магазинна суха суміш сухарів великого, малого й середнього помолу, дрібний мотиль. Добре працює суміш дрібного мотиля з панірувальними сухарями з додаванням меленого насіння. Методику прикормлювання лунок використовують таку ж, як і при лові на звичайну мормишечну снасть.

2vanya2

02.04.2012, 14:45

Особливості берегового джигу

Джиг з берега на малих річках відносно простий. Відносно, тому що малі річки переважно мають заболочені і зарослі чагарником берега і зробити там якісний кидок, а потім і проводку, досить складно. Частково проблема вирішується за рахунок використання короткого вудилища, частково - за рахунок наполегливості і досвіду.

Набагато більш простий і приємний випадок - невеликі річки з чистими берегами. Тут спінінгіст має необмежені можливості для закидання і проводки в будь-якому напрямку. Навіть більше: багато зачепів, які на великій річці однозначно спричинили б за собою втрату приманки, на невеликій річечці можна ліквідувати, в буквальному сенсі слова, руками. Це особливо актуально в тих випадках, коли водоймище сильно закоряжене (а таких серед лісових річечок - абсолютна більшість). Втім, є і складність - невеликі розміри водойми дозволяють рибі чудово бачити вас і ваші маніпуляції. Зрозуміло, багатьом рибам, зокрема окуню, це зовсім байдуже, але ось головень навряд чи й далі спокійно годуватиметься, дивлячись на ваші стрибки і помахи. У зв'язку з цим при лові на невеликих річках маскування особливо важливе. Нерідко для того, щоб перетворити повну невдачу на риболовлі в її протилежність, необхідно лише відійти від берега на кілька метрів або зробити закид через прибережний кущ.

Ще один плюс джига на малих річках - можливість використовувати відносно легкі головки, а іноді і зовсім обійтися без них. Твістер без джиг-голівки набагато довше падає на дно: це робить його гру більш привабливою і дає рибі додатковий час на те, щоб прийняти неправильне, найчастіше фатальне для неї рішення.

Під великими річками маються на увазі річки шириною від 100 метрів. Відразу потрібно зазначити, що джиг в таких умовах досить складний. Дістати до фарватеру може далеко не кожен спінінгіст і, м'яко кажучи, не всіма приманками. Найкраще летить класичний твістер з жорстким оснащенням. Його і варто використовувати в першу чергу. Дістати якомога далі допоможе і велика маса головки (підбирати її слід відповідно до передбачуваних глибин і швидкості течії), а також довжина вудилища при джигуванні з берега збільшується до 2.7 а то й до 3м.

Крім того, збільшити дальність закидання допомагає грамотне намотування плетінки на котушці - вона повинна діставати майже до верхнього краю шпулі. І правильний вибір самої плетінки - деякі марки «парусять» відчутно сильніше, ніж інші. Рівномірність намотування також дуже важлива, але тут вже як кому пощастило з котушкою. Ну і, нарешті - сила, швидкість і техніка - регулярні тренування і хороша фізична форма серйозно підвищують ваші шанси на успіх.

2vanya2

03.04.2012, 14:48

Окрошка з риби

Всі знають таку страву як окрошка. Ця страва чудово смакує і прекрасно вгамовує спрагу в жаркі літні дні. Ми пропонуємо Вам рецепт рибальської окрошки, яку запросто можна прготувати і на природі, і яка може допомогти Вам пережиту спекотні дні на риболовлі.

Складники: 0,5 кг. риби, 1,5 л хлібного квасу, 4 ст. ложки подрібненої зеленої цибулі, 3 свіжих огірки, 0,5 склянки сметани, 2 яйця, 100 гр. картоплі, зелень, сіль, гірчиця, цукор, перець за смаком.

Приготування:

Відварену холодну рибу і очищені від шкірки огірки нарізати дрібними кубиками.

Зелену цибулю тонко нашаткувати і розтерти з сіллю до утворення соку.

Картоплю зварити в мундирах, очистити і порізати дрібними кубиками.

Яйця зварити на круто, нарізати дрібними кубиками. У тарілку покласти сметану, шматочки яйця, зелену цибулю, гірчицю, сіль, цукор, перемішати і розвести квасом.

Додати решту продуктів, посипати все це зеленню.

2vanya2

04.04.2012, 12:46

Верхівка по-італійськи

Зазвичай з верхівки в нас роблять таранку до пива. А тим часом недооцінена в нас рибка в багатьох країнах вважається делікатесом. В цьому рецепті розповім один зі способів приготування який дуже цінується в Італії.

Складники: 50 верхівок (до речі незабаром період ловлі верхівки з льоду); одне дрібно нарізане стебло селери; 2-ві нарізані цибулини, бажано молоді; зубчик часнику; ваші улюблені трави; шматочок кориці; дві столові ложки оливкової олії; 3-ри склянки оцту 3%; мука; олія для смаження; сіль та перець.

Приготування:
Рибу випатрати, промити, ретельно висушити, приправити сіллю і перцем, дати постояти 30 хвилин.

Помістити рибу в миску, щедро посипати мукою, ретельно обмішати в ній рибу, перемістити на друшляк або велике сито, струсити, щоб видалити надлишки борошна.

У великій каструлі, розігріти олію, додавати партіями верхівку, та смажити до моменту коли риба почне легко припікатись. Викласти на паперовий кухонний рушник щоб позбавитись надлишків олії.

В цей час в іншій невеликій каструлі, розігріти олію, додати селеру, часник і смажити кілька хвилин помішуючи. Приправити сіллю і перцем, додати оцет, ваші улюблені трави, готувати на повільному вогні 3 хвилини.

Смажену рибу помістити в скляний посуд, залити отриманим охолодженим маринадом, додати корицю, прикрити кришкою і відкласти в сторону в холодильник на 2 дні.

Смакота, рекомендую!

2vanya2

05.04.2012, 13:59

Рибний суп

Складники на 4 порції: лосось – 300 гр.; пангасіус – 300 гр.; броколі (тільки суцвіття) – 150 гр.; морква -100 гр.; цибуля порей (світла частина) – 100 гр.; олія оливкова – 1 ст. ложка; сіль, перець, зелень – до смаку.

Приготування
Наливаємо в каструлю 2000 мл. води та ставимо на вогонь.

Ріжемо рибу на невеличкі кубики, не більші 1 см, та моркву не більше 0,5 см, броколі ріжемо, як на фото (стебло не використовуємо) , порей нарізаємо півкільцями.

В киплячу воду вкидаємо моркву, через 5 хв. додаємо порей і броколі, солимо-перчимо до смаку і варимо ще 2-3 хв.

Вкладаємо акуратно рибу, вливаємо ложку олії і варимо на легкому вогні ще 5-8 хв.

Все прикрашаємо зеленню і на стіл!

2vanya2

06.04.2012, 14:13

Смажена тріска з брокколями

Це дуже простий і швидкий рецепт приготування тріски, однак це той випадок коли простота вказує на генальність, оскільки страва виходить надзвичайно смачною. Пригадав цей рецепт переглядаючи фото з Монако, колись був там в відрядженні, до речі цікава країна і цікаві в них рибальські традиції, є чому повчитись, та про це іншим разом...

Складники: дві філейки з тріски, олія, мука, 1/2 лимона, сіль, перець, 1 маленька брокколя, кріп, дві картоплини на кожну особу.

Приготування:

Приготовані філейки тріски посолити, пперчити і зкропити лимоном, відставити на годину в холодне місце.

Розігріти олію.

Порційні філейки обваляти в муці і підсмажити до золотистого кольору.

Бутончики брокколі варити біля 5 хвилин в легко посоленій воді.

Картоплю приготовану напівм'ягко почистити. Порізати на півкільця, легко зкропити олією і запекти в духовці на бляшці.

Рибу подавати з білим лимонним соусом або з соусом бешамель.

2vanya2

07.04.2012, 12:18

Особливості клювання і підсікання деяких видів риби при її ловлі на поплавчанку в стоячій воді

Особливості клювання різних видів риби при ловлі на поплавчанку в озерах, ставках та інших водоймах без особливої течії впливають на те як і коли потрібно робити підсікання, і залежать від багатьох причин.

Тут грає роль вид риби, ступінь її ситості, вид наживки, снасть (помітна або непомітна) і т. д.

При клюванні окуня поплавок плавно занурюється в воду. Попередні похитування поплавка спостерігаються ються рідко, головним чином при великій наживці, яку рибі важко відразу заковтнути. Коли ловлять на черв'яка, підсікають при першому ж зануренні поплавця; при ловлі окуня на живця не слід поспішати, краще почекати кілька секунд.

Так само, як окунь, без попередніх посмикувань, бере щука. Поплавок зазвичай стрімко зникає під водою і продовжує рухатися, але не в глиб, а паралельно поверхні води. Пройшовши кілька метрів, іноді до десяти, щука зупиняється і починає заглотувати живця. Якщо щуку ловлять на дрібного живця і на снасточку з багатьма гачками, то підсікають через кілька секунд після занурення поплавця, якщо живець великий і ловлять на два одинарних гачка, то краще почекати момент, коли поплавок (або жилка) після зупинки знову прийде в рух.

Клювання плотви дуже різноманітне. Велика плотва вірно бере на ласу наживку і відразу ж топить поплавок. Більш дрібна або сита часто трясе і хитає поплавок, не занурюючи його, і тільки після довгих попередніх погойдувань поплавок або занурюється, або йде в сторону. Особливо зрадливе клювання спостерігається на хлібні або тістоподібні наживки . Підсікати слід тільки при зануренні поплавця або при повільному русі його в сторону.

Краснопірка і язь, навіть невеликі, беруть вірніше, ніж плотва, і поплавок після двох-трьох погойдувань йде в сторону або похило занурюється у воду. Підсікати слід так же як плотву.

Для клювання ляща типовий перехід поплавця з вертикального положення в горизонтальне. Подібне клювання спостерігається не завжди. Іноді поплавок, кілька разів здригнувшись, поринає і повільно йде в сторону. В останніх випадках підсікають при русі поплавця в сторону або його зануренні. При ловлі на невеликі наживки підсікають, як тільки поплавок ляже. Якщо ж ловлять на виповзка і купку гнойових хробаків, краще почекати, поки поплавок піде в бік і стане занурюватися. Дуже обережно бере лящ на горох і хлібні наживки.

Линок бере приманку мляво: поплавок довго покачується, іноді сильно нахиляється, потім повільно йде в сторону. Підсікають при русі поплавця в сторону.

Клювання коропа спочатку іноді нагадує як клює лин, але, взявши наживку в рот, він упевнено топить поплавок. Підсікають коропа при зануренні поплавця.

2vanya2

08.04.2012, 11:47

Вивчення водойми і пошук риби

Перед будь-яким рибалкою, який вперше опинився на незнайомій водоймі, виникає питання: де ловити рибу? Те ж питання виникає і при зміні умов ловлі на старих, добре розвіданих місцях. Багато рибалок шкодують час на пошук стоянок риби навіть на незнайомих водоймах. І лише деякі, від природи наділені спостережливістю, здатні помічати більше, щось, що вислизнуло від уваги інших, робити висновки і приймати відповідні рішення. Вони, не шкодуючи часу і сил, швидше за інших осягають особливості нових водойм, вивчають їх рельєф, глибину і грунт дна, характер течії, визначають розміщення коряжників, топляків і валунів, а також розташування водоростей. Вони майже безпомилково визначають місцезнаходження різних риб і кращий час їх ловлі з урахуванням всієї суми природних явищ: температури води і повітря, напрямку і сили вітру, кольору і рівня води, прильоту та відльоту птахів, цвітіння рослин, появи комах, стану льоду і снігу, а також інших ознак.

Важко, а часто і марно розшукувати рибу, якщо вона припиняє харчування і клювання. Різка і значна зміна атмосферного тиску порушує життєву рівновагу мешканців водного середовища. Для вивчення і особливо для пошуків стоянок риби найбільш сприятлива тривала стійка погода. Перед зміною погоди клювання на короткий час покращується, після чого різко падає або припиняється зовсім. Чим різкіше змінюється погода, тим сильніший, але коротший за часом жор риби (про вплив погоди на клюваня риби читайте тут).

Є ряд правил, які допомагають вивчати водойму і відшукувати рибу в залежності від погодних умов.

При підвищенні ординара (ординар - середній багатолітній рівень води), особливо якщо вода виходить з берегів, риба покидає свої звичайні стоянки і розбрідається по розливам, де знаходить масу корму, або, рухаючись проти течії, входить до притоки. Під час літнього падіння меженного рівня води риба, виявляючи занепокоєння, шукає глибокі, багатоводні місця, для чого часто скочується вниз за течією і покидає мілководні водойми. Клювання під час такого пересування значно погіршується. Інакше йде справа при повільному зниженні рівня паводкових вод, що ще не досягли межені. В цьому випадку риба змушена повертатися в русло, до звичайних місць проживання, що збільшує тут її чисельність і конкуренцію в харчуванні.

Місця скупчень і жирування риби в звичайний час, якщо її не турбують сітками, досить постійні. Тому при пошуках риби слід керуватися спостереженням Л. П. Сабанєєва: чим більше ділянка водойми відрізняється від її загального характеру, тим вірніше можна на ній зустріти скупчення риби. Як правило, на річках уловисті місця завжди чим-небудь яскраво виділяються.

Контрастні місця риба вибирає також на озерах і водосховищах, але їх відмінності часто приховані під водою. Однак і тут дещо можна помітити. На чистих, не зарослих водоростями водоймах рибу приваблюють острівці і скупчення рідкісних водоростей. На зарослих водоймах вона збирається на галявинах чистої води і у вікнах. У водосховищах риба, не затримується надовго на окремих місцях, а пересувається вздовж бровок, звалів, в глибини ям, русел, ярів, особливо якщо там є помітна течія.

У спеку треба шукати рибу в тіні прибережних дерев, кущів і обривів, причому робити це потрібно краще всього в кінці ночі і рано вранці. Взагалі, як правило риба дуже погано клює коли стоїть затяжна, довготривала спека. В такому випадку варто добре замислитись, і можливо надати перевагу іншому виду відпочинку, наприклад поїхати на море, на базу "затока прохлада" з сім'єю, щоб потім у них не було нарікань на Ваші часті виїзди на риболовлю ))). До речі, це не жарт, і багато рибалок так і роблять.

Восени з похолоданням води слід шукати рибу в другій половині дня і ввечері, коли вода прогрівається. Влітку риба мешкає серед водоростей, а на ніч йде до чистих, не зарослих берегів і на мілини, де вода швидше охолоджується і краще насичена киснем. Озерна риба підходить до усть приток, джерел або тримається у верхньому шарі води, вище шару температурного клину. Пізньої весни і на початку літа її приваблюють берега водойми, що круто йдуть у воду, особливо якщо вони поросли розлогими деревами і кущами. В таких місцях, комахи і слимаки, що живуть на листі і гілках під час вітру і дощу в достатку падають у воду.

Восени риба харчується в місцях, багатих пониклими водоростями, збираючи з них "урожай" насіння, а також личинками і водними комахами що позбулися своїх укриттів .

У всіх випадках слід поговорити з місцевими рибалками, які можуть розповісти не тільки про рибні місця, а й про способи ловлі й приманки і наживки. І все ж будь-яке велике озеро і водосховище варті уваги і ретельного особистого вивчення.

На водосховищах і озерах багато чого можна зрозуміти після ознайомлення з обрисами і рельєфом берегів. Наприклад, у пологого берега зазвичай, глибин не буває. Якщо ж високі береги круто йдуть у воду, можна очікувати, що глибини прилягають до берегів. Доповнити картину допоможуть водорості, які рідко зустрічаються на глибинах більше, 4 м. На глибині близько 4 м можуть рости рдести, уруть, елодея і роголиста. Латаття ростуть на глибині до 3 м, кубушки - трохи глибше, очерет і куга - до 2 м, хвощ - до 1,5 м. Осока і рогіз поширені на глибині до 1 м і є прибережними рослинами.

Закоряжені місця, підводні мілини і ями, русла приток і ярів без проміру глибин з човна або плоту виявити неможливо. На річках пошук риб'ячих стоянок спрощується. Тут допомагають лінії берегів, сліди течій і колір води, який змінюється в залежності від глибини. Невеликі річки, петляючи по заплаві, утворюють закруту, затоки і стариці. Біля зовнішнього берега закрутів найбільші глибини: течія, розмиваючи грунт, утворює тут обриви - яри. Біля внутрішнього берега - мілина. Вузькі ділянки річки з тихою течією глибші широких.

На річках мілкі місця з швидкою течією називаються перекатами. Найглибше місце перекату - "корито" - легко визначити за більш темним кольором води. Нижче перекатів часто утворюються вири - глибокі ями, які облюбовують велика риба і хижаки.

Прямі або злегка звивисті ділянки між перекатами називаються плесами, і течія там завжди слабкіша, ніж на перекатах і поблизу ярів.

У невеликих річках кращими місцями для ловлі риби вважаються ями, а у вузьких річках - розширення і затоки; в повільно поточних - звуження, протоки і перекати; в швидких - розливи і затоки; в глибоких - межі мілин на звалі в глибину, протоки і " борозни ", що відокремлюють мілини і острови від берега, а також кромка водоростей.

Привертають рибу і брили грунту, змитого в воду поблизу ярів. Гарні місця поблизу водопоїв, особливо під час появи на них худоби перед заходом сонця. Риба тут тримається біля кордону каламуті, створеною худобою. Цікаві вири, захаращені затонулими деревами, корчами і валунами. Прекрасні місця - яри, зарослі звисаючими над водою деревами і кущами.

Завжди слід віддавати перевагу ділянці річки вверх за течією від великого населеного пункту: стічні води відлякують рибу, особливо велику. Непогана ловля буває в стариці, - якщо вона має досить глибокий вихід у річку і на річці біля виходу стариці. Відмінно ловиться риба нижче перекатів, порогів, гребель і шлюзів.

Найбільш чутлива до впливу вітрів риба озер і водосховищ. На річках позначається лише вплив сильних вітрів на ділянках, спрямованих уздовж плес. Однак лящ і густера, іноді сазан і короп є винятком. Недарма рибалки кажуть: "буря лящів вибиває з дна". Дійсно, ці риби завжди підходять на годівлю до прибійних місць. Поверхнева течія створена вітром, впираючись в крутий берег, падає на дно і, вибиваючи з прибережного мулу мотиля та іншу живність, несе їх від берегів. Тут ловлять з дна, частіше донними снастями, або маховою вудочкою без поплавка.

Треба мати на увазі також час клювання і освітленість води, що особливо важливо при ловлі риб, що харчуються тільки в денний час. Навіть лящ на глибинах починає клювати пізніше, ніж на мілких. В кінці ночі і на світанку краще починати пошуки риби на більш-менш мілких місцях. При прозорій воді і в ясну погоду слід ловіти на глибині, а при каламутній воді і в похмуру погоду краще затримуватися на мілких місцях до сходу.

На закінчення хотілося б сказати, щоб рибалки не розраховували тільки на готові рецепти. Необхідно самому навчитися знаходити рибу і застосовувати ті чи інші прийоми її ловлі. На клювання риби, її місцезнаходження впливають не окремі погодні і природні явища, а весь їхній комплекс. Значить, потрібно враховувати всю суму явищ, і перш за все найбільш значні. Ось тут-то й потрібен власний досвід. Адже чужий досвід стає ціннішим, коли він перевірений особисто і теж став як би своїм. До того ж автори окремих книг можуть допустити неточності.

Серед рибалок давно вже ходять спори, що краще: шукати рибу або чекати, коли вона підійде? Мені здається, що завжди краще шукати. Недарма і в пісні співається: "хто шукає, той завжди знайде!"

2vanya2

10.04.2012, 08:27

Ловив рибу, а зловив бомбу

Чого тільки не трапляється на риболовлі, а розповіш комусь не вірять, лишень потім придумують анекдоти і всілякі історії про рибалок брехунів. Можливо інколи рибалки трохи і перебільшують свої улови, або прикрашають рибальські історії якимись яскравими моментами, ну але ж це не зі зла. Ну ось наприклад, хто повірить що рибалка може зловити велосипед, ракету, чи меч часів княжої доби. Більшість подумає - а, рибальські байки. А ми розповідали про такі чудернацькі рибацькі улови і це зовсім не вигадки, а реальні факти. Так що як не крути, а така вона рибалка...

Цього разу не менш курйозний випадок стався з рибалкою на Рівненщині.

Як повідомив центр пропаганди управління МНС у Рівненській області, Олександр М. вирішив піти порибалити у меліоративному каналі поблизу села Мирогоща що знаходиться в Дубенському районі, і натрапив там на сучасну авіабомбу П-50Ш. Як вона туди потрапила, звичайно, ще не говорять, можна лише здогадуватись. Наразі ж місце знахідки взято під охорону працівниками Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області. Подана заявка на знешкодження до УМНС України в Рівненській області.

2vanya2

11.04.2012, 09:51

Маневри з короповими монтажами

Те чи візьме короп наживку чи ні, найбільшою мірою визначається кінцевою презентацією всього коропового монтажу разом з приманкою і наживкою, і отже, комлект повинен бути адаптований до умов, що панують у водоймі в місці ловлі.

У той же час це не повинно викликати жодних підозр зі сторони обережного коропа. Мої монтажі обираю з урахуванням декількох елементів. В основному це: тип дна, відстань до точки ловлі, спосіб доставки монтажу до точки ловлі (вивіз, закидування), а також від умов, що панують в воді (зачепи, підводна рослинність, колонії ракушок). До кожних умов готуюсь по-іншому і не уявляю собі, можливість використання одного універсального монтажу. В першу чергу визначаю тип дна (наприклад за допомогою маркера), так як характер дна має визначальне значення для вибору окремих частин монтажу. Наприклад, мулисте дно потребує зовсім іншого підходу, ніж тверде.

На мулистому дні я використовую довші повідці, в основному в діапазоні до 50 см, але це завжди залежить від товщини мулу. Крім того, у міру можливості я намагаюся використовувати легкі тягарці, від 40 до 100 г, що не так міцно застрягають у мулі і, отже, не затягують за собою нашу наживку. Кращими приманками на такому дні будуть плаваючі бойли, так званий сніговик, тобто поєднання плаваючого бойла з тонучим і бойли з нейтральною плавучістю які делікатно осядають на мулі. В мулистих місцях, найкращі результати показують бойли з овочевим ароматом і scopex. Щоб підвищити ефективність бойлів і збільшити їх шанс прорватися через запах мулу, варто їх замочити в дипі.

Ловля коропа в мулі не легка, але мул одна з найулюбленіших коропових "їдалень", тому, ми маємо бути готові, до того, що короп стоїть в таких місця, і вміти ловити його там. Презентація нашої приманки, і всього кінцевого набору на твердому дні не робить так багато проблем як на мулистому, і часто, я особисто, обираю тільки такі місця для риболовлі. На твердому дні я використовую коротші повідці від 15 до 30 см, що дає швидший ефект замопідсікання, ніж у випадку довших. В основному я роблю їх з м'яких шнурів, звертаючи особливу увагу на той факт, щоб плетений шнур мав яскраво виражені тонучі властивості, тому що такий шнур краще прилягає до дна і не викликає зайвих підозр коропа. На твердомі дні, також, добре себе показують жорсткі монтажі зроблені з грубих моножилок, а також з флюрокарбонових жилок, які характеризуються твердістю, стійкістю до стирання і низькою видимістю у воді.

Жорсткі монтажі це гарна ідея, для водойм, в яких короп дуже обережний і навчився випльовувати м'які плетені шнури. На твердому дні працює більшість приманок, але одна з моїх улюблених це бойли з нейтральною плавучістю. Їх можна легко зробити з комбінації половинок плаваючого і тонучого бойлів. Це дуже ефективна приманка, тому що, веде себе дуже природно у воді.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найгірші місця, які вимагають спеціального підходу, це так звані міцні місця, тобто з жорткими зачепами, а також місця з численними колоніями ракушок. У таких місцях, як правило, використовують сильні повідці, які виготовляють з плетеного шнура з покриттям, або з досить грубої флюрокарбонової жилки. Важливим є також наявність шок-лідера, тобто кільканадцятиметрового грубшого відрізка жилки, яка прив'язується до кінця основної жилки, і яка знижує ризик перетирання і, отже, втрати риби, а також дає можливість для силового дальнього закидування. Найпростіший шок-лідер виконується з будь-якої жилки діметром щонайменше 0,50 мм.

При виконанні монтажу в першу чергу звертаємо увагу на підбір відповідного до дна повідця, далі на відповідний розмір тягарця, який повинен гарантувати хороше самозасікання риби, а при ловлі на великих відстанях добре триматися дна. Крім того, не забуваємо про хорошого і гострого гачка, який вибирають у відповідності до розміру приманки.

Пам'ятайте також, про спостереження за водоймою під час риболовлі, і якщо трапиться так, що Ви зауважили підвищену активність жируючого коропа, а вудилища лежать без руху, як зачаровані, то це може означати невідповідну презентацію комплекту, в якому короп відчуває загрозу. Тут Вам слід подумати про зміну повідця чи приманки.

Що стосується вибору приманок, то більшість починаючих рибалок, шанси на успіх зловити рибу своєї мрії, бачать тільки в бойлах. На жаль, це не так, тому що немає чарівної приманки і коропа в різних частинах світу ловлять на тисячі різних наживок. Шанс для успішної риболовлі, насамперед, це хороше місце і ефективний кінцевий монтаж.

2vanya2

12.04.2012, 11:36

Правильний настрій для рибалки важливіший ніж хороші снасті

Кожен рибалка хоч раз та й стикався з такою, здавалось би, несправедливою ситуацією коли в одного клює, а в іншого "глухо як в танку". Особливо прикро, коли везунчик розташований від вас на відстані витягнутої руки і його снасті, на вашу думку, не можуть зацікавити рибу, та й навіть наживку ваш сусід абсолютно неправильно одягає на гачок.

Одна така ситуація мені запам'яталася напевно на все життя. Будучи на відпочинку пристав до мене хлопчина, який дуже хтів порибалити з човна, і я, якось без особливого бажання, вирішив влаштувати йому таку риболовлю.

Я як досвідчений рибалка, зібрав свої снасті з дорогими, фірмовими блешнями, воблерами, найсучаснішою жилками і котушками та й ще і різні електронні прилади прихопив, а хлопчина взяв один лише китайський спінінг з з такими ж, абсолютно непоказними, блешнями.

Все що сталося далі, мене спочатку розвеселило, а потім змусило серйозно задуматися, як таке може бути?

Я припускав, що мені буде чому повчити сопливого новачка. А вийшло геть навпаки, хлопчина раз по раз тягяв окунців. Я ж не ловив зовсім. Мало того, у мене навіть жодного разу не клюнуло, тоді як у хлопця справи йшли відмінно. Можна сказати, що у мене була не та снасть, але тоді як пояснити те, що поки я розплутував бороду, що утворилася в мого напарника через недосконалість снасті, а напарник на мій спінінговий комплект витягнув парочку чудових окунців.

Парадокс, інакше не скажеш. А може зовсім не парадокс? Може просто напросто, не був я в цей день заряджений на риболовлю? З самого початку, у мене не було настрою до рибалки і скоріше за все тому, риба і надавала перевагу приманкам юного рибалки, у якого очі горіли з тих пір, як ми почали накачувати човен.

Очевидно для риболовлі, як і для кожної справи потрібен відповідний настрій, без якого будь-яка справа приречена на провал? А якщо так, то прислухайтеся до того, що говорить вам серце. Якщо ви відчуваєте, що саме сьогодні, Ваш день то кидайте всі свої справи і вирушайте на риболовлю, і риба обов'язково вам віддячить за проявлену до неї увагу.

2vanya2

16.04.2012, 12:40

Вибір термобілизни для риболовлі

Людина прагне створити для себе максимально комфортну температуру в будь-яку погоду: і в спеку, і в холод, і в дощ. Для рибалок це питання особливо актуальне і ускладнюється тим що ми достеменно не знаємо скільки часу ми будемо сидіти, скільки ходити, і наскільки довго продовжиться наша риболовля, а погода має властивість змінюватись і часом зовсім непередбачувано. Щоб домогтися потрібних результатів, і максимально комфортно себе почувати на риболовлі, а від цього також залежить і результат, слід грамотно вибирати верхній одяг. Крім цього особливу увагу рекомендується приділяти вибору термобілизни, яка не дуже давно увійшла в наш побут, але встигла завоювати популярність серед любителів активно проводити час. Проте всі нововведення, і термобілизна не виняток, овіяні масою міфів, тому варто розглянути їх щоб робити вибір свідомо.

Основною метою термобілизни є відведення вологи від вашого тіла, циркуляція повітря і водонепроникність. Завдяки здатності термобілизни виводити вологу, а не накопичувати її, вона дарує комфорт протягом тривалого періоду інтенсивних фізичних навантажень.

Не вірним є твердження що "для виробництва термобілизни використовуються виключно синтетичні тканини". Термобілизну виготовляють зі штучних матеріалів - поліестеру (лавсану) і поліпропілену і з натуральних - з шерсті, бавовни, також багато виробників створюють фірмові тканини, в яких містяться натуральні і синтетичні волокна в різних поєднаннях. Склад термобілизни не відбивається на її властивостях.

Також надуманим є те що "найтепліша термобілизна пошита з дуже товстого матеріалу". Оскільки в товстих матеріалах нитки можуть слабо переплітатися, що, безумовно, збільшує об'єм тканини. Купуючи термобілизну потрібно враховувати питому масу тканини. Найтеплішою буде найбільш важка.

Кажуть, що термобілизну повинні носити тільки спортсмени. Як зазначає prostoman.com.ua - путеводитель для настоящих мужчин, (де до речі багато цікавої інформації для справжніх активних чоловіків, в тому числі і про рибалку і про полювання), існують моделі термобілизни розраховані для занять спортом і для повсякденного життя. Хочеться відзначити, що термобілизна призначена для водного спорту може тривалий проміжок часу виводити вологу з шкіри і не допускати проникнення води із зовнішнього середовища. Тому вона виробляється з синтетичних тканин. Термобілизна для гірськолижників і сноубордистів шиється з тканин, до складу яких входять шерсть і бавовна. Така білизна здатна протягом багатьох годин виводити вологу. Щоб створити максимальний комфорт термобілизну для повсякденного життя виготовляють з бавовни і шерсті.

Промокла термобілизна сушиться тривалий період. Цьому вислову не варто вірити взагалі. Під час інтенсивного фізичного навантаження термобілизна може трішки промокнути, проте за 3 - 5 хвилин вона самостійно висохне. В тому то і суть використання термобілизни. Така властивість тканини дуже практична для рибалок та туристів, які під час походів не мають можливості просушувати одяг.

Невірною є рекомендація типу "щоб термобілизна не здавлювала тіло, потрібно купувати моделі на пару розмірів більше". До складу тканин для пошиття термобілизни включаються еластичні волокна, які не допускають здавлювання. Також термобілизна, яке не облягає тіло, а висить на ньому, не зможе в потрібному ступені проявляти свої властивості.

В деякій мірі можна погодитися з цим висловом "за термобілизною дуже просто доглядати", однак власнику термобілизни необхідно дотримуватися кількох простих правил:
- не можна виварювати, гладити сушити близько від джерела тепла. Приміром, термобілизна з поліпропілену нагріта до 60 градусів Цельсія повністю втрачає властивості;
- уникати зіткнень тканини з розчинниками та іншими хімічними реактивами;
- для термобілизни рекомендується ручне прання у воді 40 градусів Цельсія, або в крайніх випадках можна використовувати пральну машину вибравши режим «делікатного прання»;
- до ополіскувача додавати антистатик і добре виполіскувати білизну;
- не віджимати! Вода повинна самостійно стікати.

Більшість покупців переконані що дорогі вироби мають кращі якості, ніж дешеві, але насправді ціна виробів формується виробниками і залежить від популярності бренду. Тому товари з однаковою якістю можуть мати ціну, яка в кілька разів відрізняється.

2vanya2

17.04.2012, 10:04

Монтаж класичного дроп-шоту

Про дроп-шот і що це за новаторство і божевілля, яке вже захопило пів Європи і майже всю Америку ми вже писали в попередніх наших публікаціях. Розглянули, що вся справа в тому, що дроп-шот дозволяє максимально довго презентувати приманку в одному місці, також ми познайомилися з різноманітними варіантами монтажів дроп-шоту які підходять до тих чи інших умов ловлі і визначили основні типи проводки характерні для ловлі хижої риби методом дроп-шот, адже зрозуміло, що класична сходинка не зовсім підходить для ловлі цим методом. В інтернеті і риболовній пресі можна знайти масу інших публікацій на тему дроп-шоту, але зазвичай в новачків найбільше труднощів викликає монтаж першого оснасщення.

Створення свого оснащення для дроп-шоту не таке вже й складне. Наступний текстом я хотів би Вас, заохотити до вивчення цього методу риболовлі і покажу вам, як легко створити свою власну оснастку.

Під час риболовлі методом дроп-шот я використовую тільки і виключно моножилку. Завдяки їй рухи, що надаються приманці є більш природними і плавними. Звичайно, шнур буде мати свої переваги, але на моє переконання жилка працює набагато краще.

В найпростішому випадку, щоб скласти набір для дроп-шоту знадобиться: гачок з вічком, силіконова приманка і тягарець. У магазинах знайдете спеціалізовані аксесуари для цього методу, але виходячи з мого досвіду я можу з упевненістю сказати, те що є у нас в рибальських коробках цілкоми достатньо. В якості тягарця можна взяти чебурашки, або ж звичайнісіньку джиг-голівку з обрізаним гачком. Гачки також не мусять бути спеціалізованими.

Отже:

1. формуємо з жилки петлю;

2. покладіть гачок так, щоб вістря було звернена до петлі з жилки і просуньте її (петлю) через вушко гачка;

3. петлю зав'язуємо в класичний вузол;

4.кінець вузла - нашу петлю - закладаємо на гачок;

5. змочуємо трохи жилку і затягуємо;

6. на гачок надіваємо приманку;

7. відстань від гачка до тягарця не що інше, як відстань від дна до приманки. Виставляємо її в залежності від того, на якій глибині хочемо працювати приманкою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Це все, саме так виглядає оснащення для дроп-шоту.

Звичайно, можемо внести незначні зміни - замість гачка, прив'язати карабінчик, за допомогою якого можна більш зручно змінювати приманки і гачки. Крім того, карабінчик можна внести в кострукцію перед тягарцем, це дозволить швидко змінювати його вагу. Можна також купити спеціальні тягарці для дроп-шоту, які дозволяють швидко змінювати відстань до приманки, а отже і глибину ловлі.

Метод дроп-шот є дуже ефективним і вартим для його пізнання. Приманки при такому методі виглядають більш природно, ніж на класичних джиг-головках. При ловлі окуня завжди добре взяти з собою невелику коробку з кількома готовими вищезазначеними наборами, тому що Ви ніколи не знаєте, що спаде на думку вибагливому смаку окуня ...

2vanya2

17.04.2012, 13:05

Рибна піцца з тунцем та шпротами

Складники для соусу: 2 чайних ложки томатної пасти; 4 столові ложки пряного кетчупу; 3 зубчики часнику; сіль; перець; орегано; базилік.

Складники для заправки піцци: 1 банка тунця в олії; 30 г копчених шпрот (можна консервованих); 25 г грибів; 1 велика цибулина; 1 болгарський перець; 25 г пікантного твердого сиру; маслини; масло; оливкова олія; маргарин.

Приготування

Для рибної піцци підійде будь який рецепт тіста призначений для приготування піцци, який Ви знаєте та вмієте готувати. В крайньому випадку готове тісто можна купити в магазині (або готові бліни для піцци), але в такому випадку можна дійти і до спеціалізованого закладу, наприклад - пицца, а ми ж хочемо все приготувати самостійно!?.

Одна маленька порада, якщо Ви готуєте тісто самостійно: піцца буде смачнішою, якщо перед запіканням тісто охолодити протягом, не менше як двох годин.

Отже, для приготування соусу для рибної піцци змішайте томатну пасту і кетчуп. Видавіть часник, додайте досить багато солі - приблизно половину чайної ложки, бо тісто зазвичай не солоне. Додайте багато перцю і зелені розтертої пальцями. Змішайте все це.

Злийте масло з тунця. Зі шпротів відірвіть голови, хвости, плавники. Гриби наріжте скибочками, обсмажте їх в гарячому маслі посипавши в кінці сіллю і перцем. Наріжте тонкими скибочками цибулю, перець. На грубій тертці потріть сир.

Бляху для запікання змастіть маргарином. Викладіть тісто на середину бляхи, вимніть його руками таким чином, щоб воно рівномірно розподілилося по всій поверхні. Тісто змастіть оливковою олією. Викладіть і розмастіть приготований соус, залишаючи приблизно сантиметр до краю. На соус викладіть, подрібненого тунця, шпроти, посипте грибами, оливками, перцем і нарізаною цибулею. Вкладіть до нагрітої до 200 ° С духовки, запікайте протягом 13 хвилин. Після закінчення цього часу, посипте піцу сиром і запікайте протягом ще 2 хвилин.

Все! Діставайте, розрізайте і насолоджуйтесь!

Смачного!

2vanya2

18.04.2012, 19:27

Хрущ і його личинка - забуті природні наживки для ловлі риби

Останнім часом з розвитком рибальських технологій та постійним вдосконаленням снастей багато рибалок, забули про традиційні природні наживки, а особливо це стосується новачків, які можливо й не знають про такі. А, тим часом, якими б, досконалими не були всілякі штучні приманки, риба завжди буде надавати перевагу наживкам природнім. Сьогодні поговоримо про одну з таких наживок, щоправда вона характерна лише для весняної ловлі.

Хрущ являється прекрасною і дуже поулярною в минулому наживкою, на яку рідко ловлять сьогодні. А дарма, ловля риби на хруща може показати чудові результати, визначні ще й тим, що як правило, попадаються найбільші екземпляри.

Хруща ловлять ввечері близько листяних лісів, на узліссях і полянах за допомогою сачків, або гілок (збиваючи їх на льоту). Але простіше добути його рано вранці, струшуючи з дерев на підстилку.

Ці травневі жуки харчуються листям, тому листя потрібно класти в коробки або банки, де будуть зберігатися жуки. У кришці банки або коробки повинні бути отвори для доступу повітря.

Жуків наживляють на гачки № 7-8 по одному, а на гачки № 4-6 - по два, пропускаючи жало в грудний щиток і виводячи його на кінці черевця. Закидають з ним снасть частіше на течії, за перекатами поблизу берегів з деревами, для чого використовують донні снасті або поплавочні вудочки якими ловлять у схил або в проводку.

Цікавою і здобутливою буває ловля риби нахлистом на цього жука (на течії).

Таку наживку дуже добре, навіть жадібно, беруть головні, язі та жерех і майже завжди самі підсікаються. Отож в річках де проживає така риба обов'язково спробуйте половити на хруща, оскільки, як вже говорилося, як правило, потрапляє велика риба.

Успішною буває ловля риби і на личинку хруща. Вона викльовується з яєчка хруща приблизно через місяць після кладки яєць, харчується рослинами і ховається в землю на глибину 50-60 мм. Головка її бура. Задній кінець тіла потовщений у вигляді мішечка синювато-сірого кольору, ніжки подовжені.

Личинки шукають в перепрілому листі, жирній землі, в парниках і оранжереях. Їх викопують з грунту, і зберігають в коробці з тією ж землею, де вони були знайдені.

Перед наживленням з личинки видавлюють темну масу і, пропускаючи жало гачка під голівку, через все тіло, виводять його назовні.

Ловлять в основному на донні снасті язів, коропів, сазанів, лящів. Найкращий час для цього - весна і осінь.

Знайти личинки травневого жука часто допомагають граки. Вони злітаються саме туди, де багато личинок, і виколупують їх своїми довгими міцними дзьобами.

2vanya2

19.04.2012, 16:50

Бічна лінія у риб

У риб і деяких земноводних є абсолютно унікальний апарат, здатний уловлювати найменші коливання води. Називається він - "орган бічної лінії" (по-науковому - сейсмосенсорний орган).

Складається з двох головних каналів, розташованих під шкірою з боків тулуба від голови до хвоста, і безлічі невеликих отворів в лусочках, що з'єднують ці канали з навколишньою водою. Усередині каналів, заповнених слизом, розгалужуються нервові закінчення, які з дуже великою чутливістю сприймають навіть слабкі водні коливання.

У систему "бічної лінії" входять також аналогічні, але значно меншого розміру, канальчики, розташовані у верхній і нижній щелепах риби, в зябрових кришках і навколо очей.

Орган бічної лінії грає величезну роль в житті риби. З його допомогою вона визначає напрямок і силу течії води, може обходити нерухомі предмети, уникати зустрічей з ворогами, підтримувати зв'язок з особинами свого виду, визначати місцезнаходженняздобичі, причому навіть тоді, коли все це вона не бачить.

Експериментально встановлено, що позбавлені зору риби не наштовхуються на перешкоду, а обходять її, оскільки відчувають відбиті від перешкоди коливання води. Причому реагують на предмет (звертають в сторону) не пізніше, ніж перебуваючи на відстані 1-2 см від неї.

Досвідченим шляхом також доведено, що осліплена щука здатна полювати за допомогою бічної лінії, але коли цей орган пошкоджений, зловити здобич щуці не вдається: вона, хоч і голодна, навіть не реагує на плаваючу поруч рибку.

За допомогою сейсмосенсорного органу риби чуйно реагують на всі коливання, які передаються воді ззовні: стук на березі, на човні, вібрацію судна, вибухову хвилю і т. п. Все це рибалка повинен знати, враховувати і вести себе під час риболовлі вкрай обережно і тихо.

2vanya2

20.04.2012, 15:15

Квітневий лящ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В цей період весни сонце з кожнем днем гріє все сильніше а вода в водоймах стає все теплішою. Зрозуміло, що мілководдя прогрівається досить швидко, а на ділянках з темним грунтом цей процес йде ще швидше. Напівсонний після зими лящ напрямляється в такі місця як невеликі затоки, стариці та канали на переднерестовий жор.

Прогнозувати щось важко, але потрібно розуміти що ситуація може досить швидко змінюватись, і якщо сьогодні Ви не потрапили на клювання, то завтра, або ж в наступний вікенд все може кардинально змінитися, і Ви в тому ж місці попадете на зграю ляща з відмінним апетитом. Така активізація у ляща з'являється в преднерестовий період. Цкавим є те, що в цей час, лящ, готуючись до нересту "одягається" в шлюбний наряд: на лусці з'являються невеликі білі крапки.

Зазвичай із приводу того яким способом краще ловити ляща весною існують різні думки та суперечки, ситуація ускладнюється ще й тим, що переважно у всіх регіонах нашої країни в цей час діє нерестова заборона, і як правило, дозволяється ловити тільки на одну вудочку з одним гачком. На мою думку, кожен з способів, за умови майстерного володіння снастю і розуміння ситуації на водоймі, по своєму хороший і може бути результативним. Проте, схиляюся до того, що найкращим вибором буде фідер. Ним можна робити далекі закидання, а підгодівля завжди буде знаходитися поряд з гачком та в одній точці. Ним можна ловити як на течії так і на тихій воді, як у вітряну так і в безвітряну погоду, що викликає труднощі при матчевій ловлі.

Наявність ляща на мілководді можна визначити візуально. При активному годуванні, лящ підіймає хмарки каламуті, на поверхні води з'являються брижі, і спливають бульбашки повітря. Якщо Ви натрапите на таке місце то можете бути впевнені - ловля ляща буде вдалою.

Невід'ємним компонентом успішної ловлі ляща є підгодівля. Важливо у базову суміш прикормки додати тваринну складову. Дрібний опариш концентрує на деякий час зграю лящів в точці ловлі. Для підгодівлі вибираю орієнтир на протилежному березі й роблю закид годівницею, після цього докидаю ще 2-3 кулі вручну (якщо відстань не дуже велика). Для далеких відстаней знімаю з оснащення поводок, а годівницю міняю на найбільшу. Зазвичай 5-10 точних прикормових закидань зроблених в одну точку вистачає для того щоб приманити зграю лящів, далі прикормка додається по мірі ловлі.

Часто рибалки вважають, що всі ці шльопання великими годівницями відлякують обережного ляща. Але насправді голод і цікавість беруть гору і навіть якщо лящ відійшов, він обов'язково повернеться.

2vanya2

21.04.2012, 11:23

Досконале знання і дослідження особливостей водойми - важливі елементи для успішної рибалки

"Клювало вчора і буде клювати завтра" - рибальський жарт, проте, як відомо, в кожному жарті лише доля жарту. У пошуках рибальського щастя рибалки вирушають за тридев'ять земель, купують найсучасніші снасті та різноманітні аксесуари, викидають десятки кілограмів підгодівлі. І частенько трапляється так, що всі ці старання не дають очікуємого результату. А чи потрібно намотувати ці сотні кілометрів чи краще пошукати свій трофей на місцевій водоймі?

Ви не замислювалися, чому рибалки, які живуть поруч з водоймою, практично завжди з уловом? Відповідь проста: місцеві краще знайомі з нюансами та особливостями даної водойми, досконало знають її, відчувають потреби риби, що в ній проживає. Вони знають кожну брівку і вміють вибирати зручний час для ловлі. Ось і виходить, що «місцеві аборигени з непоказними снастями обловлюють приїжджих».

Виростаючи до пристойних розмірів, будь-яка риба стає дуже обережною і просто так на гачок не попадеться. Тому для ловлі трофейних екземплярів потрібні терпіння, цілеспрямований пошук та вивчення особливостей водойми і риби яка в ній мешкає.

Щоб швидше вивчити водойму розгадати її особливості корисно спілкуватися з іншими рибалками, читати статті в газетах, журналах і на місцевих рибальських форумах (якщо такі є). Але не забувайте, що вірити всьому не обов'язково. З усієї отриманої інформації потрібно витягти саму суть, не звертаючи уваги на прикрашання. Достовірні повідомлення зазвичай підкріплюються фотографіями. Запам'ятовуйте місця з найкращими уловами, в який час року і при якій температурі було більше клювань. Відстежування ситуації на водоймі підвищить результативність виїздів і не дасть пропустити короткочасний жор.

Незаперечний плюс місцевої водойми - це можливість частіше ходити на риболовлю (до або після роботи). Постійно експериментуючи, ви будете знати, яку наживку вибрати в наступний раз, щоб не витрачати час. Часті виїзди дозволяють швидше накопичувати досвід: відслідковувати переміщення риб, зміни їх смакових пристрастей, дізнаватися закономірності клювання і порівнювати результати риболовлі декількох років. Щоб структурувати всі спостереження і використовувати їх у майбутньому, рекомендую вести власний рибальський щоденник, в який записувати місце ловлі, погодні умови, фазу місяця та особливості кожної рибалки. Це дасть змогу аналізувати та робити однозначні висновки щодо впливу тих чи інших факторів на клювання риби.

Щодо трофейних виловів, то також потрібно розуміти, що у різних водоймах статус «трофейної» не обов'язково належить 15-ти кілограмовій щуці або 5-ти кілограмовому лящеві. Ця величина відносна, і скрізь різна - все залежить від конкретної водойми. Простіше кажучи, якщо ви зловили півкілограмового карася в водоймі де роками ловляться тільки стограмові карасики та плотвички, сміливо можете вважати це рекордом!

Вище ми говорили про рибальський щоденник. Так от, варто вести такий щоденник он-лайн, хоча би й у вигляді блогу у нас на сайті, для того щоб можна було достукатись до нього з будь-якого пристрою чи то ноутбука чи смартфона, та в будь-якому місці. По-перше це дуже зручно, по-друге важливою функцією є можливість додавання фотографій, якщо ще не маєте фотопарата то вам сюди -> [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] що дозволяє легко запам'ятати місце ловлі і інші важливі нюанси риболовлі, і по-третє - це звичайно можливість знайомитись та обмінюватись досвідом з колегами по захопленню.

2vanya2

22.04.2012, 11:24

Тісто - відмінна наживка для ловлі всіх коропових риб

Тісто являється відмінною наживкою для всіх коропових риб, особливо це стосується ловлі в літній період. При приготуванні тіста в нього додають трохи соняшникової олії, яка його охороняє від швидкого розмокання і висихання, сік "червоних" ягід (полуниця, малина чи смородина), мед, корицю, ванілін, сухий акваріумний корм, який володіє специфічним запахом ракоподібних (пара столових ложок на один стакан муки), насіння конопель і соняшнику, попередньо підсмажені і розмелені в кавомолці або ступці, кріп, зубну пасту з різними м'ятними добавками, часник і т.д.

Приведемо кілька рецептів приготування наживок на основі тіста.

Суміш, що складається з однієї столової ложки перемеленої макухи або насіння соняшнику і 2-х столових ложок борошна, замішують з 5 ложками води, а потім опускають її в окріп на одну хвилину.

З дріжджового тіста катають невеликі кульки (розміром з горошину) і опускають їх до утворення світло-коричневого кольору в киплячу соняшникову олію. На таку наживку добре бере короп і лящ.

Столова ложка борошна замішується на молоці до сметаноподібної маси. Потім туди додається дрібка соди і ваніліну, а також трохи цукру. На розігріту пательню, попередньо змащену маслом, наливається столова ложка тіста, зверху розкладається тонким шаром розпушена вата, яка знову заливається ложкою тіста. Готові "млинці" потрібно розрізати ножицями на невеликі шматочки. Така наживка буде міцно триматися на гачку і не тонути в мулі при ловлі на донні снасті.

Безпосередньо на водоймі замішується ложка пшеничного борошна з водою з цієї водойми. Крім цього більше нічого додавати не потрібно, оскільки риба, особливо карась, відчувши запах рідного водоймища, буде брати наживку набагато сміливіше.

2vanya2

23.04.2012, 14:41

Ловля щуки - риболовля для терпеливих

Про те щоб зловити метрову щуку мріє кожен з нас. Здійснити мрію не легко, оскільки таки щуки ігнорують приманки, а щоб зловити справді трофейний екземпляр ми повинні бути готові до певних жертв.

Велика риба може нав'язати запеклу боротьбу з рибалкою, чим винагороджує його на численні зусилля, терпіння і втрати багатьох приманок. Я з задоволенням спінінгую в річці, а також в двох невеличких кар'єрах. В вихідні дні на цих кар'єрах спостерігається надзвичайний пресинг зі сторони рибалок. В такі моменти туди не варто навіть заглядати. Іноді спінінгую з човна, але більшість часу з берега. Я затрудняюсь сказати, як краще ловити рибу з берега чи зчовна, тому що щука дуже полюбляє перебувати в прибережних зонах як річок так і водойм зі стоячою водою.

Щуці потрібне укриття, яким може бути навіть товста палиця вбита у вертикальному положенні в дно водойми. У цьому місці хижак може зробити засідку. З кількості обірваних приманок можна зробити висновок, що щука воліє ховатися у більш складних (міцних) укриттях. Річкова щука більш рухлива, і часто переміщається за зграями риб. Причому вони роблять так навіть тоді коли не голодні, але відчувають потребу в знаходженні нового укриття чи засідки. Я свідомо використовую терміни укриття і засідка. Великі риби дуже мудрі і для засідки обирають місця які гарантують їм здобуття корму, хоча іноді вони можуть бути "незручними" і йти всупереч канонам риб'ячої безпеки. Коли хижачка наїсться досхочу, то шукає тихе і безпечне місце. Рибалка має можливість ловити щуку в обох місцях, тому що щука має сильний інстинкт - зловити жертву, що на практиці означає, що вона не пропускає жодної потенційної здобичі.

Ловити щуку одночасно і легко і важко, тому що на даний момент часу, вона може бути в будь-якому місці. Хижачка не уникає ні мілких ні зарослих місць, не страшні їй "лисі" ділянки, а іноді буває, що щука живе і полює у мулі. Звідси власне і виникає попередній вислів одночасної простоти і складності полювання на щуку. Її може зловити будь-хто, або ніхто. На щастя, в кожній водоймі є місця гірші і кращі з точки зору щуки, і їх знання має для спінінгіста неоціненне значення.

В кар'єрі щука за будь-яку ціну буде шукати собі постійне укриття. Найбільше їй підходять такі, з яких вона зможе атакувати. Тому, спочатку потрібно шукати саме такі місця, тому що вони найбільше пророкують успіх. В першу чергу виглядаю ділянки з рослинністю. До таких місць належить не тільки ділянки з явною рослинність, яку видно над поверхнею водойми, а й рослинністю підводною, їх легко виявити з високого берега, з допомогою біноколя або поляризаційних окулярів. Якщо немає, то можемо використовувати так званий рибальський "пенетратор" - тягарець без гачка і приманки на шнурі. Повільно тягнемо його по дні і аналізуємо поведінку, намагаючись таким чином визначити наявність і розташування рослин, або інших об'єктів. Щука любить ховатися в рослинах і чатувати на жертву, виставляючи тільки голову в бік відкритої води. Дуже скоро пристосовує свою шкіру до кольору рослин і стає майже невидимою жертвами. Якщо знайдемо рослини поза досяжністю спінінга, варто пересісти на човна і акуратно обловити такі ділянки з кожного боку. У багатьох випадках, однак, поблизу цих місць можна бродити в чоботах чи забродах.

Коли місць з рослиннісю не знайдено, то варто шукати щуку в безпосередній близькості від узбережжя. Кар'єри мають неймовірно зрите дно і, отже, дуже різноманітне. Коли щука знайде біля берега, яму, достатньо великий валун, гірку, прибережну канаву, пень, і навіть затонуле гірське устаткування, то вона поселяється на такому місці. Якщо в кар'єрі велика популяція хижаків, щука тримається голих мисів що формують протоки між численними ставками кар'єру. Іноді вистачає просто пучок надводної рослинності на метровій глибині, і щука, «липне» до неї в очікуванні годування риби на мілководді, такої як плотва, червонопірка, карась, линок, короп. У багатьох водоймах щука полює активно, тобто плаваючи по всій водоймі очікуючи зручної можливості напасти. Саме таких хижачок ловлю найбільше на річках. Тут також можна знайти багато перспективних місць які легко доступні для спінінгування з берега. Риболовлю завжди варто розпочинати з перевірки заток, в яких біля берега глибше, і течія повільна. В таких закутках майже завжди ховається щука, але впіймати її там важко.

Щука нападає на здобич інстинктивно, рефлекторно. Як наслідок, б'є в шматок металу з енергією, та не замислюючись, за умови, що приманка знаходиться в зоні її блискавичної атаки. Крім того, вік та вага риби мають вирішальний вплив на прийняття рішення про атаку. Це становить проблему для спінінгіста, тому що він ніколи не впевнений, з якою швидкістю повинен представити приманку. Я поступаю так - дане місце обловлюю різними методами. Яку швидкість я використовую? Найменшу, з якою можна проводити приманку. Таких комбінацій дуже багато, тому що ловиться різними приманками, вибір яких може відрізнятись в залежності від водойми. Оберталку в стоячій воді, проводжу на швидкості, яка тримає її на вибраній мною глибині (кожна блешня буде мати іншу швидкість, яка визначається експериментально та з досвідом). Воблер дає більші можливості "гри" приманки на різних швидкостях. Як правило, проводжу його дуже повільно, з частими паузами. Не існує однієї доброї швидкості проводки. Якщо щука полює на відкритому просторі, вона готова до гонитви за приманкою. Якщо ж сидить в укритті в кущах, занадто швидка проводка приманки не дасть їй шансу щоб зібратись для атаки. Таким чином, кожне потенційне місце перебування хижака повинно оцінюватись і обловлюватись індивідуально і по-різному. Хороші виробники пропонують приманки, які зупиняються, зависають у воді на висоті, на якій ми перестали вимотувати жилку. Обожнюю ці приманки, тому що вони не ловлять зачепів а можуть стояти перед ротом хижачки і дратувати її.

Щука не ловиться на саме спорядження, хай навіть найдорожче. Рибалка повинен точно подати приманку, і вміло її презентувати (анімувати). Щука не вимагає від нас витонченості, однак навички презентації часто обмежуються терпеливістю. Багато раз, трапляється що лише після 20 - 30-го закидання в те ж саме місце я мав контакт з рибою. На річці з сильною течією ловлю на оберталку. Також ловлю на неї на скіс і на річках з тихою течією. На сильній течії 'під течію' ловлю на воблер, як і на границі з невеликими затоками, і мілких місцях з частковими зарослями. Тут проводжу його дуже повільно фактично чекаю на щуку. Дуже люблю ловити оберталкою в стоячій воді. Однак, на дуже зарослих ділянках ставлю воблер, оскільки він справніше проходить між рослинами. Вважаю, що риболовля з човна досить важка, але відкриває нові можливості. Ми повинні плавати дуже тихо, щоб не налякати щуку що полює на мілководді. Про бензиновий мотор, мова, звичайно, не йде - тільки електричнимй або весла. Я завжди стаю на значній відстані від потенційного місця знаходження риби і перекидую його не менше як на 5 м. Тихе впровадження приманки в зону атаки найчастіше дивує щуку і риба інстинктивно, тобто, не роздумуючи, атакує приманку. Піймавши одну велику щуку змінюю місце. Часом на перспективному місці в глибокому руслі варто залишитися і до 4-5 год., навіть за відсутності жодних ударів. В таких місцях трапляються найбільші екземпляри, тому власне і говориться що ловля щуки тільки для терпеливих...