Показати повну версію : Церковні православні празники
sat-prof
18.12.2009, 19:31
Вітаю Всіх!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
sat-prof
06.01.2010, 16:38
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Вітаю всіх з Різдвом Христовим!!!
З повагою SAT-PROF!
roger5000
07.01.2010, 12:47
Мир і щастя вашій хаті,
щоб були ви всі багаті,
колядочка щоб лунала
і кутя Вам смакувала.
пампушки були рум'яні,
ну і Ви ... не дуже п'яні!
Христос народився! Славімо Його!
sat-prof
14.01.2010, 19:25
Вітаю всіх з Старим Новим Роком!!!
SLAVASAM
03.04.2010, 18:45
Вітаємо Вас зі святом-Світлої Пасхи!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
sat-prof
04.04.2010, 00:35
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
roger5000
04.04.2010, 08:12
Розкажуть птахи, річка і ліс:
Сьогодні свято! Христос Воскрес!
Лине пісня вгору, до небес:
Світлий свято! Христос Воскрес!
Нам світять зірки, морок зник.
Сьогодні свято! Христос Воскрес!
Чудових казок і всіх чудес
Світлий свято! Христос Воскрес!
Під зорями весна ще будеспати Ще місто мла вкриватиме густа, A ми до церкви підем привітати Воскреслого Христа. У храмі так велично,світлобуде, Заграють дзвони із церковних веж, І разом знами заспівають люди:"ХРИСТОС ВОСКРЕС"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])28 серпня наголошується свято першого Пречистого Богородиці - день кончини діви Марії. Під час кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божія Мати: Сам Господь Ісус Христос, оточений Ангелами, з'явився і прийняв Її пречисту душу. У свято першого Пречистого Церква прославляє Богородицю, яка, прийнявши під своє заступництво рід людський, клопоче за нас перед Самим Богом.
Свято Воздвиження Чесного Хреста
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
14 вересня за католицьким або 27 вересня за православним стилем всі християни відзначають Свято Воздвиження Чесного Хреста.[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])Свято Покрови - давнє українське свято
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”.
А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”
Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.
У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.
Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнаки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])На 8 листопада припадає день святого великомученика Дмитра Солунського, мужнього Христового воїна й сповідника, поколотого списами в 306 році.
За християнським віросповіданням Дмитро був заточений у в’язницю в Солуні й убитий списами. Сталося це близько 306 року Через 100 років його тіло знайшли і, що цікаво, воно виявилося нетлінним і поширювало пахощі.
У народному побуті день святого Дмитра пов'язаний з осінніми поминками померлих предків.
Після Дмитра вже заборонялося справляти весілля й ходити у свати. З цього приводу існує чимало народних прислів’їв.
До Дмитра дівка кричить на корову: «Алуч, бо перескочу!», а по Дмитрі вже й свиню просить: «Ачу, бо впаду!».
До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку і питається: «Тітко, чи не бачили старостів?» ..а стріне собаку, то каже: «Здоров, дядьку! Чи не в старости?».
По погоді, яка буває на Дмитра, судять про те, що буде на Великдень. У день святого Дмитра сніг – і на Великдень буде сніг, немає снігу – Великдень очікується теплий. Дмитро зі снігом - весна пізня.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) День святого Михайла, або Собор святого архистратига Михаїла відзначають 21 листопада. Починаючи від Мономаховичів (1125 р.), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали його на стародавніх гербах Києва. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах.
Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами: гримить грім — значить, святий Михайло бореться з чортами.
Існує дуже поширений переказ про чорта, який намагався сховатися від архистратига Михаїла. Щоб урятувати, чорт почав називати предмети, за якими Михайло не дістав би його.
Серед можливих варіантів він називав навіть людину, але архистратиг Михайло сказав, що в цьому разі людину він уб'є та дасть їй царство небесне, а чортові все одно — непереливки! Так чорт перелічив геть усі предмети, під якими міг би сховатися, аби Бог його не дістав, а про кущ ліщини забув. Тож мисливці радять під час бурі в лісі ховатися під ліщиною, оскільки там грім не вб'є. А за одною старою легендою, одного разу звичайний мисливець випадково вбив у лісі чорта. До нього з'явився святий Михайло та запропонував виконати будь-яке бажання мисливця. Той забажав обмінятися зі святим Михайлом рушницями. Трохи повагавшись, Михайло погодився на такий обмін. Одну умову поставив святий: якщо мисливець передумає та схоче обмінятися рушницями назад, то мусить прийти на те саме місце.
І почало цьому мисливцеві так щастити на полюванні, що годі й казати! Тільки кожного разу, як він із цієї рушниці стріляв, такий грім над землею лунав, що люди лякалися. От і власник рушниці нарешті вирішив позбутися магічного подарунка, щоб лихо не накликати на свою голову. Пішов на зазначене місце та й обмінявся рушницями із святим Михайлом назад. Але й колишня його старенька рушниця тепер теж набула чарівних властивостей! І мисливська удача не покидала вже його довіку.21 листопада часто випадає перший сніг, тому й прикмета: “Михайло на білому коні приїхав”.
Існують також інші народні прикмети:
Якщо цього дня сніг буде мокрим, то майбутній урожай буде хорошим.
Якщо стоятимуть густі тумани, то така погода протримається до зимового Миколая.
Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна.
Якщо Михайло дощем служить - добру й суху весну ворожить.
Іній - на великі сніги, а туман - на відлигу.
Якщо відлига - не жди санного шляху до Миколи (19 грудня).
Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.
День на Михайла похмурий і на деревах іній - до хорошого врожаю.
Від Михайла зима морози кує.
Як Михайло закує, то Микола не розкує.
Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.
D-Misha і всіх Михайлів вітаю з Днем ангела!!! Всіх Вам БЛАГ!!! [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Пилип – один з 12 апостолів Ісуса Христа..
На свято Пилипа або заговини (останній день перед постом, коли їдять скоромну їжу) за давнім обрядом готувалася пишна святкова вечеря, яка складалася з пиріжків, вареників, смаженого м’яса, борщу та інших смаковинок. На таку вечерю до батьків приходили дочки зі своїми чоловіками, переважно молодята, запрошували кумів та одиноких односельчан, а залишки від вечері відносили бідним людям. Молодь та великі родини на заговини організовували вечорниці, жінки з цього дня могли починати прясти кужіль на полотно.
Із 28 листопада, від початку Пилипівки або Різдвяного посту, не вживають яйця, м’ясні та молочні страви. Триває піст з 28 листопада до 6 січня. На час посту вводилися обмеження не лише на їжу, а й на одяг: жінки переставали носити сорочки із червоною вишивкою, а от дівчата в ці дні не носили стрічок та сережок. Люди вірили: якщо на Пилипа «хмарно або сніжно – травень буде негожий», «іній - на врожай вівса, а дощ – на дорід пшениці». Символічно також кажуть, що «у Пилипівку день – до обіду», адже в період Пилипівського посту відбувається зимове сонцестояння, на яке припадають найкоротший день та найдовша ніч.
Треба дотримуватися цього це так,але ж як це правильно зробити.Я маю
на увазі як неїсти м"яса.Людина це хичник по структурі.
Діма, це для ознайомлення, а висновок робити тобі [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]Піст
Дякую за ссилку,зараз ознайомлюсь.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Празники в честь Пресвятої. Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце після празників Господських. Головне завдання Богородичних празників – це показати нам велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, Її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її вшанування і наслідування. Найбільші Богородичні празники, такі як: Різдво й Успіння, говорять нам про перші та останні хвилини Її життя на землі. Одинокий празник, котрий нам висвітлює дитинство Пресвятої Богоматері - це празник Введення в храм, який святкуємо 4 грудня. В наших Богослужіннях він має назву: «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». Празник Введення хоче нам відкрити деякі таємниці з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності: бути Матір'ю Божого Сина. Роздумуючи над цим празником, звернімо нашу увагу на три речі: на його історію, його особливості Богослужіння та його духовне значення для нас.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Празники в честь Пресвятої. Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце після празників Господських. Головне завдання Богородичних празників – це показати нам велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, Її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її вшанування і наслідування. Найбільші Богородичні празники, такі як: Різдво й Успіння, говорять нам про перші та останні хвилини Її життя на землі. Одинокий празник, котрий нам висвітлює дитинство Пресвятої Богоматері - це празник Введення в храм, який святкуємо 4 грудня. В наших Богослужіннях він має назву: «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». Празник Введення хоче нам відкрити деякі таємниці з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності: бути Матір'ю Божого Сина. Роздумуючи над цим празником, звернімо нашу увагу на три речі: на його історію, його особливості Богослужіння та його духовне значення для нас.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])Вшанування Богородиці — найкращий засіб досягнути святості на землі і спасіння після смерті
Частина I. ЗИМА
Початок зимового циклу календарних свят найбільш виразно виступає 4 грудня, коли відзначається одне із двунадесятих свят — Богородичне свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Цей день у народі ще називають Третя Пречиста (що значить непорочна, незаймана).
Згідно з церковними легендами та апокрифічним «Євангелієм Якова», коли Марії виповнилося три роки, вона разом з іншими дівчатами увійшла до храму зі світильником. Первосвященик (а ним був Захарія, в майбутньому батько Іоанна Предтечі) узяв дитя на руки, поцілував і мовив: «Маріє, Господь звеличить ім'я твоє в усіх поколіннях, а в кінці днів пред'явить тобі ціну викупу синів Ізраїлю». Вимовивши це, він поставив дівчинку на третю сходинку храмового жертовника, де зійшла на неї благодать Божа.
До цієї дати на всій території України прив'язано чимало прикмет, прогнозів і звичаїв, що свідчили про її важливе значення. Вважалося, що Введення відкривало собою зимовий святковий сезон. На Рівненщині говорили: «Введення прийде, свят наведе». І дійсно, після 4 грудня йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохрещі.
Введенські прислів'я розкривають прагнення хлібороба зазирнути в майбутнє, передбачити, якою буде наступна зима і як вона вплине на врожай: «Як Введення мосте мостки, а Микола забива гвіздки, то люта зима буде», «Як ляже глибока зима, готов глибокі закрома», «Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави», «Як на Введення вода, то буде в мисці молоко», — говорили на Харківщині. Ці народні спостереження вірно вловлювали взаємозв'язок погодних і кліматичних явищ, так як в основі їх лежав трудовий досвід. Адже від цих спостережень значною мірою залежали результати господарювання.
Характерним звичаєм цього свята був прихід першого відвідувача — «полазника». В основі його лежить віра людей у щасливу або нещасливу прикмету.
Якщо першим у хату заходив молодий, гарний чоловік, а до того ж ще й з грішми — добра ознака: увесь рік в оселі будуть усі здорові й будуть «вестися» гроші. Якщо ж до хати зайде немічний, старий та ще й бідний чоловік — це погана ознака: і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться... А найгірше, як увійде до хати стара жінка — «то вже добра не жди...» вважають у селі Гальчинцях Теофіпольського району Хмельницької області. Тому старші та бідніші люди стримуються заходити до чужої хати в день Введення. Недобрий знак, якщо в цей день хтось із сторонніх приходить позичати, або хворим.
Обряди й повір'я, пов'язані із «полазником» у дожовтневий період, були поширені в Галичині, Волині, Поділлі й Закарпатті (Курочкін О. В. Новорічні свята українців.— К., 1978.— С. 29.).
Іноді функції «полазника», як зазначає дослідник О. В. Курочкін, виконували, зокрема в Прикарпатті, тварини (бичок, кінь), яких урочисто вводили в хату, годували й поїли, «щоб худоба добре водилася».
В окремих регіонах України на Введення починалися деякі види робіт, що за існуючим у народі повір'ям, може забезпечити успіх протягом усього року.(Воропай О. Звичаї нашого народу.—Т. 1.—К., 1991—С. 16.)
На Черкащині, наприклад, у давнину деякі жінки опівночі проти Введення сідали голими на порозі сінешних дверей і пряли «самосівні» коноплі, «щоб прядиво пішло на руку».
На Поділлі, вранці на Введення, господині обсипали колись своїх корів конопляним насінням та змащували олією вим'я — «щоб давали багато молока». А «щоб була густа сметана» — варили з борошна густу киселицю і давали їсти коровам. Щоб ніхто не відібрав «живності», обкурювали корів, овець тощо пахучим зіллям примовляючи при цьому заклинання.
У східних областях України ще донедавна зберігався дивний звичай серед «дівчат-чарівниць» святити воду в ніч проти Введення. З цією метою дівчата збиралися в такому місці, де три струмки зливалися в одне русло. Набравши води у глечик, запалювали два поліна, а коли вогонь добре розгорявся, тримали їх над глиняною мискою й лляли воду так, щоб вона проходила поміж двома вогнями. При цьому промовляли заклинання
Джерело [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Андрія
Андрія — молодіжне свято, близьке за змістом до Катерини. Відзначалося 30 листопада за ст. ст. і відповідало церковному святу Андрія Первозванного.
Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами й розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. На Андрія вдавалися до різноманітних прийомів любовно-шлюбної магії: засівання конопель, ворожінь із балабушками, калитою тощо. Ці ворожіння мали відповісти на такі основні питання: чого чекати в Новому році — шлюбу чи смерті; якщо шлюбу — то хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим. Намагалися також дізнатися про професію, матеріальне становище майбутнього чоловіка, главенство у майбутній сім'ї. Магічні дії нерідко супроводжувались відповідними примовками:
Андрію, Андрію!
Я на тебе коноплі сію;
Спідницею волочу,
Бо дуже заміж хочу.
Вже у минулому столітті молодіжні ворожіння втратили свою магічну функцію і перетворились на традиційні ігри, що супроводжувались сміхом і жартами.
Для свята Андрія є характерною певна "карнавальна свобода". У цю ніч, як і в новорічну, негласно дозволялися деякі прояви антигромадської поведінки, які в інший час гостро засуджувалися і навіть підлягали покаранню за звичаєвим нравом. У ролі "порушників порядку" звичайно виступали парубки та підлітки. Набір типових андріївських жартів не вирізнявся особливою вибагливістю: парубки знімали з воріт хвіртки і заносили на край села, підпирали кілком двері хати, вилазили на стріху і затикали комин, пускали в димар горобців тощо. Особливо звитяжним вважалося вміння підняти воза і поставити його на чиюсь хату. Такі ритуальні безчинства творили здебільшого на подвір'ях, де були дівчата на порі.together1 lmy
Веселі андріївські та катерининські вечорниці припадали на період 40-денного Пилипівського посту і, отже, суперечили християнській моралі. Але спроби духовенства подолати цю традицію були безуспішними.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День святого Миколая Чудотворця...
Цикл новорічних та різдвяних свят починається, власне, 19 грудня — у день відзначення смерті св. Миколая, одного із найбільш шанованих слов’янами святих. Хто тільки не брав собі у покровителі св. Миколая Чудотворця — і мореплавці-мандрівники, і кораблебудівники, і селяни (Миколай вважається опікуном худоби), і сироти, а загалом — кожна віруюча людина. У всіх тяжких, складних справах, там, де необхідна стійкість, працьовитість, безкорисливість, віруючі люди, а часто й невіруючі покладаються на заступництво цього святого. Не дарма переклад його грецького імені означає «переможець людей» — йдеться, безумовно, про його перемоги над гріхом у людині. Сам святий завжди був взірцем безкорисливості — гроші, майно не мали для нього нiякої вартості. Не дивно, що день пам’яті св. Миколая Чудотворця відзначається не один раз на рік. Уже в перші християнські часи Київської Русi 22 травня відзначався день Миколи теплого — на згадку про перенесення 1087 року мощів святого з міста Мир (Лікія) до Бару (Італія), де вони перебувають і зараз.
РІЗДВЯНІ СВЯТА: ВІД СВЯТВЕЧОРА ДО ВОДОХРЕЩА..
.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Як відомо, традиції, вірування, звичаї та мова кожного народу є основними рисами, які вирізняють його з поміж інших, роблять народ, власне, народом, а не загоном піонерів, що «дружно шагают в ряд»
У процесі свого становлення християнська церква поступово витісняла давні свята. Спочатку 6 січня було потрійним святом народження, хрещення й богоявлення Христа. У ІV столітті 25 грудня стали відзначати народження, а 6 січня - хрещення та богоявлення. І лише наступного століття Різдво Хрестове міцно увійшло в життя християн. Розбіжність в святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква - 25 грудня за новим стилем.
За часів перебування України «рівною серед рівних» в радянському піонерському таборі, наші народні звичаї, не кажучи вже про вірування, вперто намагалися стерти з пам’яті, натомість пропонуючи загально-безликий набір традицій в асортименті – 1 травня, 7 жовтня, 23 лютого – ну та ви й самі чудово всі їх знаєте – годували ж ними нас добре. Так вже привчали всіх разом дружно і весело святкувати, що відрижка ще й понині нагадує про радянський наш «дітдом» «майовками», і чахлими шестями пенсіонерів з червоними плакатниками «Дайош празнік 7 октября!».
Але тисячолітні традиції так просто не стерти, не знищити. Що таке 70-ти, чи навіть 300-літнє штучне витирання пам’яті, в порівняні з тисячами років формування народної автентичності? Звичайно, шкоди було завдано, і то чималої. Проте, на щастя, зараз спостерігається поступове відродження зацікавленості до власних звичаїв і традицій. Нарешті ми починаємо згадувати, що ми українці, і крім просто Нового року з давніх-давен святкуємо ще й Сятого Миколая і Різдво…
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Українські традиції і Різдво...Свят..вечір(6 січня)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Не можна, узявши ложку в руки, знову класти її на стіл, блюда водою не запивають - тільки узваром. Поки трапеза не закінчитися - не можна виходити з-за столу, тим більше - з будинку, щоб не впустити нечисту силу.
Від кожного блюда варто покуштувати хоч би небагато, щоб не було голоду. Але не можна з’їдати блюда цілком - “щоб холодильник не залишився порожнім”.
Перша вечірня зірка оповіщає людям про велике диво - народження Сина Божого! Можна починати Святу Вечерю - запалити свічу, помолитися.
На Галичіні господар будинку ділить змащену медом проскуру на кількість присутніх і, поздоровляючи всіх з святами і бажаючи дочекатися наступного року, перехрестившись і поцілувавшись, кожному подає шматочок цієї прісної випічки. Цим починається трапеза.
Святкова кутя..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Варили кутю з пшениці, гороху, рису, ячменю обдирання. Приправляли медом, маковим, конопляним, соняшниковим або іншим пісним маслом. Зерно було символом воскресаючого життя, а мед або солодка приправа означали солодкість благ майбутнього блаженного життя.
Порядок їди регламентувався строгими правилами: спочатку подавалися закуски (оселедець, риба, салати), потім червоний (злегка підігрітий) борщ, грибний або рибний суп. До борщу, грибному супу подавалися вушка або пиріжки з грибами, а у православних сочні - смажені на конопляному маслі борошняні коржики.
Під кінець трапези на стіл подавалися солодкі блюда: рулет з маком, пряники, медяники, журавлинний кисіль, компот з сухофруктів, яблука, горіхи.
Трапеза була безалкогольною. Всі блюда були пісними, смаженими і заправленими рослинним маслом, без м’ясної основи, без молока і сметани. Не подавалися гарячі блюда, щоб господиня постійно знаходилася за столом.
А ось на саме Різдво Христове (7 січня) готують велику сімейну вечерю. Всією сім’єю …
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Свято Анни (Ганни) (22 грудня)
22.12.2010 р.
Напередодні Нового року, 22 грудня відзначають Анни (Ганни). Це свято було запроваджене на честь зачаття праведною Ганною Богородиці. У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки». До дня Ганни відноситься ряд спостережень, пов'язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись».
У пізніші похристиянські часи день зачаття святої Ганни не позначений якимись особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки остерігалися працювати, а на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли. Проте у давнину це була окрема і досить значна дія, бо в народі свято називають «родинами сонця». Це пов'язано з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно «повертає на літо, а зима на мороз». Відтак казали: «Прийшли Ганки - сідай в санки!»
Цього дня юні дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. З дня Ганни дня починали готуватися до свят і жінки: мастили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.
Українсько-польські родини у Львові святкують Різдво двічі..
Очікування Різдва у поляків супроводжується чотирьохтижневим постом, Адвентом, особливо суворого посту дотримуються на Вігілію, Святий вечір. На Вігілійну вечерю поляки накривають стіл білим обрусом. Ще де-не-де у селах збереглась традиція класти під скатертину сіно, але мало з молодих людей знає, що колись після вечері неодружені особи з заплющеними очима діставали з-під обрусу стеблини. Відтак, кому попало зелене стебло, міг сподіватись на шлюб.
Перш аніж сісти за стіл поляки переламують «оплаток», який використовується у Католицькій церкві до таїнства євхаристії, і бажають один одному щасливого і веселого Різдва.
На різдвяний стіл неодмінно ставлять ще одну тарілочку, така традиція існує також у галичан. Вважається, що вона призначена або ж для несподіваних гостей, або ж для душ померлих.
Українці і поляки мають однакові колядки
Як і галичани, поляки стараються готувати на Вігілію 12 страв, які символізують число Апостолів і кількість місяців у році. Є й узвар, кутя, вареники, борщ з грибними вушками, але найголовніша страва – риба.
Колядують поляки на саме Різдво – 25 грудня. Давні традиційні польські колядки за мелодією і текстами справді дуже подібні до українських.
Який Святвечір, таким буде й увесь рік...
У цей особливий день варто все взяти в свої руки. Почнемо з самого ранку. Напередодні Різдва встаньте дуже рано — і тоді протягом року ніколи нічого не проспите. До вечора не дозволяйте собі прилягти — це може спричинити хвороби. Якщо ми хочемо бути здоровими й багатими (а хто не хоче?), то, вставши з ліжка, маємо вмитися водою, в яку напередодні кинули срібну монетку.
З самого ранку налаштуйте себе на те, щоб бути дуже уважним до всього, що відбувається навколо нас, зібраними й пильними. Хвилина неуважності може нам дорого коштувати: адже весь наступний рік буде таким, як Святвечір. Абсолютно забороняються будь-які сварки й суперечки. Не можна лаяти дітей, а тим більше шльопати або — не дай Боже! — бити їх, інакше протягом року вони завдаватимуть нам проблем з вихованням. Не можна нікому нічого давати в борг: увесь рік нам цього бракуватиме. З ранку прикрашаємо себе найчарівнішою посмішкою і спокійні, доброзичливі.......
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Гуцульські «грібки»
Святий вечір (день перед Різдвом) вважається досі за велике свято померлих. Господині, як і колись, готують кутю - культову поживу померлих, які є почесними гостями на тайній вечері. Бо вірять, що протягом 12 днів, від Святого вечора аж до Богоявлення (6.01 - 19.01), розкриваються гроби, з них виходять душі померлих на світ. Вони поспішають до своїх домів, де колись жили, щоб засісти зі своїми рідними до спільної трапези. Таких стародавніх вірувань дотримуються гірські люди ще й досі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Різдво-Коляда...
Готуватися до Святвечора наші предки починали із грудня. До свята кожному члену родини робили нову сорочку та білили хату. На покутті виставляли дідуха та плели павучки – язичницькі символи сучасних традицій.
Ще до світанку в переддень Різдва палили сім полін, які відкладали сім тижнів. На цьому вогні готували дванадцять пісних страв, серед яких обов`язково кутю і борщ з вушками.
Колядники готували колядки та вертепи, а до церкви йшли у найкращому вбранні.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Добрий вечір тобі...
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший же празник: Різдво Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Празник Святого Первомученика Степана...
"Ти боротьбою доброю боровся,
первомученику Христовий і апостоле... "
(Тропар празника).
У Христовому Різдві ми бачили безконечну Божу любов і жертву задля нас грішних. А третього дня(9січня) після празника Христового Різдва свята Церква наводить нам геройський приклад любови Бога в особі святого первомученика Степана. Святий Григорій Ниський у проповіді на честь святого Степана каже: "Ось ми переходимо з празника на празник і приймаємо благодать за благодать. Вчора наповняв нас подивом Господь вселенної, а сьогодні наповняє нас подивом ученик Господа. Яким способом цей, а яким той? Той (Христос) задля нас прийняв людську природу, а цей (Степан) задля Господа позбувся людської природи". Мученицька смерть святого Степана дійсно незвичайна, але незвичайний також і культ, який він має у Христовій Церкві від апостольських часів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Колядки до Різдва (колядують на Різдво 7 січня)
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік, пеленам и убого повився.
Ангели співають, славу возвіщають,
Як на небі, так і на землі мир провозглашають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Мелодійно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:
- Просимо Тя, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій ненці Україні.
Дай нам мирно жити, Тобі угодити
І з Тобою в царстві Твоїм на вік віків жити.
-------------------------------------------------------------------------------------
Ой, Ісусе любий, кращий, як ті квіти,
Пригорни до себе нині українські діти.
Щоби були добрі, щоби були щасні,
І розумні, і здорові, мов ті квіти красні.
Ти, Дитино Божа, на пахучім сіні,
Дай нам щастя й кращу долю рідній Україні.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Про Святвечір, багату кутю й багато чого іншого...
Новорічні та різдвяні свята - це, мабуть, найчарівніший час в році, коли люди поринають в атмосферу дива і дарують собі та своїм близьким незабутню казку.
Попереду - Святвечір, або ж Багата кутя. За традицією кожен член родини в цей вечір повинен бути вдома, причому не можна спізнюватись до святкового столу, бо будеш весь рік блукати. Під час цієї вечері не бажано виходити з-за столу та голосно розмовляти. Святковий стіл має вражати своїм різноманіттям, але не треба забувати, що ше триває піст, тому любителям чарки доведеться трохи зачекати.
Найголовнішою стравою на столі цього вечора є, безумовно, кутя. Рецептів її приготування існує декілька. Різдвяна кутя готується з пшениці, меду, горіхів та ін. На протязі всіх свят, аж до Хрещення, кутя повинна стояти на найпочеснішому місці в Вашій оселі.
Прийнято на Багату кутю поминати душі померлих родичів. Після закінчення вечері діти несли обід до своїх хрещених, дорослі готувалися до вечірнього церковного богослужіння. Лише дівчатам, які завжди хочуть дізнатися про свою долю, не було спокою. Серед способів існує такий, дещо дивовижний зараз: треба помити посуд, а потім взявши чисту тарілку вибігти на вулицю і почати стукати по ній ложкою - з якої сторони озветься собака, з тої і буде наречений. Поступово закінчується вечір і наступає чарівна різдвяна ніч, під час якої не можна спати, бо все щастя проспиш. Проте навіть при великому бажанні заснути просто неможливо - церковні дзвони, ватаги колядників створюють урочисто-святкову гаму звуків. Обряд колядування досить давній - він походить іще з дохристиянських часів, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди.
Найбільше серед колядників зустрічаються діти, і це зрозуміло. Колядувати і заходити першими до оселі господаря в день Різдва можна лише хлопцям, які, згідно із звичаєм, несуть в домівку мир і спокій. Після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий обід, який вже не є пісним. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості – усе, за чим сумувала під час посту душа, повинно бути на столі. Ну, і звичайно ж...
Проте навіть і в цей день треба міру знати. По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж можна йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, приходять до своїх батьків.
На вечір гуляння розпочинаються з новою силою. Хлопці влаштовують вертеп - своєрідну виставу, головними дійовими особами в якій є "Коза", "Пастух" та інші. Наступний, після Різдва, день - це день Богородиці. Треба вшановувати матерів і жінок, категорично забороняється працювати вагітним жінкам. До речі, жінкам у цей день, аби не нудьгувати, також дозволяється колядувати. Якщо на Багату кутю іній, або сніг - то літо мокрим буде.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Різдво Христове — це свято любові....
Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. ...
Свято Різдва Христового - один з днів, коли з найбільшою глибиною і радістю ми переживаємо зустріч з Богом.
7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”.
Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.
Ой, Ти, Христе, Царю,
Молим Тебе нині –
Даруй волю, верни славу
Нашій ненці – Україні.
Різдво Христове — це свято любові. Любов, котру принесло на землю Різдво, зобов'язує нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім'ї, нації, держави, всесвіту. Різдво Христове закликає нас шанувати всі творіння Божі, зберігати природу – ріки, поля, ліси, тваринний світ, охороняти їх від винищення й забруднення.
У світлі Різдва Христового ми повинні прагнути очиститися від скверни, відродити наші душі й серця у покаянні, любові і всепрощенні. Різдво Христове — як нове очищення, воно виводить нас з темряви до світла, зцілює духовно, об'єднуючи в єдину могутню християнську родину.
У цей надзвичайно складний час становлення нашої держави ми всі повинні пройнятися духом любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі. І нехай оцей всемогутній, преображаючий дух світлого Народження Христового запанує в наших серцях нині і повсякчас, і на віки вічні! Славимо Його!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Наступний за Різдвом день(8 січня) - свято Богородиці. Особливо шанували його жінки, оскільки воно пов’язано з Божою Матір’ю.
У другий день Різдва Христового православні християни відзначають свято Собор Пресвятої Богородиці. Вже в перших віках християнства в Церкві витворилась традиція після великого празника святкувати пам’ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором.Наша Православна Церква в дні Собору Пресвятої Богородиці у своїх богослуженнях закликає вірних до прослави Богоматері: “Прийдіть, і звеличаймо Матір Спасителя, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — яка і по Різдві залишилася Дівою. Радуйся, живий городе Царя й Бога, в якім Христос бувши, доконав спасення.
Празник Христового Різдва виражає величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безмежною любов’ю до нас стає малою Дитиною. На свою Матір Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці, Божі плани могли здійснитися. Без Неї не було б Христового Різдва та не було б відкуплення людського роду. Східна Церква маючи на увазі гідність Богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на особливе вшанування гідності Пресвятої Богородиці.
У цей визначний день є необхідність згадати основні чесноти, які мають супроводжувати людину на протязі життя, і які бажав небесний Отець....
Найважнішою чеснотою святої родини була чистота. Пречиста Діва Марія і св. Йосиф разом склали обітницю чистоти й жили разом як брат і сестра. Такого життя бажав від них небесний Отець, бо хотів, щоб на лоні такої святої родини прийшов на світ і виховався Його єдинородний Син — Ісус Христос. З цього випливає, що чистота повинна бути також чеснотою наших сімей.
Другою, не менш важливою, чеснотою подружжя є подружня вірність один одному. Господь Бог дав дуже суворий закон щодо того в Старому Заповіті, тож ті, що порушили цю заповідь, каралися смертю (через каменування). Подружжя має велике значення в очах самого Творця, тому Він хоче, щоб воно залишалось святим і праведним, здоровим і побожним, бо тільки з такої сім‘ї вийдуть добрі та чесні діти.
--------------------------------------------------------------------------------------------
А тепер гляньте, що людина зробила з тою святою інституцією? Вона потягла її через болото й грязь гріхів. Тепер подружжя вже не є святою інституцією про яку говорив Творець, але згідно з поглядами деяких людей, є «пристарілим забобоном». Тепер молоді люди живуть без Божого благословення, неначе ті бездомні пси. Поки можуть терпіти один одного, доти живуть разом, коли вже пересичені тією тілесною любов'ю, тоді розходяться й пристають до інших.
Таке розгнуздане тілесне життя приносить з собою багато інших лих, як позашлюбні діти (які все життя відчувають себе не бажаними), розлучення, аборти, сирітство (свідома відмова від власних дітей), алкоголізм та наркоманія, проституція, дитяча злочинність, байдужість батьків до виховання власних дітей – це спонукає негайну Божу кару — ВІЛ СНІД, бездітність, венеричні хвороби, ракові захворювання, психічні травми та відхилення, смерть у молодому віці. Такими темпами люди, дуже скоро, самі себе винищать таким безбожним життям. Тому подумаймо над тим, що робимо, схаменімось поки ще є час, та й повернімо святість і подружню чистоту нашим сім’ям. Звернімо нашу увагу на ідеал християнського подружжя, на Святу Родину й просимо Господа Бога, щоб помагав нам провадити святе подружнє життя. Бо тільки таким чином спасємо себе самих, та й наших дітей, навчаючи їх як треба жити, щоб осягнути мету нашого життя – Царства небесного, яку намітив для нас сам Господь.
--------------------------------------------------------------------------------------------
Віддаючи честь і славу Пречистій Діві Марії, ми разом з тим і вшановуємо Її тернистий хресний Богоматеринський шлях, Її смирення і терпіння. І тим самим кожна мати християнка має живий приклад для наслідування. Тому у день Собору Пресвятої Богородиці, прославляючи Преблагословенну і Пречисту Діву Марію, ми згадуємо всіх матерів, їх любов, тривоги, турботи, горювання про своїх дітей. Хто найбільше всіх турбується про своїх дітей? Хто ради них віддає всі свої сили і життя? Мати! І що переживає мати, коли її діти гинуть духовно або тілесно, що переживає любляче серце, коли дитина на любов відповідає грубістю, або ворожістю?
День Собору Пресвятої Богородиці нехай буде днем посвяти кожній матері, днем особливої до неї уваги і любові, днем молитви до Пречистої за всіх живих і померлих матерів. Нехай буде Пречиста покровом і захистом не тільки для кожної матері, але й для кожної християнської душі. Амінь.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
9 січня празник Святого Первомученика Степана...
Святий Первомученик Степан-приклад для наслідування.....
Християнська релігія — це релігія героїзму. Вона вчить, плекає, виховує героїв і вимагає героїзму. Життя доброго християнина — це постійна боротьба з дияволом, своїми пристрастями і з ворожим Богові світом. Християнин завжди мусить ставити любов до Господа Бога понад усе: понад своє "я", понад справи світу, понад усі вигоди, і навіть понад свого батька, матір і свою родину. Так учить і того вимагає від нас сам Ісус Христос...
Тож просімо в своїх молитвах Христа, який прийшов до людини, прийняв людське тіло, щоб людину разом з тілом освятити і піднести до неба, просімо Первомученика Степана, щоб своїми страстями зцілив наші пристрасті; щоб ми завжди вміли прийняти Христа, а не "вбити" Його в своєму житті; Щоб ми мали силу свідчити Христа іншим і не боятися труднощів.
Скріпіть свою віру, живіть заповідями Святої Віри, не шукайте способів, як би то викрутитись. Пам'ятайте, що і ваші добровільні терпіння і страждання, допоможуть комусь навернутися, не будуть марними. Будьте хоробрими християнами! Амінь.
Дай нам, Господи, наслідувати те, що звершуємо, * щоб ми навчилися любити також наших ворогів, * адже ми святкуємо народження того, * хто вмів молитися за своїх гонителів.
Амінь.
----------------------------------------------------------------------------------
Вітаю всіх Степанів, Штефанів,Степанид, Стефаній з іменинами.....
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР (СВЯТО МЕЛАНКИ)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані,
Добрий вечір, щедрий вечір,
Людям добрим на сей вечір!
Щедрий вечір, що припадає на 13 січня, уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості — за пирогами.
Діти повинні вдавати, що в цю мить батька не бачать — так велить традиція. Вони мусять запитувати в матері, де ж тато подівся. А «здивована» мати бажає, аби й наступного року діти за пирогами батька не помітили.
Після цього господар хреститься та запрошує родину до столу — до щедрої куті.
Для дівчат одна з найважливіших цього вечора справ поворожити. Здебільшого ворожать так само, як і на Андрія: бігають запитувати ім'я в першого стрічного; кидають чобіт через плече — куди носком буде звернений, у той бік і заміж дівчині йти; навпомацки лічать кілки в огорожі, на якій зупиняться — прикрашають, а потім роздивляються, чи гарного «нареченого» собі вибрали, тощо.
За легендою, цієї ночі дівчата-відьми збирають чаклунське зілля «нечуй-вітер». У цю ніч воно має найбільшу силу, але знайти його можуть тільки сліпі люди або ж відьми. Той, хто його знає, за власним бажанням може стати невидимим і нечутним. Але місця, де таке зілля росте, знають тільки чарівниці.
У цілому ця ніч сповнена магічних дій, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь наступний рік. Народні повір'я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви — можна просити в Бога про найпотаємніше.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
14 січня – Новий старий рік, Василія...
За тиждень після Різдва, 14 січня, за старим стилем, весь український народ святкує Новий рік. Новий рік — одне з найдавніших! найпопулярніших календарних свят. За церковним календарем у цей день припадає св. Василія. Всіх Василів вітають з іменинами.
У надвечір'я Нового року у церквах відбуваються урочисті Богослуження на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік.
Як на Свят-вечір, так і напередодні Нового року, тобто 13 січня, готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...
Опівночі, коли вже заступає Новий рік (його в народі називають ще Василем), господар вітає всіх присутніх з Новим роком, складає кожному побажання, а після молитви всі сідають до святкового столу.
Тільки посідали за стіл, а під вікном уже щедрують. Це дівчата групками чи поодинці приходять до односельців, щоб защедрувати — привітати з новолітуванням. До хати, зазвичай, не заходять: ставши біля вікна і попросивши дозволу, співають пісень, якими вшановують господарів. Виглядає це так: гурт дівчат стає у коло, а в середині — "береза" з ліхтарем — найбільш голосиста дівчина, яка і заводить коляду або щедрівку, всі інші її підхоплюють. Ліхтар, який дівчина носить в руках, прив'язують до довгої тички, щоб здалеку було видно, що йде дівоча коляда.
У перший день Нового року хлопчики-підлітки удосвіта оббігають оселі рідних і сусідів, щоб посіяти в їхніх домівках зерно і привітати з Новим роком. Перше, зазвичай, посівають вдома. За це батьки обдаровують своїх посівальників грішми та ласощами. Хлопці насипають зерно в спеціально сплетені рукавички або просто в кишені. Заходять до хати і просять дозволу посівати.
Сійся, родися, [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Жито, пшениця,
Всяка пашниця.
Зверху колосиста,
Зісподу корениста.
Будьте зі святом здорові,
З Новим роком!
Окрім щедрування, засівання та ритуального обміну вечерею (як на Свят-вечір) проводять ще обрядові ігри з масками ("Меланка", "Коза"). Недаремно говорять, що Новий рік приходить не сам, а з дівчиною Меланкою.
.
"За "Меланку" вибирали парубка, що вмів добре жартувати. Меланка сама не ходила. її супроводжували дід з гарапником, коза, ведмідь, журавель, циган, чорт та інші персонажі. Все це — у вивернутих кожухах, у лахмітті, підмальоване білою глиною, змащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одне слово, кожен рядився, як вмів. Ватага рухалася селом з жартами і сміхом. Циганка чіплялася ворожити, циган — коні міняв, ведмідь танцював, коза грала на скрипці, а журавель — найвищий хлопець в селі — вибивав в бубон. Разом з Меланкою вони вели танок і співали:[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ой, черчику Васильчику,
Посію тебе в городчику,
Буду тебе шанувати
Сім раз на день поливати.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Голодний Святвечір - Водохрещення .
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Нарешті завершальним в колядницькому циклі, що триває 12 днів- від 07.01 до 19.01 є Голодний Святий Вечір з традиційною голодною кутею, і свято Водохрещення. Після 11-денних святок, коли без обмежень веселяться і вживають скоромну їжу, 18 січня вважається строгим пісним днем. Дорослі в цей день нічого не повинні їсти, а на вечір готують пісну кутю, звідси і назва Голодна Кутя. На стіл ставлять 12 нежирних страв і запрошують святих душ, які,вважається, знову повертаються на «той світ», а тому це й для них був голодний Святвечір.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
19 січня святкують Святе Богоявлення, Хрещення Господа, яке в народі ще називають Водохреща або Йордан. В цей день по всіх містах і селах на річках і водоймах священники проводять святкові служби, на яких освячують воду. Після цього кожен окроплює принесеною свяченою водою власні оселі. Після Водохреща розпочинається новий весільний сезон, що триває до Великого посту.
Веселих Свят, шановні! Святкуймо, але не забуваймо традиції наших пращурів, шануймо і дотримуймося тих звичаїв і обрядів, які були ретельно збережені, які передавалися з покоління в покоління.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
19 січня. Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа.
3770
Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вода на Водохреща - зціли тіло і душу...
19 січня християни святкують Водохреща. Рано-вранці в це день прийнято святити воду. Вважається, що на Хрещення вона набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року. Також з цим днем пов`язана ще одна традиція: за старих часів, напередодні Йордана, в льоду вирубували великий хрест і встановлювали його вертикально поряд з лункою. Крижаний хрест прикрашали і обливали буряковим квасом, від чого він ставав червоним, а в лунку занурювалися всі охочі. Ця традиція збереглася досі. Той, хто зважився на це, вірить, що цілюща водохресна вода дасть йому здоров`я на цілий рік. Знаходяться смільчаки, які навіть в лютий мороз стрибають в крижану воду.[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Народні прикмети на Водохреща(19 січня )
Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито, на півдні - просо, на півночі - гречка.
Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.
На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.
Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
Удень йде сніг - на врожай гречки: вранці -- ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.
Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.
Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.
Йде лапатий сніг - на врожай.
Якщо похмуро - хліба буде вдосталь.
На Водохрещі день теплий - буде хліб темний.
Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.
На річці на Йордані
Мати Сина купає,
Гріх і біль наш змиває.
Освятив Йордан воду на щастя, на здоров’я, на вашу вроду.
Цілий світ звеселився, Христос охрестився.
ХРИСТОС ХРИЩАЄТЬЯ! В РІЦІ ЙОРДАНІ!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
ДЕНЬ ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ...
Наступного дня після святкування Богоявління — 20 січня за юліанським календарем, Східна Церква святкує Собор св. Івана Хрестителя, віддаючи йому шану за те, що він хрестив Господа Ісуса Христа. У народі кажуть: «Іван Предтеча бере свята на плечі», оскільки завершується цикл різдвяних свят.
Іван Хреститель народився в сім'ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — каже ангел до батька св. Івана Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.
Іван Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною йде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).
У давнину в цей день уранці господар брав хліб-сіль, що лежав під образами ще від «Багатої куті», ніс до хліва, ламав на шматки і роздавав худобі разом із сіном як останні різдвяні дари – щоб плідною була.
Від Різдва до Івана Хрестителя не можна було ходити в шинок, бо ще вода не посвячена, а на Івана вже можна.
Вважалося, що на всі великі свята – Різдво, Новий рік, Водохреща – жінкам гріх ходити по воду. Цю роботу вони передоручали парубкам, а вже на «Посвятки» ставили їм могорич – «за те, що воду носили справно».
За минулі свята назбиралося вже чимало нагальної роботи, тому й говорили: «Після Івана Предтечі хто не робить, того б’ють у плечі», «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі», «Святами ситий не будеш».
Вітаю усіх Іванів, Іванок, Івановичів та Іванівних із днем Івана Хрестителя..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Завтра День студента — Тетянин день.
Традиційно після Різдвяних свят 25 січня святкуємо Тетянин день. Цього дня всі жінки, що носять таке ім’я, святкують свої іменини.
Православна церква відзначає 25 січня — день пам'яті святої мучениці Тетяни "і з нею в Римі потерпілих"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Тетянин день: ворожимо на нареченого сьогодні....
Сьогодні ввечері, 24 січня, в переддень Тетяниного дня незаміжні дівчата та жінки ворожать на кохання та судженого.
Хочеш дізнатися, коли вийдеш заміж, яким буде твій наречений і що чекає на тебе в новому році? Обирай свій спосіб дізнатися долю.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
25 січня — Тетянин день (свято всіх студентів)
Саме 25 січня, у день великомучениці Тетяни Хрещенської у 1755 році російська імператриця Єлізавета Петрівна створила у Москві університет. Тож свято асоціюється із днем студентства. Студентам взагалі пощастило — вони мають аж два власних свята: 17 листопада — Міжнародний день студента і 25 січня — Тетянин день.
Саме цього дня 1755 року було підписано указ про заснування Московського університету. Проект першого в Росії університету був розроблений Михайлом Ломоносовим. Усі, кому близька ця дата, кажуть, що вона пронизана по-весняному радісним настроєм, незважаючи на січневі морози чи відлигу...
Щодо мучениці Тетяни, то народилася вона у Римі у знатній родині. Батько її займав високий пост і одночасно був таємним християнином. Дочку виховав у любові до Ісуса Христа та познайомив із Святим Письмом. Коли дівчина досягла повноліття, то вирішила присвятити своє життя Богові. За свою добродійність була поставлена дияконисою. Однак за віру і постраждала.
А у 222 році у Римі почав царювати шістнадцятирічний юнак Олександр, мати якого, Мамея, була християнкою. Від неї він дізнався про Христа, але продовжував поклонятися і язичницьким римським богам.
Олександр був ще молодий і замість нього управляли інші люди, які ненавиділи християн. Вони примушували їх поклонятися язичницьким богам. Непокірних суворо карали. Святу Тетяну також привели до язичницького храму, щоб вона вклонилася Аполлонові, але християнка помолилася своєму Господу. За переказом, цієї ж миті стався землетрус. Храм був зруйнований. Його обломки придавили язичників та жерців. Тетяну почали нещадно катувати, але тіло її залишалося невразливим. Сильніше за неї змучилися самі кати, тому що поруч із святою стояли ангели та били мучителів. Тетяна молилася та просила Господа, щоб він відкрив перед ними світло істини. І це сталося: вони побачили чотирьох ангелів біля Святої, почули голос неба, звернений до неї. Тоді вони почали благати Тетяну, щоб вона простила їх.
Наступного дня Тетяну знову привели до судді. Він почав переконувати її принести жертву язичницьким богам. Але Тетяна була непохитною. Тоді всі кати почали різати її тіло. Біля неї знову стояли ангели та били тих, хто мучив її.
Ввечері Тетяну кинули до в’язниці, а вранці знайшли здоровою та ще кращою. Християнку почали благати принести жертву богині Діані, і вона зробила вигляд, що погоджується. Потім її привели до храму Діани. Коли ж вона почала молитися, тієї ж миті вогонь небесний спалив палац з ідолами та вбив багатьох язичників. Тетяну знову почали катувати, а вранці випустили на неї страшного лева, потім Тетяну вкинули у вогонь, але і вогонь не торкнувся її. Язичники заточили Тетяну до храму Зевса. Два дні вона перебувала там, а на третій прийшли жерці з народом, щоб принести жертву своєму богові. Вони знайшли свого ідола розбитим, а Тетяну побачили здоровою та веселою.
І тоді суддя виніс останній вирок: вбити її мечем. Разом з нею вбили і її батька, бо довідалися, що і він християнин. Частина нетлінних мощів мучениці Тетяни зберігається у Михайлівському соборі Псковсько-Печерського монастиря.
У народі кажуть, що у цей день сонце повертає до літа, а зима — до морозів. Якщо день буде сонячним, то рано повернуться птахи, якщо сніг піде, то літо буде дощовим, а якщо вдарять морози — тоді літо буде теплим.
Тож всіх Тетяночок та студентів зі святом!
До Дня студента....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День Святого Валентина це міжнародне свято усіх закоханих. Відзначається 14 лютого.
День Святого Валентина!!!
День закоханих й щасливих.
Люди люблять і чекають,
А чого? Самі не знають.
У цей день все може статись:
Кожен може закохатись.
Будуть серденька співати,
Будуть квіти дарувати,
Будуть усмішки сіяти,
Хлопці на гітарах грати.
Свято ласощів й кохання,
Свято радощів й бажання.
Все червоне і чудове,
Все мрійливе і казкове.
Навкруги сердець багато.
Кожен хоче ВІДЧУВАТИ
Звідусіль слова кохання,
Поцілунків відчування.
Люди люблять і цілують,
Всім серця свої дарують.
Закохайся у цей вечір –
Зараз буде це доречно!!!
Солодкий щем твого цілунку
Я відчуваю на устах,
Ти, наче вільний гордий птах,
Несеш мені п’янкого трунку.
Лиш гаразди ти май від долі,
Врожайним був аби твій лан,
В житті будь не слуга, а пан,
Живи, як птах стрімкий, на волі.
VADYA777
13.02.2011, 20:42
День святого Валентина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — світське свято, яке відзначається в деяких країнах щороку 14 лютого.
Зміст
* 1 Романтична легенда про Святого Валентина
* 2 Історично-релігійне підґрунтя
* 3 Як День Святого Валентина відзначають у різних країнах
* 4 Ставлення Східних Церков до Дня Святого Валентина
* 5 Мощі святого Валентина в Україні
* 6 Православна альтернатива
Романтична легенда про Святого Валентина
Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.
За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».
У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..
Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання), цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.
[ред.] Історично-релігійне підґрунтя
Святий Валентин
За церковною легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.). Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.
Але щонайменше троє святих Валентинітів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий - єпископом у Терні (Італія), третій жив у Єгипті приблизно у 100-153 рр. Останній був одним із кандидатів на пост римського єпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував достоїнства шлюбу як втілення християнської любові. Про обставини його смерті і про місце поховання практично нічого невідомо.[1]
Римський Валентин загинув 269 року (часи імператора Клавдія II), тернійський - 197-го. Обидва були поховані на одному цвинтарі (поблизу сучасних воріт Порту дель Пополо у Римі, які тепер часто називають "воротами Святого Валентина"). Останки першого Валентина (римського священика і лікаря) згодом зберігалися в одній із церков Риму. 1836 року Папа Римський Григорій XVI передав останки церкві в Дубліні, де вони зберігаються досі. Останки другого Валентина нині перебувають у базиліці Святого Валентина в Терні - місті, де він колись був пастирем.[2]
Вважається, що День Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій (на честь бога Фавна; за іншою версією, на честь богині кохання Юнони), який відзначався щороку 14 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I.
Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.[2]
Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.
Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. Але пам'ять жодного з них 14 лютого не вшановують. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Натомість 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.[2]
У давні часи природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, якого в той день вшановувала Церква (наприклад, на Спаса достигають яблука тощо). Відповідно, на час, коли відзначають день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару — дівчина вибирала собі хлопця, а той у відповідь обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї.[3]
[ред.] Як День Святого Валентина відзначають у різних країнах
ValentineCard1900.jpg
Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до урни відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг.[3]
В Англії існувало повір'я, за яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав'язаними очима.
Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».
Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.
Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.
В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Хоча це «свято закоханих» подарунки отримують не лише коханці, але й начальники чоловічої статі від підлеглих статі жіночої. Загалом, святкування не відрізняється від аналогічних у Європі чи Америці. День св. Валентина особливо поширений серед молоді. Літнє покоління сприймає його як чудернацьку примху «погано вихованого дітей та онуків» або як шкідливий імпортований звичай Західної цивілзації.
Останніми роками День Святого Валентина набув і політичного звучання. Він був заборонений у Саудівській Аравії та Ірані. 2004 року радикальна група індуїстів "Шив Сена" демонстративно спалювала "валентинки" в Мумбаї.[2]
[ред.] Ставлення Східних Церков до Дня Святого Валентина
В календарі Східних Церков (Православної та Греко-Католицької) 14 лютого згадуються лише святі Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Сатурніл, Секунд, Феліцитата, Петро та Вендиміан. Натомість пам'ять трьох святих Валентинів українські Церкви відзначають 7 травня, 19 липня, 12 серпня.[4]
Крім того, у «Житіях святих» згадуються два Валентини: перший — єрусалимський диякон, мученик Святої Церкви (згадується 16 лютого). Другий належить до Севастійських Мучеників (22 березня).
Відповідаючи на питання прес-служби УПЦ, голова синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Гурій у 2003 р. сказав: «Ім'я святого Валентина, котре є у святцях Православної Церкви, не має відношення до дня закоханих 14 лютого, яке чомусь називають „днем святого Валентина“. Церква вшановує пам'ять святого Валентина в інший день. Любов Христова до людей і любов християн до свого Бога і Спасителя, вищий приклад якої показали святі мученики, не має нічого загального з закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Не потрібно плутати праведне з гріховним». Єпископ нагадав, що у православних християн у ці дні є свої свята, одне з яких має безпосереднє відношення до молоді. 15 лютого у свято Стрітення Господнього відзначається Всесвітній день православної молоді. Владика зауважив, що було б краще не перемішувалися свята світські і християнські.[3]
«Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг», — стверджує о. Михайло Димид, директор Інституту церковного права (УГКЦ).[3]
З нагоди «Дня закоханих» директор Інституту родини та подружнього життя Львівської Богословської Академії Юрій Підлісний звернувся до молоді (2003): «Сьогоднішній світ переживає драматичні зміни, пов'язані із глобалізаційними процесами. Вони — цікаві і, водночас, багато в чому суперечливі та незрозумілі. Один із них — взаємопроникнення культур, традицій та звичаїв. Сучасна молода людина сприймає як звичне і самозрозуміле те, що для молодого покоління 10-20 років тому видавалось чужим і невідомим, часом ворожим. Таким є поширення в Україні звичного у західному світі свята святого Валентина… Це свято дає щоразу особливу нагоду задуматися над суттю любові, на якій, за словами Ісуса Христа, основується увесь закон і пророки… На жаль, ми стаємо свідками як любов та гідність людини підмінюється, пристрастю і пропагуванням сексу, відірваного від подружжя, а саме свято перетворюється на комерцію і гонитву за зиском. Гідність чоловіка і жінки розтоптують, зводячи людину до предмету маніпулювання і до об'єкта чуттєвої насолоди, а вірність і взаємна пошана висміюються. Дорога молоде, кожне покоління переймає від своїх батьків традиції свого народу, плекає їх збагачує; нерідко переймає щось від народів інших, але теж творить своє, намагаючись створити щось цінне, гідне подиву і перейняття наступними поколіннями. Приймаючи свято закоханих будьте свідомими свого вибору! Що ви святкуєте? Чисту і вірну любов чи тілесну хтивість, до якої підштовхують ті, хто зацікавлені в наживі за будь-яку ціну?».[3]
Микола Шкрібляк, кафедра релігієзнавства та теології ЧНУ ім. Ю.Федьковича: «Вважається, начебто день закоханих, та й взагалі наявність такого феномену у християнській церкві, вже є своєрідним благословенням на позашлюбні та дошлюбні взаємини людей, у тому числі й статеві. Цілком очевидно, що саме такий підтекст цього свята є найбільш прийнятним для сучасної молодої людини. Тому за таке кохання можна молитися до будь-якого святого! Треба завжди пам'ятати повчальні слова Апостола Павла про те, що все нам дозволено, та не все буде на користь».
Прес-секретар Патріархії УПЦ КП протоієрей Євгеній Заплетнюк вважає, що «День святого Валентина», що за новомодною традицією відзначають напередодні великого двунадесятого свята Стрітення Господнього, є типовим прикладом людської неграмотності у питанні християнського віровчення, та як наслідок цього — разючої підміни понять, коли «святість», навіть видуманої особи полягає не у догоджені Богу, але в потуранні людським порокам.
Ми маємо багато добрих християнських свят, котрі по своєму внутрішньому духовному змісту є набагато цінніші та глибші за цю слабку пародію на свято. І хоча як християни ми не можемо виступати проти любові, про котру так наголошують в цей день, проте ми чітко розрізняємо справжню жертовну, агапічну любов, котра не обмежується часовими рамками і простором, і цей новопосталий зручний привід для підліткового блуду. Справжня любов випробовується роками та самопожертвою, а не кількістю використаних протизаплідних засобів у ніч на 15 лютого. «Найкращий спосіб виявити свою любов і найчистіші почуття до своєї половинки — привести її завтра у храм на святкове богослужіння», — зазначив прес-секретар Патріархії.
[ред.] Мощі святого Валентина в Україні
Останнім часом поширилася інформація про те, що мощі покровителя закоханих святого Валентина зберігаються в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі (Львівська область). Автентичність реліквії нібито підтверджує документ Папи Римського від 1759 року.
Як свідчить о. Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. "У 1759 році його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі. У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають у нас. Але в комуністичні часи це замовчували", - сказав священик в інтерв'ю одній із газет.[5][6]
[ред.] Православна альтернатива
Російська Православна Церква «католицькому» Дню Святого Валентина протиставляє свій «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії 8 липня. У ролі заступників подружньої любові та вірності РПЦ шанує святих чудотворців Петра і Февронію.
Романтична історія кохання цього подружжя докладно змальована автором XVI ст. Єрмолаєм-Еразмом в «Повісті про Петра та Февронію», що була написана невдовзі після канонізації подружжя. В «Повісті» розповідається історія кохання муромського князя до селянки, які жили щасливо на межі XII та XIII ст., померли в один день, заповідаючи поховати себе в одній, заздалегідь приготованій, домовині. І хоча люди декілька разів ховали їх окремо, їхні тіла щоразу чудесною силою опинялися разом.
День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять католики 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках. Православні у цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді люди мають просити Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія низводять небесне благословення на тих, хто укладає шлюб.
У жіночому монастирі Мурома досі зберігаються мощі «святих благовірних князів Петра і Февронії, скоропомощствующих на укріплення та збереження сімї
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Свято Стрітення на «Мамаєвій Слободі»
В козацькому селищі «Мамаєва Слобода» 15 лютого о 8-30 ударом у Благовіст дзвонів козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці, розпочнеться свято Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа. Початок святочної Літургії о 9-00. Наші прадіди вважали, що в лютому на Стрітення зима з весною вперше стрічається. На свято Стрітення Господнього в церкві святили свічки із жовтого воску, їх називали «Громовицями». Коли повертались із церкви на Стрітення, то запалювали «Громничну свічку» - щоби мороз дерева не побив. «Громовиці» берегли для особливих життєвих ситуацій. Цими, освяченими на Стрітення свічками, підкурювали хворих. Особливо «Громова свічка» вважалась помічною під час бурі чи грози, тож її непримінно запалювали перед хатнім Божником аби запобігти наглій пожежі чи руйнації.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
З наступаючим святом всіх добрих людей.
Стрітення Господнє — 15 лютого (за григоріанським календарем; 2 лютого — за юліанським) — християни східного обряду відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа.
Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму.
Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.
Походження свята
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:
ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;
вітер — погана ознака;
відлига — чекай пізньої весни;
як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі (як нап'ється півень води, то набереться господар біди).
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака).
У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають «громичними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобу від блискавки.
Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.
Народні вірування
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву — від буреламу чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
коли над оселею гуляє страшна негода
коли виникали труднощі при пологах
коли у селі пожежа, або катаклізм
коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)
як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з сосульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:
лікує рани і внутрішні захворювання
рятує від «злого ока», відьми, вовкулака, від «пристріту»
нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом
пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько
окроплювали стайні та обори від відьм, щоб «не виссали з корови молока»
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Благовіщення Пресвятої Богородиці .....
Благовіщення Пресвятої Богородиці - це велике свято, яке відзначається 7 квітня кожного року. Як зазначає церква, саме в цей день архангел Гавриїл з’явився в місті Назареті, щоб сповістити Діві Марії благу звістку – народження сина Ісуса, Месії. Марія була здивована, бо в домі свого чоловіка Йосипа вела непорочне життя, але архангел пояснив, що дитя з’явиться через посередництво Духа Святого, без порушення цноти Марії.
Благовіщення таке велике свято, що в цей день навіть пташка гнізда не в’є. В цей день люди не повинні працювати. В церквах відправляється служба Божа. Прийшовши з церкви, в деяких регіонах України, господар випускає на сонце всіх тварин, навіть кота і пса, „щоб чули весну і про себе дбали.” Від Введення, яке святкується 4 грудня до Благовіщення не можна працювати на землі, бо вона повинна відпочити і набратися сил до щорічних господарських робіт. В день Благовіщення Господь благословляє усе живе, в тому числі і землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти, розпускаються бруньки на деревах. Але, за повір’ями, те, що народилося в цей день, буде рости погано. В цей день господарі, які мають пасіку, але не встигли виставити вулики на теплого Олексія, яке відзначають 30 березня, повинні виставити їх на Благовіщення, яка б не була погода. Також, якщо в господарстві є худоба, то потрібно випустити погуляти, щоб і вона в цей день відчула волю і весну.
Є дуже багато прикмет, зв’язаних з цим святом. Наприклад: яка погода на Благовіщення, така й буде на Великдень. Якщо на Благовіщення лежить сніг, то літо буде неврожайним. Але в народі говорять, що не можна проклинати зиму, бо вона може повернутися. Є багато прикмет, всіх не назвеш, бо в різних регіонах України є свої, які переходять до нас з діда – прадіда, але давайте будемо дотримуватись їх, передавати дітям і внукам, бо тільки так збережуться традиції нашого народу.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вербна неділя (Шуткова неділя)17квітня.....
Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".
За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.
На вербну неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення вербних галузочок. Вважається що вони при цьому набувають магічних властивостей. На покуті вербова галузка оберігає оселю від блискавок. З галузок чи листочків верби роблять настоянку й лікують людей від головних болей, гарячки, шлункових хвороб, заживляють рани, зцілюють домашніх тварин.
У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо "будуть гіркі".
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло". Як уже згадувалося, був колись на Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до "колегіюму".
Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток"; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко! »
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б'ючись, примовляли:
«Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля! »
В Галичині примовляли так:
«Шутка б'є — не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!
argonavt79
17.04.2011, 10:21
ВЕРБНА НЕДІЛЯ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
За тиждень до Великодня святкується вербна неділя. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.
За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.
Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками:
Це не я б'ю, а верба б'є, За тиждень — Великдень!
Коли верба вже посвячена священиком, діти один перед одним стараються встигнути проковтнути по кілька «котиків». За народними переконаннями, ці свячені «котики» вбережуть горло від хвороби. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих
настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин: і від ревматизму, і від лихоманки, і від головного болю, і від шлункових захворювань, і для загоювання ран.
Свяченій вербі приписувалися й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи вперше худобу на пасовисько, треба обов'язково поганяти її свяченою вербою, щоб нечиста сила свійську тварину обминала. А якщо викласти за двері свячену гілку під час граду, то, за народними уявленнями, град припиниться.
Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:
Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!
Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
ВЕЛИКА П ЯТНИЦЯ......
Велика П’ятниця є кульмінацією Святого Тижня, але не Церковного Року, бо ми знаємо, що після Великої П’ятниці настає той день, коли смерть поступиться життю. Якби згадування Великої П’ятниці було відділено від Великодня, то ми би залишалися у наших гріхах і таким чином останнім словом Великої П’ятниці було би: «Ви – засуджені». Навіть, коли ми стоїмо біля підніжжя Хреста і розмірковуємо про плату за наші гріхи, ми збираємося тут, як діти, що примирені з Богом. На службах Великої П’ятниці Церква не залишає нас у темряві та тіні смерті, а радше наповнює нас певністю перемоги над гріхом, смертю і дияволом, вказуючи нам на кінцеву перемогу, яку ми будемо святкувати на Великдень.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Чистий четвер.....
В Чистий четвер необхідно ретельно вимитись. А ще краще – вимитися до сходу сонця «незайманою» джерельною водою, і в купіль покласти дві писанки.
Християнське свято Воскресіння Хри(е)стового називається Великоднем – тобто Великим днем. І ця назва зберіглася тільки в Україні та Білорусі, а разом з нею – давня народна обрядова складова цього найбільшого християнського свята.
В четвер останнього перед Великоднем тижня, який називається “Чистим четвергом”, необхідно ретельно вимитись. А ще краще – вимитися до сходу сонця "незайманою" джерельною водою, а в купіль покласти дві писанки.
Особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває усі хвороби та захищає від негараздів.
Раніше в селах в чистий четвер ввечорі, як настануть сутінки, запалювалися вогнища – і в них горіло сміття після прибирання і весь торішній непотріб. Вогнем очищували повітря аж до неба, щоб землю звільнити від всякої нечисти і щоб урожай був добрий. Цей вогонь нікуди не можна було брати – навіть попіл – сам мусив погаснути.
Вогонь, як і вода, здавна мали очищуючу функцію. І якщо вода після заходу сонця робилася "нечистою", бо в нічній темряві в неї можуть зануритися хвороби та представники нечистої сили, вогонь завжди був чистим. Він міг навіть "нечисту воду" очистити. Тому в усіх обрядах, що пов'язані з очищенням, огонь відрграє головну роль.
В чистий четвер, наприклад, на Волині ще до світанку господар або старший син – хто перший встане – біг до воріт із жмутком соломи і розкладав вогонь коло хати, проти воріт, підтримуючи його аж до сходу сонця.
Виготовлена на Чистий четвер свічка захищає оселю від пожеж, тих, хто в ній мешкає, від хвороб. Саме ця свічка приносить живий вогонь, що його цього дня запалюють у церквах, як раніше запалювали на пагорбах за селом. Необхідно будь-що, ні в якому разі не загасивши, донести цей вогник до свого будинку.
В Чистий Четвер на тій же Волині свічкою, що нею принесли вогонь із церкви, накурюють хрести на дверях, щоб позбутися хвороби.
А ще в народі існує повір'я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, аби вони могли відсвяткувати Мертвецький Великдень. ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.
В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В пам'ять про це в Страстну Суботу святять їжу. Під час служби священики міняють буденний одяг на святковий.
В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скоромне", тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.
Що ж то за свято — Великдень?
Сьогодні воно має й іншу назву — Пасха. З'явилася ця назва в кінці 1-го тисячоліття, коли на українську землю прийшло християнство. Цей день вважається днем воскресіння Ісуса Христа. Та саме свято народилося
набагато раніше. Про це розповідає міф.
Се є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою, і "плуг упав з неба"! А було так... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. і Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:
— Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я.
Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.
І гукнув старший брат Тур: "Се моє!" Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.
"Се моє!" — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице.
-Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — Другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Святий День.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Дата святкування Пасхи встановлюється наперед і кожен рік припадає на різні дні - з 22 березня по 25 квітня за старим стилем.
Євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди наймовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переробленому вигляді пов'язані з особою Христа.
Спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичеськими воскресаючими богами. Тільки євангельські твори вважали істинними, а легенди про язичеських богів - вигадкою.
Крашанка являється символом воскресіння Ісуса Христа. Тому на пасху завжди фарбують яйця - "крашанки".
Християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів. Землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими інтересами і бажаннями землеробів була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість.
Вітаю всіх з наступающим Воскресінням Христовим !!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю!
Жити в радості й любові від душі бажаю!
Запашною нехай буде Великодня Паска
І до віку буде з Вами світла Божа ласка!
Хай Божа матір Вас охороняє,
А Дух Святий здоров’я посилає.
Господь дарує Ангела з небес!
- Христос Воскрес!
- Воістину воскрес!
Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати
Воскреслого Христа.
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
І разом з ними заспівають люди:
Христос воскрес!
У поле, в ліс, де сніг останній тане,
У досвіток покотиться луна
А там зі сну прокинеться і встане
Дзвінка весна.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
З Христовим Воскресінням усіх!!!
ivantsiura
23.04.2011, 23:19
З Христовим Воскресінням!
Хай пасочка у пічці не згоряє
І шиночка завудиться в огні,
Хай в вашій хаті свято не минає
І не зникають страви на столі.
Хай яйця стануть різнокольорові
За порухом одного писанка,
Хай хрін буде цілющим і здоровим
Й цвіте бузок на стрічці рушничка.
Хай дзвони в церкві ще гучніше дзвонять,
Хай ангел усміхнеться із небес,
Хай навіть кошички радіють і говорять:
„Христос Воскрес, воістину Воскрес!”
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зі світлим святом Воскресіння!
З днем, коли Христос Воскрес!
Щастя, радості, везіння
Хай зішле Господь з небес!
Хай дзвони в церкві ще гучніше дзвонять,
Хай ангел усміхнеться із небес,
Хай навіть кошички радіють і говорять:
„Христос Воскрес, Воістину Воскрес!”
Рум’яні пасочки, пахне ковбасочка,
писанки в кошиках в свято запрошують
дзвонами лине всім голос з небес:
"ХРИСТОС ВОСКРЕС!"
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
argonavt79
24.04.2011, 09:21
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] sKq6ApRIY0WKTTZmFrs
Хай Божа Матір Вас охороняє,
А Дух Святий здоров'я посилає.
Господь дарує Ангела з небес!
- Христос Воскрес!
- Христос Воскрес!
- Христос Воскрес!
***
Бажаю щастя й злагоди в родині
Та благодаті Божої з небес
І хай по всій лунає Україні:
- Христос воскрес!
- Воістину воскрес!
***
Звістка радісна лунає!
Світ Ісуса величає
Великоднім дзвоном, співом,
Чистим серцем - повним віри,
Ясних, добрих сподівань!
Великодніх Вам світань!
***
Хай в кошик вам ляжуть баранчик і паска,
Шматочок сальця, запашная ковбаска
І писанок пару з корінчиком хрону,
Хай плине достаток до Вашого дому!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
***
Дзвонять дзвони Великодні,
Божа ласка вже сьогодні,
Лине голос із небес,
Радість всім,
Христос Воскрес!
***
Смачної Паски, Довгої ковбаски,
Твердого холодця, Крутого яйця,
Смачного хрону, Міцного Самогону
Христос Воскрес!!!
***
Котилася писаночка з гори на долину,
Прикотилась прямісінько до нас у гостину,
А за нею йде Великдень, несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, всім дарує радощі і ласку.
Відчиняймо воротонька, гостоньків вітаймо,
Христос воскрес! усі разом мерщій заспіваймо.
***
Хай мир у серці вашому панує.
Хай ангел Божий щастя вам дарує.
Ісус Христос — здоров'я шле з небес.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
***
Горять свічки, зорять ікони. Земля в молитві до небес.
«Христос Воскрес!» – лунають дзвони,
дзвенять: «Воістину Воскрес!»
***
Явилась милість нам Господня
І оживила світ, немов в раю;
В знаменне світле свято Великодня
Вітаю щиро кожну я сім’ю.
Бажаю щастя й злагоди в родині
Та благодаті Божої з небес
І хай по всій лунає Україні:
– Христос воскрес!
– Воістину воскрес!
***
Вовком хай завиють москалi,
Хай жиди заверещать як свині!
Свято нині на моїй землi-
Паска йде по Україні!
Хронічного здоров'я Вам,
Рецидивуючого щастя,
Гіпертонічної зарплати нам,
І хай нас обійде ненастя!
Вагітного нам гаманця!
Який за свято порідіє
І Пасочки й свяченого яйця,
І хай збуваються надії
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
І разом з ними заспівають люди:
Христос воскрес! Воістину воскрес!
***
І зійде сонце, наче кругла паска,
Мов писанка, розквітне вся земля –
Радіймо, друзі, великодня казка
Гаївкою хай серце звеселя!
Співаймо, друзі, в великоднім колі
І Господа воскреслого молім,
Щоб обновивсь весною щастя й долі
Наш рідний край, наш дім.
Христос Воскрес!
***
Рік у рік любов Господня
Творить свято Великодня.
Маленькі ангели несуть дари з небес.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
***
Весна розквітла наче казка,
І сяє сонцем височінь небес.
Вітаю з світлим святом Пасхи!
****
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Ясніє сонечко. Радіє світ увесь.
Нехай у серці віра і добро панує.
Хай щиру радість писанки дарують!
***
Великодні дні настали –
Люди чисті серцем стали.
Радості, тепла, любові
Хай прибуде в вашім домі!
***
Хай пасочка у пічці не згоряє
І шиночка завудиться в огні,
Хай в вашій хаті свято не минає
І не зникають страви на столі.
Хай яйця стануть різнокольорові
За порухом одного писанка,
Хай хрін буде цілющим і здоровим
Й цвіте бузок на стрічці рушничка.
Хай дзвони в церкві ще гучніше дзвонять,
Хай ангел усміхнеться із небес,
Хай навіть кошички радіють і говорять:
„Христос Воскрес, воістину Воскрес!”
***
З Великоднем тебе
Я щиро привітаю!
Хай Бог тобі в житті
У всьому помагає!
Нехай дарує Ангел,
Любов тобі з небес!
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
***
Приєднююсь до привітань
Христос Воскрес !!!
Воїстину Воскрес !!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
makc2389
24.04.2011, 10:22
Христос Воскрес !!!
Воїстину Воскрес !!!
Поздоровляю всіх зі Світлим Христовим Воскресінням!Христос Воскрес!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"На великдень на соломі"
(Тарас Шевченко)
На Великдень, на соломі
Против сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тільки
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати купувала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала,—
Сирітка сказала.
Кагор - головний напій Великодня.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Христос воскрес!!!
Воїстину воскрес!!!
argonavt79
25.04.2011, 11:35
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] %25D1%2582%25D0%25B82.JPG
Великдень наповнює наше життя символами надії та радості: різнобарвними писанками, золотими крашанками, духмяними свяченими пасками і стоголосими гаївками на першій молодій траві. Дарує нагоду тішитися своїй родині, віддавати одне одному тепло, повертати втрачені сподівання.
Тож прийміть найщиріші привітання із цим величним і світлим Святом. Нехай у той радісний час, коли клекочуть над землею Великодні дзвони, оселяться у Ваших душах затишок та мир!
Нехай безмежна Любов світлим гостем завітає у кожну українську оселю! Нехай доля обдарує Вас міцним здоров'ям та натхненням на добро! Нехай цей щедрий Господній дарунок – празник Воскресіння Христового – поверне усім українцям віру у щастя – безмежне щастя на своїй рідній прабатьківській землі!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
argonavt79
25.04.2011, 11:41
4795 Христос воскрес!!!
Біда із юністю новою вони ніяк не дружать з головою. І тулять всюди все що там попало. Хіба на світі красоти так мало? Ви подивіться це не естетично, до цьго ставлюсь дуже я критично.
День Святого Миколая[22 травня]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Народний календар розрізняє два дні, присвячених Миколаю Угоднику: Миколай зимовий - 19 грудня, і Миколай весняний (літній) - 22 травня.
Миколая Чудотворца шанують і Західна Церква, і православний світ.
Святий Микола проявляв милосердя навіть до людини, що зробила страшний гріх, якщо той глибоко і щиро повинився.
За переказами, він був навіть кинутий до темниці. Але знамення, яке єпископи отримали уві сні, переконало їх повернути святителеві свободу.
Святий Микола прославляється і як чудотворець: по його молитвах відбувалися дивні зцілення і навіть воскресіння з мертвих, стихали бурі на морі, а вітер ніс корабель туди, куди було потрібно святителеві. Церква знає також безліч випадків, коли чудесами оберталися молитовні звернення віруючих до св. Миколая і після його кончини.
Моліться, щиро моліться, і вас почують!
argonavt79
20.05.2011, 20:38
Святий Миколай / Микола (270 (286) - 6 грудня 326 (345, 351)) - єпископ Мірі (Лікія, сучасне Демре, Анталія, Туреччині), християнський святий, відомий як Миколай Чудотворець.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Православні християни його пам'ятають та шанують як історичну особу та великого святого - а в інших країнах світу цей Святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.
Св. Миколай зараховується до лику святих: як такий опікується воїнами, водіями і подорожуючих, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників. Визнається патроном міст Амстердам (Нідерланди), Барі (Італія), Баранкілья (Колумбія).
Вознесіння....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Одним із найбільших передвижних весняних свят українців є празник Вознесіння Ісуса; Христа на небеса. Де свято випадає в четвер, на сороковий день по Великодні. В цей день, за пророком Давидом, «Спаситель довершив діло відкуплення і вознісся на небеса». Церква дуже урочисто відзначає цей празник Всеночною, Великою Вечірнею, денною Службою Божою. У суботу то цьому святі відзначається панахида по усопших, так, як Христос, який вознісся на небесний престол, відчинив .за собою небесні ворота, і в них можуть увійти душі всіх тих, хто томився у чистилищі. У народі, повідають легенду, що тої глибокої ночі, коли підійти до глибокої криниці, то можна почути ангельський спів, який зустрічає прощені душі у райському саду.
Якщо на Вознесіння гарний день і бджоли-літають дуже високо, то буде добрий урожай і меду, і хліба.
Людина, яка народилася в цей день, має змогу добитися успіху в галузі медицини, літератури, музичної культури. Таким чином, Вознесеніє завершує цикл весняних свят на Україні.
argonavt79
02.06.2011, 11:14
Ікона Вознесіння
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](1).jpg
Ікона Вознесіння є водночас христологічною та еклезіологічною, бо, вознісшись на небо, Христос залишається жити на землі у своєму тілі - Церкві.
Церква на іконі представлена апостолами, розташованими двома групами: одна група перебуває в русі та є символом діяльності, друга - статична, є символом споглядання. В такий спосіб відображається два аспекти життєдіяльності Церкви і кожного християнина зокрема – пізнаючи Бога і досвідчуючи Його у спогладанні (через молитву) хочеться зробити другий крок – розказати про Нього іншим – проповідувати, євангелізувати.
Для Апостолів і для вірних Христове Вознесіння - це одночасно і сумне прощання, і багатонадійне очікування. Тому на іконі зображено два ангели, які нагадують, що Христос прийде з неба у славі, як тепер возноситься на небо (Лк. 24, 50-53; Ді. 1, 9-11).
Христос сидить на райдузі, у блиску небесної мандорли, що нагадує сцену з книги Одкровення про кінець цього світу (4, 3). Слава Його божественності промінює з Його особи. Хоч ангели оточують і немовби підтримують небесний круг, як це описано у Старому Завіті про з'яву Господа Саваота (Єз. 1, 4-25), Христос возноситься на небо своєю власною силою. Адже Він - „Той, що є", Сущий, Божий Син, - вертається до Своєї відвічної небесної слави з Богом Отцем (Йо. 17, 24).
В руці Христа - сувій Закону, бо Він - новий Законодавець. Завершивши Свою місію на землі, Він передає дальшу працю Апостолам і Церкві, яка має підкорятися Святому Духові й черпати силу від Нього.
Посеред Апостолів стоїть Богородиця. Постать Богоматері у центрі ікони символізує Божий народ, що молиться. Тому Вона зображена у молитовній позі.
Хоча Св. Павло історично не був присутній при цій події, але він фігурує на цій іконі, представляючи всіх віруючих, які вірують, не бувши свідками цієї події. Згадаймо, коли Тома, торкнувшись Христових ран, переконався в тому, що Він воскрес, Христос зауважив, що „щасливі ті, які, не бачивши, увірували" (Йо. 20, 29).
Століттями людство споглядає небо, вважаючи його осідком абсолюту і всякої краси. Ангели радять робити протилежне: „Чого стоїте, дивлячись на небо?" (Ді. 1, 11). Ви відкриєте невидиме, але справжнє небо у простій подобі Господньої Слугині. Барвиста одежа апостолів, розміщених як дві міцні піраміди, що є опорою Божої споруди, символізує на іконі багатство всіх видимих харизм Церкви.
Трійця........
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У неділю, 12 червня, православні та греко-католики відзначатимуть Трійцю. Свято належить до 12 найбільших. Його відзначають на 50-й день після Пасхи. Тому Трійцю ще називають П’ятидесятницею.
У Біблії написано, що цього дня євреї святкували П’ятидесятницю, як пам’ять про отримання Мойсеєм десятьох Божих заповідей. Усі апостоли зібралися в одній домівці. Раптом зірвався сильний вітер і в будинку з’явилися вогненні язики. По одному зупинилися над апостолами. Це був Святий Дух. Після того апостоли почали розмовляти різними мовами і проповідувати християнство по всьому світу.
У народі Трійцю називають Зеленими святами. В п’ятницю жінки заготовляли лікарські трави. Уранці збирали росу, якою лікували очі. У суботу, в переддень свята, селяни збирали материнку, чебрець, полин та лепеху. Ними прикрашали домівки та подвір’я. А надвечір ішли босоніж до лісу та рвали осику. Її ставили в глухих кутках подвір’я, ”щоб відьми не чіплялися”.
************************************************** ******
У зелені свята – празник Трійці Святої
Татар-зілля, чебрець і любисток в хатах
У церквах молитви, хори псалми співають
Ладан,свічок вогні,радість й щастя в очах.
Славим Духа Святого,свято зелені, квітів
Нероздільної Трійці,Спаса Бога-Христа
Гілка липи пахуча нам кімнату вкрашає
Образи у квітках, мило й тихо в хатах.
У Зелені Свята люди Духа вітають
Що спустивсь із небес від самого Христа.
************************************************** *******
Світла Трійця вбирає
Дім в кленовеє листя,
Вистеляє цар-зілля
На долі й столі.
Хай добра буде в домі —
Як бусин у намисті,
А любові у серці —
Як води на Землі.
VADYA777
10.06.2011, 16:54
Трійця, Зелені Свята, П’ятидесятниця - це все назви одного свята. Існує дві версії стосовно походження цього свята. За першою, у цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню. За іншою версією, Христос, в’їжджаючи до Єрусалима на віслюку, поїхав по зелених галузках, котрими прикрасили йому путь бідняки, а не по килимах, які розіслали багачі.
Святкують це свято на п’ятидесятий день після Великодня – це той день, коли на апостолів зійшов Святий Дух, після чого вони почали розуміти різні мови й ними говорити, переповідаючи людям учення Божого Сина. Тому називають його Зішестям Святого Духа, або Трійцею.
З давних-давен, люди святкують це свято, радіючи усім рослинам. Зелене гілля вносять до хати, прикрашають кімнати липою, м’ятою, чебрецем. Люди вірять, що в ці дні прокидаються мавки. Вночі вони гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє розкішне волосся. Кажуть, що можуть залоскотати до смерті. Тому потрібно носити з собою обереги – полин, м’яту.
На Зелені Свята діти
Закликають в гості літо.
Всюди в хаті зелено,
Вся долівка встелена
Зіллям запашним,
Гіллячком рясним.
А дрібненькі дощики
Бігають по селах.
Рвуть кульбабки в кошики
Малюки веселі.
argonavt79
12.06.2011, 10:48
Коротка історія
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 1wNMrgmixyH4072E28K-w
Світлий празник Пасхи завершується не менше світлим і великим празником Святої П’ятдесятниці. По Христовому Різдві і Воскресінні цей празник належить до найбільших празників нашого церковного року. Зіслання Св. Духа це - наче вінець і печать на ділі спасіння людського роду, що його доконав Божий Син. В дні св. П’ятдесятниці сам Св. Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. В дні Зіслання св. Духа родиться і починає діяти Христова Церква. Св. Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.
СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ
Євреї у давнину щорічно святкували три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятдесятниці і празник Кучок. Свою назву празник має від того, що це був 50-тий день після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно 50-ця це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси євреїв з усіх усюдів, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та зложити з них у храмі свою жертву. В пізніших часах до празника 50-ці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.
ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ
Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник 50-ці перейняли від Старого Завіту й задержали його назву, бо і для них це був 50-ий день після Пасхи, але надали йому цілком іншого змісту і значення. Головний мотив святкування 50-ці для новозавітньої Церкви це подія приходу Св. Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще назви, День Зіслання Св. Духа або День Св. Тройці.
В понеділок після празника 50-ці святкує наша Церква празник Св. Духа. А це тому, що Східна Церква з давніх давен має звичай, щоб наступного дня по великім празнику віддавати честь тим особам, що виконували головну роль в дні празника. День Св. П’ятдесятниці святкує саму подію зіслання Св. Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої чести Св. Духові, як третій Божій Особі.
На осібну увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться не в неділю вечором, але зараз по Св. Літургії коло полудня в сам день 50-ці. Поєднання вечірні з Літургією пояснює о. Дольницький тим, щоб усі присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця вечірня відзначається тим, що крім інших молитов має три довші покутного змісту молитви, що їх мав написати св. Василій Великий .
Вітаю зі святом всіх істинних християн!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зелена неділя у батьковій хаті,
І повно рай-цвіту, і ласки з теплом.
Які ми з правіку любов*ю багаті.
Зелена неділя у нас за столом.
Церковні подзвони і поля освята.
З любистку-барвінку горять три свічі.
І хата свята, і освячена м*ята,
І стіл, і на ньому пухкі калачі.
Сидять доокола і діти, і внуки,
А з ними козацькі й чумацькі пісні.
На вишитій скатерті - батькові руки,
І мамині руки - два дива святі.
І вікна в любистку, і стіни в уборах,
І гладить маленький Ісусик ягня.
В зелену неділю, неначе в Соборах, -
Довкола любові Вкраїнська рідня.
Вітаю зі святом всіх істинних християн!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зелена неділя у батьковій хаті,
І повно рай-цвіту, і ласки з теплом.
Які ми з правіку любов*ю багаті.
Зелена неділя у нас за столом.
Церковні подзвони і поля освята.
З любистку-барвінку горять три свічі.
І хата свята, і освячена м*ята,
І стіл, і на ньому пухкі калачі.
Сидять доокола і діти, і внуки,
А з ними козацькі й чумацькі пісні.
На вишитій скатерті - батькові руки,
І мамині руки - два дива святі.
І вікна в любистку, і стіни в уборах,
І гладить маленький Ісусик ягня.
В зелену неділю, неначе в Соборах, -
Довкола любові Вкраїнська рідня.
приєднуюсь Вітаю всіх зі Святом Святої Трійці!
karpinets2710
12.06.2011, 18:17
Вітаю всіх зі святом Трійці
Сьогодні в Україні відзначають свято Володимира Великого та День Хрещення Русі......
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира Святославовича відзначається 28 липня. Він був внуком святої княгині Ольги, день пам’яті якої відзначають 24 липня. Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. У зв’язку з цим 28 липня в Україні — державне свято — День Хрещення Київської Русі.
Народився майбутній князь 954 року в Києві. Період його князювання в Києві тривалий — 35 років — від 980 до 1015 року.
Існує багато версій щодо часу і місця хрещення князя. Літопис говорить про 988 рік. А ось щодо місця, то найбільша суперечка існує чи в Херсонесі, чи в Києві. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Якщо хрещення киян відбулося більш-менш без насильства, то в інших удільних князівствах, як згадує літопис, княжі воєводи хрестили мечем і вогнем.
За наказом князя збудували чимало храмів, зокрема Десятинну церкву в Києві.
Проте християнство на українських землях появилося задовго до Володимирового хрещення. Поширення християнства на українських землях датують І ст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного; його ж перебування з місією в Криму історики загалом не ставлять під сумнів. Більш чіткі історичні дані є про перших християн-мучеників в Криму, зокрема тут загинув мученицькою смертю один з перших Римських архиєреїв Папа Климентій І. Його голову пізніше відшукали св. Кирило та Мефодій.
Різноманітні джерела говорять про хрещення Київського князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді ж князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Проте 882 р. його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників.
Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князю Ігорю в 941 р. Х ст.
І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка визнана також рівноапостольною.
Натомість на західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні свв. Мефодій і Кирило.
Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації Київської Русі.
Офіційним державним святом День Хрещення Київської Русі — 28 липня — став згідно з указом Президента України Віктора Ющенка у 2008 році. Слід додати, що 28 липня вважається днем смерті Князя Володимира, а саме хрещення найбільш ймовірно відбулося 14 серпня (за новим стилем).
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
ДЕНЬ СВЯТОЇ МОКРИНИ.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
1 серпня в народі святкують день святої Мокрини. Вважалося, що це останній день літа. Існує й народна приповідка: «Свята Мокрина осінь приносить».
У селах люди намагались до Мокрини викосити траву й зібрати її в копи. Збереглося прислів’я: «Якщо до Мокрини в полі не чується господаря мова, то він не варт доброго слова».
У давнину існувало вірування, яка погода на Мокрини, такою буде й осінь. Якщо цього дня ішов дощ, то чекали мокрої дощової осені, а якщо на Мокрини було сухо й світило сонце, то це був знак теплої і сухої погоди восени. Отож, якщо вас цікавить, якою буде цього року осінь, - уважно стежте за погодою, Мокрина рідко змінює свій характер.
День Пророка Іллі..........
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
2 серпня святкується день Пророка Іллі. Наші предки ще в глибоку давнину звикли ушановувати це свято. Відомо, зокрема, з літопису Нестора, що в дохристиянський період у Києві існувала церква, збудована на честь Іллі Пророка. У християнську епоху на день Іллі і протягом тижня після нього здійснювались хресні ходи до Іллінської церкви з молебнями про дощ або ясну погоду. Іконописці зображували пророка Іллю сидячи на колісниці з вогненними колесами, що оточена з усіх боків полум’яними хмарами і запряжена чотирма крилатими кіньми. Іллю в народі сприймали як посередника між небом і землею. За переказами, він спроможний передрікати засуху і в той же час молитвами викликати дощові хмари. Звідси в народній уяві Ілля постає як грізний, суворий, жорстокий, але водночас і щедрий святий.
За народними віруваннями, Ілля є наступником громовика Перуна. З ним пов’язано багато народних прислів’їв:
«До Іллі хмари ходять за вітром, а по Іллі – проти вітру»,
« Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде».
Існує легенда, що коли біси повстали проти Бога, то він наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. Відтоді святий Ілля й ганяється за бісами, пускає в них огненні стріли: громи і блискавку.
Якщо в цей час грім запалить хату, то селяни вірили, що цю пожежу неможливо погасити і казали: «Як Бог запалив, то чоловік не погасить!».
У старі часи існувало повір’я, що після Іллі вже не можна купатись. «Після Ілля купається тільки свиня», - казали селяни. Люди вважали, що в з цього дня вода стає холодною. Однією з причин раптового охолодження води вважалося те, що Ілля їздить на конях по небу, і від швидкого бігу один з коней втрачає підкову, яка падає у воду, і відповідно вода холоднішає. Отож, в народі й казали: «Як прийде Ілля - наробить гнилля».
Проте, в народній уяві святий Ілля не тільки був караючим божеством, але й покровителем хліборобів. Адже, цього дня закінчується календарне літо. Починається озимий посів жита та пшениці. Тому селяни з нетерпінням чекали цього свята і казали: «На Іллі новий хліб на столі». Бо, селяни вже починали випікати хліб з нового врожаю.
Мученики Борис і Гліб (6 серпня) ........
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Брати Борис та Гліб, молодші сини князя Володимира Святославича, котрі трагічно загинули 1015 року під час міжусобної боротьби за великокнязівський престол,— перші святі, канонізовані давньоруською Церквою. Вони є визнані як чудотворці й молільники перед Богом "за землю Руську", "за нові люде християнські".
Скромність, лагідність, сумирність — ось ті якості, які характеризують моральне обличчя святих братів Бориса та Гліба.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Сьогодні Собор всіх Святих Мгарських. Новомучеників.
Сьогодні Собор всіх Святих Мгарських. Новомучеників.
Мгарські преподобномученики († 1919) — сімнядцять преподобномучеників зі села Мгар, Лубенського району на Полтавщині. Православні святі, канонізовані Українською Православною Церквою. Новомученики були ченцями монастиря над р. Сула. Розстріляні більшовиками.
Влітку 1919 року обитель над Сулою пережила велике потрясіння – її захопили червоноармійці більшовицького Антонівського полку. Притулком братії монастиря стали сараї, бо їхнє житло зайняли носії ідеї встановлення нового порядку, а задля кощунства більшовики розмістилися ще й у теплій церкві, що була під одним дахом з архієрейськими покоями. Там вони збиткувалися над святинями, влаштовували оргії. Через місяць, відступивши під натиском Добровольчої армії, за кілька днів Червона Армія зайняла монастир удруге. Знову почалися безчинства, пограбування, у монахів відібрали запаси продовольства, а в канун престольного свята монастиря Преображення Господнього, 18 серпня за н. ст., або 5 серпня за ст. ст., насельників зібрали нібито для того, щоб поставити “на котел”, насправді ж 24 монахам і настоятелю ігумену Амвросію оголосили, що вони арештовані за допомогу білогвардійцям. Вночі 19 серпня на пирятинському шляху за наказом комісара Бакая монахів розстріляли. Дехто з них чудом вижив, сімнадцятеро загинуло. Поховані мгарські мученики біля скитської церкви, над місцем їхнього поховання височить православний хрест.
argonavt79
07.08.2011, 15:57
7 серпня 2011 року - Успення святої Анни, матері Пресвятої Богородиці
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Праведна Анна, мати Богородиці, була дочкою священика Матфана і дружини його Марії, з коліна Левіна, роду Ааронового.
Святий праведний Іоаким, син Варпафіра, був нащадком царя Давида, якому Бог обіцяв, що від насіння його нащадків народиться Спаситель світу.
Подружжя, Іоаким і Анна, жили в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до глибокої старості і все життя тужили про це . Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося ганьбою. Але вони ніколи не нарікали, і тільки гаряче молилися Богу, смиренно сподіваючись на Його Волю.
Одного разу, під час великого свята, дари, які праведний Іоаким взяв до Єрусалиму для принесення їх Богу, не були прийняті священиком Рувімом, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові.
Це дуже засмутило старого, і він, вважаючи себе найбыльш грішним серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися на самоті в безлюдному місці.
Його праведна дружина Анна, дізнавшись, якого приниження зазнав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Бога про дарування їй дитини.
У пустелі, постуючи на самоті , про те ж просив Бога і праведний Іоаким. І молитва святого подружжя була почута - їм обом Ангел сповістив про те, що народиться у них Донька, яку благословить весь рід людський.
За велінням Небесного Вісника, праведні Іоаким і Анна зустрілися в Єрусалимі, де, за обітницею Божу, у них і народилася Донька, наречена Марією.
Святий Іоаким помер через кілька років після введення в храм Благословенної своєї Доньки, у 80-річному віці. Свята Анна померла у віці 70-ти років, через два роки після нього, провівши свої останні роки при храмі, поруч з Донькою.
Імператор Іустініан II (685-695; 705-711) збудував храм на честь Анни, бо праведна Анна явилась його вагітній дружини. Тіло і покривало (мафорій)Праведної Анни були перенесені до Константинополя.
argonavt79
14.08.2011, 12:30
Маковія, або Перший Спас.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Жили вони за півтора століття до Різдва Христового й постраждали за рідну віру, якій не зрадили, коли поганський цар забажав, аби перейшли вони до язичництва. Маковії не зреклися й прийняли тяжкі муки. Їх катували на очах матері та їхнього вчителя вимагаючи, аби ті вплинули на братів, переконали їх зректися своєї віри й тим врятувати своє життя.
Але мати та Еліазар підбадьорювали мучеників, щоб стійко трималися батьківської віри і не боялися мук та страждань за неї.
Усі брати – Авим, Антонін, Гурій, Еліазар, Євсевон, Алим, Маркел, а також їхня мати та вчитель залишилися вірними істинному Богу й пішли на мученицьку смерть за віру.
Цими стражданнями святі мученики Маковеї ще за півтора сторіччя до Різдва Христового ніби почали той хресний шлях страждань, по якому потім пішло безліч християнських мучеників за віру, що не хотіли зраджувати Христа.
Це той шлях, по якому і Спаситель поніс свій хрест на Голгофу й був розіп’ятий на ньому, бо не зрадив Бога Отця Небесного на догоду тим, хто називають себе «отцями і вчителями на землі».
На свято Маковія на середину церкви в Україні виноситьcя хрест, прикрашений квітами, для поклоніння й цілування вірними. Мабуть, не випадково і всяке страждання за вічні ідеали правди і добра люди теж завжди вшановують квітами. Бо тільки на просторах життя людського, политого потом та кров’ю, зораних плугом страждань, можуть вирости пахучі квіти, цілюще зілля, багаті плоди земні.
У цей теплий місяць літа, що неухильно котиться до врожайної осені, коли зібрано перші ужинки хліборобської праці, за старовинним українським звичаєм люди несуть до церкви квіти, овочі й зілля, щоб освятити їх та закликати Боже благословення на майбутній урожай.
До речі, серед усього, що виросло на полях та городах, чи не найбільше полюбляли українці освячувати мак. Може, тому, що в самій назві свята Маковеїв так відчутно лунає слово «мак».
Проте, між маком та маковієм нічого спільного немає, зазначав колись у своїй проповіді на честь свята митрополит Київський і всієї України Василь Липківський, закатований більшовиками.
А єврейське слово «маковей» означало молоток. Тобто силу, міць, здатність подолати перепони.
Таке прізвище спочатку було дано тільки синам єврейського священика Матафії, які уславилися тим, що підняли потужне повстання за визволення свого народу від поневолення поганським царем, саме того, що закатував і братів Маковеїв. Ця велична сторінка в історії єврейського народу, що сталася до Різдва Христового, описана в так званих книгах Маковейських. Три сина священика Матафії – Юда, Йонатан та Симон – втекли в гори й покликали до себе всіх, кому дорога віра свого народу, щоб стати на боротьбу з сірійським царем Антіохом, що жорстоко знущався над євреями.
Десятиріччями тривала боротьба упертих повстанців, яких стали звати загальним прізвищем «маковеї». Вони таки перемогли й здобули волю народові, хоча й на дуже короткий час.
Свято Маковеїв, або Маковія, як говорять в народі, одне з найшанованіших і найулюбленіших в Україні. І єврейське слово «маковей» звучить дуже схоже на українське, так, ніби народилося на нашій землі.
Чи не тому, що і в нас була схожа повстанська історія (а, може, й не одна). Саме на свято Маковія в Медведівському монастирі, в Холодному яру біля Чигирина, освячували зброю гайдамаки, повставши проти польського поневолення. Українські маковеї теж прагнули врятувати, спасти свій народ.
Тож 14 серпня, відзначаючи свято Маковія, або Перший Спас, згадаймо тих, хто поклав своє життя за віру, свободу, хто спасав Україну, її народ- мученик у різні часи і різний період її страдницької історії.
Українські звичаї
ПАЛИКОПА
На день Пантелеймона-цілителя припадає народне свято Паликопа, або Палія.
Якщо хто в цей день жав або возив копи, то вони могли згоріти, а то й увесь двір. Тож люди цього дня постилися і молилися, щоб врятувати ті копи, що ще в полі, від ударів блискавки.
Окропи дівчину водицею
Свято Маковія в народі ще називають «Першого Спаса», або «Спаса на воді». 14 серпня вода в річках вважається цілющою.
Хворі на пропасницю купаються в річці, щоб одужати. З переказів відомо, що в Києві існував звичай: усі кияни приходили цього дня до Дніпра святити воду. Чоловіки повинні були з’являтися на це свято в козацькому одязі.
Квіти, посвячені цього дня в церквах, кладуть за образи і зберігають до весни. А мак, посвячений на Маковія, розсівають на городі, сухі ж квіти на Благовіщення дівчата вплітають у коси, «щоб не випадало волосся».
На Маковія ще часто святять і мак-видюк, що використовується проти чародійства: ним обсипали дім, щоб усі відьомські хитрощі зникали.
У цей день печуть пироги з маком, але головною обрядовою їжею є «шуліки». Їх готують так: печуть коржі, ламають їх на дрібні шматочки і заливають медом із розтертим маком.
19 серпня - свято Спаса.....
Свято Преображення Господнього (народні назви – Другий або Яблучний Спас) відзначатимуть християни 19 серпня. Цього дня у храмах святитимуть фрукти та мед, буде проходити мирування. Традиція благословляти земні плоди походить з Єрусалиму, де саме в середині серпня дозрівав виноград.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Преображення Господнє — одне з дванадцяти найбільших християнських свят, - розповідає настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста отець Дмитро Лисак. - Воно установлене на згадку про ті часи, коли Спаситель завів трьох апостолів — Петра, Якова та Івана на гору Фавор і перевтілився перед ними. Тоді Його обличчя засяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. На небі з’явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!”
До Спаса за традицією не їдять фруктів, особливо жінки, в яких померли діти, й дівчата, які залишилися без матерів. Після освячення плодів, родина урочисто сідає за стіл і розговляється яблуками з медом, запиваючи виноградним або яблучним вином, - “щоб садовина родила”.
Спаса – день поминання мертвих родичів. У деяких регіонах України від цього часу бували приморозки, тому й говорили: “Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!”
argonavt79
27.08.2011, 16:36
Чудесне Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня.( щороку)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
День смерті Пресвятої Богородиці зветься в нашій Церкві Успіння, бо Її тіло після смерті не зазнало зітління, але разом з душею було взяте до неба. Ми не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це Євангелія нічого не згадує. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів та узгоджена позиція святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.
Найдавніша записана згадка, що говорить про смерть Пресвятої Богородиці, подана в творі, який у Західній Церкві відомий як "Перехід Святої Марії", а на Сході той самий твір має назву "Слово про Успіння Святої Богородиці". Автор цього твору невідомий. Одні історики думають, що цей твір походить з кінця ІІ-го або початку ІІІ-го століття, а інші ставлять його аж на кінець VI-го століття.
З цього твору довідуємося в подробицях про святе й чудесне Успіння Пресвятої Богородиці. Ось його коротка історія: Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і сповістив від імені Її Сина Ісуса Христа час Її переходу до вічності. На день Її смерті в чудесний спосіб зібралися в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки апостола Фоми. Божа Мати виявила бажання, що хоче бути похована в Гетсиманії біля своїх батьків і свого обручника св. Йосифа. Сам Ісус видимо в супроводі ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гімнів на своїх плечах занесли Її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека Апостол Фома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гробницю відкрили, то Її тіла там вже не було, а тільки похоронні ризи. Тепер всі зрозуміли, що Вона воскресла і з тілом і душею була взята на небо.
Від початку VI-го ст.. храм Успіння в Гетсиманії починає собі приписувати, що в ньому знаходиться гріб Пресвятої Богородиці. А храм на Сіоні стали вважати місцем її Успіння. Однак по сьогодні історики не висловили нічого певного - ні про місце її смерті, ані про місце її гробу. Одні доказують, що Вона померла в Єрусалимі, інші ж твердять, що в Ефезі, куди і мав її забрати з собою св. Євангеліст Іван Богослов.
Літургійний культ Пресвятої Богородиці починається від Ефезького Собору 431 року, який підкреслив догму про її Богоматеринство. В творах св. Отців до четвертого століття нема нічого про Успіння Богоматері. Св. Епіфан Кипрський (†1403) пише: "Хай досліджують св. Письмо і не найдуть там свідоцтва ані про смерть Марії, ані про те, що Вона вмерла чи не вмерла; ані про те, що Вона похована чи не похована. І коли Іван перейшов до Азії, то також ніде не говориться, чи він узяв з собою Пречисту Діву".
В IV-му столітті починають церковні письменники, на основі передання, писати про останні хвилини життя Пресвятої Богородиці. На Заході пише про це св. Григорій з Тур (†594), а на Сході єрусалимський патріарх Модест (†634), який перший мав проповідь про Успіння, св. Андрій Критський (†712) та св. Іван Дамаскін (†749). Два останні св. Отці мали по три проповіді про Успіння.
Під кінець VII-го і початку VIII-го ст. церковні письменники починають звертати увагу не тільки на Її чудесне Успіння, але і на Її вознесіння на небо з тілом і душею. Найбільш цікаве і речове свідоцтво про Успіння подає св. Іван Дамаскін. Він у своїй другій проповіді про Успіння, посилаючись на до сих пір нам невідому "Історію Євтимія", де говориться, що після того як Пульхерія, жінка цісаря Маркіяна (450-457), збудувала церкву в честь Пресвятої Богоматері у Влахерні, передмісті Царгороду, то хотіла там зложити тіло Пресвятої Богородиці. З цією справою вона звернулася до єрусалимського патріарха Ювіналія (†458), який тоді якраз був на Халкидонському Соборі (451 р.). Він переказав її звернення про те, що після створення гробу для Апостола Фоми там не знайдено тіла Божої Матері. Замість тіла він прислав Пульхерії, похоронну ризу Пресвятої Богородиці. Останнім автором на Сході, що зібрав усю традицію про Успіння, є візантійський церковний письменник Никифор Калліст Ксантопул (†1335).
У святого Івана Дамаскіна ясно виступає віра в нанебовзяття Пресвятої Богородиці з тілом і душею. В одній із своїх проповідей про її Успіння він каже: "Годилося, щоб Той, Хто зберіг її Дівочість при своїм Народженні, зберіг і її тіло нетлінним після смерті. Годилося, щоб Та, що в своїх обіймах носила Творця як Дитя, перебувала в небесних хоромах. Годилося, щоб Та, що бачила свого Сина на хресті і якої серце прошив тоді меч болів, які Вона не зазнала при Різдві, гляділа на Нього, як Він сидить з Отцем. Годилося, щоб Божа Мати посідала те, що належить до її Сина та щоб усе створіння почитало її як Матір Бога".
В нашому Богослужінні на день Успіння відбивається вся традиція і віра Церкви перших століть у Її чудесне Успіння і нанебовзяття з тілом і душею. "В молитвах вічно чуйну Богородицю — каже кондак празника — і в заступництвах непохитне уповання гріб і смерть не затримали, бо її як Матір Життя переставив до життя Той, Хто вселився в її дівоче лоно". "Ангели творять хор з Апостолами і з острахом глядять на Ту, що від життя переходить до Життя, і яка родила Творця життя". Св. Церква радіє Успінням Богоматері, бо в небі Вона за нас заступається. "Ти в Різдві зберегла Дівочість — каже тропар празника — а в Успінні не оставила світу, Богородице, і перейшла до життя будучи Матір'ю Життя. І молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші”.
ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА
Празник Успіння належить до найдавніших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі незабаром після Собору в Ефезі. Первісне святкування пам'яті Успіння під впливом Ефеського Собору, наголошувало на привілей Її Богоматеринства і тому називалося "Свято Марії-Богоматері".
В одній з похвальних бесід на честь Преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 28 серпня "Пам'ять Богоматері", це є пам'ять Її Успіння. В Сірії в V-му столітті цей празник мав назву "Пам'ять Блаженної".
В VI-му ст.. цей празник дістає свою теперішню назву: "Успіння Пресвятої Богородиці". В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одинаково. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав святкувати Успіння 6-го січня, а празник її Нанебовзяття 9-го серпня. Ефіопська Церква і сьогодні 6-го січня святкує "Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії", а 9-го серпня "Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо". Вірменська католицька церква святкує Успіння в неділю між 12 і 18-им серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і приказав святкувати його 13-го серпня, бо тоді він отримав перемогу над персами.
На Заході празник Успіння під впливом Сходу появився дещо пізніше. Він був прийнятий у Римі за папи Сергія І (687-701), а з Риму перейшов до інших країн Європи. Як на Сході, так і тут різні Церкви святкували його в різному часі. Рим ідучи за Сходом святкував Успіння 15-го серпня. Франція 18 січня, Іспанія після Собору в Толедо 656 року 18 грудня. В римському місяцеслові з 7-го віку, що приписують святому Ієронімові, 18 січня сказано: "Смерть Пречистої Діви Марії", а 14-го серпня: "Нанебовзяття". Однак римський календар з 8-го століття має вже тільки один празник Успіня, який припадає на 15 серпня.
У Західній Церкві починаючи від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) дедалі більше проявлялись намагання, щоб загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Нанебовзяття Пречистої Богородиці проголосити догмою святої віри. Це завдання взяв на себе папа Пій XII (†1958). Він зібрав і проаналізував думки всіх єпископів Католицької Церкви і згрупував їх в Апостольській Конституції "Всемилостивий Бог" з 1-го листопада 1950 року він цілому світу урочисто проголосив: "Владою Господа нашого Ісуса Христа, св. Апостолів Петра й Павла і нашою власною повагою проголошуємо, заявляємо й очеркуемо як Богом об'явлену правду, що Непорочна Божа Мати, Присно Діва Марія, сповнивши свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави".
В нашій Церкві з празником Успіння зв'язані ще два інші церковні Богородичні празники: Положення чесної ризи Пресвятої Владичиці нашої Богородиці у Влахерні — 2-го липня, і Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці в Халкопратії — 31-го серпня.
В Україні є звичай благословити зілля на Успіння. Наш Типік о. Дольницький каже: "Де є звичай, то після Заамвонної молитви або після відпусту Літургії, має бути благословення зілля".
11 вересня – Усікновення голови Іоана Хрестителя. Суворий піст...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сьогодні, 11 вересня, – свято Усікновення голови Пророка Предтечі й
Хрестителя Господнього Іоана, або, як кажуть у народі, Головосіка.
Це свято більш відоме серед віруючих під назвою «Іван Пісний», бо церква встановила в цей день одноденний піст. Звідси і його народна назва.
В Євангелії від Марка детально розповідається про страшну мученицьку смерть Іоана Предтечі – попередника Ісуса Христа.
Цар Ірод, у часи якого жили Іоан Хреститель та Ісус Христос, покохав дружину свого брата Пилипа і одружився з нею. Ірод боявся Іоана, бо бачив у ньому людину праведну і святу, у багатьох випадках він його слухався. Іоан відверто говорив йому, що він здійснив ганебний вчинок, пов’язавши своє життя з дружиною брата. Ці докори не дуже подобалися Іроду. Такі відверті і сміливі слова не подобалися і Іродіаді, колишній дружині Пилипа, яка хотіла вбити Іоана. І ось врешті така нагода з’явилася. У день народження Ірода запросили багато гостей, вони співали й танцювали. Особливо захопив царя танець дочки Іродіаді, захопив настільки, що за насолоду, яку вона йому подарувала, він пообіцяв їй все, що вона попросить. Дівчина, порадившись з матір’ю, попросила у царя голову Іоана Хрестителя на блюді. Ірод не відмовив, і голова Іоана була принесена.
Цього дня дотримуються суворого посту. Не можна нічого різати, що нагадує собою голову. Взагалі вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру. Тобто, все, що нагадує мученицьку смерть святого.
У народі кажуть: «Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров». На Усічення не можна їсти круглі фрукти та овочі: яблука, капусту, картоплю (їхня форма нагадує відрубану голову Предтечі), а також червоні помідори, кавуни, бо вони нагадують кров святого. Відтак, не можна їсти й будь-що на блюді – на ньому лежала голова Іоана Предтечі.
Цього дня не варили борщу, це був єдиний день, коли гріх їсти борщ.
У деяких регіонах це свято називали: Іван Пісний. Але найбільш поширеною назвою була Головосіка.
Цього дня заборонялося співати й танцювати. Бо, саме з допомогою пісень та танців Іродіада домоглася страти Хрестителя.
Цього дня кожен намагався побувати в церкві, а ті хто мучився головними болями, просили зцілення.
За народним віруванням день Головосіка є останньою межею, коли з’являються грози. Але, якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Звідси й приповідка: «Загримів Головосік – тепла прибавить рік».
argonavt79
11.09.2011, 12:03
Усікновення Голови Івана Хрестителя.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Сьогодні Свята Церква обходить свято Усікновення Голови Івана Хрестителя. Ще називають святого Івана також «Предтечею», бо Бог післав Його підготувати людей до приходу Спасителя. Він був у тому самому віці, що Ісус Христос. Перед тим, як Христос почав свою учительську працю, святий Іван, останній і найбільший з усіх пророків, з'явився на березі Йордану і почав приготовляти людей до приходу Спасителя.
Ті, що жалували за гріхи, хрестилися. Хрещення святого Івана не відпускало первородних гріхів, а тільки було знаком покаяння. Наприклад, коли у наші часи чоловік б'ється у груди під час молитви, то з цього ми знаємо, що цей чоловік здійснив блуд (гріх) і тепер кається. Подібно хрещення святого Івана було тільки знаком покаяння, готовність до сприйняття чогось більшого. Хрещення, що встановив Ісус Христос - це тайна, яка відпускає гріхи. І ті, що прийняли хрещення покаяння, опісля прийняли хрещення на відпущення гріхів.
Люди запитували його: «Що маємо робити тепер, після твого хрещення?» Святий Іван Хреститель, підготовляючи до сприйняття Нового Завіту, відповідав: «Хто має дві сорочки, нехай одну віддасть тому, що не має ні одної». Каже, крім шанування права і майна ближнього, допомагати ближньому в його потребах. Коли тебе Бог благословив добром, подякуй Йому, але і не забудь твого брата, що потребує помочі. Помагай убогим, хворим.
На березі Йордану стояли і Митарі - це ті, що збирали податок від людей для чужої країни. Їх жиди ненавиділи і вони запитали святого Івана: «А ми що маємо робити?» «Сповняйте добросовісно обов'язки свого стану», - така була його відповідь. Виконуй добросовісно обов'язки свого стану - це і до нас відноситься. Чи ви адвокат, чи селянин, чи робітник, чи бізнесмен, чи мама у власному домі - виконуй добросовісно свої обов'язки. Що б нам святий Іван говорив, коли б з'явився сьогодні між нами? Я вірю, що ті самі слова повторив би. Покайтеся за гріхи, бо наближається Царство Боже, тобто не грішіть, бо вас чекає смерть і перехід у Царство Небесне. Совісно виконуйте свої обов'язки. Найперше, ви всі батьки і будьте добрими батьками, з Богом виховуйте своїх дітей. Багатьом довелось би червоніти перед ним, бо про своїх дітей зовсім не дбають про їх духовне виховання, а дбають тільки про заробіток та добре життя.
Також стояли воїни і слухали святого Івана Хрестителя. І вони запитали його: «Що ми, у котрих руки сплямлені кров'ю, люди крові і смерті, маємо робити? Чи вільно нам приступати до хрещення?» Відповів святий Іван Хреститель: «Не надуживайте військовими правилами і не кривдіть людей. Будьте задоволені платнею». І це воїни добре розуміли, бо не раз під час жорстоких і небезпечних війн порушували це. Цим він їм каже: «Більше не грабуйте людей, не вимагайте у них грошей, не руйнуйте міст, а будьте задоволені тим, що вам платять за службу».
Між людьми були і фарисеї, і садукеї - провідники жидівського народу. Вони були горді і багаті. Вони собі сміялися із цього. Так, з цікавості слухали святого Івана. Вони не приступали до хрещення, бо мали себе за праведних. Святий Іван їм сказав: «Роде гадючий. Хто вас навчив утікати від майбутнього гніву? Як можете втікати перед Божою карою. Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне». Святий Іван мав відвагу сказати правду провідникам народу. Бо він ненавидів гріх і кликав людей до покути. Він нічого не боявся, а голосив: «Покайтеся, якщо ні, то погибнете».
Не тільки фарисеї, але і сам цар Ірод, прийшов його послухати. Він публічно жив у гріху. Цар Ірод, з Галилеї, взяв розвід зі своєю жінкою і жив на віру з жінкою свого брата Филипа, котрий ще жив. Самому цареві святий мав відвагу сказати: «Не годиться тобі, царю, мати жінку свого брата». Розсердився Ірод і кинув святого Івана до тюрми. Але, все таки, боявся і поважав святого Івана. Знав, що він святий чоловік і навіть часто його відвідував у тюрмі, щоб з ним говорити. Але Іродіана, з котрою жив на віру, ненавиділа святого Івана і шукала способу, як би його позбутися. Одного дня цар вчинив велику забаву своїм урядникам. Коли всі були вже п'яні, Іродіана післала свою доньку, щоб в дуже розпусний спосіб танцювати перед Іродом і гістьми. П'яному Іроду сподобався танець і він браво сказав до всіх: «Проси у мене чого хочеш і дам тобі навіть і половину мого царства». Зараз побігла дівчина до мами і розповіла все мамі. «Іди, - сказала мама, - і швидко, поки Ірод п'яний, домагайся голови святого Івана Хрестителя». Побігла дівчина. «Чого просиш у мене?» - питає Ірод. «Голови Івана Хрестителя», - відповіла дівчина. Ірод зблід. Він боявся святого Івана, бо знав, що він від Бога. Однак у своїй гордості і п'яному стані закликав: «Обіцяв, що дам те, чого захочеш, то дам». «Ідіть, - каже воїнам, - зітніть йому голову і принесіть на тарілці». Пішли воїни, відтяли голову, принесли на тарілці, дали дівчині, а дівчина мамі.
Святий Іван Хреститель умер мученицькою смертю, бо був мужній, неустрашимий. Нам треба такої мужності в щоденному житті. Треба мужності боротися зі спокусами, треба мужності стриматися від тих місць і тих осіб, що нас приводять до гріха, треба мужності відректися від приятелів, що нас намовляють до гріха, треба мужності щиро висповідатись зі всіх гріхів перед священиком, треба мужності встати з теплого ліжка і піти до Церкви, коли на вулиці мороз, треба мужності, щоб не упиватися, коли силують і коли є для цього нагода, треба мужності оженитися, виховати родину і посилати дітей до християнських шкіл, треба мужності зняти шапку і перехреститися, коли проходимо біля Церкви і тим самим віддати поклін Ісусові Христові в Пресвятій Євхаристії, треба мужності перехреститися перед їжею, коли знаходишся у товаристві.
Ось такої мужності нам бракує. Ось такої мужності навчимося сьогодні у святого Івана Хрестителя. Молімося і просімо сьогодні, щоб він дав нам такої мужності. Амінь.
19 вересня розпочиналися храмові свята. Кожен населений пункт мав своє іменне престольне свято, яке зазвичай збігалося з освяченням церкви, звідси храмове свято. За традицією, на храм з'їжджалися священики з сусідніх приходів і служили пишну відправу, на яку збиралися і люди з інших сіл.
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ (21 вересня нов. ст.)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Різдво Пресвятої Богородиці є велике дванадцяте свято. Господь, перш ніж народитися на землі як людина для спасіння світу, приготував Свою Пречисту Матір. Вона народилась у Галілейському місті Назареті, від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Єпіфаній говорить: «Іоаким — значить приготування для Господа, або від Іоакима приготувався храм Господа, тобто Пресвятая Діва Марія; Анна — благодать, тому що Іоаким і Анна одержали благодать через зачаття від них благословенної Діви».
По батькові Діва Марія походить од роду царського, по матері — від архієрейського, і таким чином Вона вінчана славою і честю; славою — бо від кореня царського проросла, честю — бо з архієрейського племені виросла. Батьки Діви Марії дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони дуже сумували через це, часто молилися Богові і просили Його, щоб дарував їм дитя. І при цьому дали обітницю — коли в них народиться дитя, то вони Його посвятять на служіння Богові. Після довгих чекань і молитов це бажання Іоакима та Анни здійснилося. У них народилась дочка, яку щасливі батьки назвали Марією. Так назвав її Ангел, який сповістив про її народження. «Марія або Маріам, — говорить святий Єпіфаній, — означає Володарка і надія. Бо Вона мала народити Господа, який є сподівання народів». «Марія, ставши Матір'ю Творця, — говорить святий Дамаскін, — дійсно стала володаркою всіх народів».
На спомин Різдва Пресвятої Богородиці з давніх-давен встановлено Церквою свято. Згадка про це свято дійшла до нас із IV ст., коли рівноапостольна Олена побудувала храм у пам'ять про народження Матері Божої. Відомості про святкування можна знайти також у записах святого Іоанна Золотоустого, святих Прокла, Єпіфанія і Августина. З давніх-давен оспівуємо святе народження Твоє, шануємо благословенне зачаття Твоє, Богом обрана Невісто й Діво.
Святкуючи Різдво Богородиці, Церква і священики прославляють найвищу ступінь наближення Божества до людей, Його благодатне єднання з ними в образі Діви, народженої з благословення Божого. «Сьогодні неплідна Анна породила Діву божественну, призначену бути Матір'ю Царя всіх і Сотворителя, Христа Бога», — оспівує Церква при Богослужінні. — «Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Твоїх родителів, і всехвальне славимо народження Твоє», — співають величальну Богородиці.
Святий Андрій Крітський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить: «Нинішнє свято є для нас. початок свят. Воно служить провісником благодаті і істини». «День Різдва Богородиці є свято всесвітньої радості, тому що Богородицею весь рід людський обповився і смуток прама-Гврі Єви змінився на радість». Свято Різдво Богородиці триває 6 днів — з 21 по 26 вересня (ст. ст.). Євангеліє благовіщує про зустріч Пресвятої Діви Марії після Благовіщення з праведною Єлисаветою, у якої зворушилась дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим і прорекла: «Благословенна Ти між жонами і благословен Плід утроби Твоєї!»
А Марія промовила: " Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм". На літургії Євангеліє сповіщає про проповідь Ісуса Христа, за яку ублажали не тільки його Самого, але і Матір його. Тропар свята: Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш. Він, розпушивши клятву, дав благословення і дарував нам життя вічне. У народі свято Різдва Пресвятої Богородиці називають «Друга Пречиста». З цим святом пов'язується день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, частують бідних людей,— «щоб молилися Богородиці за її дітей». Такі жінки замовляють службу Божу в Церкві, а після богослужіння запрошують людей до себе на обід.
27 вересня -ПРАЗНИК ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Величаємо Тебе, життєдавчий христе,
і почитаємо хрест Твій Чесний,
що ним Ти спас нас від неволі вражої"
(Величання на утрені празника)
"Почитання святого Господнього хреста, — каже слуга Божий митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні про святий хрест, — це одна з найважливіших сторінок почитання Бога-Чоловіка... Знак святого хреста, роблений на собі, це один з найстаріших звичаїв християн".
Святий хрест це вічно живий символ безконечної Божої любови до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Христовій жертві, мукам і смерті. Кладучи на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо свою віру в нашого Спасителя.
Східна церква так високо почитає святий хрест, що встановила в його честь аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь святого Господнього хреста — це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.Тож погляньмо на історію його установлення та різні обряди воздвиження.
ІСТОРІЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА....
Празник Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже давніх празників, але, як історія знайдення святого Господнього Хреста, так й історія встановлення празника покриті серпанком різних легенд і тут нелегко відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.
Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння святому хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про зміст свята та про що говорить сама назва празника: ВОЗДВИЖЕННЯ, що значить ПІДНЕСЕННЯ, тобто окремий урочистий обряд почитання і прослави святого хреста.
Історики Східної Церкви на загал погоджуються, що передусім дві події сприяли встановленню цього празника: віднайдення святого Господнього хреста в IV ст. і його повернення з перської неволі в VII столітті.
Встановленню празника Воздвиження передувало віднайдення святого хресного дерева, на якому помер Ісус Христос. Християнська традиція передала нам кілька різних легенд щодо віднайдення святого хреста, з яких аж три приписують це святій Єлені († к. 330), матері цісаря Костянтина Великого. Віднайдення святого хреста мало бути в 326 році.
Історики, які згадують про віднайдення святого хреста, нічого не говорять про його перше воздвиження відразу після віднайдення, що оповідає нам побожна традиція. Грецька Церква відзначає пам'ять віднайдення святого хреста 6 березня. Цей церковний празник у Пролозі має назву: "Віднайдення Чесного Хреста, що його віднайшла блаженна Єлена". Латинська Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за папи Івана XXIII у 1960 році це свято викреслено з церковного календаря.
Початок празнику Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресення, який збудував святий Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі. Це посвячення відбулось дуже врочисто за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після посвячення храму було врочисте воздвиження віднайденого святого хресного дерева. Під час воздвиження народ багато разів просив: "Господи помилуй". Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам'ять посвячення храму Господнього Воскресення 13 (26) вересня. а празник Воздвиження Чесного Хреста 14 (27) вересня.
Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході, це повернення святого Господнього хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 році здобув Єрусалим і забрав Господній хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через чотирнадцять років цісар Іраклій (610-641) після перемоги над персами відшукав святий хрест і приніс його до Єрусалима, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення святого хреста. Відтепер празник має назву "Всемірне — це є всесвітнє — Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста". Оскільки празник Воздвиження нагадував про Христове розп'яття і смерть і прирівнювався до Великої п'ятниці, то від найдавніших часів свята Церква наказувала в цей день дотримуватися строгого посту.
Воздвиження належить до 12 великих празників нашої Церкви і має один день перед- і сім днів попразденства. Субота й неділя перед і після Воздвиження мають назву суботи і неділі перед і після Воздвиження, бо в ці дні Апостол і Євангеліє говорять про святий хрест.
Крім празника Воздвиження, наша Церква віддає честь святому хресту ще в Хреспопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздвиження, на утрені відбувається винесення святого хреста і поклоніння йому, але без обряду воздвиження — піднесення, яке є тільки на празник Воздвиження.
Наступним святом (9 жовтня), яке вшановують на Підляшші – це Івана Богослова (Осіннього Івана).
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Господарі зауважували: Хто не посіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова. Це був останній термін для посіву озимини. А хто не впорався з роботою, то на нього нарікали, що “ганьбить ціле село”. Ці приповідки побутують і в Україні. Як ми вже говорили, всі м’ясниці сприятливі для сватання та весіль. А особливо – це осінні та зимові. Влітку та навесні весіль переважно не робили. Тому восени, а саме період до Покрови засилали старостів до дівчат на виданні. З цього приводу підляшани говорили: На Івана – то діевка вбрана, а як прийде Покрова – то дівка вже готова.
-------------------------------------------------------------
Іван Богослов (Іван син Зеведеїв, івр. יוחנן — Йоханан) — апостол, християнський святий, проповідник, автор декількох творів Нового Заповіту.
Іван за деякими даними був родичем Ісуса Христа, молодшим братом св. Якова Заведеєва, наймолодшим з апостолів і, як він сам говорив, «учнем, якого любить Ісус» (Від_Івана 20:21 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?). Написав Євангеліє, три послання (1-е Івана, 2-е Івана, 3-е Івана) і єдину новозавітню пророчу книгу Об'явлення (Одкровення).
Іван Богослов був великим учителем любові і єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю. Він помер 100 року після народження Христа у віці 94 років. Св. Епіфаній оповідає, що коли Іван постарівся і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював тільки оці слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить».
За Молитви й заступство Св. Івана Богослова пошли й нам, Господи, здоров’я душі й тіла і дай нам любити одне одного так, як учив Ти, Господи Любови, і ділом і словом, які навіки випливають з життя і слова Твого Улюбленого Учня, дійсного Стовпа й Підвалини Твоєї Святої Церкви.
14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільших шанованих свят - Покрова Пресвятої Богородиці в народі його ще називають Третя пречиста.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння національного українського свята. "Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем". В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови, від Покрови і до початку Пилипівки - шлюбна пора в Україні.
У Карпатській Україні до Покрови осипом додому поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.
Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
Цікаво, що в народі збереглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром".
Для козаків свято Покрови було найбільшим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі в козаків була церква святої Покрови. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву -Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва.
Українська Повстанська Армія, яка постала в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.
Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійнуі Соборну Державу. Найкращі сини й доньки і української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення. УПА воювала проти польських шовіністів Армії Крайової, проти гітлерівської Німеччини і комуно-большевицького Совєтського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення II світової війни.
Проте день створення УПА не є державним святом. Досі в незалежній Україні Українська Повстанська Армія не визнана на державному рівні і не ошанована належним чином у суспільстві.
ДЕНЬ СВЯТОГО ДМИТРА...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
8 листопада, у день святого великомученика Димитрія люди поминають померлих родичів у церкві та обідом удома. Існує вірування, що вночі можна побачити на кладовищі тіні померлих, які відвідують своїх родичів із нагоди свята. Тому слід справити поминки померлих родичів і друзів. Щоб достойно поминати, зазвичай замовляють службу в церкві або й просто свічки ставлять, а також улаштовують святковий обід удома. Обід цей не такий, як інші, він має подаватися ввечері. Існує повір'я, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тому слід від кожної страви відкласти по ложці й поставити окремо, бажано під образами або на іншому «урочистому» місці. Поруч треба поставити воду й новий рушник — раптом якась душа схоче напитися або помитися.
За народними уявленнями, святий Дмитро приносить зиму, а також завершує весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися не засватана, то за старих часів вона вже мала чекати аж на наступний весільний сезон. Зараз правила для дівчат зовсім не такі суворі, одружуються люди будь-якої пори року.
21 листопада
Собор Архістратига Михайла та інших Небесних Сил безтілесних.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День Михайла Аристратига...
Двадцять першого листопада за новим стилем - Собор святого Архистратига Михаїла, або, як кажуть селяни, "Михайла".
Святого Архистратига Михайла наш народ вважає за патрона столиці України Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архистратига з мечем.
У народній уяві Архистратиг Михайло - це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. "Грім гримить - це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, - каже народна легенда, - де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь".
Є багато оповідань, де Архистратиг Михайло змальовується лицарем, суддею, оборонцем і покровителем мисливців на полюванні. Тому в цей день, на Михайла, колись у старій Україні мисливці йшли до церкви й перед образом святого Архистратига ставили свічку.
Якщо в цей день випадав сніг, то люди казали : Михайло приїхав на білому коні.
Після цього свята закінчувалися весілля.
--------------------------------------------------------------------------------------------
Вітаю всіх Михайлів з святом Михайла!
Початок Різдвяного посту...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
28 листопада - 6 січня н. ст.) Розпочинається Різдвяний піст. Він випереджає собою свято Різдва Христова за сорок днів, і називається також Пилиповим постом («Пилипівкою»), тому що починається після 27 листопада - дня пам’яті апостола Пилипа. Різдвяний пост установлений для того, що ми до дня Різдва Христова очистили себе покаянням, молитвою й постом, щоб з чистим серцем, душею й тілом могли благоговійно зустріти Сина, що з’явився у світ Божий й щоб, крім звичайних дарунків і жертв, принести Йому наше чисте серце й бажання слідувати Його навчанню.
Правила помірності, запропоновані Церквою в Різдвяний піст, настільки ж суворі, як і Петровий піст. Зрозуміло, що під час посту заборонені м’ясо, вершкове масло, молоко, яйця, сир. Крім того, у понеділок, середу й п’ятницю Різдвяного посту уставом забороняються риба, вино і єлей і дозволяєтся приймати їжу без масла (сухоядіння) тільки після вечерні. В інші ж дні - вівторок, четвер, суботу й неділя - дозволено приймати їжу з рослинним маслом.
Риба під час Різдвяного посту дозволяється в суботи, неділі й великі свята, наприклад, у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, у храмові свята й у дні великих святих, якщо ці дні доводяться на вівторок або четвер. Якщо ж свята випадають на середу чи п’ятницю, то дозвіл поста покладено тільки на вино і єлей. З 2-го січня по 6 січня пост підсилюється, і в ці дні навіть у суботу й неділю риба не благословляється.
За матеріалами Українська Автокефалія
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) Празники в честь Пресвятої. Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце після празників Господських. Головне завдання Богородичних празників – це показати нам велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, Її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її вшанування і наслідування. Найбільші Богородичні празники, такі як: Різдво й Успіння, говорять нам про перші та останні хвилини Її життя на землі. Одинокий празник, котрий нам висвітлює дитинство Пресвятої Богоматері - це празник Введення в храм, який святкуємо 4 грудня. В наших Богослужіннях він має назву: «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». Празник Введення хоче нам відкрити деякі таємниці з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності: бути Матір'ю Божого Сина. Роздумуючи над цим празником, звернімо нашу увагу на три речі: на його історію, його особливості Богослужіння та його духовне значення для нас.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
4 грудня — Введення у Храм
Пресвятої Богородиці....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У спасительні дні, що передують святу Різдва Господа нашого Ісуса Христа, хочеться більш щиро вознести молитви до Преблагословенної, Котра є Джерелом нашої радості і спасіння, Котра послужила великій Тайні Боговтілення.
В акафісному піснеспіві Церква символічно називає Богоматір Зорею, яка провістила Сонце, тобто нашого Спасителя, Променем розумного Сонця, Світилом незаходимого Світла, оскільки Божа Матір просвіщає нас світлом Свого Сина, просвіщає усіма шляхами і засобами. Згадаємо про один з них — святий храм.
Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
ДЕНЬ СВЯТОГО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
13 грудня святкуємо День святого Андрія Первозванного. Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни, до Дніпра.
Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто...»
-------------------------------------------------------------------------------------
В ніч проти Андрія дівчата традиційно ворожать
Свято Андрія є часом молодіжних гулянь, коли юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На Андрія жінки не пекли хліб, не шили і не пряли.
В ніч проти Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам люди вибачали усі бешкетування.
Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й разом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед кімнати парну кількість пиріжків, впускали пса, якого цілий день тримали голодним. Чию хлібину собака з'їдав першою, та першою вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій дівчині цього року шлюб не світить, а коли забирав їжу і біг в закуток - вийде на чужині.
Щоб дізнатися, яким буде її чоловік, дівчина насипає на підлогу трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить дзеркало. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в дзеркало – паничем і ледарем.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День святого Миколая Чудотворця...
Цикл новорічних та різдвяних свят починається, власне, 19 грудня — у день відзначення смерті св. Миколая, одного із найбільш шанованих слов’янами святих. Хто тільки не брав собі у покровителі св. Миколая Чудотворця — і мореплавці-мандрівники, і кораблебудівники, і селяни (Миколай вважається опікуном худоби), і сироти, а загалом — кожна віруюча людина. У всіх тяжких, складних справах, там, де необхідна стійкість, працьовитість, безкорисливість, віруючі люди, а часто й невіруючі покладаються на заступництво цього святого. Не дарма переклад його грецького імені означає «переможець людей» — йдеться, безумовно, про його перемоги над гріхом у людині. Сам святий завжди був взірцем безкорисливості — гроші, майно не мали для нього нiякої вартості. Не дивно, що день пам’яті св. Миколая Чудотворця відзначається не один раз на рік. Уже в перші християнські часи Київської Русi 22 травня відзначався день Миколи теплого — на згадку про перенесення 1087 року мощів святого з міста Мир (Лікія) до Бару (Італія), де вони перебувають і зараз.
-----------------------------------------------------------------
Вітаємо з днем святого Миколая ..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
19 грудня в Україні відзначається День святого Миколая — одне з найсвітліших і найрадісніших свят усього християнського люду. В цей день і кожен з нас, згадуючи дитинство, сподівається на якесь маленьке диво, здійснення заповітної мрії, котра під силу лише святому Миколаю.
Але чи знаємо ми, чому серед всіх святих саме Миколай є найбільшим прикладом милосердя, доброти, заступництва для скривджених, знедолених і потребуючих допомоги?
Святий Миколай є одним з найбільш шанованих християнських святих, відомий як Миколай Чудотворець. Святий отець Миколай здавна в нашого народу наділений великою пошаною.
В Україні свято на його честь ми святкуємо двічі на рік: навесні 22 травня згадуємо подію перенесення мощей цього святого до м. Барі (весняного «теплого» Миколая) та 19 грудня – свято Миколая Мир Лікійського, чудотворця (зимового Миколая).
------------------------------------------
Колись в давнину св. Миколай започаткував добру традицію – таємно обдаровувати дорослих і дітей. За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це — подарунки від святого Миколая. Тому діти з особливим нетерпінням чекають Дня Святого Миколая.
Тож продовжуймо цю гарну традицію, обдаровуймо одні одних добром і любов'ю та нехай у всіх повсякчас і щоденно очі світяться радістю та щастям, а великий Чудотворець вселяє в наші душі надію і віру на краще майбутнє!
День святого Миколая
День святого Миколая (також Свято святого Миколая) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря — 6 грудня.
В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.
В пам'ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
Традиція дарувати подарунки
Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традицію подарунків пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.
За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це — подарунки від святого Миколая.
Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та поремонтавані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.
В деяких країнах Миколай має також інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом, розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство.
З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.
Святий Миколай з помічником і чорти навколо них. Театралізоване дійсто в Баварії, Німеччина (2007)
З Німеччини звичай розповсюдився на сусідні країни — Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччиину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою.
В Західній Європі, в часі Реформації, коли засуджувалося шанування святих, в протестантських країнах святий Миколай був замінений новонародженим Ісусом, відповідно, подарунки, саме від його імені, стали даруватися на Різдво Христове. З приходом Контрреформації, традиція дарувати подарунки від імені Миколая відродилася, однак, була вже міцно прив'язана до Різдва. Згодом, образ святого Миколая перестав асоціюватися напряму зі святим, перетворившись в міфічний та комерціалізований образ Санта Клауса.
В Україні подібна практика не прижилася через те, що вона в той час належала Польщі та Росії, традиційно католицькій та православній державах, де ні про яку Реформацію не було й мови.
З приходом на більшу частину українських земель радянської влади, святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. На заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася, адже ці землі належали СРСР значно менший проміжок часу, за який встигла відбутися лише одна зміна поколінь, чого недостатньо для переривання традиції.
argonavt79
19.12.2011, 12:53
Історія Миколи Чудотворця.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить"
А ось і пісні про Святого Миколая:
argonavt79
05.01.2012, 19:06
Наближається свято Різдва Христового. Ось красивий кліп "Колискова Діви Марії"
Переглянути можна тут:[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]!
6 січня - Святий вечір, або Різдвяний святвечір!!!
Не слід плутати вечерю, приготовлену на Святий вечір, і сімейну вечеря на Різдво Христове. Знайте і поважайте православні традиції!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
6 січня - Різдвяний святвечір - ще піст. Церква приписувала строгий піст до вечірнього богослужіння, і в цей день це перша трапеза, якою закінчується передріздвяний піст. За традицією вечірня трапеза напередодні Різдва починається з появою першої зірки, в пам'ять Віфліємської зірки, яка сповістила пастухам про народження Христа.
На Святий вечір (6 січня - Святвечір) готують 12 пісних страв: кутя, узвар, горох, капусняк, рибні страви, пісний борщ з грибами, вареники з капустою, кашу гречану, голубці з рисом, пісні млинці, гриби, пироги. Після вечері, яка зазвичай триває 3-4 години, кутю та деякі інші страви не прибирають, а залишали для духів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Трапеза повинна бути безалкогольною! Усі страви - пісні: смажені і заправлені рослинною олією, без м'ясної основи, без молока та сметани. Не подавалися також гарячі страви, щоб господиня постійно перебувала за столом.
Порядок прийому їжі регламентувався строгими правилами: спочатку подавалися закуски (оселедець, риба, салати), потім червоний (злегка підігрітий) борщ, грибний або рибний суп. До борщу, грибного супу подавалися вушка або пиріжки з грибами, а у православних соковиті - смажені на конопляній олії борошняні коржики.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Під кінець трапези на стіл подавалися солодкі страви: рулет з маком, пряники, медівники, журавлинний кисіль, компот із сухофруктів, яблука, горіхи.
6 СІЧНЯ – НАДВЕЧІР’Я ХРИСТОВОГО РІЗДВА
6979
Різдву передує чотиритижневий піст – час духовного очищення. Кульмінацією святкового приготування є надвечір’я Різдва – день чування, молитви й посту. Святвечір з 12 пісними стравами має не тільки глибокі змістом церковні відправи, але передусім він багатий у нашому народі на cповнені символіки обряди і звичаї, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів.
Загалом традиції святкування надвечір’я Різдва носять однаковий характер по всій Україні, а відмінність у південних та північних областях пояснюється впливом інших культур. Багато із самобутніх звичаїв втратилися або призабулися внаслідок масових депортацій українців з їх етнічних земель або через радянську атеїзацію. Попри все, українці сьогодні по-новому відкривають себе для Бога, рідні традиції та обряди.
Напередодні Різдва на Черкащині почала мироточити ікона...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Свято-Покровському храмі міста Сміла, що на Черкащині, напередодні Різдва трапилося диво: раптом почала мироточити, тобто нез’ясованим чином виділяти особливу рідину, фреска із зображенням преподобного Сергія Радонезького. Про це інформує "Прес-центр".
Таке диво трапляється вже не вперше, до того ж саме на цьому святому зображенні: віряни пам’ятають, як торік ця фреска рясно вкрилася краплями мира, яке згодом зникло таким же нез’ясованим чином, як і з’явилося.
"Ми не беремо на себе сміливість тлумачити цю подію, тим більше шукати в ній якийсь сакральний підтекст, – зазначив у своєму коментарі настоятель Покровського храму протоієрей Петро Дмитрук. – Це диво свідчить лише про те, що Господь не полишає нас Своєю милістю, Своєю присутністю в нашому храмі, тому нам залишається молитися й дякувати Йому за цю ласку".
Із появою мира біля фрески преподобного Сергія Радонезького правилися молебні за здоров’я вірян, а краплинками цієї чудодійної рідини священики мастили хворих. Це, зазначимо, є поширеною церковною практикою всюди, де трапляються подібні дива.
Новий старий рік, свято Василія Великого (14 січня)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Вітаю Всіх з Старим Новим роком,
а Василів - з днем ангела !!!
Бажаємо щастя, здоров"я, процвітання !
Успіхів - кругом, завжди і в усьому:
Вдома, в дорозі і на отчім порозі !!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]**************/_fr/13/5830905.jpg
Знову чарки піднімаєм,
Знову тости говорим,
Старий Новий рік стрічаєм,
І долю дякуємо з тим.
Я вам всім, друзі, бажаю,
Щоб з роботою був ніштяк,
І з фінансами - порядок,
І начальник - не дурак.
І веселощів до впаду,
І удачі круглий рік!
Щоб завжди в нас був щасливий
Цей Старий Новий рік!
Напередодні свята Богоявлення, яке за старим стилем відзначається 19 січня, християни східного обряду святкують Надвечір’я Богоявлення, яке у народі ще зветься Другий святвечір, Водохресний вечір, або ж Голодна Кутя.
7092
У Різдвяний святвечір кутю називають «Багатою», а ось 18 січня – «Голодною», у деяких регіонах є ще «Щедра кутя» (у Надвечір’я обрізання Господнього 13 січня).
Так само, як і в Різдвяний святвечір, у цей день слід було дотримуватися суворого посту, а увечері християнські родини збираються за святковим столом, де подаються пісні страви.
У цей день у храмах також здійснюється велике освячення води, яку слід першою спожити під час Святої вечері. Вважається, що вода, освячена в надвечір’я Богоявлення, ще святіша, ніж з Водохрестя, і вона не псується.
Окрім того, як повідомляє «Український просвітницький інститут», у надвечір’я Богоявлення намагалися зібрати снігу, адже гадали, що тільки цей сніг здатний вибілити будь-яку тканину. Ним лікували також хворі ноги, памороки, судороги. У деяких регіонах у Другий Святвечір ходять щедрувати. Взагалі на «Голодну кутю» виконуються ті ж самі обряди, що й на «Багату», але вже не так урочисто.
У народі кажуть: якщо в переддень Водохрестя на деревах багато інею – рік буде врожайним, якщо в Богоявленську ніч небо чисте – буде багато гороху, на «Голодну кутю» був сніг – буде й гречка.
19 січня - Водохреща....
Це третє велике зимове свято після Різдва та Василя. За християнськими віруваннями, саме цього дня з'явився Бог у трьох іпостасях - Бог-Отець, Бог-син і Бог-дух святий. За Біблією, саме на Водохреща Ісус Христос прийняв обряд хрещення. Зранку в цей день віряни йдуть до церкви святити воду. Вона вважається спасінням від багатьох хвороб. Залишається загадкою, чому водохрещенська вода не псується. Хочеш бути здоровим - загартовуйся. Такого принципу дотримуються коломийські моржі. Від малого до великого - збираються на Водохреща на місцевих водоймах. Чимало людей саме 19 січня вперше стрибають в крижану воду і залюбки продовжують цю справу протягом багатьох років. А коломийських моржів оберігають МНС-ники. В день йорданських купань рятувальники весь день чергують на Шевченківському озері та слідкують за прихильниками зимових купелів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
20 січня Собор св. славного пророка
Предтечі і Хрестителя Господнього Івана...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Хрестителю Христовий, проповіднику покаяння, не відкинь мене, що каюся, але, єднаючись із небесними воїнствами, молися до Владики за мене недостойного, лінивого, немічного й засмученого, що потрапив у багато лих і обтяжений бурхливими думками ума свого. Я бо є пристановищем злих діл, ніяк не кладучи кінець гріховним звичкам своїм – розум бо мій прибитий до земних речей. Що робити – не знаю, і до кого прибігти, щоб спасенна була душа моя? Лише до тебе, святий Іване, одноіменного благодаті, бо знаю тебе як перед Господом, після Богородиці, більшого за народжених усіх. Ти бо сподобився торкнутися голови Царя Христа, Агнця Божого, що бере гріхи світу. Моли Його за грішну душу мою, щоб віднині, немов о годині одинадцятій, взяв я на себе благий тягар і прийняв заплату з останніми. О Хрестителю Христовий, достойний Предтече, останній пророче, перший мученику, посників та пустельників наставнику, чистоти вчителю й близький друже Христовий! Тебе молю, до тебе прибігаю: не відкинь мене від твого заступництва, але підійми мене, що впав багатьма гріхами. Обнови душу мою покаянням, як другим хрещенням, бо ти обох єси проповідник. Випроси мені істинне покаяння й відпущення гріхів та даруй увійти туди, куди ніщо скверне не входить – у Царство Небесне. Амінь.
------------------------------------------
Офіційна церковна назва цього дня, що святкується 20 січня, — Собор Предтечі та хрестителя Господнього.
Предтеча — значить «попередник». Святий Іван, за церковними переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з'явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус Христос забажав охреститися в нього, то Іван Предтеча виконав закон. Таким чином Спаситель показав приклад святого хрещення, дав людям зрозуміти, що закон Божий слід виконувати.
Друга назва цього свята — Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом, що лежав під образами в домі ще від багатої куті. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.
Від цього дня для жінок уже час братися до роботи. До речі, в усі головні зимові свята жінкам і дівчатам не можна ходити по воду — це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же не варто забувати, що від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна ходити в шинок — гріх великий, ще вода не свячена.
Сьогодні - Тетянин день або День студентів.....
Тетянин день - російське релігійне свято, яке припадає на 25 січня, згідно з григоріанським календарем. У цей день вшановують пам'ять святої Тетяни, християнської мучениці яка жила в Римі, протягом правління імператора Александра Северуса.
12 (25) січня 1755 року, на честь іменин матері Івана Шувалова Тетяни Родіоновної, Єлизавета Петрівна підписала указ "Про заснування Московського університету". Оскільки це відбулося у день святої Тетяни, російські студенти відзначають Тетянин день Днем студента.
Пізніше в університетському кампусі була збудована церква святої Тетяни, а сама свята проголошена церквою патроном студентства.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Стрітення Господнє.......
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День Стрітення Господнього - 15 лютого за новим стилем - одне з найбільших свят Православної Церкви. Цього дня «зима з весною зустрічається»
У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Потім з'явилося повір'я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Насправді ж у молитвах на освячення свічок на Стрітення Господа Бога прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної тьми (сліпоти).
Стрітенська свічка важлива як символ просвіченості серця Духом Святим, а якщо цього немає й свічка сприймається просто як обряд або традиція, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм.
На Стрітення також відзначається день православної молоді. Чому саме цього дня? Складно сказати, але, на мою думку, цей день обрано невипадково. Молодість - це час, коли в житті людини зазвичай відбуваються найважливіші зустрічі: своєї «половинки», з якої розділиш радості й біди подальшого життя, вірних друзів. Це час зустрічей, що визначають життєвий шлях і закладають у нашому серці зерно життя вічного. Молодість - час, сповнений спокус, але й благодатний також!
Зі святом Вас, друзі! Нехай у кожного з нас у житті буде більше істинних, справжніх зустрічей - «стрітень» - один з одним і з Богом.
Священик Андрій Дудченко
Прощена неділя.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
«Прощайте, то простять і вам»
— Біблія (Лука 6,37)
26 лютого в 2012 році відзначається Прощена неділя. Традиційно в цей день прийнято просити прощення у Господа і всіх людей, які оточують людину. З Прощеною неділею пов'язаний ще один церковний звичай — читати на літургії Нагірну Проповідь Євангелія, де сказано, що людина повинна прощати образи ближніх і намагатися примиритися з ворогуючими.
«Якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не будете прощати людям гріхи їхні, то й Отець ваш не простить вам провин ваших»
— Біблія (Матв. 6,14-15)
Прощена неділя вважається першим кроком до дотримання Великого посту, тому її відзначають в останню неділю до початку цього посту. Уже в цей день віруючим забороняється вживати в їжу продукти тваринного походження. Після вечірньої служби в церкві відбувається спеціальний обряд прощення. Він полягає в тому, що всі люди, що знаходяться в храмі, просять вибачення один у одного, так як у Великий піст треба вступати з чистою душею.
З Прощеною неділею людина повинна відпускати всі погані думки і прагнути до покаяння, пам'ятаючи про непослух Адама і Єви. Церква закликає віруючих відмовитися від небезпечних гріховних задоволень і щиро увірувати в Господа.
«Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі вам простив»
— Біблія (Еф. 4,32)
Прощена неділя.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сьогодні Прощена Неділя
І я прошу тебе - пробач!
За те, що кращі дні злетіли,
Що замість сміху - тільки плач.
За мрії - ті, що не збулися,
За смуток втрачених надій,
За ранній шепіт падолисту,
За срібло в зачісці твоїй...
За все, що зроблено лихого,
За все, що добре не зробив,
Ти не тримай на серці злого,
Адже одну тебе любив.
Адже одну тебе кохаю
Й кохатиму по крайню мить.
Пробач, як я всім пробачаю,
Хай моє серце не болить.
Велика Пасха - свято всіх православних. У настільки святковий день хочеться побажати добра здоров'я, миру, процвітання всім. Нехай кожен день ваш будинок наповнюється затишком, теплом, щастям, благополуччям. Даруйте один одному увагу і турботу, любов і вірність. Зі святом святої Пасхи!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Христос воскрес! - тут пролунало,
І на душі святково стало.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками.
Святково свічки засвітились,
І всі частунки освятились.
Христос воскрес - лунають дзвони.
Хай зникнуть всякі перепони!
Хай у душі панує свято,
Хай успіхів буде багато!
Бажаю, щоб усе було!
Усе навколо щоб цвіло!
Бажаю щирих, милих друзів!
Щоби не жити Вам у тузі!
Щоби Великдень Вам приніс
Від Бога Вам щасливий лист!
З Великоднем ще раз вітаю
Здоров’я, радості і довгих літ бажаю!
З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю! Жити в радості й любові від душі бажаю! Запашною нехай буде Великодня Паска І до віку буде з Вами світла Божа ласка! Хай Божа матір Вас охороняє, А Дух Святий здоров'я посилає. Господь дарує Ангела з небес! - Христос Воскрес! - Воістину воскрес!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Всіх вітаю з прекрасним святом Пасхою! Христос Воскрес! - Воістину воскрес!
sat-prof
15.04.2012, 12:59
Смачної Паски,
Довгої ковбаски,
Твердого холодця,
Крутого яйця,
Смачного хрону,
Міцного самогону!
Христос Воскрес!!
argonavt79
15.04.2012, 15:36
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Звістка радісна лунає!
Світ Ісуса величає
Великоднім дзвоном, співом,
Чистим серцем - повним віри,
Ясних, добрих сподівань!
Великодніх Вам світань!
Христос Воскрес!!! Во iстино Воскрес!!!
24 травня, четвер
Вознесіння Господнє
Назва свята відображає суть події - це Піднесення на Небо Господа нашого Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Це свято святкується завжди в 40-й день після Великодня, в четвер 6-го тижня після Пасхи.
Число 40 - не випадкове. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За Законом Мойсея в 40-й день діти повинні були приноситись батьками в храм, до Господа. І тепер у сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти до небесного храму Свого Батька як Спаситель людства.
Перемігши смерть, цей страшний наслідок гріха, і давши тим самим можливість воскреснути в славі, Господь підніс у Своїй Особі людську природу, включаючи тіло людини. Тим самим Господь відкрив кожній людині можливість після загального Воскресіння піднестися у вищу обитель світла до самого Престолу Всевишнього. Про подію Вознесіння розповідають нам євангелісти Марк і Лука, особливо докладно можна прочитати про це в книзі Діянь Святих Апостолів у 1 розділі.
Давши учням останні настанови, Господь «вивів їх геть із міста до Віфанії і, піднявши руки, благословив їх. І коли благословляв їх, став віддалятися від них і підноситися на небо. А вони поклонилися Йому, і повернулися до Єрусалиму з великою радістю ... ».
Свято Вознесіння - це свято Неба, відкриття людині Неба як нового і вічного дому, Неба як справжньої батьківщини. Гріх відділив землю від неба і нас зробив земними і тими, що однією землею живуть. Мова йде не про запланетний простір і не про космос. Мова йде про Небо, повернуте нам Христом, про небо, яке ми втратили в земних науках і ідеології і яке розкрив і повернув нам Христос. Небо - це Царство Боже, це царство вічного життя, царство істини, добра і краси. Все це розкрив, все це дарує нам Христос.
В 2012 році Вознесіння Господнє припадає на 24 травня.
Всіх форумчан вітаю, від себе та адміністраціі сайту з святом Святоі Трійці!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Русалонька купається в росі.
Зілляний дух витає над полями.
Святиться вся природа у цей день.
Вітаю із Зеленими Святами!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Прийміть найщиріші вітання зі світлим святом Трійці
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
25 червня — день Преподобного Онуфрія Великого — пустельника Фіваїдської пустелі в Єгипті (IV ст.).
Згідно з народними спостереженнями в середній і північній частинах України до цієї дати інколи бувають ранкові приморозки, а пізніше їх не буває. У зв'язку із цим на Поділлі побутує легенда. В ній іде мова про те, що Мороз задумав поморозити польові квіти. Дізнавшись про це від вітру, вони звернулися за допомогою до Онуфрія Великого. Той умовляв Мороза не губити квітів, але останній не хотів поступитися від своїх намірів. Розсердившись, Преподобний схопив сокиру й обухом ударив Мороза по голові. Від отриманого удару Мороз хворів аж до Спаса, а квіти в цей час спокійно цвіли.
В день Преподобного Онуфрія дівчата збирають у полі сині волошки та червоні маки, а, принісши додому, квітчають ними ікони. Вмиваючись вранці, дівчата натирають шоки пелюстками червоного маку, — «щоб завжди були рожеві обличчя». Червоним маком вони прикрашають собі голови.
У цей день селяни не косять тра
Різдво святого Івана Христителя....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
«Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана;
жінка твоя Єлизавета породить тобі
сина, і даси йому ім'я Іван» (Лк. 1.13).
Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри. 7 липня наша Церква святкує великий празник – Різдво Івана Хрестителя. Серед великого числа святих тільки Іван Хреститель удостоївся честі, щоб ми святкували Його Різдво. Чому ми відзначаємо народження Івана Хрестителя? Святий Бернард дає точну вичерпну відповідь: "...бо це народження було святим".
Про народження Івана Хрестителя оповідає нам євангелист Лука. Був один священик на ім’я Захарія та його жінка на ім’я Єлизавета. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді бездоганно, але були бездітні і обоє були в літах. Коли Захарія служив за порядком черги перед Богом як священик, з’явився йому ангел Господній і промовив : ”Не бійся, Захаріє, бо вислухана твоя молитва і твоя жінка породить тобі сина і даси ім’я йому Іван. І буде тобі радість і веселість і багато з його народження радітимуть”. Але Захарія мовив: „Я вже старий і моя жінка постаріла”.
„Замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня коли це здійсниться, бо не повірив моїм словам” – відрік ангел. По тому часі Єлизавета справді народила сина і дякувала, що Господь виявив своє милосердя. Почали думати, як назвати цю дитину і спитали батька, Захарія попросив табличку, на якій написав: Іван є його ім’я. Тієї ж хвилини відкрилися уста його, став він говорити, прославляючи Бога. Ось зміст і суть цього свята.
Дорогі у Христі брати і сестри, у часі, коли ми святкуємо Різдво Івана Хрестителя, наш народ у дохристиянських часах відзначав свято Івана Купала. У старих писаних джерелах Купало характеризується як поганський бог земних плодів і різні старообрядові ритуали, які пов’язані з цим поганським святом, не властиві нам – християнам.
Дорогі батьки, хлопці і дівчата, слід взяти до уваги, що ми святкуємо і як святкуємо! Чи ми повертаємося до поганських часів: займаємося ворожбитством, викликанням злих сил, вшануванням поганства? Ми є християни і відповідно цього маємо святкувати. Скільки сталося страшних випадків саме цієї ночі, коли батьки не дочекалися своїх дітей після цих ейфорійних святкувань. Як боротися з такими проявами поганства, розбурханої уяви, нас вчить Церква. Сьогодні перед нами постать Івана Хрестителя, який закликає до покаяння, навернення: „Покайтеся, бо царство Боже близько”. Нам християнам потрібно шукати не уявну квітку папороті, що, нібито, приносить щастя, бо це все – людська фантазія, бажання заспокоїти себе і нічого більшого. Якщо ми хочемо миру, достатку і справжнього щастя – воно тільки у Христі Ісусі, який чекає нас у Кивотах Церков не тільки цієї ночі, але постійно: в час, який є нам прийнятний, кожного дня і кожної миті. Боже благословення потрібне нам, а не квітка папороті, і це благословення отримаємо відвідавши наші Церкви, приклонивши свою голову перед Богом.
Особливо це свято сколихує молодь, і часто молоді люди платять дорогу ціну за це поганське святкування. Раджу кожній молодій людині цього дня святкувати по-християнськи. Зібратися з друзями і взяти участь у Святій Літургії, щоб ніяке зло не могло торкнутися Вашого молодого серця. Бо як поведемося в молодості, якою дорогою підемо – залежить, де буде наша кінцева зупинка. Не служімо тільки для тіла, але даймо змогу промовити нашому сумлінню, яке взиває до добра, правди, краси, справжньої любові. Пам’ятаймо, що живемо не тільки для себе, але для Бога і Батьківщини.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
СВЯТО ПЕТРА І ПАВЛА...
Дванадцятого липня за новим стилем — день святих Перво-верховних Апостолів Петра і Павла, або, як кажуть наші селяни, «Петра». В цей час у багатьох районах України починаються жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра — «жито зажинати».
В одній з народніх колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, А сам Господь-Бог пшеничку сіє, А святий Ілля заволочує.
На карпатських полонинах, де потепління наступає пізніше, ніж в інших частинах України, з іменем святого Петра в'яжеться найвищий розквіт літнього періоду. В одній колядці співається, що святий Юрій трубить в трембіту «листовую», а святий Петро — «в цанговую»: як затрубив святий Петро, то —
Пішли голоси по полонинах,
По всіх царинах, та й по всіх садах,
По виноградах, по пасіченьках —
Всі полонини у цвіту стали,
Всі полонини та всі царини,
Та й усі сади, та й виногради
Зродили цвіту по всьому світу,
А пчолоньки сі ба й ізроїли,
Та на цвіт спали, медок зібрали.
Святий Петро часто згадується в народніх віруваннях та легендах; так, на Херсонщині записано оповідання про те, як Бог з Петром людей парували: «...Ідуть вони в жнива; сонце пече їх..., жито стоїть, як стіна; те жито дівка жне так, що й голови не піднімить. Петро й каже:«Боже, поможи тобі, дівко!» Вона підняла голову, подякувала та й знову жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивився на неї Бог і святий Петро та й пішли далі. Дивляться: стоїть віз одпряжений, а під возом спить парубок — нап'яв собі холодок з ковдри та й спить. Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже: «Не займай, Петре, ходім!» Пішли вони й зайшли в пшеницю — як ліс стоїть пшениця; парубок жне її, пече його сонце, а він працює й голови не піднімить. Петро й каже: «Боже, поможи тобі, хлопче!» Парубок підняв голову, подякував та й знову жне Відійшли вони, а Петро й каже до Бога: «Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівку, що жито жне, і тих ледацюг спаруй». А Бог відповідає йому: «Старий ти, Петре, та дурний. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть; цього парубка треба спарувати з ледачою дівкою». Так воно й буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло».
До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я Ранком у цей день, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками з польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшися з церкви, люди розгівлялися мандриками Мандрики — це пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру. Сама назва походить ніби від того, що, мандруючи по світі, Петро з Павлом живилися «мандриками». В цей день зозуля перестає кувати; селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла в святого Петра одну мандрику й за це її Бог покарав тим, що вона на Петра давиться мандрика,чи й перестає кувати А якщо кує зозуля й після Петра, то це, за народнім віруванням, віщує нещастя.
На другий день після «Петра» є теж свято, але наполовину менше, і називається воно «Полупетра» або «Петрового батька» . На Слобожанщині колись у цей день різали трьох півників і варили борщ у трьох горнятах — «три борщі, бо святий Петро три рази відрікався від Христа»
Олекса Воропай,
Звичаї нашого народу
Свято Преображення Господнього (народні назви – Другий або Яблучний Спас) відзначатимуть християни 19 серпня. Цього дня у храмах святитимуть фрукти та мед, буде проходити мирування. Традиція благословляти земні плоди походить з Єрусалиму, де саме в середині серпня дозрівав виноград.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Зі святом всіх!!!ukrprof
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Чудесне Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня.( щороку)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
День смерті Пресвятої Богородиці зветься в нашій Церкві Успіння, бо Її тіло після смерті не зазнало зітління, але разом з душею було взяте до неба. Ми не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це Євангелія нічого не згадує. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів та узгоджена позиція святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.
Найдавніша записана згадка, що говорить про смерть Пресвятої Богородиці, подана в творі, який у Західній Церкві відомий як "Перехід Святої Марії", а на Сході той самий твір має назву "Слово про Успіння Святої Богородиці". Автор цього твору невідомий. Одні історики думають, що цей твір походить з кінця ІІ-го або початку ІІІ-го століття, а інші ставлять його аж на кінець VI-го століття.
З цього твору довідуємося в подробицях про святе й чудесне Успіння Пресвятої Богородиці. Ось його коротка історія: Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і сповістив від імені Її Сина Ісуса Христа час Її переходу до вічності. На день Її смерті в чудесний спосіб зібралися в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки апостола Фоми. Божа Мати виявила бажання, що хоче бути похована в Гетсиманії біля своїх батьків і свого обручника св. Йосифа. Сам Ісус видимо в супроводі ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гімнів на своїх плечах занесли Її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека Апостол Фома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гробницю відкрили, то Її тіла там вже не було, а тільки похоронні ризи. Тепер всі зрозуміли, що Вона воскресла і з тілом і душею була взята на небо.
Від початку VI-го ст.. храм Успіння в Гетсиманії починає собі приписувати, що в ньому знаходиться гріб Пресвятої Богородиці. А храм на Сіоні стали вважати місцем її Успіння. Однак по сьогодні історики не висловили нічого певного - ні про місце її смерті, ані про місце її гробу. Одні доказують, що Вона померла в Єрусалимі, інші ж твердять, що в Ефезі, куди і мав її забрати з собою св. Євангеліст Іван Богослов.
Літургійний культ Пресвятої Богородиці починається від Ефезького Собору 431 року, який підкреслив догму про її Богоматеринство. В творах св. Отців до четвертого століття нема нічого про Успіння Богоматері. Св. Епіфан Кипрський (†1403) пише: "Хай досліджують св. Письмо і не найдуть там свідоцтва ані про смерть Марії, ані про те, що Вона вмерла чи не вмерла; ані про те, що Вона похована чи не похована. І коли Іван перейшов до Азії, то також ніде не говориться, чи він узяв з собою Пречисту Діву".
В IV-му столітті починають церковні письменники, на основі передання, писати про останні хвилини життя Пресвятої Богородиці. На Заході пише про це св. Григорій з Тур (†594), а на Сході єрусалимський патріарх Модест (†634), який перший мав проповідь про Успіння, св. Андрій Критський (†712) та св. Іван Дамаскін (†749). Два останні св. Отці мали по три проповіді про Успіння.
Під кінець VII-го і початку VIII-го ст. церковні письменники починають звертати увагу не тільки на Її чудесне Успіння, але і на Її вознесіння на небо з тілом і душею. Найбільш цікаве і речове свідоцтво про Успіння подає св. Іван Дамаскін. Він у своїй другій проповіді про Успіння, посилаючись на до сих пір нам невідому "Історію Євтимія", де говориться, що після того як Пульхерія, жінка цісаря Маркіяна (450-457), збудувала церкву в честь Пресвятої Богоматері у Влахерні, передмісті Царгороду, то хотіла там зложити тіло Пресвятої Богородиці. З цією справою вона звернулася до єрусалимського патріарха Ювіналія (†458), який тоді якраз був на Халкидонському Соборі (451 р.). Він переказав її звернення про те, що після створення гробу для Апостола Фоми там не знайдено тіла Божої Матері. Замість тіла він прислав Пульхерії, похоронну ризу Пресвятої Богородиці. Останнім автором на Сході, що зібрав усю традицію про Успіння, є візантійський церковний письменник Никифор Калліст Ксантопул (†1335).
У святого Івана Дамаскіна ясно виступає віра в нанебовзяття Пресвятої Богородиці з тілом і душею. В одній із своїх проповідей про її Успіння він каже: "Годилося, щоб Той, Хто зберіг її Дівочість при своїм Народженні, зберіг і її тіло нетлінним після смерті. Годилося, щоб Та, що в своїх обіймах носила Творця як Дитя, перебувала в небесних хоромах. Годилося, щоб Та, що бачила свого Сина на хресті і якої серце прошив тоді меч болів, які Вона не зазнала при Різдві, гляділа на Нього, як Він сидить з Отцем. Годилося, щоб Божа Мати посідала те, що належить до її Сина та щоб усе створіння почитало її як Матір Бога".
В нашому Богослужінні на день Успіння відбивається вся традиція і віра Церкви перших століть у Її чудесне Успіння і нанебовзяття з тілом і душею. "В молитвах вічно чуйну Богородицю — каже кондак празника — і в заступництвах непохитне уповання гріб і смерть не затримали, бо її як Матір Життя переставив до життя Той, Хто вселився в її дівоче лоно". "Ангели творять хор з Апостолами і з острахом глядять на Ту, що від життя переходить до Життя, і яка родила Творця життя". Св. Церква радіє Успінням Богоматері, бо в небі Вона за нас заступається. "Ти в Різдві зберегла Дівочість — каже тропар празника — а в Успінні не оставила світу, Богородице, і перейшла до життя будучи Матір'ю Життя. І молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші”.
ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА
Празник Успіння належить до найдавніших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі незабаром після Собору в Ефезі. Первісне святкування пам'яті Успіння під впливом Ефеського Собору, наголошувало на привілей Її Богоматеринства і тому називалося "Свято Марії-Богоматері".
В одній з похвальних бесід на честь Преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 28 серпня "Пам'ять Богоматері", це є пам'ять Її Успіння. В Сірії в V-му столітті цей празник мав назву "Пам'ять Блаженної".
В VI-му ст.. цей празник дістає свою теперішню назву: "Успіння Пресвятої Богородиці". В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одинаково. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав святкувати Успіння 6-го січня, а празник її Нанебовзяття 9-го серпня. Ефіопська Церква і сьогодні 6-го січня святкує "Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії", а 9-го серпня "Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо". Вірменська католицька церква святкує Успіння в неділю між 12 і 18-им серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і приказав святкувати його 13-го серпня, бо тоді він отримав перемогу над персами.
На Заході празник Успіння під впливом Сходу появився дещо пізніше. Він був прийнятий у Римі за папи Сергія І (687-701), а з Риму перейшов до інших країн Європи. Як на Сході, так і тут різні Церкви святкували його в різному часі. Рим ідучи за Сходом святкував Успіння 15-го серпня. Франція 18 січня, Іспанія після Собору в Толедо 656 року 18 грудня. В римському місяцеслові з 7-го віку, що приписують святому Ієронімові, 18 січня сказано: "Смерть Пречистої Діви Марії", а 14-го серпня: "Нанебовзяття". Однак римський календар з 8-го століття має вже тільки один празник Успіня, який припадає на 15 серпня.
У Західній Церкві починаючи від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) дедалі більше проявлялись намагання, щоб загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Нанебовзяття Пречистої Богородиці проголосити догмою святої віри. Це завдання взяв на себе папа Пій XII (†1958). Він зібрав і проаналізував думки всіх єпископів Католицької Церкви і згрупував їх в Апостольській Конституції "Всемилостивий Бог" з 1-го листопада 1950 року він цілому світу урочисто проголосив: "Владою Господа нашого Ісуса Христа, св. Апостолів Петра й Павла і нашою власною повагою проголошуємо, заявляємо й очеркуемо як Богом об'явлену правду, що Непорочна Божа Мати, Присно Діва Марія, сповнивши свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави".
В нашій Церкві з празником Успіння зв'язані ще два інші церковні Богородичні празники: Положення чесної ризи Пресвятої Владичиці нашої Богородиці у Влахерні — 2-го липня, і Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці в Халкопратії — 31-го серпня.
В Україні є звичай благословити зілля на Успіння. Наш Типік о. Дольницький каже: "Де є звичай, то після Заамвонної молитви або після відпусту Літургії, має бути благословення зілля".
Нагадування...
28 серпня православні та греко-католики святкують Успіння Пресвятої Богородиці. За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.
Свято Михайлове Чудо (19 вересня)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сьогодні "Михайло" творить чудо - православний люд відзначає одне з найшанованіших - свято Архістратига Михаїла. У цей день слід не перетруджуватися, казати тільки правду і милувати убогих.
Є в українському народному календарі день, коли відбуваються чудеса й всілякі загадкові пригоди. Це 19 вересня, коли православна церква згадує чудо Архістратига Михаїла — як у місті Хонех, у Фрігії, архангел врятував від зруйнування церкву — повернув у протилежний бік воду, якою мали її затопити. В Україні Архістратиг Михаїл є одним із найбільш шанованих святих, небесним покровителем Києва. В народній уяві св. Михайло постає славним воїном-захисником знедолених і немічних, і водночас суворим суддею: відводить душі померлих на небо і зважує на терезах їхні добрі й погані вчинки.
Чудом у святі Архангела Михаїла священники вбачають саме спасіння людей. За переказами, наші предки в цей день намагалися дотримуватися посту, не працювати тяжко, адже святий Михаїл у вигляді бідного старця ходить по землі й перевіряє, як його шанують. "Михайлове чудо" народ вважає "значущим", "суворим", й таким, що карає. Адже тих, хто в цей день працює, святий Михаїл змушує викидати різні "чудасії", кажуть люди. Натомість, служителі церкви переконують, що сприймання Архангела Михаїла, як грізного святого, є хибним. У підтвердження цього священник одного із чернівецьких храмів, Олег, зазначає: "Христос говорив, що добрі справи виконувати ніколи не гріх, так само як і сьогодні. Якщо хтось робить добру справу, Господь не приведе до гріха".
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ (21 вересня нов. ст.)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Різдво Пресвятої Богородиці є велике дванадцяте свято. Господь, перш ніж народитися на землі як людина для спасіння світу, приготував Свою Пречисту Матір. Вона народилась у Галілейському місті Назареті, від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Єпіфаній говорить: «Іоаким — значить приготування для Господа, або від Іоакима приготувався храм Господа, тобто Пресвятая Діва Марія; Анна — благодать, тому що Іоаким і Анна одержали благодать через зачаття від них благословенної Діви».
По батькові Діва Марія походить од роду царського, по матері — від архієрейського, і таким чином Вона вінчана славою і честю; славою — бо від кореня царського проросла, честю — бо з архієрейського племені виросла. Батьки Діви Марії дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони дуже сумували через це, часто молилися Богові і просили Його, щоб дарував їм дитя. І при цьому дали обітницю — коли в них народиться дитя, то вони Його посвятять на служіння Богові. Після довгих чекань і молитов це бажання Іоакима та Анни здійснилося. У них народилась дочка, яку щасливі батьки назвали Марією. Так назвав її Ангел, який сповістив про її народження. «Марія або Маріам, — говорить святий Єпіфаній, — означає Володарка і надія. Бо Вона мала народити Господа, який є сподівання народів». «Марія, ставши Матір'ю Творця, — говорить святий Дамаскін, — дійсно стала володаркою всіх народів».
На спомин Різдва Пресвятої Богородиці з давніх-давен встановлено Церквою свято. Згадка про це свято дійшла до нас із IV ст., коли рівноапостольна Олена побудувала храм у пам'ять про народження Матері Божої. Відомості про святкування можна знайти також у записах святого Іоанна Золотоустого, святих Прокла, Єпіфанія і Августина. З давніх-давен оспівуємо святе народження Твоє, шануємо благословенне зачаття Твоє, Богом обрана Невісто й Діво.
Святкуючи Різдво Богородиці, Церква і священики прославляють найвищу ступінь наближення Божества до людей, Його благодатне єднання з ними в образі Діви, народженої з благословення Божого. «Сьогодні неплідна Анна породила Діву божественну, призначену бути Матір'ю Царя всіх і Сотворителя, Христа Бога», — оспівує Церква при Богослужінні. — «Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Твоїх родителів, і всехвальне славимо народження Твоє», — співають величальну Богородиці.
Святий Андрій Крітський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить: «Нинішнє свято є для нас. початок свят. Воно служить провісником благодаті і істини». «День Різдва Богородиці є свято всесвітньої радості, тому що Богородицею весь рід людський обповився і смуток прама-Гврі Єви змінився на радість». Свято Різдво Богородиці триває 6 днів — з 21 по 26 вересня (ст. ст.). Євангеліє благовіщує про зустріч Пресвятої Діви Марії після Благовіщення з праведною Єлисаветою, у якої зворушилась дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим і прорекла: «Благословенна Ти між жонами і благословен Плід утроби Твоєї!»
А Марія промовила: " Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм". На літургії Євангеліє сповіщає про проповідь Ісуса Христа, за яку ублажали не тільки його Самого, але і Матір його. Тропар свята: Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш. Він, розпушивши клятву, дав благословення і дарував нам життя вічне. У народі свято Різдва Пресвятої Богородиці називають «Друга Пречиста». З цим святом пов'язується день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, частують бідних людей,— «щоб молилися Богородиці за її дітей». Такі жінки замовляють службу Божу в Церкві, а після богослужіння запрошують людей до себе на обід.
У народному побуті свято має назву Друга Пречиста. Відзначають його як свято врожаю.
В цю пору збирають врожай цибулі. У давнину існувало повір’я, згідно з яким, якщо спечеш хоча б одну цибулину до того, як буде уся зібрана з городу, то вся цибуля почорніє.
Це свято було також символом породіль. З цього приводу жінки, що не мають дітей, справляли обід та запрошували бідних, «щоб молилися Богородиці за її дітей», вони також замовляли службу у церкві, а потім запрошували людей до себе на обід.
Як і день весняного рівнодення, цього дня обновляли вогонь в хатах – старий гасили, а новий запалювали.
З цим святом пов’язані прислів’я:
Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, а прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.
Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо.
27 вересня -ПРАЗНИК ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Величаємо Тебе, життєдавчий христе,
і почитаємо хрест Твій Чесний,
що ним Ти спас нас від неволі вражої"
(Величання на утрені празника)
"Почитання святого Господнього хреста, — каже слуга Божий митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні про святий хрест, — це одна з найважливіших сторінок почитання Бога-Чоловіка... Знак святого хреста, роблений на собі, це один з найстаріших звичаїв християн".
Святий хрест це вічно живий символ безконечної Божої любови до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Христовій жертві, мукам і смерті. Кладучи на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо свою віру в нашого Спасителя.
Східна церква так високо почитає святий хрест, що встановила в його честь аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь святого Господнього хреста — це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.Тож погляньмо на історію його установлення та різні обряди воздвиження.
ІСТОРІЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА....
Празник Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже давніх празників, але, як історія знайдення святого Господнього Хреста, так й історія встановлення празника покриті серпанком різних легенд і тут нелегко відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.
Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння святому хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про зміст свята та про що говорить сама назва празника: ВОЗДВИЖЕННЯ, що значить ПІДНЕСЕННЯ, тобто окремий урочистий обряд почитання і прослави святого хреста.
Історики Східної Церкви на загал погоджуються, що передусім дві події сприяли встановленню цього празника: віднайдення святого Господнього хреста в IV ст. і його повернення з перської неволі в VII столітті.
Встановленню празника Воздвиження передувало віднайдення святого хресного дерева, на якому помер Ісус Христос. Християнська традиція передала нам кілька різних легенд щодо віднайдення святого хреста, з яких аж три приписують це святій Єлені († к. 330), матері цісаря Костянтина Великого. Віднайдення святого хреста мало бути в 326 році.
Історики, які згадують про віднайдення святого хреста, нічого не говорять про його перше воздвиження відразу після віднайдення, що оповідає нам побожна традиція. Грецька Церква відзначає пам'ять віднайдення святого хреста 6 березня. Цей церковний празник у Пролозі має назву: "Віднайдення Чесного Хреста, що його віднайшла блаженна Єлена". Латинська Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за папи Івана XXIII у 1960 році це свято викреслено з церковного календаря.
Початок празнику Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресення, який збудував святий Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі. Це посвячення відбулось дуже врочисто за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після посвячення храму було врочисте воздвиження віднайденого святого хресного дерева. Під час воздвиження народ багато разів просив: "Господи помилуй". Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам'ять посвячення храму Господнього Воскресення 13 (26) вересня. а празник Воздвиження Чесного Хреста 14 (27) вересня.
Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході, це повернення святого Господнього хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 році здобув Єрусалим і забрав Господній хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через чотирнадцять років цісар Іраклій (610-641) після перемоги над персами відшукав святий хрест і приніс його до Єрусалима, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення святого хреста. Відтепер празник має назву "Всемірне — це є всесвітнє — Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста". Оскільки празник Воздвиження нагадував про Христове розп'яття і смерть і прирівнювався до Великої п'ятниці, то від найдавніших часів свята Церква наказувала в цей день дотримуватися строгого посту.
Воздвиження належить до 12 великих празників нашої Церкви і має один день перед- і сім днів попразденства. Субота й неділя перед і після Воздвиження мають назву суботи і неділі перед і після Воздвиження, бо в ці дні Апостол і Євангеліє говорять про святий хрест.
Крім празника Воздвиження, наша Церква віддає честь святому хресту ще в Хреспопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздвиження, на утрені відбувається винесення святого хреста і поклоніння йому, але без обряду воздвиження — піднесення, яке є тільки на празник Воздвиження.
А ще українцi здавна вiрили, що цього дня закривається земля. Усi плазуни до Воздвиження поспiшають сховатися у свої нори. Тому не слiд ходити тiєї днини до лiсу, де змiї i вужi клубляться. Надвечiр на це свято плазуни ховаються у землю i не
з'являтимуться вже до Благовiщення (7 квiтня).
Також у народi кажуть, що до 27 вересня треба прибрати весь урожай з поля -- викопати картоплю, зiбрати кукурудзу та всi фрукти, посадити дерева. Пiсля Воздвиження починається справжня осiнь. Дехто у День Чесного Хреста пече картоплю, вiдзначаючи таким чином закiнчення збору врожаю.
14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільших шанованих свят - Покрова Пресвятої Богородиці в народі його ще називають Третя пречиста.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння національного українського свята. "Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем". В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови, від Покрови і до початку Пилипівки - шлюбна пора в Україні.
У Карпатській Україні до Покрови осипом додому поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.
Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
Цікаво, що в народі збереглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром".
Для козаків свято Покрови було найбільшим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі в козаків була церква святої Покрови. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву -Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва.
Українська Повстанська Армія, яка постала в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.
Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійнуі Соборну Державу. Найкращі сини й доньки і української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення. УПА воювала проти польських шовіністів Армії Крайової, проти гітлерівської Німеччини і комуно-большевицького Совєтського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення II світової війни.
Проте день створення УПА не є державним святом. Досі в незалежній Україні Українська Повстанська Армія не визнана на державному рівні і не ошанована належним чином у суспільстві.
СВЯТО ПОКРОВИ...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Повна назва свята — день Покрови Пресвятої Богородиці. Це велике християнське свято з'явлення Пресвятої Покрови, що відзначається щорічно 14 жовтня. За церковними переказами, це з'явлення відбулося в середині X століття у Влахнерському храмі (місто Константинополь). Саме в цьому храмі зберігалася риза Божої Матері, а також її головна покрова та частина пояса, які в V столітті були принесені з Палестини. Правив тоді Лев Премудрий. Сарацини-загарбники з великими силами напали на місто й загрожували зруйнувати його дощенту.
Не знаючи, як зарадити такій страшній біді, греки йшли до Влахнерського храму для молитви.
А жив у тому місті юродивий чоловік на ім'я Андрій, який ще молодим хлопцем потрапив у полон і був проданий у рабство жителю Константинополя. Так от, Андрій приблизно о четвертій годині ночі підняв очі до неба й побачив Пресвяту Богородицю, яка в цю мить йшла небом у місячному світлі, супроводжувана святими та янголами.
Діва Марія почала зі сльозами на очах молитися за весь християнський люд. Вона просила Ісуса Христа прийняти молитви всіх тих людей, які звертаються до неї, сподіваючись на заступництво. Закінчивши молитву, Богородиця зняла з голови покрову та простерла її над тими християнами, які молилися в цю мить у храмі.
Видіння це бачив не тільки Андрій, але й його учень Єпіфаній. Таким чином Богородиця наче захищала людей від усіх видимих і невидимих ворогів. Покрова Божої Матері сяяла сильніше за сонце. А по завершенні всіх цих дій Богородиця зникла. Зникла і її покрова, але ще довго християни відчували ту благодать, що осінила святий храм. На згадку про це чудесне з'явлення людям Божої Матері зараз і святкується Покрова Пресвятої Богородиці.
В Україні це свято відкривало весільний сезон. Цього дня незаміжні дівчата йшли до церкви молитися Богородиці: «Пресвята мати Богородице, покрий голову мою червоним кокошником».
Запорозькі козаки вважали своєю покровителькою саме святу Покрову. У Запорозькій Січі була церква святої Покрови. Існує навіть переказ, що по зруйнуванні в 1775 році Запорозької Січі москалями козаки, які попросили захисту в турецького султана, із собою забрали й образ Пресвятої Покрови.
ДЕНЬ СВЯТОГО ДМИТРА...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
8 листопада, у день святого великомученика Димитрія люди поминають померлих родичів у церкві та обідом удома. Існує вірування, що вночі можна побачити на кладовищі тіні померлих, які відвідують своїх родичів із нагоди свята. Тому слід справити поминки померлих родичів і друзів. Щоб достойно поминати, зазвичай замовляють службу в церкві або й просто свічки ставлять, а також улаштовують святковий обід удома. Обід цей не такий, як інші, він має подаватися ввечері. Існує повір'я, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тому слід від кожної страви відкласти по ложці й поставити окремо, бажано під образами або на іншому «урочистому» місці. Поруч треба поставити воду й новий рушник — раптом якась душа схоче напитися або помитися.
За народними уявленнями, святий Дмитро приносить зиму, а також завершує весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися не засватана, то за старих часів вона вже мала чекати аж на наступний весільний сезон. Зараз правила для дівчат зовсім не такі суворі, одружуються люди будь-якої пори року.
Щодо культу святого Димитрія на українських землях, то о. Андрій Трух у книзі «Життя святих» пише: «У Русі-Україні святий мученик Димитрій утішався великим почитанням. Почин до цього дала облога Царгорода нашим князем Олегом. Літописець Нестор згадує, що коли руські війська зломили грецьку силу, то „убояшася греци і рекоша: ність се Олег, но святий Димитрій послан на ни от Бога”. А пізніше, коли християнська віра поширилася між нашим народом, тоді князі, їх війська й усі вірні віддавали себе святому Димитрієві в опіку».
ДЕНЬ СВЯТОГО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
13 грудня святкуємо День святого Андрія Первозванного. Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни, до Дніпра.
Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто...»
-------------------------------------------------------------------------------------
В ніч проти Андрія дівчата традиційно ворожать
Свято Андрія є часом молодіжних гулянь, коли юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На Андрія жінки не пекли хліб, не шили і не пряли.
В ніч проти Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам люди вибачали усі бешкетування.
Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й разом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед кімнати парну кількість пиріжків, впускали пса, якого цілий день тримали голодним. Чию хлібину собака з'їдав першою, та першою вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій дівчині цього року шлюб не світить, а коли забирав їжу і біг в закуток - вийде на чужині.
Щоб дізнатися, яким буде її чоловік, дівчина насипає на підлогу трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить дзеркало. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в дзеркало – паничем і ледарем.
Апостол Андрій вважається покровителем народів Північної Європи і особливо східного слов’янства. За легендою, саме він був першим проповідником християнства в Причорномор’ї і Придніпров’ї. А, побувавши в районі нинішнього Києва, встановив хрест і пророкував, що “на цих горах засяє благодать господня” і виникне велике місто з безліччю церков. Загинув апостол у Греції, де був розіпнутий на Косому Хресті, який з тих пір іменується Андріївським. В цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. На Андрія дівчата багато ворожили, завбачували свою долю. Традиційно це свято відзначають і коломияни.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
-----------------------------------------------------------------
Вітаємо з днем святого Миколая ..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
19 грудня в Україні відзначається День святого Миколая — одне з найсвітліших і найрадісніших свят усього християнського люду. В цей день і кожен з нас, згадуючи дитинство, сподівається на якесь маленьке диво, здійснення заповітної мрії, котра під силу лише святому Миколаю.
Але чи знаємо ми, чому серед всіх святих саме Миколай є найбільшим прикладом милосердя, доброти, заступництва для скривджених, знедолених і потребуючих допомоги?
Святий Миколай є одним з найбільш шанованих християнських святих, відомий як Миколай Чудотворець. Святий отець Миколай здавна в нашого народу наділений великою пошаною.
В Україні свято на його честь ми святкуємо двічі на рік: навесні 22 травня згадуємо подію перенесення мощей цього святого до м. Барі (весняного «теплого» Миколая) та 19 грудня – свято Миколая Мир Лікійського, чудотворця (зимового Миколая).
------------------------------------------
Колись в давнину св. Миколай започаткував добру традицію – таємно обдаровувати дорослих і дітей. За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це — подарунки від святого Миколая. Тому діти з особливим нетерпінням чекають Дня Святого Миколая.
Тож продовжуймо цю гарну традицію, обдаровуймо одні одних добром і любов'ю та нехай у всіх повсякчас і щоденно очі світяться радістю та щастям, а великий Чудотворець вселяє в наші душі надію і віру на краще майбутнє!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Хай Миколай у вишиванці
Розбудить подарунком вранці,
І принесе у Вашу хату
Добробут, радості багато.
Розбудить приспані надії,
Зернятко щастя хай посіє.
Зігріє гумором, любов’ю,
І принесе усім здоров’я!!!
Щиро вітаю вас з Днем Святого Миколая – одним з найсвітліших і найрадісніших свят усього християнського люду.
З його приходом кожен з нас сподівається на якесь маленьке диво, здійснення заповітної мрії, котра під силу лише святому.
Нехай добрий Святий принесе щастя у ваші сім’ї й благополуччя рідній Україні!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День святої Анни...
«Багато людей святкують празники
і знають їх назви,але незнають
причин,чому вони встановленні».
Св. Іоан Золотоуст.
Напередодні Нового року, 22 грудня відзначають Анни (Ганни). Це свято було запроваджене на честь зачаття праведною Ганною Богородиці. У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки». До дня Ганни відноситься ряд спостережень, пов'язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись».
У пізніші похристиянські часи день зачаття святої Ганни не позначений якимись особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки остерігалися працювати, а на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли. Проте у давнину це була окрема і досить значна дія, бо в народі свято називають «родинами сонця». Це пов'язано з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно «повертає на літо, а зима на мороз». Відтак казали: «Прийшли Ганки - сідай в санки!»
Цього дня юні дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. З дня Ганни дня починали готуватися до свят і жінки: мастили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Польське Різдво......
Різдво у Польщі (пол. Boże Narodzenie) святкують 25 грудня. Перед Різдвом – піст, який називається адвент і триває до святої вечері. У Польщі святу вечерю називають ВІГІЛІЯ.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Польське Різдво.
У костелі ставлять шопку (дерев’яний будиночок з дахом із соломи). У ній роблять яселка, в яких буде лежати новонароджений Ісус. Біля шопки – драбинка, по якій день за днем опускають статуетки маленького Ісуса. 24 грудня статуетки ложать в яселка.
У дні посту в костелі проходять служби, так звані рорати. Дуже цікаво дивитися, як двома рядами стоять хлопчики з ліхтариками, які світяться. Після служби діти підходять до ксьондза (священика). На столі лежить піднос, на якому – папірці, а на них написані прізвища хлопчиків, які брали участь у службі.
Проходить, наче розіграш: два хлопчики, які дістануть папірці зі своїми іменами, отримають статуетки Марії та Йосифа. Вдома вони будуть молитися цим статуеткам, а на наступний день принесуть в костел, щоб після служби двоє наступних хлопчика теж отримали статуетки для молитви.
У костелі, як і в наших церквах ставлять ялинки, їх прикрашають ялинковими іграшками і гірляндами. Дуже красиво прибраний сам костел, під час служби звучить орган.
Різдво у Польщі, як і у всіх країнах, святкують дуже урочисто. Як і в кожного народу, тут є свої традиції. Перед Різдвом, 24 грудня, зранку поляки готуються до святої вечері – Вігілії.
На святковому столі, повинно стояти 12 пісних страв, серед яких обов’язково повинна бути кутя, яку готують з товченої пшениці (зараз готову пшеницю можна купити в магазинах). Її заправляють медом, горіхами, родзинками.
Готують також борщ з вушками (маленькі варенички з сушених варених грибів). На різдвяному столі має бути і риба, обов’язково короп (смажений, холодець з коропа, фарширований). Також на стіл ставлять і оселедець, прикрашений кільцями цибулі і зелені.
Вареники роблять з картоплі, капусти. Подають і капусту, і квасолю, словом стараються, щоб на різдвяному столі, як вже говорилося вище, було 12 страв. На десерт подають компот із сухофруктів, пампушки (пончики).
Це, так звані вігілійні, пісні страви. Разом з тим готуються страви на Різдво. Це і холодець, і всілякі салати, традиційні флячки (страва з коров’ячих шлунків), голубці. Ці страви можна вживати тільки після 24 години, тобто коли настане Різдво.
Ось і вечір перед Різдвом. На стіл кладуть трішки сіна, це як частинка ясел, в яких народився Христос. Своїм народженням щороку, Бог нагадує нам, що він про нас не забув.
Стіл застеляють обов’язково білою скатертиною, щоб показати, що у сидячих за столом, тільки чисті помисли. На столі запалюють свічку, ставлять для кожного прилад, і ще окремий прилад для гостя, якщо хтось завітає до хати. Під ялинку ставлять подарунки для членів сім’ї (у поляків є традиція обмінюватися подарунками на Різдво).
Коли на небі з’явиться перша зірочка, всі збираються за святковим столом. У тиші звучить молитва, після якої старший в сім’ї розламує оплатек (це тоненька пластиночка випеченого тіста, яку купують в костелах). На ньому зображено Різдво.
Члени сім’ї обмінюються шматочками оплатки, бажають один одному здоров’я і щастя, просять вибачення за завдані образи. Це найважливіший момент під час святої вечері. Після обміну побажаннями всі сідають за стіл, вечеряють, співають колядки (різдвяні пісні).
Після святкової вечері сім’я обмінюється подарунками, приходять гості, що найцікавіше зі своїми оплатки. Гості та господарі обмінюються оплатки та побажаннями.
Ще однією традицією на Різдво в Польщі є служба (пастерка), яка проводиться в ніч перед Різдвом, тобто після 24 години. Всі збираються в костелі, щоб у цю святу ніч, коли народився Бог, бути разом і відчути його присутність. Після служби звучать колядки, а потім всі розходяться по домівках, щоб вранці знову зібратися на службу, почути знову колядки, орган, і привітання з Різдвом Христовим від свого священика.
Після служби родина збирається за столом на святковий сніданок, а потім, протягом дня, родичі та знайомі ходять один до одного в гості. Також можна побачити, як по вулицях йдуть вертепи (це діти, які показують театралізований виступ про Різдво). Їх запрошують в будинку, дивляться виступ, пригощають солодощами, цукерками.
Різдво у Польщі – це дуже гарне і урочисте свято. Польща береже свої традиції, а діти з малих років ходять до костелу, щоб долучатися до релігії і пам’ятати, що Бог народився, щоб усі ми були щасливі, і щоб Різдво завжди ставало в нашій душі світлим святом.
Привітання з Різдвом польською мовою...
Wesolych Swiat Bozego Narodzenia
Wszystkiego najlepszego z okazii Świąt Bożego narodzenia!
Z dzwiękiem dzwonów melodyjnych,
Wraz z opłatkiem wigilijnym,
W dzień Bożego Narodzenia,
Ślę serdeczne te życzenia
Zdrowia, szczęścia, powodzenia
I w Nowym Roku marzeń spełnienia.
W ten zaśnieżony, wigilijny dzień,
kiedy w kościele biją dzwony,
przyjmij życzenia pełne radości,
a w Nowym Roku szczęścia, zdrowia i pomyślności.
Польське Різдво......
То вже якось старомодно звучить,тепер всі говорять Католицьке Різдво(Римо)!!!!
Зі святвечором всіх та Різдвом Христовим!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Справи буденні свої завершайте.
Кожен додому, скоріш
поспішайте!
Вечір сьогодні Святий настає.
Він в кожне серце блаженство несе!
Треба до столу всім разом сідати.
Зіроньку першу на небі стрічати!
Радісну звістку зоря сповідає:
«ДІВА МАРІЯ ХРИСТА НАМ
РОЖДАЄ!!!!»
З РІЗДВОМ
ХРИСТОВИМ!!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Свята Вечеря.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сніг на подвір’ї притих...
Сіли ми під рушниками.
Ложки для нас і для тих,
Що не з нами.
Ах, та невже я забув
Діда, і бабу, і тата?
Їхню пекучу журбу
Ще пам’ятає ця хата.
Тиху трапезу – навпіл.
Звичай – немов озоріння.
Падали з свічки на стіл
Давні язичницькі тіні.
О, не минаймося, ні!
Хай не холоне вечеря...
Плакали мама...
Смутні
Предки стояли у дверях.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
9 січня празник Святого Первомученика Степана...
Святий Первомученик Степан-приклад для наслідування.....
Християнська релігія — це релігія героїзму. Вона вчить, плекає, виховує героїв і вимагає героїзму. Життя доброго християнина — це постійна боротьба з дияволом, своїми пристрастями і з ворожим Богові світом. Християнин завжди мусить ставити любов до Господа Бога понад усе: понад своє "я", понад справи світу, понад усі вигоди, і навіть понад свого батька, матір і свою родину. Так учить і того вимагає від нас сам Ісус Христос...
Тож просімо в своїх молитвах Христа, який прийшов до людини, прийняв людське тіло, щоб людину разом з тілом освятити і піднести до неба, просімо Первомученика Степана, щоб своїми страстями зцілив наші пристрасті; щоб ми завжди вміли прийняти Христа, а не "вбити" Його в своєму житті; Щоб ми мали силу свідчити Христа іншим і не боятися труднощів.
Скріпіть свою віру, живіть заповідями Святої Віри, не шукайте способів, як би то викрутитись. Пам'ятайте, що і ваші добровільні терпіння і страждання, допоможуть комусь навернутися, не будуть марними. Будьте хоробрими християнами! Амінь.
Дай нам, Господи, наслідувати те, що звершуємо, * щоб ми навчилися любити також наших ворогів, * адже ми святкуємо народження того, * хто вмів молитися за своїх гонителів.
Амінь.
----------------------------------------------------------------------------------
Вітаю всіх Степанів, Штефанів,Степанид, Стефаній з іменинами.....
У Христовому Різдві ми бачили безконечну Божу любов і жертву задля нас грішних. А третього дня після празника Христового Різдва свята Церква наводить нам геройський приклад любови Бога в особі святого первомученика Степана.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Новий старий рік, свято Василія Великого (14 січня)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Всіх Василів вітаю з іменинами.
20 січня Собор св. славного пророка
Предтечі і Хрестителя Господнього Івана...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Хрестителю Христовий, проповіднику покаяння, не відкинь мене, що каюся, але, єднаючись із небесними воїнствами, молися до Владики за мене недостойного, лінивого, немічного й засмученого, що потрапив у багато лих і обтяжений бурхливими думками ума свого. Я бо є пристановищем злих діл, ніяк не кладучи кінець гріховним звичкам своїм – розум бо мій прибитий до земних речей. Що робити – не знаю, і до кого прибігти, щоб спасенна була душа моя? Лише до тебе, святий Іване, одноіменного благодаті, бо знаю тебе як перед Господом, після Богородиці, більшого за народжених усіх. Ти бо сподобився торкнутися голови Царя Христа, Агнця Божого, що бере гріхи світу. Моли Його за грішну душу мою, щоб віднині, немов о годині одинадцятій, взяв я на себе благий тягар і прийняв заплату з останніми. О Хрестителю Христовий, достойний Предтече, останній пророче, перший мученику, посників та пустельників наставнику, чистоти вчителю й близький друже Христовий! Тебе молю, до тебе прибігаю: не відкинь мене від твого заступництва, але підійми мене, що впав багатьма гріхами. Обнови душу мою покаянням, як другим хрещенням, бо ти обох єси проповідник. Випроси мені істинне покаяння й відпущення гріхів та даруй увійти туди, куди ніщо скверне не входить – у Царство Небесне. Амінь.
------------------------------------------
Офіційна церковна назва цього дня, що святкується 20 січня, — Собор Предтечі та хрестителя Господнього.
Предтеча — значить «попередник». Святий Іван, за церковними переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з'явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус Христос забажав охреститися в нього, то Іван Предтеча виконав закон. Таким чином Спаситель показав приклад святого хрещення, дав людям зрозуміти, що закон Божий слід виконувати.
Друга назва цього свята — Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом, що лежав під образами в домі ще від багатої куті. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.
Від цього дня для жінок уже час братися до роботи. До речі, в усі головні зимові свята жінкам і дівчатам не можна ходити по воду — це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же не варто забувати, що від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна ходити в шинок — гріх великий, ще вода не свячена.
--------------------------------------------------------------------------
Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!
12 ЛЮТОГО – СВЯТО ТРЬОХ СВЯТИХ.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
СОБОР ТРЬОХ ВЕЛИКИХ ВСЕЛЕНСЬКИХ ВЧИТЕЛІВ: ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА ТА ІОАННА ЗОЛОТОУСТОГО
Свято на честь трьох Вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого встановлене в 1084 р.
Три архиєпископи грецького обряду – Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий – ще за життя здобули собі славу своєю святістю, спасенними проповідями й релігійними творами. Хоча Східна Церква святкує їхню пам'ять в окремі дні, однак, було введено спільний празник вшанування трьох святих.
Підставою для цього стала суперечка між людьми: кого з них вважати більшим і святішим за інших. Тоді три святителі уві сні з'явились єпископові міста Евхаїти Іванові й переказали йому такі слова: "Ми – одне в Бога. Тож немає між нами ні більшого, ні меншого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і поклади край суперечці вірних, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням всі сторони світу приводити до миру і єдності". Тоді єпископ запровадив празник Трьох Святителів, звеличивши їхню пам'ять у тропарях, канонах і церковних піснях.
VADYA777
15.02.2013, 20:24
Стрітення Господнє!!!
Стрітення – свято сорокового дня від народження Ісуса Христа. Це свято принесення Святою Дівою Марією сина до Єрусалимського Храму.
У народі Стрітення здавна символізує зустріч зими з весною. З цим святом пов'язано багато прикмет, за якими можна буде судити про хід цілого року. Для віруючих обов'язковим у цей день є похід до церкви за свічкою-оберегом і свяченою водою. Свічка весь рік буде оберегом дому від вогню і блискавки, а вода буде мати цілющі властивості.
Ще однією особливістю свята було ворожіння. Напередодні свята на ніч ставили на поріг тарілочку з зерном, і якщо вранці на ньому з'являлася роса, то рік буде врожайний і багатий.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]!vv-hotel.com/Hrystyyanski_svyata/stritennya.jpg
Історія свята
Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Закон описаний у Старому Заповіті постановляв, що жінка яка народила хлопчика 40 днів, а дівчинки 80 днів, була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю – як жертву очищення від гріхів. Коли ж жінка буде бідна, і неспроможна придбати ягня, то принесе вона лише дві горлиці. Після цього жінка вважалась очищеною (Лев. 12:1-8). Згідно з цим Законом, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, також кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та вона, все-таки в покорі, виконує припис Закону і також приносить у жертву дві горлиці (Лк. 2:23-24).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! (Лк. 2:27-32)
Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була пророчиця Анна, про що також свідчить Євангеліє від Луки:
Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, проживши з мужем сім років від свого дівоцтва, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. (Лк. 2:35-38)
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Назарету в Галилею (Лк. 2:39).
Побутові традиції
У дохристиянських звичаях цей час Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:
ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;
вітер — погана ознака;
відлига — чекай пізньої весни;
як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі (як нап'ється півень води, то набереться господар біди).
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака).
У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або у інших звичаях «громичними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобу від блискавки.
Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.
Народні вірування
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву — від буреламу чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
коли над оселею гуляє страшна негода
коли виникали труднощі при пологах
коли у селі пожежа, або катаклізм
коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)
як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:
лікує рани і внутрішні захворювання
рятує від «злого ока», відьми, вовкулака, від «пристріту»
нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом
пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько
окроплювали стайні та обори від відьом, щоб «не виссали з корови молока»
VADYA777
07.04.2013, 21:16
БЛАГОВІЩЕННЯ!!!
Це свято, що відзначається 7 квітня, належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з'явився Діві Марії в місто Назарет, щоб сповістити їй благу звістку — народжен ня сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив, що дитина з'явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі — Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.
На Благовіщення навіть пташка гніздо не в'є, настільки це велике свято, тому людина працювати цього дня не повинна. За народним повір'ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.
Усі відьми сьогодні сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім «частують» своїх бджіл благовіщенською проскурою, щоб ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.
Важлива магічна дія — випускання птахів — благочестива справа; випущені в цей день із неволі птахи, за повір'ям, приносять удачу й добробут тому, хто їх випустив. Деякі люди навіть спеціально купували пташок, щоб на Благовіщення їх випустити — на щастя.
Господарі випускають худобу погуляти, щоб і вона в цей день волю та весну відчула. Ті пасічники, яким на теплого Олексу погана погода завадила виставити вулики надвір, на Благовіщення виставляють їх, причому це слід зробити за будь-якої погоди цього дня.
Якщо на Благовіщення вдасться спіймати щуку, то це вважається великою удачею, голова цієї щуки, належним чином висушена, має чудодійну силу. Якщо покласти таку голову до бджіл, то вони будуть сильні, «зубаті».
Зранку на Благовіщення молоді жінки йдуть до лісу трясти берези та збирати під ними насіння. Начебто із цього насіння виростає капустяна розсада. Розсаду необхідно посадити до сходу сонця — тоді буде добрий урожай капусти. На Благовіщення ж припадає перший весняний дівочий хоровод— «Кривий танець». «Кривий танець» символізує пробудження природи, він покликаний закликати весну до більш активних дій, пробуджувати життєву енергію.
Із цим святом пов'язаний народний спосіб отримати шапку-невидимку. Ось що треба робити. Слід знайти в цей день вужа, відрубати йому голову, а потім закопати її на покуті разом із трьома горошинами. До Паски ці горошини повинні прорости, після чого їх виривають і несуть до церкви. За народними уявленнями, у цей день серед людей біля церкви ходить чорт у золотій шапці-невидимці, до всіх чіпляється, усіх смішить, але його ніхто побачити не може, бо ж він у чарівній шапці. Три пророщені горошини допомагають побачити дідька в шапці-невидимці. Треба не гаяти часу, набратися сміливості та схопити з його голови магічну шапку. Чорт буде сумувати, пропонувати гроші взамін шапки, але погоджуватися на його пропозиції в жодному разі не можна, бо, ясна ж річ, чорт обдурить, а гроші його перетворяться або на черепки, або на папірці, або ще на якийсь непотріб.
Численні магічні дії Благовіщення пов'язані зі світом рослин. Зокрема, слід знайти ряст і якомога ретельніше його потоптати — щоб і на той рік топтати довелося. Тобто проводиться аналогія: топтати ряст — жити, не топтати ряст — померти. Такі самі дії проводяться із сон-травою — її теж слід топтати. Якщо дівчина на порі на Благовіщення знайде квітку первоцвіту, значить, їй у цьому році судилося заміж піти. А знайдений у цей день пролісок треба дуже обережно зірвати,
у пазусі принести додому й покласти під образами. З давніх часів вважається, що це приносить у дім щастя та злагоду.
Пролісок дарує не тільки щастя родині, але й дівчині красу. Для того щоб скористатися магічними властивостями квітки, слід на Благовіщення покласти в холодну воду пролісок і цією водою вмитися.
Народ радить не проклинати зиму на Благовіщення, оскільки в цьому разі вона може передумати й повернутися.
VADYA777
04.05.2013, 15:59
ВЕЛИКДЕНЬ В УКРАЇНІ !!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. Обидва свята збігалися у часі (весна, рівнодення) і стосувалися відродження життя і надій. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, замістивши місцеві звичаї і адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.
Ісус Христос, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці і Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб покрити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.
У «Британській енциклопедії» повідомляється: «Ані в Новому Завіті, ані в писаннях апостольських отців не існує вказівки відзначати свято Великодня. У перших християн не існувало поняття про святість особливих періодів».
У «Католицькій енциклопедії» сказано: «Великдень увібрав у себе велику кількість язичницьких звичаїв на честь повернення весни. Яйце є символом відродження життя ранньою весною… Кролик — це язичницький символ, і він завжди був символом родючості».
«Великдень, як і Різдво… поділяють у своїй основі сонячний характер, тобто пов'язані із дохристиянською вірою в народження нового Сонця як божества, що є запорукою життя на землі. (…) Отже, Великдень, у своїй першооснові — це свято весни, свято воскресіння землі та природи в цілому до нового життя. (…) Великодні свята українців славні і своїми обрядами, що, без сумніву, є дохристиянськими».
Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…»
В західно-слов'янських мовах назва свята перекладається як «Великаніч»: чеською Velikonoce, а польскою Wielkanoc. У болгарській (південно-слов'янській мові) подібно до української назви — Великден, а споріднені болгарам македонці називають це свято Велигден. Проте, протиріччя в цьому немає, оскільки це давнє свято, вкл. його атрибутику (зокрема й крашанки) нерідко пов'язують із ще дохристиянськими традиціями відмічати знакові астрономічні події, у тому числі й весняне рівнодення, коли перший великий день (більший за ніч день) міряється своєю тривалістю з останньою великою (більшою за день) ніччю.
У святкуванні Великодня вбачають язичницьке коріння, котре сягає ще часів до зародження християнства. Зокрема в Україні в давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і були тісно пов'язані поминальні обряди навесні.
Існує думка, що євангельська подія — привід святкування Пасхи та пасхальних обрядів, запозичена у язичницьких та юдейських культах і вже в оновленому вигляді пов'язана з особою Христа. Християнські богослови не визнають спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскреслими богами і вважають істинними тільки євангельські твори. Прихильники язичницького походження вбачають сутність язичницьких обрядів крізь християнське оформлення свята.
Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу. Збереглося багато звичаїв та обрядів, котрі здійснюються і нині, проте не мають прямого зв'язку із християнством.
Наразі дослідникам досить важко розібрати які саме великодні обряди коли виникли і за яких обставин. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов'язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемандрувала у Великодній тиждень, а частково й зовсім зникла, окільки припадала на Великий Піст, що повністю протилежний «весняній радості».
У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одному, культів — культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов'янам, що на Великдень «сонце грає», чи «гуляє», хоч його і приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв «цього дня все веселиться на небі й на землі», було, мабуть, одною з основніших ідей весняного свята сонця, з якої випливали й дальші, в роді того, що «під Великодню неділю не вільно спати», бо «той, хто спить, своє щастя проспить».
Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає «Христос воскрес!», а всі присутні відповідають «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви — хресний хід, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв (залежно від місцевості). Господині збирають їх у кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають «розговлятися».
Розговляються, насамперед, освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, баранчик — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха.
Відомі також такі звичаї: перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов з освяченим насамперед поміж худобу, христосався (цілувався) з нею, сповіщав «Христос воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски». В іншій околиці Галичини було записано інше висловлювання: «Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні». Потім обходив із освяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи.
Нарешті, всі входили до хати, де господар благословляв дітей, що ставали перед ним навколішки: «Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються». У кого була дівчина на видданні, клали їй паску на голову: «Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!» Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте»[4]. Після розговін молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.
На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено». Після розговін починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.
Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок. Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий врожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.
Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною «на горбках». У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з'їдених яєць, кості зі освяченого м'яса, освячену сіль тощо. Виливають і чарку горілки: «їжте, пийте й нас, грішних, поминайте». Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.
христос воскрес!!!
воістинно воскрес!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 1%96%D0%B9-%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BB-%D1%89%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B2%D 0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D 1%8C.jpg
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Великодні дні настали –
Люди чисті серцем стали.
Радості, тепла, любові
Хай прибуде в Вашім домі!
Світ Ісуса величає
Великоднім дзвоном, співом,
Чистим серцем повним віри,
Ясних, добрих сподівань!
Великодніх вам світань!
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Зі святом всіх!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
ivantsiura
05.05.2013, 20:59
Христос Воскрес!!!
Смачної Паски,
Довгої ковбаски,
Твердого холодця,
Крутого яйця,
Смачного хрону,
Міцного самогону!
Христос Воскрес!!!
З ВЕЛИКОДНЕМ друзі!!!!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 1%96%D0%B9-%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BB-%D1%89%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B2%D 0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D 1%8C.jpg
Да.Оце свято є церковним,а не Библейским.
vBulletin версії 3.8.4, © 2000-2013, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010