Показати повну версію : Україна сьогодні!
Сторінки :
1
2
3
4
5
[
6]
7
8
На блокпосту в Слов’янську силовики стріляли в бік людей і погрожували (відео)
Поліція Костянтинівки відкрила вогонь
в бік блокувальників і військових 16-ого добровольчого батальйону 58 ОМПБ.
Про це у середу, 15 березня, повідомив Штаб блокади торгівлі з окупантами.
«Поліція Костянтинівки відкрила вогонь
по блокадниках і військових 16-ого добровольчого батальйону 58 ОМПБ,
коли ті співали державний гімн України», – йдеться в повідомленні Штабу у Фейсбуці.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Народний депутат (позафракційний) Володимир Парасюк
оприлюднив відео своєї сутички з силовиками на блокпосту
біля міста Слов’янськ Донецької області.
На відео видно, як поліціянти стріляють у бік
неозброєних людей з вогнепальної зброї та погрожують їм.
«Відповідь брехливому Аброськіну на його монтоване відео.
Тепер можете побачити хто почав провокувати і затіяв сутичку.
На відміну від «поранених» поліцейських, з сторони учасників блокади
так і ніхто не доїхав до лікарні», – написав нардеп у своєму Фейсбук.
Інцидент стався увечері 14 березня 2017 року.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Порошенко на рік ввів у дію рішення РНБО про санкції щодо 5 російських банків
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Президент Петро Порошенко увів в дію рішення Ради національної безпеки
і оборони України від 15 березня 2017 року
«Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»
щодо низки юридичних осіб. Про це у четвер, 16 березня, повідомила прес-служба президента України.
«Санкції терміном на один рік будуть застосовані до
публічного акціонерного товариства «Сбербанк», ВАТ «Вієст Банк»,
ВАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
ВАТ «ВТБ БАНК», ВАТ «БМ БАНК» в частині запобігання виведенню капіталів зазначеними юридичними особами
за межі України на користь пов'язаних з ними осіб»,
– йдеться в повідомленні.
Рішення РНБО ухвалено відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» та з урахуванням пропозицій Національного банку України.
Кабінет міністрів разом із Національним банком України мають забезпечити реалізацію і моніторинг
ефективності санкцій та невідкладно вжити заходів щодо заборони розміщення коштів державних підприємств,
установ, організацій та господарських товариств, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави,
у банках, вказаних у рішенні РНБО.
Міністерство закордонних справ України має поінформувати компетентні органи Європейського Союзу,
Сполучених Штатів Америки та інших держав про запровадження санкцій
і порушити перед ними питання про застосування аналогічних обмежувальних заходів до відповідних юридичних осіб.
Контроль за виконанням рішення покладається на Секретаря РНБО
Олександра Турчинова. Указ набирає чинності з дня його опублікування.
У Запоріжжі стався вибух на заводі «Запоріжкокс», загинули четверо людей
У Запоріжжі внаслідок вибуху на заводі «Запоріжкокс» загинули чотири особи.
Про це у четвер, 16 березня, повідомила прес-служба поліції міста.
«На заводі стався вибух ємності з газом без горіння.
Підрядна організація проводила сварочно-ремонтні роботи цієї ємності. В результаті чого стався вибух.
Загинуло чотири особи. Троє – на місці, одна – в кареті швидкої допомоги.
Зараз ведеться огляд місця події», – повідомили у прес-службі.
Повідомлення про вибух надійшло о 15:15.
Також у поліції зазначили, що вибух був виробничого характеру.
Спостерігачів ОБСЄ обстріляли поблизу Ясинуватої
У районі окупованої Ясинуватої Донецької області спостерігачі
Спеціальної моніторингової місії Організації з Безпеки й Співпраці в Європі (ОБСЄ) потрапили під обстріл.
Про це йдеться в опублікованому 18 березня, у суботу, звіті місії ОБСЄ.
«Всі присутні негайно втекли з північної сторони автомобілів місії.
Спостерігачі визначили, що постріл було зроблено в напрямку з півдня на північний схід.
Поки вони сідали в автомобілі, то почули ще один постріл
зі стрілецької зброї за 100-200 м на південь», – йдеться у звіті.
Йдеться про те, що напередодні п'ятеро членів патруля ОСБЄ
здійснювали моніторинг дотримання «режиму тиші» в районі Ясинуватої.
Ближче до полудня вони почули постріл зі стрілецької зброї.
Також відомо, що після цього всі присутні покинули район,
ніхто зі спостерігачів не постраждав.
За добу в зоні АТО четверо військових загинули, троє поранені
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
За минулу добу в зоні антитерористичної операції (АТО)
на Донбасі четверо наших військових загинуло, троє поранено.
Про це у суботу, 18 березня, повідомив речник Міноборони з питань АТО
– повідомив на брифінгу полковник Андрій Лисенко
Рада просить Конгрес США надати Україні статус основного союзника за межами НАТО
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Верховна Рада України просить США розглянути питання про укладення з Україною оборонної угоди
і надання Україні статусу Основного союзника за межами НАТО.
За відповідне рішення у середу, 22 березня, проголосувало 232 депутати
«У відповідності з духом і буквою Будапештського меморандуму, а також враховуючи розвиток стратегічного партнерства
між нашими державами звертаємося до США з проханням розглянути питання про укладення з Україною
оборонної угоди і надання Україні статусу Основного союзника поза межами НАТО.
Надання Україні статусу основного союзника поза межами НАТО і укладення двосторонньо оборонної угоди
між Україною і США буде мати величезний вплив на припинення російської агресії проти України,
стримування агресора та запобігання розпалюванню війни в Європі. Це в інтересах України, США, Європи і всього світу»,
– йдеться у зверненні Ради.
Ініціаторами проекту постанови №6111 є лідер фракції РПЛ Олег Ляшко, лідер фракції «НФ» Максим Бурбак,
голова комітету Ради з закордонних справах Ганна Гопко, голова фракції «БПП» Ігор Гринів та інші.
Рада проектом документа постановляє голові Верховної Ради України
направити текст звернення до Конгресу Сполучених Штатів Америки.
Постанова набирає чинності з моменту його прийняття.
Як зазначає профільний комітет Ради, метою прийняття постанови є практична реалізація й інструменталізація
міжнародно-правових гарантій безпеки, які були надані Україні за Будапештським меморандумом,
на основі надання Україні статусу Основного союзника
поза межами НАТО та укладення з Україною оборонного угоди.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
На військовому складі в Балаклії – пожежа й вибухи, Матіос заявив про диверсію
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Пожежа на складі з боєприпасами в Балаклії Харківської області триває, горить третина території арсеналу.
Про це у четвер, 23 березня, повідомив міністр оборони Степан Полторак.
«Сьогодні сталися вибухи, і вони, на жаль, продовжуються в даний час.
В даний час, на жаль, пожежа не локалізована і він триває десь на третині всього арсеналу»,
– повідомив пан Полторак на брифінгу.
Зазначається, що всі вибухи відбуваються на технічній території арсеналу,
проте спостерігаються поодинокі випадки розльоту осколків.
На місці події від ДСНС задіяно 55 автоцистерн, 24 одиниці допоміжної техніки ДСНС і 362 людини особового складу.
Також працює 25 автомобілів швидкої допомоги, понад 100 співробітників швидкої допомоги,
від Національної поліції – 40 автомобілів і більш як 150 працівників особового складу.
На залізничній станції с. Шебелинка чергують два пожежні потяги.
На місці розгорнуто штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації
на чолі з головою Харківської облдержадміністрації Світличною Ю.О., працює оперативна група ДСНС України,
яку очолює тимчасовий виконувач обов'язків Голови Державної служби
України з надзвичайних ситуацій Мельчуцький О.Г.
На місце пожежі виїхала мобільно-оперативна група ГУ ДСНС України у Харківській області
на чолі начальником Головного управління, заступник начальника Головного управління,
Національна поліція, прокуратура.
Нагадаємо, в ніч проти 23 березня 2017 р. на території військового складу Міноборони
поблизу м. Балаклія Харківської області виникла надзвичайна ситуація,
пов'язана з вибухом боєприпасів. На кількох майданчиках зберігання ракетно-артилерійського озброєння
(танкові й артилерійські снаряди 125- і 152-мм) стався вибух, виникла пожежа,
яка спричинила детонацію боєприпасів. Відбувається евакуація населення з прилеглих районів.
За даними головного військового прокурора Анатолія Матіоса, на військовому складі в Балаклії сталася диверсія.
Пан Матіос зазначив, що від місця детонації шляхом встановлення блокади
організовано умовну семикілометрову межу зони небезпеки розльоту боєприпасів.
Даних про людські жертви на зараз немає. На місце події виїхало керівництво області й правоохоронних органів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коломиянин Ігор Оробець став Чемпіоном Європи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Чемпіонат Європи з класичного пауерліфтингу серед чоловіків та жінок, юніорів та юніорок, юнаків та дівчат відбувся в Данії.
За юнацьку збірну України виступав наш земляк, коломиянин Ігор Оробець.
У своїй ваговій категорії Ігор здобув перемогу, завоювавши всі золоті нагороди:
в присіданні, в жимі лежачи, в тязі. У сумі триборства, таким чином став Чемпіоном Європи.
Це вже другий чемпіонат Європи, де Ігор Оробець отримав звання Чемпіона Європи.
Збірна юнацька команда України зайняла 1 командне місце, набравши 51 очко та на 7 очок випередивши збірну Данії,
а третє місце посіла збірна Великобританії, набравши 36 очок. Ігор Оробець - учень ЗОШ №4 імені Сергія Лисенка
та вихованець ФСК "Локомотив", де тренується під керівництвом своїх батьків
– Заслуженого тренера України Василя Оробця та Інни Оробець.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
От такі в нас козакиdresmilleukrprof
Івано-Франківська група СБУ в районі АТО затримала інформатора терористів
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Івано-Франківська група СБУ в районі АТО затримала 48-річного жителя
Слов’яно-Сербського району Луганської області, який інформував НЗФ «ЛНР» про дислокацію
та переміщення військової техніки Збройних Сил України.
Повідомлення про пересування техніки ЗСУ інформатор передавав своєму куратору в терористичному угрупованні.
Внаслідок його діяльності були обстріляні та пошкоджені військові об’єкти.
Під час затримання інформатора за місцем його проживання у одному із сіл на лінії зіткнення вилучено
три тротилові шашки, бойову гранату Ф-1 та набої.
Затримання відбулося в рамках кримінального провадження, відкритого Управлінням СБУ в Івано-Франківській області
за ознаками сприяння діяльності терористичної групи, що передбачено ч. 1 ст.258-3 Кримінального кодексу України.
Посібника терористів доставлено в Івано-Франківськ.
Івано-Франківським міським судом йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Катастрофа Іл-76: генерала Назарова засудили до 7 років тюрми
Генерала Віктора Назарова визнали винним і засудили до 7 років тюрми.
Такий вирок у понеділок ухвалив Павлоградський суд.
"Назарова Віктора Миколайовича визнати винним і призначити йому строк покарання у вигляді 7 років позбавлення волі", - зачитала вирок суддя.
Суд визнав його винним за частиною 3 статті 425 КК України - недбале ставлення до військової служби.
Як повідомлялося, 14 червня в результаті падіння збитого бойовиками військово-транспортного літака Іл-76 над аеропортом в Луганську загинули 49 осіб.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Позиції України в Європі та світі:
1-е місце в Європі за територією - 603 628 км2;
5-е місце в Європі і 29-е у світі за чисельністю населення.
Україна - одна з найбагатших країн у світі, за запасами природних копалин. Вона займає:
1-е місце в Європі за розвіданими вилученими запасами уранових руд;
2-е місце в Європі, 10-е місце в світі за запасами титанових руд;
2-е місце в світі за розвіданими запасами марганцевих руд (2,3 млрд тонн або 12% від світових запасів);
2-е місце в світі за запасами залізних руд (30 млрд т.);
2-е місце в Європі за запасами ртутних руд;
3-е місце в Європі (13-е в світі) за запасами сланцевого Газа (22 трлн м.куб);
4-Е МІСЦЕ в світі за сукупною вартістю природних ресурсів;
7-е місце в світі за запасами вугілля (33,9 млрд. Т)
Україна - аграрна країна:
1-е місце в Європі за площею орних земель;
3-е місце в світі за площею чорнозему (25% світового обсягу);
1-е місце в світі з експорту соняшника і соняшникової олії;
2-е місце в світі по виробництву і 4-е місце за експортом ячменю;
3-е місце в світі по виробництву і 4-е місце з експорту кукурудзи;
4-е місце в світі за обсягом вирощуваного картоплі;
5-е місце в світі по виробництву жита;
5-е місце в світі по виробництву (75 бджільництва ТИС ТОНН);
8-е місце в світі з експорту пшениці;
9-е місце в світі по виробництву курячих яєць;
16-е місце в світі з експорту сиру
Україна може забезпечити потреби в продовольстві для 600 млн чоловік.
Україна - індустріальна країна:
1-е місце в Європі з виробництва аміаку;
2-е місце в Європі і 4-е у світі за потужністю газотрансаортной система (яка виходить пропускна потужність газотранспортної з країнами ЄС - 142,5 млрд куб.м газу.);
3-е місце в Європі і 8-е у світі за встановленою потужністю атомних електростанцій;
3-е місце в Європі і 11-е в світі за довжиною мережі залізниць (21,7 тис кілометрів.);
3-е місце в світі (після США і Франції) з виробництва локаторів і локаційної техніки;
3-е місце в світі з експорту чавуну
4-е місце в світі з експорту турбін для атомних електростанцій;
4-е місце в світі на ринку будівництва ракет-носіїв і їх комерційного використання для виведення на орбіту корисних вантажів;
4-е місце в світі з експорту глин
4-е місце в світі з експорту титану
8-е місце в світі з експорту руд і концентратів;
9-е місце в світі з експорту продукції ВПК;
10-е місце в світі за обсягами виробництва сталі (32,4 млн. Т).
Україна освічена країна:
За класифікацією Доповідь про розвиток людського потенціалу, Україна відноситься до країн з високим рівнем освіти. Чисельність докторів економічних наук в Україні становить 15 тис. чол, кандидатів наук -. Більше 80 тис. чол;
Україна Займає 4 місце в світі до числа людей з вищою освітою, при цьому рівень освіти вище, ніж середній європейський;
9-е місце в світі за кількістю студентів з-за кордону;
9-е місце в Європі за чисельністю користувачів мережі інтернет.
P/S Так чому так "хреново" живеться українцям в Україні ?!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Руслан Шуруєв
«Беркутівцям», що катували людей на колонаді на Грушевського у січні 2014, загрожує до 10 років тюрми
Генеральна прокуратура України завершила досудове розслідування по факту катування протестувальників
під час Революції Гідності 19 січня 2014 року на колонаді стадіону імені Лобановського,
що на вулиці Грушевського у Києві. Про це у понеділок, 27 березня, повідомляє прес-служба Генпрокуратури
[B][SIZE="3"]«Генпрокуратурою закінчено досудове розслідування по епізоду затримання та побиття протестувальників 19.01.2014
на колонаді стадіону ім. В. Лобановського», – йдеться у повідомленні.
Кримінальне провадження велося стосовно трьох колишніх працівників батальйону міліції особливого призначення «Беркут»
ГУ МВС України у Харківській області,
які підозрюються у вчиненні 19 лютого 2014 року на вулиці М. Грушевського в місті Києві катування двох осіб,
вчинених з мотивів помсти після затримання цих протестувальників на колонаді стадіону ім. В. Лобановського.
Дії підозрюваних кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, санкція якої передбачає до 10 років позбавлення волі.
З 21.03.2017 в порядку ст. 290 КПК України сторонам відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Алексій Кучеренко
С 1-го апреля с вас хотят начать собирать абонентскую плату за подключение к газовым сетям.
Вне зависимости - берёте или не берете, вы будете платить дополнительно.
Например, за плиту 77 грн.
Причина простая - владельцам облгазов очень нужны деньги.
Особенно они нужны в Вене, по-видимому.
Наверное, именно поэтому нам с вами впаривают про некую "австрийскую модель" газового рынка.
Всего по оценкам экспертов они собираются собрать с потребителя дополнительно 10-12 млрд грн.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українці не асоціюють себе з державою, і вона як механізм їм не потрібна
За 26 років в Україні відбулося 3 революції, але жодна з них не привела до влади еліту, яка б взяла на себе відповідальність за державу. І за короткий період українці повернулись до свого улюбленого стану - анархії, що завжди закінчується катастрофою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ge_500.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Повстання - улюблене заняття українців.
10 жовтня 2011 року. Президент України Віктор Янукович відкриває реконструйований НСК "Олімпійський" перед 60-ти тисячною публікою. Люди зустрічають очільника країни потужним свистом та нецензурними висловлюваннями. Очевидно: президента не любить ніхто. До нього ставляться поки без ненависті, але вкрай зневажливо. Ніхто з людей, які свистять, не асоціює цю ганьбу з собою. Освистуючи свого президента, жоден громадянин не пов'язує себе з ним. Нікому навіть в голову не приходить, що це – один з головних державних символів.
Це живий приклад українського менталітету. Наші земляки, позбавлені більшості необхідних державницьких амбіцій. Люди не асоціюють себе з державою. Держава не потрібна українцям, як механізм.
Податки в нашій країні не платить ніхто, окрім тих, кого змусили заплатити. В той же самий час ніхто і не сподівається на допомогу.
Владна еліта – ті самі свинопаси, яким пощастило. Звісно, дорвавшись до кормушки, вони стараються якомога швидше все вкрасти. Так роблять їхні співвітчизники скрізь століттями.
За 26 років було три революції: розпад совку, Помаранчева, Гідності. Кожна з них утворювала еліту. Але ця еліта ніколи не ставала владою, значить і не могла утворити державу.
Часто і зараз доводиться чути від солдат на фронті "депутати – покидьки, президент – падлюка. А я шо? Я – герой, воюю тут, шо мені та влада?".
Окрім самого небажання створювати державу, українці не можуть терпіти, коли хтось її створює для нас. Ми не любили скандинавів за Київську Русь, не любили поляків за Річ Посполиту, не любили москалів за імперію.
Єдиним прийнятним формуванням для українців була – Січ або загони повстанців.
Найбільше з цим боровся Радянський Союз. Терор, голодомор, репресії. Було знищено десятки мільйонів людей. В той же час відбувався сильний науковий та технологічний процес (все вкрали у німців, але ж хто про це знав?). І можна було б сказати, що це дало певні результати: HOMO SOVETIKUS з'явились. Але зараз, за відносно короткий період українці повернулись до свого улюбленого стану - анархії.
Закони тут не діють, для цього створена корупція. Війська нема, але коли почалась війна - всі бажаючі пішли воювати і якось там воюють. Небажаючі – не пішли.
Податків або соціальної допомоги теж нема. Їх просто ніхто не платить.
Тут можна було б дістати чорний прапор і радіти, що діло Махна живе, але моя коричнева книжечка з історії нагадує: такий підхід завжди закінчується катастрофою, терором, голодом. Успішних прикладів немає. Логіка підказує, що і бути не може.
Що ж робити, якщо ні кнутом, ні пряником ця національна інвалідність з нас не виходить?
Завод екс-регіонала Новинського ремонтує російський танкер, що побував в окупованому Криму
Чорноморський суднобудівний завод (ЧСЗ) в Миколаєві, що належить народному депутату (Опозиційний блок),
екс-нардепу від Партії регіонів Вадиму Новинському, в даний час проводить ремонт російського нафтового танкера «Roschem-2» («Роскем-2»),
який всупереч санкціям заходив в порти окупованого Криму.
«У даний час на майданчику йде ремонт танкера-нафтопродуктовоза «Roschem-2».
З допомогою плавучого дока була здійснена накатка танкера на стапельну позицію поточно-позиційного виробництва»,
– повідомляє прес-служба ЧСЗ.
Між тим, як вдалося дізнатися кореспонденту Укрінформу,
російський танкер «Roschem-2» є порушником режиму окупованій території в Криму,
і його навіть підозрювали в причетності до контрабандних схем відомого олігарха Курченка, який зараз «в бігах».
Про це повідомляється на сайті «Моніторингової групи Майдану закордонних справ».
Танкер перебуває в «Базі даних морських суден, які, порушуючи законодавство України і міжнародні санкції,
заходили в порти окупованого Кримського півострова з моменту анексії 18 березня 2014 року».
Як повідомила прес-секретар компанії «Smart Maritime Group» Владислава Максимова,
судно дійсно зайшло на ЧСЗ під російським прапором. Однак, за її словами,
«жодна норма законодавства України у даному випадку не порушена, адже мова йде про взаємини двох приватних компаній».
100-відсотковий пакет акцій ЧСЗ зараз перебуває у «Smart Maritime Group».
Вона входить до групи «Смарт-Холдинг», підконтрольної одіозному російському олігархові,
народному депутату України Вадиму Новинському
Від себе - Ото курва ,вміють наші можновладці обернути закони під себе...
би їх шлях трафив , шо вони нас простих людей душать податками..ukrprof
У Дніпрі суд залишив на волі бойовика ЛНР – екс-офіцера МВС, який нібито розкаявся
Від кримінальної відповідальності звільнений ще один бойовик так званої «Луганської народної республіки» ЛНР
– учасник програми Служби безпеки України (СБУ) «На тебе чекають вдома», що нібито розкаявся.
Про це у вівторок, 28 березня, повідомляє прес-служба СБУ
«У Дніпрі суд звільнив від кримінальної відповідальності учасника Програми Служби безпеки України
«На тебе чекають вдома», – йдеться у повідомленні.
В СБУ розповіли, що у квітні-травні 2014 року колишній офіцер МВС України
добровільно вступив до незаконного збройного формування
так званої «ЛНР».
«Зі зброєю в руках він патрулював та ніс чергування на території Ровеньок Луганської області,
охороняв адміністративні будівлі, захоплені бойовиками, а також мітинги,
організовані на підтримку терористичної організації», – кажуть в СБУ.
«Будучи за фахом юристом, колишній бойовик усвідомив злочинний характер своїх дій,
добровільно припинив протиправну діяльність та розкаявся у вчиненому.
Дізнавшись про Програму Служби безпеки України «На тебе чекають дома»,
чоловік скористався нею, добровільно звернувся до Управління СБУ у Дніпропетровській області
та за ухвалою суду був звільнений від відбування кримінального покарання», – розповіли у спецслужбі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
"Час назад умирал мой сосед": Шокуюча історія про те, що людське життя не коштує нічого в Україні
І нічого в Україні не міняється.
Час назад умирал мой сосед. У меня бессонница и я не спала, в это время. Вечером приехала подруга и случайно осталась переночевать у нас. Сначала я услышала пронзительный женский крик, женщина кричала: "Он не дышит, Господи, он не дышит!!!" Но кто кричал - я не понимала: все дело в том,что я живу в многоквартирном доме из 10-ти этажей.
Я выбежала в общий коридор в пижаме и начала прислушиваться к каждой двери. Спустившись на этаж ниже, я услышала крики женщины. Я повернула ручку и дверь открылась... Я забежала в спальню и увидела моего соседа, лежащего на кровати и не подающего признаки жизни. Младший сын пытался сделать искусственное дыхание. Скорая помощь не ехала уже 20 минут, хотя станция скорой помощи в моем городе находится на соседней улице на расстоянии 300 метров. И я поняла, что нужно бежать и разбудить мою подругу (она медик). Она зашла, буквально влетела в квартиру и стала делать искусственное дыхание. Я же держала жену моего соседа, она кричала, билась головой о стену, два их сына рыдали. Это было ужасно...Подруга пыталась завести сердце соседа, но было уже поздно.
Врачи приехали через 30 минут, после того, как сын позвонил. Эти суки (по- другому я их не назову), ехали с соседней улицы 30 минут, зайдя в спальню, они имитировали сердечно-легочную реанимацию и констатировали только смерть. Мы все шокированы... И подавлены. Подавлены потому, что обе понимаем, что человеческая жизнь не стоит ничего в Украине. Если бы вы знали, как тяжело видеть равнодушные лица врачей! Я ведь бегала встречать машину скорой помощи на улицу. И когда приехала машина, то я видела, как эти врачи просто ползли, они не бежали, они размеренно выходили из машины, так же медленно входили в дом, шли к лифту... С*ки и подонки. У меня нет слов.
Скажу лишь только, что умерший сосед- мой ровесник , офицер и недавно вернулся из зоны АТО. Пока в нашей стране будет критическая масса равнодушных людей - ничего не поменяется в стране. А еще я приняла для себя решение научиться делать сердечно- легочную реанимацию... Потому что в эти 30 минут, между вызовом и явлением врачей, ты можешь спасти кому -то жизнь.
P.S.Паталогоанатомы утверждают: сердечная недостаточность. Это значит, что если бы скорая (с соседней улицы) приехала быстро, то он мог бы жить. И еще... Менты, фиксирующие смерть, написали, что скорая помощь приехала через 10 минут , а не через 30, чему есть свидетели... И если вдова примет решение доказать преступную халатность медиков, то я сделаю все возможное, чтобы медики понесли хоть какое -то наказание. Хотя никому от этого не будет легче: молодого мужчину, отца уже не вернуть.
Акція протесту "водіїв-пересічників" триватиме мінімум 3 дні - організатори (ФОТО+ВІДЕО)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Не кілька годин, а кілька днів триватиме акція протесту, спрямована на привернення уваги органів державної влади
до проблем власників автомобілів із іноземною реєстрацією. Нагадаємо, сьогодні учасники акції протесту перекрили рух транспорту
у напрямку Міжнародного автомобільного пункту пропуску "Порубне",
Поблизу села Стерче Глибоцького району.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Наразі учасники акції розкладають намети. Про перекриття дороги водіїв патрульні попереджають ще в селі Опришени.
Учасники акції запевняють, будуть стояти і тиждень і два, аж поки у Києві не почують всі вимоги,
аби вони могли вільно їздити на своїх авто Україною. На місці перекриття є патрульна поліція Чернівців.
Акція проходить мирно. "Водії-пересічники" з поліцейськими спільно виконали гімн України.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Юний український хакер знайшов 1500 наших полонених бійців
"Те, що він знайшов, – це просто нереально дістати, це все одно, що залізти до Захарченка в сейф", - каже його мама
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
13-річному хакеру разом із мамою уже вдалося знайти 1500 українських бійців
"Юний хакер шукає полонених і зниклих безвісти українських військових. Більше того, відслідковує переписку бойовиків. Так йому вдалося отримати списки полонених українців. Тепер його мама Оксана за тими списками шукає бійців", - розповідає "Івано-Франківський обласний телевізійний канал"
Окрім того, школяр має карти та плани бойовиків.
"Те, що він знайшов, – це просто нереально дістати, це все одно, що залізти до Захарченка в сейф", - наголошує мама хлопця і додає, що уже їздила з усією зібраною інформацією в Київ.
За словами мами, скоро юний хакер отримає свою першу подяку від держави за допомогу в пошуку полонених і зниклих безвісти. "Мені треба сильніший комп’ютер, тоді я міг би зробити значно більше", – запевняє хлопець.
Нагадаємо, радник глави міністерства внутрішніх справ Антон Геращенко повідомив, що згідно з домовленістю в Мінську полонених українців повинні були звільнити на початку березня.
Також нещодавно спікер Верховної Ради Володимир Гройсман назвав усіх жителів сходу України полоненими.
У Франківську діти роблять бійцям в АТО подарунки до Великодня.
.Обереги-мотанки дітей вчать робити на майстер-класах.
.[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 0.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Разом з веселою компанією "ATOMY" вчились цього тижня робити українські обереги-мотанки. Діти, звичайно, вже все вміли, а я робила вперше і отримала море задоволення. Дякую нашій майстрині Лесі Лазар за майстер-клас і матеріали, а дітям за старання!" – відгукнулася про майстер-клас франківська волонтерка Наталія Медвідь.
В Івано-Франквську планують організувати ще кілька таких заходів, щоб виготовити багато подарунків захисникам до Великодня.
Частину дитячих виробів планують продати і придбати корисні для бійців речі.
Люди не розуміють, як жити далі. Безвихідь: У псевдореспубліках на Донбасі очікують на голод вже цього літа
Окуповані райони Донбасу стали територіями обману і розчарування. Люди знаходяться в окупації, в безправному становищі. Але вони не вийдуть на протест, тому що бояться.
На цьому тижні виповнюється три роки з того дня, коли сепаратисти почали захоплювати адміністративні будівлі в Харкові, Донецьку та Луганську. І якщо в Харкові українській владі вдалося взяти ситуацію під контроль, то в Донецьку і Луганську заколот привів до збройного конфлікту, який триває досі. Зараз на окупованих територіях панує гнітюча атмосфера. Особливо складна ситуація в Луганській області. Тут відкрито говорять про наближення голоду і гуманітарну катастрофу.
ЯК ПОЧИНАЛАСЯ ВІЙНА. Проросійські мітинги в Донецьку почалися ще 1 березня 2014 року. Саме в цей день Рада Федерації РФ дозволила президенту Росії Володимиру Путіну ввести війська на територію України, а процес незаконної анексії Криму вже йшов повним ходом. Уже в перші дні березня 2014 року сепаратисти під керівництвом Павла Губарєва намагалися захопити будівлі Донецької облради і Донецької обладміністрації (ОДА).
Новий виток загострення стався 6 квітня 2014 року, коли агресивні натовпи взяли під контроль Донецьку облраду і ОДА. Вони вимагали провести референдум про входження до складу Росії, а на наступний день проголосили так звану "Донецьку народну республіку" ( "ДНР"). Над захопленими будинками були підняті прапори Росії.
Бойовики захоплювали адміністративні будівлі також в Луганську і Харкові. Той факт, що схожі події під однаковими гаслами відбувалися одночасно в кількох місцях, дозволяє стверджувати, що саме 6 квітня 2014 стало днем початку активної фази сепаратистського заколоту на сході України, який був інспірований Росією.
І якщо в Харкові вдалося взяти ситуацію під контроль, то в Донецьку і в Луганську цього зробити не змогли. Більш того, вже 12 квітня банда терористів під керівництвом російського офіцера Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захопила місто Слов'янськ в Донецькій області, поширивши на нього вплив "ДНР". Так почався збройний конфлікт.
Мешканці Донбасу голосували на "референдумі" за "російські зарплати"
ТЕРИТОРІЯ ОБМАНУ І РОЗЧАРУВАННЯ. Очевидець подій трирічної давності, житель Донецька Євген відзначає, що в захопленнях адміністративних будівель в Донецьку брали участь як місцеві, так і росіяни, які почали з'являтися в місті в лютому і березні. "З місцевих туди пішли в основному лузери, у яких були проблеми з роботою і особистим життям. Думали, що все налагодиться. Але нічого не налагодилося, а двоє з моїх знайомих, які туди пішли, вже відвоювалися", - підсумував Євген.
Ще один житель Донецька, Олексій, нагадує, що міліція здавала охоронювані об'єкти майже без опору. "Навіть коли захоплювали будівлю МВС, менти тільки для видимості поштовхалися. А так, щоб постріляти в повітря або водометами відігнати загарбників, навіть такого не було", - каже Олексій. За його словами, багато міліціонерів не особливо заперечували проти "кримського сценарію", тому що хотіли отримувати "російські зарплати".
Голова Єдиного координаційного центру "Донбас", уродженець окупованої Горлівки Олег Саакян, вважає, що ніхто б з місцевих не заперечував проти силової зачистки будівель. "Донбас не протестує, Донбас працює", - говорить Саакян. На його думку, місцеві до кінця не розуміли, що їх чекає, і ніхто не зміг їх очолити, щоб повести на штурм і зачистку будівель від сепаратистів. Також Саакян упевнений, що ідеї сепаратизму на Донбасі не були особливо популярні: згідно з опитуваннями, від 60 до 80% громадян, в залежності від віку, міцно ідентифікували себе з Україною.
Зараз, за словами Олексія, багато жителів Донецька почали розуміти, що їх "обдурили". Подібні настрої властиві й іншим жителям підконтрольних "ДНР" територій, вважає і Олег Саакян. "Такі відчуття переживають люди, незалежно від політичних настроїв. Окуповані райони стали територіями обману і розчарування. Люди знаходяться в окупації, в безправному становищі. Але вони не вийдуть на протест, тому що бояться. Але в розмові з вами жодна людина не зізнається в своїх страхах і помилках. Навпаки, буде всіляко виправдовуватися", - говорить Саакян.
НА ПЕНСІОНЕРІВ СТРАШНО ДИВИТИСЯ. У Луганській області, на територіях, підконтрольних так званій "ЛНР", ситуація, судячи з усього, ще гірша. Жителі "республіки" все більше говорять про можливий голод і гуманітарну катастрофу, які, на їхню думку, можуть вибухнути вже до літа.
"Дуже важко всім. Буквально на всьому доводиться зараз економити. Місцева "влада" "забила" на все, допомоги чекати нізвідки. Але якщо у нас є хоча б родичі в Україні або в Росії, які хоч чимось можуть допомогти в ситуації, що склалася , то на пенсіонерів, особливо самотніх, взагалі страшно дивитися. Вони буквально голодують", - розповіла мешканка Луганська Анна Г.
Багато місцевих жителів зараз прагнуть знайти роботу в Росії, бо в Україну їхати бояться, тому що впевнені, що до них будуть питання в СБУ. Як правило, ці люди виїжджають не лише в прикордонні області, але їдуть навіть у Сибір і на Далекий Схід.
Жителі так званої "ЛНР" також зазначають, що в "республіці" помітно зріс рівень злочинності, в першу чергу квартирних крадіжок і грабежів. "До частої відсутності води, світла, ліків, нормальної медицини, дорожнечі всі якось вже звикли, але останнім часом стало небезпечно залишати своє майно і квартири без нагляду, а також ходити поодинці у вечірній час по вулицях. Скоро важко буде знайти того, хто не постраждав від квартирних крадіжок", - розповіла мешканка Алчевська Наталія М.
"Гіршого часу, ніж зараз, у нас ще не було. У 2015 і 2016 роках було важко, але, принаймні, була робота на заводі і була зарплата. Зараз здається, що все повільно вмирає, а життя тут втрачає взагалі будь-який сенс", - розповів робітник Алчевського металургійного комбінату Олександр К.
Люди не розуміють, як жити далі і не вірять, що акції протесту щось вирішать. Безвихідь ...
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Злі бандерівці": Диктант російською мовою заборонили проводити у всіх містах України
Організатори диктанту заявили про погрози з боку націоналістів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Організатори акції "Тотальный диктант" російською мовою, котру раніше не дозволили провести у Києві, вирішили відмовитися від її проведення і в інших українських містах.
"Організатори "Тотального диктанту" в Україні, який повинен був бути, крім Києва, в Одесі, Житомирі, Миколаєві та Харкові побоюються його проводити, так як раніше були погрози з боку українських націоналістів", — заявив представник організації.
"Найкращий спосіб помиритися з Росією: випити і закусити на її похоронах.", - журналістка
Події на міжнародній арені протягом останніх 9-10 років доводять, що з нинішнім режимом у Росії домовлятись немає сенсу, а підтримувати дружні стосунки –небезпечно. Тільки сила може зупинити Путіна
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Патріоти України ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) пропонують пост Марини Данилюк-Ярмолаєва, котрий журналіст опублікувала у Фейсбуці.
З 2011 року Росія заветувала 4 резолюцій ООН щодо Сирії. П'яту позавчора навіть голосувати не стали, оскільки Росія сказала, що мертві діти -- то фейк.
Однак практика показує, що найдієвішим способом переконати Росію є 60 ракет "Томагавк". І це також має переконати наших зрадофілів і плакальщиків "Почему так много денег на армию", "лучше помириться через мирный план".
Прихильники двох останніх тез щоденно торгують єб*льниками по ТВ, їх цитують журналісти без мозку, що працюють тупо підставками для диктофонів і мікрофонів.
Насправді ж найкращий спосіб помиритися з Росією: випити і закусити на її похоронах.
Українцям все ще складно довіряти один одному
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Любомир Гузар
Архієпископ-емерит, колишній голова Української грекокатолицької церкви
У ситуації війни і важкого становища країни люди розгублені і не мають чітких відповідей
Монолог Любомира Гузара опублікований в журналі Новое Время від 07 квітня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене
Різні домовленості укладаються, але не дотримуються. У світі поширюються різні версії, в тому числі про те, що українці воюють між собою. У цій складній ситуації ще й організовуються заходи, щоб збурювати людей і дезорганізовувати, щоб між людьми ширилася ненависть.
Як людина церковна, я краще бачу людей віруючих. Для віруючої людини, яка розуміє те, що Бог є володарем Всесвіту, я кажу: все в руках Божих, і наша доля теж. Але це не скасовує важливості старань кожного з нас. Робіть свою роботу, те, до чого ви покликані, робіть добре незалежно від того, хто при владі і які виклики перед нами.
Для людей невіруючих також важливо не впадати у відчай і не плисти за течією. Робіть кожен день свою роботу, і не тільки заради самого себе, робіть разом з іншими і для всіх. В єдності — сила, і вона дозволяє встояти перед будь-якими посяганнями, будь то люди, що прийшли відібрати шматок вашої землі, або люди, які прийшли вас обдурити.
Українцям все ще складно довіряти один одному. Недовіра почалася не сьогодні, її наш народ успадкував від радянської влади. Східні області України були під радянською владою 70 років, західні — як мінімум 45 років. Але скрізь ця влада мала спільну мету — не допустити об'єднання людей, щоб вони не створювали спілок, не зустрічалися і не говорили один з одним. Щоб зникла колективна, громадянська дія.
Лідери радянської влади розуміли, що в єдності, у спілкуванні народжується загальне розуміння і загальна мета. Тому вони виховували людей в ідеї, що нікому не можна вірити, навіть сім'ї, щоб діти не довіряли батькам, і навпаки.
Згадайте історію з Павликом Морозовим, який довгий час був ідеалом. На жаль, ми досі не довіряємо один одному. Вже немає страху перед КДБ, але залишився страх однієї людини перед іншою.
Коли людина думає про інше, мовляв, "я не довіряю йому", то насправді вона думає про самого себе: і мені вірити не можна, і я обману. Недовіра до інших починається з невіри до себе і своєї здатності поважати іншого. Виховані в такому дусі, ми повинні багато працювати над тим, щоб виховати майбутнє покоління в довірі один до одного. Інакше ми будемо нескінченно продовжувати радянську систему, яка руйнувала, а не будувала.
Україна страждає від корупції. Сьогодні є різні комісії і органи, які мають корупціонерів знаходити і карати. Але я не думаю, що це найкращий варіант. Він буде ефективним тільки тоді, коли люди змалечку будуть виховані бути чесними. Адже корупція ховається в малому. Ось дитина йде в школу і несе подарунок вчителю, інакше той не так до неї поставиться, і батьки не бачать в цьому проблеми.
Нам треба перевиховати народ. Можливо, це особливе завдання церкви і проповідників — говорити про це людям. Але і свідомі громадяни повинні впливати один на одного, показуючи, на скільки негативною є корупція, як вона позбавляє людину правильного і нормального ставлення до світу. Адже це крадіжка, і, роблячи так, я позбавляю людину найдорожчого — її прав. Я маю право як громадянин, але якщо я за них маю нелегально заплатити, то позбавляюсь прав. Це така викривлена система, і вона в радянський час була вбудована в суспільну.
Мало боротися і карати, важливо виховувати. Багато хто скаже: раз покарання за корупцію важке, це не означає, що я повинен поводитися правильно, потрібно просто бути обережним. Такий підхід не викорінить корупцію. Тому важливо зосередитися на вихованні гідності. Усвідомлювати свою гідність і визнавати гідність ближнього.
Ми ще тільки вчимося приймати свого ближнього і рахуватися з ним. У мене є права, свій розум і воля. Але поруч живе мій сусід, така ж людина, як і я, яка має такі ж права. Якщо ти хочеш, щоб тебе поважали, поважай свого сусіда, в тому числі в повсякденному житті. Роблячи щось для себе, подумай чи, не утискаєш ти права іншої людини, навіть у малому. Це і є виховання.
Потрібно, щоб люди хотіли одужати. У нас за плечима поганий час життя в СРСР. Ми хочемо звідти піти і мріємо про справедливість і правду, до яких прагнемо. Але мрія і щоденна робота — різні речі.
І в 90‑і, і зараз люди думають, що стати незалежним — це легко. Але ми повинні розуміти, що все ще перебуваємо в ситуації переходу і повинні свідомо залишати погані звички — давати хабарі, не звертати уваги на інших людей і жити тільки для себе.
Вже стався Майдан, сталася війна, і вони показали, як багато у нас є добрих людей — добровольців, військових, волонтерів. У нас є багато добра, і тепер важливо, щоб це добро діяло і якомога більше громадян щиро працювали, адже тільки від цього залежить, як швидко ми рухатимемося до хорошої держави.
Я знаю, що багато людей розчаровані тим, що Майдан не приніс швидких змін. Але питання, швидко або повільно ми рухаємося, набагато менш важливе, ніж питання, рухаємося ми або стоїмо на місці. Приймаємо ми кожен раз рішення стати кращими, ніж раніше, чи готові змінюватися?
Часто кажуть, що в Україні немає гідних лідерів. Однак харизматичних лідерів і у всьому світі небагато, це рідкісне явище. Коли закінчилася Друга світова війна, були Черчілль, Де Голль, Де Ґаспері. А сьогодні не тільки в Україні, але і у всьому світі важко знайти людей, яких можна порівняти з велетнями тієї епохи.
В Україні ситуація складна тим, що у нас немає культури політичного лідерства, а хотіти демократії ми почали лише нещодавно. Лідер — це людина, яка хоче більшого, яка знає, чим обдарована, яка виступає рушієм позитивних процесів і пробуджує в оточуючих бажання досягати своїх цілей. У нас же досі багато хто, кого ми хочемо бачити лідерами, бажають бути багатими. І це погано.
За відмову виконувати наказ: В АТО офіцер ЗСУ підстрелив п'яного підлеглого
П'яного дебошира доставили в лікарню Бахмута, де надали необхідну медичну допомогу.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Нетверезого військового довелося покарати.
У розташуванні одного з підрозділів, що входять до складу сил Антитерористичної операції, група військовослужбовців у стані алкогольного сп'яніння, відмовилася виконувати наказ командира і вела себе агресивно, в результаті чого той змушений був застосувати зброю.
"Реагуючи на ситуацію, командир підрозділу зробивши три попереджувальні постріли в повітря, а згодом попереджувальні постріли в землю, здійснив постріл по ногах агресивного нетверезого військовослужбовця", - повідомляє прес-центр штабу АТО.
П'яного бешкетника доставили в лікарню Бахмута, де надали необхідну медичну допомогу, його діагноз - вогнепальне кульове поранення нижньої третини правої гомілки нижньої стопи. "У той же час лікарями медичного закладу засвідчено, що під час поранення потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння, у його крові було виявлено 1,29 проміле алкоголю", - зазначили в штабі АТО. Обставини події з'ясовуються, на місці працюють представники військової комендатури Бахмута і поліцейські.
В пам'ять про великого актора: У Києві в річницю смерті Леоніда Бикова з'явився мурал на його честь
Фасад будинку, в якому жив актор, прикрасив художник Микола Янок.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У вівторок, 11 квітня, виповнилося 38 років з дня смерті відомого українського актора Леоніда Бикова. До цієї дати художник Микола Янок прикрасив фасад будинку, в якому жив актор, символічним муралом.
"Коли я вперше побачив меморіальну табличку на будинку по вулиці Туманяна, 8, мені стало соромно, і захотілося якось її оживити, що чи", - зізнався автор муралу. - Це кадр зі знаменитого фільму "В бой идут одни старики", де він в образі комполка Титаренка. Тут ще буде нотний ряд і 15 зірочок. Думаю, до завтра закінчу".
За словами чоловіка, ініціатива вшанувати пам'ять актора таким чином була його власна. Деякі мешканці будинку допомогли фінансами на фарбу.
Леонід Биков трагічно загинув в автомобільній катастрофі під Києвом 11 квітня 1979 року, йому було лише 50 років.
У будинку на вул. Туманяна, 8, актор проживав в 1975-1979 роках. Леонід Биков дуже любив рибалити на Русанівському каналі - міг сидіти за вудкою годинами.
Місцеві жителі згадують, що у нього ніколи не було "зоряної хвороби", і, незважаючи на свою популярність, він був доброзичливим. Часто ходив у магазин, де купував докторську ковбасу - дуже вже він її любив.
Водій маршрутки: Вияв людської доброти
Здавалося, маршрутка аж ніяк не те місце, де можна виявити любов до ближнього, надто водіям. Тим не менш, і серед них знаходяться ті, хто знаходить можливість - ну, хоча би потішити дітвору.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] olko.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Патріоти України" наводять приклад водія луцької маршрутки №9 Василя Гордійчука, про якого писали "Волинські новини". Третій рік поспіль він пригощає своїх малих пасажирів цукерками. Три роки тому в нього народилась онучка. ВасильЛеонтійович кинув палити, і замінив тютюн цукерами
"Одного разу в салоні розплакалася маленька дитинка. Аби її втішити, дав малечі смаколик. Дитина була задоволена, заспокоїлася. Від цього було приємно і мені, бо дитяча радість не зрівняється ні з чим. Звідтоді так і повелося...", - розповідає добрий водій. Цукерки у нього лише для дошкільнят та першачків. Старшим дітям, вважає батьки і так дають гроші в школу, тому ті самі можуть придбати солодке. Щодня на цукерки витрачає 30-40 гривень, але каже, що це того варте, навіть більше - дитячі усмішки безцінні.
"Люди часто цьому дивуються, особливо коли я кажу, щоб взяли "здачу" для дітей, - розповідає водій. - Дехто вже звик. Кажуть, тільки моїми цукерками малечу в школу можна заманити.
Тисяча пасок і п`ять тисяч великодних яєць для бійців АТО
Патріарх Філарет освятив великодні дарунки для захисників Вітчизни, які воюють на Донбасі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Як повідомляють "Патріоти України", Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив тисячу великодніх пасок і 5000 яєць. Сьогодні їх відправлять на Донбас нашим бійцям. Освячення відбулося біля собору Святої Софії, за присутності священнослужителів, волонтерів, родичів загиблих в АТО.
В Україні зросла інфляція. Що найбільше здорожчало
Найбільш відчутно підстрибнули ціни на електроенергію, одяг та взуття.
Нацбанк констатує, що в Україні в березні показник інфляції зріс до 15,1% порівняно з торішнім березнем. Зростання до лютого становить 1,8%. А від початку 2017 року, порівняно з груднем, інфляція становить 3,9%. За прогнозами Світового банку, за підсумками року показник зросте до 10%.
Найбільше в березні зросли тарифи на електроенергію - на 28,1%. Також здорожчала квартплата (на 4,4%) та водопостачання (на 0,2%). Ціни на гарячу воду, газ та центральне опалення залишилися незмінними.
У середньому на 10,5% продавці підвищили вартість одягу та взуття.
Послуги транспорту здорожчали на 0,7%, зв'язку - на 2,5%, освіти - на 0,2%. Продукти харчування та безалкогольні напої в березні стали дорожчими на 1,1%, алкогольні напої та тютюнові вироби - на 1,3%.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Павло Якимчук півтора року прослужив у розвідці, а повернувся додому без військової форми, без посвідчення учасника бойових дій і побитий
Тепер він відкрив будівельну фірму, в яку приймає на роботу побратимів
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Киянин відкрив будівельну фірму, в яку приймає на роботу побратимів, які повернулися з війни. Про це написав Ігор Осипчук «ФАКТЫ»
— Еще когда я был на передовой под Авдеевкой, решил: вот вернусь домой, реанимирую свою строительную фирму и буду брать на работу участников войны, прежде всего тех, кто получил контузию (таким ребятам сложнее трудоустроиться, чем остальным — работодатели опасаются проявлений у них последствий контузии), — говорит ветеран АТО из Киева 30-летний Павел Якимчук. — Я вернулся с фронта осенью прошлого года, и хотя стартового капитала у меня не было, работу фирмы наладил. В моем коллективе ответственным отношением к делу отличаются как раз ветераны, имеющие контузии, — понимают, что устроиться на другое место им будет сложно.
«Пиццерию, которую мы отремонтировали, посетили мэр Киева с министром иностранных дел Великобритании»
— Одно из самых популярных в Киеве мест встречи боевых побратимов — пиццерия PIZZA VETERANO, — продолжает Павел Якимчук. — После дембеля я стал частенько там бывать, познакомился с ветераном АТО, который открыл эту пиццерию, — Леонидом Остальцевым. Мы с ним подружились, ведь оба являемся активистами ветеранского движения. В конце прошлого года Леня подыскивал новое помещение для своей пиццерии. Позвонил мне: «Есть на примете несколько зданий, давай вместе их посмотрим». Побывали по всем адресам из его списка и выбрали помещение в доме по улице Софиевской, 8, — оно больше, чем предыдущее, и место бойкое (рядом майдан Незалежности). Леонид, конечно же, знал, что я уже набрал ребят в свою строительную фирму, и они готовы приступить к работе. Так что заказ на капитальный ремонт на Софиевской отдал нам.
До войны моя фирма успешно выполнила несколько крупных заказов. Но затем я на три года ушел из бизнеса (занимался волонтерской деятельностью, воевал), и вот теперь создал новый коллектив из ветеранов АТО — чтобы помочь парням адаптироваться к мирной жизни. Кстати, в подборе людей помогает волонтер Роман Синицын. Мы сидели в кафе, и я рассказывал, что ломаю голову над тем, как возобновить работу фирмы. Рома тут же разместил сообщение в социальных сетях о том, что нужны ветераны АТО, имеющие строительные специальности. После несколько дней мой мобильный был буквально горячим от огромного количества звонков. Так я в считаные дни собрал внушительную базу данных претендентов на рабочие места.
Время поджимало — пиццерию планировали открыть через полтора месяца. Моей команде пришлось трудиться в две смены. Уложиться в отведенные нам 45 суток не удалось — справились за пятьдесят. В последнюю неделю я сам переодевался в спецовку и помогал ребятам. Конечно, из-за спешки мелкие огрехи были, но в целом получилось очень даже неплохо — Леонид и я остались довольны результатом. Кстати, побывавший недавно в Украине министр иностранных дел Великобритании Борис Джонсон пообедал с мэром столицы Виталием Кличко в PIZZA VETERANO.
Из 20 человек, которые участвовали в ремонте пиццерии, сейчас работают у меня только трое — с остальными пришлось расстаться.
— Почему?
— Мои требования предельно простые: вышел на смену — трудись, причем на трезвую голову. Если я приезжал на объект и видел, что хлопцы распивали пиво, увольнял их, ведь без дисциплины нормальной работы не будет. То, что эти ребята — ветераны АТО, не дает им права безответственно относиться к делу. Я говорю своим людям: «На фронте, когда нам что-то было нужно, звонили ангелам-хранителям — волонтерам, и они привозили. Отвыкайте от этого. Теперь мы — гражданские люди, на кусок хлеба должны зарабатывать сами». Сейчас у меня трудятся 25—30 человек (количество людей зависит от объема работ) из разных регионов.
*В пиццерии PIZZA VETERANO есть коллекция воинских нарукавных знаков. Возле нее сфотографировались на память Павел Якимчук (слева), Леонид Остальцев (в центре) и их побратим Александр Хаджинов
— Какие профессии в вашей фирме самые востребованные?
— Маляры, штукатуры, каменщики. Сейчас мне нужен хороший сантехник. Если у ветерана АТО нет строительной специальности, я готов взять его в обучение — главное, чтобы человек добросовестно относился к делу и не пил. Кстати, один побратим, который никогда не брал в руки мастерок, буквально за день научился класть кирпич. Он так старательно и качественно трудился, что за пять смен заработал шесть тысяч гривен.
— Чтобы наладить работу предприятия, брали кредит в банке?
— Не рискнул. Но в конце марта Леонид Остальцев познакомил меня с человеком, согласившимся оказать материальную поддержку моей фирме. Ветеран АТО владелец инвестиционной компании «Каштан-2000» Сергей Позняк дал на полгода беспроцентную ссуду в 55 тысяч гривен. И на днях закупил классные немецкие инструменты.
Еще один человек помог с транспортом — разрешил пользоваться своим микроавтобусом. А потом продал мне его в рассрочку.
— А у вас какая специальность?
— Учился на слесаря по ремонту автомобилей и газоэлектросварщика. Потом уехал на заработки в Москву, и там из меня сделали классного электрика. Поэтому, когда вернулся в Украину, открыл фирму по монтажу и ремонту электрического хозяйства. Со временем расширил бизнес за счет выполнения работ по строительству. Дела шли хорошо, пока не началась российская агрессия. Мне тогда пришлось продать одну из своих машин, чтобы рассчитаться с коллективом.
«Вес оружия и снаряжения, с которыми шел на боевое задание, достигал 52 килограммов»
— Тогда, в 2014 году, недалеко от моего дома открылся офис волонтерской организации «Дарницька громадська варта», — продолжает Павел Якимчук. — Я познакомился с ее активистами, стал ездить с ними в зону АТО как волонтер, вкладывать свои деньги в покупку припасов для бойцов. Бывало, собственные вещи отдавал солдатам. Например, подъезжаем к блокпосту, а там стоит воин в тапочках. На мне же добротные берцы. Снимаю их и отдаю парню. В Счастье как-то увидел бойца в дешевом мало от чего защищающем бронежилете. А у меня «броник» был классный, вот и отдал его хлопцу — ему нужнее.
В конце лета 2014-го набрался решимости идти воевать. Супруга, конечно, была категорически против, становилась в дверях, раскинув руки крестом, чтобы не пустить. Но у меня такой характер: если что-то задумал, то во что бы то ни стало выполню это. Выбрал добровольческий батальон «Айдар». Но там мне даже военный билет не выдали, просто занесли фамилию в блокнот. Думал тогда: не дай Бог, со мной случится непоправимое, жена останется с четырехлетней дочкой без помощи государства. Гибель нашего командира стала для меня сигналом, что из «Айдара» нужно уходить.
Зимой 2014—2015 года занимался волонтерской деятельностью, а весной пошел в военкомат записываться добровольцем. Меня зачислили в 12-й отдельный батальон 26-й артиллерийской бригады. Был пулеметчиком, командиром взвода гранатометчиков, а когда объявили набор во взвод разведки, стал его бойцом. Слышал, что пять процентов людей на Земле испытывают постоянную нехватку адреналина. Я, пожалуй, из их числа. Это одна из причин того, почему пошел в разведвзвод. Кроме того, служить там — это честь для солдата.
*Павел Якимчук полтора года прослужил в разведке
— Прошли курс специальной подготовки?
— Конечно. Но вначале был отбор — не каждый ведь подойдет для разведки. Прежде всего, проверялись психологические качества (умение сохранять самообладание в сложных ситуациях, работать в команде, быть находчивым, наблюдательным) и выносливость. Вес снаряжения, с которым мы выходили на задание, иногда достигал 52 килограммов: только бронежилет весит почти 15 кило, плюс автомат с подствольным гранатометом, 10 магазинов с патронами, 10 зарядов для гранатомета… По утрам мы час выполняли комплекс силовых упражнений. Поначалу после первых 20 минут едва не валились с ног, но со временем втянулись. Занимались на полигоне. Тренировки совмещали с выполнением боевых задач. Например, до обеда учеба, а вечером — выход на задание.
— Часто приходилось проникать на территорию, контролируемую противником?
— Да, это нужно для сбора информации: замаскировался и наблюдаешь, сколько машин проехало, какая численность личного состава на ротном или взводном опорном пункте врага, когда там проводится ротация… Если во время выполнения задания начался дождь, ты не можешь накрыться целлофаном или иным водонепроницаемым материалом — звук ударяющихся о них капель может услышать неприятель. Капли, падающие на форму, в которую ты одет, тоже издают шум. Поэтому в таких ситуациях мы обязательно маскировались травой.
Солдатские сухие пайки разведчики на задания не брали, поскольку они запакованы в шуршащую обертку. Предпочитали высококалорийные батончики, заматывали их в бумагу, не издающую шума. Нередко приходилось голодать. Ведь, отправляясь в разведку, берешь минимум еды. Но вместо суток иногда вели наблюдение два, три дня. То же с водой: специальная фляга рассчитана на два с половиной литра. Как хочешь, так их и растягивай.
— Были случаи, когда вы оказывались на волоске от гибели?
— Бывало. Например, когда осколок от мины перебил шланг от фляги и врезался в бронежилет. Знаете, не хотелось бы вспоминать критические моменты на войне. Мне удавалось почти всю службу в зоне АТО скрывать от мамы, что постоянно рискую жизнью. Рассказывал ей, что служу на армейской бензозаправке в Краматорске. Но она все равно звонила дважды в день. Если я не мог брать трубку, ужасно переживала. Она узнала правду незадолго до моего дембеля. Получилось так, что погиб ее муж-поляк (мама уже 16 лет живет в Польше). Мне дали отпуск, и я поехал на похороны в Варшаву. Там познакомился с маминой приятельницей, которая позже нашла в Интернете информацию обо мне и заявила маме: «Ты можешь гордиться сыном — он служит в разведке». Услышав это, мама закатила мне грандиозный скандал по телефону.
— На фронте у вас был оберег?
— Рисунок дочки. Я вернулся с войны как раз в ее день рождения — первого октября. Правда, явился домой порядком избитый и без удостоверения участника боевых действий. Отлупили меня в Киеве. Расскажу по порядку: я не сообщил жене, когда возвращаюсь, но друзья знали дату и встретили меня в аэропорту. С одним из них я поехал в кафе, немного там выпили, вспоминали боевые будни. Я был в гражданской одежде. В военной форме и грамма спиртного бы не выпил — это моя принципиальная позиция. После кафе мы отправились на такси к другу. Когда приехали, я решил купить в ларьке минералки. Вдруг меня толкнул какой-то тип. Я вежливо сделал ему замечание, но он продолжал вести себя нагло. Закончилось тем, что кто-то, стоявший сзади, повалил меня на землю. Началось избиение ногами. Нападавшие вытащили из моего кармана удостоверение участника боевых действий (кошелек и мобильный телефон не тронули) и быстро скрылись. Таксист сказал, что парни уехали на автомобиле BMW с донецкими номерами. Скорее всего, эти типы услышали в кафе наш с другом разговор, проследили за нами и, выбрав момент, напали. Я тогда получил сотрясение мозга.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українці стали другими в світовому рейтингу котолюбів
Майже кожен другий українець (49%) тримає вдома кота.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українці люблять кішок.
Україна посіла друге місце в світі за кількістю людей, які тримають вдома котів. Про це свідчать результати опитування німецьких соціологів з компанії Dalia Research.....
В ході дослідження було опитано 43 тисячі жителів з 52 країн світу. Майже кожен другий українець (49%) відповів, що тримає вдома кота.
Україна готується до нового перепису населення
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Кабінеті міністрів України зробили заяву про новий перепис населення.
Перепис населення в Україні слід провести найближчим часом, оскільки поки немає жодного іншого альтернативного методу, який може дати більш достовірну картину соціально-демографічного розвитку України.
Про це йшлося під час засідання Міжвідомчої робочої групи з питань науково обґрунтованого оцінювання демографічного розвитку України під головуванням Віце-прем'єр-міністра України Павла Розенка, передає "Урядовий портал".
Так, за словами віце-прем'єра, відповідно до світової практики перепис населення країни повинен здійснюватися кожні 10 років, а в Україні він в останній раз проводилася ще в 2001-му.
Через нестачу, серед іншого, фінансових ресурсів, проведення перепису хоч і призначалося, але постійно переносилося. Тільки перепис населення дає повну картину тих процесів, які відбуваються в країні. І мова йде не тільки про демографічну ситуацію, а про значно ширше коло соціально-економічних показників, - зазначив чиновник.
Додамо, що в засіданні брали участь міністр соціальної політики України Андрій Рева, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України професор, академік НАН України Елла Лібанова, представники Державної служби статистики України, інших міністерств і відомств, а також вчені.
- 31 березня, 2017.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Тисячі простих запорожців три роки тому зупинили колорадську чуму - П'ятигорець
Цей день Україна запам'ятала, як "Яєчну неділю", коли дирявих сєпарів кілька годин поспіль обкидували яйцями та борошном. А могли б і розірвати на шмаття, наголосив волонтер.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Сьогодні в моєму рідному Запоріжжі велике свято!" Про це пише у своєму Facebook волонтер Денис П'ятигорець, передають Патріоти України, продовжуючи:
13 квітня 2014 року тисячі простих запоріжців, при повному паралічі силовиків та розгубленості обласної влади, власними силами зупинили колорадську чуму в місті козацької слави.
Цей день Україна запам'ятала, як "Яєчну неділю", коли дирявих сєпарів кілька годин поспіль обкидували яйцями та борошном. А могли б і розірвати на шмаття. Після цього сєпарська наволоч вже ніколи не підіймала голову в Запоріжжі. (окрім покидька ЄБалицького в Мелітополі).
Пишаюся вами, земляки!!!! Все буде Україна!
Спустя три года после начала войны практически никто не понес наказания за тотальное предательство и саботаж на Донбассе - Казанський
Журналіст наголосив, що весною 2014 року, перебуваючи в Слов'янську після його захоплення терористами Гіркіна зрозумів, що влада абсолютно не контролює ситуацію в регіоні, і що правоохоронці-зрадники відмовляються захищати мир і порядок.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Слов'янськ після захоплення терористами.
"Три года назад началась война на Востоке. 12 апреля 2014 российские диверсанты Гиркина вошли в Славянск и взяли город под контроль, чтобы начать боевые действия." Про це пише у своєму блозі журналіст Денис Казанський, передають Патріоти України, продовжуючи:
В этот день я приехал в Славянск сразу после того, как стало известно, что город захвачен «зелеными человечками». Тогда еще не было понятно, насколько это опасно. Убийства начались потом, в следующие дни.
Первая сцена, которая открылась в городе моим глазам запечатлена на этой фотографии. Два «зеленых человечка» затормозили на въезде в город «Пазик», полный «Беркутовцев» и приказали ментам развернуться. Командир «Беркута» (на фото слева, за «зеленым человечком») немного поговорил с людьми Гиркина и вернулся в автобус. После этого «Пазик» развернулся и уехал.
Менты не предприняли ни малейшей попытки оказать сопротивление захватчикам, хотя на мосту тех было только двое, а в автобусе точно было больше десятка людей.
В этот момент я понял, что власть абсолютно не контролирует ситуацию в регионе, и что правоохранители отказываются защищать мир и порядок. Таким же образом вели себя и местные чиновники. Заехав в центр города, я увидел Нелю Штепу, которая в розовой курточке стояла рядом с вооруженными людьми и говорила, что «всегда будет на стороне своего народа». Правда, вскоре выяснилось, что народ - не свой, а приезжий.
Я хорошо помню ощущения полной беспомощности, которое охватило тогда. Было понятно, что никто ничего не собирается делать, что все местные госструктуры Донецкой области контролируются предателями, которые не собираются защищать ни страну, ни граждан. Спустя три года уже известно, что Гиркин был всего лишь Тараканищем из сказки. Раздавить его банду при желании можно было силами сотрудников нескольких РОВД. Но в тот момент не нашлось никого, кто бы это сделал.
За последующие три года произошло много всего. Но главное, что обескураживает меня сегодня - практически никто не понес никакого наказания за то тотальное предательство и саботаж, которое я наблюдал весной 2014 года.
Уверен, что большинство ментов из того «Пазика» сегодня так и работают на своих местах, как и известный всем перебежчик Голубан, недавно получивший награду из рук президента.
Неля Штепа сидит в СИЗО, но за три года так и не услышала приговор. А мэры соседних городов Донбасса, которые делали ровно то же, что и она - вообще остались на своих местах.
Через месяц мы будем отмечать еще одну печальную годовщину - три года незаконного «референдума». К настоящему времени большинство его организаторов не только не сидят в тюрьме, но и по прежнему находятся в мэрских либо депутатских креслах в подконтрольных Украине городах.
Поразительно, но даже смерть 10 тысяч человек и потеря территорий не заставили власть наказать явных государственных изменников. Вместо этого Донбасс почему-то опять сдали тем, кто в 2014 году разжигал ненависть, устраивал массовые беспорядки и призывал в Украину войска другого государства. И теперь мы опять сидим и ждем, когда там рванет в очередной раз. Ведь уже сейчас ясно, что предатели с легкостью предадут нас всех еще раз, если им вдруг представится такая возможность.
Я считаю такую позицию властей натуральным скотством по отношению к жителям подконтрольной части Донбасса, а также к тем, кто за него воевал и погиб. Преступники должны быть наказаны.Установить их вину достаточно легко, поскольку имеются многочисленные доказательства и свидетельские показания. Нет только политической воли президента, который сегодня командует силовиками.
Думаю, ее и не будет, если не будет давления со стороны общественности. Поэтому нам придется надавить. Придется напоминать о том, что произошло и требовать, чтобы государство выполнило свои функции. Послезавтра, в пятницу, 14 апреля - годовщина официального начала АТО. В этот день, в 12:00 мы с Егор Фирсов хотим провести митинг у здания Администрации президента на улице Банковой, чтобы напомнить гаранту Конституции, что он вообще-то гарант. А значит, должен наказать тех, кто организовал неконституционный «референдум», повлекший гибель людей.
В первую очередь мы зовем всех, кто как и мы, выехал из Донбасса из-за войны и до сих пор не может вернутся. Важно, чтобы в первую очередь звучал голос этих людей. Именно жители Донбасса должны особенно настаивать на том, чтобы люди, которые разрушили их мирную жизнь, ответили за все. Но это вовсе не значит, что киевлянам приходить не нужно. Приходите все! Это важно! Иначе сценарий 2014 года может повториться. И пострадает не только Донбасс - пострадает вся страна.
Долгие годы в Украине звучало требование «услышать Донбасс». При этом всякий раз имелось в виду, что Донбасс имеет какую-то особенную позицию в пику всей остальной Украине. Я призываю впервые за весь период независимости услышать украинский Донбасс. Тот Донбасс, который весной 2014 года выходил на митинги за единую Украину. Хватит сдавать регион врагам Украины!
Донецк с Луганском мы потеряли. Но еще не поздно защитить Мариуполь, Краматорск и Северодонецк. Пятница, 12:00, Банковая 11 (администрация президента). Приходите все. И давайте, пожалуйста, обойдемся без политической символики.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вважалося, що великодній церковний дзвін має властивості лікувати і здійснювати мрії
Комплекс Великодніх свят починався на Благовіщеня і закінчувався на Рахманський Великдень, відомий ще як поминальний та навський тиждень
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ми можемо більше не постувати перед Великоднем, не ходити в церкву на всю ніч, а паски купувати в магазині, але традиції свої предків треба знати, бо лихо тому народові, який не знає, чим він колись жив
Як стародавні українці готувалися до Великодня, що має бути на столі і у великодньому кошику, коли готувати паски і у що вірили наші пращури Depo.ua попросив розповісти кандидата філологічних наук, доцента кафедри фольклористики Національного університету ім. Шевченка Олесю Наумовську, повідомляють Патріоти України.
ВЕЛИКДЕНЬ. ДОХРИСТИЯНСЬКА ВЕРСІЯ
Великдень з одного боку – одне з основних християнських свят. З іншого – це свято має потужне язичницьке дохристиянське коріння, що прослідковується абсолютно в усіх обрядах і атрибутиці, тому і розмову треба починати з Великодньої дати. Її обчислюють наступним чином: від весняного сонцестояння простежується час, коли відбувається перший повний Місяць і в наступну неділю після нього маємо Великдень.
В старовину Сонцю надавалося колосальне значення, а весняне сонцестояння вважалося календарним початком року. Календар утворився ще тоді, коли наші пращури навчилися відзначати по Сонцю і Місяцю кращий час для полювання та риболовлі. Потім, перейшовши до відтворюваної форми господарства, вони звернули увагу, що фази Сонця й Місяця впливають ще й на врожай.
Календар подібний до колеса і поділений на фази сонцестояння – наші предки вірили, що коли воно відбувається, межа ніж світами (небесний, наш земний, і підземний) стає настільки тонкою, що дуже легко відбувається між цими світами перехід. Тому у Великодніх святах простежується й культ загиблих пращурів.
Комплекс Великодніх свят починався на Благовіщеня і закінчувався на Рахманський Великдень, відомий ще як поминальний та навський тиждень.
БЛАГОВІЩЕННЯ. ЗЕМЛЯ ГОТОВА РОДИТИ
За уявленнями наших пращурів (а ми в цій розповіді будемо спиратися тільки на народне, не релігійне) земля і небо є немов шлюбною парою, які свого часу були розведені, але рано чи пізно сходяться. Небо запліднює землю вологою і далі вона має відпочивати. І як чоловікові не можна турбувати жінку, так до Благовіщеня заборонялося щось із землею робити, впливати на неї чимось гострим: орати, копати.
На Благовіщеня весна остаточно поборює зиму, земля вже вважається такою, що готова родити і з цього часу (але не на саме свято) дозволялися її обробляти, контактувати з нею. І старі і молоді обов'язково мали вийти босоніж і потоптати ряст – вважалося, що як топтатимеш ряст, то увесь рік будеш мати силу. Навіть дуже стареньких виносили і ставили на травичку, щоб вони "ще рік ряс потоптали", тобто прожили ще рік.
Дівчата починають водити біля церкви кривого танцю, ідуть шукати пролісок – дівчина, яка його знайде, буде красивою і щасливою. Водою із вкинутим туди проліском дівчата вмивалися, також вважалося, що це дасть красу.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
До Благовіщеня господарі виносили вулики, виганяли з хліва худобу – всі та все мало стати під сонце.
Якщо казати про суміш церковного і народного, освячену проскурку з церкви бджолярі розмішували з медом, землероби із землею і розкидали по чотири боки городу. Тобто усі дії цього періоду мали функцію замовляння на майбутнє, прогнозування майбутнього добра.
ВЕРБНА НЕДІЛЯ. ПАЛИЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ
Кожного року в соцмережах підіймається тема, чому Неділя саме вербна, якщо згідно з біблейськими історіями Ісуса, який в'їхав в Єрусалим на ослику зустрічали пальмовими гілками. Мабуть, вербна через те, що пальма в наших широтах не росте.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В цей час актуалізувалася плодюча сила природи, верба має неперевершену здатність до "воскресіння", родючості – застроміть її будь-де, і верба оживе, розквітне. Тому саме вона, пояснює Олеся Наумовська. Наші пращури наділяли вербу неперевершеною здатністю надавати життєву силу. Треба було з'їсти вербового "котика" ще по дорозі з церкви додому – тоді матимеш силу з верби на увесь рік, і всіх кого зустрінеш, особливо рідних, треба було гілочкою верби "посікти".
Вдома господар торкався вербовою гілкою всієї худоби, її застромляли на городі, щоб мати добрий врожай, обсаджували сад і водойми. Вперше на вигін худобу виганяли вербовими гілками, перед тим як випікати паски, вербовою гілочкою розпалювали піч.
Свячену вербу наділяли здатністю розганяти грозові хмари, гасити пожежі, захищати людину під час далекої подорожі. В домовину покійникові також клали шматочок верби, особливо бабі-повитусі, яка вважалася тою, хто переводить людину до світу живих - їй клали вербову гілочку, щоб вона могла відганяти потерчат, бо вона ж перебуває на межі світів.
СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ. ПАСКА ЯК ДИТИНА, БОЖЕСТВО І ФАЛЛІЧНИЙ СИМВОЛ
В цей тиждень аскеза мала бути особливою, це відмова не тільки від скоромного та статевих стосунків, а й від будь-яких примх, задоволень та пустощів. Повний контроль і влада над собою.
Починаються приготування до Великодня. В Чистий четвер господині викидали з хати увесь мотлох, наводили лад, робили писанки і крашанки (крашанка - однокольорове варене яйце, писанка – пуста яєчна шкарлупка, вкрита малюнками). Яйце вважалося символом всесвіту – як наші пращури в давнину знали, що всесвіт дійсно має форму яйця?!
Також в четвер випікали паски. Первинно, так само як і інші народи, ми перейшли від людських жертвоприношень до тваринних, потім - до ритуальної їжі і паска - це жертовний ритуальний хліб, рефлексія первинних обрядів жертвопринесення. Нагадаємо, що в давнину самому великодньому хлібу надавалося значення божества. Божеству приносили жертву, зазвичай дівчину. І в давнину жінки, коли ставили паски до печі, підіймали поділ спідниці, таким чином немов віддаючись, ніби здійснюючи символічний акт з хлібом-божеством.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Якщо ви звертали увагу, паска в нас і має фалічний вигляд – відповідну форму, ще із вершечком, ще і вкрите білою глазур'ю.
Хлібу надається велике значення і тому, що він випікається в печі, яка для наших пращурів була символом жіночого лона. Вони вірили, що немовля, тобто зародок життя, випікається в утробі матері як хліб в печі. Тісто – це борошно, замішане на воді. Вода – це символ жіночого начала, а вогонь – чоловічого. Тобто під час випікання хлібу відбувалося поєднання чоловічого та жіночого начал.
Ну і всі знають, що під час випікання пасок господиня обов'язково мала бути у відповідному настрої, думати про хороше, не стукати-не грюкати, в хаті мало бути чисто, тихо і спокійно.
В Страсну п'ятницю заборонялися будь які роботи. До виносу плащаниці навіть їсти не можна було.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В суботу господиня готувала решту страв до великоднього столу: смаженину, холодець, вареники, обов'язково щось сирно-молочне, ковбаси, інші наїдки, і збирала великодній кошик, із яким родина йшла до церкви. Кошик вкривався спеціальним рушником, який використовували тільки на Великдень і коли починалися пологи в жінки, щоб полегшити їй муки. До кошика клали паску чи кілька пасок, крашанки і писанку, сир, масло, м'ясо, хрін (він символізував міць) і сіль як символ достатку в домі. Вина не клали.
ВЕЛИКДЕНЬ. ЯК ПРАВИЛЬНО РОЗГОВІТИСЯ І ШВИДШЕ ВИЙТИ ЗАМІЖ
У Великодню ніч з суботи на неділю християни йшли на церковну службу всенощну. Вбиралися в найкращі, за можливістю нові строї, якомога ошатніші. В міфологічних уявленнях є оце постулювання першого, віра, що як зустрінеш перший день, так і проживеш впродовж року. Вважалося, що на великодню ніч неможна спати, інакше увесь рік ходитимеш сонний і кволий. Поки тривала служба, біля церкви палили багаття – воно також є символом життєвої енергії, тому дбали про те, щоб воно не згасло.
Повертаються з освяченим додому. Були й ті, хто одразу після розговіння знов біг назад до церкви, щоб бути поряд, коли почнуть бити у дзвони. Вважалося, що великодній церковний дзвін має властивості лікувати і здійснювати мрії. А ще краще було самим у дзвони бити, якщо такі, наприклад, на дворі біля церкви є – особливо якщо дівчина незаміжня, а хоче заміж, їй треба дзвонити у церковні дзвони на Великдень. Це діє, присягаюся!
Так от, повертається родина з великодньої служби, господар із кошиком стає на порозі і тричі промовляє: "Христос воскрес!". Він немов би то приносить у свій дім цю звістку і всі мають відповісти "Воістину воскрес", потім він обходить все своє господарство із молитвою, а після того родина сідає за стіл.
Розговіння починають з освяченої паски або крашанки. Першу крашанку розрізають на стільки шматочків, скільки членів родини є за столом (з'їдати цей шматок треба мовчки), залишали шматочок і для померлих, а якщо впродовж року померло кілька родичів, то стільки шматочків, скільки померло. Починаючи їсти паску, зрізали з неї "шапочку" - оцей вершечок віддавали корові, щоб було багато молока.
На Великдень у гості приходили свати - молодят всаджували на покуті, молодий називав дружину на "ви" і мав власноруч годувати. Старі виходять дивитися як сонце грає – вірили, що воно робиться синім, зеленим, червоним.
Випивали за столом дуже мало - в українців не було такої традиції пиячити, а дві години після великоднього застілля ще й не пили води, бо вірили, що в такому разі коли будеш жати, спрага не мучитиме.
Після сніданку молодь йшла гуляти на двір.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Залишки ритуального снідання заборонялося викидати, їх або закопували в такому місті, де ніхто не ходить, кидали у воду, щоб пішло за водою. Ці залишки також наділяли особливою силою: кістки з поросяти закопували, щоб град нічого не побив, кістками з риби, перемеленими на порошок, лікували шлункові кольки, свяченою сіллю лікували худобу а хроном – зуби в людей.
ПОНЕДІЛОК. МОКРІ ТА ЩАСЛИВІ
Понеділок після Великодня називалиполив'яним, молодь обливала одне одного водою, качалася на гойдалках. Це також частина старовинного ритуалу - коли межа між світами зменшується і відбувається легкий перехід, після ритуальних дій треба відсторонитися від іншого світу, пройти певні етапи очищення. Вода (обливання) і вітер (гойдалки) довершували очищення.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ. ЗАГАДКОВІ РАХМАНИ
Закінчується великодній цикл Рахманським Великоднем, його ще називають поминальним тижнем, провідною, навською неділею. В цей час остаточно розмежовуються світи, необхідно провідати своїх померлих і передати їм звістку, що прийшов Великдень на землю. Для цього приносили три крашанки, їх треба було покатати по могилі, потім шкаралупу закопати, а саме яйце віддати птахам – наші пращури вірили, що саме птахи переносять душі померлих у вирій, на оту рахманську землю. Так само і паску могли покришити в землю або залишити птахам.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Рахмани радіють Великодню", гравюра Марчела Олінеску
Ще яйцеву шкаралупу пускали за водою – вважалося, що вода є каналом між світами і може провести дари до іншого світу, до рахманів (рахмани — за українським народним повір'ям, мешканці міфічного краю, праведні християни; рахманами називали й індійців і я схиляюся до того, що таким чином згадувалися наші прапрапращури).
Посмішка весни: У мережі показали, як в Ужгороді зацвіла сакура
Світлини цвітіння японської вишні опублікував у соцмережі голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Ужгороді розпочалося цвітіння сакур, яких в місті налічується близько двох тисяч. Фотографії цвітіння японської вишні опублікував на своїй сторінці в Facebook глава Закарпатської обласної адміністрації Геннадій Москаль..
Значна частина дерев знаходиться на Православній та Київській набережних, які простяглися вздовж річки Уж. Це найдовша в Європі алея, засаджена сакурами. Цвітіння цих рослин - яскрава подія, яка щороку приваблює в Ужгород тисячі туристів.
Слід зазначити, що сакура була масово висаджена Ужгороді у 1923 році. У той час влада Чехословаччини, до складу якої входило Закарпаття, активно розвивала мікрорайон Галагов, який сьогодні є центром Ужгорода.
Цей район в той час був болотистою місцевістю, багатьом рослинам цей ґрунт не підходив. Саме тому вирішили висаджувати сакуру, яка успішно прижилася в м'якому закарпатському кліматі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Христос Воскрес!!!
Як створюють великодні кошики
у закарпатській Ізі
Великдень... Великий день! Кожна родина цього дня бере до рук Пасхального кошика, наповненого Божими дарами, та поспішає до Божого храму для освячення. Але майже ніхто не замислюється над тим, звідки та як потрапив до нас цей кошик...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Село Іза (Хустський район, Закарпатська область) - столиця лозоплетіння в Україні. Вздовж траси тут продають неосяжну кількість різноманітних плетених виробів із рослинних матеріалів. Вироби звідси везуть на продаж далеко за межі області.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Кошики, меблі, візочки для ляльок, крісла-гойдалки - все це знаходиться на постійній торгівельній виставці. Тільки у еділю всі селяни ідуть до церкви та слідкують, щоб ані праці, ані торгівлі у селі не було в цей день. До речі, навіть місцевий священик займається ремеслом лозоплетіння.
Майстри приймають і ексклюзивні замовлення. Вони порадять хороший дизайн, та й розкажуть про всіх своїх інших цікавих клієнтів - іноземців, священиків тощо.
Олько Сколівський пише: "Основным видом сырья в лозоплетении являются одно- и двухлетние побеги кустарниковой вербы. На территории села Иза на сельскохозяйственных угодьях не выращивают пшеницу, картофель и другие сельхозкультуры, здесь на полях растут исключительно вербовые кустарники, особенно возле реки.
Заготовкой лозы-прута местные занимаются с ноября и всю зиму по март, когда начинается сокодвижение, включительно. Летом прут хуже. Прутики сразу шкурят и сушат. Весь осенний и зимний прут стараются как можно быстрее ошкурить, высушить и по мере возможности сварить. Несваренный прут хранят в холодном месте и в течение зимы потихоньку варят.
В промысле занята вся семья от мала до велика, независимо от того, где ты работаешь и чем занимаешься: в милиции, в школе преподавателем, ученик, студент, в районной конторе, в больнице – без разницы, у каждого члена семьи есть свои строго обозначенные функции и обязанности.
В селе по центральной улице ворота всех домов открыты и не видно ни одной собаки в дворах. Их в селе не держат. Сельчане говорят, что посетителей необходимо привлекать, а не отпугивать".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Традиції плетіння з лози тут передаються з покоління в покоління ще з XIX століття. Колись цим займалась тільки одна родина, а тепер лозоплетіння – це головна робота майже всіх тутешніх селян.
Лозоплетіння - одне з найдавніших ремесел на Україні. В Україні найдавніші пам’ятки плетіння зберігаються у музеях Києва, Львова та в інших містах. Датуються вони кінцем ХVIII та початком ХIХ ст. Але насправді найважливіші техніки плетіння були відомі ще у кам’яному віці. Наші пращури уміли виплітати місткості для зберігання зерна. У період Київської Русі виготовлялися ажурно плетені господарські вироби. Доказом цього є використання плетінчастих візерунків у багатьох рукописних книгах та в ювелірних виробах. З XV ст. почали виплітати чоловічі головні убори, які відрізнялись за дизайном. В XIX столітті на Україні були створені навчальні майстерні-школи. Зокрема в селі Нижнів, Івано-Франківської області, у місті Сторожинці , що на Буковині, у селі Іза. Також по всій Україні проходили виставки-ярмарки.
Плетені вироби з лози належали до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри. Найбільше значення цього ремесла в тому, що воно забезпечувало потреби повсякденного життя багатьох поколінь. З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики. Розвитку лозоплетіння сприяла і наявність у достатній кількості матеріалу. Техніка плетіння передавалась як спадок.
Особливо ажіотаж тут відчувається напередодні Великодня, коли закарпатці поспішають купувати нові кошики для святкового освячення. Продають в Ізі різні - від малих до великих за ціною від 30 гривень. Але крім них тут продають крісла, стільці та різні сувеніри.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цвітіння сакури в Ужгороді.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Весняний Ужгород. Квітують сакури - справжній р Айская сад в Закарпатті 2017
Починаючи з середини березня, квітучі парки і вулиці різних міст Японії вражають уяву приголомшливими видами всіх відтінків рожевого. Це цвіте сакура ! Сакура є національною квіткою Японії (неофіційними), але сьогодні вона поширена і в інших країнах, в тому числі і в Україні, на Закарпатті.
Щоб побачити цю красу не обов'язково їхати до Японії. Це чудо природи ви можете побачити своїми очима на заході України в невеликому містечку Ужгород . Тут сакура цвіте в 20-х числах квітня - першій декаді травня . Цвітіння сакури короткочасне, триває воно приблизно 2 тижні. Офіційні дні цвітіння сакури в Ужгороді традиційно відзначають з 25 квітня до кінця травневих свят. У 2015 році цвітіння почалося раніше на цілий місяць. Що цікаво, сакура, яка зацвіла першої в 2015 році в Ужгороді, вже цвіла взимку (через аномально теплу погоду). Тоді туристи і городяни з великим подивом підходили до неї, щоб сфотографуватися ... Після чергового похолодання були побоювання, що дерево загине, але в середині березня сакура знову почала цвісти.
У 2016 році магнолії в Ужгороді зацвіли ще в кінці березня, а сакура почала цвісти на початку квітня.
Пропонуємо подивитися віртуальний тур по весняному Ужгороду
Відвідавши Ужгород , ви побачите, як місто, в буквальному сенсі слова, перетворюється в райський сад: тисячі дерев сакури зацвітають ніжно-рожевими квітами. Оскільки японська вишня цвіте великими суцвіттями, вона асоціюється з хмарами, і здається, ніби ужгородські вулички, алеї і дворики оповиті в рожеві хмари.
Надзвичайно хвилююче видовище - пік цвітіння японської вишні, коли голі гілки сакур покриваються пишними шапками рожевих квітів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Квіти сакури означають крихкість і швидкоплинність життя: людина проживає своє життя так само, як падає пелюстка сакури - красиво і дуже швидко. З минулої любов'ю і юністю асоціюється сакура в поезії, а ці теми, погодьтеся, вічні. Цікаво, що ніжні квіти японської вишні використовувалися навіть в якості пропаганди, в спробі підняти «японський дух» за часів Другої світової війни.
Майже одночасно з сакурами в Ужгороді зацвітають білі, рожеві і фіолетові магнолії , розпускаються квіти японської айви .
Багато екзотичні рослини і дерева, привезені з Японії, Аргентини, Афганістану та інших далеких країн заповнили вулиці і дворики граду над Ужем. Але сакури і магнолії в цвету особливо красиві.
Магнолії на Закарпатті привезли приблизно 100 років тому, а японські вишні висадили в чехословацький період. В даний час в Ужгороді росте близько 2000 магнолій та понад 2000 сакур . У 2009 р на Православній набережній, була висаджена алея сакур , яку вважають найдовшою в Європі. По всьому місту зустрічаються і окремі дерева сакури . Декоративну японську вишню завезли до Ужгорода в 1923 році з Відня, і зараз вона росте по всьому місту, але найбільше - на набережній.
Закарпатці з задоволенням розповідають народну легенду про те, як ці екзотичні дерева потрапили в тутешні краї. Якось японці їхали з візитом до австрійського імператора Франца Йосифа I і в подарунок везли сакури . Їхній шлях лежав через Закарпатті, посли зупинилися в Мукачеві на нічліг. Звичайно ж, звістка про візит японців і надзвичайною японської вишні миттєво облетіла все місто. Місцеві жителі вночі вкрали саджанці сакури , а потім продали в Ужгороді під виглядом фруктових дерев. Екзотичних плодів з японської сакури ужгородці, як ви розумієте, так і не дочекалися. Зате, з тих пір це чарівне дерево росте в Ужгороді і радує жителів і гостей міста надзвичайно красивими рожевими квітами. Однак, як уже згадувалося - це всього лише легенди, які часто нічого спільного з реальністю не мають.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Ужгороді під час цвітіння сакури проходить Міжнародний музично-творчий фестиваль "Сакура Фест" , під час якого проводиться чимало заходів: починаючи з висадки дерев сакури , закінчуючи флеш-мобом - запуском в небо небесних ліхтариків в пам'ять про Чорнобиль і Фукусіма. Граф Сакура в цей час стає символом міста, і він відвідує всі події фестивалю, а той, хто першим побачить квітку сакури , отримує титул "Людина року".
Де б сакура ні росла, її цвітіння, безумовно, одне з найкрасивіших весняних явищ природи. Щорічно, щоб побачити це красиве природне явище, в Ужгород з'їжджаються тисячі туристів. Побачивши цвітіння сакури в Ужгороді - відчуєте всю красу цього прекрасного чуда природи!
У війсковій частині Василькова знайшли мертвого бійця з простреленою головою
У військовій частині міста Васильків Київської області у понеділок, 17 квітня,
було знайдене тіло військовослужбовця з вогнепальними пораненнями без ознак життя.
Про це у вівторок, 18 квітня, повідомила прес-служба військової прокуратури Центрального регіону України
«Військовою прокуратурою Київського гарнізону Центрального регіону України
розпочато кримінальне провадження за фактом загибелі військовослужбовця військової частини в місті Васильків (ч. 1 ст. 115 КК України).
Установлено, що 17 квітня близько 17.00 години у військовій частині
знайдено без ознак життя тіло військовослужбовця із вогнепальним пораненням голови та тулуба»,
– йдеться у повідомленні.
Військовослужбовець обіймав посаду старшого техніка групи регламенту та ремонту електронної автоматики
технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини.
На місце події виявлено та вилучено пістолет Макарова,
два магазини до ПМ, 14 патронів, дві кулі та гільзи,
квитанції з ломбарду та передсмертну записку.
Тіло загиблого направлено на проведення судово-медичної експертизи.
Військова прокуратура Київського гарнізону проводить першочергові слідчі дії,
після цього досудове розслідування відповідно до ст. 216, ст. 218 КПК України буде передано до слідчих органів Нацполіції України,
а процесуальне керівництво здійснюватиметься військовою прокуратурою
Війна з Росією: 17 квітня один боєць ЗСУ поранений, 32 обстріли
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
«Ситуація у районі проведення АТО загострюється.
За минулу добу підрозділи російсько-окупаційних військ 32 рази відкривали вогонь по позиціях Збройних Сил України»,
– йдеться у повідомленні.
«За минулу добу один український воїн отримав поранення», – інформували у штабі АТО.
Епіцентром вогневих протистоянь продовжує залишатись Приморський напрямок.
Вогнем мінометів калібру 120-мм та озброєння БМП ворог накривав захисників Новогригорівки.
Оборонців Чермалика противник обстрілював з 82-міліметрових мінометів, а в районі Мар`їнки застосував великокаліберні кулемети.
По морських піхотинцях під Водяним ворог гатив з озброєння БМП, протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів.
З гранатометів різних систем та стрілецької зброї обстрілювали наших воїнів поблизу Широкиного, Талаківки та Павлополя.
У районі Талаківки та Водяного активізувались ворожі снайпери.
На Донецькому напрямку, з 82-міліметрових мінометів, гранатометів та кулеметів великого калібру противник гатив по позиціях поруч Авдіївки.
З протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї вів вогонь по опорних пунктах у районі Шахти «Бутівка».
З кулеметів великого калібру та стрілецької зброї ворог вів вогонь по оборонцях Кам’янки.
На Луганському напрямку, по позиціях поблизу Катеринівки підрозділи російсько-окупаційних військ застосували міномети калібру 82-мм
та автоматичні гранатомети. З протитанкових гранатометів противник вів вогонь по опорних пунктах у районі Новоолександрівки.
Подробиці жахливої ДТП на Коломийщині: 4 молодих людей загинуло, ще 8 у лікарні. ФОТО
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Як повідомляло “Дзеркало Коломиї“, вчора на Коломийщині трапилася жахлива ДТП.
Зіткнення автомобіля “Renault Meganesceniс” та пасажирського автобуса “Тюдів – Івано-Франківськ”
сталося приблизно о 17 годині на межі Косівського і Коломийського районів.
За повідомленням Управління з питань цивільного захисту Івано-Франківської ОДА,
на момент ДТП у салоні автобуса знаходилось 14 пасажирів, інформує Курс.
У результаті аварії 27-річний водій “Renault Meganesceniс” та троє його пасажирів загинули на місці.
Серед них 19-річна дівчина, 26- та 27-річні хлопці.
До Коломийської ЦРЛ госпіталізовані 22-річний пасажир “Renault”, у нього ЗЧМТ, СГМ,
рвана рана обличчя та 15-річний, у якого травма грудної клітки та закрита травма живота.
Також до лікарні з різними травмами госпіталізовані водій та 5 пасажирів автобуса.
60-річний водій автобуса «БАЗ А079.23» отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівого стегна,
перелому кістки тазу, травматичний шок та госпіталізований на лікування в Коломийську ЦРЛ.
Серед госпіталізованих пасажирів 17-річний юнак,житель села Розтоки Косівського району,
отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми,
20-річний житель села Смодна Косівського району, отримав тілесні ушкодження у вигляді травми спинки носа,
24-річний житель міста Івано-Франківськ, отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин лівої гомілки,
29-річна жителька міста Івано-Франківськ, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, травму спини,
19-річна жителька міста Косів, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коли сумно тобі — посміxнись! Коли біль на душі — поділись! Коли радість навколо — радій! Коли друг зажуривсь — пожалій! Коли серце коxає — неxай! Коли щастя немає — бажай! Коли любиш когось — не мовчи! Коли важко тобі — закричи! Коли жити не хочеш — терпи! Коли крила розкрились — лети! Коли ворог образив — пробач! Коли горе спіткало — поплач! Коли щастя зумієш знайти, СПРОБУЙ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Печаль свою я п’ю до дна…
Стривай хвилино - ти сьогодні вічність!
Твердять уста: «Моя вина…»
Звучить молитва гучно і трагічно…
Пробач мені мої гріхи!
Моя вина стара лише росла з віками…
Ми потопали у вогні,
І лють цвіла як маків цвіт між нами…
Благаю, небо, відпусти!
Ми одягли важкі ворожості кайдани…
Помилуй, прошу, й збережи.
Той міст, що стане між оцими берегами!
Моя вина! І це знаю я,
Що в церкві та костьолі янголи одні витають.
Печаль я мовчки п’ю до дна,
І знову прощення і миру всім благаю…
Почують ту молитву тут і там,
І відгукнеться слово у серцях гарячих:
«Moja wina…» і «Моя вина…»
Я вірю, Боже, ти обом таки пробачиш!
Світлана Пазиченко ©
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Україна розквітне, коли президент почне добувати для свого народу, а не для себе"....
Олена Ксантопулос відзначає, що кожен президент намагався за час своєї каденції нажити для себе багатства.
"Зараз напишу дивний пост. Дивився одним оком якусь там передача. Думав про своє. І раптом Андрій Новак каже цікаву річ. Я не знав. Коли розвалився СРСР в 1991 році, ООН зробила оцінку всіх 15, республік які стали колишніми. Оцінювали за різними параметрами. В тому числі, і економічний. Так ось, на момент розвалу, економіка України оцінювалася як 7-а в світі! Економіка Росії була п'ятою", - зазначає Olena Ksantopulis, передають Патріоти України. Далі пропонуємо вам ознайомитися із цікавими фактами мовою оригіналу публікації.
Это ж как надо было красть у самих себя, чтобы спустя 25 лет побираться у МВФ! Это как надо было постараться всем пяти с позволения сказать президентам, чтобы не величие Украины крепить и продвигать, а держаться исключительно за наше колониальное прошлое, прогибаясь под военную российскую базу в Крыму, под российского министра Обороны и сдачу национальных интересов вдоль и поперек! Это как надо было постараться, чтобы обвалить национальную валюту почти втрое, убив бизнес и обнищав народ!
Это какую совесть надо иметь, чтобы Мартыненко, обокравшего страну на 17 млн. долларов, отпустить под круговую поруку сганьбивших себя министров и депутатов, а парня, разорвавшего портрет президента-коррупционера и враля, держать за решеткой несколько лет! Нет, о какой совести я говорю? Этого понятия для нашей власти просто не существует. Его нет. Нас, народа, для них тоже нет. Они ведут себя так, как будто они одни в ванной комнате. Они раздеваются, моются, испражняются, чешутся, сношаются и все так, как будто одни. Нас они в упор не видят! Поэтому и происходят такие непотребства, как сегодня с Мартыненко.
Мы для них всего лишь проблемы с раскраденным пенсионным фондом. Мы для них те, кто должен освободить землю и поскорее выехать или помереть...
Да что ж мы за страна такая?! Нет, страна великая, это однозначно. Что ж мы за народ такой? Почему у нас никак с величием не получается? На уровне народа мы можем подняться до недосягаемых духовных высот, а на уровне власти, которую выбираем, тут же оказываемся в самой грязи...
Тут некоторые говорят, что дело в языке. Как только заговорим все по-украински, так и все сразу станет на свои места. Нет, язык это только одна из составляющих. Как насчет нашего достоинства? Нашего единства, в независимости от того, на каком языке мы говорим? Нашего не восприятия этой поганой власти, уже практически угробившей Украину? Как насчет того, чтобы осознать себя, наконец, не слабыми и неспособными, отдавшими Крым без единого выстрела, пресмыкающимися постоянно в минском и нормандском форматах, а сильными и самостоятельными?
Господи, что ж это за проклятие такое... Почему мы, наконец, не выберем среди себя вожака, который будет добывать вместе с нами, а не красть у нас?!
Опублікував: Ярослав Степанов
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Партизани взяли на себе відповідальність за вибух у Луганську
Вибух пролунав о 00:27 по вул. Калугіна, 9, де знаходиться "військкомат" терористів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Партизани Луганська заявили, що вночі 23 квітня підірвали будівлю військкомату у Жовтневому районі Про це йдеться на сторінці партизанів у Facebook...
У повідомленні йдеться, що вибух пролунав о 00:27 по вул. Калугіна 9. "Даною акцією ми попереджаємо посібників російських окупантів - зважитеся поповнити ряди зрадників, будьте готові поліпшити якість українських чорноземів не тільки на передовій, але і в глибокому тилу! Там, де вас не дістануть ЗСУ, дістанемо ми", - йдеться у повідомленні.
У Києві вандали сплюндрували могилу Лесі Українки
Вандали викрали бронзові елементи з пам'ятника Лесі Українки на Байковому кладовищі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На Байковому кладовищі невідомі пограбували могилу видатної української поетеси Лесі Українки.
Вандали викрали бронзові елементи з пам'ятника Лесі Українки.
На місці події працює слідчо-оперативна група.
Могиила поетеси Лесі Українки — пам'ятка історії національного значення, 1913 року, розташована в Києві на Байковому кладовищі (старому), дільниці № 3.
У 1939 на могилі встановлений надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті, скульптор Галина Петрашевич.
"За копеечную подачку "на рыло" придется заплатить несопоставимую цену"
Всього за 300 гривень деякі члени суспільства продовжують виявляти готовність зображувати кого завгодно, називатися "рилом" і покірно виконувати роль "м'яса", прекрасно розуміючи, що своїми діями запрошують в свій будинок смерть, вогонь і руйнування.
"Как известно, в Одессе 13 апреля была предотвращена очередная проплаченная фейковая акция. Организаторами очередного шоу планировалось проведение якобы протеста болгарского этнического нацменьшинства, проживающего в Одесском регионе. Это далеко не первая провокация в Одессе и, к сожалению, далеко не последняя враждебная акция, нацеленная на дестабилизацию ситуации в регионе. Тут ничего нового и ничего неожиданного. И это сфера для работы соответствующих спецслужб", - пише журналіст Валентин Орєхов у своєму блозі на liga.net, передають Патріоти України, та продовжує:
"Хочется остановиться на другом - на людях, готовых за копейки выполнять роль потешных марионеток в срежессированном представлении с сомнительным содержанием и непредсказуемыми последствиями. Судя по видеоматериалу, отснятому на месте планируемого "протеста", пришедшие участники акции явно не относятся к низшим социальным слоям общества, живущими случайными грошовыми подаяниями и криминальными "заработками". Ну, никак присутствующие статисты не тянут на статус нищего попрошайки.
При этом, они выразили согласие за незначительные деньги быть МЯСОМ - пищей для раздуваемого пожара вражды и ненависти в нашем и без того страдающем от войны и прочих стрессов обществе. Унизительное определение "мясо" в этом контексте я неслучайно не взял в кавычки - именно так, мясом без кавычек, назвали пришедших на акцию людей в своей электронной переписке организаторы и кураторы неосуществленной провокации.
"По 300 гр на рыло" - вот так планировали организаторы провокации отблагодарить пришедших участников. Всего за 300 гривен некоторые члены общества продолжают изъявлять готовность изображать кого угодно, называться "рылом" и безропотно выполнять роль "мяса", прекрасно понимая, что своими действиями приглашают в свой дом смерть, огонь и разрушения. Это же за гранью логики и здравого смысла. Может пора задуматься над своими действиями и, наконец, уяснить тривиальную истину о бесплатном сыре... Ведь, за копеечную подачку "на рыло" придется заплатить несопоставимую цену. Люди, пожалуйста, эволюционируйте и перестаньте быть "мясом" в чужой игре".
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
З 25 квітня електропостачання окупованої Луганщини буде припинене, - директор Луганського енергетичного об'єднання Грицай
З 25 квітня ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (ЛЕО) припинить поставки електрики в окуповану частину Луганської області.
Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на "Інтерфакс-Україна", про це заявив генеральний директор компанії Володимир Грицай в ефірі "Луганського обласного телебачення".
"Ми отримали документи від ДП "Енергоринок", які підтверджені документом з Міненерговугілля за підписом міністра Ігоря Насалика, що з 25 квітня буде повністю припинено перетік електроенергії на неконтрольовану сторону. Відповідно, зараз наші технічні служби проводять певні заходи, і з 25 квітня, з нуля годин, перетік повинен бути повністю відключений", - сказав він.
Грицай додав, що в тому числі буде припинена подача електроенергії для потреб "Попаснянського водоканалу".
Нагадаємо, раніше Грицай заявив, що в 2015 році Кабмін Арсенія Яценюка зобов'язав ЛЕО поставляти електроенергію на непідконтрольні території. У 2016 році Кабмін Володимира Гройсмана змусив компанію щомісячно поставляти на окуповані території електроенергію на 300 млн грн, оплачуючи її "Енергоринку" з надходжень від споживачів з підконтрольної території.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] schyny_bude_prypynene_dyrektor_luganskogo_energety chnogo)
"Подвиг Ісуса, який повторюється на нашій землі": Ківа вважає, що юні бійці АТО спокутують гріхи усієї країни
На його думку, так зване очищення триватиме, допоки у нас не з’явиться "одна спільна позиція".
Смерть юних бійців АТО на Донбасі – подвиг Ісуса. Таку думку під час шоу Double Ять на ONLINE.UA висловив підполковник поліції, радник голови Міністерства внутрішніх справ Арсена Авакова, колишній очільник Департаменту протидії наркозлочинності Ілля Ківа, передають Патріоти України.
За його словами, бійці АТО спокутують усю гріховність країни, таким чином очищуючи її. А це без крові неможливо. "Коли ми бачимо цих 18-20-річних хлопчиків, які йдуть на фронт і гинуть – це і є подвиг Ісуса, який повторюється на нашій землі. Адже вони фактично забирають всю гріховність своїми життями. Вони купують або продовжують наше майбутнє. Це жертва країни. Не існує в природі очищення без крові", – зазначив Ківа.
На його думку, так зване очищення триватиме, допоки у нас не з’явиться "одна спільна позиція". "Скільки ми нагрішили, стільки й будемо розплачуватися. Але ми маємо це зрозуміти. Коли це на всіх нас зійде, я не знаю. Коли ми зрозуміємо, що відбувається всередині нашої країни, коли у нас буде одна спільна позиція, Людський гнів не можна втримати, як би нам не говорили про диктатуру, про поліцейську країну — це історії тих, кому зручно нас тримати в узді. Коли ми зрозуміємо, і ми знову вийдемо, нас не втримати", – переконаний Ківа.
Чорнобильська катастрофа: Фото мутантів шокують
Рівно 31 рік тому на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який став причиною найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
26 квітня 1986 року сталась одна з найжахливіших в історії ядерних катастроф - 31 рік тому в 1:24 прогримів вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Долі людей були зруйновані, адже почалася масова евакуація жителів міста Прип'ять..
В результаті вибуху реактор був повністю зруйнований, а в атмосферу викинуто близько 190 тонн радіоактивних речовин, частина з яких опинилася в повітрі.
Пожежа тривала два тижні. Від наслідків опромінення загинули десятки тисяч людей, а здоров'я мільйонів мирних жителів України, Білорусі та Європи було підірвано.
Вчені з усього світу протягом 60 років вивчали процес мутації і прийшли до висновку, що мутантів не існує. Але все ж в інтернеті можна знайти ряд шокуючих фотографій, від яких пробігають мурашки по шкірі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 4e7f4358992e574_500.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 3926f3470a1cfa7.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] 53ee7e1110a7787_500.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Дотягнуть не всі: В Україні підвищуватимуть пенсійний вік
Пенсійний вік однозначно будуть підвищувати, бо він нижчий, ніж в Європі. Там жінки виходять на пенсію в 64 роки, чоловіки - в 65.
Уряд повинен у найближчі місяці впровадити пенсійну реформу. Повний перехід на трирівневу пенсійну систему становить 30 років. Про це Gazeta.ua розповів економіст Андрій Новак...
"Єдиний негативний момент пенсійної реформи, – це те, що з нею настільки затягнули. Якби пенсійна реформа була проведена ще в перші роки Незалежності то вже сьогодні перед урядом і державою не стояло б питання про проблеми забезпечення пенсіонерів", - каже Новак.
Накопичувати пенсію краще в державних банках, щоб була гарантія повернення коштів. Щоб не втратити гроші через інфляцію достатньо буде банківських відсотків. "Більшість недовіряє банкам. Мовляв, покладемо гроші, а вони зникнуть. Насправді це не так. Гроші працюватимуть. Зараз по депозиту дають 20% річних. Цього достатньо, щоб захиститись від інфляції", - сказав економіст.
Один з трьох накопичувальних рівнів обов'язково має бути у кожного українця. Таким чином українці зможуть накопичувати відсоток від зарплати, а також це простимулює їх отримувати легальну зарплату, а не "в конвертах".
"На перший пенсійний рівень нараховуватиметься відсоток від зарплати. Інші два рівні є добровільними, сама людина вирішує, скільки може собі дозволити туди відкладати. Виходячи на пенсію, у вас буде три гаманці – один стандартний і два накопичувальних. Розмір пенсії залежатиме від того, як людина працювала і скільки отримувала. Тобто, буде хоч трохи справедливо. На відміну від сьогоднішньої ситуації, коли одна група пенсіонерів отримує велику пенсію, а всі інші – мінімальну. Пенсійний вік треба буде підвищувати, бо він нижчий ніж в Європі. Там жінки виходять в 64 роки, чоловіки в 65", - додав експерт.
"На кордоні велике угруповання і підтягнуті госпіталі": Марчук розповів про можливі сценарії вторгнення РФ в Україну
Росія може наступати з двох сторін через Херсон і через Маріуполь, вважає екс-міністр оборони.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Росія не піде на повномасштабний фронтальний наступ на Київ, але може спровокувати українську владу на введення воєнного стану, що буде означати оголошення війни РФ. Про це в кулуарах II Українського форуму з питань оборони і безпеки заявив екс-міністр оборони, представник України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук, передають Патріоти України з посиланням на Сегодня.
"Росія може не піти в повний наступ, але вона може спровокувати ... Ми знаємо, що головне на сьогодні для Росії - це сухопутний коридор на Крим. А це значить Маріуполь та інше. І вона це планувала і цього не приховувала. І ми знаємо - Турчинов про це сказав, і військові добре знають, - що Росія сконцентрувала серйозні військові структури на кордоні з нами", - розповів він.
Марчук зазначив, що на російській території до українського кордону підтягнуті військові госпіталі.
"Коли велике угруповання стоїть на кордоні з наступальною структурою, з наступальною військовою технікою, без авіації, - танки, артилерія тощо. І підтягнуті госпіталі, таке вже було, вони таке вже робили, - три польові госпіталі прямо на нашому кордоні ... для військового фахівця зрозуміло, що готується щось таке, що вони передбачають багато поранених", - пояснив він.
Марчук допускає проведення Росією невеликої акції військового характеру "може навіть з двох сторін з Криму через Херсон, і з півночі через Маріуполь", щоб спровокувати політичне керівництво України на прийняття "правильного законного рішення" про введення режиму воєнного стану у всій зоні від Харкова до Херсона і Миколаєва.
Екс-міністр вказав на норму закону, згідно з якою введення режиму воєнного стану вимагає вказування країни-агресора.
"Не Захарченко ж агресор чи Плотницкий ... І Росія вже трактує, якщо буде введено військовий стан, це буде означати, що Україна оголосила війну Росії. Насправді з точки зору міжнародного права це неправда. Росія не піде на фундаментальний фронтальний наступ на Київ, але може спровокувати українську владу", - підсумував він.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Шлях до безвізу пройдено майже до кінця
В ходе голосования на уровне послов государств-участников, состоявшегося сегодня, Совет Европейского союза полностью поддержал идею либерализации визового режима между странами ЕС и Украиной. Этот этап голосования был предпоследним.
Что касается окончательного предоставления Украине безвизового режима, то для него необходимо также провести аналогичное голосование на уровне послов, но в Киеве этот момент склонны считать всего лишь формальностью.
Ожидается, что с середины июня гражданам Украины, оформившим биометрические загранпаспорта, не придется оформлять визу, отправляясь на короткий срок в страны ЕС. Либерализация не будет распространяться на рабочие визы, однако её выгоды смогут оценить многочисленные туристы (например, отправиться на выходные в страны Восточной и Центральной Европы из Украины можно за 40-120 евро, а виза стоила ещё 35 евро на человека) и бизнесмены.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
За поставки електроенергії з РФ у "ЛНР" заплатять російські споживачі, - "КоммерсантЪ".
Поставки електроенергії з РФ у "ЛНР" запишуть у втрати Федеральної мережевої компанії (ФСК, входить у "Росмережі"). За розрахунками аналітиків, це підніме тариф ФСК на 2,5%, а споживачі РФ переплатять 2-4,6 млрд руб. на рік.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це пише "КоммерсантЪ".
Як стало відомо російському виданню, 30 квітня "Рада ринку" (регулятор енергоринків) на заочному засіданні наглядової ради має затвердити схему компенсації за "гуманітарні поставки" електроенергії з РФ у "ЛНР". Цю інформацію також підтвердили джерело в Міненерго РФ і два джерела в мережевому комплексі.
З 25 квітня "Укренерго" (володіє мережами і є оператором енергосистеми України) повністю припинило подачу електроенергії в непідконтрольну Києву "ЛНР". Після цього Москва заявила, що буде постачати Луганську енергією в рамках "гуманітарної підтримки", але конкретна схема поставок і їх оплати не розкривається.
Також читайте: "Укренерго" повністю припинило електропостачання тимчасово окупованої території Луганщини, - голова компанії Ковальчук
Внесення "луганського" питання до порядку денного наглядової ради ініціювало Міненерго, йдеться в пояснювальній записці. Суть пропозиції полягає в тому, що поставки в "ЛНР" будуть списуватися на технологічні втрати ФСК. Зростання цих втрат компенсують коефіцієнтом у формулі розрахунку тарифу ФСК (єдина ставка 319 руб./МВт год для Єдиної енергосистеми Росії).
"Схема розмиє поставки електроенергії в "ЛНР" по всьому російському енергоринку. Основне навантаження через оплату тарифу ляже на всіх споживачів, крім населення", - говорить джерело російського видання (це також не зачепить споживачів, ізольованих від ЄЕС Росії).
Формально при розрахунку ставки тарифу на передачу по магістральних мережах ФСК буде враховуватися підвищувальний коефіцієнт на втрати в 1,1203. За розрахунками Наталії Порохової з АКРА, це підніме тариф ФСК на 2,5%.
У пояснювальній записці до питання зазначається, що коефіцієнт "відображає співвідношення втрат електроенергії в мережах єдиної національної енергетичної мережі в попередні два роки". Економічні наслідки від прийняття змін не оцінювалися, йдеться в документі.
Читайте також на "Цензор.НЕТ": Уряд РФ вирішив постачати електроенергію в ОРЛО, - Гризлов
Схема почне діяти з 30 квітня цього року (але торкнеться постачань з 1 квітня) до 31 травня 2018 року.
Під час транспортування електроенергії по мережах високої напруги ЄЕС Росії ФСК в 2015 році втратила 4,47% від загального обсягу споживання, що еквівалентно 23,5 млрд кВт год. Витрати ФСК на оплату втрат в 2015 році становили 14,3 млрд руб., в 2016 році - 14,7 млрд руб. Наталія Порохова оцінює, що навантаження на споживачів від підвищувального коефіцієнта збільшиться на 4,6 млрд руб. на рік, а обсяг електроенергії, що належить до втрат, виросте на 2,7 млрд кВт год. Федір Корначев із Райффайзенбанку каже, що ФСК сама не переплатить, оскільки втрати включаються в тариф як частина витрат, а списане на втрати споживання "ЛНР" має збільшити платіж споживачів в ЄЕС Росії на 2-2,5 млрд руб., що призведе до зростання кінцевої ціни на 0,1%.
Як зазначає директор Фонду енергетичного розвитку Сергій Пикін, коефіцієнт дозволить ФСК "укласти поточні втрати в нормативні (планові втрати компанії в 2016 році, згідно з наказом Міненерго, повинні становити 4,1%)".
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] osiyiski_spojyvachi_kommersant)
Український "Грім": У КБ "Південне" заявили про завершення розробки оперативно-тактичного ракетного комплексу
Генеральний конструктор КБ "Південне" Олександр Дегтярьов розповів ракетний комплекс "Грім" вийшов на стадію остаточного доведення ракети, дальність польоту якої становить від 250 до 450 км.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім" перебуває на стадії остаточного доведення ракети. Про це повідомив генеральний конструктор КБ "Південне" Олександр Дегтярьов, передають Патріоти України ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])з посиланням на Військовий навігатор України.
За його словами, нині підприємство веде розробку семи проектів в інтересах українського війська. Один із них — оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім», який вийшов на стадію остаточного доведення ракети. До речі, дальність її польоту становить від 250 до 450 км.
Окрім того, в роботі перебувають і проекти високоточних крилатих ракет наземного і корабельного базування, дві системи ППО з радіусом гарантованого ураження цілі до 150 км (з перспективою до 200–250 км).
До того ж, заводчани здійснюють модернізацію ракетних систем залпового вогню.
Олександр Дегтярьов також додав, що випробування ракетного комплексу має проводитися в Україні, тож треба шукати місце для полігона. При цьому генеральний конструктор КБ "Південне" зауважив, що, на жаль, ці роботи ведуться не за державною програмою, а за рахунок недержавної допомоги Україні.
Українці отримують повістки в армію: кого, коли і на скільки заберуть у військо
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Призовна кампанія буде проходити в Україні до кінця травня, призовуть понад 14 тися
В Україні проходитиме весняний призов на строкову службу в армію. Всього, згідно з постановою уряду, військові комісаріати по всій країні повинні закликати більше 14 тисяч українців у віці до 27 років. Сайт “Сегодня” з’єднання єднання зясував, кого і коли відправлять на службу в армію.
Коли і кого призвуть
Терміни покличу визначає президент, а кількість призовників – уряд. Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким весняний призов в армію пройде в квітні-з’явилися в місті, а осінній – у жовтні-листопаді. Цієї весни військкомати закличуть більше 14 тисяч українців по всій країні. Найбільше – у Дніпропетровській області (1480 осіб), а найменше у Луганській – 210 юнаків.
Ще кілька тижнів тому з Дніпра на строкову службу відправили перших 100 хлопців. Призовна кампанія триває – військові комісаріати розсилають повістки, старшокласники проходять медичну комісію. Якщо під час мобілізації воєнкоми зустрічали українців з повістками біля супермаркетів, прохідних пунктів на заводах і зупинках – то зараз від “рейдів” практично відмовилися. Як пояснили в одному з районних комісаріатів, потреба “ганятися” за призовниками відпала. План за кількістю “новобранців” значно скоротився.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
“У нас, наприклад, на область за четверту хвилю часткової мобілізації був план 2800 чоловік. І це тільки мобілізація, а ще був призов на строкову службу! Щоб ви розуміли, план треба виконувати.
А що робити, якщо людина не йде по порядку? Зараз у нас план всього 520 строковиків. І якщо під час мобілізації могли відправити у зону АТО, строковики всі служать в пунктах постійної дислокації – на Донбас їх не відправляють. Тому зараз всі проходити в штатному режимі – розсилаються повістки, люди приходять.
Ніхто ні за ким не ганяється. Якщо ухиляється, то ми реєструємо і направляємо до правоохоронних органів”, – розповіли в одному з районних військкоматів в Запорізькій області.
Весняна призовна кампанія обійдеться українському бюджету в 46,5 мільйона гривень. Левову частину від цієї суми (45,2 мільйона) роздадуть новобранцям в якості одноразової матеріальної виплати.
Так, кожному призовнику покладено допомогу в розмірі 3200 гривень. У минулому році розмір допомоги був “прив’язана пов’язана язаний” до мінімальної зарплати, але після підвищення мінімалки чиновники прийняли рішення не виплачувати дві мінімальні зарплати, а два прожиткових мінімуми.
Якби в закон про “Про військовий обов’язок і військову службу” не внесли правки, в цьому році розмір допомоги для призовників досяг бі 6400 гривень, а бюджет призовної кампанії довелося б збільшити в два рази.
На даний момент на кожного призовника військкомат отримує 93 гривні. Чим більше призовників, тим більше бюджет військкомату. В армію забирають українців від 20 до 27 років. Для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях термін служби складі до 18 місяців. Для українців з вищою освітою магістра (спеціаліста), – до 12 місяців.
Хто має право на відстрочку і як покарають тих, хто ухиляється
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
За ухилення від призову на строкову службу (ст. 335 ККУ) загрожує обмеження волі на строк до трьох років. Як зазначає юрист Юрій Зюгманд, на ділі ухильниками “світить” умовний термін. При цьому адвокат зазначає, по закінченню умовного терміну судимість знімається. Якщо ж військовозобов’язаний не з’єднання єднання явився за повісткою до військкомату, не заявивши в комісаріат про зміну місця проживання, йому загрожує штраф у розмірі 85-119 гривень. За повторне порушення – від 170 гривень до 255 гривень. До слова, згідно із законом, роботодавці зобов’язаннями зобов’язаннями зобов’язані сповіщати військкомати про своїх співробітників призовного віку. (Ч. 4 ст. 34 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25.03. 1992 року № 2232-XII).
Хто має право на відстрочення від служби:
=Тим, хто утримує непрацездатну матір або батька або іншого родича.
=Має дитину віком до трьох років
=Самостійно виховує дитину без матері)
=Має двох і більше дітей
=Має вагітну дружину або дружину-інваліда
=Є сиротою
=Має тимчасові проблеми зі здоров ям
=Якщо брат служить в цей же час в армії
=Молодше 21 року і при цьому здобуває освіту на денній формі
=Вчителям (на весь період роботи за фахом)
=Медикам (на весь період роботи за фахом)
=Священикам (на весь період роботи за фахом)
=Поліцейським (на весь період роботи за фахом)
=Підозрюваних у кримінальних злочинах
Хто може отримати звільнення від призову в армію:
=Непридатні за станом здоров’я
=Молоді люди старше 27 років
Ще одна можливість “відкосити” від армії – хабар воєнкому. Так, кілька тижнів тому на хабарі у 600 доларів (16 тисяч гривень) попався в. о. військового комісара одного з районів Запоріжжя, повідомляють в поліції.
У Києві з призовників беруть більше. За даними правоохоронців, кілька днів тому на хабарі в 900 доларів (24 тисячі гривень) попався співробітник медичної комісії в одному з військкоматів Київської області.
Юрист Олександр Плохотнік впевнений: навіть якщо немає правових підстав для відстрочки від армії – давати хабар не варто. “Звичайно, я як юрист, іншої відповіді дати не можу – хабарі давати не можна.
А хто може вам гарантувати, що цей військовий комісар не попадеться через два дні, і вашу справу не переглянуть? Є багато правових підстав не йти в армію – наприклад, вступити до вищого навчального закладу”, – розповідає юрист.
Військову мобілізацію оголошувати не планують, але в армію можуть забрати українців з дипломами.
В цьому році, як розповіли в Генеральному штабі, в армію також можуть забрати українців віком до 43 років, які закінчили військову кафедру.
Служити вони будуть півтора року зі збереженням за собою робочого місця.
Призів українців з військовими званнями на службу, в тому числі, дозволить замінити тих контрактників, які вирішать звільнитися. Як пояснила начальник управління комунікацій і преси Міністерства оборони Оксана Гаврилюк, на строковиків рішення призивати українців з вищою освітою і званням не вплине. Як припускають в Генштабі, можуть закликати приблизно чотири тисячі українців, які закінчили військові кафедри. При цьому військкомати будуть враховувати сімейні обставини.
“В даному випадку мова йде про офіцерів первинних посад у підрозділах на рівні взводу або роті. Наразі кількість таких посад обмежена, ми навіть теоретично можемо залучати менше відсотка від загальної кількості офіцерів запасу. Тому, тім офіцерам запасу, яким буде пропонуватися служба по заклику, скажімо так, пощастить”, – пояснили в Генштабі.
У той ж час проводити часткову військову мобілізацію в 2017 році не планують. Зараз звільнених у запас бійців заміщають контрактники. Як кажуть в Генштабі, рішення про чергову хвилю мобілізації в цьому році може прийняти тільки президент. Однак до тих пір, поки ситуація на Донбасі кардинально не загострилася, такої необхідності немає.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Війна триває-бізнес процвітає.
Чого насправді вартують слова президента
Наша влада нагадує алкоголіка, який постійно клянеться, що перестане пити, але згодом знову зривається і приходить додому під пристойним градусом, а зранку знову клянеться, що це був останній раз. Впродовж 25-ти років кожен президент розповідав нам, що потрібно ще трішки потерпіти і стане краще, все що потрібно зробити -це поставити відмітку у бюлетені. Всі пам'ятають ющенківське «Бандити сидітимуть у тюрмах», чого, як ми знаємо, не сталось, потім євроінтеграцію від Януковича, і нарешті безвізовий режим Порошенка, продаж бізнесу, та АТО за один день. І знову від українців вимагали лише віддати свій голос. Всі політики періоду вже незалежної України масово обіцяли соціальні блага, не пропонуючи реальних варіантів і стратегій виконання своїх обіцянок, лише з часом змінювали їх в залежності від актуальності. Вчора була актуальна євроінтеграція, Янукович говорив про неї, сьогодні актуальними стали реформа поліції і безвізовий режим і всі підконтрольні владі канали почали розповідати про це. Та повернемося до бізнесу, який Петро Олексійович обіцяв продати. Продаж фабрик «Рошен», зокрема на території РФ, був одним з головних пунктів передвиборчої кампанії БПП, який мав бути виконаний ще в перші дні президентства. Натомість українці знову стали жертвами своєї доброти та довірливості, вчергове залишившись біля розбитого корита. Фабрика у російському Ліпецьку далі знаходиться у власності президента і хоч йшлось про продаж всього бізнесу, так як наявність останнього не дозволяє брати участь у політиці, Порошенко продовжує відкривати фабрики «Рошен» на території агресора. Нещодавно ще один завод «Рошен» з'явився у Челябінську, де вже почався набір на трудові вакансії. «Євро і долари, що йдуть до Росії можуть повернутись у вигляді куль та снарядів»,- відзначив Петро Порошенко, вочевидь наголошуючи, що до мільйонів рублів податків, які він сплачує країні-агресору ця формула незастосовна. Поки що жити по-новому став лише президент, непогано збагатившись не лише на солодощах, але й на своєму банківському бізнесі, заробивши за перші дні війни 365 мільйонів доларів. Звичайно ж нічого з цієї суми не було інвестовано в економіку, а успішно виведено в офшори. На чиєму боці президент, якщо він не інвестує у вітчизняну економіку, але активно відкриває фабрики на території РФ, де й сплачує податки і працевлаштовує громадян держави-ворога? Якщо бізнес президент не поспішає продавати, що було його передвиборчою обіцянкою, то чого нам справді варто від його обіцянки «АТО за один день» - підписання ще більших капітулянтських угод, чи одразу розміщення військових баз РФ в Одесі та Маріуполі, з якого, між іншим, намагаються вивести один з найбоєздатніших підрозділів?
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Україна потребує мілітаризації",
Ігор Лосєв зазначив, що у державі потрібно створити діючу систему територіальної оборони.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Бійці ЗСУ.
Протягом трьох років війни політолони та військові експерти постійно намагаються переконати українців у неможливості широкомасштабних бойових дій та наступу з боку Росії, посилаючись на міць української армії, зазначають Патріоти України з посиланням на Ігора Лосєва. Дивна річ: раніше нам казали, що вона десь на другому місці, якщо не на першому, а тепер на восьмому... Чому ж так відкотилися? Хоча важко вірити офіційним заявам, коли на власні очі бачиш у численних телерепортажах із фронту безліч зброї часів Другої світової війни в наших бійців. Та й в оборонній промисловості, судячи з усього, лад іще зовсім не наведено. Нещодавно з телеекрана солдат-доброволець зізнався, що до його підрозділу доходить із тилу дві-три бойові машини з десяти, решта ламається по дорозі... Діяльність Укроборонпрому викликає багато запитань, як і політика теплої компанії земляків із Херсона, що ту контору очолюють. А нам пропагандисти Банкової розповідають, що з армією і військовою промисловістю в нас усе гаразд. Пропагандисти такого самого штибу понад 20 років (до подій 2014-го) переконували наше суспільство, що збройна агресія РФ проти України в принципі неможлива. Утім, якщо решта засобів руйнації Української держави, ліквідації її незалежності й суверенітету виявляються невдалими, Кремлю залишиться "останній аргумент королів" – сила. Тоді не врятує Україну нескінченне болото міжнародних судів. До речі, деякі спритні політики зі "стайні" Петра Порошенка, зокрема колишній полум'яний агітатор за "рускій мір" із Одеси, нардеп від БПП Олексій Гончаренко, вже встигли похвалитися великою українською перемогою в Міжнародному суді ООН, який лише прийняв позов від нашої країни до розгляду. Подібний первинний успіх у тому ж таки суді мав раніше й президент Грузії Михайло Саакашвілі, та за кілька років Грузія не отримала там нічого. З огляду на різницю військово-економічних потенціалів, неоднаковий досвід дій держав у надзвичайних обставинах, значно сильніші традиції РФ (із часів СРСР) у тотальній мобілізації економіки та всіх ресурсів (від фінансових до пропагандистських) Україні буде надзвичайно важко втримати російський удар. А треба ж іще мати на увазі слабкість і корумпованість нашої влади, її нездатність ефективно працювати навіть у нормальних умовах, зайве й казати про екстремальні. Згадаймо лишень місячні й більші канікули українського парламенту під час війни... Україна може знову опинитися у стані хаосу, некерованості й неорганізованості, як це вже було в лютому-квітні 2014 року. Часу на нормалізацію управління та налагодження адміністративного апарату може вже й не вистачити. За визнанням секретаря РНБО, а в 2014-му в. о. президента й верховного головнокомандувача Олександра Турчинова, яке він зробив у інтерв'ю ВВС, навесні та влітку 2014 року Україну врятували добровольці своєю самопожертвою (чого ніяк не хочуть визнавати череваті й пихаті генерали, котрі тоді зазнали майже цілковитого провалу). У разі ще одного (масштабнішого) вторгнення Росії в Україну нашу державу зможе врятувати всенародна оборонна війна, міцним "скелетом" якої має виступати система територіальної оборони (СТО), себто мілітарно-адміністративна організація добре підготовлених добровольців-патріотів усіх районів і областей держави, що здатна й повинна стати основою тотальної партизанської війни проти окупації. До речі, не можна виключати внаслідок повномасштабної агресії окупації деяких нових територій України... До цього треба готуватися, використовуючи досвід тотального опору: як національний, так і інших країн та народів. Тут чималий інтерес становить книжка майора швейцарської армії Ганса фон Даха, видана ще 1957 року з вельми промовистим епіграфом генерала (теж швейцарського) Анрі Гізана: "Наш нейтралітет коштує рівно стільки, скільки коштує наша армія". У 1957 році, після придушення повстання 1953-го у Східній Німеччині, після кривавого розгрому угорського виступу 1956-го, небезпека радянської окупації Європи була доволі реальною. 1961-го війська СРСР і США були на межі зіткнення в Берліні, а в 1962-му розпочнеться Карибська криза... Але ще до багатьох пізніших подій, у 1954-му, між містами Куйбишев та Оренбург на Тоцькому полігоні в СРСР відбулося випробовування ядерної зброї на власних військах. Кремль показав світу чи пішов на тотальний блеф, аби запевнити всіх, що застосування атомної бомби й масова загибель власних громадян не є для нього моментом абсолютного стримування. Це означало, що всупереч колосальним жертвам, загарбання Європи стає можливим. Ось чому Швейцарська спілка унтер-офіцерів видала 1957 року книжку "Тотальний опір"... Дуже показово, що нікому в альпійській республіці не спало на думку видавати книжку "Тотальна капітуляція". Ця маленька й дуже заможна країна вже 200 років ні з ким не воює, але є однією з найбільш мілітаризованих держав Європи, і ще тоді, в 1950-их, вона була готова до всенародного опору в умовах радянської окупації... Тож є сенс уважно читати текст Ганса фон Даха. Спасибі львівському видавництву "Астролябія" за український переклад. Швейцарський автор намагався максимально підготувати свій народ до важких випробувань, зокрема позбавити ілюзій (а вони в тогочасній Європі таки ж були) про можливість усе пережити й до всього пристосуватися, вдаючись до компромісів, адже тоді не лише в європейських країнах, а й у США чимало діячів казали: "Краще бути червоним, ніж мертвим". Вистачає в сучасній Україні людей, котрі також розраховують на примирення з ворогом, найбільше їх поміж представників нинішньої української влади. Тому майор фон Дах відверто каже співгромадянам ту правду, яку українська влада й досі побоюється казати суспільству: "З певністю можна стверджувати лише одне: ворог пощади не знатиме. Байдуже,чи йтиметься про життя однієї людини чи десятків, сотень чи тисяч, – якщо того вимагатиме мета, ворог знищуватиме їх без вагань і жалю. На полоненого солдата чекатимуть депортація, примусові роботи або й смерть. Така ж доля судитиметься робітникові, службовцеві, людині вільної професії, домогосподарці. Ворог не робитиме різниці, а досвід недавньої історії вчить нас, що фізичне знищення переможених у той чи інший спосіб неминуче. Просто іноді це знищення розтягується в часі. Офіцер, унтер-офіцер, учитель, редактор, кожна жінка і кожний чоловік, які раніше за певних умов висловлювалися зневажливо проти ідеології ворога, які сповідували перед війною демократичні цінності і служили свободі, закликали до спротиву диктатурі й деспотизму, – всі вони очолять списки осіб, приречених на знищення чи депортацію. Ми мусимо це усвідомити!" В Україні у 2014 році й пізніше багато говорили про необхідність територіальної оборони, але згодом усе це якось вщухло. Або забули, або перейшли до практичних неафішованих справ. Дуже хотілося б вірити в другій варіант. А швейцарський майор 60 років тому писав речі абсолютно актуальні для сучасної України: "Якщо ми хочемо уникнути рабства, то не маємо права відмовлятися від боротьби лише через те, що регулярну армію буде розбито. Уявлення, що війна є справою суто армії і що результат боротьби може визначити перемога або ж поразка війська, застаріле. Сьогодні вже недостатньо боїв регулярної армії"... Саме застарілі поняття намагаються накинути нам в Україні деякі наші західні партнери, домагаючись розпуску добровольчих батальйонів чи розчинення їх в армійських чи поліційних формуваннях. Захист країни не може бути справою лише військових професіоналів, це обов'язок цілої нації. Якщо ж влада України досі не створила системи територіальної оборони, то це засвідчує один факт: власного озброєного народу вона побоюється більше, ніж зовнішнього ворога, з яким розраховує домовитися, не сподіваючись на консенсус з українською нацією. До речі, домовленість із власним народом називається Конституція...
Опублікував: Ярослав Степанов
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Львівський «Грифон» на Донбасі
Війна на Донбасі зажадала залучення великої кількості людських і матеріальних ресурсів. У тому числі й усіх ресурсів Міністерства внутрішніх справ. Так, на сході побували практично всі загони міліції спеціального призначення.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Зокрема й такі доволі «екзотичні» підрозділи як, наприклад, загони судової міліції. Про історію одного з них і йтиметься у статті. У травні 2014 року на Донбас вперше вирушили співробітники спеціального батальйону судової поліції «Грифон» Львівського УМВД. Їх очолював полковник міліції Назар Коминар Перше бойове хрещення «грифонівці» пройшли разом із бійцями колишнього «Беркуту» під Слов’янськом. Далі були будні на блокпостах і боротьба з диверсантами. Так, зокрема, львів’яни затримали журналістів агентства «Russia today» із топографічними картами та великою сумою грошей, які прямували рейсовим автобусом «Москва – Донецьк». Кореспонденти намагалися відкупитися, пропонуючи кілька тисяч доларів США за те, щоб їх відпустили. Проте бійці спецпідрозділу навідріз відмовилися від хабарів і передали затриманих колегам із СБУ Співробітників «Грифону» залучали до охорони громадського порядку на території населених пунктів та стратегічних об’єктів, зокрема, телевежі на Карачуні та госпіталів, аби не допустити туди провокаторів і ворожих агентів. Саме під їхньою опікою перебував штаб антитерористичної операції. Після звільнення Слов’янська одну групу «грифонівців» скерували до Маріуполя, а іншу перекинули до Краматорська. Поліцейські долучилися до патрулювання міст і здійснення пропускного режиму на блокпостах. А їхні колеги, які перебували в Краматорську, здійснювали фільтрацію людей, і разом із бійцями Збройних сил України брали участь у спецопераціях. Так, зокрема, вони неодноразово затримували диверсантів, які переховувалися в помешканнях місцевих жителів. Одного з них працівникам «Грифону» довелося самотужки доставляти до Києва, оскільки виникли побоювання, що його можуть ліквідувати під час етапу. Сепаратист добре володів ситуацією у районі та керував грошовими потоками з окупованої території. «Щодня ми ризикували своїм життям, — пригадує полковник Назар Коминар. — На жаль, не обійшлося без прикрих і трагічних випадків. Адже поруч йшли бойові дії. Якось ми з міліціонером-водієм прапорщиком Олегом Лучком супроводжували гуманітарну місію ОБСЄ до Ізюма. Дорогою туди все обійшлося без пригод. Коли ж ми поверталися до Слов’янська повз кукурудзяні поля, пролунав постріл. Куля прошила Олегові стегно…» У грудні 2014 року російські окупанти обстріляли Краматорськ із установок «Град». Один із снарядів потрапив до гуртожитку, в якому перебували співробітники спецпідрозділу «Грифон». Один із працівників отримав поранення ноги, а інший – стегна. А влітку 2015 року батальйон охопила трагічна звістка. Від ворожої кулі загинув старший прапорщик Іван Сидор. Коли працівник «Грифону» перебував у санвузлі бази, у нього через вікно поцілив диверсант. Пролунало два постріли. Одна з куль пройшла через легеню навиліт. Чоловік впав на плитку та помер від втрати крові…
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Перебуваючи в полоні врятував свій батальйон: Військкор Цаплієнко розповів про скромного бійця АТО
Билися в оточенні, коли не стало сил та патронів, озвірілі «орки» розстрілювали беззбройних українців
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Патріоти України наводять розповідь Андрія Цаплієнка без змін та скорочень. Сьогодні день народження 20-го батальйону (29 квітні.-ПУ). Один з найкращих батів. З тих, що я бачив на фронті. Для мене будь-який підрозділ - це не номер з абревіатурою. І не перелік боїв. А люди. Це Юрій Яницький, позивний «Фаберже». На початку війни він та ще кілька бійців 20-го батальйону відбивалися від навали бойовиків на блокпості біля селища Красний Партизан. Хлопців повністю оточили. По них били танки. Після майже п'ятигодинного бою їх захопили. Пам'ятаєте моторошне відео, де у кадрі Юра та решта полонених сидять в оточенні бойовиків? А ще там знято, як українському капеланові бойовики віддають тіла загиблих у Красному Партизані. Так от, Юрій розповів, що насправді полонених бійців розстріляв в упор один з орків. Юрко назавжди запам'ятував його обліччя. Та й самого «Фаберже» могли розстріляти. Запросто. Бо всі сорок три дні в полоні «Фаберже» проносив на собі... прапор батальйону. Встиг його зняти і заховав під формою. «На щастя, нас не дуже ретельно перевіряли», - каже «Фаберже», посміхаючись. «А якщо би знайшли?» - запитав я його. «Розстріляли би, напевно», - посміхається Юрко. – «За таке вони розстрілюють, бува». Кажуть, підрозділ існує, допоки не втрачено його прапор. Отже, Юрко, можна сказати, врятував цілий батальйон. Подвиг цього відчайдуха якось забутий державою - й досі не відзначений нагородами. Та ми не забуваємо.
З днем народження, «Двадцятка»!!! Слава Україні!!!
У бюджет - зараховано: Відібрані в Януковича гроші зміцнять гривню, - Порошенко
За його словами, після зарахування цих коштів золотовалютні резерви держави складатимуть 18,4 млрд доларів США.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Президент Петро Порошенко запевняє, що вилучені судом 1,5 млрд доларів оточення Віктора Януковича додадуть стабільності національній валюті. Про це йшлося на нараді президента з міністром фінансів Олександром Данилюком та головою Національного банку Валерією Гонтаревою, повідомляють Патріоти України.
([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
За словами Порошенка, на даний момент до держбюджету зараховані вже 1,1 млрд доларів із 1,5 млрд. Це укріплює фінансово-банківську систему, додає стабільності гривні та створює інвестиційну привабливість української економіки.
"Станом на зараз жодної скарги на це рішення (суду – ред.) не надійшло. І так званих власників, які засвідчили свої претензії на ці гроші, так і не з’явилось", - зауважив він.
Президент наголосив, що крім зарахованих на рахунки Держказначейства 1,1 млрд доларів, додатково ще 200 млн доларів у цінних паперах будуть передані Міністерству фінансів, і на цю суму буде зменшено внутрішній борг держави.
"Це не просто збільшує можливості державного бюджету і Української держави щодо відновлення справедливості і інвестування цих коштів в українську армію, укріплення обороноздатності нашої держави та відновлення соціальної справедливості, спрямувавши ці кошти на захист найменш захищених верств населення. А ці кошти також будуть зараховані у золотовалютні резерви держави", - підкреслив Порошенко.
За його словами, після зарахування цих коштів золотовалютні резерви держави складатимуть 18,4 млрд доларів США. Він нагадав, що у 2015 році ця сума була менше 5 млрд доларів.
"Це укріплює фінансово-банківську систему, додає стабільності національній грошовій одиниці. Це буде сприяти інвестиційній привабливості української економіки", - підкреслив глава держави.
Порошенко також наголосив, що цей етап операції завершується, але судові процеси триватимуть і надалі.
"Ми чекаємо ще судових рішень про повернення грошей, які були вкрадені в українського народу, до державної скарбниці", - сказав він.
Голова НБУ Валерія Гонтарева у свою чергу зазначила, що збільшення резервів на 1,1 млрд доларів дуже важливо для забезпечення макрофінансової стабільності нашої держави.
Діючий вулкан Старуня в Івано-Франківській області - унікальний
Він являється не лише своєрідним підземним "барометром", а має ще й лікувальні властивості
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Україні є дійсно унікальне місце - єдиний в світі діючий грязевий вулкан. Про це повідомляє "Вокруг света", інформують Патріоти України. ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В селе Старуня Богородчанского района Ивано-Франковской области на западном берегу реки Большой Луковец, в предгорье Горганы, геологические породы образуют сложный тектонический перегиб, на вершине которого расположен вулкан с высотой конуса около 3 м и длиной глинистых потоков 10-60 м.
Высокая сейсмочувствительность вулкана Старуня проявляется в появлении трещин, провалов, росте порогов и небольших водопадов, грязевом вулканизме, активной динамике газовыделения, а также в неравномерном подъеме — около 1 м за 7 лет.
Старуня реагирует на землетрясения, происходящие в радиусе 3-6 тыс. км в Румынии, Италии, Германии, Ираке, на Кавказе и даже в средней Азии. Этот постоянно действующий подземный "барометр" — уникальное место для изучения особенностей динамики земли, закономерностей формирования полезных ископаемых, прогнозирования землетрясений. Вместе с тем имеющиеся на территории старунского вулкана озокерит, горячие грязи и воды высокой минерализации — обладают ценными лечебными свойствами.
"Сторони війни на Донбасі готують до замороження конфлікту"
Валерій Соловей відзначив, що міжнародна спільнота вже давно готує Україну та Росію до замороження конфлікту.
Росія і США намагаються зрозуміти, чого сторони хочуть один від одного і що вони можуть один одному дати. У тому числі це стосується і питання України. Якщо відкинути всю риторику, то зараз мова йде про заморожування конфлікту на Донбасі, зазначають Патріоти України ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]) з посиланням на Валерія Соловйова. Далі пропонуємо вам ознайомитися із цікавими фактами мовою оригіналу публікації.
Заморозить - это означает прекратить стрелять. То есть добиться, чтобы на линии соприкосновения прекратить военные действия. Потом обменяться пленными и тому подобные вещи. То есть разделяют проблему - первое, замораживание, а второе - решение самой проблемы. Стороны отдают себе отчет, что замораживание - это предварительно необходимый шаг. Это, конечно, не означает разрешение проблемы, но такой результат сейчас был бы лучше, чем ничего.
Не исключаю, что это возможно при определенных условиях. При определенных условиях, видимо, предполагают, в том числе, возобновление каких-то экономических отношений между самопровозглашенными республиками и Украиной. Я не очень пока представляю, каким будет этот комплекс услуг, но какой-то есть. России довольно накладно содержать эти республики.
Касательно последних действий (по снабжению электричеством оккупированных районов Луганской области. - ред), то тут у России просто не было выхода. Надо было помогать. Но это не означает, что это делается с желанием. Это же создает ряд проблем.
Один из главных вопросов - кто кому впихнет Донбасс - и разрешение проблемы не представляется возможной. И американцы это хорошо понимают. Могу вам дословно процитировать: "мы хорошо понимаем, что Россия и Украина заинтересованы только в части Минских соглашений. То есть Россия в одних пунктах, а Украина в других. Никто не заинтересован в выполнении соглашений полностью".
Но возобновление экономических связей скорее было бы в интересах обеих сторон.
Опублікував: Ярослав Степанов
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Украинском институте национальной памяти рассказали о торжественных мероприятиях ко Дню памяти и примирения 8 мая.
Об этом сообщает пресс-служба института, передает «Слово и Дело».
В 12:00 возле Национального музея истории Украины (ул. Владимирская, 2) откроется фотодокументальная выставка о вкладе украинских повстанцев в победу над нацизмом «УПА - ответ непокорного народа».
Команда историков языком фактов, рассекреченных документов и уникальных фотографий расскажет об истоках и результатах вооруженной борьбы УПА против нацистской Германии, тогдашней информационной войне и бандеровцах - узниках концлагерей.
В 23:01 традиционно состоится акция «Первая минута мира», ведь именно в это время в Европе прекратился огонь после капитуляции Германии.
Кроме того, институт нацпамяти просит украинцев в эти дни дополнить свою одежду красным маком - символом памяти почти 8 млн погибших соотечественников и 65 млн убитых во Второй мировой войне по всему миру.
"ВИ ПОВИННІ ЗАСТОСУВАТИ ЗБРОЮ!" - ТУРЧИНОВ ПОГРОЖУВАВ, ПІДШТОВХУВАВ МЕНЕ ДО ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ", - ІНТЕРВ'Ю ЗРАДНИКА
Колишній командир 36-ї бригади берегової оборони Сергій Стороженко, який порушив присягу і зрадив Батьківщину, розповів, що наказ застосовувати зброю в Криму у березні 2014 року неодноразово віддавав в.о. Верховного Головнокомандувача і голова Верховної Ради Олександр Турчинов безпосередньо командирам частин.
Бригада Стороженко контролировала стратегически важную часть Крыма в Перевальном, ключевом узле коммуникаций, и он мог обеспечить ворота в Крым, и от него зависело, будут ли эти ворота под украинским контролем или под российским.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сергей Стороженко
Перейдя на сторону врага, комбриг сдал свою часть без единого выстрела российским войскам, в интервью "Новой газете" рассказывает о своем предательстве. Сейчас в награду за сдачу Крыма и неисполнение воинской присяги народу Украины Стороженко командует 126-й бригадой береговой обороны ВС РФ. Некоторые у нас любят утверждать, что приказа применять оружие в Крыму власти Украины не давали - а вот предатель детально рассказывает, как его буквально уговаривали выполнять устав караульной службы. Приказывал напрямую и.о. Верховного Главнокомандующего, Председатель Верховной Рады и премьер-министр, а предатель, давший присягу и сделавший карьеру в армии, приказы выполнять не собирался. Вот так сдали Крым:
"Когда мне Турчинов сказал: "Вы должны применить оружие", - я его спросил: "Против кого и на каком основании?" Боевой приказ я, как военнослужащий Украины, был готов выполнить в любую минуту без разговоров. А "вы должны" и по телефону устно - это не формулировка и не канал связи.
В конце концов они все-таки выпустили распоряжение по установленной форме. Но написали там: "Разрешается применять оружие согласно руководящим документам". И все. Это означало, что я сам должен принять решение.
Около 60 человек крымских татар, например, прибыли ко мне на КПП 14 марта. Начальник разведки передал их сообщение: "Прибыли на доукомплектование бригады". Я вышел к ним. Лидер этого отряда так сформулировал: "Мы хотим у вас служить. Прибыли по мобилизации".
Я себя считал в тот момент гражданином Украины и жителем Крыма. И просто сказал этим добровольцам: "Пока я тут командую, ни один автомат в гражданские руки не попадет. До свидания".
Возвращаясь к тому критическому моменту перехода Крыма в состав России, должен сказать, что я не поддерживал первых шагов, которые сделало правительство Турчинова и Яценюка. Я им честно об этом по телефону и сообщил, хотя с подчиненными не обсуждал.
Яценюк все больше уговаривал, Турчинов накануне 18 марта уже угрожать пытался, подталкивал меня к военным действиям. Я прямо ответил: "Вы с этими угрозами доиграетесь. Вы или давайте команду выводить все части на Украину немедленно, или вводите наконец военное положение!"
Тут от Юлии Тимошенко приехал посланец. Я собрал в клубе офицеров, все на взводе, конечно. Он начал объяснять политику нового руководства в Киеве и употребил выражение "наш президент". А его же не выбирали, Турчинова. Тут встал один офицер и говорит: "Это ваш президент, а не наш. Наш в бегах". Возможно, в этот момент начался в головах у личного состава перелом.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Командиры украинской армии тут, в Крыму, знали, с кем мы воевали в Отечественную войну и сколько положили за победу. И воспринять как нравственные авторитеты Мельникова или Шухевича не могли. Конечно, мы это все и в училище проходили, но это в первую очередь память семейная, соседская, дворовая. Относиться к бойцам украинского националистического подполья, многие из которых служили в СС, а то и вовсе из карателей вышли, как к новым национальным героям было немыслимо.
Ну был у нас офицер, который повесил у себя портрет Бандеры (мы его попросили дальше личной комнаты никуда его не выносить), но таких были единицы. И офицерские собрания частей в Крыму вполне искренне, без принуждения, обращались к Януковичу с требованием навести порядок. Это уже было проявлением будущего противостояния".
Участник АТО Игорь Лукьянов очень уместно напомнил Воинский устав:
"Порядок віддання й виконання наказів
35. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку".
То есть Стороженко сознательно нарушал устав, когда отказывался выполнять приказы властей из Киева.
Со временем оказалось, что в 36-й бригаде были и те, кто воспринимал Родину по-другому, не как место получения зарплаты, а как защиту своего народа. Предатель не понимает, а зачем же уехали служить в Украине и воевать за Родину те, кто получил квартиру в Крыму:
"В зоне АТО наши сослуживцы почти не воевали, разве что буквально 4-5 человек. Один офицер погиб - майор Загребельный, который как раз и не хотел уезжать из Крыма. Сам он из Украины, а жена отсюда, из Перевального. Только женился, ребенок родился, имел тут двухкомнатную квартиру. Теща настояла на переезде, никто не знает почему. Вот он с женой и отправился оканчивать службу на Украину".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Юрий Загребельный
Майор Загребельный Юрий Александрович, пал смертью храбрых 29 октября 2014 года, защищая Мариуполь в рядах 1-го батальона морской пехоты.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Юрию был 31 год, у него осталась жена, мама, и маленький сын. Он не опозорил 36-ю бригаду. Мы должны помнить о предателях, и помнить о тех, кто принял решение защищать Украину до конца.
Юрий Бутусов, "Цензор.НЕТ" ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] _pidshtovhuvav_mene_do_viyiskovyh_diyi_intervyu_zr adnyka)
Євробачення-2017: Над Києвом частково закрили небо
Державна авіаційна служба України ввела обмеження на виконання польотів у радіусі 15 км від Міжнародного виставкового центру в Києві до висоти 1,5 км на період підготовки та проведення пісенного конкурсу Євробачення-2017 з 4 до 14 травня 2017 року.
Як інформує Цензор.НЕТ ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ebo), про це повідомляє "Інтерфакс-Україна".
За даними Державного підприємства з обслуговування повітряного руху України, відповідні рішення ухвалили з метою запобігання протизаконним діям у галузі використання повітряного простору.
Це обмеження не поширюється на регулярні та чартерні рейси як транзитні, так і ті, що здійснюються до аеропортів "Бориспіль" і "Київ" (Жуляни). Також обмеження не поширюється на польоти з метою надання медичної допомоги, рятувальні та необхідні для забезпечення проведення Євробачення (при наявності дозволів Генерального штабу та Державіаслужби). При цьому всі повітряні судна мають бути обладнані відповідачем вторинної радіолокації і засобами радіозв'язку пілот-диспетчер.
Раніше креативний супервайзер конкурсу в Києві Сергій Проскурня в коментарі агентству в п'ятницю сказав: "Закрито небо над Києвом у радіусі 150 км. Літають лише рейсові літаки. Ми хотіли зробити регату монгольф'єрів, але довелося скасувати".
За його словами, такі заходи введені до 15 травня включно та пов'язані із заходами безпеки.
Як повідомлялося раніше, організатори міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2017 у Києві звертаються до власників квитків на одне або кілька шоу конкурсу з проханням приходити в Міжнародний виставковий центр (МВЦ) приблизно за 2-3 години до початку заходу.
Заплатити майже за будь-яку послугу стане можливим з мобільного рахунку
В Україні запроваджують новий вид безготівкових платежів. Заплатити майже за будь-яку послугу стане можливо з мобільного рахунку.
Особливо актуальною послуга буде для 8 мільйонів українців, які ще не мають банківської картки. Запровадження послуги стимулюватиме розвиток малого та середнього бізнесу, запевнили експерти. Позаяк, саме невеличкі підприємства часто здійснюють мікроперекази.
А банківський платіжний термінал для них занадто дорогий. Оплатити товар чи послугу мобільним рахунком можна у понад 90 країнах світу.
Коли Ви мобільним телефоном можете приходячи у ресторан, фотографувати QR-код на чеку і мобільний телефон автоматично буде розраховуватися за цим рахунком,
– розповів експерт Олексій Гончарук.
У запровадженні мобільних платежів зацікавлена і сама держава. Передусім, через нарощування безготівкового обігу. Відтак, зменшення тіньового сектору економіки. На думку фахівців, нова послуга сприятиме зростанню ділової активності. Як наслідок, збільшенню надходжень до бюджету.
"КОЛИ МИ ЗУСТРІЛИСЯ ІЗ ПОШУКОВЦЕМ, ВІН ПІВГОДИНИ НЕ НАВАЖУВАВСЯ МЕНІ СКАЗАТИ, ЩО ЗНАЙШЛИ ТІЛО МОГО СИНА", - БАТЬКО ЗАГИБЛОГО БІЙЦЯ ОЛЕКСАНДРА ТИЩЕНКА
"Снився він мені всього двічі. І в одному зі снів я йому кажу, що Саша, ти загинув, а він мені:" Ні, тату, я живий ".
***
13 апреля 2015 года в районе Авдеевки Донецкой области во время обстрела боевиками погибло 5 бойцов сводного отряда "Дика качка" 40 бригады тактической авиации. Тогда по позициям украинских военных противник выпустил более 80 мин калибром 120 мм, одна из мин попала в ящики с боеприпасами, хранившимися в укрытии, где находились военные.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Через два дня, 15 апреля, родители одного из погибших, Александра Тищенко, узнали, что их единственный сын больше не вернется домой в село Мигалки Бородянского района Киевской области.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Сначала племянница в интернете увидела свечу и фото, потом ей из военкомата сообщили, но она нам несколько дней не говорила. А потом вызвала сюда скорую и сказала", - рассказывает отец Саши Николай Ильич.
Вместе с ним, представителем бородянского районного военного комиссариата и командой поисковиков Национального военно-исторического музея Украины - участников гуманитарного проекта "Эвакуация-200" Департамента гражданско-военного сотрудничества Министерства обороны Украины Павлом Нетесовым и Леонидом Бондарем мы едем в Днепр, чтобы забрать захороненные на Краснопольском кладбище под номером 845-л останки Александра Тищенко. Несмотря на то, что середина апреля, город встречает нас снегопадом.
Для родителей Саши Тищенко - это будет второй похорон. Один они уже пережили в сентябре 15-го года. Тогда семье отдали небольшую коробочку с останками сына. Фактически хоронили пустой гроб, куда положили костюм и какие-то личные вещи погибшего. А спустя 11 месяцев с Николаем Ильичем встретился Павел Нетесов, чтобы сообщить, что их команда еще осенью 15-го года обнаружила почти все тело бойца. На теле был именной медальон. В карманах бронежилета - военный билет, портмоне, банковские карточки.
"Как раз, когда было затишье в районе ДАПа. Мы могли ходить там достаточно свободно и тщательно обследовать все позиции на "Зените", - вспоминает Павел. "Когда вышли на разрушенный ангар и спросили, что в нем произошло, нам рассказали, что там погибли зенитчики. Мы посмотрели на эту кучу земли и металла высотой 4 метра - и решили, что будем разбирать завалы. Копали четыре дня, нашли личное оружие погибших: три выгоревших автомата Калашникова. Работа почти была закончена. Наша ротация подошла к концу, и нам пришлось уехать, передав дела другой поисковой группе под руководством Леонида Бондаря. Вскоре он позвонил мне и сказал: "Паша, вы сантиметров 15 не докопались, там есть обгоревшее тело бойца с документами".
В момент, когда Павел рассказывает мне, как им удалось найти останки Саши, Николай Ильич достает валидол.
"Мы когда с Пашей встретились, он полчаса не решался мне сказать, что нашли тело моего сына", - волнуясь, рассказывает отец погибшего бойца. "Но слух уже ходил у нас по деревне, потому что на" Зените "служил парень из соседнего села и знал, что там кого-то откопали, и вроде моего сына. Так вот Паша когда сказал, я валидола попил, он чайком напоил меня и сказал, что будем решать, как теперь его похоронить и добавил: "Саша просится домой!"
Прежде чем эксгумировать тело, первым делом необходимо получить документы у следователя. Вопросом идентификации тела Александра Тищенко занималась Ольга Ивановна Жатовецкая - следователь главного управления Нацполиции Днепропетровской области, которая входит в рабочую группу по приему обращений без вести пропавших или похищенных граждан в зоне АТО и идентификации неопознанных трупов.
"Я поражаюсь, Вы очень сильный человек", - обращается следователь к Николаю Ильичу. "Ведь многие отказываются забирать тело, потому что ждут своего из плена. Даже если мы проводим идентификацию, все равно. И это право родственников - оформлять документы или нет, как и забирать ли тело. Но даже если они отказываются, я уведомляю нашу Днепровскую администрацию, и они за счет госсредств устанавливают табличку на могиле, где уже вместо номера указывают имя и фамилию погибшего. Мне в принятии такого решения согласие родственников не нужно".
Николай Ильич получает на руки три постановления – одно нужно отнести в ритуальную службу, два остаются у семьи. Я рассматриваю вывод следователя, где написано, что тело номер 845-Л от 19.10.15 соединили с останками под номером 494-Л и присвоили единый номер 494-Л.
Когда я спрашиваю, почему так долго делали идентификацию по останкам, которые обнаружили Леонид и Павел, следователь поясняет, что ДНК мама сдавала в Киеве, там проводился ряд исследований, которые заняли немало времени. Затем, уже имея тело Александра, днепровские следователи сделали запрос в столицу по получению результатов проводимых исследований, но в Днепр прислали только копии экспертизы по делу Тищенко без образца ДНК. По словам следователя, совпадение по маме было еще с момента получения первых останков, но нужно было провести повторную экспертизу.
"Я бы могла сделать все необходимые исследования еще раз здесь у нас в Днепре, но поскольку ДНК не было, получилось так, что пока ее повторно делали в Киеве, то дело немного затянулось", - поясняет следователь. "Когда провели экспертизы, я созвонилась с начальником морга. Он поднял акты вскрытия по первым и вторым останкам и сказал, что это вполне может быт один человек."
А по рассказу папы, Александра Тищенко еще тогда, осенью 15-го года признали погибшим по решению суда, потому что были свидетели его гибели.
Командир бригады похлопотал о том, чтоб состоялись суды, и родители вместе с дочкой погибшего смогли получить соответствующую пенсию и одноразовую государственную выплату. По телу, которое нашли поисковики, они же позвонили в военкомат, как вспоминает, Николай Ильич, но там сказали, что Тищенко уже похоронен - и процесс заглох до тех пор, пока группа "Эвакуация-200" вместе с представителями "ГВС", таки не подняла этот вопрос повторно и плотно не занялась тем, чтоб тело бойца вернулось домой.
В любом случае, из-за каких бы бюрократических моментов или "прорех" во взаимодействии государственных органов между собой дело не затянулось почти на полтора года, старший следователь днепровской Нацполиции довела его до конца.
Всего на Краснопольском кладбище, по словам Ольги Ивановны, опирающейся на информацию Днепровской городской администрации, похоронено 123 неопознанных погибших. Среди них есть тела, досудебное расследование по которым проводится в других областях. Например, ЕРДР вводилось в следственном подразделении ГУНП в Донецкой области, тела направлялись на вскрытие в Днепр, после чего их здесь же и хоронили, не отправляя обратно. На сегодняшний день, из более 500 поступивших тел из зоны АТО в СУ ГУНП в Днепропетровской области остаются неопознанными 84 человека, из них в настоящее время проводится идентификация 15, часть из которых - фрагменты тел человека с присвоением отдельного номера.
"По состоянию на сегодня проведена идентификация шестерых гражданских погибших, жителей Донецкой области, и только один из них, по словам матери, воевал на стороне ДНР", - поясняет следователь. "Пятерых транспортировали и захоронили на временно оккупированной территории. Данных, принимали ли они какое-либо участие в конфликте, – нет. То же самое касается одного погибшего из Луганска, сейчас его тело покоится в родной земле. За прошлый год ко мне с временно оккупированных территорий обратилось около 6 семей, по данным запросам ведется следствие. В целом наша следственная группа открыта для всех граждан Украины."
После управления мы отправляемся в один из городских моргов, чтобы забрать вещи Саши, те самые, которые нашли вместе с телом. В морге Павел оставляет расписку - и нам отдают пакет с весьма потускневшими и потрепанными предметами. Позже Николай Ильич развернет и рассмотрит детский рисунок, который хранил его сын.
Перед тем, как эксгумировать тело, отцу погибшего нужно заполнить еще ряд документов в коммунальной службе Краснопольского кладбища. Поэтому, чтобы ускорить процесс, отец погибшего остается заполнять документы, а мы с группой поисковиков едем проводить эксгумацию.
В ряду, где захоронено тело Саши, выкопано много мест для новых могил – ямы особенно сильно выделяются на фоне большого слоя снега. Убрав в сторону табличку с надписью "Тимчасово невстановлений захисник України", работники кладбища откапывают гроб. Павел и Леонид его вскрывают - внутри берцы и черный пакет с останками. Осматривая содержимое пакета, поисковики, упаковывают его в свежий полиэтилен и заносят в гроб, находящийся в "Газели", на которой мы приехали из Киева.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В момент, когда мы покидаем кладбище, сквозь тучи, которые целый день висели над городом, начинает ярко светить солнце. "О, а ведь Николай Иванович говорил, что достанем Сашу – и солнце выйдет", - говорит Леонид. Тело Александра Тищенко кремируют на следующий день в Киеве. А дохоронение запланировано на 8 мая.
"Какой он был, Ваш Саша, расскажите немного о нем", - прошу я отца, когда мы встречаемся чуть меньше, чем через неделю в Киеве.
"Он не пил, не курил и всегда в шутку говорил, что меня наверняка подменили в роддоме, потому что хотел жить в городе", - улыбаясь вспоминает отец, но при этом добавляет, что хоть и прошло два года, а сразу мандраж начинается , когда на эту тему приходится говорить. "Характер у него очень хороший был, спокойный, мата никогда не услышишь. Бокс любил, у меня до сих пор его груша лежит, в волейбол играл, а вот футбол чего-то ему не нравился. И не жадный был вообще, душу мог отдать, если надо ".
Мать Саши - Валентина Яковлевна - диабетик, и на почве утраты ослепла. Как вспоминает Николай Ильич, они с женой всегда хотели иметь двоих детей, но не получилось.
После школы Александр Тищенко учился в Ирпене на электрика, но взял отпуск, чтобы пойти в армию. Служил в военной милиции в Кривом Роге. Потом окончил колледж и поступил в Киев в Финансово-экономический институт. Одно время работал в столице ведущим специалистом в "Укрсиббанке", затем заведующим склада в Ворзеле на одном из частных предприятий.
В армию пошел по повестке летом 14-го года. Улизнуть даже не думал - хотел служить. Попал в 40 батальон тактической авиации, как номер обслуги зенитной установки. Сначала нес службу на аэродроме в Василькове. А весной 15-го года попал в АТО на позицию "Зенит", родителям про это решил не сообщать.
После гибели сына шестилетняя внучка Злата - утешение для родителей погибшего. С женой боец был в разводе. "Он дочку очень любил, а она его. Сейчас часто спрашивает: "А когда папка приедет?" А сначала, когда только погиб, у венка сидела - и ждала, что папа же должен автобусе с работы ехать. Хотя Злате и сказали, что папа на небе, но она еще не совсем все это понимает".
Всего из Села Мигалки, как рассказал Николай Ильич, во время 4 волны мобилизации ушло воевать 13 человек, все, за исключением Саши Тищенко, вернулись домой.
"Снился он мне всего два раза. И в одном из снов я ему говорю, что Саша, ты погиб, а он мне: "Нет, папа, я жив".
PS: вместе с солдатом Александром Тищенко 13 апреля 2015 года погибли:
младший сержант Богдан Гончаренко, солдат Алексей Вовченко, солдат Дмитрий Гура, сержант Василий Путаненко.
Вика Ясинская, "Цензор.НЕТ" ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"КОЛИ МИ ЗУСТРІЛИСЯ ІЗ ПОШУКОВЦЕМ, ВІН ПІВГОДИНИ НЕ НАВАЖУВАВСЯ МЕНІ СКАЗАТИ, ЩО ЗНАЙШЛИ ТІЛО МОГО СИНА", - БАТЬКО ЗАГИБЛОГО БІЙЦЯ ОЛЕКСАНДРА ТИЩЕНКА
"Снився він мені всього двічі. І в одному зі снів я йому кажу, що Саша, ти загинув, а він мені:" Ні, тату, я живий ".
***
13 апреля 2015 года в районе Авдеевки Донецкой области во время обстрела боевиками погибло 5 бойцов сводного отряда "Дика качка" 40 бригады тактической авиации. Тогда по позициям украинских военных противник выпустил более 80 мин калибром 120 мм, одна из мин попала в ящики с боеприпасами, хранившимися в укрытии, где находились военные.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Через два дня, 15 апреля, родители одного из погибших, Александра Тищенко, узнали, что их единственный сын больше не вернется домой в село Мигалки Бородянского района Киевской области.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Сначала племянница в интернете увидела свечу и фото, потом ей из военкомата сообщили, но она нам несколько дней не говорила. А потом вызвала сюда скорую и сказала", - рассказывает отец Саши Николай Ильич.
Вместе с ним, представителем бородянского районного военного комиссариата и командой поисковиков Национального военно-исторического музея Украины - участников гуманитарного проекта "Эвакуация-200" Департамента гражданско-военного сотрудничества Министерства обороны Украины Павлом Нетесовым и Леонидом Бондарем мы едем в Днепр, чтобы забрать захороненные на Краснопольском кладбище под номером 845-л останки Александра Тищенко. Несмотря на то, что середина апреля, город встречает нас снегопадом.
Для родителей Саши Тищенко - это будет второй похорон. Один они уже пережили в сентябре 15-го года. Тогда семье отдали небольшую коробочку с останками сына. Фактически хоронили пустой гроб, куда положили костюм и какие-то личные вещи погибшего. А спустя 11 месяцев с Николаем Ильичем встретился Павел Нетесов, чтобы сообщить, что их команда еще осенью 15-го года обнаружила почти все тело бойца. На теле был именной медальон. В карманах бронежилета - военный билет, портмоне, банковские карточки.
"Как раз, когда было затишье в районе ДАПа. Мы могли ходить там достаточно свободно и тщательно обследовать все позиции на "Зените", - вспоминает Павел. "Когда вышли на разрушенный ангар и спросили, что в нем произошло, нам рассказали, что там погибли зенитчики. Мы посмотрели на эту кучу земли и металла высотой 4 метра - и решили, что будем разбирать завалы. Копали четыре дня, нашли личное оружие погибших: три выгоревших автомата Калашникова. Работа почти была закончена. Наша ротация подошла к концу, и нам пришлось уехать, передав дела другой поисковой группе под руководством Леонида Бондаря. Вскоре он позвонил мне и сказал: "Паша, вы сантиметров 15 не докопались, там есть обгоревшее тело бойца с документами".
В момент, когда Павел рассказывает мне, как им удалось найти останки Саши, Николай Ильич достает валидол.
"Мы когда с Пашей встретились, он полчаса не решался мне сказать, что нашли тело моего сына", - волнуясь, рассказывает отец погибшего бойца. "Но слух уже ходил у нас по деревне, потому что на" Зените "служил парень из соседнего села и знал, что там кого-то откопали, и вроде моего сына. Так вот Паша когда сказал, я валидола попил, он чайком напоил меня и сказал, что будем решать, как теперь его похоронить и добавил: "Саша просится домой!"
Прежде чем эксгумировать тело, первым делом необходимо получить документы у следователя. Вопросом идентификации тела Александра Тищенко занималась Ольга Ивановна Жатовецкая - следователь главного управления Нацполиции Днепропетровской области, которая входит в рабочую группу по приему обращений без вести пропавших или похищенных граждан в зоне АТО и идентификации неопознанных трупов.
"Я поражаюсь, Вы очень сильный человек", - обращается следователь к Николаю Ильичу. "Ведь многие отказываются забирать тело, потому что ждут своего из плена. Даже если мы проводим идентификацию, все равно. И это право родственников - оформлять документы или нет, как и забирать ли тело. Но даже если они отказываются, я уведомляю нашу Днепровскую администрацию, и они за счет госсредств устанавливают табличку на могиле, где уже вместо номера указывают имя и фамилию погибшего. Мне в принятии такого решения согласие родственников не нужно".
Николай Ильич получает на руки три постановления – одно нужно отнести в ритуальную службу, два остаются у семьи. Я рассматриваю вывод следователя, где написано, что тело номер 845-Л от 19.10.15 соединили с останками под номером 494-Л и присвоили единый номер 494-Л.
Когда я спрашиваю, почему так долго делали идентификацию по останкам, которые обнаружили Леонид и Павел, следователь поясняет, что ДНК мама сдавала в Киеве, там проводился ряд исследований, которые заняли немало времени. Затем, уже имея тело Александра, днепровские следователи сделали запрос в столицу по получению результатов проводимых исследований, но в Днепр прислали только копии экспертизы по делу Тищенко без образца ДНК. По словам следователя, совпадение по маме было еще с момента получения первых останков, но нужно было провести повторную экспертизу.
"Я бы могла сделать все необходимые исследования еще раз здесь у нас в Днепре, но поскольку ДНК не было, получилось так, что пока ее повторно делали в Киеве, то дело немного затянулось", - поясняет следователь. "Когда провели экспертизы, я созвонилась с начальником морга. Он поднял акты вскрытия по первым и вторым останкам и сказал, что это вполне может быт один человек."
А по рассказу папы, Александра Тищенко еще тогда, осенью 15-го года признали погибшим по решению суда, потому что были свидетели его гибели.
Командир бригады похлопотал о том, чтоб состоялись суды, и родители вместе с дочкой погибшего смогли получить соответствующую пенсию и одноразовую государственную выплату. По телу, которое нашли поисковики, они же позвонили в военкомат, как вспоминает, Николай Ильич, но там сказали, что Тищенко уже похоронен - и процесс заглох до тех пор, пока группа "Эвакуация-200" вместе с представителями "ГВС", таки не подняла этот вопрос повторно и плотно не занялась тем, чтоб тело бойца вернулось домой.
В любом случае, из-за каких бы бюрократических моментов или "прорех" во взаимодействии государственных органов между собой дело не затянулось почти на полтора года, старший следователь днепровской Нацполиции довела его до конца.
Всего на Краснопольском кладбище, по словам Ольги Ивановны, опирающейся на информацию Днепровской городской администрации, похоронено 123 неопознанных погибших. Среди них есть тела, досудебное расследование по которым проводится в других областях. Например, ЕРДР вводилось в следственном подразделении ГУНП в Донецкой области, тела направлялись на вскрытие в Днепр, после чего их здесь же и хоронили, не отправляя обратно. На сегодняшний день, из более 500 поступивших тел из зоны АТО в СУ ГУНП в Днепропетровской области остаются неопознанными 84 человека, из них в настоящее время проводится идентификация 15, часть из которых - фрагменты тел человека с присвоением отдельного номера.
"По состоянию на сегодня проведена идентификация шестерых гражданских погибших, жителей Донецкой области, и только один из них, по словам матери, воевал на стороне ДНР", - поясняет следователь. "Пятерых транспортировали и захоронили на временно оккупированной территории. Данных, принимали ли они какое-либо участие в конфликте, – нет. То же самое касается одного погибшего из Луганска, сейчас его тело покоится в родной земле. За прошлый год ко мне с временно оккупированных территорий обратилось около 6 семей, по данным запросам ведется следствие. В целом наша следственная группа открыта для всех граждан Украины."
После управления мы отправляемся в один из городских моргов, чтобы забрать вещи Саши, те самые, которые нашли вместе с телом. В морге Павел оставляет расписку - и нам отдают пакет с весьма потускневшими и потрепанными предметами. Позже Николай Ильич развернет и рассмотрит детский рисунок, который хранил его сын.
Перед тем, как эксгумировать тело, отцу погибшего нужно заполнить еще ряд документов в коммунальной службе Краснопольского кладбища. Поэтому, чтобы ускорить процесс, отец погибшего остается заполнять документы, а мы с группой поисковиков едем проводить эксгумацию.
В ряду, где захоронено тело Саши, выкопано много мест для новых могил – ямы особенно сильно выделяются на фоне большого слоя снега. Убрав в сторону табличку с надписью "Тимчасово невстановлений захисник України", работники кладбища откапывают гроб. Павел и Леонид его вскрывают - внутри берцы и черный пакет с останками. Осматривая содержимое пакета, поисковики, упаковывают его в свежий полиэтилен и заносят в гроб, находящийся в "Газели", на которой мы приехали из Киева.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В момент, когда мы покидаем кладбище, сквозь тучи, которые целый день висели над городом, начинает ярко светить солнце. "О, а ведь Николай Иванович говорил, что достанем Сашу – и солнце выйдет", - говорит Леонид. Тело Александра Тищенко кремируют на следующий день в Киеве. А дохоронение запланировано на 8 мая.
"Какой он был, Ваш Саша, расскажите немного о нем", - прошу я отца, когда мы встречаемся чуть меньше, чем через неделю в Киеве.
"Он не пил, не курил и всегда в шутку говорил, что меня наверняка подменили в роддоме, потому что хотел жить в городе", - улыбаясь вспоминает отец, но при этом добавляет, что хоть и прошло два года, а сразу мандраж начинается , когда на эту тему приходится говорить. "Характер у него очень хороший был, спокойный, мата никогда не услышишь. Бокс любил, у меня до сих пор его груша лежит, в волейбол играл, а вот футбол чего-то ему не нравился. И не жадный был вообще, душу мог отдать, если надо ".
Мать Саши - Валентина Яковлевна - диабетик, и на почве утраты ослепла. Как вспоминает Николай Ильич, они с женой всегда хотели иметь двоих детей, но не получилось.
После школы Александр Тищенко учился в Ирпене на электрика, но взял отпуск, чтобы пойти в армию. Служил в военной милиции в Кривом Роге. Потом окончил колледж и поступил в Киев в Финансово-экономический институт. Одно время работал в столице ведущим специалистом в "Укрсиббанке", затем заведующим склада в Ворзеле на одном из частных предприятий.
В армию пошел по повестке летом 14-го года. Улизнуть даже не думал - хотел служить. Попал в 40 батальон тактической авиации, как номер обслуги зенитной установки. Сначала нес службу на аэродроме в Василькове. А весной 15-го года попал в АТО на позицию "Зенит", родителям про это решил не сообщать.
После гибели сына шестилетняя внучка Злата - утешение для родителей погибшего. С женой боец был в разводе. "Он дочку очень любил, а она его. Сейчас часто спрашивает: "А когда папка приедет?" А сначала, когда только погиб, у венка сидела - и ждала, что папа же должен автобусе с работы ехать. Хотя Злате и сказали, что папа на небе, но она еще не совсем все это понимает".
Всего из Села Мигалки, как рассказал Николай Ильич, во время 4 волны мобилизации ушло воевать 13 человек, все, за исключением Саши Тищенко, вернулись домой.
"Снился он мне всего два раза. И в одном из снов я ему говорю, что Саша, ты погиб, а он мне: "Нет, папа, я жив".
PS: вместе с солдатом Александром Тищенко 13 апреля 2015 года погибли:
младший сержант Богдан Гончаренко, солдат Алексей Вовченко, солдат Дмитрий Гура, сержант Василий Путаненко.
Вика Ясинская, "Цензор.НЕТ" ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Наша війна: В мережі висловили пронизливу думку про історичну місію, котру доля звалила на плечі України
У світі протягом століть не раз визначали, що українці на рідкість толерантний народ, котрий віддає перевагу плугу, а не шаблі. Однак через навалу брутальних зайд, зітхнувши, бере до рук зброю і рубиться відчайдушно, не жаліючи не себе, ні ворогів
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Для рабського і водночас войовничого менталітету північного сородича це було і залишається незбагненим. Як і чому «тихі гречкосії», котрі протягом життя старанно облаштовують свій «садок вишневий коло хати», можуть кинути все і піти помирати за якусь ефемерну свободу, замість того, щоб догоджати своєму цареві і пану, зазначають Патріоти України.
Важко битися з «білим царем», як споконвіку в Україні називали володарів Москви та Петербургу, 350 років не могли відбитися, і наразі переживаємо чергову навалу. Однак тепер все має змінитися. І десять поколінь наших пращурів дивляться з Небес. Адже ниву, яку вони засіяли, збирати нам. І тепер це воля не «дарована», як здавалося у 1991 році, а вистраждана, і не тільки за себе, за свою країну.
Мабуть так Провидінням було призначено, що Московського підколодного Змія, має здолати Київський Михайло – найдавніший Змієборець. Адже очільник Воїнства Небесного з давньоруських часів вважається покровителем столиці Русі-України та її земель. Останні роки взагалі пронизані символікою. 25 лютого 2010 року двері Ради на інавгурації зачинялися перед носом Януковича, траурний вінок, що 17 травня того ж року хлопав майбутнього вбивцю на Могилі невідомого солдата, дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря, що в ніч з 10 на 11 грудня 2013 року фактично оголосили початок Революції гідності, і нової ери Української Держави.
Роздумами поділився Олег Іллюшко
Навіщо жертвувати життями людей заради тих, які ніколи не стануть українцями? Така ракова пухлина, як Донбас, нам не потрібна - Юрій Рибчинський
Донбас буде гальмом України на шляху до Європи і буде заважати країні будувати нормальне життя, вважає поет.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Україні не варто триматися за анексований Крим і окуповані райони Донбасу, оскільки вони будуть заважати нормалізації життя в країні і руху в Європу. Таку думку висловив поет Юрій Рибчинський в авторській програмі Дмитра Гордона на телеканалі 112 Україна, передають Патріоти України. ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"У Криму більшість людей не сказали "ні" (Росії). Якщо вони не хочуть жити в Україні - для мене Крим відрізаний. Шкода втрачати Донбас, але якщо люди, які воюють на тій стороні, нас ненавидять, то на милування нема силування. Навіщо жертвувати життями людей заради тих, які ніколи не стануть українцями?
Для мене Україна там, де є українська мова, культура, пісня. Де живуть люди, які нехай навіть розмовляють російською, але є патріотами України. І від розміру території це не залежить. Це Росія може розбухати і вважати, що вона повинна бути великою, наче вагітна", - заявив він.
При цьому поет не виключив, що Крим і Донбас можуть повернутися до складу України.
"Може, і повернуться, але з моєї точки зору, така ракова пухлина, як Донбас, нам не потрібна", - зазначив Рибчинський.
Він запропонував уявити, що буде, якщо президент Росії Володимир Путін поверне Донбас Україні.
"Я представляю, що почнеться, якщо Путін раптом всуне Донбас назад, і ми станемо складати списки ... хто воював, хто які злочини вчинив, хто був колабораціоністом ... І це замість того, щоб йти в Європу, будувати нормальне життя. це буде колосальним гальмом для нас", - підсумував поет.
У Кременчуці показали випробування українського безпілотного бронеавтомобіля
Машиною можна управляти дистанційно за допомогою планшета, "розумної рукавички" або операторської станції. Зв'язок між оператором та автомобілем здійснюється по цифрових каналах передачі даних WiFi / Wimax, заявлений радіус зв'язку - від 10 до 50 км.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"АвтоКрАЗ" представив прототип армійського броньованого автомобіля "Спартан" з системою автономного водіння Pilotdrive від запорізької компанії "Інфоком Лтд". Машину випробували на території заводського полігону. Про це йдеться на сайті підприємства, передають Патріоти України. ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Прототип КрАЗ Спартан оснащений комплексом спеціальних датчиків, що дозволяють автомобілю орієнтуватися в просторі. Зокрема встановлено тепловізор з системою автоматичного цілевказівника і захоплення, відеокамера з охопленням 360˚, передній і задній радари для виявлення перешкод, далекомір і ємнісний датчик присутності людини в радіусі 18 метрів. Як відзначили в компанії, система аналізу і прийняття рішень спрацьовує за частки секунди, що дозволяє автомобілю миттєво реагувати на перешкоди.
Машиною можна управляти дистанційно за допомогою планшета, "розумної рукавички" або операторської станції. Зв'язок між оператором та автомобілем здійснюється по цифрових каналах передачі даних WiFi / Wimax, заявлений радіус зв'язку - від 10 до 50 км. Крім цього "Спартан" оснащений програмно-апаратним комплексом "SmartDrive" і системою навчання в реальному режимі часу "Teach-inDrive", завдяки яким керуюча електроніка запам'ятовує заданий маршрут.
Безпілотний КрАЗ Спартан розробляється для допомоги військовим в зоні бойових дій з метою мінімізації ризиків та збереження життя особового складу при виконанні різних тактичних завдань. За словами розробників, КрАЗи на автопілоті впораються з перевезенням боєприпасів, палива та медикаментів, а також відвезуть поранених з небезпечної зони.
"Як правило, такі пересування пов'язані з великими ризиками бути підбитими, а невеликий і маневрений безпілотник КрАЗ-Спартан підбити буде непросто. Але якщо навіть і підіб'ють, то люди не постраждають", - підкреслили на Кременчуцькому автомобільному заводі.
Маневри в Білорусі: РФ готує армію з ресурсами вторгнення до 500 км. Під загрозою чернігівський, харківсько-сумський, донецький напрямки
Допоміжний удар з Криму теж можливий. У випадку наказу, завдання – стрімко розгромити ЗСУ, і нав’язати «мирний план» на своїх умовах. Про повну окупацію наразі не йдеться, для цього замало сил.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Патріоти України вже писали про загрози, котрі несуть вересневі навчання російських військ у Білорусі, у викладенні секретаря РНБО Турчинова. Наразі пропонуємо аналіз ситуації видання опублікований виданням «Кавказ-Центр». У випадку наказу із Кремля, угруповання здатне нанести потужний удар як в південному, так і західному та північному напрямку. Далі мовою оригіналу.
В сентябре Россия проведет в Беларуси военные учения Запад 2017, куда может привлечь порядка 100 тысяч солдат. Об этом сообщает LIGA.net в материале, посвященном трехлетию русско-украинской войны - "Война 2017".
Для Европы обострение отношений с Россией, похоже, только начинается. В 2015 году Путин решил вывести страну из договора об ограничении вооружения в Европе (ДОВСЕ). С того же года режим начал создание на своей западной границе трех новых дивизий - по 10 тыс солдат в каждой.
Однако реальные цифры, говорят специалисты, будут в разы больше. Фактически это силы быстрого реагирования, способные в кратчайшие сроки совершать наступательные действия.
По данным собеседников среди силовиков, создаваемая группировка будет полностью развернута, перевооружена и готова к вторжению в соседние страны к 2020 году. Судя по составу войсковых объединений и создаваемой инфраструктуре для них, глубина вторжения планируется в пределах 500 км.
Помимо стран Балтии или Беларуси, направлений удара в сторону Украины может быть несколько: черниговское, харьковско-сумское, донецкое. Удар из Крыма тоже вероятен. Цель военного наступления - не оккупация, а разгром основных сил ВСУ и принуждение Украины к капитуляции, то есть к миру на условиях агрессора.
Издание The Wall Street Journal пишет о том, что во время российских учений Запад 2017 в сентябре может разгореться новый кризис у границ стран Балтии. Сама Россия заявляет, что в учениях примут участие 3000 солдат. Но именно такая цифра позволяет Москве не уведомлять НАТО о деталях.
Однако бывший верховный главнокомандующий Объединенных вооруженных сил НАТО в Европе Филипп Бридлав считает, что Россия лжет и в военных маневрах будут задействованы около 100 тысяч солдат.
Военные НАТО указывают, что это будут самые масштабные военные учения России у западных границ. Одновременно с российскими маневрами в Швеции состоятся оборонительные военные учения, в которых будут принимать участие страны НАТО, включая США.
В Службе безопасности Украины предупреждают, что все соседи России, кроме Китая, не могут чувствовать себя в безопасности - даже те страны, которые сегодня Москва публично называет дружественными.
"Россия не только создает и поддерживает конфликты, она использует их для постоянной дестабилизации ситуации, делает все, чтобы не давать своим соседям строить демократические институты и развивать экономику", - говорит представитель СБУ Александр Ткачук.
Примечательно, что все соседи России, включая страны московского военного блока ОДКБ, проигнорировали традиционный милитаристский парад 9 мая в Москве. Приехал только президент Молдовы, который не скрывает своих тесных связей с Кремлем. Остальные в лучшем случае прислали эмиссаров.
На парад к Путину не приехали даже Александр Лукашенко и Нурсултан Назарбаев. Угроза, исходящая от России, отпугивает даже ближайших союзников, которые после аннексии Крыма и русско-украинской войны в Донбассе больше не видят в Москве надежного партнера. Даже ОДКБ, которая планировалась Москвой как альтернатива НАТО, утратила серьезную перспективу и превратилась в блок для стран диктаторского толка.
Министерство обороны России объявило о намерениях послать в 2017 году в Беларусь 4162 вагона военной техники. Это в 33 раза больше, чем в 2015 году и в 83 раза больше, чем в 2016 году.
Местные СМИ сравнивают подготовку к военным учениям "Запад 2017" как подготовку к фактической оккупации Беларуси. "Де-факто Беларусь уже оккупирована Россией", - заявил латвийскому изданию Delfi политолог Витис Юрконис.
Министр обороны Эстонии Маргус Тсахкна считает, что военные учения России Запад 2017 - фактически начало оккупации Беларуси. Он сослался на разведданные Эстонии и других стран Альянса, которые свидетельствуют о намерениях РФ не выводить своих солдат из Беларуси после завершения учений.
"Для российских военных, направляющихся в Беларусь, это билет в один конец", - отметил глава Минобороны Эстонии.
При этом сам Лукашенко, вопреки позиции Москвы, попытался подстраховаться, пригласив наблюдателей НАТО в страну на учения "Запад 2017". Говорят, что в России этот шаг вызвал гнев и возмущение.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Хорватського сценарію" не буде, все рухається в безвихідь, - Роман Синіцин
Інфекція "русского мира" може будь-кого заразити - в Кремлі ж вливають купу бабла і в пропаганду, і в інформаційні диверсії, і в роботу з тими ж ветеранськими організаціями..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
.
Відомий волонтер і блогер Роман Синіцин впевнений, що рано чи пізно Російська Федерація спробує захопити Україну – РФ лише дочекається, коли внутрішня ситуація в країні досягне критичного рівня. Також, на його думку, не можна виключати сценарію розвалу України. Чому не працює блокада ОРДЛО, де в Україні можуть з'явитися нові осередки сепаратизму, колишніх ДНРівців в українській поліції і те, звідки в Києві та Львові беруться прихильники президента РФ Володимира Путіна, розповів в інтерв'ю "Апострофу" Роман Сініцин, передають Патріоти України.
- Ти на фронті давно був?
- Місяць тому. Зараз, можливо, знов поїду.
- І як там зараз?
- Ну, як? Окопна млявотекуча війна. І багато для кого – бізнес. Контрабас їздить, як і раніше.
- А як же блокада?
- Якщо чесно, я дуже обережно ставлюсь до Семенченка. Блокаду повинна робити держава. -
Такдержава ж оголосила блокаду..
. - Нібито потяги не їздять – з вугіллям, ще з чимось. Залізничне сполучення перекрите. Але ті самі "газельки" - їздять.
- Ну, "газельки" їздили і до, і під час блокади Семенченка, і зараз...
- Завжди вони їздили. Це величезні гроші. О'кей, можливо, навіть для України це з якогось боку і добре: у нас товари купують, товарообіг, виробники... Але така ситуація просто на корупційну грошову голку підсаджує офіцерів у армії, у СБУ. Якщо тільки десь є дорога, і там стоїть взвод, там рано чи пізно почнуть брати гроші. А сусідній взвод стоїть у полі, і їм насипають кожен день, у них кожен день "200-ті", "300-ті"... Це можуть бути навіть взводи однієї роти. Одним просто пощастило, а іншим – ні. Уяви, що таке для офіцера, для якогось молодшого лейтенанта, який тільки з сухопутки випустився і живе з сім'єю в гуртожитку, коли йому пропонують: "20 тисяч гривень тримай зараз, а завтра ми тобі ще 20 тисяч привеземо"...
- Це зрозуміло. Мало хто зможе спокійно встояти перед спокусою?
- Типу так. І я їх десь розумію. Здавалось би, а що тут такого? Ти просто дві машини пропустив, щоб проїхали...
- А як взагалі настрій у тих хлопців, з якими ти спілкувався?
- Ми спілкуємося переважно з ідейними, з тими, що хочуть воювати, – і вони це роблять.
- А ти особисто чекаєш, що Україна нарешті почне рухатися в напрямку звільнення своїх територій? Чи думаєш, що це все розтягнеться дуже надовго?
- Я думаю, надовго. І військового розвитку подій, мені здається, найближчим часом не буде. Того "хорватського сценарію", про який всі говорять і якого всі так хочуть. Бо, судячи з динаміки, стає все тільки гірше. Усе рухається в якусь... - ..
.безвихідь?
- Навіть гірше. Є цілком імовірний сценарій розвалу країни рано чи пізно.
- Хотілось би, щоб сусідньої...
- Хотілось би. Але мова, на жаль, про Україну. Москалі ж грають в довгу. Вони можуть чекати і рік, і два, і три – й розхитувати тут ситуацію зсередини. І те, що буде якийсь реванш (чи широкий, чи неширокий) оцих от регіоналів і прочої п**доти, це зрозуміло.
- Вони вже голови попіднімали.
- Навіть на цих виборах в ОТГ, об'єднані територіальні громади, до 50% і більше понабирали "Опоблок", плюс "Наш край". Рейтинг що "Народного фронту", що БПП – нижче плінтуса. А якоїсь іншої альтернативної сили немає. Хіба Саакашвілі, але я дивлюся на них – вони настільки популістичні, настільки перегинають палицю, що я починаю сумніватися в тому, що це – альтернатива. Хоча я до Майдану був у Грузії пару разів, мені дуже там подобалось. Саакашвілі реально там зламав корупцію. На побутовому рівні. Зрозуміло, що якась політична, на високому рівні корупція є, але там люди до сих пір не знають, що таке дати хабар за те, щоб дитину в садок влаштувати. Або дати хабар поліцейському. Немає цього! У них це навіть ментально в голові помінялось: вони не розуміють, як це так – ти ж сядеш!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
- Тенденцію ми бачимо, що колишні регіонали знову починають пробиратися у владу.
- Так. І з ними ніхто нічого не робить.
- І не можемо нічого зробити, так?
- По суті, так, не можна. Усе в межах закону. Це ми їх називаємо "ватою" і "сепарами", але в принципі у нас немає кримінальної відповідальності за те, що людина каже, що Росія – нам не ворог, чи що війни нема, чи що російські війська на Донбасі – це вигадка... Це – точка зору.
- Чому досі немає якогось серйозного тиску на тих же народних депутатів, щоб вони все-таки взялися за визначення сепаратизму і відповідальності за нього на законодавчому рівні? У нас же взагалі нічого подібного немає?
- Так, немає. У нас саджають тупо за участь у незаконних збройних формуваннях. І то саджають не завжди, бо це доволі важко довести. Є купа випадків, коли є фото, відео, де людина стоїть з автоматом на блокпосту – і її суд виправдовує або дає умовний термін. Бо спробуй доведи, що він вбивав когось! Насправді, це проблема законодавча. Треба закони міняти. На практиці посадити сепара дуже важко.
- Є хоча б один зареєстрований законопроект, який би міг цю ситуацію виправити?
- Є законопроект про колабораціонізм. Він наче нормальний і навіть, здається, пройшов якісь комітети. Але в мене дуже великі сумніви, що за нього проголосують.
- Поговорімо детальніше про реформи. Знаю, одна з твоїх улюблених тем – реформа МВС...
- Ну, як улюблена? Ми просто брали участь.
- Добре, не улюблена – болюча тема... Ти говорив раніше, що хоча б якоюсь картинкою, яку Аваков може тицяти межи очі своїм критикам, є патрульна поліція. Зараз думаєш так само? Чи патрульна поліція вже розчарувала?
- Наскільки я знаю, у них досі нема систематичної корупції. От хто б що не казав – що вони тупі, не навчили їх, що вони неправильно щось роблять – але систематичної корупції, такої, як була в ДАІ, коли кожен інспектор ДПС мав "план виконання", – цього немає. Але звідти звільняється багато людей. За останній рік чоловік десять, яких я знаю особисто, звільнилися.
- Чому йдуть? Не платять, як обіцяли? Чи з інших причин?
- Можливо, в матеріальному плані теж не всіх все влаштовує. Але в більшості люди ідейні йшли щось міняти, а поміняти вони особливо нічого не можуть, тому що – суди і законодавство. Тут навіть не до керівництва МВС претензії. Це не камінь в сторону Авакова. Це камінь в сторону судів і законодавства, яке ніхто не хоче міняти. У мене знайомий патрульний каже, що вони одного і того самого мужика за три місяці п'ять разів п'яного за кермом ловили, і він кожного разу в суді відмазувався.
- Він чиновник чи просто при грошах?
- Просто чувак собі їздив п'яним. Вони вже, коли бачили машину, спеціально зупиняли, а він – п'яний. Складали протокол – протоколи х**рилися. І не знаю, скільки в Києві, але в одній із західних областей в суді порішати 130-ту (ст. 130 Кодексу України про адміністративні порушення, що передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, - Ред.) коштує всього-на-всього 300-500 доларів. А суди можуть закривати ці справи під різними приводами. Можуть передати на поруки трудовому колективу "у зв'язку з малозначущістю". Можуть просто вчепитися в те, що патрульні трохи неправильно склали протокол – і все. Тому у людей просто опускаються руки.
- Не дивно.
- Але з "патрулькою", як мені видається, все ще більш-менш нормально. Але якщо не буде реформуватися система в цілому – це ненадовго.
- Віриш, що система буде реформуватися?
- Вона ж вже ніби реформована. Просто переважна більшість людей залишилась там. Просто поміняли назви, попереходили в інші департаменти, але "на манєже - всьо тє же".
- І це досить показово. Як і, наприклад, реакція керівництва МВС на нещодавній скандал навколо Голубана (Юрій Голубан – полковник поліції, командир роти спеціального призначення ГУ Нацполіції в Донецькій області; після його виступу в Верховній Рад, відомий "діяч" так званої ДНР.
- Керівництво МВС, вважаю, ніяк не відреагувало. Заяви в стилі "ви всі працюєте на Росію, а Голубан – чесний офіцер", хоча всі прекрасно знають правду, – це не реакція. Я точно знаю, що для багатьох в системі МВС минуле Голубана не було таємницею.
- Як там було насправді?
- Він три тижні був командиром роти в батальйоні "Восток" (незаконне збройне формування бойовиків ДНР, першим ватажком якого був Олександр Ходаковський, - Ред.). Нема підтверджень, що він там дійсно когось вбивав. І в бою під Карлівкою, коли загинуло четверо бійців батальйону "Донбас", нібито він не брав участі, хоча йому це закидають. А потім йому там щось не сподобалось. Він приїхав до Києва. І, наскільки я знаю, він і не приховував ніколи, що був там, на тому боці.
- Коли це все спливло, мене, чесно кажучи, дуже здивувала та легкість, з якою зразу всі повірили Ходаковському. Він написав, Ігор Луценко миттєво процитував – і понеслось. Для мене дивно, що українці так швидко повірили ворогу.
- Це двояка ситуація. Дійсно, вірити ворогу і розганяти "зраду", яку закинув ворог – це тупо, неправильно в інформаційному плані. Але коли з'явились відео, я почав спілкуватися з людьми, які підтверджували, що дійсно було таке, то що тепер? Мовчати про це?
- Керівництво МВС обіцяло експертизу відео. І Аваков потім заявив, що оприлюднене Ходаковським відео має ознаки грубого монтажу...
- Справа в тому, що особисто я накопав інші відео, люди теж знайшли. Відео, які знімали інші люди, які були завантажені ще в 2014 році. І на цих відео та сама людина ходить – просто знято з інших ракурсів... А вони його навіть не відсторонили. Працює собі. Мене більше за все в цій ситуації обурює брехня – така тупа, безпробудна брехня. Те нахабство, з яким люди виходять і брешуть, що нічого цього не було. Якби вони вийшли і визнали помилку, сказали: "Ну, так, тоді, у 2014-му, у нас було погано з фільтрацією, з відбором – от і пропустили. Може, ще хтось є", тоді я б їх навіть почав поважати. Але вони цього не зробили. Насправді йому нічого не світить. Максимум – 260-та, "створення або участь у незаконних збройних формуваннях", і він ще условку отримає. Орден у нього ніхто не забере – нема підстав. Ці державні нагороди забираються виключно у випадку державної зради. А тут державну зраду ніяк не доведеш. І що насправді найбільш печально – таких, як Голубан, багато. От в Одесі сплив начальник управління превенції, який 2 травня 2014 року, коли там ці тітушки стріляли з автоматів, з ними бігав. Іщенко його прізвище (Іван Іщенко, начальник управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції в Одеській області, - "Апостроф"). Цей товариш тоді майором був, зараз – підполковник, начальник управління превенції одеського обласного управління поліції.
- І вони кажуть, що його не було там?
- Ні. Вони визнають, що це він.
- Він продовжує працювати?
- Працює, так. Його відмазують. Визнають, що він був тоді з тітушками, але кричать, що він в АТО був місяць, і що він хороший офіцер. Кажуть, розслідування провели. Словом, нічого йому не буде, цьому Іщенку.
- Як ти для себе пояснюєш причини настільки безпардонного відмазування? У чому цінність Іщенка чи того ж Голубана?
- Цінність у тому, що він буде виконувати будь-який наказ. Голубан – це людина Аброськіна (В'ячеслав Аброськін – заступник голови Нацполіції - начальник ГУ Нацполіції в Донецькій області, - Ред.). Думаю, що Аваков навіть не знав, хто такий Голубан, до цього скандалу. І не факт, що Аваков знав, чи цей Голубан брав участь, чи не брав. Голубана притягнув Аброськін, той у нього очолював роту спеціального призначення, яка частково складалась з колишніх "беркутів".
- Але зараз же він знає, проте продовжує наполягати на своїй версії. Чому?
- А це хіба перший випадок, коли Аваков тупо бреше?..
- Я правильно розумію, що тому вибір і пав на Голубана, тому саме його і привели у Верховну Раду, що він через свій попередній "досвід" мотивований сказати все, що треба?
- Й зробити все, що треба. Думаю, так. І знаєш, всі зараз шукають якісь конспіративні теорії – аж до того, що Ходаковський зсередини ДНР розвалює... А я думаю, що він просто десь по телевізору побачив цього чорта – і такий: "О! А він же зі мною воював!" Поржав – і написав цей пост, із якого все почалося... Усе набагато простіше і банальніше може бути.
- І на нас, напевно, ще не одне таке відкриття чекає...
- Та да.
- Ти в перших числах травня в Херсон їздив, я не помиляюсь?
- Ага. Ми там трохи "вату" поганяли.
- Чого в Херсоні?
- У нас була інформація, що туди буде їхати тітушня – і там просто будуть качати. Качати якимось варіантом типу Одеси – з російськими прапорами, можливо, навіть з захопленням якоїсь адмінбудівлі... Менти, зрозуміло, нічого там робити не будуть. От ми зібралися – і поїхали.
- Мені здавалося, що в ці дні традиційно найбільша небезпека розкачування – якраз в Одесі.
- З Херсона зняли частину силовиків і перекинули в Одесу. І в Одесі насправді нічого б не було. Ти ж сама бачила, які там заходи безпеки були. Там "Альфу" з усієї України постягували. Нереально там було щось зробити! Тому ми переживали з приводу Мелітополя, Херсона, Миколаєва. У Херсоні вони сиділи тихо, а останнім часом почали піднімати голови. В принципі, як і всюди – причому, серйозно так. Там Медведчук активізувався, Клименко (колишній голова Міністерства доходів і зборів України Олександр Клименко, - Ред.) активізувався, комуняки активізувалися. Вони проводять там свої "акції". Хотіли провести ходу з портретами загиблих в Будинку профспілок в Одесі – під червоними прапорами. Але як тільки вони почали діставати свої прапори – їх почали просто бити. І я вважаю, це правильно!
- А чому саме південь? Чому не, скажімо, підконтрольні Україні території на сході?
- Так у підконтрольних Україні районах Донецької області відбувається аналогічна штука! Більшість мерів, місцевих царьків підтримували ж місцевих сепарів. Але зараз вони нормально себе почувають. Я от не знаю, що там зі Слєпцовим, мером Дзержинська – того, що Торецьк зараз (влітку 2016 року суд заарештував мера Торецька Володимира Слєпцова, підозрюваного у сепаратизмі, - Ред.). Його зняли було, прикрили – а зараз, здається, випустили. І справа там розвалюється! Це просто один з показових випадків. Там реально мер топив за сепарів, дозволив їм знімати український прапор, агітував всіх на референдум ходити... У них в місті сепари були два місяці. Але там досі пресують проукраїнських активістів. Одному нещодавно машину спалили. Люди там по лезу ножа ходять. Не дай Бог що, різати їх почнуть першими. Хоча сепарів скрізь вистачає. І в Києві є "ідейні". І у Львові можна знайти людей, які за Путіна топлять. Інфекція "русского мира" може будь-кого заразити. І вони ж вливають купу бабла – і в пропаганду, і в інформаційні диверсії, і в роботу з тими ж ветеранськими організаціями...
Продовження:
- Так, ностальгуючі за СРСР пенсіонери – це благодатне поле...
- Отож. І якщо в нас зараз будуть якісь перевибори, вони набагато більше людей заведуть в парламент. Навіть не через "Опозиційний блок", а через партії типу якогось "Відродження" чи "Нашого краю". Реально, кажуть, Мураєв з Рабиновичем вже проходять... Ну, це ж треш!
- А як гадаєш, є вірогідність, що Росія спробує військовим методом захоплювати Україну? Наскільки можлива подальша реалізація саме військового сценарію?
- Я думаю, вона не те, що можлива – так і буде. Але тільки в разі, якщо тут розкачається ситуація до критичного рівня. Якщо буде серйозна політична чи економічна криза... Ми недавно з другом розмовляли – і я зрозумів, що я зараз – вимушений порохобот. На жаль. Так, мені не подобається ні Порошенко, ні те, що вони роблять. Це ж команда бариг – ці всі Грановський, Кононенко і так далі. Усі ж прекрасно бачать, що вони витворяють... Але, з іншого боку, я розумію, що збивати цю команду не можна: нема альтернативи, яка прийде на зміну. А якщо нема альтернативи – значить, прийде Росія. Якщо тільки почнеться якась нестабільність, вони посунуть далі. Вони ж формують армії, батальйонні групи... Створюють нові армії у нас на кордоні. Постійно якісь навчання планують... Вони ж грають в довгу. Вони можуть чекати. І рік, і три. Так вже історично склалося, що вони завжди нас хотіли завоювати. І вони від цього не відступляться.
- До того ж, нарешті шанс такий з'явився...
- Так. Нам просто не пощастило, що ми так близько до них знаходимось.
- Але ми ж нікуди від них і не дінемось. Що нам треба робити, щоб себе убезпечити?
- Армію – нормальну, сильну, боєздатну... А насправді треба починати з освіти. Це ключове – для того, щоб у нас був нормальний патріотичний народ. Якщо так подивитись, то у нас лише відсотків 30% тих, кому не байдуже. Іншим 40% - все рівно. Ще 30% - це якась явна або прихована "вата".
- А наскільки важливе питання мови для того, щоб ми все-таки остаточно сформувались як нація, на твою думку?
- Думаю, що не одне з останніх. Важливе. Але мовне питання зараз дуже часто використовують не для об'єднання, а навпаки – щоб розкачати. Є принцип такий: розділяй і владарюй.
- Що, схоже, і відбувається. Ось недавно Євген Балицький, нардеп від "Опоблоку", знову взявся мусувати тему мовного закону Ківалова-Колесніченка і розсилає звернення, що, мовляв, досить вже "Україну для українців" будувати, час взятися за побудову "України для росіян". І що робити з ним? Як змусити СБУ чи ще когось хоч якось реагувати на це?
- З точки зору закону він не сказав нічого протизаконного. Так що – хіба акції прямої дії: ногу зламати йому... -
Але для системних змін це не метод.
- Так. Це, з одного боку, наче й правильно, з іншого – неправильно. Бо все одно закон має працювати.
- Хотіла запитати ще про улюбленця всіх, хто хоч колись перетинався з МВС, – про Іллю Ківу. Він зараз взявся за створення проекту "Безопасность жизни"... Що це таке?
- Вони роблять муніципальну поліцію в різних містах – формують, набирають. Що це таке? Взагалі незрозуміло. По суті, це чуваки в формі, які мали би допомагати поліції слідкувати за незаконною торгівлею, паркуванням і так далі...
- Це на громадських засадах?
- Я знаю, що в Ківиній організації 10 тисяч гривень платять на місяць. Грубо кажучи, набирають як в охоронне агентство. І ця муніципальна поліція зараз формується в кожній області. Філатов зробив свою в Дніпрі. У них форма і шеврони на 99% збігаються з формою патрульних. Ну, це нонсенс. Це фактично кишенькові охоронні структури, які дуже подібні на поліцію, в кожного місцевого феодала чи царька.
- А фінансується ким? З місцевого бюджету?
- З місцевого.
- Для чого це потрібно?
- Кожному умовному меру якогось райцентру хочеться мати свою "палицю". Я не знаю, чим вони будуть займатися. Запобігати незаконній торгівлі? Ти ж прекрасно розумієш, чим насправді вони будуть займатися. Вони просто будуть бабло збирати – і все.
- Цікаво, чому створенням цієї муніципальної поліції займається саме Ківа? При тому неоднозначному ставленні, яке до нього є в суспільстві?
- Він ефективний, до речі, дуже. От всі, хто його знає, наші спільні знайомі кажуть, що він дуже ефективний менеджер.
- Тобто поки всі "хі-хі" та "ха-ха"..
. - Він діла рішає. І він потрібен Авакову тільки через це. Насправді мало людей, які реально щось роблять. У мене знайомі за бізнесом шукають проект-менеджера на дуже круту зарплату. Нема людей! Так само і в міністерствах, і будь-де. У нас проблема з освітою. У нас реально компетентних кадрів дуже мало! Багато хто виїхав. А ключове – це освіта. Ти ж прекрасно знаєш, як у нас вузи готують спеціалістів з тими дипломами, які потім нікому не потрібні, які нічого не знають. Починати треба з освіти, з дітей. Тільки в такому разі ця країна – наша країна – може вистояти. Поки ж це все рухається в якийсь п**дець. Люди вже дуже сильно виснажилися, їм це все сильно набридло. Ця війна сприймається вже як норма, щоденні "200-ті" і "300-ті" – це вже тупо статистика. Нема вже такого, як в 2014 році, підйому патріотизму, національної свідомості. Людям треба ж теж щось їсти, заробляти гроші. А в країні ще така ситуація в економіці... І при цьому всьому наші "друзі"-сусіди ще й розкачують це все. І будуть продовжувати це робити.
- Ти бачиш якийсь дієвий спосіб нагадати українцям, що за статистикою ховаються чиїсь життя, що війна – не десь там, а в нашій країні, що це у нас щодня гинуть люди?..
- А як ти нагадаєш? Ми знову впираємося в освіту. І в телевізор ще. Телевізор – це ж прекрасний інструмент промивання мозку. І телевізором можна багато чого зробити. Ми ж бачимо, що телевізором зробив в Росії Путін. Я про це думав і зрозумів: якби я жив в Росії і був росіянином – я би пишався Путіним. Для росіян же він – реально красавчик, молодець, завойовує щось, дає їм підстави вважати, що "ми – сильна країна, ми всім можем дати пізд**єй, з нами рахуються, нам є чим пишатися"... Серйозно!
- Віриш в те, що РФ може розпастися?
- Дай Бог!
- Я маю на увазі прогнози щодо того, що це трапиться найближчим часом – ледь не з дня на день.
- Думаю, що найближчим часом цього не трапиться. Хоча все впирається в одну-єдину персоналію. Якщо найближчим часом не стане Путіна – почнуть вони колотись. А він же не безсмертний.
- Гадаєш, що роль Путіна в цих подіях виняткова, що визначальна тут персоналія, а не система?
- У цій ситуації – так. Єльцин не був же настільки хворий, як Путін! Хоча... Там же Чечня була... Словом, я не дуже сильний в геополітиці. Знаю тільки одне: вони з нас не злізуть. Це – без сумніву. І треба бути до цього готовим. Хоча поки переважній більшості народу все те, що відбувається, пофіг. І це найбільше вибішує. Навіть серед моїх знайомих є купа людей, які собі в голову не беруть, що у нас війна на сході, що нас Росія якось щемить... Їм, середньостатистичним обивателям, це все просто байдуже. Тих же, кому не все одно, досі занадто мало.
Хіти тижня. "Один генерал дивився на них у бою і плакав": Про те, як Ватутін залив дитячою кров'ю Дніпро
Знати історичну правду - важливіше, ніж просто перейменовувати вулиці.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Перейменування вулиці Ватутіна в Києві викликало бурхливі дискусії в мережі, повідомляють Патріоти України. Думки розійшлися: з одного боку, минулого не змінити, з іншого - ми йдемо у майбутнє, в якому не хочемо бачити "совка". Але що ми повинні знати?
"Про Ватутіна. Жертви битви за Дніпро перевищують найкривавішу військову операцію людства - битву під Сталінградом. І це вже факт, абсолютна і переконлива істина", - пише на своїй сторінці в Facebook Сергій Петрович-Чебозеков:
"У боях за Киів було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км, загальні втрати (убиті, поранені і полонені) становлять до 2,7 млн людей.
Доктор історичних наук, викладач Київського університету ім. Шевченка Віктор Король вказав на майже повну відсутність переправ через Дніпро: станом на 22 вересня 1943 року в розпал переправи на Букринському плацдармі знаходилося всього 16 понтонів. До 29 вересня 1943 року жодна з армій не мала понтонних мостів на Дніпрі, що не дозволяло здійснювати в необхідних розмірах переправу на Букринський плацдарм військ, боєприпасів, техніки та палива. Через нестачу палива арміям фронту не була надана ефективна допомога авіацією.
"Першими через Дніпро під страшним вогнем переправляли бійців штрафних батальйонів, - свідчить Король, - Солдати пливли, тримаючись за дерева, колоди, дошки, і тонули тисячами."
"Ми просто не вміли воювати. Ми залили своєю кров'ю, завалили ворогів своїми трупами" - пише письменник Віктор Астаф'єв, безпосередній учасник тих боїв.
Історики стверджують, що загальні втрати Червоної армії під час битви за Дніпро - 400 тисяч.
Великий Олександр Довженко писав:
"Сьогодні В. Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих. "Один генерал дивився на них у бою і плакав", — розповідав мені Віктор.
Із 400 тисяч загиблих за ці чотири місяці радянських солдат більшість загинула у вересні-жовтні на Букринському плацдармі. Значну частину з них складали так звані "чорносвитники" - цивільні із щойно взятих Червоною армією населених пунктів, силоміць мобілізовані комплектаційними підрозділами військових частин.
Більшість цих жертв на совісті радянського генерала Ватутіна, який навіть дітей зі звільнених окупованих територій України заганяв у крижану воду Дніпра і топив.
Пам'ятник цьому українофобу і досі стоїть у парку біля верховної ради. А на проспекті Шухевича і досі висять таблички з його кривавим іменем.
І нехай той, хто захищає чорне ім'я кривавого сталінського генерала спробує в середині жовтня в одязі вплав перепливти Дніпро. Без кулеметного вогню і без тисяч трупів на воді. Допливе - нехай поставить монумент Ватутіну у себе на балконі!
І не забуде начепити колорадську стрічку на свою українофобську дупу! Якщо, звичайно, допливе..."
Хіти тижня. Зробимо падлюку відомою. "Забирай своего героя и идите домой": На Харківщині воєнком виставив за двері героя АТО
Інцидент стався у місті Краснограді.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Краснограді на Харківщині воєнком виставив за двері Героя АТО. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив український боєць, важко поранений під Дебальцевим, Народний Герой України Вадим Довгорук...
"Знайомтесь це військовий комісар м. Краснограда, Харьковської обл. п/п-к Кужель!!!! В тому ж військоматі працює і мій бойовий побратим з 3ОПСпП (заступник комісара)!!! Вчора їдучи до Харкова вирішив заїхати до побратима обговорити питання Патріотичного виховання молоді та проект Сила Нації (фізична реабілітація тяжко поранених бійців)!!! Мене побратим запросив до себе в кабінет.... Але при вході черговим сидів сам комісар!!!! Він не захотів нас пропускати до кабінету товариша на прохання свого заступника (мого побратима) вийти познайомитися зі мною він відповів:
цитую: (развелось героев!!! Забирай своего героя и идите домой, покиньте помещения!!!)
Висновок : Ні я ні мій побратим до військомату не потрапили, але була погроза позбавити премії побратима!!!! Як така людина може бути військовим комісаром??????" - написав Вадим.
Хіти тижня. Якщо РФ збереться влаштувати повторне вторгнення в Україну, її чекає "війна така, що нікому мало не здасться"., - Муждабаєв
Що стосується українців, то був уже момент перевірити, як українці зустрічають гостей зі зброєю, наголосив журналіст.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Якщо РФ збереться влаштувати повторне вторгнення в Україну, її чекає "війна така, що нікому мало не здасться". Про це заявив журналіст Айдер Муждабаєв в інтерв'ю Delfi, передають Патріоти України.
Что касается украинцев, то был уже момент проверить, как украинцы встречают гостей с оружием. Если еще раз попробуют - еще раз увидят, как украинцы за свою землю воюют. В Украине никаких иллюзий и сомнений нет по поводу того, что может сделать Россия" , - упевнений журналіст.
Муждабаєв вважає, що, незважаючи на багато проблем всередині країни, Україна зможе дати відсіч ворогу. "Можно говорить, что там тяжело экономически, да, тяжело. Есть проблемы, коррупция, да - это постсоветская страна с во многом постсоветской элитой, но в чем есть консенсус - за Украину будут воевать. Это не будет поход по дороге с российским флагами, хлебом и солью.
Я думаю, что российское командование и политическое руководство, несмотря на все свое безумие, это осознает. Там будет война такая, что никому мало не покажется, если кто-то двинется дальше", - зазначив він.
"Это не та Украина, которая лежала без сознания, когда у нее отнимали Крым и Донбасс. И это нужно иметь в виду всем, кто хочет повоевать в Украине", - додав Муждабаєв.
Не фантастика: Де за літо можна заробити 100 тисяч гривень
Заробити влітку можна в сільському господарстві або в туристичній галузі. У Західній і Північній Європі робота пов'язана зі збором врожаїв, на півдні і в східних країнах шукають офіціантів і працівників в готелі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Для роботи в країнах ЄС потрібно оформити робочу візу. Наприклад, щоб працювати в Польщі, необхідно отримати національну робочу візу D 05. Її можна зробити в консульстві, подавши запрошення роботодавця.
Заробити в Польщі можна на зборі ягід. Зарплата стартує від 20-23-х до 29-ти тис. гривень, роботодавці надають житло, проте харчування найчастіше за свій рахунок. Крім робочої візи вимог немає, передають Патріоти України з посиланням на vectornews.net.
У Німеччині студенти зі знанням німецької мови на базовому рівні можуть знайти роботу офіціант з зарплатою 35 тис. гривень або 8,5 євро в годину. Також є робота кухаря з зарплатою 1300 євро в місяць з проживанням і харчуванням. Помічників кухаря платять 900 євро.
У Швеції на зборі ягід платять за кількість зібраного врожаю. В місяць зарплата виходить на 60 тис. гривень. Працівнику-фермеру обіцяють платити 63-70 тис. гривень.
На зборі ягід в Європі можна заробити до 70 тис. гривень за місяць.
У Болгарії шукають офіціантів і кухарів на зарплату 12-20 тис. гривень. Роботу пропонують на чорноморських курортах, для роботи офіціантом потрібно знати англійську мову. Роботодавець надає харчування та проживання.
У Греції шукають російськомовних аніматорів на зарплату 500-700 євро, кухарів в готелі – від 1000 євро, офіціантів і покоївок платять 700 євро.
У Фінляндії в основному потрібні різноробочі на збір лісових ягід і грибів. У країні платять від 24 тис. гривень на місяць залежно від вироблення. Проте робочий день може бути ненормованим і потрібно оплачувати житло. На збір полуниці та малини платять два євро за кілограм. Різноробочим на ферму обіцяють зарплату 50 тис. гривень.
В ОАЕ офіціанти заробляють 15-35 тис. гривень, бариста – 22 тис. гривень, адміністратор в фітнес-клубі і рятувальники – 30 тис. гривень. В оголошеннях роботодавець обіцяє оплатити працівникові переліт з України до ОАЕ та надає безкоштовне харчування та житло. Однак робочими можуть бути шість-сім днів на тиждень.
У Туреччині шукають аніматорів на зарплату 14-15 тис. гривень, танцівниць – на 20-30 тис. гривень. Зустрічаються вакансії кухаря на ставку 30 тис. гривень, офіціанта – 14-25 тис. гривень, покоївка в готелі в середньому заробляє 16 тис. гривень.
В Ізраїлі сезонних вакансій менше. В основному потрібні будівельники на зарплату 50-55 тис. гривень, робітники на заводи за 37-40 тис. гривень. Однак є й вакансія кухаря на зарплату 45 тис. гривень на місяць.
В Єгипті шукають аніматорів на зарплату від 8-ми до 20-ти тис. гривень, а в Тунісі – англомовних гідів за 400 доларів.
У США на сезонну роботу шукають офіціантів і покоївок в готелі на зарплату 12 тис. доларів на рік, працівникам на ферму обіцяють 2800 доларів в місяць, рятувальникові на пляж – 3500.
У Канаді робочого на фермі пропонують 2800-2900 доларів в місяць, офіціантам – 1000.
"Сезонна робота в Польщі – це 20 тис. гривень, у Німеччині - 35-50 тис. гривень, в Ізраїлі – 40-60 тис. гривень. У США і Канаді – під 100 тис. гривень. Є робота і на курортах, і на фермах, і по збору ягід, і в рибному промислі. Роботи багато і чим ближче до липня, тим більше буде вакансій, оскільки липень-серпень – розпал сезону", – зазначає HR-експерт сайту з пошуку роботи rabota.ua Тетяна Пашкіна.
Опублікував: Олег Устименко
У Чикаго померла легендарна українка, яку вважають справжньою Гуцулкою Ксенею
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В понеділок, 5 червня, в Чикаго померла українська іммігрантка Ксенія Бурачинська-Данилишин. Українцям з усього світу ця жінка відома як легендарна "гуцулка Ксеня" з однойменної пісні, повідомляє ukrainianpeople.us.
"Гуцулка Ксеня" – популярна українська пісня, яка вже майже 100 років не втрачає своєї популярності. Її співають коханим, зарученим, на весіллях, уродинах й на усіх українських святах. Та мало хто знає, що оспівують у ній не якусь вигадану Ксеню або ж збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку, родом із Шешор. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин.
Автором пісні є учитель із села Семиголів Сокільського району Львівської області Роман Савицький. Дата народження пісні – 1932 рік.
У ті роки Станіслав був значним центром української музичної культури. Активна участь у музичному житті міста була одним з найсильніших стимулів для композиторської діяльності. Свою літню відпустку Савицький проводив, як правило, у домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської, яка жила в селі Шешори на Косівщині. Сестра мала вродливу доньку Ксеню, яка дуже любила свого дядька Романа.
На одному з вечорів, коли молодь забавлялася під час вакацій, 10-річну племінницю Савицького обрали "королевою" вечора. Ксеня була дуже веселою і дотепною, кожному давала якісь доручення, а до свого дядька звернулася з проханням написати таку пісню, щоб уся Гуцульщина її співала! Незабаром така пісня була написана, а музику на прекрасні слова згодом написав Іван Недільський.
1994 року влітку до села Шешори приїхала на відвидини рідних місць сама Ксенія Бурачинська-Данилишин, яка тривалий час мешкала в місті Чикаго (штат Іллінойс, США). Вона побувала в гостях у родини Миколи Братівника, з яким влітку, будучи ще дитиною, часто бавилась.
Тут вона і розповіла як саме народилася "Гуцулка Ксеня".
Василь Селезінка, який провів дослідницьку роботу творчості Романа Савицького, пише: "Савиць*кий зростав як співак і композитор. У Станіславі з охотою співали його пісні "Замріяний студент", "Гарна Олена", "Мрія", "Ах, люба мамо". Найщасливіша доля судилася "Червоним макам", що були написані в тому ж селі Шешори за три роки після "Гуцулки Ксені".
І знову випадок, про який сам композитор розповідав так: одного разу в Надвірній дали йому під час концерту букет червоних маків. Співак тут же подарував ті квіти хористці Галі, в яку був закоханий. З очей дівчини скотилася сльоза. Зовсім незабаром вона вийшла заміж за іншого. І тільки тоді Роман дізнався, що є повір'я: маки дарують тоді, коли розлюблять".
Пісні Романа Савицького живуть й далі, кожна з них має свою цікаву історію створення.
Золотими колосочками вплетені вони у туге перевесло українських пісень. На їх створення композитора надихали чарівні невмирущі Карпати, а значить, доля пісень така ж невмируща, як краса, незбагненна таїна і вічність Карпат.
Чудова дівчина!
Українки прекрасні за будь-яких умов!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Куди бігти, якщо болить? Про 210 гривень, які «підуть за пацієнтом»
«Болючі» питання та відповіді на них
В Україні розпочалася чергова реформа охорони здоров’я. Перший етап має на меті зміну фінансування первинної ланки медичної допомоги. Йдеться про початок запровадження страхової сімейної медицини, формування переліку послуг для пацієнтів тощо.
Реформа, як зазначають у МОЗ, стартує із запуску системи сімейної медицини європейського зразка на базі поліклінік та амбулаторій. Вона передбачає ефективне використання державних коштів, коли гроші йдуть за пацієнтом та на надання йому конкретної допомоги, а не на утримання «ліжко-місць». Уже незабаром, як планують у відомстві, українці зможуть самостійно обирати собі сімейного лікаря та укладати з ним контракт, де буде чітко прописано обсяг послуг, які оплачує держава.
Говорити про перебіг змін та тим паче результати, звісно, зарано. Проте і у лікарів, і у пацієнтів уже накопичилося чимало запитань із приводу того, як їм жити далі.
«Главком» отримав відповіді на найпоширеніші питання, які допоможуть українцям зрозуміти, чого саме їм чекати від цих змін. Та змушені попередити: уявлення і чіткого розуміння наслідків такої реформи немає навіть у керівників профільного міністерства. Деякі з них щиро переконані, що 210 гривень, які обіцяє держава за кожного пацієнта, піднімуть сільську медицину на новий рівень.
В яких напрямах щодо реформи зараз працює МОЗ?
Запровадження нової моделі фінансування для первинної медичної допомоги. Зразки форм документів для вільного вибору громадянами сімейного лікаря та проект наказу «Про порядок надання первинної медичної допомоги» (правила надання допомоги, перелік необхідного оснащення, основні завдання лікарів) розроблені та проходять громадське обговорення. Також готуються зміни до бюджету у зв’язку із переходом на новий механізм оплати послуг на первинці.
Створення правових основ для нової системи фінансування охорони здоров’я. Триває робота над змінами до законів про державні гарантії надання медичної допомоги та основ законодавства про охорону здоров’я. Переглядаються умови отримання ліцензії лікарями первинки для спрощення цього процесу. Підготовано на затвердження уряду державний гарантований пакет меддопомоги на плановий рік та рівень тарифів для оплати з бюджету.
Створення єдиного національного замовника медичних послуг. У І кварталі цього року у структурі МОЗ на перехідний період буде створено департамент «Національна служба здоров’я», який згодом трансформується в центральний орган виконавчої служби – Національну службу здоров’я. ЇЇ утворення заплановано на ІІ квартал 2017 року.
Створення єдиної електронної системи обміну медичною інформацією. Вже у 2017 році має розпочатися планова реєстрація пацієнтів, медпрацівників та закладів охорони здоров’я, що надають первинну меддопомогу, в єдиній електронній системі.
Перегляд уніфікованих протоколів для переліку найбільш поширених медичних станів і спрощення вимог до ведення паперової звітності в медичних закладах.
Запровадження нової моделі фінансування медичної допомоги для вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Створення госпітальних округів.
Запровадження національної системи реімбурсації лікарських засобів для визначеного переліку медичних станів.
Автономізація бюджетних закладів охорони здоров’я. Відповідний пакет документів для функціонування закладів охорони здоров’я в умовах фінансової і управлінської автономії та відповідні зміни в законодавство вже готуються МОЗ.
Хто інформуватиме пацієнтів, як укладати контракти з лікарями?
Завданням кожного регіону, як зазначають у МОЗ, буде в обов’язковому порядку проводити відповідні роз’яснення для лікарів та пацієнтів перед переходом на нову модель фінансування. Також певну роботу в цьому напрямку вестиме й міністерство на національному рівні.
«До весни ми запланували зробити все, що стосується національного рівня, – зазначив заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк. – Потім буде робота в регіонах. Є низка вимог, які вони повинні виконати, аби з середини року перейти на нову модель. І один з компонентів – комунікація. Доки люди на місцях не знатимуть, де і як обирати лікаря, як укладати з ним договори, доки лікарі не знатимуть, як їм працювати в нових умовах, ми не будемо надавати підтримку, щоб регіон починав роботу в системі нової моделі».
Як знайти свого лікаря?
Найпростіший спосіб – піти до найближчої лікарні чи амбулаторії і обрати свого лікаря. В майбутньому, як сподіваються в Міністерстві охорони здоров’я, лікарі самі переконуватимуть людей обирати саме їх.
Коли саме можна прийти і укласти договір із лікарем?
До весни парламент та Кабмін мають ухвалити всі документи для запуску нової системи. Далі кожен регіон почне перехід до нової системи за готовністю. До цього моменту має бути налагоджено комунікацію та інформування лікарів і пацієнтів, запрацювати електронний реєстр. Медичні заклади повинні бути юридично готові укладати договори.
Що буде, якщо регіон не буде готовий до переходу на нову систему?
Певний період діятиме стара система медобслуговування. У міністерстві запевняють: без допомоги не залишиться ніхто. Проте уточняють: нова система почне діяти з весни в тих регіонах, які першими звітують про свою готовність, але з 2018 року її буде запроваджено в усіх регіонах обов’язково.
Що робити, якщо ти не уклав договір із лікарем?
Якщо людина одразу (із початком роботи медичних закладів за новою системою) не записалася до лікаря, вона може це зробити під час прийому, коли забажає чи матиме змогу. Єдине – у МОЗ все ж таки просять не відкладати обрання свого лікарі на потім. Бо від цього залежатиме дохід лікаря.
Як виглядає угода, яку пацієнт укладає з лікарем?
Чи зможе пацієнт зареєструватися одразу у кількох лікарів?
Єдиний реєстр пацієнтів не дозволить пацієнту реєструватися в кількох місцях. Пацієнт у своїй декларації вказує, до якого лікаря він реєструється, ця інформація вводиться в систему. Якщо після того пацієнт іде до іншого лікаря і реєструється там, попередній запис анулюється.
Скільки пацієнтів матиме кожен лікар?
Рекомендованою є цифра 2 тисячі пацієнтів на лікаря. Однак залежно від соціальних, вікових та кількісних характеристик населення громади, на території якої працює лікар, кількість пацієнтів може варіюватися.
Чи зможе лікар відмовляти пацієнтам у допомозі і обирати більш-менш здорових людей?
Лікар не може відмовляти пацієнту, якщо той до нього приходить і говорить, що обирає саме цього лікаря.
Скільки за кожним пацієнтом іде грошей? На що їх вистачить?
На кожного пацієнта на рік держава виділятиме суму в середньому у 210 гривень (більшою ця сума буде на дітей та людей, старших 65 років). Ці гроші покриватимуть лише базовий набір послуг первинної медичної допомоги.
Який обсяг допомоги на первинці гарантує держава?
Згідно з проектом наказу про порядок надання первинної меддопомоги, який винесено на громадське обговорення, до обов’язків лікаря первинної ланки належить:
Чим має бути оснащено місце надання первинної медичної допомоги?
Яким є перелік скринінгових обстежень, що надається в межах первинної медичної допомоги?
Яким є перелік діагностичних процедур та лабораторних досліджень у межах первинної медичної допомоги?
Яким є перелік профілактичних заходів у межах первинної медичної допомоги?
Що робити людині, яка підписала угоду з лікарем, але потребує допомоги, перебуваючи поза межами доступності до нього?
Кожен лікар повинен надавати екстрену медичну допомогу кожному пацієнту. Це передбачено в проекті правил надання первинної медичної допомоги.
«Наприклад, я поїхав на дачу і надірвав спину. Або я на морі і щось зі мною сталося. Що мені робити? Це питання невідкладної допомоги, це не питання планових відносин із сімейним лікарем, – говорить заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк. – У таких випадках не потрібно укладати новий договір з новим лікарем. Людина просто приходить до медзакладу і отримує невідкладну допомогу. Це гарантовано».
Чи можна отримувати допомогу не за місцем прописки?
Так. Пацієнт має право вільного вибору лікаря, незалежно від місця своєї офіційної реєстрації. Люди, що не мають прописки або прописані в іншому місці, можуть, заповнивши декларацію (форма якої є вище), отримувати послуги від будь-якого лікаря.
У формі угоди, яку пацієнт укладає з лікарем, є місце, де вказується прописка пацієнта. Але її внесено виключно для того, щоб унаслідок укладання договору з конкретним лікарем гроші за пацієнтом не йшли у медичний заклад за місцем прописки.
Головною ж є графа «Адреса для надання допомоги за місцем проживання». Саме за цією адресою лікар приходитиме до пацієнта на виклик.
Чи можна обрати сімейним лікарем лікаря з приватної лікарні чи з приватною практикою?
Так, якщо цей лікар працюватиме за тими ж тарифами і надаватиме послуги згідно з переліком Міністерства охорони здоров’я.
У новій системі гроші йтимуть за лікарем туди, куди він піде працювати. Якщо іде в приватний заклад і той заклад готовий працювати з Національною службою здоров’я і приймати від неї кошти, жодних застережень від МОЗ не буде.
Що робити, якщо обирати сімейного лікаря, наприклад у маленькому селі, немає з кого?
У МОЗ визнають, що на ланці первинної медичної допомоги справді є проблема браку лікарів. Проте у відомстві не мають відповіді на питання, що ж саме з цим робити. Лише висловлюють сподівання, що нова система фінансування цю проблему вирішить.
«Коли гроші йдуть за пацієнтами, у лікаря є стимул іти туди, де є ці люди, і надавати їм допомогу, – каже Ковтонюк. – У новій системі фінансування не потрібно лікарням відкривати ставки. Лікар просто приходить, і, якщо є відповідна кількість пацієнтів, яка готова до нього записатися, за ним автоматично піде відповідна кількість грошей, помножена на цю кількість пацієнтів».
Як заохочувати лікарів працювати в маленькому селі?
У МОЗ визнають, що надання первинної допомоги в селі є проблемним. По-перше, через погані умови туди не хочуть їхати лікарі. По-друге, у пацієнтів у селі немає вибору, коли на село у найкращому випадку є один лікар. Проте у лікаря, котрий працює в селі, як додають у профільному відомстві, є і певні переваги.
«Лікарю у селі не треба, як у місті, конкурувати за пацієнта, вони всі прийдуть лише до нього. А за ними прийдуть гроші за таком самим тарифом, як і в місті. При цьому вартість життя в селі нижча. Тобто у лікаря де-факто в купівельній спроможності буде навіть кращий дохід», – вважає Павло Ковтонюк. Але чомусь забуває, що в Україні більшість сіл із населенням не більше 2 тис. людей.
Заступник керівника МОЗ також розповів, що опитування серед молодих лікарів показало, що саме їм потрібно для того, щоб вони поїхали працювати в село. «Вимоги були адекватні і підйомні для громад, – зазначає Ковтонюк. – Це 10–12 тисяч зарплати, проста машина, щоб їздити на виклики, житло зі зручностями не на вулиці. Не захмарні умови. З реформою децентралізації з’являється більше громад, які починають дбати про медицину, у них з’являються кошти, щоб такі умови створювати. Розраховуємо, що коли гроші ходитимуть за пацієнтом, по селах відбудеться підйом медицини, там почнуть з’являтися лікарі».
Як відмовитися від лікаря в селі, якщо він надає неякісні послуги?
У селі, де є один лікар, система з переходом до іншого лікаря, що також працює неподалік, не є можливою. В такому разі пацієнти можуть узагалі відмовитися від послуг цього лікаря та запросити на це місце іншого.
Як зміниться зарплата лікаря, коли гроші йтимуть за пацієнтом?
Поняття зарплати лікарям у новій системі змінить поняття доходу. Зараз лікарі отримують гроші за тарифною сіткою. Коли гроші йтимуть за пацієнтом, доходи лікарів будуть різними. Залежно від кількості пацієнтів, яким вони надаватимуть послуги.
Як саме формуватиметься дохід лікаря? «210 гривень – середній тариф на пацієнта на рік, він буде вдвічі більшим на маленьку дитину і на людину віком 65+, – пояснює Ковтонюк. – Будуть проміжні тарифи і на дітей 5–18 років. Цей тариф множиться на кількість пацієнтів лікаря. Наприклад, на 2 тисячі». З відповідним нормативним актом із цією сіткою, як запевняють у відомстві, можна буде ознайомитися за місяць.
«Далі все залежить від організаційно-правової форми, в якій працює лікар, – продовжує пояснення заступник міністра. – Якщо ви ФОП, якщо у вас приватна лікарська практика – це все ваш дохід. Але й видатки теж ваші. Тобто з отриманої суми ви вираховуєте видатки, оренду, витратні матеріали, бензин і так далі. Але ми порахували по ФОПах – там виходять дуже непогані цифри, при тому, що ми рахували великі статті видатків».
Якщо лікар працює в закладі, то відповідні державні кошти на пацієнта приходять на заклад. Певна частина з них іде на адміністрацію, на витрати закладу. Далі, згідно з політикою закладу, домовленостями керівника з лікарем, лікарю виплачується зарплата. Проте, нагадують у МОЗ, лікар повинен знати, що за ним у цей заклад приходять нормальні кошти, а сам він має змогу обирати собі місце праці. Тож у відомстві сподіваються, що медичні заклади конкуруватимуть за лікарів, мотивуватимуть їх. Інакше втримати їх не вдасться – вони захочуть працювати як фізичні особи – підприємці.
Надалі доплати за окремі показники, як сподіваються в МОЗ, зростатимуть.
«Ми частково почнемо вводити доплати за окремі показники, – говорить Ковтонюк. – В усіх країнах Європи такі доплати є, і для кожної країни структура цих доплат різна. Ми прийняли рішення рухатися поступово і вводити ці додаткові коефіцієнти поступово. В 2017 році буде лише один коефіцієнт – вік. За дітей та літніх людей буде підвищений тариф. За молодих та здорових тариф буде нижчим. З наступного року дивитимемося з практики, чи будемо вводити коефіцієнт за статтю, хронічними хворобами і так далі».
Чи передбачений у рамках реформ автотранспорт для лікарів для надання пацієнтам послуг удома?
У Міністерстві охорони здоров’я наголошують, що «держава страхує, громада – господарює». Тобто держава платить за описану в порядку медичну послугу лікарю, а умови роботи лікаря вже є відповідальністю громади.
Чи зможе лікар відмовити пацієнту у виклику додому?
Згідно з розробленим порядком, допомогу лікар надаватиме за місцем здійснення своєї господарської діяльності під час особистого прийому (якщо пацієнт у змозі відвідати лікаря). Та, враховуючи стан пацієнта, він може прийняти рішення про надання первинної медичної допомоги за місцем проживання (перебування) пацієнта або з використанням засобів телекомунікації. Приймаючи рішення, чи надавати медичну допомогу вдома, лікар має усвідомлювати, що пацієнт може перейти до іншого лікаря.
У разі створення єдиної електронної системи обміну медичною інформацією що робити з системами, які вже є в окремих закладах охорони здоров’я?
Міністерство розроблятиме не софт, програму, а реєстр. У відомстві запевняють, що робитимуть реєстр так, аби переважна більшість існуючих на ринку програм були сумісними.
Катерина Пешко
Пекельний бій під Жолобком: терористи хотіли повністю відрізати ЗСУ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сімох поранених бійців у запеклих боях під Жолобком цієї ночі доправили до Дніпра.
Троє з них нині у військовому шпиталі, чотирьох привезли до обласної лікарні Мечникова, йдеться в сюжеті ТСН. Найтяжчий серед них – 26-річний Ігор. У нього сильна внутрішня кровотеча та множинні осколкові поранення. Медики усю ніч намагалися стабілізувати стан солдата, щоб він витримав операцію. За його життя борються одразу кілька бригад хірургів. "Поранення вкрай складне, повністю розбитий низ живота. Поранення грудей, стегна, прострілене плече, поранення обличчя. Вкрай важкий", - зізнається головний лікар обласної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко. Бійці 93-ї бригади називають бій на бахмутській трасі під Жолобком справжнім пеклом. Кажуть, ворог поливав їх вогнем п'ять годин поспіль. "Вони запускали безпілотники, які висіли над нами, і прицільно били артою. Били з усіх калібрів. Фронт був на 180 градусів, інколи і більше. Хотіли повністю відрізати нас", - розповів поранений Микола Смирнов. "Там стріляли так, що не почув, що свистить. Відчув тільки, що вибух сильний і дуже заболіла голова. Очі відкриваю – а я вже навколішки на дні окопа, а окоп кров'ю заливається", - розповів про власне поранення військовий. Нейрохірурги кажуть, що боєць народжений у сорочці. Осколок влучив йому в потиличну ділянку, але вилетів наскрізь, тож медики обіцяють вилікувати бійця. Смирнов у 2014 році вижив після тяжкого поранення голови біля Слов'янська, відтоді досі ходить із осколками в голові. Тепер, кажуть медики, трепанація не знадобиться – лікуватимуть лише забій мозку та спостерігатимуть за загальним станом. Ще двом пораненим доведеться лікуватися в офтальмологів – відновлювати пошкоджені осколками очі. Раніше у штабі АТО повідомили про значні втрати бойовиків біля Жолобка: станом на 22.00 7 червня втрати бойовиків складали 25 осіб – з них 11 вбитих.
Порошенко: Є лише один спосіб посадити РФ за стіл переговорів
США мають постійне представництво на рівні посла у "нормандському форматі" з мирного врегулювання ситуації на Сході України, тому Вашингтон обізнаний із ситуацією і перебуває у постійній координації з Україною.
Про це заявив 9 червня президент Петро Порошенко під час спільної прес-конференції у Харкові з главою Литовської Республіки Далею Грібаускайте, повідомляє "Укрінформ".
"Ми маємо постійний контакт з нашими американськими партнерами. США на постійній основі присутні у "нормандському форматі" на рівні посла, мають повну інформацію і залишаються в координації", – сказав Порошенко.
Президент зазначив, що не бачить жодної небезпеки для зміни політики санкцій США проти РФ за її агресію проти України:
"Ми маємо чіткий меседж від США, що вони вимагатимуть впровадження та посилення санкцій проти РФ, якщо Росія не імплементує Мінськ".
Порошенко наголосив, що санкції – це єдиний інструмент, який змусить Росію сісти за стіл переговорів та імплементувати Мінські домовленості.
"Я гордий, що існує єдність та солідарність з боку ЄС та США, країн "Великої сімки" у питанні вимог щодо імплементації Мінських домовленостей та санкцій проти Росії, у випадку, якщо ця імплементація не відбудеться", – додав глава держави.
Україно, знай своїх Героїв!
95 операцій під масованими обстрілами провів військовий лікар ЗСУ.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Герою Слава! Док з позивним "Смайл". В Дебальцево, під масованими обстрілами, впродовж 9 діб прооперував 95 бійців!"
Пенсія має бути не менше 4 тис. грн, - міністр
Міністр соціальної політики Андрій Рева вважає прийнятним на сьогодні розміром мінімальної пенсії в Україні 4 тис. грн
Про це він заявив в ефірі "5 каналу".
"Я вважаю, що правильною була б пенсія, яка забезпечувала б їм (пенсіонерам - ред.) нормальне життя, вона повинна бути на сьогодні в Україні не менше 4 тис. грн", - сказав міністр.
Рева додав, що вважає найбільш відповідною для України трирівневу пенсійну систему, схожу на систему в Німеччині.
Російсько-білоруські навчання "Захід-2017": Білорусі не оминути війни з РФ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У рамках проведення масштабних військових навчань «Захід-2017» Росія планує перекинути до Білорусі
безпрецедентну кількість військ.
Військові навчання ЗС РФ і Білорусі "Захід-2017", які відбудуться на території Білорусі восени цього
року, несуть глобальну загрозу безпеці Балтійського регіону. Про це сьогодні, 12 червня, під час
прес-конференції "Білорусько-українські взаємини в світлі загроз, які несуть нинішні маневри російських
військ на території Республіки Білорусь" заявив керівник фракції ВО "Свобода" у Київській міській раді
Юрій Сиротюк, пишуть Патріоти України з посиланням на UAINFO.
Участь в конференції також взяли білоруські опозиціонери з Руху Солідарності "Разом" В'ячеслав Сівчик,
Галина Сарочик, Олена Толстая та керівник Добровольчого Руху "ОУН" Микола Коханівський.
За словами політика, навчання "Захід-2017" небезпечні в першу чергу для самої Білорусі, хоча загрозою
вони є і для Польщі та України.
Сиротюк також висловив впевненість в тому, що "рано чи пізно Путін нападе на Білорусь". На його думку,
це, ймовірно, станеться в одному з двох випадків: коли Білорусь буде максимально ослаблена, а на
території країни пануватиме "русскій мір", або коли Білорусь стане занадто білоруською.
"Білорусі не оминути війни з Росією. Тому ми підтримуємо прагнення білоруської опозиції якомога швидше
вивести російські війська з території Білорусії", - зазначив він.
Для того, щоб спробувати уникнути масштабної війни, додав політик, Україні та Білорусі, зокрема,
необхідно сформувати союз в рамках Балто-Чорноморської спільноти.
У свою чергу керівник Руху "ОУН" Микола Коханівський заявив, що РФ не лише прагне збільшити свою
військову присутність в Білорусі, а й руками режиму Олександра Лукашенка намагається знищити тих, хто
зможе чинити опір російській окупації. Зокрема, за його словами, наразі в Білорусі заарештовані і
перебувають за гратами десятки представників патріотично-націоналістичних організацій, більшість з яких
мають військовий досвід.
"Навчений досвідом на Донбасі, де українські патріоти почали стріляти, Путін зачищає в Білорусі тих, хто
здатний буде до оборони", - наголосив він.
Коханівський також заявив, що у випадку, якщо РФ розпочне агресивні дії проти Білорусі і якщо білоруська
опозиція звернеться за допомогою, то представники Добровольчого Руху "ОУН" готові будуть "зайти на
територію Білорусі, щоб разом з білорусами боротися з московською окупацією".
Нагадаємо, у квітні цього року Міністерство оборони України висловило стурбованість планами ЗС РФ і
Білорусі провести навчання "Захід-2017". Проти таких навчань виступила і президент Литви Даля
Грібаускайте, яка заявляла, що країни Балтії будуть домагатися додаткових заходів безпеки від США і
НATO.
"Небойові втрати": Чому бійці, які пройшли пекло АТО, зважуються на самогубства
Минулого року 63 українських захисника, які проходили службу у Збройних Силах України, наклали на себе руки. І це лише офіційна статистика. Скільки "дємбєлєй" пішли тією ж дорогою – наразі не знає ніхто.
Вони нічим не відрізняються від своїх побратимів: зранку – кава та цигарка, шикування, телефонні розмови з рідними, жарти та плани на той момент, коли "от все скінчиться, і я…". Вони відносять до пральні форму, просять побратимів купити в магазині чогось солодкого, постять щось у Фейсбуці, а через мить – єдиний постріл – і все! Що сталось? Чому нікому нічого не сказав? Як могли не догледіти?
Як повідомляють Патріоти України, Depo.Запоріжжя спробували розібратися: чому хлопці, які змогли вижити під обстрілами ворога і побували в справжньому пеклі війни, добровільно йдуть з життя, а також, як розгледіти потенційного самогубцю в камуфляжі і чим йому допомогти.
У чиновників Міністерства оборони України є таке поняття, як "небойові втрати" – це ті військовослужбовці, які загинули на Донбасі через події, не пов'язані з веденням бойових дій. З початку проведення АТО в українському війську таких бійців майже 1 300 чоловік.
Серед основних причин смерті – ДТП, хвороби, необережне поводження зі зброєю, отруєння алкоголем та самогубства. Саме суїцид знаходиться на першому місці серед причин загибелі військових. За три роки війни з життя добровільно пішов кожен п'ятій "небойовий" – 259 солдатів. В 2016 році таких було 63.
"Ці цифри не відображають справжньої картини. Адже 63 людини, про яких говорять в Міноборони – це діючі військовослужбовці Збройних сил України. В цій статистиці немає бійців Нацгвардії, Нацполіції, прикордонної служби, добровольців. Окрім того, взагалі відсутні дані по ветеранам війни, які покінчили з життям вже після демобілізації. Тож, ми не знаємо реальної цифри навіть приблизно", - говорить військовий психолог Андрій Козінчук з Всеукраїнського громадського об'єднання "Побратими".
В той же час, пан Андрій говорить, що не можна складати "рейтинг причин", через які хлопці стріляються або з лізуть у зашморг: кожен випадок самогубства – виключно індивідуальний і поштовхом для суїциду може стати будь-що. Проте, все ж таки, існує кілька моментів, які їх поєднують. "Суцільна зрада чи Порошенко, який не відправив свого сина на війну, не можуть стати причиною для самогубства. Проте, може виникнути низка проблем, в тому числі і психологічних, з якими боєць не може впоратись самостійно, а підтримки ззовні він не отримує. Саме це – відсутність підтримки – поєднує всі самогубства", - говорить психолог.
Офіцер 37-го батальйону 56-ої бригади ЗСУ Олексій Петров додає, що підштовхнути бійця до такого страшного вчинку може й відчуття власної непотрібності. "Тут, на фронті, військовослужбовці комусь потрібні: державі, командиру, бойовим побратимам. Врешті-решт, самим собі. А повернувшись додому, багато хто стикається з тим, що роботи нема, в родині – не розуміють, а у друзів зовсім інші проблеми", - говорить Олексій Петров.
Колишній боєць, а нині – голова ради ветеранів АТО Запорізької області В'ячеслав Зайцев підтримує колегу по зброї: діючим військовослужбовцям, а також ветеранам потрібна підтримка як суспільства, так і з боку держави. Адже багато хто з хлопців, повертаючись додому, не можуть знайти роботу, або ж отримують мізерну зарплату, їх публічно принижують у громадському транспорті, коли водії відмовляють у безоплатному проїзді, і так далі. Все це в комплексі може викликати у бійця чи ветерана злість на цивільних, які не бачили війни, що згодом перетікає в затяжну депресію.
"На проблему самогубства серед військових та ветеранів повинна звернути увагу в першу чергу держава. Не можна спиратися лише на допомогу волонтерів, психологів чи коло побратимів… В Запорізькій області наразі 11 тисяч військовослужбовців, чиї проблеми вирішують саме ці категорії людей та рада ветеранів. При цьому, цим має займатися держава", - говорить Зайцев.
Психолог Андрій Козінчук також говорить, що саме на державному рівні треба змінювати, як саму армію, так і ставлення суспільства до військовослужбовців. За словами фахівця, в країні треба створити облік ветеранів АТО, аби знати не лише їх кількість, але й реальні проблеми, з якими зіштовхуються хлопці у мирному житті. Лише після цього, можна окреслити основні моменти, на які треба звертати увагу і прийняти рішення, як ці проблеми вирішити.
Окрім того, необхідно міняти риторику і в самій армії. "Сьогодні в армії все зводиться до принципу: "Я – начальник, ти – дурак". Від цього треба відходити. Треба позбуватися такого поняття як "замполіт" – до речі, в жодній армії європейських країн їх немає… В сучасній українській армії повинні бути люди, які б могли адекватно оцінювати психологічний стан особового складу. Це повинні бути не замполіти, а військові психологи – радники командирів, котрі могли б надати кваліфіковану психологічну допомогу військовослужбовцям", - говорить Андрій Козінчук.
За словами його колеги – запорізького психолога, тренера проекту "Коло Побратимів" Євгена Рябого, якщо говорити про ветеранів АТО, то їм потрібна комплексна програма медико-психотерапевтичної допомоги та психосоціальна підтримка на рівні сім'ї, громади, побратимського кола. "Психотерапія може допомогти розв'язати певні особистісні труднощі, стабілізувати емоційний стан бійця , утворити нові форми поведінки, які є адаптивними та корисними для нового соціального контексту. Також корисним буде залучення ветеранів АТО у ветеранські групи самодопомоги", - вважає Рябий.
Також військовий психолог дає кілька практичних порад, як розпізнати у військовослужбовцеві потенційного самовбивцю. За його словами, американські фахівці з університету Джонса Хопкінса при розробці програми надання психологічної допомоги для ветеранів війни та ВПО розробили первинну оцінку стану суїцидального ризику. Ця оцінка може бути в нагоді для допомоги нашим хлопцям та дівчатам, що несуть свій військовий обов'язок чи вже повернулись з АТО, вона може бути виконана через прояснення 4 питань:
1. Чи думає людина про те, щоби покінчити зі своїм життям?
2. Чи має вона план, як це зробити?
3. Чи є у неї засоби здійснення цього плану, доступ до них?
4. Чи були раніше у людини спроби вчинити самогубство?
У випадку ствердних відповідей на більшість питань, а особливо на друге і третє, необхідно ставити перед людиною питання про перенаправлення до фахівця-психіатра, який буде призначати медикаментозне лікування або госпіталізацію.
Окрім того, за словами психолога, у разі, якщо близькі виявили у бійця схильність до самогубства або ж він відкрито заговорив про свої страшні наміри, слід поводитися спокійно, проявляти розуміння суїцидальної людини, говорити з нею однією мовою.
"Треба йому пояснити, що втрата бойових побратимів, близьких людей, надій на майбутнє, участь у бойових діях у деяких випадках веде до переживання пригніченого настрою і бажанню вчинити самогубство, але це стан, який можна коригувати, і людина потребує допомоги, яка може бути їй надана", - пояснює Рябий.
Також треба розуміти, що суїцид – не манірність або своєрідна спроба привернути увагу. Іншими словами, боєць або ветеран АТО завжди повинен бути сприйнятий серйозно. "Не моралізуйте в розмовах з військовим та ставтеся з повагою до його почуттів", - резюмує психолог.
А ще фахівці радять не лізти в душу бійця і не розпитувати його про всі жахи війни: якщо захоче – розповість сам. Не варто змушувати постійно згадувати загиблих побратимів або ж проблеми, з якими військовий зіштовхнувся на службі: конфлікти з побратимами або командирами, хвороби, тощо.
Опублікував: Олег Устименко
У парламент наступного тижня подадуть законопроект про закінчення АТО, - нардеп
Наразі АТО виконала найголовніші покладені на неї функції - стабілізувала ситуацію в частині Луганської і Донецької областей, дозволила провести в Україні вибори, за допомогою АТО повернули частину територій, наголосив Андрій Тетерук.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Наступного тижня на розгяд Верховної Ради подадуть законопроект про завершення АТО та новий етап використання Збройних сил України. Про це сказав перший заступник голови депутатської фракції "Народний фронт" Андрій Тетерук у коментарі 112 Україна, передають Патріоти України.
"Очікується, що наступного тижня у ВР буде внесено законопроект, який дасть можливість завершити етап АТО і почати етап нового використання наших ЗСУ. Я не можу розкривати подробиці, давайте дочекаємось тижня, коли він буде поданий. Тоді ми будемо коментувати остаточно затверджений текст", - сказав Тетерук.
У відповідь на запитання, хто працював над текстом, нардеп сказав, що є група авторів, які наразі допрацьовують проект закону.
"АТО керується нашим антитерористичним центром згідно з нормами закону про боротьбу з тероризмом і очолюється представниками СБУ. Ми маємо на сьогодні абсолютно інші завдання і загрози, які не вирішуються у форматі АТО. У цьому контексті буде розширено можливості застосування наших збройних сил. Оперативний штаб буде включати у себе всі наші військові підрозділи, також центрально сюди будуть інтегровані наші ВЦА, щоб у зоні проведення військового конфлікту усі дії були чіткі і виконувалися у послідовному варіанті", - додав Тетерук.
За його словами, наразі антитерористична операція виконала найголовніші покладені на неї функції - стабілізувала ситуацію в частині Луганської і Донецької областей, дозволила провести в Україні вибори, за допомогою АТО повернули частину територій.
"Цілком зрозуміло буде шукати відповіді на гібридну агресію, ми повинні шукати сучасні адекватні відповіді на те, як повертати наші території, як взаємодіяти", - сказав нардеп.
А кому воно вигідне?.. Ото ж бо воно...
"Ніяка Ви для мене не героїня. Бо добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали", - Павло Правий
Луганський шахтар і письменник Павло Правий звернувся до нардепа Надії Савченко із вкрай різким листом.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Відомий блогер Павло Правий написав різке звернення до народного депутата Надії Савченко. Редакція сайту Радар трохи повагалась, друкувати це чи ні. Усе ж таки пише про жінку, яка воювала й мужньо трималась у неволі. Але його позиція заслуговує на увагу не менше, ніж її резонансні виступи.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО НАДІЇ САВЧЕНКО!!!
Ніколи не приховував до Вас, пані Савченко, свого ставлення. Ще з тих часів, коли Вас було призначено першим номером у списки «Батьківщини» для підняття потенції цієї промосковської банди. Тоді на мене сичали й мене проклинали. Обзивали різними негарними словами: героїню зачепив.
Так от: ніяка Ви для мене не героїня і ніколи нею не були. Бо я добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали. Про Ваші пиятики та цікаві взаємовідносини з чоловіками; про Вашу брутальність і хамство, про вашу тягу до садизму і про «подвиги» на ниві мародерства, через що Ви й потрапили у полон.
Я до останнього намагався не розкривати все те перед загалом, бо людина є слабкою і та сама горілочка та те саме мародерство не лише за Вами стоять. Але хлопці, які вживали та витягали з розбитих хат консервацію – вони воюють і гинуть за Україну (хоч це і не вибачає їхніх «подвигів»), а Ви…
А Ви, пані «героїня», за земельну діляночку на березі озерця і за жирні депутатські харчі, за табло у конвертиках, які підкидує час від часу Вана своїм прісним.
Та і це не подвигнуло мене написати на Вашу адресу (хоча навряд чи Ви це читатимете – це скоріше особистий викид люті та відрази на сторінку, аби не носити те, що накипіло у собі) цього листа десятки депутатів мають і конвертики, і діляночки, і машини, і квартири, зареєстровані на тещ та мам, але я листів їм не пишу.
Мене подвигнула написати цього листа особиста образа. Ви, пані Савченко, насмілилися вихлюпнути на голову мені, моїй дружині та моїм дітям відро помиїв. Сиджу і обтікаю. Ще ніхто, а особливо Герой України, так до мене не ставився.
Скажіть, Надіє Вікторівно, хто Вас напоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали чи Вам на бомажці написали?
Це я маю просити пробачення? У них? За що?!
Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю просити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися?
Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що ще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?
Моя сусідка Віолка Юлдашева залишилася удовою з 5 дітьми, бо російський снайпер убив її чоловіка під Савур-могилою. Запропонуєте їй теж попросити пробачення? І дружина Володимира Рибака має попросити пробачення у тих, хто розпоров її чоловікові живіт?
Ви, пані Савченко, – моральний покруч. Вас не били і не ґвалтували по 15 чоловіків одразу. Вам дозволяли фейкові голодування на дитячих сумішах, аби робити картинку для телевізора. Вам зробили ремонт у камері і поставили телевізор. Замість того, аби дозволити немитим бандитам із сусідньої камери мати вас вдені і вночі, Вам дозволяли тупі книжечки писати. Вам навіть дозволяли надівати майку з Тризубом на судове засідання. За які заслуги?
Вам не зрозуміти хлопців, котрим за витатуйований на передпліччі Тризуб відрубали руку по саме плече; яким випалювали витатуйований на лівому боці грудей Тризуб праскою; яким випікал очі і відрізали носи.
Вам не зрозуміти 20-річних хлопців, яких кастрували чеченські найманці. Знаєте, як це робиться? О, там майстри працюють: заганяють у задній прохід особливу шиповану палицю, ривок – і усе чоловіче «господарство» на свіжому повітрі. Навіть крові немає.
Може, запропонуєте цим бідолахам також вибачитися?
Ви повернулися з узилища з відгодовованою під час «голодувань» дупою й мордякою – хоч поросят об неї бий. Вам не зрозуміти ставлення до «настоящих воинов ДНР» дівчини, яка потрапила до підвалів донецького СМЕРШу. На ній живого місця не залишили. Кісточки поламані, цілковите виснаження. Головне – її ґвалтували, довго, вигадливо; ґвалтували гумовими палицями і пляшками з-під пива. Вона досі на реабілітації у Дніпрі, у стані напівбожевілля. Запропонуйте їй та її мамі вибачитися перед катами, що таке вчинили.
Якби член британського парламенту 1943 році запропонував британцям вибачитися перед есесівцями; випити по сто фронтових грамів з Гіммлером і посміхнутися Калтенбруннеру, його б негайно загорнули в мокрі простирадла і відвезли до лікарні. Ви дозволяєте собі пропонувати те саме.
Ви пропонуєте вибачитися перед потворами, які здирали живцем шкіру з людей, ґвалтували, грабували. Не через необхідність – їсти хотілося чи жінку, а щоби принизити, втоптати у багно.
Знаєте, чому люди довго ще не ловитимуть рибу в Ісааківському водосховищі? Раджу поїхати до свого дружбана Плотницького, тяпнути з ним склянку шмурдяку, надіти акваланг і пірнути. А випірнувши – вибачитися.
Ви кажете, якщо ми не вибачимося перед «Моторолою» та «Бєсом» — війна не закінчиться? Можливо. Але, як на мене, краще воювати ще 10 років, аніж діяти за Вашим рецептом. Бо навіть якщо Ви зупините таким чином війну, я не зможу повернутися до Луганська, не зможу дихати одним повітрям з тими, хто нас ненавидить, хто нас розстрілював і катував, хто відверто називає нас недолюдьми.
Втім – Вам цього не зрозуміти, як не розуміє ситий голодного. Вірніше, не так: як не розуміє підла людина сусіда, що має якусь гідність. Ви пропонуєте приповзти до Мірошника і просити його про мир. Я — не хочу. Я бажаю, аби Мірошник щонайменше, сидів у тюрмі, а не у Луганській обласній адміністрації чи, не дай Бог, у Верховній Раді. Вам цього мого бажання не зрозуміти.
Отож мушу Вам сказати: працюватиму на те, аби Ви та уся партія «Батьківщина» пішли в політичне небуття. Ну, а вже потім почнемо розбиратися з вами усіма індивідуально.
Спитаємо за все. Усе пригадаємо. Суд над вами усіма буде справедливий, але суворий. Спитаємо також і з усіх тих, хто Вас підтримував, «розкручував», спонсорував і захищав.
Інакше – ніяк. Ви перетнули межу. Ви фактично закликали здати Донбас Путіну і його холуям. Та ще й попросити у них пробачення.
Особисто я цього робити не збираюся.
Маю честь, ПАВЛО ПРАВИЙ – колишній шахтар, історик, письменник, луганчанин.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Більше половини українців у повсякденному житті говорить українською, – соцопитування
В якості основної мови повсякденного спілкування українську мову використовують 50,5% населення України.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На це вказують дані великого соцопитування, спільно проведеного провідними соціологічними центрами країни (КМІС, Рейтинг, СОЦІС, а також Центр імені Разумкова). Результати соцопитування приводять у своїй статті в «Дзеркалі тижня» народний депутат Ігор Гринів і польський політик Мирослав Чех, повідомляє «112 Україна».
Вони зазначають, що респондентам запропонували відповісти на питання про те, якою мовою вони спілкуються вдома. Згідно з результатами дослідження, найбільше українців, які розмовляють переважно українською мовою, проживає на заході (97,2%) і південному заході (91,6%) країни.
Російську мову в якості основної мови повсякденного спілкування використовують 24% опитаних. Стільки ж (24% респондентів відповіли, що говорять і українською, і російською мовами.
«Результати опитування свідчать, що слідом за значним збільшенням декларацій про українську національну ідентичність аналогічних змін у мовній практиці не відбулося. Люди, з цієї точки зору, консервативні і не схильні до зміни загальноприйнятої практики. Зате симптоматична ситуація в Києві, де вперше людей, які вдома розмовляють виключно українською мовою, стало більше, ніж тих, хто спілкується виключно російською», – йдеться в статті.
Соціологічне опитування було проведено чотирма найбільшими соціологічними центрами України в березні нинішнього року. У ньому взяли участь 14 тисяч респондентів, по 500 в кожній області, а в Києві, Харківській та Одеській областях — по 1 тисячі.
Області, крім названих, були об'єднані у великі регіони, щоб знизити похибку опитування. Результати дослідження дозволили створити карту суспільних настроїв української спільноти з таких питань, як національна ідентичність, мовна проблема, конфесійна приналежність, ставлення до ЄС і НАТО і т. п.
Учені нарешті розкопали криївку УПА, яку розшукували ще з 1990-х років
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сховок виявили на околиці Калуша. Криївка має документально підтверджену історію. Саме там, за словами дослідників, 6 вересня 1945 року відбувся бій між агентами НКВС та бійцями УПА. Загинуло шестеро молодих повстанців, пише Експрес.
Радянські каральні органи в своїх офіційних документах назвали його “операцією з ліквідації бандитів”. "Зберігся документ НКВД, в якому описано, як була оточена криївка та як вона була захищена, - розповідає дослідник Василь Тимків. - У криївку привів так званий інформатор “Б”.
Саме прізвище зашифроване. Оточення криївки відбулося приблизно о сьомій ранку”.
Про ці події також відомо з розповідей нареченої одного з вбитих повстанців на псевдо "Артем". Він був надрайонним керівником ОУН.
У криївці дослідники відшукали гільзи, кулі та навіть фрагменти зброї. Історики та місцева влада мають намір відновити криївку, аби вона виглядала, як у 1945 році.
Христина БІЛЯКОВСЬКА
СБУ повідомила, як працює вірус Petya.A і як від нього вберегтись
Переважна більшість інфікувань операційних систем вірусом Petya.A відбувалася через відкриття шкідливих додатків - документів Word, PDF-файлів, які були надіслані на електронні адреси комерційних та державних структур.
Про це повідомили в прес-службі СБУ, оприлюднивши рекомендації щодо захисту комп’ютерів від кібератаки вірусу-вимагача.
"Атака, основною метою якої було розповсюдження шифрувальника файлів Petya.A використовувала мережеву вразливість MS17-010, у результаті експлуатації якої на інфіковану машину встановлювався набір скриптів, використовуваних зловмисниками для запуску згаданого шифрувальника файлів", - сказано у повідомленні.
Відповідно до інформації, вірус атакує комп'ютери під управлінням ОС Microsoft Windows шляхом шифрування файлів користувача, після чого виводить повідомлення про перетворення файлів з пропозицією здійснити оплату ключа дешифрування у біткоїнах в еквіваленті суми $300 для розблокування даних.
"На сьогодні зашифровані дані, на жаль, розшифруванню не підлягають", - повідомили в СБУ.
Серед рекомендацій відомства, оприлюднених на його офіційному сайті — порада не перезавантажувати комп'ютер, який може бути інфікований, та зберегти всі файли, які найбільш цінні, на окремий не підключений до комп’ютера носій, а в ідеалі – резервну копію разом з операційною системою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Раніше стало відомо про атаки вірусу під назвою Petya.A на мережі українських банків і великих компаній.
За фактом потужної кібератаки відкрито кримінальне провадження за статтею "несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) і комп'ютерних мереж".
Новий Трудовий кодекс: Українців попередили про серйозні неприємності
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Згідно з новим Трудовим кодексом, українців зможуть звільнити з роботи навіть за відмову від щеплення.
Результат пошуку зображень за запитом "Згідно з новим Трудовим кодексом, українців можуть звільнити з роботи за відмову від щеплення."
Так, розроблений Кабінетом міністрів законопроект нового Трудового кодексу прийняли в першому читанні. Рішення підтримали 258 народних депутатів. Комітет з питань соціальної політики підготував документ до другого читання. Трудовий кодекс може вплинути на життя українців вже найближчої осені.
У разі прийняття закону в запропонованому на даний момент варіанті відсторонити від роботи зможуть працівника, який знаходився в контакті з інфекційними хворими, наприклад, під час грипу. Тобто, людина не зможе працювати, якщо поспілкувався з хворим на грип. Також відсторонити можуть співробітників, які відмовилися від вакцинації і медогляду. Ще один варіант - коли під час медичного огляду виявилося, що співробітник не в змозі виконувати роботу. При цьому в документі не вказано, за чий рахунок будуть оплачуватися медичні огляди.
Працівник може бути усунений з-за того, що він "порушує нормальну роботу юридичної особи". Відзначається, що поняття "нормальна робота" ніде не трактується. Кожна юридична особа є господарем цього положення. Наприклад, якщо співробітник спізнюється на 5 хвилин, тепер буде вважатися, що він порушує нормальну роботу підприємства і буде звільнений.
Кроме того, теперь уволить с работы смогут из-за:
неудовлетворительного состояния здоровья;
неудовлетворительной квалификации, которая подтверждается аттестацией;
отказа от прививки или прохождения медицинского осмотра;
потери трудоспособности.
К тому же, если мужчину призывают в армию (до 43 лет), на следующий день после подачи заявления его обязаны уволить.
Также вводится новая причина — увольнение за обман. В документе говорится, что в случае получения человеком работы, которую он не сможет выполнять, его уволят. Например, при приеме на работу кандидат на должность указал неверные данные или приврал в резюме.
У разі скорочення штату роботодавець повинен попередити свого співробітника мінімум за 2 місяці в письмовому вигляді. Крім того, працівник після попередження про скорочення в робочий час має право шукати нову посаду і ходити на співбесіди, при цьому відображатися це на його заробітної плати не буде.
Тепер повідомити про своє звільнення співробітник повинен всього за 3 дні, а не як раніше - за 2 тижні. Зробити це можна буде по електронній пошті, а не особистою присутністю.
Що стосується відпустки, то тепер вона становить 28 днів замість 24. Умова, при який роботодавець повинен був заплатити співробітнику за невикористану відпустку при звільненні, порушено не було.
Опублікував: Олекса Хвацький
Рішення прийнято: Росія піде з Донбасу, - урядовець
На сьогоднішній день обговорюється "ціна питання".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рішення про виведення Росією військ із Донбасу прийнято. Наразі обговорюються умови, на яких це
станеться, переконаний заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій України Юрій Гримчак,
повідомляють Патріоти України.
"Я думаю, що рішення щодо Донбасу, по великому рахунку, вже прийнято – вони підуть звідти. Єдине, що
сьогодні обговорюється, як вони підуть, на яких умовах і так далі", – сказав Юрій Гримчак.
За його словами, зрозуміти, що насправді відбувалося на зустрічі Суркова та Волкера, вдасться вже по
приїзду Волкера до Києва.
Ворог тремтітиме від жаху: "Корсар" прийнято на озброєння ЗСУ
Півсотні ракет уже передали військовим.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Легкий переносний ракетний комплекс "Корсар", який розроблений ДП "Державне Київське Конструкторське Бюро "Луч", що входить до складу ДК "Укроборонпром", прийнятий на озброєння Збройних Сил України у відповідності до наказу Міноборони.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Прийняттю на озброєння нового ракетного комплексу передував цілий комплекс із заводських та державних випробувань у присутності самих військових, під час яких "Корсар" підтвердив свої високі характеристики.
Окрім того, КБ "Луч" вже достроково виготовило та поставило до Збройних Сил України більше 50 ракет до "Корсару" разом із визначеною замовником кількістю пускових установок.
"Корсар" дозволяє вести вогонь на дистанції 2,5 км (аналогічна дальність у американського FGM-148 Javelin), а наведення ракети здійснюється за допомогою лазерного променю. При цьому наведення проходить у низько енергетичному рівні випромінювання в цілях скритності каналу управління.
Однією із головних особливостей цього комплексу є габарити, які дозволяють його переносити та вести вогонь "з плеча", без застосування додаткових пристроїв. Але для зручності використання на заздалегідь підготовлених позиціях, наприклад при обороні, бійці можуть використовувати спеціальний станок.
КБ "Луч" для "Корсару" розробило дві керовані ракети: РК-3К та РК-3ОФ.
РК-3К оснащена тандемною кумулятивною бойовою частиною, яка призначена для ураження сучасних броньованих нерухомих і рухомих об’єктів, які мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом, а також завислих вертольотів. Ця ракета забезпечує бронепробиття за динамічним захистом не менше 550 мм.
РК-3ОФ оснащена осколково-фугасною бойовою частиною з ударним ядром та призначена для ураження легкоброньованих об’єктів, споруджень польового типу (ДОТ, ДЗОТ) і живої сили. У ході випробувань було досягнуто наскрізне пробиття бронеплити товщиною 50 мм.
За точність наведення комплексу відповідає одна з передових серійних розробок "Ізюмського приладобудівного заводу", що входить до складу ДК "Укроборонпром", – прилад наведення ПН-КУ.
Незважаючи на його малі габарити і вагу в 4 кг, він забезпечує наведення ракети на дальності до 2,5 км в межах +/- 250 мм. Тобто "Корсар", навіть на максимальній дальності свого польоту дозволяє оператору влучати навіть у амбразуру ДОТу.
Перерізана важлива магістраль Горлівка-Донецьк: ЗСУ взяли під повний контроль стратегічне містечко на підступах до Донецька - Притула
Героїчна 95-ї бригада "рулить". Все в рамках мінських угод.
Українські війська взяли під контроль селище Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецької області). Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив український шоумен і телеведучий Сергій Притула, зазначають Патріоти України ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]). За його словами, про це йому стало відомо «від друзів з 95-ї бригади».
"На фоні різного негативу навколо, так тішуся таким повідомленням з фронту, як тому, яке отримав сьогодні від друзів з 95-ї бригади.
Наші (єєєєєстєствєєєєнно, що в рамках мінських угод) трохи нам'яли сєпарсько-рассєйські боки і повністю взяли під контроль Верхньоторецьке. Місто повністю під нашим контролем. Ніяких сірих зон. Пов-ніс-тю!!!", - написав артист та волонтер.
Таким чином продовжується процес охвату горлівського угруповання окупантів. Ворогу просто не вистачає живої сили для ефективної оборони, тому він змушений постійно атакувати, щоб збити "мирний наступ" українських підрозділів у рамках Мінська.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На карті добре видно, що захоплення Верхньоторецького унеможливлює оптимальне сполучення між Донецьком та Горлівкою. А в умовах швидкоплинних дій на різних ділянках фронту оперативність маневру стає одним з вирішальних факторів успіху сторін. Окупантам доводиться надсилати війська, техніку та припаси по колу через Єнакієве.
Нагадаємо також, що саме під Верхьоторецьким у десантно-штурмовому підрозділі служить відомий "хунтокаратель" з позивним Танк, котрий 30 листопада святкував неабиякий день. Можливо побратими таким чином зробили подарунок і йому і собі.
Українська "Леся" наводитиме жах на окупантів: Патріот з Харкова створив дистанційно керовану систему залпового вогню
Харківський винахідник Олександр Безпалий зібрав у своєму гаражі вже 18 оригінальних установок залпового вогню, на основі гранатометів РПГ-7.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Олександр Безпалий і його "Леся"
Харківський винахідник Олександр Безпалий розробив і виготовив своїм коштом кілька установок "Леся", що є сумішшю гранатомета РПГ-7 і системи залпового вогню, якою керують дистанційно.
"Декому з поважних фахівців "Леся" не подобається. Утім, на передовій, в окопах, від неї в захваті. Вона була створена на прохання командира 43-го батальйону Сергія Мацейка, коли він зайняв сумновідоме селище Зайцеве. А зараз Саша доправив ще одну "Лесю" синові комбата, який воює біля Авдіївки", – розповів журналіст.
Тактико-технічні характеристики "Лесі" можна описати словами "дешево і сердито", а також "влучно і безпечно".
"Безпалий у своєму харківському гаражі зібрав таких "Лесь" аж 18 штук. Більшість із цих установок Сашко виготовив за свій кошт. Тільки комунальних боргів у харківського винахідника 28 тис. грн. Та він не зупиняється. Американський військовий експерт Філіп Карбер, який відвідав випробування "Лесі", зауважив:
"Українці переможуть тоді, коли кожен запрацює для перемоги". Карбер ніби про Сашка говорив".
Тепер винахідник розробляє модуль для розмінування з дистанційним управлінням.
Українські амазонки рвуться бити окупантів
У той час, коли деякі хлопці намагаються "відкосити" від армії, дівчатка добровільно вирішили взяти у руки зброю...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українські дівчата до бою готові.
"Цієї осені до лав ЗСУ за контрактом пішло служити 2,4 тисячі українських жінок", - написала учасниця спільноти "Патріоти України - єднаймося!" Христина Вікторівна та поділилася вражаючим фото, передають Патріоти України та пропонують вам помилуватися ним разом із нами.
Інші користувачі соцмережі у захваті від світлини та бажають юним захисницям наснаги та довгих років життя:
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Якби мав руки та ноги, пішов би воювати!": Як зараз живе скалічений в АТО боєць із Тернопільщини
За три роки чоловік переніс десятки операцій, протезування руки в Німеччині, лікарі доклали величезних зусиль, щоб врятувати йому ногу…
Руслан Карпець втратив в зоні АТО руку та пошкодив ногу. Однак життєвого оптимізму не втратив.Руслан Карпець втратив в зоні АТО руку та пошкодив ногу. Однак життєвого оптимізму не втратив.
Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на НОВА…
Для Руслана Карпця із Кременця війна триватиме завжди. Неможливо забути чи відволіктися від пережитого, якщо нагадує не лише пам’ять, а й тіло. 15 вересня 2014 року під час обстрілів градами в Дебальцеві Руслан дивом вижив — йому відірвало руку, травмувало ногу… Врятував бронежилет, який передав йому на передову священик. Наш земляк захищав Україну у складі 128-ої гірсько-піхотної бригади. Коли чоловік був на межі життя та смерті, рідним довелося доводити, що поранення він отримав на фронті, бо ж воював добровольцем, без належних документів. У військовому квитку Руслана після страшного бою хтось написав олівцем, що він помер… За три роки чоловік переніс десятки операцій, протезування руки в Німеччині, лікарі доклали величезних зусиль, щоб врятувати йому ногу… Нині кременчанину 27 років. Аби не піддаватися депресії, він шукає різні підробітки, намагається не сидіти в чотирьох стінах, зустрічається з побратимами...
Війна нагадує про себе щодня…
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
«Кіборги»
Нова стрічка Ахтема Сеїтаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит з’явиться на великих екранах 6 грудня 2017 року. Фільм присвячено обороні Донецького аеропорту, сюжет базується на реальних подіях. «Кіборги» - історія не про війну, а про сучасних героїв, які створюють нашу нову Україну. Незважаючи на різницю у походженні та віці, їх об’єднала одна мета – захистити рідну землю від агресора.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
"Я буду тут стояти": Мережу вразила патріотична школярка із Луганщини
Школярка з-під міста Щастя, яка щодня із жовто-блакитною символікою зустрічала на дорозі українських військових, була змушена покинути рідні краї та переїхати на Київщину.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Євдокія Кулініч із Луганщини.
В інтернеті опубліковано фото школярки із Луганщини Євдокія Кулініч, яка щодня зустрічала українських бійців із національною символікою, стоячи на дорозі поблизу свого села. Відповідне фото на своїй сторінці у Facebook опублікувала Оксана Вітер, повідомляють Патріоти України.
"Євдокія Кулініч. Кожного дня зустрічає українських бійців, стоячи на дорозі поблизу свого села на Луганщині. Незважаючи на погоду та насмішки однокласників. "Поки війна не закінчиться - я буду тут стояти і проводжати наших хлопців!", - мовиться у повідомленні Вітер.
Зазначимо, що школярка з-під міста Щастя, яка щодня із жовто-блакитною символікою зустрічала на дорозі українських військових, була змушена покинути рідні краї та переїхати на Київщину. Усе тому, що 17-річну дівчину цькували за патріотичні погляди.
Проте українські бійці оцінили вчинок Кулініч: назвали ім'ям школярки танк і навіть присвятили дівчині пісню. Тепер вона освоюється в новому середовищі і не планує повертатися додому.
За стандартами НАТО: У мережі показали новий український БТР (відео)
При створенні цієї бойової машини фахівці врахували досвід українських військових в боях на Донбасі.
Випробування нової бойової машини. Фото: скріншот з відео.Випробування нової бойової машини.
У мережі показали відео заводських випробувань БТР-4МВ1, який відповідає стандартам НАТО. Відео випробувань було опубліковано на сайті YouTube, передають Патріоти України.
"За час випробувань фахівці підприємства на новій бойовій машині здолали сотні кілометрів по бездоріжжю та дорогам, успішно провели тести з форсування водних перешкоди уплав та вбрід. Окрім того, була успішно проведена ціла серія вогньових випробувань із знищення умовних цілей зі штатного озброєння за різних погодних умов", - йдеться в повідомленні. Наголошується, що при створенні даної бойової машини фахівці врахували досвід українських військових в боях на Донбасі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
До 80-річчя В’ячеслава Чорновола: "Він міг стати нашим Вацлавом Гавелом"
До 80-річчя В’ячеслава Чорновола: "Він міг стати нашим Вацлавом Гавелом" Мені довелося побувати на місці його загибелі двічі: через кілька днів по трагедії й півтора року по тому, коли його соратники приїхали жнивувати на Полі Чорновола – збирати врожай пшениці, вирощеної зі зерен того зловісного “КамАЗа”, що й обірвав політ його задумів та ідей. Утім, зараз я – не про пророцтво В’ячеслава Максимовича, коли він, передбачаючи життєвий фінал, сказав у телеефірі, що хотів би піти з життя “миттєво, на льоту”. Просто він дуже любив пісню “Гей, браття опришки”. І якось, за спогадами його дружини, коли забули початок строфи із неї, то вигадали його собі самі: “Веселімось, браття, поки ще зелено, поки ще ті сонячні дні. Краще раз злетіти соколом у небо, аніж вічно жити в ярмі”. Ці слова – наче про його життя. “Безстрашним був”, – казала п. Атена. Так от, тоді я не зміг ні взяти до рук коси, ані навіть дивитися у бік жниварів. Мені все видавалося, що зі зрізів тієї пшениці от-от присне Його кров, яку мені вдалося виявити за перших відвідин того злощасного місця. Розумів, що це неможливо, але здолати підсвідомий острах не вийшло… Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу (Іван Франко)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Читайте більше тут (:[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]):
Президенти України і Польщі Петро Порошенко та Анджей Дуда у Харкові поклали квіти до Меморіалу жертв тоталітарного режиму.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Церемонія відбулася у рамках офіційного візиту президента Польщі в Україну, повідомляє кореспондент Укрінформу.
На Кладовищі жертв тоталітаризму у Харкові поховані у тому числі й польські солдати, які були вбиті НКВС.
Як відомо, Президент Польщі Анджей Дуда у Харкові у середу проведе зустрічі з Президентом Петром Порошенком, спостерігачами з місії ОБСЄ і представниками Програми розвитку ООН.
Раніше в прес-службі Президента України повідомляли, що основною темою переговорів лідерів двох держав у середу в Харкові стануть стратегічні питання двостороннього політичного співробітництва, а також посилення взаємодії у сфері безпеки та оборони, в тому числі у контексті протидії російській агресії.
КУЧМА: СПЕРШУ ВИВЕДЕННЯ ВІЙСЬК ОКУПАНТА – ПОТІМ МИРОТВОРЦІ
Миротворців мають розмістити не лише на лінії розмежування, уточнив Леонід Кучма
Розміщення миротворчої місії ООН на Донбасі неможливе без виведення російських військ. На цьому наголосив представник України у Тристоронній контактній групі Леонід Кучма, передає "5 канал".
Також він додав, що миротворці мають перебувати на всій окупованій території України, а не лише на лінії розмежування.
"Поки не будуть виведені війська, про які миротворчі війська можна говорити? Тож спочатку це треба зробити – вивести війська, техніку, а потім щоб зайшли миротворці, щоб зайшли люди, які будуть забезпечувати порядок", – зазначив представник України у ТКГ.
Крім того, Кучма прокоментував і ситуацію з обміном утримуваних людей.
"Списки погодженні – 74 особи і 306 осіб. Практично і Президент України, і президент Росії сказали, що ми зробимо це. Так що треба робити це, як би нам не було важко", – заявив Кучма.
Нагадаємо, раніше представник України гуманітарної підгрупи у Тристоронній контактній групі Ірина Геращенко повідомила, що список на обмін потрібно переглянути, дехто категорично проти повернення на Донбас.
Молоді герої: На Вінниччині підлітки знешкодили небезпечного рецидивіста
Діти схопили злочинця на гарячому, коли той обікрав стареньку односельчанку.
.[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Двоє підлітків на Вінниччині самотужки на гарячому затримали злодія, який обікрав стареньку. Хлопці кинулися навздогін, скрутили дорослого чоловіка і так дочекалися поліцію, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.
Виявилося, що школярі знешкодили бувалого рецидивіста. І у той момент ризикували своїм життям.
"Почув крик і зрозумів, що потрібно рятувати, я не думав чи у нього ніж, чи пістолет. Просто пішов рятувати", - розповідає один з затримувачів Володимир Слободяник.
Друзі Володя і Роман саме йшли вулицею, коли почули крики літньої сусідки. Вона застала на своєму подвір'ї грабіжника. Злодій утікав, хлопці кинулись за ним.
"Ми кажемо йому – "стій". Забрали у нього пакет і заламали його", - розповідає другий хлопець Роман Бешар.
Злочинця затримали і викликали поліцію.
"Найважчий момент був - це коли ми його тримали. Він почув слово "міліція" і каже до нас – "ви мене не бачили, а я вас не бачив. Давайте зробимо так", і починає тікати", - діляться хлопці.
Але його наздогнали вдруге і міцно тримали до приїзду поліції. Затримали бувалого злодія, кажуть правоохоронці. 30-річний чоловік недавно звільнився з виправної колонії. Відсидів за серію вуличних грабунків.
"Наразі він вже арештований, оголошено про підозру, ведеться розслідування. Перший раз я бачу таких молодих хлопців, які затримали злочинця", - каже начальник поліції у Вінницькій області Юрій Педос.
А батьки бояться й уявити, що було б, якби крадій мав зброю. Хоробрим школярам у поліції вручили подарунки і відзнаки. І запросили на роботу, коли виростуть.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Що чекає на Україну в 2018 році: Мольфари озвучили цікавий прогноз
У більшості пророцтв астрологи і маги передрікали Україні не найпростіший рік, але мольфари дали українцям позитивний прогноз на майбутній рік.
Відуни-мольфари з Карпат дали свій прогноз на майбутнє для українців в 2018 році.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Орест Стафійчук впевнений: в наступному році нам слід готуватися до тривалих переговорів з північними сусідами. Якщо дипломатичне вирішення проблем ігнорувати, то конфлікти на Сході продовжаться ще найближчі 5 років.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Економічний підйом спрогнозувала і мольфарка Магдалена, яка порадила зберігати нейтралітет в торгових і військових зв'язках, щоб не нашкодити цілісності держави.
Відунка бачить головний плюс в тому, що суспільство нарешті змусить політиків виконувати свої обіцянки, це і принесе довгоочікуваний мир і відносну стабільність.
Більш того, мольфарка вірить в повернення Україні незаконно відібраних територій, і в першу чергу - анексованого Росією Криму. Однак на остаточне відновлення знадобиться не менше 15 років.
Наші найкращі полягли не за Донбас, а за те, щоб Україна ніколи не стала Донбасом – думка
Повернути окуповані території Донбасу, бо земелькою не розкидаються. Мені незрозуміло лише, якими будуть деокупаційні наші дії. Як ми працюватимемо з колишніми так званими українськими громадянами, в боротьбі з якими втратили найкращих наших справжніх українських громадян?
Саме з огляду на ці жахливі втрати примирення тепер неможливе. І найкращі наші люди полягли не за Донбас, вони полягли за те, щоб решта України ніколи не стала Донбасом.
Якщо примирення з Донбасом неможливе, то неможлива й будь-яка форма деокупації. Не хоче Путін приймати російських окупантів і колаборантів ОРДЛО, хай існують самі по собі. Хай цих історичних юродивих контролюють "блакитні" шоломи. Жодній державі, тим паче тій, що воює, не потрібні землі з населенням, що ненавидить цю державу. Пригнічувала Україна Донбас? Тепер він вільний.
Україна без Донбасу можлива. І Донбас без України теж можливий. Просто Україні без Донбасу буде краще, ніж із Донбасом, а от Донбасу без України було, є і буде фігово. Хоче населення Донбасу страждань, хай страждає, але без нас.
Роксана ХАРЧУК
Зміг би декомунізувати країну, придушити корупцію, порвати з путінською Росією: Україна визначає ювілей свого великого сина, котрий так передчасно пішов з життя
Був небезпечним для Москви та корумпованих українських політиків. Більшість патріотів, як і родина В’ячеслава Максимовича, вірять, що людину, яка реально могла перемогти на президентських виборах 1999 року, вбили, підлаштувавши все під нещасний випадок.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
24 грудня 1937 року у селі Ярки Звенигородського району на Черкащині в сім`ї вчителів народився В`ячеслав Максимович Чорновіл, політичний в'язень радянських таборів, ідеаліст-бессеребрянік, один з творців незалежності нашої держави.
Читати почав у 4 роки. Вчитися пішов одразу в другий клас. Багато знав Шевченкових творів. З золотою медаллю в 1955-му закінчив Вільхівську школу і вступив на філфак Київського університету, згодом – журналістики. Був комсоргом, друкувався в пресі. На третьому курсі за свої політичні погляди мусив поїхати на будівництво домни в місто Жданів – тепер Маріуполь. Через рік продовжив навчання. У 1960-му захистив дипломну роботу "Публіцистика Бориса Грінченка", отримав червоний диплом, поступив до аспірантури Київського університету й одружився з Іриною Брунець.
Працював на львівському телебаченні. У 1962 році народився син Андрій. Більшість часу проводив на роботі і над дисертацією. Молода дружина ревнувала і віддалялася. Вони розлучилися.
У 1963 році одружився з лікаркою Оленою Антонів з роду Кочубеїв. Через рік у них народився син Тарас. Коли йому було три тижні, мама забрала сина з Києва і переїхала до Вишгорода, де Чорновіл працював на будівництві Київської ГЕС. У 1963-64 роках склав кандидатський мінімум, готувався до захисту дисертації "Борис Грінченко як журналіст, публіцист і громадський діяч". Пишучи розвідку, одним із перших згадав заборонених наших класиків. У 1964 році влаштувався в газету "Молода гвардія".
8 серпня 1965 року у карпатському селі Шешорах відбувся перший мітинг В`ячеслава Чорновола. Мешканці села замовили пам`ятник Шевченку у Івана Гончара. Майстер погодився на замовлення, але грошей за роботу не взяв. Академік Білодід сигналізував, що гуцулами готується крамола. Тоді усі підходи до села перекрили. Через блокаду В`ячеслав Максимович потрапив у машині першого секретаря Коломийського райкому партії. Виступ Чорновола буквально заворожив усіх присутніх і паралізував міліцію. Коли охорона оговталася, гуцули не розбіглися, вони утворили живу стіну і захистили його. Живий коридор провів промовця у безпечне місце.
4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі "Україна" відбулася прем`єра кінофільму Параджанова "Тіні забутих предків". До аудиторії звернувся Іван Дзюба з повідомленням про таємні арешти молодої інтелігенції, оголосив прізвища заґратованих. Присутні офіційні особи розгубилися, але виступ підтримав Чорновіл, кинувши до залу: "Хто проти тиранії – встаньте!". Частина присутніх піднялася з місць. Після демонстрації фільму заклик до протесту підтримав Василь Стус.
В`ячеславу Чорноволу за "політичне хуліганство" оголосили сувору комсомольську догану і запропонували подати заяву про звільнення з роботи в газеті "Молода гвардія", тоді ж він "вилетів" із аспірантури. Влаштувався в газету "Друг читача" літературним працівником. "Це був той самий приступ принциповості – якщо не я, то хто ж? Так мене дуже давно штовхнули у політику", - казав.
У Львові тоді почалася серія закритих судів. У лютому 1966 р. Чорновіл був викликаний свідком на суд проти братів Горинів та Опанаса Заливахи. В`ячеслав Чорновіл заявив, що закон УРСР не передбачає закритих судів, тому участі у протизаконній справі брати не буде. Після цього вручив квіти підсудним. Суд прийняв рішення випровадити Чорновола із зали засідань і виніс окрему ухвалу про притягнення його до відповідальності як хулігана. Так Чорновіл одержав свої перші три місяці ув`язнення. Тоді він позбувся роботи журналіста, влаштувався у Львівському відділі охорони природи.
1967 року в Парижі вийшла друком книга "Лихо з розуму або портрети 20 злочинців". Описав молодих українських інтелігентів, які відстоюють свою національну гідність. Книга отримала премію міжнародного Пен-клубу (голландська секція). У листопаді 1967 року Львівський суд розцінив роботу автора інакше - ст. 87-1 - наклепницька діяльність на радянський суспільний лад. Вирок - 3 роки концтабору.
На початку 1968 року у лікарні львівської тюрми Чорновіл був оперований і переведений до Вінницької області. Через рік звільнений за амністією. Працював спостерігачем на метеорологічній станції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції на розкопках античної Тіри в Одеській області, вантажником на залізничній товарній станції у Львові.
З 1970 року Чорновіл видавав підпільний часопис "Український вісник". Протягом двох років вийшло 6 випусків журналу, де була інформація про порушення свободи слова, прав особи й нації, про судові репресії в Україні, справжнє становище політичних в`язнів у таборах. У ніч з 12 на 13 січні 1972 р. – арешт, але Чорновіл не бажав ні каятися, ні перевиховуватися. Його засудили вдруге на шість років ув'язнення в колонії суворого режиму і три роки заслання. Покарання відбував у Мордовії та Якутії.
На основі документів та спогадів В`ячеслав Максимович написав у таборі книгу "Тільки один рік", зумів пронести цей твір на волю, передати за кордон, але подальша доля книги, яку він цінував, невідома.
1978 році одружився з Атеною Пашко (Волицькою). В 1980-му Чорновіл знаходився в Якутії. Оскільки освічених людей краю бракувало, то він виконував обов`язки економіста при райкомі. Вони приїхали до маленького дерев`яного готелю у Мирному. У ресторані до них підійшла жінка, назвалася Тетяною, сказала, що скучила за Україною й рада бачити земляка. Увечері вона зайшла до номера Чорновола із пляшкою вина. Поки В`ячеслав Максимович ходив за склянками, жінка розірвала на собі одяг і почала ґвалт. На її зойки миттєво унадилося двоє міліціонерів. З`ясувалося, що Тетяна – дочка військового аташе однієї з африканських країн полковника Вадима Блохіна, вона прибула із Ашхабада до Мирного начебто в пошуках праці, а "нехороший" Чорновіл хотів її зґвалтувати. Так, 26 травня 1980 року Чорновіл одержав ще 5 років таборів.
Після звільнення в 1985-му працював у Львові кочегаром. 2 лютого 1986 року у Львові у автомобільній катастрофі загинула 48-річна Олена Антонів, друга дружина В'ячеслава Чорновола.
Сьомий номер свого "Українського вісника" Чорновіл почав відкритим листом до Михайла Горбачова. Незабаром навколо часопису згуртувалися люди, які утворили Українську Гельсінкську спілку. В`ячеслав Максимович мріяв про таку передпартію, був ініціатором створення УГС. Щоб збудити громадську думку, почали випуск газет. Чорновіл їздив до Вільнюса, Риги, де друкували часописи й переправляли через Білорусь.
22 січня 1990 року В`ячеславу Максимовичу удалося зібрати більше двох мільйонів українців у живий ланцюг. Із свічками й забороненими тоді прапорами стояли від Ніжина – до Крут – Києва – Львова – Івано-Франківська. Того ж року було 500-річчя козацтва. На Хортиці виступав і Чорновіл.
1990 року кочегар Чорновіл став першим головою Львівської обласної ради і увійшов у історію як перший антикомуніст, який очолив радянську владу в цілій області за часів комуністичного правління СРСР. Ще існували органи обкому партії "Вільна Україна", "Львівська правда", а Чорновіл придумав назву нової газети "За вільну Україну". Його газета пішла по всій Україні, бо мала наклад у півмільйона примірників. Уся Україна знала худорлявого непосиду, його м`які, лагідні вуса, очі. Його надтріснутий голос ловили з радіо в усіх куточках України. Українці стежили за дискусіями між Чорноволом і Кравчуком про тризуб, прапор, майбутній устрій України.
Потім у Запоріжжі була "Червона рута", виступ В`ячеслава Чорновола на стадіоні. А далі – президентський марафон. 1995 довелося Чорноволові відвойовувати місце вічного спочинку біля Святої Софії для свого таборового побратима митрополита Володимира. 1996 – одержав Шевченківську премію за книгу "Лихо з розуму".
25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув на шосе під Борисполем. Автомобіль на швидкісті 130 км на годину врізався в КамАЗ з причепом, який розвертався посеред шосе. В'ячеслав Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера Народного Руху Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги. Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме.
Процес виведення російських окупантів з Донбасу може розпочатись вже зовсім скоро: Клімкін розповів про страхи Кремля і як "викручують руки" Москві
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Оприлюднення та арешт статків російської верхівки на Заході є катастрофою для сподівань оточення Путіна, що можна якось відсидітись до кращих часів.
Голова МЗС України заявив, що оприлюднення США санкційного списку з оточення президента РФ Володимира Путіна, який очікується в лютому, може змусити Росію піти з Донбасу і погодитися на введення миротворців,. Про це Павло Клімкін сказав в ефірі телеканалу "Інтер".
"Буде опублікований список не тільки російських активів, але, я так розумію, що і активів багатьох російських олігархів, які стоять за російським режимом. І я вважаю, що це буде дуже потужний поштовх для того, щоб Росія йшла шляхом логіки реального мандата в Донбасі – те, про що ми говоримо – це повернення Донбасу в Україну, повернення Донбасу до нормального життя і наше правове поле", – підкреслив міністр.
"Для цього формула дуже проста – я її сьогодні оголосив – це означає, що Росія виходить із окупованих районів Донбасу, а міжнародний контингент заходить", – наголосив Клімкін.
Зустріч полонених у Харкові.
До аеропорту Харкова ввечері 27 грудня прибули гелікоптери зі звільненими в результаті обміну українськими полоненими. На летовищі вже стоїть військовий літак, вишикувалась колона військових для урочистої зустрічі звільнених бранців. На місці перебувають численні журналісти, представники влади Харківщини, представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко.
В нас є те, що потрібно світу: Астролог розповів, як Україні стати другими Арабськими Еміратами
Такі перспективні галузі, як інформаційні технології, енергозбереження та сільське господарство, в Україні у найближчі роки будуть економічно розвиватися та зростати.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Природні ресурси дозволяють Україні стати дуже багатою.
Протягом семи років Україна отримає надможливості. Про це сказав астролог Олег Горбань в інтерв'ю виданню "Високий Замок".
За його словами, довгоочікуваного економічного зростання поки чекати не варто. "З наступного року Україна входить у новий період, триватиме він сім років. У цей час краї*на отримає надможливості. На жаль, у період змін економічного зростання бути не може. Протягом семи років будуть постійні стрибки: вниз - вгору. Але такі перспективні галузі, як інформаційні технології, енергозбереження та сільське господарство, у найближчі роки будуть економічно розвиватися та зростати. Відтак перспективу отримає вся держава", - зазначив Горбань.
В інших галузях, за його словами, протягом семи років будуть кризові періоди. Також астролог відповів на питання журналіста про те, як Україні стати такими собі Арабськими Еміратами. "Арабські Емірати живуть на нафті. А нафта - це вчорашній день. Україна має те, що буде потрібне у майбутньому. Це родючі землі, які маємо вчитися обробляти. А також вчитися виготовляти якісні продукти харчування. Це велика перспектива. По суті, 100 років тому Україна годувала якщо не всю Європу, то половину, це точно. Чому не можемо робити це зараз?" - сказав він. Також він додав, що Україна зможе реалізувати себе в світовому масштабі в 2024-2026 роках. Для цього потрібно кожному українцю вірити в себе і намагатися використовувати будь-які можливості для розвитку.
Вражаюча перемога: 58-річна одеситка підкорила весь світ на конкурсі краси
Українка вперше була допущена до конкурсу такого рівня. Світлана Гас прославила не тільки країну, але і Одесу на весь світ.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Світлана Гас.
У свої 58 з половиною років Світлана Гас є прикладом для наслідування сотням людей по всьому світу.
Ще на початку цього року вона навіть не підозрювала про те, що стала учасницею всесвітнього конкурсу краси Ms Transcontinental Classic. Як вийшло так, що переможниця престижного конкурсу навіть не здогадувалася про те, що подала заявку на участь? Заявку за Світлану стиснула її дочка Меггі Гас, яка абсолютно випадково побачила оголошення в соціальній мережі і вирішила випробувати удачу. Вона заповнила заявку, відправила фото і почала чекати.
Через 7 місяців на пошту прийшов лист. Меггі не могла повірити своїм очам. Вона відразу ж подзвонила мамі і повідомила радісну звістку - вона їде на конкурс краси в США!
"Який конкурс, про що ти? Я нікуди не поїду. Я вже дуже стара для всіх цих дурощів. Я - пристойна доросла жінка, нікуди я не поїду. Не мороч мені голову", - відповіла Світлана і кинула трубку.
Відступати вже було не можна. Подальшим кроком участі в конкурсі стало розміщення професійних модельних фото, яких у Світлани не було. Завдання полягало тепер в тому, щоб не тільки умовити її, а й зібрати портфоліо, а вже потім вибирати наряд і їхати представляти Україну на Ms Transcontinental Classic.
Мамі та доньці вдалося зробити все задумане. Важливим є те, що українка вперше була допущена до конкурсу такого рівня. Світлана Гас прославився не тільки країну, але і Одесу на весь світ.
Після перемоги в конкурсі життя 58-річної одеситки кардинально змінилося. Тепер дама з'являється на обкладинках глянцевих видань і є бажаним гостем в ЗМІ. Пройдений нею шлях є прикладом і показником для багатьох жінок.
НОВИЙ РІК В ОБІЙМАХ З КУЛЕМЕТОМ
Сивочолий капітан відкрив другий фронт і тепер бореться із тими, хто розкрадає українські надра
61-літній Олександр Ушинський відслужив майже два роки у 131-му окремому розвідбаті ОК «Південь». Він є дуже колоритною й непересічною навіть у теперішній час особистістю.
Пан Олександр був визнаний цілком здоровим для військової місії в районі АТО. Каже, що почувається, як у 25. Він упевнений, що для того не потрібно мати нездорових звичок та любити життя і жінок! Цікаво, а може й символічно, що до лав колишньої радянської армії його призвали 14 травня вже далекого 1975-го, а за 40 років – 14 травня 2015-го настав його перший день служби у ЗС України! Ось така гра чисел і долі.
– От говорю вам це, а перед очима хлопчик, якому ще не виповнилося вісімнадцяти – Сергій Табала, позивний «Сєвер», який загинув у метеовежі ДАПу, – розповідає ветеран. – Його тіло приїхали забирати батьки. За віком вони є практично моїми дітьми, а той герой – онуком…
Олександр Євгенович замолоду працював головним агрономом, головою колгоспу, очолював селищну раду. А потім потрапив під репресивний каток компартійного режиму. За те, що збудував пам’ятку жертвам голодомору в селі Тарган Володарського району на Київщині. Приїхали дві чорні «Волги» і його забрали, одягнувши кайданки. Дружина із малесеньким сином лишилися у невіданні, що буде далі. Кедебівці завезли чоловіка в сумнозвісний підвал на вулиці Короленка в Києві (зараз – Володимирська). Потім, коли його відпустили, Ушинський цілком занурився у політичну діяльність. 20 років був заступником голови Української республіканської партії Левка Лук’яненка, є одним з відомих дослідників голодомору. Був сотником 40-ї сотні Євромайдану, організовував он-лайн трансляції від української діаспори у світі. А коли почалася агресія на сході, пішов у Деснянський військкомат Києва.
– У військкоматі мені одповіли, що я застарий для війни. Я не впав у розпач, а долучився до штурмової роти Правого сектору, тримав оборону в Пісках (позиція «Небо»), ДАПі, Водяному, Тоненькому. Доводилося й на власній автівці вивозити поранених, – розповідає про свій бойовий шлях Олександр Ушинський. – На «Небі» я займав на третьому поверсі колишню більярдну із подарованим солдатами 93-ї бригади, щоправда на час, кулеметом ДШК. Так от я там неабияк вправлявся із ним. Від того, що безперестанку набивав набоями стрічки, намуляв страшенні пухирі на пальцях. Зустрічав у обіймах із кулеметом і новий 2015 рік – у гарячому бою. Зі мною були побратими «Бурячок» та «Краб». Під ранок уже готувалися до найгіршого, так по нам гатили. Тоді «Краб» і сказав уперше, немов прощаючись, що його звати Валерій Рак, що він із Звенигородки на Черкащині. А «Бурячок» зізнався, що неподалік дому на Тернопільщині із такою назвою є магазин. І цей позивний нагадував йому про рідний край. Що вам сказати, довелося витримувати масовані обстріли із «Градів», вистріляти по ворогу із «Рапіри» два КамАЗи снарядів у напрямку Спартаку, де засіла нечисть. Бились ми й під Широкіно...
Розповів пан Олександр і про своє дивовижне спасіння від осколка. Якось він йшов із великим оберемком штахетів до будинку, де хлопці тримали позицію – щоби підкинути їх у буржуйку. Раптом неподалік стежини вибухнула міна. Ушинського відкинуло на декілька метрів і вдарило головою об стіну. Словом, контузило добряче. Але коли офіцер, отямившись, окинув поглядом потрощені штахети, одразу зрозумів: без них він би загинув.
Він відслужив дві мобілізаційні хвилі поспіль – п’яту і шосту. А зараз працює заступником начальника Державної екологічної інспекції у Київській області. Каже, що його «хвиля» – патріотизм, а він не має терміну дії. Він і далі воює – бореться із тими, хто у протизаконний спосіб намиває річковий пісок та розбазарює багаті природні ресурси столичного регіону. Також ветеран АТО встигає й допомагати хлопцям на передовій. От і зараз він із однодумцями зібрали добрячий гурт подарунків для тих, хто захищає Україну.
Але Олександру Євгеновичу ніяк не вкладається до свідомості, як таке може бути, щоби в час війни, поки звитяжці й герої проливають кров, ризикують здоров’ям, мерзнуть в окопах, на їхній землі, у їхніх річках господарюють злодії, набиваючи кишені кримінальними статками…
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У перший день нового року в українських містах пройдуть марші на честь Бандери
Увечері 1 січня в десяти містах України пройде традиційний марш на честь дня народження українського політичного діяча Степана Бандери.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Степан Бандера
Про це повідомляється на сайті "Правого сектора", передають Патріоти України.
"1 січня 2018 року Божого, урочистими смолоскиповими маршами українці пройдуть вулицями міст України, аби віддати шану Степанові Бандері. Символ національної боротьби, Провідник ОУН-Р заповідав нам, націоналістам, вести нещадну боротьбу з ворогами Української Нації", - наголошується в повідомленні.
Марші пройдуть у найбільших містах країни і практично скрізь почнуться о 18:00. У Сумах, Тернополі, Рівному та Кривому Розі учасники маршу зберуться трохи раніше.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Опублікував: Олег Устименко
"Українець скоріше віддасть своє життя, ніж підкориться російському звірові і стане його безсловесним рабом", - Тверський
Чи треба ще комусь пояснювати, чому українці так гостро реагують на будь-які розмови про "повторні референдуми", "неоднозначність" подій на Донбасі, на це демонстративно-імперське "на" Україні?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Гнат Хоткевич.
"Як мені далі жити? Мене позбавили праці і хлібних карток. Ми голодуємо. Я спроможний купити лише один кухоль квасолі на день, з якої варимо на всіх юшку ... На двох дітей маємо тільки одну пару чобіт, а їм же треба ходити в школу ... у нас нічим топити ... Вода в будинку замерзає ... ". За що? Ці відчайдушні рядки належать українському письменнику, літературознавця, мистецтвознавця, критику, музичного і театрального діяча, історика, етнографа Хоткевичу Гнату Мартиновичу ", - пише російський блогер Олександр Тверській на життя без странице у" Фейсбуці ", передаються Патріоти України, та продолжает:
"Все своє життя він присвятив українській культурі, прямо стверджуючи, що" українська культура і мова потребують незалежному від Росії розвитку ". Під його керівництвом починає працювати харківський національний хор, по селах і містах України йде цикл з його 12 програм" Історія української музики ". Він організовує свій театр, де дають прекрасні вистави по українській класиці і їздить з ними по містах.
Його невтомність підкріплюється вірою в свій народ і самовідданої любові до своєї країни. Хоткевич веде просвітницьку і освітню діяльність: читає лекції, викладає в університетах і школах, видає підручники. У своїх творах він часто відображає непохитну волю свого народу, його спрагу до свободи і незалежності, описує визвольні війни, оспівує українську культуру і всіма силами свого Неабияку таланту намагається її зберегти і не дати знищити тим ...
Тим хто в 30-і роки звинувачує його в націоналізмі, починає переслідувати, перестає друкувати, влаштовує цькування в пресі, виключає з усіх посад. Тим хто насилає на його народ страшний Голодомор, зі страху якого і народжується криком ці рядки: "Як мені далі жити ...?"
Ні за що принижений, роздавлений людина якимось дивом доживає до 1938 року. 23 лютого виписується ордер на його арешт і звучить перше звинувачення: "... є учасником антирадянської української націоналістичної організації". 3 березня звинувачення доповнюється "... є учасником контрреволюційної української повстанської організації і німецьким шпигуном". 29 вересня вирок - розстріл. 8 жовтня великого українського патріота стратять. Як і тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч інших українців ...
За що? За те, що вони були українцями і не хотіли вставати на коліна, відрікаючись від себе, свого минулого, свого коріння, мови і рідного краю, перед своїми "старшими братами". Як і сьогодні ... Все повторюється. Українець скоріше віддасть своє життя, ніж підкориться російському звірові і стане його безсловесним рабом.
Ідіть геть з чужої землі. Чи треба пояснювати, чому українці так гостро реагують на будь-які розмови про "повторні референдуми", "неоднозначність" подій на Донбасі, на це демонстративно-імперське "на" Україні? Так марно пояснювати виродкам і спадковим моральним ідіотам. Просто без пояснень - пішли геть або будете удобрювати українську землю аж до останнього свого русскомірского тіла ".
Українські зброярі розробили новий реактивний гранатомет
Фахівці київського конструкторського бюро «Луч» розробили новий реактивний гранатомет калібру 107 мм.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Їм замінять радянський реактивний піхотний вогнемет «Рись», який зняли з озброєння в 2014 році через закінчення терміну зберігання суміші, передають Патріоти України.
Новий зразок важкого піхотного озброєння призначений для ураження легкоброньованої і неброньованої техніки (пускові установки, РЛС, літаки на стоянці, автомобілі і т.д.), споруд польового типу (дот, дзот), живої сили, а також споруд з каменю, цегли або бетону.
Головною особливістю гранатомета став сучасний оптико-електронний приціл: він автоматизує і спрощує процес прицілювання і дозволяє виявляти і розпізнавати ціль на відстані до 1800 метрів.
Для гранатомета також розробили два види 14-кілограмової реактивної гранати - осколково-фугасну і термобаричну. Основною стала остання (боєприпас об'ємного вибуху).
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На кордон України прибув Вифлеємський вогонь миру
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
. Вчора до Україні через кордон з Польщею прибув Вифлеємський вогонь миру. Про це УНН повідомили у прес-службі Держприкордонслужби.
"Скаути світу й українська делегація "Пласту" отримали символічний вогонь із місця народження Ісуса Христа. Цього року спільно з іншими волонтерами пластуни також поширюють символ Миру по всій лінії розмежування в зоні АТО на Сході України, зокрема і в підрозділах Держприкордонслужби. А вчора, у пункті пропуску "Грушів", відбулась урочиста передача Вифлеємського вогню Миру органами місцевої влади Ярославського та Любачовського повіту Польщі органам місцевої влади Яворівського району України", - йдеться у повідомленні.
Як зазначається, з українського боку були присутні місцеві представники влади, "Пласту", Римо-католицької і УПЦ (КП) церков та "Український жіночий хор".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
На Прикарпатті відбувся ювілейний вечір командира УПА Мирослава Симчича, якому виповнилося 95 років
Загалом сотник воював у складі ОУН-УПА з 1941 по 1948 рр. Переслідувався радянськими окупантами. Відбув в ув'язненні понад 32 роки.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Народному домі Коломиї відбувся ювілейний вечір з нагоди 95-річчя від дня народження сотенного УПА Мирослава Симчича "З Богом та з Україною в серці". Про це повідомив телеканал НТК.
Сотника "Кривоноса", почесного громадянина міста Коломия, ввечері у п'ятницю, 5 січня 2018 року, вшановувала місцева влада та громада Коломиї.
Симчич керував бійцями УПА під час переможного бою за карпатське село, "повстанську столицю" Космач у січні 1945 року. 200 вояків "Кривоноса" тоді здолали каральний полк (а це біля 400 військових) НКВС на чолі зі спеціально надісланим з Москви генералом Дергачовим.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Був звільнений лише у 1985 році. 15 листопада 2017 року Косівський суд повністю реабілітував Симчича.
Кравчук назвав два шляхи, які допоможуть зупинити війну
За його словами, припинення війни формально залежить від президента Росії Владіміра Путіна.
Для того, щоб зупинити війну, яку веде Росія проти України, потрібна безпосередня домовленість між керівництвом обох держав. Про це заявив першоий український президент Леонід Кравчук в інтерв'ю Радіо Свобода.
«Є ціла низка кроків, які можна об’єднати в одну систему», – сказав він.
«Перше – це домогтися, як би не було важко, і зустрітися на рівні російської та української влади, сам-на-сам. Те, що діється на Донбасі, – це рука Кремля. І поки ми не домовимося з Росією – що ми можемо, що Росія може, що ми не можемо, – ну, скажімо, про територіальну цілісність і суверенітет ми ніколи не можемо говорити, все останнє можна обговорювати. Це один із шляхів», – вважає він.
«Другий – змінити або наповнити «мінський формат» іншим змістом. Я тут бачу або перехід до «будапештського формату», або залишити «мінський», але наповнити його іншими можливостями», – додав Кравчук.
За його словами, припинення війни формально залежить від президента Росії Владіміра Путіна – але «він слухає Росію». «Росія 150 років воює, утворилась еліта війни. У них інша філософія – у них немає людини, у них є держава», – сказав він.
«Наша українська система демократично ще не завершена, але ми вимальовуємо потреби людини, долю людини, право людини жити, думати і творити. Це важко дуже переходити до цього, але ми вже ідемо по цьому шляху. Росія не йде поки що, Путін це знає. Рейтинг його залежить не від економіки, а від того, яка Росія сильна, яка Росія могутня, що з Росією всі рахуються. Філософія інша. Росія хоче бути країною особливою і нав’язувати людям свої філософські тлумачення», – вважає Леонід Кравчук.
На його думку, маючи такого сусіда, як Росія, Україна має вихід – вступити до НАТО.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"В організмі під назвою "Україна" почалась гангрена ", - перший Генпрокурор часів незалежноті розповів, як варто діяти сьогоднішній владі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Віктор Шишкін – останній із Могікан. Думаю, політиків, які не вміють і не хочуть пристосовуватися, мімікрувати, продаватися чи мовчати – коли казати правду стає невигідно – не лишилось. Шишкін – саме такий. Подразник для багатьох мешканців високих кабінетів. Негнучкий і безкомпромісний. Він не боїться говорити те, що думає. Щоправда, він не любить говорити про те, що практично всю свою пенсію віддає на потреби нашого війська. Він не піариться на війні, він просто вимагає усунути від влади і покарати усіх колаборантів, які ту війну допустили з посиланням на "Мир".
Отже, наша сьогоднішня розмова – з першим Генеральним прокурором незалежної України (1991-1993), заступником Голови Конституційної комісії України (1991–1993), котрий отримав звання Залуженого юриста України за розробку Конституції, народним депутатом України перших трьох скликань, членом Вищої ради юстиції (1996-2003), суддею Конституційного Суду України (2006 -2015) Віктором Шишкіним.
Читати далі.... ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Україна запускає першу сонячну електростанцію у Чорнобилі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Раніше ми писали про те, що в Чорнобильській зоні розвивається сонячна енергетика. На разі до запуску сонячної електростанції залишилося вже зовсім трохи часу.
У Чорнобильській зоні розвивається сонячна енергетика
Нова електростанція потужністю 1 мегават знаходиться всього в ста метрах від нового «саркофага» – гігантського металевого купола.
Євген Варягін, голова українсько-німецької компанії прокоментував:
«Ця сонячна електростанція може задовольнити потреби селища середнього розміру, або близько 2000 квартир».
За його словами, сонячна установка повинна запрацювати протягом декількох тижнів.
Компанія витратила мільйон євро на установку 3800 фотоелектричних панелей, розміщених на площі 1,6 гектара, і сподівається, що інвестиції окупляться протягом семи років.
Україна прагне використовувати потенціал Чорнобильської зони відчуження, яка оточує атомну електростанцію і не придатна до сільського господарства.
Встановлення величезного купола над руїнами пошкодженого реактора трохи більше року тому дозволила реалізувати проект сонячної електростанції.
В результаті, радіація поблизу заводу впала до 10% від попередніх рівнів, згідно з офіційними даними.
Проте, запобіжні заходи, як і раніше необхідні: сонячні панелі закріплені на бетонних блоках, а не розміщені на землі, оскільки земля все ще забруднена.
«Ми не можемо бурити або копати тут через суворі правила безпеки», – говорить він.
У минулому році консорціум завершив будівництво сонячної електростанції потужністю 4,2 мегавата в радіаційній зоні у сусідній Білорусі, неподалік від Чорнобиля.
Влада України запропонувала інвесторам майже 2500 гектарів (25 квадратних кілометрів) для потенційного будівництва сонячних електростанцій в Чорнобилі.
Олена Ковальчук, прес-секретар Державного агентства з управління зоною відчуження сказала:
«Київ отримав близько 60 пропозицій від іноземних компаній, в тому числі американських, китайських, датських і французьких, які розглядають можливість участі в майбутніх сонячних розробках в цьому районі».
Олександр Харченко, виконавчий директор Дослідницького центру енергетичної промисловості, говорить, що інвесторів приваблює «зелений тариф», який «перевищує в середньому на 50 відсотків європейські тарифи». Він додає, що дешева земля і близькість енергетичних мереж роблять Чорнобиль особливо привабливим, хоча західні інвестори не поспішають – існують проблеми з безпекою.
Україна завжди славилася тим, що вміла народжувати талановитих людей, здатних згодом змінювати світ, але при цьому ніколи не вміла утримувати їх в країні.
Про це пише на своїй сторінці у Facebook Ілля Кенігштейн
"Виявляється в Харкові існує фонд з підтримки річними стипендіями найбільш активних молодих українських математиків. Донатори фонду є професор університету Меріленда (США) Михайло Брін - батько Сергія Бріна, творця Google. Фонд щорічно проводить конкурс, в якому може брати участь будь-який математик не старші 35 років , який живе і працює в Харкові. Ви знали про це? Я не знав.
У 60-і роки в МГУ навчався талановитий молодий математик Михайло Брін. Після закінчення, він написав дисертацію, але в ті роки єврею захиститися в СРСР було проблематично. Разом з ним в МГУ навчався Дмитро Ахиезер - син знаменитого харківського математика Наума Ілліча Ахиезера, професора механіко-математичного факультету Харківського державного університету, популярність якому принесли роботи з теорії функцій і математичної фізики.
Дмитро вирішив допомогти товаришеві і попросив про це батька. А той, використовуючи свій авторитет, організував для Бріна захист в Харкові. Михайло Брін успішно захистився, а через деякий час поїхав в США. Минуло багато років, і Брін вирішив вшанувати пам'ять Ахиезера, який допоміг йому свого часу. І організував в Харкові стипендіальний фонд його імені для підтримки живуть і працюють там молодих математиків.
Мені про цю історію розповів ще один виходець з Харкова, співробітник Google Michael Simbirsky (це він на фото). Михайло - теж математик. Ми кілька годин ходили разом по кампусами Google в Mountain View і Міша з гордістю розповідав про свою компанію.
Розумієте, Україна (як і інші країни колишнього СРСР), завжди славилася тим, що вміла народжувати талановитих людей, здатних згодом змінювати світ, але при цьому ніколи не вміла утримувати їх в країні. Вірніше навпаки - робила все, щоб вони швидше звалили. І вони валили, багато назавжди. І згодом добилися колосального успіху.
Ігор Сікорський, який побудував перший в світі пасажирський літак. Петро Міколяш, який винайшов першу в світі газову лампу. Федір Піроцький, що запустив першу в світі лінію електричних трамваїв. Архип Люлька, який розробив конструкцію першого в світі двоконтурного турбореактивного двигуна.
Ростислав Алексєєв, який побудував найефективніший в світі екраноплан - гідролітак, який рухається на висоті кількох метрів над поверхнею води. Гліб Лозинський, який керував конструкторським бюро, яке сконструювало космічний шатл багаторазового використання "Буран". Ілля Мечников, один з піонерів наукового вивчення процесу старіння людини, вперше в світі розробив теорію захисних систем людського організму, в тому числі що поклав початок розробці антибіотиків.
Георгій Кістяківський, який очолював в 1944-1945 рр. відділ з розробки та тестування атомної зброї в Лос-Аламосі. Роман Кройтор, відомий в Канаді режисер, який брав участь в розробці проекту IMAX. Георгій Гамов, який запровадив поняття генетичного коду, який формує порядок з'єднання амінокислот в молекулу ДНК.
Олександр Фрідман, який розробив математичну модель розширюється світу - з моменту великого вибуху. Любомир Романків, що володіє 65 патентами, який розробив спільно зі своїм американським колегою тонкоплівкові індуктивні і магніторезісторние мікроголовкі для запису інформації, більш відомих в комп'ютерній індустрії як HDD. Ян Кум, який створив WhatsApp. Макс Левчин, який створив PayPal.
І сотні інших. Винахідників, підприємців, кіноакторів, лікарів, вчених і т.д.
Всі розвинені країни світу давно зрозуміли, що найцінніший актив сьогодні - люди. У світі йде справжня війна за таланти. І це - не крадіжка мізків, а розумна політика сучасної держави. Особливо, в контексті логіки урядів тих країн, яким, вибачте, пофіг на своїх громадян (хочете-валіть-звідси-все-одно-патріоти-залишаться). І проблема тут не в сірячинній гордості, а в недоосмисленіі основних цінностей сучасної держави, в якому головна роль відведена людині, а не чорнозем і іншим "твердим" активів.
Я вірю в те, що в даний момент серед 40 мільйонів жителів України є як мінімум 100 осіб, які можуть змінити світ. Що потрібно зробити, щоб утримати їх в країні? "
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Життя існує і без заблокованих «ВКонтакте» та *«Однокласники». В неті існує чимало українських варіантів заборонених мереж. Спробуйте! *
1. UkrOpen**- українська соціальна мережа, створена з нуля. У неї вбудована пошукова система, що дозволяє не тільки бути в курсі останніх подій, а й обговорювати їх з іншими користувачами. Реєстрація на ресурсі дозволена користувачам* від *13 років.
2. *Ц. укр *– виглядає як суміш "Фейсбук" і "ВКонтакте". Назва походить від скорочення слів "Це - Україна". Ресурс позиціонує себе як молоду українську соцмережу. Вона створена під керівництвом киянина Михайла Гриненко. Портал постійно проводить конкурси для своїх користувачів. Також сюди можна одним кліком перенести всю інформацію з "ВК".
3. *UKRFACE*являє собою якийсь гібрид "ВК" і "ФБ". Там точно не загубишся: є й особиста сторінка, і друзі, і музика, фото, відео та інші звичні пункти меню запису. Головна фішка - доступна кримськотатарська мова.
4. *Українці *- одна з перших вітчизняних соцмереж з патріотичним ухилом.Створена в січні 2009 року, проте користувачів там не так вже й багато, та й фото, відео або музики тут немає. Також немає і стрічки новин.
5. Vreale.net**позиціонує себе як незалежне українське інтернет-співтовариство, яке надає актуальні та популярні інструменти для знайомства, спілкування, розваги, самоосвіти, проведення конкурсів і віртуальних змагань, організації груп спільних інтересів і захоплень, а також для організації особистих та корпоративних зустрічей у реальному житті.
6. VsiTut.com *- соціальна мережа України *створена як волонтерський інтернет-проект і не належить ні до якої партії чи спільноти. Як заявляють розробники, головною метою проекту є об'єднання українських патріотів незалежно від мови спілкування та місця проживання.Головною особливістю цієї соцмережі є щомісячне оновлення компонентів і модулів сайту, відкриті розділи для гостей сайту.
7. FamalyUA *- проект являє собою соціальну мережу. Творці запевняють: вони взяли все найкраще від інших аналогів і об'єднали.
8. Yachudo.com- українська соціальна мережа, яка надає*унікальні можливості спілкування та персоналізації свого цифрового простору."Я - чудо" українська соцмережа, спрямована на українських і англомовних користувачів, адже російська мова у соцмережі відсутня. Дизайн відрізняється від інших соцмереж, також відсутній розділ з музикою.
9.livebook*- проектявляєсобоюунікальнуукраїнськусоціальнумережу , якавбирає всебетількинайкращеізусіхіснуючиханалогів. Наразі в стадії розробки.
10.*1ua.com.ua *- соціальна мережа. Котра об’єднує населені пункти, сприяє обміну інформацією, активний форум.
11. naps*- українська незалежна соціальна мережастворена 1 січня 2014 року. Допомагає користувачам взаємодіяти один з одним. Живий чат, повідомлення, коментарі, оцінки, обмін фотографіями, фотоальбоми, ігри, группи, сторінки організацій, музика, відео, життєві події та багато іншого.*
12. Катапульта*- комунікаційний on-lineмайданчик з обміну текстовими і графічними даними між Користувачами, який призначений виключно для соціальної комунікації користувачів.
13. SocialFace*- все в одному. Тут* поєднуються всі "фішки" відомих соціальних мереж Facebook, Twitter, Vkontakte та навіть торгова проща Slando (але це згодом). Велика команда молодих перспективних юнаків та дівчат, створила цей проект за загальною ідеєю. Всі сервери на яких працює мережа знаходяться в Україні і належать українцям. Ніхто не має впливу на соціальну мережу SocialFace. Проект не має на меті заробити гроші, мета соціальної мережі поєднати Україну в національній мережі.
14. Друзі**— це соціальна мережа для швидкої і зручної комунікації між людьми по всьому світу.Завдання Друзі — в кожен окремо взятий момент залишатися швидким і естетичним способом спілкування в мережі.100% адаптується до будь-якого мобільного екрану, таблету або смарт-пристрою.
15. Googoodoo.com**– це соціальна мережа з приємним і інтуїтивно зрозумілим дизайном призначена для спілкування з друзями і однодумцями. Користувачам пропонується безліч вбудованих модулів, які допоможуть організувати процес навчання, роботи та продати товари. *
16. Ravlyk Link*- це проект об'єднує людей з різними інтересами з усього світу.
17. Одногрупники **- мережа, що нагадує *Однокласники.
18. Сусіди**-Соціальна мережа, яку робили на противагу "Вконтакті" і "Однокласникам". Тим не менш, на головній сторінці сайту є можливість поділитися цим сайтом в конкуруючих соцмережах.
19.*hurtom.com**-*портал для обміну матеріалами українською мовою. Є форум, де можна обговорювати фільми, книжки та комп'ютерні ігри.
20. uamodna**-інформаційно-розважальна веб-платформа, що об’єднує людей з усього світу. Тут можна знайти статті, інтерв’ю, фото, відео, арт, дослідження, висвітлення соціальних питань, авторські погляди на актуальні події, творчі та наукові доробки сучасників. Реєстрація мінімальна, окрім того, можна увійти через Facebook.
День Соборності в Києві: береги Дніпра з'єднають "живим ланцюгом" *
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У понеділок 22 січня в Києві відбудеться акція "Об'єднай береги Дніпра живим ланцюгом Соборності", приурочена до 99-ї річниці підписання IV Універсалу об'єднання УНР і ЗУНР в Соборну Україну. Про це повідомила прес-служба КМДА.
Учасники акції на мосту Патона будуть приєднуватися до символічного об'єднання берегів Дніпра, заспівають гімн, запалять свічки, вшанують пам'ять всіх борців за Україну, а також розгорнуть 30-метровий прапор. Після акції учасники рушать в сторону лівого берега, де на них чекатиме гарячий чай, група однодумців і святковий салют. В якості подарунка всім вручать роздруковану версію IV Універсалу та пам'ятну жовто-блакитну стрічку.
Збір учасників акції до Дня Соборності розпочнеться 22 січня о 7:30 на правому березі - біля станції метро Дружби Народів, на лівому березі - біля метро Лівобережна. Біля моста Патона збір учасників буде проходити до 08:00 на зупинці громадського транспорту біля мосту з боку Русанівської набережної - лівий берег і на в'їзді на міст Патона - правий берег. Увечері о 18:00 в кінотеатрі "Кінопанорама" на вул. Шота Руставелі, 19 відбудеться безкоштовний святковий концерт, на який зможе потрапити будь-хто.
В Україні День Соборності офіційно почали відзначати у 1999 році. 22 січня у Києві відбудеться ряд заходів, участь у яких візьмуть не лише жителі столиці, а й інших регіонів.
"Чорний дятел" від "укрофашистів з любов'ю": В Івано-Франківську розробили нову високоточну зброю для російських загарбників
Конструктивно це пусковий контейнер із опорною плитою, всередині якого розміщується керований боєприпас. Він обладнаний повнокольоровою відеокамерою, "картинка" з якої відображається на рідкокристалічному дисплеї пульта управління.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Комплекс високоточного пострілу "Чорний дятел". Фото: Військова панорама Комплекс одноразового використання "Чорний дятел" від розробників однієї з приватних компаній Івано-Франківська — новий клас легкої високоточної зброї. Про це йдеться на сайті Військовий навігатор України, передають Патріоти України. — Сьогодні ані в Україні, ані на теренах пострадянського простору аналогів йому немає, — розповідає директор науково-виробничого підприємства, академік Національної академії наук України Валерій Арциховський. Такі розробки широко використовуються ізраїльською армією і неодноразово доводили свою ефективність. Тож, переконаний, стали б у пригоді й нашим військовим… Конструктивно це пусковий контейнер із опорною плитою, всередині якого розміщується керований боєприпас. Він обладнаний повнокольоровою відеокамерою, «картинка» з якої відображається на рідкокристалічному дисплеї пульта управління. Останній виконаний у вигляді переносного малогабаритного кейса із блоком та забезпечує кодований радіозв’язок через закритий канал. Одночасно можна здійснювати керування будь-якою кількістю пускових контейнерів, оснащених різними типами боєприпасів. Карта їхнього встановлення заноситься в пам’ять пульта управління і може виводитися на екран дисплея. Контейнер із пострілом герметичний і заповнений азотом під тиском. Газ використовується для зняття кришки контейнера, очищення каналу ствола і скидання можливого маскувального ґрунту при приведенні комплексу в бойове положення. — Уявіть собі, що розвідувальна група отримує завдання знищити ворога, який рухатиметься певним маршрутом. Пробравшись на контрольовану ворогом територію, бійці встановлюють наш комплекс, надійно його маскують та повертаються назад, — пояснює принцип дії розробки головний конструктор проектів Ігор Колос. — Не потрібно чатувати на ворога в засідці, аби відкрити по ньому вогонь, водночас наражаючи на небезпеку власне життя. У разі виявлення цілі за допомогою, скажімо, БПЛА, усе буде зроблено дистанційно з відстані до 15 км (при застосуванні супутникових каналів зв’язку — до 300 км і більше).
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Як зазначають розробники, особливість конструкції контейнера значно приглушує звук пострілу, тож його не чути вже за кілька десятків метрів. Політ боєприпасу до визначеної цілі за вказаними координатами здійснюється за навісною траєкторією з її корекцією на пасивній ділянці. Усе це додає комплексу ефекту раптовості під час застосування. Крім того, встановлений комплекс може залишатися «на бойовому чергуванні» протягом 2 років.
«Крокус» — захист для «броні»
Серед інших перспективних напрацювань зброярів з Івано-Франківська — виріб «Крокус-6», призначений для ураження живої сили противника у випадку критичного наближення до броньованої техніки чи перебування на «броні» в зоні недосяжності штатного стрілецького озброєння. Ця розробка являє собою спеціалізований короткоствольний гранатомет, що монтується на конструктивні елементи башти танка, БТР або іншої техніки і забезпечує ведення вогню одним із членів екіпажу без відкривання люків і залишення бойової машини. Вистріл боєприпасу відбувається радіально за вузьконаправленою схемою на висоті 1,2 м над основною поверхнею машини. Для стрільби використовуються спеціальні контейнерні боєприпаси динамо-реактивного типу з готовими сталевими елементами ураження.
30-міліметровий ручний автоматичний гранатомет
Ще однією розробкою є автоматичний гранатомет калібру 30 мм, який свого часу жваво обговорювали у всесвітній мережі. Численні дописувачі ставили під сумнів заявлені параметри. Оперуючи якимись своїми розрахунками, «диванні експерти» категорично заперечували можливість мінімальної віддачі у гранатомета калібру 30 мм. Остаточно крапку в суперечках поставила інформація про перспективну американську розробку — гранатомет XM307 ACSW, сконструйований за тією ж схемою — з винесенням ствола, — що й виріб майстрів з Івано-Франківська. На відміну від заокеанського винаходу, український гранатомет так і залишився у вигляді концептуального зразка, бо не знайшов підтримки з боку потенційних замовників.
«Шторм» — маскування за лічені секунди
Аби додати бойовій техніці живучості, кілька років тому на підприємстві взялися за розробку комплексу екстреного маскування під назвою «Шторм». Ідея проста — маскувальна сітка розкидається силою порохових газів. Під час презентації івано-франківський «Шторм» зумів замаскувати танк за лічені секунди. До речі, зазвичай для цього потрібна злагоджена робота усього екіпажу та майже півгодини.
«Ангел» — робот-рятівник на полі бою
Серед найновіших проектів — малогабаритний робот хірургічного призначення — «Ангел». Пристрій, який, за задумом винахідників, входитиме до екіпірування солдата майбутнього, призначений для цільового надання першої медичної допомоги пораненому бійцю. «Ангел» оснащений безконтактними датчиками, які дозволяють контролювати стан солдата — дихання, частоту серцевих скорочень, тиск крові, рівень збудження ділянок мозку тощо. У разі досягнення критичних показників та загрози життю, агрегат здатний визначити ушкоджене місце, а за необхідності — й здійснити обстеження рани. Для цього у роботизованому комплексі є декілька мікровідеокамер і програмне забезпечення зі штучним інтелектом для обробки зображення, його аналізу і прийняття рішення щодо виконання необхідних лікувальних маніпуляцій. У комплекті робота «Ангел» передбачено спеціальні механічні кінцівки, які дозволяють йому переміщатись, зачіпляючись за обмундирування, а також інструменти розрізання одягу для доступу до рани та її обробки; мікрошприци зі знеболювальними та іншими препаратами. Також у комплекті є кілька пневмогідравлічних рукавів для автоматичного накладання джгутів. Пристрій може самостійно передавати на командний центр інформацію про місцезнаходження бійця, якому необхідна допомога (робот оснащений GPS-навігатором), а також дані про характер поранення. Нині фахівці підприємства працюють над новітнім комплексом для боротьби з безпілотниками, які завдають багато шкоди бійцям у АТО, й обіцяють найближчим часом презентувати їх українським військовим.
Кінець АТО і Мінська-2
Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського інституту майбутнього, "Хвиля"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цього тижня Верховна Рада планує розглянути законопроект 7163. Враховуючи майже на 80% новий текст цього законопроекту і його тональність, я б назвав цей законопроект «про відсіч російській агресії».
На даний момент я залишаюся скептиком щодо можливості ухвалення цього законопроекту. Від моменту його появи я постійно говорив, що мета цього кроку залякування Росії підвищенням ставок і стимулювати її до мирного процесу. Однак, оскільки мирний процес зайшов*в глухий кут, то можливо саме зараз прийшов час піднімати ставки в міжнародній дипломатичній грі. Законопроект посилює лінію «примушування Росії до миру», яку розпочали США наданням Україні летального озброєння.
Отже, що такого важливого і чим відрізняється новий текст від старого. У новому тексті немає ніяких мінських домовленостей. Нарешті цей «ідіотизм»: посилатись на Мінські домовленості і одночасно знищувати їх — прибрали. Законопроект прямо покладає відповідальність за агресію і окупацію на Росію. В цьому ставиться крапка мертвим мінським домовленостям. Оскільки таким чином — ми визнаємо Росію стороною конфлікту, і вести переговори з якимись там Захарченко та іншими Пасічниками — немає змісту. А отже Росія також припиняє виконувати функцію посередника і переговірника.
Визнання Росії агресором також змушує переглянути діяльність, чи правильніше бездіяльність, різних ОБСЄ, і виключає можливість участі її в міжнародних миротворчих місіях. Очевидно, що зважитись на такий крок без погодження із Заходом наша влада навряд чи могла, тому логічно, що Захід буде переглядати санкції з прив’язки до мінських домовленостей на прив’язку до факту агресії.
Це все має призвести до нової міжнародно-правової форми врегулювання конфлікту, на фоні припинення мінських домовленостей. І єдина доступна форма на даний момент — це миротворча операція.
В інших моментах законопроект вирішує давно наболілі проблеми: припиняє АТО, дозволяє застосовувати ЗСУ, легалізовує повноваження військових, об’єднаний оперативний штаб, посилює фігуру Командувача ООШ тощо.
В цілому прийняття цього законопроекту саме в новому вигляді дуже позитивний крок. Будуть звісно крики різних правозахисників, борців з мовою ненависті та інших представників «стандартів ББС в Україні». Але, як людина, яка там працювала і вживу бачила ситуацію, маю сказати, що цей законопроект серйозний крок вперед.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У "молодих республіках" день "трауру": Штаб АТО повідомив дуже добру новину з Донбасу
Символічно, що в день прийняття Україною закону про реінтеграцію Донбасу "гібридні" корпуси Росії не наважились на жодну провокацію. Чи то дуже засмучені, чи отримали вказівку з Москви, де сподівались на провал законопроекту і не хотіли дратувати "хунту".
З початку доби 18 січня підтримувані Росією бойовики жодного разу не порушили режим тиші на Донбасі. Про це повідомив штаб української воєнної операції у Facebook...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Україні знайшли велике родовище золота
У Рахівському районі Закарпатської області виявили велике родовище золоторудних залежів.
Про це йдеться у прес-релізі Держслужби геології і надр.
За попередніми оцінками, родовище містить запаси дорогоцінного металу на рівні 2,4 тонни.
"Ці результати підтверджують перспективність подальших геологорозвідувальних робіт на рудовиявленнях Рахівського рудного району, спрямованих на підготовку об'єктів для залучення інвестицій і переведення їх в ранг золоторудних родовищ", - йдеться в повідомленні.
Нагадаємо, нині єдине діюче в Україні родовище з видобутку золота - Мужіївське.
На сьогоднішній день там знаходиться 55 тонн золота, 1 мільйон цинку і свинцю розвіданих запасів. У грошовому еквіваленті - майже 3,8 мільярда доларів.
Також на території родовища розташоване сховище відпрацьованої породи. У цьому сховищі вже є 1 тонна видобутого золота і 4,5 тонни срібла. Якщо перевести це на гроші, мова йде про 32 мільйони доларів і 3 мільйони доларів відповідно.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Старинька сусідка перестріла Мигаля, коли ун ішов із школи і начала визвідовувати:
- Як у тебе діла?
- Нормально.
- А як ти ся учиш?
- Нормально.
- А здоровля як?
- Нормально.
- А другі слова знаєш казати?
- Няньо ня учив ож старим людям не мож казати "іди у гузицю".
Старинька сусідка перестріла Мигаля, коли ун ішов із школи і начала визвідовувати:
- Як у тебе діла?
- Нормально.
- А як ти ся учиш?
- Нормально.
- А здоровля як?
- Нормально.
- А другі слова знаєш казати?
- Няньо ня учив ож старим людям не мож казати "іди у гузицю".
Ви, свої байки, залишіть для себе, тільки не в цій темі....
9-річний композитор з Івано-Франківська написав ремікс на “Despacito” і мріє про кліп на свої імпровізації.
Ремікс 9-річного композитора Данила Савки на популярний хіт “Despacito” виклала в мережу його мама Людмила Лінник.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
“Взагалі-то Данило ненавидить попсу. Але попса, яку подивилось 4,7 мільярда людей, накрила і його. Словом, композитор надихнувся вашими лайками і коментами і попросив виставити “Despacito”, – йдеться у повідомленні.
“Він щодня щось пише. Зараз мріє опанувати програму для студійного звукозапису. І дуже хоче зняти новий кліп на свої імпровізації, – розповіла у коментарі КУРСу Людмила Лінник. – Для щастя йому зараз треба мало: потужний комп і рояль”.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
“Я відчуваю велику відповідальність перед Богом, що довірив мені таких дітей!” – пишається мама.
Зазначимо, музикант і початкуючий композитор Данило Савка займається музикою вже 5 років – з чотирьох грає на фортепіано. Зараз вчиться в Івано-Франківському музичному училищі імені Дениса Січинського, викладач – Ольга Назаренко, теорію музики вивчає у Мар’яни Гусар.
Нагадаємо, у 2016 році Данило, син музикантів Андрія Савки та Людмили Лінник, написав слова та музику різдвяної колядки. Зворушливий кліп, у якому колядку виконує вся родина, зняв фотограф і дизайнер Денис Овчар.
А у травні 2017 року за ініціативи Данила та за підтримки його сім’ї в Івано-Франківську провели благодійний концерт, на якому збирали кошти на підтримку Остапчика Кухарчука (4 роки) та Христинки Волочій (6 років) з діагнозом апластична анемія.
В Україні дали обнадійливий прогноз по звільненню Донбасу
Гримчак заявив, що у нього є інформація щодо можливого розвитку подій за рішенням конфлікту
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Війна на Донбасі може закінчитися вже в цьому році, так як вирішення української кризи є в планах ООН.
Про це розповів в інтерв'ю "Радіо Свобода" заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій України Юрій Гримчак.
За його словами, в ООН є плани по вирішенню ситуації в Україні.
"Я хочу, щоб це сталося в цьому році. І я маю на це надію. І маю деяку інформацію. У плані заходів генерального секретаря ООН на цей рік - вирішення конфлікту на Донбасі", - розповів Гримчак.
Сьогодні серце справжнього українця плаче: "Хлопчики солоденькі, соколи золотенькі - простіть, пробачте, зла на нас не тримайте", - культовий шоумен звернувся до загиблих героїв-"кіборгів"
День пам'яті... день слави та каяття... шоумен і волонтер Сергій Притула попросив вибачення у військових, котрі віддали життя на Донбасі, обороняючи Україну від окупантів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Кожне життя уславленого героя робить нашу націю міцнішою і ще більш нездоланною, цей біль наша сила, в ньому гартуються нові герої, а наші щирі відчуття, це сльози Всевишнього, Котрий не відтасть на поталу добрий і відчайдушний народ. В цьому сенсі щирі та глибокі слова пана Сергія належно відображають наші колективні почуття.
"Хлопчики солоденькі, соколи золотенькі – простіть. Простіть, пробачте, зла на нас не тримайте. Вибачте нас, янголи наші. Маємо гріх всі навколо. Не ймемо печалі. Не маємо крику ззовні. Воно якби зиск, то б, звичайно, і йойкали б, і леле, а то воно, бачиш, як добрий день. Простіть, хлоп'ята, чоловіки, мужі. Простіть, що най би сотнями лягали, але поки кірзаком у двері п'яний Іван не вдарить, то й шани Вам не додасться, віри Вам не ймуть. Особисто присягаю шанувати пам'ять про Вас і кличу до того всіх решту. Прошу тільки про єдине: не сердьтесь на нас, бо така наша людська натура. Добре нам. І невдячні ми. Простіть", – такі слова винайшов у своєму серці Сергій Притула.
Традиція, а не комерція: Тернопільське подружжя вирішило не давати "посівальникам" грошей - результат вразив
В Тернополі подружжя влаштувало "експеримент": на дверях повісили оголошення, що за "засівання" даватимуть солодощі, а не гроші.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Результат і засмутив і вселив надію.
Не ті вже традиції сіяння, що колись були. Ми вставали вдосвіта, йшли до сусідів, стукали тихеееесенько в шибку (бо ж знали, в якій кімнаті сусід спить) і чемно чекали, коли засвітять світло. Потім бігли до дверей. До виступу мали кожен по віршику і повні торби пшениці. Сипали так, що вона летіла по всій хаті, інколи навіть потрапляла в тарілки, які ще стояли на столі з вечора. Але господиня не сердилася, а навпаки, усміхалася і кивала головою в такт нашому віршуванню. Потім нам давали по калачу, або сухарю і ми щасливі бігли назад додому. А в дома розказували батькам, як то ми сіяли і як всі нас уважно слухали.
Тепер же ця традиція стала занадто комерційною. Діти, якщо й приходять, то вже не чекають від вас калачів, і не копійок, а 10, 20, а то й 50 гривень. Віршик розказують, як-небудь, аби відбути. Сумно. Цьогоріч вирішили з чоловіком зробити експеремент. Поряд із різдвяним віночком на дверях, повісили плакат із запрошенням: “Запрошуємо засіяти до нашої хати. Для вас є солодке печиво і гарячий шоколад. Грошей не даємо”. Засвітили по всіх вікнах світло і стали чекати. Кілька разів чули, як гавкав собака, хтось відходив до дверей, але потім було тихо. Ми вже втратили всяку надію, коли під обід прийшов сусідський 5-річний хлопчик, якого привів тато.
Розказав віршика, посипав зернят і ми вручили йому цілий пакет цукерків, печива і мандаринок. Надіємося, малому посівальнику буде солодко.
Ріта Христюк. Навчальний Центр Української Добровольчої Армії
Українська добровольча армія – армія твоя і твого народу!
«Я – дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя». (Декалог українського націоналіста)
Українська нація – Велична нація. Та все ж: якщо ти народжений в Україні, на землі славних козаків, князів і гетьманів, землі історичних звершень, то свою приналежність до України ще треба довести.
Українцями народжуються в Україні всі, та не всі ними стають.
Дух українства або він є, або його немає. Або він проявляється, або спить одвічним сном. Має силу, що надихає інших або спопеляє своїм безвір’ям.
Українська, бо об’єднала і продовжує об’єднувати людей, котрі по крові, духу, переконаннях готові здобувати Українську Державу, або загинути у боротьбі за неї.
Добровольчий чин – сила, що штовхає їх, добровольців, щодень вступати у боротьбу. І боротьба ця не лише зброя. Часто –густо, це боротьба словами, влучними аргументами, прикладами, зрештою, їхній досвід чи не найкращий і найяскравіший приклад боротьби: словом, ділом, поступом.
Для них стяг національний - то не просте поєднання кольорів, то символ країни, в якій живуть вони і виростають їхні діти, то невидима сила захисту на фронті і майоріє він над будівлями, де живе Україна. Для них шеврон - це приналежність, це відданість, це свідома відповідальність.
«Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ» (Марш українських націоналістів)
Армія людей, котрі змінили історію і почали нове її писання. Третій рік поспіль люди доброї волі і чину не відступають. Вони наближають Перемогу, відвойовують те, що наше і те, що забрали у нас. Армія, що є прикладом єдності, всепереможного духу, незгасаючого вогню віри, нескореності переконань, неділимості на «свій -чужий», але чіткого розділення на «побратим і ворог».
«Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.» (Марш українських націоналістів)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
85-річний коломиянин створив унікальну книгу-рукопис про свого земляка.
Уродженець Косівщини, а нині коломиянин Григорій Красовський написав унікальне видання.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Чоловік, разом із товаришем Іваном Мартинюком, зібрав цікаві факти про свого земляка Андрія Грома-Красовського, а згодом все описав на двостах сторінках красивим почерком від руки.
Григорію Красовському 85 років. Герой видання не родич автора, а просто однофамілець.
"Це був такий письменник і поет Красовський. Його знищила радянська влада за те, що виступив проти Сталіна", – розповідає автор рукопису.
Усю інформацію про земляка Григорій Красовський збирав серед односельчан. Тут є спогади про Андрія Грома-Красовського, оповідання, вірші та портрет. Автор хоче, щоб книга була видана рукописно, тобто, щоб не друкувалася.
Щоб написати видання, автору знадобився рік часу. Григорій Красовський каже: зіпсував усього кілька сторінок, коли старанно вимальовував.
Щоб видати унікальну рукописну книгу, потрібні чималі кошти. Тому автор просить доєднатися усіх охочих до хорошої справи. Оригінал незвичного видання буде зберігатися у коломийському музеї.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Росію назвали агресором, а дії в Криму - злочином: перемога України в ПАРЄ
*
На "жарких" дебатах Асамблея прийняла резолюцію, підтримавши всі 14 поправок Києва
Депутати Парламентської Асамблеї Ради Європи назвали Росію агресором, її дії в Криму - військовим злочином, а захоплені райони Донбасу - окупованими. Це звучить в прийнятій резолюції ПАРЄ.
Запеклі дебати тривали майже дві години. Британський депутат Річард Балф заявляв, що приймати резолюцію без участі Росії необ'єктивно. Однак українська сторона наполягала, що саме РФ почала війну. У підсумку резолюцію ухвалили абсолютною більшістю голосів. Всі 14 поправок Києва депутати ПАРЄ схвалили. У документі анексію Криму вперше назвали "окупацією зі спробою анексії", а переслідування українців і кримських татар на окупованому півострові - порушенням Конвенції ООН, яка забороняє депортацію.
У ПАРЄ також закликали звільнити всіх полонених Кремля і прийняти законодавство з розмінування Донбасу. А спроба Росії повернутися до Асамблеї виявилася невдалою. Напередодні з цього питання - як повернути Росію в ПАРЄ - тут засідав спецкомітет, проте його нарада завершилася без результату. Наступне призначили на березень.
*Тим часом самі росіяни намагалися переконати Асамблею в тому, щоб вона зняла санкції з російської делегації.
У свою чергу представники РФ заявили, що Росія не збирається виконувати рішення Асамблеї по Україні. Також російські парламентарії не мають наміру обговорювати раніше прийняті резолюції Асамблеї до повного повернення російської делегації повноважень в ПАРЄ.
"Слава Україні!": Український нардеп "схилила" російських депутатів в ПАРЄ до нетипової заяви
Главі комітету Ради Федерації Держдуми РФ з міжнародних справ Костянтину Косачову довелося шукати виправдання за спілкування з українським парламентарем на сніданку в Страсбурзі.
Народний депутат Марія Іонова, що входить до складу української делегації в січневій сесії ПАРЄ, підійшла до снідаючих російських парламентаріїв і голосно сказала «Слава Україні!», На що отримала відповідь «Слава!». Після чого Іонова додала: «Молодець - вивчив»
Вшанування юних героїв: Рівно через 100 років з київського вокзалу вирушив потяг з бійцями до станції Крути
Вранці 28 січня з Києва відбув швидкісний потяг з учасниками вшанування памяті студентів, які загинули під час бою під Крутами 29 січня 1918 року.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Учасників вшанування проводжав військовий оркестр.
Укрзалізниця, в зв'язку з 100-річчям битви, організувала спеціальний поїзд "Київ-Крути-Київ" (Київ-Пам'ятне-Київ), який відправився до місця бою в 8:35. Повернення з Крут планується вдень о 15:00.
Нагадаємо, бій під Крутами стався 29 січня 1918 року під час вторгнення військ Радянської Росії на територію УНР. З боку української держави в бою брали участь понад 300 осіб - переважно юнкерів, студентів і гімназистів. Після бою 27 взятих в полон бійців УНР були розстріляні більшовиками.
Опублікував: Олег Устименко
Чим відрізняються українці від росіян: У мережі пригадали віщі слова Степана Бандери
У соціальній мережі згадали актуальне висловлювання українського націоналіста Степана Бандери.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У соціальних мережах згадують висловлювання українського націоналіста Степана Бандери. На своїй сторінці у Facebook Михайло Цепінь опублікував фото з цитатою Бандери, розміщеній на банері.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Правду казав...Нє?!!", - прокоментував світлину Михайло.
Перші українські кіборги: Крути, 100 років тому
29 січня 2018 року в Україні на загальнодержавному рівні відзначатиметься сота річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви.
У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Таким чином, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
-------------
"Таким людям треба ставити пам'ятники": Українців вразила історія багатодітного батька, який загинув на Донбасі за Україну
У чоловіка залишились мати, сестра, дружина та п'ятеро дітей.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Таких людей одиниці, і він не повинен бути забутим. Рік добровольцем та чотири контракти мав за плечима цей чоловік за період російської агресії", - пише у своєму блозі на censor.net.ua Ян Осока і продовжує:
"Це і є спражнє уособлення щирого бажання боронити свою рідну країну, мабуть, що саме так виглядає відзеркалення відваги та патріотизму, шляхетного сенсу відомого вислову: "якщо не я, то хто?".
А він міг не йти, у нього була стовідсоткова бронь, але інколи люди переступають через усі броні, захисти та гарантії, та кидаються туди, куди завітало лихо, аби встати на його подальшому шляху, щоб зупинити його розповсюдження. Таким людям треба ставити пам'ятники. Своїм прикладом нескореного українського козака він на це заслужив.
Олександр Анатолійович Чопенко (позивний Колдун) народився 30.10.1969 року у селі Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області.
1986 року закінчив 10 класів сільської школи, після чого вступив до СПТУ№77 села Саксагань, у якому здобув фах "тракторист-машиніст". Також закінчив школу ДОСААФ у Жовтих Водах, де став водієм.
По тому Олександра Анатолійовича призвали на строкову, яку він проходив в Афганістані на посаді командира відділення 340-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону, що дислокувався у місті Кундуз та займався ремонтом й евакуацією пошкодженої техніки. В Афгані чоловік отримав поранення, у нього були прострелені легені, але після лікування у шпиталі, він знову повернувся до своїх та дослужив до кінця. Після демобілізації працював трактористом у ТОВ "Дія", у П'ятихатському лісництві та водієм бензовоза.
Олександр Анатолійович завжди був великим оптимістом та любив життя, не пасував перед труднощами, брався за будь-яку роботу, знаходив для кожного окрему частку своєї посмішки та підтримки. Він випромінював потужну та добру силу, за ним тягнувся шлейф яскравого та надійного спокою, який відчували усі, хто був поруч. Але він також був козаком у душі, а який козак ховається від бою? І коли Росія напала на Схід, він не роздумував жодної секунди.
Добровольцем вирушив на війну у 2014 році. Його не призивали за мобілізацією, оскільки у нього багато дітей, проте Олександр Анатолійович наполегливо йшов до мети стати на захист України.
З 21.08.2014 року по серпень 2015-го проходив службу у зоні війни, у складі 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку Національної Гвардії України, яка дислокувалась у секторі М (в районі села Широкине).
Повернувшись, він не багато часу пробув вдома, та знову вирушив на фронт. Спочатку 28.02.2016-го підписав контракт на 6 місяців із 93-ю окремою механізованою бригадою, а з 29.10.2016-го півроку служив у 54-ї окремій механізованій бригаді, у складі якої перебував на Світлодарській дузі, приймав участь у важких боях грудня того року.
Але і цього не було досить для людини, яка прагнула стояти на захисті нашої із вами землі до кінця. Після 54-ї ОМБр Олександр Анатолійович 26 червня минулого року знову підписав контракт із рідною 93-ю, а у грудні його продовжив.
Старший сержант, командир відділення кулеметного взводу 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув цей відданий своєму народові воїн 17 січня у Донецькій області внаслідок кульового поранення, отриманого під час обстрілу наших позицій. Похований 21 січня у Саївці.
Доведеться закінчувати цю маленьку оповідь про великого чоловіка. Про людину, яка знала та розуміла повний сенс слів "гідність" та "честь", про люблячого батька та безстрашного воїна, який був вимушений у часи лиха залишити свою родину за покликом серця, справжнього хороброго серця сучасного українського козака.
Таких, як він, мало. Людей, яких без усіляких перебільшень можна називати Героями. І він для цього нічого надскладного не зробив. Не брав самотужки штурмом міста, не винайшов формулу безсмертя, не намалював світових шедеврів. Він просто знав, що є найголовнішим, і у часи лиха завжди перебував у потрібному місці в потрібний час".
Є перемога! ЗСУ взяли під свій контроль село Новоолександрівка на Донбасі
Військовослужбовці ЗСУ поліпшили своє тактичне положення, просунулися вздовж лінії розмежування на кілька кілометрів
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Військовослужбовці Збройних сил України взяли під свій контроль село Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області, що в "сірій зоні" на лінії розмежування, повідомляється на сайті Міністерства оборони України в середу з посиланням на "Військове телебачення України".
"В село ми зайшли кілька днів тому. Противник, звичайно, час від часу намагається повернути втрачене. Вдень працюють і снайпери, і стрілецька зброя інші, вночі місцями пострілюють з великокаліберних кулеметів. Але ми вже міцно вчепилися в цей шматок землі, тому що це шматок нашої землі. Так і будемо просуватися далі, потроху, але не зупиняючись", - розповів в інтерв'ю "Військовому ТБ" дислокований у селі військовослужбовець.
З 2015 року до звільнення околиці села були крайніми позиціями ЗСУ з одного боку і позиціями бойовиків з іншого. Нещодавно військовослужбовці ЗСУ поліпшили своє тактичне положення, просунулися вздовж лінії розмежування на кілька кілометрів і взяли Новоолександрівка під свій контроль. За даними Всеукраїнського перепису населення, в 2001 році в селі проживало 124 людини.
"Війна не триватиме вічно", - Олена Білозерська про людяність і милосердя на війні
На війні милосердя - по контрасту з неминучою жорстокістю - більше помітне, а те, що помітне, - запам'ятовується.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Про це у своєму блозі пише боєць Української добровольчої армії Олена Білозерська.
"Про людяність на війні - чи потрібна вона взагалі і яке посідає місце - було сказано і написано дуже багато. Ризикнувши посперечатись з деякими видатними мислителями, одразу скажу, що людяність на війні необхідна - просто тому, що війна не триватиме вічно, усім нам вертатись додому і жити серед людей.
Воєнний гуманізм - явище специфічне. Те, що прийнято називати людяністю, у воєнних умовах можна розділити на дві пов'язані між собою складові: етику й милосердя, причому без першої другої не буває. Естетика (війнИ) народила етику, етика - шляхетність і милосердя. Етика в чистому вигляді - це коли я не стріляю в бойовиків, що виносять пораненого. Без милосердя вона можлива, навпаки - ні.
Людяність - це мій побратим «Морпіх» (Володя Байдюк), загиблий восени 2014 року під Донецьким аеропортом, сільський хлопець з Франківщини, із садном на руці і опущеним поглядом. Зранку у нього загинув друг, а ввечері вони взяли полонених, і він не стримався й ударив одного, і шкодував про це довго і тяжко, як про смертний непрощенний гріх.
Людяність - це той недосвідчений мінометник у Пісках, який переплутав малі поділки з великими, і міна замість найближчих ворожих позицій полетіла невідомо куди, і командир, щоб його провчити, вигадав, що нібито був перехват: міна влучила в пологовий будинок, загинули породіллі з немовлятами. Хлопчина побіг вішатись - врятували в останній момент.
Це все чотирнадцятий рік, потім, звичайно, на такі речі стали дивитися простіше. Волонтер Д.Ж., друг автора цих рядків, дуже вдало зафіксував зміни у свідомості українських воїнів, записавши розповіді трьох із них, які мали місце у 2014, 2015 і 2016 роках:
2014 рік. «Зайняли позиції, окопалися, виставили сигналки (сигнальні міни на розтяжках - О.Б.). Приходить сєпарський дід і на очах у всіх вудкою одну за одною зриває наші розтяжки. Ми кричимо, лаємось, дали чергу в повітря - а йому пофіг - чи то глухий, чи то «дедушка cтарый, ему все равно». Ну, що? Не стріляти ж у діда. Почекали, поки пішов, і поставили нові сигналки».
2015 рік. «Полізла до нас вночі їхня ДРГ і підірвалася на наших мінах. Кинули свого пораненого і втекли. Він кричав цілу ніч, благав, щоб його врятували. Ми подумали - і не пішли. Бо ніч, міни, самим підірватися можна, і ще неясно, що в того сєпара в голові - ти його рятувати полізеш, а він у тебе чергу. За своїм полізли б, а за цим - не стали. Під ранок він помер».
2016 рік. «Глянь, що там вони у посадці. Окопуються? А чого це вони? ВОГОНЬ!!!»
Війна швидко вчить буденному ставленню до смерті - своєї й чужої. А милосердя – десь, мабуть, у паралельній площині, бо - як возили, так і возять харчі й медикаменти місцевим пенсіонерам, про деяких знаючи напевне, що їхні близькі воюють на тому боці, вислуховуючи від деяких, як добре було за Союзу. «А нащо їй щось казати? Стара вже, не перевчиться. Треба буде «госпіків» (медслужба «Госпітальєри» - О.Б.) до неї завезти, бо щось на серце скаржиться».
Рятують не тільки людей. Людяність - це незнайомий мені воїн, який під сильним артобстрілом вибіг з бліндажа, щоб урятувати цуцика, і загинув... І безліч інших собак і котів, врятованих не настільки дорогою ціною. У перший рік війни домашні тварини голодували, покинуті господарями напризволяще, і майже всі знаходили собі нову фронтову сім'ю, а потім, після дембеля, бійці забирали їх додому. Авторка цих рядків, наприклад, підібрала в «зоні» двох цуценят і кошеня. Милосердя, до речі – це мої побратими, які везли вночі мою поранену собаку Ефку в лікарню, машиною, як людину, як пораненого бійця...
Один з антиподів милосердя - агресія. Деякі стверджують, що війна робить людей агресивними і після повернення з фронту вони стають небезпечними для суспільства. Це не є правдою. Згадайте натовп футбольних вболівальників після програного матчу або напівкримінальну гопоту «на районі» - і ви зрозумієте, що таке агресія. Агресивна, асоціальна людина, передусім, дуже низько цінує гідність, життя і здоров'я оточуючих. Особливість же психіки фронтовика в тому, що він привчений менше цінувати ВЛАСНЕ життя і здоров'я. За мірками мирного життя, якщо ти не спортсмен і не гопник і тобі зламали ніс або вибили зуба - це серйозна неприємність. За мірками війни, куля чи уламок у м'яких тканинах означає бути легким «трьохсотим», і цьому страшенно радіють, особливо, якщо побратимам пощастило менше. І потім, удома, під час зустрічі з гопниками «мирний» переходить на іншу сторону вулиці, щоб не побили, а для фронтовика, на підсвідомому рівні, легкі тілесні ушкодження взагалі не проблема, а почуття справедливості зазвичай загострене. І виникає конфлікт, який за несприятливих обставин може закінчитись загибеллю чи тюрмою.
Парадокс, але більше, ніж агресії й ненависті, війна навчає милосердю й любові. Тому що на війні милосердя - по контрасту з неминучою жорстокістю - більше помітне, а те, що помітне - запам'ятовується. Тому, що на війні за нього платиться вища ціна, а те, що дорожче - цінується. Тому, що на війні частіше рятують людей, в тому числі незнайомих. Тому, що на війні ти вразливий, і гостріше відчуваєш вразливість інших. Тому що зроблене іншим добро - психологічна компенсація за пережите зло. Тому що всім нам вертатись додому..."
"Його обличчя - це обличчя України": У мережі пригадали прощання з бійцем "Азова", якого ховали у відкритій труні
Кадирівські найманці поглумилися над трупом, відрізали вуха.
У мережі пригадали відео 2015 року, у якому відбувалося прощання з загиблими на Донбасі українськими бійцями. "Щоб пам’ятали! Ніколи не пробачу………!!!!!! На прохання матері, бійця “Азову” ховали у відкритій труні". Про це пише у своєму блозі Богдан Осінський, продовжуючи:
"Вибачаюсь за те, що пощу такі фотки…. Це боєць "Азову" Олександр Кутузакій (“Кутуз”) сьогодні одесити його, та його бойового товариша Миколу Троїцького (“Акелу”) проводили в останню путь. Бійці загинули при виконанні бойового завдання в АТО", – написав Богдан.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"На прохання матері Кутуза його ховали не в закритій труні… Всі мають бачити, що відбувається на сході. Кадирівці глумилися над трупом, відрізали вуха. Його обличчя – це обличчя України. Сьогодні таке обличчя – в усіх нас", – зазначив автор посту.
Ще не вмерла України ні краса, ні воля: Молодший сержант Березницька з Маріуполя могла виступати на подіумах, але вибрала служіння Вітчизні та захищає рідну землю
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українські Берегині продовжують підкорювати світ своєю красою і мужністю.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Помер священик, який організував в Донецьку молитовний Майдан
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У середу, 14 лютого, помер священик Олександр Хомченко, який організував в нині окупованому бойовиками незаконних збройних формувань Донецьку молитовний Майдан.
Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив священик Сергій Косяк.
"Олександр Хомченко сьогодні, 14.02.2018, помер, точніше пішов додому до Бога. Просто немає слів, тільки біль і сльози", - написав він.
Нагадаємо, що в 2014 році священик Олександр Хомченко організував в центрі Донецька молитовний Майдан і молився за єдність країни навіть під час окупації, за що і був узятий в полон, жорстоко побитий і тричі виведений на розстріл.
Після звільнення він переїхав до Миколаєва і незабаром повернувся до служіння в храмі, який знаходиться в Мар'їнці практично на лінії вогню.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ядерний статус України: Чи можливо повернути втрачений потенціал
Сьогодні, коли Росія продовжує підтримку сил, що прагнуть дестабілізувати Україну, а також чинить тривожні дії в Прибалтиці і на Балканах, ядерна зброя може стати вагомим стримувальним фактором проти країни-агресора.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ведення серйозного діалогу про відновлення Україною ядерного статусу є цілком слушним кроком і сприятиме ревізії нечинних гарантій безпеки. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Інформатор".
Якби Україна мала ядерну зброю, то нинішньої агресії Росії не було б. Але Україна відмовилася від третього найбільшого арсеналу ядерної зброї у 1994 році в обмін на гарантії (за Будапештським меморандумом) США, Великобританії і Росії про збереження суверенітету і територіальної цілісності України з боку цих держав.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Коли Росія почала втручатися в наші суто внутрішні справи, виявилося, що цим гарантіям гріш ціна. У цілому, дії Росії і бездіяльність Заходу стали величезним ударом по авторитету міжнародних договорів і військових союзів, бо обіцянки від будь-якого “гаранта” виглядають тепер в кращому випадку сумнівними.
Отже, якщо велика ядерна держава може порушувати суверенітет і територіальну цілісність менших країн у той час, як інші держави не в змозі захистити ці країни, попри гарантії безпеки, які кроки можуть зробити менші країни, аби компенсувати чисельну перевагу великих країн?
Один з варіантів – відновити виробництво ядерної зброї. У такому випадку кількісна перевага в звичайному озброєнні великих країн не має значення. Для України повернення статусу ядерної держави не є чимось таким, що виходить за межі можливого, якщо врахувати що ми постійно знаходимось у буферній зоні.
Україні вистачає технічних можливостей для створення ядерної зброї і засобів її доставки. Дивно, якщо країнам ядерного клубу вистачить морального авторитету відмовляти Україну від виробництва ядерної зброї.
Які основні позитивні сторони повернення ядерного статусу України?
Захист
Ядерна зброя не придатна ні для яких цілей, крім захисту території ядерної держави або великого угруповання його військово-морських або військово-повітряних сил, що знаходяться в міжнародному морському або повітряному просторі, від прямого повномасштабного нападу.
Ця мета дуже важлива і повністю виправдовує існування ядерної зброї у сучасному світі. Разом з тим, масова агресія ядерних держав нині вкрай малоймовірна з огляду на наявність у них (і в міжнародній системі в цілому) потужних “доядерних” коштів (включаючи, наприклад, багатосторонню дипломатію), що роблять подібну пряму агресію надзвичайно витратною.
Ядерна зброя – це не постійна загроза
Загроза нанесення ядерного удару для “прикриття” наступальних операцій (що проводяться за межами національної території і спрямованих на зміну, а не збереження статус-кво) не є переконливою ні для ядерних, ні для без’ядерних держав.
Щоб змусити міжнародне товариство повірити в готовність застосовувати ядерну зброю у наступальних операціях, потрібні будуть заходи (як мінімум, заяви на вищому рівні), які з великим ступенем ймовірності підірвуть міжнародну безпеку в цілому. Подібні заходи і навіть просто заяви спочатку призведуть до ізоляції держави, яка їх робить, а потім породять потужну глобальну хвилю ядерного поширення.
Низькі ризики
Ризики застосування ядерної зброї помилково або її потрапляння до рук недержавних суб’єктів – мінімальний. Проте, ці ризики не можна не включати в оцінку доцільності знищення надлишкових арсеналів ядерної зброї.
Проти Росії
Сьогодні, коли Росія продовжує підтримку сил, що прагнуть дестабілізувати Україну, а також чинить тривожні дії в Прибалтиці і на Балканах, ядерна зброя може стати вагомим стримуючим фактор про країни-агресора.
Ядерна зброя в Україні: міф чи реальність
Сьогодні навіть дуже побіжний аналіз ситуації говорить про те, що економічний і науково-технічний потенціал України достатній для повторного створення ядерної зброї.
За наявності теперішньої технологічної бази, відтворення ядерного потенціалу і виробництво ядерних боєзапасів можливе за кілька років. На території України є два підприємства із видобутку і переробки урану. Завод із виробництва важкої води, технологія розробки електронних компонентів і навіть спеціальна техніка, яка вимірює ізотопний склад ядерних матеріалів. Вітчизняні фахівці запевняють, що Україна у дуже короткі строки може реалізувати такі відсутні ядерні технології, як отримання тритію, реактор-виробник збройного плутонію, радіохімічний завод зі збагачення плутонію і металургійний завод із виробництва збройного плутонію. Також можна окремо підкреслити, що Україна є одним із найбагатших регіонів, де є уран.
Великим плюсом є і те, що із 20 ракетних комплексів, які були на озброєнні колишнього СРСР — 13 були розроблені у дніпропетровських КБ “Південне” та ВО “Південмаш”.
Політичний експерт Леонід Кулєш вважає, що Україні може вийти боком відмова від ядерного арсеналу.
“В ідеалі верховним міжнародно-правовим органом є Рада Безпеки ООН. Нею знехтували, коли НАТО у 1999 році силою домоглася відділення Косово, – нагадує автор. – Те ж саме відбулося, коли коаліція доброї волі повалила іракського диктатора Саддама Хусейна. Проти обох воєн різко заперечувала Росія. Потім Москва сама затіяла війну – і теж без мандата Ради Безпеки. Спочатку у 2008 році на Кавказі. А тепер Володимир Путін недвозначно залишає за собою право на військове вторгнення в Україну. Атомна зброя захищає. Приклад Ізраїлю та Індії вчить нас, що, маючи її, країна отримує імунітет від будь-яких вторгнень. Відмова від атомної зброї не проходить дарма, гарантії безпеки залишаються на папері, а міжнародне право стає непридатним”, – розповів він.
Експерт припускає, що Муаммар Каддафі, можливо, пошкодував, що в обмін на зняття санкцій здав зброю масового знищення.
“Так і Україні може тепер відгукнутися відмова від ядерного арсеналу”, – додав він.
Лідер “Радикальної партії” Олег Ляшко заявив, що Україна має всі законні підстави для відновлення статусу ядерної держави, бо, на його думку, Будапештський меморандум не виконується країнами, які його підписали.
Про відсутність допомоги з боку європейських партнерів Києва в “війні з Росією” говорять і інші члени партії.
Народний депутат від “Радикальної партії” Ігор Мосійчук розповів, що Європа або Захід не дуже поспішає допомагати нам у боротьбі з агресором.
“Перш за все, потрібно спиратися на власні сили. У зв’язку з порушенням Женевської конвенції, щодо гарантій, які нам були надані, Україна має повне право почати відновлення тактичного озброєння, ядерної зброї, як стримувального фактора від агресії, від захоплення наших територій. Європа це повинна усвідомити, побачити і, можливо, переоцінити ставлення”, – заявив депутат.
Офіційний ядерний клуб сьогодні складається з таких держав: США, Росія, Британія, Китай, Франція. Коло неофіційних власників значно ширше. Зараз 30-40 країн світу мають можливість створити ядерну зброю. Від звичайних озброєнь, які треба раз у раз демонструвати, у ядерної зброї є важлива і унікальна риса: воно виконує стримувальну функцію не тільки своїми військово-технічними характеристиками, а вже фактом своєї наявності у цієї країни. Ядерна зброя є фактором “непрямої дії, політичної зброї”. Офіційні власники ядерної зброї це декларують у своїх доктринах із урахуванням власних політичних інтересів. Наприклад, Франція вже дала основні положення своєї доктрини. Французькі ракети будуть націлені не тільки на ті держави, які мають ядерну зброю, а й на ті, які можуть використовувати проти Франції свої хімічні та біологічні арсенали. Наявність таких цілей – одна із форм ядерного стримування. За висловами екс-прем’єра Маргарет Тетчер саме наявність ядерної зброї, як фактору стримування зіграло вирішальну роль у протистоянні у “холодній війні” між заходом і СРСР.
Ведення серйозного діалогу про відновлення Україною ядерного статусу є цілком слушним кроком і сприятиме ревізії нечинних гарантій безпеки. Окрім того, Україна може впритул наблизитися до створення ядерної зброї, використавши цей крок, як останню можливість, необхідну для збереження державності. Така програма може бути реалізована у рамках розвитку атомної енергетики із урахуванням розширення її компонентів, які потенційно можна бути використати у військовій справі.
Подальші події у відносинах із Росією показали наскільки непродуманим і злочинним стосовно своєї країни виявився подібний крок. Постійні торгівельні війни, військовий конфлікт на Сході України і окупація Криму показали, що Росія не збирається виконувати свої зобов’язання згідно з умовами договору як гарант нашої територіальної недоторканності.
Автор: Анна Колянчук для ІНФОРМАТОРа
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сьогодні в Україні-День Героїв Небесної Сотні
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
Саме в ці дні, чотири роки тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.
104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.
Вона рятувала поранених на полі бою: На Донбасі терористи цинічно вбили українську медсестру-військового
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У результаті обстрілу з боку бойовиків у зоні АТО 21 лютого загинула сестра-медик.
Про це повідомляє у Facebook 10-та окрема гірсько-штурмова бригада.
"Сьогодні під час надання цивільному населенню медичної допомоги були обстріляні наші медики. Загинула наша сестра-медик, військовослужбовець і людина з великим серцем – Сабіна", - розповідають військові.
За їхніми словами, під час обстрілу було поранено ще одного військовослужбовця. "Вбивати жінок та мирних мешканців – це все, на що здатні кляті російські окупанти".
Біблія із зони АТО, яка врятувала нашого захисника ...
З нам Бог, за нами Україна!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Ми молимось за нашу Україну,
За мир і спокій у містах та селах,
За нашу мову - щиру солов' їну,
За тишу й затишок в людських оселях.
Ми молимось за кожного солдата,
Ми молимось за мир в усьому світі.
Сьогодні - ще одна страждає мати,
Сьогодні - ще одні нещасні діти.
Ми молимось, щоб дім наш був квітучим.
За те, щоб врожаї були багаті,
Щоб край наш був веселим і співучим,
А люди - не були рабами знаті.
Ми молимось за єдність України,
Щоб знали вороги - нас не здолати!
Не витіснити із сердець свободи,
І волі нашої нікому не зламати!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
------------
За справу беруться військові: Муженко повідомив про завершення Антитерористичної операції на Донбасі
Начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко повідомив, що триває зміна формату антитерористичної операції (АТО) на операцію Об’єднаних сил, яку очолить військове керівництво.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
«Закон, який 20 лютого був підписаний президентом України, систематизує задіяння ЗСУ для виконання завдань тих, які вони виконували в АТО, і зміну формату основної операції. Буде завершена АТО, і ми перейдемо до операції Об’єднаних сил. Це передбачає чітку структуру системи управління, підпорядкованість визначених сил і засобів військовому керівництву, створення об’єднаного оперативного штабу як основного органу управління цією операцією на території Донецької і Луганської областей», – зазначив в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода Віктор Муженко...
За його словами, це дозволить систематизувати задіяння підрозділів ЗСУ і підрозділів та сил інших складових сектору безпеки, «більш ефективно і в рамках правового поля застосовувати ЗСУ».
Відповідаючи на запитання кореспондента про те, хто очолить штаб Об’єднаних сил, начальник Генерального штабу ЗСУ повідомив, що це буде «людина з бойовим досвідом». «У нас є відповідні кандидатури. Вони потребують певної процедури узгодження. І після цього в найкоротші терміни вони будуть надані президенту України для затвердження такої кандидатури. Це буде людина, яка має бойовий досвід і достатньо навичок, знань і практичного досвіду для того, щоб виконувати такі завдання», – сказав Муженко.
Втратила ногу на Донбасі, але не здалася: Мережу вразила історія української військової
Втративши ногу в АТО, солдат Ольга Бенда служить в ЗСУ і готується до «Ігор нескорених».
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У травні минулого року Ольга Бенда отримала важке поранення під час ворожого обстрілу в районі Авдіївки. Осколком снаряда їй фактично розтрощило ногу. Кінцівка довелося ампутувати ... У ситуації, коли інші склали б руки, Ольга Бенда не втрачає оптимізму. Вона і далі служить в армії і готується до участі в «Іграх нескорених», - йдеться в матеріалі "Народної армії".
"Ранок. Швидко і впевнено Ольга спускається по досить крутими сходами під'їзду столичної багатоповерхівки. Поруч стрибає трирічний син. Разом вони, обганяючи перехожих, поспішають в садок. Потім жінка біжить на маршрутку. Там ніхто не поспішає поступатися їй місце. У життєрадісною, усміхненою дівчині важко дізнатися ветерана АТО з протезом замість ноги. Далі - біганина і метушня на службі, в місцевому військкоматі.
«Ваші документи зареєстровані», - таке повідомлення надійшло від організаторів Invictus Games, і обличчя жінки освітила усмішка. «І як ти тільки все встигаєш? І служба, і фотосесії, і спорт ... », - вкотре дивуються колеги. Старший солдат Ольга Бенда тільки плечима знизує. Коли після служби всі втомлено поспішають до домашніх диванів і телевізорів, вона добирається до водійських курсів. Попереду - три години інтенсивних занять. А потім ще в магазин забігти ... Так що додому вона повертається вже близько десятої вечора.
Вечір. На кухні заварюється чай. Оля читає казку синочку. Завтра знову метушня, біганина, садок, робота ... У ситуації, коли інші склали б руки, Ольга не втрачає життєлюбства і прагне бути максимально корисною для суспільства. «Ніколи не здавайся», - витатуйоване у неї на руці. Але очевидно, що ніякі нагадування їй не потрібні.
Зі своєю новою ногою - сучасним протезом, Ольга живе зовсім недовго. Однак, дивлячись на її впевнену ходу, цього не скажеш. Жінка відразу ж після поранення зрозуміла: життя не закінчується, тому потрібно діяти. Вирішила почати з самого важливого: швидше знову встати на ноги.
- Ви навіть не уявляєте, скільки сліз було пролито, - каже жінка. - Дуже важко прокинутися і усвідомити, що частини твого тіла немає, і що потрібно навчитися жити спочатку. Якось інакше. Однак я зрозуміла, що зволікати не можна. Хотіла почати знову ходити, поки не забула, як це роблять. Уже через місяць після поранення я вперше встала на протез. Звичайно, не все виходило. Я падала, нервувала і знову піднімалася. Однак через кілька тижнів вдалося навчитися ходити на залізної нозі. Велику роль зіграло те, що я раніше серйозно займалася легкою атлетикою. Коли було боляче і важко, думала про сина, батьків та улюбленому. А також про те, що хочу знову бути самостійною і нікого собою не обтяжувати. Тепер, коли веду активний спосіб життя, беру участь в різних проектах, це дуже заспокоює моїх близьких. Це одна з головних причин, чому я взагалі працюю над собою. Для того щоб доводити собі, людям і батькам, що проблем немає. Навпаки, є нові можливості для розвитку!
На вулиці особливість Ольги часто помічають. Деякі просто розглядають залізну ногу, хтось починає її жаліти. Цього вона не переносить.
- Спочатку соромилася, коли виходила на прогулянку. Могла почути за спиною: «Дивись, дівчина без ноги». А тепер свою особливість я зовсім не соромлюся. Обрізала штани до коліна, тому що так зручніше. Шкода, що бігати поки не можу. Чекаю не дочекаюся, коли отримаю спортивний протез, щоб займатися пробіжками. Мій протез звичайний. Він прекрасно підходить для повсякденного життя, але не для бігу та стрибків. І все одно намагаюся займатися спортом, щоб тримати себе в формі. Тепер мій тренер - синок. Він ніколи не сидить на місці, так що і мені доводиться бігати. Прибігає і каже: «Мама, одягай вже свою ніжку, і пішли».
Два місяці тому Ольга перевелася на службу до столичного військкомату. Після поранення вона категорично не хотіла йти з армії.
- Коли я лежала в госпіталях, стала замислюватися про подальшу службі. Розуміла, що через ампутації мене можуть звільнити. Тому в кінці літа я написала рапорт на ім'я Міністра оборони про те, що хочу і далі бути на військовій службі. Безмежно вдячна, що мене залишили в армії, хоч тепер і служу в тилу, у військкоматі. Пам'ятаю, як мені в листопаді подзвонили і запитали, чи згодна я на переклад. Я кричала в трубку: «Так, так! Коли можна почати? »З радістю кожен день поспішаю на службу.
Весь час жінку підтримував її улюблений Олексій, військовослужбовець 72-ї бригади. Вони почали зустрічатися до поранення, і сьогодні закохані разом. А трохи більше місяця тому, щасливі, вони узаконили стосунки.
- Я перенесла п'ять складних операцій, і Олексій завжди був поруч. Він мене причісував, годував, витирав сльози. Я питала: «Льоша, ти ж розумієш, що у мене немає ноги, як ми тепер будемо?» А він: «Нічого, трохи повільніше будемо прогулюватися». Якось раз мама вмовила коханого поїхати додому і відпочити, він уже ледь на ногах тримався через недосипання. Він поїхав, але вже через дві години примчав назад. Каже: «Не можу вдома, краще тут побуду». Наші відносини після мого поранення стали ще міцнішими. Тепер я в глибині душі знаю, що ця людина мене напевно не покине, що б не трапилося. Мене часто запитують, як він мені зробив пропозицію. Одного разу пішли в ювелірний магазин за сережками. Олексій каже: «О, дивись, які гарні обручки. Купуємо? »Купили. І відразу ж пішли в ЗАГС подавати заяву. Через місяць нас розписали. Вдома нас зустріли батьки Олексія з короваєм ...
Ольга розповідає, що медового місяця у них з коханим хоч і не було, але після Нового року чоловікові запропонували путівку в Тисовець. Молодята з радістю погодилися. Жінка залишилася задоволена активним відпочинком на гірськолижному курорті. Навіть гору заввишки в 1078 метрів самостійно подолала на протезі, та ще й без милиць.
- Гора, слизько, а я піднімаюся, як якийсь альпініст. Правда, назад уже на санках з'їжджала, сил уже не було. Вірю, що на «Іграх нескорених» зможу себе гідно показати. Просто не маю звички здаватися або зупинятися на півдорозі. Недарма ж я собі тату зробила «Ніколи не здавайся!». Прикладом для мене є Вадим Свириденко, уповноважений Президента з питань реабілітації учасників антитерористичної операції. Він втратив і руки, і ноги, а живе активніше більшості здорових українців. Ми постійно спілкуємося. Він мене підштовхує до участі в різних проектах: «Ти там зареєструвалася? А це зробила? .. »Як з такою підтримкою складеш руки? Намагаюся сама підштовхувати до активного життя поранених бійців, іноді ходжу в госпіталь.
Ольга зізнається, що у неї ніколи не було стільки бажань і планів, як зараз.
- Звичайно, я і раніше повільно не ходила. І протез теж не зменшив швидкості. Щодня купа справ, і я отримую від такого ритму життя просто шалене задоволення. У найближчих планах - сісти за кермо, працювати, вирішити квартирне питання, адже поки ми проживаємо з мамою чоловіка. А там вже можна і про сестричку для Діми думати."
"Присвятив себе людям та Україні": Військовий із Тернопільщини пройшов АТО, а помер на мирній землі
Олександр Пилип'юк був щиро впевнений у перемозі над російськими окупантами, але дожити до світлого дня йому не судилося.
На Шумщині поховали ветерана АТО.
43-річний ветеран АТО із Шумщини Олександр Пилип'юк помер на Закарпатті під час несення варти. Про те, яким був атовець, розповіла його родина
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Майбутнє України: Подивіться на цю пару - вони захищають нас з вами
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На фронті воюють майже діти...
Такі молоді, такі красиві.. Чому саме вони? Чому взагалі ще продовжується АТО ????
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"От яка страшна пропаганда! так, так... йдiть нашi дiти украiнцi 18 рокiв.... йдiть у "котли"! Та не звертайте увагу на нас,тих, хто проголосив це АТО! Так ми багатiємо, наши дiти рахують грошики... а ви, одурманенi, йдiть у могили!
Що це за страхiття!? Прокиньтеся люди! Чи це АТО, чи це вiйна, чи це... брехня, намальована тими, хто наживаеться на цiй брехнi!?
Якщо це АТО, то не дiти 18 рокiв повиннi йти на боротьбу з ними, а спецпiдроздiли, вiйськовi, якi пройшли спец. пiдготовку, з повним снарядженням та належною, вiйськовою освiтою!", - коментує Тетяна Волкова.
Сьогодні день народження Лесі Українки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
25 лютого 2017 року виповнюється 147 років з дня народження видатної української письменниці Лесі Українки. Образ якої був спрощений радянською владою і в подальшому промосковською владою в незалежній Україні до поетеси з тяжкою хворобою і долею, авторки «Лісової пісні». І тільки зараз приходить розуміння, словами письменниці Оксани Забужко, що видатнішої жінки, аніж Леся Українка, в європейській жіночій літературі ХХ століття не було.
Саме Оксана Забужко є автором фундаментального дослідження ролі і місця Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки) в історії не просто літератури, мистецтва, а в цілому в історії незалежної України 650—сторінкової «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій».
Наведемо декілька уривків з одного інтерв’ю письменниці, присвячених її прочитанню «коду» Лесі Українки, відображеного в цій праці.
«Перше і найголовніше, що варто знати: Леся Українка, Лариса Петрівна Косач — аристократка, дочка дійсного статського радника, нащадок старовинного шляхетського роду і козацької гетьманської старшини. Її предок по батьківській лінії ще в XIV ст. одержав герцогський титул від імператора Фрідріха. Предки по материній лінії, Косачі, були правителями Герцеговини. Її предок із роду Драгоманових був перекладачем при уряді Хмельницького. Леся Українка — остання представниця кількох століть української європейської лицарської культури, яка, підкреслюю, усією своєю творчістю — і драмами, і поезією, і всім своїм світоглядом дає абсолютно завершений пам’ятник цієї культури».
«...В Лесі Українці було те, що Україна радянська і пострадянська не тільки не потребувала, а й агресивно від себе відторгала. Щоправда, «Лісову пісню» легше було ввести в програму як таку собі квазіфольклорну штучку, ніж зовсім викреслити і забути».
«Свій псевдонім вона «успадкувала» від рідного дядька, Михайла Драгоманова — одного з найцікавіших і наймасштабніших українських мислителів, тих, які вміли на сотні років уперед бачити «український національний проект». До речі, Драгоманова було вислано на еміграцію до Женеви указом Олександра Другого як «положительно опасного агитатора» — за «малоросійський сепаратизм» і надто широкі впливи на російський демократичний рух (Драгоманов, до речі, — батько російських кадетів і батько російської конституційної демократії; у впливі на інтелектуальну Росію мислителів такого класу, як Драгоманов, тоді у самій Росії не було). Саме там, в еміграції, він і почав підписуватися «Українець»».
Слід зазначити, що за часів незалежності України академічне повне зібрання творів видатної українки наразі не видане.
Водночас, що в 2016-2017 рр. побачило світ поки що двотомне видання (третій том ще не видано) листів Лесі Українки у видавництві «Комора».
"Вона хотіла бути завжди там, де всі. Навіть якщо це небезпечно": У зоні АТО загинула Сабіна Галицька
Від вибуху ворожої ПТУР проломився борт машини і величезний шматок обшивки, розлетівшись, пішов всередину. Туди, де сиділа 23-річна військова лікарка Сабіна Галицька .
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
-------------
"Станем сміло до бою за землю свою!": Мережу підірвав хіт Мірко Саблича, присвячений загиблій Сабіні
Загиблій в зоні АТО 23-річній Сабіні Галицькій присвятили пісню.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Таким чином пам'ять загиблої дівчини-медика вшанували учасники музичної групи "Мірко Саблич". "Ця 23-річна дівчина, український військовий медик з Окремої гірничо-штурмової бригади загинула у Донецькій області, надаючи медичну допомогу мирним жителям... Світла пам'ять... Героям слава!"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
"Путін підготував сценарій нового вторгнення в Україну" - експерт розповів, коли це може статися
Росіяни будуть провокувати якусь ситуацію, пов'язану з масовим знищенням "київською хунтою" так званого "народу Донбасу" і спостерігачів ОБСЄ. Потім Росія заявить, що їй нічого іншого не залишилося, як ввести свій контингент на окуповану територію.
Після проведення чемпіонату світу з футболу в 2018 році Росія піде на провокацію на Донбасі з інцидентом з масовою загибеллю цивільного населення з метою відкрито ввести війська під вивіскою миротворчої місії. Про це заявив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
"Думаю, що в найближчі місяці, швидше за все, вже після переобрання Путіна і проведення чемпіонату світу з футболу, буде зберігатися загроза розвитку негативного сценарію, серйозний ризик того, що Росія спробує створити новий привід для вторгнення в Україну. Це не означає, що вони намагатимуться знову збити якийсь пасажирський літак. Ні, це вже не пройде. Однак якийсь варіант вони знайдуть для свого сценарію - мовляв, Росії нічого іншого не залишалося, як ввести своїх "миротворців", - пояснив він.
Експерт нагадує те, що російська пропаганда вже неодноразово стверджувала, що "народу Донбасу" загрожує "геноцид" в разі, якщо "київська хунта" відновить свою владу на всій окупованій території або ж якщо в регіон будуть введені миротворці за сценарієм України і США.
"Думаю, росіяни будуть провокувати якийсь сценарій, пов'язаний з масовим знищенням "київською хунтою" так званого "народу Донбасу" і спостерігачів ОБСЄ. Потім, беручи до уваги неповороткість ООН, зайнятість американців, Європі не до цього - Росія заявить, що їй нічого іншого не залишилося, як ввести свій контингент для запобігання різних негативних сценаріїв. І росіяни будуть вже на Донбасі нібито "миротворці", - говорить Гончар.
Вихід Росії зі Спільного центру з контролю і координації (СЦКК), вважає він, також свідчить на користь обрання Росією саме такої ідеї.
У доктрині начальника генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова описана технологія і етапність ведення війни гібридного типу, яка закінчується саме миротворчою операцією, розповів Гончар.
"Але миротворчою операцією не в ООНівському розумінні, а в російському - під виглядом миротворчих сил вводяться російські контингенти", - додав аналітик.
З'явилося фото випробувань нової небезпечної зброї України
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українські військові дали черговий привід для хвилювання російським чиновникам та їх поплічникам на Донбасі. На сторінці КБ "Луч" в Facebook були розміщені фотографії з місця випробувань протитанкових ракетних комплексів "Стугна-П" і "Корсар".
В повідомлені підтверджені раніше заявлені характеристики зброї. "Корсар" дозволяє вести вогонь на дистанції 2,5 км (аналогічна дальність у американського FGM-148 Javelin), а наведення ракети здійснюється за допомогою лазерного променя.
Однією з переваг "Корсара" є його мобільність і легкість, яка дозволить переносити його без додаткових пристроїв.
Начальник Генерального штабу Збройних сил України В.Муженко раніше заявляв, про те що протитанкові ракетні комплекси "Стугна-П" і "Корсар", а також танки "Оплот" будуть взяті на озброєння української армії в поточному році.
Опублікував: Інна Мартинчук
"Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська" - Лариса Ніцой
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Письменниця наголосила, що належить до українського народу і має право на свій шмат саме українського простору.
"Про мотивацію і час." - пише у своєму Facebook українська письменниця Лариса Ніцой і продовжує:
– Ви далжни нас матівіравать, чтоби ми палюбілі ваш ураїнскій ізик і захатєлі на ньом разгаварівать.
Я українка на українській землі. Я розмовляю українською мовою, поважаю українську історію, українські традиції, захоплююся історичними українськими особистостями та славним минулим свого народу.
Я – українка, яка плаче над долями убієнних українців у Соловках, Биківнях, Бабиних ярах, Корюківках.., тужить над мільйонами українських загублених доль.
Я – українка, яка боїться до кінця уявити, що відчуває мама, в якої на очах вмирає дитинка і просить їсточки, а в мами немає що дати, бо все забрали.
Я – українка, яка боїться відчути, що відчували ті тисячі і тисячі українських поетів, музикантів, акторів, учених, які з вибитими щелепами, переламаними кістками і розбитими головами, заюшені кров’ю, чекали в казематах того ж Жовтневого палацу розстрільної ночі, а це ж були чиїсь синочки і доні, сестри і брати, мами і тати, і я боюся собі уявити, що відчували їхні рідні.
Я боюся уявити, як стояла Марія Крушельницька під тим палацом, а в цей час розстрілювали її двох синочків-соколиків, двох юнаків, поета і художника.
Материне серце не витримало – уже з неба дивитиметься, як убиватимуть ще трьох її дітей і чоловіка, високоосвічених, високоінтеліґентних українців, які мріяли і мали всі шанси прославити Україну.
Я боюся уявити, скільки ще було таких Марій.
Я – українка, яка й досі боїться намалювати собі в уяві, що відчували ті, кого витягали з теплих домівок у чому були і вантажили в вагони, а в їхні теплі хати, збудовані власними ручечками, в їхні родинні гніздечка на все готове заселяли чужих, які потім скажуть, що "здєсь всєгда так било, а ви нікто".…
Я – українка, багато що боюся собі уявити з того, що пережив мій народ. Якщо скласти той весь український біль докупи і придумати прилад, який би той біль виміряв, то я боюся уявити, якої потужності чи сили буде та величина.
Я – українка. Я належу до свого українського народу, який розправляє плечі. Я мрію про відродження його могутності і слави. Я мрію про наше процвітання.
Як ми можемо процвітати, якщо ви нам дихати не даєте?! Ми маємо право на свій шмат простору. Свого, українського. У вас є все. Ваше середовище всюди.
У нас немає нічого. Куди не піди – все ваше: музика, телебачення, газети, радіо… Немає такого сантиметру в цій країні, куди б від вас можна було сховатися. Ви – скрізь. Ви що-небуть чули про особистий простір? Ви свій особистий простір поширили на нас. У нас, українців, свого простору немає.
Ви. Відібрали. У нас. Усе. Що вам ще від нас треба? Щоб ми вас "матівіровалі"?
Я. Вас. Мотивувала. 30 років. Ви – злодюги. Ви вкрали в мене мої безцінні 30 років життя, а віз і нині там. Ви крадете в українців найдорожче – час.
А ми живемо сьогодні і тут. І дихати хочемо сьогодні і зараз, а не тоді, коли ви вмотивуєтеся.
З сьогоднішнього дня ви будете мотивувати мене. Ви – мене. Щоб я вас любила. Вам не потрібна моя любов? А хто вам сказав, що мені треба ваша любов до моєї мови? Ви повітря, яким дихаєте, любите? А воду, яку п’єте, любите? Отак і мова. Вона просто буде. Всюди. Як повітря.
ЇЇ є кому любити…
Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Приходжу в Лавину, а там усе українською – я вмотивована і допис не пишу. Вмикаю телевізор – а там усе українською. Знову вмотивована, нікого не чіпаю.
Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська. Хочете жити в ній комфортно? Вмотивуйте нас.
Говорить англійською, вчить китайську і японську: Мережу вразив юний вундеркінд з України
Восьмирічний Левко Бондаренко вже в четвертий раз став рекордсменом України. Тепер він "наймолодший знавець термінів з квантової фізики і астрофізики".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У 5-річному віці Левко побив рекорд по знанню наукових назв живих істот і рекорд з читання, а також назвав столиці всіх держав земної кулі, оскільки у хлопчика феноменальна пам'ять, передають Патріоти України з посиланням на газету "Експрес".
Мати вундеркінда Ольга Звянцева каже, що син навчився читати в 2,5 роки, і до сих пір це його улюблене заняття. Дитина не може прожити і дня, щоб не дізнатися нову інформацію. Крім того, хлопчик дуже товариський і любить ділитися знаннями. "Лев навіть читав лекцію з фізики старшокласникам місцевої гімназії. Пояснював, що таке квантова піна і яка шкала масштабів Всесвіту. Син вміє зацікавити і вразити слухача фактами. Старшокласники були в захваті від його лекції", - розповіла мама хлопчика.
Левко екстерном закінчив два класи, зараз вчиться в приватній школі за індивідуальним графіком. Прекрасно володіє англійською, читає на ньому статті. Крім того, вивчає ще 4 мови: китайську, японську, німецьку і іспанську. Лев Бондаренко планує встановити ще один рекорд - напам'ять перерахувати кілька сотень персонажів улюблених аніме.
-----------------
"Хорватський сценарій" дозріває? Порошенко натякнув, що Україна не чекатиме безкінечно на мирну деокупацію своїх територій
Петро Олексійович тішиться у світі репутацією досвідченого дипломата. Не дозволяв собі заяв, відірваних від контексту зовнішнього курсу держави. Отже, щось міняється. Вірогідно це продуманий крок, що відкриває нову сторінку в міжнародній політиці України.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Петро Порошенко розмістив світлину з написом про те, що ЗСУ мають бути готові звільнити окуповані території. Відповідний запис з’явився на сторінці Президента України у неділю, 4 березня.
"ЗСУ слід укріпити настільки, щоби вони були не лише обороноздатними, але й спроможними звільнити окуповані території", – йдеться в повідомленні.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Варто нагадати, що напередодні Президент своїм указом затвердив таємне "Положення про Сили спеціальних операцій Збройних Сил України".
----------------------
Пішов П'ЯТИЙ рік війни....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Мама не плакала, не пыталась удержать нас возле себя": Українська мінометниця з позивним "Біла відьма" розповіла, як пішла в АТО і нині наводить жах на терористів
Мітла - яскравий розпізнавальний знак старого, забризканого брудом позашляховика «Хюндай», на якому літає по фронтових дорогах «Біла Відьма», - цього разу залишилася на передовій.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Мітлі належить заміна живця - замість рівного господиня хоче замовити собі закручений, щоб був, як в казці про Бабу Ягу. Хоча приналежність бойового автомобіля, розфарбованого в колір хакі, видають дві яскраві наклейки на капоті і на дверцятах багажника з написом «Відьма». Спокійно проїхатися в ньому по мирному Харкову не можна: водії сигналять, перехожі посміхаються і махають руками, вітаючи блондинку за кермом. А дорожні патрульні зупиняють не для того, щоб перевірити документи, а щоб зробити селфі.
Волонтер з Харкова Олена Любинецкая з позивним «Біла Відьма» розповіла «ФАКТАМ», чому підписала контракт, ставши старшиною мінометної батареї. Далі - мовою оригіналу:
([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Закон про приватизацію почне діяти вже завтра
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» набуває чинності 7 березня. Про це повідомляє «Інтерфакс-Україна». У вівторок його офіційно опубліковано в парламентській газеті «Голос України», закон набуває чинності наступного дня після опублікування.
Цей закон замінює сім чинних законів у сфері приватизації та забороняє державі-агресору брати участь у приватизації в Україні.
Згідно інформації Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), закон сприятиме розширенню кола потенційних інвесторів, оскільки суттєво посилює захист їхніх прав.
«Для цього він передбачає можливість використання найкращих міжнародних практик вирішення спорів і застосування міжнародного права в договорах купівлі-продажу до 2021 року. Якщо, наприклад, покупець захоче, щоб договір купівлі-продажу регулювався правом Англії та Уельсу, орган приватизації буде зобов’язаний задовольнити цю умову», — зазначили у Міністерстві.
Ухвалений документ встановлює єдиний алгоритм продажу великих державних об’єктів і єдину процедуру для малих, зазначає МЕРТ. А також визначає два способи продажу державних і комунальних підприємств: відкритий інтернет-аукціон у «ProZorro. Продажі» для малої приватизації з можливістю застосувати класичний і голландський аукціони, а також аукціон із застосуванням інвестиційного радника з числа найбільших інвестиційних банків для приватизації великих об’єктів.
«Новий закон встановлює 12 місяців для об’єктів великої приватизації та п’ять місяців — для малої. Якщо підприємство за останній рік перейшло вартість активів у 250 млн грн — це об’єкт великої приватизації, яка відбуватиметься виключно на електронних платформах», — зазначав раніше виконуючий обов’язки голови Фонду держмайна Віталій Трубаров.
Згідно депутатських поправок, закон також обмежує участь компаній країни-агресора у приватизації. Зокрема, покупцями об’єктів державної власності не зможуть бути юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником або власником 10% і більше яких є резиденти країни, визнаної державою-агресором.
«Стартовою ціною для об’єктів малої приватизації буде їх балансова вартість, якщо вона не дорівнює нулю. Якщо її визначити неможливо, стартова ціна встановлюватиметься за допомогою оцінки», — пояснює МЕРТ.
Новий закон про приватизацію, який полегшує продаж неліквідних об’єктів, є однією з умов продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом.
ЩОБ ПОТРАПИТИ В АТО – ПЕРЕВЕЛАСЬ В ПІХОТУ
Крим 2014-го. Російський блок-пост. Окупанти принизливо перевіряють кишені українських військових, вивертають сумки, гидотно порпаються в особистих речах жінок. Дійшла черга і до Оксани Козиренко.
Жодних електронних носіїв, які передусім шукали зелені чоловічки, вона не мала. Переживала через міцно примотану до живота особову справу військовослужбовця ВМС – «квиток» на службу в Україну…
Такою запам’ятала весну 2014-го Оксана Козиренко. Найдорожче в житті – власну доньку, відправила на велику Україну ще з початком окупації Кримського півострова. Якесь майно встигла продати за копійки, решту – залишила в найманій квартирі.
Найбільше запам’ятала зраду. Зраду Військовій присязі, яку порушила більшість військових моряків частини. Російські куратори сказали, що силоміць нікого не тримають:
«Хто хоче в Україну – вийти зі строю!» – прозвучала команда від офіцера-зрадника. Оксана не роздумуючи пішла вперед, озирнулась і оторопіла. Знала, що є проросійськи налаштовані колеги, але ж не стільки!
– Мені прямим текстом пропонували утричі більшу зарплату, протягом місяця квартиру в Криму, – розповідає лейтенант Козиренко. – Таку роботу проводили з кожним, і вибір у кожного свій. Не хочу судити нікого, з цими людьми я багато пережила і мені важко навіть думати про це.
У Миколаєві на перший час із житлом допомогли волонтери, потім довелось винаймати, купувати речі, домашню техніку. Доньку відправила вчитись у Київ, а сама – подала клопотання про відрядження в АТО. Чекати довелось довго.
– Гендерна рівність на флоті закінчується на тому етапі, де вирішить старший начальник, – жартує Оксана, додаючи, що на жодному українському кораблі ніколи не служили жінки.
Тож аби потрапити в АТО, Оксані довелось чекати більше трьох років і прийняти вольове рішення – повернутись в піхоту. Так, саме у Десні, в танковому полку починала свою службу Оксана Козиренко. Була кухарем, начальником їдальні і навіть помічником начальника інформаційно-аналітичної групи. В «сухопутці» попросила місце ближче до моря, там пішли назустріч і тепер Оксана – одеситка.
От уже півроку вірно служить Україні на Донбасі. Вона – офіцер з координації протимінної діяльності групи цивільно-військового співробітництва. Коли в районі Антитерористичної операції проводяться заходи з розмінування та інші профілактичні дії – це її робота зокрема.
Найбільше Оксана любить працювати у школах. Жінка переконана, що у нашпигованому мінами регіоні вкрай важливо проводити роз’яснювальну роботу із всюдисущими дітлахами.
Позивний – «Ксена» Оксані одразу присвоїли бойові побратими, кажуть, що рішуча та войовнича!
Юрій Ігнат
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Порошенко звернувся до українців з нагоди річниці з дня народження Тараса Шевченка
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Президент України Петро Порошенко звернувся до співвітчизників з нагоди 204-ї річниці від дня народження відомого українського письменника Тараса Шевченка.
«Він, дивним чином, завжди сучасний і завжди до речі. Його заповіт стало нашим дороговказом під час Революції Переваги. Його образ з'явився на прапорах і щитах української молоді. Його слово і зараз продовжує бути опорою і натхненням в нашій боротьбі: «Борітеся - поборете! Вам Бог помагає ... »
9 березня відзначається день народження українського письменника і художника Тараса Шевченка, відомого також як Кобзар. Він народився в 1814 році. Його талант проявився у написанні поезій та прози українською та російською мовами, художній та графічній творчості, громадській діяльності та таке інше. Постать Шевченка є одним з елементів самосвідомості українців як нації.
"Десятиліття української мови в Україні": Порошенко анонсував новий указ
Президент переконаний, що “року занадто мало, щоб надолужити все те, що внаслідок колоніальної політики втратила українська мова”.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Президент України Петро Порошенко має намір підписати указ про десятирічну програму зміцнення державного статусу української мови. Про це президент заявив на церемонії вручення Національної премії ім. Т. Шевченка в Києві
– Найближчим часом я підпишу указ про розроблення, можливо, десятирічної програми вкорінення та зміцнення державного статусу рідної української мови… Попереду – десятиліття української мови в Україні, протягом якого позитивні, незворотні зміни мають відбутися. Наголошую: незворотні, – сказав Порошенко.
Він також додав, що останнім часом отримав чимало звернень від громадян про оголошення 2018 Роком української мови. Проте президент переконаний, що “року занадто мало, щоб надолужити все те, що внаслідок колоніальної політики втратила українська мова”.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
День річниці проголошення Карпатської України буде вихідним на Закарпатті, - Москаль
Четвер, 15 березня, коли відзначатимуть річницю створення Карпатської України, на Закарпатті буде вихідним днем.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Відповідне розпорядження підписав голова Закарпатської обласної державної адміністрації.
"15 березня 1939 року Сейм Карпатської України проголосив державну незалежність і прийняв конституцію, в якій визначив державною мовою українську, державним прапором - синьо-жовтий стяг, гербом - зображення ведмедя з синьо-жовтими смугами та тризубом, а гімном - "Ще не вмерла Україна", - зазначає Москаль. - 15 березень 1939 року - одна з найважливіших дат в історії Закарпаття, тому в наш час цей день заслуговує на те, щоб бути вихідним".
Повернутися до коренів: В Україні пропонують позбутися від "радянської" області
Вже придумана історична назва області.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович виступив за перейменування Дніпропетровській області на Сичеславську. Суспільна підтримка Сичеславська ТАК. "Сичеславська область - це єднання сучасної України з козацькою Україною", - зазначив історик.
Історії війни: АТОвець відшукав дівчинку, лист якої врятував йому життя
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Лист від 10-річної Вероніки боєць отримав за часів служби в зоні АТО в 2014 році.
Львівський десантник Володимир Бруньковський розшукав дівчинку, лист від якої служив йому оберегом під час служби на Донбасі
"Так воно рятувало, так витягало. Я його всю війну проніс із собою", - розповідає військовий. Через чотири роки десантник вирішив за допомогою журналістів відшукати і подякувати авторові листа. Дівчинка знайшлася у містечку Надвірна Івано-Франківської області і була приємно здивована, що її розшукали. За її словами, вона відправила бійцям на фронт багато листів, але вони часто не доходили до адресатів.
У телефонній розмові Володимир пообіцяв Вероніці, що через деякий час обов'язково приїде до неї, щоб подякувати особисто.
У компанію до Онищенка?ЗМі дізналися, куди втекла Савченко із України
За словами прес-секретаря нардепа, Савченко вилетіла в ПАРЄ, а запити не отримувала. Тим часом, журналісти розповіли, що Савченко в ПАРЄ не було.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Позафракційний нардеп Надія Савченко зараз вже знаходиться у Барселоні, де часто буває і депутат-утікач Олександр Онищенко. Про це пише Insider із посиланням на декількох високопоставлених співрозмовників.
Також джерела не виключили, що вже в четвер, 15 березня, у Раді з'явиться подання на позбавлення Савченко недоторканності і дозвіл на арешт, а їй самій будуть пред'явлені звинувачення у підготовці терористичного акту та замаху на вищих посадових осіб держави, враховуючи президента Петра Порошенка.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Україні 14 березня відзначається День українського добровольця.
Його встановлено рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
Ця дата вибрана не випадково: саме 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу у Нових Петрівцях, що під Києвом. Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити - саме добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати їм професійну заміну.
Одним із перших прикладів добровольства можна вважати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну.
Інший яскравий приклад – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Події Першої світової війни, протистояння Австро-Угорщини Росії українці вирішили використати задля втілення заповітної мрії про незалежність України. До лав УСС записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС. Тоді, в 1914 році, так само як і в 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки. «З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії», - йшлося в німецькому повідомленні з фронту до командування Південної Армії. Півтора року знадобилося стрільцям та австрійському командуванню, щоб офіційно оформити українських добровольців як окрему бойову одиницю – полк УСС.
Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух – по суті, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані «любистки» – спеціальні посилки-пакунки.* Під час Другої світової війни добровольці знову першими стали на захист Вітчизни.
Та найновіший приклад – це Революція гідності та початок воєнних дій на сході України. В ті дні тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини - початку пішли на майдани, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній російській армії.
Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід. Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Загалом у конфлікті на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.
Порошенко призначив командувача Об'єднаних сил на Донбасі
За словами глави держави тепер "уже і юридично АТО завершується".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
ЗМІ Президент України Петро Порошенко призначив генерал-лейтенанта Сергія Наєва командувачем об'єднаних сил. Про це він сказав, перебуваючи з візитом в зоні АТО в п'ятницю.
"За моєю ініціативою Верховна Рада прийняла закон про реінтеграцію Донбасу. Цим документом створена нова правова основа для відсічі ворожій агресії на Донбасі, а в перспективі - і для відновлення територіальної цілісності України", - нагадав він.
"Формат антитерористичної операції буде змінений на операцію Об'єднаних сил. Керівництво силами і засобами ЗСУ та інших військових формувань та правоохоронних органів покладатися на командувача об'єднаних сил. На цю посаду я вирішив призначити генерал-лейтенанта Сергія Наєва", - заявив президент.
Формат антитерористичної операції буде змінено на операцію Об’єднаних сил.Керівництво силами і засобами Збройних Сил України та інших військових формувань і правоохоронних органів, залучених до виконання цих завдань, покладатиметься на Командувача об’єднаних сил.
Наєв 7 березня 2018 року був призначений заступником начальника Генштабу Збройних сил України. До цього проходив службу на посаді начальника штабу - першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ. У 2016 році був командувачем військами оперативного командування "Схід".
Легендарний вітчизняний академік заявив про відсутність української нації
Науковець розповів, чим нація відрізняється від населення та чому треба приділити увагу в Україні.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Колишній керівник Інституту національної пам’яті та екс-нардеп, академік НАН України Ігор Юхновський заявив, що в Україні немає української нації.
Таку заяву академік зробив у інтерв'ю виданню, зазначивши, що саме цей факт є найбільшою трагедією України, якій слід зайнятися "вихованням" населення. "Нація відрізняється від населення тим, що має певний обсяг обов'язків щодо держави" - зазначив академік.
"Тобто, демократія нації і демократія населення - це різні речі. І ось повинен вам сказати, що такої нації у нас немає", - заявив Юхновський. "В Україні є дуже багато людей, які "займаються тільки плітками, розмовами, власними судженнями". "Найчастіше вони вживають слово "треба": треба так, щоб було, треба так, щоб було... Але треба також, щоб ці люди сказали, що вони самі роблять для того, щоб було добре. Втім, немає національної самосвідомості на нижніх рівнях суспільства", - сказав науковець.
"Виховання цих нижніх рівнів населення є одним із найважливіших завдань України", - наголосив Юхновський. "Це стосується не тільки глави держави, це стосується всіх ланок управління державою. Це стосується і Церкви, між іншим. Бо Церква робить істотний вплив на населення. І ось всі ці інститути разом, скоординовано, повинні виховувати державницьке мислення у людей. Але тієї взаємної координації між ними немає", - додав він.
Краще пізно, ніж ніколи: Україна розірвала програму економічного співробітництва з Росією
Таке рішення було прийнято на засіданні уряду 21 березня.
.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В середу, 21 березня, Кабінет міністрів України розірвав програму економічного співробітництва з Росією на 2011-2020 роки. Про це заявив прем'єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання уряду.
Зокрема, Кабмін зупинив дію цього документа, а також доручив Міністерству закордонних справ у встановленому порядку поінформувати уряд Росії. 7 червня 2011 року на той час прем'єр-міністри Росії Володимир Путін і України Микола Азаров підписали програму економічного співробітництва двох країн на 2011-2020 роки.
Перевіряти всіх, особливо прибулих з РФ: Порошенко ввів у дію важливе рішення РНБО
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Президент України Петро Порошенко ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони «Про невідкладні заходи щодо нейтралізації загроз національній безпеці у сфері міграційної політики». Про це повідомляє прес-служба глави держави.
У зв'язку з цим Кабінету міністрів України доручено забезпечити в місячний термін розробку і внесення на розгляд Парламенту ряд проектів законів України. Зокрема, Уряду доручено підготувати зміни до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про прикордонний контроль» про введення відносно іноземців, перш за все громадян Російської Федерації, і осіб без громадянства, вихідців з держав міграційного ризику, механізму попередньої перевірки підстав для в'їзду в Україну з використанням електронного повідомлення про намір відвідати Україну, а також визначення повноважень державних органів щодо здійснення такої перевірки.
"Кабміну доручено підготувати зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів, сприяння в наданні інших послуг, а також за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні", - сказано в повідомленні.
Крім того, уряд має забезпечити поліпшення механізму координації реалізації державної політики в сфері інтегрованого управління кордонами, передбачивши, зокрема заходи щодо забезпечення належного функціонування чотирирівневої системи контролю за в'їздом та перебуванням в Україні іноземців та осіб без громадянства, дозволу відповідних процедур і механізму взаємного доступу до інформаційних систем уповноважених державних органів.
Згідно з рішенням РНБО, яке ввів у дію Порошенко, повинен бути підготовлений і затверджений у двомісячний термін порядок реєстрації іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон України, а також внесення відомостей про іноземців або осіб без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру; порядок інформаційної взаємодії суб'єктів національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, в тому числі щодо здійснення верифікації та ідентифікації особистості; порядок заповнення та використання імміграційної картки, зокрема при перевірці підстав для в'їзду в Україну, продовження терміну перебування іноземців та осіб без громадянства на її території.
Указ набирає чинності з дня його опублікування.
"Рівняйсь! Струнко!": Стало відомо, скількох юнаків чекає весняний призов на строкову службу
Юнаки, призвані в армію в 2018 році, не будуть допускатися на лінію фронту в зоні АТО. Цей момент прямо прописаний у військовій доктрині України.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Кабінет міністрів затвердив чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу в квітні-травні 2018 року. На строкову службу підуть 15 190 осіб. Про це повідомляє Інтерфакс.
8 990 осіб будуть служити в Збройних сили України, 4 тис. - в Національній гвардії, 1,2 тис. - в Державній прикордонній службі та ще 1 тис. - у Державній спеціальній службі транспорту.
На проведення весняного призову Кабмін виділив 54,9 млн грн. З яких 32,5 млн - на проведення призову в ЗСУ, 14,4 млн - у Національну гвардію, 4,3 млн - до Держприкордонслужби та 3,6 млн- до Держспецтрансслужби.
На одного призовника будуть витрачати 3617 грн. З них 3,5 тис. грн - для виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу; 93,13 грн - для підготовки та проведення призову на строкову військову службу.
Термін служби в армії становить 18 місяців. Для призовників з вищою освітою - 12 місяців.
У Франківську 23 та 24 березня оголосили днями жалоби
За рішенням виконкому «Про перепоховання жертв комуністичного терору НКВС у Меморіальному комплексі Дем’янів Лаз» і 23 та 24 березня 2018 року у Франківську оголошено днями жалоби.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У зв’язку з цим, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звертається до підприємств, установ і організацій, що діють на території міста, а також об’єднань громадян з проханням приспустити Державний Прапор України на будівлях та спорудах, обмежити проведення 23 та 24 березня 2018 року розважально-концертних заходів, спортивних змагань, внести відповідні зміни до програм місцевих телебачення та радіо – пише сайт виконкому.
Ніж у спину: Суд Амстердама прийняв довгоочікуване рішення щодо "скіфського золота" з окупованого Криму
Колекція згідно з рішенням суду повинна повернутися в Україну, а не на окупований півострів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Окружний суд Амстердама ухвалив рішення у справі про колекцію “скіфського золота” кримських музеїв. Так, суд постановив, що колекцію, яка виставлялася в музеї Алларда Пірсона, повинні повернути не на територію окупованого Криму, а в Україну.
Таке рішення суд виніс, керуючись тим, що кримські артефакти є частиною культурної спадщини держави Україна. Поки що колекція буде перебувати в Нідерландах адже сторони можуть оскаржити це рішення.
Суд також постановив, що Україна також повинна заплатити музею Алларда Пірсона за зберігання артефактів 111 тис. євро. Одночасно з цим музеї Криму повинні заплатити Україні та музею Алларда Пірсона 2 800 євро відшкодування витрат.
Як відомо, предметом спору є колекція з 565 музейних предметів, наданих Центральним музеєм Тавриди, Керченським історико-культурним заповідником, Національним заповідником “Херсонес Таврійський” та Бахчисарайським історико-культурним заповідником для експонування в Музеї Алларда Пірсона.
"Індекс потужності - 0,5664": Українську армію включили до рейтингу найпотужніших в світі
Збройні сили України потрапили до рейтингу журналу News Week як одні з найкращих в світі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Про це повідомив президент України Петро Порошенко на брифінгу в Луцьку.
"Сьогодні оприлюднено, мені щойно повідомили, умовний рейтинг журналу News Week, де українські ЗС зараховані до кращих збройних сил світу. Підкреслюю, коли я був обраний президентом, у нас армії не було взагалі", - сказав він.
Україна посіла 30-е місце в рейтингу "50 найбільш могутніх збройних сил світу". Експерти оцінили оборонний бюджет України в 4,88 млрд доларів. Загальна чисельність військових - 1 182 млн осіб, літаків - 238, танків - 2 449, броньованих бойових машин - 8 217, морських суден - 25. При цьому авіаносців і підводних човнів немає. Індекс потужності - 0,5664.
"Золота людина": Кернес знов очолив рейтинг міських голів України за рівнем довіри
Очільник Харкова Геннадій Кернес посів перше місце серед мерів українських міст за рівнем задоволеності населення роботою міських голів.
Про це свідчать результати четвертого муніципального опитування, проведеного соціологічною групою Рейтинг від імені Міжнародного республіканського інституту в 2018 році. Це дослідження фіксує ставлення громадян до місцевого самоврядування і муніципальних послуг.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цьогоріч, згідно з результатами опитування, 75% харків’ян підтримують дії Геннадія Кернеса. Порівняно з минулорічним опитуванням, рівень підтримки мера Харкова зріс ще на 3%. На другому і третьому місцях за цим показником – Івано-Франківськ та Маріуполь, з результатами довіри до міських голів 73% та 71% відповідно.
Також Харків увійшов до трійки лідерів за схваленням роботи міськради – 63% опитаних харків’ян задоволені діяльністю місцевої виконавчої влади. Трійку найкращих рад в Україні за рівнем довіри громадян цього року очолив Маріуполь із результатом у 65%, друге місце посіла Харківська міська рада із 63% підтримки, а орган місцевого самоврядування Івано-Франківська замикає трійку лідерів із рівнем підтримки у 62%.
Четверте муніципальне опитування соціологічної групи Рейтинг проводилось у 22 обласних центрах України, а також у містах Маріуполь та Сєвєродонецьк. Дослідження базується на вибірці з понад 19 тисяч респондентів.
В Івано-Франківську перепоховали останки 134 жертв комуністичного терору
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Івано-Франківську перепоховали останки 134 жертв комуністичного терору, повідомляє місцеве видання West News.
Згідно з повідомленням, церемонія відбулася в історико-меморіальному комплексі Дем'янів Лаз.
Зокрема, були перепоховані останки 70 осіб, яких ідентифікують як осіб чоловічої статі, кістки 53 людей, яких відносять до осіб жіночої статі, два скелета, що мають ознаки дитячих, і ще дев'ять, які до сих пір не ідентифіковані через пошкодження кісток черепів .
Як зазначається, експертизою було встановлено, що смерть людей настала від вогнепальних поранень голови з пошкодженням головного мозку і масивних ушкоджень голови, основи черепа і травматичного пошкодження головного мозку.
"Це почерк НКВС, численні вогнепальні отвори. На скелетних залишках знайдено безліч свідчень, що жертв катували ще за життя. На стегнових кістках, ребрах, черепах є сліди тортур. Серед жертв двоє дітей. Сьогодні можемо говорити, що Дем'янів Лаз вдруге заговорив . Тут в 1989 році вперше відбулося перепоховання жертв тоталітарного комуністичного режиму. Ми говоримо про жертви 1939-1941 років ", - зазначив керівник КП" Меморіал "в Івано-Франківській області Василь Тимків.
Примітно, що працівниками КП "Пам'ять" в місті Івано-Франківськ на вулиці Ленкавського (на території старого єврейського кладовища) виявлено масове поховання 134 жертв комуністичного терору НКВД у 1939-1941 рр. влітку минулого року. Тіла були скинуті в три неглибоких траншеї довжиною близько 10 метрів і лежали поперек траншей в два або навіть три слоя.....
Вибрав смерть, а не зраду: Як проста киянка відшукала могилу легендарного генерала УНР, розстріляного російськими більшовиками
Місія, яку взяла на себе ця мужня жінка, допомогла їй перемогти важкий недуг.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Антоніна Арсентіївна - проста пенсіонерка. Таких, як вона, одиноких хворих людей похилого віку в Києві - тисячі. Після такої травми в похилому віці багато до кінця життя залишаються прикутими до ліжка. А тут ситуація ускладнилася ще й тим, що в молодості Антоніна Арсентіївна, потрапивши в автокатастрофу, отримала важку черепно-мозкову травму, і частково втратила пам'ять. Лікарі не ризикнули робити операцію. Її чекала незавидна доля. Але несподівано в її житті все круто змінилося. А точніше, сама жінка круто змінила своє життя. Про її розповідь пишуть Факти.
Лист з Америки
- Зі мною в палаті лежали жінки похилого віку з таким же діагнозом, - розповідає Антоніна Арсентіївна. - Справи їх були зовсім погані, ось і я налаштовувалася на думку, що на додачу до всіх моїх прикрощів я ще й буду прикута до ліжка. Справа в тому, що після аварії я кілька десятиліть була абсолютно безпорадною. І хотіла щось робити, але не могла змусити себе. Так я змирилася з тим, що придатна лише в'язати авоськи. І ось зовсім несподівані обставини змінили моє життя: коли я лежала з переломом, мені в лікарню і принесли лист з Америки.
За кілька днів до отримання травми Антоніна Арсентіївна відправила знайомого священика отця Григорія в Каліфорнії листівку з привітанням з нагоди тисячоліття хрещення Русі. Відповідь написали парафіяни церкви - сім'я Гандзюк. Як виявилося, батько Григорій помер від інфаркту, і вони вирішили відповісти на її лист. Зав'язалося листування. Гандзюк звернулися до Антоніні Арсентіївна з проханням дізнатися, як можна відновити могилу їхнього родича - генерала Якова Гандзюка.
Генерал-майор Яків Гандзюк - двічі Георгіївський кавалер, учасник російсько-японської та першої світової воєн. У 1917 році він командував Першим Українським корпусом, бився з більшовиками і захищав Київ, де в той час працювала Центральна Рада. А в 1918 році він був узятий в полон більшовицьким командиром Муравйовим і розстріляний після відмови перейти на бік ворога. Незабаром до Києва повернувся гетьман. Тіло генерала Гандзюка знайшли в братській могилі на Солом'янській площі і з почестями перепоховали на Видубицькому кладовищі. Вдова Гандзюка з сином емігрували. Згодом знайомі написали їм, що могила генерала стерта з лиця землі.
- Мене осяяла думка, що знайти могилу повинна саме я! З'явився стимул до життя: я щодня молила Бога дати мені сили встати на ноги і виконати прохання, - каже 77-річна жінка.
Доленосна зустріч
Жінка перебирала в пам'яті події свого життя. Дитиною її з мамою вивезли до Німеччини, де вони ходили в православну церкву - Собор Воскресіння Христового і подружилися з сім'єю священика Григорія - теж українцями. Але, повернувшись на батьківщину, втратила з ними зв'язок - в той час мати друзів за кордоном було небезпечно.
Одного разу Антоніна Арсентіївна поїхала в Почаївську лавру. Волею випадку в цей же час приїхала сестра батька Григорія. Зовсім випадково жінки з'ясували, що у них є спільні знайомі.
- Як виявилося потім, це була доленосна зустріч. Сестра розповіла, що батько Григорій з дружиною зараз живуть в Каліфорнії. там він побудував свою церкву, і дала мені його адресу. Але я двадцять років не вирішувалася йому написати. А коли написала, він уже помер. Але видно, так треба було. Інакше я б не познайомилася з Гандзюк, а вони в моїй долі зіграли, можна сказати, вирішальну роль.
Прийнявши рішення розшукати і відновити могилу генерала Гандзюка, Антоніна Арсентіївна відразу ж і почала діяти. У лікарні написала лист до Головного архітектурно-планувальне управління і отримала відповідь, що з цього питання треба звернутися в Управління культури.
- Я була готова до того, що доведеться зіткнутися з бюрократичною тяганиною. Але навіть маленький крок до мети додавав мені сили. Коли я отримала відповідь з Управління культури, мені якраз зробили рентген і виявилося, що кістка початку зростатися. Тепер я сідала, розробляла ногу, щоб вставати і вчитися ходити на милицях. Адже однією листуванням така справа не вирішиш. Треба було поїхати на цвинтар, щоб знайти місце поховання. І я була так сповнена рішучості, що вже через кілька місяців здолала сходи. (Для людини, який переніс травму головного мозку і отримав важкий перелом така активність і цілеспрямованість, напевно, були схожі на хіба що пробудженню від сну. - І. Р.)
А влітку у Антоніни Арсентіївна був перший вихід у світ ... Видубицький монастир. З листа сина генерала Антоніна Арсентіївна знала, що на могилі повинен бути дубовий хрест з написом «Генерал-майор Яків Гандзюк. 1874--1918. По-звірячому вбито більшовиками ». Але, видно, дійсно могила була стерта з лиця землі. Зрозуміло, хрест з таким написом не міг вціліти при радянській владі. Отже, перша спроба виявилася марною, і Антоніна Арсентіївна повернулася додому ні з чим.
Єдина людина, яка зрозуміла благородні наміри жінки, - історик київського некрополя
- Так почалися мої пошуки, які тривали два роки. Нічого не знайшовши на кладовищі, я вирушила до Головного управління культури, де мене посилали з одного кабінету в інший. Для людини, який ледве тримається на ногах, це коштувало зусиль, але я не здавалася, так як вважала: рано чи пізно я свого доб'юся.
І ось в одному з кабінетів мені порадили звернутися до історика-краєзнавця Людмилі Проценко, яка займається історією київського некрополя. Це виявилася найдобріша жінка. Вона єдина зрозуміла мене. Людмила Андріївна поїхала зі мною на Видубицьке кладовищі і за описом, яке вислав мені син генерала, вона сама відміряла відстань кроками (тоді я ще пересувалася на милицях) і рулеткою від чавунної плити з південного боку біля Михайлівського собору і знайшла місце могили. Тепер треба було оформляти документи, щоб поставити на цьому місці пам'ятник і огорожу.
В Управлінні культури Антоніні Арсентіївна відповіли, що дозволять відновити могилку лише після того, як в архівах знайдуть дані про поховання генерала.
- Але в архівах були тільки уривчасті відомості про Якова Гандзюк, - розповідає Людмила Проценко. - Його родичі всі документи зберігали у себе і раніше не хотіли передавати їх на батьківщину. Однак Антоніні Арсентіївна вони їх переслали, і тоді ми змогли довести, що така людина була і саме на території Видубицького кладовища знаходиться його поховання. Завдяки ентузіазму Антоніни Арсентіївна історична особистість Якова Гандзюка не залишиться невідомою нащадкам.
- Я постійно повідомляла Гандзюк про свої успіхи, і коли все було готово, вони вислали гроші, щоб я замовила пам'ятник із зображенням схрещених шабель і написом: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за своїх друзів». У день відкриття пам'ятника Людмила Андріївна запросила телебачення, і я покладала букет квітів на могилу. Відеозапис я передала родині Гандзюк. Це був найприємніший момент - адже на плівці на власні очі був результат моєї нелегкої роботи. І не тільки тому, що я витримала всі випробування, але і тому, що змогла зважитися на це і довести розпочате до кінця.
Ситуація критична: Відомий дипломат про те, чому українці масово втікають з країни
Дипломат, колишній представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську Роман Безсмертний вважає причиною еміграції з країни половинчастість реформ.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
"Ситуація дійсно критична. Тому що у нас в основному панує імітація вирішення проблем, а не їх рішення. Я вважаю це однією з найбільших поточних проблем. Для мене найнебезпечнішим є половинчастість реформ. Ми проголосили, але не зробили. Ось справжня причина, чому багато українців говорять своїй Батьківщині "до побачення", - сказав він в інтерв'ю "РБК-Україна"...
Дипломат зазначив, що це показник віри українців у завтрашній день. "Сьогодні вона на нулі. В першу чергу завдяки "зусиллям" держави. Тому, коли в останні дні заговорили про дострокові вибори - насправді, якщо думати про Україну стратегічно, і тактично, то президент і парламент зобов'язані піти на вибори негайно. І президентські, і парламентські", - резюмував Безсмертний.
Бойовий досвід українців не має аналогів у світі – майор НАТО
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Українці володіють унікальним бойовим досвідом, аналогів якому зараз немає у світі, вважає командир польського військового контингенту НАТО майор Радослав Кравець.
Як повідомляє інформагентство ZIK, таку думку майор висловив після спостереження за батальйонними тактичними навчаннями однієї з бригад ОК «Захід» за програмою «Багатонаціональної тренувальної місії – Україна» (JMTG-U) за участі іноземних інструкторів країн – членів НАТО. Навчання проходили на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
«Українці володіють унікальним бойовим досвідом, аналогів якому зараз немає у світі, – зазначив майор Радослав Кравець. – Під час проведення цих навчань ми виступали спостерігачами. До нашого обов’язку входило дивитись за тим, наскільки грамотно і коректно українські військові організовують свої навчальні місця, чесно і відповідно до поставлених завдань проводять навчання, наскільки уважно ставляться до питань безпеки. Підбивши підсумок, я ставлю українцям високу оцінку».
"Там дуже багато патріотів. Нова хвиля патріотизму підніметься саме з Донбасу": Відома українська письменниця зробила гучну заяву
В кінці минулого року уродженка Донецька, разом з чоловіком в складі волонтерського потяга об'їздила близько 15 прифронтових міст Донбасу разом з українськими активістами і дітьми.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Нова хвиля патріотизму в Україні підніметься саме з Донбасу. Таку заяву зробила відома письменниця Ірен Роздобудько в ефірі телеканалу Zik.
За її словами, саме в зоні бойових дій і в прифронтових населених пунктах на Донбасі життя, емоції і справжній патріотизм відчуваються особливо гостро. Відзначимо, що в кінці минулого року Ірен, яка сама народилася в Донецьку, разом з чоловіком в складі волонтерського потяга об'їздила близько 15 прифронтових міст Донбасу разом з українськими активістами і дітьми.
"Я боялася щось побачити те, що думають в Києві ті, хто туди не їздив. Я повернулася звідти з божевільно оптимістичним настроєм. Я побачила там величезну хвилю патріотизму", - підкреслила Роздобудько. Письменниця вважає, що в Києві багато хто не розуміє настрої населення Донбасу.
"Як в Сватовому вигнали банду Мозгового - про це треба говорити. Вони зібралися, хлопці, чоловіки, понабирали на учебці автомати, які давно вже не робочі. Вийшли близько 50 осіб, і, коли банда Мозгового зайшла в місто, сказали: "Ви нам не потрібні". Вони їх не пустили. Це боєць "Айдара" нам розповідав.
Це випадок Сватового, а таких випадків дуже багато в локальних маленьких містечках, які просто не пустили і не здалися. У тій поїздці я зрозуміла: гопота пустила на Донбас цей "русскій мір", іншого слова я не маю ... Там дуже багато я побачила патріотів, дуже хороших людей. Я раптово відчула, що нова хвиля патріотизму підніметься саме з Донбасу. Я цим пишалася в цій поїздці, хоча не все так райдужно, але цю хвилю патріотизму я відчула власною шкірою", - зазначила письменниця.
За словами Роздобудько, коли вона знову повернулася до Києва, переповнений політичними чварами і корупцією, вона ще гостріше відчула, що справжнє життя зараз йде на Донбасі, який звільнюється і відроджується.
"Справжнє життя в тому, що люди там бачать справжню смерть, справжню дружбу, справжню любов. І я розумію тих хлопців, які повертаються туди. Вони не можуть тут - тут все сіре, а там є сенс. Я страшенно переживаю за загиблих хлопців, але я написала одній жінці, у якої загинув там племінник, що, можливо, він прожив кращий рік свого життя, справжнісінький. І віддав своє життя за те, за що варто віддати", - підсумувала Ірен.
Дипломати РФ, яких видворять з України, працювали на російські спецслужби, - МЗС
Українське зовнішньополітичне відомство вручить відповідні ноти тимчасовому повіреному РФ в Україні і оголосить російських дипломатів персонами нон ґрата.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
13 російських дипломатів, яких видворяють з України, є представниками спецслужб РФ. Про це в ефірі телеканалу 112 Україна повідомила речниця Міністерства закордонних справ Мар'яна Беца.
"Ми ухвалили сьогодні разом з компетентними органами рішення про видворення з української території 13 російських дипломатів з тих небагатьох, хто залишився... Ми отримали докази - усі 13 є представниками російських спецслужб. Найближчим часом відбудеться їхнє видворення з території України", - розповіла вона.
За словами Беци, в понеділок МЗС вручить відповідні ноти тимчасовому повіреному РФ в Україні і оголосить дипломатів персонами нон ґрата.
Як повідомлялося раніше, Україна вирішила видворити 13 російських дипломатів у відповідь на отруєння екс-співробітника ГРУ Сергія Скрипаля у Великій Британії.
"Лекції студентам читав, стоячи на стільчику": На Черкащині розповіли про 13-річного вундеркінда з енциклопедичною пам'яттю
Чотири роки тому юний геній прочитав дві лекції з історії для третьокурсників Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького. За це він отримав у Ватикані престижну міжнародну премію ім. Джузеппе Шіакка.
У місті Звенигородка Черкаської області живе Віталій Нечаєв, який вважається наймолодшим в світі лектором університету. 13-річний школяр має енциклопедичну пам'ять. У 2011 році він отримав премію "Гордість країни" в номінації "Рідкісний талант". Про це пише Gazeta.ua.
"Віталік не говорив до трьох років, годинами дивився серіали і рекламу. А потім як прорвало - розговорився. Я написала йому на аркуші алфавіт. Вивчив сам за три дні. Попросив купити цифри на магнітах. Сам навчився рахувати.
У чотири роки захопився біографіями видатних людей. Знав напам'ять дати з життя вчених, письменників і українських гетьманів. Здібності сина розвивалися дуже швидко. він все вбирав, як губка. Це був для нас справжній шок.
Мої батьки купили йому дитячі енциклопедії. Думала, він їх просто переглядає. А насправді він їх так швидко перечитував", - розповіла в інтерв'ю мама Віталія Ольга.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Чотири роки тому юний геній прочитав дві лекції з історії для третьокурсників Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького. За це Віталій отримав у Ватикані престижну міжнародну премію ім. Джузеппе Шіакка.
"Лекції студентам син читав стоячи на стільчику. Сюжет про це показували на якомусь каналі, який транслюється по всьому світу. Його побачили і в Ватикані. Нагороду Віталію призначили як наймолодшому в світі лектору вузу", - розповіла мама Віталія.
"В минулому році влітку Віталік три місяці вчився на курсах програмування. Намагається застосовувати на практиці. Але для створення програм або ігор треба сучасний комп'ютер. А ноутбук у нього вже старий. Новий плануємо придбати в наступному році", - розповіла Ольга. У Віталія є 5-річна сестра Анна. Мама виховує дітей сама.
"З батьком дочки ми не спілкуємося. У батька Віталіка теж своє життя. Однак допомагає синові, чим може. Коли я завагітніла, думала не народжувати. Але приснився сон, дитячий голос благав:" Мама, мама". А потім ще сестрі ворожка сказала , що моя дитина стане відомою людиною", - резюмувала Ольга Нечаєва.
Останній з "могікан": 45 років тому не стало одного з вождів визвольних змагань 1917-20 років, "апостола української ідеї", "батька українського націоналізму"
Викривав прокомуністичні рухи, попереджав "рожевих" лідерів УНР про те ,куди заведуть Україну їхні загравання з Москвою та лівацькі і пацифістські ідеї.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цього дня, 30 березня, 1973 року – у США помер Дмитро Донцов, український філософ, літературний критик, публіцист, політичний діяч, засновник теорії інтегрального націоналізму.
Сьогодні Донцова називають “апостолом української ідеї”, “батьком українського націоналізму”, а його твори читають і перечитують українці від Львова до Луганська. Але це – лише відгомін тієї слави і впливу, які Донцов мав за життя. “Секрет” популярності його творів – в їхній актуальності і відвертості. Але не тільки твори, але й сама постать Дмитра Донцова є надзвичайно цікавими.
Будучи визнаним “живим класиком” українського радикального націоналізму, Дмитро Донцов мав мішане українсько-російське походження – він народився поблизу Мелітополя, а його рід походив з Воронежчини. Цю проблему Донцов вирішив для себе досить рано. В листі до Євгена Маланюка від 1931 року він відверто написав: “Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя”. Саме в їхніх творах він відчув те, що було суголосне його укранській душі, тому і зробив свій вибір на користь української нації, на користь свого українського, а не російського коріння.
Донцова не можна звинуватити у “вузьколобості”, яку часто приписують націоналістам їхні опоненти. Вже в 14 років Донцов був знайомий з творами Гюго, Дікенса, Гете, Сервантеса, Шіллера та інших світових класиків. Взагалі, нестримний потяг Донцова до самоосвіти захистив його від російских впливів під час навчання у реальному училищі в Мелітополі, а пізніше – і у Петербурзькому університеті, де він здобув фах юриста. Як видно, Донцову “пощастило” зіштовхнутися з русифікаторством царського уряду особисто, але завдяки своїй українській самосвідомості він не поповнив ряди тих, про кого Шевченко писав “раби, підножки, грязь Москви”. В студентські роки Донцов певний час був прихильником соціалістичних ідей. Будучи членом Української соціал-демократичної робітничої партії, він активно займався політикою, за що його було двічі заарештовано. Після другого арешту він виїхав до Галичини, а потім поступив до Віденського університету. У 1917 році Дмитро Донцов отримав ступінь доктора юридичних наук.
Приблизно в цей період він пориває з соціалістичними і ліберальними ідеями, зрозумівши, що за ними криється що завгодно, але не український патріотизм. Не знайшовши на політичній арені жодної ідеології, яка б послідовно обстоювала інтереси України і українців, Донцов розпочав створення власної духовно-політичної концепції – інтегрального націоналізму. Щоби викласти навіть в загальних рисах основні ідеї інтегрального націоналізму, не вистачить і цілої газети. Тож зупинимося на тих ідеях Донцова, які сьогодні є найбільш актуальними.
Одним із головних ворогів України Донцов вважав “провансальство” – ідейну течію, яка вбачає розвиток України лише в популяризації історії і народних традицій. Сьогодні такий умонастрій називають “шароварщиною”. Дехто навіть вважає, що ота шароварщина – це і є націоналізм. Однак, така думка дуже далека від істини. Шануючи героїчні сторінки української історії, Донцов гаряче наголошував, що на одних калинових гаях і вишиванках державу не розбудуєш. У своїх чисельних статтях він говорив про необхідність сильної провідної верстви, яка б, відкинувши демократичні забобони, зуміла зорганізувати і повести за собою народ. Причому повести його не на поклін до Європи чи Росії, а повести до дійсної незалежності.
Не буває націоналістів, які ладні рачки плазувати, аби тільки їм дозволили постояти навколішках біля порогу “цивілізованого світу” чи “братської Росії”! “Націоналізм має боротися з “трьома М”: З матеріялізмом, з Москвою і з… західньоевропейською мафією, що виступає під псевдонімом “демократії”” – так писав Донцов. Тільки свої сили, своя держава і своя армія – тільки до цього може закликати дійсний націоналіст.
Про демократію Донцов писав настільки влучно, що наші сучасні реалії впізнаються, як у дзеркалі. Читаймо: “Коли замаскована під “демократію” мафія має змогу впливати на правлячу еліту, в суспільстві наступає анархія: починається систематичне нищення християнської релігії і церкви… Далі – нищення моралі, одверта пропаганда порнографії, сексоманії, – в пресі, в телевізії, в літературі, в мистецтві, вульгарність “модерної” жіночої моди… Така сама вульгарність в модах “модерної” і “прогресивної” молоді, шал злочинства і параліч влади…”. Хіба не точний опис нашого суспільства і тієї “демократії”, яка знищує українців не менш успішно, ніж сталінські репресії…
Чого ж прагнув Донцов? Донцов не був теоретиком соціально-політичного устрою. Концепцію націократичної держави виплекали інші – Микола Сціборський, Дмитро Мирон-Орлик, Ярослав Стецько. Донцов же заклав філософські підвалини нового суспільного ладу: націоналізм, вірність християнській релігії, традиції. Але під традиціями Донцов розумів перш за все, спадковість княжої та козацької слави, здобутки національного духу і культури. Він обстоював ідею створення Великої Держави, яка не оббиватиме порогів міжнародних інстанцій в пошуках жебрацької подачки.
Карпатський ворожбит сказав, коли в Україні буде порядок.
Василь Ілюк мешкає в селі Ільці Верховинського району над самим Черемошем. Про себе каже, що ґазда, будівельник і трохи ворожбит.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Василь Іванович Ілюк наголошує, що він не мольфар. Ворожбит – тому що бачить, що буде. А ще – зрідка дає поради добрим людям, якщо вони справді потребують.
Василь Ілюк знає, коли в країні буде лад і процвітання. Для цього треба, щоб Україною керувала жінка. Не конче Юлія Тимошенко, бо "вона преться", а будь-яка. Тоді Україна воскресне. Чоловіки не зможуть навести порядок в країні, тому що злодії, каже дідусь.
А ще він вважає Карпати краєм понад усі місця світу. Як будівельник він немало поїздив колишнім СРСР, тож може порівнювати. І за міжнародними новинами стежить. "Глянь, хіба в нас є урагани, цунамі, чи десь за горбами вулкан димить? Нема! Тут благодать і спокій", – каже Василь Ілюк.
"Війна закінчиться нашою перемогою. Господь Бог з нами. Українці зруйнували всі сценарії Путіна" - Порошенко
Глава держави підкреслив, що немає ніяких сумнівів, що незабаром в Україні запанує мир.
Президент Петро Порошенко переконаний, що війна на Донбасі за участю Росії обов'язково закінчиться перемогою України.
Глава держави підкреслив, що немає ніяких сумнівів, що незабаром в Україні запанує мир.
"Війна закінчиться нашою перемогою. Не тільки тому, що ми маємо кращі збройні сили, не тільки тому, що ми захищаємо рідну землю, не тільки тому, що українці на сьогоднішній день зруйнували всі сценарії Путіна про "Новоросію", "Малоросію", розкол держави і таке інше.
А, в тому числі тому, що з нами правда. І в Страсний тиждень можу сказати, що Господь Бог з нами, і ми точно переможемо", - сказав Президент.
Вперше за 27 років: Киріопасха - що відомо про найрідкісніше свято
В цьому році вперше з 1991 року передвеликодня Велика субота збігається з іншим православним святом – Благовіщенням.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Звернемо увагу, що Благовіщення Пресвятої Богородиці християни відзначають щороку 7 квітня, а Велика субота – є плаваючою датою. Збіг цих двох релігійних свят є надзвичайною рідкістю, яка повториться лише через кілька десятиліть. Вона називається Киріопасха, .
Підкреслимо, що найближче таке свято буде лише раз в XXI столітті – в 2086. Після цього Киріопасха настане аж в 2159 році.
Уточнимо, що в цей день православні чекають подій всесвітньо-історичного масштабу. В останній раз такий збіг відбувався в 1991 році, коли влітку, тобто незабаром після Киріопасхи стався розпад Радянського Союзу.
А передостанній раз був в 1912 році. У той рік не відбулося ніяких історичних подій. Проте, через два роки почалася Перша світова війна.
Під Харковом школярка врятувала життя чоловікові
Дівчинка поверталася додому
У селищі Безруки Харківської області 15-річна школярка врятувала від смерті чоловіка. Про це повідомила прес-служба поліції. Інцидент стався 1 квітня.
Правоохоронці отримали повідомлення про те, що на Безруківська ставку серед талого льоду лежить чоловік без свідомості. На місце події виїхали поліцейські, медики і рятувальники.
'Як з'ясувалося, того дня потерпілий рибалив на ставку. Несподівано йому стало погано, і він втратив свідомість. Неподалік від місця події проходила школярка, яка побачила чоловіка на крижині. Дівчинка швидко побігла додому і попросила дорослих зателефонувати в поліцію і медиків. Завдяки своєчасному повідомленню неповнолітньої чоловіка вдалося врятувати від переохолодження і, можливо, загибелі ', - розповіли в поліції.
Напередодні Великодня школярку поліцейські нагородили грамотою і букетом квітів.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Туреччина підтримала введення миротворців #ООН на Донбас
Влада Туреччини підтримує ініціативу введення миротворців ООН на Донбас.
«Туреччина підтримала розгортання миротворчої місії ООН на окупованій частині Донбасу і заявила про готовність взяти у ній участь», — йдеться у повідомленні.
9 квітня президент України Петро Порошенко прибув до Стамбулу, де зустрівся з Президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом та Міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу.
Сторони обговорили стан підготовки до Сьомого засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною і Турецькою Республікою.
Окремо були обговорені ключові напрями поглиблення двостороннього співробітництва в торговельно-економічній та інвестиційній сферах, а також можливості реалізації спільних проектів в енергетичній сфері.
Серед іншого, йшлося про тристороннє співробітництво між Україною, Туреччиною та Катаром.
Сторони також засудили використання хімічної зброї на території Сирії.
Раніше Порошенко заявив, що Україна готова до переговорів про впровадження миротворчої місії ООН на Донбасі. Втім, для цього, за його словами, треба лише «дотиснути Росію».
У звіті експерта ООН йшлося, що організація має розглянути залучення 20 тисяч миротворців з країн, які не є членами НАТО та ще 4 тисячі поліцейських, які б допомогли врегулювати конфлікт на Донбасі.
Зброя перемоги: Подарунок США снайперам ЗСУ
В умовах, що склалися наразі на Донбасі, саме снайперські і антиснайперські знаряддя відіграють провідну роль в успішності протистояння з "гібридами" Путіна.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Гвинтівка виробництва компанії Barrett Firearms Manufacturing.
Мінські домовленості, періодичні локальні перемир’я хоча й не виконуються повністю противником, але все ж суттєво зменшили застосування важких озброєнь проти українських захисників на Донбасі. Втім, російсько-окупаційні сили активно застосовують снайперську компоненту: більшість наших втрат сьогодні – саме від ворожого снайперського вогню. Про це, а також про снайперську зброю для українських військових, пише Василь Короткий у своїй статті для "Укрінформ", із якою Патріоти України пропонують вам ознайомитися.
ОБІЦЯНКА ПОРТМАНА
Очевидно, що цю проблему і гостру необхідність її вирішення добре розуміє не лише військово-політичне керівництво України, а й наші іноземні союзники. Нещодавно на Донбасі побував американський сенатор Роберт Портман – відомий друг України, лобіст надання Києву оборонної зброї та співавтор антиросійських санкцій. Наголошуючи саме на проблемі ворожого снайперського вогню, конгресмен пообіцяв “снайперський пакет” для української армії – як зброю оборони від снайперів російсько-окупаційних військ.
Портман не деталізував свої висловлювання про снайперські комплекси. Але, вочевидь, мова йде про рішення грудня 2017 року: як повідомляло тоді видання The Washington Post, адміністрація президента США затвердила комерційну ліцензію на експорт до України снайперських комплексів Barrett M107A1, боєприпасів і супутнього майна на загальну суму 41,5 млн доларів.
З огляду на чутливість питання – вперше воюючій з Росією Україні надається летальна зброя, до того ж не зовсім оборонного характеру – високопосадовці адміністрації США вирішили тоді цю тему офіційно не коментувати. Таким чином, наразі достеменно не відомо скільки комплексів Barrett M107A1 буде поставлено в Збройні Сили, як і коли.
Відомо, що ці снайперські гвинтівки в руках українських воїнів уже є. Так, у вересні 2015 року глава МВС Арсен Аваков повідомляв, що в бойові підрозділи Нацгвардії, які протидіють ворожим групам прориву оборонних рубежів і ДРГ, надійшли крупнокаліберні снайперські гвинтівки Barrett М107А1. Міністр не повідомляв про кількість гвинтівок, вказавши лише, що вони йшли в комплекті з прицілом Leupold MR4 4-5-14.
Волонтери спільноти InformNapalm зазначають, що дана гвинтівка виробництва компанії Barrett Firearms Manufacturing перебуває на озброєнні армії США і відноситься до класу “антиматеріальна”. Вона успішно застосовується проти піхоти і як ефективна антиснайперська зброя.
Калібр – 12,7х99 мм, патрон – 50 BMG, бронебійні модифікації патронів можуть пробити 30-мм бронелист. Довжина гвинтівки – 1450 мм, ствола – 737 мм. Прицільна дальність – 1800 метрів, максимальна – 2000 метрів. Маса без патронів – 14 кг. Ємність магазина – 10 патронів.
НЕ “БАРРЕТТОМ” ЄДИНИМ
Слід зазначити, що на момент початку війни на Донбасі в Україні вже була сформована власна школа розробників та налагоджене серійне виробництво снайперських гвинтівок для цивільних і військових споживачів.
Макет своєї “антиматеріальної” гвинтівки презентувала на виставці “Зброя та безпека 2017” у Києві харківська компанія XADO Chemical group. Гвинтівка SNIPEX 14,5 під патрон 14,5х114 мм є напівавтоматичною зброєю великого калібру, головне призначення якої – цільовий вогонь на дальні дистанції.
Конструкція розроблена з розрахунком максимальної простоти експлуатації та доступної системи техобслуговування, скомпонована за схемою “булл-пап” (затворна група розміщується позаду спускового гачка).
Загальна довжина – 1870 мм, довжина ствола – 1320 мм. Розрахункова ефективна дальність – до 5000 м, дальність стрільби – до 7000 м. Початкова швидкість кулі – 1000 м/с. Загальна маса становить близько 30 кг.
Раніше у 2017 році компанія XADO запустила виробництво гвинтівки калібру 50 BMG під брендом “SNIPEX”. Гвинтівка SNIPEX 50 BMG Rhino Hunter є напівавтоматичною зброєю великого калібру, головне призначення якої – цільовий вогонь на дальні дистанції. Зброя має cтвол довжиною 750 мм при загальній довжині 1200 мм, вага – 16 кг. Розрахункова ефективна дальність – до 2500 м, дальність стрільби – до 3300 м.
Ще один продукт харківської компанії – 12,7-мм напівавтоматична гвинтівка SNIPEX М75 – призначена для цільового вогню на дальні дистанції (до 2500 метрів). Використовуються патрони 12,7х108 мм. Загальна довжина – 1220 мм, довжина ствола – 750 мм, початкова швидкість кулі – 800 м/c, розрахункова ефективна дальність – 2200 м, дальність стрільби – до 3000 м, вага – 16 кг.
Потужним виробником на українському ринку зброї виступає казенне науково-виробниче об’єднання “ФОРТ” МВС України. Один із продуктів компанії – снайперська гвинтівка “Форт-301” калібру 7,62х51мм, яка є ліцензійною версією ізраїльської cнайперської гвинтівки Galil sniper (Galatz). Напівавтоматична зброя, призначена для ведення прицільного вогню на великих відстанях, характеризується простотою та надійністю конструкції, практичністю в експлуатації. Штатно укомплектована складним на сторону прикладом, 6-кратним оптичним прицілом та складними сошками.
Загальна довжина – 1115 мм, довжина ствола – 584 мм, вага з порожнім магазином – 6,9 кг, місткість магазина – 25 патронів, початкова швидкість польоту кулі – 800±20 м/с, прицільна дальність – 1000м.
Українські військові також активно опановують снайперські гвинтівки виробництва приватної компанії “Зброяр”, за основу яких взята гвинтівка Z-008 зброяра Костянтина Конєва. Із цією зброєю українські спортсмени завойовували медалі на стрілецьких чемпіонатах Європи, що стало найкращою рекламою нового українського виробника.
Зокрема, на базі Z-008 заводом “Маяк” (входить до складу ДК “Укроборонпром”) виготовлені снайперські гвинтівки VPR-308 та VPR-338. У 2017 році обидві надійшли на озброєння Збройних Сил України.
Конструктивні особливості гвинтівки дають змогу розбирати її на дві складові частини, що забезпечує необхідну компактність при транспортуванні. Калібр – 7,62х51 мм (NATO), патрон 308 Winchester, прицільна дальність ураження – від 400 до 800 м, максимальна – до 2000 м, маса без патронів – від 4,4 до 5,5 кг. Ємність магазина – 10 патронів.
Власне, раніше Z-10 була в центрі уваги, коли у серпні 2017 року стало відомо, що Президент Порошенко закупив за власні кошти та передав спецпризначенцям 100 снайперських комплексів. Серед них були і 82 снайперські гвинтівки Z-10.
Нещодавно випробовував гвинтівки Z-10 та Z-008 і особисто начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко. “Під час проведення конференції зі снайпінгу ознайомився і особисто переконався в точності сучасної снайперської системи вітчизняного виробника. Фахівці впізнають її. Завдяки сприянню іншої відомої української компанії ці снайперські комплекси вже перебувають на озброєнні в Збройних Силах України”, – написав Муженко на своїй сторінці у Facebook, опублікувавши відповідне відео зі стрільбою.
* * *
Таким чином, Україна, як за допомоги партнерів, так і самотужки надолужує втрачене у галузі снайперського озброєння – такого необхідного для ефективної протидії окупаційним силам на Сході країни. Виробництво власних снайперських комплексів (та вчасне оснащення ними бойових підрозділів) поруч із закупівлею потужних зразків у країн-партнерів може змінити тактику та структуру ведення бойових дій на Донбасі, примусивши росіян платити більшу ціну за агресію. Водночас, Україні потрібно ще терміново вирішувати важливе супутнє питання в цій галузі – розвиток власної патронної галузі, в тому числі таких необхідних і дорогих патронів для снайперських комплексів.
Ніхто не зрозуміє, що таке війна, доки поруч не впаде міна, – 18-річний доброволець
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Юний доброволець "Кенні" півроку воює на Донбасі
Нічого зайвого, тільки найважливіше у щоденній розсилці. Що це таке?
Доброволець ДУК "Правий сектор" на псевдо "Кенні" у другій частині інтерв'ю сайту "24" розказав, чому не хоче вступати до лав Збройних сил України, хто такі діти у його розумінні та чому не шкодує, що молодість пройшла на війні.
Українці цінують своїх Героїв тільки посмертно, – 18-річний доброволець
Чи є координація між Збройними силами України і "Правим сектором" на позиціях?
Бажання вести активні дії що в ЗСУшників, що в "правосеків" ну просто величезне! Коли оголошують перемир’я, вони гатять… Ти хочеш дати "отвєтку", а не можеш… Це вбиває.
А координація є. Ти ж не будеш сам атакувати Донецьк. Без підтримки ЗСУ багато не зробиш. Ну захопиш одне селище – і все… А от щодо порозуміння – з цим бувають проблеми. ЗСУшники часто кажуть вчорашнім школярам від'їжджати, коли гаряче… А хтось взагалі називає довбонутими фанатиками й нищебродами.
У тебе були думки лишити добровольчий батальйон і підписати контракт із ЗСУ?
Такого бажання не маю. У 2016-му підписали удвічі більше контрактів, ніж у 2017-му. А от у 2018-му в чотири менше. Звільняється багато людей. Коли підняли зарплати в рази, то в лави ЗСУ сунувся значний відсоток заробітчан. Як кажуть: почни займатися пропагандою афер – до тебе прийдуть аферисти, почни піднімати святі ідеї – до тебе підуть ідейні. Не сприймай буквально. Але дещиця правди в цьому є.
Коли тебе називають дитиною і говорять, мовляв, не варто пускати таких на війну, як реагуєш?
Такі слова мені до одного місця. Тільки думки близьких за духом багато важать. Розумієш, я себе відчуваю старшим за однолітків. Бо батьки розлучились, і я рано став самостійним. З 14-ти років навчався у коледжі, далі забезпечував себе матеріально сам. Підпрацьовував: тягав мішки з піском на сьомий поверх.
Воювати – мій вибір свідомий. От тільки не всі це розуміють. Не шкодую, що частина молодості пройшла за вишколами і за війною.
Хто у твоєму розумінні – дитина?
Дитина – малий, який нічого в житті не розуміє. Також діти сидять по "кабаках", бо для них життя – "лафа".
Дитина стає дорослою не тоді, коли досягає повноліття, а коли несе відповідальність за свої вчинки. І усвідомлює, як чинити, аби життя не було "відбувайлом". Маєш розуміти, що ти не просто сюди прийшов. Варто діяти і лишити пам’ять по собі. Твоє життя не марне, коли є, за що боротись.
Чому зараз у багатьох негативне ставлення до добровольців?
Не тільки до добровольців. З часів Данила Галицького, коли сильна держава була, однак розпалася, народ потрапляв у ярма: польське, литовське, австрійське, татарське, російське... Розумієш, українці звикли до сопливих пісень, шмарклів і сліз. "Перетерпимо" – як девіз. У нашій літературі немає уславлення героїв. Тільки "Ой, який бідний козаченко пішов та й поліг" співають. У сильних народів такого немає. У них охвалення Воїнів у піснях. Їх показують сильними, а не ниють, що ті загинули. Прийти на землю і піти з неї – діло нехитре.
Зробити дещо за життя, аби тебе могли восхваляти в піснях – це вартісно. І найменше хочеш, щоби тебе оплакували.
На мою думку, наш народ з сильного перетворився у пристосуванців. Тому й родилася фраза: "Нам нєчєго дєліть". Нам є що ділити! У нас своя суверенна країна. Своя земля. Свої традиції. Своя мова. Свої ідеологічні вподобання.
А зараз дрібка людей вирішує долю країни. Нас намагаються розбити на дрібні групи, поставити з різних боків політичних барикад. Це робиться, щоб відбити віру народу в те, що боротьба можлива. Створюють ті Майдани, щоб люди дух випустили, покричали… А далі розпускають по домівках. Звідтам і народжуються добровольці. Бачиш, Майдан показав, що таким чином нічого не змінити.
Як ми докотились до того, що майданівців судять після Революції Гідності
Наприклад, коли механізм дає збій, і в ньому заміняють кілька шестерень, то далі і шестерні дають збій, бо механізм наскрізь прогнив. Так само склалося і в системі влади: скільки б людей не приходило, вони ставатимуть такими ж, як і попередні. Бо система побудована так, щоб людей розчинити. На кожного є метод впливу: для когось діти, для когось гроші, для когось загроза життю... І люди просто розчиняються. Всі шукають особистої вигоди, а не прагнуть зробити так, щоб всім жилося краще.
Але ж на своїй особистій коняці далеко не заїдеш. Бо вона захекається і здохне. Тому треба думати не лише про себе. Доки не зміниться докорінно система влади, то ніяких змін не варто очікувати ні у війні, ні в цивільному житті, ні загалом у країні.
Чого найбільше хочеш зараз: перемоги, миру чи помсти?
Миру перемогою з великою помстою. Але найбільше хочу, щоб наш народ усвідомив цінність людського життя.
Скільки втратив побратимів за час війни? Рахунок на десятки?
Ні. Одиниці. "Гюрза" став першим "двохсотим" на цій ротації. Потім кількох на Мар’янці "задвохсотило". Ще 19-річний "Шльоцик" загинув. А тепер ось "Діллі"…
Знаєш, на спостережному пункті ми можемо обговорювати все: від комунізму до націонал-соціалізму. Деякі молоді фанатики серед наших можуть "угорати" по націонал-соціалістичній ідеї Гітлера. Але в окопах я не спостерігав комуністів. До "правосеків" дивне ставлення: часто фашистами звуть. Після смерті "Діллі" почали лити бруд у коментарях і скидати мені фото Андрія з залізним хрестом із свастикою. Ми – галімі нацики для них. Їм ліпше поважати тих, хто п'є по закутках. Аніж тих, хто їх захищає, але має відмінну від їхньої думку. Є різниця між тими, хто щось робить, і тими, хто тільки проповідує.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Чи має мирне населення уявлення, що таке війна?
Ніхто не зрозуміє, що таке війна насправді, доки біля хати не ляже міна. Або доки не побачить, як це, коли когось розриває на шматки. Зрозуміє ще той, хто мав військового, який загинув.
Я не бажаю війни на наших мирних територіях, але інколи здається, що по одній міні біля населеного пункту краще б покласти для пристойності. Аби зрозуміли, що таке страх. І що війна близько. Але наше завдання – все робити для того, щоб цього не було.
Чим ти займався до війни і в чому себе бачиш після неї?
До війни професійно займався футболом. Після війни – не знаю. Не можу будувати планів, бо можливо, їм не збутися ніколи. Хочу вернутися на півроку додому. Відпочити морально. Працювати на дядька не буду. Згодом, можливо, відкрию свою кав'ярню, щоб мати особистий заробіток і працевлаштувати побратимів.
Дівчина чекає?
Так, на диво. Вісім місяців зустрічаємось, з них шість – від ротації до ротації.
Поважає твій вибір?
Так. Як будь-яка інша жінка, вона нервується. Хоче, щоб я приїжджав частіше. Був довше. Її тато воював в Авдіївській промзоні. Вона розуміє, що таке війна.
Як важко, зайду в бліндаж – прокричусь. Або в голос продекламую щось із "Кобзаря". Полупашу ту стіну руками – і стає легше. Аніж розказувати їй деталі військового побуту.
Як реагує твій батько?
З 2015-го року батька немає. Його смерть – початок сюрреалізму для мене. Далі через рік помер дід. Потім – бабка. Я просто навчився жити без них. Але не можу усвідомити безповоротність. Це схоже на сон. Спиш – і тобі сняться кошмари. Але маєш надію, що прокинешся в якійсь іншій реальності.
Ти чекаєш, коли прокинешся?
Просинаючись у бліндажі, який вже два тижні тече, у якому тиждень немає світла, кожного разу надіюся, що реальність зміниться. Можливо, було б краще, якби ми ніколи б не знайомились з "Діллі". Ішли б по вулиці в мирному житті, наші погляди перетиналися б… І на цьому все. Так було б набагато краще, ніж те, яким боком вилізла ця війна для нього.
Але. Кожного разу я прокидаюся від дзвону будильника у цій темряві під дзюркіт води у відро і розумію, що мій "день сурка" продовжується. Займаюсь одними й тими ж справами, однак це вже добре.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Яке основне завдання ставиш перед собою?
Не втратити країну. Підготувати своїх побратимів до боротьби. Щоб вони стали пліч-о-пліч з тобою, а не ховалися по кутках, як щури. Яким би я міг підставити своє плече, які могли б надати плече допомоги. Моє основне завдання – не підставити побратимів, щоб хтось не дай боже загинув через мене. В артилерійській справі важливо не схибити в розрахунках – "не задвохсотити" своїх. Не так страшно померти самому, як пережити смерть когось через тебе. Цього боюсь найбільше.
250-річчя великої "братньої" зради: Як Росія підступно покарала українських гайдамаків
Українці до останнього вірили словам російських офіцерів, що цариця підтримає повстанців. А після бенкету полковник Катерини Другої підступно пов'язав ватажків Гайдамаччини - товаришів по чарці
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
14 квітня 1768 року козаки отамана Залізняка освятили ножі в Мотриному монастирі в Холодному Яру. Так почалось Коліївщина: повстання проти поляків на Правобережній Україні. Воно супроводжувались масовою різаниною польських панів, католиків, уніатів, євреїв, у відповідь на репресії проти православних українців.
У 1768 році польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Польські шляхтичі на спротив утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії.
Запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вирушив у похід. Народним месникам швидко вдавалося здобути міста та сіла і нарощувати власні сили. Біля міста-фортеці Умані до них приєднався загін сотника Івана Гонти, який спочатку тримав сторону невдячних панів, котрі намагались скарати його на горло, за те, що православний та українець. Так гайдамаки отримали другого визначного полководця. Неприступна, як вважалось, Умань була взята. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів.
За деякими даними, москалі спочатку навіть заохочували українців виступити проти польських карателів-конфедератів. Російські офіцери, що боролися з польською фрондою з захватом відгукалися на перші перемоги Залізняка. Відомо про грамоту з Запорізької Січі (чи то справжню, чи то підроблену), де кошовий писав про підтримку Петербургу виступу правобережних українців. Однак масштаб Гайдамаччини налякав не лише Варшаву, але і кріпацьку Росію.
Повстання загрожувало перекинутися на польські землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на підзвітне російській імперії Запорожжя. До того ж, спільними зусиллями Барську Конфедерацію вже вдалося замирити. Російський і польський уряди уклали угоду спільними зусиллями придушити Коліївщину. У другій половині червня 1768 року російські війська разом з загонами Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків.
26 червня 1768 року російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців Залізняка і Гонту, а їхні загони роззброїли. Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з підданих короні польській українцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали голови, садили на палі, рубали руки та ноги. Із 336 справ трибуналів, реєстр яких збергся, відомо, що 151 гайдамакам відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського — посаджено на палю. Після страшних тортур "шляхетного панства" Іван Гонта був страчений у селі Сербах. Залізняка та інших учасників повстання з підданих російського царату судила Київська губернаторська канцелярія. Зраджені Петербургом вояки були засуджені до тілесного покарання. Били нагаєм, виривали ніздрі, випалювали тавра на чолі й щоках. Після цього заслали на досмертну каторгу до Сибіру.
1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк з півсотнею скалічених побратимів роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі виснажених героїв спіймали та відправили на каторгу, де, і знайшов свій кінць останній ватажок Гайдамаччини...
Якби не розбрат більшовики залишились прозябати у Московії: Україна відзначає 100-ліття заснування останнього Гетьманату
За держави Скоропадського Україна мала найширші кордони у незалежній історії, квітучу економіку і чудові перспективи. Одначе помилки останнього гетьмана призвели до реваншу лівих популістів УНР, котрі не змогли дати раду російсько-більшовицьким зайдам
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
29 квітня 1918 року у Києві стався державний переворот, внаслідок якого було повалено уряд Центральної Ради, до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Нащадок старовинного казацького роду, представник еліти Російської імперії, блискучий генерал побудував зовсім іншу модель правління.
Історики досі не зійшлися в одностайній думці стосовно оцінки діяльності останнього гетьмана України. Одначе більшість вважає, що саме за Української Держави Павла Скоропадського країна мала найбільший шанс встояти перед московсько-більшовицькою навалою, відбутися як могутня, економічно процвітаюча, культурна і правова держава. Одначе аристократ Скоропадський не зміг порозумітися з найбільшою на той час спільнотою нашого народу – селянством, а спроби порозумітись з «білим рухом» відвернули від гетьмана чимало націонал-патріотів. Все це призвело до низки повстань і реставрації УНР, де заправляли ліві популісти, котрі незважаючи на уроки 1917-18 років (більшовицькі заколоти, звірства армії Муравйова) не бачили загрози у «братній» більшовицькій Росії і злочинно ігнорували питання оборони, з сумом зазначають Патріоти України.
Про тогочасні події Радіо Свобода поспілкувалося з істориками Павлом Гай-Нижником та Артемом Папакіним.
– Хто, крім Павла Скоропадського, був претендентом на владу і які вимоги до них поставило німецьке командування в Києві?
Павло Гай-Нижник: Претендентів було декілька. Коли німці планували змінити владу, то спочатку їм потрібен був торговельний договір з Україною. Вони його уклали 24 квітня, і в ніч на 25-е відбулася нарада окупаційних військ, на якій вирішили змінити владу.
Спершу розглядалося питання встановлення генерал-губернаторства, але розрахунки показали, що встановити пряме правління буде невигідно, бо потрібно близько 200 тисяч адміністративних службовців, які Німеччина та Австро-Угорщина просто фізично не могли сюди відправити.
Спочатку був тиск на Центральну Раду з метою змусити її змінити свою політику. Але домовитися не вдалося. Після цього розглядалося питання про претендентів. Серед них були: Іван Полтавець-Остряниця з Вільного козацтва, відомий меценат Євген Чикаленко, лідер самостійників Микола Міхновський, розглядався Іван Луценко – військовий лікар з Одеси, який був прихильником гетьманства, але романтичної течії, і генерал Павло Скоропадський.
Артем Папакін: У спогадах генерала Зелінського, командира першої дивізії Синьожупанників, яку сформували в Німеччині з військовополонених і перевели до Києва навесні 1918 року, згадується про натяки німецького командування, що пора взяти в владу в свої руки…
– Отже, німці влаштували такий собі кастинг серед претендентів, говорячи сучасною мовою. Чому саме Скоропадський став переможцем?
Павло Гай-Нижник: По тих звітах, які вони давали до Берліна і до Відня, висновки були такі: Міхновський не підходить, тому що він малопередбачуваний, Луценко був не схильний до компромісів, Полтавець-Остряниця надто авантюристичний, як вони казали. Чикаленко відмовився, схиляючись на свій вік.
Скоропадський задовольняв їх з кількох позицій. Він був військовик, а тоді тривала Перша Світова війна…
– Даруйте, але він був військовим ворожої російської армії, перед цим понад три роки воював з німцями й австрійцями...
Павло Гай-Нижник: Так, але він був ад’ютантом царя, що задовольняло кайзера Вільгельма. Також він був землевласник, що мало заспокоїти, на їхню думку, великих землевласників. Але у той же час він був почесним отаманом Вільного козацтва – тієї стихії, яка розвинулася в Україні. Він мав задовольнити українських діячів, тому що першим українізував 34-й армійський корпус, був командувачем військ Центральної Ради на Правобережжі. Він був нащадком гетьманського роду. Тож, ці кластери мали скласти картину, яка би більш-менш задовольнила всіх.
Проголошений гетьманом генерал Павло Скоропадський (в центрі у чорній черкесці) серед своїх прихильників на урочистому молебні на Софійській площі. 29 квітня 1918 року
Проголошений гетьманом генерал Павло Скоропадський (в центрі у чорній черкесці) серед своїх прихильників на урочистому молебні на Софійській площі. 29 квітня 1918 року
– Отже, у нього було найбільш відповідне резюме. До речі, пане Папакін, ви згадали дивізію Синьожупанників, яку очолював генерал Зелінський. Напередодні перевороту стається незрозуміла подія. Німці сформували цю дивізію, вона урочисто зайшла до Києва, а невдовзі німці ж її роззброюють. Якось нелогічно...
Артем Папакін: Тоді було вже дві дивізії Синьожупанників. Вони мали стати інструментом в проведенні німецької політики. Оскільки німці вже тоді були незадоволені політикою Центральної Ради, вони намагалися використати дивізію Синьожупанників.
Але, по-перше, був епізод, коли полк Синьожупанників відмовився їхати на Катеринославщину воювати з більшовиками, коли там йшли бої за визволення території України. По-друге, ці дивізії підпорядкувалися українському командуванню і коли до України прийшла друга дивізія Синьожупанників, то міністр оборони Жуковський вирішив її перевести до Одеси. Для німців це була несподіванка, тому що Одеса була в зоні австро-угорської окупації, а вони не могли вийти за сферу німецької. Такі плани перекреслювали участь Синьожупанників у здійсненні німецької політики в Україні, зокрема, в Києві.
Генерал Зелінський, який підпорядковувався українському міністру оборони Жуковському, нічого не хотів із цим робити. Він не хотів бути інструментом в руках німців. Це спричинило те, що дивізію Синьожупанників німці роззброїли напередодні гетьманського перевороту.
Павло Гай-Нижник: Синьожупанники викликали підозру і в Центральної Ради. Жуковський сам підписав розпорядження про їхнє роззброєння і дав на це згоду німцям. І потім був великий скандал у Центральній Раді, бо німці апелювали якраз до того, що український військовий міністр сам захотів цього роззброєння.
– Пане Папакін, от Ви кажете «окупаційні зони», «окупаційні війська». Якось дивно: німецькі та австро-угорські війська прийшли як союзники. Коли ж вони встигли так швидко стати «окупантами»?
Артем Папакін: Суто формально окупацією присутність німецьких та австро-угорських військ на території України не була. Україна була поділена на сфери впливу: німецьку та австро-угорську. Такий поділ був потрібен спочатку для ведення військових операцій зі звільнення території України від більшовицьких військ, але він залишився і надалі. Потім відбулося підпорядкування німцям залізниць, запровадження військово-польових судів також розцінюється в якості органів окупаційної адміністрації. Хоча, на мою думку, присутність цих військ не можна назвати окупацією в буквальному смислі. Бо окупація – це коли ведеться війна між двома державами, і одна держава під час бойових дій захоплює територію іншої.
– З одного боку, не можна вважати окупацією, а з іншого – кажете про окупаційні зони…
Павло Гай-Нижник: Тут є два нюанси. По-перше, поділ сфер впливу – не тільки німецька традиція. Тоді це було в порядку речей. Антанта зі свого боку також поділила Російську імперію на сферу впливу, й Україна входила у сферу впливу Франції. Так само було зроблено Австро-Угорщиною і Німеччиною.
Друге питання: чи були вони союзниками? Де-юре, вони були союзниками, в угоді написано, що на першу вимогу, як тільки встановиться спокій, виведуть війська. Але, повертаючись до теми перевороту, де-факто, вони змушені були самою Центральною Радою починати виконувати окупаційні функції. Найперше завдання німців: довести продукти, бо в Берліні й Відні продукти вже за картками отримували.
У зв’язку з тим, що залізничники чотири місяці не отримували зарплатню, вони не виконували роботу. Німці кілька разів зверталися до Центральної Ради, просили навести лад і поставити охорону на залізницях, пропонували дати гроші. Центральна Рада від них відмовилась, тому що німці вимагали звітності, куди витрачаються гроші. Центральна Рада не спромоглася забезпечити охорону залізниць – німці почали самі її забезпечувати.
– Є таке прислів’я: «Хіба хочеш – мусиш!»
Павло Гай-Нижник: Так, мусиш. На території України було безліч зброї, бо тривала Перша світова війна. Тисячі українців демобілізовувались і верталися додому зі зброєю. Усі вони були розагітовані більшовиками та есерами. І це величезна територія кипіла…
– Авжеж, бо тоді якраз ще й землю ділили… Один з журналістів, який тоді працював у Києві, у спогадах написав, що підготовка до перевороту йшла настільки відкрито, що «про це цвірінькали навіть горобці на київських дахах». Дивно, що чинна українська влада не реагувала на ці чутки. Чому так?
Павло Гай-Нижник: Тоді у Військовому міністерстві, Міністерстві внутрішніх справ знали квартиру, де всі збиралися…
– Заколотники?
Павло Гай-Нижник: Так. Заколотники удавали, що вони маскуються, але про це всі знали. Тож, писали доповідні записки, що один «нальот» на цю квартиру – і переворот було б зупинено в зародку.
– Чому голова уряду Всеволод Голубович, голова Центральної Ради Михайло Грушевський не реагували?
Павло Гай-Нижник: Вони були настільки дезорієнтовані та приголомшені ситуацією, коли в них земля вислизала з-під ніг. Вони втрачали контроль над свою територією. Плюс, вони зробили авантюрний крок по викраденню банкіра Доброго.
– Здається, Грушевський не був причетний до цієї акції?
Павло Гай-Нижник: Так, але про це знав прем’єр-міністр Голубович. Викрали цього Доброго, він був членом урядової комісії з торгівлі. Він допомагав німцям закупляти продукцію, тому що Центральна Рада не могла це зробити державним способом. Його викрали, бо вважали шпигуном. Але зробили це настільки незграбно, на офіційному автомобілі Міністерства внутрішніх справ з урядовими номерами, потім вивезли його у Харків. Там він підкупив охорону і німці його виручили. Тож, у цей час українські керманичі були налякані, паралізовані страхом.
З іншого боку, Грушевський пішов до німецького штабу і каже: щось там баламутиться, ви обіцяєте, що все буде добре? Німці сказали, що так. Але коли посланник Німеччини захотів зустрітися з українським керівництвом, то вони почали тягнути час. Таким чином, ця дезорганізація, розгубленість і відсутність вертикалі влади спричинили переворот. Хоча Центральна Рада могла все придушити в зародку.
У той же час, уряд Центральної Ради очолювали українські есери – найбільш ліворадикальна у своїй програмі партія, яка, кажучи сучасною мовою, робила соціальні експерименти. Це не дало можливості стабілізувати ситуацію, був хаос і вони частково його підтримували, щоб послабити позицію німецьких і австрійських військ. Вже тоді в самій Центральній Раді соціал-демократи та соціалісти-федералісти збиралися робити внутрішній парламентський переворот.
– Ох, як все було закручено!..
Павло Гай-Нижник: Це перший осередок нестабільності, який мав зробити парламентський переворот і усунути від влади есерів. З іншого боку, вже накопичувалося незадоволення різних верств населення.
– Основним заходом, який оформив зміну влади – був З’їзд хліборобів. Він відбувся 29 квітня 1918 року. На цьому з’їзді та проголосили Павла Скоропадського гетьманом. Як був організований цей захід? Часто глузують, що його провели в цирку. А чому саме в цирку? Не було іншої споруди?
Павло Гай-Нижник: У Києві на той момент більшого приміщення не було. На з’їзді було біля шести тисяч делегатів.
Артем Папакін: Наскільки я знаю, цирк вміщував не більше двох тисяч. Чи дійсно їх було шість тисяч – це теж питання.
– На цьому З’їзді хліборобів гетьмана не обирали голосуванням. Таке враження, що гетьмана не обрали, а вигукнули. Як усе це процедурно відбувалося?
Павло Гай-Нижник: Операція була проведена швидко, оперативно і дуже гарно, з використанням ефекту юрби. Серед делегатів були спеціально вкраплені люди. Ця юрба була наелектризована і всі почали говорити, що досить хаосу Центральної Ради, потрібна нормальна влада. Почали підтримувати, пішов протестний ефект.
Люди Шемета, Липинського і графа Гейдена – це близькі спільники Скоропадського – почали кричати: «У нас же є гетьман Скоропадський, гетьманського роду!» Вони запустили цей крик, шапки пішли вгору та ефект юрби підхопив: «Так, гетьмана!» Скоропадському швидко зателефонували, щоб він приїхав.
– Він був далеко від цього цирку?
Павло Гай-Нижник: Він сидів на штаб-квартирі. Переворот мав бути на другий день, але тоді виникла сприятлива ситуація, тому вирішили почати раніше.
Скоропадський забіг у бічну ложу, йому дали слово. На цьому екстазі, коли всі люди кричать, він сказав: «Ви дали мені владу і я вам буду служити». І тут був присутній людський елемент, кожен почав думати «я дав йому владу, я – рушій історії». Скоропадський дуже добре це підкреслював, вся юрба усвідомила себе творцями історії, а він буде залежний від них, обмежений їхнім впливом диктатор.
До речі, на цьому з’їзді було лише двадцять озброєних бойовиків. У них були на одній руці біла пов’язка, на другій – червона. Тому що форма у всіх майже однакова, то зробили такі позначки, щоб не перестріляти одне одного.
Потім були урочистості – молебень біля Софійського собору. У цей час прийшов загін Січових стрільців з кулеметами. Вистачило би однієї черги – і перевороту би не стало. Але тоді вони не могли знайти ні військового міністра, ні його заступника, відповідного наказу ніхто не віддав. У підсумку, загинуло три офіцери, тому що вони влаштували перестрілку, от і весь переворот.
– З організаційного боку карта Скоропадського лягла дуже вдало. Йому дуже поталанило, бо голосування, як такої процедури з кількома претендентами, не було. Але чи всі залучені були задоволені?
Павло Гай-Нижник: Там був ще Іван Луценко, прибічники якого спробували зорганізувати голосування. Якби воно відбулося, то ще невідомо, як би лягла карта. Тому прибічники Скоропадського зробили ефект юрби, щоби до цього не дійшло. Бо підрахували, що Луценко міг набрати більше голосів. Тож, вони в зародку придушили цю ініціативу.
У цей же вечір бойовики Скоропадського почали захоплювати адміністративні та військові споруди. От для чого потрібен був З’їзд хліборобів – цей переворот мав бути легітимізований.
– А як інші верстви населення зустріли інформацію про зміни влади?
Павло Гай-Нижник: Тоді не було телебачення та інтернету, звістка про сам переворот з Києва прийшла трохи пізніше, хоча чутки ширилися.
Коли військовий міністр Жуковський сидів у в’язниці то записав у щоденнику, що влада знала про підготовку збройного виступу загонів Скоропадського, але що він міг зробити? Він сам підраховував сили: військова юнацька школа, юнкери, були нейтральні, тому що самі відчували незадоволення владою.
Центральна Рада не переймалася розбудовою держави – населення нейтрально поставилося до її падіння. Зрештою, настрої здебільшого були такі, що «нам потрібна сильна влада». Неважливо, яка вона буде. Всі чекали стабільності, тому що війна, революція, внутрішні заколоти всіх втомили. Тому всі сподівалися на покращення, сподівалися, що це зміцнить владу всередині України. І оскільки німці поставилися до цього перевороту лояльно, то вони ніби будуть менше ставити палиць у колеса, і держава почне рухатися вперед.
Цікава дискусія....
Українські заробітчани - сором нації.
Ні. Ніхто не каже, що люди, які їдуть шукати кращої долі і заробітку в інші країни, зокрема до Польщі, винні в цьому.
Звичайно, є в цьому неабияка провина керівництва нашої держави. Але ж. Я теж приїхав декілька років тому до Польщі. І хочу
поділитися з читачами своєю думкою.
Середньостатистичних українців можна виділити з натовпу міського за лічені секунди. Ходять по двоє і більше. Одягнуті чорт зна
по-якому. Але в дорогих навушниках і сонячних окулярах. З добрими смартфонами і недбалими зачісками. І переважно з вимореними
пропитими обличчями.
Українець. Нащадок славних козацьких часів. Нескорений більшовиками і путінцями. Й@б тв@ю м@ть, українець-заробітчанин. Ти
приїхав на територію високої культури, якою завжди була бабуся-Європа. На більшу зарплатню, в декілька раз ніж на батьківщині. В
тебе є всі шанси ввібрати в себе все, чого так завжди прагнула наша нація, знаходячись за залізним занавісом. Культура, здоровий
спосіб життя, ковток свіжого повітря, пахнучого свободою. Скинути зі свого менталітету рабські кайдани.
Замість цього ти приїжджаєш до Європи і відчуваєш свободу. Але не ту. Ти відчуваєш свободу від сім'ї. Свободу від того що
хтось буде заглядати тобі в кишеню. І починаєш замість того щоб відкладати гроші для світлого майбутнього твого і твоєї родини,
витрачати на те, чого не вистачало раніше в твоєму житті. Твоєму. Це перша сходинка по якій піднімаються. Ні. Скоріше опускаються
заробітчани. Егоїзм. Далі. Від самотності ти шукаєш собі друзів серед таких же заробітчан. Як правило все зводиться до п'яних
посиденьок по вихідним. А як же. Маєш право. Ти ж в домі хазяїн і приносиш гроші. Це друга сходинка. П'янство. Після того як ти
опустився на ці дві сходинки, ти, замість того, щоб купити собі якісний одяг і взуття, на яке ти насправді тепер маєш право,
купуєш дешеві підробки. А як же, ви ж з хлопцями кожної п'ятниці скидаєтесь на общак і йдете відпочивати. Відпочивати. Що це нах@р
за відпочинок такий, після якого на ранок відчуваєш себе так, якби тебе переїхав вантажний автомобіль?? Кого ти обманюєш?? Себе??
Це п'янство. Не відпочинок. Не розслабитися. А п'янство і тільки. Общак. Що це за жаргон?? Блатний?? Запам'ятай. Блатні не
працюють фізично. По поняттях. І скільки б ти не слухав тюремних блатних пісень, за помилкою названих шансоном. Скільки б ти не
вживав блатних слів типу общак, братва, фраєр, фуфло і подібних, тобі до блатних далі ніж до президента. Поки ти себе так поводиш
ти не що інше як алкобидло. Бидло на польському це скот. Робочий скот. А як ще можна сказати про тебе, якщо ти приїхав на
зарплату, в декілька разів більшу, ніж в твоїй країні. Приїхав з таким трудом і замість того щоб відкладати, пускаєшся "во все
тяжкие", щоб якось компенсувати свої витрати х@яриш по 12годин. Це третя сходинка. Рабство. І коли закінчується віза ти приїжджаєш
до родини без нічого і починаєш вигадувати казки що немає роботи, місцеві погано до нас відносяться і дають роботу тільки своїм. А
собі подумки, коли до тебе доходить який ти дебіл, і що замість того щоб дати шанс на краще життя собі і своїй родині, ти витрачав
гроші на все, тільки не на це, то ти собі пояснюєш це фразою. Зате, буде що згадати. Ні. Відповідь проста. Ти бидло. Ти сором
нації. І поки такі пахарі-раби будуть приїжджати на заробітки, то буде підніматись господарство будь-якої країни. Але не нашої.
Можливо колись до наших людей дійде, що гідність, честь, воля це головніше від того що про тебе подумають друзі чи хтось інший.
Тоді можливо щось зміниться. А поки. Ходять по два і більше. Змарнилі обличчя прикриті сонячними окулярами. Непрасований дешевий
одяг і зачіска з 90-х. Навушники на вухах і блатний говір підслуханий з фільмів. Пельмені з пачки і віскі "джек деніелс" на давно
непротертому столі. А що. Мають право. Український заробітчанин - сором нації. Ця стаття адресована не всім заробітчанам. А тільки
тим, хто себе впізнає в цьому образі. Якщо ти себе впізнав. Обернись. Ти опустився на три сходинки. Піднімись по ним. І може не
все ще втрачено для тебе, твоєї родини, і майбутнього твоєї країни. І тоді нас будуть раді бачити в будь-якій країні як рівних, а
не як робоче бидло.
А чо ви говорите " Ти бидло. Ти сором нації. Ти... Ти..."
Ви ж теж приїхали декілька років тому до Польщі. То й кажіть "Ми бидло. Ми сором нації. Ми... Ми..." :)
Чи ви тримаєте себе вище за інших заробітчан?
Відповідь така на ваше питання. Як я написав " Ця стаття адресована не всім заробітчанам. А тільки тим, хто себе впізнає в
цьому образі." Тому і звертаюсь так. Звичайно ставлю себе вище від таких людей. Не вище від заробітчан. А вище від людей, які
топчуть в собі честь, гідність, і поводять себе так що за них соромно. Не в тому що вони заробітчани справа. А в тому що деякі з
них поводять себе якби вони з лісу вискочили. І сумно і соромно.
А от збоку виглядає, що ви разом з тотим бидлом стоїте в одній ямі з лайном, тільки ви поставили себе на сходинку вище. І
якщо їм лайно доходить до ніздрів, то вам тільки до підборіддя ;)
Якщо з вашої точки зору дивитися то всі хто живуть в одній країні стоять в одній бочці. Ні. Навіть якщо люди знаходяться в
подібних умовах, то це не значить що це на них одинаково впливає. Ось наприклад будь-яка країна. Наприклад наша. Умови одні. Але є
бідні і олігархи. Алкоголіки і спортсмени. Злочинці і законослухняні. Сенс посту був показати що якщо людина яка почала втрачати
гідність в нашій країні, ще десь може виправдовуватись тим, що немає роботи, немає грошей, безвихідь. То в Європі цього питання
немає. Вистачає і при мінімалці на їжу, на одежу, на те щоб привести себе в порядок. І часу досить щоб вилізти з тієї бочки що ви
говорите. Не розумію чого їм не вистачає?? Треба перевертати свій менталітет. Бо ті самі поляки теж до нас колись їздили в не
найкращі для них часи. І це одна з найбідніших націй в Європі. Тому і дивуєшся як в них все швидко стало до ладу. Так чого ж не
брати з них приклад?? Я наприклад беру. І ще до того як сюди приїхав. Бо завжди вважав що є тільки два шляхи. Прогрес і
деградація. Не можна трошки прогресувати і трошки деградувати. Це топтання на місці. Треба взяти себе в руки і постійно над собою
працювати. Немає мінімально безпечної дози алкоголю чи тютюну. Це маркетинг. Не можна так сказати що ось я сьогодні ще з друзями
посиджу а завтра приведу себе до ладу. Взагалі багато чого можна описувати. Багато сторін і ситуацій. Але сенс такий. Сьогдні.
Встати. Подивитись на себе в зеркало. І сказати. Що я можу поміняти в собі і своєму житті щоб бути гідним представником своєї
нації. І щоб дивлячись на мене люди ставили мене в приклад іншим. Мені близько сорока років. І коли я виходжу ввечері після роботи
на спортивний майданчик діти починають лізти на тренажери разом зі мною. Подавати приклад це так приємно. І я не вважаю що стою в
бочці з гімном ні по шию ні по підборіддя. Бо можна жити в одній країні але в різних світах. І багато моїх знайомих які тут
працюють теж так вважають. Треба в першу чергу себе поважати. Я дивуюсь як деякі працівники на роботі вживають такі вирази по
відношенню до себе "треба робити бо майстер ви*бе", чи подібне. Якщо позиціонувати себе так то вижити буде складно і в тюрмі і в
армії і будь-де. Так що трохи поваги до себе. Навіть не так. Повага до себе повинна бути максимальною. І пріоритетною. А потім все
інше. І тоді наших людей будуть поважати всюди. Поляки навіть не сумніваються в собі. Вони прямо кажуть, якщо б росія ввела
війська до польщі то ми б їх вибили одразу. І олігархів вони також викидають швидко. Взяти того ж Новака котрого вигнали з сейму
за годинник ціною в 5000€. А в нас взяли його на роботу. А ми все дивимось і думаємо хто краще надя чи юля. Але думаю що колись
таки ми скинемо ці окови і будемо жити так яки того заслуговуємо. А поки ми живемо так як того заслуговуємо))
Бла-бла-бла...
Все одно ви нічим не відрізняєтеся від того бидла, про яке ви тут так розпиналися ;)
Якщо б не відрізнявся то цього б не писав. А ви??))
То у вас комплекси. Хочете показати себе кращим і вищим від інших заробітчан. А насправді такий самий, як і вони ;)
"Підготовка до подальшої окупації України йде повним ходом", - Гай
Противник не тільки веде нас до соціально-політичної дестабілізації, але й через своїх афілійованих чиновників і політиків, намагається зруйнувати наші оборонні можливості і знизити можливості мобілізації.
Про це у своєму блозі пише волонтер і журналіст Мирослав Гай, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:
"Жителю Севастополя дали 2 года колонии за комментарий в соцсети про "украинский Крым"... В Украине освободили и дали свободу передвижения террористу Лусварги... В РФ диктаторские репрессии разворачиваются полным ходом, в соответствии с логикой развития фашиствующего милитаристского общества.
В Украине наплевательское отношение к вопросам национальной безопасности - примеров множество: Склады в Балаклее, Калиновке, контрабанда, убийства целого десятка полковников из разных силовых ведомств, работа пророссийских каналов, легальный допуск российских граждан, даже воров в законе, бандитов и террористов через границу, поездом и автобусами.
У СБУ тонны доказательств на церковь Московского Патриархата в содействии терроризму, провозе оружия и укрывательству боевиков, но ходу делам не дают из-за влияния сторонних сил.
При этом регулярно режут и стреляют атошников и патриотов.
Война уже давно идет в тылу. Как только РФ сможет подготовить социальную почву, развить агентуру, способы пропаганды и политического влияния для поддержания своей агрессии в центральной Украине - они введут войска дальше.
Работа по подготовке дальнейшей оккупации идет полным ходом. Всех, кто этому противостоит - стараются устранить, вплоть до убийства.
Покупайте оружие - единственный на сегодня адекватный совет.
В ходе сложившийся ситуации, программа Генерального Штаба по созданию резерва и Территориальной обороны выглядят более чем адекватными и разумными, но они уже столкнулись с препятствием внутри политических кругов и министерств.
Противник не только ведет нас к социально-политической дестабилизации, но через своих афилированных чиновников и политиков, старается разрушить наши оборонные возможности и снизить возможности мобилизации.
Это при том, что РФ наоборот, наращивает технику, ЛС, инфраструктуру и свои возможности к наступлению. Ситуация угрожающая."
Петрович
21.05.2018, 22:53
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] g?_nc_cat=0&oh=ab2649cbe974a9adf4dfdd4cf32dc54a&oe=5B93CFFA
Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"
ПЛАН
заходів для відзначення 367-річчя Берестецької битви
8-10 червня 2018 р.:
8 червня (п’ятниця):
– Богослужіння та панахида в Георгіївській церкві (9.00 -12.30 год.).
9 червня (субота):
- Панахида на козацькому цвинтарі в урочищі Монастирщина в с.Острів. (12.00 – 12.30).
10 червня (неділя):
– Патріарше богослужіння та Вселенська панахида за спокій душ загиблих українських козаків і новітніх українських героїв, які полягли за незалежність України, в Георгіївській церкві, очолювана Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. (9.00 – 12.30).
– Після божественної літургії відбудеться урочиста хода і покладання квітів до пам’ятника Героям Берестецької битви. (12.30 – 13.00).
– мітинг, сцена заповідника (13.10 – 14.10);
– заходи організовані козацькими громадськими організаціями Волині та Рівненщини на території заповідника, в імпровізованому козацькому таборі:
– Волинською обласною організацією "Козацьке стрілецьке братство".
"Українське вільне козацтво ім. С. Наливайка", та ін.(15.00 ).
Можливі зміни.
джерело-[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Korpahec
22.05.2018, 00:56
"Дограємося як в Криму... В Азовському морі - початок російського вторгнення", - дипломат
Є ознаки того, що Росія почала анексію Азову, котрий за двосторонньою угодою з Україною був вилучений зі складу міжнародних вод, як спільна водойма обох держав, з їх виключними економічними інтересами.
Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією голови Наглядової ради фонду «Майдан закордонних справ» Андрія Клименко, щодо останніх подій в акваторії Азовського моря.
"В Азовському морі - початок російського вторгнення. Потрібні не вичікування, а державницька позиція, адекватна відповідь та кризове реагування... А то дограємося як в Криму...
1. Припис про заборону входу до району Азовського моря поблизу Бердянська у зв'язку із стрільбами ЧФ РФ з'явився ввечері 18.05.18 приблизно о 21:16 за київським часом. Затримання суден, що прямували до/з Бердянску та Маріуполю почались 19.05 та продовжуються досі. Ніякої публічної реакції ні головнокомандувача, ні прикордонників, ні дипломатичного відомства, ні МОУ - досі немає.
2. Військові кораблі та катери РФ, використовуючи угоду від 2003 пройдуть куди хочуть, формально використовуючи право мирного проходу. Якщо з нашого боку не буде посиленого патрулювання, демонстрації намірів витіснення російських катерів (благо досвід часів СРСР є), різкого звернення до РФ та світового співтовариства - це може бути початком анексії Приазов'я. Тим часом на протилежному березі, в Єйську, розпочалися навчання.
3. Поки діє Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки - немає ніякої 12-мильної зони та державного кордону.
4. Треба негайно денонсувати договір 2003 та ганебні угоди 1993 по рибальству - за ними росіяне можуть вести "дослідження рибних запасів" у 100 м. від берегу Геніческа та Бердянську).
Треба негайно оголошувати в Азові територіальне море, внутрішні води та виключну морську економічну зону.
5. Але головне - це нарощування сил ВМС, ЗСУ, ДПСУ й готовність цих сил до протистояння з силами РФ. Потрібно негайно створювати кризовий штаб.
6. Не можна виключати, що ця демонстрація ворога в Азовському морі - це відволікання уваги від інших напрямків... Тобто не можна залишати поза увагою будь-яку ділянку узбережжя - від Вілкова починаючи".
Квітами багата Україна-мати:
Маки червоніють -
Вогники ясніють.
А волошки в житі -
Синьоокі квіти.
Світять чорнобривці -
Тільки подивіться!
.Степом пахнуть кашки
Й зірочки-ромашки.
Он дзвенять дзвіночки
В літньому садочку.
Мальви біля хати
Будуть вас вітати.
Диво-цвіт - то сонях,
Сонце у долонях.
Бережуть державу
Соняшники й мальви.
Пісня солов'їна
Славить Україну.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Краса неймовірна:
У столичному ботсаду зацвіли катальпи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У дерев велике кругле листя, яке нагадує вуха слона та красиві ніжні квіти з чудовим ніжним ароматом.
В Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України в Києві зацвіли катальпи...
Катальпи – це дерева із листям, яке нагадує вуха слона.
Зазначається, що катальпи – це теплолюбні дерева, поширені у теплих та субтропічних регіонах Північної Америки, Карибів, Східної Азії.
Однак ці дерева чудово прижились у Києві.
Вітаємо із Днем Конституції:
Над окупованим Донецьком пролетів прапор України
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Патріоти запустили прапор з Пісок - він пролетів через північно-західну частину міста.
Над тимчасово непідконтрольним українському уряду Донецькому сьогодні, 28 червня, на честь Дня Конституції України був запущений український прапор. Про це повідомляють донеччани в соціальних мережах, інформують Патріоти України.
Прапор був запущений патріотами України з підконтрольних уряду територій. Прапор підняли на повітряних кульках жовтого і блакитного кольорів
"Бонапарт визвольних змагань", котрого "з'їли" "українські гниди":
У Києві встановлять пам’ятник Петру Болбочану
Російсько-більшовицькі окупанти настільки боялися видатного полководця, що доколи він був живий, не мали впевненості, що ствердяться в Україні. Але допомогли безпорадні лідери Директорії, котрі боялися популярності 35-річного військового генія
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Києві на вулиці Січових Стрільців в однойменному сквері встановлять пам’ятник командувачу Запорізького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану. Урочисте відкриття заплановане на 5 жовтня – річницю від дня народження героя визвольних змагань 1917-21 років.
Нагадаємо, початок непересічної слави "українського Бонапарта" поклала блискуча операція по звільненню Крима від переважаючих за чисельністю російсько-більшовицьких військ у квітні 1918 року.
Громадська спілка "Музичний батальйон" домоглася дозволу встановити у Києві у сквері Петра Болбочана (вулиця Січових Стрільців, 86) пам'ятник командувачу Запорізького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану.
Саме погруддя вже відлите у бронзі, районні чиновники обіцяють прийняти пам'ятник на баланс. Ініціатори збирають кошти на сам процес встановлення і різні додаткові заходи.
Реквізити:
Громадська спілка "Творче патріотичне об'єднання "МУЗБАТ",
пот/рах. UA48 320649 00000 2600 5052 754346 в ФIЛIЯ "РОЗРАХ.ЦЕНТР";
АТ КБ "Привабанк" м. Київ, МФО 320649, код за ЄДРПОУ 40326682
Картка "Приватбанку", прив'язана до рахунку: 4246 0010 0064 5816
Прохання зазначати в платежі: "Благодійний внесок на пам'ятник П. Болбочану"
Довідка
З початком Української революції 1917-1921 рр. Петро Болбочан займався організацією українських військових частин.
Солдати Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли головну роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів.
4.9.1938 - створено Українську Національну Оборону («Карпатська Січ»), яку очолив Степан Росоха.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
5.9.1870 - народився Володимир Сікевич, генерал-хорунжий
Армії Української Народної Республіки.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Бойові друзі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Василь Стус помер у таборі СРСР 35 років тому: Чому його "справа" не дає спокою історикам
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Рівно 35 років тому, в ніч на 4 вересня 1985 року, український поет, дисидент Василь Стус помер у радянському таборі в Пермському краї Росії, передають Патріоти України.
За кілька днів до цього, 28 серпня, українця відправили в карцер за те, що читаючи книгу в камері, він нібито сперся ліктем на нари. На знак протесту Стус оголосив безстрокове сухе голодування. Загинув поет, за офіційною версією, від зупинки серця, за неофіційною, – від переохолодження.
Василь Стус почав писати вірші під час навчання в Донецькому педінституті та служби в армії. Його перша поезія з'явилася 1959 року в "Літературній Україні".
У вересні 1965 року Стус взяв участь в акції протесту біля кінотеатру "Україна" в Києві. Він та Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Юрій Бадзьо закликали суспільство засудити арешти української інтелігенції. За участь у цій акції його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ.
Незважаючи на схвальні рецензії, жодна з двох перших збірок поета ("Круговерть" та "Зимові дерева") не були надруковані.
У січні 1972 року Василь Стус був вперше заарештований. Близько 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі, потім відбував покарання в таборах Мордовії і Магадана.
Вірші, які Стус писав у таборах, у нього відбирали і знищували, лише деякі з них збереглися в листах до дружини. Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до Гельсінської правозахисної спілки.
Здоров'я Стуса було підірвано, але незважаючи на це він працював робітником на фабриках і заводах. У травні 1980 року поет був заарештований вдруге, причому був визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
Суд над Василем Стусом проходив за закритими дверима. У порушення процедури його було позбавлено останнього слова і видалено із залу суду; вирок було зачитано в його відсутності: 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
У таборі "Перм-36" Стус продовжував писати і перекладати. У 1983 році адміністрація табору заборонила йому надсилати вірші та переклади в листах рідним.
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року був кинутий до камери-одиночки.
28 серпня 1985 року Стуса відправили в карцер за те, що нібито він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням сусідів за камерою, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
У ніч на 4 вересня 1985 року Василя Стус помер, за офіційною версією, від зупинки серця, за неофіційною, – від переохолодження. Його було поховано на табірному цвинтарі, але 1989 року разом з побратимами – Юрієм Литвином і Олексієм Тихим – було перепоховано на Байковому кладовищі в Києві.
В останні роки справа Василя Стуса ожила знову. Так, частково приводом для цього стала книга Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірник документів з архіву колишнього КДБ УРСР", що вийшла в 2019 році.
Видання стало резонансним – вперше книга під однією обкладинкою містила таку кількість документів з колишнього архіву КДБ – протоколи судових засідань, обшуків, допитів. Також до неї включено покази свідків, спогади друзів та листи поета з в'язниці.
Як відомо, 1990 року Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР і Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду УРСР Василь Стус був посмертно реабілітований. 2005 року Стусу було посмертно присвоєно звання Герой України.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Гірким був хліб в чужому краю,
Наїлась я його колись,
Тому не з розповідей знаю,
Як заробітки ті дались.
На чужину, не знавши мови,
Пішла ледь вгамувавши страх,
Тяжкі прийшлось пізнать умови,
Був біль і розпач, просто жах.
Чужа країна, інші люди,
Чужі обличчя навкруги,
А я - ніхто, нас звуть приблуди,
Що загубили береги.
Мов мачуха моя країна,
Дітей розкидала навкруг,
Як непотрібну кураїну,
Що з вітром доганяє плуг.
На цій дорозі знову люди,
Шукають працю за бугром,
Коли вже лад в країні буде?
З достатком, миром та добром..
Л.Пронько ( Ященко) 18.06.20р.
Старе військове кладовище, де поховані вояки УНР та Галицької армії, виявили у Вінниці
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Старожили згадали, що там може бути поховання, лише нещодавно.
У Вінниці дослідники віднайшли старе військове кладовище. Ймовірно, кажуть, там поховані вояки УНР та Галицької армії, військо яких століття тому скосила епідемія тифу, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.
Науковці виявили братську могилу, де були останки семи людей та кілька окремих домовин. Цвинтар знищила радянська влада. На його місці з'явився свинарник.
Десятки років місцина стояла пусткою. Старожили згадали, що там може бути поховання лише тоді, коли поруч почали зводити багатоповерхівку. Історики припускають, що на цій території може бути до двох тисяч могил, але розкопки припинять, допоки не вирішать, що робити з останками.
Нагадаємо, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України опублікував раритетні світлини голови Директорії УНР Симона Петлюри.
Українське диво-село:
Тут нема безробітних і будинків на продаж
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Квітуче село славиться чистотою і страусами.
У Запорізькій області є село, у якому немає жодного безробітного мешканця. Звідси селяни не виїжджають, а село розвивається, розповідається у відеосюжеті, передають Патріоти України 3 вересня 2019 року.
Мова йде про село Роздол. Саме тут майже неможливо знайти будинок, який виставлений на продаж. А якщо і буде такий, то вдвічі дорожчий, ніж у сусідніх селах. Значна частина жителів працюють у сільському господарстві – тут розташовані одні з найбільших яблуневих садів регіону та великі газові холодильники. Як стверджує місцевий фермер Олег Каліман, підприємство працює без кредитування, а лише на холодильники власних коштів було інвестовано на 52 мільйони гривень.
Дитячі садки у селі розраховані на більшу кількість дітей, ніж які вже є у Роздолі – на перспективу. Вулиці тут освічені ліхтарями, а на 900 мешканців села тут три футбольних команди. Детальніше про диво-село у сюжеті:
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
19.9.1945 - загинув Дмитро Негрич «Мороз», командир
«Березівської» сотні УПА.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Як виглядали українці 100 років тому.
Фото поч. ХХ століття
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Збройних Силах України з’явилася перша жінка-бригадний генерал
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Указом Президента України №427/2021 від 24 серпня 2021 року командувачу Медичних сил Збройних Сил України Тетяні Остащенко присвоєно чергове військове звання вищого офіцерського складу – бригадний генерал.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Міністерства оборони України. «Присвоїти військове звання бригадного генерала медичної служби полковнику медичної служби Остащенко Тетяні Миколаївні – командувачу Медичних сил Збройних Сил України», – йдеться в Указі. 30 липня міністр оборони України
Андрій Таран підписав наказ про призначення першої жінки-командувача у Збройних Силах України. Полковник медичної служби Тетяна Остащенко обійняла посаду командувача Медичних сил.
Коментуючи знакове призначення, міністр зауважив, що вже у найближчій перспективі у Збройних Силах з’явиться перша жінка-бригадний генерал. 24 серпня 2021-го року Президент України підписав про це відповідний Указ. Таран також нагадав, що майже чверть загальної чисельності Збройних Сил на сьогодні — це жінки, і їх роль у розвитку війська зростає.
Рівний доступ до посад і військових звань передбачає однаковий рівень відповідальності під час виконання обов’язків військової служби.
Сьогодні, 27 серпня, легендарному актору Богдану Ступці виповнилося б 80 років.
На честь вшанування його пам’яті у Києві відкрили меморіальну дошку на будинку, де він мешкав.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Сьогодні – День пам’яті захисників України
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Свою дочку і сина.
Ну а ще вона доля.
Сивочола матуся.
Від Шевченка Тополя,
І від Ліни - Маруся.
Вона Мавка у Лесі.
Вона звабна і хтива.
Вона в смутку і стресі.
То в сльозах, то щаслива.
#Україна - розкішна.
Із полями й лісами.
#Україна - це вишня
З солов"їв голосами.
З мозолями і потом.
З перевеслом, і житом.
З чорнобривцем під плотом,
Що цвіте кожним літом.
Ну а ще вона - битва
І за землю, й за мову.
Ну а ще вона світла,
І вмивається знову.
Не корона у неї,
А лиш біла хустина.
Спориші і лілеї.
Це моя - #Україна!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
29 серпня 138-та річниця з Дня народин Дмитра Донцова
Його називають "апостолом української ідеї", "батьком українського націоналізму", а твори читають і перечитують українці від Львова до Харкова. Але це – лише відгомін тієї слави і впливу, які Донцов мав за життя.
Таємниця популярності його творів – їхня непроминальна актуальність і незвична відвертість!
Уродженець українського Причорномор‘я Дмитро Донцов добре усвідомив науку наддніпрянця Миколи Міхновського: «головна причина нещасть нашої нації - брак націоналізму серед найширшого її загалу».
У своїх чисельних статтях він говорив про необхідність сильної провідної верстви, яка б, відкинувши демократичні забобони, зуміла зорганізувати і повести за собою народ. Причому повести його не на поклін до Європи чи Московії, а повести до дійсної незалежності! Не буває націоналістів, які ладні рачки плазувати, аби тільки їм дозволили постояти навколішках біля порогу "цивілізованого світу" чи "братської Росії"! "Націоналізм має боротися з трьома "М": З матеріялізмом, з Москвою і з... західноєвропейською мафією, що виступає під псевдонімом "демократії" – так писав Донцов. Писав ніби сьогодні!
Тільки свої сили, своя держава і своя армія – тільки до цього може закликати дійсний націоналіст. Для того, хто справді розуміє інтереси України, набагато важливіша обороноздатність країни і добробут громадян, ніж калинові гаї та популяризація старожитностей. Зараз це очевидно, як ніколи.
Донцов заклав філософські підвалини нового суспільного ладу: націоналізм, вірність християнській релігії, традиції. Але під традиціями Донцов розумів, знов-таки, не вишиванки і рушники, а, перш за все, спадковість княжої та козацької слави, здобутки національного духу і культури. Ніколи Донцов не хворів отим "галичанством", яке часто закидають українським націоналістам на яке, на жаль, деякі націоналісти дійсно хворіють. Донцов, як ніхто, був далекий від того, щоб прагнути замкнутися у прикарпатському закапелку, тихо ненавидячи московитів. Навпаки, він обстоював ідею створення Великої Української Держави, яка не оббиватиме чужинецьких порогів , бо Україну можуть підняти тільки українці. І чим скоріше ми це зрозуміємо, тим краще!
А найголовніше - мусимо бути людьми Донцовського типу.
Людьми Ідеї і Чину.
Плекати Мудрість, Мужність і Шляхетність. Бо мудрого - не обдурити, мужнього - не залякати, а шляхетного - не підкупити
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
...Володимир Назар
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків...
Козацькому роду нема переводу,
Козаки в колисках виростають знов.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року у концтаборі на Уралі помер Василь Стус.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Так тонко-тонко сни мене вели
повз кучугури й урвища — додому,
туди, назустріч горю молодому,
де в кілька вод мої жалі текли
устами матері, дружини й сина.
Знялась моя жалоба до небес,
бо замість дому був дубовий хрест
так грубо струганий. І в ту хвилину
я був збагнув: ховається життя
за смерті паравани ажурові,
що, люблячи, ми з люблячого крові
річками точимо. Аби знаття,
я б свого серця не віддав нікому
і не стирав би марне постоли.
Так тонко-тонко сни мене вели
повз кучугури й урвища — додому
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи][/
9 вересня 1769 року народився Іван Петрович Котляревський — український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Він увійшов в історію української культури як зачинатель нової української літератури.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Igor1031
19.05.2022, 10:23
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
sat-prof
24.05.2022, 15:00
Все не зовсім так, як нам розказують. Чия кpoв текла в жилax козаків-характерників?
Українські козаки завжди були явищем містичним, таємничим, дивовижним: ну хто ще йшов у бій до поясу оголеним, лавиною кидався на ворогів і знищував їх вщент, ліз в саме пекло аби визволити побратимів, майстрував чудернацькі речі (на кшталт підводних човнів), які допомагали застати ворогів зненацька і здобути блискучу перемогу… І цей перелік можна продовжувати.
Але в усіх древніх славетних військ була ще одна таємна зброя: чаклуни, маги… одним словом, люди з надприродними здібностями. Їх вміння використовувались повсякчас, принаймні згадки про це можна знайти в літературних творах та деяких історичних трактатах. Не були виключенням і українські козаки. Чули про таких собі характерників? Так от ці дивовижні воїни залишили чималий слід в українській історії. Кажуть їх сам дідько боявся. Навіть стихія підкорялась їх твердому характеру!
Але давайте повернемось до витоків, розберемось в історії. Звідки взагалі виникло таке поняття, як “козак-характерник”? Вважається, що все почалось з великого переселення арійських племен. Подорожуючи на схід, вони залишили по собі цінні ведичні знання, які через багато століть перейняли характерники.
Насправді сьогодні залишилось дуже мало інформації про цих людей. Попри те, що за часів радянської влади слово “характерник” намагались виключити з українського лексикону, створюючи йому погану славу, не варто забувати, що це, перш за все, були мужні воїни з надзвичайними здібностями, які все ж таки воювали за Україну…
yyyyyhhh
07.06.2022, 09:45
Президент Володимир Зеленський наголошує, що ЗСУ не здають позиції в Сєвєродонецьку, і на 103-й день війни Донбас «стоїть міцно».
«Наші герої не здають позиції в Сєвєродонецьку. В місті продовжуються запеклі вуличні бої.
Лисичанськ, Слов’янськ, Бахмут, Святогір’я, Авдіївка, Курахове та інші напрямки російських ударів – це сьогодні найгарячіші точки протистояння.
yyyyyhhh
09.06.2022, 10:24
8 червня російські війська обстріляли Харків. Внаслідок удару в Новобаварському районі міста сталися пожежі, внаслідок яких загинуло двоє людей, чотири особи отримали травми.
«Внаслідок ворожих обстрілів близько 23:00 пожежі сталися у будинках кафе, продовольчого магазину та шкільній бібліотеці у Новобаварському районі Харкова. Загальна площа пожеж склала близько 500 кв. Часткові пошкодження зазнала будівля школи.
Для ліквідації пожежі було задіяно 9 одиниць пожежно-рятувальної техніки та 50 рятувальників.
О 03:10 усі пожежі було ліквідовано.
За попередніми даними 2 особи загинули, ще 4 особи отримали травми. Інформація уточнюється.
Усього за добу з 8 по 9 червня рятувальники Харківського гарнізону ДСНС виїжджали на ліквідацію 27 пожеж, з них 16 пожеж викликали обстріли», - повідомляє управління ДСНС України в Харківській області.
Igor1031
09.06.2022, 11:06
Кому ще москалі, кацапи і рашисти файні?
І все ж, читаючи в стрічці десятки чи не сотні запитань в нікуди «як вони так могли», напишу: могли. Це було цілком собі передбачувано. Це наша проблема - нездатність памятати. Інколи вона видається нам чеснотою, ми думаємо, що це - зданість прощати. Тільки це - не прощення. Це ахіллесова пята нашого народу, понад 300-літній стокгольмський синдром, який щоразу змушує нас забувати усе зло, закривати очі у вірі, що так його не існує.
Ми забуваємо.
Ми злимось на тих, хто памятає і часто принижуємо їх у своїй злості.
1708 рік - московити вирізали абсолютно всіх жителів міста Батурин, включно з дітьми, 10-15 тисяч жертв за один день. Просто тому, що місто було столицею Мазепи.
Лютий 1918 року, війська під командуванням Муравйова взяли Київ і масово винищують його населення. Понад 5-10 тисяч загиблих. «Дума запросила перемирие, в ответ я приказал душить их газами».
Січень 1919. Червона армія Щорса під Києвом. Директорія здає столицю без бою, урочисто впускає Щорса. Щорс - комендант Києва. Попри це, Щорс занурює місто в хаос та насилля. Доходить до того, що з посади коменданта Києва його вже у лютому знімають самі ж більшовики, щоб зупинити безчинства в місті. Потім самі ж більшовики застрілять Щорса. А ми поставимо йому памятник в Києві, який щосили будемо захищати від декомунізаціі. Хоча це те ж саме, якби в Києві стояв памятник міхаілу «гіві» толстих, наприклад.
1920-ті - масові репресії проти українського села.
1932-1933 - Голодомор, про який ми почнемо по-справжньому згадувати лише з президентством Ющенка. При цьому, про нього та його винуватців більше воліють памятати люди на заході країни, де голодомору не було, ніж нащадки тих, хто його пережив. Але рефлекси та ритуали щодо шанобливого ставлення до хліба лишаться надовго.
1937 - Розстріляне відродження. Коли Голодомор був винищенням українського села, колиски українського народу, 1937 - винищення української культури, після якого ми надовго втратили міську культуру, а самі міста русифікувалися. Саме тому ви тепер говорите російською і кажете «ето наш родной язик тоже, ми нє аддадім єго расії». Хоча як ви можете не віддати те, що вам і так не належить? За деякими даними, переслідувань зазнали близько 30 тисяч осіб. Знищено цілі галузі та мистецькі течії. В тому числі, через безпосереднє знищення людей. А потім ви скажете «в украінской літєратурє нєт нічєго інтєрєсного, сплошноє нитьйо».
Червень 1941, Львів. Росіяни, панічно втікаючи від армії гітлера, розстрілюють близько тисячі людей, що утримувались в тюрмі на Лонцького. Німці виносять тіла загиблих, містяни їх оплакують. Після цього ви скажете «прєдатєлі, как оні посмєлі воєвать протів рускіх в дівізії Галічіна?».
Далі - ГУЛАГ та повішений Івасюк. Але натомість ви напишите на стіні київського будинку «цой жив!».
1995 рік. Грозний. Вщент розбомблене місто. Росіянами вбито близько 35000 мирних жителів, із них близько 5000 - діти.
11 грудня 1999 року росіяни виставляють УСІМ мешканцям Грозного ультиматум покинути місто, інакше вони вважатимуться терористами та будуть знищені. Станом на 23 грудня 2001 року на території Чечні діє понад 800 фільтраційних таборів/пунктів.
2014 рік. Україна. Ми масово відвідуємо концерти російських артистів, репостимо дудя, селфимось на Червоній площі, працюємо в компанії артємія лєбєдєва, співаємо на корпоративах газпрому, вважаємо російських журналістів професійніше українських, в містах ми зневажаємо українську мову, ми поводимось так, наче росіяни нам брати, а вони називають нас потєшнимі хохлами, бо росіяни мають хорошу память.
2022 рік. Буча. Краматорськ….
Давайте не забудемо хоча б їх.
☑️Примітка: усі «ми» та «ви» в цьому тексті, звісно ж, не стосуються тебе, дорогий читачу, ти не такий, ти хороший, а це все просто художній прийом.
Автор - Сергій Боричевський
На фото я, втомлена
yyyyyhhh
09.06.2022, 13:15
За добу 8 червня ЗСУ знищили 200 окупантів, 5 танків та 3 безпілотники.
Пропонуємо до вашої уваги зведення загальних бойових втрат росії з 24.02 по 09.06.
особового складу *– близько 31 700 (+200) осіб ліквідовано,
танків ‒ 1 398 (+5) од,
бойових броньованих машин ‒ 3 438 (+9) од,
артилерійських систем – 711 (+8) од,
РСЗВ – 213 (+0) од,
засобів ППО – 96 (+0) од,
літаків – 212 (+0) од,
гелікоптерів – 178 (+0) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 562 (+3) од,
крилатих ракет – 125 (+0) од,
кораблів/катерів – 13 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн – 2 421 (+15) од,
спеціальної техніки – 53 (+0).
yyyyyhhh
13.06.2022, 14:11
Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк розповів про те, скільки зброї Україні потрібно отримати від західних партнерів для перемоги у війні з росією.
«Буду прямолінійним. Нам потрібен паритет у важкій зброї. А саме: 1000 гаубиць 155 мм, 300 РСЗВ, 500 танків, 2000 одиниць бронетехніки та 1000 дронів».
«15 червня у Брюсселі відбудеться зустріч міністрів оборони. Чекаємо на рішення», - сказав Подоляк.
vBulletin версії 3.8.4, © 2000-2026, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010