Показати повну версію : Релігійні свята і традиції
Релігійні свята і традиції
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вітаю всіх з Старим Новим Роком!!!
14 січня День святителя Василя Великого .....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Святитель Василь Великий народився близько 330 року в місті Кесарії Каппадокійської (Мала Азія) в благочестивій християнській сім'ї Василя та Емілії. Батько святителя був адвокатом і викладачем риторики. Початкову освіту Василь отримав під керівництвом своїх батьків і бабки Мокрини, високоосвіченої християнки. Після смерті батька й бабки Василь вирушив для подальшої освіти в Константинополь, а потім до Афін, де досконало вивчив різноманітні науки - риторику і філософію, астрономію і математику, фізику і медицину. Приблизно в 357 році Василь повернувся до Кесарії, де деякий час викладав риторику. В Антіохії, в 362 році він був присвячений в сан диякона єпископом Мелетієм, а в 364 році присвячений в сан пресвітера єпископом Кесарійським Євсевієм. Виконуючи своє служіння, святитель Василь ревно проповідував і невпинно дбав про потреби своєї пастви, завдяки чому здобув високу повагу і велику любов. Незабаром (370) святитель Василь був обраний Собором єпископів на Кесарійськую кафедру. У тяжкий для Церкви час він проявив себе як полум'яний захисник православної віри, захищаючи її від єресей своїми словами і посланнями. Особливо слід відзначити три його книжки проти аріанського лжеучителя Евномія, в яких святитель Василій Великий вчив про Божество Святого Духа і єдність Його природи з Отцем і Сином. За своє коротке життя святитель Василь залишив нащадкам безліч богословських праць: дев'ять бесід на Шестоднев, 16 бесід на різні псалми, п'ять книг на захист православного вчення про Святу Трійцю; 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів; правила чернечі; статут подвижницьку; дві книги про Хрещення; книгу про Святого Духа; кілька проповідей та 366 листів різним особам. Святитель Василь Великий, поряд із святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у російського віруючого народу. Частка мощей святителя Василя і понині перебуває в Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя Василя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його - у вівтарі храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.
18 січня - "Голодна кутя" або Другий Свят-вечір...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ось і добігають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреща - 18 січня за новим стилем - святкуємо «Голодну кутю» або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.
По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:
Тікай, кутя, із покуття,
а узвар — іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
а «дідух» — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
Збереглося коротке, але цікаве оповідання про те, як колись запорожці проганяли кутю в себе на Січі. Оповідання це записав етнограф Яків Новицький в році 1876, у селі Кам'янка на Дніпрових порогах, від лоцмана Йосипа Омельченка: «Було, як повечеряють запорожці на голодну кутю, та вийдуть з рушницями проганяти кутю, то піднімуть таку стрілянину, мов наче й справді війна йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть, було, до Дніпра і пушки за собою везуть. Як тілько попи начнуть хрест вмачати в воду, то вони й палять з пушок. Ще я добре знаю, як в двадцятих годах в Камянці з пушок кутю проганяли, бо тоді були й попи ще з запорожців».
В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — «безсмертником» або сухими васильками — «щоб Бог милував від злої напасти».
Богоявлення Господнє - Водохреще...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Богоявлення Господнє - Водохреще..
Водохреще - це третє найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят.
Церква розглядає Хрещення Господнє як "свято просвіти" народів, оскільки за її вченням, саме з Хрещення Ісус розпочав проповідь євангельської істини. Християнський світ відзначає свято Водохреща 19 січня. Його ще називають Йорданом - від назви ріки Йордан у Палестині - народна назва християнського обряду освячення води. Його здійснюють на згадку про хрещення Ісуса Христа в Йордані, описаному в Євангеліях. Свято має й іншу назву - Богоявлення, яка походить від того, що, згідно з біблейськими оповіданнями, під час хрещення Ісуса на нього зійшов із небес Дух Святий у вигляді голуба, і голос почувся із неба: "Це Син Мій Улюблений, що його Я вподобав!". Освячена на Йордань вода символізує святу йорданську воду і має у віруючих особливе призначення.
19 січня - Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. А ще сьогодні усі віряни обох релігійних конфесій проводять день у пості, а потім зберуться за столом на святій вечері.
Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.
В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.
Напередодні Водохрещі святкується "Голодна кутя", або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять - постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви - смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху - хлібину, "щоб хліб родився".
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест ("йордан") і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несли запалені "трійці" — три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.
Прикмети :
- на Водохрещi день ясний - хліба будуть чисті, а якщо похмурий - буде у хлібі повно "сажки";
і - де лапатий сніг - на врожай.
До Водохрещ жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо "там чорти сидять і можуть вчепитися". Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними.
Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Водохреща в ополонці: як зцілитися, а не простудитися. Поради лікарів та "моржів"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Коли тепло на душі, крижаного холоду тіло не боїться. Українці масово готуються подолати страх холоду для того, аби очиститися традиційним водохресним зануренням.
Охочих пірнути в цілющу «йорданську» воду не зупиняє пронизливий вітер. Та напередодні Водохреща лікарі намагаються попередити всіх – захиститися від злих духів таким способом можуть тільки здорові люди, зауважують fakty.ictv.ua.
Та радять готуватися до святкової шокової терапії протягом усього року – пройти обстеження та переконатися, що судини, ендокринна система, серце і нирки в повному порядку. Дітям, вагітним і літнім людям краще утриматися від цього обряду та прийняти контрастний душ удома.
«Перед тим, як занурюватися в ополонку, потрібно трішки зігрітися. Порухатися, пробігтися. Одяг, в який людина буде переодягатися, повинен бути просторим з невеликою кількістю ґудзиків, щоб людина, витерши тіло рушником, швидко одягнулася. Рекомендуємо щось під ноги покласти, взяти килимок», - каже лікар-алерголог вищої категорії, лікар-імунолог Наталія Каргальська.
Анатолій Закурдаєв готується до Водохреща щороку. Перші занурення робить ще восени – за всіма правилами. Тож чоловік намагається оздоровитися, бо він працює на шкідливому виробництві. Процедура, твердить він, дає йому нові сили. Але без термоса з гарячим чаєм, попередньої розминки та відповідного настрою до холодної води чоловік і близько не підходить.
«Кожен дотримується певної точки зору - алкоголь виключено! Для розігріву найкраще фізичні вправи. Не обов'язково такі, щоб спітніти, просто легкі рухи, щоб в тонус увійти диханням. Оздоровлення, воно реально наступає», - каже мешканець Запоріжжя Анатолій Закурдаєв.
Відчути диво на собі можна в будь-якій водоймі. У місцях ж, де люди масово пірнатимуть на Водохреще, встановили намети для перевдягання та дерев'яні настили для проходу до води. На березі сміливців, які вирішать дотримуватися давніх традицій, зустрічатимуть медики і рятувальники. Адже Йордан має залишити в душах вірян лише приємні спогади та наповнити силою.
20 січня - Собор святого Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Цього дня Церква Свята (східного обряду) відзначає Собор святого Івана Хрестителя.
На наступний день святого Богоявлення Собор чесного і славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана від початку Церква прийняла святкувати. Годилося-бо вшанувати святкуванням того, хто послужив божественного Хрещення таїнству, поклавши свою руку на голову Владики. Зразу-бо після хрещення Господнього Хреститель вшановується і піснями славиться соборно. Собор-бо говоримо, коли збираються люди в церкву на спів і славословлення Боже, на честь і похвалу вшанованого святом великого Івана Предтечі і Хрестителя. Такий же собор, який по всіх, що у вселенній, церквах відбувався і нині відбувається. Проте в особливий спосіб — у храмах, створених в ім'я Хрестителя, так, як колись у храмі його при Йордані, де ж Христа хрестив, і в Севастії, де ж Ірод його посік, і в Антіохії, де ж руку його праву святий євангелист Лука заніс, і в Царгороді, куди ту святу руку з Антіохії принесено і де найбільше собор той прославився, бо принесено руку в саме навечір'я святого Богоявлення, коли святиться вода. І вважалося тоді, що сам Хреститель прибув невидимо на освячення води.
Була ж радість велика царям і всьому народові, і з великим торжеством Собор Хрестителя після Богоявлення дня відзначали. Відзначаємо і ми радістю духовною Собор святого цього великого Івана, Предтечі і Хрестителя, молячись до нього, ) щоб молив за нас Владику Христа, щоб були ми зібрані в Церкві торжествуючих, у храмі нерукотворному, вічному, на Небесах. І щоб там святкуючих голос було чути, і щоб святкувати разом Богоявлення вічне, наповнюючись з ним баченням Лиця Божого, Який явленням Себе святим Своїм показується. І славити зі всіма небесними ликами Отця, і Сина, і Святого Духа навіки. Амінь.
7 лютого – день пам’яті святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
За свої богословські твори святитель Григорій одержав від Церкви почесне звання Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою у найглибші таємниці віри та висловлювати незбагненні її істини з прозорою ясністю і строгою точністю Церква в одній з молитов називає його «найвищим розумом». Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані згодом для святкових співів.
12 лютого - Собор трьох святителів: Василя Великого, Іоана Златоуста, Григорія Богослова ....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Свято цих трьох святителів відзначають в один день із 1706 року, після того, як вони явились єпископу Євхаітському Іоану і наказали залишити даремну суперечку про переваги котрогось із них над іншими, оскільки всі вони творили на благо Церкви.
15 лютого - Стрітення Господнє: в цей день освячують воду і свічки та слідкують за погодою.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Стрітення – свято сорокового дня від народження Ісуса Христа. Це свято принесення Святою Дівою Марією сина до Єрусалимського Храму.
У народі Стрітення здавна символізує зустріч зими з весною. З цим святом пов'язано багато прикмет, за якими можна буде судити про хід цілого року.
Для віруючих обов'язковим у цей день є похід до церкви за свічкою-оберегом і свяченою водою. Свічка весь рік буде оберегом дому від вогню і блискавки, а вода буде мати цілющі властивості.
У народі цей день сприймається як зустріч зими з весною: "зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє".
Про цей день у народі живе й досі красива легенда.
У ній розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються – кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає – Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає – навпаки.
Завтра 7 квітня - православні християни святкуватимуть Благовіщення.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне із 12 головних свят у православному календарі. Цього дня Діві Марії з'явився архангел Гавриїл і сповістив їй про народження Ісуса Христа – сина Божого і Спасителя світу.
Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну.
На Благовіщення дівчата біля церкви танцюють перший весняний хоровід - "кривий танець". Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою.
Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть». Вважається, що від Введення до Благовіщення треба дати землі відпочити. У це свято особливо грішно працювати на землі. На Благовіщення Господь «благословить усяке дихання», і після цього дня можна розпочинати роботи в полі, все буде добре рости, квітнути й колоситися.
Народні прикмети:
Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
Якщо 7 квітня ще лежить на дахах сніг, то і на 1, і на 6 травня він у полі буде.
Який цей день - такий і кінець місяця.
Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень - середня, якщо ясно ввечері - пізня.
Якщо 7 квітня сонце світить до обіду, а потім ховається за хмари, кукурудза буде рання, коли ж навпаки: визирає з-за хмар тільки після обіду, то кукурудза буде пізня. Якщо ж того дня взагалі буде хмарно, негода, то кукурудза не вродить.
Ніч проти Благовіщення. Якщо вона тепла, то весна буде дружна; якщо за ніч мокрий рушник висохне надворі - рік буде врожайний, якщо наполовину висохне - на середній урожай, а якщо залишиться мокрим чи замерзне - буде мокре літо.
Якщо на Благовіщення дуже тепло, то на Великдень буде холодно.
Благовіщення без ластівок - холодна весна.
Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно.
На Благовіщення гарна погода - гарний врожай.
Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Якщо на Благовіщення летить сніг - літо неврожайне.
Якщо на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6.05) віл напасеться.
13 квітня православні християни святкують Вербну неділю (Вхід Господній в Єрусалим)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вербна неділя - одне з найулюбленіших свят християн. Адже цей день знаменує вхід Господній в Єрусалим. Свято відзначається на шостому тижні Великого посту, а після нього - розпочнеться Страсний тиждень.
Чистий четвер ....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] g ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти». Робилося це з спеціяльним закликанням:
«Смерте, смерте, іди на ліси,
іди на безвість, іди на моря.
І ти, морозе, великий і лисий,
не приходь до нас із своєї комори.
Смерть з морозом танцювала,
танцювала і співала,
і за море почвалала!»
Страсна п’ятниця – що робити в цей день....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Страсна п'ятниця – найсумніший і дуже строгий день Страсного тижня. Дізнайтеся, що, відповідно до звичаїв, в цей день робити можна, а що робити забороняється.
Це єдиний день в році, коли не правиться Служба Божа, є лише Вечірня з винесенням Плащаниці. Її виносять у другій половині дня. Іде тричі обхід довкола церкви з Плащаницею, яку несуть за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу Плащаницю кладуть на приготований стіл посередині церкви. Віруючі приступають до Св. Плащаниці і побожно її цілують. Божий гріб прикрашають квітами і лампадками, за ним ставлять хрест без Розп'яття з полотном.
Як відпочиватимемо на Великдень та травневі свята.
Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус, коли його зняли з Хреста. Після Воскресіння на полотні залишився відбиток Його Образу, який утворився, як дослідили учені, шляхом великого випромінювання.
По всіх церквах у Страсну п'ятницю замовкають дзвони. На Галичині у дзвіниці чіпляють грубу дерев'яну дошку, і замість дзвонів дзвонар двома дерев'яними молотками «виклепує» по цій дошці, сповіщаючи людей про службу Божу.
Що їсти?
Віруючі люди в цей день нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви, що відбувається після полудня.
Чистий четвер 2014: як провести цей день.
Повернувшись і з церкви, родина, зазвичай, сідає за стіл обідати. Обід у Страсну п'ятницю – пісний, навіть риби їсти в цей день не можна. Здебільшого обходяться городиною: капустою, картоплею, огірками.
Працювати не можна .
Усі приготування до свята Великодня потрібно закінчити в Чистий четвер, щоб у Велику п'ятницю ніщо не відволікало від молитов і служб. Ні шити, ні прясти, ні різати в цей день не можна. Вважається великим гріхом рубати дрова або що-небудь тесати сокирою.
У деяких країнах світу Страсна п'ятниця – вихідний день.
Веселитись не можна.
У Страсну п’ятницю не прийнято співати, гуляти й веселитися. Вважається, що людина, що веселиться у цей день, весь рік проплаче.
Що ми знаємо про Великдень [ОГЛЯД]
З цим днем пов’язані різні народні повір’я:
- Якщо витерпіти спрагу в Страсну п’ятницю, то жоден напій не принесе шкоди цілий рік.
- Буханець хліба, спечений у Страсну п’ятницю, зцілює від усіх хвороб та ніколи не запліснявіє.
- За старих часів жоден із ковалів не мав права кувати цвяхи в Страсну п’ятницю – на згадку про те, для чого були використані цвяхи і молоток у цей день багато століть тому.
- Якщо перевозити бджіл у будь-який день, крім Страсної п’ятниці, – вони неодмінно повиздихають.
- У цю п’ятницю в жодному разі не можна проколювати землю залізом: того, хто це зробить, спіткає біда.
- Якщо випрану білизну вивісити для просушування в Страсну п’ятницю, на ній з’являться плями крові.
20 квітня
Пасха Христова - Великдень....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Людська історія включає в себе незліченну масу найрізноманітніших подій, які так чи інакше впливали на її хід і напрямок її течії. Частина з цих подій з тієї чи іншої причини було зафіксовано нами і передається з покоління в покоління, періодично підштовхуючи нас до тих чи інших процесів переосмислення та переусвідомлення нашої історії, культури і нашого поточного життя.
Зайве нагадувати про те, що в полі нашого зору потрапляють тільки ключові моменти цих подій, значення яких ми намагаємося оцінити кожен по-своєму. Значення події, яка сталася близько пари тисячоліть тому - Воскресіння Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, досі залишається не зовсім усвідомленим серед багатьох з нас. Ми сміливо можемо стверджувати, що в нашої людської мові не вистачить ніяких слів, щоб до самого кінця пояснити цей Безцінний Дар. Не придумано ще людьми таких виразів і словосполучень, почувши які недосвідчена особа раптом би усвідомила масштаби і всю міць того таїнства, яке вчинив для всіх нас наш Небесний Отець. Акт життєствердного порятунку всього людства, буквальне і точне виконання Своїх Божих обітниць, дарування нам перемоги над смертю і гріхом ...
Опису цінності значення Воскресіння Христового для всіх і кожного присвячено безліч праць і монографій Святих Божих людей і вірних свідків, теологів та істориків. Це центральна тема для будь-якого християнина. І проте, доторкаються до розуміння цього лише ті, кому дано згори. Здавалося б, що може бути простіше того опису, який надав нам всім навіть сам Господь у Святому Письмі? І все ж, до цих пір знаходяться ті, які з особливою ретельністю оскаржують правду, як оскаржували їх батьки і діди. Грішному світу не вигідно, щоб широкі маси людей дізналися правду, так як вона звільнить людей від тягаря непокори до їх люблячого Отця і зробить їх життя повним всякого благого достатку та спокою. Не випадково ті, хто доторкнувся до пізнання Божого спасіння, прямують у слід Господа і прагнуть до життя тихого та спокійного. Саме так сталося і ця велика подія. Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Це було не зовсім публічним явищем, а й таємницею це назвати ніяк не можна.
За тиждень до Свого Воскресіння, входячи до Єрусалиму під оглушливе тріумфування безлічі народу, який чекав обіцяного Богом рятівного нового Царя, спасителя і месію, прямуючи в місто не на елітному скакуні, який належить згідно відповідного положення царської особі, а на осляті, Він викликав передчуття жаху ймовірного народного бунтарства з боку єрусалимських первосвящеників і старших, які намагалися зберегти свою хитку єдність і національну ідентичність перед поневолившими їх римлянами. Саме за це вони остаточно і захотіли позбавити Його життя. Від них було Богом заховане, Ким був Христос, Син з роду Давидового. Від усіх нас було приховано. Але по Воскресінні Бог не приховав це від нас. Він з’явився багатьом, чиї свідоцтва і дійшли до наших днів. Він пояснював і відкрив нам Велику Радість. Бог не покинув нас. Його любов не припиниться ніколи. Він відкрився нам у Христі і Духом Святим перебуває в вірних Йому направляючи і даруючи розуміння!
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес! »- Чуємо ми в цей день. Якби люди до кінця усвідомили суть цих слів, їх радості б не було меж. А умиротворення, яке вони б отримали для своєї душі, вистачило б, щоб більше не переживати ні про що, що могло б відібрати у них спокій і впевненість в житті й житті вічному! Для брехні більше б не залишилося місця. Але - всьому свій час.
У висновку можна лише підкреслити, що свято Пасхи Христової, за даними проекту DilovaMova.com, - центральне свято в багатьох національних календарях більшості шанованих країн світу. Приємно, що і в нашій країні цей День закріплений на законодавчому рівні, відзначається згідно наших традицій і нашої національної культури.
Зі святом Вас і Ваші родини!
В 2014 році Пасха Христова - Великдень припадає на 20 квітня.
Сьогодні – Великдень, світлий празник Воскресіння Христового....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Сьогодні християни східного обряду відзначають найбільше свято року – Воскресіння Христове.
Христове Воскресіння відбулося дуже рано в неділю, третього дня після його смерті.
Звідси існує в Церкві дуже давній звичай, який нагадує, що пасхальний піст закінчується в суботу вночі і воскресні торжества починаються опівночі або на світанку.
Великодні торжества розпочинаються обходом довкола церкви під звуки дзвонів.
Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць в неділю вранці до Господнього гробу. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна Утреня. Тут перший раз чуємо радісне:
"Христос воскрес із мертвих смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував"
Під час співу воскресного тропаря священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам двері до неба.
Великдень багатий різноманітними народними звичаями. На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це — "Великий День".
Великодній сніданок розпочинається молитвою. Після молитви батько родини бере свячене яйце і ділить його на стільки частин, скільки присутніх за столом (залишаючи окремо на тарілці і для померлих з родини), зі словами благословення роздає яєчко і промовляє:
— Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Щоб ми змагалися зростати духовно і виховували у такому ж дусі своїх дітей. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. "Христос воскрес!" — "Воістину воскрес!" — відповідають усі присутні за святковим столом.
Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже яйце символізувало зародок нового життя. У християнстві яєчко є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя. Після свяченого яйця всі їдять паску й усе, що приготували на свято.
Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто залишають на могилках трохи свяченого.
У цей день священик з церковним братством ходить по кладовищі і відправляє над могилами померлих родичів, кропить свяченою водою зі словами: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". У такий спосіб рідні діляться з померлими воскресною радістю.
Христос воскрес! – Воістину воскрес!
Світлий понеділок: традиція святкування на Галичині ...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
– На Галичині Світлий понеділок називають ще обливаним понеділком.
Церковні дзвони на Великдень сповіщають про перемогу Ісуса Христа над смертю і пеклом.
У Світлий понеділок прийнято після Богослужіння відвідувати своїх рідних, обмінюватись крашанками і паскою. Паска, крашанки і писанки – символи Христового Воскресіння.
Існує переказ, що Марія Магдалина, яка проповідувала науку Ісуса, прийшла до римського цісаря і подарувала йому червону крашанку зі словами «Христос Воскрес!».
Обливання – це очищення водою і знак симпатії..
За народною традицією, яку в Галичині бережуть століттями, Світлий Великодній понеділок називають обливаним. Із давніх-давен було прийнято, що хлопці обливали дівчат чистою холодною водою. У такий спосіб вони демонстрували свої симпатії до дівчини. За що отримували у подарунок крашанку. Цей стародавній звичай означає весняне очищення водою.
Дотримувались цієї традиції у деяких регіонах сусідньої Польщі, а в багатьох католицько-православних державах прийнято у цей день купатись у джерельній воді.
Осучаснення традицій...
Однак народні звичаї обливаного понеділка в сучасному світі подекуди уже набрали хуліганських витівок серед молоді, коли водою у непогоду, у Світлий понеділок можуть облити літніх людей чи пасажирів у громадському транспорті. Так у Львові молодь влаштувала власні розваги на джипі обливаючи один одного водою.
Чимало священнослужителів вважають, обливання водою – поганський звичай, але все ж цю народну традицію люди підтримували навіть у роки заборони церкви. Тоді за обливання у Світлий понеділок можна було втратити роботу. Натомість сьогодні це лише забава для підлітків, більшість з яких і не розуміє значення цієї давньої традиції.
22 травня - День Святого Миколая, Миколи літнього.
Завтра— День Святого Миколая, або Микола літній. Відзначають це свято з ХІ століття у день перенесення мощей Святителя і Чудотворця Миколая з Мір Лікійських у Бар…
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Серед Святих, яких шанували у народі, навряд чи знайдеться інший, кого любили б більше, ніж Миколу. «Микола — другий після Бога заступник», — казали у народі. «Попроси Миколу, а він скаже Спасу». З цього боку він протиставлявся не тільки Касяну, а й Іллі-пророку громовержцю.
Здавна жодному Святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі Чудотворцю. Саме йому поряд з апостолами кожного тижня по четвергах у православній церкві присвячена особлива служба.
Через чисельні легенди та перекази відомо, що Св. Микола завжди охороняв людей на воді. З цієї причини рибалки, виходячи в море, брали з собою його образ. У минулому чорноморці, наприклад, вірили, що є два Миколи: один морський, другий мокрий. Перший «завідує» кораблями, другий — водами. Мореплавці вірили, що Святий весь час присутній на кораблі, але побачити його неможливо. В разі великої бурі треба дати Св. Миколі обітницю: завжди святкувати його день, прикрасити його образ або навіть збудувати на честь Св. Миколи церкву. У найбільш небезпечні моменти образ Святого виносили на палубу і просили у нього захисту.
В інших легендах говориться, що Микола піклується не тільки про людей, а й про тварин. Одного разу, — розповідається в одній з них, — застала селянина у лісі ніч. Розпряг він коней, дав їм сіна і бачить — недалеко від нього забралося багато звірів. Селянин очам не повірив: заєць сидить поруч з вовком і не боїться його. Що за диво? Придивився уважніше — сидить між звірями сива людина і щось розповідає тваринам, а ті уважно його слухають. У старій людині впізнав селянин Миколу-Угодника.
У народному побуті день 22 травня має назву Миколи Весняного або Теплого, і Святий сприймається як покровитель тварин, худоби, а також хліборобів та землеробства.
Одна з найголовніших подій «на Миколу» — це вигін коней у поле на першу пашу. «Микола весняний» вважався святом конюхів, і з цього приводу на площі, посеред села, священики кропили коней свяченою водою. В полі їздили вершники — «щоб нечиста сила коней не мучила». Взагалі «Микола Теплий» вважався чоловічим святом, тому що багато хлопців випасали коней цілу ніч уперше.
Про цей день існувало кілька приповідок: «Прийшов Миколай — коней випасай»; «Юрій з теплом, а Микола з кормом»; «Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней».
Підготувала Ганна КОЗЕЛЬСЬКА.
«Що Бог воз'єднав, людина нехай не розлучає»
— Мт. 19:6
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
29 травня в 2014 році православний церковний світ відзначає Вознесіння Господнє. Вознесіння Ісуса Христа в Небо завершило земне служіння Сина Божого. Сталося це на сороковий день після Воскресіння Ісуса. Саме свято Вознесіння припадає на четвер шостого тижня після Великодня.
Після свого нового народження Син Божий увійшов до небесного храму Отця-Бога, ставши на землі Спасителем усього людства. Суть свята Вознесіння полягає в піднесенні людської природи (тіла і душі), яка може усвідомити вищий прояв світла завдяки Престолу Всевишнього.
«Добре ім'я краще за велике багатство, і добра слава краще срібла і золота»
Зелені свята (Трійця) - 2014
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Зелені свята — традиційне свято українського народу, яке пов’язане зі створенням світу. Вважається, що в цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню. Трійцю ще прийнято називати П’ятидесятницею (бо святкується на 50-ий день після Великодня). Напередодні цього дня українські будинки прикрашаються зеленню - традиційно вітами липи («маються», від слова «май»). Свято Трійці символізує собою початок літа, день прославлення процвітаючої природи, найзеленіше свято у році! Люди несуть додому святкові букети, щоб прикрасити ними свої будинки. Цього року Зелені свята відзначатимуться три дні - 8 , 9 і 10 червня (святковий понеділок теж буде вихідним).
Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А головне, скрізь в повітрі чути аромати свіжих трав – пряний чебрець і запашний любисток, гіркий полин і терпкий аїр, освіжаюча м’ята ...
Онуфрея припaдaє щороку 25. VI.
До Онуфрья зaзуля голосно кує. Ану, прослідкуймо, чи то тaк. Від Овуфрея і до Івaнa "зaтвердaє" - дaвиться ячмінним колосом (вонa, видно, звиклa їсти зелене колосся, a тут воно вже стигле, з остюкaми). Нa Йвaнa перестaє кувaти цілком. Кaжуть: від Онуфрея до Йвaнa днинa стоїть нa порі - "ні прибувaє, ні менчєе". Але то непрaвдa, - сумнівaються гуцули, - бо сонце тaк довго не годно стояти нa однім місці; днинa не стоїть нa порі aні одної години; сонце щодня нa инчим місци зaходить; кождий це упaнтрує, як лиш схоче.
--------------------------------------------------------------------------------------
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] rtIrG_240.jpg ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У цей день дівчата збирають сині польові волошки й червоні маки і несуть додому квітчати ними образи. Ті ж, хто піклується про красу, на Онуфрія, вмиваючись, натирають щоки пелюстками маку - "щоб завжди були червоні лиця". Маком дівчата залюбки й заквітчуються.
На Онуфрія день літнього сонцестояння.
До цього дня закінчували першу косовицю сіна, а на самого Онуфрія не косили трави. Цей день - останній термін посівів гречки.
Народні прикмети:
На Онуфрія рясні роси - на добрий врожай.
7 липня - Івана Купала....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.
Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
Але народна пам’ять зберегла Купальську обрядовість та пісні, які, як гаївки та колядки, належать до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь життєподателя – Сонця. Звичайно, багато чого було втрачено за останнє століття, коли йшла відверта боротьба з національними традиціями і народними обрядами.
Більше тут: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
argonavt79
07.07.2014, 14:48
7 липня Різдво Івана Хрестителя
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Східні Церкви святкують Різдво Івана Хрестителя. Пам'ять про Івана Хрестителя або Івана Предтечу займає у східній літургійній традиції особливе місце.
Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Серед них – празник Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор Івана Хрестителя після Богоявлення. Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь.
Іван Предтеча був посланцем Бога, щоб сповістити людям про прихід і живу присутність Месії на землі. Він указує на Спасителя і хрестить Його в ріці Йордан. Цей святий навчав, проповідував, хрестив, викривав гріхи, відстоював справедливість. Його життя – це безперервна жертва. За Христа і христову науку святий відважно приймає мученицьку смерть. За наказом Ірода Антипи Іванові Хрестителю відтяли голову.
Свято Різдва Івана Хрестителя відоме ще з четвертого століття. Проповіді на цей празник знаходимо у святих Івана Золотоустого, Амвросія і Августина.
Різдво святого Івана Хрестителя співпало зі святом Івана Купала, яке відзначалося у дохристиянські часи. У різні часи Церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Івана Хрестителя, однак ця спроба була не зовсім вдалою. Чимало християнських свят зуміли поєднати в собі християнські і поганські традиції.
На честь Івана Хрестителя освячено незліченну кількість святинь, події з життя святого також представлено в іконописі.
12 липня - Петра і Павла ....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В Україні з днем Петра і Павла пов'язувалося багато повір'їв та звичаїв. На Пе́тра вперше після посту, який в народі називають Петрівка, дозволялося готувати молочні страви. Господині варили вареники із сиром, пекли мандрики — сирні бабки. З цього часу переставала кувати зозуля, «мандрикою вдавилась», пояснювали дітям бабусі, бо ж вона, згідно з легендою, вкрала у св.Петра одну мандрику й за це її Бог покарав тим, що вона на Петра давиться мандриками й перестає кувати. А якщо кує зозуля й після Петра, то це, за народним віруванням, вішує нещастя.
Святий Петро вважався покровителем пастухів. У нього, певно ж, був і батіг. Згадайте високі з ніжними блакитними квітами стебли цикорію — в Україні його називають «Петровим батогом».
До цього дня готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір'ї. Вранці цього дня всі йшли до церкви. Дівчата прикрашали свої голови вінками із польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшись із церкви, люди розговлялися мандриками. Кажуть, що їхня назва походить від того, що мандруючи по світі, Петро з Павлом харчувалися мандриками. У цей день господарі неодмінно виносили громадським пастухам гостинця: мандрик та грудку масла.
На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник» — невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню і разом обідали. Їли молочне — щоб корови краще доїлися.
У східних регіонах України існував звичай на Петра «заполіскувати дійниці». Жінки обідали гуртом, а потім рвали трави, що мають жовтий цвіт, і годували ними корів: «щоб жовте молоко було».
Після Петра розпочиналися жнива. В українській петрівчаній пісні співалося:
Минулася петрівонька,
Почались жнива.
Наробилася у полі,
Що тільки жива.
На другий день після Петра відзначали колись теж свято, але наполовину менше, і називалося воно «На-пів-Петра» або «Петрового батька». На Слобожанщині у цей день різали трьох півників і варили борщ у трьох горнятах-«три борщі, бо св. Петро три рази відрікався від Христа».
Народні прикмети на Петра:
Якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий.
Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля.
Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
14 серпня - "Маковея"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.
argonavt79
21.09.2014, 13:02
21 Вересня - Різдво Пресвятої Богородиці.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Церква не має звичаю святкувати день народження для землі Святих Божих, але їхній день народження для неба - день смерти. Виїмок становлять двоє найбільших Святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і св. Іван Христитель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й їхнє земне різдво.
Св. Євангелія записала нам дуже мало подій із життя Преч. Діви Марії. Тут нічого нема сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресв. Матері, а про що не говорить св. Євангелія. Хоча св. Церква не приймає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело то все таки вони містять багато дечого з традиції та вірувань первісної Церкви.
Головне джерело вісток про життя Пресв. Богородиці це апокрифічна книга написана коло 170-180 року що зветься Протоєвангеліє Якова. Ця книга дала мотив до установлення таких празників: Зачаття св. Анни, Різдва Пресв. Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Преч. Діви Марії хто були її батьки та що вони звалися Яким і Анна.
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже старовинних Богородичних празників, хоча не можна точно означити часу, коли він появився. Про нього згадують св. Іван Золотоуст, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що св. Єлена (330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресв. Богородиці. В п'ятому сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Гелясія (492-496).
argonavt79
27.09.2014, 17:22
Воздвиження Чесного Хреста 27 Вересня
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Це свято належить до 12 найбільших у церковному календарі. Історики Східної Церкви вважають, що дві події лягли в основу встановлення цього свята: віднайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалима у VII столітті.Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього. Щодо віднайдення Хреста, то християнська традиція передала кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста св. Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення. Початок святу Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня — 14 вересня — відбулося врочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього. Іншою важливою подією, що зробила це свято загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці в Ктесифоні. Повернув Хрест Господній до Єрусалима імператор Іраклій 628 року після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 14 вересня. Оскільки свято Воздвиження пригадує Христове розп’яття і смерть та прирівнюється до Великої П’ятниці, то стало традицією зберігати в цей день піст.
На 39 днів українці мають благодійний піст....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Випробовування перед Різдвом. Сьогодні почався останній багатоденний піст року – Різдвяний.
Він триватиме він 40 діб і буде не таким суворим, як Великий, проте любителям молока, сиру, яєць і м'яса доведеться від них утриматися. Натомість дозволяється риба.
А корисні речовини зі скоромних продуктів можна на певний час замінити їжею рослинного походження. Наприклад, квасоля замінить червоне м'ясо, а сочевиця – молочні продукти.
Горіхи можна їсти замість яєць. Молоко можна пити мигдальне. Обмеження в їжі насправді – лише маленька частина посту, але саме на ній люди акцентуються найбільше.
Християни стримуються від гучних розваг, присвячуючи натомість більше часу близьким людям і справам милосердя. "Ти не сидиш вдома, опустивши голову. Замість дискотеки – можна просто з друзями на каву сходити", - пояснюють молоді віряни.
Християнам нагадують, що цей піст можна називати "благодійним", бо на його час випадає свято Миколая – помічника вбогих і захисника діточок. Стати "помічником Миколая" - це чудова нагода влаштувати малечі свято, а також чимось підтримати сиріт, поранених, хворих, зазначає ТСН.
Для військових, наголошують у церкві, слід зосередитися не на харчах, а на приборканні пристрастей і поганих емоцій. Бо в пості головним є зусилля, зроблене задля наближення життя до євангельського ідеалу, а не імітація християнських чеснот чи формальне виконання церковних приписів.
ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ, ОБРЯДИ, ВІРУВАННЯ, СВЯТА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ, УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ЦІКАВІ ФАКТИ, ПРИКМЕТИ ТА ПОВІР′Я..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
4 грудня віруючі люди святкують Введення до храму пресвятої Богородиці Діви Марії. Батьки Діви Марії довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю присвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася в них донечка Марія. Коли дівчині виповнилося три роки, її одягли в найкращий одяг і привели до Єрусалимського храму. Первосвященик зустрів її в храмі та повів у святая святих, у те приміщення, до якого з усіх людей лише сам ходив з очисною жертовною кров'ю. Від цього дня дитина жила в храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам: рукоділлю, молитвам і читанню Святого Письма.
З приходом зими на селі, як правило, уже всі господарські роботи завершено, люди починають готуватися до зимового циклу свят. Відчувається наближення традиційного часу зимових розваг селян, часу таємничого ворожіння, угадування майбутнього, долі, що найбільшою мірою, звичайно, цікавить молодих незаміжніх дівчат. А поки що молодь допомагає старшим.
На сході України подекуди зберігається звичай святити воду в ніч перед Введенням. Вважається, що цього дня Бог відпускає чисті, праведні душі подивитися на своє тіло. Існує ще й така дівоча традиція: щоранку треба вмиватися снігом і після цього витирати обличчя тканиною червоного кольору — тоді буде гарний колір обличчя.
Свято Введення за старих часів було пов'язане з початком нового року наших предків, а з плином часу відбулося свого роду злиття з християнським циклом свят. Дуже важливо, хто цього дня першим увійде до хати, оскільки, відповідно до народних вірувань, «перший полазник» приносить у дім
свою енергетику — на щастя або на нещастя. Отже, якщо «перший полазник» — молодий, здоровий, та ще й грошовитий чоловік — найкраща ознака, це віщує здоров'я та добробут усій родині. Відповідно, якщо «перший полазник» — хворий дідусь, то значить, цю родину чекають хвороби й нестатки протягом наступного року. Найгіршою вважається ситуація, коли «першим полазником» стає літня жінка, та ще й недоброї вдачі. Саме тому старі люди цього дня старалися сидіти вдома, до чужої домівки не заходити — негараздів не віщувати.
Якщо цього дня хтось сторонній захоче позичати щось — недобрий знак.
Вважається, що до Введення можна лопатою копати землю, а після Введення й до самого Благовіщення — у жодному разі не можна: земля має відпочити й на наступне літо сили набратися. Також не можна після Введення терти коноплі, оскільки таким чином можна накликати на себе зневагу від людей, а на поля бурю. До бурі на полях, за народними уявленнями, може призвести й прання білизни праником від Введення до дев'ятого четверга від Різдва Христова. Категорично забороняється цього дня й шити, бо Господь відпускає на Землю душі праведних, аби вони могли побачити, «увидіти», своє тіло. Звідси існує ще одна назва свята — Видіння.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Введення Пречистої у Храм.
Розступились люди і століття.
Йде Вона – взірець і приклад нам –
Палестинська Дівчинка трилітня.
Вже окреслена в цій юній чистоті
Місія жертовності і болю,
Що стражданням на Голгофському Хресті
Випаде на Материнську Її долю.
Вона йде – маленька і Свята,
Щоб знайти велику ласку в Бога:
Стати Богоматір’ю Христа
І Заступницею скривджених і вбогих.
Нині, як і в той далекий час,
Божий Храм осанною світліє:
В ореолі святості до нас
Йде маленька Дівчинка Марія.
Білокрилі ангели мовчать,
І собор душі благоговіє,
На обличчях – радості печать:
Йде Пречиста, йде Свята Марія…
Н.Кметюк
7 грудня – Катерини, таємниче жіноче свято
Сьогодні свято Катерини, тож вітаємо вас, наші берегині-Катерини з Днем ангела! 7 грудня – день святої великомученицi Катерини. Свято Катерини було найбільшим і найзнаменнішим серед численних жіночих свят українців. Саме в цей день дівчата ворожать і закликають долю. Сподіваючись на допомогу святої Катерини, жіноцтво просило її про щасливий шлюб, злагоду в сім’ї.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Хоч Катерини вважається більше жіночим святом, святом саме жіночої долі, але й парубки на нього зважали. Напередодні Катерини вони постили, щоб Бог послав їм добру і гарну жінку.
Отож, кожен сьогодні може попросити у Катерини того, що йому потрібно – щасливого шлюбу, злагоди в сім’ї, здоров’я дітям, рідним чи просто жіночого щастя!!!
І, звичайно, вітаємо всіх Катерин зі святом!
День святого Миколая
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
19 грудня парафіяни православної церкви відзначають День святого Миколая — покровителя всіх мандрівників і дітей. Свято вважається одним із найбільш шанованих у православному світі.
З історії відомо, що Святитель Миколай жив приблизно в III-IV століттях. У народі його прозвали Миколою Угодником, оскільки він прославився як угодник Божий. Християни вважають, що в цей день відбуваються чудеса.
Микола Угодник творив добрі справи за життя, керуючись своєю сильною вірою в Бога. Помер Святитель Миколай в середині IV століття. Його мощі збереглися нетлінними, вони зцілили тисячі людей. Зараз мощі Миколи Угодника зберігаються в італійському місті Бар, куди були перенесені в 1087 році.
Здавна Микола Угодник вважався захисником всіх дітей. У деяких слов'янських народах вірили і досі вірять, що напередодні свята цей святий приносить усім слухняним дітям подарунки, а неслухняні повинні виправитися і чекати подарунки від Миколая наступного року. Вважається, що малюки знаходять подарунки вранці 19 грудня під подушкою.
По дорозі йде дідусь з купою пакунків —
Це несе вже Миколай дітям подарунки.
А хто буде маму й татка слухати щоденно,
То до того Миколай прийде недаремно.
Принесе він цілі міхи найкращих гостинців,
А для повної утіхи — ще й всім по ялинці.
І дівчаткам, і хлоп'яткам цукерки приносить,
Ще й у Бога для усіх здоров'ячка просить.
А хто щиро Миколая слухає і любить,
Того святий Миколай серцем приголубить.
Подай, Боже, нашим дітям у мирі зростати,
Щастя, злагоди й любові у достатку мати.
День святої Анни
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
22 грудня відзначають свято Анни (Ганни). Це свято було запроваджене на честь зачаття праведною Ганною Богородиці. У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки». До дня Ганни відноситься ряд спостережень, пов’язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись».
У пізніші похристиянські часи день зачаття святої Ганни не позначений якимись особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки остерігалися працювати, а на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли. Проте у давнину це була окрема і досить значна дія, бо в народі свято називають «родинами сонця». Це пов’язано з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно «повертає на літо, а зима на мороз». Відтак казали: «Прийшли Ганки – сідай в санки!»
Цього дня юні дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. З дня Ганни дня починали готуватися до свят і жінки: мастили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.
Свята Анна, матір Богородиці — мати Діви Марії, від якої народився Ісус Христос. Була донькою священника Маттана, племені Юди. Дружина Святого Йоакима.
Хоча в Святому Письмі нічого не сказано про батьків Пресвятої Богородиці — Йоакима і Анну, все ж таки протоєвангеліє Якова, що належить до апокрифічних книг, подає нам деякі відомості. Згідно з цим переданням, Анна походила з роду царя Давида і була донькою священика Матана з покоління Юди і тіткою св. Єлисавети, матері св. Івана Хрестителя.
Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона була бездітною, що вважалося ганьбою між людьми. Разом зі своїм побожним чоловіком Йоакимом вона наполегливо просила Бога у молитвах про потомство. У протоєвангелїї мовиться, що одного дня явився їй ангел Господній, який приніс радісну вістку від Бога: її молитва вислухана. Щаслива Анна відразу поспішила до Єрусалима, щоб скласти Богові свою сердечну подяку. Там вона зустрілася зі своїм чоловіком, який також мав вістку від Божого ангела.
Щасливий для них день сповнення Божої обітниці настав 21 вересня. Праведне подружжя тримало на руках дитя, яким обдарував їх Господь після довголітнього чекання. Була це Марія, Матір Ісуса Христа.
Анна упокоїлася у Господі ще перед Благовіщенням. У цей празник Свята Церква закликає нас оспівувати Христа Господа, що переставив Анну із земного життя до безконечної слави, бо вона «Мати Богородиці і Вседіви».
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Шановні форумчани!dresmille
В звязку, недопущення дублювання дописів на другий рік, тема буде закрита(зачинена), і залишиться- в цілях нагадування і ознайомлення, тих чи інших подій, на протязі наступних років..
Привітання і побажання, відносно того чи іншого свята, пишіть в темі-
Вільне спілкування!!!(привітання, короткі розмови, побажання)) (Вільне спілкування!!!(привітання, короткі розмови, побажання)))
vBulletin версії 3.8.4, © 2000-2026, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010