Igor1031
09.12.2016, 11:12
Чому ми так захоплюємося різними культурами? Бо хочемо бути культуризованими і обізнаними? Та не будемо! Бо свою забули!
Задумайся!
Ти вітаєшся “хелоу, хай, алоха, йо мен, дарова, драстє, прівєтік, воццап” – але тобі ріже вухо “добридень, здоровенькі були, вітаю вас, дай Боже здоров’я”… і навіть банальне “ПРИВІТ”;
Ти прощаєшся «бай», «папусікі», «чао», «пакєда», «ну всьо давай» але не можеш вимовити «бувай», «до зустрічі», «щасливо»;
У знак згоди ти давно звик казати всім “акєюшкі” та “акєй” але ще певне жодного разу в житті не сказав “авжеж”;
Ти зробиш татуювання з ієрогліфами – але не з тризубом;
Ділишся з друзями враженнями про поїдання суші – але давно не їв вареників і борщу;
З виразом апогею задоволення пхаєш в себе гумовий “хот-дог” і не маєш жодного бажання скуштувати домашнього пиріжка;
Жуєш на перерві “круасан” – і дивишся як на придурка на того хто йде купувати булочку з яблучним повидлом;
Ти купуєш додому 2 літри “Кока-коли” – і тобі ліньки заварити чаю з лимоном (або попити узвару з грушок);
Ти будеш заповзято гризти піцу в “Нью-Йорку”, “Мангеттені”, “Челентано”, “Торонто” тощо але не підеш прогулятись парком або вдихнути перший весняний вітерець та помилуватись краєвидами рідного міста;
Куриш кальян, але не файку;
Напам’ять знаєш цілі збірки музики чорних кварталів – і не можеш пригадати навіть приспіву якоїсь народної пісні;
Смієшся з дегенеративно недотепних американських комедій і ніколи не був у театрі;
В тебе на кепці, на футболці, на джинсах і навіть на трусах красується американський прапор, але з національного гімну ти знаєш максимум перший куплет;
Ти добре знаєш що сталося 11 вересня, але навіть не здогадуєшся чим знаменитий 988 рік;
Ти зі словами “от як за кордоном чисто і гарно – не то шо в нас” кидаєш сміття просто під ноги;
Ти знаєш що означає “менеджер”, “павер-ліфтінг”, “спа-салон”, “тюнінг”, “апгрейд” або чого доброго ще й “мерчандайзер” (якщо знаєш звісно), але навіть не здогадуєшся що значить “маржинка”, “флояра”, “гачі”, “царинка”…
Ти їдеш в Єгипет, Туніс, Болгарію.. подорожуєш Францією, Іспанією… але ти ніколи не був на руїнах замку що знаходиться в твоїй же області, ніколи не відвідував сусіднього заповідника і звісно ж не піднявся на Говерлу!
Ти дивишся зі скорботним лицем новини про катастрофи, плачеш при перегляді “Титаніка” і не можеш спокійно їсти бо захворіла Хуаніта у 194-ій серії чогось-там… але не допоможеш 90-річній сусідці донести сітку з капустою додому…
Квіти сакури чи якісь там декоративні пальми для тебе щось набагато природніше ніж чорнобривці та волошки;
Ти залюбки зіграєш у страйк-бол чи займешся дайвінгом, але обкопати дерево чи нарубати дрова для тебе надто виснажливі заняття;
Ти вже перечитав підряд усіх Коельйо і Денів Браунів, але ніколи не тримав в руках книжку Сковороди;
Ти вже дочитуєш останній том Гарі Потера, але “Перехресні стежки” (250 стор.) не можеш подужати ще зі школи;
Тарантіно – це для тебе геній, а Довженко – теж прізвище непогане…
“Как стать стервой”, “Тайни сновідєній”, детективи за 3 гривні – ось твої настільні книги, а книга Багряного служить як підпорка до тумбочки яка втратила ногу…
Мрія твого життя – побувати на карнавалі в Ріо, але ти ніколи не був на жодному етнофестивалі свого краю, до якого рукою подати;
Ти вчиш як признатись в коханні на всіх мовах світу, але не вмієш любити… ти не любиш свою культуру, ти не любиш те що маєш, ти не любиш себе.
Задумайся!
Ти вітаєшся “хелоу, хай, алоха, йо мен, дарова, драстє, прівєтік, воццап” – але тобі ріже вухо “добридень, здоровенькі були, вітаю вас, дай Боже здоров’я”… і навіть банальне “ПРИВІТ”;
Ти прощаєшся «бай», «папусікі», «чао», «пакєда», «ну всьо давай» але не можеш вимовити «бувай», «до зустрічі», «щасливо»;
У знак згоди ти давно звик казати всім “акєюшкі” та “акєй” але ще певне жодного разу в житті не сказав “авжеж”;
Ти зробиш татуювання з ієрогліфами – але не з тризубом;
Ділишся з друзями враженнями про поїдання суші – але давно не їв вареників і борщу;
З виразом апогею задоволення пхаєш в себе гумовий “хот-дог” і не маєш жодного бажання скуштувати домашнього пиріжка;
Жуєш на перерві “круасан” – і дивишся як на придурка на того хто йде купувати булочку з яблучним повидлом;
Ти купуєш додому 2 літри “Кока-коли” – і тобі ліньки заварити чаю з лимоном (або попити узвару з грушок);
Ти будеш заповзято гризти піцу в “Нью-Йорку”, “Мангеттені”, “Челентано”, “Торонто” тощо але не підеш прогулятись парком або вдихнути перший весняний вітерець та помилуватись краєвидами рідного міста;
Куриш кальян, але не файку;
Напам’ять знаєш цілі збірки музики чорних кварталів – і не можеш пригадати навіть приспіву якоїсь народної пісні;
Смієшся з дегенеративно недотепних американських комедій і ніколи не був у театрі;
В тебе на кепці, на футболці, на джинсах і навіть на трусах красується американський прапор, але з національного гімну ти знаєш максимум перший куплет;
Ти добре знаєш що сталося 11 вересня, але навіть не здогадуєшся чим знаменитий 988 рік;
Ти зі словами “от як за кордоном чисто і гарно – не то шо в нас” кидаєш сміття просто під ноги;
Ти знаєш що означає “менеджер”, “павер-ліфтінг”, “спа-салон”, “тюнінг”, “апгрейд” або чого доброго ще й “мерчандайзер” (якщо знаєш звісно), але навіть не здогадуєшся що значить “маржинка”, “флояра”, “гачі”, “царинка”…
Ти їдеш в Єгипет, Туніс, Болгарію.. подорожуєш Францією, Іспанією… але ти ніколи не був на руїнах замку що знаходиться в твоїй же області, ніколи не відвідував сусіднього заповідника і звісно ж не піднявся на Говерлу!
Ти дивишся зі скорботним лицем новини про катастрофи, плачеш при перегляді “Титаніка” і не можеш спокійно їсти бо захворіла Хуаніта у 194-ій серії чогось-там… але не допоможеш 90-річній сусідці донести сітку з капустою додому…
Квіти сакури чи якісь там декоративні пальми для тебе щось набагато природніше ніж чорнобривці та волошки;
Ти залюбки зіграєш у страйк-бол чи займешся дайвінгом, але обкопати дерево чи нарубати дрова для тебе надто виснажливі заняття;
Ти вже перечитав підряд усіх Коельйо і Денів Браунів, але ніколи не тримав в руках книжку Сковороди;
Ти вже дочитуєш останній том Гарі Потера, але “Перехресні стежки” (250 стор.) не можеш подужати ще зі школи;
Тарантіно – це для тебе геній, а Довженко – теж прізвище непогане…
“Как стать стервой”, “Тайни сновідєній”, детективи за 3 гривні – ось твої настільні книги, а книга Багряного служить як підпорка до тумбочки яка втратила ногу…
Мрія твого життя – побувати на карнавалі в Ріо, але ти ніколи не був на жодному етнофестивалі свого краю, до якого рукою подати;
Ти вчиш як признатись в коханні на всіх мовах світу, але не вмієш любити… ти не любиш свою культуру, ти не любиш те що маєш, ти не любиш себе.