Українські анекдоти(без обговорень)
Двоє ковбоїв заходять у салун і бачать рекламу: “Купуємо скальпи індіянців. Один скальп — $100”.
Вскочили вони на своїх коней — і в прерію. Женуть своїх коней щодуху — а жодного індіянця навколо. Вони злі вже, зморені.
Раптом бачать — індіанець. Ковбої його пристрелили, скальп зняли й, оскільки вже вечоріло, напнули намета поруч і заночували…
Зранку прокидається один із ковбоїв, виходть з-під намету й, потягуючись, озирається довкола. Аж тут бачить — навколо їхнього намету в бойовому фарбуванні стоять близько двохсот індіянців: тетівки натягнуті, списи й томагавки підняті, люті обличчя… Ковбой кидається до намету — будить друга:
— Джо, прокидайся! Ми — мільйонери!
— Дідусю! А скільки вам років?
— Мені, доцю, вже вісімдесят…
— Ой, це ж треба! А я б вам не дала!
— А мені вже й не треба.
|