Перегляд одного допису
Старий 17.08.2011, 21:32   #7
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Чи бути нам українцями?

Малоросійство починається там, де втрачена національна гідність. Мабуть, це мав на увазі Олександр Довженко, коли писав у “Щоденнику”, що на Європейському континенті ми є єдиним народом, який не вивчає своєї історії. Після дадцяти літ незалежності доводиться робити сумний висновок: ми не тільки не знаємо своєї історії, а й не поважаємо себе. Українець, який зросійщився, не стане росіянином, але й не залишиться українцем. Бо “цураючись свого і не навчившись чужому”, він стає просто зросійщеним українцем, малоросом, етномаргіналом. Відсутність національної самоповаги проявляється скрізь, а найперше у зневажливому ставленні до рідної мови, пісні. І ця хвороба підступно поширюється, вражаючи національну культуру. Найбільшого вияву набуло це явище в нашій естраді. До карикатурних недолугих вправ Вєрки Сердючки додаються все нові “шедеври”. У неї з’являються свої послідовники із табору хохлів. Хвороба прогресує… Пісенний ефір українського радіо наскрізь “забитий” російською попсою та “блатняком”. Старанно у цьому напрямку “працює” радіо “Шансон”, що в перекладі з французької означає — пісня. У Франції шансоньє виконують, наприклад, народні романси. У нас же скрізь — у громадських місцях, транспорті, барах — не почуєш чогось іншого, як про “мурку”, “лагеря”, “ментов”, про “купола и масти”. Часом виникає думка: невже наше суспільство складається тільки із зеків? Навіть у свята по телебаченню ми рідко чуємо і бачимо суто українське. Мовби забуваємо, що наша мова за мелодійністю, кажуть, займає друге місце у світі після італійської. А співучішого народу немає в цілому світі! Складається враження, ніби ми вже в “єдиному просторі”. І, мабуть, не варто шукати винних у тому, що нам доводиться слухати російську “попсу”. Ми допустили до цього самі. Не кращим є і становище українського кінематографу, книговидавництва. Хоч були у нас недавно і Сергій Параджанов, і Іван Миколайчук, та й є, зрештою, Богдан Ступка, Олесь Санін та інші. А для частини українців близькими і рідними стали російські передачі “Вікна”, “Велике прання”, американські бойовики, Гаррі Потер та їм подібні. Дивно, але ми часом відверто соромимося своєї рідної мови. Навіть деякі інтелігентні люди миттю “перестрибують” на російську, варто комусь до них звернутися цією мовою. Цього ми ніколи не помітимо у росіянина чи поляка. Точний і вбивчий діагноз при таких симптомах поставив ще Тарас Григорович: Раби, підніжки, грязь Москви Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни, Що добре ходите в ярмі?.. Ми вже тринадцять років український народ, який має свою державу. А єдиними ліками від малоросійства Євген Маланюк вважав державність. Отож, пора, давно пора скинути із себе ярмо малоросійства і навчитися шанувати себе. Бо коли не маємо самоповаги, то чи заслуговуємо на повагу інших?
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням