Кіно мого дитинства.
Після закінчення війни в сільському будинку культури крутили кінофільми. Але потрапити на них було не легко,грошей не було,та й де їх було взяти-батько загинув на війні.
Щоб було в залі темно хлопці приносили рядна і ними завішували вікна-приніс-іди безкоштовно.
Посеред-залу кіноапарат,електричний струм добували вручну,крутячи динамо-машину. Крутиш,то й дивись безкоштовно.
Ящики з кінострічками привозили на пошту,от ми з кіномеханіком ішли і приносили їх,за що пускали до залу.
Ну це легально.
В дверях прокрутили дірочки,і дивилися знадвору.
Тоді,ще,ті хлопці,що в залі,коли починалося кіно,відщіпали двері,і вже потім повзком до залу. Було ловили,і вигонили.
А ще заклеювали квитки.
Ото наша культура.
Василь Кириченко
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
|