Будь людиною....
Ти живеш у світі, сповненому тисячею посмішок і мільйоном сліз.
Можливо, ти цього не помічаєш, бо дуже заглиблений в себе, у свій внутрішній світ і унікальні проблеми. Біля тебе пройде пригнічена постать з відсутністю віри в очах, а ти будеш перейматися тим, як витратити сьогоднішній аванс. І якщо подзвонить друг і попросить позичити декілька сотень на подарунок сину, оскільки його зарплата ще не скоро, ти розціниш його прохання як недоречне і скажеш: «Вибач, я ще теж не отримав».
Раціональні у своєму егоїзмі, виважені думки пройдуть мозком, та не зачеплять ту частину, яка відповідає за прояви сумління. Ти будеш йти повз книжковий магазин і внутрішнє насміхатися з тієї «милої маячні», написаної сучасними письменниками-мрійниками. І від своєї серйозності/вагомості/самоповаги, ти задоволено посміхнешся сумній бабусі, яка розгублено дивиться на магазин дитячого одягу. Вдома, вдосталь наситивши шлунок, ти згадаєш, що так і не передзвонив мамі, щоб запитати як її здоров’я. Але сьогодні тобі вже не хочеться відволікатися від чудового футбольного матчу, до того ж мама нікуди не дінеться.
Вночі тобі сниться, як високо тебе цінують підлеглі, як пишаються тобою рідні і всміхаються губи коханої. Вранці, прокинувшись, ти будеш від себе в захваті, так і не зрозумівши, як колеги тебе ненавидять, мама тебе соромиться, а кохана більше плаче, ніж сміється. І все це не тому, що ти вимагаєш гроші у людей, яким не вистачає на їжу, не тому, що насправді ти людей обманюєш. Це не тому, що ти вважаєш давніх товаришів не вартими твоєї дружби. І не тому, що забув, коли в мами день народження.
Це тому, що ти не вмієш бути людиною. На престижній посаді, з земними бажаннями і безмежними можливостями, з чудовими зв’язками і поважними знайомими, - супутником твого життя буде самотність. Але ти надто обмежений, щоб її помітити.
Світлана Оксіюк.