SAT
шарінг
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня - SaT-PRoF.CoM.Ua > Офтопік (теревеньки)

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 12.04.2018, 21:39   #1461
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Ніхто не зрозуміє, що таке війна, доки поруч не впаде міна, – 18-річний доброволець

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Юний доброволець "Кенні" півроку воює на Донбасі

Нічого зайвого, тільки найважливіше у щоденній розсилці. Що це таке?

Доброволець ДУК "Правий сектор" на псевдо "Кенні" у другій частині інтерв'ю сайту "24" розказав, чому не хоче вступати до лав Збройних сил України, хто такі діти у його розумінні та чому не шкодує, що молодість пройшла на війні.

Українці цінують своїх Героїв тільки посмертно, – 18-річний доброволець

Чи є координація між Збройними силами України і "Правим сектором" на позиціях?

Бажання вести активні дії що в ЗСУшників, що в "правосеків" ну просто величезне! Коли оголошують перемир’я, вони гатять… Ти хочеш дати "отвєтку", а не можеш… Це вбиває.

А координація є. Ти ж не будеш сам атакувати Донецьк. Без підтримки ЗСУ багато не зробиш. Ну захопиш одне селище – і все… А от щодо порозуміння – з цим бувають проблеми. ЗСУшники часто кажуть вчорашнім школярам від'їжджати, коли гаряче… А хтось взагалі називає довбонутими фанатиками й нищебродами.

У тебе були думки лишити добровольчий батальйон і підписати контракт із ЗСУ?

Такого бажання не маю. У 2016-му підписали удвічі більше контрактів, ніж у 2017-му. А от у 2018-му в чотири менше. Звільняється багато людей. Коли підняли зарплати в рази, то в лави ЗСУ сунувся значний відсоток заробітчан. Як кажуть: почни займатися пропагандою афер – до тебе прийдуть аферисти, почни піднімати святі ідеї – до тебе підуть ідейні. Не сприймай буквально. Але дещиця правди в цьому є.

Коли тебе називають дитиною і говорять, мовляв, не варто пускати таких на війну, як реагуєш?

Такі слова мені до одного місця. Тільки думки близьких за духом багато важать. Розумієш, я себе відчуваю старшим за однолітків. Бо батьки розлучились, і я рано став самостійним. З 14-ти років навчався у коледжі, далі забезпечував себе матеріально сам. Підпрацьовував: тягав мішки з піском на сьомий поверх.

Воювати – мій вибір свідомий. От тільки не всі це розуміють. Не шкодую, що частина молодості пройшла за вишколами і за війною.

Хто у твоєму розумінні – дитина?

Дитина – малий, який нічого в житті не розуміє. Також діти сидять по "кабаках", бо для них життя – "лафа".

Дитина стає дорослою не тоді, коли досягає повноліття, а коли несе відповідальність за свої вчинки. І усвідомлює, як чинити, аби життя не було "відбувайлом". Маєш розуміти, що ти не просто сюди прийшов. Варто діяти і лишити пам’ять по собі. Твоє життя не марне, коли є, за що боротись.

Чому зараз у багатьох негативне ставлення до добровольців?

Не тільки до добровольців. З часів Данила Галицького, коли сильна держава була, однак розпалася, народ потрапляв у ярма: польське, литовське, австрійське, татарське, російське... Розумієш, українці звикли до сопливих пісень, шмарклів і сліз. "Перетерпимо" – як девіз. У нашій літературі немає уславлення героїв. Тільки "Ой, який бідний козаченко пішов та й поліг" співають. У сильних народів такого немає. У них охвалення Воїнів у піснях. Їх показують сильними, а не ниють, що ті загинули. Прийти на землю і піти з неї – діло нехитре.

Зробити дещо за життя, аби тебе могли восхваляти в піснях – це вартісно. І найменше хочеш, щоби тебе оплакували.

На мою думку, наш народ з сильного перетворився у пристосуванців. Тому й родилася фраза: "Нам нєчєго дєліть". Нам є що ділити! У нас своя суверенна країна. Своя земля. Свої традиції. Своя мова. Свої ідеологічні вподобання.

А зараз дрібка людей вирішує долю країни. Нас намагаються розбити на дрібні групи, поставити з різних боків політичних барикад. Це робиться, щоб відбити віру народу в те, що боротьба можлива. Створюють ті Майдани, щоб люди дух випустили, покричали… А далі розпускають по домівках. Звідтам і народжуються добровольці. Бачиш, Майдан показав, що таким чином нічого не змінити.

Як ми докотились до того, що майданівців судять після Революції Гідності

Наприклад, коли механізм дає збій, і в ньому заміняють кілька шестерень, то далі і шестерні дають збій, бо механізм наскрізь прогнив. Так само склалося і в системі влади: скільки б людей не приходило, вони ставатимуть такими ж, як і попередні. Бо система побудована так, щоб людей розчинити. На кожного є метод впливу: для когось діти, для когось гроші, для когось загроза життю... І люди просто розчиняються. Всі шукають особистої вигоди, а не прагнуть зробити так, щоб всім жилося краще.

Але ж на своїй особистій коняці далеко не заїдеш. Бо вона захекається і здохне. Тому треба думати не лише про себе. Доки не зміниться докорінно система влади, то ніяких змін не варто очікувати ні у війні, ні в цивільному житті, ні загалом у країні.

Чого найбільше хочеш зараз: перемоги, миру чи помсти?

Миру перемогою з великою помстою. Але найбільше хочу, щоб наш народ усвідомив цінність людського життя.

Скільки втратив побратимів за час війни? Рахунок на десятки?

Ні. Одиниці. "Гюрза" став першим "двохсотим" на цій ротації. Потім кількох на Мар’янці "задвохсотило". Ще 19-річний "Шльоцик" загинув. А тепер ось "Діллі"…

Знаєш, на спостережному пункті ми можемо обговорювати все: від комунізму до націонал-соціалізму. Деякі молоді фанатики серед наших можуть "угорати" по націонал-соціалістичній ідеї Гітлера. Але в окопах я не спостерігав комуністів. До "правосеків" дивне ставлення: часто фашистами звуть. Після смерті "Діллі" почали лити бруд у коментарях і скидати мені фото Андрія з залізним хрестом із свастикою. Ми – галімі нацики для них. Їм ліпше поважати тих, хто п'є по закутках. Аніж тих, хто їх захищає, але має відмінну від їхньої думку. Є різниця між тими, хто щось робить, і тими, хто тільки проповідує.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Чи має мирне населення уявлення, що таке війна?

Ніхто не зрозуміє, що таке війна насправді, доки біля хати не ляже міна. Або доки не побачить, як це, коли когось розриває на шматки. Зрозуміє ще той, хто мав військового, який загинув.

Я не бажаю війни на наших мирних територіях, але інколи здається, що по одній міні біля населеного пункту краще б покласти для пристойності. Аби зрозуміли, що таке страх. І що війна близько. Але наше завдання – все робити для того, щоб цього не було.

Чим ти займався до війни і в чому себе бачиш після неї?

До війни професійно займався футболом. Після війни – не знаю. Не можу будувати планів, бо можливо, їм не збутися ніколи. Хочу вернутися на півроку додому. Відпочити морально. Працювати на дядька не буду. Згодом, можливо, відкрию свою кав'ярню, щоб мати особистий заробіток і працевлаштувати побратимів.

Дівчина чекає?

Так, на диво. Вісім місяців зустрічаємось, з них шість – від ротації до ротації.

Поважає твій вибір?

Так. Як будь-яка інша жінка, вона нервується. Хоче, щоб я приїжджав частіше. Був довше. Її тато воював в Авдіївській промзоні. Вона розуміє, що таке війна.

Як важко, зайду в бліндаж – прокричусь. Або в голос продекламую щось із "Кобзаря". Полупашу ту стіну руками – і стає легше. Аніж розказувати їй деталі військового побуту.

Як реагує твій батько?

З 2015-го року батька немає. Його смерть – початок сюрреалізму для мене. Далі через рік помер дід. Потім – бабка. Я просто навчився жити без них. Але не можу усвідомити безповоротність. Це схоже на сон. Спиш – і тобі сняться кошмари. Але маєш надію, що прокинешся в якійсь іншій реальності.

Ти чекаєш, коли прокинешся?

Просинаючись у бліндажі, який вже два тижні тече, у якому тиждень немає світла, кожного разу надіюся, що реальність зміниться. Можливо, було б краще, якби ми ніколи б не знайомились з "Діллі". Ішли б по вулиці в мирному житті, наші погляди перетиналися б… І на цьому все. Так було б набагато краще, ніж те, яким боком вилізла ця війна для нього.

Але. Кожного разу я прокидаюся від дзвону будильника у цій темряві під дзюркіт води у відро і розумію, що мій "день сурка" продовжується. Займаюсь одними й тими ж справами, однак це вже добре.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Яке основне завдання ставиш перед собою?

Не втратити країну. Підготувати своїх побратимів до боротьби. Щоб вони стали пліч-о-пліч з тобою, а не ховалися по кутках, як щури. Яким би я міг підставити своє плече, які могли б надати плече допомоги. Моє основне завдання – не підставити побратимів, щоб хтось не дай боже загинув через мене. В артилерійській справі важливо не схибити в розрахунках – "не задвохсотити" своїх. Не так страшно померти самому, як пережити смерть когось через тебе. Цього боюсь найбільше.

Востаннє редагував Ltnar: 12.04.2018 о 21:46.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 14.04.2018, 15:05   #1462
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

250-річчя великої "братньої" зради: Як Росія підступно покарала українських гайдамаків

Українці до останнього вірили словам російських офіцерів, що цариця підтримає повстанців. А після бенкету полковник Катерини Другої підступно пов'язав ватажків Гайдамаччини - товаришів по чарці

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

14 квітня 1768 року козаки отамана Залізняка освятили ножі в Мотриному монастирі в Холодному Яру. Так почалось Коліївщина: повстання проти поляків на Правобережній Україні. Воно супроводжувались масовою різаниною польських панів, католиків, уніатів, євреїв, у відповідь на репресії проти православних українців.
У 1768 році польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Польські шляхтичі на спротив утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії.

Запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вирушив у похід. Народним месникам швидко вдавалося здобути міста та сіла і нарощувати власні сили. Біля міста-фортеці Умані до них приєднався загін сотника Івана Гонти, який спочатку тримав сторону невдячних панів, котрі намагались скарати його на горло, за те, що православний та українець. Так гайдамаки отримали другого визначного полководця. Неприступна, як вважалось, Умань була взята. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів.

За деякими даними, москалі спочатку навіть заохочували українців виступити проти польських карателів-конфедератів. Російські офіцери, що боролися з польською фрондою з захватом відгукалися на перші перемоги Залізняка. Відомо про грамоту з Запорізької Січі (чи то справжню, чи то підроблену), де кошовий писав про підтримку Петербургу виступу правобережних українців. Однак масштаб Гайдамаччини налякав не лише Варшаву, але і кріпацьку Росію.

Повстання загрожувало перекинутися на польські землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на підзвітне російській імперії Запорожжя. До того ж, спільними зусиллями Барську Конфедерацію вже вдалося замирити. Російський і польський уряди уклали угоду спільними зусиллями придушити Коліївщину. У другій половині червня 1768 року російські війська разом з загонами Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків.

26 червня 1768 року російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців Залізняка і Гонту, а їхні загони роззброїли. Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з підданих короні польській українцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали голови, садили на палі, рубали руки та ноги. Із 336 справ трибуналів, реєстр яких збергся, відомо, що 151 гайдамакам відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського — посаджено на палю. Після страшних тортур "шляхетного панства" Іван Гонта був страчений у селі Сербах. Залізняка та інших учасників повстання з підданих російського царату судила Київська губернаторська канцелярія. Зраджені Петербургом вояки були засуджені до тілесного покарання. Били нагаєм, виривали ніздрі, випалювали тавра на чолі й щоках. Після цього заслали на досмертну каторгу до Сибіру.

1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк з півсотнею скалічених побратимів роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі виснажених героїв спіймали та відправили на каторгу, де, і знайшов свій кінць останній ватажок Гайдамаччини...

Востаннє редагував Ltnar: 14.04.2018 о 15:10.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 29.04.2018, 14:03   #1463
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Якби не розбрат більшовики залишились прозябати у Московії: Україна відзначає 100-ліття заснування останнього Гетьманату

За держави Скоропадського Україна мала найширші кордони у незалежній історії, квітучу економіку і чудові перспективи. Одначе помилки останнього гетьмана призвели до реваншу лівих популістів УНР, котрі не змогли дати раду російсько-більшовицьким зайдам

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

29 квітня 1918 року у Києві стався державний переворот, внаслідок якого було повалено уряд Центральної Ради, до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Нащадок старовинного казацького роду, представник еліти Російської імперії, блискучий генерал побудував зовсім іншу модель правління.
Історики досі не зійшлися в одностайній думці стосовно оцінки діяльності останнього гетьмана України. Одначе більшість вважає, що саме за Української Держави Павла Скоропадського країна мала найбільший шанс встояти перед московсько-більшовицькою навалою, відбутися як могутня, економічно процвітаюча, культурна і правова держава. Одначе аристократ Скоропадський не зміг порозумітися з найбільшою на той час спільнотою нашого народу – селянством, а спроби порозумітись з «білим рухом» відвернули від гетьмана чимало націонал-патріотів. Все це призвело до низки повстань і реставрації УНР, де заправляли ліві популісти, котрі незважаючи на уроки 1917-18 років (більшовицькі заколоти, звірства армії Муравйова) не бачили загрози у «братній» більшовицькій Росії і злочинно ігнорували питання оборони, з сумом зазначають Патріоти України.
Про тогочасні події Радіо Свобода поспілкувалося з істориками Павлом Гай-Нижником та Артемом Папакіним.

– Хто, крім Павла Скоропадського, був претендентом на владу і які вимоги до них поставило німецьке командування в Києві?
Павло Гай-Нижник: Претендентів було декілька. Коли німці планували змінити владу, то спочатку їм потрібен був торговельний договір з Україною. Вони його уклали 24 квітня, і в ніч на 25-е відбулася нарада окупаційних військ, на якій вирішили змінити владу.

Спершу розглядалося питання встановлення генерал-губернаторства, але розрахунки показали, що встановити пряме правління буде невигідно, бо потрібно близько 200 тисяч адміністративних службовців, які Німеччина та Австро-Угорщина просто фізично не могли сюди відправити.

Спочатку був тиск на Центральну Раду з метою змусити її змінити свою політику. Але домовитися не вдалося. Після цього розглядалося питання про претендентів. Серед них були: Іван Полтавець-Остряниця з Вільного козацтва, відомий меценат Євген Чикаленко, лідер самостійників Микола Міхновський, розглядався Іван Луценко – військовий лікар з Одеси, який був прихильником гетьманства, але романтичної течії, і генерал Павло Скоропадський.

Артем Папакін: У спогадах генерала Зелінського, командира першої дивізії Синьожупанників, яку сформували в Німеччині з військовополонених і перевели до Києва навесні 1918 року, згадується про натяки німецького командування, що пора взяти в владу в свої руки…

– Отже, німці влаштували такий собі кастинг серед претендентів, говорячи сучасною мовою. Чому саме Скоропадський став переможцем?

Павло Гай-Нижник: По тих звітах, які вони давали до Берліна і до Відня, висновки були такі: Міхновський не підходить, тому що він малопередбачуваний, Луценко був не схильний до компромісів, Полтавець-Остряниця надто авантюристичний, як вони казали. Чикаленко відмовився, схиляючись на свій вік.

Скоропадський задовольняв їх з кількох позицій. Він був військовик, а тоді тривала Перша Світова війна…

– Даруйте, але він був військовим ворожої російської армії, перед цим понад три роки воював з німцями й австрійцями...

Павло Гай-Нижник: Так, але він був ад’ютантом царя, що задовольняло кайзера Вільгельма. Також він був землевласник, що мало заспокоїти, на їхню думку, великих землевласників. Але у той же час він був почесним отаманом Вільного козацтва – тієї стихії, яка розвинулася в Україні. Він мав задовольнити українських діячів, тому що першим українізував 34-й армійський корпус, був командувачем військ Центральної Ради на Правобережжі. Він був нащадком гетьманського роду. Тож, ці кластери мали скласти картину, яка би більш-менш задовольнила всіх.

Проголошений гетьманом генерал Павло Скоропадський (в центрі у чорній черкесці) серед своїх прихильників на урочистому молебні на Софійській площі. 29 квітня 1918 року
Проголошений гетьманом генерал Павло Скоропадський (в центрі у чорній черкесці) серед своїх прихильників на урочистому молебні на Софійській площі. 29 квітня 1918 року
– Отже, у нього було найбільш відповідне резюме. До речі, пане Папакін, ви згадали дивізію Синьожупанників, яку очолював генерал Зелінський. Напередодні перевороту стається незрозуміла подія. Німці сформували цю дивізію, вона урочисто зайшла до Києва, а невдовзі німці ж її роззброюють. Якось нелогічно...

Артем Папакін: Тоді було вже дві дивізії Синьожупанників. Вони мали стати інструментом в проведенні німецької політики. Оскільки німці вже тоді були незадоволені політикою Центральної Ради, вони намагалися використати дивізію Синьожупанників.

Але, по-перше, був епізод, коли полк Синьожупанників відмовився їхати на Катеринославщину воювати з більшовиками, коли там йшли бої за визволення території України. По-друге, ці дивізії підпорядкувалися українському командуванню і коли до України прийшла друга дивізія Синьожупанників, то міністр оборони Жуковський вирішив її перевести до Одеси. Для німців це була несподіванка, тому що Одеса була в зоні австро-угорської окупації, а вони не могли вийти за сферу німецької. Такі плани перекреслювали участь Синьожупанників у здійсненні німецької політики в Україні, зокрема, в Києві.

Генерал Зелінський, який підпорядковувався українському міністру оборони Жуковському, нічого не хотів із цим робити. Він не хотів бути інструментом в руках німців. Це спричинило те, що дивізію Синьожупанників німці роззброїли напередодні гетьманського перевороту.

Павло Гай-Нижник: Синьожупанники викликали підозру і в Центральної Ради. Жуковський сам підписав розпорядження про їхнє роззброєння і дав на це згоду німцям. І потім був великий скандал у Центральній Раді, бо німці апелювали якраз до того, що український військовий міністр сам захотів цього роззброєння.

– Пане Папакін, от Ви кажете «окупаційні зони», «окупаційні війська». Якось дивно: німецькі та австро-угорські війська прийшли як союзники. Коли ж вони встигли так швидко стати «окупантами»?

Артем Папакін: Суто формально окупацією присутність німецьких та австро-угорських військ на території України не була. Україна була поділена на сфери впливу: німецьку та австро-угорську. Такий поділ був потрібен спочатку для ведення військових операцій зі звільнення території України від більшовицьких військ, але він залишився і надалі. Потім відбулося підпорядкування німцям залізниць, запровадження військово-польових судів також розцінюється в якості органів окупаційної адміністрації. Хоча, на мою думку, присутність цих військ не можна назвати окупацією в буквальному смислі. Бо окупація – це коли ведеться війна між двома державами, і одна держава під час бойових дій захоплює територію іншої.

– З одного боку, не можна вважати окупацією, а з іншого – кажете про окупаційні зони…

Павло Гай-Нижник: Тут є два нюанси. По-перше, поділ сфер впливу – не тільки німецька традиція. Тоді це було в порядку речей. Антанта зі свого боку також поділила Російську імперію на сферу впливу, й Україна входила у сферу впливу Франції. Так само було зроблено Австро-Угорщиною і Німеччиною.

Друге питання: чи були вони союзниками? Де-юре, вони були союзниками, в угоді написано, що на першу вимогу, як тільки встановиться спокій, виведуть війська. Але, повертаючись до теми перевороту, де-факто, вони змушені були самою Центральною Радою починати виконувати окупаційні функції. Найперше завдання німців: довести продукти, бо в Берліні й Відні продукти вже за картками отримували.

У зв’язку з тим, що залізничники чотири місяці не отримували зарплатню, вони не виконували роботу. Німці кілька разів зверталися до Центральної Ради, просили навести лад і поставити охорону на залізницях, пропонували дати гроші. Центральна Рада від них відмовилась, тому що німці вимагали звітності, куди витрачаються гроші. Центральна Рада не спромоглася забезпечити охорону залізниць – німці почали самі її забезпечувати.

– Є таке прислів’я: «Хіба хочеш – мусиш!»

Павло Гай-Нижник: Так, мусиш. На території України було безліч зброї, бо тривала Перша світова війна. Тисячі українців демобілізовувались і верталися додому зі зброєю. Усі вони були розагітовані більшовиками та есерами. І це величезна територія кипіла…

– Авжеж, бо тоді якраз ще й землю ділили… Один з журналістів, який тоді працював у Києві, у спогадах написав, що підготовка до перевороту йшла настільки відкрито, що «про це цвірінькали навіть горобці на київських дахах». Дивно, що чинна українська влада не реагувала на ці чутки. Чому так?

Павло Гай-Нижник: Тоді у Військовому міністерстві, Міністерстві внутрішніх справ знали квартиру, де всі збиралися…

– Заколотники?

Павло Гай-Нижник: Так. Заколотники удавали, що вони маскуються, але про це всі знали. Тож, писали доповідні записки, що один «нальот» на цю квартиру – і переворот було б зупинено в зародку.

– Чому голова уряду Всеволод Голубович, голова Центральної Ради Михайло Грушевський не реагували?

Павло Гай-Нижник: Вони були настільки дезорієнтовані та приголомшені ситуацією, коли в них земля вислизала з-під ніг. Вони втрачали контроль над свою територією. Плюс, вони зробили авантюрний крок по викраденню банкіра Доброго.

– Здається, Грушевський не був причетний до цієї акції?

Павло Гай-Нижник: Так, але про це знав прем’єр-міністр Голубович. Викрали цього Доброго, він був членом урядової комісії з торгівлі. Він допомагав німцям закупляти продукцію, тому що Центральна Рада не могла це зробити державним способом. Його викрали, бо вважали шпигуном. Але зробили це настільки незграбно, на офіційному автомобілі Міністерства внутрішніх справ з урядовими номерами, потім вивезли його у Харків. Там він підкупив охорону і німці його виручили. Тож, у цей час українські керманичі були налякані, паралізовані страхом.

З іншого боку, Грушевський пішов до німецького штабу і каже: щось там баламутиться, ви обіцяєте, що все буде добре? Німці сказали, що так. Але коли посланник Німеччини захотів зустрітися з українським керівництвом, то вони почали тягнути час. Таким чином, ця дезорганізація, розгубленість і відсутність вертикалі влади спричинили переворот. Хоча Центральна Рада могла все придушити в зародку.

У той же час, уряд Центральної Ради очолювали українські есери – найбільш ліворадикальна у своїй програмі партія, яка, кажучи сучасною мовою, робила соціальні експерименти. Це не дало можливості стабілізувати ситуацію, був хаос і вони частково його підтримували, щоб послабити позицію німецьких і австрійських військ. Вже тоді в самій Центральній Раді соціал-демократи та соціалісти-федералісти збиралися робити внутрішній парламентський переворот.

– Ох, як все було закручено!..

Павло Гай-Нижник: Це перший осередок нестабільності, який мав зробити парламентський переворот і усунути від влади есерів. З іншого боку, вже накопичувалося незадоволення різних верств населення.

– Основним заходом, який оформив зміну влади – був З’їзд хліборобів. Він відбувся 29 квітня 1918 року. На цьому з’їзді та проголосили Павла Скоропадського гетьманом. Як був організований цей захід? Часто глузують, що його провели в цирку. А чому саме в цирку? Не було іншої споруди?

Павло Гай-Нижник: У Києві на той момент більшого приміщення не було. На з’їзді було біля шести тисяч делегатів.

Артем Папакін: Наскільки я знаю, цирк вміщував не більше двох тисяч. Чи дійсно їх було шість тисяч – це теж питання.

– На цьому З’їзді хліборобів гетьмана не обирали голосуванням. Таке враження, що гетьмана не обрали, а вигукнули. Як усе це процедурно відбувалося?

Павло Гай-Нижник: Операція була проведена швидко, оперативно і дуже гарно, з використанням ефекту юрби. Серед делегатів були спеціально вкраплені люди. Ця юрба була наелектризована і всі почали говорити, що досить хаосу Центральної Ради, потрібна нормальна влада. Почали підтримувати, пішов протестний ефект.

Люди Шемета, Липинського і графа Гейдена – це близькі спільники Скоропадського – почали кричати: «У нас же є гетьман Скоропадський, гетьманського роду!» Вони запустили цей крик, шапки пішли вгору та ефект юрби підхопив: «Так, гетьмана!» Скоропадському швидко зателефонували, щоб він приїхав.

– Він був далеко від цього цирку?

Павло Гай-Нижник: Він сидів на штаб-квартирі. Переворот мав бути на другий день, але тоді виникла сприятлива ситуація, тому вирішили почати раніше.

Скоропадський забіг у бічну ложу, йому дали слово. На цьому екстазі, коли всі люди кричать, він сказав: «Ви дали мені владу і я вам буду служити». І тут був присутній людський елемент, кожен почав думати «я дав йому владу, я – рушій історії». Скоропадський дуже добре це підкреслював, вся юрба усвідомила себе творцями історії, а він буде залежний від них, обмежений їхнім впливом диктатор.

До речі, на цьому з’їзді було лише двадцять озброєних бойовиків. У них були на одній руці біла пов’язка, на другій – червона. Тому що форма у всіх майже однакова, то зробили такі позначки, щоб не перестріляти одне одного.

Потім були урочистості – молебень біля Софійського собору. У цей час прийшов загін Січових стрільців з кулеметами. Вистачило би однієї черги – і перевороту би не стало. Але тоді вони не могли знайти ні військового міністра, ні його заступника, відповідного наказу ніхто не віддав. У підсумку, загинуло три офіцери, тому що вони влаштували перестрілку, от і весь переворот.

– З організаційного боку карта Скоропадського лягла дуже вдало. Йому дуже поталанило, бо голосування, як такої процедури з кількома претендентами, не було. Але чи всі залучені були задоволені?

Павло Гай-Нижник: Там був ще Іван Луценко, прибічники якого спробували зорганізувати голосування. Якби воно відбулося, то ще невідомо, як би лягла карта. Тому прибічники Скоропадського зробили ефект юрби, щоби до цього не дійшло. Бо підрахували, що Луценко міг набрати більше голосів. Тож, вони в зародку придушили цю ініціативу.

У цей же вечір бойовики Скоропадського почали захоплювати адміністративні та військові споруди. От для чого потрібен був З’їзд хліборобів – цей переворот мав бути легітимізований.

– А як інші верстви населення зустріли інформацію про зміни влади?

Павло Гай-Нижник: Тоді не було телебачення та інтернету, звістка про сам переворот з Києва прийшла трохи пізніше, хоча чутки ширилися.

Коли військовий міністр Жуковський сидів у в’язниці то записав у щоденнику, що влада знала про підготовку збройного виступу загонів Скоропадського, але що він міг зробити? Він сам підраховував сили: військова юнацька школа, юнкери, були нейтральні, тому що самі відчували незадоволення владою.

Центральна Рада не переймалася розбудовою держави – населення нейтрально поставилося до її падіння. Зрештою, настрої здебільшого були такі, що «нам потрібна сильна влада». Неважливо, яка вона буде. Всі чекали стабільності, тому що війна, революція, внутрішні заколоти всіх втомили. Тому всі сподівалися на покращення, сподівалися, що це зміцнить владу всередині України. І оскільки німці поставилися до цього перевороту лояльно, то вони ніби будуть менше ставити палиць у колеса, і держава почне рухатися вперед.

Востаннє редагував Ltnar: 29.04.2018 о 14:31.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 05.05.2018, 18:02   #1464
dob
Новачок
 
Реєстрація: 05.05.2018
Дописи: 1
Ukraine
Мій ресівер: Open-Fox
Типово

Цікава дискусія....

Українські заробітчани - сором нації.

Ні. Ніхто не каже, що люди, які їдуть шукати кращої долі і заробітку в інші країни, зокрема до Польщі, винні в цьому.

Звичайно, є в цьому неабияка провина керівництва нашої держави. Але ж. Я теж приїхав декілька років тому до Польщі. І хочу

поділитися з читачами своєю думкою.
Середньостатистичних українців можна виділити з натовпу міського за лічені секунди. Ходять по двоє і більше. Одягнуті чорт зна

по-якому. Але в дорогих навушниках і сонячних окулярах. З добрими смартфонами і недбалими зачісками. І переважно з вимореними

пропитими обличчями.
Українець. Нащадок славних козацьких часів. Нескорений більшовиками і путінцями. Й@б тв@ю м@ть, українець-заробітчанин. Ти

приїхав на територію високої культури, якою завжди була бабуся-Європа. На більшу зарплатню, в декілька раз ніж на батьківщині. В

тебе є всі шанси ввібрати в себе все, чого так завжди прагнула наша нація, знаходячись за залізним занавісом. Культура, здоровий

спосіб життя, ковток свіжого повітря, пахнучого свободою. Скинути зі свого менталітету рабські кайдани.
Замість цього ти приїжджаєш до Європи і відчуваєш свободу. Але не ту. Ти відчуваєш свободу від сім'ї. Свободу від того що

хтось буде заглядати тобі в кишеню. І починаєш замість того щоб відкладати гроші для світлого майбутнього твого і твоєї родини,

витрачати на те, чого не вистачало раніше в твоєму житті. Твоєму. Це перша сходинка по якій піднімаються. Ні. Скоріше опускаються

заробітчани. Егоїзм. Далі. Від самотності ти шукаєш собі друзів серед таких же заробітчан. Як правило все зводиться до п'яних

посиденьок по вихідним. А як же. Маєш право. Ти ж в домі хазяїн і приносиш гроші. Це друга сходинка. П'янство. Після того як ти

опустився на ці дві сходинки, ти, замість того, щоб купити собі якісний одяг і взуття, на яке ти насправді тепер маєш право,

купуєш дешеві підробки. А як же, ви ж з хлопцями кожної п'ятниці скидаєтесь на общак і йдете відпочивати. Відпочивати. Що це нах@р

за відпочинок такий, після якого на ранок відчуваєш себе так, якби тебе переїхав вантажний автомобіль?? Кого ти обманюєш?? Себе??

Це п'янство. Не відпочинок. Не розслабитися. А п'янство і тільки. Общак. Що це за жаргон?? Блатний?? Запам'ятай. Блатні не

працюють фізично. По поняттях. І скільки б ти не слухав тюремних блатних пісень, за помилкою названих шансоном. Скільки б ти не

вживав блатних слів типу общак, братва, фраєр, фуфло і подібних, тобі до блатних далі ніж до президента. Поки ти себе так поводиш

ти не що інше як алкобидло. Бидло на польському це скот. Робочий скот. А як ще можна сказати про тебе, якщо ти приїхав на

зарплату, в декілька разів більшу, ніж в твоїй країні. Приїхав з таким трудом і замість того щоб відкладати, пускаєшся "во все

тяжкие", щоб якось компенсувати свої витрати х@яриш по 12годин. Це третя сходинка. Рабство. І коли закінчується віза ти приїжджаєш

до родини без нічого і починаєш вигадувати казки що немає роботи, місцеві погано до нас відносяться і дають роботу тільки своїм. А

собі подумки, коли до тебе доходить який ти дебіл, і що замість того щоб дати шанс на краще життя собі і своїй родині, ти витрачав

гроші на все, тільки не на це, то ти собі пояснюєш це фразою. Зате, буде що згадати. Ні. Відповідь проста. Ти бидло. Ти сором

нації. І поки такі пахарі-раби будуть приїжджати на заробітки, то буде підніматись господарство будь-якої країни. Але не нашої.

Можливо колись до наших людей дійде, що гідність, честь, воля це головніше від того що про тебе подумають друзі чи хтось інший.

Тоді можливо щось зміниться. А поки. Ходять по два і більше. Змарнилі обличчя прикриті сонячними окулярами. Непрасований дешевий

одяг і зачіска з 90-х. Навушники на вухах і блатний говір підслуханий з фільмів. Пельмені з пачки і віскі "джек деніелс" на давно

непротертому столі. А що. Мають право. Український заробітчанин - сором нації. Ця стаття адресована не всім заробітчанам. А тільки

тим, хто себе впізнає в цьому образі. Якщо ти себе впізнав. Обернись. Ти опустився на три сходинки. Піднімись по ним. І може не

все ще втрачено для тебе, твоєї родини, і майбутнього твоєї країни. І тоді нас будуть раді бачити в будь-якій країні як рівних, а

не як робоче бидло.



А чо ви говорите " Ти бидло. Ти сором нації. Ти... Ти..."
Ви ж теж приїхали декілька років тому до Польщі. То й кажіть "Ми бидло. Ми сором нації. Ми... Ми..."
Чи ви тримаєте себе вище за інших заробітчан?




Відповідь така на ваше питання. Як я написав " Ця стаття адресована не всім заробітчанам. А тільки тим, хто себе впізнає в

цьому образі." Тому і звертаюсь так. Звичайно ставлю себе вище від таких людей. Не вище від заробітчан. А вище від людей, які

топчуть в собі честь, гідність, і поводять себе так що за них соромно. Не в тому що вони заробітчани справа. А в тому що деякі з

них поводять себе якби вони з лісу вискочили. І сумно і соромно.



А от збоку виглядає, що ви разом з тотим бидлом стоїте в одній ямі з лайном, тільки ви поставили себе на сходинку вище. І

якщо їм лайно доходить до ніздрів, то вам тільки до підборіддя




Якщо з вашої точки зору дивитися то всі хто живуть в одній країні стоять в одній бочці. Ні. Навіть якщо люди знаходяться в

подібних умовах, то це не значить що це на них одинаково впливає. Ось наприклад будь-яка країна. Наприклад наша. Умови одні. Але є

бідні і олігархи. Алкоголіки і спортсмени. Злочинці і законослухняні. Сенс посту був показати що якщо людина яка почала втрачати

гідність в нашій країні, ще десь може виправдовуватись тим, що немає роботи, немає грошей, безвихідь. То в Європі цього питання

немає. Вистачає і при мінімалці на їжу, на одежу, на те щоб привести себе в порядок. І часу досить щоб вилізти з тієї бочки що ви

говорите. Не розумію чого їм не вистачає?? Треба перевертати свій менталітет. Бо ті самі поляки теж до нас колись їздили в не

найкращі для них часи. І це одна з найбідніших націй в Європі. Тому і дивуєшся як в них все швидко стало до ладу. Так чого ж не

брати з них приклад?? Я наприклад беру. І ще до того як сюди приїхав. Бо завжди вважав що є тільки два шляхи. Прогрес і

деградація. Не можна трошки прогресувати і трошки деградувати. Це топтання на місці. Треба взяти себе в руки і постійно над собою

працювати. Немає мінімально безпечної дози алкоголю чи тютюну. Це маркетинг. Не можна так сказати що ось я сьогодні ще з друзями

посиджу а завтра приведу себе до ладу. Взагалі багато чого можна описувати. Багато сторін і ситуацій. Але сенс такий. Сьогдні.

Встати. Подивитись на себе в зеркало. І сказати. Що я можу поміняти в собі і своєму житті щоб бути гідним представником своєї

нації. І щоб дивлячись на мене люди ставили мене в приклад іншим. Мені близько сорока років. І коли я виходжу ввечері після роботи

на спортивний майданчик діти починають лізти на тренажери разом зі мною. Подавати приклад це так приємно. І я не вважаю що стою в

бочці з гімном ні по шию ні по підборіддя. Бо можна жити в одній країні але в різних світах. І багато моїх знайомих які тут

працюють теж так вважають. Треба в першу чергу себе поважати. Я дивуюсь як деякі працівники на роботі вживають такі вирази по

відношенню до себе "треба робити бо майстер ви*бе", чи подібне. Якщо позиціонувати себе так то вижити буде складно і в тюрмі і в

армії і будь-де. Так що трохи поваги до себе. Навіть не так. Повага до себе повинна бути максимальною. І пріоритетною. А потім все

інше. І тоді наших людей будуть поважати всюди. Поляки навіть не сумніваються в собі. Вони прямо кажуть, якщо б росія ввела

війська до польщі то ми б їх вибили одразу. І олігархів вони також викидають швидко. Взяти того ж Новака котрого вигнали з сейму

за годинник ціною в 5000€. А в нас взяли його на роботу. А ми все дивимось і думаємо хто краще надя чи юля. Але думаю що колись

таки ми скинемо ці окови і будемо жити так яки того заслуговуємо. А поки ми живемо так як того заслуговуємо))



Бла-бла-бла...
Все одно ви нічим не відрізняєтеся від того бидла, про яке ви тут так розпиналися




Якщо б не відрізнявся то цього б не писав. А ви??))



То у вас комплекси. Хочете показати себе кращим і вищим від інших заробітчан. А насправді такий самий, як і вони
dob зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 05.05.2018, 19:04   #1465
dob
Новачок
 
Реєстрація: 05.05.2018
Дописи: 1
Ukraine
Мій ресівер: Open-Fox
Типово

"Підготовка до подальшої окупації України йде повним ходом", - Гай

Противник не тільки веде нас до соціально-політичної дестабілізації, але й через своїх афілійованих чиновників і політиків, намагається зруйнувати наші оборонні можливості і знизити можливості мобілізації.

Про це у своєму блозі пише волонтер і журналіст Мирослав Гай, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:
Цитата:

"Жителю Севастополя дали 2 года колонии за комментарий в соцсети про "украинский Крым"... В Украине освободили и дали свободу передвижения террористу Лусварги... В РФ диктаторские репрессии разворачиваются полным ходом, в соответствии с логикой развития фашиствующего милитаристского общества.

В Украине наплевательское отношение к вопросам национальной безопасности - примеров множество: Склады в Балаклее, Калиновке, контрабанда, убийства целого десятка полковников из разных силовых ведомств, работа пророссийских каналов, легальный допуск российских граждан, даже воров в законе, бандитов и террористов через границу, поездом и автобусами.

У СБУ тонны доказательств на церковь Московского Патриархата в содействии терроризму, провозе оружия и укрывательству боевиков, но ходу делам не дают из-за влияния сторонних сил.

При этом регулярно режут и стреляют атошников и патриотов.

Война уже давно идет в тылу. Как только РФ сможет подготовить социальную почву, развить агентуру, способы пропаганды и политического влияния для поддержания своей агрессии в центральной Украине - они введут войска дальше.

Работа по подготовке дальнейшей оккупации идет полным ходом. Всех, кто этому противостоит - стараются устранить, вплоть до убийства.

Покупайте оружие - единственный на сегодня адекватный совет.

В ходе сложившийся ситуации, программа Генерального Штаба по созданию резерва и Территориальной обороны выглядят более чем адекватными и разумными, но они уже столкнулись с препятствием внутри политических кругов и министерств.

Противник не только ведет нас к социально-политической дестабилизации, но через своих афилированных чиновников и политиков, старается разрушить наши оборонные возможности и снизить возможности мобилизации.

Это при том, что РФ наоборот, наращивает технику, ЛС, инфраструктуру и свои возможности к наступлению. Ситуация угрожающая."
dob зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 21.05.2018, 23:53   #1466
Петрович
Активіст
 
Аватар для Петрович
 
Реєстрація: 04.06.2010
Вік: 64
Дописи: 310
Волинь м.Берестечко
Мій ресівер: ORTON 4100c,U2C HD ...
Типово


Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"
ПЛАН
заходів для відзначення 367-річчя Берестецької битви
8-10 червня 2018 р.:

8 червня (п’ятниця):
– Богослужіння та панахида в Георгіївській церкві (9.00 -12.30 год.).

9 червня (субота):
- Панахида на козацькому цвинтарі в урочищі Монастирщина в с.Острів. (12.00 – 12.30).

10 червня (неділя):
– Патріарше богослужіння та Вселенська панахида за спокій душ загиблих українських козаків і новітніх українських героїв, які полягли за незалежність України, в Георгіївській церкві, очолювана Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. (9.00 – 12.30).
– Після божественної літургії відбудеться урочиста хода і покладання квітів до пам’ятника Героям Берестецької битви. (12.30 – 13.00).
– мітинг, сцена заповідника (13.10 – 14.10);
– заходи організовані козацькими громадськими організаціями Волині та Рівненщини на території заповідника, в імпровізованому козацькому таборі:
– Волинською обласною організацією "Козацьке стрілецьке братство".
"Українське вільне козацтво ім. С. Наливайка", та ін.(15.00 ).
Можливі зміни.
джерело-https://www.facebook.com/zapovidnyk.berestechko/
Петрович зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 22.05.2018, 01:56   #1467
Korpahec
Moderator
 
Аватар для Korpahec
 
Реєстрація: 25.08.2010
Дописи: 2.709
Ukraine
Мій ресівер: U2C Denys H.265 PRO
Надіслати повідомлення для Korpahec на ICQ
Типово

"Дограємося як в Криму... ​В Азовському морі - початок російського вторгнення", - дипломат

Є ознаки того, що Росія почала анексію Азову, котрий за двосторонньою угодою з Україною був вилучений зі складу міжнародних вод, як спільна водойма обох держав, з їх виключними економічними інтересами.



Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією голови Наглядової ради фонду «Майдан закордонних справ» Андрія Клименко, щодо останніх подій в акваторії Азовського моря.

"В Азовському морі - початок російського вторгнення. Потрібні не вичікування, а державницька позиція, адекватна відповідь та кризове реагування... А то дограємося як в Криму...

1. Припис про заборону входу до району Азовського моря поблизу Бердянська у зв'язку із стрільбами ЧФ РФ з'явився ввечері 18.05.18 приблизно о 21:16 за київським часом. Затримання суден, що прямували до/з Бердянску та Маріуполю почались 19.05 та продовжуються досі. Ніякої публічної реакції ні головнокомандувача, ні прикордонників, ні дипломатичного відомства, ні МОУ - досі немає.
2. Військові кораблі та катери РФ, використовуючи угоду від 2003 пройдуть куди хочуть, формально використовуючи право мирного проходу. Якщо з нашого боку не буде посиленого патрулювання, демонстрації намірів витіснення російських катерів (благо досвід часів СРСР є), різкого звернення до РФ та світового співтовариства - це може бути початком анексії Приазов'я. Тим часом на протилежному березі, в Єйську, розпочалися навчання.
3. Поки діє Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки - немає ніякої 12-мильної зони та державного кордону.
4. Треба негайно денонсувати договір 2003 та ганебні угоди 1993 по рибальству - за ними росіяне можуть вести "дослідження рибних запасів" у 100 м. від берегу Геніческа та Бердянську).
Треба негайно оголошувати в Азові територіальне море, внутрішні води та виключну морську економічну зону.
5. Але головне - це нарощування сил ВМС, ЗСУ, ДПСУ й готовність цих сил до протистояння з силами РФ. Потрібно негайно створювати кризовий штаб.
6. Не можна виключати, що ця демонстрація ворога в Азовському морі - це відволікання уваги від інших напрямків... Тобто не можна залишати поза увагою будь-яку ділянку узбережжя - від Вілкова починаючи".
Korpahec зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 02.06.2020, 08:18   #1468
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Квітами багата Україна-мати:
Маки червоніють -
Вогники ясніють.
А волошки в житі -
Синьоокі квіти.
Світять чорнобривці -
Тільки подивіться!
.Степом пахнуть кашки
Й зірочки-ромашки.
Он дзвенять дзвіночки
В літньому садочку.
Мальви біля хати
Будуть вас вітати.
Диво-цвіт - то сонях,
Сонце у долонях.
Бережуть державу
Соняшники й мальви.
Пісня солов'їна
Славить Україну.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Доброта-вище всіх якостей
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 26.06.2020, 10:14   #1469
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Краса неймовірна:

У столичному ботсаду зацвіли катальпи

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

У дерев велике кругле листя, яке нагадує вуха слона та красиві ніжні квіти з чудовим ніжним ароматом.

В Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України в Києві зацвіли катальпи...

Катальпи – це дерева із листям, яке нагадує вуха слона.

Зазначається, що катальпи – це теплолюбні дерева, поширені у теплих та субтропічних регіонах Північної Америки, Карибів, Східної Азії.

Однак ці дерева чудово прижились у Києві.
__________________
Доброта-вище всіх якостей
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 28.06.2020, 22:17   #1470
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Вітаємо із Днем Конституції:

Над окупованим Донецьком пролетів прапор України

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Патріоти запустили прапор з Пісок - він пролетів через північно-західну частину міста.

Над тимчасово непідконтрольним українському уряду Донецькому сьогодні, 28 червня, на честь Дня Конституції України був запущений український прапор. Про це повідомляють донеччани в соціальних мережах, інформують Патріоти України.

Прапор був запущений патріотами України з підконтрольних уряду територій. Прапор підняли на повітряних кульках жовтого і блакитного кольорів
__________________
Доброта-вище всіх якостей

Востаннє редагував Ltnar: 28.06.2020 о 22:19.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
А що Ви сьогодні робили?* sat-prof Офтопік (теревеньки) 73 06.11.2016 22:43
Світлодіодні лампи – освітлення майбутнього вже сьогодні Igor1031 Офтопік (теревеньки) 0 07.02.2015 15:37
Сьогодні викопав... sat-prof Ваші захоплення 8 25.05.2014 10:36
MYtv (Україна) hmura Провайдери платного ТБ 1 15.12.2011 17:09
Україна запустить свій супутник 2011 році sat-prof Загальний розділ! 8 25.06.2010 12:15


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 10:56.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум