Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня > Вільне спілкування (теревеньки)

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 12.04.2018, 20:39   #1461
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 280
Подяки і симпатії повідомлень
Дякую (Поставлено): 713
Дякую (Получено): 1828
Флуда (Поставлено): 0
Флуда (Получено): 2
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Ніхто не зрозуміє, що таке війна, доки поруч не впаде міна, – 18-річний доброволець

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Юний доброволець "Кенні" півроку воює на Донбасі

Нічого зайвого, тільки найважливіше у щоденній розсилці. Що це таке?

Доброволець ДУК "Правий сектор" на псевдо "Кенні" у другій частині інтерв'ю сайту "24" розказав, чому не хоче вступати до лав Збройних сил України, хто такі діти у його розумінні та чому не шкодує, що молодість пройшла на війні.

Українці цінують своїх Героїв тільки посмертно, – 18-річний доброволець

Чи є координація між Збройними силами України і "Правим сектором" на позиціях?

Бажання вести активні дії що в ЗСУшників, що в "правосеків" ну просто величезне! Коли оголошують перемир’я, вони гатять… Ти хочеш дати "отвєтку", а не можеш… Це вбиває.

А координація є. Ти ж не будеш сам атакувати Донецьк. Без підтримки ЗСУ багато не зробиш. Ну захопиш одне селище – і все… А от щодо порозуміння – з цим бувають проблеми. ЗСУшники часто кажуть вчорашнім школярам від'їжджати, коли гаряче… А хтось взагалі називає довбонутими фанатиками й нищебродами.

У тебе були думки лишити добровольчий батальйон і підписати контракт із ЗСУ?

Такого бажання не маю. У 2016-му підписали удвічі більше контрактів, ніж у 2017-му. А от у 2018-му в чотири менше. Звільняється багато людей. Коли підняли зарплати в рази, то в лави ЗСУ сунувся значний відсоток заробітчан. Як кажуть: почни займатися пропагандою афер – до тебе прийдуть аферисти, почни піднімати святі ідеї – до тебе підуть ідейні. Не сприймай буквально. Але дещиця правди в цьому є.

Коли тебе називають дитиною і говорять, мовляв, не варто пускати таких на війну, як реагуєш?

Такі слова мені до одного місця. Тільки думки близьких за духом багато важать. Розумієш, я себе відчуваю старшим за однолітків. Бо батьки розлучились, і я рано став самостійним. З 14-ти років навчався у коледжі, далі забезпечував себе матеріально сам. Підпрацьовував: тягав мішки з піском на сьомий поверх.

Воювати – мій вибір свідомий. От тільки не всі це розуміють. Не шкодую, що частина молодості пройшла за вишколами і за війною.

Хто у твоєму розумінні – дитина?

Дитина – малий, який нічого в житті не розуміє. Також діти сидять по "кабаках", бо для них життя – "лафа".

Дитина стає дорослою не тоді, коли досягає повноліття, а коли несе відповідальність за свої вчинки. І усвідомлює, як чинити, аби життя не було "відбувайлом". Маєш розуміти, що ти не просто сюди прийшов. Варто діяти і лишити пам’ять по собі. Твоє життя не марне, коли є, за що боротись.

Чому зараз у багатьох негативне ставлення до добровольців?

Не тільки до добровольців. З часів Данила Галицького, коли сильна держава була, однак розпалася, народ потрапляв у ярма: польське, литовське, австрійське, татарське, російське... Розумієш, українці звикли до сопливих пісень, шмарклів і сліз. "Перетерпимо" – як девіз. У нашій літературі немає уславлення героїв. Тільки "Ой, який бідний козаченко пішов та й поліг" співають. У сильних народів такого немає. У них охвалення Воїнів у піснях. Їх показують сильними, а не ниють, що ті загинули. Прийти на землю і піти з неї – діло нехитре.

Зробити дещо за життя, аби тебе могли восхваляти в піснях – це вартісно. І найменше хочеш, щоби тебе оплакували.

На мою думку, наш народ з сильного перетворився у пристосуванців. Тому й родилася фраза: "Нам нєчєго дєліть". Нам є що ділити! У нас своя суверенна країна. Своя земля. Свої традиції. Своя мова. Свої ідеологічні вподобання.

А зараз дрібка людей вирішує долю країни. Нас намагаються розбити на дрібні групи, поставити з різних боків політичних барикад. Це робиться, щоб відбити віру народу в те, що боротьба можлива. Створюють ті Майдани, щоб люди дух випустили, покричали… А далі розпускають по домівках. Звідтам і народжуються добровольці. Бачиш, Майдан показав, що таким чином нічого не змінити.

Як ми докотились до того, що майданівців судять після Революції Гідності

Наприклад, коли механізм дає збій, і в ньому заміняють кілька шестерень, то далі і шестерні дають збій, бо механізм наскрізь прогнив. Так само склалося і в системі влади: скільки б людей не приходило, вони ставатимуть такими ж, як і попередні. Бо система побудована так, щоб людей розчинити. На кожного є метод впливу: для когось діти, для когось гроші, для когось загроза життю... І люди просто розчиняються. Всі шукають особистої вигоди, а не прагнуть зробити так, щоб всім жилося краще.

Але ж на своїй особистій коняці далеко не заїдеш. Бо вона захекається і здохне. Тому треба думати не лише про себе. Доки не зміниться докорінно система влади, то ніяких змін не варто очікувати ні у війні, ні в цивільному житті, ні загалом у країні.

Чого найбільше хочеш зараз: перемоги, миру чи помсти?

Миру перемогою з великою помстою. Але найбільше хочу, щоб наш народ усвідомив цінність людського життя.

Скільки втратив побратимів за час війни? Рахунок на десятки?

Ні. Одиниці. "Гюрза" став першим "двохсотим" на цій ротації. Потім кількох на Мар’янці "задвохсотило". Ще 19-річний "Шльоцик" загинув. А тепер ось "Діллі"…

Знаєш, на спостережному пункті ми можемо обговорювати все: від комунізму до націонал-соціалізму. Деякі молоді фанатики серед наших можуть "угорати" по націонал-соціалістичній ідеї Гітлера. Але в окопах я не спостерігав комуністів. До "правосеків" дивне ставлення: часто фашистами звуть. Після смерті "Діллі" почали лити бруд у коментарях і скидати мені фото Андрія з залізним хрестом із свастикою. Ми – галімі нацики для них. Їм ліпше поважати тих, хто п'є по закутках. Аніж тих, хто їх захищає, але має відмінну від їхньої думку. Є різниця між тими, хто щось робить, і тими, хто тільки проповідує.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Чи має мирне населення уявлення, що таке війна?

Ніхто не зрозуміє, що таке війна насправді, доки біля хати не ляже міна. Або доки не побачить, як це, коли когось розриває на шматки. Зрозуміє ще той, хто мав військового, який загинув.

Я не бажаю війни на наших мирних територіях, але інколи здається, що по одній міні біля населеного пункту краще б покласти для пристойності. Аби зрозуміли, що таке страх. І що війна близько. Але наше завдання – все робити для того, щоб цього не було.

Чим ти займався до війни і в чому себе бачиш після неї?

До війни професійно займався футболом. Після війни – не знаю. Не можу будувати планів, бо можливо, їм не збутися ніколи. Хочу вернутися на півроку додому. Відпочити морально. Працювати на дядька не буду. Згодом, можливо, відкрию свою кав'ярню, щоб мати особистий заробіток і працевлаштувати побратимів.

Дівчина чекає?

Так, на диво. Вісім місяців зустрічаємось, з них шість – від ротації до ротації.

Поважає твій вибір?

Так. Як будь-яка інша жінка, вона нервується. Хоче, щоб я приїжджав частіше. Був довше. Її тато воював в Авдіївській промзоні. Вона розуміє, що таке війна.

Як важко, зайду в бліндаж – прокричусь. Або в голос продекламую щось із "Кобзаря". Полупашу ту стіну руками – і стає легше. Аніж розказувати їй деталі військового побуту.

Як реагує твій батько?

З 2015-го року батька немає. Його смерть – початок сюрреалізму для мене. Далі через рік помер дід. Потім – бабка. Я просто навчився жити без них. Але не можу усвідомити безповоротність. Це схоже на сон. Спиш – і тобі сняться кошмари. Але маєш надію, що прокинешся в якійсь іншій реальності.

Ти чекаєш, коли прокинешся?

Просинаючись у бліндажі, який вже два тижні тече, у якому тиждень немає світла, кожного разу надіюся, що реальність зміниться. Можливо, було б краще, якби ми ніколи б не знайомились з "Діллі". Ішли б по вулиці в мирному житті, наші погляди перетиналися б… І на цьому все. Так було б набагато краще, ніж те, яким боком вилізла ця війна для нього.

Але. Кожного разу я прокидаюся від дзвону будильника у цій темряві під дзюркіт води у відро і розумію, що мій "день сурка" продовжується. Займаюсь одними й тими ж справами, однак це вже добре.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Яке основне завдання ставиш перед собою?

Не втратити країну. Підготувати своїх побратимів до боротьби. Щоб вони стали пліч-о-пліч з тобою, а не ховалися по кутках, як щури. Яким би я міг підставити своє плече, які могли б надати плече допомоги. Моє основне завдання – не підставити побратимів, щоб хтось не дай боже загинув через мене. В артилерійській справі важливо не схибити в розрахунках – "не задвохсотити" своїх. Не так страшно померти самому, як пережити смерть когось через тебе. Цього боюсь найбільше.
__________________
Дякую симчич, Korpahec, felix Сказав дякую

Востаннє редагував Ltnar: 12.04.2018 о 20:46.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 14.04.2018, 14:05   #1462
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 280
Подяки і симпатії повідомлень
Дякую (Поставлено): 713
Дякую (Получено): 1828
Флуда (Поставлено): 0
Флуда (Получено): 2
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

250-річчя великої "братньої" зради: Як Росія підступно покарала українських гайдамаків

Українці до останнього вірили словам російських офіцерів, що цариця підтримає повстанців. А після бенкету полковник Катерини Другої підступно пов'язав ватажків Гайдамаччини - товаришів по чарці

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

14 квітня 1768 року козаки отамана Залізняка освятили ножі в Мотриному монастирі в Холодному Яру. Так почалось Коліївщина: повстання проти поляків на Правобережній Україні. Воно супроводжувались масовою різаниною польських панів, католиків, уніатів, євреїв, у відповідь на репресії проти православних українців.
У 1768 році польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Польські шляхтичі на спротив утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії.

Запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вирушив у похід. Народним месникам швидко вдавалося здобути міста та сіла і нарощувати власні сили. Біля міста-фортеці Умані до них приєднався загін сотника Івана Гонти, який спочатку тримав сторону невдячних панів, котрі намагались скарати його на горло, за те, що православний та українець. Так гайдамаки отримали другого визначного полководця. Неприступна, як вважалось, Умань була взята. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів.

За деякими даними, москалі спочатку навіть заохочували українців виступити проти польських карателів-конфедератів. Російські офіцери, що боролися з польською фрондою з захватом відгукалися на перші перемоги Залізняка. Відомо про грамоту з Запорізької Січі (чи то справжню, чи то підроблену), де кошовий писав про підтримку Петербургу виступу правобережних українців. Однак масштаб Гайдамаччини налякав не лише Варшаву, але і кріпацьку Росію.

Повстання загрожувало перекинутися на польські землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на підзвітне російській імперії Запорожжя. До того ж, спільними зусиллями Барську Конфедерацію вже вдалося замирити. Російський і польський уряди уклали угоду спільними зусиллями придушити Коліївщину. У другій половині червня 1768 року російські війська разом з загонами Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків.

26 червня 1768 року російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців Залізняка і Гонту, а їхні загони роззброїли. Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з підданих короні польській українцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали голови, садили на палі, рубали руки та ноги. Із 336 справ трибуналів, реєстр яких збергся, відомо, що 151 гайдамакам відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського — посаджено на палю. Після страшних тортур "шляхетного панства" Іван Гонта був страчений у селі Сербах. Залізняка та інших учасників повстання з підданих російського царату судила Київська губернаторська канцелярія. Зраджені Петербургом вояки були засуджені до тілесного покарання. Били нагаєм, виривали ніздрі, випалювали тавра на чолі й щоках. Після цього заслали на досмертну каторгу до Сибіру.

1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк з півсотнею скалічених побратимів роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі виснажених героїв спіймали та відправили на каторгу, де, і знайшов свій кінць останній ватажок Гайдамаччини...
__________________
Дякую felix, kreshnot, симчич, Korpahec Сказав дякую

Востаннє редагував Ltnar: 14.04.2018 о 14:10.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
А що Ви сьогодні робили?* sat-prof Вільне спілкування (теревеньки) 73 06.11.2016 21:43
Світлодіодні лампи – освітлення майбутнього вже сьогодні Igor1031 Вільне спілкування (теревеньки) 0 07.02.2015 14:37
Сьогодні викопав... sat-prof Відпочинок (природа,риболовля) 8 25.05.2014 09:36
MYtv (Україна) hmura Провайдери платного ТБ 1 15.12.2011 16:09
Україна запустить свій супутник 2011 році sat-prof Загальний розділ! 8 25.06.2010 11:15


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 02:00.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум