SAT
шарінг
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня - SaT-PRoF.CoM.Ua > Офтопік (теревеньки) > Ваші захоплення

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 11.10.2010, 13:47   #1
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово Чарівний світ живої природи...

Жива природа...
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Маленькі та великі, пухнасті і не дуже, в пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.

Востаннє редагував VADYA777: 01.02.2012 о 00:18.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 16.07.2011, 12:31   #301
karpinets2710
Передовик
 
Аватар для karpinets2710
 
Реєстрація: 08.05.2011
Дописи: 1.370
Ukraine
Мій ресівер: Orton 4100C
Типово

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), місцеві назви: стокровиця, калмицький чай, заяча крівця тощо — багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних.
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Біологічний опис

Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте, 30-60 см заввишки. Міжвузля округлі або з двома гранями, щільні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щитоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечка з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна з верхньою зав'яззю і трьома-п'ятьма стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка.

Екологія

Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні.

Поширення

Поширений по всій території України. Промислова заготівля можлива у Волинській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Сумській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях. Запаси сировини значні.

Інші види

Звіробій шорсткий (Hypericum hirsutum L.). Відзначається циліндричним густоопушеним стеблом і листками без чорних залозок. Росте у мішаних, частіше листяних лісах. Тіньовитривала рослина. Поширений переважно в лісостепових районах.
Звіробій гірський (Hypericum montanum L.). Характеризується круглястим стеблом, яйцеподібно-видовженими, зісподу шорсткими листками та рідкою, овальною волоттю, з півзонтиками на довгих ніжках. Росте у мішаних і листяних лісах, на узліссях, лісових галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Поширена на Поліссі, у північній частині Лісостепу, в Карпатах.

Практичне використання

Лікарська, фітонцидна, ефіроолійна, танідоносна, харчова, фарбувальна, медоносна, отруйна рослина.

У науковій медицині використовують квітучі верхівки пагонів — Herba Нурегісі як в'яжучий, протизапальний і тонізуючий засіб при кровохарканні, кашлі, проносах, колітах, хворобах печінки, для укріплення ясен. Лікарські властивості звіробою пов'язані з його досить складним хімічним складом. Трава звіробою містить дубильні, смолисті, фарбувальні речовини, флавоноїди, каротин, вітамін С, глюкозид гіперін, холін, сапоніни тощо. Із звіробою звичайного виробляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну. Звіробоєм лікують стоматити, гайморити, фарингіти, молочницю у дітей.

У народній медицині звіробій дуже популярний лікувальний засіб, який застосовується при багатьох хворобах: проносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, як тонізуючий засіб при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний — при маткових кровотечах, хворобах печінки, нирок і як глистогінний засіб, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах.

Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, при висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.

У народі існує популярний рецепт звіробійної олії, яку радять готувати таким чином: узяти одну частину свіжих квіток звіробою і залити 10 частинами лляної чи соняшникової олії. Настоювати протягом 2 тижнів поки олія не почервоніє. Можна готувати за іншим рецептом (тоді настій буде концентрованішим): 1 частина звіробою — 2 частини олії. Тут добре використати олію маслинову, рафіновану кукурудзяну чи соняшникову, настоювати 3 тижні.

Звіробійну олію використовують для лікування ран, виразок, наривів, розпушених ясен, уражень слизової оболонки рота. Усередину вживають для зміцнення серцевого м'яза[1].

Деякі травознаї, як Наталя Земна, не рекомендують вживати звіробій протягом тривалого часу, особливо чоловікам (не більше 7 днів на рік).

У гомеопатії використовують есенцію з свіжої квітучої рослини.

У ветеринарії для лікування ран застосовують емульсію з настою трави, виготовлену на вазеліновій олії. Фітонцидні властивості звіробою зумовлені наявністю в ньому ефірних олій (0,09-0,114%), до складу яких входять пінен, мірцен, цінеол. Олію з звіробою використовують у парфумерії, для лікування ран і опіків, виразок шлунка та дванадцятипалої кишки.

В усіх частинах рослини є таніди (до 7,5%), тому її застосовують для дублення шкур, надаючи їм еластичності, щільності та приємного забарвлення.

У харчовій промисловості звіробій використовують для приготування гірких горілок і настоїв, а листки — як сурогат чаю. Квітки містять барвник гіперицин, з різними протравами вони дають жовту, зелену, червону, рожеву фарби,, придатні для фарбування шерсті. Звіробій звичайний — добрий пилконос.

У траві звіробою знайдені сапоніни. При з'їданні великої кількості його вівці, коні й велика рогата худоба отруюються. Цікаво відзначити, що отруюються, як правило, тварини з білою шерстю. Звіробій викликає розвиток дерматитів у білошерстих тварин, сверблячку, параліч аборти. Інші види звіробою в науковій медицині не використовуються і домішки їх до сировини з трави звіробою звичайного небажані.

Збирання, переробка та зберігання

Збирають верхівки рослин під час цвітіння, зрізуючи їх ножами або серпами (довжина пагонів 25-30 см) без грубих безлистих частин. Сировину сушать на горищах, під залізним дахом або в сушарках при температурі до 40°, розтираючи тонким шаром на папері, тканині або решетах і часто помішуючи. Висушену траву обмолочують і відділяють на решетах стебла. Суху сировину пакують у тюки по 50 або 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання три роки.
karpinets2710 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 16.07.2011, 13:19   #302
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Незвичайні дерева.....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 16.07.2011, 16:21   #303
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

КМИН ЗВИЧАЙНИЙ

Родина Селерові — Аріасеае, або Зонтичні — Umbelliferae

Як виглядає? Дворічна рослина 30—80 см заввишки. Стебло пряме, галузисте. Листки: нижні чергові, довгочерешкові, верхні короткочерешкові, зменшуються до верхівки. Листок продовгуватий, дво- або трипсристий, а ланцетногострими частками. Суцвіття— складний зонтик 4—8 см в поперечнику з 8—16 рівними, голими головними гілками. Квітки дрібні, чашечки майже непомітні, п'ятипелюстковий віночок білий або рожевуватий. Цвіте в травні — червні. Насіння має приємний запах, достигає кмин у липні — серпні.

Де росте? По всій території України, зокрема розсіяно в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, крім Донецького Лісостепу. Росте на луках і пасовиськах, на рідколіссі, лісових галявинах і узліссях, при дорогах.

Що й коли збирають? Зонтики зі стиглим насінням ( з росою), в липні — серпні. Насіння отруйне для птахів.

Коли застосовують? Застосовують у вигляді чаю при млявому травленні, атонії і болях у кишках, здутті (метеоризмі), для зниження процесів гниття і бродіння в кишках, для поліпшення травлення і підвищення тонусу шлунково-кишкового тракту. Летка олія кмину, в якій є карвон і лімонен, діючи рефлекторно через смакові рецептори, сприяє виділенню травних соків; у матерів, які годують груддю, збільшує кількість молока (сметану варять 3 хвилини з кмином — 1 столова ложка кмину на 1 склянку сметани). Флавоноїди, смола, дубильні речовини, жирна олія, білки сприяють відхаркуванню, сечовиділенню, виявляють пропосну дію1. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку насіння кмину, кип'ятять 5 хвилин і настоюють 10 хвилин. П'ють двічі на день по 1 склянці натщесерце і після обіду, ковтками.

Для немовлят застосовують як вітрогінне, 5—6 разів на день, по 1 чайній ложці (в клізмах — без цукру по 200—500 мл відпару).

При здутті дуже добрим засобом вважають відвар з суміші таких рослин: насіння кмину — 2 столові ложки, насіння кропу — 1 столова ложка, листків деревію — 2 столові ложки, дрібно порізаної вівсяної соломи — 3 столові ложки, кореневищ аїру — 1 столова ложка, дещо потертого кореня валеріани — 1 чайна лежка. З столові ложки цієї суміші, кожна з верхом, заливають З склянками сирої води, кип'ятять 15 хвилин і п'ють по 1 склянці тричі на день. При вощині, шумі, сіпанні у вусі впускають у нього (2 рази на день) по кілька крапель теплого соку, витиснутого з гарячої, запеченої з кмином у духовці, головки цибулі ( у видовбану в цибулині ямку, яку накривають потім вирізаним з тієї ж цибулини кубиком, насипають 1 чайну ложку кмину). Цей засіб поліпшує слух (дія фітонцидів).
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 17.07.2011, 01:45   #304
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Овоч, який продовжує життя ...........

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Нещодавно вчені назвали баклажан овочем довгожителів за його здатність протистояти захворюванням серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, проблем з суглобами, а також здатність приводити в норму обмін речовин.

Крім того, серед корисних якостей названа здатність баклажанів підвищувати гемоглобін, що особливо важливо для дітей та вагітних жінок. Калій, що міститься в баклажанах, сприятливо впливає на роботу серцево-судинної системи.

Інші речовини в цьому продукті розщеплюють жири, допомагають підтримувати оптимальний кислотно-лужний баланс, сольовий баланс, тому дієта з великим вмістом баклажанів допоможе людям, які хочуть схуднути, позбутися від запорів, а також страждають на подагру.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 17.07.2011, 09:43   #305
karpinets2710
Передовик
 
Аватар для karpinets2710
 
Реєстрація: 08.05.2011
Дописи: 1.370
Ukraine
Мій ресівер: Orton 4100C
Типово

Журавлина звичайна
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Oxycoccus
Вид: Журавлина звичайна

Біноміальна назва
Oxycoccus palustris




Журавли́на звича́йна (або Журавлина чотирипелюсткова лат. Oxycoccus palustris Pers., Oxycoccus quadripetalus Gilib.) — кущ з роду Журавлина родини Вересові.


Ботанічна характеристика

На лісових сфагнових болотах ростуть вічнозелені сланкі кущики, які восени вкриті яскраво-червоними соковитими плодами. Це журавлина — наш «північний виноград», «ягода здоров'я», скарбниця поживних та лікувальних речовин.

Журавлина має тонкі темно-бурі пагони з черговими довгастими листками, шкірястими, зверху блискучими, темно-зеленими, з загорнутим краєм, зісподу вкритими восковим нальотом. Квітки маленькі, рожеві, розміщені по одній — чотири на кінцях пагонів. Світлолюбна рослина, 15—60 см заввишки, цвіте у травні — червні, запилюється комахами. Плоди — ягоди, які достигають у вересні.

Господарське значення

Журавлина — дуже цінна харчова рослина. Плоди її містять багато вітамінів, їх їдять свіжими, а також готують з них варення, соки, сиропи, екстракти тощо. Ягоди мають велике лікувальне значення.

Заготівля

Збирають журавлину від перших заморозків і до утворення снігового покриву. Масовий збір ягід журавлини та зменшення їх природних запасів внаслідок осушення боліт вимагають раціонального використання та охорони цієї рослини.
karpinets2710 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 17.07.2011, 12:04   #306
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Безсмертник

Народні назви: цмин, сухоцвіт піщаний, жовтий цмин, сухоцвіт, гелихризум, мороз–трава.
Багаторічна трав'яниста рослина висотою 30–60 см з опушеними пагонами й коротким дерев'янистим, слабогіллястим, чорно–бурим кореневищем. Стебло – одиночне (а якщо їх декілька, то вторинні не плодоносять). Квітконосних пагонів звичайно буває 5–10. Суцвіття – дрібні жовті кошики, зібрані в щиткоподібне суцвіття. Квітки трубчасті, жовті або жовтогарячі із чубчиком. Тверді лусочки обгортки суцвіття не в'януть і не гублять забарвлення навіть тоді, коли суцвіття зрізані. Звідси назва рослини – безсмертник. Плоди безсмертника – дрібні чотиригранні сім'янки. Цвіте в червні–серпні. Розмножується насінням й вегетативно поросллю від кореневищ. На зиму надземна частина відмирає.
Росте на сухому й свіжому піщаних, рідше супіщаному ґрунтах. Зустрічається в рідких сухих соснових борах і світлих хвойних лісах, на галявинах, вирубках, переважно на південних і східних схилах, також на кам'янистих сонячних схилах, на сухих галявинах і дюнах, на крейдовому ґрунті, відкритих перелісках. Повного затінення не виносить. На одному місці росте 4–7 роки.
Цвіте в червні – серпні, плоди дозрівають у серпні – вересні. Кожен кошик цвіте близько 10–15 днів. У лікарських цілях використовують квіткові кошики безсмертника піщаного, які заготовлюють у період початку цвітіння, до розкриття бічних кошиків – у іншому випадку при висушуванні вони розсипаються. Строк придатності сировини 3 роки. Запах сировини слабкий, ароматний, смак пряно–гіркий.
Безсмертник містить флавоноїдні з'єднання, гіркі й дубильні речовини, ефірне масло, органічні кислоти, полісахариди, вітамін К, аскорбінову кислоту, солі калію, кальцію, заліза й марганцю. Рослина володіє протизапальною, антибактеріальною, противірусною, спазмолітичною і тонізуючою дією, нормалізує обмін речовин. Вона регулює ліпідний обмін, знижує зміст ліпідів у крові й сприяє виділенню з організму холестерину і його попередників. В основному цмин відомий як жовчогінний засіб при жовчокаменній хворобі, холециститах, гепатитах, дисфункціях жовчних шляхів. Всі ці чудесні властивості проявляються на тлі абсолютної нешкідливості й відсутності побічних ефектів.
У побуті суцвіттями безсмертника перекладають одяг для оберігання від молі. Рослина дуже декоративна, особливо в складі сухих букетів.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 18.07.2011, 00:41   #307
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Борщовик небезпечна отруйна рослина..........

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Росте він обабіч річок, доріг, лісів та полів, а тепер поступово перебирається і на поля, дачні ділянки. Борщовик — отруйна рослина висотою до двох метрів, а то й більше.

Його листя та інші частини стебла можуть викликати небезпечні опіки. Коли сік потрапляє на шкіру, то через декілька годин, а то й днів вона червоніє. При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщовиком. Особливо, якщо вражаються рот чи горло. Найчастіше від борщовика потерпають діти.
Як боротися з борщовиком? Кущі його можуть довго рости на одному місці. Корінь у них круглий, товстий, висмикнути або викопати його важко. Важливо «квітку-шапку» скосити, намагаючись триматися якомога далі від рослини. Щоб сік не потрапив на руки, натягніть гумові рукавички. Найкращий ефект виходить, коли обробити бур’ян при формуванні першої розетки листя раундапом. Якщо ж взялися за боротьбу з цим бур’яном всередині вегетації, то краще його скосити, а гербіцидом обробити листя, що залишилося, і додатково залити розчин препарату в порожнисту трубку стебла. Норма витрати рідини — 120 мл на 10 л води.
Коли рослина росте на узбіччі дороги, то обробіток можна зробити суцільно. А якщо борщовик поселився серед культурних рослин, то їх треба захистити від попадання на них препарату.
Якщо на обробленій ділянці планується і надалі садити або сіяти культурні рослини, то обприскування раундапом проведіть за два тижні до посіву або висаджування. Витрата розчину — 5 літрів на 100 квадратних метрів площі. І, звісно, при обробці дотримуйтесь правил техніки безпеки.
Жодна розсудлива людина не стане, звичайно, навмисне чіпати отруйну рослину. І, проте, від опіків рослинами страждають і малі діти, і досвідчені туристи.
Існує чимало небезпечних видів, проте пальма першості належить борщовику. Він своєю підступністю не поступається знаменитому американському отруйному плющу - сумаху.
Чим би не спричинено подразнення, головне, скоріше змити отруту з рук і інших частин тіла. Якщо реакція все-таки виникла, існує багато способів зменшити свербіння і підсушити пухирі, що вискочили на шкірі.
Роздратування звичайно завдадуть отруйні речовини, що знаходяться у волосках ягід і вегетативних органів рослин. Ви наражаєтеся на небезпеку і в лісі, і на садовій ділянці, й удома (отруйні, наприклад, красуня глоріоза і диффенбахія - улюблена офісна рослина).
Зазвичай реакція виявляється відразу або незабаром після контакту з рослиною. Що стосується сумновідомого борщовика, то після того, як висипу не стане, на шкірі можуть залишатися пігментні плями, що зберігаються до півроку.
При опіках борщовиком рекомендується густо намилити уражене місце господарським милом і змити лосьйоном, що містить спирт.
Протерти лосьйоном або одеколоном рекомендується також кропив'яні опіки.
Якщо ви точно не знаєте, яка саме рослина причинила вам дискомфорт, завжди допоможе обмивання великою кількістю холодної води.
У жодному випадку не розтирайте уражене місце. Так ви можете рознести подразнюючу речовину буквально по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. До того ж розтирання стимулює кровоток, а значить, надходження до ураженого місця нових і нових речовин, що підтримують запалення.
Як при будь-якому запаленні, полегшення принесуть холодні компреси або прикладання льоду до уражених місць.
Якщо роздратування викликано вовчим ликом (при попаданні соку ягід на шкіру), рекомендуються пов'язки з синтоміциновою маззю і маззю Вишневського.
Відріжте лист алое, вийміть з нього ложкою м'якуш і нанесіть її на уражене місце. Протизапальні і антибактеріальні властивості алое роблять його досить ефективним засобом. Готові препарати алое у вигляді гелів придатні для цієї мети тільки в тому випадку, якщо вони виготовлені з натуральної м'якоті рослини.
Зірвіть декілька листків звичайного садового бур'яну — подорожнику, промийте їх, пропарте і, дещо остудивши, нанесіть припарку на уражену ділянку шкіри. В подорожнику міститься аллантоїн — сполучення з протизапальними і антибактеріальними властивостями.
У пральній машині при помірній температурі періть одяг, в якому ви гуляли по чагарниках борщовику. Це убереже вас від поширювання висипу, що зудить, по всьому тілу.
Обполосніть водою взуття. Якщо ви «спілкувалися» з борщовиком у взутті, що виготовлено з тканини, його також варто прати.
Чотириногого друга після спільної прогулянки по нетрях і гущавині слід викупати. Обов'язково вдягніть гумові рукавички.
Щоб підсушити пухирі, що проступили на шкірі, і угамувати свербіння, зробіть оцтовий компрес. Змішайте півстакана столового оцту і півтори склянки води. Остудіть суміш в холодильнику. Коли свербіння стане нестерпним, змочіть клаптик тканини цим розчином і прикладіть його до місця, що зудить.
Намочіть клаптик тканини холодним молоком і прикладіть його до шкіри. Холодне молоко заспокоює свербіння краще, ніж холодна вода. Хоча механізми такої дії молока поки не з'ясовані, не виключено, що активними компонентами в даному випадку є жири, що містяться в ньому.
За допомогою ватного тампону обробіть висип лосьйоном з гамамелісу – визнаного засобу для заспокоєння подразненої шкіри. Лосьйон гамамелісу діє на шкіру охолоджуюче, оскільки з її поверхні випаровуватиметься спирт.
Змочіть водою звичайний пакетик чаю (чорного або зеленого) і прикладіть його до шкіри, що зудить. Дубильна кислота, що міститься в листі чаю, полегшить свербіння та зменшить запалення тканин.
Прийміть теплу ванну, додавши у воду декілька столових ложок дрібномелених вівсяних пластівців, або звичайну вівсяну муку. Вівсяна мука підсушить висип і запобіжить його перетворенню в пухирі, що зудять. З ванни вибирайтеся обережно: намокла вівсянка дуже слизька.
Щоб позбавитися висипу, полежіть у ванні, куди додана гірка сіль. Інструкції по її використовуванню містяться на етикетці.
Збираючись на прогулянку в ліс або поле, де можуть рости отруйні рослини, надягайте брюки і сорочку з довгими рукавами.
Знайдіть офіційне джерело і роздивіться як виглядають борщовик, вовче лико, болиголов плямистий, анемона, простріл луговий, чистотіл: до всіх цих рослин можлива підвищена чутливість.
У чагарниках борщовику безпечно гуляти (було б бажання!) в похмуру погоду: кумарини, що викликають роздратування, активні тільки при яскравому сонячному світлі.
Не наближайтеся до куп хмизу або ломаччя, що горять. Якщо в них є залишки отруйних рослин, ви одержите неабияку дозу зовсім не цілющої «аромотерапії»
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 19.07.2011, 14:05   #308
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

А́ґрус

(також а́ґрис, а́ґрест, агрус) (Ribes uva-crispa) — вид ягідних рослин родини аґрусових. Аґрус утворює кущі висотою до 1,5 м. Плоди (несправжня ягода) округлі або довгасті, забарвлені в білий, жовтий, рожевий, червоний або чорний колір, містять 6—12% цукрів, вітаміни А, В і С. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти і варення; стиглі ягоди — добрий десерт і сировина для виробництва мармеладу, соків, вин, начинок для цукерок тощо. В Україні аґрус розводять в усіх районах. Плодоносить на 2—3-й рік. Урожайність 8—32 кг з куща.
Цвітіння аґрусу.

Аґрус щорічно дає високі урожаї. Ягоди його смачні і корисні. В них, в залежності від сорту, міститься від 5 до 15 % цукрів і 1-2 % корисних органічних кислот. По кількості вітамінів аґрус поступається тільки смородині. Ягоди аґрусу богаті солями фосфору, заліза, кальція.

Смак ягід аґрусу залежить від кількості цукрів, кислот, ароматичних речовин, від консистенції м"якоті, щільності і товщини шкірки, стану її поверхні (опушення і характера опушення).

Аґрус рано вступає в плодоношення. Через 1-2 роки після посадки кущі дають перші ягоди. З роками урожай швидко збільшується і на 6-7 рік після посадки кущі вступають в пору повного плодоношення. Аґрус при доброму догляді обільно плодоносить (200 ц ягід з 1 га ). Окремі добре розвинені кущі дають по 25-30 кг ягід.

Аґрус в дикому вигляді росте в деяких країнах Європи, Азії, а також Північної Америки. Велика кількість культурних сортів аґрусу получені від родичів европейського, далекосхідного і деяких видів американського аґрусу. Наші культурні сорти виведені в основному з аґрусу звичайного, який росте в Європі. Вони відрізняються від сортів , отриманих від американських видів, розміром, красивим зовнішнім виглядом ягід і добрим смаком.

Аґрус - це кущ середньої висоти. На гілках, в залежності від сорта, розташовані одинарні, подвійні або тройні шипи. Суцвіття - грона, в гроні один-два інколи три квітки. Плоди (ягоди) різної форми і кольору, опушені і без опушення, з великою кількістю насіння. Чашечка не опадає.

Аґрус - багаторічна рослина. Гілки її живуть і добре плодоносять до 7-8 років; коренева система і основа куща можуть жити довше. Довговічність пояснюється особливістю його біології. На протязі багатьох років аґрус зберігає здібність давати пагони заміщення від основи куща. На цих пагонах нульового порядку на слідуючий рік виростають бокові розгалуження - пагони першого, другого, третього порядків, які несуть основний урожай. Ці молоді, добре розвинуті гілки заміщують старі, які потрібно вирізувати при перших ознаках старіння. Таким чином іде постійна заміна старих гілок новими, молодими.

Добрий ріст пагонів першого і більш високих порядків особливо важливий для плодоношення куща. Чим більше буде гілок першого порядку і чим сильніше їх ріст тим більшим в наступних роках буде урожай.

Аґрус - культура зимостійка. Але ті сорти які погано переносять низькі температури, особливо в зими без снігу, як правило, весною затримуються в розвитку.

Аґрус реагує на умови догляду і ґрунтово-кліматичні умови. На занедбаних, неудобрених ділянках при поганому обробітку ґрунту і без обрізки кущі аґрусу стають старими у віці 12-15 років.
Вирощування агрусу та заготівля ягід
Росте у мене агрус на добре освітленому місці. Садила його наприкінці вересня. Для посадки вирила ями глибиною до 60 см, діаметром 80 см. У них закладала перепрілих гній або компост (1-1,5 відра), торф (1-1,5 відра), кісткове борошно або суперфосфат (250 - 300 г), калійні добрива (50-70 г), вапно (300 - 400 г), замість неї іноді використовувала золу (350 - 400 г).

Добрива змішувала з дернової землею і цією сумішшю заповнювала ями, безпосередньо під коріння клала чистий землю і такий же землею (без добрива) їх засинала. Після посадки рослину поливаю - відро води на яму. На другий рік після посадки підживлення не даю.

Надалі протягом літа роблю три підживлення: рано навесні - сечовиною врозкид навколо куща з розрахунку 20 г на рослину; після цвітіння - органічними добривами в рідкому вигляді в канавки з розрахунку 2 відра на 5-6-річний кущ і після зняття врожаю - також органічними добривами і теж у рідкому вигляді. Причому перш, ніж залити в канавки добрива, вливаю в них води (на кущ 2 відра) незалежно від погоди.

Коров'ячий гній розводжу водою в шість разів, курячий послід - у 12. Коли немає органічних добрив, беру прибалтійські добрива по 1-2 столові ложки на відро води.
Ягоды крыжовника

Ягоди агрусу

Строго стежу за терміном третьої підгодівлі - роблю її відразу після зняття ягід, так як рослини в цей час закладають плодові бруньки для врожаю майбутнього року. Багато садівники скаржаться, що кущі великі, а врожай маленький. На мій погляд, це відбувається тому, що або вони зовсім не дають підгодівлі, або підгодовують занадто пізно, коли агрус вже заклав плодові бруньки будучи «голодним». І тоді підживлення служить зростанню куща, а не закладці плодових бруньок. А скільки смачних і корисних продуктів можна приготувати з агрусу на зиму! Дуже корисний сік, особливо сік агрусу сортів з забарвленими і володіють сильним ароматом ягодами. Кумарини, що містяться в соку, нормалізують згортання крові. І взагалі сік корисний при недокрів'ї з-за високого вмісту заліза.

Ягоди агрусу містять багато пектину, сік їх дуже в'язкий і важко віджимається. Він легко відділяється лише соковижималкою і в соковарки. Тому перед віджимом соку я прогріваю розчавлені ягоди протягом 30 хв, додаючи невелику кількість води, при температурі 60 °. Віджатий пресом або через мішечок руками сік негайно піддаю тепловій обробці.

Особливо корисний сік з м'якоттю. З сортів з яскраво-жовтим забарвленням, таких, як Золотий вогник, Ювілейний та інших, що містять багато каротину, потрібно готувати соки тільки з м'якоттю.

Сік агрусу дуже кислий, тому при вживанні розбавляю його водою з цукром, а іноді і готую з цукровим сиропом.
Добре його купажовані і з соком прісних яблук, чорноплідної горобини і моркви.
Компот из ягод крыжовника

Компот з ягід агрусу

З агрусу готую компоти. Смачні компоти виходять лише з яскраво забарвлених ягід або ягід, які мають тонку шкірку, або що володіють сильним ароматом: Чорний негус, Медовий, Любительський, Московський червоний та інших. Якщо ягоди великі, наколюють їх, щоб не лопалися. Наповнюю ними банки до «плічок», заливаю холодним цукровим сиропом (на 1 л води 300 - 400 г цукру), ставлю на прогрів і пастеризують при температурі 85 ° літрові банки 15-20 хв, трилітрові - 25-30 хв або при температурі слабкого кипіння - 4 і 10 хв.

Компот можна приготувати і триразовим розливом. Підготовлені за попередньому способу ягоди закладаю у стерильні двох-і трилітрові банки і заливаю киплячим сиропом (на 1 л води 300-400 г цукру), накриваю їх кришками, витримую 3-4 хв, сироп зливаю, доводжу його до кипіння, вдруге їм заливаю ягоди на 3-4 хв. Прокип'ятити сироп третій раз, заповнюю їм банки під кришку і негайно закатую. Ніколи не заливаю кілька банок одночасно.

Готую і компот асорті, додаючи до агрусу трохи суниці, малини або вишні. Можна додати також дрібні шматочки яблук, чорну смородину. Сироп готую з розрахунку 300-400 г цукру на 1 л води.

Промиті ягоди (вишні та агрус наколюють) в довільних співвідношеннях щільно укладають у банки і заливаю гарячим сиропом, накривають кришками і ставлю в каструлю з гарячою водою на вогонь. При температурі 85 ° пастеризують півлітрових банки 10 хв, літрові - 15 хв або при кипінні води відповідно 5 і 8 хв. Потім банки виймаю з каструлі, закатую кришками, перевертав догори дном.

Особливо гарний агрус маринований. Беру зрілий, міцний агрус будь-якого сорту, мою, наколюють, наповнюю їм банки до «плічок». Марінадную заливку готую з 500 г води, 400 г цукру, 100 г 9%-ногох оцту. Воду, цукор і спеції (5-6 горошин запашного перцю, 5-6 квіток гвоздики і невеликий шматочок кориці) кип'ячу протягом 5 хв. Коли заливка охолоне, проціджую і додаю оцет, заливаю цим маринадом агрус. Заповнені банки накриваю кришками і ставлю в каструлю з холодною водою, доводжу воду до кипіння і кип'ячу протягом 3 хв банки будь-якої ємності.

При маринуванні агрусу заливку можна готувати і з розрахунку 50% оцту і 50% соку кислих ягід.

Плоди агрусу звичайного мiстять цукор (глюкозу, фруктозу, сахарозу), вiтамiни, органiчнi кислоти, флавоноїди, макро та мiкроелементи, фенольнi сполуки. Галеновi препарати агрусу звичайного мають жовчогiннi, сечогiннi та послаблюючi властивостi. У народнiй медицинi застосовують при гiпертонiї, атеросклерозi, набряках, холециститах, гепатитах, захворюваннях нирок i сечового мiхура, ожирiннi. У лiтературi є данi про те, що споживання плодiв агрусу запобiгає утворенню пухлин. Протипоказано вживати агрус при виразковiй хворобi шлунка та дванадцятипалої кишки в стадiї загострення. Застосовують всередину свiжi агруси звичайного по 100 г тричі на день, сік плодiв агрусу - по 30 мл тричі на день.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 19.07.2011, 21:11   #309
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Світло як умова орієнтації тварин.

Світло для тварин – необхідна умова бачення та зорової орієнтації в просторі. Розвиток зору у них відбувається паралельно з розвитком нервової системи. Повнота зорового сприймання навколишнього середовища залежить від ступеня еволюційного розвитку. Примітивні органи зору у багатьох безхребетних – це просто світлочутливі клітини, оточені пігментом, а в одноклітинних – світлочутлива ділянка цитоплазми. Такі очі не дають зображення предметів, а сприймають лише коливання освітленості, чергування світла та тіні, що свідчать про зміни в навколишньому середовищі.
Образний зір можливий тільки при достатньо складній будові ока. Павуки можуть розрізняти контури предметів, що рухаються, на відстані 1-2 см. Найдосконалішими вважаються очі комах, головоногих молюсків та хребетних тварин. Тому що вони здатні сприймати форму і розміри предметів, їхній колір, визначати відстань. Тварини, у яких очі розміщені по боках голови, мають монокулярний або площинний зір. Здатність до об’ємного бачення властивий деяким птахам (совам, грифам, орлам, соколам), мавпам та людині. Гранична чутливість ока величезна. Але поняття видимого світла умовне, тому що різні види тварин дуже відмінні щодо здатності сприймати різна промені сонячного спектра. Коло видимих променів людини – від фіолетових до темно-червоних. Ми не сприймаємо більш короткохвильове ультрафіолетове і більш довгохвильове інфрачервоне випромінювання. А деякі тварини, наприклад, глибоководні кальмари, гримучі змії бачать інфрачервону частину спектра і ловлять здобич у темряві, орієнтуючись за допомогою органів зору. Для бджіл видима частина спектра зміщена у більш короткохвильової ділянки, вони сприймають значну частину ультрафіолетових променів, але не розрізняють червоних.
Крім еволюційного рівня тварини, розвиток зору і його особливості залежать від екологічних обставин і способу життя самої тварини. У постійних мешканців грунту, печер, глибин океану очі можуть бути повністю або частково редуковані, наприклад, у кротів, сліпаків, деяких жуків-жужелиць, деяких глибоководних риб. Здатність розрізняти колір значною мірою залежить від того, при якому спектральному складі випромінювання існує або зберігає активність вид. Більшість ссавців, що ведуть родовід від предків із сутінковою та нічною активністю, взагалі не розрізняють кольорів і бачать усе в чорно-білому зображенні – собачі, котячі, хом’яки, нічні птахи. Денні птахи мають добре розвинений кольоровий зір.
Життя в умовах сутінкового освітлення часто призводить до гіпертрофії очей. Величезні очі, що здатні вловлювати мізерні частки світла, властиві багатьом глибоководним рибам, головоногим молюскам, лемурам, довгоп’ятам… У деяких видів, що живуть біля поверхні водойм, очі поділені на дві частини з різною здатністю до заломлення променів. Одна половина ока бачить у повітрі, а друга у воді. Така “чотириокість” характерна для жуків-вертячок, чотириочкової риби Anableps, крокодилів.
Птахи, що долають великі відстані під час перельотів, орієнтуються за допомогою зору. Звичайно, беручи до уваги Сонце та зорі. За неповної хмарності орієнтація зберігається, а в умовах повної хмарності, тобто туману, птахи збиваються з курсу, так як не бачать видимої частини неба (сонячного чи зоряного). Досліди у планетарії показали, що орієнтація птахів у клітках змінюється, якщо перед ними змінювати картини зоряного неба.
Бджоли також орієнтуються по положенню Сонця, коли летять за узятком. Мурашки, що повзуть стежиною у місячну ніч, міняють орієнтацію на 180 градусів, якщо поставити на їхньому шляху дзеркало, яке відбиває Місяць.
У темних глибинах Океану як джерело зорової орієнтації організми використовують світло, що його випромінюють живі істоти. Світіння живого організму називається біолюмінесценцією. Вона має в житті тварин здебільшого сигнальне значення. Такі світлові сигнали можуть служити для орієнтації в зграї, привертанні уваги особин іншої статі, заманюванні жертв, для маскування або відволікання. Спалах світла може бути захистом від хижака, осліплюючи або дезорієнтуючи його. Наприклад, каракатиці, рятуючись від ворога, випускають хмарку яскравого секрету, а види, що мешкають у освітлених водах, використовують для цієї мети темну рідину.
У глибоководних риб-хижаків частина спинного плавця перетворене у гнучке “вудлище”, яке несе на кінці червоподібну приманку – залозу, заповнену слизом з бактеріями, що світяться. Причому риба сама може керувати світіння приманки, регулюючи потік крові до цієї залози, постачаючи бактерій киснем. У наземних умовах біолюмінесценція розвинена лише у небагатьох видів: у жуків з родини світлячків.
Таким чином, світло для тварин має в основному інформаційне значення. Воно допомагає орієнтуватися не лише в навколишньому просторі, а й у часі, що пов’язано з ритмікою темного та світлого періодів доби.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 19.07.2011, 21:32   #310
karpinets2710
Передовик
 
Аватар для karpinets2710
 
Реєстрація: 08.05.2011
Дописи: 1.370
Ukraine
Мій ресівер: Orton 4100C
Типово

Сосна звичайна

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Сосна звичайна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Pinopsida
Ряд: Pinales
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Вид: Сосна звичайна



Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) — високе 25-50 м. дерево родини соснових (Pinaceae), займає майже третину лісів України (в основному на Поліссі).]


Характеристика

Зовнішній вигляд


Дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною і моноподіальним, кільчастим гілкуванням (так звані «мутовки»). Оскільки це світлолюбиве дерево, нижні його гілки відмирають, очищаючи стовбур. У сприятливих умовах висота сосни досягає 40 м, а діаметр — 1-1,5 м. Дерева, що виросли в густому лісі, мають стрункі, майже циліндричні стовбури і невеличку, високопідняту крону з тонкими гілками. Кора червонувато-бура, лускувата. Молоді пагони зеленуваті, пізніше — жовтувато-сірі.

Коренева система

Коренева система сосни — стрижнева, але розміри та галуження кореня залежать від умов її зростання. На болотах коріння сосни знаходиться біля самої поверхні, кожне дерево ніби сидить на купині. Так дерево рятується від надмірної кількості вологи. На бідних і сухих ґрунтах дерево утворює величезну поверхневу кореневу систему, глибиною до 30-40 м, і радіусом до 15-20 м., і живиться за рахунок роси і конденсованої вологи. На багатих і пухких ґрунтах стрижневий корінь сосни проникає на глибину 60-ти та більше метрів.
Коріння сосни оповите чохлами з грибкових ниток, що утворюють мікоризу.

Листяний покрив

Укорочені пагони несуть дві хвоїнки 4,5-7 см завдовжки, зверху випуклі темно-зелені, знизу — жолобчасті, загострені, часто скручені, що тримаються 3-5 років.

Квіти

Рослина однодомна. Чоловічі шишечки колосоподібно зібрані при основі молодих видовжених пагонів, містять велику кількість лусок, які мають по два пиляки. У верхній частині молодих пагонів з'являються червонуваті поодинокі жіночі шишечки. Вони складаються з насінних лусок, які сидять у пазухах слаборозвинутих покривних лусок. Кожна насінна луска містить два насінних зачатки. Запліднення відбувається через рік після запилення.

Плоди

Стиглі шишки яйцеподібно-видовжені (3-7 см завдовжки), сіруватобурі, матові. При достиганні насіння луски дерев'яніють, розсуваються і воно висипається. Насіння чорнувате, плямисте або білувате, з крилом, що у 2-3 рази більше за нього.

Поширення

Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою в Українському Поліссі. Створює чисті і мішані ліси. Світлолюбна, морозостійка рослина. Запилюється у травні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу. Вона займає близько 35% державного лісового фонду України. Основні райони заготівлі — Житомирська, Волинська, Рівненська і Львівська, частково Київська, Чернігівська області.

Сорти

В культурах трапляється: сосна Веймутова — P. strobus L. — дерево з зеленувато-сірою корою, хвоя тоненька, м'яка, розміщена по п'ять на укорочених пагонах; сосна Ваніса — P. banksiana Lamb. (сосна Банкса), яка відзначається короткою (2-4 см) скрученою хвоєю і дуже зігнутими гачкуватими шишками, які іноді розміщуються прямо на стовбурах.

Практичне використання


Деревинна, смоло-, танідо- і пилконосна, жиро- і ефіроолійна, волокниста, вітамінозна, лікарська, фарбувальна, фітонцидна, декоративна і фітомеліоративна рослина. Широке поширення, великі запаси деревини сосни свідчать про велике народногосподарське її значення.

Деревина сосни звичайної з рожевуватим або бурувато-червоким ядром і жовтувато-білою заболонню, яка особливо різко виділяється після висихання; деревина її легка, м'яка, трохи блищить, малосучкувата, добре розколюється, легко обробляється, смолиста, стійка проти гниття, проте швидко втрачає природний колір, буріє і часом уражується синявою. У вигляді круглого лісу вона є основним будівельним матеріалом як у сільськогосподарському, так і в промисловому та житловому будівництві; використовубться також на телеграфні й телефонні стовпи, на портові споруди, дамби, греблі, набережні, мости. Соснові пиломатеріали (дошки, бруси) широко застосовують у будівництві (ферми, балки, крокви, сходи, віконні коробки, одвірки, підлоги тощо).

Деревина сосни йде на виготовлення щипкових музичних інструментів (балалайки, мандоліни), на клавіатурні дощечки на виробництво фанери, діжок для малоцінних матеріалів, сухих і напіврідких продуктів (смола, дьоготь) і під рибу.

Останнім часом деревина сосни все ширше використовується в целюлозно-паперовій промисловості, але в меншій мірі, ніж деревина ялини. Деревина сосни містить до 54% целюлози, технічний вихід її становить до 39%, вміст смоли — До 3,5%, деревинні волокна довгі (2,6-4,4 мм). 3 деревини сосни шляхом сухої перегонки одержують деревинний оцет і дьоготь, а в перегонному апараті лишається вугілля, з якого виробляють активоване вугілля. Дьоготь і активоване вугілля використовують у медицині. Крім того, активоване вугілля застосовують для знебарвлення рідин, видалення з них запахів. Ним заповнюють протигази.

Дрова з сосни звичайної добре горять, особливо із старих дерев, які Містять багато смоли. 3 пневого і кореневого соснового осмолу екстракцією його трісок бензином чи іншими розчинниками або перегонкою з водяною парою одержують так званий екстракційний або паровий скипидар. Проте якість його нижча від скипидару із живиці. Сухою перегонкою соснового пневого осмолу одержують сухоперегінний сирець скипидару — найнижчий із його сортів. з соснового пневого осмолу одержують також каніфоль.

Із сосни звичайної збирають живицю, з якої одержують скипидар і каніфоль. Скипидар використовують на виробництво лаків, фарб, парфумів, технічної камфори, яка необхідна для виробництва пластмас, кінофотоплівок, штучних тканин, вибухівки, а також у гумовій і фармацевтичній промисловості. Каніфоль сосни використовують для проклейки паперу, виготовлення дешевого лаку, грампластинок, сургучу, а також як домішку до бетону. Нею натирають смички струнних музичних інструментів.

Низькі сорти каніфолі йдуть на виготовлення мастил. Живицю, смолу, скипидар і каніфоль застосовують також у медицині. З насіння сосни звичайної пресуванням або екстрагуванням одержують жирну висихаючу олію, яку використовують для виробництва оліфи. З хвої сосни внаслідок перегонки з водою одержують ефірну олію, яку застосовують у медицині. Після видалення ефірної олії з хвої сосни одержують соснову або лісову вовну. Вихід волокна 35%. Його використовують у суміші з відходами бавовнику (40% соснової вати, 60% відходів бавовнику) або з вовною для одержання пряжі, з якої виготовляють фланель і ковдри. Соснова вата з домішкою паперових ниток йде на виготовлення матів і підстилок, а з коноплями і льоном — мотузків і канатів. Соснова вата — гарний набивний матеріал для матраців і подушок. у науковій медицині використовують бруньки, живицю, смолу і продукти сухої перегонки деревини — дьоготь і вугілля.

Бруньки містять смолу, ефірну олію, дубильні речовини, вітамін С тощо. Застосовують як відкашлювальний, сечогінний і дезинфікуючий засіб при хворобах верхніх дихальних шляхів, для ванн. Концентрат вітаміну С, виготовлений з хвої сосни, використовують для лікування цинги; хлорофіл-вітамінну пасту — для лікування ран, опіків; паста входить також до складу протиастматичної мікстури Траскова. Скипидар (терпентинова олія), який одержують з живиці і смоли, використовують безпосередньо (у вигляді інгаляцій для дезинфекції дихальних шляхів) і в складі мазей при ревматизмі, невралгіях, подагрі; з нього готують терпингідрат (відкашлювальний і сечогінний препарати). Живицю (терпентин) і каніфоль застосовують тільки у пастирях, дьоготь — зовнішньо, зокрема він входить до складу мазі від корости. 3 активованого вугілля виготовляють карболен, який вживають при утворенні великої кількості газів у шлунку та кишечнику. У народній медицині, крім того, використовують бруньки сосни при рахіті і золотусі, хвою — у вигляді ванн при рахіті і подагрі. Дьоготь використовують для лікування хвороб шкіри (екземи, лускатого лишаю та корости).

Сосна звичайна — танідоносна рослина. Її кора містить 4-10% танідів (при доброякісності 37,2-53,86%). Із збільшенням віку вміст танідів у корі зменшується. Сосна звичайна утворює багато пилку і клею. Пилок у неї великий, тому бджоли збирають його неохоче. Влітку на сосні часто з'являється падь. Молоді пагони і шишки дають червону фарбу. Як декоративна рослина сосна звичайна рекомендується для поодиноких і групових насаджень, а також масивів у парках і лісопарках, використовується на новорічні ялинки. Вона має декоративні різновидності (пірамідальну, плакучу тощо).

Як фітонцидна рослина вона має санітарно-гігієнічне значення: під впливом парів скипидару повітря в соснових насадженнях іонізується, а деякі хвороботворні бактерії (стафілококи) гинуть. Сосна Веймутова рекомендується для масивів, чистих і мішаних груп, поодиноких насаджень у парках і лісопарках. Особливо ефективні поєднання її з ялиною, ялицею, а також з дубом, липою і кленом звичайним.

Сосна звичайна має важливе лісомеліоративне значення. Вона здатна рости на піщаних неродючих ґрунтах, невибаглива до вологи, швидкоросла. Сосна — незамінна порода для залісення пісків. Засоленості ґрунтів і забруднення повітря газами вона не витримує.

Із хвої сосни виготовляють хвойно-вітамінне борошно — вітамінний корм для сільськогосподарських тварин. За поживністю І кг хвойно-вітамінного борошна дорівнює 0,25-3 кормовим одиницям. В ньому міститься багато провітаміну A, D, вітаміни групи В та вітаміни К, Е, С, а також макро- і мікроелементи — кальцій, фосфор, залізо, кобальт, манган, цинк, молібден і нікель. Використовують хвойно-вітамінне борошна як профілактичний засіб проти захворювань на авітамінози та проти гельмінтозних захворювань у тварин.

Хвою сосни можна згодовувати тваринам і не розмеленою, але перед вживанням її слід обробляти водяною парою і давати після іншого корму (коровам не більше 5 кг, коням 3-4 кг), а свіжу необроблену можна давати коровам 2 кг на добу. При поїданні великої кількості хвої сосни у тварин з'являється кривава сеча.

Збирання, переробка та зберігання


Бруньки сосни для лікувальних цілей заготовляють до початку їх розпускання (лютий-березень), найкраще під час рубок догляду. Секаторами зрізують з молодих дерев бруньки з гілочками довжиною до 3 см, не чіпаючи центрального пагона. Сушать сировину на горищах з достатньою вентиляцією, розстеливши тонким шаром на папері або тканині, часто перемішуючи. Не дозволяється сушити їх у печах, бо при цьому розплавляється і випаровується смола. Сировину пакують у фанерні ящики вагою по 25 кг. Зберігають в упакованому вигляді в сухих, добре провітрюваних приміщеннях на стелажах або підтоварниках.

Для виробництва жирної олії з насіння шишки збирають з початку зими до весни, бо з настанням перших весняних дощів вони розкриваються і насіння швидко висипається з них. Збирати шишки доцільно із зрубаних дерев під час лісозаготівель. Врожайні роки бувають у середньому один раз у три роки, рідше раз у п'ять років. Насіння добувають з шишок на насіннєсушарках (сонячних, вогневих, парових).

Для виробництва хвойно-вітамінного борошна на лісосіках під час рубок заготовляють соснові гілочки (лапки). Під час промислової переробки хвої важливим є збереження її якості (особливо провітаміну А), від чого залежить сортність борошна. Найбільш доступним є метод змочування. У прив'яленій хвої, яка не втратила здатності вбирати воду, відбувається відновлення провітаміну А (каротину). При постійному рясному змочуванні хвої у ній добре зберігається провітамін А. У хвої, що дуже підв'яла і втратила здатність вбирати воду, відновлення цього провітаміну не відбувається.

Хвою сосни підсушують у сушарках при температурі 50-90° або 350—400° С, потім подрібнюють на дробарках або млинах. Зберігають хвойне борошно у темних, прохолодних приміщеннях у закритій тарі, бо під впливом світла руйнується провітамін А. Але вміст його у хвойному борошні зменшується не так інтенсивно, якщо обробити його антиоксидантом сантохіном. Вологість хвойного борошна при зберіганні не повинна перевищувати 15%. Живицю (терпентин) одержують шляхом підсочки сосни. Для цього на стовбур живого дерева наносять рани (кари), внаслідок чого перерізаються горизонтальні і вертикальні смоляні ходи, з яких витікає прозора смола — живиця, більша частина якої стікає в спеціальний посуд. Підсочуються стиглі дерева діаметром від 18 см і більше. За тривалістю підсочки розрізняють довгострокові (10-15 років), короткострокові (2-7 років) і одноразові — у рік рубки. Підсочку ведуть з застосуванням хімічних стимуляторів смоловиділення або без них. Останнім часом все ширше впроваджуються у виробництво нові хімічні стимулятори, які дозволяють збільшити вихід живиці на 40—45%. Збирають живицю спедіально підготовлені працівники за існуючими інструкціями.
karpinets2710 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Світ з HDTV новини SLAVASAM Новини,українські телевізійні канали,DVB-T2 - цифрове ефірне телебачення 75 13.02.2013 19:54
Новини WRC Світ Ралі BMW Спорт на SAT-TV 3 11.02.2012 20:03


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 02:14.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум