Сльози....

http://i.piccy.info/i9/54d0f78d941c9...to0270_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-02-24-20...54x472-r/i.gif

Пройшло три дні.Ше нікого не взяли за с...ку.:eek:

Одних гандонів, міняють на інших.Які знову будуть розказувати кілька років які вони білі і пухнасті.і красти,красти.Прати пора всіх тих пиздунів-пустословів.Люстрацію їм треба зробити,причому усім до одного.Там на Майдані,треба шибеницю поставити.і підписати що це для пиздунів,які водять народ кругами.Щоб тим депутатам трохи розум прояснився,і думали вони швидше.

Одіозний москальський журналіст кісельов проколовся і сам надав докази участі москальських силовиків при зпробах розгону Майдану у Києві !!!

Починати будувати НОВУ УКРАЇНУ потрібно з Верховної Ради щоб кожен депутат віддав все що має тоді тільки буде лад!

Ціми днями мав час то спостерігав за ними по каналу "Рада", і так сьогодні сподівався що проголисують за закон про спадщину, про скасування пенсійної та медичної реформи-так і не проголосували свині!!!
Головне щоб скоріше Україна вступила до ЄС, тоді вони не зможуть розкрадати адже ЄС зчинюватиме контроль...

Нова/гнила влада завтра пройде екзамен на вшивість в криму.
:eek:

Двом козакам тітушки відрубали голови, ще з двох - зняли скальпи ....

Козак Михайло Гаврилюк розповів жахливі подробиці про події у Маріїнському парку 18 лютого, коли там йшли бої між активістами, Беркутом і тітушками.Гаврилюк розповів, що після тих боїв не повернулися "півсотні людей". "Ми досі не знаємо, де вони перебувають", - розповів він. "Звідти приповз побитий чоловік наш, він який бачив, як тітушки відрубували голови нашим козакам – двом козакам відрубали голову, двом людям знімали скальпи", - розповів він.

Читайте більше тут:

http://www.youtube.com/watch?v=T2isAchF5Uc

У п'ятницю на Михайлівській вшанують пам'ять загиблих євромайданівців....

http://i.piccy.info/i9/32145a26695fc...aa2_300196.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-02-27-12...00x196-r/i.gif

У п’ятницю, 28 лютого, активісти Amnesty International в Україні та Автомайдану пройдуть ходою на знак пошани до загиблих учасників антиурядових протестів.

Акція розпочнеться з хвилини мовчання та запалення свічок в пам’ять про загиблих о 20-ій годині на Михайлівській площі.

Учасники акції також висловлять вимоги щодо необхідності розслідування смертей та випадків застосування насильства до учасників Євромайдану.

Охочі також зможуть своїм підписом підтримати петицію Amnesty International.

Тримаючи в руках 82 ліхтарики з зображеннями загиблих, а також плакати з вимогами негайного розслідування усіх справ та притягнення до відповідальності усіх винних, група людей вирушить з Михайлівської площі до вулиці Інститутської.

Після завершення ходи активісти залишать ліхтарики та вимоги в урядовому кварталі, а також організують запуск небесних ліхтариків.

Українська правда.

В Україні вшановують 40 днів з дня загибелі героїв Небесної Сотні ...

http://i.piccy.info/i9/6fdc3cef881d7..._2_500_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-03-29-19...40x180-r/i.gif

З 27-го по 30-те березня минає 40 днів із моменту трагічних подій у центрі Києва. У ці дні по усій Україні згадують героїв Небесної Сотні.

За даними міністерства охорони здоров’я - усього під час снайперського розстрілу, а також у протистоянні із силовиками та найманцями – загинуло 103-ри людини. За неофіційними даними - кількість зниклих активістів вже перевищує 200 осіб.

28 березня, по обіді, в львівському Гарнізонному храмі святого апостолів Петра та Павла – пройде панахида за загиблими.

У неділю на Майдані Незалежності проведуть традиційне віче, але без політичних виступів. На головній сцені країни буде присутнє українське духовенство, яке проведе поминальне богослужіння.

Водночас, до цього часу міністерство внутрішніх справ не оприлюднило результати розслідування.

Проте, як заявив вчора виконувач обов’язків президента – Олександр Турчинов – більшість людей загинули від зброї силовиків.

https://www.youtube.com/watch?v=ttk3ckfa788#t=14

Американське ЗМІ зібрало фото і 90 Гб відео із вбивцями Небесної сотні, яких другий місяць шукає ГПУ.....

http://i.piccy.info/i9/b21e979e08094.../5c08a88_0.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-03-30-22...60x287-r/i.gif

Американське видання The Daily Beast опублікувало фото силовиків, які на подвір'ї СБУ в Києві готувалися до протистояння з учасниками протестних акцій в центрі столиці.

"Фотографії і 90 гігабайт відеоматеріалів надали переконливі докази, що бійня на Майдані була справді здійснена на замовленням проросійського режиму Януковича ... Але це не завадило Кремлю організувати свою власну розповідь про події", - зазначає видання.

Вранці 20 лютого на подвір"ї СБУ були помічені десятки людей, багато з яких представляли елітний підрозділ "Альфа", екіпіровані бронежилетами, шоломами, боєприпасами і снайперськими гвинтівками, а також модифікованими АК . У деяких з них - осколкові гранати. Усе це не призначено для боротьби з безладами, підкреслюють експерти.

Також судячи з фотографій , багато з членів Альфа мали жовті або білі нарукавні пов'язки, і перед тим, як покинути територію СБУ, надягають балаклави .

Як відомо, підрозділ Альфа налічує близько 200 членів , однак незважаючи на це учасники подій з боку силовиків на Майдані 18-20 лютого досі не встановлені.

http://expres.ua/digest/2014/03/31/1...i-sotni-drugyy

Нацбанк випустив медаль, присвячену Небесній сотні...

Національний банк підтримав ініціативу громадськості та випустив пам’ятну медаль "Небесна сотня на варті".

Пам’ятну медаль "Небесна сотня на варті" виготовлено з нейзильберу, якість карбування – "спеціальний анциркулейтед", маса – 16,54 г, діаметр – 35,0 мм, тираж – до 100 000 штук, йдеться на сайті організації.

Коштуватиме пам’ятна медаль 20 гривень (у сувенірній упаковці – 30 гривень).

На аверсі медалі зображено архангела Михаїла в оточенні українського орнаменту; під ним написи: "Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама. Тебе я любив і любив Україну, вона, як і ти, була в мене одна." та "Героям слава!".

На реверсі – герої подій українського Майдану на барикаді, один із яких тримає синьо-жовтий Державний Прапор України (використано тамподрук); угорі напис "Небесна сотня на варті"; унизу рік карбування – 2014.

Вірш-реквієм "Мамо, не плач. Я повернусь весною…", рядки якого розміщено на аверсі медалі, неодноразово звучав зі сцени Майдану. Автор твору – поетеса Оксана Максимишин-Корабель.

http://i.piccy.info/i9/adac0033583b5...0_r1_s_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-03-31-12...00x281-r/i.gif

Героїня Майдана....

Схема розстрілу активістів Майдану. Хто віддавав накази ...

http://i.piccy.info/i9/4ca1882abd6e3...403173503n.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-03-17...00x240-r/i.gif

У масових розстрілах українців на майдані винна тодішня влада - президент Віктор Янукович, Голова СБУ Олександр Якименко, який розпочав антитерористичну операцію, і екс-міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, котрий дав наказ правоохоронцям застосовувати зброю проти мітингувальників.

Такі перші висновки спільного розслідування Генпрокуратури, СБУ та МВС причин кривавої бійні 18-20 лютого цього року – повідомив Валентин Наливайченко.

Також він розповів, що 108 озброєних бійців спецпідрозділу «Альфа» 18 лютого планували штурмувати Будинок профспілок. Вони були озброєні автоматами Калашникова та снайперськими гвинтівками німецького виробництва, але їх зупинила пожежа.

За словами Наливайченка, наступного дня у будівлях навколо Майдану працювали снайпери — 7 офіцерів «Альфи». Вони продовжували діяти і 20 лютого додатково виставивши снайперські пости навіть у будинку Адміністрації президента.

Очільник СБУ також повідомив, що всю спецоперацію із масового вбивства майданівців контролювали 26 працівників ФСБ Росії. Загальну кількість снайперів силовики ще не оприлюднюють, але точно встановлено, що мітингувальників вбивав спецпідрозділ «Беркуту» із жовтими пов‘язками на рукавах під керівництвом майора Дмитра Садовникова.

У бійні біля Жовтневого палацу тоді полягло 17 активістів. Багато з них намагались витягти з-під куль поранених побратимів. Нині триває балістична експертиза, паралельно правоохоронці вивчають відео та численні фотографії. «Встановлюється, хто і яку зброю видав цим беркутівцям. Із одного з автоматів, за висновками експертів, було вбито 8 осіб. Співробітники цього підрозділу зробили все, щоб завадити слідству, навіть спалювали одяг. Є безліч фото цих людей на позиціях, які наразі вивчаються, та аналізуються фізіологічні особливості осіб на світлинах», - каже міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Окрема моторошна історія і з тітушками, які теж безжально вбивали людей. На одному з відео видно, як правоохоронці несуть з Маріїнського парку обезголовлене тіло. Про такі звірячі знущання розповідали і самі майданівці. Координатором банди тітушок, які 18 лютого допомагали беркутівцям добивати мітингувальників, назвали директора медіахолдінгу «Контакт» Віктора Зубрицького - близького друга тодішнього головного міліціонера Захарченка. Саме він, стверджує Аваков, координував групи, видавав гроші та визначав, хто з активістів заслуговує на репресії. Також одним із ключових підозрюваних є бізнесмен Олексій Чеботарьов. Саме його група викрадала активістів, зокрема Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, якого знайшли закатованим. Ці ж люди були причетними до вбивства журналіста «Вестей» В‘ячеслава Веремія, і міліція про це знала. До вбивств активістів Майдану 18 лютого причетний і депутат від Партії Регіонів Юрій Іванющенко, відомий під псевдонімом Юра Єнакієвський. Всю гучну справу розділили на чотири частини. Окремо вивчають вбивства снайперами, окремо – правоохоронцями, окремо – тітушками, і є ще одна справа щодо вбитих міліціонерів. Силовики визнають – провадження - вкрай складне, тому багато деталей ще не оприлюднюють спеціально. А багато чого ще треба дослідити. Тим часом представники самооборони, які прийшли під стіни клубу Кабміну, де звітували високопосадовці, нагадали - майдан пильно стежить за ходом розслідування і не допустить будь-яких викривлень чи фальсифікації. //ICTV

Автор: Олена Астахова

Хлопець, який виліз на 5 поверх палаючого Будинку профспілок і врятував людину....

http://i.piccy.info/i9/7014520f651bc...136be6_300.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-04-12...00x196-r/i.gif

У ніч з 18 на 19 лютого, коли палав Будинок профспілок, 23-річний студент Андрій Гуцов без жодної страховки виліз на 5 поверх будівлі. Таким чином хлопець врятував чоловіка, який залишився у вогняній пастці на 5 поверсі будівлі.

Андрій сам здивувався, що потрапив у ролик, хоча запевняє, на його місці так вчинив би кожен. За те, як хлопець швидко і зграбно видерся на 5 поверх палаючого будинку, у соцмережах його вже встигли охрестити майданівським Спайдерменом.

Андрій – не спортсмен і не радикал. Він майбутній режисер з надзвичайно добрими очима і приємним голосом. Говорить російською, живе у Києві, навчається в університеті імені І. К. Карпенка-Карого, пише видання "Новий Погляд", яке розшукало хлопця.

Того вечора Андрій приїхав з друзями на Майдан. Вони знали, що відбулося напередодні вдень, знали про сутички на Інститутській, але змогли приїхати на підмогу вже під вечір.

"На Майдан приходив постійно, за можливістю, коли потрібна була допомога. Приходив із дівчиною, з друзями, з подругами. А в ті дні більше нікуди було йти – тільки на Майдан", – розповів хлопець.

18 лютого прийшли на Майдан ввечері, коли Будинок профспілок вже палав. Полум’я охопило будівлю і в приміщення зайти вже було неможливо.

"Ми допомагали спочатку виводити людей, а потім вже туди було зайти неможливо. Дуже сильно горів другий поверх. Насправді, дуже пізно приїхали рятувальники ДСНС, і тих людей, які заснули на верхніх поверхах, не вдалося врятувати. Ніби й існує порядок на Майдані, я щиро захоплююсь тим, як все працює, але коли наступає екстремальна ситуація, це все чомусь розсипається, люди не знають, що робити", – зазначив Андрій.

https://www.youtube.com/watch?v=ooiwXyo4N9s

А потім натовп знизу побачив чоловіка, який опинився заблокованим на 5 поверсі будівлі, котра повністю горіла. Чоловік скидав одяг на металеві риштування, розташовані на рівні 2 поверху.

"Коли побачив того чоловіка на 5 поверсі, зрозумів, що він не зможе злізти сам. Раніше жодним альпінізмом не займався, але маю досвід ходіння по канату. Коли все побачив, не сумнівався, що зможу це зробити", – розповів хлопець.

Андрій безстрашно поліз по екрану на рівень 5 поверху, тим часом Будинок профспілок палав, сипалися іскри та летіли частини конструкцій.

"Найважче було на верху, коли розумієш, що ти або злізеш разом із цим чоловіком вниз, або залишишся разом із ним там. Дуже важко було його переконати лізти по екрану вниз. Він був у такій паніці, що навіть не подумав про те, що можна вибратися з будинку таким чином. Він міг стрибнути, але тоді б переламав собі ноги", – згадує хлопець.

Подвиг Андрія, про який Babylon13 зробила відеоролик, не надто вражає самого героя. Каже, що відео дивився раз – показала дівчина. Однак не відчуває, що зробив щось особливе. Наразі відео переглянуло більше 80 тис користувачів.

"Це міг би зробити кожен, нічого в цьому героїчного не бачу. Нам зараз усім важко, але буде ще важче, адже потрібно навчитися говорити один із одним. Побачивши кров, яка була на Майдані, нам треба зробити все, аби не допустити цієї крові знову. Тим більше, коли цим починають спекулювати політики", – наголосив Андрій.

Він прикурює цигарку і каже, що новій владі не потрібно починати все із заборон і руйнувань, так свого часу діяла нацистська Німеччина. Україні потрібен діалог, ми ж усі разом живемо в одній країні.

"Я був у Львові, і в Донецьку був. Це надзвичайно різні міста, різні культури, але хороші люди є всюди. Так сталося, що для мене російська культура є також рідною. Коли я кажу, що люблю Пушкіна, це ж не означає, що я автоматично люблю Путіна. В Росії також є багато хороших і достойних людей, не варто всіх клеймити тавром ворога", – каже хлопець.

Попри свій подвиг, Андрій не вважає себе героєм. Здається, він вже забув про ту страшну ніч з 18 на 19 лютого. Хлопця більше турбує те, що буде далі, що буде з українцями, з державою. А ще більше його хвилює, щоб не було нових смертей. Жодна політика не вартує людського життя.

Революція гідності: ми маємо пам'ятати....

http://i.piccy.info/i9/7ea0e884c39d4...2cb6cb_135.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-04-20...35x135-r/i.gif

Минуло 40 днів із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.

"Це революція гідності", якось сказав зі сцени Майдану Олег Тягнибок.

Гідність за визначенням, що подається у Вікіпедії, – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе, і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.

Поняття гідності вживається в законодавствах численних країн та в міжнародному праві, зокрема, у Цивільному кодексі: гідність визнано особистим немайновим благом, 201-ша стаття; задекларовано право на повагу і недоторканність "гідності та честі" фізичних осіб, пункти 1,2 297-ї статті; зафіксовано право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі, третій пункт 297-ї статті; приниження "честі та гідності фізичної особи" визнано моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню, 23-тя стаття.

Це все дуже красиві слова. Але, як часто буває в нашій країні, тільки словами, фарбою на папері та пікселями на екрані монітору – вони довго й залишались. Будь-який нардеп міг зі сцени крикнути: "То бомжі й нероби зібрались на Майдані", – і йому за цю брехню нічого не було.

Я жодного разу не чув, щоб хтось із простих громадян зміг захистити свою гідність у суді.

Російська агітмашина називає тих, хто був на Майдані – усіх без виключення – нацистами.

В який суд мені подати позов на Доренко, Кісельова, Жиріновського й Путіна, щоб захистити мою честь? Який суд матиме гідність і принциповість, щоб винести чесний вирок їхнім діям? Скільки часу й коштів забере в мене цей суд?

Я не нацист, але я не можу цього довести, я не можу захистити свою гідність. Але, якщо я не можу захистити свою гідність, хіба це означає, що я її не маю? Невже сьогодні ми ставимо запитання саме таким чином?

Я знаю, що таке гідність. Я бачив її.

Революція 2013-2014 років, на моє переконання, це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й РФ – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає.

Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

Я бачив гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: "А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?" і "сталася велика трагедія – Новорічної Йолкі на Майдані не буде. Як далі жити?"

Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.

Але я не бачив гідності в тих представниках "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній. Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Я бачив гідність у тих, хто лежав засніжений на сходах Генпрокуратури, і я не бачив її в тих, хто запросто, "ідучі на роботу", переступав через цих людей.

Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Я бачив гідність українського офіцера, котрий беззбройний ішов на озброєних окупантів, я бачив гідність українських ультрас, читай футбольних хуліганів.

Я бачив гідність журналістів і операторів на Майдані, і я не бачив її в працівників Першого Національного й Інтера, котрі не мали волі, щоб просто висвітлювати події чесно.

Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

Тоді, коли президент Янукович не був з народом, тоді, коли прем'єр Азаров не був з народом, тоді, коли велика кількість політиків не була з народом і міліція, що присягала Народові, з ним не була.

Я не бачив гідності в діях організму з погонами капітана міліції, котрий займався мародерством на вулиці Грушевського. Капітан! Представник правоохоронних органів! Як таке могло статися?!..

Відповідь проста. Бо він, як і багато інших навколо нас, не мав гідності.

Це негідно – роздягати людину на морозі. Це негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати. Це негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають.

Це негідно, народний депутате Волков, колись легендарний баскетболіст, озираючись, як злодій, займатись рукоблудством у сесійній залі – чи це називається "кнопкодавство"? – аби тільки був прийнятий закон про амністію, такий потрібний не народу, а Януковичу.

Я бачив гідність Кличка, коли він, як чоловік, визнав свою помилку й вибачився зі сцени Майдану – і я не бачив гідності прем'єр-міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни в 2010 році.

Ви пам'ятаєте це, Юліє Володимирівно? Пам'ятаєте, як прем'єр РФ Путін, під час прес-конференції , у Вашій присутності, поливав брудом президента України Ющенка, а Ви, прем'єр України, не тільки не заперечували, Ви ще й підігравали йому?

Це негідно, пане Мірошниченко, прикриваючись депутатською недоторканістю, бити людину, навіть якщо вона вчинила злочин. Поки це не визнав суд, ця людина має такі самі права як і Ви, як і я, і будь-хто інший у країні! Ви не маєте права відкидати презумпцію невинності! І навіть коли суд визнає його винним, Ви не маєте права його бити! Чому? Тому що Ви не суддя, і тому що Ви не виконавець вироків, Ви депутат – слуга народу.

Бо чим Ви тоді відрізняєтесь від колишнього ректора Ірпінської податкової академії Петра Мельника, котрий під час виборів так само, як і Ви, "трохи емоційно поводився" – штовхав жінку, голосно волаючи чоловікам, котрі хотіли її він нього захистити, "я народний депутат! Мене торкатись не можна!"

Народним депутатом стають для того, щоб отримати недоторканість? Це формулювання абсурдне само по собі, але так багато прикладів, котрі свідчать саме про це...

Ми є свідками тотальної інфляції так званої "еліти нації".

Для цих людей гідність стала непотрібною. Навіщо мати гідність, якщо для того, щоб бути успішним, треба стати негідником?

Успішний? Хто успішний в Україні? – Той, хто має гроші.

Який шлях до збагачення на Заході, у США, Канаді, Європі? Напиши геніальний сценарій, зніми геніальний фільм, створи найпопулярнішу соцмережу у світі, вигадай вічного двигуна, чорт забирай.

Хто успішний в Україні? – Депутат! Він може робити все, і йому за це нічого не буде! Де в цій формулі успіху гідність?

Хто взагалі зараз, у кулуарах ВРУ, говорить про гідність? Набагато важливіше розділити портфелі! Так звані "еліти нації" займаються розподілом портфелів. Хіба цим має займатись Еліта? Це відколи люди формату Бойко, Чечетова, Колєсніченко, Бондаренко, Лукаш, Пшонки, Януковичів стали називатися елітою?

І якщо це еліта держави, то, що можна сказати про цю державу?

Ті, що вчиняють негідно – негідники. І шкода ту державу, у котрій елітами називають негідників. Негіднику немає місця серед людей, що знають, що таке гідність. Більше того, негідник не має права керувати гідними людьми.

Але яка еліта потрібна нашому суспільству сьогодні? Моральна чи партійна? Що важливо для нас? Правильний партійний квиток кандидата, чи його гідність?

Так, наразі ми не маємо тих лідерів, за якими ми можемо йти. Це погано? – Ні. Це не лідер диктуватиме суспільству, як діяти. Це суспільство вимагатиме від політика гідного виконання функцій, на нього покладеного.

Ми не обираємо лідера, вождя – ми обираємо Менеджера, людину, котра, наприклад, краще ніж я, може домовитись про захист України від російських окупантів. Але це не означає, що ця людина краща від мене, адже я вмію робити те, чого не вміє вона.

І так кожен із нас.

Суспільство, яке знає про гідність набагато більше ніж переважна більшість нардепів, має виховувати свої еліти.

Ми, ті, що стояли морозними ночами на Майдані, даємо вам, народні обранці, наказ: негайно змінити систему влади в нашій країні й вичистити нашу країну від погані, що ще залишилася серед нас.

Україна заплатила надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот кандидата на будь-яку посаду в Україні. І сьогодні можна сказати, що певні якісні зміни вже є.

Але політикам варто пам'ятати, що ми не припустимось помилок 2004-го й вимагатимемо від вас Гідності кожного дня.

...І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – то ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України з коктейлем Молотова в руках.

Андрій Хохолкін, спеціально для УП.Життя.

На Черкащині по-звірячому закатовано євромайданівця....

Громадського активіста Василя Сергієнка із міста Корсунь-Шевченківський Черкаської області, якого вчора викрали невідомі, сьогодні знайшли мертвим у Виграївському лісі, що за 15 кілометрів від міста, пише ГазетаУА."В обід хлопці з місцевої самооборони знайшли місце, що схоже було на свіжовикопану яму. Дочекалися черкаських криміналістів й почали розкопувати місце, прикидане сміттям. Там знайшли тіло чоловіка з повернутим обличчям в землю, на руках – наручники. Хлопці впізнали у ньому зниклого Василя Сергієнка", - розповідає сотник Самооборони Олег Собченко."Після того, як дістали тіло чоловіка, побачили сліди страшних катувань: у Василя повністю розбита голова, перебиті коліна, кілька ножових ран в область нирки, ножове поранення в область серця попереду й кілька ножових в серце зі спини, перерізана шия спереду, перерізана потилиця. У могилі значна кількість крові, тобто добивали його ще там. Яма викопана була наперед, бо свіжа земля перемішана із сухою. На це страшно дивитися, просто місиво якесь, а не тіло людини", - з хвилюванням розповів чоловік.Активісти Самооборони мають тільки одну версію вбивства: політична й громадська діяльність. Нагадаємо, що Василь Сергієнко був заступником голови Народної Ради Корсунщини."Ми втратили одного свого бійця. Можливо, це зроблено для того, аби нас залякати й ми перестали робити те, що робимо – контролювати владу", - сказав Олег. Нагадаємо, вчора ввечері Василя Сергієнка, громадського активіста й журналіста, побила біля власного будинку, а потім викрала група невідомих.

http://expres.ua/news/2014/04/05/104...vromaydanivcya

Афганці поставили пам’ятник «янголам у білих халатах»

http://i.piccy.info/i9/5abd0032d4ac2...1396711548.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-05-21...75x245-r/i.gif

У Київській міській клінічній лікарні №17 відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку «Ангелам у білих халатах». Його встановлення ініціювала 8-ма афганська сотня та волонтери Євромайдану.

«Після подій на вулиці Грушевського нас попросили захистити 17-му лікарню від свавілля силовиків, які на той час хотіли повивозити наших поранених і повести їх на допити. Сюди був відправлений третій взвод восьмої Афганської сотні самооборони Майдану й хлопці до цього часу несуть тут своє чергування», – розповідає командир 8-ї афганської сотні Олег Міхнюк.

Головний лікар 17-ї лікарні Микола Дьомін, не приховуючи сліз, подякував усім своїм колегам за роботу: афганцям, волонтерам та небайдужим українцям, що несли ліки, купували обладнання чи теплі речі.

«Настільки було приємно бачити, як кияни хотіли допомогти. Вони несли і несли. Нам обладнання прислали на кілька мільйонів, нам медикаментів надіслали більше, ніж на півмільйона. Неймовірно, як відгукнулася країна на горе наших людей», – висловив подяку він.

Окрім відкриття пам’ятника з написом «Янголам у білих халатах від врятованих наших душ» у київську міську клінічну лікарню №17 передали медикаменти з Майдану.

За період активних бойових дій до 17-ї лікарні потрапили близько півсотні мітингувальників, двісті, з яких були шпиталізовані.

Загалом на лікуванні ще залишаються більше сотні постраждалих.

https://www.youtube.com/watch?featur...&v=lWJcMY9QaoQ

Невідомого Героя Майдану поховали на Аскольдовій могилі......
Богдан Степанюк 05 квітня 2014

http://i.piccy.info/i9/bfa56fd6ccbaa...1396715566.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-05-21...75x245-r/i.gif

5 квітня у Києві відбулося поховання активіста Євромайдану, який згорів під час пожежі у Будинку профспілок.

Ховали безіменного активіста здебільшого представники самооборони Майдану, а також священнослужителі. Поховали Героя на Аскольдовій могилі.

Нині відомо, що юнак, який загинув під час пожежі, був членом організації «Білий молот». Йому було 23-25 років, а у реєстраційній книзі був записаний під псевдонімом «Боєць Горана».

Поховали майданівця з військовими почестями: в останню путь він «йшов» з БТРом, який охороняла почесна варта.

«Преса України» раніше повідомляла, що правоохоронці створили ДНК-карту загиблого, проте досі його особу встановити не вдалося. З родичів молодого чоловіка нікого знайти не змогли, однак завдяки аналізам ДНК є сподівання, що у майбутньому, при відповідному запиті, його можна буде ідентифікувати.

Фільм "Небесна сотня. Зима, що нас змінила"- гідна відповідь тим, хто намагається виправдати жертви на Майдані
"Україна не буде такою як колись"
.
http://i.piccy.info/i9/388343e02950c..._b351a_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-06-09...00x300-r/i.gif

Журналіст та викладач УКУ Отар Довженко переконаний, що система, яка дає моральне право "правоохоронцям" вбивати і калічити людей, повинна бути демонтована повністю.

Фільм "Небесна сотня. Зима, що нас змінила"- це гідна відповідь тим, хто намагається прищепити громадській думці уявлення про вбитих і скалічених владою активістів Майдану як жахливу, але виправдану жертву. "Ціну свободи", яку ми мусили заплатити.

Цинічним підтекстом тут є трактування того, що відбулось, як чесного бою. Мовляв, узяли в руки щити, палиці та коктейлі Молотова, поперли на міліцію – отже, кинули виклик і отримали те, що мали отримати. А що жертв із нашого боку в десять разів більше, ніж із боку захисників Януковича – що ж, нормальне співвідношення у протистоянні посполитих та озброєних ландскнехтів. Останні, зі свого боку, робили свою роботу, виконували накази й хіба що подекуди трошки перегинали палицю (ну, відрізати голову – це занадто, угу).

Але ж ми перемогли! Молодці! Козаки! Соколи! Україна вже не буде такою, як колись!

Насправді Україна не буде такою як колись лише після того, як із лав органів, що формально називаються правоохоронними, буде вичищено ВСІХ, хто вважає за можливе кидати в натовп гранати з цвяхами, прострілювати голови й шиї зі снайперської гвинтівки, добивати знерухомленого пораненого, допомагати найнятим бандитам-убивцям, профілактично розбивати обличчя в’язневі в автозаку, поливати людей із водомета у мінус п’ятнадцять і так далі (повний перелік сподіваюся почути на суді). Незалежно від того, чи це їхня злочинна самодіяльність, чи виконання злочинних наказів.

https://www.youtube.com/watch?v=h6XQYnTcg28

Система, що вклала в голови "правоохоронців" таку мораль і такі уявлення про "охорону громадського порядку", повинна бути демонтована повністю. А самі мутанти, здатні відрізати людині голову в процесі виконання службових обов’язків, ізольовані від суспільства, для якого вони становлять очевидну небезпеку. Не в одну мить, звичайно, але вони не повинні відмазатись звичайною переатестацією чи "люстрацією" керівництва.

Джерело: facebook.com/otardovzhenko

Янголи Інститутської: історія п'яти сміливців, що рятували людей....

http://i.piccy.info/i9/dfe32acd4e302...57b_300196.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-04-09-15...00x196-r/i.gif

Львівське видання "Гал-інфо" опублікувало історію про п’ятьох друзів, які 20 лютого відчайдушно кинулись на передову, аби з-під куль снайперів витягти поранених та забрати полеглих активістів Майдану.

П'ятеро львів'ян вже назвали "янголами Інститутської". Хлопці не просто рятували людські життя, але, самі того не усвідомлюючи, здійснили подвиг гідності. Ризикуючи власним життям та здоров’ям, вони знову і знову поверталися на передову - кулі снайперів їх оминули.

Хлопці – студенти львівських вишів. Усі вони львів’яни: Ігор Фльорко (18 років), Павло Дьокін (19 років), Андрій Седлер (20 років), Микола Притула (20 років), Ігор Галушка (18 років). Хлопці дружать давно, вони сусіди, навчалися в одній школі, разом поїхали на Майдан, разом пішли на Інститутську і разом вижили!
Янголи Інститутської: Ігор Галушка (18 років), Павло Дьокін (19 років), Микола Притула (20 років), Ігор Фльорко (18 років), Андрій Седлер (20 років).

У тому ж складі у Львові.

Хлопці дивом лишилися живими та неушкодженими. Поруч із ними вибухали гранати, у них влучали гумові кулі, навіть осколок влучив Ігорю Галушці в брову, але ока не пошкодив. Було навіть таке, що дехто з них під час вогняного протистояння спалахував як суха трава, але нічого. Максимум від чого постраждали – від газу і від вибухів, пригадують хлопці, тоді трохи дзвеніло у вухах. Кажуть, що їм було психологічно важко, а фізично вони готові до нового бою.

"Так завжди було, щось ставалось біля мене, але не зі мною", - пригадує Ігор Галушка.

На Майдан їздили кілька разів. 18-річний Ігор Галушка був одним із тих, хто починав Революцію. Був на Майдані під час першого розгону. Здавалося, що більшої жорстокості бути вже не може.

Ігор Галушка.

"У ту ніч "Беркут" кожні дві години показувався і зникав. Насторожило те, що забрали тоді усю дорогу апаратуру. Тим, хто намагався про щось попередити, вимикали мікрофон", - пригадує хлопець.

Ігор разом із друзями дрімали в кафе на Майдані, коли туди увірвався "Беркут" і почав їх виганяти та бити: "Коли ми вийшли на вулицю, то Майдану вже не було. Все було загороджено щитами. Стояло три швидкі, які були битком забиті, а ДАІвці виписували їм штраф за неправильне паркування. Це повний абсурд!".

Ігор Галушка пригадує, що тих, хто лишився, заштовхали в підземний перехід, де на кожному виході стояли "беркутівці".

На питання, чому хлопці поїхали на Майдан, Ігор відповідає: "Я взагалі не є фанат ЄС. Але народ висловив свою думку, і я хотів підтримати свій народ. Думав, краще я отримаю, чим хтось із жінок. Після побиття і розгону – це вже була справа честі".

Ігор також розповідає, що хлопцям було образливо за події на Банковій 1 грудня. За його словами, те що там відбулося, – це був вияв народного гніву, натомість опозиція назвала усіх провокаторами.

"Можливо, і були провокатори, але люди цього хотіли. Вони хотіли справедливості! Людей жорстоко побили. Якби їхні друзів та родичів були серед побитих, то я думаю, що вони б зробили теж саме. Однак тоді Порошенко та інші політики заявили, що люди на Банковій – провокатори, яким платять по 200 грн. Я був шокований. Виходило так, що я приїхав своїм коштом зі Львова для того, щоб за 200 грн підставляти свою голову під кийки? Мене це обурило!", – ділиться спогадами Ігор.

Хлопець каже, що всіх, хто був у масках, тоді почали називати провокаторами. Він пояснює, що ходив у масці, бо переживав за свою сім’ю, щоб у них не було проблем, але провокатором ні він, ні його друзі не були.

"Потім і на Грушевського нас знову назвали провокаторами. Тепер вже Кличко. Але ж люди пішли, бо опозиція говорила два місяці і нічого. Люди стояли, а нічого не відбувалось. Опозиція хотіла, щоб ми стояли до 2015 року? Хто буде стояти? У кожного сім’ї, кожному потрібно їх годувати. Потім опозиція все підписала все під себе", - каже Ігор Галушка.

Запитуємо про Дмитра Яроша.

"Я уявлення не маю, хто такий Ярош. На самому початку Майдану там була купка націоналістів. Але я уявлення не маю, хто він такий і звідки взявся. Окрім "Правого сектору", там були активісти з інших організацій", – розповів Ігор.

Його товариш Павло Дьокін наголошує, що самі хлопці до жодної з організацій не належали, які і багато інших: "Мені здається, що більшість на Майдані - це були звичайні люди".

Микола Притула.

Як зазначив Микола Притула, багато людей просто приходили на Грушевського як туристи, щоб зробити фото на згадку. Але потім усі почали казати: "Правий сектор"! Молодці!".

Микола зазначив, що зазвичай активну участь у протистояннях брало від 200 до 400 людей, а решта просто знімали це все на камери.

"Нікого не треба змушувати. Це добра воля кожного", - наголошує Микола.

Ігор Фльорко дивується: "Не розумію, чого усі інші просто стояли на Майдані… Я розумію, що потрібно було охороняти барикади на випадок штурму "Беркуту", але пощо стояти на Майдані і танцювати з Русланою, коли на Грушевського ідуть бої? Якщо ти вже стоїш, то просто підійди на Грушевського, допоможи хоча б з бруківкою. Коли ми прибігали на Майдан, то там на екрані навіть не показували трансляцію з Грушевського, бо там начебто самі провокатори зібралися. Показували старі концерти, новини, але не показували того, що відбувалося поруч".

Ігор Галушка те, що відбувалося на Грушевського, пояснив просто: "Людям просто набридло".

Павло Дьокін додає: "Люди хотіли лідера. Людям остогидло просто стояти".

Янголами Інститутської хлопців нарекли після їхнього самовідданого і неймовірно сміливого вчинку. 20 лютого вони п’ятеро прийшли на Інститутську, коли снайпери почали розстрілювати людей.

Слава героїв до хлопців прийшла тоді, коли знайома Миколи Притули написала про них у соцмережі: "Треба було з кимось поговорити. Я їй розказав, а вона написала це з моїх слів. Я казав, що це зайве, бо ми не зробили чогось надзвичайного".

Павло Дьокін.

"Ми робили те, що зробив би кожен на нашому місці. Якби не пішли, то совість замучила б. Знаючи, що там людей розстрілюють, просто сидіти і дивитись… Я би собі не пробачив", – каже 19-річний Павло Дьокін.

Ігор Фльорко, якого розшукувала сім’я пораненого Сергія Трапезуна (хлопець витягнув його з під куль снайпера, врятувавши життя), розповів, що того разу друзі приїхали на Майдан зранку 19 лютого.

Ігор Фльорко.

"Ми прийшли на Майдан. Вже горіли Профспілки, горів і сам Майдан. Ряди "Беркуту" стояли за 50 м. від стели, били водомети. Все було монотонно. Час від часу перекидувались коктейлями чи гранатами, але на це вже ніхто не зважав. Активних дій не було", – пригадує Ігор Фльорко.

"Все почалося 20 лютого. Близько 9.00 прибігли хлопці і розказали, що з боку Жовтневого "Беркут" відступає", – розповідає Павло Дьокін.

На запитання, чому "Беркут" почав відходити, хлопці припускають, що це була така тактика, щоб заманити найбільш активних у пастку.

"Люди бачили, що дорога порожня, барикада порожня і кинулись вперед. Вийшло так, що вони зайшли у цей квадрат, який обстрілювався із Жовтневого, з готелю "Україна" та Інститутської. Там їх і почали розстрілювати", – каже Павло.

Ігор Галушка пригадує: "Нам напевно пощастило, бо ми бігли з боку Жовтневого. Брати висоту ми не хотіли. Ми бігли до барикади".

На питання про екіпіровку хлопці сміються, адже у Павла була лише маска, в Андрія хокейний шолом, решта хлопців мали на собі каски та наколінники. Бронежилет був лише у Ігоря Фльорка. Був і щит, але один на усіх.

"Ми думали, що ситуація не така критична", - пригадує Ігор Фльорко.

Побратим Ігор Галушка додає: "Ми відвойовували свої барикади, адреналін зашкалював. Потім емоції змішались, коли побачили, що поруч розстрілюють людей. Ми сп’яніли від страху і нервів. Хотілося відійти, бо страшно, але далі від нас лежали люди і кричали: "Хлопці, потрібна допомога".

У цей момент Ігор Галушка разом із Павлом Дьокіним намагалися підпалити шини на барикаді.

"На Інститутську ми побігли усі п’ятеро, поряд інші люди, коли поранили чоловіка, який ішов поруч, усі люди в страху почали втікати назад. Ігор і Павло лишилися попереду. Решту як течією віднесло", - пригадує Ігор Фльорко.

Павло Дьокін додає: "Коли підпалили шини і озирнулись, а позаду нас порожньо. Всі екіпіровані відступили".

Андрій Седлер.

Натовп розділив друзів. Андрій Седлер і Микола Питула опинилися позаду.

"Я рвався до своїх. Підійшов до одного чоловіка із Самооборони. Поросив: "Дайте мені щит, там мої друзі, я піду до них". Але мені всі відказували, щоб я сидів і не рипався, бо там снайпери. Я так не міг, хотів піти, щоб хоч якось їм допомогти", - пригадує Микола.

Павло Дьокін розповідає, що у момент, коли їм вдалося підпалили барикаду, поруч через дорогу вже розстріляли "черепашку": "Ми почали переходити дорогу, тоді Фльорко саме відтягував Сергія Трапезуна. На відео це добре видно, як він тягне цього чоловіка, а ми перебігаємо дорогу. Я своїх не бачив. Я бачив тільки Ігоря (Галушка, - ред.), бо були разом".

Андрій Седлер залишався біля сходів, допомагав заносити до готелю перших поранених і вбитих: "Я не міг знайти щит. Щось перемкнуло, що я не можу піти без щита… хоч до того вільно ходив".

Ігор Галушка, який був разом із Павлом Дьокіном, пригадує: "Там був земляний горб, поруч люди кричали про допомогу. Ми там лягли перечекати. Як мине обстріл".

Павло зазначив: "У той момент прийшло розуміння, що це війна… і ми можемо померти".

"Поруч нас був хлопець. Десь за 2-3 метри від нас, він присів, і в ту мить снайпер прострілив йому голову. В цей момент ми дивилися на нього… Це був просто "бум!" і йому рознесло голову… Повністю. Я цього ніколи не забуду!", – пригадує Ігор Галушка.

"Ми дивилися просто на нього, коли снайпер вистрелив і бризнула кров. Я озирнувся, а навколо тільки ми двоє з Ігорем… і 7-8 мертвих хлопців. Ігор мав із собою щит, зовсім маленький, він повернувся назад, щоб прикрити медика. З наших тоді я тільки й Ігоря бачив. Я не знав, що з іншими", – розповідає Павло.

Після перших поранених і вбитих до готелю "Україну" повернулися усі, окрім Ігоря Фльорка.

"Просто так сталося, що я перейшов дорогу і почав тягнути Сергія (Трапезуна, - ред.). Він був один із перших в "черепашці" у нього було три кульові поранення ніг. Він подавав знак, що йому потрібен медик, але коли іншого хлопця, що був поруч і ще рухався, снайпер добив, він перестав махати рукою. Я дотягнув його до готелю "Україна", тому і затримався. Я не бачив своїх. Повернувся на Інститутську шукати. Коли біг назад, то тоді їх і побачив", - пояснює Ігор.

"Таке враження, що ми бігали там як сп’янілі… ми не розуміли, де ми були. Все переплуталось. Про себе не думав, думав тільки про рідних", - пригадує Павло Дьокін.

"Минуло десь зо три години, а нам здавалося, що лише 15 хвилин", - зазначає Микола Притула.

Скільки разів хлопці повертались від готелю "Україна" на Інститутську вони не знають.

Ігор Галушка розповідає: "Було страшно, але форма страху була незвична".

"Було страшно, але думав, що не поважатимеш себе, якщо цей страх не перебореш. Коли матимеш дітей, вони запитають: "Де ти був, тато?", а що їм скажеш, що сховався?", – розмірковує Павло.

"Я радий, що у тій ситуації ми вчинили саме так. Я просто мушу це розказати, коли усі відступали, я пережив цей момент розгубленості. Я відступав разом із Самообороною. Перебіг через одну барикаду і тоді зрозумів, усвідомив, що нікого з моїх нема. Обернувся, а вони усі були попереду. Я подумав: "Ну як так?" Пішов до них, бо навіть якби вижив, то хлопці б не зрозуміли", - сміється Ігор Фльорко.

Він додає: "Це вже тепер ми жартуємо, але тоді було не до жартів. Тоді були якісь надможливості. Коли втікали, то я з легкістю перестрибнув через залізний стіл, на якому їли "беркутівці" і навіть стрибнув вище на півметра від стола. Не знаю, як мені це вдалося".

Про те, що вони зробили, хлопці усвідомили вже коли повернулися до Львова.

"Коли на Майдані ховали людей, ми плакали як малі діти. Ми просто не могли стримати сліз. Там плакали усі… Напевно, вся країна плакала. Сльози просто самі текли, коли дивився на батьків, а ще усвідомлення, що ти там був і вижив і що це могли б бути твої батьки…", – пригадує Микола Притула.

"Коли дивилися відео, то не вірили, що ми там стільки разів бігали і лишилися цілими та не ушкодженими. Ми навіть думали, що в Бога на нас, напевно, є інші плани…", – каже Павло Дьокін.

"Коли там на Інститутській сидів з тим крихітним щитом, то розумів, що від нього, як і від каски, не буде жодної користі. Ти чуєш і бачиш, як кулі пробивають землю, чуєш їхній свист, чуєш крики та істерику. Багато про що задумуєшся…", – пригадує Ігор Галушка.

Поки хлопці були по один бік вулиці, їхній побратим Микола Притула був на іншому: "Там стояли два біотуалети. Я заховався за ними. Хтось відступав і дав мені щит. Інші хлопці запропонував зібратися "черепахою" і йти за пораненими. Було лячно. Я думав: "Іду заберу пораненого і назад повертатися не буду". Але знову повертався. Не знаю чому".

Микола Притула пригадує: "Коли Ігор Фльорко відтягнув Сергія Трапезуна, що лежав ближче… Там ще був хлопець, якого, напевно, вбили першим, він був у камуфляжі та распіраторній масці. Він вже був вбитий, коли ми прийшли… Нас було троє. Я був посередині, а поруч – двоє незнайомих мені хлопці. Я так розумію, що ці два хлопці, які пішли зі мною, були друзями. Однин трішки затримався. Я тягнув цього вбитого хлопця, щит заважав, я дивився під ноги. Той хлопець, що був біля мене закричав: "Ростик!". Я підвів голову і побачив, як одна куля, а потім друга… і Ростик більше не рухався. Я зрозумів, що Ростика вже нема. В цей момент тому іншому хлопцю в ногу влучила куля. Біля нас більше нікого не було. Він поранений, а вбитий хлопець реально не легкий… я не розумів, як ми це зробимо, до готелю лишалося десь 60 метрів, але ми впорались. Вийшло так, що на очах цього хлопця вбили його друга… Ростика.

Ми дотягнули хлопця до перших сходів. Я подивився в його очі… він був мертвий… я закрив йому очі. Коли зайшов в готель, то був шокований. Хтось тримався за руку, хтось за голову, у когось не було ока і все було в крові, всі кричали… це було пекло".

Волонтер-медик стверджує, що за Майдан загинуло 780 людей....
П'ятниця, 11 квітня 2014

Кількість загиблих у ході протистояння на Майдані Незалежності в Києві, а також у пов'язаних із ним подіях сягає 780 людей, вважають волонтери-медики Майдану.

"Наскільки нам відомо, 780 людей загинули", - заявила волонтер-медик Анастасія Поліщук на брифінгу в Києві в четвер, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"У це число входить близько 300 людей, які зникли з лікарень (ЛШП, інших медустанов), їх вивезли й далі спалили в крематоріях. По цих людях звертаються, шукають, але не можуть знайти", - сказала вона.

"У Будинку профспілок (на 4-8 поверхах) були близько 200 поранених, які не могли самостійно пересуватися, не могли бачити, із черепно-мозковими травмами – вони заживо згоріли. Звідти трупи вивозили в невідомому напрямку мікроавтобуси VW чорного кольору без номерів", - заявила Поліщук.

За її словами, ще близько 20 осіб із числа загиблих – співробітники міліції, "Беркуту" й інших спецпідрозділів.

"Інші люди – це "Небесна сотня", яку всі знають, і люди, яких знаходили за територією Майдану – у лісах, за містом – багато з них ідентифіковані міліцією не як "майданівці", - зазначила вона.

Поліщук запевнила, що більше половини загиблих пройшли через руки волонтерів-медиків, і в озвучених цифрах вони не сумніваються.

В організації волонтерів-медиків Майдану вважають, що влада навмисно приховує справжню кількість загиблих.

Згодом міністр охорони здоров’я Олег Мусій спростував інформацію Поліщук, назвавши її провокаційною та, імовірно, замовленою спецслужбами Росії.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/0...061/?attempt=1

Мамо,не плач. Я повернусь весною.Слава "Небесній Сотні"

http://youtu.be/UkEFKOd3qv4

У Львові створили проект, який підтримуватиме учасників Євромайдану....


У Львові запустили проект під назвою "Допомога своїм", мета якого – підтримка учасників Євромайдану.

Ініціатор програми – об’єднання "Громадська варта", пише Радіо Свобода.

У рамках проекту його ініціатори їздитимуть містами та селами області і складуть своєрідну мапу людей і родин Майдану, зберуть інформацію про їхні потреби, сприятимуть не лише у працевлаштуванні і навчанні, але й залучатимуть до соціальної роботи і волонтерства.

Важливо, каже один з ініціаторів проекту Ігор Ожиївський, щоб ці люди не залишались наодинці зі своїми емоціями і проблемами.

"Ми не хочемо перебирати на себе функції держави, але уряд, який прийшов до влади завдяки тим людям, які стояли на Майдані, які відстоювали цінності, забув про них. Зараз вони не можуть знайти роботу, перекваліфікуватись. Нашим завданням є звести тих людей, які потребують роботу і тих підприємців, хто може їм запропонувати працю. Важливо привернути увагу до проблеми. Такі проекти запрацюють на Тернопільщині та Івано-Франківщині. Ми нагадуватимемо владі, що вона зобов’язана дбати про людей", – говорить Ігор Ожиївський.

Особливо увагу приділятимуть майданівцям, які отримали травми під час подій у Києві. Частина з них не може займатись своєю попередньою професійною діяльності, хтось втратив працездатність, а тому такі люди потребують, як підтримки, так і допомоги щодо перекваліфікації.

Джерело:

Глава держави заснував орден Героїв Небесної Сотні.....
22.07.2014

http://i.piccy.info/i9/f04ef3e95590d...bp_700x446.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-07-22-17...20x140-r/i.gif

Президент Петро Порошенко підписав Закон про заснування ордена Героїв Небесної Сотні як нової державної нагороди – повідомляє прес-служба Президента.

Згідно з документом, в Законі «Про державні нагороди України» перелік держнагород доповнює орден Героїв Небесної Сотні - «для нагородження осіб за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних принципів демократії, прав і свобод людини, активну благодійну, гуманістичну, громадську діяльність в Україні, самовіддане служіння українському народові, виявлено під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014), інших подій, пов´язаних з захистом незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України».

Кабінету міністрів доручено у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом створити комісію з проведення всеукраїнського конкурсу на кращий ескіз знака ордена, залучаючи до неї, зокрема, представників громадських об´єднань та активістів - учасників Революції гідності, пишуть «Коментарі».

Нагадаємо, 8 липня родичі загиблих на Майдані Незалежності активістів пікетували Адміністрацію президента з вимогою посмертно присвоїти їх близьким звання Герой України.

Петро Порошенко відмовився присвоювати звання Героїв України розстріляним снайперами активістам Майдану, проте пообіцяв нагородити загиблих орденом Героїв Небесної сотні.

Експрес онлайн.

Небесна сотня...

http://i.piccy.info/i9/8b96eabbd37e8...478/images.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-11-29-20...48x111-r/i.gif

Майдан, лютий 2O14

ЦЕ САЙТ-РЕКВІЄМ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ТИМ, ХТО ЗАГИНУВ НА МАЙДАНІ У БУРЕМНІ ДНІ ЄВРОРЕВОЛЮЦІЇ. ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ПОВСТАЛИ ПРОТИ НАСИЛЛЯ, НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ ТА БРУТАЛЬНОГО ЗҐВАЛТУВАННЯ СВОЄЇ КРАЇНИ… КОЖЕН ЗДІЙСНИВ ОСОБИСТИЙ ПОДВИГ — ВІДДАВ НАЙЦІННІШЕ — СВОЄ ЖИТТЯ ЗАРАДИ НОВОЇ УКРАЇНИ. ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ! Історії для цього сайту писали українські журналісти. Писали для того, щоб Герої Небесної Сотні оживали тут... Писали, аби розповісти, чим жили ці «воїни світла». Що любили. У що вірили. За що стояли на Майдані.

Ігор
Костенко
22 роки
Віталій
Смоленський
29 років
Игорь
Сердюк
44 года
Роман
Сенык
45 лет
Андрій
Саєнко
51 рік
Виктор
Чмиленко
53 года
Андрій
Черненко
35 років
Володимир
Чаплінський
44 роки
Александр
Царьок
55 лет
Зураб
Хурция
54 года
Олександр
Храпаченко
26 років
Олег
Ушневич
31 год
Василь
Прохорський
33 роки
Леонід
Полянський
38 років
Александр
Плеханов
22 года
Ігор
Пехенько
43 роки
Юрий
Пасхалин
30 лет
Юрий
Паращук
47 лет
Микола
Паньків
39 років
Иван
Пантелеев
32 года
Валерий
Опанасюк
42 года
Роман
Точин
44 года
Владимир
Топий
58 лет
Ігор
Ткачук
39 років
Іван
Тарасюк
21 рік
Василь
Мойсей
21 рік
Иван
Наконечный
83 года
Андрій
Мовчан
34 роки
Дмитрий
Максимов
19 лет
Александр
Щербанюк
46 лет
Артем
Мазур
26 років
Максим
Шимко
34 года
Иосиф Михайлович
Шиллинг
62 года
Василий
Шеремет
64 года
Віктор
Швець
58 років
Сергій
Шаповал
45 років
Владимир
Кульчицкий
64 года
Віталій
Коцюба
31 рік
Євген
Котляр
33 роки
Анатолій
Корнеєв
53 роки
Давид
Кіпіані
33 роки
Владимир
Кищук
58 лет
Владимир
Мельничук
39 лет
Андрей
Корчак
49 лет
Сергій
Кемський
32 роки
Богдан
Ільків
51 рік
Владислав
Зубенко
22 роки
Михайло
Жизневський
25 років
Володимир
Жеребний
28 років
Андрій
Дигдалович
40 років
Олександр
Капінос
29 років
Анатолій
Жаловага
33 роки
Ігор
Дмитрів
31 рік
Сергій
Дідич
44 роки
Роман
Гурик
19 років
Николай
Дзявульский
56 лет
Антоніна
Дворянець
61 рік
Едуард
Гриневич
28 років
Устим
Голоднюк
19 лет
Іван
Городнюк
29 років
Вячеслав
Ворона
32 года
Юрій
Вербицький
50 років
Назар
Войтович
17 років
Віталій
Васільцов
36 років
Роман
Вареница
35 лет
Богдан
Вайда
38 лет
Валерий
Брезденюк
50 лет
Ольга
Бура
27 лет
Олексій
Братушка
38 років
Сергій
Бондарчук
52 роки
Сергей
Бондарев
32 года
Георгій
Арутюнян
50 років
Василь
Аксенин
52 роки
Сергей
Байдовский
23 года
Александр
Балюк
39 лет
Іван
Бльок
41 рік
Владимир
Бойкив
59 лет
Богдан
Сольчаник
28 років
Сергей
Нигоян
20 лет

Детальніше тут:

В інтернеті з'явилося нове відео розстрілів на вулиці

В інтернеті з'явилося нове відео розстрілу активістів на вул.Інститутській у Києві 20 лютого під час Революції гідності "Пошукова група", передає Еспресо.TV.В коментарях під відео зазначається, що особлива цінність його в тому, що воно дає "можливість візуально оцінити диспозицію захисників Майдану і силовиків".

https://www.youtube.com/watch?v=IsE7lYVa5kk

Сьогодні річниця

up

Почалося все задовго до великої війни. Уже 25 червня 2019 року, через місяць після інавгурації, Зеленський указом № 436/2019 ліквідував Адміністрацію Президента і створив Офіс Президента — формально косметична зміна, яка на практиці дозволила переформатувати штат і обійти обмеження закону «Про очищення влади» № 1682-VII. Керівником нової структури став Андрій Богдан — юрист Коломойського, який прямо підпадав під люстрацію через роботу в уряді Азарова. Це був перший сигнал: закони — для інших.

29 серпня 2019 року монобільшість «Слуги народу» призначила головою СБУ Івана Баканова — шкільного друга президента і директора «Кварталу 95», людину без жодного дня досвіду в спецслужбах. Того ж дня генпрокурором став Руслан Рябошапка. А вже 19 вересня 2019 року Рада ухвалила закон № 113-IX «щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким Генеральну прокуратуру перейменували на Офіс Генерального прокурора. Під соусом «реформи» було зламано систему: атестація дозволила вичистити незручних прокурорів, а перейменування органу відкрило кадрові двері для «своїх». Коли Рябошапка виявився недостатньо керованим і відмовився підписувати підозри політичним опонентам президента, його 5 березня 2020 року просто звільнили голосами тієї ж монобільшості. Далі генпрокурори змінювалися як рукавички — Венедіктова з 17 березня 2020-го, Костін з 27 липня 2022-го, Кравченко з червня 2025-го — але всі вони мали одну спільну рису: стовідсоткову лояльність Банковій. Система відкритих конкурсів в ОГП була зруйнована, призначення на ключові посади перетворилися на роздачу посад перевіреним людям.

Паралельно було зачищено ДБР. У грудні 2019 року Рада ухвалила закон № 305-IX, яким «перезавантажила» Бюро — насправді просто звільнила директора Романа Трубу без жодних претензій до його роботи. Після цього ДБР роками керували виконувачі обов’язків, призначені з Банкової, а конкурс на посаду директора громадські організації називали керованим і непрозорим. У серпні 2020 року заступником керівника ОП став Олег Татаров — колишній заступник начальника Головного слідчого управління МВС часів Януковича, який коментував розгін Майдану. Ще раніше в Офісі з’явився Андрій Смирнов, куратор «судової реформи». Через Татарова і напрацьовані ще Портновим схеми Банкова отримала важелі впливу на корумповану частину судів і МВС. Справу проти самого Татарова, нагадаю, у НАБУ просто відібрали і поховали — показовий прецедент того, як працює «рівність перед законом».

Далі корумповані СБУ, ДБР, ОГП і суди були застосовані проти місцевого самоврядування. Мери, які не вписувалися у вертикаль, почали отримувати кримінальні справи і судові відсторонення: у грудні 2022 року суд усунув з посади мера Чернігова Владислава Атрошенка, під тиском опинилися міські голови Полтави, Рівного, Ірпеня. Схема була відпрацьована ще до великої війни — але справжнього розмаху вона набула пізніше.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року почався новий етап узурпації влади — війна кратно помножила повноваження Банкової. Указ № 64/2022 про воєнний стан і закон № 389-VIII дали президенту право одноособово призначати голів військових адміністрацій — фактично паралельну вертикаль влади, непідзвітну виборцям. Закритий кордон породив цілу індустрію корупції на його перетині — від «Шляху» до липових відстрочок. Механізм бронювання перетворився на ринок, де бронь коштує конкретних грошей. Закупівлі озброєння і забезпечення армії — окрема чорна діра, про яку ми дізнаємося лише фрагментами, коли справи типу «Мідас» проривають інформаційну блокаду. Гуманітарна допомога, відбудова, енергетика — скрізь та сама модель: воєнний стан як індульгенція, «не на часі» як універсальна відповідь.

Інформаційне поле було зачищене ще швидше. 19 березня 2022 року указом № 152/2022 Зеленський увів у дію рішення РНБО про «єдину інформаційну політику» — так народився телемарафон, який фінансується з бюджету і де опозиційна точка зору відсутня як клас. У квітні 2022 року з цифрового мовлення без жодного судового рішення викинули «Прямий», «5 канал» і «Еспресо». Це доповнюється мережею ботоферм, прикормлених блогерів і анонімних телеграм-каналів, які синхронно відпрацьовують методички Банкової — і я переконаний, що фінансується весь цей цирк не з зарплати головного режисера, а з того самого общака, який наповнюється із сотень корупційних джерел.

Але справжнім Рубіконом стали санкції РНБО проти громадян України. Прецедент був створений ще у лютому 2021 року указом № 43/2021 проти каналів Медведчука — тоді суспільство аплодувало, бо били по ворогу. Я тоді попереджав: інструмент позасудової розправи, створений проти ворога, неминуче буде застосований проти опозиції. І ось маємо. 13 лютого 2025 року Зеленський указом увів у дію рішення РНБО від 12 лютого про санкції проти п’ятого президента, лідера опозиції і одного з найбільших донорів ЗСУ Петра Порошенка — безстрокові обмеження: блокування активів, заборона торговельних операцій, виведення капіталу, позбавлення державних нагород. Без суду. Без вироку. Без пояснень — РНБО просто відмовилася надати обґрунтування підстав для безстрокових санкцій. Указом президента проти громадянина України, депутата парламенту.
Ще далі влада пішла в Одесі. У жовтні 2025 року мера Труханова указом позбавили громадянства — знову без вироку суду — а місто перевели під управління міської військової адміністрації, голову якої призначає особисто президент. Так вертикаль дотяглася до міста, яке роками зберігало автономність від Банкової. Можна як завгодно ставитися до Труханова — але позбавлення громадянства указом замість вироку це інструмент, який завтра застосують до будь-кого.

Далі — більше. 2 травня 2026 року указом № 358/2026 санкції на 10 років отримав колишній голова Офісу президента Андрій Богдан — людина, яка знає про цю владу все і останні роки говорила зайве. Сам Богдан стверджує, що санкції проти нього ввели за розповсюдження серед журналістів «плівок Міндіча», і що складна юридична конструкція захована за фразою «за системну дискредитацію вищого керівництва держави». А 7 липня 2026 року указами № 587/2026 та № 588/2026 під санкції потрапив колишній нардеп і громадський діяч Борислав Береза — його активи заблоковано на десять років, а державних нагород позбавлено безстроково. Вдумайтеся: Березу внесли до списку поруч із російськими пропагандистами Калашніковим, Тумановим і Садулаєвим — як єдиного громадянина України, без оприлюднення підстав. Окремим пунктом указу передбачено обмеження доступу з України до його телеграм-каналу, каналу на YouTube і сторінки у Facebook. Це вже навіть не натяк — це пряма цензура, блокування українського блогера за критику влади, оформлене тим самим механізмом, що й санкції проти рашистів.

І коли Порошенко спробував захиститися в суді — системі показали, хто тут головний. 10 липня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив йому у скасуванні санкцій, а команда експрезидента заявила про тиск із боку СБУ на суддів Верховного Суду. Про тиск співробітників СБУ на суд заявляв і захисник Порошенка безпосередньо у процесі. Верховний Суд — остання інстанція національного правосуддя — і туди приходять з «профілактичними бесідами». Залишається хіба що ЄСПЛ, який 19 травня 2026 року прийняв справу Порошенка до розгляду — тобто правосуддя щодо українського опозиціонера тепер можливе лише за межами України.

Тут прихильники теорії «Захід не дозволить» зазвичай згадують липень 2025 року. Так, спроба знищити НАБУ і САП тоді провалилася: 22 липня 2025 року Рада голосами 263 нардепів ухвалила закон № 12414, який підпорядковував антикорупційні органи Офісу генпрокурора, Зеленський підписав його того ж вечора, а генпрокурор отримав право забирати справи у НАБУ, фактично керувати САП, давати детективам обов’язкові письмові вказівки і самостійно закривати справи проти топчиновників. Вулиця і Брюссель відповіли миттєво — протести у Києві, Одесі, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську, погрози зупинкою фінансування — і 31 липня Рада 331 голосом ухвалила закон № 13533, який повернув незалежність НАБУ і САП. Перемога? Придивіться уважніше. По-перше, ніхто не помітив, що Генеральному прокурору все ж залишили широкі повноваження щодо інших правоохоронних органів — слідчі СБУ, ДБР, БЕБ і Нацполіції зобов’язані виконувати його письмові вказівки, чого в такому обсязі не було до липня 2025-го. По-друге, НАБУ залишилося вразливим до впливу СБУ через поліграфи та перевірки, прямо передбачені новим законом. Тобто навіть «відкат» був оформлений так, що Банкова зафіксувала частину захопленої території. Це не поразка узурпації — це її тактична пауза.

І головне: вплив Заходу, на який усі моляться, тримається рівно доти, доки триває війна і критична залежність від західних грошей. У момент перемир’я цей важіль різко слабшає. І ось тут починається найцікавіший сценарій, який я вважаю цілком реальним. Після перемир’я влада, яка вже навчилася імітувати реформи для Брюсселя, зможе просто намалювати виконання своїх європейських зобов’язань — а реальні гроші на своє існування взяти в Пекіна. Арахамія, який давно вибудовує контакти на китайському напрямку, стане ідеальним провідником цього розвороту. КНР байдуже до демократичних інституцій — навпаки, з авторитарними режимами Пекіну працювати простіше і звичніше. Так, китайські гроші зазвичай означають, що кредитор поступово стає фактичним власником держави-боржника — але це може хвилювати патріотів України. Банду Зеленського це не хвилює ані краплі: їхнє завдання — продовжити правління настільки довго, наскільки можливо, продовжуючи обкрадати країну.

І тоді вибори проведуть. Швидкі, недемократичні, з непрозорим закордонним голосуванням мільйонів біженців, без реальної опозиції — бо лідер опозиції під безстроковими санкціями, а критики або під санкціями, або під кримінальними справами. Без скасування єдиного марафону. З брутальним втручанням вірних СБУ, ДБР, Нацполіції, ОГП і судів. Це будуть «вибори» за лекалами Лукашенка зразка десь 2010 року — з фасадом, достатнім для китайського кредитора і втомленого Заходу.
А на випадок, якщо люди знову вийдуть на Майдан, готується і силовий аргумент. 10 липня 2026 року Зеленський підписав указ № 592/2026 про створення Об’єднаних сил швидкого реагування у складі Сухопутних військ, доручивши опрацювати питання про виділення їх в окремий рід сил ЗСУ, а формування структури поклав на бригадного генерала Дмитра Волошина. Офіційно — сучасна технологічна штурмова складова для фронту, і сьогодні це справді може бути так. Але зверніть увагу на конструкцію: окремі, найбоєздатніші, найкраще оснащені війська, створені указом президента, з командувачем, якого президент визначив особисто. Після перемир’я саме така структура — мобільна, віддана, виведена з-під звичайної армійської логіки — ідеально підходить на роль преторіанської гвардії. Я не стверджую, що її створюють саме для розгону протестів. Я стверджую, що влада, яка вже застосувала СБУ проти суддів Верховного Суду і санкції проти опозиції, не зупиниться перед застосуванням зброї проти Майдану — і інструмент для цього в неї буде під рукою.

Тому мій висновок невтішний. Я не бачу мирного сценарію передачі влади від мафії Зеленського наступникам. Люди, які сім років методично знищували кожен запобіжник — прокуратуру, ДБР, СБУ, суди, місцеве самоврядування, медіа — не для того це робили, щоб одного дня чемно програти вибори і поїхати на пенсію. Для збереження влади вони використають усі засоби: інформаційні, пропагандистські, правоохоронні, судові і, якщо доведеться, військові. Патріотичним українцям, які хочуть жити в демократичній незалежній державі, треба перестати чекати порятунку від Заходу і серйозно готуватися до цього сценарію. Готуватися організаційно, юридично, інформаційно. Бо демократію не дарують — її захищають. І захищати її доведеться нам самим.


https://dou.ua/forums/topic/60686/