У Збройних Силах України з’явилася перша жінка-бригадний генерал

https://a.radikal.ru/a01/2108/2e/6680307b6699t.jpg

Указом Президента України №427/2021 від 24 серпня 2021 року командувачу Медичних сил Збройних Сил України Тетяні Остащенко присвоєно чергове військове звання вищого офіцерського складу – бригадний генерал.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Міністерства оборони України. «Присвоїти військове звання бригадного генерала медичної служби полковнику медичної служби Остащенко Тетяні Миколаївні – командувачу Медичних сил Збройних Сил України», – йдеться в Указі. 30 липня міністр оборони України

Андрій Таран підписав наказ про призначення першої жінки-командувача у Збройних Силах України. Полковник медичної служби Тетяна Остащенко обійняла посаду командувача Медичних сил.

Коментуючи знакове призначення, міністр зауважив, що вже у найближчій перспективі у Збройних Силах з’явиться перша жінка-бригадний генерал. 24 серпня 2021-го року Президент України підписав про це відповідний Указ. Таран також нагадав, що майже чверть загальної чисельності Збройних Сил на сьогодні — це жінки, і їх роль у розвитку війська зростає.

Рівний доступ до посад і військових звань передбачає однаковий рівень відповідальності під час виконання обов’язків військової служби.

Сьогодні, 27 серпня, легендарному актору Богдану Ступці виповнилося б 80 років.

На честь вшанування його пам’яті у Києві відкрили меморіальну дошку на будинку, де він мешкав.

https://b.radikal.ru/b18/2108/35/9adf85bed07ct.jpg

Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Сьогодні – День пам’яті захисників України

https://d.radikal.ru/d15/2108/69/de296512e3ddt.jpg

Свою дочку і сина.
Ну а ще вона доля.
Сивочола матуся.
Від Шевченка Тополя,
І від Ліни - Маруся.
Вона Мавка у Лесі.
Вона звабна і хтива.
Вона в смутку і стресі.
То в сльозах, то щаслива.
#Україна - розкішна.
Із полями й лісами.
#Україна - це вишня
З солов"їв голосами.
З мозолями і потом.
З перевеслом, і житом.
З чорнобривцем під плотом,
Що цвіте кожним літом.
Ну а ще вона - битва
І за землю, й за мову.
Ну а ще вона світла,
І вмивається знову.
Не корона у неї,
А лиш біла хустина.
Спориші і лілеї.
Це моя - #Україна!

https://d.radikal.ru/d38/2108/81/9565ee9647cft.jpg

29 серпня 138-та річниця з Дня народин Дмитра Донцова

Його називають "апостолом української ідеї", "батьком українського націоналізму", а твори читають і перечитують українці від Львова до Харкова. Але це – лише відгомін тієї слави і впливу, які Донцов мав за життя.
Таємниця популярності його творів – їхня непроминальна актуальність і незвична відвертість!
Уродженець українського Причорномор‘я Дмитро Донцов добре усвідомив науку наддніпрянця Миколи Міхновського: «головна причина нещасть нашої нації - брак націоналізму серед найширшого її загалу».
У своїх чисельних статтях він говорив про необхідність сильної провідної верстви, яка б, відкинувши демократичні забобони, зуміла зорганізувати і повести за собою народ. Причому повести його не на поклін до Європи чи Московії, а повести до дійсної незалежності! Не буває націоналістів, які ладні рачки плазувати, аби тільки їм дозволили постояти навколішках біля порогу "цивілізованого світу" чи "братської Росії"! "Націоналізм має боротися з трьома "М": З матеріялізмом, з Москвою і з... західноєвропейською мафією, що виступає під псевдонімом "демократії" – так писав Донцов. Писав ніби сьогодні!
Тільки свої сили, своя держава і своя армія – тільки до цього може закликати дійсний націоналіст. Для того, хто справді розуміє інтереси України, набагато важливіша обороноздатність країни і добробут громадян, ніж калинові гаї та популяризація старожитностей. Зараз це очевидно, як ніколи.
Донцов заклав філософські підвалини нового суспільного ладу: націоналізм, вірність християнській релігії, традиції. Але під традиціями Донцов розумів, знов-таки, не вишиванки і рушники, а, перш за все, спадковість княжої та козацької слави, здобутки національного духу і культури. Ніколи Донцов не хворів отим "галичанством", яке часто закидають українським націоналістам на яке, на жаль, деякі націоналісти дійсно хворіють. Донцов, як ніхто, був далекий від того, щоб прагнути замкнутися у прикарпатському закапелку, тихо ненавидячи московитів. Навпаки, він обстоював ідею створення Великої Української Держави, яка не оббиватиме чужинецьких порогів , бо Україну можуть підняти тільки українці. І чим скоріше ми це зрозуміємо, тим краще!
А найголовніше - мусимо бути людьми Донцовського типу.
Людьми Ідеї і Чину.
Плекати Мудрість, Мужність і Шляхетність. Бо мудрого - не обдурити, мужнього - не залякати, а шляхетного - не підкупити

https://d.radikal.ru/d21/2108/a8/f7aa85acf1e2t.jpg

...Володимир Назар

Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків...
Козацькому роду нема переводу,
Козаки в колисках виростають знов.

https://a.radikal.ru/a39/2109/57/862dcb579d0b.jpg

У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року у концтаборі на Уралі помер Василь Стус.

https://c.radikal.ru/c36/2109/a5/10291b357469t.jpg

Так тонко-тонко сни мене вели
повз кучугури й урвища — додому,
туди, назустріч горю молодому,
де в кілька вод мої жалі текли
устами матері, дружини й сина.
Знялась моя жалоба до небес,
бо замість дому був дубовий хрест
так грубо струганий. І в ту хвилину
я був збагнув: ховається життя
за смерті паравани ажурові,
що, люблячи, ми з люблячого крові
річками точимо. Аби знаття,
я б свого серця не віддав нікому
і не стирав би марне постоли.
Так тонко-тонко сни мене вели
повз кучугури й урвища — додому