”Де серп і молот – там смерть і голод!“
Дмитро Донцов.

Минувшина приснилась: червона смерть сказилась
Серпом шалено жала, а молотом збивала,
Життя занапащала як душу викрадала
Старечу та дитячу, пекельну мала вдачу.
Нікого не минає, безкровно серп стинає,
Ще й молот доконає – голодомор збирає
У засіки мільйони і замертвіли дзвони.
А Небо почорніло, бо сатанинське діло
Звершили комуністи, кремлівські терористи.
Чом світ сліпий, німує? Вдає, що нас не чує:
Як мруть у своїй хаті убогі та багаті,
Бо й крихти в них забрали – на неврожай списали.
Усіх не закопали, когось живцем сховали…
Вертають ешелони ”трудящіхся“ вагони,
Сатрапи сталінята і ”лєнінські“ внучата
Колгоспи відродити, ”врагов народа“ вбити,
Серпом душі щербити, а молотом ступити
Всю пам’ять тим бездарам – совєтським яничарам.
Щоб жах не повторився і навіть не приснився –
Простім катам якмога, умилосердьмо Бога,
У серці пам’ятаймо, душею все благаймо:
”Невинно убієнні, моліть за нас, блаженні!“