Замість того щоб реально будувати державу, боротися з корупцією, розвивати промисловість, економіку, технології, підвищувати платоспроможність громадян, захищати власний ринок, інвестувати в людей і створювати сильну суверенну країну, усе це підміняється однією ідеєю: вступом до ЄС.

Мені здається, це подається як універсальне рішення, яке нібито автоматично вирішить наші проблеми й зробить нас успішними. Дуже зручна політична технологія: навіщо говорити про економічне зростання, заводи, робочі місця, промислову політику чи якість державного управління, якщо можна просто сказати: «Ми вступимо в ЄС»?

Влада почне маніпулювати, що ЄС нібито «винен» нам членство. А звичайні люди в це будуть вірити і думати, що після вступу почнеться якийсь «золотий дощ». І будуть обіжатись на європейських політиків які будуть цьому протидіяти.

Як на мене, ідеологія сучасної української держави зараз зводиться до трьох пунктів: вступ до ЄС, вступ до НАТО і всі мають говорити українською. Як державна ідея, виглядає трохи примітивненько, ІМХО. Serhii D

Україна і Польща сьогодні мають спільний інтерес — безпека і стабільність Європи. Спроби посварити наші народи через емоції, історію або вирвані з контексту факти — це типовий інструмент інформаційної війни, де головний вигодонабувач завжди один: Кремль.

Якщо відкинути пропаганду, картина проста: Україна захищається від агресії, Польща підтримує безпеку регіону, і разом ми формуємо щит Європи. Саме тому інформаційні атаки часто спрямовані не лише проти України, а й проти Польщі — щоб розділити суспільства, які мають спільний інтерес.

Дезінформація працює не через факти, а через розділення людей і емоції. Тому важливо перевіряти джерела і завжди питати: кому вигідно, щоб ми думали саме так?

Українці і поляки мають складну історію, але сьогодні головне — майбутнє безпеки. Ми не вороги, а партнери перед спільною загрозою.

Допомаємо хлопцям які на війні! Зараз як ніколи НАША країна потребує допомоги

Я би виправив, що нам треба захищати не демократію, а українство, бо я б ще міг пережити, якби з’явився диктатор, але проукраїнський, а Зеленський ворог українства. Він нас і без росармії донищить. І тут нам потрібна і допомога тих, хто за кордоном, вони мають вимагати від західних країн тиснути на Зеленського. Igor Yalovecky

Для ютуб.

Thig Endoпозавчора
Часто в соціальних мережах московити пишуть, що українці збирають полуниці та миють туалети в Польщі — що типу ЄС вам захотілося... от маєте.

Моя відповідь доволі стандартна.

Краще ДОБРОВІЛЬНО і за гроші (600-800 євро) мити туалети та збирати полуниці в Польщі, ніж в кацапії (десь в Магадані чи Воркуті) в таборах рабом працювати зі знущаннями, приниженнями та примусом за миску помий.

Посилання на фокус.уа ... ви часом не з оточення буданова-федорова та інших лакеїв зе-...нди?

The so-called "All-Russian idea" is, in reality, an attempt by Russian chauvinists to Russify Ukrainians and assimilate them into the Russian nation. Historically, the Ukrainian language was repeatedly suppressed and banned because it was viewed as foreign to Russia.

The annexation of Crimea and the war in Donbas demonstrate that many Russians view Ukrainians with hostility rather than as a "brotherly people." A true brother does not seize another's land or wage war against them. The ideology used to justify these actions was based on denying Ukraine's distinct national identity.

Supporters of the Russian-backed separatist movement in Donbas often claimed they took up arms because they believed Ukraine would force them to speak Ukrainian. Yet, in the Russian-occupied parts of Donbas, education has been conducted almost exclusively in Russian, despite the region having a large ethnic Ukrainian population.

The claim that Russians and Ukrainians are "one people" is contradicted by actions. If this belief were genuine, there would have been no war, no destruction of Ukrainian cities, and no attempts to suppress the Ukrainian language. Instead, Ukrainian has often been ignored, restricted, or banned in territories under Russian control, while Russian is imposed. This suggests that the "one people" narrative functions as a justification for assimilation rather than genuine unity.

Of course, this does not apply to every Russian individual, but it reflects the attitudes and policies supported by a large part of Russian society.

Для бажаючих віддати кацапам Донбасс. Хуйлуша сьогодні заявив, що Лівобережна Україна - цро свійські землі, і вони їх в решті повернуть. Хуйлу взагалі похуй, що через війну гинуть люди, накривається економіка. Йому треба, щоб хоч руїни, але на карті це було його.

КУРІННЯ ВБИВАЄ? ТАК, АЛЕ SNICKERS РОБИТЬ ТЕ САМЕ.
Ось ти стоїш у магазині. Тягнешся за Snickers, бо коли ти голодний — ти не ти. І воно ж таке рідне, знайоме, з дитинства. Тільки ось, друже, дитинство закінчилось — а компанія Mars, що робить той Snickers, досі варить карамель і платить податки в країні, яка варить ракети для твого міста.

І якось тихо стало. Ніхто вже не кричить про це. Стрічка крутиться, новини міняються, а батончики лежать собі на полицях. Тому нагадую.

А тепер уважно подивись на свій кошик. Бо там, швидше за все, є щось цікаве:
PepsiCo — $135 млн податків Кремлю. І це поки ти п'єш їхній Pepsi, хрумаєш Lay's, відкриваєш дитині Sandora, Садочок, Чудо, Слов'яночку або Хрусteam. Все це — один холдинг. Одні податки. Одна адреса призначення.
Mondelez International — $62 млн. Це Milka, яку ти даєш дитині. Це Oreo до кави. Це Корона на свято, Барні у школу, TUC до пива, Jacobs щоранку.

Nestle — окремий детектив. Торчин на твоєму столі, Мівіна в офісі, Світоч у подарунковому наборі, Nescafe вранці, KitKat у перерві, Lion у кіно. Nestle не розкриває повних даних по РФ — але аналітики KSE оцінюють їхні виплати не меншими, ніж у попередні роки.

Procter & Gamble — $67 млн. Ariel, Tide, Gillette, Pampers, Head & Shoulders. Буквально від підгузка до леза — весь твій ранок зібраний в одному рядку податкової декларації на користь РФ.

Auchan та Leroy Merlin — французькі хлопці, яким соромно дивитись у дзеркало. Auchan утримує в РФ понад 230 магазинів — близько 10% світової виручки. Leroy Merlin сплатив $128 млн за 2024 рік. Це не бізнес — це партнерство.

Mars — $99 млн. Snickers, Twix, Orbit у кишені та Pedigree для собаки. Пес не знає про податки. Але ти вже знаєш.

А тепер — найголовніше. Те, про що чомусь перестали говорити.
Для прикладу, що таке $20 мільярдів — які іноземні компанії сплатили в бюджет РФ лише за 2024 рік?
Це не абстрактна цифра з новини, яку прогортаєш пальцем.
Це 1/10 усього річного бюджету України до війни. Тобто приблизно стільки, скільки наша країна витрачала на школи, лікарні, дороги, пенсії та армію разом узяті — за цілий рік. Ціла країна жила на таке. Ціла.
Це майже та сума військової допомоги , яку США місяцями погоджували, перепогоджували, двічі блокували в Конгресі, поки #Залужний чекав — і яку врешті насилу ухвалили після тривалих політичних баталій.

Це приблизно стільки, скільки коштувала Сполученим Штатам перша фаза повномасштабної війни в Іраку — з авіаносцями, тисячами літаків, танків і сотнями тисяч військових.

Коротше кажучи — це дохріна грошей. І це не якийсь загадковий офшор чи тіньова схема. Це офіційні, задекларовані, добровільно сплачені корпоративні податки. Від компаній, чиї логотипи ти бачиш щодня.

А з початку повномасштабного вторгнення іноземні компанії вже перерахували до бюджету РФ понад $60 мільярдів. Це половина всього військового бюджету Росії на 2025 рік. Це для порівняння, щоб краще дійшло
Ось вам і невинні батончики.

Поруч на полиці — Roshen, АВК, українське, наші бренди. Їхні податки точно нікуди не летять, крім нашого бюджету. Вибір — за тобою.

Твій гаманець — це не просто гроші. Це голос. І він або за нас, або проти нас. Третього не завезли.

ПОЦУПЛЕНО у Олег Соломченко

Włodzimierz Słowikowski