В продовження теми. Як і з ким воювала УПА
Цитата:
Найбільш переможні битви УПА з Радянськими каральними військами (НКВД, СМЕРШ)
10 грудня 1944 - - - сотня "Гайдамаки", під к-ою Ясьміна ліквідувала в бою з військами НКВД, котрі грабували людей, біля с.Тростянець, р-н Долини, Івано-Франківськ, 98 ворогів (убитими і раненими), при втраті 7 убитих і 4 ранених повстанців
В першій половині грудня спецвідділ УПА повністю захопив летовище в Скнилові біля Львова де на той час знаходились 5 літаків та великий склад військової амуніції.
20 грудня сотня "Змії" провела визвольну акцію у райцентрі Товмач, Івано-Франківськ, де звільнено в'язнів із тюрми НКВД та людей підготовлених до висилання у Сибір, вбито 60 більшовиків та зруйновано будинки де знаходились каральні служби. Захоплено багато зброї і амуніції, котру передано тиловим підрозділам УПА.
28 грудня відбувся жорстокий бій біля с.Кореличі, р-н Перемишляни, Львівщина між сотнею "Полтавці" і 2 батальйонами НКВД. Втрати НКВД: 300 вбитих, 90 ранених, 1 танк; втрати УПА: 22 вбитих і 11 ранених.
У грудні спецвідділи УПА здобули біля Тернополя 3 транспортні поїзди із різноманітною зброєю і військовою амуніцією, котру успішно передали тиловим підрозділам вищого командного складу УПА. Це на довгі роки забезпечувало відділи УПА Східної Галичини необхідною зброєю та військовою амуніцією.
30 грудня однією з найбільших перемог УПА була битва за Космач, Коломийщина, Івано-Франківськ, де були звільнені люди із тюрми та роздано людям награбоване майно. У 12 годинному бою брали участь 3 курені УПА під командою майора Козака, к-р ТВ 21 "Гуцульщина". Втрати НКВД: 500 бійців та старшин і кілька гармат; втрати УПА: 12 вбитих і 18 ранених. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
Продовж місяця грудня підрозділи УПА вели важкі бої із 127 полком НКВД між Жмеринкою, Вінницької обл. і Кам'янець-Подільськом, Хмельницької обл.
03 січня 1945 - - - підсилена рота енкаведистів, що поверталась із грабунків навколишніх сіл, потрапила на шляху Товмач-Париці, Івано-Франківськ в засідку сотні УПА к-ра Чорноти і втратила 70 забитих, а УПА - 4.
06 січня 1945 курінь к-ра Різуна наскочив на більшевицьку базу в с.Рип'янці, біля Чорного Лісу, яку знищено, а людей із в'язниць відпущено по домах. Більшовики втратили 120 вбитими, а решта в паніці втекла до Калуша. Захоплено багато зброї і амуніції.
09 січня курінь "Зубри" - УПА здобув велику перемогу над радянськими каральними військами біля с.Горожанка Велика, Дрогобиччина. Радянські втрати: 304 убитих, 30 ранених, 11 знищених автомашин та 2 легкі танки разом із к-ром батальйону майором НКВД. Втрати УПА: 30 вбитих і ранених. Захоплено багато зброї і амунції.
20 січня "Березівська сотня" із курення "Карпатський" к-ра Юрка зробила засідку на більшовиків на шляху Космач-Яблонів, Гуцульщина, в якій знищено близько 100 ворогів із майором МГБ, при втраті 3 вбитих бійців УПА.
30 січня курені "Гайдамаки" і "Гуцульський" в бою навколо Космача, р-н Яблонів, Гуцульщина вбили 140 енкаведистів, втративши 14 полеглих і 17 ранених.
В кінці січня курені к-рів Благого і Прута з ТВ "Чорний Ліс" вели важкі бої з московськими карателями в с.Глибоке, р-н Богородчани, Івано-Франківськ, в яких ворог втратив 150 забитих і 150 ранених. Власні втрати: 12 забитих і 20 ранених.
04 лютого курінь "Сивуля", під к-ов сотника Іскри, провів важкий бій з батальйоном НКВД у Парищанському Лісі, р-н Ланчин, Івано-Франківськ. Втрати НКВД: 50 вбитих і 55 ранених; втрати УПА: 41 вбитий і 25 ранених.
06 лютого курінь к-ра Бистрого повністю знищив більшовицьку базу в с.Бариші, р-н Бучач, Тернопільщина. З гарнізону чисельністю 200 осіб врятувались одиниці.
10 лютого курінь "Перемога" під к-ою Недобитого, розгромив біля присілка Сеньківський, р-н Жаб'є, Гуцульщина, банду наступаючих більшовиків, знищивши 140 і ранивши 60 осіб. Втрати УПА: 7 вбитих і 9 ранених.
14 лютого відділи УПА наскочили на батальйон НКВД, який проводив зачистку в сс.Братишів і Нижанківці, р-н Томашівці, Івано-Франківська обл. і ліквідували близько 80 бандитів, разом з їхнім командиром капітаном НКВД. Втрати УПА: близько 15 забитих і ранених.
16 лютого відбувся великий багатогодинний бій в с.Гербуртів, р-н Рогатин, з гарнізонами НКВД із Рогатина, Букачівців і Бурштина. Втрати НКВД: 69 вбитих і 35 ранених; втрати УПА: 5 вбитих.
20 лютого війська НКВД великими силами та методами відкритого бою напали на с.Космач, р-н Яблонів, де квартирували сотні УПА "Чорногора" і "Сурма". Наступ успішно відбито із великими втратами для ворога: 140 вбитих і 50 ранених. Втрати УПА: 14 вбитих і 17 ранених.
22 лютого сапери УПА підірвали поїзд в с.Голинь, р-н Калуш із 1500 некаведистами і великою кількістю зброї та військової амуніції. Ворог втратив близько 150 вбитих і ранених. УПА без втрат захопили багато зброї і амуніції котру передали у служби постачання УПА-"Захід".
24 лютого 5 сотнеь УПА провели акцію ліквідації більшовицької бази в с.Збору, р-н Долина, Івано-Франківськ. Ворог втратив 90 вбитих і ранених, а повстанці втратили 1 убитого. Захоплено багато зброї і амуніції.
13 березня відділи УПА, ОУН та Служби Безпеки (СБ), під к-ою пор.Прута організували засідку на 2 роти енкаведистів, котрі проводили каральні акції проти селян під виглядом фальшивих підрозділів УПА в селах Стрийського району. Втрати НКВД: 170 вбитих і 60 ранених. Загинув 1 воїн УПА.
14 березня курінь к-ра Бистрого провів багатогодинний бій біля с.Худиївці, р-н Мельниця-Подільська, Тернопільщина. Втрати ворога: 80 вбитих, в тому числі 16 офіцерів; втрати УПА: 5 вбитих і 8 ранених.
15 березня курінь к-ра Бистрого розбив біля с.Германівка, р-н Мельниця-Подільська, Тернопільщина, над Дністром, наступ більшовиків, знищивши 70 ворогів та поранивши 150.
21 березня сотня к-ра Перемоги із куреня "Галайда" прийняла нерівний, героїчний бій із 6000-им військом НКВД та фронтового СМЕРШ біля с.Верини, р-н Куликів, на північ від Львова. Втрати НКВД і СМЕРШ: 470 вбитих, в тому числі 38 офіцерів включно із 2 полковниками і 4 майорами. Втрати УПА: 40 вбитих і 17 ранених. Незважаючи на 35-кратну перевагу 110 повстанців із усіма раненими прорвалися із оточення.
21 березня сотня "Сірі Вовки" з куреня к-ра Бистрого ліквідувала роту карателів в лісі біля с.Цигани, р-н Скала Подільська, недалеко р.Збруч, Тернопільщина, котрі планували проведення зачисток у навколишніх селах. Втрати терористів: 70 вбитих і 40 полонених. Втрати УПА: 0.
21-22 березня сотня к-ра Веселого-Свистеля вела важкі бої з чекістами з дивізії "Червона Мітла", біля с.Струбовиська та г.Прислуп, Лемківщина, Польща. Втрати чекістів: 87 вбитих і 150 ранених; втрати УПА: 14 вбитих. Захоплено багато зброї і амуніції.
22 березня відбувся великий бій між сс.Лесівка і Саджава, в Чорному Лісі, де курінь "Месники" під к-ою Благого ліквідував 180 карателів. Втрати УПА: 75 вбитих і ранених. Захоплено багато зброї і амуніції.
23 березня відділи УПА наскочили на базу в с.Яселко, повіт Сянік, Лемківщина, Польща і знищили там великий відділ польських прикордонників, які періодично грабували довколишні українські села жорстоко знущаючись із селян. Вбито 72 бандитів, при втраті 3 ранених повстанців.
24-25 березня курінь "Підкарпатський" під к-ою Прута звів бій з військами НКВД біля сс.Тростянець Майдан Присліп, р-н Стрий, Львівщина. Втрати НКВД: 160 вбитих; втрати УПА: 3 вбитих.
25 березня сотня "Рубачі" к-ра Гамалії провела бої з 2 ротами НКВД в с.Городище, р-н Великий Глибочок біля Тернополя. Втрати НКВД: 50 вбитих і 43 ранених; втрати УПА: 1 ранений.
07 квітня курінь "Скажені Підкарпатці" к-ра Прута розбив у с.Посіч, під Чорним Лісом, спецвідділ НКВД. Втрати НКВД: 60 вбитих; втрати УПА: 2 вбитих і 2 ранених. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
07 квітня у лісі Запуст, біля Богородчан, у бою із оперативним підрозділом УПА війська НКВД втратили близько 280 вбитих і ранених. Втрати УПА: 50 повстанців вбиті, в тому числі і командир Благий, 25 - ранені.
14 квітня полк НКВД проводив облаву на села Братишів і Нижнів, Івано-Франківськ. Відділи УПА стали в обороні населення і в бою ліквідували близько 60 енкаведистів, включно з к-ром батальйону НКВД.
15 квітня сотня "Лісовики" к-ра Крука провела переможний бій з переважаючими каральними військами в лісах між сс.Сільце і Діброва, р-н Підгайці, Тернопільщина. Ворог втратив: 170 вбитих і 200 ранених. Втрати УПА: 60 вбитих і ранених. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
28 квітня відділи УПА організували вдалу засідку між сс.Тишиця і Воля Радванецька, р-н Радехів на великий підрозділ каральних віськ. Втрати карателів: 200 вбитих і 100 ранених; втрати УПА: 5 вбитих і 10 ранених. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
29 квітня відбувся успішний бій з полком НКВД на Крем'янеччині, Тернопільщина, в якому ліквідовано близько 200 ворогів, в тому числі майора, 2 капітанів і 2 лейтенантів. Втрати УПА: 40 вбитих і ранених. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
В другій половині квітня, біля с.Колоколин, р-н Рогатин, північна Івано-Франківщина, ліквідовано 56 оперативних працівників обласного слідчого управління НКВД, між ними майора обласного слідчого управління та 6 інших офіцерів. Відділ втратив 6 повстанців.
Впродовж квітня здобуті у ворога засоби ППО знищили в р-ні Дубно 6 ворожих літаків, котрі використовувались в операціях проти підрозділів УПА. На шляху Дубно-Шумськ знищено 5 танків.
У другій половині квітня, між сс.Стрільбичі і Биличі, р-н Ст.Самбір, Дрогобиччина, повстанці організували засідку, в яку потрапило 8 транспортних засобів з різними визначними республіканськими, обласними і районними урядовцями колоніального режиму. У запеклому бою ліквідовано усіх 34 чиновники.
07 травня відбулися запеклі бої між куренем к-ра Бистрого і 282-им полком НКВД та чортківським "істрєбітєльним батальоном", котрий проводив операції під виглядом фальшивого УПА. Бій відбувся у лісі біля с.Сосулівки, р-н Чортків, на т.зв.Качуровій Горі, в південній Тернопільщині. Втрати терористів: близько 100 вбитих і ранених; втрати УПА: 5 вбитих, але між ними к-ра ТВ "Серет 2" Крука і 10 ранених. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
10 травня полк НКВД наскочив на 2-ва рої із сотні "Бурлаки" у с.Остальці, р-н Микулинці, Тернопільщина. У завзятому бою ворог втратив 85 вбитих і 50 ранених, а УПА - 16 поляглих. Захоплено багато зброї і військової амуніції.
Від 7 по 15 червня рейдуючий відділ УПА з Холодного Яру аж до передмість Кременчука про перманентні жорстокі бої із ротою каральних спецвійськ НКВД. Рота НКВД була повністю знищина, із 130 чоловік залишилось декілька живих.
Очевидною перемогою УПА над каральними російськими військами був наскок сотні к-ра Чорноти з куреня Грегота на гарнізон МГБ у с.Гринівці, р-н Богородчани, Івано-Франківськ. Втрати карателів: 87 бандитів. Втрати УПА: 0.
20-21 липня відбулася велика акція УПА по ліквідації військового гарнізону у с.Борівниця, п-т Бірча, на Сяниччині. Ворожі втрати: 200 вбитих і ранених. Втрати УПА: 7 вбитих і 9 ранених.
http://kalusz.io.ua/s120179/100_naybils ... kvd_smersh
|
Цитата:
УПА воювала з НКВД, а не з Червоною армією
Проти упівців використовувались лише спеціяльно навчені частини внутрішніх військ НКВД. І коли я чую від людини, яка називає себе ветераном, „они стреляли нам в спину”, у мене, після вивчення відкритих архівних документів з’являється обґрунтована підозра, що це не ветеран червоної армії, а боєць ВВ НКВД.
У нас в Україні з’явилась нова традиція. До кожного дев’ятого травня в медіях починаються дискусії про примирення ветеранів. Якого звичайно ж, не відбувається. Але всі зайняті і всі на виду: в телебаченні, в газетах, інтернеті. А те, що результату немає – не так важливо, тут головне не війна, а маневри. Можна пояснити, чому коаліція не складається: ветерани винні, бо примирюватись не хочуть, або хтось ставить утворення коаліції в залежність з визнанням УПА. Тут прослідковується славна традиція наших політиків, яка яскраво вималювалась на останніх виборах: говорити не про суть справи, а створювати політичне шоу, інформаційні ефекти, які з реальними речами, які цікавлять людей мають дуже мало спільного.
Спочатку про примирення. В Україні доволі давно (щонайменше два виборчих цикли) існує товариство ветеранів другої Світової, яке очолює Ігор Юхновський. В нього входять і упівці, і червоноармійці. Це примирення чи ні, коли ці люди входять в одну організацію? Я думаю, що так, а якщо хтось вважає, що ні – арґументи в студію.
Упівці твердять, що їм з червоноармійцями миритися ніби й нема чого, бо вони не сварилися. УПА практично не воювала з червоною армією, фронт пройшов і пішов далі, а УПА невеликими групами просочилась через лінію фронту і залишилась на своїй операційній території. Лише під Гурбами чомусь цей план не був виконаний. Отож там для ліквідації угрупування УПА силою до 5 тис. бійців не вистачило внутрішніх військ НКВД, і для формування кільця оточення використовувались армійські частини, артилерія, авіація і бронепоїзд. Саме тоді жива практика показала неефективність використання армійських частин проти УПА – незважаючи на те, що їм протистояло угруповання силою 35 тис. солдатів, повстанці прорвали оточення з доволі незначними втратами – 150 убитих та 60 поранених. Надалі ані УПА не давала можливости використовувати проти себе великі підрозділи, ані керівники, відповідальні за її ліквідацію, не робили операційно-методичних дурниць. Проти упівців використовувались спеціяльно навчені частини внутрішніх військ НКВД. І коли я чую від людини, яка називає себе ветераном, „они стреляли нам в спину”, у мене, після вивчення відкритих архівних документів з’являється обґрунтована підозра, що це не ветеран червоної армії, а боєць ВВ НКВД.
А примирення УПА з НКВД – це щось зовсім інше, тут, коли одна сторона вимагає покаяння за те, що „они стреляли нам в спину”, то й сама повинна покаятись і за тих, яких вивезли в Сибір на голодну і холодну смерть. Навіть не йде мова про бійців УПА – набагато більше було вивезено старих і дітей, просто щоб залякати населення. За священиків, які згідно з обов’язком не брали до рук зброї – але яких знищили з тої ж причини – щоб не було інакодумства. Це не червоноармійці арештовували цивільне населення і охороняли ешелони телячих вагонів – але про це ніхто з „червоноармійців”, яким надають телеефір наші телеканали не говорить – бо проблема, за великим рахунком, не в примиренні. „Примирення”, яке стає своєрідним національним піар-карнавалом, покликане відвернути нашу увагу від суті справи.
Суть проблеми полягає в иншому: чи люди, які в імени народу виконують владні функції в державі, визнають леґітимність цієї держави, чи ні? Чи вони визнають право (я вже не кажу про обов’язки) людини захищати державну незалежність свого народу, чи скромно підмінюють цей термін „державна незалежність” чимось иншим, що звучить подібно, але має зовсім инший зміст.
Вкотре і вкотре питаю: Чи боролась під час другої Світової війни Червона армія за державну незалежність України? За Україну зі своєю армією, кордонами, валютою, Тризубом, синьожовтим прапором і гімном „Ще не вмерла”? Ну скільки можна уникати прямої відповіді на просто зформульоване запитання, і підмінювати його просторікуванням про боротьбу з Гітлером? Давайте наведемо ясність у ставленні до держави, яку ми маємо – окремо, а з Гітлером – окремо.
Неупереджене вивчення історичних документів показує, що будь яке, навіть просте згадування правомірности символів, під якими існує наша сьогоднішня держава та її державної самостійности тоді, коли діяла УПА, каралось в СРСР усією силою закону. І виконувало цей закон усією силою тодішніх звичаїв власне НКВД-МГБ-КГБ. І воювали вони проти УПА саме тому, що УПА стояла за це саме самостійництво. Вам не здається, що з боку держави - робити політично приниженою саме ту силу, яка за цю державу боролась – це не предмет для вивчення політиків, а радше політичних психіятрів?
Суттю проблеми, яку має наша держава з УПА є відповідь з боку держави на питання: чи потрібні їй громадяни, які в скрутну хвилину будуть готові зі зброєю в руках захищати її державну самостійність. Замість цього нам пропонують жити дружно. Ми вже таке мали в 1917 році. І отримали спочатку Крути, а потім Голодомор.
Суттю проблеми є відповідь держави на питання: хто протягом останнього століття проніс ідею державної самостійності України? Не ветерани НКВД-МГБ-КГБ повинні відповідати на це питання, і навіть не червоноармійці Ігоря Юхновського, які проводять спільні заходи з УПА, повинні відповідати на це питання. Це повинні сказати особи, яким народ дав право ставити на документи печатки з Тризубами. І не треба затуманювати проблему дискусією, була чи не була УПА учасником другої Світової. Це не було місією УПА – зайняти чиюсь сторону у всесвітній колотнечі. УПА боролась за самостійну українську державу. І такий статус – борців за державну незалежність України – зніме питання, хто і за що боровся. Тільки от мабуть комусь інформаційних піар-приводів бракує – тому й підміняють проблему державного визнання тих, хто за державу боровся, раз – примиренням, инший – наданням статусу ветеранів.
При цій нагоді, звичайно ж спливає нагору сміття звинувачень діячів ОУН у колабораціонізмі. І знову держава не дає ясної відповіді на спроби затуманити достовірні факти історії. 6 липня, через 2 тижні після початку радянсько-німецької війни, ґестапо заарештувало Бандеру і Стецька, і приводом було проголошення ОУН відновлення Української Держави та категорична відмова цих провідників відкликати Акт відновлення держави. Зазначу, держави з тими самими символами, під якими ми зараз живемо. Називати відсидку в Заксенгаузені протягом всієї війни колаборацією – це не предмет для політичних дискусій. Це предмет для вивчення політичною психіятрією.
І не лише це. Наша держава не помічає розстріляного ґестапо на Полтавщині керівника Похідної групи ОУН Миколу Лемика – в 1941 році – чи не тому, що він боровся за справжню, не агітпропівсько-шизофренічну самостійність? Вона не помічає, що УПА була створена до початку Сталінградської битви – ну не з радянською владою вона боролась в Загорові у 1942 році? Вона не помічає закатованого в ґестапо творця підпільної мережі ОУН Івана Климіва – „Євгена Леґенду”.
Врешті, вона не помічає найголовнішого – за боязню визнати безумовне право України на самостійність (я підкреслюю – безумовне, без всяких ухилянь від прямої відповіді на головне питання прикладної історії держави) вона втрачає леґітимність в очах народу. Хтось відмахнеться – яка там леґітимність – мандат є, а до наступних виборів ще огого як можна цей народ замакітрити! Але від питань, які ставить перед політиком хід історії, відмахнутись неможливо. Його відповіді повільні, але їх неможливо оскаржити. Врешті, останні вибори дали достатно ясну відповідь тим, хто справжній діалог з народом намагався замінити піар-імітацією. Ті, хто намагається дати відповідь „ні вашим, ні нашим”, приречені бути відкинутими „і нашими, і вашими.”
Ярослав Сватко
http://www.ukemonde.com/upa/upavsnkvd.html
|
|
