Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє, що на Слов'янському напрямку українські захисники зупинили та відкинули ворога назад.

«На Волинському та Поліському напрямках у збройних силах Республіки Білорусь відзначається проведення планового тренування зі зв’язку з залученням вузлів зв’язку пунктів управління.

На Сіверському напрямку агресор завдав вогневого ураження із ствольної та реактивної артилерії у районах Покровка, Старикове, Порозок та Верхня Пожня Сумської області. Провів повітряну розвідку позицій українських військ БпЛА типу «Орлан-10» у прикордонних районах Чернігівської області.

На Харківському напрямку угруповання військ противника основні зусилля зосереджує на недопущенні просування українських військ до державного кордону України, продовжує ведення штурмових дій з метою покращення тактичного положення та сковування дій підрозділів Сил оборони.

Ворог завдав авіаудару в районі населеного пункту Явірське та обстріляв з артилерії елементи інфраструктури в районах населених пунктів Харків, Руська Лозова, Старий Салтів, Перемога, Чепіль та Мілова.

Українські воїни успішно відбили штурмові дії противника у напрямку Довгалівка – Залиман. Окупанти відійшли.

На Слов’янському напрямку ворог веде штурмові дії в напрямку Довгеньке – Долина та створює умови для наступу на Слов’янськ. Основні зусилля зосереджує на продовженні наступу на напрямку Ізюм – Слов’янськ.

Здійснив обстріли позицій ЗСУ із артилерії та реактивних систем залпового вогню. Провів повітряну розвідку БпЛА в районі населеного пункту Грушуваха. Спробу ворожого наступу в напрямку Довгеньке – Долина українські захисники рішуче зупинили та відкинули ворога назад.

На Краматорському напрямку активних дій ворог не вів. Здійснив артилерійські обстріли районів населених пунктів Маяки та Тетянівка із ствольної артилерії.

На Лисичанському напрямку, з метою завдати втрат, окупанти, окрім застосування мінометів та ствольної артилерії, завдали авіаційних ударів у районах населених пунктів Миколаївка та Яковлівка.

Ворог веде штурмові дії у напрямку Вовчоярівка – південна околиця Лисичанського НПЗ, бойові дії тривають.

Противник не полишає надії взяти під контроль автодорогу Бахмут – Лисичанськ. З метою викриття вогневих позицій українських підрозділів провів розвідку боєм у напрямку Миколаївка – Спірне, в подальшому вів наступ у зазначеному напрямку. Українські воїни успішно придушили всі ці спроби та змусили ворога відійти.

На Бахмутському напрямку окупанти обстрілюють з артилерії райони Костянтинівки, Білогорівки, Виїмки, Покровського, Бахмута і Соледара. Також ворог проводить штурмові дії у напрямку Миронівка – Вуглегірська ТЕС, бойові дії тривають.

На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках активних дій противник не вів, здійснює обстріли із ствольної та реактивної артилерії районів населених пунктів Водяне, Авдіївка, Катеринівка, Комар, Щербаки, Зелений Гай та Новоданилівка. Завдав авіаударів поблизу Кам’янки, Авдіївки та Шевченко.

Українські воїни відбили штурм у напрямку Єгорівка – Павлівка. Ворог із втратами відійшов.

На Південнобузькому напрямку противник основні зусилля зосереджує на утриманні раніше зайнятих рубежів, недопущенні проведення ЗСУ контрнаступальних дій у Херсонській та Миколаївській областях. З метою недопущення перегрупування підрозділів Сил оборони здійснював вогневе ураження підрозділів українських військ із застосуванням ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню. Завдав авіаційного удару в районі населеного пункту Потьомкине.

Ударна авіація Повітряних Сил завдала потужних авіаударів по позиціях окупантів. Фактично на усіх напрямках ведення бойових дій українські штурмовики Су-25 та бомбардувальники Су-24м здійснили до двадцяти групових бойових вильотів.

Також ЗСУ продовжують успішні виконання ракетно-артилерійських вогневих завдань. Результати дорозвідуються».

За добу 27 червня ЗСУ знищили 250 окупантів, 15 танків та 17 бойових броньованих машин.

Пропонуємо до вашої уваги зведення загальних бойових втрат Росії з 24.02 по 28.06.

особового складу – близько 35 250 (+250) осіб ліквідовано,
танків ‒ 1 567 (+15) од,
бойових броньованих машин ‒ 3 704 (+17) од,
артилерійських систем – 778 (+7) од,
РСЗВ – 243 (+0) од,
засобів ППО – 102 (+1) од,
літаків – 217 (+0) од,
гелікоптерів – 185 (+1) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 636 (+0) од,
крилатих ракет – 139 (+0) од,
кораблів/катерів – 14 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн – 2 589 (+14) од,
спеціальної техніки – 61 (+1) од.

Радянсько-українська війна (1917—1921)

Проти цієї агресії Директорія вислала радянському урядові ноти протесту (31.12.1918, 3, 4 і 9.1.1919). 5 січня 1919 з Москви надійшла нота народного комісара закордонних справ РСФРР Г.Чичеріна у відповідь на радіотелеграми уряду УНР від 31 грудня, 3 — 4 січня. У ній стверджувалося, що військ РСФРР в Україні немає, а проти Директорії воює армія «українського радянського уряду, який є цілком незалежний».
Під час війни на окупованій ними українській території більшовики створили маріонетковий радянський уряд УCРР. Голова Ради народних комісарів РСФРР Володимир Ленін зазначав, що створення місцевих радянських урядів на окупованих територіях національних республік «забирає можливість в шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин, як окупацію». Після бою за Чернігів Директорія 16.1.1919 оголосила війну радянській Росії.

Президент України Володимир Зеленський у вечірньому відеозверненні показав запис відеокамер, які зафіксували удар російських ракет по торговому центру в Кременчуці:

«Станом на цей вечір загальна кількість російських ракет, що вдарили по наших містах, – вже 2811. А скільки ще авіабомб, скільки артилерійських снарядів?!

Рада безпеки ООН сьогодні стоячи вшанувала пам'ять усіх українців, убитих російською армією на нашій землі. Члени російської делегації озирнулися на всіх присутніх у залі Ради безпеки і теж вирішили підвестися – просто, щоб не виглядати вбивцями відверто. Але всі знають, що це саме російський терор, саме російська держава вбиває ні в чому не винних людей на цій війні, яка розв'язана проти українського народу.

Сьогодні я хочу завершити це звернення одним із таких доказів – щоб ніхто не наважувався брехати щодо ракетного удару по торговому центру у Кременчуці. Російська ракета вдарила саме по цьому об'єкту – цілеспрямовано. Очевидно, що це був наказ. Очевидно, що такі координати отримали російські вбивці для цієї ракети. Вони хотіли вбити більше людей у ​​мирному місті у звичайному торговому центрі.

Усі причетні до ракетних ударів по цивільних об'єктах, а також російські дипломати та пропагандисти, які виправдовують цей теракт, – будуть покарані. У нас усі імена та прізвища людей, які приймали рішення про здійснення ракетного удару по Кременчуку».

За добу 28 червня ЗСУ знищили 200 окупантів, 5 танків та 16 бойових броньованих машин.

Пропонуємо до вашої уваги зведення загальних бойових втрат росії з 24.02 по 29.06.

особового складу – близько 35 450 (+200) осіб ліквідовано,
танків ‒ 1 572 (+5) од.,
бойових броньованих машин ‒ 3 720 (+16) од.,
артилерійських систем – 781 (+3) од.,
РСЗВ – 246 (+3) од.,
засобів ППО – 103 (+1) од.,
літаків – 217 (+0) од.,
вертольотів – 185 (+0) од.,
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 640 (+4) од.,
крилатих ракет - 142 (+3) од,
кораблів/катерів – 14 (+0) од.,
автомобільної техніки та автоцистерн – 2 598 (+9) од.,
спеціальної техніки – 61 (+0) од.

Головне управління розвідки України повідомило, що провело найбільший обмін полоненими. З росії в Україну повернули 144 людини.

Серед них 95 військових, які захищали територію Азовсталі під час боїв за Маріуполь. Повідомляється, що у більшості солдатів важкі поранення, травми та переломи.

Це найбільший обмін з 24 лютого.

Україна не повідомляє, скільки російських солдатів брало участь в обміні.

За добу 29 червня ЗСУ знищили 150 окупантів, 1 танк та 6 бойових броньованих машин.

Пропонуємо до вашої уваги зведення загальних бойових втрат росії з 24.02 по 30.06.

особового складу – близько 35 600 (+150) осіб ліквідовано,
танків ‒ 1 573 (+1) од,
бойових броньованих машин ‒ 3 726 (+6) од,
артилерійських систем – 790 (+9) од,
РСЗВ – 246 (+0) од,
засобів ППО – 104 (+1) од,
літаків – 217 (+0) од,
гелікоптерів – 185 (+0) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 641 (+1) од,
крилатих ракет – 143 (+1) од,
кораблів/катерів – 14 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн – 2 602 (+4) од,
спеціальної техніки – 61 (+0) од.

Речник Одеської ОВА Сергій Братчук повідомив, що в області зафіксоване влучання ворожої ракети, в результаті чого є загиблі.

«По Одещині нанесено ракетний удар літаками стратегічної авіації з напрямку Чорного моря. Одна ракета влучила в 9-поверховий житловий будинок, друга – в базу відпочинку в Білгород-Дністровському районі. В 9-поверхівці повністю зруйнований один під’їзд».

Кількість загиблих внаслідок влучання у багатоповерхівку зросла до 10 людей.

Надано медичну допомогу 7 пораненим, серед яких 3 дитини. Триває розбір завалів і боротьба з пожежею у прибудованому до будинка магазині на площі близько 20 кв.м.

На базі відпочинку загорань не було виявлено, лише руйнування. Є постраждалі, їх кількість уточнюється.

Міністр оборони України Олексій Резніков розповів про те, що з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну поранення різного ступеня тяжкості отримали понад 90 тисяч російських окупантів.

Раніше ЗСУ не наводили цифри кількості тих, хто отримав поранення. Щодо кількості вбитих, то на ранок п'ятниці цифра орієнтовно становить 35,7 тисяч.

Міноборони підкреслює, що росія активно проводить приховану мобілізацію і поповнює свої резерви.

Олімпійська медалістка, чемпіонка світу та Європи у плаванні Олександра Герасименя з Білорусі – про відносини між народами на тлі повномасштабної війни в Україні.

«Останнім часом багато чвар між білорусами та українцями. Одні звинувачують інших, що з їхньої території летять ракети та вбивають дітей (не безпідставно), інші – що не підтримали білорусів у 2020-му і торгували з хунтою (що теж вірно).

Так, те, що українська еліта не відреагувала на 2020 рік, то вони зараз за це і розплачуються, але це не привід дорікати народові. Тим більше зараз, коли на території України триває повномасштабна війна. Ви хочете, щоб усі українці підтримували білорусів та розділяли народ та Луку? Але зрозумійте, зараз це апріорі неможливо.

Людям, які зараз перебувають під обстрілами, втрачають своїх близьких, вдома, складно оцінити ситуацію адекватно. Це як хвора дитина, яка вередує і шкодить, бо їй погано і боляче, але ж ми не будемо її лаяти і карати за це? Ми з розумінням і терпінням допомагаємо йому впоратися із хворобою. Так і українцям зараз погано та боляче.

Не треба знаходити приводи, щоб сперечатися і сваритися, зараз саме той час, коли нам не варто розпалювати ворожнечу між братніми народами, шукати винних і ображатися один на одного, зараз час взаємовиручки та підтримки.

А робота над помилками буде пізніше, коли настане час. І для всіх, хто не розуміє, навіщо допомагати українцям: Україна зараз бореться за весь демократичний світ і відстоює загальнолюдські цінності та свободу всього регіону. Неможлива побудова вільного та демократичного суспільства у диктаторському режимі.

Буде вільна Україна, вільна і Білорусь. Живе Білорусь. Слава Україні.

PS. та й наші хлопці воюють і волонтерять зараз в Україні, чому б їх не підтримати?» – написала Герасименя.

Буває часом, сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.

А Ви знаєте...?

Знаєте, хто вбив автора всесвітньо відомого "Щедрика" Миколу Леонтовича?

Знаєте, хто на допитах відірвав Максиму Рильському вуса зі шматом шкіри і м'яса?

Знаєте, хто розстріляв автора відомої книги "Камінна душа", бандуриста Гната Хоткевича?

Знаєте, хто довів до самогубства Миколу Хвильового чи Миколу Скрипника?

Знаєте, хто вбив Леся Курбаса та Миколу Куліша однією кулею, аби...зекономити?

Знаєте, хто і чому розстріляв Миколу Зерова? А Валер’яна Підмогильного, Мирослава Ірчана, Марка Вороного, Євгена Плужника, Григорія Косинку, Майка Йогансона...?

Знаєте, хто і по яких саме статтях ув'язнили Сергія Параджанова після гучної прем'єри "Тіні забутих предків"?

Знаєте, хто спалив всі ноти Василя Барвінського на подвір'ї львівської консерваторії, а потім "дарував" 10 років концтаборів разом з його дружиною, - донькою відомого науковця Івана Пулюя?!

Знаєте, чому виїхали за кордон Анна Стен, Сергій Лифар Михайло Ломацький? А сини відомого гуцульського письменника Петра - Шекерика Доникового, який сам пропав безвісти?!

Знаєте, хто забороняв творити першому теоретику українського народного танцю Василю Верховинцю?

Знаєте, чому відбувала каторгу Людмила Старицька - Черняхівська? А Параска Плитка - Горицвіт? Ольга Нестеренко?

Знаєте, хто і чому назавжди заборонив Олександру Довженку повертатися додому, в Україну?

Знаєте, хто повісив автора відомої "Червоної рути" та інших українських шляґерів Володимира Івасюка?

Знаєте, хто звів з життя в тюремній камері Василя Стуса?

А чи може знаєте...?

Відповідь на всі "знаєте" відома і одна: радянська влада, тоталітарна система, моzKалі, російське бидло, яке вже кілька століть нищить наш цвіт, наших митців, нашу мову, наші традиції, нашу культуру.
І цих "а знаєте, хто і чому..." - хмара, бо росія не може змиритись, що Україна та її народ - вільний, мудрий, нескорений і надзвичайно сміливий. Бо навіть під дулом ворожого російського автомата наші українці жартують і співають пісні.

Будь ласка, знайте. А найголовніше, пам'ятайте і розповідайте иншим: хто, чому, навіщо, за що і як. Незнання нас, інколи, губить. А непокаране зло, на жаль, завжди повертається... Як і тепер.

P.S. Впевнена, Ви можете продовжити цей список. Але дозвольте нагадати про ці "а знаєте" і якою ціною...

© Уляна Маляр

http://www.youtube.com/watch?v=Qh7zGamT6Lw
Ще мульт масяня.

— Ви не уявляєте, як дивно говорять закарпатці! — розповідає родичка з Тернопільщини.
«На вечерю затовчемо крумплі» — знаєте, що це означає?..
То вони просто хотіли замн’єцькати мандибурки

Лист солдату

Привіт солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють
Але війна торкнулася душі,

Чому пишу Тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла, у віршах думки,
В моїй країні сльози, біль і розпач
І так нестримно пишуться листи,

Ти зараз там, на Сході, захищаєш
Свою країну на передовій,
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та ти ідеш вперед, вперед у бій,

Ти борешся за волю України,
За незалежність, за її життя
І за майбутнє кожної людини,
А серед тих людей також і я,

Ти тільки повернись, благаю, чуєш,
Ти не лети високо в небеса
Бо тут, на цій землі Тебе чекають
Батьки, дружина, діти… вся сім’я,

І вся країна молиться за Тебе,
Щоб швидше повернувся Ти живим
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир…

Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,
А може, прочитаєш у листі,
Я дякую Тобі, що захищаєш
Мою країну, дякую Тобі…

Автор: Марія Скочиліс

Державна мова одна, і знати її ми повинні всі. Жити в Україні і мати полеміку із- за мови. Це неправильно. А как мьі разговаривает приватно, наше дело. Иначе раша нас никогда не оставит в покое. Завжди буде питання про захист руськомовних!
Кожна людина відчуває себе тим ким вона являється ,якщо вона вважає себе українцем - то має бути ,особливо після дій росії, відчуття відповідальності того ,як вона ставиться до того чим живе так як спілкується ! - для таких не важко буде перейти до спілкування українською ,питання лише часу !А тих в кого нема такого відчуття ,то може вони й не вважають себе українцями ? Стільки років прожити в Україні і не поцікавитися національною мовою - ну це безвідповідальні люди ,які не сьогодні так завтра перевзуються в кого завгодно це якісь національні кочівники ,із за таких і утворюються проблеми типу як на Донбасі

ukrprof
https://i.obozrevatel.com/gallery/20...a6be9c0a6.jpeg

Путінський культ мертвих. Коротко про суть «русского мира»

Максим Віхров

Впродовж останніх років українські й навіть деякі західні дослідники витратили чимало сил і часу на те, щоб розшифрувати зміст російської ідеології — концепції так званого «русского мира». З початком повномасштабного вторгнення в Україну таких спроб стало ще більше. Бо ж всім цікаво, якими ідеями та уявленнями керується держава, що розв’язала таку страшну і криваву війну? Інтелектуальній відвазі цих дослідників слід віддати належне. Але перш ніж пірнати у каламутний вир теорій Дугіна, Проханова, Ільїна та інших мракобісів, варто замислитись, а чи справді там можна знайти відповідь на питання про мотиви, які рухають сучасною Росією?

На думку автора цих рядків, відповідь негативна. Сучасну Росію, як і сотні років тому, урухомлюють хижацькі імпульси, у природі котрих ми нещодавно розбиралися. Сама природа московитсько-російської державності запрограмована на загарбання, а отже на насильство стосовно народів, яким призначено стати черговою жертвою імперії. Причому й самі московити є жертвою власної держави, оскільки її функціональна модель — це окупаційна адміністрація, котра захищає інтереси мізерної меншості, з’юрмленої довкола деспотичного вождя. В цьому сенсі, те, що Росія впродовж своєї історії регулярно бере на озброєння різні канібальські ідеології — це не прикрий збіг політичних обставин, а закономірність: інші доктрини там просто не приживаються.

Що ж стосується досліджень «русского мира», слід зважати, що сьогодні Росія знаходиться на останньому, посмертному етапі своєму існування. Це держава-зомбі, не здатна продовжувати навіть свою традиційну імперську експансію. Те, що на позір виглядає, як «собирание земель», насправді є чистою деструкцією, кривавим буйством зомбі, якого сама історія зіштовхнула вже на самий край могильної ями. Саме в такому розрізі варто розглядати й сучасну російську ідеологію. Те, що ми називаємо доктриною «русского мира», старанно копіює зовнішні ознаки ідеології ХХ століття, але насправді це лише залишкова мозкова активність мертвої імперії, котра вже не спроможна генерувати сенси. Так, Путін спроможний прочитати псевдоісторичну лекцію про те, що Україна — це помилка Лєніна, чи принагідно процитувати Ільїна. Але далі ідеологічна машина РФ починає диміти, іскрити і вивергати потоки абракадабри про «американські біолабораторії», «етнічну зброю», «заражених птахів» і тому подібні нісенітниці.

Та що ідеологія — розпочинаючи одну з наймасштабніших військових кампаній у своїй історії, зомбі-імперія не спромоглася навіть на символіку. Це просто анекдот: розпізнавальними знаками армії, що воює за розширення «русского (!) мира» стали латинські літери «Z» і «V». Єдиний символ, який у передсмертних корчах народила російська пропаганда — напівбожевільна бабця з червоним прапором, яка у квітні вийшла до українських військових десь під Харковом. І хоч реальний інцидент мав небагато спільного із нашвидкоруч створеним міфом, цей образ цілком пасує РФ. Росія вже давно мусила перепрочитати радянський образ «родины-матери». Титанічна жінка-воїн на Мамаєвому кургані чи грізна сталінська матрона з відомого плакату Іраклія Тоїдзе надто живі, щоб бути символами держави-зомбі, котру урухомлює енергія власного розпаду.

Так, «русский мир» замішаний на древньому московитському месіанстві, настояному на ідеях Третього Риму, «Великой Победы» та інших субстанціях. Паралелі з нацизмом і більшовизмом напрошуються самі собою, але вони хиблять. Гітлерівці і лєнінці прагнули втілити утопію, шлях до котрої пролягав через всесвітню революцію, тотальну війну, коротше — очисну катастрофу, яка дощенту зруйнує наявний стан речей. Але якщо вслухатись у камлання ідеологів «русского мира», то стає зрозуміло, що їхньою кінцевою метою є катастрофа як така. «Мариуполь теперь очистился. Всеми этими красивостями, мишурой, парками его осквернили, но теперь — да, через страшное и ужасное — он очистился. И это специально делали для мариупольцев», — заявила днями представниця окупаційної адміністрації «ДНР». Саме так бачать світ адепти путінського культу смерті.

«Русский мир» — це не фанатичні будівничі нового світу, заради якого вони готові пролити ріки крові. Це суїцидальна секта, причому позбавлена віри у загробне життя. Протягом трьох століть російські старообрядці палили себе живцем, сподіваючись зрізати шлях до Царства Небесного. Але путінське патякання про «ядерний попіл» — це не про православний фундаменталізм, і навіть не про самопожертву заради вищої мети. Це про психопата, який хоче накласти на себе руки, але в процесі прихопити з собою ще певну кількість людей. Ми чудуємось, коли російські школярі виспівують: «Если главный командир / Позовет в последний бой,/ дядя Вова мы с тобой». Але ця пісенька — не про геополітичні претензії Росії й навіть не про лояльність до вождя.

Це про психологію масшутера, який живе мрією про день, коли прийде у власну школу з карабіном і нарешті поквитається з усіма і за все — тобто за свою власну нездатність нормально жити серед людей. Відмінність лише в тому, що у масшутерів немає армії і ядерних боєголовок.

Багатьох дослідників збиває з толку культ «Великой Победы». Так, він допомагає Кремлю тримати суспільство в стані постійної мобілізації перед загрозою «фашизму», а також тихцем реабілітувати тоталітаризм. Але осердя цього культу не там. Його головне призначення — девальвація самого життя. Будь-яка тиранія швидка на розправу, але путінський режим — це настільки безсила тиранія, що їй комфортніше серед мерців — ідеально слухняних, безсловесних і нерухомих. Непроговорена, але цілком очевидна суть головного російського ритуалу — акції «Бессмертный полк» — полягає в тому, щоб знизити концентрацію живих тимчасовим вливанням мертвих. Над цим у певних колах РФ думають вже давно. Ще 2016 року директор Інституту економічних стратегій РАН Алєксандр Агєєв запропонував дати загиблим у «Великій вітчизняній»... право голосу на виборах. Можливо, про цю ідею ще згадають і одного дня Путін раз і назавжди зніме проблему з переобранням — мерці його точно не підведуть.

Трупи — ідеальні мешканці «русского мира», оскільки живим він не може запропонувати нічого. Так, політичний окультизм Дугіна чи сталіністська порнографія Проханова справляють на непідготованого читача неабияке враження. Здається, що Росія має далекосяжні плани щодо самої себе і всього навколишнього світу, і просто чекає слушної нагоди, щоб розпочати їхнє втілення. Впродовж путінської епохи було написано безліч ідеологічних трактатів. Але це така ж кон’юнктурна писанина, що й передвоєнні звіти ФСБ про становище справ в Україні, літературна потьомкінська дєрєвня, за якою криється змістовна порожнеча. У держави-зомбі немає ніякого плану перебудови світу. Весь її план зводиться до компульсивних намагань душити життя — політичне, громадське, культурне, економічне та й навіть біологічне. І водночас — шантажувати світ, погрожуючи збільшити масштаби нищення. От і весь «русский мир».

https://tyzhden.ua/World/255375

ukrprof

Оперативне командування «Південь».опублікувало оперативну інформацію за 23 липня.

Ворог продовжує ведення бойових дій по займаному рубежу оборони. Ознак створення ударних угруповань не виявлено. Перед світанком шістьма ракетами з зенітно-ракетної системи С-300 завдано удару по Миколаєву. Внаслідок обстрілів відбулося займання складського приміщення та сухої трави на відкритій території. Інші влучання були по околицях міста. Без жертв та постраждалих.

Майже одночасно сімома крилатими ракетами типу «Калібр» та додатково з літаків стратегічної авіації Ту-22 двома ракетами Х-22 нанесено два удари по Кропивницькому по об’єктам військової та транспортної інфраструктури. Внаслідок ракетного удару загинуло троє людей, відомо про 19 поранених.

Противник силами понад 50 вояків за підтримки двох танків Т-62 та одного БТРа-82А у напрямку Сухий Ставок, Андріївка та силами мотострілецького та танкового взводів у напрямку Брускінське, Білогірка проводив наступальні дії. Успіху не мав. Із втратами відійшов. Протягом дня ворог ще кілька разів атакував. Ударний Ка-52 виконував завдання в районі Білогірки. Без наших втрат. Мі-8 також зазнав невдачі в районі Новомиколаївки. Без наших втрат.

Чотирма крилатими ракетами типу «Калібр» атаковано Одещину. З акваторії Чорного моря ворог вдарив по Одеському морському торговому порту крилатими ракетами типу «Калібр». 2 ракети збито силами протиповітряної оборони. 2 влучили в елементи портової інфраструктури. Постраждав один з працівників порту. Інших втрат нема. Понад вечір чотири крилатих ракети типу «Калібр» ворог спрямував і на Миколаїв. В результаті повністю зруйновано заклад освіти декілька садиб, пошкоджені приватні будівлі,

Нашою авіацією протягом бойового дня нанесено 6 ударів по ворожих скупченнях живої сили та техніки, по опорному пункту. Підтверджені втрати ворога: 54 рашисти, 3 танки Т-62, 3 реактивні системи залпового вогню «Град», гармата «Мста-Б», броньована та автомобільна техніка, а також знищено склад боєприпасів та пункт боєпостачання на Херсонщині.

Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє, що українські військові відбили ворожі штурми на Краматорському та Бахмутському напрямках.

«Зокрема на Краматорському напрямку українські воїни відбили штурмові дії в напрямках Берестове – Івано-Дар’ївка та Верхньокам’янка – Івано-Дар’ївка, змусивши окупантів відкотитися назад. Противник веде наступ неподалік Спірного, бойові дії тривають.

Обстріли були біля Кривої Луки, Платонівки, Сіверська, Верхньокам’янського, Званівки, Івано-Дар’ївки та Спірного, авіаудари - неподалік Григорівки і Серебрянки.

Крім того, для окупантів штурм у напрямку Вершина – Луганське на Бахмутському напрямку завершився провалом та відходом назад. Ворог веде наступ в напрямку Миронівське – Луганське, бойові дії тривають. Росіяни завдали авіаударів біля Соледара, Покровського та території Вуглегірської ТЕС. Аби зруйнувати оборонні позиції ворог обстрілював райони населених пунктів Берестове, Білогорівка, Соледар, Бахмутське, Покровське, Яковлівка, Курдюмівка, Бахмут, Весела Долина, Новолуганське, Зайцеве та Травневе. БпЛА противника літали в районі Краматорська.

На Слобожанському напрямку ворог продовжує вести бойові дії для утримання рубежів та недопущення просування наших сил у бік кордону.

На Волинському, Поліському та Сіверському напрямках без особливих змін. Підрозділи противника обстріляли із ствольної артилерії райони населених пунктів Яструбине, Грабовське та Володимирівка Сумської області.

На Харківському напрямку ворог здійснював вогневе ураження наших позицій із танків, ствольної та реактивної артилерії в районах населених пунктів Харків, Малинівка, Борщова, Іванівка, Питомник, Нове, Руські Тишки, Петрівка, Дементіївка, Гусарівка, Прудянка, Шаповалівка, Рубіжне, Шевелівка, Дуванка, Мосьпанове, Руська Лозова та Михайлівка. Завдав авіаудару біля Прудянки, Петрівки та Явірського.

На Слов’янському напрямку здійснював вогневе ураження наших позицій із усіх наявних вогневих засобів поблизу Норцівки, Богородичного, Петрівського, Барвінкового, Костянтинівки, Нової Дмитрівки, Долини, Нової Миколаївки, Карнаухівки, Дібровного та Чепіля.

На Авдіївському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках активних дій противника не відзначено. Для сковування дій наших військ обстрілював позиції із ствольної і реактивної артилерії та озброєння танків вздовж лінії зіткнення. Ворог завдав авіаударів біля Шевченко, Веселого та Полтавки. Вів повітряну розвідку над Омельником, Щербаками, Новоданилівкою та Малинівкою.

На Південнобузькому напрямку були артилерійські обстріли в районах населених пунктів Потьомкине, Червонопілля, Квітневе, Киселівка, Партизанське, Первомайське, Луч, Посад-Покровське, Благодатне, Шевченкове, Прибузьке, Степова Долина, Нова Зоря. Ворог інтенсивно веде розвідку з БпЛА. Також завдав авіаудару неподалік Білогірки».

Колишній захисник збірної України Артем Федецький розповів, що футбол надихає багатьох українських військових на полі бою.

«Футбол дуже важливий для наших бійців. Перед матчами збірної спілкувався з військовими, які, перебуваючи під обстрілами, авіаударами, в окопах обговорюють футбол, а потім починають насипати у відповідь.

Це дуже важливо для них. Багато наших ультрас, абсолютно всіх команд, воюють за Україну, захищають нашу землю. Ми знаємо, що для них означає футбол. Ми, у свою чергу, маємо працювати на всіх фронтах, не тільки військовому, а й інформаційному.

Ми об’єднані однією ідеєю – наша спільна перемога України. Звільнити нашу землю від цих проклятих йо**них орків.

Білоруси нам набагато ближчі, ніж москалі, які для нас абсолютно ніхто. У Білорусі свідоміша нація, свідомий народ, який не зробить якихось зайвих кроків лише з волі одного дебільного диктатора лукашенка. Ми знаємо, як він прийшов до президентства, що витворює в країні. Це просто підстилка путіна. Він ведеться на всі його шалені ідеї.

Білоруси – ви у жодному разі не підете з війною на Україну. А якщо підете, то просто подивіться, що творять наші ЗСУ, і на заході України ви будете добривом для чорнозему. Тут на вас чекає пекло і смерть. Тому бережіть сім’ї, прославляйте свою країну і в жодному разі не йдіть з війною на Україну», - сказав Федецький.

“Всупереч популярній у нас думці, малоросійство то не москвофільство і не ще якенебудь фільство. То – неміч, хвороба, каліцтво внутрішньонаціональне”.

Року 1959 у нью-йоркському видавництві “Вісник” діаспорної "Організації оборони чотирьох свобід України" з’явилася книжка Євгена Маланюка “Малоросійство”. У ній автор не лише проаналізував природу цього явища, але й продемонстрував, яким чином воно впливало на державотворчі процеси на українських теренах.

“Локальна історія” пропонує читачам повний текст книжки.

“Малоросійство”. Книжка Євгена Маланюка 1959 року
https://localhistory.org.ua/texts/ch...uka-1959-roku/

82 медичних співробітників жінок зараз в полоні в тій самій Оленівці.
Цього не покажуть по телевізору в Zе-марафоні. Не буде флешмоба, бо це не так важливо як врятувати дупу однієї Зе-Лєнкі, якій просто закортіло покрасуватися на обкладинці модного журналу.

82 жінки.
Більшість з них є співробітниками 555-го військового шпиталю Маріуполя - лікарі, медичні сестри.
Вони були захоплені у полон, бо виконували свій обов’язок – рятувати життя, до останнього лишалися з пораненими.
Андрію Кривцову (родичу однієї з полонених) вдалося поспілкуватися з двома жінками, які були у полоні, та їм пощастило – їх обміняли.

Ви працювали у 555 шпиталю м. Маріуполь, розкажіть докладніше що трапилося з 24 лютого по 12 квітня.
До середини березня госпіталь працював в штатному режимі, у різні міські лікарні були відрядженні лікарсько-сестринські бригади для забезпечення швидкого надання повноцінної медичної допомоги, до того ж кількість поранених і травмованих була вже такою великою, що можливості госпіталю цьому не відповідали. Коли на територію шпиталю влучив снаряд ворогів, усіх швидко евакуювали до резервних баз у бункерах на заводі. Так весь особовий склад госпіталю було поділено на дві групи (прим. завод Ілліча та Азовсталь).

Розкажіть про обставини, коли вас захопили до полону.
Це трапилось 12 квітня. Ми підпорядковувались 36-й бригаді (тому що госпіталь не мав жодної зброї на обліку). Ні у кого з персоналу не було автомату чи пістолету, мова іде і про медичний, і про немедичний персонал, ми не могли самі по собі оборонятись від ворога. І коли 36 бригада вже не могла вести оборону своїх позицій, ми опинились у дуже скрутній ситуації, можливості вийти з оточення не було, до того ж у бункерах залишалось дуже багато поранених - так і потрапили у полон.

А що сталося після того як вас захопили?
Спочатку нас доправили у смт. Сартана, де залишили у ангарі. Особисто я спала на бетонній підлозі, трохи спасав тільки одномісний каремат, який я ділила на двох з іншою жінкою-офіцером, прикомандированої до нашої частини (прим. шпиталь вважається окремою військовою частиною). У вікнах було вибите скло, дні тоді були дуже холодні, дощило, тож легко уявити, наскільки було холодно в тих ангарах. Через дві доби нас перевезли в Оленівку. Умови перебування дійсно жахливі, дуже мала камера, розрахована на двох - насправді нас там було 13. Туалет у камері несправний, але в нормальний нас не виводили. Годували тричі на день, за кількістю їжі мені особисто вистачало, давали багато хлібу - це спасало. Стосовно питної води - в принципі, раз на день можливо десь літри 3 давали, але вона була несмачна і ми навіть думали, що її набирали просто з під крану. Їжу давали у брудному посуді, було зрозуміло що хтось з них до нас вже їв. Ніякого душу, ніяких умов для підтримання елементарної гігієни тіла. Яскраво запам’ятала, що вночі дуже гучно включали на всю будівлю музику, через що ми не могли спати. На 5-й день перебування в Оленівці нас організовано вивезли у Таганрог. Водій автобусу казав, що це останній етап перед обміном. Намагались вірити в найкраще. Коли потрапили в РФ, в Таганрог, я для себе зрозуміла, що у ДНР нам ще норм було, оскільки ставлення росіян до нас було як до тварин. Маршруту не знаю, я ніколи не бувала у тих населених пунктах,через які ми їхали, але їхали десь 6 годин.

Коли ви потрапили до СІЗО у Таганрозі – чи брали у вас особисту інформацію, відбитки пальців, ДНК?
У пункті прийому нас повністю переодягли, нічого з особистих речей нам не було дозволено брати з собою, дві хвилини дали на дуже, дуже холодний душ, забрали пасмо волосся, відрізок нігтя, відбитки пальців (через декілька днів знову знімали відбитки пальців, брали слину, вносили в якусь електронну базу). Умови перебування там були кращі ніж в
Оленівці, у кожного своє ліжко, більш комфортний туалет (це саме в моїй камері), перші дні було холодно, потім видали бушлати. На ліжках сидіти не можна, інколи навіть ганяли, щоб ми і на лавках не сиділи. Виходить - цілий день на ногах.

Розкажіть про умови перебування в самому СІЗО.
Нас розвели по камерах по 2-6 людей у кожній. Ліжок вже тут вистачало на всіх. Годували нас тричі на день, їжа, ну просто жахливої якості і в недостатній кількості, інколи на вечерю давали тільки скислу кашу. Раз на тиждень пускали у гарячий душ. У камері був рукомийник. Давали мило, зубну пасту, щітки, туалетний папір, засоби жіночої гігієни. О 6 підйом, о 22 відбій, бували дні, коли на розсуд наглядачів нам оголошували відбій десь о 23-24:00. Нашу камеру - жодного разу не вивели на прогулянку, тобто весь цей час ми сиділи закриті у 4 стінах.

Чи дозволяли комусь дзвонити, писати листів – за Женевською Конвенцією полонені мають право на спілкування з зовнішнім світом?
Ні, не дозволяли.

Чи були допити, чи ще якісь слідчі дії?
Звичайно, слідчий комітет РФ, та ще люди, представниками якої структури вони були, я не змогла для себе виявити. Можливо прокуратура.

Чи був моральний тиск на людей?
Так був, постійний. Нам постійно казали: «Зеленський оголосив вас зрадниками, вас ніхто не чекає і ніхто не буде обмінювати», «Коли ви приїдете в Україну, вас там посадять/вб’ють», «України вже майже нема, вам легше дочекатись, коли буде усюди Росія», «Наша сторона готова хоч зараз вас відправити, але Україна гальмує процес». Заставляли вивчати гімн, герб, стяг РФ, ганебний вірш «Простите нас родные россияне» та інше.

Чи був до вас доступ якихось організацій – ООН, ОБСЄ, Міжнародний комітет Червоного Хреста?
Ні, не був.
---------------------------------
Це невелика частина інтерв’ю, яку я можу оприлюднити. Усе інше – або занадто жахливе для публікації у відкритий доступ, або закрите для розголосу, поки йде слідство.
Так друзі, сьогодні у XXI сторіччі, у центрі Європи, знов повторюються ті самі жахи, що і майже сто років тому. І про це знов вперто мовчать. Наша влада, МКЧХ, ОБСЄ, ООН, ЄС.
Якщо я закрию очі і не буду його бачити, воно мене теж не побачить. Мабуть так.
Але як не намагаються приховати правду, вона все одно випливе назовні. 11 липня Олег Котенко, уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, назвав число – 7200 зниклих безвісти – більша частина яких є у полоні. Сьогодні, на зустрічі з родинами полонених, представник МКЧХ назвав орієнтовне число від їх організації – 8000 осіб. Як будуть робитися обіцяні нам обміни? Останній був 144 на 144. А в нас за підрахунками від оприлюднених даних 400-500 солдат РФ та ОРДЛО. Риторичне питання…
Тиждень тому вся Україна почула про 32 водіїв-волонтерів з Маріуполя, яких звільнили з полону. Не обміняли. Не відбили за допомогою військової спецоперації. А відпустили. Бо про них говорили. Публічна інформаційна компанія «Волонтер – не терорист» почалася з квітня. Звертаючись до нещодавнього інтерв’ю того ж Олега Котенко – якщо людина не воювала, то розголос має бути максимальний. За Женевською конвенцією, медики, журналісти, кухарі, музиканти не йдуть на обмін, їх просто передають сторонам, бо вони не комбатанти.
Ми просимо вас – кожного громадянина України, допоможіть нам із розголосом. Кожен ваш голос може врятувати Людину. Весь світ має знати про те, що Росія незаконно утримує у полоні медиків, велика частина з яких - жінки. Ми звертаємося до Президента, Верховної Ради – зробіть так, щоб весь світ знав про звірства Росії – країни терориста. Лікарям не місце у концтаборах. Врятуйте їх!!!

https://i.postimg.cc/XN2NYVG6/363fad...ed0d849d11.jpg
https://i.postimg.cc/GtTfRJT2/4168878.jpg
https://i.postimg.cc/3JYvGr9S/291037...41352262-n.jpg

Москалюка-это не житель России. Это та падлюка, которая живет в Украине и ей все не нравится: ни еда, ни язык, ни традиции. Но и ведь в Россию эта тварь ехать не хочет

Не потрібно примушувати рускоязичних вчити українську мову, а потрібно примусити українців НЕ РОЗУМІТИ рускоязичних❤❤❤
(С) Gyppsy

Московський патріарх заявив, що у львівській єпархії УПЦ МП відновлять «канонічний порядок» https://prolviv.com/blog/2022/08/12....hnyi-poriadok/

Московський патріарх Кірілл привітав з 50-річний ювілеєм митрополита Львівського і Галицького УПЦ (МП) Філарета (Кучеров), де висловив сподівання на відновлення «канонічного порядку» у єпархії уже «незабаром», що у контексті російсько-української війни і відкритого протистояння з УПЦ МП може бути сприйнято як прихована погроза. Митрополит Філарет, який ще на початку війни відмовився поминати московського патріарха під час богослужінь, на таке привітання не відреагував, пише zaxid.net

Привітання митрополита Філарета з 50-річчям з’явилось на офіційному сайті РПЦ 9 серпня. У ньому Кірілл наголошує, що Філарет багато років підпорядковувався колишньому московському патріарху Алєксію ІІ. Також Кірілл висловлює сподівання, що «канонічний порядок у дорученій Вам церковній справі незабаром буде відновлено».

На жаль, іще не вдалося отримати коментар митрополита Філарета з реакцією на таке привітання, яке у контексті активного дистанціювання УПЦ МП від Москви можна сприймати як неприховану погрозу.

Солдатам подай Боже.... руку свою!

ЛІНА КОСТЕНКО
Я ВАМ КАЖУ.
І ЧАС ТАКИЙ НАСТАНЕ.
ХТО ЩО ПОСІЯВ,
ТОЙ ТЕ І ПОЖНЕ.

https://localhistory.org.ua/texts/st...lnkt4xs87Mz2GQ

"Козак Мамай", зі збірки Музею Івана Гончара
https://localhistory.org.ua/media/im...x-1920x900.jpg

"Козак Мамай", зі збірки Музею Івана Гончара

Пес Патрон і киця Шафа: тварини вітають Україну з Днем Незалежності. ФОТО

https://life.pravda.com.ua/images/do...85465732-n.jpg

https://life.pravda.com.ua/society/2022/08/24/250155/

//

Благодійний фонд "Трибуна Героїв" створений для системної фінансової підтримки сім'ям загиблих на війні футбольних фанатів з усієї України. Таких родин вже 97.

Ми збираємо інформацію про загиблих від представників усіх фанатських рухів України, створюємо базу, збираємо контакти сімей, верифікуємо дані та відправляємо фінансову допомогу.

Існують державні програми фінансової підтримки сімей загиблих, але багато фанатів воюють у добровольчих підрозділах і часто не оформлені офіційно. Механіка виплат від держави не завжди зрозуміла.

До ініціативи фонд долучає українські та закордонні фанатські рухи, українських футболістів та футбольні клуби, зірок спорту та шоу-бізнесу, спортивних журналістів, бізнес та всіх небайдужих.

Ось, що про цю ініціативу думають футболісти національної збірної України.

Тарас Степаненко:

“Переконаний, що футбольна спільнота приєднається до ініціативи створення фонду "Трибуна Героїв" з метою підтримки сімей фанатів, які загинули в боях за незалежність України. Хлопці віддали найцінніше для того, щоб ми могли жити в своїй країні. Фани, які раніше ворогували між собою, об’єднались заради нашої перемоги.”

Георгій Бущан:

“Футбольні люди багато років знають відданість найактивніших фанатів своїй клубам та Україні. Ми добре чули вашу підтримку під час матчів! Зі стартом війни про патріотизм та героїзм футбольних фанатів дізналась вся країна. На стадіонах фанів стало помітно менше, адже головна мета - вигнати ворога з нашої землі. Хочу подякувати всім ультрас, які стали на захист України і підтримати створення фонду "Трибуна Героїв" . Разом ми маємо підтримати сім’ї людей, які віддали життя за Україну”

Футбольні фанати України - це найактивніші люди не лише у підтримці своєї команди на полі та поза ним, а й у боротьбі за свободу та незалежність України. З появою зовнішнього ворога у 2014 році фанати всіх клубів залишили давні конфлікти, об'єдналися та підтримують один одного. Вони стали одними з найактивніших груп людей під час революції Гідності та на війні.

З початком війни представники фанатського руху з першого дня у найгарячіших точках. І вже багато загиблих хлопців зі всієї України. Відчайдушність та сміливість загиблих фанатів завжди відзначають командири підрозділів.

Для своїх сімей це були головні годувальники. Загиблі залишили без своєї турботи батьків, дружин та дітей, для яких вони були головними героями ще задовго до війни.

Для всього руху одними з головних цінностей завжди було братерство та взаємодопомога. Тому і відповідальність за підтримку сімей своїх побратимів фанати беруть на себе. Фонд створений виключно футбольними фанатами. За головною ініціативою ветерану української фанатської сцени, представника руху Металіст (Харків) Тихона Амосова. Ось що він каже про головну ціль проєкту:

“Потурбуватися про родини наших побратимів, які тепер назавжди стоятимуть на Трибуні Героїв – це наш обовʼязок як фанатів, як українців. Для нас вірність та підтримка один одного – це головні принципи. Тому ми без вагань поставили для себе непросту задачу фінансового забезпечення родин загиблих. В ідеалі ми бачимо формат щомісячних виплат протягом найближчих років. Впевнений, що таким чином і тільки разом ми зможемо дати гідну турботу близьким наших героїв.”

До підтримки фонду вже долучилась Українська Премʼєр Ліга та багато відомих журналістів, спортсменів, культурних і громадських діячів. Серед них Сергій Жадан, Олег Лужний, Мирон Маркевич, Володимир Єзерський, Олександр Зінченко, Денис Берінчик, Олег Фагот Михайлюта, Олександр Фоззі Сидоренко, Олександр Денисов, Ігор Циганик, Віктор Вацко. З повним їх переліком можна ознайомитись на сайті фонду: https://www.standsofheroes.com/support

Вся підтримка родин загиблих героїв залежить виключно від донатів.

Тому закликаємо усіх небайдужих приєднатися до допомоги сімʼям.