Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF

- Ваші захоплення (http://sat-prof.com.ua/forumdisplay.php?f=90)

- - Цей день в історії (http://sat-prof.com.ua/showthread.php?t=5110)

6 листопада...

1860 — Авраама Лінкольна обрано 16-м президентом Сполучених Штатів.
1916 — Жанетт Ренкін, феміністка і пацифістка зі штату Монтана, стала першою жінкою, обраною до Конгресу США. Саме завдяки її зусиллям за часів керівництва Національною американською асоціацією суфражисток жінки Монтани отримали право брати участь у виборах ще 1914 року, на шість років раніше, ніж в США загалом
1917 — на засіданні ЦК РСДРП(б) прийнято рішення про початок збройного повстання в Петрограді
1932 — на виборах у Німеччині більшість голосів отримала партія націонал-соціалістів
1943 — війська Першого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна штурмом взяли столицю України місто Київ
1949 — за звинуваченням у контрреволюційній діяльності заарештовано російського історика Лева Гумільова
1956 — на знак протесту проти придушення Угорського антикомуністичного повстання Іспанія та Нідерланди відмовилися брати участь в Олімпійських іграх в Мельбурні
1960 — у Києві пущено першу чергу метрополітену — 5-кілометрова ділянка Святошино-Броварської лінії від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро»
1962 — Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, що засуджувала політику апартеїду в Південно-Африканській Республіці і закликала всіх членів ООН припинити будь-які економічні та військові стосунки з ПАР
1986 — у залізничній катастрофі на станції Користівка загинуло 44 особи, ще 100 поранено.
1987 — у Києві відкрито станцію метро «Ленінська»
1999 — в Австралії 54,5% виборців висловилось на референдумі проти проголошення країни республікою, що її президент обирався б парламентом, і за подальше визнання формальним головою держави британського монарха

Народилися:

1494 — Сулейман I Кануні (Пишний, Великий), турецький султан (1520—66) з династії Османів, завойовник Балкан, Закавказзя, Месопотамії, Аравії та Алжиру
1811 — Маркіян Шашкевич, священик УГКЦ, український письменник, поет, культурно-громадський діяч, голова «Руської трійці»
1814 — Адольф Сакс, бельгійський майстер духових інструментів, винахідник саксофона
1836 — Чезаре Ломброзо, італійський психіатр, антрополог, криміналіст, автор теорії про вроджену схильність до злочинних дій осіб з певними антропологічними рисами обличчя
1860 — Ігнацій Ян Падеревський, польський піаніст-віртуоз, композитор, політик і громадський діяч (перший прем'єр-міністр Польщі, 1919), родом з України

Померли:

1796 — Катерина ІІ, російська імператриця
1893 — Петро Чайковський, російський композитор, автор численних симфоній, опер, фортепіанних і скрипкових концертів, основоположник симфонічного балету
1968 — Василь Макух, український правозахисник, вчинив на Хрещатику самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України

Україна відзначає 70-річчя визволення Києва...

Україна відзначає сьогодні 70-річчя визволення Києва від фашистських загарбників.

Нагадаємо, що рівно 70 років тому в ході Київської наступальної операції у ніч на 6 листопада 1943 р. передові частини Червоної армії, долаючи опір гітлерівців, вступили у місто. Це були бійці Першого українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна.

Битва за Київ стала виявом масового героїзму. Поруч з солдатами бились з ворогом партизани і підпільники – другий фронт. За героїзм і мужність 17,5 тис. воїнів-визволителів нагороджені орденами і медалями, 668 з них було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

D-Misha, заявляю авторитетно - ніякого так званого "визволення" України, Києва та інших міст країни не було і не могло бути в принципі ... Банально одного окупанта України - німецький фашизм, змінив інший ще більш жорстокий окупант - москасько-жидівський комунізм... Так що "свідкувати" немає що...
Слава Україні !!!
Героям Слава !!!

Цитата:

Допис від slavon (Допис 93486)

Славік, твоя реакція ,на події які відбуваються в Україні, недоречна... Я констатую, те що відбувалося 70 років назад і те що відбувається нині. Тут, не йде мова, хто кого замінив, а сам факт, того що було. Ти правий, що це не є свято, а скоріше нагадування і память про ті далекі трагічні події, це день жалоби і вічної пам'яті людей, які боролися і тих які загинули, захищаючи свою землю від фашистських загарбників, незалежно, по якій стороні барикад вони були ...Ми немаємо права викидати з історії сторінки і події які, дефакто, вже відбулися і які будуть ще в нашій країні ..Вони мають бути в памяті людей, в цьому наша сила і сенс, в житті кожного ..ukrprof

D-Misha,Ось тут є значення терміну

Цитата:

Окупа́ція (від лат. occupatio — захоплення) — у військовій справі та в міжнародному праві тимчасове заняття збройними силами території супротивника. Режим військової окупації регулюється 4-ою Гаагською конвенцією 1907 року, Женевською конвенцією 1949 року "Про захист цивільного населення", Гаагською конвенцією 1954 року "Про захист культурних цінностей у разі озброєного конфлікту"

А тут

Цитата:

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (за старим правописом: Українська Народня Республіка; УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, заселених українцями. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі з Михайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією. Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошена незалежною державою. До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись на соціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань 1917–1920 років. В 1921 році територія республіки за результатами Ризького договору 1921 року була анексована між Польщею з одного боку, УРСР і Радянською Росією з другого. Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд республіки перебував у вигнанні, а потім саморозпустився через відновлення незалежности України (Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центру УНР Президентові України Леоніду Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року, є правонаступницею УНР).

Відповідно так зване "візволеня" є не що інше як відновлення москалько-совітської окупації ...

Славік, ніхто не заперечує, в твоїх знаннях історії нашої країни. В цій темі, висвітлюються події, які сталися і ще будуть на теренах нашої держави, а не святкування, визнавання чи не визнавання- тої чи іншої дати. Твій день народження і те що ти народився в Україні, а не десь на півночі Росії- теж незаперечний факт. Я вже писав, що там де є масова загибель людей і не тільки, то є день скорботи і памяті за цими людьми, а не свято.А нагадування того, що пережив наш народ, МАЄ БУТИ... Бо то було, бо то незаперечні факти,як і твій день народження.

Пане Михайло я згідний з Вами, бо Данте писав: "Спалені мости у минулому, нам відкривають шлях у майбутнє", а отже, пам’ятати ми маємо як хороше, так і погане, з вірою крокуючи у світле майбутнє.

*Людська пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим, тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати.
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І постає питання, а навіщо та історія, якщо і без неї живеться добре? І тоді про яку пам'ять можна говорити, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сучасність не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе, історію свого роду. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.*

Це не моє але я також згідний з цим.

ХТО НЕ ЗНАЄ СВОЄЇ ІСТОРІЇ, ТОЙ НЕ МАЄ МАЙБУТНЬОГО!

Звернення було до мене, тому і відповідаю одним реченням. Страшно мені жити в цьому світі!

7 листопада...

1708 — український гетьман Іван Мазепа з частиною свого війська з'єднався з військами шведського короля Карла XII біля села Гірки
1917 — більшовики розпочали жовтневу революцію 1917 року
1918 — початок третього наступу більшовиків на Україну
1919 — в Ізяславі УНР і Польська Республіка підписали протокол про встановлення демаркаційної лінії між українськими й польськими військами
1921 — Муссоліні проголосив себе «дуче» (вождем) фашистської партії Італії
1922 — у Харкові засновано Український драматичний театр імені Тараса Шевченка
1944 — Франкліна Делано Рузвельта вперше в історії США обрано президентом на четвертий термін
1951 — у Києві розпочав роботу перший в Україні телевізійний центр
1967 — Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про ліквідацію дискримінації жінок
1990 — під час демонстрації в Москві Олександр Шмонов стріляв з обріза по Мавзолею, але не вцілив у Горбачова.

Народилися:

http://i.piccy.info/i9/89aaeb22912db...0px_Machno.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-06-21...80x114-r/i.gif
Нестор Махно.
1855 — Дмитро Яворницький, український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, академік АН УРСР
1857 — Дмитро Багалій, український історик, громадський діяч, організатор системи вищої освіти в Україні
1867 — Марія Склодовська-Кюрі, польський та французький фізик і хімік, дворазово Нобелівський лауреат
1879 — Лев Троцький (Лейба Бронштейн), лідер жовтневого перевороту в Росії
1888 — Нестор Махно, провідник анархістського руху, керівник повстанських загонів в 1917—1921 роках
1913 — Камю Альбер, французький письменник-романіст, філософ, нагороджений і відмовився від Нобелівської премії
1936 — Микола Вінграновський, український письменник і кінематографіст
1968 — Олег Тягнибок, український політик
1987 — Галина Пундик, українська фехтувальниця, олімпійська чемпіонка.

Померли:

1992 — в автоаварії загинув Александр Дубчек, ініціатор «Празької весни», перший секретар ЦК КПЧ в 1968-69 роках
1993 — Юрій Османов, лідер кримських татар.

Тягнибок, Олег Ярославович...

http://i.piccy.info/i9/5e4f5c402779d...ussianname.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-06-21...50x313-r/i.gif

Цитата:

Биография.

Родился в 1968 году во Львове в семье медиков (отец — Ярослав Васильевич (укр.)русск., врач сборной СССР по боксу)[1]. Прадедом Олега Тягнибока по материнской линии был украинский националист Лонгин Цегельский[2], упоминаемый в Талергофском альманахе как свидетель на Втором венском процессе, на котором были присуждены к смерти 24 галицко-русских общественных деятеля.

Закончил львовскую школу № 8 с углублённым изучением немецкого языка[3]. Классным руководителем у него была учитель русского языка[3] и мать будущего шоумена Александра Богуцкого (укр.)русск.[3]. В 1982—1989 г. — член Комсомола.[4]

В 1993 году с отличием окончил лечебный факультет Львовского государственного медицинского института по специальности «хирургия»[5][6]. В 1999 году защитил диплом юриста в Львовском государственном университете имени Ивана Франко. В 1991—1994 годах был председателем Студенческого братства города Львова.

С 1991 года — член Социал-национальной партии Украины (СНПУ). 1995—1998 годах — председатель львовской областной организации СНПУ. 1998—2003 годы — председатель киевской городской организации СНПУ. 1995—1998 годы — уполномоченный СНПУ по организационной работе. 1998 год — избран народным депутатом Украины. Входил в состав Комитета по вопросам бюджета Верховной Рады Украины. Февраль 2004 года — СНПУ переименована во Всеукраинское объединение «Свобода», председателем которого и стал Тягнибок.

В 1994—1998 годах — депутат львовского областного совета. Народный депутат Украины третьего (1998—2002) и четвёртого (2002—2006) созывов. С 2006 г. — депутат Львовского областного совета (фракция ВО «Свобода»). В 2008 году — кандидат на пост мэра Киева на досрочных выборах. В 2010 году был кандидатом в Президенты Украины, но не прошел во второй тур, набрав 1,43 % голосов по Украине (Больше всего — 5,35 % — во Львовской области, меньше всего — 0,19 % — в Донецкой).

На выборах народных депутатов Украины 28 октября 2012 был избран в Верховную Раду по партийному списку ВО «Свобода». В парламенте стал членом Комитета по вопросам информатизации и информационных технологий.

В 2012 году Тягнибок был включён Центром Симона Визенталя под пятым номером в топ-10 антисемитов и израилененавистников всего мира[7][8].

Женат, воспитывает троих детей.

Идеологические принципы (дословно)...

Запретить коммунистическую идеологию как человеконенавистническую, которая причинила непоправимый вред украинскому народу.[9]
Принять новый закон о гражданстве, в соответствии с которым гражданство будет предоставляться только тем лицам, которые родились на территории Украины или являются этническими украинцами, а также тем, кто проживает на территории Украины более 10 лет, владеет украинским языком и знает историю Украины. Лишать натурализованных иностранцев украинского гражданства за совершение уголовных преступлений.[10]
Вернуть в паспорт графу «национальность» и свидетельство о рождении и законодательно узаконить отношения «титульной» нации и «национальных меньшинств» на территории Украины.[9]
Ввести экзамен на знание истории Украины для получения гражданства.
Установить пропорциональный принцип участия украинцев и представителей национальных меньшинств во всех сферах государственной и экономической деятельности (власть, бизнес, образование и.т.д.)[10]
Строгие антииммиграционные законы.[9]
Принять закон «О защите украинского языка».[9]
Обязательный экзамен по украинскому языку для всех государственных служащих и кандидатов на любые выборные должности.[9]
Возвращение всех этнических украинцев на Украину.[9]
Защита национального информационного пространства Украины (путём контроля СМИ, телевидения, радио, Интернета).[9]
Признание факта оккупации Украины большевистской Россией в 1918—1991 годах.[9]
Публичный судебный процесс над коммунизмом.[9]
Ликвидация всех имперско-большевистских символов.[9]
Официальное признание, извинение и компенсации [от России] за геноцид украинской нации.[9]
Компенсации [от России] наследникам репрессированных украинцев.[9]
Статус депортированных (из России и Польши) — украинцам Кубани, Холмщины.[9]
Создание Балто-Черноморской геополитической дуги (между Европой и Россией).[9]
Визовый режим с Россией.[9]
Двухсторонние соглашения с США и Великобританией об их военной помощи в случае вооружённой агрессии против Украины.[9]
Ядерный статус Украины.[9]
Смена статуса Крыма с автономного на областной и отмена специального статуса города Севастополь (при этом Севастополь становится «свободным портом»).[9]
Государственная программа интеграции Крыма в украинское общество.[9]

Радикальные высказывания...

Олег Тягнибок неоднократно делал заявления, которые были расценены как русофобские и антисемитские. Одно из наиболее скандальных выступлений произошло 17 июля 2004 года в Ивано-Франковской области, когда на мероприятиях, посвящённых памяти одного из националистический вождей Украинской повстанческой армии — Дмитрию Клячкивскому (Клим Савур), Тягнибок выступил с такими словами:
Они не боялись, как и мы сейчас не должны бояться, они взяли автомат на шею и пошли в те леса, они готовились и боролись с москалями, боролись с немцами, боролись с жидвой и с другой нечистью, которая хотела забрать у нас наше украинское государство… Нужно отдать Украину, наконец, украинцам. Эти молодые люди, и вы, седоголовые, это есть та смесь, которой больше всего боится москальско-жидовская мафия, которая сегодня руководит на Украине...