Харьковчанка выдала базу.
***
"Я лучше буду жить в холоде, без света и воды чем под вашим триколором
Хер вы нас сломите"


https://x.com/j__o__k__/status/20146...1_c10&ref_url=

Олена Степова.

На початку війни, коли в нашому місті з представниками "народного ополчения" ще можна було спілкуватися без загрози для життя (так, це було, бо усі ці "ополченці" були вчорашніми твоїми колегами, сусідами й навіть ріднею) я сумно відслухала півгодини бравади з пропагандистським акцентом на тему "все мы русские люди". Я сиділа й слухала, як люди збуджено та гаряче доводили один одному, чому вони хочуть жити по-московські, по-руські, по-срсрівські. Було враження, що вони вмовляють не мене, а самих себе.

Ми готувалися до виборів Президента України (так, це якось випало з загальних відомостей про початок окупації Донбасу) то наша окружна виборча комісія була у ДК ім. леніна, а штаб "народного ополчения" з дозволу мера міста відкрили якраз у кабінеті навпроти. Це був такий собі сюр. Ми у вишиванках під Державним прапором розвішуємо друковані плакати з передвиборчою агітацією кожного з кандидатів, а напроти люди роздивляються привезені з росії карти "новоросії" та мріють вмерти за "пожить по-руські".

Ото там розгорталися баталії на політичні теми. Тоді ще без погроз та зброї. Тоді ще мене називали "Миколаївна", а не "укро-фашистка Степанець". То я сиділа й слухала оці бравади про "никогда не будем кормить" й усе таке в триколораді, й мене не покидало відчуття, що ці люди вмовляють не мене, а самих себе, бо були не впевнені у своїх діях.

Я тоді розповідала їм про фінансування шахт з Державного бюджету України, про те, що навпроти нас гарний приклад діяльності путіна, закриті шахти Гуково, про різницю в соціальних законах росії та України, що пенсія шахтаря в Україні це "дорого-багато", а пенсія шахтаря на росії, це сльози.

В якийсь момент, коли мені ще раз тикнули "все мы русские люди", я зупинилась, перевела подих й спитала: "Скажіть, тут більшість людей, яка набагато старша за мене (мені тоді було трошки за 40 років), а ну давайте згадаємо, хто з нас де народився". Ті з присутніх, хто був мого віку або трошки молодше народилися у місті Свердловськ, Луганщина, хтось був з сусідніх Ровеньок, з Луганську чи навіть зі Станиці. Ті з присутніх, хто був набагато старше (50+) ті народилися десь на росії й приїхали в Свердловськ на шахти на заробітки. Я спитала їх: чому їм не працювалося на росії, вона ж багата.

Отут я наслухалася. Й про життя без води, газу, бараках, у лісі, бо там було поселення номер… Навіть не місто з назвою, а поселення номер… Я спитала: то ви хочете побудувати отой світ з якого ви тікали у багатий шахтарський край, тут на Донбасі?

Одразу почалось заперечення та пропаганда,- росія розвинулась, нано-технології та усе таке в рожевих стразіках, бо Україна ж стояла на місці, а росія розвивала нано-технології, тому вони впевнені, що потраплять у нано-технологічний рай, де гроші просто отримують, тому що росія багата.

Такі собі дорослі діти, які дуже хотіли дива. Це було смішно, як би їм вже не роздавали автомати, а карти "новоросії" були про розділ України по Дніпру, а в їх мріях не прогулькувало "грабить Киев".

Коли ви останній раз були у місті де ви народилися, ще раз спитала я. Й виявилося, що майже ніхто не був на батьківщині, або були, але дуже давно, до правління путіна. То погугліть, подивіться по інтернету, як живе ваша "родина", сказала я, але знову отримала потік пропаганди "росия богатая, путін все даст".

Тоді я спитала дуже важливу річ, бо це була дуже болюча тема й для мене: а пам’ятаєте, як ви отримували свій паспорт, чи міняли у 1991 році на український, що ви писали у графі "національність", тоді така була.

Більшість, підкреслюю, більшість з тих, хто народився на Луганщині, сказала, що писали – українець.

Бо "баба чуть не убила", "мать сказала – нам тут жить, пиши украинец, какие мы русские". Це казали навіть ті, хто народився на росії, але отримував паспорт в Україні. Кілька сказали: "я писал "русский", потому, что я родился в россии". Але ви ж кажете, що "все мы русские люди", а виявляється по паспорту та національній ідентифікації майже усі ми тут українці.

Знаєте, що отримала в заперечення? "Все мы русские люди" тому що народилися в срср.

Як я тоді жалкувала, що з паспортів прибрали графу національної ідентифікації. Але, що було, то загуло!

Що ж, сказала я, час вирішить, хто правий, хто-ні. Але, згадайте мене, сказала я їм, спочатку росіяни будуть вас підтримувати, але потім ті ж самі росіяни будуть вам кричати "вы никогда не будете равные нам, мы никогда не признаем вас русскими". О, так, тоді аж сраки підсмажилися в "ополченія", бо ж "адин нарот" тоді просто лили в вуха з кожного телевізора медовою річкою. Згадали усі радянські наративи про братерство, рівність прав різних націй та усе таке справедливе, праведне, хоч до рани прикладай.

Що ж, час дійсно вирішив за нас. Зараз на росії мешканців "республік" виганяють з черг, існують ціни "для русских" та "для этих, гондурасов из бамбаса", в обличчя "народу Донбасу" летить- "х*хлы, вы никогда не будете равные нам, русским".

Це ще дефіцит товарів помірний. То ж – далі буде.

Чим менше якість життя на росії, тим більше у росіян буде претензій до "винних", тобто мешканців окупованих росією територій. Й от знаєте, росіяни розділяють окуповані території на ті, що насильно окупувала росія, військово й на ті, що "наголосовали на своих референдумах". То от до окупованих війського, питань в росіян немає- "мы же их захватили насильно", то увесь гнів до мешканців Донбасу- "эти орали путин помоги, врали, что их Украина обижает, мы поперли их защищать, а они теперь ездять к нам и скупают нашу еду".

Все частіше звучить у бік мешканців ОРДЛО: "это вы во всем виноваты, это все из-за вас". Якщо на росії зникнуть товари, особливо продукти харчування, Кремль припинить постачання їх в ОРДЛО, а росіяни почнуть виганяти мешканців ОРДЛО з магазинів.

Будь яке зростання цін, знову ж таки, викличе суспільний резонас, що винний Донбас, бо "эти х*хлы, полезли к нам в россию". Росіяни не будуть звинувачувати путіна у війні, "сво", провалі стратегії чи в якихось негараздах. Винними завжди будуть українці, тобто мешканці Донбасу, бо росіяни не бачать останніх частиною росії, тільки, як частину України.

12 років, як існують "республики", 4 роки, як путін вніс зміни до конституції рф та визнав окуповані території України "російськими", але є нюанс. Весь цей час між "лнр" та "днр" існує "кордон", як й між "лнр" та рф та "днр" та рф. Одна страна кажете?

Ні на хвилину росія не прибрала державний кордони між собою та "республіками", навіть зараз, коли росія вимагає від мешканців ОРДЛО повністю перейти на російські документи відмовившись від "документів республік". Тобто то той, хто отримав "паспорт лнр" чи "свідоцтво народження лнр" має отримати російське, але кордон, офіційний державний кордон з прикордонниками, митниками, перевіркою осіб між рф та Сходом України вказує на те, що росія таки не має сумніву у повернення сюди офіційної влади України.

І цей незначний факт, на який ніхто не звертає увагу, усі ці роки тримає мою віру в те, що все буде Україна.

Й у дні, коли мені важко, або у дні Національних свят: Дня Соборності чи Дня Незалежності, я дивлюся відео з поки що окупованих КПП "Довжанський" (Україна)- "Новошахтинський" (рф) чи КПП "Червонопартизанський" (Україна) – "Гуково" (рф), де висять величезні прикордонні розділові знаки "Государственная граница российской федерации – Государственная граница Украины".

Оце в 2025 росія будувала автобан з Ростова до Маріуполя й встановлювала нові дорожні знаки. На кордоні встановили нові розділові знаки, але це "Государственная граница российской федерации – Государственная граница Украины". Уся траса з Ростова до так званих "республік", це знаки "Ростов-Украина".

Кілька разів мешканці ОРДЛО зверталися до путіна, писали якісь звернення, дзвонили на гарячу лінію, бо їх дратує це нагадування, що з Ростова вони в’їжджають не в "республику лнр", а в Україну, як було до війни, до путіна, до їх народження. Усі звернення залишено без розгляду.

Ще що цікаво, коли на росії за злочини затримують мешканців ОРДЛО, то в новинах це підкреслюють: "задержан гражданин Украины, житель Луганска, член народного ополчения". Інколи вказують: "житель луганской народной республики".

Цікаво було б спитати у тих з ким я тоді у 2014-му мала цей діалог, але на жаль ніколи не зможу – усі вони вмерли за свої мрії пожити по-руські, по-московські, по-срсрівські.

На самом деле за так называемой «общероссийской идеей» стоит желание шовинистически настроенных россиян русифицировать украинцев и превратить их в таких же россиян, которые проживают в России. Для россиян украинский язык является чужим — исторически они всячески его подавляли и запрещали. Как свидетельствуют последние исторические события, связанные с аннексией Крыма и войной на Донбассе, россияне в своём подавляющем большинстве враждебно настроены по отношению к украинцам. Вместе со своей «общероссийской идеей» они рассматривают украинцев исключительно как расходный материал, который можно русифицировать и превратить в таких же россиян, проживающих в России. По тем же причинам нельзя считать россиян и украинцев ни братскими, ни дружественными народами. Очевидно, что ни друг, ни брат не будут отбирать территорию у своего друга или брата и развязывать войну против него. Ведь идеологически аннексия Крыма и война на Донбассе основывались на ненависти к Украине и украинцам. Так называемые «ополченцы Донбасса» взяли в руки оружие потому, что, по их собственным словам, в составе Украины их якобы заставили бы говорить на украинском языке. На оккупированном Донбассе обучение в школах ведётся исключительно на русском языке, несмотря на то, что на оккупированном Донбассе проживает примерно половина украинцев.

Все рассуждения россиян об одном едином народе с украинцами и их одновременная ненависть к украинцам объясняются двусмысленностью (двоемыслием — по-русски), когда в голове одновременно существуют две противоположные по смыслу мысли. Можно даже сказать, что для россиян характерно многомыслие — когда в их сознании присутствует множество различных, противоположных мыслей.

Их российские слова об одном едином народе — это лишь пустые слова. На самом деле они рассматривают украинцев именно как материал, который можно превратить в таких же россиян, населяющих Россию. Если бы они искренне считали украинцев одним с собой, единым народом, тогда не было бы войны, они не убивали бы и не калечили украинцев и не разрушали украинские города. Если бы они искренне считали украинцев одним с собой, единым народом, они сами изучали бы украинский язык и пользовались им. В лучшем случае они его игнорируют. А очень часто — запрещают и уничтожают украинский язык, потому что понимают: он для них чужд, он мешает им превратить, то есть русифицировать, украинцев в таких же россиян, которые населяют Россию. Украинский язык — это украинский язык, и вторая часть, называющая себя россиянами, также должна была бы его изучать и использовать. Но мы наблюдаем совершенно противоположное, что подтверждает лживость и фальшивость их тезиса об одном едином народе. Фактически россияне своими действиями доказывают, что утверждение «россияне и украинцы — один единый народ» является мифом, за которым скрывается их желание русифицировать украинцев, то есть превратить их в таких же россиян, населяющих Россию. Это касается не всех, но подавляющего большинства россиян.

Глянул новое видео Дождя про свошников их семьи. Суть всё та же: они верят в избранность России, что на них хотели напасть фашисты, просто они раньше успели, что нужно идти и умирать за Путина, потому что смыслов в принципе больше нет.

В конце видео дают слово нескольким из разных регионов и они начинают толкать мысль, что когда они победят, тогда их жизнь точно улучшится, надо просто потерпеть. Что только благодаря победе в России сама собой исчезнет коррупция (прямая речь!). Что русские совершенно точно никого и никогда не убивали, в это уверены вообще все.

Один дядька по-доброму сокрушается, мол, придётся долго переучивать этих от фашизма, но ничего, справимся со временем. И так хочется разбить ему молотком добродушное ебало за эту стоеросовую тупость простого русского людоеда, что мочи нет.

Они никогда ничего не поймут. Ноль шансов. Там нечем понимать, они живут на рефлексах, как плесневые грибы почкуются вокруг грибницы в темноте и влажности, выпускают споры и сразу там же гниют. И как у грибов, их задача не жить лучше, а терраформировать всю среду в грязь, чтобы остались только грибы.

Никогда не чураюсь старой доброй русофобии, но в этом посте её нет, только экзистенциальный ужас, который испытывает любая жизнь встретив антижизнь. (С) Canton

Autor: _north - kharkovforum

Интересная логика. РСФСР "кормила союзные республики", но теперь единственная страна, которая мечтает о воссоединении совка — это РФ. Просто мечтает все снова "кормить". Остальные бывшие республики уже сыты по горло и не хотят больше никакого "кормления".

Булгакова з чеховим , шолохова з ахматовою , солженіцина з аксьоновим , пастернака з бродським - гучно піарили , а Остапа Вишню садили до Гулагу , а Миколу Леонтовича , Михайла Бойчука , Леся Курбаса , Василя Симоненка та Василя Івасюка тупо вбили .

І це - про найвідоміші , найскандальніші випадки , які - лишень верхівка йасбергу .



хохлов дальше массовки не пускать (с)

сірожа бондарчук
Бездомный

І про "звичайних" людей. Спробуйте зрозуміти:Племенам московських андрофагів (канібалів,так їх описав Геродот,і не тільки він) мародерів і сатаністів абослютно всеодно на всю демагогію.Вона їм до одного,загально відомого місця.Тобто до дупи.Я дивуюсь як Ви,взагалі,промудряєтесь розрізняти і ділити людоїдів на "простих" і "складних" ? І яка різниця хто із людоїдів буде керувати у кремлі? Від цього вони не престануть бути людоїдами.У них ( у людоїдів) все набагато простіше:Ранок настає і їм треба щось,когось зжерти на сніданок.А трудитись не хочеться.Поцікавтесь реальною історією їхніх племен,хоча б за останні 1000 років.Це ж не важко.Вони (андрофаги) можуть існувати виключно за рахунок грабежів,труда і досягнень інших народів.Власне це вони й роблять сьогодні в Україні:Відчайдушно намагаються знову захопити Україну і знову сісти українцям на шию.Вони самі не здатні,а ні трудитись,а ні створювати.Тим більше,що їхня "національна" ідея-культ некрофілії та служіння темним силам.Територія (ареал) їхнього проживання-тери торія абсолютної,вселенської підлості та брехні.Я вам серйозно пропоную:Поцікавтесь їхньою справжньою історією. p.s. Чешські історики,професори Карлового університету:Любомир Нідерле та Вільгельм Томашек етимологію назви племені Мордва (біля москви) трактують як людина-пожирати Просто випадковість?

Бійці ЗСУ"! змушені захищати свою землю,свою країну,свої сім'ї від російсько-фашистських злочинців і терористів,які напали на їхні домівки,вбивають і грабують бо їм (людоїдам і мародерам) подобається вбивати і грабувати.І антихрист (це не літературна алегорія) путін їх не змушував нападати на мирну країну яка нічого їм поганого не зробила.Він (путін) просто НЕ ЗАБОРОНЯВ,а дозволив своїй орді напасти,вбивати і грабувати.Нарешті,московським людоїдам не потрібно прикидатись і видавати себе за цивілізованих людей.

Зараз навіть студенти тікають зі Львова. Не кажучи вже про Харків.
В Львівській політехніці заявили, що студенти виїжджають за кордон не тільки через безпеку
Хуйло досяг своєї мети — ніхто тепер не хоче жити в Україні.

Я думав, що це фейк, перевірив, таки СПРАВЖНІЙ СКАН газети від 1669 року!
Україна була , є і буде!
https://t.me/VVgorkovenko/18255
1669 рік. The London Gazette, найстаріша газета Британії, яка збереглась та досі регулярно публікується.

У тижневій статті про міжнародні новини чомусь окремо пише про дві різні країни - про Московію, якою править Великий Князь, та про Україну, якою править "Козацький генерал" Дорошенко.

Дивні ці англійці 17 століття - не знали, що Лєнін придумає цю країну тільки через 250 років 🤷*♂

https://www.kharkovforum.com/attachm...webp.14902283/

Ворог спільний це московія. Любімо своє українське. В нас є своя мова культура та традиції. Московитої нам не треба

Без України новітня імперська Росія неможлива
Олег Романчук

11 серпня 2013, 11:30
(Рубрика «Точка зору»)

Сім років тому, у червні 2006-го, Олександр Архангельський, російський письменник, літературознавець, тележурналіст у газеті «Известия» зробив прецікаві висновки:
«Нинішня політична, але, на жаль, також і культурна Росія не має путівних ідей; ідеали підмінені інтересами, і багато хто має ілюзію, що гроші, преференції, пільги, приправлені посиланнями на історію — давню й недавню — самі по собі здатні вирішувати геополітичні проблеми. Ні, не здатні. Хоча без них і не обійтися. Що ж до цінностей, які приваблюють уми, — де вони? Чим збираємося заманювати до свого кола сусідів? Красивими словами про енергетичну наддержаву? Або ділом поліцейського бардаку, який прийшов на зміну поліцейській державі, коли люди в погонах керують майже всім, а система тріщить по швах? Мрією про напівперекриті канали інформації? Розмовами про те, що неурядові організації — головні вороги Вітчизни? Зразковим прикладом розбещення нового покоління журналістів? Шемякінським судом? Так сусіди все це вже проходили».

Того ж року Сергій Марков, один з ідеологів «Єдиної Росії», знаний своїми антиукраїнськими настроями, на сторінках журналу «Стратегия России» був змушений визнати, що «Росія, щоб стати лідером на пострадянському просторі, повинна запропонувати привабливий проект розвитку. Громадяни країн СНД повинні бачити, що в співпраці з Росією вони можуть досягти своїх цілей. Не можна пропонувати економічним елітам цих країн просто “лягти” під російських олігархів. Чим приваблює Євросоюз? Якісним проектом розвитку. От і ми повинні оформити такий проект».

Чи змогла за сім років Москва запропонувати Україні якісний проект розвитку? Помовчимо. Єдиний проект, який може запропонувати Росія, — це проект імперський. Російська традиція і ментальність неспроможні запропонувати нічого кращого для формування глобальної світоглядної ідеї. Навіть у сучасної російської еліти інтелекту вистачило хіба що на так званий «русский мир». Утім, ця концепція більше нагадує бісівську авантюру (політичну, ясна річ), ніж щире вболівання за духовне єднання православних усього світу.

У свідомості багатьох росіян, на жаль, глибоко закорінена імперськість. Відомий історик Анатолій Тарас навів цікаве спостереження. На одній з московських книжкових ярмарок представник російського видавництва повчав присутніх:
«Вот эти эстонцы, латыши и прочие лабусы рот свой пораскрывали, еще и белорусы им стали подпевать. А хохлы вообще оборзели. Да это же все наши колонии! Они должны нам руки целовать за все, что мы им сделали. Мы их еще поставим на место! И с ними будет так же, как с Грузией».

Нічого дивного в таких висловлюваннях немає. Бо суть московської політики традиційна — імперіалізм. Тож вона не може не позначитися на світосприйнятті російських громадян. Ідеологічно-імперська риторика давно стала нормою в російському політичному дискурсі.

Про причини невдач постсовєтських реформ, любить, наприклад, висловлюватися американський економіст Джеффрі Сакс, який, як радник, брав участь у розробці концепції економічних реформ:
«Ми показали хворого на операційний стіл, розрізали груди клітки, але виявилося, що в того інша, невідома нам анатомія. Іншими словами, без врахування національно-політичних, соціальних і культурних особливостей суспільства приречені на невдачу навіть найкращі рецепти».

Чи й справді так? Після закінчення Другої світової війни багато країн Західної Європи та Японія лежали в руїнах. Однак сьогодні ці регіони належать до найбільш багатих і розвинених у світі. План Маршалла і фінансова підтримка США сприяли швидкому економічному відродженню. Водночас серед допомоги й налагодження виробництва фермери могли управляти не лише дрібними господарствами, а й модернізувати промисловість.

Безперечно, географічне розташування має значення. Клімат, сировинна база, сільськогосподарські угіддя, залежність від моря — усе це важливі чинники. Історія також має значення. У країнах із тривалими традиціями політичної незалежності, демократичних інститутів, сильного громадянського суспільства люди більш схильні до активної участі в політичному процесі.

Американська дослідниця Дейдра Дженнінгс слушно відзначає, що культурні цінності можуть прискорити прогрес людства і заважати йому, що сприятливий клімат, багаті природні ресурси, раціональна політика — далеко не достатні умови для процвітання нації.

«Очистити духовність, мораль і інтелект, московське образоване общество — это сборище разрушителей, космополитичных людей, духовных бродяг, умственных монгольских, моральных развратников, бесстыдных лицемеров, проституток частных и партийных».

К тому ж, виникає, особливо часто і практично у пострадянських місцях, сприйняття імперської величі, міфів, вождів, ідеологій, історичних подій, фантомів, що породжують ілюзію особливої ролі Москви.

Що може запропонувати іншим Росія сьогодні, окрім України? Багатство ресурсів і території не роблять її автоматично привабливою. Відсутність модернізації, корупція, слабкі інституції — все це стримує розвиток.

На думку вченого, не треба нав’язувати людям інших цінностей чи способу життя. «Не треба вказувати з мідних вежливих голосів про суть етнічних процесів і будувати ідеологію по чужих рецептах. Не треба примушувати всіх жити разом. Краще жити поряд, але в мирі».

Так отож. Не треба українців переконувати, що у нас спільні корені, культура та релігія. Така схильність особливо відчувається в дні, коли наші країни відзначають свято — 1025-річчя Хрещення Святої Русі. Наші правителі і духовні лідери намагаються нав’язати ідею «єдиної цивілізації».

Насправді ж конкурентні переваги українська економіка може отримати тільки об’єднавшись із російською — так часто повторюють російські політики.

Та все ж Україна не вступає до так званого Митного союзу — це останній день Помпеї. Чи то пак Москви. Відмова від самостійного курсу означатиме втрату державності.

Річ у тім, що без України новітня імперська Росія неможлива. Саме тому Москва навперейми робить усілякі політичні та економічні кроки, щоб повернути Україну в орбіту свого впливу.

Саме тому з наближенням Вільнюського саміту Кремль ще з більшою наполегливістю різноманітними методами намагається нав’язати українцям відчуття слабкості культури й історії. Бо навіщо українцям незалежність, коли можна повернутися до «спільної історії», «єдиного культурного простору» та «русского мира».

Олег Романчук — публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум».

Думаю люди розуміють, що РФ не буде інвестувати в Україну та українців. Завезуть своїх пиляти бабло. Відіжмуть бізнес.
На окупованих територіях буде спочатку щось типа Бучі, а потім чоловіків мобілізують, частину переселять подалі від України, всі документи, що свідчать про існування України знищать. Саме слово Україна буде заборонена. Буде якась Малоросія чи південно-західний регіон росії. У нас є такі, що плекають ілюзії щодо майбутнього в окупації. І цим готують винищення співгромадян і України як такої. Зроблять таку собі філію ЛНР/ДНР, там що, життя стало краще? Якщо брати 2015-2022, то міграція була з ЛНР/ДНР до України, а не навпаки. Одна з мотивацій це помста українціям, тому на що сподіватися. Це боротьба за виживання, більшість впевнені, що в РФ життя буде гірше, як раз в плані холодильника. Для нас совок это всегда. Я хочу популяризировать украинский язык а не русский. Любімо своє українське. Тримаймося разом. Допомагаємо хлопцям які на війні донатами. Це важливо. Дякую.

Facebook-допис Яніни Соколової від 15 серпня 2019 року

Здається, ми всі маємо визнати, що у нас є внутрішній конфлікт між агресивною російською меншиною безвідносно етнічності. Сьогодні відносяться і рукомірні душею українці, яка фізіологічне не сприймає нічого українського на вищому за театральної постановки про Наталку і Петра та етнографізм рівні і українцями, які бачать цю країну україноцентричною, за прикладом решти європейських країн, де культура державотворчої нації є панівною.

В Україну приїздять іноземці з різних країн щоб допомагати і вони вчать українську без проблем, у вас було ціле життя на це, не те що рік, ви ігнорували українську мову в Україні, а тепер жалієтесь. Ви українець і ваша рідна мова українська, так само як у поляка рідна мова польська — інакше він не поляк, так само як у німця рідна мова німецька — інакше він не німець — так це працює у всьому світі — це називається ідентичність. Тож якщо для вас рідна мова «російська» — значить ви росіянин за ідентичністю, а росіяни прийшли нас вбивати саме за нашу українську ідентичність. Подумайте над цим, перш ніж називати російську «рідною», вона не рідна нікому з нас, вона нав’язана силою, геноцидами, етноцидами і лінгвіцидами. Рідна мова — це мова твого народу, а не мова загарбників, яку примушували вчити, щоб всіх перетворити на «росіян». VK Dark

Джон Смит ·
Подписаться​
2 ч. ·


З цікавістю спостерігаю крах ілюзій в головах орківських фашистів.
За цим ниттям про розjob від ЗСУ починає проскакувати погано приховане захоплення українським військом. І навіть заздрість: "ми так нє можем".
Ось це дуже весело.
Розповіді про смішних селюков закінчилися. Тепер стало очевидно, що прорахунок, буцімто "х*хли нє умєют воєвать", був тупим жартом задоронова, таким же, як віра, буцім-то "росіянє нє умєют нічєво, но уж в войнє-то ми хороши".
Але ж якби ви вчились так як треба, то й мудрість би була своя.
Російська армія не те, що завжди трималася на українцях — вона ПОЧАЛАСЯ з українців!
Сама історія на болотах починається з моменту, коли туди прийшли перші кияни і заснували цивілізацію. До киян історії Московії нема. В своїх смішних меншовартісних міфах росіяни заперечують правду і вигадують наївні конструкти, ніби їх заснували варяги із Новгорода, а путін при цьому навіть заливає байки, що Рюрік був слов'янином. Але насправді жоден вікінг ніколи не будував жодного міста на території цих племен. Ті, хто побудував Переяслав-Заліський, Ярославль, Владімір, Москву і всі перші міста, були вихідцям з Києва, Переяслава і Чернігова.
Київська дружина і стала першою армією на болотах.
І це значно вагоміше, ніж просто веселий історичний факт.
Бо саме українські полководці в наступні століття керували великою кількістю переможних війн московитів.
В розпіареній Куліковській битві не московит, а виходець з Волині князь Дмитро Коріятович (Боброк Волинський) керував військом фіно-угрів.
Тобто прікол: майбутні московити боролися за свою незалежність від Азії під керівництвом українця. А в цей час їхній власний місцевий вождь з кісткою у носі, Дмітрій Донской, ховався під кущем і карбував монети з написами: "Хан Тохтамыш да продлится твоя жизнь". Комедія.
Бо воєнне мистецтво Русі-України в ті часи було на вищому рівні за всіх сусідів, і це не секрет для будь-якого знавця історії.
Причиною тому є те, що історія самої України не починається з Русі, як історія московитів, а значно давніша. Все перше тисячоліття н.е. предки майбутніх русів приймають активну участь в епохальних воєнних подіях. Не будемо зараз стверджувати, що "Аттіла був українцем". Але після того, як Аттіла розгромив Рим, його сини повернулися на батьківщину - саме в Північне Причорномор'я.
— «Народи, які тут [у Пн. Причорномор'ї] живуть, у давнину називалися кімерійці, тепер звуться утигурами. Далі на північ від утигурів займають землі незліченні племена антів». - Прокопій Кесарійський 6 ст.
В наступні століття гунський союз не зник, а продовжив справу предків. Просто вчимо ці цитати в наших школах від корки до корки.
Прокопій Кесарійський:
— «...Майже кожен рік, як Юстініан став володіти Римською державою (527—565 рр.), робили набіги і творили жахливі справи супроти римського населення гуни, склавіни і анти».
— "Анти ж – найсильніші з обох племен (слов'ян) – поширюються від Данастра до Данапра, там де Понтійське море утворює вигин…" - Йордан (Гетика, 6ст).
— "...гуни, склавени і анти — всю Європу, руйнуючи до основи одні міста, а інші прискіпливим чином обібрали грошовими контрибуціями". - Прокопій.
Це продовжувалося століттями. А закінчилося це історичним звершенням рівня римських завоювань: слов'яни з наших земель завоювали половину Європи і стали в ній жити.
І в 10 ст. візантійські імператори так і пишуть: військове мистецтво предків українців на найвищому рівні з усіх сусідів:
— "Борейські скіфи єдині із кочовиків знають бойову побудову і тактику маневрів".
Це пряма цитата імператора Лева VI Мудрого (з 886 по 912).
Така от пропаганда укробандеровцев.
— «Матросов набирать флоту Черноморского из казаков запорожских и крестьян полуденной Малороссии как извечно опытных мореходов и победителей во множестве сражений и баталиях морских с неприятелем».
А це вже пряма цитата московитського князя Грігорія Потьомкіна.
Звернімо увагу на цікавий момент: за індійськими віруваннями каста кшатріїв є спадковою, перехід із рабів/селян у воїни був переважно заборонений. А от здатність українського селянина легко стати зразковим воїном у 18 ст. записана у святі скрижалі. Бо одна справа, коли ти крєстьянін, десять поколінь якого власники міняли на собак, а інша, коли твої предки землю завоювали і на ній стали вирощувати помідорчики.
Так що путін може писати свої історичні брєдні, але Московія перестала бути Мєдвєжим углом, який від всіх відгрібає, і стала Російськой Імпєрієй лише після союзу з українськими "сєлюкамі". До Мазепи Московія це дєрєвєнскій дурачок, який регулярно відгрібає від поляків і турків, а за Мазепи уже робить азовські походи і вперше отримує вихід до моря.
І тому навіть у Російсько-турецькій війні 1787—1792 років вже після знищення Запорізької січі московська цариця (насправді з дрібного німецького роду) настільки потребувала воєнного союзу з українцями, що відновила знищену Козацьку державу і заключила з нею прямий воєнний союз. Антін Головатий, Сидір Білий, Захар Чепіга, витребувавши назад державні клейноди, нанесли ключові морські поразки флоту османів. Саме під командуванням українців козаки врятували командувача московитів Суворова від полону на Кінбурзі. Просто читаємо англомовні мемуари американського адмірала Джон Пол Джонса (очолював тоді російську флотилію), які нащастя збереглися: саме козаки за його свідченнями захопили прапор турецького адмірала, а россійський командувач Нассау "поцупив той прапор із їхніх рук". Ну і звісно козацька морська піхота першою видиралися на мури турецьких фортець півдня України.
Сучасні московити це забули і тому дурний рускій воєний корабль пішов на дно. Але нормальний вихід до Чорного моря Москва отримала виключно за допомоги українців. Цей воєнний союз двох державних утворень московська держава на чолі з Катериною оплатила українській державі на чолі з Антоном Головатим - давніми українськими землями Краснодарщиною. А зараз Москва позбавляється цього всього за свою зухвалість і тупість.
Вони в своєму серіалі "Солдати" з українців в російській армії сміються, виставляють таким полудурачком типу прапорщика Шматко з Донецька. А в реалі ще й зараз бачимо купу генетичного українського матеріалу серед російської командної нечисті. При чому переважно толкового матеріалу. Починаючи хоча б з мозку всієї "сво": той же генерал Рудской, начальник оперативного відділу гш вс рф, - виходець з українського Миколаєва. А окрім нього - інша купа манкуртів: як от знищені замкомандувач 41-ї армії Суховецький, заступник командувача Чорноморського флоту РФ Палій, комбриг інженерної бригади Порохня, командир полку 247-го десантно-штурмового казачєго (тобто з колишніх х**лів) полку Зізевський і багато інших.
Якщо це якась полуобізяна, з якої сміються самі ж рускіє фашисти, то неодмінно буде щось типу Лапін, Герасімов, Кузовльов. А якщо хтось, ким вони захоплюються, то буде щось типу генерала Теплинського (зрадник родом з Моспино Донецької області).
Тобто навіть зараз ще російська армія потребує український генетичний матеріал: командувати цим мародерським сміттям холопів і гвалтівників справа непроста.
---
А зараз навіть у найбільш затятих і відбитих "патріотичних орків" відбувається крах ілюзій. В їхніх головах валиться багатосотрічний конструкт про їхню Силу, а заміняється розчаруванням, безпорадністю, відчаєм. І хочеш-не-хочеш - повагою до України. Їхня відстала національна гордість завжди базувалася на "можем навалять". А тепер буде базуватися на "Україна — number one".
Ось і все.
Вони ще трепихаються.
Але і цей історичний ворог українців буде подоланий.

Яка примітивна маніпуляція. Одразу ж згадувати про російськомовних військових. А як вони стали російськомовними? Хіба не в результаті геноциду українців у 20 столітті коли московити фізично винищили мільйони українців а ті що вижили були змушені русифікувати своїх дітей.

На окупованих територіях московити перше що роблять це переводять навчання на московську мову. Кивати на російськомовних військових це так ницо, так ницо прикриватися ними щоб поширювати русифікацію.

Це те саме що примушувати жертву згвалтування любити свого гвалтівника бо у неї буде від нього дитина. Українців було згвалтовано, русифіковано а тепер ви кажете агага оно дивіться російськомовні військові тому давайте допомагати московитам робити русифікацію тобто одну із вимог так званої СВО — денацифікацію України. Ro Naiko

«Люди, які намагаються говорити українською, але виходить ламаний суржик. Ви не смішні, ви чудові!» Відповідати опонентам свинособачою, коли до них зверталися українською — прояв глибокої неповаги до опонентів. Таким не дуже раді в цивілізованому суспільстві.Да и зачем мне в Германии украинский?Щоб поважати українців з якими ти спілкуєшся. Ти з німцями німецькою спілкуєшся? Чи вимагаєш від них, щоб вони «гаварілі парускі, а то ти іх нє панімаєш»? Через українську мову ви втомлюєтесь але через німецьку мову не втомлюєтесь ))
Підіть німцям розкажіть що вам російська миліша ))
І ще смішно що ви були змушені емігрувати бо московити прийшли щоб вбити українську мову (денацифікація) але ви в своїй особі це толеруєте. У вас не викликає ніякого спротиву що московити вигнали вас з власного будинку.
Привіт з Миколаєва )) Ro Naiko

-----------------------------

Яка примітивна маніпуляція. Одразу ж згадувати про російськомовних військових. А як вони стали російськомовними? Хіба не в результаті геноциду українців у 20 столітті коли московити фізично винищили мільйони українців а ті що вижили були змушені русифікувати своїх дітей.

На окупованих територіях московити перше що роблять це переводять навчання на московську мову. Кивати на російськомовних військових це так ницо, так ницо прикриватися ними щоб поширювати русифікацію.

Це те саме що примушувати жертву згвалтування любити свого гвалтівника бо у неї буде від нього дитина. Українців було згвалтовано, русифіковано а тепер ви кажете агага оно дивіться російськомовні військові тому давайте допомагати московитам робити русифікацію тобто одну із вимог так званої СВО — денацифікацію України. Ro Naiko

Щоб зберегти "кількість нашого населення" треба війну закінчити і не знищувати людей, не змушувати людей виїзджати цілими сім'ями
а не завозити по 300 тисяч мігрантів, які будуть обрюхачувати "наше населення" і плодитись як саранча між собою, бо 100% якісь мусульмани чи єврейчики
може це мета влади ?

Зеленський чортові душу віддасть, лиш би війна продовжувалась, а він далі був при владі, вірніше при кориті.
Гарант Конституції Украіни їздить по світу,клянчить гроші на продовження геноцидної війни і щоб вигнали украінських чоловіків на фронт.
Наш призедент своїх готовий саджати та вбивати а чужих захищати

@Galkatern
1 день назад
Схід України це жертва комуністичної окупації
Вони вибивали з людей культуру мову віру
І це знищувало ваші культурні корені
Якщо дослідити історію вашої родини то ви теж знайдете постраждалих від Совєтського терору
Тому бережіть культуру мову пісню українську бо це ваше рідне

кацапіія не припиняла гібридну війну проти народу України з часів Котигорошка з Івасиком Телесиком , крала наше ім'я - Русь , наших богатирів - наш епос ( власного епоса в штучно створених кацапів тупо немає ) , е.т.с.



Ці "казочки" - відлуння тієї війни .

Думаю люди розуміють, що РФ не буде інвестувати в Україну та українців. Завезуть своїх пиляти бабло. Відіжмуть бізнес.
На окупованих територіях буде спочатку щось типа Бучі, а потім чоловіків мобілізують, частину переселять подалі від України, всі документи, що свідчать про існування України знищать. Саме слово Україна буде заборонена. Буде якась Малоросія чи південно-західний регіон росії. У нас є такі, що плекають ілюзії щодо майбутнього в окупації. І цим готують винищення співгромадян і України як такої. Зроблять таку собі філію ЛНР/ДНР, там що, життя стало краще? Якщо брати 2015-2022, то міграція була з ЛНР/ДНР до України, а не навпаки. Одна з мотивацій це помста українціям, тому на що сподіватися. Це боротьба за виживання, більшість впевнені, що в РФ життя буде гірше, як раз в плані холодильника. Для нас совок это всегда. Я хочу популяризировать украинский язык а не русский. Любімо своє українське. Тримаймося разом. Допомагаємо хлопцям які на війні донатами. Це важливо. Дякую.

up

1. Svuномopді – п.д@ри
2. poсіяни дійсно нам МСТЯТЬСЯ. Тільки не за Старобєльськ, приниження на 9 травня чи атаки на НПЗ, як пишуть деякі залякані люди. На жаль, все значно складніше. росіяни МСТЯТЬСЯ нам за те, що ми існуємо.

Саме наше існування створює для звичайних росіян, простих людей, які проти війни, нестерпні душевні муки. Ці муки настільки нестерпні, що попри Достоєвського і Му-Му, попри Льва Толстого і листи Катерини ІІ Вольтеру, звичайні люди на болотах стиснувши зуби, змушені вести війну проти нас, доки ми будемо існувати. Бо їм фізично погано, коли нам добре.

І тут я маю висловити співчуття росіянам, бо як би вони не мучились і не страждали від нашого існування, скільки б грошей і людей не витратили для "окончатєльного вирішення українського питання", існувати ми не припинимо.

Принаймні, поки існують ЗСУ і бойові бригади, які зустрічали росіян без броніків, в кедах і з калашами, а тепер навалюють так, що бункер хитається.

Вибачте, нешановні росіяни, що ми живі і нuщимо окупантів в промислових масштабах! Така вже в нас хєрова ДНК – безпощадно п#дити біологічне сміття, яке прийшло на нашу землю.

Тому без образ, але ми знu.щимо кожного вашого сина, брата, чоловіка, який прийшов знu.щити нас. Бо ми, Збройні Сили – єдиний реальний гарант безпеки України і українців.

А ще, якщо чесно, нu.щити вас нам подобається

Ми переможемо

Сергій Марченко

Зберіг, щоб періодично тикати носом «замирювачів» та любителів домовленостей.

На конференції в Санкт-Петербурзі було представлено сценарій розвитку подій до 2036 року щодо України. Серед озвучених тез:

• можливе приєднання Києва, Одеси, Харкова та інших українських міст;

• створення на території України повністю підконтрольної буферної держави;

• приєднання України до Росії;

• або створення нового східнослов’янського державного утворення.

Так, це не офіційний план і не державне рішення, а один зі сценаріїв, представлених для обговорення. Але корисно пам’ятати, що подібні «візії майбутнього України» відкрито озвучуються на російських майданчиках.

Тому коли черговий «замирювач» розповідає, що треба просто припинити стріляти й домовитися, варто запитати: а домовитися про що саме? Про який із цих сценаріїв?

А що буде, якщо продовжувати воювати далі?
Хтось узагалі думає про тих людей, які не можуть виїхати з України? Про літніх людей, мешканців прифронтових сіл і містечок, про тих, хто щодня живе під загрозою обстрілів?
Зрозуміло, що чиновники, люди з великими статками та ті, хто наближений до влади, у критичний момент знайдуть можливість виїхати в безпечне місце. Але що робити звичайним людям?
Боляче дивитися на обличчя стареньких, які залишилися сам на сам із війною. Боляче бачити зруйновані домівки та людей, які втратили майже все.
Ніхто не знає, що буде через рік. Будь-які гарантії можуть залишитися лише словами. Справжня гарантія безпеки — це сильна держава, потужна оборонна промисловість і боєздатна армія. Але для цього потрібні час, ресурси та міцний фундамент.
Якщо війна триватиме ще довго, цей фундамент може ставати дедалі слабшим: населення скорочуватиметься, економіка виснажуватиметься, а ризик нових втрат залишатиметься високим.
Люди чують багато гучних заяв про мільйони дерев, мільйони дронів чи тисячі ракет. Але країну будують не лише словами та красивими виступами. Потрібні реальні результати, відповідальність і довгострокове бачення майбутнього.
Головне питання сьогодні: як зберегти людей і побудувати таку державу, яка зможе гарантувати безпеку своїм громадянам не на словах, а на ділі?

ukrprof

Просто я в якийсь час перестав споживати ось таких персонажів і Портников, який розповідає українцям як треба не бути меншовартісними і платити за це кровʼю людей, багато людей, які не хочуть брати в тому участь, в той час коли він сам собі ходить по студіям в гарному костюмі і розсуждає, про велике.

Зрештою, я все це переосмислив. Можеш це називати як хочеш, що я здався, чи мене зламала російська пропаганда.

Для мене зрозуміло одне, що українська нація вийде слабшою з цієї війни, всі хто говорить інакше, просто не дуже розумні, або брешуть. І ця війна, як би не просувались росіяни на фронті, виснажує українську націю безпрезедентно.
Україна це країна номер 1 у світі, по масштабу зменшення населення за останні 30 років.

Ukraine is still fighting for its freedom and the safety of its people. Every donation, no matter how small, can help save lives by providing humanitarian aid, medical supplies, and support for those affected by the war. If you can, please consider donating to trusted organizations. Thank you for standing with Ukraine. 🇺🇦

Замість того щоб реально будувати державу, боротися з корупцією, розвивати промисловість, економіку, технології, підвищувати платоспроможність громадян, захищати власний ринок, інвестувати в людей і створювати сильну суверенну країну, усе це підміняється однією ідеєю: вступом до ЄС.

Мені здається, це подається як універсальне рішення, яке нібито автоматично вирішить наші проблеми й зробить нас успішними. Дуже зручна політична технологія: навіщо говорити про економічне зростання, заводи, робочі місця, промислову політику чи якість державного управління, якщо можна просто сказати: «Ми вступимо в ЄС»?

Влада почне маніпулювати, що ЄС нібито «винен» нам членство. А звичайні люди в це будуть вірити і думати, що після вступу почнеться якийсь «золотий дощ». І будуть обіжатись на європейських політиків які будуть цьому протидіяти.

Як на мене, ідеологія сучасної української держави зараз зводиться до трьох пунктів: вступ до ЄС, вступ до НАТО і всі мають говорити українською. Як державна ідея, виглядає трохи примітивненько, ІМХО. Serhii D

Україна і Польща сьогодні мають спільний інтерес — безпека і стабільність Європи. Спроби посварити наші народи через емоції, історію або вирвані з контексту факти — це типовий інструмент інформаційної війни, де головний вигодонабувач завжди один: Кремль.

Якщо відкинути пропаганду, картина проста: Україна захищається від агресії, Польща підтримує безпеку регіону, і разом ми формуємо щит Європи. Саме тому інформаційні атаки часто спрямовані не лише проти України, а й проти Польщі — щоб розділити суспільства, які мають спільний інтерес.

Дезінформація працює не через факти, а через розділення людей і емоції. Тому важливо перевіряти джерела і завжди питати: кому вигідно, щоб ми думали саме так?

Українці і поляки мають складну історію, але сьогодні головне — майбутнє безпеки. Ми не вороги, а партнери перед спільною загрозою.

Допомаємо хлопцям які на війні! Зараз як ніколи НАША країна потребує допомоги

Я би виправив, що нам треба захищати не демократію, а українство, бо я б ще міг пережити, якби з’явився диктатор, але проукраїнський, а Зеленський ворог українства. Він нас і без росармії донищить. І тут нам потрібна і допомога тих, хто за кордоном, вони мають вимагати від західних країн тиснути на Зеленського. Igor Yalovecky

Для ютуб.

Thig Endoпозавчора
Часто в соціальних мережах московити пишуть, що українці збирають полуниці та миють туалети в Польщі — що типу ЄС вам захотілося... от маєте.

Моя відповідь доволі стандартна.

Краще ДОБРОВІЛЬНО і за гроші (600-800 євро) мити туалети та збирати полуниці в Польщі, ніж в кацапії (десь в Магадані чи Воркуті) в таборах рабом працювати зі знущаннями, приниженнями та примусом за миску помий.

Посилання на фокус.уа ... ви часом не з оточення буданова-федорова та інших лакеїв зе-...нди?

The so-called "All-Russian idea" is, in reality, an attempt by Russian chauvinists to Russify Ukrainians and assimilate them into the Russian nation. Historically, the Ukrainian language was repeatedly suppressed and banned because it was viewed as foreign to Russia.

The annexation of Crimea and the war in Donbas demonstrate that many Russians view Ukrainians with hostility rather than as a "brotherly people." A true brother does not seize another's land or wage war against them. The ideology used to justify these actions was based on denying Ukraine's distinct national identity.

Supporters of the Russian-backed separatist movement in Donbas often claimed they took up arms because they believed Ukraine would force them to speak Ukrainian. Yet, in the Russian-occupied parts of Donbas, education has been conducted almost exclusively in Russian, despite the region having a large ethnic Ukrainian population.

The claim that Russians and Ukrainians are "one people" is contradicted by actions. If this belief were genuine, there would have been no war, no destruction of Ukrainian cities, and no attempts to suppress the Ukrainian language. Instead, Ukrainian has often been ignored, restricted, or banned in territories under Russian control, while Russian is imposed. This suggests that the "one people" narrative functions as a justification for assimilation rather than genuine unity.

Of course, this does not apply to every Russian individual, but it reflects the attitudes and policies supported by a large part of Russian society.

Для бажаючих віддати кацапам Донбасс. Хуйлуша сьогодні заявив, що Лівобережна Україна - цро свійські землі, і вони їх в решті повернуть. Хуйлу взагалі похуй, що через війну гинуть люди, накривається економіка. Йому треба, щоб хоч руїни, але на карті це було його.

КУРІННЯ ВБИВАЄ? ТАК, АЛЕ SNICKERS РОБИТЬ ТЕ САМЕ.
Ось ти стоїш у магазині. Тягнешся за Snickers, бо коли ти голодний — ти не ти. І воно ж таке рідне, знайоме, з дитинства. Тільки ось, друже, дитинство закінчилось — а компанія Mars, що робить той Snickers, досі варить карамель і платить податки в країні, яка варить ракети для твого міста.

І якось тихо стало. Ніхто вже не кричить про це. Стрічка крутиться, новини міняються, а батончики лежать собі на полицях. Тому нагадую.

А тепер уважно подивись на свій кошик. Бо там, швидше за все, є щось цікаве:
PepsiCo — $135 млн податків Кремлю. І це поки ти п'єш їхній Pepsi, хрумаєш Lay's, відкриваєш дитині Sandora, Садочок, Чудо, Слов'яночку або Хрусteam. Все це — один холдинг. Одні податки. Одна адреса призначення.
Mondelez International — $62 млн. Це Milka, яку ти даєш дитині. Це Oreo до кави. Це Корона на свято, Барні у школу, TUC до пива, Jacobs щоранку.

Nestle — окремий детектив. Торчин на твоєму столі, Мівіна в офісі, Світоч у подарунковому наборі, Nescafe вранці, KitKat у перерві, Lion у кіно. Nestle не розкриває повних даних по РФ — але аналітики KSE оцінюють їхні виплати не меншими, ніж у попередні роки.

Procter & Gamble — $67 млн. Ariel, Tide, Gillette, Pampers, Head & Shoulders. Буквально від підгузка до леза — весь твій ранок зібраний в одному рядку податкової декларації на користь РФ.

Auchan та Leroy Merlin — французькі хлопці, яким соромно дивитись у дзеркало. Auchan утримує в РФ понад 230 магазинів — близько 10% світової виручки. Leroy Merlin сплатив $128 млн за 2024 рік. Це не бізнес — це партнерство.

Mars — $99 млн. Snickers, Twix, Orbit у кишені та Pedigree для собаки. Пес не знає про податки. Але ти вже знаєш.

А тепер — найголовніше. Те, про що чомусь перестали говорити.
Для прикладу, що таке $20 мільярдів — які іноземні компанії сплатили в бюджет РФ лише за 2024 рік?
Це не абстрактна цифра з новини, яку прогортаєш пальцем.
Це 1/10 усього річного бюджету України до війни. Тобто приблизно стільки, скільки наша країна витрачала на школи, лікарні, дороги, пенсії та армію разом узяті — за цілий рік. Ціла країна жила на таке. Ціла.
Це майже та сума військової допомоги , яку США місяцями погоджували, перепогоджували, двічі блокували в Конгресі, поки #Залужний чекав — і яку врешті насилу ухвалили після тривалих політичних баталій.

Це приблизно стільки, скільки коштувала Сполученим Штатам перша фаза повномасштабної війни в Іраку — з авіаносцями, тисячами літаків, танків і сотнями тисяч військових.

Коротше кажучи — це дохріна грошей. І це не якийсь загадковий офшор чи тіньова схема. Це офіційні, задекларовані, добровільно сплачені корпоративні податки. Від компаній, чиї логотипи ти бачиш щодня.

А з початку повномасштабного вторгнення іноземні компанії вже перерахували до бюджету РФ понад $60 мільярдів. Це половина всього військового бюджету Росії на 2025 рік. Це для порівняння, щоб краще дійшло
Ось вам і невинні батончики.

Поруч на полиці — Roshen, АВК, українське, наші бренди. Їхні податки точно нікуди не летять, крім нашого бюджету. Вибір — за тобою.

Твій гаманець — це не просто гроші. Це голос. І він або за нас, або проти нас. Третього не завезли.

ПОЦУПЛЕНО у Олег Соломченко

Włodzimierz Słowikowski