- Гальо, пане Пуйло, то Місько зі Закарпаття! Телєфоную, жеби вам повісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша, а у Вас большая армия?
- Я, Володько, сусід Стефко і всі, шо ту в карти грали. То нас разом вусім.
- А у меня в армии 100 тисяч людей.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Слава Ісусу Христу, пане Пуйло! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся відмовити від тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему Вы передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же в нас маленький цвинтар. Де ми вас всіх закопаєме? (с)
|