Чотирилапі герої в зоні АТО. Тузик
Продовжуємо цикл публікацій про собак, що живуть в зоні АТО. Сьогодні нас занесло в містечко Дебальцеве Донецької області. Туди ж занесло і героя нашої розповіді – «дворянина» Тузика. Яким чином це сталося, не відомо нікому, навіть самому Тузику.
Цей чотирилапий – дворняга Благородної душі. Тузик змалку живе в таборі і є підопічним військових 25 бригади ВДВ, що дислокується під Дебальцевим. Цей песик, як і майже всі чотирилапі, переймає багато звичок своїх господарів.
«Дивимося якось, а Тузик ямки риє, потім лягає туди. Стали жартувати, що він, як справжній військовий, окопався», – розповідають про свого чотирилапого друга солдати.
А коли ворог починає стріляти з «градів», Тузик одразу стрибає в окоп.
Спочатку, як малий був, у військових крав капці та берці. Підріс – порозумнішав.
Тузика тут люблять, бережуть, діляться найсмачнішим, що є в солдатському пайку. І якби не війна, то можна б було сказати, що живе він як сир в маслі. А коли волонтери привезли чотирилапому нашийник та сухий корм, Тузик став як справжній Туз.
Взагалі, чотирилапі живуть практично в кожному військовому підрозділі. Ось, наприклад, в Маріуполі, в таборі одного з українських добровольчих батальйонів живе ціла сім’я колись бродячих, а тепер «солдатських» собак.
Військові жартома називають цю зграю шведською сім’єю. Там і помісь вівчарок є, і метиси лабрадора. Кого тільки не зустрінеш. Часто не зрозуміло, де чиї цуценята. В чотирилапих малюків один батько, а мам декілька. А всі цуценята однакові – чорні, як вуглики. Військові за ними доглядають, годують і сподіваються, що закінчиться війна, і кожен з них буде мати дім та люблячого господаря.