[симчич]

Україна везе із Жиліни лише нічию

Реванш команди Михайла Фоменка за поразку річної давності від Словаччини не відбувся

П'ять проти одного – таким було співвідношення кадрових корективів, зроблених головними тренерами команд у стартових складах. Через дискваліфікацію Гармаша Михайло Фоменко в опорній зоні віддав місце «динамівця» Сергія Рибалку, якого складно назвати «обстріляним» на рівні збірної. Його візаві, Ян Козак, вводячи нових футболістів, зробив ставку на досвід – Виттеку і Печовски за 30, кількість матчів, зіграних Дюришем за збірну, підбирається до двох десятків. Що ж до Шкртела і Куцки, то обидва стабільні гравці «основи», які цілеспрямовано готувалися до гри з нашою командою, оскільки матч з Іспанією пропускали через дискваліфікацію.

Словаки зі стартовим свистком включилися моментально – пресинг, боротьба в середині поля максимально ускладнювали намагання наших футболістів взяти м'яч під свій контроль. Не будемо говорити, що українці розгубилися, але з труднощами зіткнулися. А тут ще й потрібно було двічі дуже уважно відпрацювати при штрафних, які Аткінсон дав у бік володінь П'ятова, але самі господарі розіграли їх без загрози воротам.

І, тим не менш, перший гольовий момент у матчі залишився за збірною України. Контратака, Коноплянка у своєму фірмовому стилі зліва увірвався в штрафну і пробив так, що змусив згадати свій минулорічний м'яч у ворота «Аякса» в Лізі Європи. Але в цей раз Євгену трохи не вистачило точності – м'яч пролетів поруч з дальньою штангою.

Те, що на футбольному полі буде не просто боротьба, а дуже жорстка боротьба, раз за разом демонстрували словаки, які будь-якою ціною не давали українцям спокійно приймати і працювати з м'ячем. Аткінсон швидко показав, що готовий давати грати, але грубість буде припиняти, і на 11-й хвилині Хамшик першим у грі побачив перед собою жовту картку. Головна зірка збірної Словаччини встигав скрізь, і саме після класного удару зльоту П'ятову незабаром довелося демонструвати всю свою майстерність – Андрій був у порядку і кінчиками пальців з-під поперечини перевів м'яч на кутовий. Хамшик був у центрі уваги і на 21-й хвилині, коли його «скосив» Рибалка, і рахунок попереджень став рівним.

На екваторі тайму збірної України вперше у матчі вдалося заробити штрафний, який можна було б зарахувати до розряду перспективних, незважаючи на те, що до воріт було далеченько. У м'ячі був наш штатний виконавець таких стандартів Руслан Ротань, його послідував навіс в район 11-метрової позначки, але там першим на м'ячі був всюдисущий Хамшик.

Саме після цього епізоду гравці збірної України вирішили, що пора приступати до рішучих дій. М'яч був узятий під контроль, короткий і середній пас в середині поля чергувався з довгими передачами в основному на лівий фланг, куди вривався Шевчук, але ці передачі, на жаль, були складні для прийому. Не пішло зліва – немає проблем переключитися праворуч на Ярмоленка, але Андрія стерегли пильно і зустрічали жорстко.

Господарям поля одного разу вдалося вибратися з лещат нашої середньої лінії і навіть заробити штрафний, але Куцький і Мак з його розіграшем явно перемудрили. Коли ж незадовго до перерви збірна України добилася стандарту, з якого можна було б напружити словаків, у володіннях Козачика стало гаряче, але до удару по воротах так і не дійшло. Бойовий, відмінний за напруженням перший тайм, однак від реальності не піти – ні словаки, ні українці на гол у ньому не награли.

Ледь пролунав свисток Аткінсона на другий тайм, як бій закипів з новою силою. Дьомбер був нещадний до ніг Федецького – і по справі отримав попередження. Тут же у збірної Словаччини незапланована втрата – Пекарік, скидаючи у падінні м'яч Козачику, приземлився на газон так, що захиснику потрібна була заміна.

Виходячи з турнірної ситуації, нічия була для господарів поля прийнятним результатом, але словаки і не думали відсиджуватися біля своїх воріт, що в принципі було на руку і нашої збірної. Принаймні, був простір для контратак, були вільні зони, щоб у них вриватися, але це все тактичні передумови, на полі ж реалізувати їх не давало запеклий протидія суперника, який не менше нашого хотів добитися перемоги.

Завдання збірної України у цій грі була відомою, і вона змушувала нашу команду чим далі, тим більше думати виключно про атаку. Дістатися до штрафного, коли потрібно подолати редути з 10-ти футболістів, завдання не з простих – складно було і підопічним Михайла Фоменка. Коноплянку ліворуч і праворуч Ярмоленко відразу ж зустрічали навіть по два суперника, іншим нашим футболістам доводилося спрощувати гру, завершуючи тривалий контроль м'яча верховою передачею у штрафний, а там панували й захисники словаків, і Козачик.

Майже 70 хвилин абсолютно нічим про свою присутність на полі не нагадував Артем Кравець, але коли несподівано для всіх узяв гру на себе, міг стати героєм. Немов танк, з захисниками на плечах, Кравець увірвався в штрафну, був дуже близький до того, щоб вийти один на один, але Губочан і Шкртел таки зробили свою справу – наш футболіст хоча і пробив по воротах, але робив це вже зі складного становища, як результат – промахнувся. На 79-й хвилині своє соло зі входом в штрафну видав і Коноплянка, але завершив його не ударом, а падінням, яке Аткінсон розцінив як симуляція, а оцінив жовтою карткою.

Ближче до кінця основного часу стало очевидно, що два матчі з фізики наші футболісти не витягують. Кров з носу треба було додавати для вирішального штурму, може бути, навіть йти ва-банк, але Фоменко освіжити гру замінами спроб все не робив – невже на лавці не було таких, хто б це міг зробити?

На якісь надзусилля збірної України вдалося заробити штрафний – 30 метрів, прямо проти воріт. Бити взявся Ракицький, але так, як він пробив, Козачику не забити. І лише в компенсований час у збірної України перша заміна – Гладкий замість Кравця. Не більше ніж для статистики.

Збірна України не змогла взяти реванш у Словаччині за поразку річної давності. Теоретично шанси на друге місце у нас ще є, але куди важливіше зараз для нашої команди виграти два матчі, що залишилися, і тоді є реальний шанс стати кращою збірною, з числа тих, що посіли треті місця, і також стати володарем прямої путівки до Франції.

Словаччина – Україна – 0:0

Словаччина: Матуш Козачик, Петер Пекарік (Корнел Салата, '51), Мартін Шкртел, Норберт Дьомбер, Томаш Губочан, Віктор Печовски, Марек Хамшик, Роберт Мак (Мирослав Стох, '84), Юрай Куцка, Роберт Віттек (Мартін Якубко, '66), Міхал Дюриш0

Україна: Андрій П'ятов, Артем Федецький, В'ячеслав Шевчук, Євген Хачеріді, Ярослав Ракицький, Євген Коноплянка, Руслан Ротань, Сергій Рибалка, Тарас Степаненко, Артем Кравець (Олександр Гладкий, '91), Андрій Ярмоленко

Попередження: Марек Хамшик, 11. Норберт Дьомбер, 47. - Сергій Рибалка, 21. Євген Коноплянка, 79. Тарас Степаненко, 92.

Арбітр: Мартін Аткінсон (Англія)

Удари (в ствір): 9 (2) – 10 (2).
Кутові: 5 – 5.
Офсайди: 0 – 1.