Створи нове і краще майбуття!!!
Повір мені, не смерті я боюся…
Боюсь лише того, що все було дарма…
Не хочу, щоб була дурною смерть ця,
Не хочу, щоб була вона нікчемна і пуста…
Померти, то, повір, зовсім не страшно,
А страшно в пекла очі заглядать
І знати, що помреш ти тупо й марно -
І цим нікого ти не зможеш врятувать!!!
Кому це буде, і для кого треба?
І користь в цьому є, скажи, яка,
Що буде тіло у землі - душа на небі,
Коли від цього тут не зміниться життя?!?
А хочеться не бути лиш безглуздим,
Одним із тих, що в слові «тисяча» й «мільйон»…
А хочеться знайти ту краплю щирості і глузду,
У тому, що живеш й вмираєш за закон…
Але, напевно, все то моя дурість…
Нас оготра туман невіданих світів…
Ми йдем на смерть, і станемо минулим
Для тих, що житимуть колись сестер й братів…
Повір мені, не смерті я боюся.
Я просто хочу, щоб було це недарма!
Майбутній брате, сподіваюсь чуєш, -
Створи нове і краще майбуття!!!
12.07.2016
Світлана Пазиченко ©
