Христос Воскрес!!!
Як створюють великодні кошики
у закарпатській Ізі
Великдень... Великий день! Кожна родина цього дня бере до рук Пасхального кошика, наповненого Божими дарами, та поспішає до Божого храму для освячення. Але майже ніхто не замислюється над тим, звідки та як потрапив до нас цей кошик...
Село Іза (Хустський район, Закарпатська область) - столиця лозоплетіння в Україні. Вздовж траси тут продають неосяжну кількість різноманітних плетених виробів із рослинних матеріалів. Вироби звідси везуть на продаж далеко за межі області.
Кошики, меблі, візочки для ляльок, крісла-гойдалки - все це знаходиться на постійній торгівельній виставці. Тільки у еділю всі селяни ідуть до церкви та слідкують, щоб ані праці, ані торгівлі у селі не було в цей день. До речі, навіть місцевий священик займається ремеслом лозоплетіння.
Майстри приймають і ексклюзивні замовлення. Вони порадять хороший дизайн, та й розкажуть про всіх своїх інших цікавих клієнтів - іноземців, священиків тощо.
Олько Сколівський пише: "Основным видом сырья в лозоплетении являются одно- и двухлетние побеги кустарниковой вербы. На территории села Иза на сельскохозяйственных угодьях не выращивают пшеницу, картофель и другие сельхозкультуры, здесь на полях растут исключительно вербовые кустарники, особенно возле реки.
Заготовкой лозы-прута местные занимаются с ноября и всю зиму по март, когда начинается сокодвижение, включительно. Летом прут хуже. Прутики сразу шкурят и сушат. Весь осенний и зимний прут стараются как можно быстрее ошкурить, высушить и по мере возможности сварить. Несваренный прут хранят в холодном месте и в течение зимы потихоньку варят.
В промысле занята вся семья от мала до велика, независимо от того, где ты работаешь и чем занимаешься: в милиции, в школе преподавателем, ученик, студент, в районной конторе, в больнице – без разницы, у каждого члена семьи есть свои строго обозначенные функции и обязанности.
В селе по центральной улице ворота всех домов открыты и не видно ни одной собаки в дворах. Их в селе не держат. Сельчане говорят, что посетителей необходимо привлекать, а не отпугивать".
Традиції плетіння з лози тут передаються з покоління в покоління ще з XIX століття. Колись цим займалась тільки одна родина, а тепер лозоплетіння – це головна робота майже всіх тутешніх селян.
Лозоплетіння - одне з найдавніших ремесел на Україні. В Україні найдавніші пам’ятки плетіння зберігаються у музеях Києва, Львова та в інших містах. Датуються вони кінцем ХVIII та початком ХIХ ст. Але насправді найважливіші техніки плетіння були відомі ще у кам’яному віці. Наші пращури уміли виплітати місткості для зберігання зерна. У період Київської Русі виготовлялися ажурно плетені господарські вироби. Доказом цього є використання плетінчастих візерунків у багатьох рукописних книгах та в ювелірних виробах. З XV ст. почали виплітати чоловічі головні убори, які відрізнялись за дизайном. В XIX столітті на Україні були створені навчальні майстерні-школи. Зокрема в селі Нижнів, Івано-Франківської області, у місті Сторожинці , що на Буковині, у селі Іза. Також по всій Україні проходили виставки-ярмарки.
Плетені вироби з лози належали до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри. Найбільше значення цього ремесла в тому, що воно забезпечувало потреби повсякденного життя багатьох поколінь. З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики. Розвитку лозоплетіння сприяла і наявність у достатній кількості матеріалу. Техніка плетіння передавалась як спадок.
Особливо ажіотаж тут відчувається напередодні Великодня, коли закарпатці поспішають купувати нові кошики для святкового освячення. Продають в Ізі різні - від малих до великих за ціною від 30 гривень. Але крім них тут продають крісла, стільці та різні сувеніри.
