– Був такий міф, що українці та росіяни – "братні народи", який зараз наочно розвінчаний. Чим загалом росіяни відрізняються від українців, на ваш погляд?
– Якщо звести до одного, то це є ставлення до життя і до його вартості.
Українці цінують різні вияви життя і всякі якорі, які тримають у житті: якась робота, якийсь достаток. Навіть комічне сало, горілка, добре поїсти, напрацюватися, відпочити, діточки, хата чиста, якийсь там садочок коло хати.
Українці вміють цінувати своє життя і, відповідно, у нас є здатність розуміти цінність іншого життя. Ми наповнюємо життя якоюсь діяльністю, якимись сенсами, щось треба зробити, щось треба здобути, щось має бути краще.
У росіян є таке, про що колись писав Тургенєв, правда, в іншому трохи сенсі – от просто все по*уй. Я пох*й, всі довкола пох*й, і сім'я по*уй, і робота по*уй. Тобто для них нічого не має сенсу.
Зрозуміло, що виховуються у них якісь споживацькі звички і таке інше. Але воно все більше зав'язане на якомусь такому східному фаталізмі, що нічого ти не значиш.
Хоч, з іншого боку, вони завжди любили оцю общину, оцей комунізм, оцей колективізм, вони всі були зав'язані в щось таке ще з часів орди.
Але немає цінності твоєї, те, що називали гвинтик, механізм – люди нічого не значать. Тобто жизнь – копейка. Так вони якось і живуть.
Тарас Прохасько
|