Кажуть, що час лікує рани. Це неправда, час нікого не лікує. Просто ми стаємо сильнішими, звикаємо до болю і перестаємо звертати на неї увагу.
Вона перетворюється у щось звичне, в щось, з чим можна змиритися, як миряться з невиліковними каліцтвами.
Люди, які втратили руки, вчаться писати, а часом і малювати ногами. Так і ми вчимося жити з понівеченим серцем і посміхатися новому дню, ніби ніхто не ламав наших крил.
Рани не затягуються, це ми стаємо досить сильнішими, щоб жити з ними і навіть бути щасливими _......
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
|