Українець закінчується там де закінчується українська земля. Ті українці, що їдуть до Канади, Німеччини чи Аргентини,Польщі знову ж таки як підказує наука історія, вже менше ніж через покоління повністю інтегруються в нове суспільство і забувають про свою Україну.
Як би ти не намагався їм передати свою українську спадщину, в тебе то не вийде. Так, вони будуть памятати що в них українське коріння. Знатимуть що є така країна Україна, в якій народилися їхні тато, дідусь, прадід. Можливо навіть кілька разів у своєму житті, вони відвідають Україну. Але це максимум, що вони зроблять. Вони відчуватимуть себе канадцями,поляками ітд.. Бо перший свій подих, вони зроблять там в себе вдома в Канаді,Польщі. Перші сво кроки вони зроблять по канадській землі та полській. Перший життєвий досвід вони отримають в Канаді. Багато емігрантів продовжують вважати що вони є частиною українського суспільства. Ви не є частиною українського суспільства. Це самообман, ілюзія, бажання. Ви емігранти. Ви громадяни іншої країни. Ви є частинкою іншого суспільства. Ви є частинкою іншої культури. Ви позбавлені можливості жити, працювати, творити в Україні. Ви позбавлені можливості народжувати українців. Закон ассиміляції ніхто не відміняв. Треба вимагати від уряду 10 млн фертильних жінок з країн що розвиваються, на заміну виїхавшим . Інакше війна не має сенсу, ні особисто , ні в плані нації, бо вона все одно вимирає. Ті часи значної ізоляції світу. Тобто. жінка де народилася там і живе здебільшого, вибору особливого не було. В нашому випадку жінки спрацювали на випередження. Українець в Україні для багатьох — приречений, живий труп. Від нього тільки потрібно щоб він загинув за кордони 1991, репарації та звільнив жилплощуІ це повністю нормально. Війна дала шанс багатьом дівчатам побачити світ і цивілізацію і обрати партнера на ширшому та комфортнішому ринку. Зараз якщо не залишилося чоловіків тут, вона поїде до Європи\Азії\Америки і шукатиме там нареченого. Вибір є завждиТе що ви придумали якійсь образ «берегині нації», яка не має зустрічатися з іноземцем — то ваша проблема. А от те що це бісить жінок у Європі, це дійсно проблема. Бо вони голосують і фінансувати інстаграмних рефьюджі не дуже хочуть.В Україні їх теж не захочуть бачити, але преспективи української нації стають все більш кепські, її не буде, чи буде в зовсім не в тому вигляді як ми собі уявлялм в найзапекліших політичних баталіях. А навіщо придумали образ «захисника нації» який має померти за якусь абстрактну націю, третина якої накивала пятками в пошуках комфорту ? Ти тільки уяви що твої діти та внуки вже будуть інші вони не будуть знати прекрасної України де ти народився. Для них то буде чужа земля. Діти, народжені в Канаді від іммігрантів в переважній більшості втрачають зв'язок з культурою країни походження батьків. Вони стають усередненими"канадцями". Національність при цьому значення не має. Зрозуміло, має місце бути етнічні анклави, але і вони поступово розчиняються в оточенні.Я хочу, щоб мої діти виросли українцями. Чи зможу я їм це забезпечити в Польщі, в Іспанії, Америці? Я не хочу вростати корінням в чужу країну, не хочу вкорінювати дітей на чужому ґрунті/
|