[Igor1031]

@user-du7rj3ls2e
1 минуту назад
Нові вірші із Криму... (Героїчному Українському Народу і Героїчним Українським Воїнам присвячується…)

Я серцем зараз з тими, хто в поході!..
Я серцем зараз з тими, хто в бою!..
І хоч я в – Українському Криму – знаходжусь,
Я не – чекаю – Україну тут свою!..

Я – не чекаю, ні! – веду! – Її – рядками,
Поезій Світлом вказую їй шлях…
По кримській по землі ходжу Її кроками,
Диханням дихаю Її в своїх віршах!..

Я кличу в них – Її! – Веду Її, підбиту,
Але незламану, незламану! – ані на крихть! –
Ані - на крихточку! - Душі Свободного Всесвіту
Рабам «сво-збродним» не під силу підкорить!..

І я усім натхненням Творчої Свободи з вами –
Із тими, хто вдень і вночі – «на Ви!», «на Ви!»…
Із вами серцем я, мої Незламні,
Несхитним словом! – із незламними-навік!..

Ні, це здається тільки вам, мої рідненькі,
Що я – десь там, у «стіловИх» військах»…
Десь там, у «мрієтворних силах» Неньки…
Що я – не вершник, я – вірштант! – у цім «рос-Пеклі»…
І що послань моїх «майбутнії» лелеки
В’ють свої гнізда – не в покинутих містах!..

Ні! – це здається вам!.. Я був поетом-братом! –
Із тими був, хто боронили «Коксохім»,
Хто «Азовсталь» тримали – самостратно!..
На Салтівці, коли Її розстрілювали «Градами»,
На тім жах-цвинтарі Ізюму – з безпорадними, -
Я був, я був – із мирними і ратними!..
І творчість ця моя – суцільний Драмтеатр…
І україномовний «твір», и русские «стихи»!..

І зараз! – там я!... я ходжу і плачу…
По вулицях Авдіївки, яких давно нема…
В примарнім місті я – вкрай-безпримарно плачу,
Я – на зло ворогу – к вам – животвірно – «плачу»! –
Живопишу – вкрай-відчайдушно! – вам на Вдачу
Я твір за твором! Й вірю, й вірю: не дарма!..

Я не чекаю Перемогу: «Ось, невдовзі!»…
Запас благих надій давно, давно! – ізжив…
Вам лиш здається від початку й досі,
Що за столом «застиг»! – Ні, з вами, Доленосні!
Я з вами! – на крутій тяжкій дорозі…
Свічу вам шлях, надгероїчні хлопці,
Надгероїчнії дівчата! – У знемозі
Тягну віз з вами я на зустріч Перемозі,
Із всіх поетних, із остатньо-мрійних я – із «жил»!..

(25-26 квітня 2024 року, фінальна авторська редакція – 27 квітня) Автор: Федір Федоров, кримський поет

Щоб уникнути непорозумінь, хочу звернути увагу, що слова та словесні конструкції «сво-збродний», «рос-Пекло», самостратно, крихть, мрієтворний, вірштант, надгероїчний, стілові (по аналогії – з «тилові»), жах-цвинтар, животвірно, безпримарно, остатньо-мрійний – це авторські оказіоналізми. Вираз «на Ви!», «іду на Ви!» належить київському князю Святославу – ім він попереджував ворогів, що йде на них з війною…

Сьогодні представляю вашій увазі зовсім новий вірш, над якими я працював доволі довго… Я вважаю, що це, безумовно, одне з найважливіших моїх поетичних звернень до мого народу, до вас, дорогі співвітчизники!..Ідея цього твору народилася у мене декілька днів тому, після перегляду фільму-репортажу прекрасної, дуже сміливої журналістки Андріани Кучер із зруйнованої Авдіївки… Я звичайно розумів, що від Авдіївки майже нічого не залишилось, але коли ти бачиш ці зруйновані будинки, а, головне, людей зі зруйнованими долями, які ховаються по підвалах, які сприймаюсь смерть вже просто як буденість, коли бачиш ці жахливі авіаудари, у душі – зовсім інші почуття, ніж коли просто сприймаєш «зруйновану Авдіївку» як жахливий, але більш-менш абстрактний, сухий факт…
Ці жахливі картини Авдіївки ніколи не можна забути… І думаю, що в моїх подальших прикрих віршах на тему війни вони так чи інакше будуть знов і знов виникати…

Україна обов’язково переможе і «віддячить» ворогу за цей суцільних Жах, в який перетворили орківські танки наші міста!.. Я у цьому ні краплі не сумніваюсь!.. Сподіваюсь, що і мої вірші теж, хоча б морально, допомагають і будуть допомагати на цьому шляху!..