Я виріс у невеликому селищі міського типу в Карпатах. Наше дитинство було зовсім іншим — без гаджетів і соціальних мереж, зате з працею, природою та справжніми людськими цінностями.
У дитинстві ми пасли корів, косили траву, заготовляли сіно, різали січку для худоби. Разом із рідними варили компоти, робили повидло, квасили капусту, сушили лісові гриби та ягоди. Ходили до лісу по гриби, збирали малину, ожину, чорниці (афини) та суниці. Варили молоду кукурудзу, закручували компоти на зиму.
Ми виросли на натуральних домашніх продуктах: свіжому молоці від корови, домашньому сирі, сметані, бринзі, налисниках і пирогах. На пасіці був натуральний мед, а в господарстві — домашній смалець. У саду росли черешні, паперівка та інші фруктові дерева.
Працювали всією родиною: вантажили гній на поле й город, заготовляли, рубали та складали дрова, орали городи, садили дерева, косили отаву. Коли приїжджала фірманка орати землю, після роботи обов’язково збиралися на гостину.
Ми по черзі пасли корів, ремонтували велосипеди, їздили купатися на річку, клепали коси, носили воду у відрах і баняках. Вечорами слухали радіо та читали журнали.
Мій дід умів плести кошики, робив мітли та опавки. Щороку ми заготовляли лікарські трави на чай, квасили капусту на зиму й жили в гармонії з природою.
Ми бавилися із собаками, допомагали по господарству й зростали з розумінням того, що праця є невід’ємною частиною життя. Люди тоді були ближчими одне до одного, менше думали про матеріальне й більше цінували прості речі. У житті було більше щирості, натуральності та справжнього людського тепла.
|