"Коли я беру участь у дослідах, пов'язаних із загибеллю тварини, то відчуваю величезний жаль, що грубою і неосвідчений рукою ламаю невимовний художній організм, що є катом живої істоти", - писав академік в одному зі своїх праць.
"Іван Петрович Павлов першим в Росії виступив з ідеєю поставити пам'ятник собаці - як вірному соратникові і помічнику вчених, - розповідає директор Будинку-музею Павлова Наталія Загріна. - Російські чиновники сприйняли ідею в багнети. Говорили:" Пам'ятник собаці? Та де це видано! "
Коли Іван Петрович ходив по інстанціях з проханням з приводу пристрою пам'ятника, про це дізналися західні вчені. І сказали, що дадуть грошей для того, щоб поставити такий пам'ятник у Франції або Німеччині. Павлов відмовився. Він вважав, що такий пам'ятник має стояти тільки в Росії і тільки в Петербурзі. Тому що, незважаючи на важкі часи - наслідки голоду, розрухи та червоного терору, саме Петербург вважався в ті роки одним з центрів світової науки.
У підсумку клопоту академіка Павлова Петербург став першим у світі містом, де був встановлений пам'ятник безіменній собаці, яка внесла вклад в розвиток науки про людину. Це було в 1935 році. Пам'ятник з написом "Від вдячного людства" і до цього дня можна побачити на подвір'ї Інституту експериментальної медицини.