Гуцульщина.
Лише до тебе моє серце лине,
Моя співоча і Велика Україна!
Мені миліше ці руїни,
А ніж чужі, і хай надійніші країни!
Бо серце згине на чужині,
І лиш тобі воно належить нині,
Моїй єдиній, незалежній Україні!
Моїй коханій і чудовій Батьківщині!
Лише тобі єдиній!
Гуцульщина. Не в однієї людини навіть при її згадці радісно заб’ється серце. Закоханий у цей прекрасний і суворий край уродженець Поділля Михайло Ломацький писав, що “тут, у гуцульських горах, як ніде інде, можна почути гомін віків і зачерпнути силу й віру в майбутнє, тут, у зелено-срібних водах озер і рік можна скупати й очистити не лише тіло, але й душу, та карпатським сонцем зігріти її, а, вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути Його добротливий і ласкавий голос — голос Творця гуцульських гір”.
Творчу наснагу на Гуцульщині черпали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик, Михайло Грушевський, Антін Крушельницький, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Богдан Лепкий, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Платон Воронько, Тарас Мельничук, Дмитро Павличко, Марія Влад, Федір Зубанич, Ліна Костенко. Михайло Стельмах, Іван Драч, Степан Пушик та багато інших відомих українських письменників. Та не тільки вони. Гуцульщина полонила серця таких відомих польських письменників як Станіслав Вінценз, Й. Коженьовський, Ґрегорович, Турчинський і Оссемдовський, австрійських — Л. Сахера-Мазуха, К. Францоза, англійських — М. Дові та Й. Конрада, швейцарця Ганса Збіндена.
http://www.kosivart.com/index.cfm/fu...china.history/