Зайшла якось сусідка до приятелів час скоротати. Слово за слово
- Година пролетіла. Пристойності заради сусідка почала прощався, підійшла до
порогу, взялася за ручку дверей, всім рухом показуючи, що готова
ось-ось покинути гостинний будинок.
- Та куди ви так рано, та залишіться ще, - просять приятелі.
- Ні, я піду: справи, справи.
- А ви бачите, який на вулиці дощ? Може, залишитеся - разом
повечеряємо.
- А що у вас на вечерю?
- Локшина на олії.
- Та він і дощик-то маленький вже.
Людина з червоним носом принесла у відділ прози рукопис, поклала
на стіл редактору. Редактор взяв, повільно гортає рукопис,
вибірково читає окремі розділи.
- Ну як? Надрукуєте?
- Рукопис у вас добротній, попрацювали ви ґрунтовно,
життєво знаєте до самого денця і, що найголовніше - матеріал ви не
раз пропускали через власне нутро.
На березі широкої і повноводної річки зібрався народ. У
основному чоловіки. Дивляться - на острові розташувалися прекрасні
амазонки. Двадцятирічний відразу кинувся у воду і поплив.
Тридцятирічний почав майструвати пліт. А п'ятдесятирічний каже:
- Треба буде - самі припливуть!
Тоді чоловік шістдесяти років говорить:
- Чого ви метушіться, мужики? Їх і звідси добре видно.
|