Коротше. Приїздить у Карпати на відпочинок житель Москви. Туризму зеленого захотілося. Живе в діда на полонині - вівці, молоко, сосни. Аж тут закінчилися сигарети в нього. Він:
- Хазяїн, а єсть гдє купіть у вас сігарєт какіх, с фільтрам?
Вуйко йому:
- Та де, у нас ніц такого нема, ми люльку куримо.
- А может, єсть гдє? мнє хоть "Пріму", мнє очєнь нада, я заплачу сколька скажут.
Гуцул:
- Ну та хіба би йшов два дні за тоту гору, та й тамка перейдеш Дземброню, спустишсі через полонини в село, і там є ше в хаті магазин, може в них є, але я знаю? Але мушу тобі написати записку, бо там-той газда по-руськи не пойме.
- Харашо, - каже російський турист.
Гуцул написав. Москвич взяв записку і пішов. Ішов болотами, калабанями, майже три дні йшов, не спав, змучився, нарешті дійшов до завітної хати. Дістав записку, читає по складах:
- Сла-ва І-су-су Хрис-ту, вуй-ку. А чи ма-є-те при-му з філь-тром?
Вуйко йому:
- Та де, бійся Бога! В нас тотих дзигарів від Франца-Йосифа не завозили!
Турист, продовжуючи читати з записки:
- Кур-ва мать. Я так і знав.
|