Вербена лікарська
(Verbena officinalis),
суха нехворощ, залізняк.
Родина вербенових — Verbenaceae.
З лікувальною метою використовують листя рослини.
Поширена по всій території України, але в невеликій кількості. Росте при дорогах, на краях полів, на смітниках та на пагорбах.
Це багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячим, догори гіллястим, чотиригранним стеблом заввишки до 1 м, з шорсткими краями. Середні листки у вербени трироздільні, з нерівно- зарубчастими надрізаними частками; верхні листки такі самі зарубчасті, але довгасті; верхівкові — цілокраї. Квітки блідо-лілові.рідше пурпурові; зібрані в багатоквіткові рідкі колоски. Листя на смак терпке. Вербена не має запаху; цвіте з червня до вересня.
У науковій медицині вербену не застосовують.
У народній медицині відвар з листя вербени вживають як внутрішній засіб при хворобах печінки й селезінки, загальній слабкості та при головному болю.
Зовнішньо вербену застосовують для ванн (50,0 на відро води). Свіжий сік з її листя дають пити при корості.
Спосіб застосування. Відвар: 15,0—200,0; по 1 столовій ложці через годину (особливо при золотусі, артеріосклерозі та закупорці вен).