[Юра71]

Потрапив українець в автокатастрофу. Доправили його в лікарню, у реанімацію.
Тут до нього кум проривається. Йому пояснюють, що не можна, постраждалий у комі, нікого не чує, не впізнає…
А той з торбами, клуночками впрошує. Ну, пропустили його в палату…
— Ой, куме, біда ж яка… А я тобі сальця приніс, огірочків, кварту горілки… А ти в комі…
— Кома – це ще не крапка. Наливай!..

Батьки українських політиків розповідають про своїх дітей:
— От мій Вітя завжди таким хорошим хлопчиком був, таким хазяйновитим! Було даси йому 20 копійок, так він на них цілий день живе, а то ще й кільце ковбаси принесе додому, або хутряну шапку.
— А от мій Вітя змалечку такий хороший та роботящий був! Ото цілий день корів пасе. Прийде додому весь у грязюці, а руки чисті.
— А моя Юля завжди така гарна та розумна, така начитана, про все-все знає! Бува нема її чотири дні вдома. Прийде, а я ії й питаю: „Де ж ти була, доню?!“ А вона стане на стільчик, та й каже: „Мамо! Я була... в бібліотеці!“ А я ж і бачу, що бреше, але все-таки вірю...

Мужики, моя нещодавно з курорту повернулася, покращала - не впізнати ...
- Так це ж якась інша баба.
- Точно?
- Ну, так.
- То я думаю, чого вона так слабо в хаті орієнтується?

- Люба, я затримаюся сьогодні на роботі.
- Гарантуєш?