Аніс звичайний
Однорічна трав'яниста рослина родини парасолькових заввишки 30-60 см. Корінь тонкий, веретеноподібний. Стебло пряме, округле, бородчате, короткоопушене, вгорі розгалужене. Листя блискуче, просто-перисте, прикореневе - черешкове, яйцеподібне або довгасте, лопатеве, загострене на кінці. Цвіте у червні - липні. Квітки дрібні, зібрані в складні парасольки. Плід - яйцеподібна або серцеподібна коричнево-сіра двусім‘янка з ароматним запахом, що складається з двох частин (півплодиків). Дозріває в серпні.
Аніс звичайний поширений на Україні, Північному Кавказі і в Середній Азії. Культивують його в Башкирії, Воронезькій та Бєлгородській областях.
Свіже листя анісу використовують для салатів і гарнірів. Плоди вживають як прянощі при виготовленні соусів до м'ясних страв, квасу, кисломолочних, і булочних виробів. Макуху і траву після переробки згодовують худобі. Жирне анісове масло насіння йде на виготовлення нашатирно-анісових крапель, грудного еліксиру, туалетного мила, зубного порошку і пасти. Розчин масла в спирті або інших розчинниках (1:100) вбиває кліщів у птахів, вошей, пухоїдів і бліх. Його використовують в лакофарбовому виробництві.
Лікарською сировиною служать плоди. Заготовляють їх у серпні - вересні, коли побуріють перші парасольки. Сушать на відкритому повітрі або в сушарці при температурі 50...60°С. Зберігають в закритій тарі 3 роки.
Плоди містять ефірну олію, до складу якої входять анетол, ганусовий альдегід, ганусовий кетон, метилавікол і анісова кислота.
Препарати анісу мають протизапальну, помірну сечогінну і відхаркувальну дію, здатні розслабляти гладку мускулатуру внутрішніх органів. Їх широко використовують при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, гострих бронхітах, запаленні легенів, кашлі з важко відокремлюваним мокротинням і для посилення секреції шлункового соку.
Відвар плодів підвищує рухову активність шлунково-кишкового тракту. Його застосовують при порушенні травлення і запаленні тонкої і товстої кишок. Протизапальна та сечогінна дія рослини дозволяє використовувати її при захворюванні нирок і сечового міхура, каменях і піску в сечовивідних шляхах. У годуючих жінок препарати анісу збільшують виділення молока. Їх рекомендують при болісних менструаціях, проносах і кишкових кровотечах. Аніс сприяє нормалізації секреції шлункового вмісту, печінки та підшлункової залози. На тлі його прийому зникає здуття живота. В суміші з яєчним білком аніс використовують зовнішньо для лікування опіків.
Для приготування відвару 1 чайну ложку подрібнених плодів анісу заливають 1 склянкою гарячої води, кип'ятять на водяній бані в закритому емальованому посуді 30 хв, проціджують гарячим через два-три шари марлі й доводять об’єм до вихідного. Приймають по 1/4 склянки 3-4 рази на день перед їдою.
Для поліпшення функції шкіри 1 чайну ложку плодів анісу, заливають 0,5 л окропу, настоюють 1 год і проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день.