Підмосковний санаторій, осінь, вечір. Гуляють по парку двоє (він і вона, обом за ...). Вона йому каже:
- Ви, Федір Микитович, щось все мовчите та мовчите. Поговорили б зі мною про що небудь, про квіти чи про зірки!
- Та я, Анно Петрівно, скромний такий! Ти б мені дала, та я б і пішов!
__________________
Кожен помирає . Але не кожен насправді живе.
|