[hmura]

"Невидимки" - прем'єра шпигунського серіалу на "Інтері"

Усе таємне рано чи пізно стає відомим. У цьому телеглядачі "Інтера" зможуть ще раз переконатися у новому серіалі "Невидимки", прем'єра якого відбудеться на каналі у вівторок, 1 червня, о 10.10. Герої серіалу - люди, що стежать за приватними замовленнями, які можуть непомітно з'явитися в особистому житты будь-кого. Але найцікавіше, що за основу оповіді було взято не відділ спеціальних розслідувань і не ціле детективне агентство, а звичайна московська родина (тато, мама і два сини). Батьки - колишні працівники служб держбезпеки, яким не сидиться без справ на пенсії, і вони вирішили відкрити приватний шпигунський сімейний бізнес і залучили у цю справу своїх синів.

Дивіться серіал "Невидимки" з понеділка по п'ятницю о 10:10 на телеканалі "Інтер".

Ідея серіалу з'явилася з реального життя. У героєв "Невидимок" існують реальні прототипи. Автор ідеї Наталя Пятерікова змальовувала їх образи зі своїх сусідів - родини приватних детективів.

- Герої серіалу "Невидимки", - розповідає Наталя Пятерікова, - це абсолютно реальна родина: чоловік, дружина, двоє синів. Вони мої сусіди. Цікаво, що проживши поряд із ними багато років, я дізналася про їхню справжню професію випадково, коли батьки родини вже пішли у відставку. Раніше усі сусіди вважали, що вони працюють у ЖЕКу. Батьки вже давно на пенсії, тому буди не проти, коли я розповіла їм про ідею створити проект, використовуючи їх як прототипи. Вони навіть мене консультували, розкриваючи якісь професійні тонкощі. Тож вигадки у цій історії практично немає. Ми навіть зберегли у "Невидимках" їх справжні імена: Віктор, Лариса, Сашко і Дмитро. Професії у синів такі самі, як і в житті: старший - охоронець, молодший - комп'ютерний спеціаліст. І навіть акторов спеціально підбирали зовні схожих.

Творці "Невидимок" дуже дбайливо ставляться до правдивості історії героєв і продовжують тримати марку реалістичності і в інших деталях. Багато сюжетів, що були взяті за основу окремих серій, засновані на реальних подіях, а зйомки довірені людям, які як ніхто вміють розділяти художню вигадку і правду. Наприклад, режисер кількох епізодів - Олександр Корідзе, почесний документаліст, автор великої кількості достовірних відеобіографій і наукових телефільмів. А ось актор Костянтин Спасський не з чуток знайомий з роботою спецслужб - він у свій час працював у зовнішньому спостереженні.

Сюжет:

В основі сюжету – історія однієї родини, яка займається шпигунським бізнесом. На перший погляд, звичайна пересічна родина (тато з мамою і два сини) зі звичайними пересічними проблемами. Зустрівши таку у натовпі, не звернеш увагу, - вони наче невидимки. Їм цього і треба, адже поки ви їх не помічаєте, вони слідкують за вами. Вони займаються зовнішнім спостреженням: їх робота - це "жучки", стеження, маскування та чужі таємниці...

Батьки - Лариса і Віктор - донедавна працювали в управлінні КДБ, а тепер пішли на пенсію. Але колишніх співробітників служб безпеки, як відомо, не буває, і вони продовжують займатися стеженням приватно і за приватними замовленнями. А сини їм допомагають.

У сімейному детективному агентстві чіткий розподіл обов'язків. Мама - генератор ідей, саме вона постійно здогадується, хто злочинець. Віктор - майстер перевтілення. Десять разів на день він з'являвся перед "об'єктом" у різних образах і жодного разу не потерпів фіаско. Молодший син - Сашко - комп'ютерний геній, з ноутбуком не розлучається навіть у ліжку. Може на спір зломати і відразу полагодити базу даних ФСБ. Старший син Дмитро - ноги і руки агентства, провідний спеціаліст з незаконного проникнення у приватні володіння, угону автівок і маніпуляції симпатичними дівчатами.

Технічному оснащенню шпіонів-бізнесменів можна тільки позаздрити. У недрях звичайної московської квартири прихована секретна лабораторія з розробки нових "жучків". У ванній шпигунська гримерна, у коморі - нескінченні запаси реквізиту на будь-який випадок у житті. Сімейний фургон заповнений усілякими приладами для цілодобового спостереження, у тому числі тут можна знайти і дистанційних тарганів.

Замовлення у сімейного агентства бувають найрізноманітніші: іноді вони просто допомагають друзям, а іноді вирішують справи ледве не державного значення - наприклад, захищають вченого, який зробив важливе відкриття у сфері нанотехнологій.

Головні герої:

Віктор (голова родини) – роль виконує Костянтин Спасський

Людина пенсійного віку, але зовсім не пенсійного вигляду і роду діяльності. З того часу як звільнився зі служб держбезпеки за вислугою років, продовжує займатися стеженням приватно. Високий, міцної статури, кмітливий. Попри все це, усі важливі питання в їх родині вирішує його дружина Лариса. Майже всі прилади для стеження і спостереження Віктор паяє власноруч, але при цьому не може відрізнити материнську плату від відеокарти; це вже територія знань його сина-улюбленця Сашка.

Лариса (мама) – роль виконує Ірина Черіченко

Справжня голова родини, природжений лідер. Так само як і Віктор, відслужила у держбезпеці, де, власне і познайомилася з чоловіком; тепер вони удвох ведуть справу з приватного стеження і виховують синів. Дуже енергійна жінка - полюбляє прогулянки пішки на великі відстані, і не терпить сидіння на одному місці.

Дмитро (старший син) – роль виконує Денис Юшечкін

Купа м'язів і, як це зазвичай буває, не найкмітливіша голова. Ледве закінчив середню школу, пройшов курси охоронців (не з першого разу), тепер працює на одного бізнесмена, якого і охороняти особливо не треба - той цілодобово працює. Любить смачно поїсти і позалицятися до дівчат - у тому числі, звабив дружину і секретарку шефа. До цього ще й в усьому прислухається до матері і не зважується їй заперечити

Сашко (молодший син) – роль виконує Павло Фартуков

Типовий IT-шник - увесь час проводить з комп'ютерами, вчиться на програміста, не слідкує за зовнішнім виглядом і постійно сутулиться. Тим не менш, силою розуму завоював дівчину - вчительку початковх класів з двома вищими освітами.

Актори про фільм і своїх персонажів:

Костянтин Спасський:

"Мені у реальному житті насправді довелося побувати "невидимкою" - я деякий час працював у зовнішньому спостереженні. Тож я знаю специфіку роботи таких людей не з чуток. Про цих людей ми нічого не знаємо, та й не можемо знати у силу специфіки їх роботи. У "Невидимках" усе показано дуже реалістично, хоча заради художнього завдання доводилося трохи корегувати реальність. Наприклад, щоб глядач зрозумів, що я слідкую за кимось, необхідно показати мене і об'єкт стеження в одному кадрі, тобто білш-менш близько. Або коли знімаємо стеження на машинах, то в одному кадрі показуємо машину ведення і зовнішнього стеження, тому що так виглядає білш художньо і зрозуміло для глядача. Або якщо взяти наші нескінченні перевдягання - то вуса мені наклеють, то бороду... Але насправді театральний і кіношний грим добре виглядає тільки на сцені і у кадрі, а у житті його відразу видно, він легко читається".

Ірина Черіченко:

"Коли мене запрошували у цей проект, я дуже хвилювалася, що доведеться увесь знімальний період провести в якому-небудь фургоні, у навушниках і з рацією. Саме так я уявляла собі стеження. Але все виявилося зовсім інакше. У кожній серії моя героїня змінює образи: то вона бабуся, яка продає квіти; то безпритульна, яка шукає щось у смітнику; то працівник Мосгазу; потім фанатка, яка в екстазі кидається на об'єкт спостереження, тому що в неї немає іншого способу прикріпти "жучка"... Такі перевтілення мені дуже цікаві - в одній картині стільки образів можна на себе приміряти!"