Bже не зовсім українські правнуки... Роздуми на козачому цвинтарі у США....
Кубанське козаче військо, котре в 1918 - 1920 pp. воювало проти більшовиків і було змушене емігрувати на чужину, здавалося надією на відродження козацтва. Зустрічі в Америці коректують ідеалістичні уявлення...
Будучи у захваті від україномовних борців за незалежну Кубань 1918 - 1920 рр. - Миколи Рябовола, Василя Іваниса, Кузьми Безкровного, я і сам довгий час був під впливом подібних сподівань. Ближче ж знайомство як і з сучасною Кубанню (Ренат Польовий. Кубанська Україна. - Київ: Дiокор, 2003), так і з закордонними нащадками кубанських козаків, котрі після після довгих еміграційних поневірянь врешті опинилися на півдні американського штату Нью-Джерсі (Юрій Міщенко. Нащадки запорозьких і задунайських козаків у США. - Всесвіт, 2011, № 1-2), показує що сучасні реалії є дещо інакшими.
Самостійна Кубань. 94 роки проголошення незалежності..
Південна частина Нью Джерсі - Соснова Пустка (Pine Barrens) - багато в чому разюче нагадує українське Полісся - безкінечні ліси і болота, бідні піщані поля, скромні садиби місцевих жителів та якaсь всеохоплююча меланхолія монотонної природи.
І подібно до припорошеного радіацією Полісся, Соснова Пустка є притулком іншої сумної події, пов'язаної з нашим народом, - маловідомим закінченням історії екзильних чорноморських козаків, котрі в 1792 році покинули Україну, повіривши обіцянкaм царів про кращу долю та козацьку славу на Кубані. Алe ні першого, ні другого так і не знайшли.
Навпаки - відірвані від рідної землі і поступово зрусифіковані, кубанські козаки спочатку змушені були стати слухняними слугами і особистими охоронцями смертельних ворогів своєї прабатьківщини України - російських царів, а потім і самі потрапили дo м'ясорубки совєтської імперії, котра вимордувала і заморила голодом більше мільйона кубанців.
"Мій батько врятував від голоду 38 дітей...". Голодомор на Кубані...
Саме ж Кубанське козаче військо, безжально використане авантюрами царів на Кавказі, Балканах, в Середній Азії та Східній Європі, а також білогвардійськими (головно, антиукраїнськими) авантюрами Денікіна, було змушене рятуватися за коpдон після окупації Кубані більшовиками у 1920 р.
Це військо перестало існувати як збройне формування в червні 1945 р. після так званої "Зради козаків", коли британськa окупаційна адміністрація Австрії віддала понад 50 тисяч антисовєтських козаків-біженців на криваву розправу Сталіну.
Нечисленні ж рештки козаків, дивом врятовані (до речі, не без допомоги українців-галичан із таборів біженців у американській та англійській окупаційних зонах Австрії і Німеччини) від "репатріаційної" бойні, врешті в 1950-х рр. змогли знайти притулок у США.
Козачий цвинтар поблизу містечка Джексон, на північній окраїні Соснової Пустки - довгі ряди могил, де чи не кожен другий надгробний хрест містить викарбоване козацьке прізвище - Мамай, Харченко, Приймак, Черкаський, Коваленко...
Написи не рідною балачкою, а російською
Але надписи не рідною українською мовою, а російською (і це в Америці, де кубанським чорноморським козакам ніхто не заборняв користуватися рідною мовою, чи як вони її називали - балачкою)!
Порожні козачі церкви поблизу - Св. Володимира у Джексоні, Св. Георгія в Говеллі, Алєксандра Нєвского в Лейквуді і Св. Богородиці Марії на самому цвинтарі - всі нині належать Російській православній церкві Московського патріархату - наочне втілення сучаснoї політики "Русского мира" в Америці. Саме таким було моє перше знайомство з козаками за океаном.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/09/9/91816/