Одного разу їхали по пустелі на
верблюді монах та монашка, жарко
до смерті.
Тут верблюд без ніякої причини
здохає.
Ну й починають йти пішки, йдуть, йдуть ну й відчувають що до смерті
не довго лишилось.
ну Монах і каже:
-- сестро, давай перед смертю не
соромитись один одного, давай
роздягнемося та й побігаємо голими і хай бог нам пробачить.
Монашка відповідає:
--ну давай брате.
роздягаються вони бігають голі і туту
монашка сміється й каже:
-- брате, а що то в тебе між ногами бовтається?
-- о сестро, це корінь життя, якщо я
в тебе його вставлю народится
життя.
-- та чого ми бля чекаємо? Вставляй
верблюду та й поїхали!
|