[slavon]

Микола Томенко: «Я вважаю, що українська версія переходу на цифрове мовлення – це афера»
«Телекритика» 14-02-2013


Голова Комітету з питань свободи слова та інформації – про Українське радіо, інформаційну безпеку, свободу слова та суспільне мовлення
Очільник профільного для медіа парламентського комітету Микола Томенко оцінює поточну ситуацію зі свободою слова як загрозливу, яка без привернення уваги до неї може стати критичною. Адже йдеться про кілька старих-нових тенденцій у справі загрози свободі слова. По-перше, з його вражень, відновлюється практика судових позовів посадових осіб, особливо правоохоронних органів до журналістів. По-друге, повертається «модна за часів Кучми технологія маніпуляції та пропаганди», коли через «зливні бачки» поширюється інформація для дискредитації опозиції, але цього разу «зливними бачками» стають поважні ЗМІ. По-третє, з метою подальшої маніпуляції використовується листування опозиційних партій.
Пан Томенко також стурбований ситуацією з інформаційною політикою та безпекою держави, зокрема, нищенням Українського радіо, пропагуванням «совєтського руського міра» в ефірі Першого національного, участю журналістів інших держав у політичних ток-шоу. При цьому проект суспільного мовлення, що має бути неодмінною складовою інформаційної політики держави, на його думку, реалізовувати передчасно - щонайменше до президентської виборчої кампанії.
Ситуацію з упровадженням цифрового телебачення пан Томенко вважає «аферою». А відтак сподівається, що комітету вдасться провести «неупереджене парламентське розслідування з введенням податку на цифрове мовлення для однієї приватної структури, що зареєстрована в офшорній зоні, натомість отримала право здійснювати функції державної інформаційної політики».
Про все це, а також про новий цикл авторських телепрограм «Сім історичних чудес України» Микола Томенко розповів у чат-конференції «Телекритики», повну версію якої пропонуємо вашій увазі.

- Доброго дня! З огляду на те, що сьогодні світ відзначає День радіо, розпочнімо з проблем радіо.

- Пане Миколо, що насправді трапилося з Українським радіо? Чия ідея була його вимкнути? Чи надовго вистачить коштів, яких знайшли, щоб його увімкнути, і, нарешті, наскільки реально в нашій країні, при нинішній владі захистити національного мовника?

- Справа виглядає таким чином. Протягом останнього періоду Українське радіо (йдеться про всі три формати) суттєво зменшувало так зване проводове покриття. За оцінками експертів, не більше як 1,6-1,7 млн наразі збережено. Натомість держава загалом та Національна рада зокрема за останні роки не зробила реальних кроків із забезпечення Національного радіо ФМ-частотами. Пояснення можуть бути такі: це не входило в так звану державну інформаційну політику, представники в Нацраді не мали реального впливу, на відміну від медіахолдингім, які лобіювали ФМ-частоти для своїх радіостанцій.
Криза, або так звана криза 5 лютого, коли була відключена значна кількість передавачів у зв'язку з як мінімум семиразовим скороченням фінансування, пов'язана, на мою думку, ще й з додатковим фактором: певним протистоянням керівництва Держкомтелерадіо і керівництва Національного радіо і, можливо, прагненням молодої складової оновленого уряду провести кадрову революцію у всіх структурах, які займаються інформаційною політикою в Україні.
Те, що ми спільними зусиллями (я маю на увазі Комітет з питань свободи слова, громадськість, власне слухачі) змусили повернути трансляцію, не означає, що ми вирішили питання з майбутнім Українського радіо. Інформую, що ми будемо займатися цим питанням. Так, зокрема, 21 лютого відбудеться в парламенті круглий стіл «Стратегія розвитку Українського радіо».