Бережімо тварин!
Як же можна так жорстоко
В безсердечності купатись?
Роздирати комусь око,
І він цього ще й сміятись?
І дивитись на тваринку,
Як та, біднітко, страждає?
Як подерту має спинку,
І від цього помирає.
Як же можна бак бензини
У авто не виливати?
А зливати на тварини,
Підпалити і чекати.
Цей жорстокий, підлий вчинок,
Гірший гідності людської,
А комусь це відпочинок,
Від буденності простої.
Діти бачать цю собаку,
Та огида в серці в них,
Наче бачать вовкулаку
У очах мерзенних, злих.
Іншим байдуже не буде,
Що тваринку цю спіткало,
Серце щирість не забуде,
Та таких дітей є мало.
У людей собачка їсти
Гірко просить – «Поможіть!»
Кожен боїться присісти:
«Не бажаєте, то йдіть!»
Коли біднітко нещасне
На морозі пропадає,
Їй не світить сонце ясне,
Їм вже сонця більш немає.
Як безхатьком є людина,
Вона якось виживає,
Та якщо це є тварина….
Певна річ, що пропадає.
Песик ходить, похилився,
Бідна шерсть, до болю крик,
Сам на світі залишився,
Але сам він жити звик.
І від злості хтось промовить:
«Що, тварюко, ще не здох?»
А собачка далі ходить,
Розумніший хто з них двох?
Та найгірше, як тваринку,
Хтось навмисно десь збиває,
Розжене свою машинку,
Зупинитись не встигає…
Гріх на душу сильний взяв,
Він живе навмисно нищить,
Може він цього й не знав,
Що цю межу перевищить?
На завершення одне
Хочу, люди, вам сказати,
Хай вам думка ця війне,
Не старайтеся зламати.
Вселите тваринці біль –
Горе, прикрість не забуде!
Вам на рани всиплять сіль,
Так і з вами колись буде!
