Особливості конструювання оснащень для ловлі риби матчевим способом (частина 1)
За поплавковими оснащеннями для ловлі риби на далекій дистанції у нас закріпилася назва "матчеві".
Всі конструкції матчевих оснащень побудовані таким чином, щоб дозволити максимально далеко і точно закинути приманку і максимально довго утримувати приманку в обраній точці ловлі, як правило, на плямі прикормки.
Якщо згадати історію, то після появи самого способу риболовлі "далеким закидом" за допомогою спеціальних вудилищ з безінерційними котушками конструювання оснащень будувалося виходячи з того, щоб врівноважити два фактори, що впливають на загальну масу оснащення. З одного боку, вимагалося закинути оснастку на відстань не менше 25 метрів, а з іншого боку, хотілося максимально зберегти чутливість оснащення до клювань.
Тому протягом декількох років спортсмени мучилися, створюючи максимально легкі (до 3-4 г) оснащення, які можна було б закинути якомога далі. Цей період розвитку мав головний позитивний результат, що виразився в тому, що з'явилися на світ поплавці з внутрішньім підвантаженням і оперенням на кінці довгої антени.
З розвитком способу ловлі з котушкою і появою спеціалізованих вудилищ з кільцями самої різної довжини і потужності сам спосіб лову "дальній кидок" розділився на "матч" і "болонський спосіб".
Під матчевим способом ловлі зараз розуміють ловлю з ковзаючим поплавцем, а під болонським - зі стаціонарним.
У сучасному розумінні способу ловлі риби на матч, як в стоячій воді, так і на течії, передбачається, що дистанція ловлі може досягати сімдесяти метрів. Для того щоб закинути приманку на таку відстань, потрібні досить важкі оснащення. Спортсмени відносно швидко зрозуміли, що немає сенсу гнатися за полегшенням оснастки з метою збереження її чутливості до клювань. Для цього є дві причини.
По-перше, і це головна причина, більш важке оснащення свідомо далі летить при використанні як довгих, так і більш коротких вудилищ. Летить не тільки далі, але й точніше. І чим оснащення важче, тим воно інерційніше, а значить, його повільніше зносить як течією, так і хвилями. А останнє дуже важливо, оскільки час знаходження приманки на точці, або в зоні ловлі зумовлює інтенсивність клювання. З'являється можливість зупинки оснастки за допомогою важкого підпаска, лежачого на дні, або волочіння приманки по дну на течії. А це, як відомо, і потрібно під час ловлі великої риби, наприклад, ляща.
По-друге, потрібно пам'ятати про те, що поведінка будь-якої риби біля берега і на великому видаленні від нього разюче відрізняються. До берега риба підходить періодично на годування і вона тут обережна, особливо на водоймах, що зазнають постійний пресинг із боку рибалок. У багатьох місцях велика риба настільки боїться рибалки, що підходить до берега тільки вночі.
На великій віддалі від берега риба набагато менш обережна і більш активна. Тут вона відчуває себе в безпеці. І опір важкої оснастки при клюванні її вже не так насторожує, як біля берега. Тому жертвування чутливістю оснастки на користь її стійкості виявилося абсолютно виправданим.