Чарівний жовтень та букові гриби..
Коли барви осені просочуються у міську метушню вони заповнюють собою усе довкола і сірі стіни висотних будівель уже навіть не помітні. Листя жовкне, опадає та неймовірно приємно пахне, у повітрі літає павутина, урожаї горіхів, яблук та винограду заповнюють комори — все це чарівний жовтень. Коли довкола така атмосфера, всидіти вдома просто неможливо. Кращого часу аби піти до лісу придумати важко. А до Карпатського листяного лісу по букові гриби та яскраві враження, так точно.
Букові гриби на Сколівщині мали свій осінній апогей у середині вересня, про що ми розповідали у минулих темах. Тому великих сподівань на урожай білих грибів я не покладав. Основною ціллю були не букові гриби, а сам ліс. Довго не думаючи і знайшовши вільний день, я вирішив присвятити його саме поїздці у ближні Карпати за жовтневими емоціями.
Прибувши на місце першою маршруткою Львів-Стрий-Сколе, мене окрім ранкової прохолоди застала ще й абсолютна темрява. День уже змістився, і тому у 6.30, на небі ще світять зорі і місяць, і це єдине, що освітлювало мені дорогу до лісу. Піднявшись на полонину я озернувся довкола і мені відкрився чарівний нічний краєвид Карпатських гір.
Дещо помилувавшись цим краєвидом та дочекавшись перших сонячних променів я рушив до лісу по букові гриби.
Перші грибниці були абсолютно порожніми. Лише вийшовши на дальні схили, я почав зустрічати перші білі букові гриби. Вигляд у них звичайно був не зовсім товарний і спочатку я навіть не прийняв їх за білих. Шапочки у них були дуже порепані, немов їх розірвало. Це признаки великого перепаду температури. Добряче нагулявшись осіннім лісом набравши пакет маслюків, молоденьких підпеньок (котрих було дуже багато), та зо два десятки білих я вирушив додому. Букові гриби та неймовірно-чарівний ліс сповнили мене фантастичними емоціями.
За білими грибами їхати мабуть не вартує, однак підпеньок, моховиків та польських набрати можна вдосталь.
Нехай щастить!