Увага! Трюфелі під ногами. (нагадування)
В буденному житті саме слово трюфель, асоціюється швидше за все з шоколадними цукерками, а ніж з підземним грибом, вартість якого на світових ринках, є як мінімум, у 20 раз вища в порівнянні з одноіменними солодощами. Та і не тільки його вартість може вас вразити, а звісно ж те, за що його так цінять — неймовірний смак і багатий аромат. Говорячи про трюфелі, варто, мабуть, почати з того, що це гриб котрий росте під землею. Якщо у вас виникали певні проблеми з пошуком, скажімо білих грибів, котрі ростуть на поверхні землі і побачити котрих можна неозброєним оком, то можете собі уявити, що буде коли ви надумаєте пройтися лісом, шукаючи щось під землею. Саме цією особливістю і зубомовленна висока ціна на ці гриби. Розрізняють приблизно 69 видів трюфелів, однак їстівними є меньша частина з них. Найбільш популярними серед гурманів ринку трюфелів вважаються білий (Tuber magnatum — трюфель італійський, Tuber borchii — трюфель білий березневий, Tuber maculatum — білий італійський трюфель) та чорний (Tuber melanosporum — чорний перегірський трюфель, Tuber brumale — зимовий чорний трюфель, Tuber aestivum — літній трюфель, Tuber macrosporum — гладкий чорний трюфель). Ціна на трюфелі може сягати 4000 євро за кілограм.
Смак і запах трюфеля не схожий ні на що. В ньому є все те, що можна очікувати від гриба, і навіть більше, і немає нічого зайвого. Тому, якщо ви попросите описати людину, котра мала нагоду його скуштувати, вона буде дуже довго підбирати потрібні слова, а толком нічого не скаже. Звісно різні види трюфелів дещо між собою різняться за смаковими властивостями, однак деякі речі залишаються незмінними. Наприклад італійський білий трюфель, може нагадувати смак ніжного сиру з ноткою часнику, чорний трюфель може нагадувати смак добре просмаженого насіння соняшника з грецьким горіхом. Свій аромат гриб втрачає при термічній обробці, тому його стараютсья додавати в їжу сирим, або ж запікати у фользі від 3 до 5 хвилин.
Щоб знайти даний вид грибів, потрібно мати неабияку вдачу, або ж мати спеціально навчених для цього діла собак. Нюх у собак в десятки разів кращий ніж людський, тому дресеровані чотирилапі мисливці можуть зробити таку непосяжну роботу для вас. Так, наприклад у Франції роблять усі мисливці за трюфелями. Дехто навіть використовує для цього занняття свиней, але навідмінну від собак, свині можуть поласувати дорогоцінною знахідкою самостійно, навіть не поділившись (От свині!). Однак деякі грибники, знаючи приблизні місця проростання цих підземних діамантів, можуть на око визначити точне місце знаходження. Потрібно уважно придивлятися до грунту, і якщо виявляється маленький горбочок, то це є чудовим приводом, щоб його розкопати — там може знаходитися жаданний трофей. Трюфель має дуже сильний запах, і тому, якщо ви побачите рій мушок котрий літає низько над землею, то це є також хорошим дзвіночком — вартує копнути землі під ними, вам може пощастити.
Дехто наштовхується на такі скарби випадково. Наприклад після сильного дощу, на пологих схилах, землю може трохи розмити, або ж вона може просто сповзти від інших чинників, тим самим знімаючи «маску — невидимку з підземних королів», роблячи приємний подарунок для грибників. Так одного разу, гуляючи заповідником у місті Яремче, що на Івано-Франківщині, мною був знайденний даний екземпляр (на фото). Йшовши звичайними туристичними маршрутами, стежки почали змінюватися обривистими переходами, на одному з яких я й помітив дещо, що вирізнялося кольором від основного грунту. Це виявився гриб. Чесно вам скажу, радості моїй не було меж. Це була мая перша знахідка такого роду. В думках я вже бачив, як по приїзді додому мене зустрічає юрба журналістів викрикуючи різні запитання, оператори з камерами б’ються за місце для вдалого ракурсу зйомки, а призедент Обама особисто зателефонував і на чистій українській мові привітав мене з цією знахідкою. Однак виявилось, що це неїстівний вид трюфеля, під назвою трюфель оленячий. Мої мрії дещо розвіялись, але тішило те, що це всетаки трюфель, хай навіть неїстівний, хай навіть оленячий.