[duman]

Пане Михайло я згідний з Вами, бо Данте писав: "Спалені мости у минулому, нам відкривають шлях у майбутнє", а отже, пам’ятати ми маємо як хороше, так і погане, з вірою крокуючи у світле майбутнє.

*Людська пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим, тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати.
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І постає питання, а навіщо та історія, якщо і без неї живеться добре? І тоді про яку пам'ять можна говорити, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сучасність не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе, історію свого роду. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.*

Це не моє але я також згідний з цим.

ХТО НЕ ЗНАЄ СВОЄЇ ІСТОРІЇ, ТОЙ НЕ МАЄ МАЙБУТНЬОГО!