Бути українцем – то велика відповідальність. Перед собою, перед країною, перед Богом.
Це не питання крові, це – питання місії. Це – стан душі. Це питання виховання – і навіть не нас, а наших дітей! Але виховати можна лише власним прикладом! Більш ніяк. Тому непорядних людей я викреслюю із переліку українців.
Спробуємо осягнути місію. Намагаймося стати гідними її. Бо лише українське світосприймання має стати взірцем для людської цивілізації.
Працелюбність, порядність, самоповага, щирість – ось його основні складові.
Так, в кожній нації ці мотиви відчутні. Але ж ми стільки тисячоліть мучилися – хіба не для того, аби їх втілити? Хіба наша країна, Україна, не має стати блакитною мрією людства?
Хіба ми цього не гідні?!..
Сергій Левитаненко.