ФК "КАРПАТИ"

[симчич]

У Самсона Годвіна народився син

У ветерана "Карпат" Самсона Годвіна народився син.

За словами нігерійця, все пройшло добре - і дитина, і мама Катерина почуваються добре, пише прес-служба львів'ян.

Також Самсон обмовився, що має намір назвати свого сина Дем’яном.

[2vanya2]

Сергій Зеньов одружився

Нападник «Карпат» Сергій Зеньов одружився зі своєю коханою Світланою. На весіллі, що відбулося у Талліні, була і карпатівська делегація у складі Ігоря Худоб’яка, Олега Голодюка та Андрія Ткачука.

ФК «Карпати» щиро вітає молодят з визначальним днем у їхньому житті і зичить їм міцного здоров’я, подружньої злагоди та усіляких благ. Нехай щастить і ГІРКО!

[2vanya2]

«Зелено-білий» Миколай. Традиції живуть

У понеділок було одне з улюблених свят дітей християнського світу – День святого Миколая. Традиційно в цей день діти отримують подарунки. Для ФК «Карпати» та Благодійного фонду «Галичина-сприяння» Анастасії Димінської також уже давно стало доброю традицією цього дня організовувати акції, в ході яких діти отримують від них різноманітні подарунки.

З самого ранку представники клубу та фонду приїхали у навчально-реабілітаційний центр «Джерело», що на Сихові. При виборі закладу, дітей якого слід привітати перш за все, «Джерело» було обрано не випадково. По-перше, всі львів’яни дуже добре знають, діти з якою непростою долею в ньому навчаються. А по-друге, «Карпати» і «Джерело» вже давно пов’язує міцна дружба. «Зелено-білі» не раз були в гостях у навчально-реабілітаційного центру, а вихованці «Джерела» є одними з найбільш відданих уболівальників «Карпат» і як справжні фанати дуже активно підтримують свою улюблену команду на всіх домашніх іграх. Є в їхньому активі й виїзди до Луцька на галицько-волинське дербі. І саме їм дуже часто після матчів дарують свої футболки на пам’ять гравці «Карпат». А на стінах у «Джерелі» можна побачити чимало фотографій як з фрагментами матчів за участю карпатівців, так і спільних знімків, зроблених і на стадіоні «Україна», і в навчально-реабілітаційному центрі «Джерело», і на клубній базі «Карпат» у Брюховичах, де за тренуваннями своїх кумирів не раз спостерігали їхні вірні друзі.

Звісно, і вчора представники ФК «Карпати» та Благодійного фонду «Галичина-сприяння» Анастасії Димінської приїхали до своїх підшефних не з порожніми руками. В актовому залі навчально-реабілітаційного центру зібралося близько п’ятдесяти дітей різного віку і кожен з них отримав подарунок. Причому подарунки були як індивідуальні, так і загальний. Від учора вихованці центру матимуть нагоду переглядати різноманітні телепередачі по новому телевізору – окрім солодощів та фруктів, святий Миколай подарував вихованцям «Джерела» і плазмовий телевізор знаної марки останньої моделі «Електрон». І як сказав один з хлопців, тепер їм буде значно приємніше й зручніше спостерігати за гостьовими іграми «Карпат». «Головне, щоб улюблена команда знову почала перемагати і тішити нас своєю грою та високими досягненнями», – додав він.

Отримали такі самі телевізори, причому одразу по два, і вихованці навчальних закладів, де готують карпатівську зміну – Академії ФК «Карпати» та СДЮШОР «Карпати». Окрім традиційних солодощів та фруктів, зелено-білі академіки і школярі телевізори від Миколая отримали не випадково і не заради розваги. Справа в тому, що в цих закладах навчаються майбутні професійні футболісти, а значить, і навчально-тренувальний процес повинен проводитися на відповідному рівні. А як можна готувати кваліфікованих гравців, коли не проводити розбір зіграних матчів. Саме з цією метою і було подаровано клубним Академії та СДЮШОР телевізори. Чому по два? Все дуже просто – щоб не було черг для перегляду. Адже у цих закладах майбутніх футболістів готують одразу в 12-ти класах: 7–11 в Академії та 5–11 в СДЮШОР.

Зазначимо, що подарунки юні футболісти отримують не лише у День святого Миколая. Так, три роки тому в Академії ФК «Карпати» з’явилося перше на Західній Україні футбольне поле зі штучним газоном. Окрім того, було зроблено ремонт та закуплено нові меблі в гуртожитку. А в кінці минулого року таке ж штучне поле, тільки трохи менше, а також поле стандартних розмірів з природним газоном почало функціонувати в СДЮШОР. І керівництво клубу на цьому зупинятися не збирається. Так що умови для тренування та навчання є, а від хлопців вимагається лише одне – добре тренуватися, гарно вчитися та рости нормальними громадянами нашої України.

Долучилися представники ФК «Карпати» та Благодійного фонду «Галичина-сприяння» Анастасії Димінської вчора і до ще однієї благочинної акції. За сприяння голови обласної держадміністрації дітям-сиротам, які втратили батьків і якими опікуються їхні бабусі-дідусі та родичі з усіх районів Львівщини, до Дня святого Миколая було також підготовлено подарунки від меценатів. Карпатівській делегації випала честь привітати зі святом малечу з Дрогобицького району. Юні дрогобиччани отримали від «зелено-білих» чимало солодощів та фруктів.

[симчич]

"Карпати" мають намір викупити грузина з "Войводіни"?

Львівські "Карпати" зацікавлені у 25-річному грузинському півзахиснику сербської "Войводіни" Георгію Меребашвілі, контракт якого з клубом закінчується через півроку.

Меребашвілі - вихованець тбіліського "​​Динамо", звідки в 2010-му році перейшов в клуб "Войводіна" з Нови Сад. У цьому сезоні він є одним з кращих гравців сербської Суперліги (13 матчів, 3 голи). Після першого кола "Войводіна" йде на третьому місці і всього на два очки відстає від йде другою "Црвени Зірки".

Керівництво клубу запропонувало гравцеві продовжити контракт, але Меребашвілі хоче перебратися в чемпіонат сильніше. Одним з можливих покупців є львівські "Карпати". Ціна на гравця не буде високою, адже влітку він може покинути клуб і зовсім безкоштовно. Окрім "Карпат" його не проти повернути до свого складу тбіліське "Динамо", пише allplayers.in.ua.

[2vanya2]

Четверо карпатівців можуть зіграти на Меморіалі Гранаткіна

Збірна України, сформована з гравців 1994 року народження розпочинає тренувальний збір перед XXIV Міжнародним юнацьким турніром пам'яті першого віце-президента ФІФА Валентина Гранаткіна, який пройде в Санкт-Петербурзі (Росія) з 4-го по 10-е січня 2012 року.

Головний тренер збірної України U-18 Юрій Мороз запросив на тренувальний збір до Конча-Заспи і чотирьох гравців молодіжної команди «Карпати». До Меморіалу Валентина Гранаткіна готуватимуться захисники Денис ТОКАР і Андрій ШЕКЕЛЬ, опорник Амбросій ЧАЧУА та нападник Святослав КОЗЛОВСЬКИЙ.

За головний трофей турніру поборються 12 команд: збірні U-18 Росії, України, Греції, Італії, Туреччини, Фінляндії, Чехії, Азербайджану, Білорусії, Латвії, Литви та Санкт-Петербурга.

На груповому етапі змагань визначаться переможці груп (чотири групи по три команди в кожній), які вийдуть в півфінал турніру. Решта команд розіграють між собою місця з 5-го по 12-те.

Суперниками збірної України по групі будуть команди Італії та Греції.

Більшість матчів турніру пройдуть на критій арені Петербурзького спортивно-концертного комплексу (ПСКК). Ще чотири зустрічі прийме палац спортивних ігор «Зеніт».

[2vanya2]

«Карпати»: на збори до Туреччини

Готуватися до нового сезону «Карпати» будуть в Туреччині. Про це Інформаційному центру розповів радник Почесного президента клубу Юрій Дячук-Ставицький. За його словами, з відпустки команда вийде 9 січня, після чого пройде медико-біологічне обстеження та низку тестувань. До 21 січня «Карпати» тренуватимуться у Львові і працюватимуть над всіма видами функціональної підготовки: у тренажерному та акробатичному залі, на полях зі штучним покриттям тощо.

22 січня «Карпати» вилетять на перші закордонні збори до Туреччини, де займатимуться до 4 лютого. За попередньою домовленістю «зелено-білі» проведуть три товариські матчі. 26 січня вони зіграють проти варшавської «Легії», 31 січня проти бухарестського «Динамо», 3 лютого проти «Астани» з Казахстану, хоча не виключено, що останнім суперником «Карпат» на перших зборах буде інша команда. 5 лютого львів’яни повернуться додому і кілька днів отримають на відпочинок.

Після цього футболісти знову попрацюють у Львові і вже 12 лютого вирушать до Антальї на другий двотижневий збір. На ньому команда також проведе три спаринги – з потенційними суперниками наразі ведуться переговори. 26 лютого «Карпати» повернуться до Львова, де й готуватимуться безпосередньо до гостьового матчу проти луганської «Зорі», що відбудеться 3 березня.

[2vanya2]

Молодіжна команда «Карпат» на зимову перерву пішла на дев’ятому місці. Причин посереднього виступу є кілька, але головна лежить на поверхні – в колектив прийшла ціла група зовсім юних виконавців, які ще півроку тому грали в першості Дитячо-юнацької футбольної ліги України. Втім, основним завданням молодіжки є підготовка гравців для головної команди клубу. Тож сьогодні ми поговоримо про перспективи гравців з найближчого резерву «зелено-білих».

Розпочнемо з воротарів. Найчастіше, 13 разів, у рамці стояв Роман Данкович. 19-річний кіпер змусив звернути на себе увагу ще під час навчання в Академії «Карпат». Він був одним з лідерів команди і навіть запрошувався на збори до юнацької збірної України. Втім, зараз багато фахівців відзначають, що Роман не прогресує. Спостерігаючи за його діями у рамці, не можна не помітити, що хлопець не обділений талантом. Однак разом з тим, його гра не є надійною і стабільною. Причому він може не раз виручити команду в здавалося б, безнадійній ситуації, а вже за кілька хвилин припуститися просто-таки дитячої помилки, на яку не мають права воротарі навіть у дворовому футболі. Звісно, за бажання, це можна пояснити молодістю Данковича. Адже 19 років – не вік для воротаря. Тому є сподівання, що з часом його гра стабілізується. Однак є й інша думка – вся проблема у неврівноваженості його характеру. Якщо це так, то з майбутнім у футболі в нього будуть проблеми.

Олександр Ільющенков відіграв значно надійніше, і не випадково на нього робить серйозну ставку тренерський штаб головної команди клубу. В офіційних іграх, щоправда, Сашко на поле ще не виходив, але в заявку потрапляв не на одну гру. До сильних його сторін можна віднести не тільки хорошу реакцію, а й вміння читати гру та рішучість у ближньому бою з гравцями команди суперника. Можливо, тут до певної міри позначається той факт, що Ільющенков старший від Данковича майже на три роки, але в будь якому разі, його шанси вже в недалекому майбутньому стати гравцем основного складу виглядають значно вищими.


Хронічна хвороба

Проблема кваліфікованих захисників на сьогодні є найбільшою майже для всіх команд клубу. Не виняток і молодіжка. Причому про це говорять не лише у Львові. Чи не всі тренери команд-суперниць у післяматчевих коментарях, коли запитуєш їх про враження від гри карпатівців, відзначають, що найбільш слабкою ланкою у нас є захист. І не випадково підопічні Андрія Сапуги та Олександра Чижевського в поточному сезоні пропустили голів значно більше (43), ніж забили (34). Як бачимо, в середньому ми пропускаємо за гру 2,15 м’яча. Навіть важко пригадати, коли щось подібне було.

А найприкріше, що більшість голів пропускаємо не в результаті майстерних дій суперника, а після своїх позиційних помилок або внаслідок того, що хтось із гравців не дограв у тому чи іншому ігровому епізоді. Ці проблеми стали для нас просто-таки хронічною хворобою, від якої ми ніяк не можемо вилікуватися. Позначається на низькій ефективності дій ланки захисту і той факт, що по-перше, вона насправді дуже молода, а по-друге, з різних причин постійно тасується, немов колода карт. Навіть важко сказати, чи хоча б два матчі поспіль було зіграно одним і тим же квартетом оборонців.

Якщо ж говорити про перспективи захисників на майбутнє, то вони однозначно є. Зокрема, Роман Подоляк за належної роботи, навіть незважаючи на свої неповні 19 років, уже найближчим часом може скласти серйозну конкуренцію Івану Мілошевічу, Ґреґору Балажіцу та Борсі Гомезу в центрі оборони. Натомість 20-річному Ярославу Конкольняку і на рік молодшому Роману Гудаку слід додавати у грі більш високими темпами, бо так можна залишитися і за бортом серйозного футболу. Щодо інших –
Андрія Савченка, Дениса Токаря, Андрія Шекеля, Михайла Березового (всі вони 1994 року народження), то вони лише проходять період адаптації переходу від дитячого футболу до дорослого. Тому тут усе в першу чергу залежатиме від того, яке місце в їхньому житті займатиме футбол. Працюватимуть насправді професійно – значить, все у них буде гаразд. Якщо ні, то доведеться їм шукати собі в житті якесь інше заняття.


Зміна поколінь

Середня лінія в головній команді «Карпат» нібито вкомплектована найкраще. Однак, серйозна конкуренція та «свіжа кров» ніколи не завадять. 19-річний Ігор Озарків практично став уже гравцем основи і в іграх за молодіжку участі майже не брав. Остання гра з «Динамо», швидше за все, була останньою за молодіжну команду для Ігоря Тістика. Хлопцю вже минуло 22 роки, і настала пора шукати своє місце в дорослому футболі. Де він це робитиме, в «Карпатах» чи в якомусь іншому клубі, вирішиться у зимове міжсезоння. Хотілося б, щоб Ігор зумів довести свою профпридатність і продовжив кар’єру в «Карпатах», але в той же час, не можна не відзначити, що останнім часом він зупинився в рості. Можливо, пересидів у молодіжці?..

Що стосується інших гравців лінії півзахисту, то не можна не звернути увагу на 17-річного опорника Амбросія Чачуа. Загалом, у молодіжку «Карпат» перед стартом сезону взяли ледь не весь цьогорічний випуск клубної академії. Однак саме Амбросій серед усіх вихованців Ярослава Івановича Дмитрасевича найшвидше почав себе показувати з якнайкращого боку на зовсім іншому рівні гри. Більше того, якщо його одноліткам знадобилося не один раз вийти на поле в молодіжній першості України, щоб до них дійшло, де вони грають, то Чачуа ледь не з першого матчу діяв так, ніби цим займається вже не один рік. Дехто, щоправда, песимістично оцінює його перспективи, бо у нього зріст лише 172 см. Але ж він грає не в центрі оборони чи нападу, а на позиції опорника. Звісно, ще якихось п’ять сантиметрів йому б не завадили, але ж на тому місці, де він виступає, головне – володіння м’ячем, бачення поля і висока рухливість. Усе це в Амбросія є, а ще не можна не відзначити (дай Боже не наврочити) його по-справжньому професійне ставлення до футболу. В цьому плані в один ряд з ним можна поставити хіба ще захисника Андрія Савченка.

Що ж до лінії нападу, то тут ніяк не можуть пробитися до основної команди Володимир Гудима та Павло Гордійчук. Обом уже давно пора грати не за молодіжку. Схоже, їхня подальша доля, як і Ігоря Тістика, визначиться цієї зими. А серед молоді виділяється своєю просто-таки реактивною швидкістю 17-річний Тарас Пучковський. Однак у нього є чимало проблем як техніко-тактичного плану, так і психологічного – хлопець дуже емоційний. Та однозначно у руках наших тренерів гравець, який вже за рік-два може стати дуже серйозною проблемою для захисників усіх без винятку клубів Прем’єр-ліги.

[2vanya2]

У зелено-білому стилі

Колись мудрі люди порадили готувати сани влітку. Ми ж у свою чергу хочемо порадити уболівальникам «Карпат», що придбати на літо. Це і зручні кросівки, і спортивні костюми, і курточки-вітровки і копочки-сороконіжки.

Скажемо вам відверто: журналісти Інформаційного центру на власній шкірі переконалися у тому, що продукція фірми Joma є насправді зручною та якісною. Ну і ще – придбавши будь-який товар у «Фанаті» (на вулиці Вороного, 3) кожен уболівальник зможе безкоштовно отримати ексклюзивний фотокалендар «Карпат» на 2012 рік. Для цього треба віддати продавцям акційний купон з карпатівського тижневика.

[2vanya2]

Важко було визначити кращі матчі за часи Союзу і ще важче зробити це з українським періодом. Все ж пропонуємо Вам свою версію кращої четвірки та найпам’ятнішої поразки.

1. Чемпіонат України. 25 вересня 1992 рік

«Карпати» – «Чорноморець» – 4:3

Голи: Леськів, 21, Покладок, 56, 84, Різник, 61 – Гусєв, 12, 34, Лебідь, 15.

«КАРПАТИ»: Чабан (Стронціцький, 46), Бенько, Чижевський, Топчієв, Мокрицький, Ковалюк (Мазур, 75), Покладок, Леськів, Толочко (Різник, 21), Плотко, Стельмах.

Це був другий чемпіонат незалежної України. Тоді в командах не було легіонерів, а інфраструктура більшості клубів трималася на чесному слові. Ключову роль у командах відігравали власні вихованці. У складі «Чорноморця» вже тоді виділялися одесити Юрій Нікіфоров, Ілья Цимбалар, Дмитро Парфьонов... Згодом усі вони переїхали до Москви, а двоє перших навіть змінили збірну України на збірну Росії. У вересні 1992 року ця трійця приїхала до Львова грати проти «Карпат». На той час «Чорноморець» йшов на другому місці в чемпіонаті і за версією багатьох колишніх гравців та спеціалістів, був насправді найсильнішою командою в країні.

Віктор Прокопенко, який очолював одеситів, навіть не сумнівався в перемозі його команди. І справді, вже у першому таймі карпатівці горіли 1:3. Але в перерві молоді хлопці повірили в себе, а на ворота вийшов 24-річний Богдан Стронціцький, який дебютував у складі «Карпат». Самовпевненість одеситів зіграла з ними злий жарт – вони розслабилися і вже не змогли як слід налаштуватися на боротьбу. У підсумку Андрій Покладок та Володимир Різник не лише зрівняли рахунок, а й вивели «Карпати» вперед за кілька хвилин до фінального свистка. Це була чи не перша найяскравіша гра «Карпат» за часи незалежності.


2. Чемпіонат України. 22 березня 1998 рік

«Карпати» – «Динамо» – 2:1

Голи: Беньо, 7, Гецко, 60 – Гусін, 87.

«КАРПАТИ»: Стронціцький, Беньо, Микитин, Назаров, Чижевський, Вовчук, Єзерський (Шаран, 83), Євтушок, Паляниця (Ковалець, 46), Гецко, Полунін (Плотко, 46).

До 22 березня 1998 року жодна українська команда не могла виграти в «Динамо» двічі протягом одного сезону. «Карпати» стали першими, кому це вдалося. Просто важко передати словами, що творилося на стадіоні «Україна». Усі лавки (крісел тоді ще не було) були забиті задовго до початку матчу. Ті, хто не зміг протиснутися на сектор, знайшли вихід – вони позалізали на табло та на тополі, які оточували чашу стадіону. Хто в комфорті, а хто як доведеться, несамовито підтримували «Карпати» – зібралося більш ніж 40 тисяч уболівальників. Як виявилося, недаремно – уже на 8-ій хвилині Андрій Полунін подав зі штрафного, і Юрій Беньо головою відправляє м’яча у сітку. Початок другого тайму, і новий гол – легендарний бомбардир Іван Гецко вийшов на самотнього Шовковського й майстерно його переграв: 2:0! Просто фантастика, народ шаленів від гри. Більше «Карпати» не забили, натомість за кілька хвилин до фінального свистка Андрій Гусін після кутового зумів скоротити розрив у рахунку. В підсумку перемога «Карпат» 2:1 і кепський настрій у «Динамо» перед поєдинком Ліги чемпіонів проти «Ювентуса».


3. Кубок України. 26 жовтня 2005 рік

«Карпати» – «Шахтар» – 1:0

Гол: Батіста, 74.

«КАРПАТИ»: Шуст, Федорів, Тимчишин, Іщенко, Распопов, Лапко (Петрівський, 71), Ґодвін (Фещук, 59), Шмаков, Худоб’як, Сучков, Батіста (Ґолбан, 90).

Цей матч неможливо забути. Гол Батісти після паса Сучкова, удар Фещука з 40 метрів і гру руками Шуткова за межами своїх володінь, фантастична гра Богдана Шуста та несамовита радість гравців і трибун після фінального свистка. Першолігова молода команда, у складі якої не було жодної зірки, задавила самовпевнених донецьких футболістів. «Серйозний матч був... Ми обіграли лідера чемпіонату, учасника Ліги чемпіонів, – пригадує тодішній головний тренер «Карпат» Юрій Дячук-Ставицький. – Ми не просто обіграли «Шахтар»: забили два м’ячі, один з яких не зарахували, показали хороший атакувальний футбол. Ми не сиділи в глухому захисті – нас гнав вперед 30-тисячний стадіон. Звісно, такі матчі запам’ятовуються надовго. Ця гра доводить, що команда нижчого рівня при самовіддачі, яке межує із самопожертвою, здатна обіграти будь-яку команду».

Окрім приємних моментів, були й неприємні. Судді дуже вже не хотіли фіксувати перемогу «Карпат», тому відверто закривали очі на грубі порушення правил з боку донеччан – такі, як гра руками Шуткова за межами карної зони. Окрім цього, судді не зарахували гол, який карпатівці забили ще у першому таймі. Відповідно, глядачі обурювалися і дехто навіть кинув на поле кілька пляшок. Правда, це було на руку «Шахтарю», адже суддя міг зупинити гру, якби пляшка влучила у гравця, і «Карпатам» зарахували б технічну поразку. Однак, на щастя, все обійшлося.


4. Ліга Європи. 26 серпня 2010 рік

«Карпати» – «Галатасарай» (Стамбул, Туреччина) – 1:1

Голи: Федецький, 90+3 – Айдин Їлмаз, 90+1.

«КАРПАТИ»: Тлумак, Федецький, Тубіч, Мілошевіч, Авелар, Ткачук, Голодюк (Гурулі, 42), Худоб’як, Кожанов (Кополовець, 78), Кузнецов, Зеньов (Батіста, 89).

Нашим суперником міг стати італійський «Палермо», португальський «Порту», але став турецький «Галатасарай». «Карпати» заплющили очі на перелякані обличчя тих, хто не вірив у їхній успіх, закрили вуха перед скептиками, які радили львів’янам взагалі не їхати до Стамбула. Мовляв, технічна поразка 3:0 – це краще, ніж колосальний розгром, який чекає на команду. Пригадую зухвалий вираз обличчя Франка Райкаарда перед грою та такі ж очі турецьких журналістів, які сиділи біля мене на стамбульському стадіоні «Алі Самі Єн». Наприкінці першого тайму вони трималися за голови і не розуміли, що відбувається. Нарешті, пригадую розлючених фанатів «Галатасарая», які готові були вибігти на поле і відлупцювати усю свою команду, аби вона прокинулася і почала грати. Це було пекло. Умовний стовпчик термометра зашкалював – обличчя турків були червонішими за їхній прапор. І якби Денис Кожанов на початку другого тайму забив гол у незахищений кут воріт, навіть не знаю, що після цього було б. Напевно, все мало трапитися так, як трапилося. Був би цей гол – можливо, не було б тієї ейфорії у матчі-відповіді.

Єдине, що тоді неприємно вразило, це наші люди, які встали і вийшли після того, як на 90-ій хвилині «Галатасарай» забив гол. Не знаю, як це пояснити. Такі люди не мають права називатися фанатами чи уболівальниками. Це випадкові перехожі, які самі не знаючи навіщо, прийшли на стадіон «Україна». «Карпати» на той час грали в меншості, Голодюка вивели з поля – турецький гравець безкарно засадив йому пальцем в око, Ощипко на милицях прийшов підтримати партнерів, Ґодвін відбував дискваліфікацію. Як можна було покинути команду в таку хвилину? Найбільшим покаранням для них стало те, що вони не побачили на власні очі тріумф волі. Вони не побачили, як Ткачук обіграв суперника, як Тубіч запустив м’яча вперед, як Худоб’як відтиснув опонента, наздогнав «мертвого» м’яча і вклав у передачу всю свою віру. Вони не побачили, як Федецький, який забув про оборону, налетів на круглу сферу і щосили вгатив її у ворота. Жодні перегляди цього моменту в комп’ютері чи телевізорі не замінять оригіналу. Оригіналу, на який заслужили лише ті, хто тримався до останньої секунди і вірив у здавалось би неможливе. Ще ніколи стадіон «Україна» так не кричав. Ще ніколи не цій арені не було стільки радості і щастя.


5. Ліга Європи. 16 вересня 2010 рік

«Карпати» – «Боруссія» (Дортмунд, Німеччина) – 3:4

Голи: Голодюк, 44, Кополовець, 52, Кожанов, 78 – Нурі Шахін, 12 (пен.), Гьотце, 27, 90+2, Барріос, 87.

«КАРПАТИ»: Тлумак, Авелар, Мілошевіч, Тубіч, Петрівський, Худоб’як Голодюк, Ґодвін, Зеньов, Батіста (Кополовець, 13), Кожанов (Чечер, 90+2).

Напередодні в умовній рубриці «ложка дьогтю» був матч «Карпат» та «Зеніта», через який львів’яни не стали срібними призерами чемпіонату. Ветерани згадують про цей матч з величезним жалем. Куди інша ситуація з дортмундською «Боруссією» – командою, яка стала чемпіоном Німеччини, рознесла всіх своїх суперників і взагалі показала феноменальну гру. Звісно, німці вважалися фаворитом і вже в дебюті матчу двічі розпечатали ворота Андрія Тлумака. Настрій у трибун погіршився, але фанати навіть не думали здаватися і почали гнати команду, яка грала без кількох дискваліфікованих та травмованих лідерів, вперед. І вже невдовзі Олег Голодюк з гострого кута забиває у ворота Вайденфелера, а після перерви на «Україні» починається неймовірна феєрія. Міша Кополовець вигризає м’яча у Хуммельса і здалеку б’є по воротах. Це був зоряний час гарячого закарпатця – забиває він дуже рідко, але як забиває, то весь стадіон стрибає від радості. Можна згадати і дербі проти ФК «Львів», яке також, безумовно, заслужило місця у переліку найяскравіших матчів на «Україні». А після Кополовця забиває Кожанов – після того, як Тлумак виніс м’яча в поле. Неймовірно! «Карпати» ведуть 3:2, і до кінця часу залишається зовсім небагато. Але у футбол грають всі, а перемагають німці. Лукас Барріос та Маріо Гьотце підловили львів’ян і здобули перемогу для своєї команди. Жаль, але хто ж після того матчу на «Карпати» пальцем показав?

[2vanya2]

Екс-нападник "Карпат" Сергій Кузнецов продовжить кар'єру в Україні.

У весняній частині нинішнього чемпіонату 29-річний футболіст захищатиме кольори ФК "Севастополь".

З клубом, який за підсумками минулого сезону розпрощався з елітою, Кузнецов підписав контракт. В "Севастополі" сподіваються, що досвідчений форвард допоможе якнайшвидше повернутися команді в клас найсильніших.