Україна сьогодні!

[D-Misha]

Скільки в Польщі йде на утримання безпритульного кота або 25 втрачених років України

Українці яким наразі за 40 пам’ятають ті часи, коли польські дрібні перекупники з незаможної Польщі наводняли багату Україну, намагаючись заробити зайву копійчину.

Населення зі зверхністю, яку підігрівала радянська пропаганда, ставилася до заїжджих комерсантів, що підривали устої марального обліку комунізму, нагадують Патріоти України. Правда це не заважало більшості купляту у них парсольки, джинси, парфуми і техніку. Після 1989 картина досить швидко змінилася навиворот. І вже українці з баулами потащилися в Річ Посполиту, викликаючи ті ж почуття, що і їхні візаві у 70-80-х в СРСР.

«Шокова терапія» Бальцеровича, задіяна 1989 року, дуже швидко поставила зубожілу соціалістичну Польщу з голови на ноги і забезпечила сталий розвиток і зростання економіки вже за 2-3 роки. Паралельно пройшов процес декомунізації та люстрації, без якоих певно не було б таких досягнень.

А Україною заправляли старі партократи, вчорашні комсомольські вожаки та новоявлені бандити-рекетири, котрі і утворили ту уродливу еліту, що безжально грабували країну, її ресурси та народ чверть століття. У 2000-х вони «вилюднили» і зайнялися соціальним популізмом: передвиборча гречка і накачка економіки пустими або кредитними гривнями для роздутих соцвиплат була їм в допомогу. Адже простіше підкупити за рахунок державних кредитів, щоб наступних 4-5 років спокійно грабувати країну, ніж ефективно працювати для цієї самої країни.

І ось маємо результат. Польща, де наприкінці 1980-х гарний стіл був великою розкішшю для більшості народу, наразі безпритульного кота утримує на еквівалент української мінімальної зарплатні – 1200 грн. Ну, а на пса у притулку Гданська, звідкіля всі ці цифри, асигнують 3000 грн. Це при тому, що продукти харчування у Польщі не дорожче українських.

А ми з розкраденими ресурсами, державними боргами, недорозвиненою економікою, тотальною корупцією. А ті хто це наробив або далеко або все ще намагаються утриматися у корита, популізм їм в поміч. Так що думаємо браття, кого обираємо. Під патріотичними лозунгами до корита лізуть ті самі, хіба що пики та прізвища інші.

«Гречкосіїв» апріорі, принципово не обираємо. Та і потасканих вождів-патріотів, що вже не один термін «страждали» при владі за народ мабуть досить, вони себе вже показали.

Не віримо на слово, тільки діям. Не показав себе у позавласному житті, нема чого робити і у владі. Адже влада, це ж не виробнича практика – попрацює, побачимо.

Автор Олесь Лісовик

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!